Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів та можливих резервів їх збільшення

Більш вузьке значення має коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.), що обчислюється як відношення готівки і високоліквідних цінних паперів до поточних зобов'язань:

Кал. = (ОА - ТМЦ - Д3)/П3,

де: О А - оборотні активи;

ТМЦ - запаси товарно-матеріальних цінностей;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на конкретний момент. Цей показник не є доповненням до попереднього, а в більшій мірі стосується оцінки дебіторської заборгованості підприємства.

Цими двома показниками широко користуються банки для оцінки ризику видачі кредиту [54]. Зростання цих показників спостерігається при зниженні короткострокової заборгованості, а також підтримці товарно-матеріальних цінностей і розміру дебіторської заборгованості на певному рівні.

Немаловажне значення представляє і коефіцієнт оборотності оборотних активів (Ко.а), обумовлений як відношення виручки від продажів до оборотних активів:

Ко.а. = РП /ОА,

де: РП - реалізована продукція;

ОА - оборотні активи.

Цей коефіцієнт показує, скільки разів за звітний період оновлюються оборотні засоби. Чим вище цей коефіцієнт, тим платоспроможніше підприємство.

Формування прибутку є центральною проблемою в економіці підприємства. Звідси зрозумілий інтерес суб'єкта господарювання до визначення оптимального розподілу коштів, що дозволяє максимізувати прибуток. Підходи до вирішення завдання обумовлені внутрішніми і зовнішніми умовами функціонування підприємств. Внутрішні умови оцінюються, головним чином, системою обліку витрат, що формує відповідну інформаційну базу для аналізу. До зовнішніх умов варто віднести рівень розвитку інфраструктури ринку, у тому числі насиченість ринку товарами і матеріальними ресурсами, напрямок співвідношення ємності ринку з виробничим потенціалом підприємства. Фінансова політика підприємства в цьому випадку повинна будуватися на основі потреб потенційних покупців його продукції. Саме через задоволення потреб споживачів виробники реалізують свою кінцеву мету - одержання прибутку [51].

Таким чином, під ефективністю діяльності підприємства розуміється результативність діяльності суб'єкта господарювання при найбільш повному використанні фінансових ресурсів. Тоді ефективність діяльності підприємства може характеризуватися наступними показниками.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів (Кв.к.) визначається як відношення чистого прибутку до суми джерел власних коштів:

Кв.к. = (П - ПП)/ВК,

де: П - валовий прибуток;

ПП - першочергові платежі з прибутку;

ВК - власний капітал.

Він дозволяє оцінити, як ефективно використовуються власні кошти, що викликає певний інтерес у власника підприємства.

Істотне значення має і коефіцієнт рентабельності (Кр.), обумовлений як відношення чистого прибутку до обсягу продажів:

Кр. = (ПП)/РП,

де: П - валовий прибуток;

ПП - першочергові платежі з прибутку;

РП - реалізована продукція.

Цей показник характеризує рівень ефективності витрат. В умовах конкуренції цей показник є дуже важливим, тому що підвищення рентабельності буде залежати, у першу чергу, не від підвищення цін, а від того, як буде забезпечуватися зниження витрат за рахунок впровадження нових технологій [54].

Узагальнюючим показником оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства є ресурсовіддача, тому її рівень визначається шляхом співвідношення двох елементів виробничого процесу -- результату і ресурсів [35]. З урахуванням виробленого доходу як результату і критерію оцінки ефективності використання фінансових ресурсів та їх обсягу на підприємстві, узагальнюючий показник ефективності буде визначатися так:

Кф.р = Д/Р,

де: Кф.р - коефіцієнт використаних фінансових ресурсів;

Д - вироблений доход підприємства;

Р - середньорічний обсяг фінансових ресурсів підприємства.

Однак, узагальнюючий показник оцінки ефективності використання фінансових ресурсів показує лише ступінь їхньої віддачі в масштабах конкретного виробництва, причому відповіді на питання, як підвищити цю ефективність, ми не одержуємо. З урахуванням проміжних показників,

узагальнюючий показник повинний трансформуватися у форму, що відображала б структурний зміст і спрямованість чинників впливу на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Результат виробництва в узагальнюючому показнику ефективності поданий виробленим доходом підприємства. У проміжних же показниках він може виражатися відповідними частками сукупного результату, еквівалентними участі того або іншого виду ресурсу (чинника) в утворенні доходу. Маються на увазі перенесена вартість (фонд відшкодування) для основних фондів, і знов створена вартість (чиста продукція) для живої праці.

Тут мова йде про розчленування сукупного результату виробництва за його складовими. У той же час, фінансові ресурси підприємства можна представити як сукупність вартості основних і оборотних засобів. Узагальнюючий показник ефективності використання фінансових ресурсів можна тоді записати в наступній формі:

Кф.р. = (А + 3 + П) / ( Фос. + Фоб.),

де: А - амортизаційні відрахування;

З - заробітна плата працівників підприємства;

П - валовий прибуток, отриманий підприємством;

Фос. -середньорічна вартість основних фондів;

Фоб. - середньорічна вартість оборотних засобів підприємства.

У наведеній формулі амортизаційні відрахування являють собою ступінь використання основних фондів, у той час як заробітна плата і прибуток -ступінь використання оборотних засобів. Таким чином, узагальнюючий показник розпадається на два проміжних показники (сума яких, втім, не буде дорівнювати розміру узагальнюючого показника оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства : для цього потрібні додаткові складові) :

К (ф.р.) ос =А/ Ф ос,

К (ф.р.) об = (3+П)/Фоб

де: К (ф.р) ос К (ф.р) об - відповідно ресурсовіддача основних і оборотних засобів.

Такий підхід виправданий. Оскільки в показниках ефективності використання фондів (основних і оборотних) результат (перенесена і знов створена вартість) і використані ресурси збігаються за розміром і циклом, то ці проміжні показники можна розглядати і як показники оборотності авансових основних і оборотних засобів. З іншого боку, амортизаційні відрахування як фінансовий ресурс формуються саме при використанні (або наявності) основних засобів, у той час як заробітна плата і прибуток є похідними від ступеня залучення оборотних засобів до виробничого обороту.

Істотне значення має і коефіцієнт рентабельності (К р ), обумовлений як відношення чистого прибутку до обсягу продажів:

К р. = (П - ПП)/ РП,

де: П - валовий прибуток;

ПП - першочергові платежі з прибутку;

РП - реалізована продукція.

Цей показник характеризує рівень ефективності витрат. В умовах конкуренції цей показник є дуже важливим, тому що підвищення рентабельності буде залежати, у першу чергу, не від підвищення цін, а від того, як буде забезпечуватися зниження витрат за рахунок впровадження нових технологій [35].

Узагальнюючим показником оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства є ресурсовіддача, тому її рівень визначається шляхом співвідношення двох елементів виробничого процесу - результату і ресурсів [54]. З урахуванням виробленого доходу як результату і критерію оцінки ефективності використання фінансових ресурсів та її обсягу на підприємстві, узагальнюючий показник ефективності буде визначатися так :

Ефективність використання фінансових ресурсів припускає не тільки віддачу від кожного виду ресурсу, але й оптимальність структури останніх [51]. На практиці важливо не тільки визначити загальні економічні результати, але і проаналізувати чинники, що їх обумовили. Іншими словами, мова йде про встановлення причин підвищення або зниження рівня ефективності використання фінансових ресурсів. Причин цих може бути багато, але насамперед, це динаміка зміни проміжних показників, що в їхньому взаємозв'язку і взаємозумовленості формують узагальнюючий показник. Для того, щоб виконати подібного роду аналіз, варто представити узагальнюючий показник як функцію від проміжних показників оцінки ефективності. Модель такого показника (213) являє собою середній розмір проміжних показників ефективності, зважених по частці факторних фінансових ресурсів у сукупному обсязі цих ресурсів, а саме:

Кф. р. = (А/Ф ос) х (Ф ос /Р) + [ ( 3+П) / Ф об ] х ( Ф об /Р),

де: Ф ос /Р, Ф об /Р - відповідно питома вага основних і оборотних засобів як складових фінансових ресурсів підприємства в загальному обсязі його фінансових ресурсів.

З іншого боку, джерелами фінансових ресурсів підприємства є кошти власні, позикові і залучені [35]. При цьому під позиковими і залученими коштами ми будемо розуміти суму довгострокових, короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості, і називати їх спрощено позиковими коштами. Такий поділ, оскільки довгострокові кредити в даний час практично відсутні, буде у певній мірі відповідати меті визначення ступеня використання джерел фінансових ресурсів підприємства.

Тоді узагальнюючу модель показника оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства можна записати в наступному вигляді :

Кф.р.= (ДС/СС )х(Сс/Р) + (Д3 /С3)х(С3/Р),

де: Д с , Дз - відповідно вироблений доход від використання власних і позикових коштів;

Сс,С з - відповідно власні і позикові кошти;

С с /Р, С з /Р - відповідно питома вага власних і позикових коштів у загальній сумі фінансових ресурсів підприємства;

Д с /С с. Д і /Сі - відповідно ресурсовіддача власних і позикових коштів підприємства

Застосування подібного підходу при побудові узагальнюючих моделей показників ефективності використання фінансових ресурсів підприємства дає можливість аналізувати не тільки складові доходу підприємства (у нашому випадку їх дві, а може бути і більше), але і чинники, що впливають на їхнє формування.

Завдання сучасного суспільства є задоволення його зростаючих потреб. Виробнича політика підприємства будується на основі виявлення потреб потенційних покупців його продукції. Зростаючий попит повинний породжувати і зростання пропозиції. Таким чином, перед підприємством постає першочергове завдання забезпечення можливостей стабільності роботи і розширеного відтворення.

Розширене відтворення припускає наявність у підприємства значного обсягу коштів, призначених на ці цілі, що і характеризує його потенціал. В умовах переходу до ринкової економіки, при падінні купівельної спроможності грошей, банки значно посилили умови видачі довгострокових позичок і підвищили процентні ставки за користування ними. Тому більшість підприємств позбавлені довгострокових кредитів, а короткострокові позикові кошти не можуть бути використані для інвестицій у розвиток виробництва. У силу цих причин, вирішення проблеми бачиться в нарощуванні джерел власних коштів.

У нинішніх умовах економічний потенціал підприємства тим вище, чим більше джерел власних коштів у загальному обсязі засобів, що знаходяться в його розпорядженні.

Таким чином, під економічним потенціалом підприємства розуміється стабільність роботи підприємства, його здатність до розширеного відтворення і найбільш раціональне використання коштів.

Група показників, що характеризують економічний потенціал, представляється, насамперед, коефіцієнтом незалежності (Кн ), що визначається як відношення суми джерел власних коштів до суми засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства:

К н. = ВК/ВБ,

де: ВК- власний капітал;

ВБ - валюта балансу.

На підставі цього показника встановлюється частка власників майна в загальній вартості активів підприємства.

Сутність цього показника полягає в тому, що розширення обсягу виробництва при забезпеченні збуту продукції зростаючим купівельним попитом, навіть за рахунок залучення додаткових позикових коштів, вигідне підприємству, оскільки відсоток підприємницького прибутку вище, ніж позичковий відсоток. На різницю між цими відсотками, що залишається в підприємстві, збільшується його прибуток , а отже, зростає і ефективність використання власних коштів. Якщо залучаються довгострокові позики банків або інші позикові кошти з терміном погашення більше одного року, то це не може негативно вплинути на фінансове становище позичальника. Ризик виникає лише тоді, коли підприємство здійснює інвестиції, необхідні для розширення виробництва, за рахунок залучення до свого господарського обороту короткострокової кредиторської заборгованості. Ось чому в умовах, коли договірні зобов'язання дотримуються слабо, необхідно пред'являти високі вимоги до коефіцієнта незалежності.

В даний час підтверджується тенденція невикористання підприємством у господарському обороті позикових коштів [35]. Вихід із цього становища бачиться в проведенні факторингових операцій, тобто продажі боргів дебіторів банку із знижкою. Крім того, підприємства прагнуть достроково погасити заборгованість постачальникам і кредиторам, вдаючись із цією метою до будь-яких способів, зокрема , і до бартерних угод шляхом прямого обміну матеріальними цінностями з кредиторами.

Прагнення мати на своєму балансі тільки майно в матеріально-речовинній формі і скоротити до мінімуму дебіторську і кредиторську заборгованість пов'язане, насамперед, з інфляцією. При систематичному рості цін борги, зберігаючи свою номінальну вартість, фактично знецінюються, у той час як майно і матеріали в такій ситуації дорожчають. Тому, відстрочка платежу і утворення з цієї причини дебіторської заборгованості завдають шкоди фінансовому становищу підприємства. Затримка ж в погашенні кредиторської заборгованості погіршує відносини з кредиторами, зокрема з постачальниками.

Однак зростання питомої ваги власних коштів в якості джерела формування майна підприємства як за рахунок збільшення запасів товарно-матеріальних цінностей, так і їх зниження, негативно позначається на фінансовому становищі підприємства, у тому числі і на його економічному потенціалі. Збільшення товарно-матеріальних запасів веде до відволікання ресурсів з господарського обороту і зниження їхньої оборотності. Крім того, таке становище може бути результатом того, що продукція підприємства не користується попитом. З іншого боку, скорочення виробничих запасів (наприклад, через не поставки матеріалів або ін.) викликає скорочення обсягів виробництва, що, у свою чергу, позначається на фінансовому становищі підприємства.

Основні з вище перелічених показників наведені в частині другій та третій даного дипломного проекту.

2. Фінансово-економічна характеристика ТОВ АФ "Низи"

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Низи" розташована в південній частині Сумської області за 26 км від обласного центру м. Суми і до найближчої залізнично дорожньої станції Нижня Сироватка - 10 км.

Юридична адреса ТОВ агрофірми "Низи" селище Низи Сумського району Сумської області. Заснована 19 березня 1999 року і являється правонаступником колишнього Лебединського МГП.

Форма власності на підприємстві - колективна, спеціалізація - відгодівля великої рогатої худоби та свиней.

Дороги, по яким здійснюється доставка кормів та всього необхідного для господарства, мають переважно тверде покриття, що в свою чергу забезпечує нормальні умови перевезень за будь-яких кліматичних умов.

Для більш детальної характеристики діяльності досліджуваного підприємства, використовуючи дані таблиці 1, проаналізуємо роботу господарства за останні 3 роки, а саме 2001-2003 рр.

Таблиця 1. Склад і структура товарної продукції

В ході проведених розрахунків ми визначили, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає м'ясо ВРХ 61,16 %, дещо менша доля припадає на м'ясо свиней, а саме 38,22 %. Тому слід зазначити, що досліджуване господарство відноситься до вузькоспеціалізованих підприємств. Дані аналізу свідчать, що за звітний період відбувається процес поглиблення спеціалізації по виробництву м'яса ВРХ та свиней.

Плановим та природно-економічним умовам цілком відповідає дана спеціалізація. Реалізація ж іншої продукції скоротилася майже на 24 %. Проте загальна виручка в середньому за останні 3 роки становить 4729,8 тис. грн. Що є досить гарним показником роботи агрофірми.

Садиба ТОВ АФ "Низи", в яку входять цехи і сараї, склади і майстерні, забійний пункт, гараж, адміністративні споруди складає 15,9 га.

Трудові ресурси - частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, володіє знаннями і досвідом роботи. Аналіз чисельного складу трудових ресурсів, забезпечення ними та їх використання має велике значення для виявлення ресурсів збільшення виробництва с/г продукції. Від раціональної організації праці залежить своєчасне виконання робіт, продуктивність тварин, зниження витрат на 1 продукції, підвищення продуктивності праці в господарстві. В зв'язку з цим проаналізуємо ефективність використання робочої сили і чисельність працівників досліджуваного господарства в динаміці.

Таблиця 2. Динаміка чисельності працівників та ефективність використання робочої сили

Як показали розрахунки середньорічна чисельність працівників даного підприємства змінювалася. А саме, за аналізуємий період вона зросла на 8 чоловік.

Відповідні зміни спостерігаємо і у кількості відпрацьованих днів одним працівником, а саме, вони збільшилися на 84,2 %. Також слід зазначити про підвищення інтенсивності використання робочої сили, в наслідок чого відбулося зростання виробництва валової продукції в співставних цінах на 1 робітника на 68,4 %.

Отже, відмітимо, що в цілому ефективність використання робочої сили в агрофірмі покращилась. На нашу думку цьому сприяли: ділова активність керівництва, покращення організації праці.

Забезпеченість с/г підприємств основними фондами, енергоресурсами та ефективність їх використання є важливим фактором, від якого залежать результати господарської діяльності, зокрема якість, своєчасність виконання робіт, як наслідок, обсяг виробництва продукції, її собівартість.

За даними таблиці 3 проаналізуємо рівень забезпеченості фондами, енергоресурсами і ефективність їх використання.

Таблиця 3. Забезпеченість фондами, енергоресурсами та ефективність їх використання