Значні коливання рентабельності активів, що пов'язані передусім із частими змінами умов кредитування, спричиняють зростання витрат виробництва, яке призводить до постійних змін у структурі фінансових ресурсів, а саме: у зміні співвідношення власних та залучених як джерел довгострокового фінансування. Цей взаємозв'язок характеризується силою фінансового важеля і є величиною фінансового лівериджу. Тому, на нашу думку, фінансовий ліверидж має потенційну можливість впливати на прибуток через зміни обсягів та структури довгострокових пасивів.

Одночасна дія виробничого (оперативного) та фінансового лівериджу характеризується категорією виробничо-фінансового лівериджу, для якого властивим є вплив одночасно трьох факторів: виручки від реалізації, витрат виробничого та чисто фінансового характеру і чистого прибутку як результативного показника. Аналіз одночасного впливу цих факторів, тобто кількісна оцінка, можлива при застосуванні спеціального методу, відомого в економічній літературі під назвою методу "мертвої точки" або беззбитковості. Метод беззбитковості (або критичний обсяг продажу) стосовно оцінки та прогнозу лівериджу полягає у визначенні для кожної конкретної ситуації обсягу випущеної продукції, що забезпечував би покриття всіх видів витрат та беззбиткову діяльність.

3.2 Проблеми оптимізації структури джерел фінансових ресурсів на СП “Адамас”

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів спільного підприємства СП “Адамас” для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань його фінансів.

Загалом же слід зазначити, що за умов ринку фінансові ресурси оптимізуються для підвищення ринкової вартості підприємства, що залежить від чистої рентабельності власних коштів. Тому методики, прийняті в світовій практиці щодо оптимізації структури фінансових ресурсів підприємства, можуть бути реалізовані лише за наявності розвинутого ринку цінних паперів та статистики про нього.

З приведеного ж вище аналізу окремих аспектів фінансового стану досліджуваного підприємства можна зробити висновок, що для фінансування своєї діяльності воно потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних їм пасивів. Активи й пасиви за строками обігу можна поділити на коротко- та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела формування позикового фінансового капіталу пов'язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, називається вартістю позикового капіталу (в економічній літературі зустрічається назва “ціна капіталу”). В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок короткострокових пасивів, а основні та прирівняні до них засоби фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів.

Також слід зазначити, що досліджуваному підприємству, передусім слід звернути на підвищення показників його ліквідності, оскільки власні джерела формування фінансового капіталу, тобто фінансові ресурси, утворені за рахунок нерозподіленого прибутку та фондів власних коштів, можуть забезпечувати його розвиток. Загалом же високий рівень внутрішнього фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів позитивно впливає на стан відносин розподілу між різними суб'єктами господарювання.

При вирішенні питання оптимізації структури капіталу на СП “Адамас” слід чітко розмежовувати два важливих поняття: фінансова структура і капіталізована структура підприємства. Під першим терміном, як правило, розуміють спосіб фінансування активів підприємства взагалі, тобто за рахунок усіх джерел фінансових ресурсів, а другий термін має вужче значення, що обмежується лише довгостроковими пасивами.

Також слід вказати на те, що ціна капіталу залежить від його структури й існує оптимальна структура фінансового капіталу, оскільки спостерігається залежність ціни авансованого капіталу від її складових. Залежно від структури капіталу вартість кожного з цих джерел змінюється. Зростання вартості довгострокового фінансування не збільшується до певної межі, перетинання якої викликає зростання вартості власних фінансових ресурсів. Таким чином можна побудувати таблицю розрахунку оптимальної структури фінансового капіталу (для побудови табл. 3.2 використані дані зарубіжних підприємств).

Таблиця 3.2