Обсяг амортизаційних відрахувань при сформованій структурі основних фондів є постійною величиною. Питання про прискорену амортизацію вирішується в законодавчому порядку. Крім того, спрямованість дії розміру амортизаційних відрахувань, як чинника впливу на розмір показника оцінки ефективності використання фінансових ресурсів, має двоїстий прояв.

З одного боку, збільшення обсягу амортизаційних відрахувань прямо позначається на збільшенні доходу підприємства, що є, безумовно, позитивним моментом. Але, з іншого боку, зростання амортизаційних відрахувань веде до збільшення собівартості продукції, оскільки вони входять до її складу, тобто призводить, до зниження іншої складової - прибутку і заробітної плати.

Слід зазначити, що остання залежність не є прямо пропорційною. Коливання розміру складових прибутку і заробітної плати в ту чи іншу сторону через зазначену причину залежать від складу і структури основних засобів підприємства, а також від характеру виробництва. На фондоємких виробництвах цей вплив позначається в більшій мірі, ніж на підприємствах із низькою питомою вагою основних засобів у складі активів підприємства. Крім того, на розмах таких коливань значною мірою впливає і ціна на продукцію [33].

Таким чином, однозначно відповісти на питання, що краще -збільшувати або зменшувати обсяг амортизаційних відрахувань, не представляється можливим. Питання такого порядку повинні вирішуватися конкретними розрахунками для конкретного підприємства. Однак, міркуючи логічно, варто віддати все ж таки перевагу варіанту збільшення амортизаційних відрахувань. Це призводить до більш швидкого оновлення основних фондів, заміни застарілого обладнання більш прогресивним, що має позитивний вплив на технічну озброєність виробництва, а отже, і на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Сказане вище цілком стосується і такої складової доходу підприємства, як заробітна плата. Тут тільки слід керуватися дещо іншими критеріями при визначенні її розміру. Мінімальний поріг заробітної плати регламентується законодавче. При встановленні її оптимального розміру необхідно виходити як з інтересів підприємства, так і інтересів кожного його працівника.

Мова йде, однак, не про внутрішнє переміщення розмірів складових доходу. Розмір доходу залишається при цьому величиною постійною. Мова йде про збільшення доходу, як чинника підвищення ефективності використання наявних фінансових ресурсів підприємства. У цьому плані слід виходити з того, що резерви виробництва закладені в самому виробництві і завдання полягає у знаходженні найбільш раціонального поєднання складових фінансових ресурсів, з тим щоб кожний ресурс давав максимальну віддачу.

Не викликає сумніву той факт, що при обмеженості ресурсів, аналізуємого товариства , збільшення або зменшення їх розміру або розміру їх складових позначиться на розмірі доходу підприємства. Як нестача, так надлишок їх неприпустимі. Нестача фінансового ресурсу певного призначення веде до порушення ритму у виробництві і реалізації продукції, що в остаточному підсумку позначиться на зменшенні прибутку підприємства. Той же комплекс наслідків тягне за собою і надлишок , оскільки в умовах обмеженості надлишок одного виду ресурсу - це, у крайньому випадку, нестача іншого або вільний ресурс, що не знайшов собі застосування. Таким чином, необхідна оптимізація структури фінансових ресурсів з метою досягнення максимальної їх віддачі, що є одним із шляхів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства [35].

Результати наукових досліджень показують, що в існуючих умовах найбільш оптимальним слід вважати такий розподіл засобів підприємства, за якого оборотні активи складають 43%, а основний капітал - 57% у загальній сумі засобів підприємства. У той же час склад оборотних активів можна вважати оптимальним тоді, коли запаси товаро-матеріальних цінностей складають 72 %, дебіторська заборгованість - 21%, кошти і цінні папери - 7 %. Якщо розглянути таким же чином джерела фінансування засобів підприємства, то їх співвідношення буде оптимальним тоді, коли власний капітал складе 61%, довгострокові зобов'язання - 17%, короткострокові зобов'язання - 22 % у загальній сумі джерел коштів підприємства. Випуск продукції в цьому випадку повинний бути не менше обсягу коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Така структура надає можливість підприємству набути стійкого фінансового становища.

Якщо проаналізувати стан досліджуваної агрофірми "Низи" в звітному 2003 році необоротні активи складають 3170 тис. грн. (основний капітал), що становить 45,1 % у загальній сумі засобів підприємства. Оборотні активи становлять 3857 тис. грн., що є 54,9 % від загальної валюти балансу.

Таким чином бачимо, що розподіл засобів підприємства не є оптимальним, так як переважаюча частина фінансових ресурсів, а саме 54,9 %, зосереджено в обороті підприємства.

Що до складу оборотних активів, то він є наступним: запаси товаро-матеріальних цінностей (2430 грн.) у звітному році становлять 63%; дебіторська заборгованість (1258 тис. грн.) - 32,6 %; кошти і цінні папери (170 тис. грн.) - 4,4 % у загальній сумі оборотних активів, що дорівнюють 3857 тис. грн.

Після здійснених розрахунків з'ясувалося, що розподіл складових оборотних активів, а саме запаси товаро-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та коштів і цінних паперів, є більш - менш оптимальним. І відхилення від рекомендуємого розподілу є незначним.

У аналізуємому 2003 році ТОВ АФ "Низи" мало на своєму балансі такі складові джерел коштів підприємства: власний капітал (5276 тис. грн.), що становить 75,1 % від валюти балансу; довгострокові зобов'язання у досліджуваному господарстві відсутні; короткострокові зобов'язання (1751 тис. грн.) - 24,9 %.

Провівши аналіз пасиву балансу констатуємо, що дослідне господарство має дещо відмінне від рекомендуємого співвідношення джерел фінансування засобів підприємства, а саме довгострокові зобов'язання в нього відсутні. Це пов'язано з тим, що ТОВ "Низи" не використовувало у звітному періоді довгострокових банківських кредитів, вчасно сплачує податки та не має інших довгострокових зобов'язань. Переважна частина фінансових ресурсів (тобто 75,1 %) в нього зосереджено у власному капіталі, а поточні зобов'язання складають 24,9% від валюти балансу. Дане співвідношення дозволяє мати гарні показники платоспроможності та фінансової стійкості, вести раціональну та прибуткову діяльність та впевнено займати значний сегмент ринку збуту продукції.

В якості висновку в розрізі даного розділу можна вказати, що досягнення вищевказаного суворого співвідношення джерел фінансування ресурсів підприємства представляє значну складність, та й самі значення є усередненими, однак досліджувана агрофірма наближена до такої структури і це дає їй можливість зміцнювати свої фінансові позиції.

Треба зауважити, що фінансове становище аналізуємого підприємства пов'язане з виділенням коштів на формування і поновлення власного капіталу, а також обсягу оборотних активів. Також воно залежить від ступеня дотримання платіжної дисципліни, відповідно до якої покупці вчасно розраховуються за придбану продукцію.

Фінансове становище дуже тісно пов'язане із специфікою діяльності підприємства. Так, на діяльності ВАТ "Низи" відбивається нагромадження підприємством зайвих запасів матеріальних цінностей, тобто відбувається різне відволікання цих засобів із господарського обороту. Таким чином, фінансове становище залежить не тільки від наявності коштів, але і від раціональності їх використання в господарському обороті.

3.2 Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів

Наочне уявлення про стан ефективності використання фінансових ресурсів в повній мірі дають фінансові результати діяльності підприємства, що характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності.

Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (доход від цінних паперів, здача в оренду землі та основних фондів та інше).

Прибуток це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері обміну, який безпосередньо отримують підприємства. Лише після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою різницю між виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань з виручки в бюджетні та позабюджетні фонди) і отриманою собівартістю реалізованої продукції. Тобто, чим більше підприємство реалізовує рентабельної продукції, тим більше отримує прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності слід вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції [35].

Об'єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі види господарювання.

Система показників фінансових результатів містить у собі не лише абсолютні, а й відносні показники ефективності господарювання. До них належать показники рентабельності. Розраховують і аналізують загальну рентабельність роботи підприємства, рентабельність продукції і ряд інших показників.

Таким чином головними завданнями аналізу реалізованої продукції і фінансових результатів діяльності підприємства є :

систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції і отриманням прибутку;

виявлення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на об'єм реалізації продукції і фінансові результати;

виявлення резервів збільшення об'єму реалізації продукції і суми прибутку;

* оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення реалізації продукції, прибутку і рентабельності;

* розробка міроприємств по використанню виявлених резервів.

Реальний прибуток підприємство одержує після реалізації продукції. Проте нова вартість утворюється тільки в процесі виробництва. Отже, аналізуючи прибуток, який підприємство одержує в процесі виробництва, можна зробити висновок щодо ефективності цього виробництва: саме тут знаходяться резерви зростання прибутку. З огляду на це в водночас із аналізом прибутку від реалізації продукції на підприємстві слід аналізувати прибуток від виробництва продукції.

Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації є збільшення обсягів вирощування, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, зниження її собівартості за рахунок дотримання режиму економії. Значне місце посідає підвищення якості вирощування, що буде сприяти покращенню її конкурентоспроможності. Суттєве значення має своєчасна оплата покупцями замовленої продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію, пошуків більш вигідних ринків збуту [27].

Основні показники, які характеризують динаміку реалізації продукції і прибутку вже були розглянуті в таблиці 12, але для більш детального аналізу валового прибутку необхідно розглянути ті фактори, які впливають на його рівень. Розглянемо їх у таблиці 15.

Таблиця 15. Фактори, які впливають на валовий прибуток

Показники	2001	2002	2003
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	4311,3	4519	5359
Собівартість реалізованої продукції	3684,9	3929	3904
Валовий прибуток	626,4	590	1455
Відхилення валового прибутку 2003 року від 2001 року	-	-	828,6
В тому числі за рахунок зміни: обсягів реалізації; собівартості продукції; ціни реалізації; структури реалізованої продукції	- - - -	- - - -	30,19 25 840 -66,59

Першим кроком визначення факторів, які впливають на валовий прибуток ТОВ АФ "Низи" буде визначення впливу зміну обсягу реалізації на відхилення валового прибутку 2003 року від 2001 року:

а) визначаємо процент зміни обсягів реалізованої продукції:

4519 : 4311,3 х 100 % = 104,8 %

б) процент збільшення чи зменшення обсягів реалізації визначають від суми валового прибутку 2001 року:

626,4 х 4,82 : 100 = 30,19 тис. грн.

По-друге, визначимо вплив зміни собівартості продукції, котрий дорівнює різниці собівартості реалізованої продукції за 2003 рік та собівартості продукції за 2002 рік (а результат беруть зі зворотнім знаком):

3904 - 3929 = - 25, тобто 25 тис. грн.

По-третє, встановимо вплив зміни ціни реалізації:

5359-4519 = 840 тис. грн.

Останнім кроком з'ясуємо вплив зміни структури реалізованої продукції (різниця валового прибутку 2002 року, валового прибутку 2001 року та зміна обсягу реалізації):

590 - 626,4 - 30,19= - 66,6 тис. грн.

Після проведених розрахунків перевіримо їх правильність наступним чином:

30,19 + 25 + 840 - 66,6 = 828,6 тис. грн.

Розрахунки показали, що у 2003 році на досліджуваній агрофірмі "Низи" було одержано валового прибутку на 828,6 тис. грн. більше ніж у 2001 році. На таку зміну вплинули наступні фактори. У зв'язку із збільшенням обсягів реалізації прибуток збільшився на 30,2 тис. грн. В результаті зниження собівартості продукції і ціни реалізації на неї було одержано більше ніж у 2001 році відповідно 25 тис. грн. і 840 тис. грн. Негативний вплив мало зростання структури реалізованої продукції і як результат прибуток зменшився на 66,6 тис. грн. Таким чином можна зробити висновок з проведеного аналізу, що для покращення фінансових результатів необхідно розробити шляхи зменшення структури реалізованої продукції.

Від зміни кількості реалізованої продукції залежить величина грошових надходжень у вигляді виручки. Розглянемо реалізацію продукції у грошовому виразі в таблиці 16.

Таблиця 16. Реалізація продукції в грошовому виразі

Вид продукції	Виручка 2001 р.	Виручка 2002 р.	Виручка 2003 р.	Відхи-лення (+, -), тис.грн.
	тис.грн.	Питома вага, %	тис.грн.	Питома вага, %	тис.грн.	Питома вага, %
Продукція тваринництва: в т.ч. приріст ВРХ; приріст свиней	3160 2457,8 702,2	73,3 57 16,3	3821 2261 1560	84,6 50,1 34,5	5345,6 2497 2747,9	97,9 46,6 51,3	24,6 -10,4 35
Всього по господарству	4311,3	100	4519	100	5359	100	-

Приведені розрахунки свідчать про те, що в господарстві найбільшу питому вагу по грошових надходженнях займає продукція тваринництва, виручка від якої склала в 2003 році 5245,6 тис. грн., а це 97,9% від загальної суми виручки. При цьому можна зазначити, що сума виручки продукції тваринництва в 2003 році підвищилась в порівнянні з 2001 роком на 24,6 %, це покращення зумовлено зростанням питомої ваги приросту свиней в аналізованому періоді і зменшенням питомої ваги приросту ВРХ на 35% і 10,4 % відповідно.

В цілому по господарству сума виручки зросла в 2003 році порівняно з 2001 роком на 1047,7 тис. грн., що є дуже позитивним для діяльності підприємства.

3.3 Шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності. Отже, ефективність використання фінансових ресурсів можна підвищувати, зменшуючи термін оборотності і, підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

Успіх керування фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу на підприємстві. Структура капіталу може бути перешкодою для підприємства. Вона також прямо впливає на рентабельність, норму прибутку, коефіцієнтів ділової сактивності та оборотності на підприємстві.

В зв'язку з цим ми вважаємо доцільним ТОВ АФ "Низи" запропонувати такі напрямки та шляхи підвищення ефективного використання фінансових ресурсів:

зменшення запасів та готової продукції на складах підприємства,

зменшення дебіторської заборгованості;

зменшення поточних зобов'язань.

Як оборотний капітал на підприємстві використовуються поточні активи. Фонди, використані як оборотний капітал, проходять визначений цикл. Ліквідні активи використовуються для покупки вихідних матеріалів, що перетворюють у готову продукцію; продукція продається в кредит, створюючи рахунки дебіторів; рахунки дебітора оплачуються й інкасуються, перетворюючись в ліквідні активи.

Будь-які фонди, не використані для нестатків оборотного капіталу, можуть бути спрямовані на оплату пасивів. Крім того, вони можуть використовуватися для придбання основного капіталу чи виплачені у виді доходів власникам. Таким чином, із запропонованих заходів перейдемо до обгрунтування першого з них.

Один із способів економії оборотного капіталу, а отже - підвищення його оборотності полягає в удосконаленні керування запасами. Оскільки підприємство вкладає кошти в утворення запасів, то витрати збереження пов'язані не тільки із складськими витратами, але й з ризиком псування товарів, а також із тимчасовою вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що могла б бути отримана в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.

Збільшення запасів і дебіторської заборгованості призводить до зменшення оборотності оборотних коштів. Застій запасів, які у свою чергу не можуть бути використані і створюють нестачу оборотного капіталу, що примушує підприємство ставати боржником. А це явище негативно впливає на структуру капіталу підприємства. Також збільшуються об'єми готової продукції на складах, внаслідок ефективної роботи маркетингового відділу та неконкурентноспроможності продукції.

Прискорення оборотності оборотних коштів веде до росту обсягів виробництва й реалізації продукції. Великі запаси готової продукції (зв'язані з передбачуваним обсягом продажу) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при, зненацька, високому попиті. Підвищення оборотності оборотних коштів зводиться до виявлення результатів і витрат, зв'язаних із збереженням запасів і підведенню вірного балансу запасів і витрат.

Для прискорення оборотності оборотних коштів на підприємстві доцільно:

планування закупівлі необхідних матеріалів;

використання сучасних складів;

удосконалювання прогнозування попиту;

швидка доставка сировини і матеріалів.

На досліджуваній агрофірмі доцільно зменшити кількість запасів. Для цього, насамперед, треба зробити продаж застарілих виробничих запасів. А це та частина вартості інших малоцінних предметів, які швидко зношуються на складі, також будівельних матеріалів та обладнання до встановлення.

Наступним заходом є прискорення оборотності оборотного капіталу, що проявляється в зменшенні рахунків дебіторів.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: вид продукції, місткість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, прийнята на підприємстві система розрахунків і інше. Керування дебіторською заборгованістю припускає , насамперед, контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачається в контрактах.

Добір здійснюється за допомогою формальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни в минулому, прогнозні фінансові можливості покупця по оплаті запитуваного їм обсягу товарів, рівень поточної платоспроможності, рівень фінансової сталості, економічні і фінансові умови підприємства продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці і т.п.).

Оплата товарів постійним клієнтам звичайно, здійснюється в кредит, при чому умови кредиту залежать від багатьох факторів. В економічно розвинутих країнах широко розповсюджена схема "2/10 повна 30", що означає: покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом 10 днів з початку кредитування; покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11-го по 30-тий день кредитного періоду; у випадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варіювати в залежності від часу оплати.

Найбільш поширеними способами впливу на дебіторів з метою погашення ними заборгованості є : відправка листів, телефонні дзвоники, персональні візити, продаж заборгованості спеціальним організаціям (факторинг).

Наступний захід спрямований на зменшення поточних зобов'язань, тобто необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків; потрібен певний резерв коштів для покриття непередбачених витрат; доцільно мати визначену кількість вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, кошти можуть бути отримані від продажу непотрібних запасів та готової продукції на складі, а також отримати кошти від дебіторів.

В якості висновку зауважимо, що досліджуване підприємство ТОВ АФ "Низи", втілюючи перелічені вище заходи, котрі пов'язані з уповільненням кредиторської заборгованості, зменшенням запасів, дебіторської заборгованості, має можливість покращити свою ділову активність, та ще ряд інших коефіцієнтів, таких як співвідношення позикового та власного капіталу та ряд інших коефіцієнтів фінансової сталості, ліквідності та рентабельності капіталу в цілому.

4. Облік фінансових результатів

Докорінна перебудова економічних відносин в агропромисловому комплексі на сучасному етапі потребує раціональної організації бухгалтерського обліку та підвищення його ролі в управлінні господарською діяльністю. Це дозволяє не тільки виявляти приховані резерви, викривати порушення режиму економії, планової та фінансової дисципліни, але й попереджувати та вчасно усувати можливі втрати та необґрунтовані витрати. Бухгалтерський облік створює передумови до максимального використання, виявлених резервів, цільового та економного витрачання коштів відповідно до затверджених кошторисів витрат [66].

В процесі господарської діяльності підприємства одержують фінансові результати, які виражаються прибутком або збитком.

У зв'язку з особливостями сільськогосподарського виробництва кінцевий фінансовий результат господарської діяльності визначають в кінці року шляхом порівняння доходів і витрат.

Основою такого методу є порівняння випуску продукції з витратами на постачання, виробництво і реалізацію, що дозволяє визначити фінансовий результат діяльності підприємства за звітний період з врахуванням залишків матеріальних запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Це позбавляє від громіздких розрахунків по калькулюванню собівартості продукції, що значно спрощує і прискорює процес визначення результату і дозволяє державі посилити контроль за ним [59].

Доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент виникнення незалежно від дати надходження чи сплати грошей.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується П (С) БО 3 "Звіт про фінансові результати" [4].

Якщо актив забезпечує економічну вигоду протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у бухгалтерському обліку і звітності на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Доходи і витрати включаються до Звіту згідно з принципами відповідності витрат і доходів. Отже, якщо виникає дебіторська заборгованість учасника підприємства за внесками до статутного капіталу, доход не виникає, а коли ж дебіторська заборгованість виникає за відвантажену продукцію, то це збільшує дохід. Аналогічно, якщо підприємство нараховує дивіденди акціонерам, витрати не збільшуються, а якщо проводиться нарахування оплати праці та відрахування на соціальні заходи, то це збільшує витрати .

Доходи і витрати, які відповідають критеріям викладеним вище, наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого

прибутку або збитку звітного періоду.

На підприємстві агрофірмі "Низи" для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності та надзвичайних подій робочим планом рахунків передбачено рахунок 79 "Фінансові результати".

За кредитом рахунка 79 "Фінансові результати" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованою податку на прибуток.

Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Рахунок 79 "Фінансові результати" має такі субрахунки:

"Результат основної діяльності";

"Результат фінансових операцій";

"Результат іншої фінансової діяльності";

"Результат надзвичайних подій".

На субрахунку 791 "Результат основної діяльності" визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. За кредитом

субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційних дохід"), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності").

На субрахунку 792 "Результат фінансових операцій" визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом -списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" ти 96 "Втрати від участі в капіталі" .

На субрахунку 793 "Результат іншої звичайної діяльності" визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. За кредитом рахунка відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат з рахунка 97 "Інші витрати".

На субрахунку 794 "Результат надзвичайних подій" визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунку відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, за дебетом - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати".

Узагальнену модель обліку формування фінансових результатів наведено у Додатку №3.

Для узагальнення інформації про формування і використання прибутку підприємство використовує рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". На цьому рахунку ведеться облік нерозподілених прибутків

(непокритих збитків) поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

По кредиту рахунку відображується збільшення прибутку від всіх видів діяльності, по дебету збитки та використання прибутку [66].

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки:

"Прибуток нерозподілений";

"Непокриті збитки";

"Прибуток; використаний у звітному періоді".

На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображуються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

Фінансовий результат визначається на рахунку 79 "Фінансові результати". Після чого на підставі бухгалтерської довідки - розрахунку прибуток списують в кредит субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - в дебет субрахунку 442 "Непокриті збитки".

Непокриті збитки обліковуються на субрахунку 442 "Непокриті збитки", їх списання здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо. При цьому на підставі бухгалтерської довідки-розрахунку кредитується субрахунок 442 "Непокриті збитки" і дебетується субрахунок : 441 "Прибуток нерозподілений" та рахунки 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал".

Для обліку, розподілу прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплат за облігаціями, відрахування в резервний капітал та іншого використання прибутку застосовується субрахунок 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Використання прибутку на сплату дивідендів або для створення резервного капіталу, протягом звітного періоду відображується за дебетом субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" в кореспонденції відповідно з рахунком 67 "Розрахунки з учасниками" або 43 "Резервний капітал".

Слід зазначити, що будь-які інші видатки (відрахування до фондів заохочення та розвитку, податки з прибутку тощо) відображуються як витрати на відповідних рахунках (23,90,91,93 тощо).

В кінці року сальдо субрахунку 443 списуватиметься на рахунок нерозподіленого прибутку в дебет субрахунку 441 [59].

5. Комп'ютеризація обліку фінансових результатів (з використанням системи "1с:Бухгалтерія 7.7")

В економіці України відбуваються суттєві зміни, обумовлені глобалізацією підприємницької діяльності, швидкими темпами розвитку інформаційних технологій. Це, в свою чергу, призвело до змін нормативних документів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та наближення основних вимог бухгалтерського обліку до загальноєвропейського та міжнародного рівня [62].

В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовуються більш широко ніж при ручній обробці даних, що обумовлено рядом факторів, основними яз яких є : обробка і зберігання великої кількості однакових в структурному плані одиниць облікової інформації; здійснення вибірки інформації з великої кількості даних; виконання складних математичних розрахунків; одержання в лічені хвилини паперових копій будь-якого документу (первинних документів, форм звітності тощо); багаторазове відтворення будь-яких дій (наприклад, роздрукування примірників первинного документу тощо).

Використання засобів автоматизації дозволяє практично повністю вирішити проблему точності та оперативності інформації. Протягом декількох хвилин можуть бути підготовлені різноманітні і деталізовані дані, які необхідні для прийняття ефективних управлінських рішень.

Автоматизація обліку вносить певні зміни до організації роботи бухгалтерії як однієї з ланок управління. Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер, що поєднує функції декількох суміжних ділянок управління. Він не тільки відповідає за ведення бухгалтерських рахунків, але і виконує певну роботу по плануванню, контролю, оцінці і перегляду напрямів господарської діяльності підприємства, з аудіювання і розробки управлінських рішень.

Документ "'Финансовые результати" є регламентованим і призначеним для виконання наступних операцій: закриття рахунків обліку витрат за елементами (рахунків класу 8), закриття рахунку обліку загально виробничих витрат 9рахунку 91) і визначення кінцевого фінансового результату діяльності підприємства, тобто закриття всіх рахунків обліку доходів і витрат (рахунків класів 7,8,9) на відповідні субрахунки рахунку 79 "Фінансові результати" [61].

Кожна з перерахованих операцій відповідає певному етапу визначення фінансових результатів підприємства (режиму роботи документа) і задається безпосередньо в реквізиті "Этап определения финансовых результатов " його діалогової форми.

Розглянемо докладніше специфіку роботи документу на кожному етапі визначення фінансових результатів.

1. При встановленому режимі "Закрытие злементов затрат" відбувається списання сальдо рахунків класу 8 по елементах витрат на рахунки, зазначені для кожного елемента (виду витрат) у формі елемента довідника "Види затрат". При цьому, якщо рахунок закриття незазначений у довіднику, списання сальдо рахунка по таких витратах не відбувається.

2. Закриття рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", тобто розподіл суми загально виробничих витрат між собівартістю виготовленої продукції (рахунок 23) і собівартістю реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) (рахунок 90) виконується в реквізиті "Закрытие общепроизводственных затрат".

Для реалізації алгоритму розподілу використовуються такі параметри, як нормальна база розподілу, база розподілу поточного місяця, нормальна сума постійних витрат і сума постійних витрат поточного місяця, які визначаються на закладці "Дополнительно" діалогової форми документа. Базою розподілу витрат можуть бути, наприклад: відпрацьований час, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Поточна сума постійних витрат визначається автоматично при проведенні документа як сальдо рахунку 91 по всіх видах витрат, для яких у формі елемента довідника "Види затрат" встановити параметри програми "'Относится к постоянным общепроизводственным затратам" [60].

Сума змінних загально виробничих витрат буде списана при проведенні документа "Финансовые результаты" на рахунок 23 "Виробництво".

3. На етапі "Определения финансоых результатов" відбувається списання сальдо рахунків обліку доходів і витрат підприємства (рахунків класу 7,8 та 9) на відповідні субрахунки рахунку 79.

При цьому залишки по рахунках 72,73,95,96 списуються тільки наприкінці року, тобто при проведенні документа в грудні. Крім того, слід також зазначити, що при визначенні фінансового результату не закривається рахунок 98 "Податки на прибуток".

6. Фінансово-кредитний механізм охорони навколишнього середовища

У наш час проблеми раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища є чи не найактуальнішими. Науково-технічна революція надто ускладнила взаємовідносини суспільства з навколишнім середовищем. Широкомасштабний і до кінця не передбачуваний вплив людини на всі без винятку складові частини біосфери саме тепер, здається досяг свого критичного рівня. Адже зв'язки між окремими компонентами біосфери формувалися вздовж тисячоліть. Людина, застосовуючи різноманітні технічні засоби, за значно коротший проміжок часу різко змінила плин природних процесів [65].

Діяльність дослідного господарства ВАТ агрофірми "Низи" нерозривно пов'язана із використанням природних ресурсів та впливом підприємства на навколишнє середовище.

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок:

- державного бюджету України та місцевих бюджетів;

- коштів підприємства, установ та організацій;

- позабюджетних фондів охорони навколишнього природного

середовища;

-добровільних внесків та інших коштів.

Державний бюджет і місцеві бюджети формуються за рахунок платежів за використання природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення. Платежі за використання природних ресурсів місцевого значення повністю надходять до місцевого бюджету. Платежі за використання природних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 50% надходять до Державного бюджету України і 50% - до місцевих бюджетів.

Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до Державного бюджету України, здійснюється Верховною Радою України.

Розподіл коштів за використання природних ресурсів, що надходять до місцевих бюджетів, здійснюється відповідними обласними та міськими (міст загальнодержавного значення) Радами народних депутатів за поданням органів Міністерства екології та природних ресурсів України.

Для фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища також утворюються державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Кошти місцевих і державних фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень, а також заходів, спрямованих на зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення, стимулювання працівників та громадських інспекторів, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, запобігання порушення природоохоронного законодавства [63].

В Україні можуть утворюватись й інші, у тому числі позабюджетні фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (фонди заповідників, екологічні фонди підприємств тощо).

Новий етап у розвитку економіки природокористування безпосередньо пов'язаний з перебудовою управління економікою. На цьому етапі основним завданням економіки природокористування є розробка дійового економічного механізму управління господарською діяльністю, фінансово-економічних заходів, податків, які зробили б невигідним для об'єднань, підприємств і організацій неекономне витрачання природних ресурсів і пошкодження навколишнього природного середовища.

Фінансово-економічні методи регулювання в ринкових умовах значно ефективніші від прямого адміністративного регулювання. Система адміністративних обмежень і заборон, суперечливе накладання часто формальних штрафів за порушення чинних норм врешті-решт виявились неефективними. Головним фінансово-економічним важелем має стати обов'язковий достатньо великий економічний податок за використання і завдання шкоди основним природним ресурсам - воді, повітрю, ґрунту, надрам, рослинному і тваринному світу, порушення біосистем.

У сучасних умовах широкомасштабного завдання шкоди біосфері екологічний добробут по відношенню до матеріального в шкалі цінностей входить на перший план, хоча не всі члени суспільства це повністю усвідомили. Тому можна вважати цілком закономірним, що введення екологічного податку за використання і пошкодження природних ресурсів у ряді випадків призведе до деякого підвищення вартості продукції. Воно буде компенсуватися підвищенням, якості навколишнього природного середовища та ліквідацією шкідливого для здоров'я людини хімічного забруднення продуктів харчування і інших небезпечних змін стану довкілля [64].

Обґрунтування розміру податку за використання та пошкодження природних ресурсів і розробка методів його визначення в наш час стає одним із першочергових завдань економіки природокористування. При цьому потрібний новий соціально-екологічний підхід, який одночасно враховував би соціальні, економічні й екологічні вимоги. При встановленні такого податку деякою мірою може враховуватись економічна оцінка ресурсів, визначена за обсягами трудовитрат на їх залучення в суспільне виробництво, ефекту від їх використання в процесі виробництва і прогнозу витрат на їх відновлення (якщо це можливо) або на відшкодування збитків, завданих довкіллю при їх використанні. Проте головним критерієм при встановленні екологічного податку повинно бути співвідношення потреб для суспільства, відповідного природного ресурсу і можливостей природи щодо їх "безболісного" задоволення (тобто оцінка попиту і пропозиції).

Оскільки внаслідок просторової неоднорідності географічної оболонки попит і пропозиція природних ресурсів на різних ділянках земної кулі неоднакові, то податок за використання і пошкодження кожного виду природного ресурсу повинен бути територіальна диференційованим з урахуванням неоднорідності природного середовища і антропогенного впливу на нього.

Набутий світовою практикою досвід і об'єктивно сформовані орієнтири природоохоронної політики показують, що при вирішенні питань щодо удосконалення природокористування в нашій державі прогресивною формою регулювання може бути єдина система оподаткування і платежів. В цьому питанні необхідно провести податкову реформу, суть якої полягає в поступовому переході від існуючого штрафування до прямого природоресурсного оподаткування. До того ж перспективним є застосування системи податкових пільг та податкових норм, яка існує в різних країнах світу стосовно стимулювання випуску екологічно чистої, безпечної продукції. Щодо виробництва екологічно небезпечної продукції і товарів, то на них також можуть бути встановленні податкові обмеження.

В Україні здійснюється фінансово-економічне стимулювання раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища шляхом :

* надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян у разі реалізації ними заходів щодо охорони навколишнього природного середовища - при переході на маловідходні і безвідходні ресурсо- та енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання та устаткування для утилізації забруднюючих речовин і переробки відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;

надання на пільгових умовах короткотермінових та довгострокових кредитів для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;

встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;

звільнення від оподаткування спеціальних екологічних фондів;

передача частини коштів позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи, спрямовані на гарантоване зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливого впливу господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

надання можливості отримання природних ресурсів під заставу;

стимулювання працівників та громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які виявили порушення природоохоронного законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, а також розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища за рахунок частини грошових стягнень, а саме:

- штрафів, стягнутих з громадян за правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

- 50% суми штрафів, стягнутих з посадових осіб за правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

- 50% коштів, стягнутих з громадян за шкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

- 20% коштів, стягнутих з підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

- 20% коштів, отриманих від реалізації незаконно добутих природних ресурсів, або продукції, виробленої з них, чи її вартості;

- коштів, отриманих від реалізації конфіскованих знарядь незаконного видобування природних ресурсів.

Збільшення варіантності товарів і послуг обумовлює значне підвищення ролі керування процесами екологізації сфери споживання. Саме через вплив на попит і екологізацію мотиваційного механізму агрофірма "Низи " корегує процес виробництва продукції, додає йому спрямованості та імпульсу до екологізації. Таким чином, значно розширюється сфера екологічного впливу і різноманіття мотиваційних інструментів. Крім виробничої сфери в царину мотиваційного впливу дослідне господарство включає сферу споживання та інтерфейсну сферу, що пов'язує виробництво і споживання, тобто транспорт, торгівля, збут, збереження продукції тощо.

ВАТ "Низи" добре усвідомлює, що не залежно від критеріальної основи та функціонального призначення всі наведені оцінки так чи інакше мають під собою також і екологічний "підтекст". Це значить, що будь-які процеси "порушення" чи "поліпшення" якості довкілля безпосередньо чи опосередковано пов'язані з економічними втратами або вигодою, навіть якщо ці економічні показники не "уловлюються" формальною системою економічних розрахунків. Іншою стороною економічного змісту цих процесів є те, що будь-яке цілеспрямоване поліпшення якості середовища передбачає планування конкретних результатів і відповідне вкладання конкретних коштів. Будь-які процеси впливу на природу мають економічний характер. Вони або змінюють її економічну цінність, або пов'язанні з економічними витратами.

7. Економічна ефективність заходів по охороні праці е ТОВ АФ "Низи"

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.[5 ]

Основні положення по охороні праці на Україні встановлені і регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом "Про охорону праці", Законом України «Про пожежну безпеку», положенням «Про охорону праці в системі сільського господарства», а також розробленими на їхній основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.

Необхідність заходів по охороні праці в ТОВ АФ «Низи» Сумського району зумовлена тим, що для сільськогосподарського виробництва характерний вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних і інших чинників. До цього приводить застосування машин і механізмів, енергетики, матеріалів і речовин (пестицидів, мінеральних добрив, лаків, фарб і т.д.), значні рівні шумів, вібрації, електромеханічного, інфрачервоного, ультрафіолетового проміння, що іонізує опромінення, а також забруднення повітря робочої зони [58].

Забезпечення здорових і безпечних умов праці закон покладає на адміністрацію підприємств, а в цехах, бригадах, фермах, майстернях і інших виробничих ділянках - на головних фахівців, управляючих, і інших керівників [56].

Очолює виконання робіт з охорони праці і контролює хід їх виконання в господарстві інженер-механік по сумісництву. Він вирішує всі питання разом з іншими фахівцями і профспілковими комітетами. Профспілковий комітет здійснює загальногосподарський нагляд за дотриманням актів, стандартів, правил і норм по охороні праці.

У колективному договорі, що розробляється адміністрацією і

профспілковим комітетом на підставі плану соціального й економічного розвитку і з врахуванням пропозицій членів трудового колективу, також приділяється велика увага питанню охорони праці.

Важливою ланкою системи управління охороною праці є планування, що здійснюється інженером з охорони праці на підставі результатів розслідування нещасних випадків.

Мають місце і поточні плани з охорони праці, які передбачають реалізацію заходів щодо поліпшення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Щодо побутових умов зазначимо, що агрофірма "Низи", має добре обладнаний медичний кабінет, їдальню, роздягальні, душові кімнати, туалети.

Проводиться також і навчання працівників шляхом різноманітних інструктажів(вступного, первинного, на робочому місці, повторного).

Серед негативних факторів відмітимо відсутність спеціально обладнаного кабінету з охорони праці, проте вся необхідна інформація міститься на стендах, які розміщені в відведеному на це місці.

Завдання системи охорони праці на підприємстві - виявити потенційно небезпечні ділянки виробництва, та прийняти профілактичні заходи, попереджуючі травматизм, забезпечити належні технологічні та санітарно-гігієнічні умови праці з точки зору безпеки праці, та нормативів, забезпечити робітників засобами індивідуального захисту. [ 55 ]

Громадський контроль за охороною праці на підприємстві виконує профспілковий комітет. Управління охороною праці передбачає реалізацію слідуючих функцій: організація та координація робіт по охороні праці, контроль стану охорони праці.

Витрати на проведення заходів по охороні праці, які не носять характеру капітальних робіт, відносять на загальновиробничі та загальногосподарські витрати. Ці кошти використовуються також для забезпечення працівників в повній мірі спецодягом, необхідними засобами захисту.

Для проведення аналізу травматизму в ТОВ АФ "Низи" розглянемо дані таблиці 17.

Як показали вище наведені розрахунки кількість нещасних випадків за аналізуємий період є сталою, тобто один. Це є досить позитивним явищем в роботі господарства. Кількість днів непрацездатності становить 10-15 днів, а це свідчить про нетяжкість випадків. Слід також відмітити, що з року в рік в агрофірмі збільшується сума асигнованих на охорону праці коштів, що свідчить про турботу за своїх працюючих і забезпечення їм належних умов праці.

Отже, робимо висновок, що стан охорони праці в ТОВ АФ "Низи" знаходиться на досить високому рівні, про що свідчать вище наведені розрахунки.

Таблиця 17. Показники, що характеризують стан охорони праці в ТОВ АФ "Низи"

Показники травматизму	2001	2002	2003
Средньоспискова кількість працюючих, чол.	101	144	109
Кількість нещасних випадків із тимчасовою втратою працездатності, шт.	1	1	1
у т.ч. із летальним наслідком	-	-	-
Кількість днів непрацездатності, дні	10	15	10
Матеріальний збиток від травматизму (згідно лікарняних листів), грн.	148,4	201,6	130
Коефіцієнт частоти травматизму	9,9	6,9	9,2
Коефіцієнт тяжкості	10	15	10
Коефіцієнт втрат робочого часу	99	69	92
Асигновано засобів на охорону праці, тис.грн.	21,6	23	26,8
Витрачено засобів на охорону праці, тис. грн.	19,3	21	24,7

На основі "Правил про відшкодування власниками підприємства і організації або уповноваженого їм органа збитку, завданого працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаним, з виконанням їм трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.93р. №247" розрахуємо економічний збиток, який понесло господарство від нещасного випадку, що стався з Вороною А.М 13.02.01.

Ез=С1+С2+СЗ+С4+С5+С6+С7+С8+С9+С10

1) С1 - розмір єдиночасової допомоги, грн.

С1 = 120грн.

2) С2 - сума виплат по листах непрацездатності, грн.

Зар.плата денна=(280 + 280 + 280 + 280 + 280 + 320)7128=13,44 С2=13,44x15 =201,6 грн.

3) СЗ - щомісячна виплата втраченої частини заробітку, грн.

СЗ=0

4) С4 - втрати при наданні першої медичної допомоги постраждалому.

С4=3ч 1 *Тч 1 +Зч2*Тч2+...+Зчn*Тчn+Н, де

Зч -годинна зарплата осіб, які приймали участь в наданні першої допомоги, грн.

Тч - затрачений час на надання першої допомоги, грн.

Н - інші витрати

С4= 1,29х 1,3 + 3 = 4,7 грн.

5) С5 - витрати, пов'язані з розслідуванням нещасливого випадку.

С5= ( 13,2 + 15,6 + 14,1 ) х 2 дні. = 85,8 грн.

6) С6 - вартість зіпсованих машин, обладнання, грн. С6=0

С7 - витрати пов'язані з навчанням робітника, який замінив потерпілого: С7=0

С8 - відрахування лікувальним закладам: Потерпілий лікувався 15 днів амбулаторне, тому С8 = 2,6Х 15-39 грн.

С9 - розмір пенсій по інвалідності, грн. С9=0І

10) С10 - вартість недовиробленої продукції, грн. С10 = Впр X Д =40,845 = 612 грн.

Економічний збиток від травми становить :

Езб =120+ 201,6+ 4,7+ 39+ 612+ 85,8= 1063,1 грн.

Отже, в результаті даного нещасного випадку підприємство понесло втрати в розмірі 1063,1 грн.

З метою поліпшення охорони праці в господарстві варто здійснювати слідуючі заходи:

Для ефективного впровадження заходів необхідно наглядно демонструвати необхідні стенди, організовувати бесіди, розповсюджувати спеціальну літературу.

Треба автоматизувати охорону праці на виробничих ділянках, тобто зробити можливість на відстані контролювати ситуацію.

Треба провести реконструкцію старого обладнання та перевірити існуюче, для запобігання несподіваних випадків.

Зменшення часу безпосереднього контакту працівників з тваринами за рахунок заміни ручної праці на механізовану та автоматизовану.

В місцях встановлення машин, механізмів, обладнання необхідно вивішувати інструкції по їх безпечному обслуговуванню і експлуатації.

6. Під'їзні шляхи до кормоцехів і майданчиків для прийому та вантаження кормів повинні мати тверде покриття.