Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти електронних грошей

1.1 Сутність та особливості електронних грошей

1.2 Види електронних грошей і функціонування зарубіжний досвід

практика впровадження

Розділ 2. Порівняльна характеристика якісних властивостей електронних і традиційних грошей

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

3.1 Значення електронних грошей в сучасній економіці

3.2 Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Безготівковість грошей, неслідкування за платежами і введення приватних валют забезпечують "грошову свободу". Деякі автори говорять про початок нової ери в зв'язку з уведенням в обіг електронних грошей. Вільна конкуренція бездержавних кордонів, не зв'язана з політикою комерція, вільні від інфляції гроші -- все це може дати поштовх колосальному розвитку економіки та збагаченню користувача. З точки зору фінансистів і політиків в електронних грошах криється потенційне джерело нових потрясінь цивілізації.

З огляду на це актуальними є дослідження економічної природи електронних грошей, виявлення їх недоліків і переваг та прогнозування впливу на розвиток економіки країни, з'ясування схем розрахунків і стандартів електронних розрахунків в мережі Інтернету.

Електронні гроші є відносно новим поняттям для української економічної літератури. Водночас в Україні набирають оберти системи, які забезпечують розрахунки за допомогою електронних грошей. За висновками визнаних європейських міжнародних інституцій, широке використання електронних грошей може вплинути на роботу державних органів регулювання у таких сферах, як грошова політика, пруденційний нагляд за кредитними установами, оверсайт за платіжними системами тощо, а також на стабільність фінансової системи країни в цілому. Відтак важливим є аналіз сучасного стану ринку електронних грошей в Україні та розгляд можливих перспектив їх розвитку.

Зарубіжні вчені, зокрема М. Вудфорд, А. Генкін, Ч. Гудхард, М. Кінг, С. Кляйн, Б. Коен, А. Шамраєв, Б. Фрідман та інші розкривають різні аспекти, пов'язані з появою та розвитком електронних грошей. Окремі питання знайшли висвітлення у дослідженнях вітчизняних науковців Л. Одегової, М. Савлука, З. Скринник, Т. Смовженко та ін. Разом з цим стан українського ринку електронних грошей у згаданих працях не відображений.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Сутність, види та значення електронних грошей в економіці».

Об'єкт дослідження - економіка України.

Предмет дослідження - сутність, види та значення електронних грошей.

Метою курсової роботи є обгрунтування методологічних підходів щодо визначення поняття «електронні гроші».

В даній роботі висвітлено поняття "електронні гроші" європейськими міжнародними установами, аналіз реального стану ринку електронних грошей в Україні, його динаміки, можливих перспектив розвитку і перешкод, які заважають розповсюдженню електронних грошей. Певна увага приділена пропозиціям, впровадження яких, сприятиме виявленню в Україні потенційних переваг електронних грошей для забезпечення потреб електронної комерції.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретичні аспекти електронних грошей;

2) зробити порівняльну характеристику якісних властивостей електронних і традиційних грошей;

3) дослідити проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти електронних грошей

1.1 Сутність та особливості електронних грошей

У сучасній економічній літературі немає однозначного, загальновизнаного трактування сутності електронних грошей (ЕГ), що ускладнює розуміння перспектив їх розвитку, визначення власного місця у монетарних системах та практику використання в сучасних умовах. У вітчизняній літературі взагалі мало уваги приділяється теоретичним аспектам цієї проблеми, хоч у практичному відношенні Україна досягла помітних успіхів у електронізації грошового обороту.

Проте, існує кілька підходів до визначення сутності ЕГ.

За першим підходом ЕГ вважаються будь-які грошові кошти, що приводяться в рух для здійснення платежів за допомогою телекомунікаційних систем зв'язку незалежно від того, як вони зберігаються -- на звичайних чи на особливих рахунках у банках чи в готівковій формі. Це надто широке трактування, яке не дає змоги з'ясувати особливі властивості електронних грошей, їх відмінності від традиційних форм. Такі кошти виконують лише одну грошову функцію -- засобу платежу і тому некоректно називати їх грошима, навіть електронними. Відтак в Україні до ЕГ можна віднести всі кошти, що здійснююсь оборот через систему електронних платежів (СЕП), а це досить значна частка загального платіжного обороту. З бурхливим розвитком електронних технологій у банківській сфері в недалекому майбутньому всі безготівкові гроші можна буде вважати електронними при такому трактуванні їх сутності.

За іншим підходом електронними вважаються ті грошові кошти, які не тільки здійснюють рух каналами телекомунікаційного зв'язку, а й зберігаються в електронній пам'яті спеціальних технічних пристроїв -- на дисках персональних комп'ютерів чи в мікропроцесорах пластикових карток. Такі гроші можуть перебувати в обігу як усередині банківської системи, так і поза нею у вигляді переведення грошової суми з електронного пристрою платника до електронного пристрою одержувача. Ці кошти виконують значно більше функцій, ніж звичайні гроші: крім засобу обігу, вони можуть слугувати засобом нагромадження і засобом платежу. Тому маємо значно більше підстав називати їх електронними грішми. Здебільшого такі кошти використовуються для платежів за участю, крім платника та одержувача, також третьої особи, яка організовує і контролює систему електронних платежів.

За третім підходом до електронних відносять лише ті грошові кошти, які зберігаються на технічних пристроях, котрі дають змогу використовувати їх поза банківською системою, без участі третьої особи і без прямого зв'язку з банківськими рахунками. Такі ЕГ нерідко називають аналогом готівки і пророкують, що в недалекому майбутньому вони цілковито замінять готівку, тобто остаточно витіснять останню з обороту.

Три наведені підходи сформувалися невипадково -- вони відображають три рівні розвитку процесу електронізації грошового обороту і розуміння природи цього пронесу. Перший підхід сформувався на початковому етапі електронізації грошового обороту, коли з'явилося саме поняття електронних грошей, і відображав дещо спрощене уявлення про їх економічну природу. Другий підхід адекватний сучасному, досить високому рівню електронізації грошового обороту і глибшому, науково ссмисленому розумінню природи цих процесів. Третій підхід відображає швидше гіпотетичне уявлення окремих науковців про розвиток ЕГ у майбутньому як ідеальних грошей, до яких має прямувати суспільство. Йдеться не просто про переведення грошового обороту на досконалішу й ефективнішу технологічну основу, а про зміну самої природи грошей, зокрема про відмову від їх державного статусу і перехід виключне до приватних грошей. Природно, навколо цих ідей розпочалися гострі дискусії, насамперед стосовно питання, чи потрібна взагалі подібна трансформація статусу грошей під виглядом електронних грошей.

Найбільш науково виправданим є другий підхід до визначення природи ЕГ, який, власне, й прийнято у нормативних актах міжнародних валютно-фінансових інституцій (Банку міжнародних розрахунків, Європейського центрального банку, Світового банку та інших). У цих документах електронні гроші трактуються як грошовий запис, що має такі характерні ознаки:

-- зберігається на електронному пристрої, котрий знаходиться у розпорядженні його власника;

-- здійснюється спеціальними кредитними установами -- банками чи уповноваженими інститутами (але не центральними банками) у межах попередньо одержаної від власника відповідної суми традиційних грошей, яка слугує забезпеченням емітованої суми ЕГ. Таким забезпеченням може бути також позичка, надана емітентом. Тому є підстави розглядати електронні гроші як вимогу їх власника до відповідного емітента та зобов'язання останнього перед власниками ЕГ;

-- приймається як засіб платежу не тільки емітентом ЕГ, а й іншими економічними суб'єктами, тобто може здійснювати обіг. Платежі здійснюються у вигляді переведення платником вимог до емітента із власного електронного пристрою на пристрій свого контрагента, який набуває права вимоги до емітента у тому обсязі, в якому втрачає його платник. Якщо ж власнику ЕГ потрібно розрахуватися за межами своєї платіжної системи, він скористається правом вимоги до емітента й одержить відповідну суму традиційних грошей, якими й розрахується за такими зобов'язаннями. Отже, електронні гроші пов'язані з традиційними не тільки через емісію, а й через вилучення їх з обороту.

Наведені міркування стосовно сутності ЕГ дають підстави для висновку, Що вони не є самостійною і самодостатньою формою грошей, яка може існувати незалежно від традиційних їх форм. За своєю сутністю і призначенням ЕГ є найдосконалішим інструментом приведення в рух депозитних грошей, що істотно посилює позиції останніх у їх конкурентній боротьбі з готівковими грошима за обслуговування економічного обороту.

Як відомо, депозитні гроші, котрі існують на рахунках у банках, приводяться в рух не безпосередньо, а за допомогою спеціальних розрахунково-платіжних інструментів. До появи ЕГ найширшого застосування в ролі такого інструменту у світовій практиці набув чек. Проте гіпервисокі темпи розвитку платіжного обороту надзвичайно загострили проблему переміщення та обробки чеків. У світі сформувалася ціла індустрія у цій сфері, причому досить затратна, складна і не вельми мобільна. "Чекова проблема" стала серйозним гальмом подальшого розвитку безготівкового обороту. Запровадження комп'ютерних технологій і телекомунікаційних систем зв'язку у сфері розрахунково-платіжних операцій дало змогу створити новий платіжний інструмент, принципово відмінний від чека. Він базується на пластикових картках і може приводити в рух депозитні гроші значно ефективніше, ніж чеки. Відтак "чекова проблема" істотно послабилася: в міру розвитку обороту ЕГ помітно скорочуються обсяги чекового обороту і масиви оброблюваних і перемішуваних чеків.

1.2 Види електронних грошей і функціонування зарубіжний досвід

практика впровадження

Чи є ЕГ аналогом традиційних грошей?

У літературі широко дискутується питання про те, аналогом якого виду традиційних грошей є ЕГ -- депозитних, готівкових чи обох одночасно? Питання це досить непросте і правильна відповідь на нього може мати істотний вплив на подальший розвиток грошової системи країни.

Якщо ЕГ визнавати як самостійну і самодостатню форму грошей, котра існує паралельно з традиційними формами, то слід виходити з того, що інтенсивний розвиток обороту електронних грошей неминуче гальмуватиме розвиток готівкового і депозитного оборотів. Тобто ЕГ одночасно повинні замінити обидві форми традиційних грошей --"депозитних та готівкових, слугуючи їх аналогом. Проте ця теза не підтверджується ні теоретично, ні практично.

Якщо ЕГ визнати аналогом депозитних грошей, то постає досить складна проблема управління грошово-кредитним процесом. Як відомо, емісію депозитних грошей здійснюють банки другого рівня через механізм грошово-кредитної мультиплікації у процесі кредитування своїх клієнтів. Ніхто інший подібною діяльністю займатися не може, і це забезпечує важливу кредитну роль банків у розвитку економіки та ефективне регулювання пропозиції грошей з боку центрального банку. Емісію ж ЕГ можуть здійснювати не лише банки, а й інші інституції, причому значення останніх швидко зростає. Тому інтенсивний розвиток ЕГ неминуче послабить ресурсну базу комерційних банків, знизить їх роль у платіжному обороті й у кредитуванні економіки. Ускладниться механізм фінансового посередництва і грошового ринку, оскільки значна частина емісійних ресурсів опиниться в розпорядженні не-банківських інститугів, які стануть конкурувати з банками на кредитному та інших сегментах грошового ринку.

Якщо електронні гроші визнати аналогом готівкових, спроможним цілковито замінити їх в обороті як не досить ефективну форму грошей, про що постійно твердять ідеологи ЕГ, то виникає ще складніша проблема, яка зачіпає не тільки функціонування банківської та грошової систем, а й економічний устрій країни взагалі.

ЕГ не є законним платіжним засобом, на кшталт банкнот центральних банків. Це гроші не держави, а окремих кредитних інститутів, тобто швидше за все це приватні гроші. У цьому відношенні вони подібні до депозитних грошей, які теж є приватними грошима окремих банків. За ліквідність приватних грошей (депозитних та електронних) відповідальність несе не держава, а комерційні структури. Оскільки окремі комерційні структури значно більше залежать від стихійних ринкових процесів, ніж держава в цілому, то й довіра до приватних грошей значно нижча, ніж до державних (банкнот центральних банків). Витіснення з обороту державних банківських білетів приватними електронними грішми неминуче ослабить грошову систему країни, знизить її регульованість та регулятивну роль в економічному розвитку. Грошова система втратить централізований характер, економічний оборот обслуговуватимуть грошові сурогати, емітовані численними комерційними структурами, стримати "емісійні апетити" яких буде практично неможливо. Інфляційна загроза постійно висітиме над економікою, і держава не в змозі буде їй запобігти, -- звичайно, без відновлення традиційної централізовано регульованої грошової системи, заснованої на готівкових та депозитних грошах. Отже, електронні гроші не можуть бути аналогом готівкових -- вони не спроможні повністю замінити останні в обороті. За своїм призначенням у грошових системах ЕГ слугують аналогом чеків, тобто платіжних інструментів, що приводять у рух депозитні гроші. Як уже зазначалося вище, ЕГ можуть цілковито витіснити з обороту чеки, забезпечивши високу ефективність функціонування платіжних систем.

Це положення підтверджується і сучасними тенденціями у світовій практиці розвитку грошових систем. Зокрема, у високо розвинутих країнах, де електронні гроші набули широкого застосування, єдиною складовою платіжних механізмів, яка відреагувала стисненням на розвиток обороту ЕГ в останні десятиліття, був чековий оборот та відповідна маса чеків, що обробляються у платіжних системах. Такі ж його складові, як обсяг депозитних грошей та обсяги готівки, не тільки не зменшуються, а, навпаки, продовжують збільшуватися паралельно зі зростанням обороту ЕГ. І навіть якби в деяких країнах у певні періоди маса готівки перестала б зростати, чи зростала повільніше, ніж депозитні гроші, це не означало б, що ЕГ витісняють її з обороту. Таке витіснення могли б спричинити лише депозитні гроші завдяки тому, що запровадження електронних інструментів замість паперових чеків дало їм змогу проникнути у такі платіжні потоки, де раніше використовувалася лише готівка.

Мало того, жодна з економічно розвинутих країн не змінила методику визначення грошових агрегатів із розвитком обороту електронних грошей, не спробувала визначити їх обсяг в обороті та включити його до обсягу грошових агрегатів. Це можна пояснити лише тим, що у світовій монетарній практиці ЕГ розцінюються як аналоги чеків, які теж не включають до грошових агрегатів. Сума чеків дублюється у відповідній сумі грошей на рахунках у банках і немає потреби включати її у грошові агрегати.

Розділ 2. Порівняльна характеристика якісних властивостей електронних і традиційних грошей

Звичайно, визнання ЕГ аналогом лише чеків не знімає повністю проблеми їх платіжності. Адже чек, тим більше акцептований банком, може використовуватися власником для погашення платежів, тобто використовуватися як гроші, якщо одержувач платежу чеком упевнений у його забезпеченості та надійності банку-емітента. За аналогічних умов приймаються до платежу й електронні гроші, що забезпечує їх обіг у певних межах. Лиш у цих умовах ЕГ можна розглядати як певний різновид грошей, проте не як самостійних, а як квазігрошей, аналогічних чеку чикомерційному векселю. Таке функціонування ЕГ впливаєна обіг і масу традиційних грошей, але не через зменшення останнього внаслідок заміни одних грошей іншими, а через уповільнення обігу традиційних грошей, що може спричинитися до зростання їх маси в обороті, передусім депозитної складової. Проте це питання потребує окремого, детальнішого дослідження.

Оскільки українське законодавство не містить визначення поняття "електронні гроші", будемо використовувати цей термін для посилання на платіжні засоби, які вважаються електронними грошима в країнах Європейського Союзу. Згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2000/46/ЕС від 18.09.2000 p., під електронними грошима (electronicmoney) розуміють "грошову вартість, яка є вимогою до емітента і яка:

1) зберігається на електронному пристрої;

2) емітується під час отримання грошових коштів у вартісному вимірі не меншому, ніж емітована грошова вартість;

3) приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент".

Це визначення протягом 2001-2005 pp. було імплементоване в національні законодавства усіх країн Європейського Союзу. При цьому в більшості країн визначення електронних грошей не зазнало змін, у кількох національних законодавствах були уточнені його окремі пункти.

Загальноєвропейське визначення відображає три складові поняття "електронні гроші": економічну, технічну та юридичну.

З економічного погляду, електронні гроші -- міра вартості і засіб платежу. Те, що електронні гроші -- одиниці вартості, є їх найбільш інтегральною та найбільш "грошовою" ознакою. Так, наприклад, на думку Нобелівського лауреата в галузі економіки Ф. фон Хайєка, всі основні функції грошей настільки взаємопов'язані, що, хоча на перший погляд, різні властивості грошей служать різним цілям, насправді гроші виконують єдину функцію, виступаючи розрахунковою одиницею.

З технічного погляду, електронні гроші зберігаються на електронному пристрої і не доступні безпосередньому фізичному сприйняттю.

З юридичного погляду, електронні гроші є вимогою до емітента, яка кореспондує зобов'язання емітента здійснити погашення електронних грошей, тобто обміняти їх на звичайні готівкові або безготівкові кошти на вимогу пред'явника.

Електронні гроші є виключно наперед оплаченим платіжним продуктом. Це відповідає сучасному стану речей як в Україні, так і в інших країнах. Сьогодні електронні гроші, емісія яких могла б здійснюватися без зв'язку із отриманою сумою готівки або безготівкових коштів, є теоретичним припущенням.

Разом з цим, на нашу думку, в інтересах установ, які відповідають за проведення монетарної політики, така характеристика електронних грошей, як "напередоплаченість" має бути не частиною визначення терміну, а окремою нормою законодавства для закріплення тісного зв'язку електронних грошей із грошами центрального банку, а тільки його констатації.

Сам феномен електронних грошей був усвідомлений європейськими центральними банками, коли в Європі стали активно розвиватися схеми розрахунків наперед оплаченими платіжними картками. Перший ґрунтовний документ загальноєвропейського рівня, присвячений проблематиці електронних грошей, був оприлюднений у 1994 р. під егідою Європейського валютного інституту (European MonetaryInstitute, EMI), і називався "Звіт Ради ЕМІ про наперед оплачені картки". Цей документ містив застереження до центральних банків щодо можливих наслідків широкого запровадження електронних грошей і рекомендував з ряду причин дозволяти емісію електронних грошей виключно кредитним установам. Двома роками пізніше, у серпні 1998 p., правонаступник ЕМІ -- Європейський центральний банк оприлюднив "Звіт про електронні гроші" із викладенням політики Євросистеми щодо цього платіжного засобу.

"Звіт про електронні гроші" містив визначення електронних грошей, яке дещо відрізняється від затвердженого Директивою 2000/46/ЄС. Під електронними грошима розумілася "грошова вартість, що зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої, яка може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам, іншим, ніж емітент, без необхідності відображення трансакцій на банківських рахунках; вона діє як наперед оплачений інструмент на пред'явника".

Це визначення відображає важливу рису обігу електронних грошей, -- трансакції з ними не відображаються на банківських рахунках.

У системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, коли звичайні гроші вводяться та виводяться з системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента електронних грошей. У разі введення звичайних грошей до системи (під час емісії електронних грошей) традиційні гроші користувача зараховуються на банківський рахунок емітента. При пред'явленні електронних грошей емітенту (під час їх погашення) традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред'явнику -- торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або користувачу, якщо він з якихось причин вже не потребує електронних грошей як платіжного засобу.

Те, що операція платежу електронними грошима не відображається на рахунку в банку, принципово відрізняє електронні гроші від засобів доступу до банківського рахунку, зокрема дебетових і кредитних карток. Завдяки цій характеристиці обігу електронних грошей вартість трансакції є низькою, а отже електронні гроші здатні ефективно обслуговувати мікроплатежі, з якими не можуть впоратися традиційні банківські інструменти, засновані на технологіях, пов'язаних з ідентифікацією клієнта.

Крім ефективності вагомими перевагами електронних грошей є можливість миттєвого здійснення віддаленого платежу, високий рівень приватності та безпечності платежу. Ці характеристики вигідно відрізняють електронні гроші від інших платіжних засобів і свідчать про те, що електронні гроші можуть мати широке застосування.

Різноманітність технічних і організаційних рішень, реалізованих у системах розрахунків електронними грошима, перманентність процесу згортання одних систем і випробовування інших, які враховують новіші досягнення науково-технічного прогресу, ускладнює класифікацію видів електронних грошей.

З погляду електронних пристроїв, які сьогодні використовуються для збереження грошової вартості, розрізняють електронні гроші:

-- на основі карток (card-based e-money);

-- на програмній основі (software-based electronic money).

Подібний поділ знайшов відображення в Директиві 2000/46/ЄС і у звітності, яка надається центральними банками країн Європейського Союзу Європейському центральному банку.

Якщо розглядати сучасні системи електронних грошей з позиції застосовуваних схем обігу електронних грошей, перш за все необхідно зауважити трансферабельність (transferability) електронних грошей. Термін "трансферабельність" використовується фахівцями для позначення властивості електронних грошей вільно передаватися між так званими "кінцевими користувачами" (endusers). Трансферабельність електронних грошей і схеми їх обігу на практиці часто пов'язані з технічними характеристиками пристроїв і телекомунікаційних мереж, які застосовуються в системах.

Електронні гроші на основі карток сьогодні є найбільш поширеними. Вони представлені смарт-картками, або картками зі збереженою вартістю, в які вбудований чіп, що містить інформацію про грошовий еквівалент як результат попередньої оплати. Принциповим є те, що, згідно з європейським законодавством, до електронних грошей відносяться лише наперед оплачені картки багатоцільового використання, тобто ті, які застосовуються для розрахунків з підприємствами, іншими, ніж емітент. За даними, оприлюдненими у 2004 р. Банком міжнародних розрахунків, із 93 систем електронних грошей у світі близько 70 зберігають електронні гроші на карткових носіях.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

3.1 Значення електронних грошей в сучасній економіці

Обіг електронних грошей на карткових носіях практично в усіх відомих випадках завершується вже після першого циклу. Такі електронні гроші не мають властивості трансферабельності. Торговці, які приймають ці електронні гроші, не використовують їх як платіжний засіб, а тільки пред'являють емітенту для погашення, тобто обміну на готівку або безготівкові кошти. За даними Банку міжнародних розрахунків, тільки дві системи електронних грошей на основі карток мали властивість трансферабельності (Mondexу Гані та Buypassу Норвегії).

В єврозоні, за даними Європейського центрального банку, загальна кількість номінованих в євро електронних грошей на основі карток протягом останніх років щорічно збільшувалась приблизно на 20 % і на початку 2007 р. їх обсяг досяг 585 млн. євро.

В Україні електронні гроші на основі карток представлені електронними гаманцями Національної системи масових електронних платежів і наперед оплаченими картками міжнародної платіжної системи MasterCard.

Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) є внутрішньодержавною платіжною системою, яка була введена в експлуатацію у листопаді 2004 р. Платіжною організацією НСМЕП, власником торгової марки й оператором системи є Національний банк України. Він також виконує функції розрахункового банку, головного і регіонального процесингових центрів.

Носієм інформації в системі є смарт-картка, яка може надавати користувачу доступ до його банківського рахунку й одночасно містити електронні гроші.

Згідно з термінологією НСМЕП, платіжні додатки її смарт-картки називаються "чек" і "гаманець". Гаманець представляє класичну схему електронних грошей. Всі кошти, завантажені на гаманці клієнтів банку, відображаються на консолідованому рахунку банку і не персоніфіковані.

Держателями гаманців НСМЕП можуть бути виключно фізичні особи. Максимальна сума електронних грошей, яка може одноразово завантажуватись на гаманець НСМЕП, обмежується Національним банком України (не повинна перевищувати 1000 грн). Таке обмеження насамперед покликане захистити інтереси користувача, оскільки у випадку втрати або виходу з ладу картки завантажені на гаманець кошти йому не відшкодовуються.

Електронний гаманець може бути персоналізованим або неперсоналізованим. Персоналізований гаманець застосовується на підставі договору з користувачем про відкриття банківського рахунку, з якого гаманець можна багаторазово поповнювати. Неперсоналізований гаманець видається без укладання договору та відкриття користувачу банківського рахунку. Неперсоналізований гаманець можна багаторазово поповнювати, вносячи готівку в касах банків -- членів НСМЕП.

Для електронного гаманця передбачена можливість здійснення операцій без уведення персонального ідентифікаційного коду. Для таких операцій в системі передбачений ліміт у сумі 100 грн.

Наприкінці 2006 р. членами та учасниками НСМЕП були 34 банки України, загальна кількість карток НСМЕП перевищила 1,3 млн. Динаміку сум завантаження гаманців НСМЕП наведено на рис. 2.

Електронні гроші на програмній основі відображають грошову вартість, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається в пам'яті комп'ютерів, наприклад, на жорстких дисках. Розрахунки електронними грошима на програмній основі відбуваються з використанням телекомунікаційних мереж, здебільшого мережі Інтернет. Такі електронні гроші є трансферабельними.

За даними Європейського центрального банку, системи електронних грошей на програмній основі протягом останніх років розвивалися в Європі достатньо стрімко. На початку 2007 р. загальний обсяг електронних грошей на програмній основі, номінованих у євро, досяг 7 млн. євро.

Лідером систем електронних грошей на програмній основі в світі є система PayPal, запроваджена у жовтні 1999 р. в Сполучених Штатах Америки. Сьогодні це глобальна система електронних грошей, яка охоплює 103 країни та здійснює платежі й перекази в електронних грошах, номінованих у 17 валютах.

Система PayPal отримала ліцензії на діяльність у 33 штатах США, а також ліцензію у Великій Британії як емітент електронних грошей відповідно до вимог Директиви 2000/46/ЄС, унаслідок цього PayPal може діяти на території всіх країн -- членів ЄС.

За даними на кінець 3-го кв. 2006 р. кількість рахунків, відкритих користувачами в системі PayPal, досягла 123 млн., загальний обіг електронних грошей перевищив 9,3 млрд. дол. США в еквіваленті. За останні кілька років щорічне збільшення обігу коштів у середньому склало 37 % .

У жовтні 2006 р. система PayPalв обмеженому вигляді стала доступною для резидентів України -- для оплати товарів. Приймати електронні гроші PayPalфізичні та юридичні особи України, згідно з правилами системи, не можуть.

В Україні електронні гроші на програмній основі представлені не менше, ніж чотирма системами. Протягом кількох років електронні гроші, номіновані у гривнях, випускають системи Web Money Transfer та "Інтер-нет. Деньги" (на технології PayCash). У другій половині 2006 р. на ринок України вийшли відразу два дніпропетровських проекти: система UkrMoney, запроваджена ЗАТ "Купуй", та система Limonex, запроваджена ТОВ "Приват Екю".

Розглянемо дві найбільш успішні на сьогодні системи електронних грошей в Україні.

Емітентом номінованих у гривнях електронних грошей системи Web-Money Transferє ТОВ "Українське гарантійне агентство" (м. Київ). Ця компанія -- частина міжнародної системи електронних грошей Web Money Transfer, створеної в листопаді 1998 р. з метою забезпечення користувачів універсальним засобом розрахунків за товари й послуги, які пропонуються в мережі Інтернет. Сьогодні Web Money Transfer є найбільш розвиненою системою електронних грошей у Росії та інших країнах СНГ. З її допомогою користувачі Інтернету і власники мобільних телефонів можуть здійснювати захищені безвідзивні платежі й перекази у реальному часі в електронних грошах, номінованих у шести видах валюти.

Управління системою здійснює компанія SIA "Digi Money" (Литва). Власником технології є компанія WMTransfer (Беліз). Організаційну структуру системи Web Money Transfer складають "оператор" і "гаранти". "Оператором" системи є компанія ЗАТ "Вычислительные силы" (Москва). До функцій "оператора" відноситься надання користувачам і гарантам програмного забезпечення для ведення обліку електронних грошей, здійснення розрахунків і переказів. Оператор відповідає за безпеку системи, забезпечує її безперервну роботу, розвиває та вдосконалює послуги системи і надає інформаційну підтримку користувачам.

На "гарантів" системи покладено вирішення правових і фінансових питань у країнах їх місцезнаходження. "Гаранти" здійснюють випуск електронних грошей, номінованих у певній валюті, забезпечують їх ліквідність, укладають угоди з користувачами та інтернет-торговцями, а також зобов'язані на вимогу пред'явників електронних грошей забезпечити їх погашення звичайними грошима.

За відсутності у законодавствах країн місцезнаходження "гарантів" єдиного бачення питань, пов'язаних з електронними грошима на програмній основі, і з огляду на те, що у більшості таких країн взагалі не визначене поняття електронних грошей, розробники системи Web Money Transfer називають її системою обліку та обміну універсальними обліковими одиницями -- титульними знаками WebMoney -- WM, які відображають майнові права користувачів системи і, відповідно, зобов'язання "гарантів" перед користувачами. "Гарантам" надано право визначати тип зобов'язань та їх відповідність титульним знакам WM.

На практиці електронні гроші системи WebMoneyTransfer (титульні знаки WM) номіновані в доларах США (WMZ), євро (WME), російських рублях (WMR), гривнях (WMU), узбецьких сумах (WMY) і білоруських рублях (WMB).

"Гарантом" електронних грошей системи WebMoneyTransfer, номінованих у доларах і євро, є компанія AmstarHoldingsLimited, S.A. (Панама), рублях -- гарантійне агентство ТОВ "BMP" (Москва), гривнях, як вже зазначалося, -- ТОВ "Українське гарантійне агентство" (Київ), уз-бецьких сумах -- ТОВ "TILLOGARANT" (Ташкент), білоруських рублях -- ВАТ "Технобанк" (Мінськ). Зауважимо, що ВАТ "Технобанк" здійснює свою діяльність із випуску електронних грошей відповідно до документу Національного банку Республіки Білорусь.

Облік електронних грошей користувачів, номінованих у певній валюті, здійснюється на відкритих у системі рахунках -- гаманцях. Для доступу до рахунків використовується спеціалізоване програмне забезпечення, яке можна безкоштовно завантажити з сайту системи. Це програмне забезпечення зареєстроване Російським агентством з патентів і товарних знаків як програма для управління цифровими платіжними засобами.

Операції в системі здійснюються лише між гаманцями одного виду, тобто між електронними грошима, номінованими в одній валюті.

У 2006 р. кількість користувачів системи Web Money Transfer досягла З млн 300 тис. осіб. З електронними грошима системи, номінованими в доларах США, було здійснено 8 млн. 246 тис. операцій на суму 1 млрд. 50 млн. дол. США, а з електронними грошима, номінованими в російських рублях, -- 6 млн. 984 тис. операцій на суму 10 млрд. 543 млн. рос. рублів. Порівняно з даними за 2005 р. загальний оборот системи Web Money Transferу 2006 p. зріс у 2,26 раза.

ТОВ "Українське гарантійне агентство", яке випускає електронні гроші Web Money Transfer, номіновані у гривнях (WMU), прагнучи діяти в українському законодавчому полі, використовує правову модель, відповідно до якої емісія та обіг титульних знаків WMU здійснюється згідно зі статтями 3, 8, 11, 512, 656 Цивільного Кодексу України. Титульні знаки WMU розглядаються як одиниці обліку прав вимоги між особами, які визнають такий облік відповідно до укладених договорів.

Згідно з договорами між ТОВ "Українське гарантійне агентство" та українськими користувачами системи Web Money Transfer (у тому числі власниками інтернет-магазинів) титульні знаки WMU призначені для обліку майнових прав (активів) користувача. Такими активами виступають грошові кошти, які зберігаються на рахунках ТОВ "Українське гарантійне агентство" в банку. Під час емісії титульних знаків WMUвідбувається купівля користувачем у "гаранта" прав вимоги до "гаранта", під час погашення титульних знаків WMU -- продаж користувачем "гаранту" прав вимоги до "гаранта". Переказ електронних грошей користувачами системи представляє собою перевідступлення прав вимоги до "гаранта" від одного користувача до іншого відповідно до норм цивільного права щодо заміни кредитора в зобов'язанні.

Ввести гроші до системи Web Money Transferв Україні (придбати WMU) можна за допомогою:

-- скетч-карток номіналом 50, 100, 200 та 500 WMUабо паперових чеків (ваучерів) номіналом 10, 25, 50, 100, 200, 500 та 1000 WMU;

-- банківського переказу з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку;

-- мобільного телефону;

-- дилерів та обмінних пунктів.

Вивести гроші з системи Web Money Transferв Україні (погасити WMU) можна за допомогою:

-- переказу на банківський рахунок;

-- дилерів та обмінних пунктів.

У 2005 р. з використанням титульних знаків WMUздійснено 271 тис. операцій на суму 24,9 млн. грн, а у 2006 р. -- 697 тис.операцій на суму 69,4 млн. грн. Таким чином, кількість операцій в системі WebMoneyTransferз номінованими в гривнях електронними грошима за 2006 р. зросла в 2,6 раза, а сума операцій -- у 2,8 раза.

За станом на 1 січня 2007 р. електронні гроші системи Web Money Transfer, номіновані у гривнях, приймали як засіб платежу близько 300 українських інтернет-магазинів, якими було укладено договори з ТОВ "Українське гарантійне агентство". При укладенні такого договору забезпечується автоматизоване приймання інтернет-магазином платежів у WMU, а також погашення "гарантом" накопичених WMU -- обмін їх на звичайні безготівкові гроші. Проте, оскільки можливим є самостійне (неавтоматизоване) приймання WMU, реальна кількість інтернет-ресурсів, які використовують WMU як засіб платежу, може перевищувати кількість, зазначену вище.

Ще однією системою електронних грошей на програмній основі в Україні є система "Интернет. Деньги", яка використовує російську технологію Pay Cash. Систему "Интернет. Деньги" представляє ТОВ "Интернет. Деньги" (Київ). Ця компанія є оператором системи та емітентом номіно-ваних у гривнях електронних грошей за технологію Pay Cash.

При створенні технології Pay Cash були розвинуті ідеї батька цифрової готівки (digitalcash) Девіда Чаума про побудову он-лайнової системи обліку зобов'язань. Оригінальність технології Pay Cashпідтверджена патентами, виданими Російським агентством з патентів і товарних знаків.

Технології Pay Cash впроваджена також у системах електронних грошей "Яндекс.Деньги" (Росія), Cyphermint Pay Cash (США), Dram Cash (Вірменія), системі грошових переказів Moneta Express (США), мережі інтернет-кіосків Vcom, розміщених у супермаркетах 7-Eleven (США) тощо.

Призначенням системи "Интернет. Деньги", як і інших подібних систем, є здійснення розрахунків і переказів електронних грошей у мережі Інтернет. За допомогою системи можна сплатити за товари в інтернет-магазинах, комунальні послуги, коди доступу в Інтернет, супутникове та кабельне телебачення, поповнити рахунок мобільного телефону тощо.

Користувачем системи може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка погодилася з правилами роботи системи і підтвердила це укладанням договору в електронній формі з ТОВ "Интернет. Деньги". Юридичні особи мають право укладати угоди з торговцями про придбання товарів або послуг і здійснювати перекази електронних грошей через довірених фізичних осіб.

Для користування системою необхідно встановити на персональному комп'ютері спеціальне програмне забезпечення -- електронний гаманець. З погляду користувачів (покупців і торговців), система "Интернет. Деньги" є сукупністю електронних гаманців, кожний з який є захищеною клієнтською програмою, яка дозволяє переказувати та отримувати електронні гроші з інших гаманців, зберігати електронні гроші в системі та погашати їх, тобто виводити кошти з системи на банківські рахунки або в інші платіжні системи.

Електронний гаманець системи не прив'язаний до конкретного комп'ютера і може переноситися користувачем на інший комп'ютер.

Ввести гроші до системи "Интернет. Деньги" (придбати електронні гроші за технологією Pay Cash) можна за допомогою:

-- скретч-карток "Интернет. Деньги";

-- банківського переказу з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку;

-- поштового переказу, у тому числі електронного;

-- внесення готівки в офісі ТОВ "Интернет. Деньги".

Скретч-картки є найбільш швидким засобом уведення грошей до системи "Интернет. Деньги", як і до інших подібних систем, при застосуванні скретч-карток поповнення електронного гаманця користувача відбувається практично миттєво. Скретч-картки системи "Интернет. Деньги" випускаються номіналами 50, 100, 200, 500 та 1 тис. грн і розповсюджуються у мережах торгових підприємств Києва, Львова, Харкова, Одеси, Запоріжжя та інших міст України (всього більше 1,5 тис. пунктів), а також у відділеннях окремих банків України.

Вивести гроші з системи (погасити електронні гроші) можна за допомогою:

-- переказу на банківський рахунок;

-- переказу без відкриття рахунку у відділеннях ВАТ "Ощадбанк";

-- поштового переказу, у тому числі електронного;

-- отримання готівки в офісі ТОВ "Интернет. Деньги". Електронні гроші системи "Интернет. Деньги" приймають більше 90українських інтернет-магазинів.

3.2 Проблеми та перспективи розвитку електронних грошей в економіці України

електронний гроші україна

Динаміка показників роботи систем електронних грошей, як у Європі так і в Україні, є позитивною. Разом з цим рівень проникнення технологій електронних грошей у сферу платежів сьогодні є невисоким. До дійсної масовості електронним грошам ще далеко.

Електронні гроші на карткових носіях, на відміну від подібних платіжних продуктів, запроваджених у країнах Європейського Союзу, в Україні потерпають від нерозвинутості інфраструктури, вони стикаються з класичною проблемою систем роздрібних розрахунків "курка -- яйце": торговець не впроваджує технічних засобів для приймання карток з електронними грошима тому, що покупці їх не використовують, а покупці не використовують електронні гроші на картках тому, що не мають де їх застосувати.

Емісія електронних грошей на карткових носіях за відсутності в законодавстві належних положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками.

Системи розрахунків електронними грошима на програмній основі, середовищем обігу яких є мережа Інтернет, та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Системи розрахунків цим типом електронних грошей потребують надання їм легального правового статусу. Класичні твори та документи міжнародних установ з питань створення та функціонування платіжних систем наголошують, що системи платежів і розрахунків будь-якого рівня та призначення для нормального розвитку мають спиратися на правове підґрунтя.

До перешкод, що постають на шляху розвитку систем електронних грошей, слід також віднести психологічну непідготовленість органів регулювання, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.

У той час, як методологи розмірковують над правовим визначенням новітніх платіжних засобів, а регулятори -- над встановленням меж для їх застосування, переваги електронних грошей (високий ступінь анонімності та можливість миттєво здійснювати віддалені платежі) оцінили не одні тільки ентузіасти електронної комерції. Навколо систем електронних грошей на програмній основі виникла ціла інфраструктура сумнівних осіб, які пропонують купівлю та продаж електронних грошей, створених за будь-якими технологіями і вираженими у різних валютах. Все це, безумовно, не на користь систем електронних грошей і дискредитує ідею Девіда Чаума.

Стосовно перспектив розвитку технологій електронних грошей зазначимо, що довгострокові прогнози у цій сфері не виправдовуються. Дійсно, ще вісім-десять років тому проект PayPal тільки починали розробляти кілька ентузіастів і призначався він для здійснення платежів між двома кишеньковими персональними ком'ютерами через інфрачервоний порт, а лідером он-лайнових рішень була система e Cash, яка забезпечувала повну приватність платежів. У галузі суміжних розробок у той час домінувала система Mondex. У сфері оф-лайнових рішень планувалося, що чипові картки до 2005 р. витіснять картки з магнітною стрічкою. Платежі через Інтернет вважалися вкрай ризиковими і приймалися невеликою кількістю торговців, а сама технологія розглядалася як паліатив в очікуванні розробок із надійним крипто захистом.

У цілому досить серйозно обговорювалося, чи утворять електронні гроші окремий грошовий агрегат, який витіснить традиційні платіжні засоби, і чи не призведе їх розвиток до виникнення нової фінансової реальності.

Перша хвиля творців електронних грошей допускала помилки як у сфері технологій, так і при виборі мети. Їх штовхали уперед технології, а не ринок. Сьогодні вже з'явилися адекватні прогнози потреб ринку в платіжних системах, оцінки темпів їх зростання та розуміння технологічних пріоритетів.

Найбільш передбачуваним сегментом здаються інтернет-платежі. Вбачається, що технологічне суперництво між двома домінуючими технологіями -- електронними грошима на програмній основі та традиційними платіжними картками доступу до банківського рахунку вирішиться на користь перших. Принаймні, про це свідчить захоплення електронними грошима як усталених інтернет-ринків США й Європи, так і молодих, зокрема, російського. Головна причина такої ситуації пов'язана не з електронними грошима, а із самим картковим товариством. На фоні динамічного розвитку систем електронних грошей в Інтернет в галузі традиційних карток спостерігається деяка стагнація: невдалі спроби запуску протоколу SET, невиправдані сподівання на запуск 3DSecure, проблеми з шахрайством, щодо яких не спостерігається відчутної позитивної тенденції.

Безумовно, це не означає, що платіжні картки не будуть використовуватися для розрахунків через Інтернет, традиційні платежі ще довго будуть прийматися на інтернет-ринку. Проте, вони будуть саме традиційними, досвід нововведень в галузі карткових інтернет-платежів свідчить, що без суттєвої перебудови структури вони неефективні, а загальна перебудова під інтернет-платежі не цікавить ні банки, ні держателів карток.

Менш передбачуваним сегментом залишаються мобільні платежі. У цій сфері сьогодні не існує чіткого розуміння ні моделі фінансових потоків (йдеться про залучення до діяльності операторських залишків), ні цільової аудиторії, ні технологічної моделі. Відсутність стрижневої моделі нагадує ринок інтернет-платежів десятирічної давнини і свідчить, що часи обґрунтованого прогнозування у цьому сегменті ще не настали.

У світлі інтеграції Інтернету та голосових технологій в один пристрій найбільш перспективним здається проникнення моделі інтернет-платежів до мобільних телефонів. Проте цей прогноз пов'язаний із розвитком власне мобільної галузі, який сьогодні важко передбачити.

Електронні гроші на карткових носіях матимуть майбутнє у випадках, коли покупець розраховується безпосередньо у торговця (face-to-face). Картки з електронними грошима -- це інструмент витіснення готівки для платежів малими сумами і з погляду економіки та держави вцілому вони є дуже корисними для збільшення прозорості грошових потоків і зниження витрат.

Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п'яти років очікується вибух на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, зроблені за результатами дослідження, проведеного у Великій Британії компанією PSE Consulting, свідчать, що у 2010 р. європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, це відповідає 110-відостковому збільшенню трансакцій на рік. Прогнозується, що 58 % усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картками під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та Master Card World wide.

Новий поштовх для розвитку електронних грошей на карткових носіях в Україні, як і в усьому світі, дасть впровадження безконтактних технологій.

Фахівці міжнародної платіжної системи Master Card Word wide, членами якої, до речі, є більше 60 банків України, провели у вересні 2005 р. дослідження, яким чином при здійсненні щоденних невеликих купівель змінюється поведінка покупців, що використовують один з продуктів цієї системи -- безконтактні наперед оплачені картки Pay Pass. Результати дослідження свідчать, що споживачі досить лояльно ставляться до торговців, які працюють з Pay Pass, і використовують свої картки з Pay Pass частіше, ніж традиційні платіжні картки доступу до банківського рахунку. В цілому спостерігається тенденція, яка свідчить, що покупці віддають перевагу електронним формам платежів порівняно з готівковою.

Технологія PayPass сьогодні не використовується в Україні, але її успіх вказує, яким може бути найближче майбутнє електронних грошей НСМЕП у разі запровадження безконтактної технології.

Хоча сьогодні обсяги емісії в Україні не впливають на монетарну політику, слід визнати, що масова емісія електронних грошей і прийняття їх широким колом торговців як засобу платежу може призвести до ескалації інфляційних процесів. Механізм інфляційного впливу електронних грошей діє у двох напрямках. Перший напрямок -- звичайна мультиплікація грошей на банківському рахунку покриття електронних грошей. Другий -- випуск самих електронних грошей, які циркулюють (виконують функції засобу обігу) без відображення на банківських рахунках до моменту погашення. Пом'якшуючого ефекту щодо першого напрямку можна досягти у разі поширення вимог обов'язкового резервування на кошти, що зберігаються на рахунку покриття електронних грошей. У другому напрямку інфляційний вплив стримується за рахунок того, що електронні гроші (особливо на програмній основі), як правило, виступають засобом платежу для підприємств "нової" економіки, тобто додаткові електронні гроші забезпечені додатковою кількістю товару, який у протилежному випадку можливо був би виключений із економічного обігу або продавався б за готівку.

Зменшити негативний вплив емісії електронних грошей на інфляційні процеси можна шляхом законодавчо встановленої вимоги про обов'язкову попередню оплату електронних грошей у повній сумі традиційними грошима, а також уведенням заборони на кредитування в електронних грошах.

Електронні гроші забезпечують можливості для ефективного прибутку в сфері роздрібних платежів, проте їх розвиток не повинен наражати на небезпеку ні безперервне функціонування платіжних систем, ні стабільність фінансової системи. Більше того, ефективний прибуток може бути реалізований тільки за умови запровадження достатнього захисту електронних грошей для підтримки довіри до них суспільства. Необхідно чітко визначити можливі ризики та вжити заходів для їх запобігання; з них найбільшим є ризик неплатоспроможності емітентів, нерозуміння цього може призвести до негативних наслідків, що вплине на довіру користувачів до різних видів електронних платежів і, можливо, навіть на довіру до грошей взагалі.

Таким чином, інтересам центрального банку і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування емітентів надійності електронних грошей, безпечності та ефективності системи розрахунків електронними грошима.

Досвід окремих штатів США говорить про можливість регулювання обігу електронних грошей в рамках підходів до традиційних платіжних інструментів і відносин. Так, у США емітенти електронних платіжних засобів, які в Європі називаються електронними грошима, отримують ліцензії на право здійснення традиційних грошових переказів. При цьому обмежена сьогодні функціональність електронних грошей дещо спрощує завдання їх регулювання, а складність полягає у звичній для всіх наявності у традиційних інструментів певних властивостей, зокрема, їх документарності.

Прикладом вдалого регулювання обігу електронних грошей як нового платіжного явища є досвід країн Європейського співтовариства щодо створення та імплементації Директиви про електронні гроші 2000/46/ЕС, робота над якою пройшла цикл "створення -- впровадження -- аналіз -- внесення змін".