Формування статутного капіталу та випуск акцій акціонерного товариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:

ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ТА ВИПУСК АКЦІЙ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

ВСТУП

Дослідження теми "Випуску акцій акціонерним товариством» є актуальним в умовах ринкової економіки, оскільки саме ефективне корпоративне управління стає вирішальним фактором успішної роботи компаній в умовах ринку.

Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей випуску акцій та його вплив на фінансовий стан підприємства.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

вивчити нормативно-правове регулювання з теми дослідження;

дослідити вартість та оцінювання власного капіталу акціонерного товариства;

запропонувати шляхи та засоби для покращення фінансового стану акціонерного товариства.

Предметом курсової роботи є дослідження теоретико-методологічних і прикладних проблем управління акціонерних товариств.

Об'єктом курсової роботи є випуск акцій акціонерним товариством.

Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів. Робота складається із вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми курсової роботи, відбивається ступінь вивченості проблеми, визначаються мета і задачі дослідження, визначається об'єкт та предмет дослідження. У першому розділі - розглядається питання формування та обліку статутного капіталу акціонерного товариства. У другому розділі розглянуто формування вартості акцій акціонерного товариства. У третьому розділі - висвітлене питання про шляхи та засоби покращення фінансового стану акціонерного товариства. У висновках сформульовано основні результати дослідження даної теми.

1. ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ТА ВИПУСК АКЦІЙ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Порядок формування Статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами.

Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) - це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні. Розмір Статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у Статуті підприємства.

Акціонерним вважається товариство, що має Статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Статутний капітал має бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (розмір якої діє на момент створення акціонерного товариства).

З 1 січня 1999 р. мінімальний розмір Статутного капіталу акціонерного товариства становить 925000 грн. (250х 74 грн.).

Формується Статутний капітал за рахунок внесків засновників і учасників.

Засновники акціонерного товариства повинні внести не менше 50% від номінальної вартості акцій перед державною реєстрацією. Повну вартість (до 100%) формування Статутного капіталу - протягом року з моменту реєстрації.

До акціонерних товариств належать:

- відкриті акціонерні товариства (ВАТ) - акції яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі;

- закриті акціонерні товариства (ЗАТ) - акції яких розподіляються тільки між засновниками і можуть бути тільки іменними.

Установчий баланс затверджується на зборах засновників.

Майно, внесене в натуральній формі у власність підприємства в рахунок вкладів до Статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників.

Майно, внесене в натуральній формі у користування підприємству в рахунок вкладів до Статутного фонду (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, визначеній виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства або інший строк, передбачений установчими документами.

Статутний капітал підприємства, що викуповується його ж колективом, розраховується як сума майна за залишковою вартістю (первісної, відновлювальної за мінусом зносу) наявності готівки, грошових коштів на розрахунковому та інших рахунках в банку, а також в дебіторській заборгованості за мінусом кредиторської заборгованості.

При перетворенні підприємства на акціонерне товариство Статутний капітал розраховується аналогічно, як при викупі підприємства, але на всю суму розрахованого Статутного капіталу випускаються акції, що розміщуються між членами колективу (якщо це акціонерне товариство закритого типу) або реалізуються усім бажаючим (якщо це акціонерне товариство відкритого типу).

Якщо не весь вклад внесено засновниками повністю, це має бути зафіксовано в установчих документах або відкрито підписку на акції.

Зменшення або збільшення Статутного капіталу можливе у таких випадках:

- при зміні номінальної вартості акцій;

- при прийнятті нових членів до складу учасників (допоміжний випуск акцій) або вибутті учасників (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);

- при обміні облігацій на право участі у підприємстві (акції);

- при відрахуванні частини прибутку до Статутного капіталу;

- при спрямуванні коштів Резервного (страхового) капіталу до Статутного капіталу.

Зміни Статутного капіталу здійснюються за рішенням засновників, а бухгалтерські записи виконуються після перереєстрації Статутного капіталу з урахуванням його нового розміру.

Установчі збори акціонерного товариства можуть вирішувати питання про зменшення розміру Статутного капіталу у випадках, коли у встановлений термін (6 місяців) підпискою на акції покрито не всю необхідну суму, зазначену у повідомленні.

Збільшення Статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на 1 /3 може бути здійснене за рішенням правління за умови, що це передбачено Статутом.

Зміни Статуту, пов'язані із збільшенням статутного майна, мають бути зареєстровані органом, який реєстрував Статут акціонерного товариства, після реєстрації додатково випущених акцій.

Статутами банківських і страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший порядок збільшення Статутного капіталу.

Рішення про зменшення Статутного капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що й при збільшенні Статутного капіталу. Зменшення Статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

За рішенням акціонерного товариства про зменшення Статутного капіталу акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

Розмір Статутного капіталу, який фіксується в установчих документах, визначається внаслідок проведеної перед цим інвентаризації за методикою оцінки вартості об'єктів приватизації.

Порядок бухгалтерського обліку охоплює такі операції, що підлягають обов'язковому відображенню у бухгалтерському обліку:

- оцінка вартості об'єктів приватизації;

- накопичення й використання коштів покупцем - юридичною особою;

- акціонування підприємств і викуп його акцій;

- взяття на баланс новим власником - юридичною особою майна, придбаного на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу;

- виділення окремого структурного підрозділу державного підприємства, яке приватизується, як самостійного майнового комплексу;

- передача в оренду цілісних майнових комплексів. Після завершення оцінки майна підприємство здійснює

операції по приведенню Статутного капіталу (капіталу) до розміру, який відповідає продажній вартості й фіксується в установчих документах.

Статутний капітал збільшується на суми:

- коштів Резервного страхового капіталу;

- коштів цільового призначення;

- нерозподіленого прибутку минулого року;

- невикористаних коштів резерву сумнівних боргів, які відносяться на прибуток, а потім спрямовуються на покриття збитків.

Зменшується Статутний капітал:

- на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлено пільги;

- на суму залишку використання позикових коштів, відображених на однойменному рахунку.

Порядок збільшення Статутного капіталу акціонерного товариства у зв'язку з індексацією основних засобів затверджено наказом Міністерства фінансів України № 110 від 30 червня 1995 р. Цей порядок не поширюється на акціонерні товариства, Статутний капітал яких визначено з урахуванням результатів індексації основних засобів.

Збільшення Статутного капіталу акціонерного товариства.

1. Акціонерне підприємство має право збільшувати Статутний капітал на суму, що не перевищує суми індексації балансової вартості основних засобів з урахуванням суми індексації зносу по них.

2. Для збільшення Статутного капіталу акціонерне товариство:

а) приймає рішення про збільшення Статутного капіталу на суму індексації основних засобів шляхом додаткового випуску акцій або збільшення номінальної вартості акцій;

б) друкує Інформацію про додатковий випуск акцій або збільшення номінальної вартості акцій чи випуску нових акцій (після реєстрації у відповідному фінансовому органі);

в) вносить зміни до Статутного капіталу, пов'язані з його збільшенням, і реєструє ці зміни у встановленому порядку;

г) відображує ці зміни у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів;

д) додатковий випуск акцій розподіляє між акціонерами або обмінює раніше випущені акції на акції нового номіналу.

3. Рішення про збільшення Статутного капіталу акціонерного товариства на суму індексації основних засобів приймається загальними зборами акціонерного товариства у порядку, визначеному ст. 40-44 Закону України "Про господарські товариства".

При сумі індексації, що не перевищує 1/3 Статутного капіталу, збільшення Статутного капіталу акціонерного товариства може бути здійснено за рішенням правління за умови, що подібне передбачено Статутом товариства.

4. Додатковий випуск акцій номінальної вартості. Серед акціонерів акції додаткового випуску розподіляються пропорційно їх частці у Статутному капіталі акціонерного товариства.

5. Реєстрація додаткового випуску акцій здійснюється на підставі листа Міністерства фінансів України № 04-305 від 30 вересня 1991 р. "Порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств і інформації про їх випуск" з урахуванням змін і доповнень, внесених наказом Міністерства фінансів України № 83 від 23 травня 1995 p., за винятком п. 9 цього Порядку. До інформації про додатковий випуск акцій включаються:

а) характеристика емітента, тобто його найменування, місце знаходження, дата реєстрації акціонерного товариства, обсяг сплаченої частини Статутного капіталу і його загальний обсяг;

б) дані про емісію акцій, про додатковий випуск акцій, їх номінальну вартість, права акціонерів на додатковий випуск акцій та ін.;

в) дані про суми минулих періодів індексацій вартості і зносу основних засобів.

6. При збільшенні Статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер.

7. При збільшенні Статутного капіталу акціонерного товариства шляхом збільшення номінальної вартості акцій анулюється реєстрація попередніх випусків акцій і необхідна реєстрація випуску акцій нової номінальної вартості та інформації про випуск нових акцій.

До інформації про випуск акцій нової номінальної вартості включаються:

а) характеристика емітента;

б) дані про емісію акцій;

в) дані про суми проведених у попередні періоди індексацій вартості і зносу основних засобів.

Підприємства за участю іноземного капіталу, а також акціонерні товариства відкритого і закритого типів створюють Резервний капітал. Він облічується на рахунку № 43 "Резервний капітал". Розмір відрахувань до цього капіталу передбачається в установчих (засновницьких) документах, але не більше 25% відповідно до сплаченого Статутного капіталу. Джерело коштів - прибуток. Але сума відрахувань не повинна перевищувати 50% прибутку.

Підприємства, створені у формі акціонерного товариства, зараховують до цього капіталу також емісійний дохід.

Використання коштів Резервного капіталу здійснюється за такими напрямками. Наприклад, на виплату дивідендів (доходів) засновникам, на покриття балансового збитку підприємства за звітний рік та ін.

У таблиці 1.1 наведена кореспонденція рахунків з обліку власного капіталу акціонерного підприємства.

Чистий прибуток на одну акцію

Показник ЧПТ/А характеризує співвідношення, у якому знаходиться чистий прибуток акціонерного товариства, одержаний за конкретний рік, до однієї акції товариства. Розміри чистого прибутку акціонерного товариства характеризують результативність господарської діяльності товариства. Якщо, скажімо, показник Д/А є невеликим, то це ще зовсім не означає, що акціонерне товариство працює неефективно. Показник ЧПТ/А надає змогу прослідковувати не лише за динамікою змін розподільної частини чистого прибутку, але й нерозподільної. Оскільки частина коштів нерозподільного прибутку теж належить акціонерові, то його доход за акціями в конкретному році складається з доходу, одержаного у вигляді дивіденду, і доходу у вигляді збільшення основних та оборотних засобів виробництва акціонерного товариства, точніше частки цього майна. Таким чином, збільшення показника ЧПТ/А або підтримання його на досить високому рівні протягом певного періоду діяльності акціонерного товариства роблять акції товариства привабливими, особливо для тих інвесторів, які розраховують одержати доходи не в найближчий час, а в майбутньому. Інвестори, які розраховують на одержання доходів найближчим часом, як правило, керуються показником Д/А.

2. ВАРТІСТЬ АКЦІЇ ТА ОЦІНКА АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ

Акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також па участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Отже, акція - безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути тільки акціонерне товариство. Власник акції є співвласником акціонерного товариства. Він приймає на себе і поділяє з іншими акціонерами всі підприємницькі ризики цього товариства. У разі погіршення фінансового становища товариства акціонер не має права вимагати повернення коштів, вкладених в акції. Він може лише запропонувати свої акції іншим учасникам ринку (якщо такі акції перебувають в обігу па ринку). Акціонерне товариство може викупати свої акції, однак не несе зобов'язань щодо їх викупу. Акціонер також не зобов'язаний повертати акції акціонерному товариству крім визначених законодавством випадків.

Акції випускаються іменні та на пред'явника, прості й привілейовані. Власниками акцій можуть бути юридичні та фізичні особи, держава.

Перевага на національних ринках того чи іншого виду акцій залежить від багатьох причин. В одних країнах емітуються переважно іменні акції, в інших - на пред'явника. Однак в останні десятиріччя в усьому світі має місце тенденція до збільшення частки акцій на пред'явника. В деяких країнах акції на пред'явника становлять до 90% усіх акцій, що перебувають в обігу. Це пов'язано насамперед з розвитком сучасних електронних технологій обігу цінних паперів, при застосуванні яких набагато ефективніше здійснювати операції з цінними паперами на пред'явника. При цьому можна мати вичерпну інформацію про всіх власників акцій на пред'явника і перешкоджати таємному придбанню контрольних пакетів акцій.

Розглянемо особливості володіння простими та привілейованими акціями.

1. Власнику простої акції сплачуються дивіденди, якщо протягом року акціонерне товариство отримало прибуток і загальні збори акціонерів прийняли рішення про спрямування всього чи частини прибутку па виплату дивідендів.

Право власника простої акції на відповідну частку майна у разі ліквідації товариства забезпечується після забезпечення прав власників облігацій та привілейованих акцій.

Право на участь в управлінні реалізується згідно з правилом: "Одна акція - один голос на загальних зборах акціонерів".

2. Власник привілейованої акції має переважне право на отримання дивідендів. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку. Якщо прибуток відповідного року недостатній, виплата дивідендів здійснюється за рахунок резервного фонду.

Дивіденди за привілейованими акціями, як правило, фіксовані і визначаються в процентах до їх номінальної вартості. У разі, коли розмір дивідендів за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Власник привілейованої акції має переважне право на частку майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Це право забезпечується після забезпечення прав власників облігацій, емітованих цим товариством.

Власники привілейованих акцій відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено статутом товариства. Тобто фактично, маючи переваги матеріального характеру, власники привілейованих акцій можуть брати участь в управлінні товариством нарівні з власниками простих акцій, якщо це обумовлено в статуті. Статутом може визначатись і порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів. Дивіденди всім акціонерам сплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом товариства.

Загальна кількість привілейованих акцій не має перевищувати 10% статутного фонду акціонерного товариства. Це обмеження пов'язано з необхідністю фіксованих дивідендних виплат за привілейованими акціями, що може, як і необхідність процентних виплат за облігаціями, емітованими цим товариством, значно впливати на його фінансову стійкість.

Привілейовані акції можуть бути таких видів:

1) кумулятивні, які дають власникам право не тільки на поточний, а й на не виплачений раніше з якихось причин дивіденд;

2) з часткою участі, яка дає право на додаткові дивіденди, якщо дивіденди за простими акціями більші;

3) конвертовані, які можуть бути обміняні на встановлену кількість простих акцій;

4) зі ставкою дивідендів, що коригується;

5) відзивні, які акціонерне товариство має право викупити;

6) ретрективні, які власник має право погасити у визначений момент за визначеною ціною.

Зважаючи па ступінь ризику та очікувану дохідність, акції можна поділити на такі класи:

1) "з блакитними корінцями" - акції найбільш солідних і великих корпорацій;

2) дохідні - акції, дивіденди за якими перевищують середній рівень;

3) зростання - акції корпорацій, доходи яких вищі від середнього рівня, проте дивідендні виплати невисокі (переважно акції компаній, що стрімко розвиваються);

4) циклічні - акції, ціна яких змінюється відповідно до змін в економіці. В основному це акції базових галузей економіки. Інвестори намагаються придбати ці акції, коли відбувається підйом у галузі, і продати їх до початку спаду;

5) спекулятивні - акції молодих та маловідомих компаній;

6) захищені (антициклічні) - акції, ціна на які досить стабільна навіть при спадах в економіці.

Законодавством встановлюється мінімальна номінальна вартість акції. Номінальна вартість будь-якої емітованої акції має дорівнювати або бути кратною мінімальній номінальній вартості. До акції може додаватись купонний лист на виплату дивідендів. Акціонерам може бути виданий сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій. До моменту випуску акцій сертифікат замінює останні. Тобто власник сертифіката є повноправним акціонером і відповідно має право на отримання дивідендів, право на участь в управлінні товариством тощо.

Номінальна вартість акції встановлюється при створенні акціонерного товариства і фіксується на бланку акції. Всі акції товариства мають однакову номінальну вартість. Сумарна номінальна вартість всіх акцій - це статутний капітал товариства, який ще називають акціонерним капіталом.

Номінальна вартість акцій може змінюватись. Наприклад, при спрямуванні прибутку підприємства на збільшення статутного фонду можуть бути збільшена номінальна вартість акцій або додатково емітовані акції такого самого номіналу. В останньому випадку емітовані акції називаються безоплатними.

Безоплатні акції випускаються для розподілу серед акціонерів, як правило, пропорційно кількості акцій, які вже їм належать. Ви-

пуск безоплатних акцій за рахунок прибутку компанії дає змогу акціонерам уникнути сплати податків, оскільки безоплатні акції не підлягають обкладанню прибутковим податком. У біржовій діяльності частіше використовують не термін "емісія безоплатних акцій", а "емісія в порядку розрахунків компанії з акціонерами".

Крім номінальної, існують поняття ринкової та балансової вартості акції.

Ринкова вартість формується на основі попиту та пропозиції на біржовому чи позабіржовому ринках. Зміна ринкової вартості акцій не відображається на балансі підприємства і не здійснює безпосереднього впливу на його фінансово-господарську діяльність.

Балансова вартість акції вираховується як частка від ділення вартості чистих активів компанії па кількість розміщених акцій. Чистими активами компанії називають активи за вирахуванням зобов'язань, тобто активи, що придбані за власні кошти компанії.

У момент створення акціонерного товариства балансова вартість акції збігається з номінальною, оскільки власним капіталом товариства виступає статутний капітал. Надалі власний капітал збільшується за рахунок формування резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та ін. Відповідно збільшується і балансова вартість акцій. Отже, балансова вартість акції відображує частку чистих активів або частку власного капіталу компанії, що припадають на одну акцію. Балансова вартість акції є відображенням балансової оцінки власного капіталу компанії. Балансова оцінка власного капіталі/ дорівнює балансовій вартості акції, помноженій на кількість розміщених акції, або дорівнює різниці між активами компанії та її зобов'язаннями. Балансова оцінка капіталу завжди є додатною величиною, оскільки згідно з балансом:

Балансова вартість активів = Балансова оцінка власного капіталу + Зобов'язання

Балансова оцінка власного капіталу - = Балансова вартість активів - Зобов'язання.

На відміну від балансової ринкова оцінка власного капіталу може бути від'ємною величиною, оскільки визначається так:

Ринкова вартість активів = - Ринкова оцінка власного капіталу + Зобов'язання

Ринкова оцінка власного капіталу = - Ринкова вартість активів - Зобов'язання

Ринкова вартість активів може бути як більшою, так і меншою за їх балансову вартість і відображає ціну, за якою останні можуть бути продані на ринку при звичайних умовах продажу. До активів компанії належать не лише основні засоби, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти, а й нематеріальні активи та гудвіл. Гудвіл у дослівному перекладі означає "добре ім'я" і є оцінкою репутації фірми на ринку. Якщо взяти дві фірми А і Б, у яких однакові показники, і продати їх активи на ринку, то різниця в ринковій вартості активів буде відображати різницю в гудвілі фірм Л і Б. Нерідко поняття "гудвіл" виділяють з ринкової вартості активів, тоді рівняння (5.5) матиме вигляд

Ринкова оцінка власного капіталу = - Ринкова вартість активів + Гудвіл - Зобов'язання

Різницю між ринковою та балансовою оцінками власного капіталу називають прихованим капіталом. Наскільки значною може бути величина прихованого капіталу, покажемо па такому прикладі.

Приклад. Валюта балансу, тобто балансова вартість активів фірми А дорівнює 1000 тис. дол.; зобов'язання фірми - 450 тис. дол.; балансова оцінка власного капіталу - 550 тис. дол. (1000 - 450).

1. Припустимо, що ліквідні активи компанії становлять незначну величину. Основні засоби мають високу ступінь морального зносу, вироблена продукція не користується попитом, а дебіторська заборгованість виявилась дуже сумнівною до повернення. Тому вартість активів на ринку оцінюється в 600 тис. дол. Ринкова оцінка власного капіталу дорівнює 150 тис. дол. (600 - 450), що значно менше за балансову оцінку.

2. При проведенні ринкової оцінки активів фірми виявилось, що довгострокові фінансові вкладення, а саме акції компанії X, придбані компанією А, багато років тому значно зросли зз ціні і при балансовій вартості 50 тис. дол. можуть бути продані на ринку за 500 тис. дол. Вартість усіх інших активів дорівнює їх балансовій вартості, тобто 950 тис. дол. Ринкова вартість всіх активів 1450 тис. дол. (950 + + 500). Ринкова оцінка власного капіталу в цьому випадку значно перевищує балансову оцінку і становить 1000 тис. дол. (1450 - 450).

3. Активи компанії А безвідносно до імені та репутації фірми на ринку можуть бути продані за 450 тис. дол. Проте, оскільки фірма А має відмінну репутацію і відома не тільки на національному, а й на міжнародному ринках, за її активи пропонують 700 тис. дол.

У цьому разі ринкова оцінка власного капіталу, або ринкова цінність фірми, дорівнює 250 тис. дол. (700 - 450) і залишається додатною величиною лише завдяки гудвілу, який можна визначити як різницю між ринковою вартістю активів фірми А та такої самої фірми, але абсолютно невідомої на ринку.

Поняття ринкової капіталізації тісно пов'язане з попередніми і визначається як ринкова вартість акції, помножена на загальну кількість розміщених акцій. Ринкова капіталізація є більш чи менш точним вираженням ринкової оцінки власного капіталу. На високорозвинених фінансових ринках, де постійно проводять оцінювання кожної корпорації і визначають тенденції ринку так звані "лідери ринку" - інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди, комерційні банки, рейтингові агентства, ринкова капіталізація є досить точним наближенням до ринкової оцінки корпорації. На ринках, що перебувають у стадії формування, ці величини можуть суттєво відрізнятись.

Існує два способи залучення капіталу: боргові інструменти та розміщення цінних паперів, які дають право на частку в статутному капіталі. Ринок пропонує багато інструментів для реалізація як одного, так й іншого способу. Вибір цих інструментів залежатиме від комерційних цілей компанії і його основних кредиторів, ринкових умов та інших обставин (як-от: сприйняття компанії інвесторами, рівня відсоткових ставок, політична, соціальна і економічна ситуація в Україні та на інших ринках, де працює компанія, правове середовище тощо). Фінансові та інші радники компанії надаватимуть консультації щодо найбільш відповідного та економічно вигідного способу досягнення комерційних цілей компанії з огляду на всі ці обставини.

На перший погляд може здатися, що бажаним способом фінансування діяльності компанії є випуск акцій. Акціонери не мають права на компенсацію інвестованих ними сум, так само як на негайну виплату винагороди за свої інвестиції. Іншими словами, вони не мають права, яке б відповідало праву кредиторів на отримання відсотків. Це підвищує привабливість інвестування в акціонерний капітал у порівнянні із залученням кредиту.

Однак завдяки участі в управлінні компанією інвестори, які вкладають капітал в цінні папери, мають право на забезпечення максимальних доходів від своїх інвестицій.

Втім такий вид фінансування є досить обмеженим, оскільки початкові акціонери зазвичай неохоче «розмивають» свої права на управляння компанією та її контроль через випуск нових акцій чи похідних цінних паперів. У своєму чистому вигляді випуск цінних паперів є більш ризикованим способом фінансування, ніж залучення боргових інструментів, і крім того, якщо компанія фінансується виключно через випуск цінних паперів, директори та акціонери втрачають можливість збільшити прибутковість діяльності за допомогою використання кредитів для фінансових цілей.

Основною проблемою фінансування бізнесу винятково за рахунок залученого боргового інструменту є наявність ризику, який полягає у нездатності компанії виплатити свої борги у випадку, якщо її доходи з будь-яких причин є меншими, ніж вартість отриманих коштів (відсотків). Чим більше кредитування боржника, тим більш чутливим він є до ризиків.

Питання фінансування можливо вирішити через досягнення такого співвідношення між залученням боргових інструментів та інвестуванням у цінні папери, яке могло б забезпечити належний захист від негараздів діяльності компанії та готівкових потоків, а також організувати таке використання кредитів, яке б давало належні доходи акціонерам.

Розміщення цінних паперів на фондовій біржі. Розміщення цінних паперів на фондовій біржі саме по собі не є методом залучення капіталу, але часто є потрібним емітенту, щоб максимізувати свою вартість (і, таким чином, мінімізувати розмивання існуючих акціонерів). Інвестори також потребують цього методу для забезпечення легкого здійснення торгівлі цінними паперами емітента після завершення операцій із залучення капіталу (що можуть реалізовуватися у будь-якій з описаних далі форм) за прийнятними цінами. Розміщення цінних паперів на фондовій біржі означає включення всіх або певного класу цінних паперів компанії до переліку корпоративних цінних паперів, які можуть використовуватися у публічній торгівлі. В Об'єднаному Королівстві такий перелік ведеться Управлінням з питань фінансових послуг. Після реєстрації цінних паперів емітент має звернутися до обраної фондової біржі для розміщення його зареєстрованих цінних паперів для торгівлі ними на головній „торговій площадці”.

Однак оскільки процес розміщення цінних паперів на фондовій біржі підходить не всім компаніям з огляду на різні причини, більшість фондових бірж мають так звані „малі ринки”. Головна відмінність між головним ринком (торговою площадкою) та малим ринком полягає у тому, що цінні папери, якими торгують на малих ринках, не котуються на біржі. Таким чином, на малих ринках (як-от: AIM, TXS Venture, Nasdaq тощо) можуть працювати лише професійні інвестори (якими почасти є “кваліфіковані інституційні покупці” та “інституційні інвестори”), тоді як цінні папери, які котуються на біржі, можуть купувати та продавати будь-які особи, зокрема фізичні.

Позаяк цінні папери, представлені на малих ринках, не „котуються” (тобто їхні „проспекти” не є схваленими регуляторними органами, як-от: Управління з фінансових послуг в Об'єднаному Королівстві або Американська комісія з цінних паперів і фондових бірж (ASEC) у США), то від емітентів вимагається лише подача заявки щодо допуску таких цінних паперів до торгівлі. Методи залучення капіталу, коротко охарактеризовані далі, можуть поєднуватися з розміщенням на фондовому ринку та/або допуском до торгівлі. Методи, зокрема, надання прав (rights issues) і відкриті пропозиції більше підходять для вторинного залучення капіталу за допомогою цінних паперів, тоді як розміщення та публічні пропозиції більше підходять для компаній, що виходять на ринок уперше (“первинна публічна пропозиція” або “IPO”).

Публічна пропозиція для всіх інвесторів - нові прості акції пропонуються для підписки як дрібним, так і інституційним інвесторам. Публічна пропозиція зазвичай здійснюється або окремо, або у поєднанні з розміщенням цінних паперів на фондовій біржі. Технічно, коли компанія вперше подає заявку на допуск до торгівлі на малому ринку одночасно із залученням акціонерного капіталу, вона робить розміщення, оскільки дрібним інвесторам ці нові цінні папери пропонуватися не будуть. Процес первинної публічної пропозиції/публічної пропозиції потребує детального фінансового, комерційного та юридичного аудиту емітента та його бізнесу, що здійснюється його спонсором (зазвичай банком, що організовує первинну публічну пропозицію). За результатами такого аудиту готується проспект, який має відповідати (в Європі) Директиві ЄС щодо проспектів емісії, Правилам Агентства з фінансових послуг щодо розголошення інформації та розміщення цінних паперів на фондовій біржі (у випадку якщо планується розмістити цінні папери на одній з британських фондових бірж) та Положенню 144 (якщо частина цінних паперів пропонуватиметься американським особам, але без реєстрації проспекту емісії в Американській комісії з цінних паперів і фондових бірж). Перш ніж допустити відповідні папери до розміщення на фондовій біржі, Управління з фінансових послуг аналізує їхній проспект та надає свої коментарі.

Розміщення для інституційних інвесторів - нові прості акції можуть розміщатися серед інституційних інвесторів. Документація у цьому випадку залежатиме від вимог агента з розміщення та його потреб щодо збуту цінних паперів. Розміщення може здійснюватися окремо або у поєднанні з відкритою пропозицією чи випуском прав.

Відкрита пропозиція - цінні папери, що надаються для відкритої пропозиції, будуть пропонуватися всім акціонерам, окрім тих, які були виключені відповідно до вимог законодавства про цінні папери, та вимагатимуть підготовки документів, які повинні відповідати вимогам Директиви ЄС щодо проспектів емісії і бути схваленими Лондонською фондовою біржею. Право на підписку на цінні папери не може передаватися (окрім випадків, коли це потрібно для задоволення ринкових продаж і коли таке право передається особі, яка придбала цінні папери у той час, коли право на ці цінні папери втрачено). По суті, кваліфікаційні власники матимуть (згідно з вимогами відповідного законодавства) право підписатися на запропоновані їм цінні папери, але (окрім як за певних обставин) не матимуть права передавати їх. Якщо вони не скористаються своїми правами, їхні права припиняються і можуть бути викуплені.

Випуск прав (rights issue) - цінні папери, щодо яких планується здійснити випуск прав, пропонуватимуться всім акціонерам, окрім тих, які були виключені відповідно до вимог законодавства про цінні папери, та вимагатимуть підготовки документів, які повинні відповідати вимогам Директиви ЄС щодо проспектів емісії і бути схваленими Лондонською фондовою біржею. Права на підписку на права на цінні папери можуть передаватися, і якщо випуск іде зі знижкою, то вони можуть мати ціну.

Міжнародна ЮФ Norton Rose LLP вважається першою за кількістю клієнтів, які розмітили свої цінні папери на Лондонській фондовій біржі (123 клієнти). Сьогодні фірма має кілька проектів в Україні, пов`язаних із залученням іноземного капіталу, співпрацюючи з українською ЮФ «Лексвел та Партнери».

Показник власний капітал на одну акцію (ВК/А) показує, яку частку власного майна і коштів акціонерного товариства одержав би акціонер, що володіє однією простою акцією, якби зазначене товариство прийняло в даний момент рішення про свою ліквідацію. До власного капіталу відносяться кошти статутного фонду акціонерного товариства, кошти нерозподільного прибутку за останній рік, а також кошти нероз-подільних прибутків, що накопичувалися товариством з роками.

Щоб визначити показник ВК/А, необхідно загальний розмір вар-, тості активів акціонерного товариства зменшити на розмір боргових зобов'язань товариства і поділити зазначену різницю на загальну кіль] кість випущених акцій. Тобто

де ВК/А- показник "власний капітал на одну акцію",

АК - розмір загальної вартості активів акціонерного товариства,

БЗ - розмір вартості боргових зобов'язань,

ЗКА - загальна кількість випущених акцій. Випущеними вважаються лише прості акції.

Якщо протягом багатьох років кількість випущених акцій залишилася незмінною, то й розмір статутного фонду теж був незмінним, за умови, що не змінювалася номінальна вартість акцій і не здійснювалася індексація статутних внесків. Оскільки в зазначеному вище показний боргові зобов'язання вираховуються, то на розмір активів, окрім статутного фонду та боргових зобов'язань, може впливати нерозподілений прибуток, що його було отримано товариством в останній або в минулі роки. Саме завдяки врахуванню цього, показник "власний капітал на одну акцію" і має велике значення при визначенні курсу акцій.

Він може добре характеризувати акціонерне товариство навіть у тих випадках, коли воно сплачує невисокі дивіденди, за умови, що нерозподілений прибуток залишається значним.

Іншими важливими показниками, які враховуються при оцінці курсів акцій, є показники рентабельності, платоспроможності та ліквідності емітентів.

Оцінюючи перспективи конкретних акцій, необхідно пам'ятати, що дійсний їх ринковий курс складається під впливом великої низки різноманітних факторів - від макроекономічних та політичних до індивідуально-вольових і навіть суб'єктивно-спекулятивних. Велике значення також має фактор розвиненості акціонерного ринку. Тому не слід дивуватися, що в міру розвитку українського ринку акцій показники можуть змінюватися. їх призначення полягає в тому, щоб допомагати інвесторам приймати рішення про доцільність придбання або продажу акцій в конкретні проміжки часу. Але вони зовсім не пояснюють, чому ринкова вартість акцій є саме такою в конкретний час, оскільки неможливо точно враховувати всі фактори, що впливають на курсову вартість акцій конкретного товариства. Використання зазначених показників, а також низки інших сприяє відносному, а не абсолютному орієнтуванню на акціонерному ринку.

Ще однією важливою характеристикою акцій акціонерних товариств є визначення порядку оплати вартості акцій при їх випуску. Зазначений порядок є дещо відмінним у залежності від того, яким чином створюється конкретне акціонерне товариство. В Україні останні можуть створюватися у звичайному порядку, в порядку перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, в порядку об'єднання акціонерних товариств з утворенням нового акціонерного інституту.

Під звичайним порядком створення акціонерних товариств розуміється такий порядок, коли суб'єкт підприємницької діяльності з самого початку виникає як акціонерне товариство. Якщо акціонерне товариство виникає внаслідок реорганізації підприємства, в тому числі державного, або об'єднання акціонерних товариств, то таке товариство тут називається іншим акціонерним товариством.

Поділ акціонерних товариств на звичайні та інші є умовним і використовується лише в певних межах: головним чином, з метою підкреслення особливостей процесу їх створення. Незалежно від того, яким шляхом вони виникли, в подальшому їх життя є схожим - усі вони організують, управляють і виконують свою господарську діяльність як акціонерні інститути.

Згідно із законодавством України, при випуску акцій звичайних акціонерних товариств засновники та учасники можуть оплатити їх вартість грошима, включаючи іноземну валюту, матеріальними цінностями (майном), наприклад, будинками, спорудами, обладнанням тощо, цінними паперами, правами на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, іншими майновими правами, в тому числі на інтелектуальну власність.

Незалежно від того, в якій формі здійснюється оплата вартості акцій звичайних акціонерних товариств - грошовій, цінних паперів, майновій або майнових прав - вона повинна мати карбованцевий еквівалент. Наприклад, акції оплачуються майном. У цьому випадку майно має бути оцінено в карбованцях і внесок акціонера до статутного фонду теж виражається в грошовій вартості майна. Якщо, наприклад, майно є будівлею, то сама будівля в статутний фонд не вноситься, але її вартість зараховується як частка статутного фонду товариства. З моменту зарахування право власності на будівлю переходить до акціонерного товариства.

Аналогічним чином вирішується питання оплати вартості акцій у формі майнових прав: вони теж повинні бути у карбованцях і в статутному фонді будуть присутніми у грошовій формі. Разом з тим, право власності на майнові права переходить до акціонерного товариства.

Оплата акцій, які випускаються при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, тобто в порядку приватизації, має певні особливості. Відповідно до чинного законодавства, оплата вартості таких акцій може здійснюватися у грошовій формі, в тому числі в іноземній валюті, а також приватизаційними паперами.

Що стосується оплати акцій у грошовій формі, то вона є однаковою для звичайних товариств і корпоратизованих. Разом з тим, особливістю оплати вартості акцій, випущених у порядку приватизації, є використання приватизаційних паперів. Приватизаційні папери випускаються державою з метою перетворення державної форми власності на засоби виробництва у недержавну і, згідно з законодавством України, вони не можуть бути використані на інші цілі.

При об'єднанні двох акціонерних товариств нове акціонерне товариство повинно випустити свої акції. Оскільки поява нового товариства залежить від волевиявлення двох існуючих, а також у зв'язку з тим, що після об'єднання обидва перестають існувати як самостійні суб'єкта господарської діяльності, то акції новоутвореного товариства мають бути запропоновані у пріоритетному порядку акціонерам цих об'єднанні товариств. У таких випадках оплата вартості нових акцій здійснюється шляхом обміну їх на акції тих акціонерних товариств, які об'єднуються Якщо нові і старі акції мають однакову номінальну вартість, то обмін здійснюється у пропорції: 1 нова - 1 стара акція. Якщо номінальна вартість нових акцій є меншою за вартість старих, то за одну стару акцію дають стільки нових, щоб вони були рівні за номінальною вартістю між собою. Нарешті, якщо номінальна вартість нових акцій 1 більшою, ніж вартість старих, то в цьому випадку 1 нова акція оплачується шляхом обміну на декілька старих. Інколи при цьому може здійснюватися доплата різниці між номінальними вартостями. Така доплата може мати грошову форму або здійснюватися у формі майна чи майнових прав.

На акціонерному ринку розрізнюють поняття "випуск акцій" та "облігацій". Якщо в життєдіяльності акціонерного товариства випуск і акцій завжди має місце, то обіг акцій відбувається не завжди: це залежить від того, яким є зазначене товариство - відкритим чи закритим. Відповідно, якщо акціонерне товариство є закритим, то його акції вільному обігу не підлягають; якщо ж воно є відкритим, то його акції підлягають вільному обігу.

Законодавство України, як і законодавство багатьох країн, не містить нормативного визначення понять "випуск акцій" та "обіг акцій". Термін "діяльність по випуску цінних паперів", що в ньому вживається, має самостійне значення. Його використовують для позначення одного з видів посередницької діяльності, про який мова буде йти більш детально в наступному розділі. Діяльність по випуску цінних паперів (цим терміном називається посередницька діяльність) має певне відношення до випуску акцій, але не ототожнюється з ним. Вона виконується посередниками; випуск же акцій являє собою, головним чином, діяльність, виконувану емітентом. Емітент може здійснювати її самостійно або за допомогою посередників. І навіть в останньому випадку випуск акцій являє собою перш за все діяльність емітента.

Розглянемо більш детально зміст понять "випуск акцій" та "обіг акцій".

Згідно з правовими нормами, в Україні акції випускаються виключно акціонерними товариствами. У зв'язку з тим, що статус останніх має певні юридично визначені особливості, інші господарські товариства або суб'єкти підприємницької діяльності, що є за статусом підприємств вами, не можуть випускати акції інакше, ніж внаслідок перетворення і їх в акціонерні товариства.

Випуск акцій являє собою один з найважливіших елементів, які "дають життя" акціонерному товариству. Жодне акціонерне товариство! не може бути створеним без випуску акцій. Але й після утворення повнокровне життя такого товариства може вимагати від нього здійснення нових випусків акцій.

Основними випадками, коли акціонерні товариства випускають акції, є такі: 1) створення товариства; 2) зміна номінальної вартості акцій при зміні статутного фонду; 3) збільшення статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій при незмінній номінальній вартості останніх; 4) поділ або консолідація акцій при незмінному статутному фонді; 5) окремі випадки реорганізації акціонерного товариства.

Кожний з них знаходиться у певному співвідношенні з конкретною метою, для досягнення якої власне і здійснюється випуск акцій. Тому виявлення мети допомагає краще зрозуміти суть конкретного випуску.

Метою випуску акцій при створенні акціонерного товариства є його виникнення.

Зміна номінальної вартості при зміні статутного фонду

Випуск акцій з новою номінальною вартістю здійснюється з метою збільшення або зменшення статутного фонду. Нова номінальна вартість акцій може бути, а може й не бути кратною по відношенню до номінальної вартості раніше випущених товариством акцій. У випадках, коли метою випуску акцій є утворення акціонерного товариства, акції випускаються тільки-но виникаючим емітентом; у випадках, коли метою випуску акцій є зміна статутного фонду, вони випускаються вже існуючим емітентом.

У процесі здійснення підприємницької діяльності в акціонерного товариства може виникнути необхідність у збільшенні або зменшенні статутного фонду. Як правило, збільшення такого фонду в умовах неінфляційності або поміркованої інфляції свідчить про те, що акціонерне товариство досить ефективно здійснює свою господарську діяльність і може брати на себе більш значні ризики; адже у випадку необхідності його партнери (кредитори) можуть розраховувати на задоволення своїх вимог принаймні в розмірах статутного фонду. Точніше кажучи, акціонерне товариство відповідає по зобов'язаннях усім своїм майном - і тим, що значиться як кошти статутного фонду, і тим, яке не належить до коштів статутного фонду, але є власністю акціонерного товариства.

Одним із способів зміни статутного фонду є випуск акцій з більшою або меншою номінальною вартістю. Наприклад, при створенні товариства "А" його статутний фонд дорівнював 200 мільйонів карбованців. Товариством було випущено 1 тисячу акцій номінальною вартістю 200 тисяч карбованців. З часом "А" вирішило збільшити статутний фонд до 300 мільйонів карбованців. Ним було випущено 1 тисячу акцій номінальною вартістю 300 тисяч карбованців. Акції з новою номінальною вартістю були розповсюджені серед акціонерів. Акціонери, в свою чергу, повернули товариству акції з номінальною вартістю 200 тисяч карбованців і сплатили додатково 100 тисяч карбованців за нову акцію.

Загальний вигляд схеми зменшення статутного фонду шляхом випуску акцій з меншою номінальною вартістю є подібним до розглянутого.

Метою додаткового випуску акцій завжди є збільшення статутного фонду акціонерного товариства. Згідно з законодавством України, під додатковим випуском акцій розуміється випуск додаткової кількості акцій, номінальна вартість яких дорівнюється номінальній вартості раніше випущених цим товариством акцій. Наприклад, при створенні відкритого акціонерного товариства "Б" його статутний фонд становив 200 мільйонів карбованців. Товариством було випущено 1 тисячу акцій номінальною вартістю 200 тисяч карбованців. Згодом "Б" вирішило збільшити статутний фонд до 300 мільйонів карбованців. Для цього ним було випущено додатково 500 акцій номінальною вартістю 200 тисяч карбованців. Додатково випущені акції були запропоновані для продажу акціонерам "Б". Частина з них відмовилась купити нові акції; деякі - погодились. Таким чином, акціонерами було придбано 200 акцій додатково. Решту "Б" запропонувало у вільний продаж, внаслідок чого інвестори, які не були раніше акціонерами "Б", придбали 300 акцій і стали акціонерами "Б". Таким чином, завдяки тому, що вартість додатково випущених акцій була сплачена акціонерами "Б" та іншими інвесторами, статутний фонд акціонерного товариства збільшився до 300 мільйонів карбованців.

При здійсненні додаткового випуску акцій можуть виникати й інші шляхи поведінки акціонерного товариства "Б" та його акціонерів. Наприклад, усі 500 додатково випущених акцій номінальною вартістю 200 тисяч карбованців могли бути придбані декількома або певною групою акціонерів з метою посилення свого впливу на управління товариства. Окремі акціонери могли придбати додатково по 1 або декілька акцій, і таким чином уся кількість додатково випущених акцій була б розповсюджена виключно поміж акціонерами "Б". Зазначені додаткові акції могли б розповсюджуватись також серед неакціонерів із самого початку. Але якщо статутом товариства для акціонерів встановлюється переважне право на придбання додатково випущених акцій, то "Б" повинне запропонувати такі акції спочатку акціонерам, а лише і потім неакціонерам. Якщо у статуті "Б" немає відповідного застереження, то акціонерне товариство не зобов'язане пропонувати додатково випущені акції спочатку акціонерам, а потім - неакціонерам; воно з самого початку має право запропонувати їх до продажу неакціонерам.

Законодавство України дозволяє акціонерним товариствам здійснювати додаткові випуски акцій лише за умови, що всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Поділ і консолідація акцій по суті являють собою випуски акцій, які здійснюються з метою зміни номінальної вартості та кількості випущених акцій і не спричинюють до зміни розмірів статутного фонду. Поділ і консолідація акцій відбуваються у кратному співвідношенні до номінальної вартості та кількості раніше випущених акцій. При поділі а консолідації, як правило, акції з новою номінальною вартістю обмінюються на відповідну кількість раніше випущених.

При поділі номінальна вартість раніше випущених акцій зменшується в два або декілька разів, що спричинює до відповідного збільшення кількості випущених акцій. Наприклад, при створенні відкритого акціонерного товариства "В" його статутний фонд становив 200 мільйонів карбованців. Товариством була випущена 1 тисяча акцій номінальною вартістю 200 тисяч карбованців. Згодом "В" вирішило, що зазначена номінальна вартість є досить великою з точки зору інвесторів і тому не кожний має можливість купувати акції "В". Відповідно до цього, ліквідність акцій "В", тобто можливість вільно їх продавати та купувати за бажанням, є незначною. Внаслідок цього акціонери "В", які мають бажання продати свої акції, не можуть знайти покупців; а інвестори, які бажають придбати акції акціонерного товариства "В", не можуть це зробити. Тобто порушуються права і тих, і інших. Для того щоб зробити акції більш ліквідними, товариство "В" прийняло рішення про зменшення ціни акції в два рази і здійснило новий випуск акцій. Номінальна вартість нових акцій відтепер дорівнює 100 тисячам карбованців. При незмінному статутному фонді, відповідно, кількість акцій збільшиться до 2 тисяч. У таких випадках говорять, що акціонерне товариство здійснило поділ акцій у співвідношенні "1 до 2". Після випуску нових акцій акціонер "В", який мав у власності 1 акцію номінальною вартістю 200 тисяч карбованців, повернув належну йому акцію і натомість безкоштовно одержав 2 акції номінальною вартістю 100 тисяч карбованців кожна. Внаслідок поділу та обміну акцій кожний акціонер "В" одержав у власність у два рази більшу кількість акцій "В" номінальною вартістю 100 тисяч карбованців. Акціонери, які були власниками 100 або 250 акцій номінальною вартістю 200 тисяч карбованців, стали власниками відповідно 200 та 500 акцій "В" вартістю 100 тисяч карбованців.