Фінансовий аналіз підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема №1. Аналіз в системі управління суб'єктом господарювання

1. Еволюція та трактування економічного та фінансового аналізу.

2. Розвиток фінансового аналізу як наукового напрямку.

3. Логіка побудови концептуальних засад аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства: сутність, принципи, види.

4. Основні типи моделі фінансового аналізу.

фінансовий господарський аналіз

1. Економічний аналіз як загальна характеристика сукупності аналітичних дій в економіці в цілому чи в її окремому розділі може бути представлений наступною схемою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

У вітчизняній та російській науці (Коробов, Поддєрьогін, Івахнєнков, Баканов, Шеремет) економічний аналіз визначається як сукупність методів та прийомів аналітичних розрахунків на рівні підприємства в умовах директивної економіки.

Особливості цього аналізу:

1. Побудован на умовах і обмеженнях командної економіки;

2. Проводиться в ретроспективному аспекті;

3. Його сутністю є аналіз виконання планових завдань за різними показниками і жорстко

детермінований факторний аналіз.

Економічний аналіз, з точки зору західних вчених, - це систематизована сукупність аналітичних процедур, метою яких є отримання висновків, рекомендацій економічного характеру по відношенню до будь-якого економічного об'єкту.

Техніко-економічний аналіз - це загальна сукупність аналітичних процедур, які мають за мету вдосконалення організації і управління підприємством в цілому (аналіз організаційної структури підприємства, аналіз системи системи управлінського контролю, транспортних потоків організації праці, рівня науково-технічного прогресу, якості торговельного обслуговування тощо).

Аналіз фінансово-господарської діяльності в широкому розумінні - це сукупність аналітичних процедур, які дозволяють приймати рішення фінансового характеру по відношенню до будь-якого суб'єкта господарювання.

2. Засновниками фінансового аналізу як наукового напрямку вважають італійців Жака Саварі і Джузеппе Чербоні, які розробили у XVII ст. поняття синтетичного та аналітичного обліку і створили вчення про синтетичне групування бухгалтерських рахунків. У ХХ ст. фінансовий аналіз розвивався в межах вивчення балансу. Такі вчені як Шер, Герстнер, працювали над взаємозв'язком фінансового стану та ліквідністю, співвідношенням короткострокових та довгострокових зобов'язань.

На початок ХХ ст. в Росії фінансовий аналіз був пов'язаний з прізвищами Рощаховський, Николаєв, Блатов. За радянські часи фінансовий аналіз був перетворений в аналіз господарської діяльності, представниками якої є вчені Баканов, Татура і Шеремет.

На сучасному етапі розвитку фінансовий аналіз представлений 5-ма напрямками (школами):

1. школа емпіричних прагматиків: її представники працюють в області кредитоспроможності компанії. Вони розробили індикатори, які дозволяють відповісти на питання: чи може підприємство розрахуватись по короткостроковим зобов'язанням. Представники цієї школи вперше розробили велику кількість коефіцієнтів, які можуть бути розраховані за даними бухгалтерського обліку.

2. школа статистичного фінансового аналізу: аналітичні коефіцієнти корисні лише тоді, коли є критерії з нормативними значеннями.

3. школа мультиваріантних аналітиків: основну задачу представники цієї школи бачать в побудові системи показників. Розвиток цього напрямку почався в 70-х р. ХХ ст. в межах побудови імітаційних комп'ютерних моделей взаємозв'язку аналітичних коефіцієнтів і ринкових цін акцій.

4. школа аналітиків, зайнятих прогнозуванням можливого банкрутства компанії. Розробляються формалізовані і неформалізовані критерії, пов'язані з прогнозуванням банкрутства.

5. школа учасників фондового ринку: представники стверджують, що цінність фінансової звітності лише в тому, що її можна використовувати для прогнозування ефективності інвестицій в ті чи інші цінні папери; розробляється також оцінка ризиків.

Подальший розвиток фінансового аналізу пов'язаний з розробками по всіх 5-ти напрямках, а саме:

a. розробкою нових аналітичних коефіцієнтів

b. їх нормативної бази

c. розширенням інформаційної бази для аналізу.

3. Фінансовий аналіз - це процес ідентифікації, систематизації, аналітичної обробки фінансової інформації, результатом якою є надання користувачам рекомендацій для прийняття управлінських рішень. В традиційному розумінні фінансовий аналіз представляє собою сутність методів оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його фінансової звітності.

Місце фінансового аналізу серед функцій управління підприємством можна представити схематично:

ПЛАНУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІК КОНТРОЛЬ АНАЛІЗ

Об'єктами фінансового аналізу можуть бути підприємства різних галузей, бюджетні організації, біржі, банки, фінансові компанії.

Напрямки фінансового аналізу:

- інвестиційна діяльність підприємства (досліджується доцільність і ефективність інвестицій, аналізується оптимальна структура інвестиційного портфелю, аналізується оптимальна структура активів підприємства);

- оптимізація джерел фінансування підприємств;

- поточна діяльність (ліквідність, фінансова стійкість, управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, вивчення фінансових результатів підприємств);

- оцінка стану підприємства на ринку капіталу, товарів, послуг;

- доцільність встановлення (продовження) бізнес-контрактів з іншими підприємствами.

Особливості фінансового аналізу

ь забезпечення загальними характеристиками фінансового та майнового стану;

ь пріоритетність таких оцінок як ліквідність, фінансова стійкість, рентабельність;

ь фінансовий аналіз заснований на загальнодоступній інформації, даних фінансової звітності;

ь фінансовий аналіз забезпечує рішення стратегічного і тактичного характеру;

ь доступність результатів аналізу для будь-яких користувачів;

ь превалювання грошових вимірників у системі критеріїв;

ь високий рівень достовірності.

З цих особливостей випливає, що фінансовий аналіз виконує допоміжну функцію - він допомагає в прийнятті управлінських рішень, тому його краще розглядати не як самостійну науку, а як елемент системи фінансового менеджменту.

Фінансовий аналіз як засіб накопичення, трансформації та використання інформації фінансового характеру має за мету провести оцінку поточного і перспективного фінансового стану, надати оцінку можливим темпам розвитку підприємства, виявити доступні джерела фінансування, надати прогноз стану підприємства на ринку капіталів.

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси, їх формування і використання.

Фінансовий аналіз ділиться на окремі види в залежності від наступних ознак:

I. За організаційною формою проведення:

Ш внутрішній;

Ш зовнішній.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами чи власниками підприємства на основі даних управлінського обліку.

Зовнішній фінансовий аналіз проводиться будь-якими користувачами фінансової звітності з метою вивчення фінансового стану підприємства.

II. За обсягом дослідження:

Ш повний;

Ш тематичний.

Повний проводиться з метою вивчення всіх напрямків фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тематичний аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства.

III. За об'єктом дослідження:

Ш по підприємству в цілому;

Ш по структурній одиниці чи підрозділу;

Ш по окремій фінансово-господарської ситуації.

ІV. За періодом проведення:

Ш попередній - фінансовий стан за вже досягнутими показниками;

Ш поточний - для оцінки окремих фінансових операцій;

Ш наступний - прогнозування результатів фінансово-господарської діяльності і прогнозування можливої втрати платоспроможності.

Принципи фінансового аналізу:

ь науковість;

ь комплексність;

ь системність;

ь об'єктивність;

ь оперативність;

ь ефективність;

ь точність;

ь дієвість.

4. Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей. Існують 3 основні типи:

· дескриптивні;

· предикативні;

· нормативні.

Дескриптивні моделі - основні моделі, до яких належать:

§ побудова системи фінансової звітності в різних аналітичних розрізах;

§ система аналітичних показників.

Ці моделі засновані на використанні інформації фінансового обліку.

Предикативні моделі - це моделі, які мають прогнозний характер. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків і майбутнього фінансового стану. До них відносять:

§ розрахунок точки критичного обсягу продаж;

§ побудова прогнозних фінансових звітів;

§ жорстко детерміновані факторні моделі темпів економічного росту, оптимального розміру запасів чи грошових коштів.

Нормативні моделі - це моделі, на базі яких порівнюються фактичні результати діяльності підприємства із нормативними. Частіше вони використовуються у внутрішньому фінансовому аналізі та управлінському обліку.

Тема №2. Методи і прийоми аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

1. Неформалізовані методи фінансового аналізу.

2. Методи фінансових розрахунків.

1. В основі методології фінансового аналізу лежить діалектичний метод. Застосування діалектичного підходу формує такі особливості методології фінансового аналізу:

ь системність;

ь логічні взаємозв'язки;

ь використання причинно-наслідкових залежностей;

ь використання цифрової визначеності.

Фінансовий аналіз як наука використовує певні методи та прийоми. Вони діляться на неформалізовані і формалізовані.

До неформалізованих (логічних) методів відносяться:

1. Методи читання і аналізу фінансової звітності;

2. Розробка систем показників;

3. Побудова аналітичних таблиць;

4. Прийом деталізації;

5. Метод порівняння;

6. Методи експертних оцінок.

До формалізованих (математичних) методів відносяться:

1. Методи фінансових розрахунків:

o Дисконтування і нарощування.

2. Елементарні методи мікроекономічного аналізу:

o Балансовий метод;

o Прийом ланцюгових підстановок;

o Прийом арифметичних різниць;

o Метод виявлення ізольованого впливу факторів;

o Інтегральний метод;

o Диференціальний метод;

o Логарифмічний метод;

o Метод відсоткових чисел.

3. Традиційні методи економічної статистики:

o Метод середніх величин;

o Метод групування;

o Елементарні методи обробки рядів динаміки;

o Індексний метод.

4. Математико-статистичні методи:

o Кореляційний аналіз;

o Регресивний аналіз;

o Дисперсійний аналіз;

o Кластерний аналіз;

o Методи сучасного факторного аналізу;

o Методи обробки просторово-часових сукупностей.

5. Методи теорії прийняття рішень:

o Імітаційне моделювання;

o Метод побудови дерево рішень;

o Лінійне програмування;

o Аналіз чуттєвості.

Формалізовані методи є основними для проведення фінансового аналізу тому, що вони є об'єктивними і в їх покладено суворо аналітичні залежності.

Неформалізовані методи є суб'єктивними тому, що ґрунтуються на логічному використанні аналітичних прийомів.

Методи аналізу фінансової звітності застосовуються при вивченні фінансового стану підприємства на певну дату (вивчається майновий стан та фінансові результати). Методи аналізу фінансової звітності включають: горизонтальний, вертикальний аналіз балансу та звіту про фінансові результати.

Горизонтальний аналіз - це порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом, при цьому досліджується динаміка змін через розрахунок абсолютних та відносних показників.

Якщо проводиться горизонтальний аналіз за декілька періодів (3-5 років), такий аналіз називається трендовим.

Вертикальний аналіз - це аналіз структурі фінансових показників з оцінкою впливу їх на кінцевий результат. Валюта балансу приймається за 100% і розраховується питома вага кожного показника.

Системи показників - це сукупність взаємопов'язаних величин, які всебічно відображають стан та розвиток економічного суб'єкту чи явища. Система показників повинна мати:

1) необхідну широту охоплення;

2) мати взаємозв'язок між різними показниками;

3) мати перевіряємість

При побудові системи показників слід керуватися такими принципами:

1. принципом деревовидної структури системи показників;

2. принципом обачності - за цим принципом системи включають показники, які оптимальні для даного підприємства чи явища;

3. принцип розумного поєднання абсолютних і відносних показників.

Фінансовий аналіз застосовує систему аналітичних коефіцієнтів. Для визначення фінансового стану застосовується:

- показники ліквідності;

- показники фінансової стійкості;

- показники ділової активності;

- показники рентабельності;

- показники стану підприємства на ринку капіталів.

Метод порівняння застосовується при внутрішньогосподарському аналізі зведених показників підприємства та його дочірніх підрозділів (філіалів), а також для міжгосподарських порівнянь із середніми та середньо галузевими значеннями.

Застосовується такі порівняння:

- показників у динаміці

- порівняння фактичних показників з плановими

- порівняння звітних з середніми.

Побудова аналітичних таблиць. Аналітична таблиця - це форма найбільш раціонального та систематизованого оформлення (викладення) вихідних даних.

Основні вимоги до оформлення таблиць:

1) не рекомендується створювати великі таблиці (мах 10 колонок і 15-20 рядків);

2) обов'язкове оформлення назви таблиці, в якій відображено зміст, об'єкт і час;

3) наявність одиниць виміру;

4) якщо багато граф, то їх краще нумерувати;

5) в таблиці слід наводити алгоритм розрахунку.

Метод деталізації. Деталізація при фінансовому аналізі використовується за такими напрямками:

- за часом;

- за місцем;

- за центрами відповідальності;

- за хронологічними періодами.

Методи експертних оцінок. До них ми відносимо:

- дельфійський метод, в його основі лежить сукупність оцінок експертів через поступове, а іноді й індивідуальне опитування експертів

- морфологічний аналіз - систематизований огляд всіх можливих варіантів розгляду

- метод сценаріїв - використовує попередньо визначені умови.

2. Фінансовий аналіз з метою рішення проблеми “гроші-час” використовує такі методи як дисконтування і нарощення.

Найпростішим видом фінансової операції є надання в борг певної суми грошей з умовою, що через деякий час буде повернена інша вартість грошей.

Ефективність такої операції оцінюється з точки зору темпу приросту і з точки зору темпу зниження.

Темп приросту характеризується процентною ставкою:

(1)

Темп зменшення (дисконтна ставка):

(2)

Дисконтування - це процес зменшення майбутньої вартості грошей на коефіцієнт дисконтування.

Процес нарощування - це процес збільшення теперішньої вартості грошей на процентну ставку.

Операції нарощування застосовуються як правило при банківських розрахунках, при факторингових операціях, а операції дисконтування при оцінці інвестиційних проектах, лізингових, орендних операціях і при оцінці пенсійних програм.

Для зручності у фінансових розрахунках при проведенні нарощування та дисконтування можуть застосовуватись дисконтуючи та мультиплікуючі множники. Значення цих множників розраховані в спеціальних фінансових таблицях.

Економічний зміст мультиплікуючого множника в тому, що він показує чому буде дорівнювати величина грошового потоку в одну грошову одиницю на певну дату.

Економічний зміст дисконтуючого множника в тому, що він показує чому буде дорівнювати з точки зору теперішнього часу величина грошового потоку в розмірі однієї грошової одиниці.

Дисконтуючі та мультиплікуючі множники можна використовувати при аналізі грошових потоків пренумерандо і постнумерандо, і при аналізі ануітетів (грошовий потік з рівними частинами і через рівний проміжок часу).

Для аналізу майбутньої вартості ануітета постнумерандо застосовується мультиплікуючий (факторний) множник №3 від певної ставки і від певної кількості років:

(3)

Для аналізу теперішньої вартості даного ануітета застосовується дисконтуючий множник №4:

(4)

Майбутня вартість ануітета постнумерандо зв'язана з майбутньою вартістю аньюітета пренумерандо таким чином:

(5)

Для аналізу будь-яких грошових потоків з точки зору теперішнього часу застосовується дисконтований множник №2, а з точки зору майбутньої вартості - мультиплікуючий множник №1.

( ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ)

План

3. Елементарні методи мікроекономічного аналізу

4. Традиційні методи економічної статистики

3. Оскільки в фінансовому аналізі один з головних напрямків - це прогнозування, то на рівні мікроекономічного аналізу, то дуже поширеним є аналіз і моделювання факторних систем.

Модель факторної системи - це математична формула, яка показує зв'язки між результативним признакам і факторними признаками.

Найбільш узагальнена модель має вигляд:

(6)

Процес побудови аналітичної залежності називається процесом моделювання. В цьому аналізі вивчаються функціональні та стохастичні зв'язки.

Функціональним (жорстко детермінованим) називається зв'язок, якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає певне значення результативної ознаки.

Зв'язок називається стохастичним (імовірнісним) якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає декілька значень результативної ознаки (признака). Застосовується при аналізі портфельних інвестицій для розрахунку - коефіцієнтів.

Модель факторного аналізу отримали розповсюдження в межах традиційного ретроспективного аналізу.

Є такі види моделей факторного аналізу:

1. адитивна модель - це модель, в яку фактори входять у вигляді алгебраїчної суми (товарний баланс)

2. мультиплікативна модель - це модель, в яку фактори включаються у вигляді добутку

3. кратна модель - модель, фактори якої включаються у вигляді відношення

4. змішана модель - модель, в яку фактори включаються в різних комбінаціях.

Детермінований факторний аналіз має таку послідовність розрахункових операцій:

1) побудова детермінованої факторної моделі

2) вибір прийома проведення факторного аналізу

3) реалізація розрахункових процедур

4) формування висновків і рекомендацій

Побудова стохастичної моделі проводиться таким чином:

1) формування мети аналізу; визначення результативних і факторних ознак; визначення часу проведення аналізу

2) попередній аналіз

3) побудова регресійної моделі

4) економічна характеристика і практичні дослідження моделі.

4. Середня арифметична проста застосовується для аналізу не згрупованих даних

Середня хронологічна розраховується при аналізі показників, які задані дискретно (на певні дати).

Середня квадратична використовується при аналізі варіацій багатьох показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

Середня арифметична зважена використовується при аналізі показників, які входять до системи інших показників.

Побудова рядів динаміки використовується для відображення розвитку аналізованого показника у часі чи динаміці.

Ряди динаміки - це хронологічні або часові ряди значень показника.

Групування - це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються класифікаційних груп за ознаками істотними з точки зору задачі, що вирішується.

Балансовий метод - це відображення і аналіз кількох груп взаємопов'язаних і взаєморівноважених економічних показників.

Тема №3 : Інформаційне забезпечення фінансового аналізу

1. Фінансова звітність як засіб комунікації. Принципи регулювання фінансової звітності в Україні.

2. Економічна характеристика основних статей фінансової звітності.

1. Фінансова звітність підприємства - це стандартизована форма подання інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату, про ефективність його діяльності за певний період та перспективи розвитку.

Фінансова звітність являє собою систему узагальнених показників які характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства. Звітність складається шляхом групування підрахунку і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в П(С)БО №1 за 1999р.

В П(С)БО №1 визначено мета фінансової звітності, її склад, звітній період, якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання звітності.

Вимоги до розкриття фінансової звітності:

ь доречність

ь реальність

ь якість

ь своєчасність

ь єдність методики розрахунку звітних показників

ь порівнянність звітних показників

Фінансова звітність повинна містити такі дані:

ь про підприємство

ь про дату звітності і звітній період

ь про валюту звітності та одиницю виміру

ь про відповідну інформацію щодо звітного та попередніх періодів

ь про облікову політику підприємства та її зміни

ь про консолідацію фінансових звітів

ь про припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності

ь про обмеження щодо володіння активами

ь про участь у спільних підприємствах

ь про виявлення помилки минулих років та пов'язані з ним коригування

ь про переоцінку статей фінансових звітів

ь іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними Положеннями (стандартами).

Користувачами фінансової звітності є внутрішні (менеджери, рада директорів, керівники підрозділів, службовці, власники (учасники) підприємств, правління) та зовнішні (можуть мати прямий фінансовий інтерес - діючі та потенційні інвестори, діючі та потенційні кредитори;; та непрямий - податкові та фінансові органи, страхові компанії. Обслуговуючі банки, замовники; без фінансового інтересу - органи статистики, арбітраж та аудиторські фірми).

2. Фінансова звітність складається з 5-ти форм:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до фінансової звітності (пояснювальна записка).

Для цілей фінансового аналізу бухгалтерській баланс можна перетворювати в аналітичний баланс-нетто (звільнення від деяких статей) .

Аналітичний баланс може складатися за ознакою ліквідності чи за традиційною формою, прийнятою в країні.

За ознакою ліквідності статті в активі балансу розподіляються таким чином:

1. грошові засоби.

2. дебіторська заборгованість.

3. виробничі запаси (+ витрати майбутніх періодів).

4. необоротні активи.

Пасив буде представлений таким чином:

1. поточні зобов'язання (+ доходи майбутніх періодів).

2. довгострокові зобов'язання

3. забезпечення майбутніх витрат.

4. власний капітал.

Звіт про фінансові результати регламентуються П(С)БО №3.

Форма №2 складається з 3-х розділів.

В першому розділі визначається фінансовий результат за наступним алгоритмом:

* Виручка від реалізації продукції

- непрямі податки (ПДВ, акциз, мито).

- собівартість реалізованої продукції.

- адміністративні витрати.

- витрати на збут.

+/- інші надходження і витрати.

+/- надходження і витрати від участі в капіталі.

+/- інші фінансові надходження і витрати.

= фінансовий результат від основної діяльності.

- податок на прибуток.

+/- надходження і витрати від надзвичайної діяльності.

= Чистий прибуток (збиток) підприємства.

Форма №2 аналізується за допомогою вертикального і горизонтального методу і є базою для проведення факторного аналізу і показників рентабельності.

Звіт про рух грошових коштів (форма №3) регламентується П(С)БО №4.

Звіт складається з 2-х (3-х) розділів:

1. Розраховується чистий рух грошових коштів від операційної діяльності (непрямий метод);

2. Розраховується чистий рух від інвестиційної та фінансової діяльності (прямий метод).

Метою складання звіту про рух грошових коштів є виявлення факторів впливу на обсяг грошових коштів підприємства.

Чистий рух грошових коштів від операційної діяльності розраховується за допомогою непрямого методу, а чистий рух від фінансової та інвестиційної діяльності - за допомогою прямого методу.

Чистий рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суму:

- змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаною з операційною діяльністю.

- змін сум, наведених в не грошових статтях.

- змін суми, наведених в статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів в результаті інвестиційної та фінансової діяльності.

Збільшення розміру оборотних активів по балансу буде зменшувати прибуток від звичайної діяльності.

Збільшення амортизації буде приводити до зменшення прибутку від звичайної діяльності.

Збільшення поточних зобов'язань буде призводити до збільшення прибутку від звичайної діяльності.

Рух грошових коштів в результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін по статтях балансу:

- необоротні активи.

- поточні фінансові інвестиції.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін по статтях балансу:

- власний капітал.

- забезпечення наступних витрат і платежів.

- короткострокові кредити банків.

- поточна заборгованість по довгостроковим зобов'язанням.

- поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками.

З метою аналізу форми №3 проводимо тільки горизонтальний аналіз і використовуємо показники чистого руху для розрахунку показників ефективної діяльності.

Звіт про власний капітал (форма №4).

Вимоги до форми і змісту звіту про власний капітал встановлені П(С)БО №5 для всіх підприємств, крім малих підприємств і підприємств, що подають консолідовану фінансову звітність.

Користувачі фінансової звітності мають потреби в більш детальній інформації про зміни і про причини цих змін у власному капіталі підприємства.

Звіт про власний капітал складається в кінці року і в ньому відображається зміни у статутному капіталі, додатковому вкладеному капіталі, пайовому, іншому додатковому капіталі, резервному, неоплаченому капіталі, у нерозподіленому прибутку і вилученому капіталі.

Зміни у власному капіталі розраховуються шляхом коригування залишку на початок року кожного виду власного капіталу на наступні фактори:

На зміни у обліковій політиці, на переоцінку активів, на розподіл прибутку, на внески учасників, на вилучення капіталу і інші зміни капіталу.

Чинники змін за статтями “Власного капіталу”.

Статутний капітал

Збільшення розміру статутного капіталу відбувається за рахунок:

- внесків власників;

- випуску нових акції;

- конвертації зобов'язань акції;

- збільшення номінальної вартості акції;

- збільшення кількості акції вже існуючої номінальної вартості;

- спрямування прибутку до статутного капіталу;

- виплата дивідендів акціями;

Зменшення розміру статутного капіталу відбувається за рахунок:

- зменшення номінальної вартості;

- анулювання викуплених у власників акцій номінальної вартості їх .....

Пайовий капітал

Збільшують розмір пайового капіталу:

- здійснення обов'язкових пайових внесків членами кооперативних організації;

- зарахування дивідендів власникам з метою поповнення паїв.

Зменшують розмір пайового капіталу:

- повернення внесків пайовикам.

Додатково вкладений капітал

Збільшує додатково вкладений капітал:

- емісійний доход.

Інший додатковий капітал

Збільшує інший додатковий капітал:

- дооцінка необоротних активів (П(С)БО №7,8,22);

- дохід від перепродажу акцій за ціною вищою від їх номінальної вартості;

- безоплатно отримані активи.

Зменшує інший додатковий капітал:

- уцінка необоротних активів (якщо вона не перевищує суму попередньої дооцінки цих же активів);

- збитки від перепродажу акцій за ціною нижчою від їх номінальної вартості.

Резервний капітал

Збільшують резервний капітал:

- відрахування до резервного капіталу.

Зменшують резервний капітал:

- списання невідшкодованих збитків.

Нерозподілений прибуток

Збільшують або зменшують нерозподілений прибуток:

- зміни у обліковій політиці;

- виправлення помилок.

Неоплачений капітал

Збільшують неоплачений капітал:

- збільшення дебіторської заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Зменшують неоплачений капітал:

- зменшення дебіторської заборгованості за внесками.

Вилучений капітал

Збільшують вилучений капітал:

- вилучення капіталу внаслідок виходу учасника;

- викуп акцій власної емісії.

Зменшують вилучений капітал:

- перепродаж викуплених акцій власної емісії;

- анулювання викуплених акцій власної емісії.

Примітки до фінансової звітності готуються згідно П(С)БО №6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

Підприємство зобов'язане навести повторну порівняльну інформацію у фінансової звітності.

Облікова політика може переглядатись, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка.

Події, після дати балансу можуть вимагати коригування відповідних активів і зобов'язань шляхом сторнування та додаткових записів в обліку звітного періоду.

До події, які надають додаткову інформацію, про обставини на дату балансу відносять:

- оголошення банкротом дебітора-підприємства, заборгованість якого раніше була визнана сумнівною;

- переоцінка активів, яка свідчить про стійке зниження їх вартості, визначеної на дату балансу;

- отримання інформації про результати діяльності дочірніх і асоційованих підприємств, яка свідчить про стійке зниження вартості їх акцій на фондових біржах;

- отримання від страхових організації матеріалів про уточнення розміру страхового відшкодування;

- продаж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їх реалізації на дату балансу;

- виявлення порушень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності.

Події, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу:

- прийняття рішення щодо реорганізації підприємства;

- придбання цілісного майнового комплексу;

- рішення про припинення операції, які становлять значну частку основної діяльності підприємства;

- знищення активів підприємства внаслідок надзвичайних подій;

- прийняття рішень щодо емісії цінних паперів;

- не прогнозовані зміни індексів цін і валютних курсів;

- укладання контрактів щодо значних капітальних і фінансових інвестицій;

- прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність підприємства;

- дивіденди за звітний період, оголошені підприємством після дати балансу.

Заповнення приміток до фінансової звітності регламентується додатково іншими стандартами бухгалтерського обліку.

Примітки - це головне джерело інформації для фінансового аналітика з метою виявлення факторів впливу на всі складові фінансового стану.

Щодо складання консолідованої фінансової звітності, то вона регламентується П(С)БО №20. Консолідовану звітність подає материнське підприємство, яке включає показники фінансової звітності всіх дочірніх підприємств, крім внутрішніх розрахунків.

Тема №4. Методичні засади аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

1. Сутність комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

2. Експрес-аналіз фінансового стану підприємства.

3. Деталізований (поглиблений) аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

4. Інтегрована оцінка фінансового стану підприємства.

1. На сучасному етапі розвитку фінансового аналізу сформувалось декілька підходів щодо структуризації комплексних аналітичних процедур по відношенню до суб'єктів господарювання або до об'єктів аналізу.

1-й підхід пов'язаний з розподілом фінансового аналізу на зовнішній і внутрішній, тому комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства базується на зовнішньому фінансовому аналізі, а для проведення внутрішнього аналізу вона доповнюється аналітичними процедурами, заснованими на даних бухгалтерського обліку.

Зовнішній фінансовий аналіз:

- аналіз майнового стану;

- аналіз ліквідності та платоспроможності;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз ділової активності;

- аналіз фінансових результатів.

Внутрішній фінансовий аналіз:

- аналіз використання (ефективності) основних фондів;

- ранжування кредиторської заборгованості;

- ранжування дебіторської заборгованості;

- аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості;

- факторний аналіз.

Размещено на http://www.allbest.ru/

2-й підхід пов'язаний із шкалою московських аналітиків (очолює Шеремет). Цей підхід формально базується на англо-американській методології розподілу бухгалтерського обліку на управлінський облік та фінансовий облік.

- аналіз обсягів продукції;

- аналіз взаємозв'язку собівартості, обсягу та прибутку.

Цей підхід є формою розширеного традиційного аналізу господарської діяльності.

Даний підхід може використовуватися для комплексного аналізу, але він викликає деякі дискусійні питання:

- такого поняття як управлінський облік взагалі не існує в англо-американській літературі;

- в схемі є різна підпорядкованість напрямків, наприклад, комплексний аналіз ефективності діяльності і аналіз обсягів продукції, або розгляд в одному блоку ліквідності та фінансової стійкості;

- взагалі не сформульовані принципи формування блоків.

3-й підхід пов'язаний із сутністю фінансового аналізу як науки, який розроблено англо-американськими школами.

В Росії представниками цього напрямку є Ковальов В. В., а в Україні - Мец.

Для формування цього підходу вводяться такі постулати для систематизації аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства:

1) підприємство - це самостійний майновий комплекс, який характеризується економічним потенціалом, тобто сукупністю ресурсів і зобов'язань;

2) фінансово-господарської діяльності підприємства - це діяльність направлена на досягнення певної системи цілей (економічних і соціальних);

3) оцінка діяльності підприємства може бути виконана в межах комплексного та тематичного аналізу;

4) аналітичні процедури характеризуються такими блоками:

- ресурси;

- виробничо-технологічний процес;

- результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

5) будь-який вид ресурсів слід аналізувати за 3-ма напрямками:

o стан та наявність;

o залучення та вибуття;

o ефективність використання.

6) результат фінансово-господарської діяльності підприємства може бути охарактеризований з точки зору натуральних та вартісних показників, до того ж в межах внутрішнього аналізу3 пріоритет надається натуральним показникам, а в межах зовнішнього - вартісним.

Размещено на http://www.allbest.ru/

2. Економічний потенціал підприємства характеризується з точки зору майнового стану та фінансового стану, який є взаємозалежними категоріями або поняттями.

Вивчення фінансового стану і майнового стану базується на наступному алгоритмі:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансовий стан (Поддєрьогін) - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи, елементів фінансових відносин підприємства і визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Експрес-аналіз - це наочна і проста оцінка фінансового стану і динаміка розвитку суб'єкта господарювання. За методикою експрес-аналізу можна розраховувати різноманітні показники, пов'язані з метою аналізу, які до того ж можуть бути засновані на досвіді і кваліфікації аналітика.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в 3 етапи:

1) мета 1-го етапу (попередній чи підготовчий) прийняття рішення про доцільність аналізу фінансової звітності. На цьому етапі проводиться візуальна і найпростіша розрахункова перевірка звітності по формальним ознакам, визначається наявність усіх необхідних форм і додатків реквізитів; перевіряється валюта балансу і всі проміжні показники балансу.

2) попередній огляд фінансової звітності полягає в ознайомленні з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для оцінки тенденції основних показників діяльності і для оцінки якісних змін у майновому і фінансовому стані.

На цьому етапі проводиться ознайомлення з аудиторськими висновком, який може бути стандартним або нестандартним.

Стандартний аудиторський висновок обов'язково містить позитивну оцінку аудитора про достовірність інформації та відповідність чинним нормативним документам.

Нестандартний аудиторський висновок як правило дещо більший і містить додаткову інформацію про позитивну оцінку звітності або про позитивну оцінку з застереженням.

3) економічне читання і аналіз звітності. Він є основним в експрес-аналізі і його мета - узагальнена оцінка результатів діяльності і фінансового стану підприємства. На цьому етапі розраховуються показники з тим чи іншим ступнем деталізації в інтересах різних користувачів. Найчастіше використовуються такі показники:

- загальна сума активів підприємства і джерел їх фінансування;

- структура та динаміка оборотних активів;

- виручка від реалізації;

- прибуток;

- рентабельність.

Таким чином, одним із основних елементів експрес-аналіз є вміння працювати з фінансової звітністю або з річним звітом підприємства.

Експрес-аналіз завершується висновком про доцільність або необхідність проведення поглибленого аналізу фінансового стану.

3. Мета деталізованого аналізу фінансового стану - докладна характеристика майнового, фінансового стану підприємства, результатів його діяльності і можливості розвитку на перспективу.

Деталізований аналіз конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу.

У загальному виді програма деталізованого аналізу представлена таким чином:

1. попередній огляд економічного і фінансового стану суб'єкта господарювання:

1.1 характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності підприємства;

1.2 виявлення “хворих” статей звітності.

2. оцінка і аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання:

2.1 оцінка майнового положення;

2.1.1 побудова аналітичного балансу нетто;

2.1.2 вертикальний аналіз балансу;

2.1.3 горизонтальний аналіз балансу;

2.1.4 аналіз якісних змін у майновому стані.

2.2 оцінка фінансового стану:

2.2.1 оцінка ліквідності і платоспроможності;

2.2.2 оцінка фінансової стійкості.

3. оцінка і аналіз результативності фінансово-господарської діяльності підприємства:

3.1 оцінка ефективності поточної діяльності (ділової активності);

3.2 аналіз прибутку і рентабельності;

3.3 аналіз стану підприємства на ринку цінних паперів.

Інформаційною основою цієї методики складає система показників.

Тема №5. Оцінка і аналіз економічного потенціалу підприємства

1. Оцінка і аналіз майнового стану підприємства.

2. Аналіз ліквідності і платоспроможності.

3. Оцінка і аналіз фінансової стійкості підприємства.

1. Фінансова оцінка майнового стану підприємства представлена в активі балансу і аналіз майнового стану проводиться за допомогою горизонтального і вертикального методів розрахунку аналітичних показників:

o Суми господарських засобів, що знаходяться на балансі підприємства (валюта балансу).

Розрахунок : всі активи - (мінус) власні акції у портфелі - заборгованість засновників за внесками у статутний капітал.

Цей показник дає узагальнену вартісну оцінку підприємства, як одного цілого. Зростання цього показника в динаміці свідчить про нарощування майнового потенціалу.

o Вартість чистих активів підприємства.

Розрахунок: всі активи - зобов'язання всі - власні акції у портфелі - заборгованість засновників за внесками у статутний капітал.

o Питома вага активів основних засобів. На сьогодні існує 2 трактування терміну активної частини основних засобів:

1 - до неї належать всі основні засоби, за винятком будівель і споруд;

2 - тільки машини, транспортні засоби та обладнання.

Зростання цього показника в динаміці розцінюється як позитивна тенденція.

o Коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується як: в чисельнику - сума зносу за даними балансу до (в знаменнику) первісної вартості основних засобів.

Він характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати у попередніх періоду у первісній їх вартості. Доповненням цього показника є коефіцієнт придатності (якщо , тоді ).

Ці коефіцієнти використовуються для характеристики стану основних засобів, вони не мають прямого відношення до фізичного або морального зносу основних засобів; не враховується інтенсивність використання основних засобів; їх значення повністю залежить від прийнятої на підприємстві методики нарахування амортизації.

o Коефіцієнт оновлення основних засобів. Він розраховується:

Показує, яку частку наявних основних засобів становлять нові ОЗ.

o Коефіцієнт вибуття:

Показує, яка частина основних засобів вибула з причин зносу, реалізації.

Розраховані показники слід заносити в таблицю на основі якої проводиться аналіз в динаміці та доповнення показниками темпів росту та відхилення.

В межах внутрішнього аналізу додатково можна проводити аналіз вікового складу основних засобів.

2. Фінансовий стан будь-якого підприємства залежить від:

1. його здатності відповідати по поточним зобов'язанням;

2. забезпечення підприємства довгостроковими джерелами фінансування.

Тому фінансовий стан підприємства оцінюється з точки зору короткострокової та довгострокової перспектив. В межах короткострокової оцінюється ліквідність, платоспроможність та визначається тип фінансової стійкості.

Ліквідність активу - здатність трансформуватися у грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена.

Ліквідність підприємства - це здатність розрахуватись по поточним зобов'язанням.

Платоспроможність - наявність у підприємства коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредитній заборгованості, що вимагає його погашення.

Ознаки:

ь наявність у достатньому об'ємі коштів на розрахункових рахунках;

ь відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Для аналізу ліквідності використовують різні підходи: всі активи підприємства групуються за ступеням ліквідності і кожному виду активу надають певне джерело фінансування. Частіше для аналізу ліквідності використовують показники чи аналітичні коефіцієнти:

o Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності):

Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки одиниць поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи більші поточних зобов'язань - підприємство є успішно функціонуюче. Нормативне значення .

o Коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності:

Враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності. Якщо , то н кожну гривню поточних зобов'язань підприємство має 50 коп. ліквідних активів. Нормативне значення > 1.

o Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно. Нормативне значення: 0,2-0,25.

Ці показники оформляються у вигляді таблиці.

Для оцінки платоспроможності і ліквідності, крім відносних показників розраховуються абсолютні показники. За їх допомогою визначається рівень фінансової стійкості:

o Власні оборотні засоби = поточні активи - поточні зобов'язання (робочий капітал).

Власні оборотні засоби = власний капітал - необоротні активи.

Власні оборотні засоби - показник, який характеризує розмір фінансування оборотних активів за рахунок власного капіталу. Наявність власних оборотних засобів свідчить про те, що підприємство здатне оплатити не тільки поточні борги, але й володіє фінансовими ресурсами для розширення своєї діяльності. Оптимальний розмір власних оборотних засобів залежить від сфери діяльності і обсягу реалізації продукції.

o Джерела формування запасів:

Власні оборотні засоби + кредити банку для покриття запасів + кредиторська заборгованість за товарними операціями.

Цей показник показує суму фінансування оборотних активів за рахунок власного капіталу і короткострокових джерел.

o Запаси і витрати підприємства - це підсумок певних статей ІІ розділу активу балансу.

В залежності від співвідношення розглянутих показників виділяють наступні типи фінансової стійкості:

v Абсолютна фінансова стійкість (запаси і витрати < власні оборотні засоби) - всі запаси повністю покриваються власними оборотними засобами, тобто підприємство незалежне від зовнішніх кредиторів;

v Нормальна фінансова стійкість (власні оборотні засоби < запаси і витрати < джерела формування запасів) відповідає стану, коли успішно функціонуюче підприємство використовує для покриття запасів “нормальні” джерела фінансування (власні і залучені);

v Нестійка фінансова стійкість (запаси і витрати > власні оборотні засоби) характеризує певну залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

3. Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану.

Вона залежить від структури довгострокових джерел фінансування і структури зобов'язань підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність. Фінансова стійкість досліджується за допомогою коефіцієнтів капіталізації і коефіцієнтів структури довгострокових джерел фінансування.

До джерел капіталізації належать:

o Коефіцієнт концентрації власного капіталу - визначає частку коштів власників підприємства у загальній сумі коштів, які вкладені у майно. Характеризує можливість підприємства виконувати свої зобов'язання за рахунок власних коштів, а також незалежність підприємства від залучених коштів. -

Нормативне значення = 1 - власники підприємства повністю фінансують свою діяльність.

o Коефіцієнт залученого капіталу - характеризує частку залучених коштів. -

Чим менший цей показник, тим менша заборгованість підприємства. Зростання показника - зростання частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

o Коефіцієнт фінансової стабільності:

Нормативне значення < 1.

До коефіцієнтів структури довгострокових джерел фінансування належать:

o Маневреність власного капіталу - характеризує ступінь мобільності підприємства, відповідає на питання, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, а яка капіталізована.

Нормативне значення = 0,5.

o Маневреність робочого капіталу:



o Коефіцієнт довготермінового залучення джерел фінансування - показує частку довгострокових позик, використаних для фінансування активів поряд з власним капіталом -

o Питома вага довгострокових і поточних зобов'язань в загальній сумі джерел фінансування:

o Загальний показник фінансового лівериджу:

Його зростання призводить до зростання фінансового ризику, тобто ризику втрати платоспроможності і фінансової стійкості.

o Коефіцієнт страх. стабільності:

Порівнюється з нормативними у відповідності до діючого законодавства.

Тема №6. Ризик і ліверидж як характеристики економічного потенціалу підприємства

1. Аналіз стратегії фінансування оборотних активів.

2. Оцінка рівня операційного та фінансового лівериджу.

1. Дослідження фінансової стійкості підприємства на коротко - і довгострокову перспективи, крім аналізу певних коефіцієнтів передбачає аналіз стратегії фінансування оборотних активів.

Цей аналіз здійснюється як в межах внутрішнього, так і зовнішнього аналізу.

Політика управління оборотним капіталом (власний і залучений) повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю діяльності підприємства. Рішення цієї задачі передбачає оцінку і вплив на так званий лівосторонній ризик (ризик втрати ліквідності) та правосторонній (ризик зниження ефективності).

До причин потенційно спрямованих до зростання лівостороннього ризику відносять:

1) недостатній розмір грошових коштів;

2) недостатність власних кредитних можливостей;

3) зайвий обсяг поточних активів;

4) недостатній розмір виробничих запасів.

До причин теж потенційно спрямованих до зростання правостороннього ризику відносять такі:

1) високий рівень кредиторської заборгованості;

2) неоптимальне співвідношення між коротко - і довгостроковими джерелами фінансування;

3) висока питома вага залученого капіталу.

Аналіз і оцінка цих ризиків можлива через аналіз стратегій фінансування оборотних активів.

На сьогодні існують 4 моделі фінансових оборотних активів.

ОА - оборотні активи;

НА - необоротні активи;

ЗЧ - змінна частина оборотних активів;

ПЧ - постійна частина оборотних активів;

ПЗ - поточні зобов'язання;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

ВК - власний капітал;

ДП - довгострокові пасиви.

ПЧ - це мінімальний ОА, який необхідний підприємству.

ЗЧ - додаткова частина ОА.

ДП - сума ВК і ДЗ.

1) Ідеальна модель.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Термін “ідеальна” означає лише зручне співставлення активів і пасивів. З точки зору ліквідності ця модель дуже ризикова; в сучасному житті зустрічається вкрай рідко.

2) Агресивна модель.

3) Консервативна модель.

4) Компромісна модель.

2. Для проведення внутрішнього аналізу фінансової стійкості її слід розглядати як здатність підприємства на довгострокову перспективу стійко генерувати доходи, які будуть достатні для виконання зобов'язань перед інвесторами і задоволення потреб власників. В даному випадку слід враховувати ризики, які виникають при виборі розміру, складу і структури активів підприємства (виробничий ризик - це ризик, пов'язаний із галузевими особливостями підприємства, тобто із структурою активів); і при виборі політики фінансування підприємства (фінансовий ризик - це ризик, обумовлений структурою джерел фінансування).

Вищезазначені ризики пов'язані з поточними і фінансовими витратами підприємства, тому з позиції фінансової стійкості ці витрати підлягають аналізу, але не всі, а лише умовно-постійні витрати.

Умовно-постійні витрати відображаються на фінансових результатах на протязі багатьох років (витрати з обслуговування обладнання і обслуговування довгострокових джерел фінансування).

Умовно-постійні витрати можна представити як матеріальні і фінансові.

Для виявлення впливу умовно-постійних матеріальних і фінансових результатів на прибуток можна представити в наступному вигляді “Звіт про фінансові результати”:

Виручка від реалізації

- Постійні матеріальні витрати

- Змінні витрати на виробництво і збут (амортизація)

+/- Сальдо інших доходів і витрат

= Прибуток до сплати відсотків та податків

- Постійні фінансові витрати

- Податок на прибуток

= Чистий прибуток.

За цією схемою дія матеріальних і фінансових умовно-постійних витрат відокремлена, як це передбачено у факторному аналізі (його логіці). В теорії фінансів зв'язок між прибутком і вартісною оцінкою витрат активів або ресурсів називається показником - ліверидж.

Таким чином, ліверидж - це показник, який характеризує залежність між умовно-постійними витратами та прибутком.

На сьогодні використовують 3 головні визначення виробничого лівериджу:

§ Питома вага матеріальних умовно-постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства (або як співвідношення умовно-постійних витрат і змінних витрат).

§ Відношення темпу зміни прибутку до сплати відсотків та податків до темпу зміни обсягу реалізованої продукції в натуральних одиницях.

§ Відношення чистого прибутку до матеріальних умовно-постійних витрат.

З позиції аналітичності дуже важливим є другий показник, він є коефіцієнтом еластичності, тому що показує на скільки відсотків зміниться операційний прибуток при зміні обсягів виробництва на певний відсоток.

При аналізі операційного лівериджу можна сформулювати наступні висновки:

Ш значна питома вага умовно-постійних витрат характеризується як високий рівень операційного лівериджу: свідчить про високий рівень виробничого ризику;