Гроші, функції грошей та грошові агрегати
Ознайомлення із поняттям та історією походження грошей; характеристика їх різновидів – паперових та кредитних. Порядок визначення швидкості грошового обороту, фактори впливу та роль в макроекономічній стабілізації країни. Рівновага грошового ринку.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.09.2012 |
| Размер файла | 137,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
ВСТУП
1.Сутність грошей та їх походження
1.1 Визначення поняття «гроші»
1.2 Форми та види грошей
2. Роль грошей у ринковій економіці
2.1 Функції грошей
2.2 Попит на гроші. Швидкість обігу грошей
2.3 Пропозиція грошей та рівновага грошового ринку
3. Грошові агрегати
3.1 Готівкові та безготівкові гроші
3.2 М0, М1, М2, М3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується над тим, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил. Вони забезпечують життєдіяльність суб'єктів держави, огортаючи всі одиниці системи виробничих відносин. Будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг.
Англійський політик минулого століття У. Гладстон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Одні економісти стверджували, що гроші -- результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші "впроваджуються" державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості -- мінової вартості.
З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші -- це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.
Я вважаю тему Гроші, функції грошей та грошові агрегати дуже цікавою для подальшого і поглибленого розглядання тому, що далеко не всі громадяни нашої країни мають хоча б елементарні уявлення про те, як же функціонують гроші. На мою думку, необхідно знати хоча б головні економічні закони і чинники, щоб вміти орієнтуватись у складних реаліях сьогодення, правильно оперувати власними коштами і отримувати прибуток.
Метою моєї курсової роботи є розглянути основні питання, що стосуються походження, видів та функцій грошей з економічної точки зору, а також розглянути грошові агрегати.
У роботі я намагалася простежити проблеми розвитку грошових відносин, як у світовій теорії і практиці, так і у вітчизняній. Як було засвідчино в наукових працях українських та зарубіжних економістів: “гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука”.[7.c., 78]
1.Сутність грошей та їх походження
Гроші - це одне з найвеличніших досягнень людства.Їх виникнення пов'язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з'явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худобу, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, -- це і були гроші. Протягом століть гроші постійно змінювались і сьогоднішній їх стан не є завершальною і остаточною стадією їх розвитку. Роль грошей з давніх часів привертала увагу вчених. Однак, як справедливо помітив в середині минулого століття англійський прем'єр-міністр У. Гладтсон, “навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, скільки роздуми з приводу сутності грошей”.
Існування грошей таке ж давнє, як існування самої людської цивілізації. Зокрема, монети із неблагородних металів стали використовуватись в обігу у міру того, як росла вартість золота. Згодом з'явились повноцінні гроші, виготовлені з паперу. Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, з'явились у Європі і так широко розповсюдились, що стали основним замінником повноцінних грошей.
В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:
· раціоналістична;
· еволюційна.
Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Арістотель. Еволюційна концепція підкреслює об'єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційної концепції - А.Сміт. Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер. Бартер - безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.
На початку XIX ст. в Великобританій, Голландії і Німеччині існувала монометалічна (золотогрошова система), в якій роль загального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи з часу Першої Cвітової війни золото почало витіснятись спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обігу. Почався процес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконання золотом ролі грошей. обіг гроші готівковий
Процес еволюції та становлення грошей представляє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової вартості.
Перша форма - проста, або випадкова форма вартості, властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.
|
Друга форма - розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів - товарів надходить на ринок. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює: · одній вівці, · одній сокирі, · одному аршину полотна тощо. Третя форма вартості - загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. В зв'язку з такою об'єктивною необхідністю з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, у племен Центральної Африки - слонова кістка. Однак на цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і по своїм властивостям не відповідали умовам еквівалентності. В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару як загального еквіваленту дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості - грошової, для такої вартості характерні наступні риси: · загальне визнання даного факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб'єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на даний товар - гроші; · наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну; · тривале виконання грошима ролі загального еквівалента. Отже, цілком очевидним є висновок про те, що гроші виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло. Отже, гроші за своїм походженням - це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці. |
З усього вищесказаного випливають три основні властивості грошей, які розкривають їх сутність:
· гроші забезпечують загальну безпосередню обмінність - за них купується будь-який товар;
· гроші виражають мінову вартість товарів - через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчими вартостями товарів;
· гроші виступають загальною матеріалізацією загального робочого часу, що втілюється в товарі.
1.1 Визначення поняття «гроші»
Ринкова економіка «говорить» мовою грошей. Будь-яку інформацію ринку ми сприймаємо тоді, коли вона підноситься у грошовій формі. Рівень витрат, доходів, розміри угод і боргових зобов'язань, обсяги виробництва й соціальні витрати починають «говорити» з нами тільки за умови, що вони мають грошове вираження. Щоб зрозуміти мову ринку, необхідно усвідомити, що ж являють собою гроші. Одне з простіших і в той же час змістовних визначень таке: «Гроші - це виконувані ними функції».
У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного.
Гроші - це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.
Гроші - це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.
Гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.
«Деньги заколдовывают людей. Из-за них они просто мучаются, для них они трудяться. Они придумывают наиболее искусные способы получить их и наиболее искусные способы потратить их. Деньги -- единственный товар, который нельзя использовать иначе, кроме как освободится от них. Они не накормят вас, не оденут, не дадут приюта и не развлекут до тех пор, пока вы не истратите или не инвестируете их. Люди почти все сделают для денег, и деньги почти все сделают для людей. Деньги -- это пленительная, повторяющаяся, меняющая маски загадка»[19]
Під грошима часто розуміється все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми; товар особливого роду, що виконує роль всезагального еквівалента; те, що використовується як гроші.[16] Л. Харріс визначає гроші як “будь який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця і засіб збереження вартості”.[18, с.75] Р. Барр пише, що “гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві”.[2, с. 281] С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р.Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: “Гроші - загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при оплаті боргів”.[17, с. 473] Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р. Макконелла і С.Л. Брю: “Гроші - це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей і є гроші”.[11, с. 87]
1.2 Форми та види грошей
Роль грошей неможливо пререоцінити, бо саме дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. І навпаки, деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованості виробничих процесів, різких коливань рівня цін і зайнятості, порушення рівноваги всієї економічної системи країни.
Гроші є унікальною особливістю ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму.
В кінцевому рахунку стабільність нашої країни залежить від стабільності вітчизняної валюти. Її життєвий шлях набагато коротший порівняно з розвиток грошей в світовому маштабі. І це зумовлює ще більше проблем. Грошова політика України має будуватись на засадах цивілізованості, доцільності, обгрунтованості, ефективності.
Гроші в своєму розвитку виступали в двох видах: реальні гроші та знаки вартості (замінники реальних грошей).
Реальні гроші(повноцінні) -- це гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них вартість) відповідає реальній вартості металу, із якого вони виготовлені. До таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети). Причинами металевого обігу, передусім золотого стали властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним для виконання функцій грошей:
· однорідність за якістю ;
· подільність і з'єднуваність без втрати властивостей ;
· портативність (концентрація вартості);
· збережність,складність видобутку і переробки ;
Завдяки своїм якостям повноцінні гроші безперешкодно виконували всі свої функції.
Знаки вартості (замінники повноцінних грошей) - гроші, номінальна вартість яких вище реальної. До них належать:
· металеві знаки вартості - золота монета, що стерлася; білонна монета, тобто дрібна монета, виготовлена з дешевих металів, наприклад міді, алюмінію;
· паперові знаки вартості, зроблені, як правило, з паперу (розрізняють паперові і кредитні гроші).
Поява знаків вартості при золотому обігу була викликана об'єктивною необхідністю:по-перше, золотовидобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повну потребу в грошах; по-друге, золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот; по-третє, золотий обіг не володів властивістю об'єктивної економічної еластичності, тобто не міг швидко розширюватися і звужуватися; по-четверте, золотий стандарт, в цілому, не стимулював виробництво і товарообіг.
Золотий обіг проіснував відносно недовго - до Першої Світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу.
Паперові гроші є знаками-представниками повноцінних грошей. Історично паперові гроші виникли з металевого обігу срібних або золотих монет. Об'єктивна можливість обігу замісників дійсних грошей виникла з особливостей функцій грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні товарів. Перетворення можливості в дійсність являє собою тривалий історичний процес, який об'єднує наступні етапи:
1 етап - стирання монет, в результаті чого повноцінна монета перетворюється в знак вартості;
2 етап - створення порчі металевих монет держаною владою, тобто зниження якості монет з метою отримання доходу в казну;
3 етап - випуск казначейських паперових грошей з примусовим курсом з метою отримання емісійного доходу.
Вважають, що вперше паперові гроші почали використовуватися в Китаї ще у VIII ст. Первинно в вигляді додаткових засобів обміну виступили розписки про прийняття товару на зберігання, про сплату податків, видачу кредиту. В Росії паперові гроші були введені в 1769 р. В сучасний період паперові гроші в вигляді казначейських білетів збереглись лише в 10 країнах (США, Італії, Індії, Індонезії та ін.). [11, с. 68]
Розширення комерційного та банківського кредиту в господарстві в умовах, коли товарні відносини прийняли всеоб'ємний характер, привело до того, що всезагальним товаром контрактів стають кредитні гроші, які належать до найвищої сфери суспільно-економічного процесу та керуються іншими законами. Поступово з розвитком капіталістичних товарно-грошових відносин сутність кредитних грошей зазнає суттєвих змін. В умовах панування капіталу кредитні гроші виражають не взаємозв'язок між товарами на ринку, як було раніше (Т-Г-Т), а відношення грошового капіталу (Г-Т-Г), тому грошовий капітал виступає в формі кредитних грошей.
Кредитні гроші виникають тоді, коли капітал оволодіває самим виробництвом та придає йому зовсім іншу, ніж раніше, змінену та специфічну форму. Вони виростають не з обігу, як товар-гроші в докапіталістичній формації, а з виробництва, з кругообороту капіталу. Кредитні гроші пройшли наступну еволюцію:
· вексель;
· банкнота;
· чек;
· електронні гроші та кредитні картки.
Вексель -- це боргове зобов'язання, що дає право власнику по закінченні терміну вимагати від боржника сплати вказаної суми. Вексель поступово набував стандартизованої форми та, маючи здатність передаватись іншій особі, приймає деякі риси грошей і розповсюджується в якості платіжної форми в обігу.
Вексель має наступні особливості:
· абстрактність, тобто відсутність на документі інформації про вид угоди;
· безперечність, що означає обов'язкову оплату векселя;
· оборотність, тобто передача векселя як платіжного засобу іншим кредиторам, що означає можливість взаємного зарахування вексельних зобов'язань продавця.
Розрізняють також комерційний вексель (видається під заставу товару) і банківський вексель, видається банком-емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті. Навідміну від комерційного банківський вексель має депозитну форму. Це по суті простий вексель, тому що виписується клієнтом банку своєму постачальнику в оплату за товар, але може бути індосований третій особі. Банківський вексель дає підприємству новий платіжний засіб, гарантований банком. Окрім одержання доходу по депозиту, на основі якого банком і видається вексель, підприємство отримує можливість розрахунку зі своїми партнерами. Кожний банк, який їх випускає, має свої особливості, передусім це надання банком переваг своїм клієнтам-векселедержателям.
Банкнота -- кредитні гроші, що випускаються центральним банком країни. Вперше банкноти були випущені в кінці XVII століття, на основі переобліку поодиноких комерційних векселів. Первісно банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гарантію, оскільки випускалася на базі комерційних векселів, пов'язаних з товарооборотом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу тривалість обігу і надійність. Центральний банк володів золотим запасом для обміну, що виключало знецінення банкноти. Емісія банкнот спочатку здійснювалась будь-яким банком, але поступово закріпилась за державою. Банкнота від векселя відрізняється:
· по строковості -- вексель представляє собою термінове боргове зобов'язання, банкнота -- безтермінове боргове зобов'язання;
· по гарантії -- вексель випускається в обіг окремим підприємцем та має індивідуальну гарантію; банкнота випускається в теперішній час центральним банком та має державну гарантію.
В теперішній час центральні банки випускають банкноти суворо певної вартості. По суті вони є національними грошима на всій території держави. Для виготовлення банкнот використовується особливий папір і застосовуються заходи щодо ускладнення їх підробки.
В XVI-XVII століттях у Великобританії та Нідерландах. виникають безготівкові розрахунки. З`являється і нова форма кредитних грошей -- чек як письмовий наказ власника рахунку банку виплатити або перевести власникові чека вказану суму. Це -- різновид векселя, який вкладник виписує на комерційний або центральний банк. Економічна природа чека складається в тому, що він, по-перше, служить засобом отримання готівкових грошей в банку; по-друге, виступає засобом обігу та платежу; по-третє, є зброєю безготівкових розрахунків.
Розрізняють три основних види чеків:
· іменний - чек на певну суму без права передачі;
· на пред'явника - чек без вказівки одержувача;
· ордерний - чек на певну суму з правом передачі шляхом індосаменту на звороті документу.
У відповідності з Положенням про чеки, затвердженим у 1929 р. в СРСР діяли два види чеків: розрахункові і грошові.
Розрахунковий чек - це письмове доручення банку здійснити грошовий платіж з рахунку чекодавця на рахунок чекодержателя, тобто вони використовувались для безготівкових платіжних розрахунків.
Грошові чеки служили для отримання підприємствами і організаціями готівкових коштів. Швидке розширення чекового обігу після Другої світової війни потребувало зміни форм платежів. Науково-технічний прогрес і розвиток електронно-обчислювальної техніки сприяли появі у провідних зарубіжних країнах автоматизованих електронних апаратів для обробки чеків і ведення поточних рахунків. Електронні прилади і система зв'язку для здійснення кредитних і платіжних операцій, шляхом передачі електронних сигналів без участі паперових носіїв сприяли виникненню електронних грошей. З їх допомогою відбувається переважна частина міжбанківських операцій.
Електронні гроші мають ряд особливостей в порівнянні з готівкою: по-перше, готівку у вигляді електронних грошей, як правило, не можна витратити, якщо ці гроші викрадені або втрачені; по-друге, після втрати, викрадення або знищення, одразу попередивши про це кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу; по-третє, електронні гроші можуть мати обмежений обсяг.
Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків, як міжбанківську, так і банк-клієнт, клієнт-крамниця і так далі пояснюється тим, що цей вид кредитних грошей є ідеальним засобом розрахунку по наступним причинам:
· фінансову пластикову картку зручно носити в кишені або гаманці;
· пластикова картка є відносно дешевим засобом;
· надійність;
· можливість забезпечення високого рівня захисту, необхідного для запобігання підробок та махінацій в фінансовому середовищі;
· деякі види фінансових пластикових карток, наприклад типу смарт-карта, можуть виконувати функцій: кредитних і дебетових карток одночасно.
Кредитна картка використовується в роздрібній торгівлі та сфері послуг. В сучасний час використовується в основному чотири види кредитних карток: банківські, торгові, картки для придбання бензину, картки для оплати туризму та розважальних заходів. Але найбільш поширеним видом є торгові картки.
В Україні лідерами в роботі з картками є АППБ “Аваль”, Приватбанк та Укрексімбанк. Однак розвиток національної платіжної системи та використання міжнародних платіжних карток гальмують наступні причини:
· ·відсутність довіри населення до комерційних банків, а звідси і небажання тримати гроші в банках (хоча останнім часом кількість вкладів і їх розміри в банках зростають);
· брак досвіду, традицій щодо впровадження карткових систем і вміння користуватися ними;
· незацікавленість торгівельних підприємств приймати оплату по картках;
· ·відсутність належної законодавчої бази щодо обігу пластикових карток;
· ·проблеми фінансової безпеки банків та клієнтів.
2. Роль грошей у ринковій економіці
2.1 Функції грошей
В сучасній економічній літературі сутність грошей, як правило, визначається через їх функції. Так Дж. Хікс вказував, що гроші визначаються своїми функціями. Функція являє собою конкретний прояв економічного явища, виражає основне призначення економічних законів, які діють в певній сфері економічних відносин. Отже можна визначити 5 функцій грошей:
· міра вартості;
· засіб обігу;
· засіб утворення скарбів(нагромадження);
· засіб платежу;
· світові гроші.[8]
При цьому дві перші функції розглядались як найістотніші, що в радянській літературі найчастіше ігнорувалось. Л. Харріс виділяє 3 головні функції: засобу обігу, міри вартості та засобу збереження вартості.[18,с.75] К. Р. Макконелл і С. Л. Брю називають функції засобу обігу, міри вартості та засобу заощадження.[11,с.264] С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі вважають, що гроші виконують чотири функції: засобу обміну, одиниці лічби, засобу збереження вартості та міри відкладених платежів.[17,с.473]
Єдність усіх функцій дає загальне уявлення про гроші, їх роль у суспільному відтворенні. Важливою умовою теоретичного пізнання функцій грошей є послідовне забезпечення діалектичного підходу до їх аналізу. В процесі розвитку товарно-грошових відносин не лише ускладнюються дії функцій грошей, а й зявляються нові і відмирають старі форми та ознаки грошей. У цьому і проявляється діалектика розвитку грошей як процесу, що динамічно розвивається, вдосконалюється.
Міра вартості це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Функція міри вартості виражає відношення товару до грошей як до загального еквіваленту. Однак для визначення ціни товарів цього недостатньо. Потрібний масштаб (стандарт вартості) для їх порівняння, одиниця виміру матеріальної субстанції загального еквівалента. Практично, виміряти величину вартості товарів в грошах за допомогою масштабу цін, який забезпечує якісну єдність обєкту (товари) і засобу виміру (гроші). Це зумовлює ще одну принципову особливість функції міри вартості: вона реалізується лише в органічному поєднанні з масштабом цін. Якщо міра вартості економічна функція грошей, що не залежить від волі держави, то масштаб цін суто технічна функція грошей. Він носить юридичний (декретний) характер, залежить від волі держави і слугує для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін уявленню представлена ціна товару, як показник величини вартості перетворюється в ринкову ціну, виражену в національних грошових одиницях.
Грошова одиниця встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, який служить для вимірювання та відбиття цін всіх товарів. Уряд кожної країни встановлює свою власну міру вартості. Наприклад, в США мірою вартості є грошова одиниця долар, в Німеччині євро, в Мексиці песо, в Україні гривна.
Купівельна спроможність або реальна вартість грошей це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.
Отже, гроші виступають в якості масштабу вартості та рахункової одиниці, що дає можливість здійснювати економічний облік та аналіз.
Економічний зміст вираження вартості за допомогою сучасних грошей зводиться: всі звичайні товари, надходячи на ринок, “шукають” собі грошовий еквівалент, який представлений там готовністю субєктів ринку купити відповідні товари. У зіткненні сторін бажання продати і готовність купити визначається в кінцевому підсумку мінова вартість товару чи та сума грошей, якою товар оцінюється та яка задовільняє обох субєктів операції. При цьому вони повинні мати чітке уявлення про мінову вартість грошей, яка фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару.
Отже, сучасні грошові знаки є грошима для “рахунку”, які представляють вартість сукупної товарної маси, що обертається в даний момент на ринку. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни. Так, за допомогою рахункових грошей підприємство може заздалегідь визначити свої витрати на виробництво і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва, без чого неможливо виробити правильну підприємницьку тактику і стратегію. На макроекономічному рівні за допомогою рахункових грошей визначаються такі важливі показники розвитку економіки, як обсяг валового національного продукту, національного доходу, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів тощо, без яких неможливе свідоме регулювання економічного життя суспільства.
Засіб обігу це функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і заабезпечеють їх обіг. Функція грошей як засіб обігу завжди поєднується із попередньою функцією як міра вартості. Тільки в єдності вони дають абстрактну визначеність категорії грошей. Це обумовлено тим, що мінова вартість товару отримує загальне визнання (товарні ціни реалізуються) тільки в результаті обміну товару на гроші. Передумовою товарного обміну є ціна. Але якщо цінова оцінка вартості товару визначається на основі функції міри вартості ще до обміну товарів, то ціна товару безпосередньо реалізується у сфері обміну.
Суть грошей у функціії засобу обігу полягає у тому, що гроші виступають посередником при обміні товарів. Процес товарного обміну виражається формулою: Т Г Т.
Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші на інший необхідний йому товар. Отже, у кругообігу (ТГТ) функціонування грошей як засіб обіігу представляє ланцюг безперервних актів: ТГ і ГТ тобто продажа здійснюється заради купівлі. Тут відбувається одночасне переміщення грошей і товарів у протележних напрямках: гроші передаються продавцю, товари покупцю. Товарний і грошовий обіг виступають тут як похідні від товарного обміну. Завдяки функції грошей як засіб обігу товарообмін став набагато зручнішим і більш ефективним.
Гроші є ідеальним засобом товарного обміну. Це означає, що за гроші можна будь-коли придбати любий із усього набору товарів, що поступають на ринок. Наприклад, якщо ви працюєте, ви обмінюєте результати вашої праці на гроші. Якщо ви купуєте товари, ви обмінюєте ваші гроші на товари.
У функції засобу обігу гроші виступають реально як втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші. У цій функції гроші у кінцевому підсумку реалізують ціну товарів; їх внутрішня субстанція вже не має реального значення, важливо лише їх кількість. При цьому зовсім не має значення в якій формі вони виступають (металеві чи паперові). Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують переміщення товарів від виробника до споживача, після чого, товари покидають сферу обігу і переходять у сферу споживання. Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного субєкта до іншого. Ця особливість визначає характер звязку обігу грошей і товарів.
Маса грошей, що функціонує в сфері обігу:
Кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів та послуг, що реалізуються, і обернено пропорційно швидкості обороту грошей. Це загальний закон грошового обігу.
Функція засобу збереження вартості(заощадження або нагромадження) означає, що гроші є засобом нагромадження багатства,вони зручні в заощадженні, але лише в тому випадку , коли їхня купівельна спроможність не падає. За умов інфляції нагромадження грошей тільки завдає збитків.[6, c. 140]
Нагромадження грошей має таке призначення: збереження вартості; створення резерву платіжних засобів; розширення виробництва і одержання додаткового прибутку. В економіці, з різних причин, виникає необхідність нагромадження вартості. В такому випадку гроші тимчасово заперечуються як купівельний і платіжний засоби, не виконують функції засобу обігу і випадають з обігу. Важливо, щоб випавши з обігу, гроші не втратили, а зберегли свою вартість (як засіб збереження). Суть заощадження полягає у вилученні грошей з обігу. Якщо суб'єкт заощаджує гроші, не пускаючи в обіг їх нові суми, які при цьому зберігатимуть свою вартість, не втрачаючи її, то вийде нагромадження грошей. Можна сказати, що функції зберігання вартості та заощадження інтегруються у функцію нагромадження. З огляду на органічну зв'язаність цих функцій, їх іноді не розрізняють.[13]
Засіб платежу це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобовязань між субєктами економічних відносин. Оскільки сучасні гроші не пов'язані із золотом, на їхню купівельну спроможність передусім впливає кількість грошей, що випускаються в обіг.[6, c.140]
Функція грошей як засіб платежу за змістом є продовженням функції грошей засобу обігу і з'явилась вона пізніше на вищій стадії розвитку товарного виробництва і кредитних відносин. Ця функція грошей формально не є обовязковою. Якщо гроші не можна уявити без двох попередніх функцій, то логічно вони можуть існувати без функцій засобу платежу. Остання виникає там, де має місце регулярна купівля-продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобовязання покупця. Товар поступає у розпорядження покупця раніше, ніж гроші до продавця. Продавець стає кредитором, а покупець боржником. Гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху за системою: Т-З ... З-Г.
Боржник отримуючи товар, дає взамін кредитору письмове боргове зобовязання (вексель) про наступну сплату грошей у визначений строк (Т-З). При погашенні боргових зобовязань гроші виконують функцію засобу платежу (З-Г). Як бачимо, гроші тільки завершують акт купівлі-продажу внаслідок чого проходить відносно самостійний рух грошей по відношенню до товарів.
Таким чином, функція грошей засобу платежу нероздільно повязана з іншими функціями. Розвиток функції грошей як засобу платежу виникає необхідність у резервному фонді, тобто в функціонуванні грошей як засіб нагромадження вартостей.
Функція грошей як засобу платежу забезпечує широкі можливості для підприємницької діяльності оскільки кредитні відносини дають можливість здійснити платежі з відстрочкою або шляхом заліку зустрічних зобовязань, при цьому гроші не виступають посередником в обігу; що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу товарних фондів. Разом з тим, у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка при широких масштабах може призвести до грошово-кредитної кризи і банкрутства багатьох підприємців.
У функції засобу платежу ринок предявляє вимоги щодо сталості грошей, оскільки тут діє фактор часу, який відділяє реалізацію товару (в борг) від платежу в рахунок погашення заборгованості. За цей час можуть змінитися вартість і форми грошей. Якщо за час користування кредитом гроші знеціняться, то кредитор не поверне позиченої вартості і понесе збитки, оскільки він не зможе купити за повернуту суму грошей попередню кількість товарів у звязку з їх подорожчанням. Боржник відповідно матиме на цьому виграш. Щоб уникнути цього доводиться коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей, що негативно впливає на стан кредитних відносин в економіці, крім того, саме по собі підвищення позичкового процента є інфляційним фактором і призводить до подальшого знецінення грошей та зростання цін.
Світові гроші це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Проте функцію світових грошей не можна поставити в один ряд з уже названими, оскільки вона виражає не способи реалізації сутностей, а сфери їх здійснення. Світові гроші є синтезом попердніх функцій і мають двояке призначення: міжнародного платіжного засобу; міжнародного купівельного засобу і формою матеріалізації суспільного багатства. Це значить, що світові гроші комплексна функція, що повторює по суті всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.
Якщо світові гроші використовуються для погашення боргів, повязаних із зовнішньою торгівлею, банківськими та фінансовими позичками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу. Якщо ж світові гроші переміщуються з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, то вони забезпечують переміщення багатства. Це може мати місце при оплаті контрибуції, репарацій, грошових позичок чи допомоги, вивезені грошей емігрантами тощо.
В умовах золотого стандарту роль світових грошей закріпилась за золотом у формі зливків (995 проби) а пізніше і за деякими національними валютами, що вільно розмінювались на золото, перш за все англійським фунтом стерлінгів та доларом США. Сьогодні --це євро. В сучасних умовах золото перестало використовуватись як міжнародний платіжний засіб і замінене в цій ролі вільно конвертованими національними валютами. Золото продовжує виконувати цю функцію через операції на ринку золота і виступає в якості резервного засобу. Також використовуються міжнародні колективні валюти СДР, ЕКЮ та інші.
СДР спеціальні права запозичення в Міжнародному валютному фонді (МВФ). Таким правом наділяється кожна країна член МВФ, для якої відкривається у фонді спеціальний ліміт в СДР. У межах виділеного ліміту кожна країна може купувати потрібну їй іноземну валюту в інших країн членів МВФ, розраховуючись за неї в СДР через фонд.
Європейська валютна одиниця (ЕКЮ) (European Currency Unit (ECU)) умовна міжнародна рахункова одиниця країн-членів ЄЕС; створена в 1979 р. з метою протиставити свою колективну валюту американському долару і стримати його проникнення на європейський ринок. Величина ЕКЮ розрахована на базі “кошика” національних валют країн-членів ЄЕС. Служить грошовою одиницею європейської валютної системи. Випускається у вигляді записів на рахунках центральних банків ЄЕС в Європейському фонді валютного співробітництва. Використовується як міра вартості, база для визначення валютних паритетів, засіб міжнародних розрахунків тощо.
У перспективі СДР і ЕКЮ, по замислу їх фундаторів, повинні стати формою світових грошей, деякі функції котрих в обмежених масштабах вони вже виконують.
Застосування національних валют у міжнародному обороті породило одне із основних протиріч сучасної міжнародної валютної системи. З цього приводу американський економіст Р.Тріффін відзначив, що використання національних валют в якості світових грошей насправді є “внутрішнім дестабілізатором” міжнародної валютної системи.
Вартість ЕКЮ визначалася так само як і СДР, середньозваженим курсом валют країн-членів. Її використовували в розрахунках дванадцять країн Європейської валютного союзу (ЄВС). З 1999 р. замість ЕКЮ в обіг була введена нова грошова одиниця євро.
На першому етапі (січень 1999 р. - грудень 2001 р.) євро офіційно введена в безготівковій формі в 11 країнах Союзу (Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія). З 1 січня 2002 р. почався другий етап - введення готівкових євро (банкнот і монет) в 12 країнах ЄВС (вище перелічені плюс Греція). Великобританія, Швеція і Данія з різних причин поки що вирішили не приєднуватися до зони євро. Наступний етап планується почати з 1 липня 2002 р., коли припиняться готівкові і безготівкові розрахунки в національних валютах країн-учасниць зони євро, і євро стане єдиним платіжним засобом. Стабільна грошова одиниця євро повинна відігравати значно важливішу роль у міжнародній валютній системі як торгова, інвестиційна і резервна валюта, аніж будь-яка з діючих національних валют. Крім того, євро може стати серйозним конкурентом долару в якості розрахункового засобу і альтернативною резервною валютою як для країн ЄВС, так і для торгово-фінансових партнерів по всьому світу.
Структура грошової маси повинна відповідати структурі та особливостям функціонування економіки. На жаль, в Україні ця структура далека від оптимальної.
Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості, оскільки в даному випадку змінюється сам масштаб, перекручуючи всі результати. Тому для визначення вартості використовують більш стабільні грошові одиниці (долар США, ЄВРО та ін.). в Україні навіть законодавчо ставки акцизного збору, а також розміри статутних фондів банків і страхових компаній визначено не в національній валюті, а в ЕКЮ (ЄВРО). У тих випадках, коли вартість не можна офіційно оцінити в стабільній іноземній валюті, використовуються умовні одиниці.
2.2 Попит на гроші. Швидкість обігу грошей
Люди не їдять гроші, вони не вдягаються
у золото і не зігріваються сріблом
(Фредерік Бастіа)
Попит на гроші -- це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.
ПГ=ПГу+ПГа
ПГ-- попит на гроші;
ПГу-- попит на гроші для угод;
ПГа-- попит на гроші як активи.
Рис. 9.2. Попит на гроші для угод
Попит на гроші для угод відображає ту кількість грошей, яку економічні суб'єкти хотіли б мати для здійснення ділових угод. Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції як засобу обігу, тобто з їх використання для купівлі товарів і послуг. Попит на гроші для угод перебуває в прямій залежності від номінації ВВП. Чим більша загальна грошова вартість товарів і послуг, що в обігу, тим більше потрібно грошей для угод. Обернено на цей попит впливає швидкість обігу грошей.
На даному графіку відображено співвідношення між попитом на гоші для угод (ПГу) і процентною ставкою. Оскільки попит на гроші для угод не залежить від процентної ставки, він має вигляд вертикальної прямої.
Попит на гроші як активи випливає з їхньої функції як засобу заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості. Володіння грошима в цій якості перетворює їх на активи. Гроші є одним із активів: разом із нерухомістю, акціями, облігаціями, цінностями з допомогою грошей люди хочуть заощадити, примножити, і головне перемістити своє багатство з даного періоду в майбутній. Вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі фінансових активів (наприклад облігацій). Кожна з цих форм має свої переваги й недоліки.
Перевага грошей -- їх ліквідність (здатність будь-яких активів виступити засобом оплати угод або без втрат перетворюватися на цей засіб), недолік полягає в тому, що вони не приносять доходу своєму власнику. Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони прино-ь похід у формі процента, їх недоліком є низька ліквідність. Тому особи, які володіють вартістю, постійно вирішують проблему: зберігати вартість у формі грошей чи у формі фінансових активів. На її вирішення процентна ставка, тобто рівень доходів від фінансових активів. Процентна ставка визначає попит на гроші як активи. Чим нища, тим більше альтернативна вартість грошей, тобто тим більшії оду втрачають власники грошей від їх зберігання. Тому при зрос-мі процентної ставки зростає попит на фінансові активи й падає по-і іій і роші як бездоходний актив.[6, c. 143]
Величина попиту на гроші залежить від таких трьох чинників:
· від абсолютного рівня цін, оскільки більш високий рівень цін вимагає більше грошей, щоб купити необхідну кількість виробленої продукції;
· рівня реального обсягу виробництва (ВВП). Велике збільшення обсягів ВВП повинно потягнути за собою істотне зростання грошової пропозиції. Коли ж реальні доходи населення збільшуються, збільшується і кількість зроблених ним покупок. Таким чином зростає попит на гроші;
· від швидкості обігу грошей. На перший погляд здається, що зростання швидкості обігу грошей повинно викликати зростання не лише пропозиції грошей, а також і їх попиту. Справді, зростання швидкості обігу грошей вказує на зниження попиту на гроші. Якщо індивідуми прагнутимуть тримати (від англійського to hold money) менше грошей, вони намагатимуться обміняти їх на цінні товари, включаючи і іноземну валюту. Наслідком цього стане падіння обмінного курсу та зростання цін на товари та послуги.
За останні роки більшість досліджень попиту на гроші було спрямовано на пояснення змін залежності між макроекономічними параметрами, які визначають величину попиту на гроші.[20]
Швидкість обігу грошей
Проблема постійної швидкості обігу грошей тісно пов'язана з динамікою попиту на гроші. Справді, поняття швидкості обігу грошей важливе, в основному тому, що ним зручно оперувати, коли мова заходить про попит на гроші.[8]
Поняття швидкості обігу грошей корисне при формуванні економічної політики. Кількість грошей у обігу визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера:
ГМ х ЩОГ = РЦ х О
ГМ - грошова маса;
ШОГ - швидкість обігу грошей (кількість разів витрачання грошової одиниці протягом року в процесі економічного кругообігу);
РЦ - середній рівень цін;
О - кількість угод.
Зростання обсягу ВВП планується урядом. Швидкість обігу грошей - це переважно постійна величина (пов'язана з постійною структурою ділових угод у національній економіці).
Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:
РЦ х ВВПр = ВВПн
РЦ - рівень цін;
ВВПр - реальний ВВП;
ВВПн - номінальний ВВП. [6,c. 144]
2.3 Пропозиція грошей та рівновага грошового ринку
“Грошова маса головний макроекономічний параметр ...”
(К. Брунер)
Пропозиція грошей (МS) містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто МS=С+D. Фактично -- це агрегат М1, де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чекові депозити -- зобов'язання комерційних банків.
Існує декілька можливих джерел створення нових депозитів у системі комерційних банків:
вкладення небанківським сектором готівкових грошових коштів у комерційні банки;
купівля комерційними банками або центральним банком державних цінних паперів у фірм та населення;
* купівля банківською системою іноземної валюти у небанківського сектора;
* надання комерційними банками позичок небанківському сектору економіки.
Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто приступні для забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (TR). Система, за якої банк володіє резервами, що дорівнюють його депозитам, є системою 100% банківського резервування. За такої системи комерційні банки не можуть впливати на рівень пропозиції грошей, але можуть змінювати її структуру, приймаючи вклади. Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніж загальна сума банківських депозитів, має назву часткового банківського резервування. Сучасна банківська система базується на частковому резервуванні депозитів. Це означає, що всі комерційні банки повинні мати мінімальні обов'язкові резерви (R) пропорційно до суми відкритих депозитів. Норма обов'язкового резервування, або резервні вимоги -- встановлені законом вимоги до рівня резервів проти зобов'язань комерційного банку по внесках, --є відношенням суми обов'язкових резервів до суми залучених депозитів: r = R/D. Обов'язкові резерви скорочуються пропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов'язкові резерви, називається надлишковими резервами: Е=ТR-R.
Припустімо, що резервні вимоги дорівнюють 10% (г=0,1), а початковий депозит банку А становить 100 грошових одиниць. Тоді 10 одиниць банк повинен тримати як обов'язковий резерв, а 90 -- його надлишкові резерви. Якщо банк А надасть 90 одиниць у позику, то він збільшить пропозицію грошей на 90, і тепер вона буде дорівнювати 100+90=190. Вкладникам належить 100 одиниць депозитів, а 90 грошових одиниць перебуває у позичальників. Якщо ці 90 одиниць знову опиняться, скажімо, у банку В у вигляді депозитів, процес поновиться: 10%, тобто 9 одиниць, банк В залишить у резервах, а на суму 81 надасть позики, збільшуючи пропозицію грошей ще на 81 одиницю. Третій банк, С, куди можна покласти ці гроші, додасть іще 72,9 одиниць до пропозиції грошей. Таким чином, на кожному етапі зазначеного процесу кожен новий вклад і кожна нова позика збільшують пропозицію грошей.
Якщо процес продовжиться до використання останньої грошової одиниці, то у загальному вигляді пропозицію грошей можна показати як
МS = (1/r)D,
r-- норма обов'язкового резервування, D - початковий депозит. Коефіцієнт 1/r має назву простого депозитного мультиплікатора, або банківського мультиплікатора.
Простий депозитний мультиплікатор (т=1/r) визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування. Таким чином, внаслідок банківського кредитування кількість грошей в економіці зростає.
Загальніша модель пропозиції грошей враховує роль центрального банку, поведінку комерційних банків і можливий відтік частини грошових коштів з депозитів банківської системи в готівку. Вона містить ряд нових змінних.
Грошова база (резервні гроші) складається з банківських резервів та з готівкових грошей, які є в обігу поза банками:
В=С+ТR.
Готівка поза банками є безпосередньою частиною пропозиції грошей, тоді як банківські резерви впливають на здатність банків створювати нові депозити, збільшуючи пропозицію грошей. Оскільки грошовій базі властивий мультиплікативний вплив на пропозицію грошей, її ще називають грошима активної або підвищеної сили.
Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультиплікатора грошової бази(т). Грошовий мультиплікатор визначає відношення пропозиції грошей до грошової бази, а також суму, на яку збільшується пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одну грошову одиницю.
Центральний банк визначає пропозицію грошей насамперед через грошову базу, величина якої може контролюватися центральним банком. Збільшення або зменшення грошової бази, у свою чергу, супроводжується мультиплікативним розширенням або, відповідно, скороченням пропозиції грошей комерційними банками. Таким чином, зміни обсягу пропозиції грошей в економіці, викликані змінами грошової бази, відбуваються у два етапи:
Подобные документы
Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 19.10.2002Теоретичні аспекти організації грошового обігу в Україні. Регламентація основних принципів організації грошового обігу. Види та функції грошей. Грошові агрегати. Модель пропозиції грошей та попит на гроші. Ефекти доходів, цін та процентних ставок.
курсовая работа [378,3 K], добавлен 23.07.2010Характеристика законів грошового обігу. Пропозиція грошей та чинники її впливу. Формування пропозиції грошей Центральним банком України. Комерційні банки у створенні нових грошей. Державне регулювання та функції НБУ у регулюванні грошового ринку.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 11.05.2015Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. Поняття неповноцінних грошей та характеристика їх ризновидів – паперових і кредитних грошей. Роль держави в творенні кредитних грошей. Вклад М.І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.
шпаргалка [159,8 K], добавлен 02.12.2010Види грошей. Грошові агрегати. Еволюція грошей у xx столітті. Значення вивчення грошей для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Необхідність грошей для функціонування економіки. Вплив їх на ринок товарів і послуг.
курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.07.2007Економічна сутність грошового обороту, його структура. Маса грошей, її склад та фактори зміни обсягу і структури. Показники маси грошей. Грошові агрегати та грошова база. Механізм зміни маси грошей в обороті. Ризики, які виникають при грошовому обороті.
реферат [41,3 K], добавлен 24.05.2015Право випуску паперових грошей. Сутність кредитних грошей, шляхи їх розвитку. Грошові чеки та розширення чекового обігу. Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків. Розвиток кредитного обігу та зближення грошової маси.
контрольная работа [406,6 K], добавлен 10.04.2009Походження, сутність і функції грошей. Повноцінні гроші і знаки вартості. Поява знаків вартості при золотому обігу. Шлях розвитку кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки. Готівкова та безготівкова форма грошового обігу.
курсовая работа [56,4 K], добавлен 25.01.2011Роль грошей в економіці, їх необхідність, сутність та функції. Сутність, причини, форми прояву інфляції. Формування попиту на гроші, закон грошового обігу. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку. Грошова система України та її еволюція.
курс лекций [1,6 M], добавлен 08.02.2010Поняття та соціально-економічне значення грошового обігу. Система показників грошового обігу. Статистичне вивчення маси грошей в обігу, швидкості обігу грошової маси. Статистичне прогнозування касових оборотів. Аналіз емісії грошей і інфляції.
реферат [46,1 K], добавлен 18.10.2002
