Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування фінансового капіталу

Зміст

• Зміст
• Вступ
• Розділ І. Суть і види цінних паперів
• 1.1 Поняття і сутність цінних паперів
• 1.2 Класифікація і види цінних паперів
• Розділ ІІ. Формування фінансового капіталу на СП “Адамас”
• 2.1 Техніко-економічна характеристика СП “Адамас”
• 2.2 Аналіз власних фінансових ресурсів формування фінансового капіталу СП “Адамас”
• 2.3 Аналіз позикових фінансових ресурсів формування фінансового капіталу СП “Адамас”
• Розділ ІІІ. Окремі аспекти питання оптимізації джерел фінансових ресурсів підприємства
• 3.1 Зарубіжний досвід визначення вартості фінансового капіталу
• 3.2 Проблеми оптимізації структури джерел фінансових ресурсів на СП “Адамас”
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Фінансове забезпечення декларованого переходу нашої економіки на ринкові рейки є найважливішою проблемою поточного моменту і найближчого майбутнього. Очевидно, що створення фондового ринку є єдиною альтернативою що існував ще недавно, а тепер істотно підірваному дефіцитом централізованих коштів, вольовому розподілу фінансових ресурсів. Розвинений внутрішній фінансовий ринок міг би істотно полегшити задачу інтеграції в світовий фінансовий ринок і створити канал для інвестування іноземного капіталу в нашу економіку через розміщення наших цінних паперів.

Організація широкомасштабного ринку для обігу цінних паперів, очевидно, є складним і тривалим процесом. Масовому обігу акцій повинно передувати масове створення акціонерних підприємств, якому в наших умовах сприяє роздержавлення і приватизація підприємств.

Існуючі в розвинених країнах фінансові ринки спираються на широкі заощадження приватних осіб. Загальна бідність нашого населення і недостача вільних заощаджень - об'єктивна перешкода на шляху розвитку широкого фінансового ринку. Населення психологічно не підготовлене до сприйняття вкладень своїх коштів в боргові зобов'язання невідомих йому нових організацій. Сильна інфляція в країнах Заходу завжди була руйнівником фінансових ринків, у нас вона перешкоджала їх стихійному розвитку. Для функціонування ринку потрібно виникнення впевненості в можливості ввірити свої заощадження посередницьким інститутам. Ця довіра суспільства повинна виховуватися поступово на позитивних зразках.

У Україні все більше і більше підприємств йдуть з державного постачання, перебудовуючись на комерційний лад, а значить, будучи недержавною власністю, і не отримуючи бракуючі грошові кошти з державної кишені, підприємства стають зацікавленими у випуску цінних паперів, а це є підтвердженням впровадження в господарську практику ринку цінних паперів. Його створення і розвиток дає можливість мобільно перерозподіляти грошові кошти індивідуальних вкладників і інституційних інвесторів для структурних перетворень в економіці. Ринок цінних паперів і його інститути грають важливу роль в загальній ринковій взаємодії: через купівлю і продаж акцій здійснюється перелив капіталів між підприємствами, галузями і секторами економіки. Відбувається акумуляція вільних грошових ресурсів для напряму їх в ті сфери, які гостро в них мають потребу.

Підвищений інтерес комерційних банків до вкладень в цінні папери позитивно впливає на структуру його активів і приносить при цьому значний прибуток . Відомо, що вкладення в капітал різних акціонерних товариств дають можливість банку не тільки отримувати дивіденди , але і брати участь в його управлінні, бути співвласником цього товариства.

У цей час банкам дозволене створення дочірніх підприємств або банків, що також вимагає вкладень і дає можливість збільшувати прибутки.

Банку також вигідно виступати головним засновником, наприклад, страхового суспільства або придбавати акції товарних і фондових бірж. Ефективним і менш безпечним вважаються вкладення в придбання боргових зобов'язань.

Знаючи що частина комерційних банків створюється в формі акціонерного товариства як закритого, так і відкритого типу, відмітимо, що їх статутний капітал формується шляхом випуску власних акцій.

Таким чином, в цей час значення розвитку ринку цінних паперів дуже велике і надалі його роль повинна зрости. Тому загальнотноретичне дослідження цього ринку і діяльності фондової біржі є надзвичайно актуальним в умовах сьогодення.

Розділ І. Суть і види цінних паперів

1.1 Поняття і сутність цінних паперів

Важливим елементом економіки, заснованої на принципах товарного виробництва і ринку є цінні папери. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. 3, а також Законом України “Про цінні папери і фондову біржу в Україні” від 18 червня 1991 р. 1, затвердженим постановою Верховної Ради № 1201

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінний папір являє собою документ, який виражає пов'язані з ним майнові і немайнові права, може самостійно обертатися на ринку і бути об'єктом купівлі-продажу і інших операцій, служить джерелом отримання регулярного і разового прибутку. Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого здійснюється за рахунок подальшого розподілу матеріальних цінностей.

Кожному виду майна (ресурсів) можуть відповідати свої цінні папери (див табл.1.1.1), які в свою чергу можуть бути предметом власності, купуватися і продаватися, віддаватися в заставу і т.п.

Таблиця 1.1.1 - Співвідношення видів ресурсів і цінних паперів

Види ресурсів	Цінні папери
Земля	Закладна (іпотечне свідоцтво), земельний приватизаційний чек
Нерухомість	Акції, закладні, приватизаційний чек, житловий сертифікат
Продукція	Товарний опціон, оборотне складське свідоцтво, товарний оборотний ф'ючерсний контракт.

Самі цінні папери можуть розглядатися як ресурси, які мають самостійне життя, свій ринок, що іменується фондовим або фінансовим. При відомих обставинах цінні папери можуть виникати і у вигляді посвідчень прав на використання робочої сили, на нематеріальні активи (типу дозволів на експорт-імпорт продукції, право стягування податків, право видання і т.п.). Основою для появи цінного паперу може стати навіть ймовірність настання якої-небудь події (наприклад, підвищення або пониження фондового індексу) 11, с.79.

Як цінні папери признаються тільки такі посвідчення прав на ресурси, які відповідають наступним фундаментальним вимогам:

оборотність на ринку;

доступність для цивільного обігу;

стандартність та серійність;

документальність;

регульованість і визнання державою;

ліквідність;

ризикованість;

обов'язковість виконання.

Оборотність - це здатність цінного паперу купуватися і продаватися на ринку, а також в багатьох випадках виступати як самостійний платіжний інструмент, що полегшує обіг інших товарів. Оборотність вказує на те, що цінний папір існує тільки як особливий товар, який, отже, повинен мати свій ринок з властивою йому організацією, правилами роботи і т.д. Повинні в основній масі належати ринку, бути товарами і ті ресурси, відображенням прав на які є цінні папери.

Доступність для цивільного обігу - здатність цінного паперу не тільки купуватися і продаватися, але і бути об'єктом інших цивільних відносин, включаючи всі види операцій (позики, дарування, зберігання і т.п.).

Стандартність - цінний папір повинен мати стандартний зміст (стандартність прав, які являє собою цінний папір, стандартність учасників, термінів, місць торгівлі, правил обліку і інших умов доступу до вказаних прав, стандартність операцій, пов'язаних з передачею цінного паперу з рук в руки, стандартність форми будь-якого паперу і т.п.). Саме це робить цінний папір товаром, здатним обертатися.

Серійність - можливість випуску цінних паперів серіями, класами, складовий елемент такої їх якості, як стандартність.

Документальність. Цінний папір - це завжди певний документ, що містить всі передбачені законодавством реквізити. Відсутність хоч би одного з них спричиняє недійсність цінного паперу або їх перехід в розряд інших зобов'язальних документів.

Регульованість і визнання державою. Документи, що претендують на статус цінних паперів, повинні бути визнані державою як такі, що забезпечує їх хорошу регульованість і довір'я публіки до них. Погано регульовані і не визнані державою папери не можуть претендувати на статус цінних, якою би безмежною не була фантазія фінансистів, що пропонують публіці все нові і нові фінансові продукти і послуги.

Ліквідність - здатність цінного паперу бути швидко проданої, перетворитися в грошові кошти (в готівковій або безготівковій формі) без істотних втрат для держателя. Якщо ринок відмовляється визнати її ліквідність, реальність виражених її прав, то цінний папір перетворюється з товару в ніщо не стоячий клаптик паперу. Необхідно відрізняти ліквідність конкретного цінного паперу від: ліквідності фондового ринку загалом (здатність ринку поглинати значні кількості цінних паперів при незначних коливаннях курсової вартості і низьких витратах на реалізацію); ліквідність підприємства, банку, інвестиційного інституту (міра ліквідності, готовності перетворення в грошові кошти активів підприємства з метою виконання зобов'язань по залучених ресурсах).

Ризикованість - можливості втрат, пов'язані з інвестиціями в цінні папери і неминуче ним властиві.

Обов'язковість виконання. Законодавство не допускає відмови від виконання зобов'язання, вираженого цінним папером, якщо тільки не буде доведено, що цінний папір попав до держателя неправомірним шляхом.

Важливе значення в плані забезпечення розвитку ринку цінних паперів має прийняття проекту Цивільного кодексу. В проекті ЦК України прямо зафіксовано, що цінний папір:

являє собою документ;

засвідчує лише майнові права, здійснення або передачу яких можливе тільки при пред'явленні самого цінного паперу;

повинен мати встановлену форму і обов'язкові реквізити, причому вимога до форми і інші необхідні вимоги визначаються законом .

У минулому цінні папери існували виключно в фізично відчутній, паперовій формі і друкувалися типографським способом на паперових бланках. Цінні папери, як правило, виготовляються з досить високою мірою захищеності від можливих підробок. Останнім часом в зв'язку зі значним збільшенням обороту цінних паперів багато хто з них став оформлятися у вигляді записів в книгах обліку, а також на рахунках, що ведуться на різних носіях інформації, тобто перейшли в фізично невідчутну (безпаперову) форму. Тому на ринку цінних паперів випускаються, обертаються і гасяться як власне цінні папери, так і їх замінники. Об'єкти операцій на ринку цінних паперів також називаються інструментами ринку цінних паперів, фондами або фондовими цінностями.

У випадку, якщо цінні папери не існують в фізично відчутній формі або якщо їх паперові бланки вміщуються в спеціальні сховища, власнику цінного паперу видається документ, що засвідчує його право власності на ту або іншу фондову цінність. Цей документ називається сертифікатом цінного паперу. Сертифікати цінних паперів на пред'явника можуть випускатися для заміщення собою декілька однорідних цінних паперів (подібно грошовим купюрам різного достоїнства). У останньому випадку сертифікат не обов'язково містить інформацію про власника фондової цінності.

1.2 Класифікація і види цінних паперів

Найбільш загальною класифікацією цінних паперів є представлена нами на рис.1.2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2.1 - Класифікація цінних паперів

Як первинні цінні папери, виступають акції, облігації, ноти, вексель, депозитні сертифікати і інші інструменти, що є правами на майно, грошові кошти, продукцію, землю і інші первинні ресурси. Похідні цінні папери - будь-які цінні папери, що засвідчують право власника на купівлю або продаж первинних цінних паперів - акцій, облігацій державних боргових зобов'язань. До числа таких паперів можна віднести опціони, фґючерси, підписні права. Поняття похідних цінних паперів є юридично визнаним за Законом України “Про цінні папери і фондову біржу “. Цим же законом встановлюється вичерпний перелік і визначення видів первинних цінних паперів.

Так відповідно до ст.3 цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання республіки;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери 9, с.4.

Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

За способом реєстрації виділяють іменні акції і на прид'явника.

В залежності від виду прав, акції поділяються на звичайні і привілейовані. Привілейовані акції (преференції, префакції) дають своїм держателям привілеї, якими не володіють власники звичайних акцій. Перший привілей стосується активів: при ліквідації компанії претензії що до активів держателів префекцій задовольняються насамперед в порівнянні з держателями звичайних акцій. Другий привілей стосується дивідендів: держателі префакцій звичайно отримують фіксовані дивіденди, виражені або в певній грошовій сумі, або в відсотках від номінальної вартості. Фіксований дивіденд по привілейованих акціях встановлюється при їх випуску. При виплаті дивідендів насамперед виплачуються дивіденди по префакціям, потім по звичайних акціях.

По умовах виплати дивідендів розрізнюють кумулятивні і некумулятивні префакції. По кумулятивним префакціям не виплачені за рішенням директорів дивіденди нагромаджуються на спеціальних рахунках і виплачуються при отриманні достатнього прибутку. По некумулятивним префакціям неоголошені дивіденди не нараховуються і не виплачуються. Дивіденд по префакціям може змінюватися в залежності від рівня позикового відсотка. Такі префакції називаються префакціями з плаваючим або змінним курсом.

По властивостях поворотність префакції ділиться на поворотні і неповоротні. Поворотні префакції можуть бути викуплені емітентом або на відкритому ринку, або шляхом прямого звернення до держателів. При цьому держателям виплачується премія в відсотках до номінальної вартості префакції. Неповоротні префакції не гасяться.

По праву голосу префакції поділяються на ті, що не голосують і що володіють умовним правом голосу. В залежності від конверсійного привілею розрізнюють конвертовані і неконвертовані префакції. Конвертовані префакції на відміну від неконвертованих можуть обмінюватися на звичайні акції по зазделегідь умовленій ціні у встановлений проміжок часу.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

облігації внутрішніх і місцевих позик;

облігації підприємств.

Облігації випускаються в серії, що складається з однорідних цінних паперів з рівною номінальною вартістю і однаковими умовами випуску і погашення.

Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку (кредитної установи) в порядку, передбаченому його статутом. Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків.

Облігації підприємств (корпоративні облігації) випускаються підприємствами з метою фінансування витрат на придбання елементів основного і, більш рідко, оборотного капіталу.

По суб'єктах облігації поділяються на іменні і на прид'явника. По методу забезпечення облігації підприємств бувають заставними і без заставними. По умовах виплати відсотків розрізнюють облігації з фіксованим і плаваючим відсотком. По способах погашення облігації класифікуються на відзивні і безвідзивні. Відзивні облігації дають емітенту право їх дострокового погашення. За характеристиками резервних фондів розрізнюють облігації з відкладеним фондом і з викупним фондом. По наявності конверсійного привілею облігації поділяються на конвертовані, обмінні, неконвертовані.

Конвертовані облігації дають їх держателеві право на купівлю звичайних акцій цієї ж компанії по певній ціні у визначений термін. Обмінні облігації дають право придбання по фіксованій ціні звичайних акцій інших компаній (крім акцій компанії-емітента даних облігацій). Неконвертовані облігації не володіють конверсійним привілеєм, тобто правом купівлі звичайних акцій.

Існують також облігації зовнішніх державних позик України - це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Вони випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.

Облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску. Емітентом цих облігацій є держава в особі Міністерства фінансів України.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

довгострокові - від 5 до 10 років;

середньострокові - від 1 до 5 років;

короткострокові - до одного року 9, с.78.

Виплата доходу по даних зобов'язаннях та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: по довгострокових і середньострокових зобов'язаннях - Кабінетом Міністрів України, короткострокових - Міністерством фінансів України.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вексель дає його власнику право вимагати від боржника або акцептанта (третьої особи, що зобов'язалася сплатити по векселю) виплатити вказану в векселі суму при настанні терміну платежу. Тому вексель виступає складним розрахунково-кредитним інструментом, здатним виконувати функції як цінного паперу, так і кредитних грошей і засобу платежу. Зокрема, як цінний папір вексель сам може бути об'єктом різних операцій.

Випуск і обігу векселів регулюється діючими Основами цивільного законодавства і Законом України " Про цінні папери і Фондову Біржу “ від 18 червня 1991 р.

Основні риси векселя, що склався в міжнародній і українській практиці:

абстрактний характер зобов'язання вираженого векселем (текст векселя не повинен містити посилання на операцію, що є основою видачі векселі);

безперечний характер зобов'язання по векселю, якщо він є справжнім;

безумовний характер зобов'язання по векселю (вексель містить просту і нічим не зумовлену пропозиція або обіцянку сплатити визначену суму, і тому спроби оговорити платіж настанням яких-небудь умов не мають юридичної сили);

вексель - це завжди грошове зобов'язання (не може вважатися векселем зобов'язання, по якому сплата боргу здійснюється товаром, наданням послуг і т.п.);

вексель - це завжди письмовий документ (випуск векселів в безготівковій формі неможливий);

вексель - це документ, що має суворо встановлені обов'язкові реквізити 16, с.40.

Згідно з Міжнародною Конвенцією існує вісім обов'язкових реквізиту векселя: вексельна мітка - тобто слово "вексель" повинно міститися не тільки в назві, але в текстовому змісті векселя; валюта векселя - сума платежу, яка повинна бути вказана, як мінімум два рази: один раз цифрами, другий прописом з великої букви; зведення про платника по даному векселю; зведення про особу на користь якого здійснюється платіж; вказівка місця платежу; вказівка терміну платежу; час і місце виставляння; власноручний підпис особи, що виставила вексель.

У залежності від критеріїв класифікації розрізнюють види векселів представлені у табл.1.2.1.

Критерій	Види векселів
1.Число участників	Простий (соло-вексель) Перевідний вексель (тратта)
2. Характер угоди, що лежить в основі векселя	Товарний (комерційний), фінансовий (казначейский)
3. Забезпечення	Забеспечені, незабезпечені (бронзові, дружні, зустрічні)
4. Спосіб передачі	На предґявника, ордерний (обіг по передаточному напису)

Товарний вексель. У основі грошового зобов'язання, вираженого даним векселем, лежить товарна операція, комерційний кредит, що надається продавцем покупцеві при реалізації товару. У цій якості вексель може, з одного боку, виступати як знаряддя предмета, а з іншого боку - виконувати функції розрахункового засобу, багато разів переходячи з рук в руки і обслуговуючи в якості грошового субститула численні акти купівля-продаж товарів.

Фінансовий вексель. У основі грошового зобов'язання, вираженого даним видом векселя, лежить яка-небудь фінансова операція, не пов'язана з купівлею-продажем товарів. Різновидом фінансового векселя є "комерційні папери" - прості, векселі, що обертаються на ім'я емітента, не що мають забезпечення, дисконтні або що приносять відсоток до номіналу, що випускаються частіше за все на термін від 1 до 270 днів, в формі "на пред'явника"

Казначейський вексель - короткостроковий цінний папір, що випускається урядом.

Дружній вексель - це вексель, за яким не стоїть ніякої реальної операції, реального фінансового зобов'язання, однак особи, що беруть участь в векселі, є реальними. Звичайно дружніми векселями зустрічно обмінюються дві реальних особи, що знаходяться в довірчих відносинах, для того, щоб потім врахувати банці або віддати вексель в заставу, отримавши під нього реальні гроші, або щоб використати його для здійснення платежів.

Бронзовий вексель - це вексель, за яким не стоїть ніякої реальної операції, ніякого реального фінансового зобов'язання, причому хоч би одна особа, що бере участь у векселі, є видуманою. Мета бронзового векселя - або отримання під нього грошей в банку, або використання фальшивого документа для погашення боргів по реальних товарних операціях або фінансових зобов'язаннях.

У Простому векселі беруть участь дві особи, з яких платником є векселедавець. Останній, виписуючи такий вексель, зобов'язується в ньому сплатити безпосередньо своєму кредитору (векселедержателю) певну суму в певному місці і в певний термін.

У Перевідному векселі беруть участь три і більше осіб. Платником є не векселедавець (трасант), а інша особа, яка приймає на себе зобов'язання сплатити такий вексель в термін. Перевідний вексель - це фактично письмова пропозиція векселедавця, звернена до третьої особи (платнику, що іменується трасатом) сплатити зумовлену суму кредитору (векселедержателю, емітенту).. Окрім класичного перевідного векселю з участю трьох осіб можливий випуск в обіг перевідних векселів з участю двох і навіть однієї особи. Векселедавець може при виписці перевідного векселя призначити одержувачем не третьої особи, а самого себе або того, кому він сам в подальшому накаже.

У перевідному векселі зобов'язання трасанта умовно, він зобов'язується сплатити вексельну суму якщо трасат не заплатив її, в цьому випадку трасант прирівнюється до держателя простого векселя. Перевідний вексель не може розглядатися як зобов'язання обличчя векселедавця. Він може стати зобов'язанням платника (трасата), але тільки після здійснення ним одностороннього акту волевиявлення особливої форми - акцепту. Акцептованний вексель - це вексель що має згоду платника на його оплату. З моменту акцепту векселя трасатом останній стає прямим боржником. Якщо трасат акцептує вексель, але не платить по ньому, проти нього виникає протест в неплатежі. Природньо, протест виникає і у випадку необгрунтованого неакцепта. Ремітент може поступити з отриманим векселем двояко: або пред'явити його до оплати трасату, або передати свої права в частині оплати векселя іншій особі. Ця операція називається індосированням (індосацією) векселя і здійснюється з допомогою індосамента, особливого передавального напису на обороті векселя або додатковому листі (аллонжі). Число індосаментів на одному векселі не обмежено.

Якщо розглядати практику вексельного обігу на Україні, то можна сказати, що тут чітко простежуються дві тенденції.

По-перше, бажання українських підприємств і банків збільшити частку своїх векселів в обігу.

По-друге, банки знайшли новий сектор додатку капіталу.

В Україні комерційні векселі випускаються, як правило для розрахунку з кредиторами, при цьому ніяк не враховується дебіторська заборгованість підприємств. Використання корпоративного в господарській діяльності підприємств виправдовується необхідністю "розшивки" неплатежів, що буквально захлеснули українську економіку. Жорстка дефляційна політика уряду за всі роки незалежності привела до різкої нестачі "реальних" грошей в економіці. Багато з підприємств, особливо виробничі позбавилися останнього джерела поповнення оборотних коштів - інфляційного.

Більшість українських комерційних векселів працює по схемі відмінної від класичної (у вигляді товарного кредиту). Часто векселі підприємств використовуються тільки як засіб розрахунку з кредиторами, а його функція безпосереднього обігу в гроші ігнорується. Причина проста: як тільки відбувається трансформація векселя в гроші, то продукція з розряду відвантаженої переходить в розряд реалізованої, отже необхідно платити податок на прибуток. Тому вексель переходить від одного контрагента до іншого як покриття дебіторської заборгованості і якщо і повертається векселедавцеві, то лише як погашення дебіторської заборгованості.

Тому оператори вексельного ринку роблять основний удар на операції з банківськими векселями як більш надійними і ліквідними. Дані обставини пов'язані з тим, що готівку держателі банківських векселів можуть отримати по них живі гроші, в той час як комерційні в кращому випадку мають забезпечення яким-небудь товаром. Інтерес банків до векселів цілком закономірний.

По-перше, зниження прибутковості на ринках ГКО/ОФЗ і ОГСЗ примусило банки звернути увагу на більш високодохідні цінні папери.

По-друге, банки не могли не враховувати запити клієнтів, а також активно використовують їх для взаєморозрахунків. Крім того, отримуючи від використання векселів прибуток, банки розширюють тим самим спектр що пропонуються клієнтам послуг.

Негативним чинником у використанні векселів українськими банками є їх непомірний випуск. Ризикована політика багатьох банків у використанні векселів поставила їх у важке фінансове положення.

Похідні цінні папери.

Ринок цінних паперів без похідних цінних паперів не вважається повноцінним. У нашій країні ця частина ринку ще тільки починає формуватися.

Відповідно до чинного законодавства цінний папір, незалежно від її назви, може вважатися похідним, якщо надає право її держателеві продати або купити певні цінні папери.

Опціон - являє собою цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого один з його учасників придбаває право купівлі або продажу певної кількості цінних паперів по обумовленій ціні протягом деякого періоду часу, а інший за грошову премію зобов'язується при необхідності продати або купити цінні папери по певній ціні, за договором. Як правило, опціон виставляється на звичайну акцію. Під опціонним контрактом мають на увазі контракт, який зобов'язує пропонуючу сторону тримати пропозицію в силі протягом обумовленого періоду часу. Власник опціону має право вибору: реалізувати його, або відмовитися від цього. Він не несе по ньому ніяких інших зобов'язань, крім сплати премії. Доцільність цього визначає сам покупець, виходячи з своїх власних комерційних інтересів.

Існує два виду опціонів: опціон покупця і опціон продавця. Опціон покупця являє собою контракт, що дає його власнику можливість купити певні цінні папери протягом деякого періоду часу по фіксованій ціні. Опціон продавця дає право продажу деякого цінного паперу на протязі певного терміну по фіксованій ціні.

Варрант - сертифікат, що дає його держателеві право придбавати цінні папери по обумовленій ціні на протязі певного проміжку часу або безстроково. Іноді варрант пропонується разом з цінними паперами у вигляді стимулу для їх купівлі. По-друге, варрант - свідчення товарного складу про прийом на зберігання певного товару. Варрант є товаророзпорядчим документом, що передається в порядку індосамента. Він використовується при продажу і заставі товару. Розрізнюють варранты іменні і на пред'явника.

У даний момент в українській практиці робляться спроби використати товарний варрант як інструмент по "розшивці" неплатежів. Він випускається під конкретний товар, що знаходиться на складі підприємства - боржника і виставляється на торги через біржу. Покупець отримує можливість вигідно придбати товар, підприємство швидко реалізувати складські запаси, кредитор - отримати гроші. По такій системі можливі наступні операції з варрантами:

їх обіг як на первинному так і повторному фондовому ринку;

отримання кредитів під заставу варрантів;

проведення товарних взаєморозрахунків між підприємствами і галузями 11, с.109.

Ф'ючерс - типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов'язання поставити або отримати вказану в ньому кількість продукції по ціні, яка була визначена при завершині операції. Принцип в тому, що первинний покупець укладає з виробником (або продавцем) типовий контракт з відповідною специфікацією на певну передбачувану суму. При цьому контракт стає цінним папером і може на протязі всього терміну дії перекуповуватися багато разів. Держатель контракту може як вгадати, так і не вгадати коливаючуся вартість товару, програти або отримати прибуток.

Торгівля ф'ючерсами ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного оголошення пропозицій на купівлю і продаж. Найважливішою особливістю ф'ючерської торгівлі є порядок розрахунків і постачання товарів після закінчення терміну контракту.

Розділ ІІ. Формування фінансового капіталу на СП “Адамас”

2.1 Техніко-економічна характеристика СП “Адамас”

Спільне українсько-сірійське підприємство “Адамас” було створене 4 січня 1993 року за рішенням та з використанням фінансового капіталу її засновника.

Правова регламентація фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється відповідно до законів України "Про підприємництво", "Про власність", "Про підприємства в Україні", іншого чинного законодавства України, а також її Статуту. СП згідно законодавства України є юридичною особою, володіє відособленим майном, має самостійний баланс, круглу печатку та фірмові бланки із своїм найменуванням, а також інші реквізити, передбачені чинним законодавством. Юридична адреса підприємства: Україна, м.Чернівці, вул. Червоноармійська 57.

Фінансово-господарська діяльність СП “Адамас” здійснюється за принципами господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Підприємство може створювати філії, представництва, інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних та розрахункових рахунків, які діють як на території України, так і за її межами. СП може створювати дочірні підприємства з правом юридичної особи як на території України, так і за її межами, вступати в господарські товариства, асоціації та інші господарські об'єднання .

Основною метою діяльності підприємства є сприяння задоволенню потреб населення у високоякісних товарах народного споживання, розвиток комерційних зв'язків з підприємствами виробниками та постачальниками з інших регіонів країни та із-за кордону.

З метою реалізації встановлених завдань СП “Адамас” в порядку та межах, встановлених чинним законодавством здійснює такі види діяльності:

оптово-роздрібна (в т.ч. по каталогам ), комісійна та консигнаційна торгівля будь-якими товарами народного споживання та виробничо-технічного призначення (в т.ч. через власну або орендовану торговельну мережу );

торгівельно-закупівельна, посередницька, комісійна та агентська діяльність з метою насичення ринку продуктовими та іншими товарами народного споживання;

виробництво товарів народного споживання та виробничо-технічного призначення;

відкриття фірмових магазинів, салонів;

організація та участь у виставках-продажах, ярмарках, аукціонах та інших комерційних закладах;

створення мережі закладів громадського харчування (бари, ресторани, кафе);

надання транспортно-експедиційних та складських послуг;

ремонт та обслуговування автомобільної техніки, прокат та продаж автотехніки, організація автосалонів, автомагазинів, автотехстанцій;

надання послуг щодо міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автотранспортом;

надання платних інформаційних, представницьких та маркетингових послуг;

операції з нерухомістю ( в т.ч. посередницькі) ;

рекламна, зовнішньоекономічна та інші види діяльності.

3 метою ефективного співробітництва з зарубіжними країнами СП “Адамас” може приймати участь в переговорах з комерційних та інших питань з іноземними партнерами, в проведенні аукціонів, торгів, відряджувати своїх спеціалістів за кордон для обміну досвідом та навчання. Зовнішньоекономічна діяльність підрегламентується Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншим чинним законодавством, а також нормами міжнародного права.

Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність СП “Адамас” має право:

здійснювати експортно-імпортні, товарообмінні операції;

надавати іноземним суб'єктам господарської діяльності виробничі, посередницькі, агентські, консультаційні послуги, а також одержувати різні види послуг від іноземних партнерів;

провадити розрахункові і кредитні операції з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

здійснювати спільну підприємницьку діяльність з іноземними суб'єктами господарської діяльності, створювати спільні підприємства, проводити спільні господарські операції, спільно володіти майном як на території України, так і за її межами;

створювати за кордоном дочірні підприємства, філії, представництва;

організовувати і здійснювати оптову, консигнаційну і роздрібну торгівлю на території України за іноземну валюту.

У 2007 році, у зв'язку з введенням в дію мініпекарні, структура управління спільним підприємством "Адамас", зазнала певних змін і на сьогоднішній день має вигляд представлений на рисунку 2.1.

Господарська діяльність підприємства здійснюється ним на базі належного йому на праві власності, орендованого або наданого в користування майна позикового та власного фінансового капіталу.

Загальний капітал СП “Адамас” складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 - Структура управління СП “Адамас”

цінний папір ресурс капітал

Статутний фонд СП “Адамас” утворений за рахунок грошових внесків засновників і становить 203 тис. гривень. За рішенням засновників розмір статутного фонду фірми може бути змінений. Збільшення розміру статутного фонду можливе за рахунок внесення засновниками додаткових внесків.

Фінансові ресурси СП формуються із:

грошових внесків засновників;

доходів від господарської діяльності;

кредитів банків і інших кредиторів;

інших грошових надходжень, одержаних підприємством у встановленому законодавством порядку.

Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі, а також має право надавати банкам на договірній основі право використання своїх грошових коштів і встановлювати проценти за їх використання.

Прибуток СП утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат (в т.ч. сплата орендної плати за орендоване майно) і витрат на оплату праці.

З балансового прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету, здійснюється формування фондів.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків залишається у повному розпорядженні та розподіляється в порядку, встановленому за рішенням засновників.

Валютна виручка зараховується на валютний балансовий рахунок підприємства і може використовуватися на придбання продукції, товарів, обладнання, послуг, зміцнення матеріальної бази, соціальної сфери та на інші цілі, що не суперечать статуту та законодавству.

Таким чином, виходячи з приведеної характеристики діяльності СП “Адамас” можна виділити наступні фактори формування його фінансового капіталу:

фінансовий стан підприємства, як практична можливість залучення додаткових фінансових ресурсів;

приватна форма власності даного підприємства;

домінування торговельно-посередницького виду діяльності;

направленість на розширення виробничого виду діяльності;

8-річний досвід роботи на ринку;

невеликі розміри та вартість основних фондів підприємства;

робота на регіональному ринку (Західний регіон)

спрощена система керівництва підприємством.

Виходячи з того, що досліджуване підприємство є діючим можна вказати наступні джерела (як дійсні так і проектні) формування його фінансового капіталу:

1. Власні:

кошти засновників СП;

прибуток, що спрямовується на капіталізацію;

амортизаційні та інші відрахування.

2. Позикові:

довгострокові кредити банків;

короткострокові кредити банків;

короткостроковий комерційний кредит;

кредиторська заборгованість;

інші внутрішні джерела позикових коштів.

2.2 Аналіз власних фінансових ресурсів формування фінансового капіталу СП “Адамас”

Переходячи до деталізованого аналізу джерел формування фінансового капіталу досліджуваного підприємства, передусім слід зауважити, що статутний фонд СП “Адамас”, сформований із коштів його засновників, впродовж останніх трьох років становив 203 тис.грн.

Відсутність тенденцій до зростання розміру статутного фонду пояснюється передусім загальним фінансовим станом підприємства, яке останні три роки працює у збитковому режимі. Зокрема динаміку збитковості відображено у таблиці 2 .1.

Таблиця 2.1

Аналіз фінансових результатів СП “Адамас”

Показник	2005	2006	() тис.грн.	(%)	2007	() тис.грн.	(%)
Валовий прибуток	139,4	40,7	-98,7	-70,8	19,8	20,9	51,4
Чистий прибуток (збиток)	-6,1	-18,4	-12,3	202	-45,3	-26,9	146
Амортизаційні відрахування	24,3	26,5	2,2	9,1	9,2	-17,3	-65,8

Стосовно ж динаміки амортизаційних відрахувань, то, як видно з приведеної вище таблиці, їх обсяги значно скоротились у 2007 році в порівнянні з 2006 роком, що безпосередньо пов'язано із загальним фінансовим станом досліджуваного підприємства.

Загалом аналіз власних фінансових ресурсів формування фінансового капіталу проводять на основі розрахункових коефіцієнтів серед них найбільш вагомим є наступні.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу - характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

Розрахунок та аналіз вказаних вище коефіцієнтів приводиться у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз коефіцієнтів, що характеризують власний фінансовий капітал СП “Адамас”

Показник	Розрахунок	2005	2006	()	2007	()
Власний капітал (ВК)	Х	150,3	142,8	-7,5	97,5	-45,3
Активи (А)	Х	228,0	190,3	-37,7	184,2	-6,1
Необоротні активи (НА)	Х	156,3	163,3	7,0	154,1	-9,2
Довгострокові кредити (ДК)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Довгострокові позики (ДП)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Коефіцієнт концентрації власного капіталу		0,66	0,75	0,1	0,53	-0,2
Коефіцієнт фінансової залежності		1,52	1,33	-0,2	1,89	0,6
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		-0,04	-0,14	-0,10	-0,58	-0,4

На основі отриманих вище даних можна побудувати ряд графічних залежностей, що відображатимуть динаміку розрахованих коефіцієнтів (див. рис.2.2).

Рис. 2.2 - Динаміка фінансових коефіцієнтів СП “Адамас”

З приведеного рисунку видно, що коефіцієнт концентрації власного капіталу при зростанні у 2006 році зазнав спаду у 2007 році, що свідчить про зниження фінансової стійкості досліджуваного підприємства. Низькі абсолютні значення коефіцієнта концентрації власного капіталу характеризують зниження частки власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.

Значення коефіцієнта фінансової залежності, що значно перевищують 1 свідчать про нездатність власників самим забезпечити фінансування свого підприємства. Стрімке ж зростання цього коефіцієнта також свідчить про негаразди в галузі фінансування.

Що стосується коефіцієнту маневреності власного капіталу, то в його динаміці спостерігається тенденція до спаду на протязі усього досліджуваного проміжку часу, що свідчить про зниження частки фінансових ресурсів, що використовуються для фінансування поточної діяльності.

2.3 Аналіз позикових фінансових ресурсів формування фінансового капіталу СП “Адамас”

Загалом залучення зовнішніх джерел формування позикового фінансового капіталу можливе лише за умови досить високої платоспроможності підприємства - здатності своєчасно проводити платежі за своїми строковими зобов'язаннями. В рамках же даного пункту нам достатньо буде провести вивчення поточної платоспроможності, яка за певний період визначається за даними балансу шляхом порівняння суми його платіжних коштів зі строковими зобов'язаннями.

Про платоспроможність підприємства говорить перевищення платіжних коштів над строковими зобов'язаннями. Свідком неплатоспроможності виступає відсутність грошей на розрахунковому рахунку та інших рахунках у банках; наявність прострочених кредитів, позик, заборгованості; порушення строків виплати коштів з оплати праці тощо. Відповідний аналіз для досліджуваного підприємства відображено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Структура платіжних коштів і строкових зобов'язань СП “Адамас” станом на початок року

На кінець 2005 року

На кінець 2006 року

На кінець 2007 року

Платіжні кошти

Тис. грн

Строкові зобов'я-зання

Тис. грн

Платіжні кошти

Тис. грн

Строкові зобов'я-зання

Тис. грн

Платіжні кошти

Тис. грн

Строкові зобов'я-зання

Тис. грн

Виробничі запаси

6,2

Кредити банків

39,8

Виробничі запаси

4,4

Кредити банків

24,9

Виробничі запаси

3,4

Кредити банків

19,0

Товари

44,2

Кредитор-ська забор-гованість

25,2

Товари

17,9

Кредитор-ська забор-гованість

22,6

Товари

19,6

Кредитор-ська забор-гованість

71,7

Дебіторсь-ка заборго-ваність

5

Дебіторсь-ка заборго-ваність

2,4

Дебіторсь-ка заборго-ваність

6,8

Грошові кошти

4,1

Грошові кошти

1,4

Грошові кошти

0,4

Всього

59,5

Всього

65,0

Всього

26,1

Всього

47,5

Всього

30,2

Всього

86,7

Перевищення строкових зобов'язань над платіжними

5,5 8,5%

Перевищення строкових зобов'язань над платіжними

21,4 45,1%

Перевищення строкових зобов'язань над платіжними

56,5 65,2%

Наведена інформація показує, що СП “Адамас” у 2005 році було в змозі сплатити 91,5% своїх боргів, у 2006 - 54,1%, а у 2007 - лише 34,8%, решта ж боргів залишаються несплаченими і переходять до розряду прострочених, що приводить до сплати штрафних санкцій, тобто до додаткових витрат. У графічному виразі динаміку поточної платоспроможності СП “Адамас” відображено на рис.2.3.

Рис. 2.3 - Динаміка поточної платоспроможності СП “Адамас”

Виходячи із стійкої тенденції до зниження поточної платоспроможності та її низьких абсолютних значень, можна сказати, що досліджуване підприємство не може розраховувати на довгострокові кредити банків, що і виражається у нульовому значенні коефіцієнту довгострокового залучення позикових коштів (див. табл.2.4.).

Таблиця 2.4

Аналіз коефіцієнтів, що характеризують власний фінансовий капітал СП “Адамас”

Показник	Розрахунок	2005	2006	()	2007	()
Власний капітал (ВК)	Х	150,3	142,8	-7,5	97,5	-45,3
Довгострокові кредити (ДК)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Довгострокові позики (ДП)	Х	0	0	0,0	0	0,0
Позикові кошти (ПКш)	Х	39,9	24,9	-15,0	71,1	46,2
Власні кошти (ВКш)	Х	4,1	1,4	-2,7	0,4	-1,0
Коефіцієнт довгостроко-вого залучення позикових коштів		0	0	0,0	0	0,0
Коефіцієнт співвідношен-ня позикових та власних коштів		9,7	17,8	8,1	177,8	160,0

Зростання коефіцієнту співвідношення позикових та власних коштів (особливо у 2007 році) свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Що ж до кредиторської заборгованості, яка також відноситься до джерел формування позикового фінансового капіталу підприємства, то аналіз її на СП “Адамас” можна провести з використанням розрахунково-аналітичної таблиці (див.табл.2.5.)

Таблиця 2.5

Аналіз кредиторської заборгованості СП “Адамас”

Кредиторська заборгованість	2005 р.	2006 р.	Відхилення	2007 р.	Відхилення
			Абс.	Відн.		Абс.	Відн.
Всього	65	100%	47,5	100%	-17,5	-26,9	86,7	100%	39,2	82,5
1. За товари, роботи, послуги	20,6	31,7%	17,2	36,2%	-3,4	-16,5%	3,3	3,8	-13,9	-80,8%
2. Кредити і позики	39,8	61,2%	24,9	52,4%	-14,9	-37,4%	15	17,3	-9,9	-39,8%
3. За оплатою праці персоналу	2,7	4,2%	2,7	5,7%	0,0	0,0%	1	1,2	-1,7	-63,0%
4. З бюджетом	0,6	0,9%	1,9	4,0%	1,3	216,7%	1	1,2	-0,9	-47,4%
5.По позабюд-жетних платежах	0,2	0,3%	0,3	0,6%	0,1	50,0%	0	0,0	-0,3	-100%
6. За страхуванням	1	1,5%	0,5	1,1%	-0,5	-50,0%	0	0,0	-0,5	-100%
7. Інші заборгованості	0,1	0,2%	0	0,0%	-0,1	-100%	66,4	76,6	66,4	-

Використовуючи дані таблиці динаміку зміни кредиторської заборгованості можна зобразити на діаграмі.

Рис. 2.4 - Динаміка зміни кредиторської заборгованості СП “Адамас”

Порівнюючи динаміку кредиторської заборгованості за три роки ми бачимо, що в цілому вона зменшилася у 2006 році і збільшилася у 2007 р. за рахунок значного збільшення заборгованості із внутрішніх розрахунків.

Нижче представлено структуру кредиторської заборгованості на протязі досліджуваного часового проміжку (див рис.2.5 - рис.2.7).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як видно з приведених рисунків в структурі кредиторської заборгованості у перші два роки найбільшу частку складали заборгованості по оплаті товарів і послуг, а також кредити банків. Натомість у 2007 році вони значно скоротились і основну долю стала складати заборгованість із внутрішніх розрахунків.

Розділ ІІІ. Окремі аспекти питання оптимізації джерел фінансових ресурсів підприємства

3.1 Зарубіжний досвід визначення вартості фінансового капіталу

Як власні, так і залучені джерела фінансування діяльності підприємств мають свою вартість, що складається із сум витрат на залучення кожного джерела. У практиці зарубіжних корпорацій вартість авансованого капіталу визначають за формулою:

V=kidi ,

де V-- вартість авансованого капіталу;

k, -- ціна і-того джерела коштів;

d, -- питома вага і-того джерела коштів у загальній структурі.

Цей показник розраховується для визначення мінімуму повернення вкладених у діяльність підприємства фінансових ресурсів і може використовуватися для визначення вартості підприємства в цілому. Оскільки статистики з українських підприємств немає, ми можемо вдатися до прикладу із зарубіжної практики (див.табл.3.1).

Таблиця 3.1

Вартість фінансових ресурсів на прикладі International Business Machines Corporation and Subsidiary Companies

Джерела фінансових ресурсів	Сума, дол. США	Питома вага, %	Цінова ставка, %	Вартість джерел, %
Залучені:
короткострокові	33951	27,54	8,5	2,34
довгострокові	55794	45,27	5,2	2,35
Звичайні акції	6531	5,30	16.5	0.87
Нерозподілений прибуток	26983	21,89	15,2	3,32
Разом	123259	100,00	--	8.88

Отже, рівень затрат для підтримання економічного потенціалу підприємства при структурі фінансових ресурсів, наведених у табл. 1, становить 8,8%. Це означає, що підприємство може приймати рішення будь-якого інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких буде не нижчим від 8,8%. Для інвестування коштів у конкретний проект дане підприємство повинне порівняти значення норми рентабельності інвестицій (IRR) із вартістю джерел авансованих фінансових ресурсів, при цьому зв'язок між ними має бути таким: якщо IRR > 8,8%, інвестиційний проект приймається, якщо IRR < 8,8%, інвестиційний проект відхиляється, якщо IRR = 8,8%, інвестиційний проект не буде ні прибутковим, ні збитковим, тобто доходи, отримані від інвестицій, дорівнюватимуть інвестиційним затратам.

Для порівняння показника вартості авансованих фінансових ресурсів, поданого в табл. 1 для International Business Machines Corporation and Subsidiary Companies, із практикою американських компаній звернемося до прикладу, наведеного В.В. Ковальовим", "заданими 177 американських компаній, 16,8% компаній із проаналізованої вибірки мали вартість капіталу до 11,0%, 65% компаній - від 11 до 17% і 19,2% компаній - понад 19%".

У зарубіжній практиці функціонування підприємницьких структур пов'язане передусім із фінансуванням коштів на довгостроковій основі для отримання прибутку. Управління активами, пов'язане з отриманням прибутку, характеризується такою величиною, як фінансовий ліверидж. За визначенням Джеймса К. Ван Хорна, "фінансовий ліверидж - це використання залучених коштів із фіксованим процентом для зростання прибутку власників звичайних акцій". В економічній літературі зустрічається й інше поняття - фінансовий важіль.

Розрізняють три види лівериджу: виробничий (операційний), фінансовий та виробничо-фінансовий. Розподіл лівериджу на фінансовий та виробничий пов'язаний з існуванням двох видів підприємницьких ризиків. Дія підприємницького ризику пов'язується із силою виробничого (операційного) важеля, який, у свою чергу, залежить від питомої ваги постійних витрат у їх загальній структурі та змін попиту й пропозиції на сировину й матеріали. Один із провідних американських спеціалістів у галузі фінансового менеджменту Є. Брігхем зазначав: "Якщо рівень постійних затрат компанії високий і не опускається в період падіння попиту на продукцію, підприємницький ризик підвищується". Отже, виробничий (оперативний) ліверидж -- це потенційна можливість підприємницької структури впливати на величину валового доходу через зміни у структурі виробничих затрат (собівартості) та обсягу випущеної продукції.