Шляхи розвитку міжнародного лізингу в Україні

Переваги лізингових операцій для клієнтів:

Лояльність та оперативність. До платоспроможності покупця обладнання лізингодавці висувають менші вимоги, ніж банки. Страхування майна включається до лізингових платежів, а заставою у цьому випадку виступає сам предмет лізингу. Додаткова застава зазвичай не вимагається.

Придбання майна через лізинг звільняє покупця від необхідності укладати безліч договорів: кредиту, купівлі-продажу майна, страхування, застави. У банку заяву на придбання в кредит авто розглядатимуть не менш ніж два тижні, лізингові ж компанії обіцяють поставку замовленого майна протягом тижня після подачі всіх документів.

Сервіс. Крім фінансування купівлі майна лізингові компанії забезпечують низку додаткових послуг. Приміром, клієнту, який придбав у лізинг автомобіль, лізингова компанія організовує реєстрацію його у МРЕВ, щорічне проходження техогляду, оплату транспортного податку, ремонт автомобіля, заміну шин тощо. Інакше кажучи, бере на себе частину виробничих витрат на обслуговування придбаних основних засобів. Ще одна приваблива риса лізингової схеми - у разі потреби підприємство може без зайвих клопотів повернути майно.

У розвинених країнах капітальні інвестиції у виробництво значною мірою здійснюються за допомогою лізингу. У країнах ЄС, за даними Світового банку, через лізинг здійснюється 15-30% інвестицій в основні фонди. В Україні ця цифра становить 1,2%. При цьому для промислового сектору економіки цей показник близький до нуля. Адже понад 80% усіх активів, наданих у лізинг, припадає на транспортні засоби, які використовуються переважно підприємствами транспортної, торговельної та інших галузей.

РОЗДІЛ 3. Планування міжнародних лізингових операцій

3.1 Види лізингу та їх інтерпретація в міжнародний лізинг

Лізингові угоди за своїм характером є багатоваріантними і можуть відрізнятися одна від одної істотно або лише за якоюсь однією побічною ознакою. Для кращого розуміння суті цих угод здійснюється їх класифікація за сукупністю ознак. У зарубіжній та вітчизняній літературі виділяють такі класифікаційні ознаки, як склад учасників угоди, обсяг обслуговування об'єкта лізингу, сектор ринку, де здійснюються операції, рівень окупності об'єкта лізингу, характер лізингових платежів, тип майна, що передається в оренду, термін використання цього майна та ін.

Вказані ознаки різні за своєю вагомістю. Частина з них лише частково модифікує лізингову угоду, не торкаючись її принципових аспектів. Водночас існує основоположна ознака, яка надає лізинговим угодам відповідного змістовного характеру. Такою ознакою є особливості здійснення лізингу щодо ступеня окупності об'єкта лізингу і переходу права власності на нього. Саме за цією ознакою виділяють такі два види лізингу, що можуть набувати певних модифікацій, якщо до цієї основної ознаки приєднується якась інша (інші) неістотна ознака: фінансовий лізинг і оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг (Finance Leasing) вітчизняним законодавством трактується як лізингова угода, в результаті укладення якої лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення угоди.

По завершенні строку угоди фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. Тобто ця юридична норма передбачає, що за умови укладення угоди фінансового лізингу на повний строк амортизації об'єкта лізингу останній по закінченні терміну цієї угоди переходить у власність лізингоодержувача. В іншому разі, коли строк угоди менший від строку амортизації об'єкта лізингу, останній обов'язково повинен бути викуплений лізингоодержувачем за залишковою вартістю.

Таке законодавче трактування фінансового лізингу, максимально наближене до міжнародних норм, має переваги над трактуванням, що зустрічається в економічній літературі, коли його здійснення пов'язується з повною окупністю об'єкта лізингу за строк, що за своєю тривалістю збігається зі строком повної амортизації цього об'єкта. Прив'язка поняття фінансового лізингу до строку повної амортизації лізингового майна істотно обмежує можливості потенційних інвесторів. Встановлення мінімального періоду фінансового лізингу на рівні 60 % строку амортизації дає змогу скоротити реальні терміни здійснення інвестицій через лізинг з 8 - 10 до 4 - 6 років. Завдяки цьому лізинг стає значно привабливішим для інвесторів, насамперед іноземних.

Водночас такий підхід до визначення суті фінансового лізингу вигідний і лізингоодержувачу, оскільки він має можливість, не чекаючи завершення строку амортизації об'єкта лізингу, викупити його і одержати від цього певні економічні переваги.

Слід звернути увагу ще на одну обставину, яка є важливою для обох суб'єктів договору з фінансового лізингу. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» суб'єкти господарської діяльності одержали право самостійно здійснювати індексацію вартості майна залежно від індексу інфляції за попередній період діяльності. Використовуючи це право, лізингоодержувач має змогу повністю проамортизувати об'єкт лізингу без втрат його реальної вартості через інфляційні процеси.

Оперативний лізинг (Operative Leasing) -- це лізингова угода, якою передбачається, що лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення угоди. Після завершення строку угоди оперативного лізингу можливі такі варіанти дій відповідно до Закону України «Про лізинг»:

- об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю;

- строк договору лізингу може бути продовжений;

- об'єкт лізингу може бути повторно переданий іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Спільним між фінансовим і оперативним лізингом є те, що об'єкт лізингу протягом усього строку договору залишається власністю лізингодавця. При цьому лізингова угода в обох випадках зберігає чинність, якщо право власності на об'єкт лізингу переходить від лізингодавця до іншої особи. Істотною відмінністю між вказаними видами лізингу є діаметрально протилежна форма реалізації права власності на об'єкт лізингу: за фінансового лізингу об'єкт обов'язково переходить у власність лізингоодержувача, а за оперативного -- залишається у власності лізингодавця.

Ця принципова різниця між вказаними видами лізингу породжує й істотні відмінності в зобов'язаннях щодо покриття витрат на отримання об'єкта лізингу в процесі виконання лізингової угоди. При фінансовому лізингу вказані витрати несе лізингоодержувач, а тому вони не включаються до лізингових платежів, якщо інше не передбачене угодою. До таких витрат відносять витрати на страхування об'єкта лізингу, його експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт. У міжнародній практиці такий фінансовий лізинг називають «чистим» лізингом (Net Leasing). Як правило, чистий лізинг пропонують банки, інші фінансові установи, які не в змозі забезпечити сервісне обслуговування об'єкта лізингу.

Разом з тим українське законодавство не забороняє укладення угод фінансового лізингу із сервісним обслуговуванням об'єкта лізингу лізингодавцем. Такий фінансовий лізинг називають «мокрим» лізингом (Wet Leasing).

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат на його експлуатацію та поновлення використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачене договором лізингу. Отже, оперативний лізинг -- це «мокрий» лізинг. У договорі оперативного лізингу може передбачатися, що окремі види витрат бере на себе лізингоодержувач. Ця обставина враховується при визначенні розміру лізингових платежів.

«Чистий» і «мокрий» лізинг -- це форми існування фінансового і оперативного лізингу. Проте перелік таких форм викладеним не вичерпується. Це зумовлено багатоаспектністю лізингових угод. Так, в укладанні угод по фінансовому і оперативному лізингу може брати участь неоднакова кількість учасників. У зв'язку з цим обидва види лізингу можуть набувати форми прямого і непрямого лізингу. В Додатку 1 показані названі та інші можливі форми існування фінансового та оперативного лізингу. Коротко розглянемо суть кожного з них.

Прямий лізинг має місце тоді, коли виробник (постачальник) і лізингодавець є однією і тією самою юридичною особою. На відміну від класичного лізингу в укладенні угоди при цьому беруть участь лише два учасники -- лізингодавець та лізингоодержувач. Прямий лізинг не набув великого поширення, оскільки характерний для тих лізингодавців, для яких цей вид діяльності не є основним. Якщо такий виробник вважає за доцільне розширити лізингову діяльність, то він створює спеціалізовану лізингову компанію і тоді прямий лізинг трансформується в непрямий, тобто класичний, коли в лізинговій операції беруть участь три суб'єкти підприємницької діяльності: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець лізингового майна.

Різновидністю прямого лізингу є зворотний лізинг (Sale and Leaseback), який набув поширення у світовій практиці і передбачений вітчизняним законодавством. За такого лізингу лізингоодержувач водночас є продавцем і користувачем об'єкта лізингу. Механізм здійснення цієї лізингової операції такий: власник майна, маючи гостру потребу в оборотних коштах, продає його лізинговій компанії і тут же бере це майно в оренду на умовах фінансового лізингу, тобто з правом його викупу.

Перевагами цієї форми лізингу є не лише одержання лізингоодержувачем необхідних йому коштів і можливість їх використання для інвестування інших видів діяльності, а й те, що об'єкт лізингу працює без перерви, тобто його купівля-продаж здійснюється без переміщення у просторі, а отже, без втрати часу на придбання. Для аграрних підприємств, з огляду на їх фінансову скруту, ця форма лізингу є дуже привабливою. Тому потрібні державні стимули для її розвитку.

Залежно від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють такі дві форми лізингу: внутрішній і міжнародний.

Міжнародний лізинг має місце тоді, коли всі учасники лізингового договору є резидентами. Він передбачає укладання лізингової угоди суб'єктами підприємницької діяльності, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг може бути експортним та імпортним.

Експортний лізинг характеризується тим, що лізингодавець і виробник (посередницька фірма), у якого перший з них купує об'єкт лізингу, знаходиться в одній країні, а лізингоодержувач -- в іншій. Спрощена модель експортного лізингу наведена в Додатку 2.

Імпортний лізинг -- це лізингова угода, за якою вітчизняний лізингодавець купує об'єкт лізингу в іноземної фірми і передає його в оренду вітчизняному лізингоодержувачу. Спрощена модель імпортного лізингу подана в Додатку 3.

У світовій практиці, хоча й рідко, але зустрічається так званий транзитний лізинг, коли лізингодавець купує об'єкт лізингу в іноземної фірми і потім передає його в оренду на умовах лізингу лізингоодержувачу, що знаходиться в третій країні. Спрощена модель транзитного міжнародного лізингу подана в Додатку 4.

Міжнародний лізинг має велике значення для лізингокористувача, оскільки дає змогу отримати в користування з будь-якої країни найновітнішу високопродуктивну техніку (обладнання) і досягти завдяки цьoму конкурентних переваг на ринку. При цьому потрібно враховувати позитивний вплив фактора часу та економію фінансових ресурсів. Країна лізингоодержувача не витрачає їх на розробку і освоєння такої техніки, а отже, товаровиробники мають можливість працювати на випередження стосовно інших товаровиробників.

Перевагами міжнародного лізингу можуть скористатися і ті суб'єкти лізингової операції, які не мають валюти. В такому разі укладається угода типу «бай-бек» (buy back), якою передбачається виплата компенсаційних лізингових платежів продукцією, що виробляється на орендованому майні чи за його допомогою.

Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до Закону України «Про лізинг», іншого законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу. Зазначимо, що в Оттаві прийнята Конвенція Міжнародного інституту з уніфікації приватного права щодо міжнародного фінансового лізингу майна. Її мета - уніфікація правового регулювання лізингових відносин, уточнення основоположних термінів з фінансової оренди, розробка норм, що регулюють відносини між суб'єктами лізингу, а також методологічних підходів до визначення лізингових платежів. Значне місце в Конвенції відводиться уточненню обсягу майнової відповідальності лізингодавця, виробника (постачальника) і лізингоодержувача, а також визначенню обов'язків, що покладаються на орендаря щодо використання ним об'єкта лізингу. В цьому документі зафіксовані юридичні наслідки, які випливають в разі неплатоспроможності лізингоодержувача.

Конвенція виходить із класичного (тристороннього) лізингу, а отже, з її сфери виключаються двосторонні угоди (прямий лізинг). Як ми уже зазначали, українське законодавство йде далі, визнаючи двосторонні угоди з оренди майна як лізингові. Це, безумовно, виправдано, оскільки значно розширює можливості укладання лізингових угод, а отже, і одержання більшою кількістю лізингоодержувачів тих переваг, які притаманні цьому виду підприємницької діяльності.

Фінансовий та оперативний лізинг залежно від способу фінансування набуває таких форм, як лізинг за рахунок власних коштів, за рахунок залучених коштів та пайовий лізинг.

Лізинг за рахунок власних коштів означає, що фінансування угоди здійснюється за рахунок власного капіталу лізингодавця. Ця форма лізингу найбільш притаманна банкам, іншим великим фінансовим установам та спеціалізованим лізинговим компаніям. Проте більшість лізингових компаній не мають достатнього власного капіталу, особливо для фінансування великих лізингових угод. Тому вони часто використовують залучені кошти -- банківський кредит або позики інших фінансових установ. При цьому об'єкт лізингу та лізингові платежі розглядаються як форма забезпечення позики (гарантії її повернення).

Серед цих трьох форм лізингу найбільш складною є пайовий лізинг. У міжнародній практиці його називають Leveraged Leasing. Основна особливість цієї форми лізингу полягає в тому, що для фінансування великої лізингової угоди об'єднуються декілька фінансових установ, які оплачують 75 -- 80 % вартості об'єкта лізингу, а решту (20 -- 25 %) -- лізингодавець за рахунок власних коштів. У ряді зарубіжних країн такі лізингові компанії зберігають за собою податкові пільги на всю вартість об'єкта, а не лише на його частину. Кредити поступово погашаються в міру надходження лізингових платежів. Не виключається можливість уступки лізингодавцем своїх прав позикодавцям.

У Законі України «Про лізинг» пайовий лізинг трактується як здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору для залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингової операції, інвестуючи свої кошти. При цьому загальна сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна. Таке визначення пайового лізингу дещо не відповідає суті Leveraged Leasing, оскільки тут мова йде про можливість фінансування угоди лише одним кредитором (а це лізинг за рахунок залучених коштів) і відсутнє положення про те, що позика погашається за рахунок лізинових платежів у міру їх надходження. Проте одне із ключових положень Leveraged Leasing зберігається. Це стосується обмеження (80 %) щодо частки залучених коштів у вартості придбання об'єкта лізингу.

За характером платежів фінансовий і оперативний лізинг набувають таких форм, як лізинг з грошовими платежами (виплата здійснюється готівкою), з компенсаційними платежами (виплата здійснюється готовою продукцією, виробленою за допомогою об'єкта лізингу) та зі змішаними платежами, що поєднує в собі перших два способи виплати платежів.

3.2 Використання зарубіжного досвіду в плануванні міжнародного лізингу України

Лізинг в світовій економіці є другим за розповсюдженістю та об'єктом інвестицій фінансовим інститутом після банківських кредитів. Широке використання лізингових операцій сприяє активізації процесів відтворення основних фондів та нормалізації фінансово-економічного становища підприємств різних форм власності. У зв'язку з цим вивчення питань розвитку лізингу в промислово-розвинутих країнах і аналіз зарубіжного досвіду реалізації лізингових послуг мають важливе значення.

У даний час на основі лізингу в США, Японії, Великобританії, Франції, Німеччині та багатьох інших країнах здійснюється більше 30% інвестицій в нові машини і обладнання. Причини такого використання лізингу криються в перевагах, що полягають в праві володіння майном. Не випадково в США кожний четвертий долар, вкладений в розширення і модернізацію виробництва, витрачається не на придбання техніки у власність, а на її тимчасове використання

Широке використання лізингових операцій на внутрішніх ринках промислово розвинутих країн обумовлені такими обставинами:

на початок 60-х років потреба в інвестиціях в нові машини і обладнання не задовольняється тільки за рахунок використання власних коштів і банківських кредитів. Нестача коштів на ринках капіталів заважає розвитку діяльності малих та середніх підприємств і вимагає від них шукати альтернативну форму фінансування капітальних вкладень;

посилюється конкурентна боротьба між фірмами-виробниками промислової продукції, що призвело до необхідності пошуку нових ринків збуту, нових шляхів розширення товарообігу та ділової активності;

в умовах загострення конкурентної боротьби та високих темпів науково-технічного прогресу використовується більш досконале обладнання та машини, які б можна було придбати на умовах лізингу і забезпечити зниження видатків виробництва і підвищення прибутків.

У промислово-розвинутих країнах особливе піднесення лізингового ринку припадає на останні 5-7 років. Як показують дані таблиці 1, лізингова індустрія практично не знала спаду. В США об'єм лізингових операцій щорічно зростає в середньому на 15%. Згідно даним Асоціації лізингових фірм Японії в 1996-2009 роках середньорічний темп приросту лізингових операцій склав приблизно 20%. Вартість лізингових контрактів (2000 р.)- 13,2 трлн. японських єн, а в 2009 р. приблизно 19,8. У 2007 р. загальна сума контрактів в рамках 17 національних лізингових асоціацій, що входять в об'єднання європейських лізингових товариств складає більше 150 млн. екю. Це означає, що середньорічні темпи приросту обсягів лізингових операцій в Західній Європі в послідуючі роки перевищили 35%.

Таблиця 3.1.Частка лізингу в загальній сумі капітальних вкладень у машини й устаткування

Ці показники ще не говорять про повне насичення ринку лізингу. Першість належить Австрії, Новій Зеландії, Гонконгу, де до 50% всіх промислових інвестицій фіксується на основі лізингу. І все ж основна частина світового ринку лізингових послуг сконцентрована в трикутнику США - Японія - Західна Європа. В кінці 70-х років виникають транснаціональні лізингові об'єднання, здійснюючі операції у всіх країнах світу, як з державними підприємствами так і з приватними компаніями.

Однією з причин швидкого розвитку лізингу в США були податкові пільги: прискорена амортизація й інвестиційні податкові пільги (до 10 % вартості нових інвестицій вираховувалися із суми податку). Наприклад, витрати по покупці устаткування - 100 000 дол., інвестиційні пільги - 10 %, 10 000 дол. віднімуть із суми податку. Але право на податкові пільги виникає тільки тоді, коли угода відповідає правилам, встановленим для оренди Управлінням внутрішніх доходів міністерства фінансів США:

- тривалість лізингу повинна бути менше 30 років;

- лізинг не повинен передбачати можливість покупки майна за ціною нижче обміркованої ринкової ціни - наприклад, за 1 долар;

- лізинг не повинен передбачати графіка платежів, де вони спочатку будуть більше, а потім менше. Це було би свідченням того, що лізинг використовується як засіб ухилення від податку;

- лізинг повинен забезпечити орендодавця нормальним ринковим рівнем прибутку.

За оцінками зарубіжних економістів більше 150 закордонних філій лізингових кампаній Західної Європи здійснюють операції в 60 країнах світу.

Випереджаюче положення за масштабами міжнародних лізингових операцій займають США( приблизно 8-10 млрд. доларів за рік), Японія (3-4 млрд. доларів), Великобританія (0,5-1,5 млрд. доларів).

Лізингові операції розглядаються діловим світом перш за все як новий перспективний вид фінансування і не тільки тому, що вони здійснюють фінансову допомогу тим хто її потребує, але також тому що вони на основі податкового законодавства при окремих умовах забезпечують економічні вигоди для сильних в фінансовому відношення підприємств.

Першою подією переходу України до цивілізованого регулюваннялізингових відносин можна відзначити 25 щорічний збір членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій "Євролізинг". В його роботі брали участь 278 делегатів з 26 країн, а також представники найбільших банків Європи і США. Рішенням загального збору "Євролізингу" Україна була прийнята повноправним членом цієї європейської економічної структури. Членство в "Євролізингу" створює додаткові можливості більш тісної співпраці України з європейськими країнами в області лізингу і залучення зарубіжних інвестицій.

Насьогодні існує ряд компаній, що займаються наданням послуг внутрішнього та міжнародного лізингу в Україні. Наприклад, 18 вересня 2011 року в рамках святкування дня міста Фастова (Київська обл.) була проведена виставка комунальної техніки, де приймали участь ТОВ «КрАЗ Лізинг» спільно з ХК «АвтоКрАЗ». ХК «АвтоКрАЗ» і представили на виставці два комунальні автомобілі: сміттєвоз з маніпулятором на шасі КрАЗ Н23.2. для роздільного збирання сміття та комбіновану дорожню машину (КДМ). ТОВ «КрАЗ Лізинг» презентував свою програму «Лізинг комунальної техніки КрАЗ». Розуміючи потребу українських комунальних підприємств в оновленні парку комунальної техніки, ХК «АвтоКрАЗ» спеціально для цього впровадило у серійне виробництво нове сімейство автомобілів.

Розуміючи, що для придбання нової комунальної техніки необхідно виділити із місцевого бюджету значні кошти, які необхідні для ще більш невідкладних завдань, ТОВ «КрАЗ Лізинг» пропонує придбати необхідну комунальну техніку (сміттєвози, пилососи, снігоочисну техніку, самоскиди тощо) у лізинг.

Цікавим прикладом є також рішення Міністерства інфраструктури проте, що "Антонов Фінанс" або авіавиробник "Антонов" братимуть кредит на покупку або виробництво літаків, а Кабінет Міністрів України буде компенсувати відсотки по кредиту "у відповідності з міжнародними нормами". "Антонов Фінанс" займатиметься лізингом Ан-148 і Ан-158 для українських авіаперевізників.

За рахунок компенсацій авіакомпанії зможуть платити за лізинг літаків 2-2,5% річних від вартості літака. За даними учасників ринку, лізингові ставки на вітчизняні літаки можуть перевищувати 10%. При цьому вартість Ан-148 становить близько $22-25 млн. Не так давно за новою схемою лізингу в експлуатацію був переданий перший літак. Так, авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (МАУ) отримала через "Лізингтехтранс" літак Ан-148. Як повідомив президент держпідприємства Дмитро Ківа, до кінця цього року "Антонов" планує випустити ще два літаки Ан-148. Для цього потрібно залучити близько $45 млн. А керівники держпідприємств "Антонов" і "Лізингтехтранс" підписали протокол про наміри, що стосується придбання до 2015 року 22 літаків Ан-148 і 28 літаків Ан-158. Ці судна, відповідно до договору, повинні бути передані українським авіакомпаніям - "Аеросвіту", "Міжнародним авіалініям України", ДАП "України" і "Ютейр-України" - на умовах фінансового лізингу.

Ще одним яскравим прикладом лізингової операції є умови, що пропонують ТОВ «ОТП Лізинг» і ТОВ «Хюндай Мотор Україна», які об'єднали свої зусилля для спільної мети - задовольнити потреби якомога більшої кількості споживачів комерційного транспорту.

Тому у вересні 2011 року стартувала спільна лізингова програма. В межаї 7-ї міжнародної виставки TIR'2011, компанія ТОВ «Хюндай Мотор Україна» презентувала чергові новинки комерційного автотранспорту бренда HYUNDAI, а ТОВ «ОТП Лізинг» в свою чергу запропонував вигідні умови фінансування та очікий суттєвий приріст клієнтів. Нова спільна програма на даний момент працює в автосалонах Hyundai Truck&Bus по всій території України.

Компанія «ОТП Лізинг» пропонує скористуватись усіма перевагами лізинга: ставка фінансування в гривні від 14,0% та в дол. США від 9,5%+Libor (1міс.), авансовий платіж від 20%, комісія за організацію від 1% від суми фінансування, витрати на страхування та реєстрацію входять в суму платежів.

Слід зазначити, що аж до грудня 1997 р. в Україні практично не існувало законодавчих актів, що регулювали лізингові відносини. Тому багато які правові і податкові питання були не відрегульовані. Так, в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" було лише загальне поняття "фінансова оренда". Особливість лізингових операцій цього періоду полягала в тому, що ними займалися, як правило, що не спеціалізуються на лізингу організації (підприємства) - банки, бази постачання і ін. Існуючий тоді принцип: закону немає, але лізинг є, і їм варто займатися .

Ситуація почала мінятися з грудня 1997, коли в Україні стали прийматися законодавчі акти відносно лізингу.

До них відносяться:

- Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.;

- Зразковий договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства України у справах науки і технології від 3 березня 1998 р.;

- Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України "Про закон України "Про лізинг" від 23 березня 1998 р.

- Ухвала Кабінету Міністрів України "Про порядок реєстрації договорів лізингу" та інші.

Лізингові відносини в Україні набули свій легальний статус. Закон "Про лізинг" достатньо чітко визначив юридичну суть лізингу, круг суб'єктів лізингу, їх права і обов'язки, види лізингу і ряд не менше важливих правових категорій. Але, разом з тим, як після виходу якого-небудь закону, регулюючого принципово новий вид правовідносин, виникла безліч питань, думок, домислів з приводу тлумачення законодавчих норм.

Не новина, що українська економіка гостро потребує інвестицій. Більшість експертів затверджують, що лізинг може сприяти подоланню промислового спаду. До того ж, на думку багатьох фахівців, і як уже й зазначалось в роботі, лізинг сьогодні є єдиним законним і надійним в усіх відношеннях механізмом залучення засобів для українських виробників.

Ринок лізингу в Україні знаходиться тільки на початковому етапі розвитку. Об'єм місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутрішніх джерел, дуже низький, приблизно 20 млн.грн. Вся решта операцій, пов'язаних з лізингом, фінансується іноземними виробниками або різними посередниками.

Не дивлячись на досягнення у вдосконаленні законодавчої бази, існуюча юридична, регулююча і податкова системи не сприяють розвитку ефективних ринкових відносин, ринків, зокрема, ринку лізингу в Україні. Відсутність альтернативних банківським кредитам джерел довгострокового фінансування створює значні труднощі для лізингових компаній у вдосконаленні лізингових операцій.

Залучення міжнародних фінансових агентств для кредитування фінансових установ, у тому числі і лізингових компаній, на умовах довгострокового кредитування повинне стати одним з основних елементів стратегії стимулювання розвитку лізингу в Україні.

У принципі, не у всіх провідних країнах заходу існує окремий закон, який регулює взаємини в лізинговій діяльності, проте практично у всіх країнах існують певні пільги, оскільки лізинг стимулює виробництво. Проте в Україні навіть з ухваленням Закону України "Про лізинг" залишається багато невияснених питань.

ВИСНОВКИ

Питання регулювання та розвитку міжнародного лізингу в Україні є малодослідженою галуззю економічних знань. Дана курсова робота - це спроба теоретично обгрунтувати та дослідити ці питання, дати оцінку перспективності розвитку міжнародного лізингу в нашій країні.

На мою думку, задачі, поставлені на початку роботи, були виконані в повному обсязі, а через їх виконання й досягнута загальна мета роботи.

В першому розділі були розкриті основи операцій міжнародного лізингу. На початку роботи були розглянуті історичний розвиток, визначення, сутність та теоретичні засади міжнародного лізингу, доведена необхідність теоретичного дослідження міжнародного лізингу. Другий та третій розділи відповідно розкрили суть самої роботи. Тут йшлося саме про організацію та планування міжнародної лізингової діяльності, її розвиток саме в нашій країні, а також особливості, недоліки та переваги.

Які ж висновки можна зробити? В ході дослідження я провела ретроспективний аналіз розвитку лізингових операцій і, базуючись ще й на сучасному етапі їх розвитку, можна зазначити, що зараз в більшості випадків підприємства України беруть участь в міжнародному лізингу як лізингоотримувачі і за мотивами операцій важливішим для нас є фінансовий лізинг. За допомогою цього виду лізингу вирішується проблема пошуку додаткових джерел фінансування. Якщо українське підприємство виступає в ролі лізингодавця, то, як правило, воно використовує експортний лізинг. В цьому випадку міжнародний лізинг має значення як один з можливих варіантів збуту продукції. Через неконкурентоспроможність української продукції цей вид залишається перспективним, але не поширеним видом міжнародного лізингу.

Для українських лізингоотримувачів за видом лізингових платежів вигіднішим та зручнішим є бартерний лізинг, бо частково вирішується проблема реалізації продукції. Здійснюючи міжнародні лізингові операції, українські лізингодавці та лізингоотримувачі прагнуть зменшити вартість контракту через податкові пільги. Якщо наша держава зменшить податки на лізингові операції, міжнародний лізинг швидко почне розвиватися і податкові надходження до бюджету від лізингових операцій збільшаться незважаючи на їх пільгове оподаткування. Якщо лізинговане майно не має швидкий термін старіння, то фінансовий лізинг в більшості випадків відповідає інтересам лізингоотримувачів. Міжнародний левередж (leverage) лізинг - один з найбільш складних видів лізингових угод використовується для фінансування купівлі дорогого майна, для великих за обсягом лізингових угод. Україна для здійснення операцій такого плану не має належної фінансової інфраструктури. Тому у нас прямий міжнародний лізинг зараз більш поширений та прийнятний ніж левередж.

Отже, значення міжнародного лізингу в кредитуванні зовнішньої торгівлі полягає в тому, що:

- міжнародні лізингові платежі впливають на стан платіжного балансу країни;

- орендні платежі, що виплачуються іноземними лізинговими компаніями, збільшують зовнішні витрати країни, а їх надходження позитивно впливає на платіжний баланс;

- придбання майна після закінчення лізингової угоди рівнозначне імпорту, й у зв'язку з цим лізингові операції стали об'єктом державного регулювання;

- хоча держави і сприяють розвитку міжнародного лізингу, але трапляються труднощі, пов'язані з гострою конкуренцією на світовому ринку, невідповідністю національних законодавств, методик розрахунків, систем оподаткувань.

За оцінками іноземних фахівців, лізинг в Україні знаходиться лише на початку другої стадії еволюції лізингових ринків із шести можливих. З одного боку це негатив, але з іншого боку при створенні сприятливих умов для його розвитку Україна зможе швидко пройти інші стадії еволюції. Очевидно, що від розвитку лізингу в Україні виграє фінансовий ринок України. Створення сприятливих умов для лізингу дозволить створити сприятливі умови для розвитку ринків капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Законодавчі акти:

1. Закон України «Про лізинг» ( Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/520 від 03.11.99 Листом Вищого господарського суду)

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" \\ Бизнес- приложение 1998р. №37

3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" \\ спец. додаток до "Галицьких контрактів"

4. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» від 18. 11. 97

5. . Федеральный закон от 29 января 2002 г. №10-ФЗ «О внесении изменений и дополнений в Федеральный закон «О лизинге»

Підручники

1. Андріасова І.В. "Практические аспекты финансирования лизинга в условиях рынка" \\ Финансы, 1997г.

2. Горемикін В.А. Лізинг/ В.А. Горемикін //підручник. - К.: Основи, 2003.

3. Душило А.А. Розвиток лізингових операцій за кордоном / А.А. Душило // Серія: Економіка та підприємництво. - 2007.

4. Кабатова Є.В. "Лізинг: правове регулювання та практика" // - К.: Основи, 97р.

5. Карасьова Н.А. Становлення та особливості розвитку лізингу в зарубіжних країнах / Н.А. Карасьова // Статистика України. - 2008. - №1.

6. Кочеткова Н. В. "Організація лізингових операцій"

7. Міщенко В. І. та ін. "Основи лізингу" \\ К: Земля, 1997.

8. Прилуцький Л. "Фінансовий лізинг"

Статті

1. Газета «Тиждень», стаття «Україна створює держструктуру для продажу літаків виробництва корпорації "Антонов". Про це вчора повідомив віце-прем'єр Борис Колесніков.» від 4 серпня, 2011

Інтернет джерела

1. http://buklib.net

2. http://www.leasing.org.ua

3. http://uazakon.com

4. http://zakoni.com.ua

5. http://2010.dilovyy-forum.com.ua

6. http://tyzhden.ua/

7. http://otpleasing.com.ua

8. http://tsn.ua/

Размещено на Allbest.ru