Шляхи розвитку міжнародного лізингу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

4

Размещено на http://www.allbest.ru

Шляхи розвитку міжнародного лізингу в Україні

ВСТУП

Дослідження проблем розвитку та регулювання міжнародного лізингу в Україні набуває важливого значення в умовах структурної перебудови економіки і подолання кризових явищ. Міжнародний лізинг як один із видів іноземних інвестицій та інструмент оновлення основних фондів формує матеріальну основу суспільного виробництва, створює передумови для розширеного відтворення, забезпечує впровадження у виробництво новітніх досягнень науково-технічного прогресу і слугує джерелом підвищення ефективності виробництва й економічного росту. Ефективне використання операцій міжнародного лізингу сприятиме розв'язанню проблем макроекономічної стабілізації, структурної перебудови, допоможе вивести національну економіку на шлях стабільного економічного росту.

Результати фундаментального дослідження та аналізу праць українських та зарубіжних вчених свідчать про те, що існує велика кількість невирішених проблем та задач в галузі міжнародного лізингу. Необхідність розв'язання цих проблем та активізація міжнародної лізингової діяльності в Україні зумовлюють необхідність проведення досліджень.

Міжнародний лізинг має особливе значення для вирішення цілої низки складних завдань, що стоять перед нашим суспільством.

Однією з основних сучасних тенденцій формування попиту в Україні є переорієнтація споживачів на якісну продукцію, для виробництва якої необхідне сучасне високотехнологічне обладнання. Підприємства різних галузей вітчизняної промисловості не можуть забезпечити українських товаровиробників таким обладнанням, бо рівень спрацьованості їх основних фондів в середньому становить 70-90%.

Міжнародний лізинг - це унікальний інструмент оновлення та поповнення основних фондів сучасним високотехнологічним імпортним обладнанням в умовах дорогих та майже недоступних для вітчизняних підприємств банківських кредитів.

Також для структурної перебудови народного господарства України потрібні інвестиції. Міжнародний лізинг є високоефективним інвестиційним інструментом, який допомагає оперативно використовувати у виробництві досягнення науково-технічного прогресу.

Ще одним фактором є міжнародна лізингова діяльність, що вже певний час впроваджується на практиці, але механізми її реалізації не мають відповідного теоретичного обгрунтування. Тому вивчення питань розвитку та регулювання міжнародного лізингу в Україні в сучасних умовах має не тільки науково-теоретичне, але й практичне значення. Але це тільки декілька чинників, які й зумовлюють актуальність даного дослідження.

Метою дослідження є теоретичне обговорення та розробка практичних рекомендацій щодо розвитку міжнародного лізингу в Україні.

Завдання курсової роботи:

- проаналізувати історичний розвиток та сучасний стан міжнародного лізингу в різних регіонах світу;

- розкрити теоретичні основи та виявити економічну сутність міжнародного лізингу;

- розкрити основні методи державного регулювання міжнародного лізингу в Україні;

- обґрунтувати рекомендації по вдосконаленню регулювання та розвитку міжнародного лізингу в Україні.

Об`єктом моєї роботи є процеси та операції, що виникають під час планування та організації міжнародних лізингових операцій.

Предметом дослідження є організація та планування міжнародної лізингової діяльності. Загалом розвиток цього потрібного виду бізнесу сприяє досягненню подвійної мети: розширюються ринки збуту продукції, реанімується діяльність виробників, засобів виробництва, а господарюючі суб'єкти ринку, у тому числі нові підприємницькі структури, отримають можливість розвивати свою виробничу базу.

РОЗДІЛ 1. Місце міжнародного лізингу в загальній системі міжнародних економічних відносин

міжнародний лізинг

1.1 Історичний розвиток міжнародного лізингу

Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу базується саме на можливості розподілу компонентів власності на використання речі, тобто застосування її відповідно до призначення з метою одержання доходу, та право власності як правове панування над об'єктом власності. Багатовіковим досвідом доведено, що багатство полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

Відносини власності включать в себе користування, володіння та розпорядження об'єктами власності. Повний власник може сам використовувати корисність речі та здійснювати виробництво. Якщо власник засобів виробництва сам не займається виробничою діяльністю, він надає можливість іншим особам володіти його речами на певних умовах. Тоді між власником та підприємцем виникають відносини використання майна. Підприємець тимчасово одержує юридичне право володіння, користування та розпорядження чужою власністю. Лізинг є прикладом таких відносин. Володіння, користування та розпорядження - це не повна власність. В системі власності вони є категоріями, які виражають вторинні відносини між об'єктами власності та користувачами власності.

Лізинг - це спосіб реалізації відносин власності, який виражає певний стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він має тісний зв'язок. Саме через цю його особливість він має матеріально-речовинну основу та соціально-економічну форму.

Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності та спільної економічної діяльності по вертикалі та горизонталі (з власником, суспільством і т.д.), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речовинна сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, найняттям всіх або частини речовинних елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування.

Лізинг має складну потрійну основу та містить в собі водночас суттєві властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та поєднуються один з одним, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс майнових відносин, які пов'язані з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі та наступної передачі в оренду.

Фактори виробництва - особливо важливий елемент або об'єкт, який має вирішальний вплив на можливість та результативність виробництва. Марксистська теорія в якості таких факторів виділяє робочу силу, предмети праці та засоби праці. Тобто робоча сила є особистим фактором, а предмети та засоби праці виступають речовинним фактором. Особистий та речовинний фактори складають складну систему, ефективність якої визначається технологією та організацією виробництва.

Лізинг як особлива форма господарювання має комплексний вплив на основні складових виробничого процесу: на засоби праці та на живу працю людини, на ступінь використання техніки та робочої сили. Ефект лізингу складається з об'єктивної переваги оперативного використання досягнень науково-технічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зменшення питомих витрат та інтенсифікації всього виробничого процесу. В методологічному відношенні ефект лізингу має три особливості: мультиплікативність, емерджентність та соціальність.

Мультиплікативність передбачає, що виникнувши в результаті застосування найновітнішої техніки та перетворення робітника на підприємця-власника в момент доцільної діяльності, ефект лізингу розповсюджується на всі стадії відтворення, збільшується по мірі переходу до розподілу, обміну та споживання.

Емерджентність, якісна новизна ефекту лізингової діяльності, передбачає, що величина ефекту значно перебільшує арифметичну суму результату звичайної діяльності без залучення додаткових технічних засобів. Це - інтегративний ефект, який виявляється локально та в масштабі всієї виробничої системи та збільшує її виробничу силу.

Соціальність полягає в тому, що одержаний ефект виявляється не тільки в процесі виробництва, але й в соціальній сфері життя та діяльності людей, тобто має не тільки економічні критерії, але й соціальні цінності, які виражаються в підвищенні змістовності праці, усвідомленні робітником своїх творчих можливостей, рості індивідуальних прибутків, незалежності та інше. У сукупності всі ці особливості розкривають ефект лізингу як своєрідного економічного мультиплікатора, який надає імпульс розвиткові всіх ланок підприємницької діяльності.

Якщо розглядати міжнародні аспекти економічного розвитку, то експорт капіталу сприяє поширенню лізингу обладнання, який виступає новою формою міжнародних економічних зв'язків. Нові форми в певній мірі відбивають еволюцію в засобах використання іноземних капіталів на території тих чи інших держав, починаючи з володіння, повного чи часткового, закінчуючи контрактними угодами, пов'язаними з передачею технологій, інформаційних послуг, а також послуг пов'язаних зі збутом продукції.

Відносно нове для українського підприємництва поняття "лізинг" має майже 4000-річну історію. Орендні відносини були відомі ще у давній державі Шумер приблизно у 2000 році до н.е. В ті часи в оренду здавали сільськогосподарських тварин та знаряддя праці, землю, водні джерела. Орендарями були місцеві фермери, орендодавцями - священики. Оренду землі та тварин використовували й інші давні цивілізації, такі як греки, єгиптяни та ін. Давні фінікійці здавали в оренду судна. Аристотель у своєму трактаті "Риторика" розкрив сутність лізингової угоди, бо вважав, що багатство полягає у змозі використання, а не в праві власності. Закони Хамураппі, які датуються приблизно 1760 роком до н.е. та Інституції Юстиніана (приблизно 483-565 роки) стали одними з перших законодавчих актів, які регулювали відносини, близькі за своєю сутністю до лізингових. Глибокі дослідження історії розвитку лізингових відносин ми зустрічаємо в працях російського вченого Є.В. Кабатової, а також у російського дослідника лізингових відносин В.Д. Газмана.

Свідченням розвитку лізингу в середні віки є лізингова угода між Вільгельмом Завойовником та нормандськими судновласниками на поставку кораблів. У XI столітті венеціанці здавали в оренду якорі торговцям та власникам суден. Але основними об'єктами лізингу в ці часи були коні та сільськогосподарські знаряддя. До цього етапу відноситься й один з перших законів про лізинг. Це був Закон Уельсу, прийнятий у 1284 році в Англії.

В XIX столітті лізинг розвивався як у європейських країнах так і у Сполучених Штатах Америки. Особливу роль для розвитку лізингових відносин в Європі мав розвиток промисловості, зокрема кам'яновугільної промисловості та залізничного транспорту. Власники кам'яновугільних копалень брали в лізинг локомотиви, залізничні вагони. Лізингодавцями виступали невеликі підприємства, які купували ці вагони, а потім здавали їх в лізинг залізничним компаніям. Такі угоди отримали назву оренда-купівля. А вперше термін "лізинг" був застосований у 1877 році, коли телефонна компанія "Bell" вирішила надавати телефонні апарати в лізинг, а не продавати їх.

Особливим моментом в розвитку лізингу, на мій погляд, став період другої світової війни. В перший період війни СРСР необхідна булла військово-технічна, матеріальна та фінансова допомога. США та Великобританія зобов'язалися поставляти щомісячно 100 бомбардувальників, 300 винищувачів, 800 танків та іншу військову техніку. Спочатку оплата здійснювалася золотом, потім США надали СРСР безпроцентну позику на суму 1 млрд. американських доларів для їх фінансування. Ця операція відома в історії як ленд-ліз, тобто система передачі Сполученими Штатами в лізинг озброєння, боєприпасів та інших матеріальних ресурсів країнам антигітлеровської коаліції.

Початок сучасного етапу розвитку лізингу був покладений у 1952 році у США. У Сан-Франциско Генрі Шонфельд заснував компанію "United States Leasing Corporation". 3 цього моменту лізинговий бізнес швидко розвивається спочатку в межах кожної окремої держави, а потім з'являються і операції міжнародного лізингу. У 1959 році компанія Генрі Шонфельда відкрила свій перший філіал у Канаді, а потім і в інших країнах.

Бурхливий розвиток міжнародного лізингу почався в 60-х - 70-х роках в західноєвропейських країнах, а у 80-х роках в азіатських та латиноамериканських країнах. Міжнародний лізинг став популярним в деяких країнах наприкінці 70-х років та на початку 80-х років, коли стало зрозуміло, що податкові стимули, які спрямовувалися на внутрішнє інвестування, могли також використовуватися для лізингу літаків та іншого обладнання за кордон. Але в усьому світі міжнародний лізинг розвивався повільніше ніж внутрішній. Це було зумовлено низкою чинників, таких як існування розбіжностей в законодавстві країни лізингодавця та лізингоотримувача, більша ризикованість та дороговизна операцій міжнародного лізингу порівняно з операціями внутрішнього лізингу.

Зараз у лізинговій індустрії спостерігається інтенсивний процесс інтернаціоналізації - поширення дій лізингових компаній за межі національних кордонів. Сьогодні найбільшими лізинговими ринками в світі є США, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Південна Корея, Іспанія, Канада та Південна Африка. В останні роки спостерігається зростання зацікавленості в лізингових операцій в таких країнах, як Ботсвана, Бразилія, Китай, Греція, Індія, Індонезія, Мексика, Філіппіни, Сінгапур, Венесуела, Зімбабве та інших країнах, що розвиваються. Значення лізингу як каналу надходження технологій та високотехнологічного обладнання між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, зростає кожен день. Наприклад, японські лізингові компанії грають провідну роль в азіатській лізинговій кооперації.

Тобто міжнародний лізинг для України має значення не тільки як інвестиційний інструмент, або засіб придбання та збуту продукції, але й як інструмент, за допомогою якого Україна могла б відновити та налагодити виробництво якісних товарів, які могли б конкурувати з іноземними аналогами не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринках, зайняти своє певне місце у міжнародному розподілі праці, встановити партнерські стосунки з іншими країнами.

1.2 Сутність і класифікація міжнародного лізингу

У світовій практиці немає єдиного визначення терміну "лізинг". Як в іноземній так і у вітчизняній літературі визначення лізингу відрізняються одне від одного. Спектр визначень лізингу містить його розуміння і як товарного кредиту, і як довгострокової оренди машин, устаткування, транспортних засобів і споруд виробничого призначення, і як особливий вид інвестиційної діяльності, а іноді його вважають завуальованою купівлею-продажем майна.

Новий оксфордський словник для бізнесового світу подає два трактування терміну leasing (від англ, to lease - здавати або брати в оренду). По-перше, воно означає надання або отримання майна за договором лізингу. А договір лізингу в цьому ж словнику тлумачиться як контракт, за яким володар майна дозволяє іншій особі використовувати це майно певний час, і, як правило, отримує за це винагороду. По-друге, це наймання (обладнання, в тому числі автомобілів та інших машин) для того, щоб запобігти капітальних витрат, які з'являються при купівлі майна, або для того, щоб запобігти купівлі обладнання, яке швидко застаріває. Це визначення відразу ж висвітлює найважливіші переваги лізингу, через які він набуває поширення. Тобто, лізинг використовується у двох випадках: для того, щоб не купувати нове дороге обладнання, але мати змогу використовувати його, та для того, щоб не купувати, а лише використовувати, обладнання, яке швидко застаріває. На мій погляд, при застосуванні лізингу та при розробці законодавчих актів щодо його використання в сучасних умовах необхідно звертати увагу саме на ці його особливості.

Європейська федерація національних асоціацій лізингових компаній дає таке визначення: "Лізинг - це договір про оренду заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендатором, у той час як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності".

У статті 1 Закону України "Про лізинг" зазначається, що лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачеві майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингових платежів.

Таким чином, можна виділити чотири основні характеристики лізингу:

- право власності на активи відокремлюється від права користування цими активами. Лізингоотримувач придбає право використовувати актив без права власності на нього;

- лізингоотримувач повинен зробити серію виплат лізингодавцю;

- строк лізингу - це певний період часу, протягом якого право використовувати актив відокремлено від права власності на нього. Перед або після цього строку право власності та право використовувати актив об'єднані у лізингодавця або лізингоотримувача;

- лізинговий строк як правило співпадає з строком корисної служби лізингованого майна.

Міжнародний лізинг є більш складною операцією ніж лізинг в середині країни. Крім відмінностей в юридичних та фінансових традиціях, фінансових звітностях та практиці бухгалтерського обліку мають місце такі серйозні моменти як юридичні бар'єри, операційні витрати, дискрімінуюче оподаткування. Крім того в наших умовах до переліку перешкод додаються інфляційні процеси, політичні проблеми, законодавство, яке постійно змінюється, та інші фактори. До того ж концептуальні непорозуміння, теоретична неузгодженість можуть вплинути на подальше поширення та розвиток міжнародного лізингу.

Початковою формою міжнародного лізингу став cross-border (від англ. cross - через, border - кордон) лізинг. Зараз деякі автори ототожнюють поняття міжнародного лізингу та cross-border лізингу. Це можна побачити в роботі Л. Прилуцького "Фінансовий лізинг". На мій погляд поняття "міжнародний лізинг" ширше ніж "cross-border лізинг". Cross-border лізинг - це одна з форм міжнародного лізингу. Українського аналога цьому терміну не існує, тому, враховуючи сутність цієї операції та дослівний переклад "лізинг через кордон", пропоную перекладати його як закордонний лізинг. Так, якщо іноземна філія-лізингодавець знаходиться у країні лізингоотримувача, вона виробляє майно і надає його в лізинг, але це майно не перетинає кордон. Ця угода не є закордонним (cross-border) лізингом, але вона є міжнародним лізингом, бо суб'єкти угоди знаходяться під юрисдикцією різних країн. Різницю між міжнародним та закордонним (cross-border) лізингом доводить ще один приклад. У 1997 році Великобританія повернула Гонконг Китаю, але була проголошена політика "одна країна, дві системи". В Гонконзі існує своя юридична система, яка суттєво відрізняється від системи Китаю. Тому виникає питання, чи буде лізингова угода між Китаєм та Гонконгом міжнародною. Якщо ототожнювати поняття міжнародного лізингу та закордонний (cross-border) лізингу, то звичайно ні. Майно не перетинає кордонів, але в угоді задіяні дві юридичні, економічні, бухгалтерські та податкові системи, навіть дві валюти. Тому така угода буде міжнародним лізингом. В роботах В.Н. Кочеткова "Організація лізингових операцій", Міщенко В.І. "Основи лізингу", Горемикіна В.А. "Лізинг", Кабатової Є.В. "Лізинг: правове регулювання та практика" міжнародний (або зовнішній) лізинг визначають як лізингову угоду, в якій сторони водночас знаходяться під юрисдикцією різних країн. Цей вид лізингу включає також угоди, що укладаються між лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал спільно із закордонною фірмою (є спільним підприємством).

Але все ж по своїй сутності міжнародний та внутрішній лізинг збігаються. Коли лізинг потрапляє у міжнародний контекст, він просто стає складнішою категорією через відмінності в юридичному, бухгалтерському, валютному, соціальному та політичному середовищах різних країн.

Закон України "Про лізинг" дає таке визначення: "Міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони". На мій погляд, це визначення по суті не відрізняється від попередніх, але є більш конкретним, тому у своїй роботі я буду дотримуватись саме його. Сутність міжнародного лізингу розкривають його основні, домінантні особливості. Серед них слід виділити такі:

1) Відокремлення права власності від права користування активом протягом певного періоду повинно здійснюватися в узгодженні як мінімум з двома юридичними, бухгалтерськими та податковими системами.

2) Передача активу в лізинг може проходити в прямій або опосередкованій формі. Пряма форма - це коли майно фізично перетинає кордон для того, щоб потрапити в країну лізингоотримувача. Опосередкована - коли майно не треба перевозити через кордон, бо воно вже знаходиться в країні лізингоотримувача.

3) Період лізингового договору може бути або часом, протягом якого лізингоотримувач користується майном без часу транспортування майна від лізингодавця до лізингоотримувача, або часом, який покриває і транспортування і користування майном. При внутрішньому лізингу час перевезення активу, як правило, такий короткий, що його ігнорують при прийнятті рішення. В міжнародному лізингу термін лізингу, як правило включає й час доставки, якщо він довгий та витрати на доставку високі. Так час перевезення, витрати на транспортування та страхування - це важливі фактори при прийнятті рішення про укладання договору міжнародного лізингу.

4) Термін лізингової угоди, як правило, співпадає з терміном корисної служби активу.

5) Лізингові платежі при міжнародному лізингу можуть здійснюватися у формі національної валюти лізингодавця, лізингоотримувача або третьої країни, в формі колективної валюти або в формі товару, послуги або природного ресурсу.

Відомий спеціаліст з лізингу Т.Кларк поділяє міжнародний лізинг на три основні категорії: інвестиції у закордонне підприємство; міжнародна кооперація між лізинговими компаніями та міждержавний бізнес.

Взагалі міжнародний лізинг можна класифікувати за рядом критеріїв: мотиви здійснення операції, форма лізингових платежів, рівень інтеграції, оподаткування, бухгалтерські стандарти, кількість сторін в лізинговій угоді, обсяг обслуговування майна, об'єкт, наміри учасників.

За мотивами здійснення операцій міжнародний лізинг для лізингодавця може бути експортним, якщо метою є поширення експорту, реалізація товару за кордон, інвестиційним, якщо метою є інвестування за кордон, гарантованим, якщо метою лізингодавця є забезпечення себе від неплатежів з боку лізингоодержувача, та збутовим, якщо метою є розширення ринків збуту лізингованої продукції. Для лізингоотримувача за мотивами міжнародний лізинг може бути імпортним, якщо метою операції є імпорт закордонного обладнання, фінансуючим, якщо метою є залучення іноземних інвестицій, та пільговим, якщо метою є одержання податкових та амортизаційних пільг по угоді.

За видом лізингових платежів міжнародний лізинг може бути валютним, якщо лізингові платежі здійснюються в грошовій формі, або бартерним, коли лізингові платежі здійснюються у формі товару або послуги. Як правило лізингодавець із розвиненої країни вимагає, щоб лізингові платежі здійснювалися в валюті його країни, а лізингодавці з країн, що розвиваються, вимагають, щоб лізингові платежі здійснювалися у вільно конвертованій валюті. Хоча зараз лізингові платежі за договором міжнародного лізингу часто робляться у кошикових валютах. З іншого боку, продукція, що виробляється лізингоотримувачем, може бути використана для лізингових платежів. Така форма вигідна для лізингоотримувача, бо зникає необхідність шукати додаткові канали збуту, товари відвантажують відразу ж після виготовлення, не треба шукати кошти для сплати лізингових платежів. Такий міжнародний лізинг називають бартерним.

За рівнем інтеграції міжнародний лізинг може бути одиничним, якщо угода має одиничний характер. Якщо між країнами, що здійснюють міжнародний лізинг, укладені певні міждержавні програми, в рамках яких здійснюються ці угоди, то такий лізинг буде в межах міждержавних програм. Якщо міжнародні лізингові угоди відповідають програмам інтеграції країн, то такі угоди здійснюються в межах інтеграційних угрупувань. В Україні зараз майже всі угоди міжнародного лізингу носять одиничний характер. Різні країни мають різні системи оподаткування, тому їх можна поділити на ті, законодавство яких передбачає пільгове оподаткування лізингової діяльності, ті, законодавство яких не передбачає ніяких пільг ні для лізингодавця ні для лізингоотримувача, ті, законодавство яких передбачає пільги тільки для лізингодавця, та ті, законодавство яких передбачає пільги тільки для лізингоодержувача. Тому, якщо міжнародна лізингова угода укладається для того, щоб використати певні привілеї в оподаткуванні лізингової діяльності, то така угода називається орієнтованою на податкові пільги. Більшість угод міжнародного лізингу укладаються з метою використання податкових пільг. Але в деяких країнах, наприклад, Німеччині, законодавство не передбачає пільгового оподаткування міжнародного лізингу, тому такі угоди називають неорієнтованими на пільгове оподаткування.

У вересні 1982 року міжнародний комітет з бухгалтерських стандартів опублікував міжнародні бухгалтерські стандарти №17: бухгалтерський облік лізингу. В жовтні 1997 року ці стандарти були переглянуті, поліпшені та затверджені комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів. У відповідності з цим документом лізинг визначається як угода, де лізингодавець надає лізингоотримувачеві в обмін на лізингові платежі право використовувати актив протягом узгодженого періоду часу. Цей документ визначає два типи лізингу: фінансовий та оперативний.

Предметом лізингу можуть бути будь-які не споживані речі, у тому числі підприємства і інші майнові комплекси, будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби і інше рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингових угоду не можуть бути земельні ділянки і інші природні об'єкти, а також майно, яке законом заборонене для вільного обігу.

Чіткої класифікації видів лізингових угод немає, її і не може бути, оскільки за різними критеріями класифікації одна й та сама угода може бути "зарахована" до різних категорій, а самі такі категорії взаємно перетинаються та "накладаються" одна на одну.

Лізингова операція, у свою чергу, є сукупністю договорів, необхідних для реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингополучателем і продавцем (постачальником) предмету лізингу.

РОЗДІЛ 2. Організація міжнародних лізингових операцій

2.1 Етапи здійснення організації міжнародного лізингу

Під організацією здійснення лізингової операції розуміють послідовне налагодження і юридичне оформлення організаційно-економічних відносин між суб'єктами лізингу та забезпечення моніторингу виконання взятих ними зобов'язань. Така організація здійснюється у три етапи: підготовчий, юридичного оформлення відносин між учасниками лізингової операції і виконавчий.

На підготовчому етапі потенційними суб'єктами лізингової операції виконується весь комплекс попередніх робіт, необхідний для наступного юридичного оформлення організаційно-економічних відносин між ними через укладання відповідних договорів. До таких робіт (лізингових процедур) відносять:

- обгрунтування необхідності укладання лізингової угоди потенційним лізингоодержувачем;

- звернення (заявка) потенційного лізингоодержувача до лізингодавця з пропозицією надати лізингові послуги;

- попередня оцінка ефективності лізингової угоди лізингоодержувачем і лізингодавцем;

- оцінка лізингодавцем платоспроможності і ділової репутації потенційного лізингоодержувача;

- заявка лізингової компанії до банку про надання кредиту для фінансування лізингової угоди за умови нестачі власних коштів;

- замовлення лізингодавця виробнику (постачальнику) про купівлю у власність відповідного об'єкта лізингу.

На другому етапі між учасниками лізингової операції здійснюється укладання:

- лізингової угоди;

- кредитної угоди між лізингодавцем і банком за умови нестачі власних коштів;

- договору купівлі-продажу об'єкта лізингу;

- акт прийняття об'єкта лізингу в експлуатацію;

- угода про технічне обслуговування об'єкта лізингу;

- угода про страхування об'єкта лізингу.

Зазначимо, що не всі із названих договорів мають бути обов'язково укладені. Скажімо, при двосторонній лізинговій угоді відпадає необхідність у договорі купівлі-продажу об'єкта лізингу. Лізингоодержувач нерідко може самостійно забезпечити технічне обслуговування об'єкта лізингу, а тому йому немає потреби укладати договір про таке обслуговування.

На третьому, виконавчому, етапі здійснюється виконання лізингової угоди щодо експлуатації об'єкта лізингу відповідно до вимог, зазначених в угоді, виплати лізингових платежів в обумовленому розмірі і в передбачені строки, також щодо правильного документального відображення операцій, пов'язаних з реалізацією лізингової угоди, в обліку та звітності суб'єктів цієї угоди та оформлення відносин між лізингодавцем і лізингоодержувачем, пов'язаних із завершенням лізингової угоди (повернення об'єкта лізингу, укладання нової угоди, викуп об'єкта лізингу).

З огляду на інтереси лізингоодержувача, найбільш важливим для нього є договір, який укладається у формі багатосторонньої лізингової угоди за участю вказаного суб'єкта господарювання, лізингодавця та продавця об'єкта лізингу або у формі двосторонньої угоди між лізингоодержувачем і лізингодавцем.

Законом України «Про лізинг» передбачаються такі істотні умови лізингового договору:

- найменування сторін (їх повна і скорочена назви);

- об'єкт лізингу. В цій умові детально описуються склад майна, що передається у користування лізингоодержувачу, його вартість, техніко-економічні характеристики, умови та строки його поставки. Якщо лізингодавець порушив строки чи/та умови поставки об'єкта лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від нього поставки цього об'єкта та відшкодування збитків, спричинених затримкою його передачі у користування вказаного суб'єкта лізингової угоди;

- строк, на який укладається лізингова угода;

- розмір та форма сплати лізингових платежів, строки сплати та умови перегляду;

- умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно із законодавством України;

- умови повернення об'єкта лізингу. Тут передбачаються строки повернення, яка із сторін несе витрати, пов'язані з таким поверненням, технічний стан об'єкта. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна вказаного суб'єкта лізингу і підлягає поверненню лізингодавцю. Якщо з вини лізингоодержувача порушено строки та умови повернення об'єкта лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача безумовної передачі зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих такою затримкою, відповідно до умов договору;

- умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану. В цій умові зазначається, що лізингодавець має право здійснювати за свій рахунок контроль за експлуатацією та цільовим використанням об'єкта лізингу лізингоодержувачем. Останній зобов'язаний експлуатувати орендоване майно згідно з умовами цього пункту договору та інструкціями продавця;

- умови страхування об'єкта лізингу;

- умови реєстрації об'єкта лізингу. Відповідно до згаданого Закону майно, передане в оренду за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Лізингоодержувач в цьому разі здійснює реєстрацію об'єкта лізингу згідно з чинним законодавством. За оперативного лізингу орендоване майно залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Водночас лізингоодержувач зараховує дане майно на позабалансовий рахунок з відміткою, що це майно орендоване по оперативному лізингу;

- умови викупу об'єкта лізингу після закінчення строку лізингової угоди. Такий викуп може бути здійснений не раніше строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Якщо лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу і не продовжить строку лізингової угоди після її завершення, він зобов'язаний повернути вказаний об'єкт лізингодавцю у стані, зазначеному в договорі;

- умови дострокового розірвання угоди. Ці умови визначаються в договорі за взаємною згодою сторін. Водночас Законом України «Про лізинг» передбачається, що угода розривається у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків. На вимогу лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі;

- умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача. Останній зобов'язаний у зазначені в цьому пункті строки надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ до перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;

- відповідальність сторін;

- дата і місце укладення угоди.

У лізинговій угоді за взаємною згодою сторін можуть бути передбачені й інші умови.

Лізингова угода набуває чинності з дати підписання її суб'єктами (лізингоодержувачем, лізингодавцем і постачальником) акта приймання об'єкта лізингу в експлуатацію. У разі виявлення дефектів, що можуть бути усунуті, в згаданому акті наводиться їх перелік і встановлюється термін, не пізніше якого постачальник зобов'язаний їх виправити. Якщо ця умова постачальником (виробником) не виконується, то лізингоодержувач має право вимагати заміни об'єкта лізингу або навіть розірвати договір. Крім того, згідно з українським законодавством лізингоодержувач ще до підписання акта приймання може відмовитися від об'єкта лізингу, якщо він не відповідає умовам договору.

За фінансового лізингу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта лізингу несе лізингоодержувач, а за оперативного лізингу - лізингодавець, якщо інше для обох цих випадків не передбачено договором. У разі, якщо постачальник чи лізингодавець прострочили строк передачі об'єкта лізингу, то ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження у період прострочення бере на себе сторона, яка допустила таке прострочення.

У договорі оперативного лізингу може передбачатися як зобов'язання орендаря або як дозвіл йому здійснювати поліпшення об'єкта лізингу. Витрати на таке поліпшення лізингоодержувач відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18. 11. 97 має відносити до витрат, що пов'язані з поліпшенням основних фондів. Якщо сума цих витрат знаходиться в межах 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, то вони відносяться до валових витрат підприємства. За умови, що вказані витрати перевищують 5%, то сума їх перевищення відноситься на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 основних фондів або балансової вартості окремого об'єкта групи 1 цих фондів. Ця дія не змінює порядку нарахування амортизації, тобто воно здійснюється на підвищену балансову вартість основних засобів за нормами, що передбачені для відповідних груп цих засобів.

За міжнародного лізингу операції з ввезення (пересилання) майна на митну територію України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте за внутрішнього лізингу цим податком не оподатковуються операції з передачі майна лізингодавця у користування лізингоодержувачу та його повернення лізингодавцю після закінчення дії лізингової угоди.

При організації лізингових операцій потрібно також враховувати, що оплата вартості послуг за договорами оперативного лізингу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Проведенню лізингових операцій передує велика організаційна робота.

Для успішної діяльності банк повинен володіти можливостями широкої реклами лізингових операцій і їхніх переваг для потенційних лізінгоотрімувачів.

Велике значення має вивчення лізингового ринку, його основних тенденцій,виявлення попиту на певні види обладнання. При цьому до уваги приймаються різноманітні чинники: коливання ринкових цін на те або інше обладнання, що користується попитом, ціни і тарифи на інші супутні лізингу послуги (ремонт, технічне обслуговування), зміна транспортних тарифів і т.д.

Загальною метою попередньої роботи є пошук потенційних клієнтів,зацікавлених в здійсненні лізингу. Разом з тим ініціатива в проведенні лізингових операцій може виходити і від майбутнього лізингоотримувача.

Всі подальші взаємовідносини між сторонами грунтуються на основі заявки-клопотання, яке надається лізингоотримувачу майбутнім користувачем.

Лізінгодавець має право поступитись своїми правами по лізинговій угоді або будь-якими інтересами, що випливають з неї, повністю або частково третій особі без згоди користувача але з повідомленням його про це.

Лізингова угода набирає чинності з дати введення обладнання як об'єкту угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в угоді терміну.

Лізингова угода вважається припиненою по закінченні терміну її чинності. Лізінгоотрімувач не може відмовитися від лізингу до закінчення терміну угоди. У випадку її розірвання він зобов'язаний внести лізингодавцю компенсацію, що дорнівнює всій сумі закриття угоди (всю несплачену в термінлізінгову плату і загальну суму наступних внесків, яка мала бути внесена, якщо б угода не була розірвана).

Лізінгоотрімувач має право розірвати угоду тільки у тому випадку, якщо при прийманні обладнання виявляються його недоліки, що виключають нормальну роботу і усунення яких неможливо. Про розірвання угоди він повинен повідомити лізингодавця у письмовій формі не пізніше 10 днів із дня закінчення терміну постачання обладнання. Всі суперечки, що виникають в зв'язку з укладенням і виконанням лізингової угоди, вирішуються між сторонами в арбітражі або суді.

При перерахуванні лізингових внесків в більшості випадків використовуються платежі з фіксованою загальною сумою платежу. Лізингова плата в цьому випадку включає в себе амортизаційні відрахування відвартості аредного обладнання, плату за користування позичковим засобами, суму комісійної винагороди лізингодавцю і плату за надання їм додаткових послуг по угоді. Лізинговий платіж з авансом (депозитом) допускає, що користувач майна представляє лізинговий платіж у встановленому в момент підписання угоди розмірі, а інша сума платежу сплачується після підписання акту про приймання обладнання в експлуатацію. Мінімальна лізингова плата являє собою суму всіх лізингових платежів, що повинен здійснити користувач за весь період лізингу і суму, яку він повинен сплатити, якщо має бажання придбати майно у власність після закінчення терміну лізингу.

На практиці переважають періодичні лізингові внески. У лізинговій угоді повинен бути прийнятий в якості додатку графік сплати періодичних лізингових внесків. Одноразовий платіж в поєднанні з періодичними внесками застосовується у випадку, якщо в угоді передбачена виплата лізингодавцю авансу.

На лізинговому ринку України сьогодні активно працюють українсько-швейцарське спільне підприємство "Українська фінансова лізингова компанія" (Київ), лізингова компанія "Лізинг-нерухомість" (Луцьк), фінансово-лізингова компанія "Електрон-лізинг" (Львів), державне підприємство "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія", "Украгроліз"(Київ), командитне товариство "Лізингова компанія "Укрінтерлізинг" (Львів), лізингова компанія "Сокіл-транслізинг" (Львів), TOB "Оптимум лізинг" (Київ), а також лізингові компанії банків "Аваль-лізинг" та "Укрексімлі-зинг".

2.2 Переваги та недоліки міжнародних лізингових операцій

Лізингові операції дуже схожі з кредитними операціями зі всіх прав і норм державного регулювання. Але не дивлячись на це лізинг відрізняється від кредиту тим, що після закінчення терміну лізингу і виплати всієї обумовленої договором суми, об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо договором не передбачений викуп об'єкту лізингу за залишковою вартістю або передача у власність лізингоотримувачу). При кредиті ж банк залишає за собою право власності на об'єкт, як заставу позики. Що стосується міжнародного бізнесу, то найпоширенішими формами лізингу є оперативний, фінансовий і міжнародний лізинг.

Для виробника технічних засобів, наприклад, лізинг відкриває перспективи:

1. Створення передумов для скорочення накладних витрат ( витрат на рекламу, аналіз ринку, пошук споживачів тощо). У цьому випадку усі ці витрати покладені в обо`язки лізингової компанії, а виробник може сконцентрувати свої зусилля, зокрема фінансові, на розв`язанні виробничих задач зі зниження собівартості продукції.

2. В особі лізингової компанії виробник знаходить постійного гуртового споживача, готового заплатити стовідсоткову вартість замовлення одразу.

3. Отримується можливість перекласти на лізингову компанію незадоволення споживача, що викликано поламкою обладнання внаслідок неумілої експлуатації або поганого обслуговування.

Орендодавцю (лізинговій компанії) лізинг дає можливість:

1. Розширити номенклатуру товарів, яку він пропонує на внутрішньому і зовнішньому ринках.

2. Забезпечити продаж продукції і надання послуг, реалізація яких на інших умовах не вигідна або зовсім не можлива.

3. Підвищувати економічну ефективність зданих в оренду машин, інших товарів багаторазового використання.

4. Розвивати і зміцнювати ділові стосунки з кінцевими споживачами, уникаючи посередницьких фірм.

Лізинг для орендаря забезпечує отримання важливих для його діяльності таких переваг:

1. Стовідсоткове кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів. Контракт підписується на повну вартість майна. Орендні платежі є поточними і, як правило, починаються після постачання майна орендодавцем або пізніше.

2. Набагато простіше отримати контракт по лізингу, ніж позику. Особливо це стосується дрібних або середніх підприємств.

3. Можливість через оренду сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й направляти зекономлені кошти на інші потреби.

4. Ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця. Орендар має можливість постійно оновлювати свій парк обладнання через підписання лізинговою компанією нового контракту, але вже на більш прогресивне обладнання.

5. Під час підписання контрактів з лізинговою компанією орендар може розраховувати надходження своїх доходів і виробити з нею відповідну для нього схему фінансування.

6. Дає змогу орендувати найновіше і дороге обладнання без значного нагромадження капіталу для придбання такого обладнання.

7. З`являється можливість використовувати набагато більше виробничих потужностей, ніж під час купівлі технічних засобів. Тимчасово вивільнені завдяки лізингу грошові кошти орендар може витратити на будь-які виробничі потреби.

8. В орендаря з`являється можливість економії за статтею «Амортизація».

9. Якщо орендарем є акціонерне товариство, то зростає його ліквідність, що сприяє підвищенню курсу його акцій на біржі.

Лізинг передбачає також і різноманітні специфічні переваги. Так, наприклад, фінансування процесу формування основних засобів виробництва через лізинг не обмежує можливості підприємства у додаткових закупівлях матеріалів і сировини, необхідних для розширення виробництва.

Як і розвиток кредитної системи, лізинг містить у собі великий потенціал розкріпачення підприємства, раціонального використання товарних і фінансових ресурсів, великої гнучкості у відносинах між не виробниками та споживачами. Тим самим лізинг і сам може зробити перші кроки до ринку, зокрема до ринку зовнішнього.

У той самий час лізинг має деякі недоліки:

- в деяких випадках лізинг може бути дорожчим від купівлі за рахунок банківської позики;

- лізингоодержувач, не будучи власником товару, обмежений в користуванні об`єктом, взятим в оренду;

- у деяких випадках лізинг промислового обладнання (особливо короткотерміновий) за несприятливої кон`юнктури може виявитися несприятливим для орендаря. Проте ці недоліки можна переробити за умови грамотного оформлення лізингового договору.

Для ряду українських підприємств міжнародний лізинг важливий як один з інвестиційних каналів, засіб придбання та збуту продукції, за допомогою якого Україна могла б налагодити виробництво якісних та конкурентоспроможних не тільки на внутрішньому ринку товарів. Завдяки цьому наша країна змогла б посісти належне місце у міжнародному поділі праці, встановити партнерські відносини з іншими країнами. Втілення стратегії економічного зростання нашої держави та розвитку промисловості на засадах міжнародного лізингу можливе лише за умови створення функціонального регуляторного механізму, що включає методи цивільно-правового регулювання, методи економічного регулювання, а також адміністративні методи регулювання лізингової діяльності. Саме система регулювання визначає динаміку, тенденції та напрямки розвитку міжнародного лізингового ринку. Особливе значення мають економічні методи регулювання лізингу, серед яких необхідно виділити систему оподаткування, яка безпосередньо впливає на економічну доцільність та ефективність використання цього фінансового інструмента.

На жаль, в Україні сьогодні фактично відсутні будь-які податкові пільги, які б стимулювали розвиток міжнародного лізингу.

Отже, міжнародна форма лізингу має місце тоді, коли договір полягає між суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав, або у разі, коли майно або платежі перетинають державні кордони. По своєму походженню лізинг достатньо складна операція, яка відрізняється достатньо складною організацією. Що саме це означає? У багатьох договорах має місце як мінімум три контракти: 1) між орендарем і орендодавцем; 2) між постачальником і орендодавцем; 3) між орендодавцем і банком. Як правило, перед початком договору проводиться ретельний аналіз фінансового стану клієнта. У лізингу дуже важлива гарантія того, що до кінця контракту устаткування матиме певну залишкову вартість. Для цього існує система страхування залишкової вартості. Орендар за свій рахунок страхує предмет лізингу від всіх випадків риски (пожежі, крадіжки і т. д.) і впродовж 15 днів від початку лізингу надає орендодавцеві завірену копію страхового поліса. Як би багато не мовилося про плюси і мінуси лізингу, хочеться підсумувати їх в окремий висновок

Переваги лізингу - лізинг надає відразу стовідсоткове кредитування і вимагає миттєвої оплати платежів. Орендні платежі починаються після постачання майна або навіть пізніше. Дрібним або середнім підприємцям простіше отримати контракт по лізингу, ніж отримати позику. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, тому що передбачається, що забезпеченням контракту є само устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань, лізингова компанія стразу ж забирає своє майно. Лізингова угода достатньо гнучка, тому що надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Лізингові платежі за домовленістю бувають щомісячними, щоквартальними і т. д., а суми платежів можуть відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою або плаваючою. Іноді погашення здійснюється після отримання виручки від реалізації товарів, зроблених на устаткуванні, узятому в лізинг. Ризик старіння устаткування повністю лежить на лізингодавцю, а платежі по лізингу з суми прибутку від використання устаткування не підлягають оподаткуванню, оскільки є орендною платою. Сума платежів по лізингу фіксується під час укладення договору і не залежить від коливань валютного курсу і змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

При міжнародних лізингових операціях орендар отримує соціальні пільги країни-орендодавця.

Недоліки лізингу - орендар не виграє на підвищенні залишковій вартості устаткування (часто через інфляцію). Якщо це фінансовий лізинг, то орендні платежі не припиняються до закінчення контракту, не дивлячись на моральне старіння устаткування через науково-технічний прогрес. Складність організації також є недоліком цієї операції. Вартість лізингу більше позики, але не варто забувати, що ризик застарілого устаткування покладається на орендодавця, а отже він бере велику комісію для компенсації. Лізингові платежі відносяться на валові витрати лізингоотримувача, а якщо лізингодавцем є нерезидент України, він може потрапити під положення про 15% репатріацію прибутку, що є також не мало важливим недоліком при здійсненні міжнародних лізингових операцій.

Незважаючи на те, що Україна має доволі високий потенціал для розвитку ринку лізингу, опитувані лізингові компанії наголосили на деяких аспектах, що стримують цей розвиток. А саме:

1. Доступ фінансування - вартість лізингу залишається порівняно високою для лізингоотримувача, тому більшість підприємств все ще мало використовують переваги лізингу. Переважна більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого дорівнює 20% від вартості предмета лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, крім того, вимагається додаткове забезпечення, окрім самого предмета лізингу. Але багато компаній, які сьогодні виходять на ринок, добре обізнані з існуючими умовами. Такі компанії вимагають менший авансовий платіж та забезпечення (інколи не вимагають взагалі), і приймають рішення з кредитування, швидше орієнтуючись на грошовий потік.

2. Податкове законодавство та Адміністративна реформа. Розвиток лізингу стримують переважно специфічні проблеми регуляторного середовища, зокрема відсутність системи економічного стимулювання розвитку міжнародного лізингу в Україні. Важливою складовою економічного стимулювання розвитку міжнародного лізингу є пільгова система оподаткування.

Податкове законодавство України не передбачає будь-яких пільг під час здійснення операцій міжнародного лізингу і містить положення, які роблять застосування цього фінансового інструмента економічно невигідним. Введення пільгової системи оподаткування операцій здатне значно прискорити розвиток цього виду послуг, зробити його ефективним інвестиційним механізмом національного розвитку, зростання економічного потенціалу.

3. Нерозвинені кредитні бюро. Лізингові компанії відчувають труднощі, аналізуючи потенційних лізингоотримувачів, внаслідок відсутності достатньої інформації про кредитну історію клієнта. В країнах, де лізинг становить істотний процент капітальних інвестицій, процедури аналізу істотно спрощуються, оскільки простий телефонний дзвінок може надати інформацію про кредитну історію потенційного лізингоотримувача. В Україні процес отримання кредитної історії істотно ускладнюється. З розвитком кредитних бюро лізингові компанії зможуть спростити цей процес оцінки клієнта, що сприятиме росту кількості лізингових операцій.