Грошові надходження підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТА УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА

Кафедра фінансів та кредиту

Курсова робота

Грошові надходження підприємства

Виконала:

Свистун Ілона

Науковий керівник, Бондаренко Н.В.

Умань 2011



Зміст

Вступ

1. Сутність і значення грошових надходжень підприємства

2. Аналіз грошових надходжень підприємства

2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз загального обсягу і структури грошових надходжень

2.3 Аналіз формування грошових потоків за видами діяльності

3. Шляхи збільшення грошових надходжень підприємства

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Фінансові відносини підприємства виникають тоді коли на грошовій основі виникає формування власних ресурсів підприємства, його доходів розподілу доходів, виникаючих в результаті цієї діяльності, їх використання на цілі розвитку підприємства.

Організація господарської діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення, тобто першочергового капіталу, який формується із вкладів. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Отже, капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість яка виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму прибутку від реалізації створених товарів, який поступає на розрахунковий рахунок підприємства.

Об'єктом дослідження є грошові потоки товариства обмеженої відповідальності «Шпола Агро Індустрі» Шполянського району Черкаської області.

Актуальність дослідження даної проблеми обумовлює вибір теми курсової роботи, основна мета якої полягає у дослідженні грошових надходжень на підприємстві. Відповідно до сформованої мети перед написанням курсової роботи постають наступні завдання:

- визначення економічної суті і значення грошових надходжень;

- проведення аналізу грошових надходжень на базовому підприємстві за загальним обсягом і структурою;

- розкриття короткої організаційно-економічної характеристики підприємства;

- дослідження впливу факторів на вхідні грошові потоки підприємства;

- виявлення шляхів збільшення грошових надходжень підприємства.

Всі розрахунки проведені в курсовій роботі ґрунтуються на даних звітних форм : звітів про фінансові результати, про рух грошових коштів та балансів за 2008-2010 роки, а також іншої документації підприємства.

Щодо теоретичних основ курсової, то цю тему широко досліджували дуже багато економістів різних напрямків. Серед них великий вклад зробили такі вчені: Тян Р.Б. Бланк І.А., М.Г. Чумаченко, К.В. Ізмайлова, П.Я. Попович. Багато інформації міститься в статтях провідних економістів надрукованих в журналах: „Фінанси України” , „Економіка України” , „Вісник податкової служби” та інших.

На практиці досить часто зустрічається ситуація, коли у звітах підприємства може бути відображена достатня величина прибутку (відповідно оцінка рентабельності буде високою), але водночас підприємство може відчувати гостру нестачу коштів для свого функціонування. Така ситуація досить типова для підприємств в умовах перехідного періоду. І навпаки, прибуток може бути незначний, а фінансовий стан підприємства цілком задовільний. Показані у звітності підприємства дані про формування і використання прибутку не дають повного уявлення про реальний процес руху коштів.

Таким чином, проведення аналізу грошових надходжень надзвичайно важливе у плані отримання економічної інформації для управлінського персоналу. Основною його метою є вияв того, з яких джерел одержано грошові засоби за звітний період.



1. Сутність і значення грошових надходжень підприємства

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів, тобто вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення продукції і отримання виручки від її продажу.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обороту, своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Структурно-логічна модель грошових надходжень, формування й використання доходів підприємств згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку

Грошові надходження -- це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємств у банках та в касу підприємств[6 С.21-27].

Термін «грошові надходження» є ширшим, ніж термін «дохід (виручка) від реалізації». По суті, він охоплює всі вхідні грошові потоки підприємств.

Під грошовими потоками розуміють надходження і сплату грошових коштів та їхніх еквівалентів. За джерелами надходження грошові потоки можна поділити на внутрішні та зовнішні. Кошти, що надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, належать до внутрішніх. Надходження коштів на поточний рахунок підприємства в банку, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання ним зовнішніх джерел.

Грошові потоки підприємств характеризуються різною структурою. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60--70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, введення у класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, питома вага яких у загальній сумі грошових надходжень була незначною.

Грошові надходження підприємств значно перевищують отримувані підприємством доходи від різних видів його діяльності. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО встановлено відповідні вимоги щодо визнання доходу за кожним видом діяльності.

У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що супроводжується зростанням власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами грошові надходження від інших осіб:

ь сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

ь сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

ь сума завдатку під заставу або на погашення позички, якщо це передбачено відповідним договором;

ь надходження від первинного розміщення цінних паперів;

ь сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

ь сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають переказуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

ь інші надходження.

Ці грошові надходження збільшують активи підприємства, але не збільшують власний капітал, а тому не визнаються доходом.

За кожним видом діяльності дохід визнається як збільшення економічних вигод, які отримані чи підлягають отриманню в результаті реалізації товарів, продукції, послуг, інших активів, а також у результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді відсотків, дивідендів, роялті).

Визначення доходу за бухгалтерським і податковим обліком не збігається. Усі розрахунки з бюджетом побудовано на основі податкового обліку[7 С.124-128].

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

Грошові надходження дуже часто співпадають з розміром отриманих доходів. Але є і відмінності. Так, доходи визнаються лише при дотриманні таких умов:

ь не відбувається вилучення капіталу;

ь операція призводить до збільшення активів або зменшення зобов'язань

ь оцінка результатів може бути достовірно визначена.

Для визнання доходу необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов'язання, але і фінансовий наслідок цих подій. Тільки в такому випадку ці доходи мають відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу ( крім внесків учасників). Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов'язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, який полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються ( а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти ), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Але відразу можна відмітити негативний аспект цього принципу: в теперішніх ринкових умовах, коли, крім попередньої оплати, досить розповсюдженою є форма комерційного кредиту, - при аналізі та внутрішньому аудиті фінансових результатів проводитиметься аналіз суми прибутків та збитків, що відображені документально, не враховуючи фактичні грошові надходження, недостатня кількість яких могла спричинити неефективний розподіл чистого прибутку. Принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, згідно якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Трансформація української економіки супроводжується створенням необхідної інфраструктури, а насамперед розвитком фінансово-кредитної системи та фінансового ринку. За цих умов підприємства поряд з операційною (основною) здійснюють і фінансову та інвестиційну діяльність.

Класифікація грошових надходжень за видами діяльності відображено на рисунку 1.2.

Операційна діяльність -- це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової. Основна діяльність -- операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційні діяльність -- це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність -- це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного і позикового капіталу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Рух грошових потоків в результаті різних видів фінансово господарської діяльності підприємства

Така класифікація дає змогу:

ь оцінити можливості підприємства із забезпечення продовження та розширення основної діяльності необхідними коштами без залучення зовнішніх джерел фінансування;

ь передбачити майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з вимогами засновників, які надали підприємству капітал.

Віднесення конкретної операції до певної класифікаційної групи залежить від напрямку господарської діяльності підприємства. Так, інвестиції в цінні папери для виробничого підприємства є інвестиційною діяльністю, але для інвестиційної компанії -- це основна (операційна) діяльність.

Коли якась операція супроводжується надходженням коштів від кількох видів діяльності, то ці надходження розподіляються за відповідними позиціями. Так, суму, сплачену банку, яка включає погашення позики та відсотки, буде відображено двома позиціями: сплату відсотків -- у складі операційної, а погашення позички -- у складі фінансової діяльності.

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства -- це його звичайна діяльність[10 С.118].

Звичайна діяльність -- це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення. Крім звичайної діяльності, виділяють надзвичайні події.

Надзвичайна подія -- це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзвичайними подіями вважають стихійне лихо (землетрус, зсув ґрунту, повінь тощо), експропріацію власності підприємства за кордоном.

Повна і достовірна інформація про грошові надходження підприємства за звітний період формується в бухгалтерському обліку. Оскільки ця інформація є основою для аналізу і прийняття управлінських рішень, то відображається вона за видами діяльності підприємства.

Грошові надходження від надзвичайних подій відображаються в обліку відокремлено від звичайної діяльності.

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1) доходи від звичайної діяльності;

2) доходи від надзвичайних подій.

Відповідно й грошові надходження від звичайної діяльності підприємств включають доходи від:

ь основної (операційної) діяльності;

ь іншої операційної діяльності;

ь фінансових операцій;

ь іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають:

ь відшкодування збитків від надзвичайних подій;

ь інші надзвичайні доходи.

У доходах від операційної діяльності важливе місце займають доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг). Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача.

Реалізація продукції -- це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства, яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Класифікацію доходів від звичайної діяльності показано на рис. 1.3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Класифікація доходів від звичайної діяльності



Підприємство, здійснюючи господарську діяльність, може отримувати доходи від реалізації послуг -- окремих або супутніх до іншої діяльності (готельні послуги і громадське харчування, продаж товарів з наступним обслуговуванням тощо).

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає потребам покупців, суспільному попиту.

Особливості визнання доходу в бухгалтерському обліку від надання послуг випливають зі специфіки даного виду господарських операцій. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходячи з рівня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Існують певні особливості визнання доходу за цільового фінансування господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Цільове фінансування не визнається доходом доти, доки не існує підтвердження того, що воно отримане та підприємство виконує умови фінансування. Інакше кажучи, цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких визнаються витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець звітного періоду. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін, тому підприємство має їх обґрунтувати.

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються в доходи від операційної діяльності.

Інші операційні доходи включають доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)[11 С.382].

До інших операційних доходів належать:

ь дохід від реалізації іноземної валюти;

ь дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

ь дохід від операційної оренди активів;

ь дохід від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті;

ь одержані штрафи, пені, неустойки;

ь дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

ь відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

ь одержані гранти та субсидії;

ь інші доходи від операційної діяльності такі, що не знайшли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від операцій із тарою, від інвентаризації тощо;

ь дохід від реалізації іноземної валюти;

ь дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

ь дохід від операційної оренди активів (майна), крім фінансової, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення підприємства.

З переходом на ринкові основи господарювання зростає значення інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. З прийняттям П(С)БО уточнено і їхній зміст. Поняття фінансової діяльності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 4 («Звіт про рух грошових коштів»), інвестиційної-- П(С)БО 5 («Звіт про власний капітал»)[2].

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юнктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.

Раціональне використання грошових коштів, пошук ефективних напрямів їх інвестування, які даватимуть підприємству додатковий прибуток, є важливим напрямком його інвестиційної діяльності.

Отже, пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямі найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами тощо набувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємств.

Інвестиційна діяльність підприємства починається з розробки інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія -- це формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Отримання доходу від інвестиційної діяльності значною мірою визначається типом інвестиційної стратегії -- агресивної (активної) чи пасивної. Агресивна стратегія спрямована на отримання максимального прибутку, тоді як пасивна -- на збереження за рахунок інвестицій досягнутого рівня показників операційної діяльності.

Підприємства здійснюють фінансові інвестиції в різноманітних формах, а саме:

1. Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Підприємство може придбавати у власність різні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку, з метою отримання інвестиційного доходу в різних його формах.

2. Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Підприємство розміщує свої тимчасово вільні грошові активи у формі депозитних вкладів, фінансових кредитів з метою отримання інвестиційного доходу.

3. Вкладення капіталу в статутний капітал спільних підприємств. Підприємство розміщує будь-які форми капіталу в заснування інших підприємств з метою диверсифікації операційної діяльності та отримання інвестиційного доходу.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності підприємств визначається на основі змін власного капіталу та інших пасивів, пов'язаних з фінансовою діяльністю: «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання», «Поточні зобов'язання», «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» тощо.

Доходи від фінансових операцій включають:

ь дохід від участі в капіталі;

ь інші фінансові доходи.

Інші доходи включають:

1. Дохід від реалізації фінансових інвестицій.

2. Дохід від реалізації необоротних активів.

3. Дохід від реалізації майнових комплексів.

4. Дохід від неопераційної курсової різниці.

5. Дохід від безоплатно одержаних активів.

6. Інші доходи від звичайної діяльності.

Доходи від фінансових інвестицій відображають суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств (крім надходжень за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торговельних цілей).

Дохід від реалізації необоротних активів -- це надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

Дохід від реалізації майнових комплексів -- це надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів, які були реалізовані у складі майнового комплексу).

Дохід від поопераційної курсової різниці (курсові різниці за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

Дохід від безоплатно одержаних активів (у разі безоплатного одержання підприємством необоротних активів дохід визнається в сумі амортизації таких активів одночасно з її нарахуванням).

Інші доходи від звичайної діяльності (від списання кредиторської заборгованості, яка не належить до операційного циклу (не виникла в ньому), чи у зв'язку із закінченням строку позовної давності або від списання вартості від'ємного гудвілу, що визнається доходом).

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій, відносять до надзвичайних доходів. Надзвичайними визнаються доходи від:

ь відшкодування надзвичайних витрат страховими компаніями;

ь значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.

Отже, підсумовуючи все вище згадане можна сказати, що під грошовими потоками розуміють надходження і сплату грошових коштів та їхніх еквівалентів. Вони формуються в результаті здійснених операцій операційної, інвестиційної, фінансової діяльностей чи від надзвичайних подій[12 С.21].



2. Аналіз грошових надходжень підприємства

2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства

грошовий прибуток управлінський

Товариство обмеженої відповідальності «Шпола Агро Індустрі» зареєстроване за адресою 20200, Черкаська область, Шполянський район, с.Сигнаївка, вул. Радянська 3.

Товариство розташоване в центрі України та Черкаської області - в Шполянському районі. Відстань до районного центра - м. Шполи 13 км, а до обласного - м. Черкас67 км.Поверхня землі підвищена, хвиляста, лісова, рівнинна, розчленована балками та ярами. Ґрунти - чорноземи опідзолені, які займають 88% площі району та сірі лісові. На території району переважають чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені ґрунти різного ступеня змитості. Найбільш придатними для сільськогосподарського виробництва за водно-фізичними властивостями та великим вмістом гумусу є чорноземи опідзолені. Вміст гумусу в них складає 2,5-4,0%, в темно-сірих опідзолених ґрунтах - 2,5-4,0%. Реакція ґрунту слабо кисла. Ґрунтам селища загрожує інтенсивна площинна та глибинна ерозія, яка призводить до знищення і зменшення гумусоносного горизонту.

Наявність корисних копалин на території району тісно пов'язана з географічною будовою краю. З корисних копалин в районі є поклади піску, цегляно-червоних глин, що використовуються в будівництві та в виготовлені цегли.

У підприємстві займаються вирощуванням основних сільськогосподарських культур та веденням тваринництва. Робота господарства забезпечується персоналом, котрий працює на ТОВ «Шпола Агро Індустрі». Розглянемо склад та динаміку чисельності середньорічних працівників у таблиці 2.1.



Таблиця 2.1 Динаміка та склад чисельності середньорічних працівників ТОВ «Шпола Агро Індустрі»

Чисельність працівників, чол.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010р. від 2008 р. +,-
Загальна чисельність	173	136	134	-39
в т.ч. у рослинництві	113	82	81	-32
у тваринництві	60	54	53	-7

У рослинництві ТОВ «Шпола Агро Індустрі» зайнято 81 працівник, тут відбулося скорочення 32 працівників, у період з 2008 року. У тваринництві працює 53 працівника, що на 7 чоловік менше від рівня 2008 року.

Загалом у підприємстві працює 134 працівника, у 2009 році працювало 136, а у 2008 році 173 працівника. Можна чітко розглянути тенденцію до зменшення чисельності працюючих.

Забезпеченість підприємства земельними угіддями відобразимо у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Забезпеченість земельними угіддями ТОВ «Шпола Агро Індустрі»

Склад земельних угідь господарства, га.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010р. від 2008 р. +,-
Всього угідь	6011	5307	5337	-674
в т.ч. рілля	6011	5307	5337	-674

Усі сільськогосподарські угіддя господарства зайняті під ріллю. Так у 2008 році площі ріллі становила 6011 га, а у 2010 році на 674 га менше - 5337га.

Розглянемо склад та структуру основних засобів господарства у таблиці 2.3.



Таблиця 2.3 Склад та структура основних засобів ТОВ «Шпола Агро Індустрі»

Групи основних засобів, тис.грн.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010р. від 2008 р. +,-
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Будинки споруди та передавальні пристрої	3876,7	40,33	3866	38,76	4185,9	35,23	309,20
Машини та обладнання	3475,4	36,15	3615,4	36,24	4278,9	36,01	803,50
Транспортні засоби	2017,6	20,99	2233,1	22,39	3137,3	26,41	1119,70
Інструменти прилади інвентар	241,9	2,52	260,8	2,61	279,4	2,35	37,50
Разом	9613,6	100,0	9975,3	100,0	11881	100,0	2267,80

Вартість основних засобів у ТОВ «Шпола Агро Індустрі» у 2010 році становила 11881 тис.грн. Найбільшу питому вагу зайняли машини та обладнання 36,01% - 4278,9 тис.грн., будинки споруди та передавальні пристрої 35,23% - 4185,9 тис.грн., транспортні засоби 26,41% - 3137,3 тис.грн., та найменшу частку інструменти прилади і інвентар 2,35% - 279,4 тис.грн.

Протягом досліджуваного періоду будинки і споруди збільшили свою вартість на 309,20 тис.грн., машини та обладнання на 803,50 тис.грн., транспортні засоби на 1119,70 тис.грн. та інструменти на 37,50 тис.грн. Загальна ж вартість виросла на 2267,80 тис.грн.

На сам кінець розглянемо фінансові результати реалізації сільськогосподарської продукції у таблиці 2.4.



Таблиця 2.4 Фінансові результати реалізації сільськогосподарської продукції ТОВ «Шпола Агро Індустрі»

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010р. від 2008 р. +,-
Валова продукція у співставних цінах 2005 року, тис.грн.	39391,44	67041	75123	35731,3
Чисельність працівників, чол.	173	136	134	-39
Припадає валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис.грн.	227,70	492,95	560,62	332,92
Чистий дохід (виручка) від реалізації, тис.грн	38285,7	60951	68293	30007,30
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	31644	41032	34337	2693,00
Чистий прибуток, тис.грн.	9279,3	12824	29690	20410,70
Рівень рентабельності,%	29,32	31,25	86,47	57,15

ТОВ «Шпола Агро Індустрі» є високоприбутковим та високорентабельним господарством. Чистий прибуток, отриманий від реалізації продукції у 2008 році становив 9279,3 тис.грн., у 2009 році 12824 тис.грн., а у 2010 році 29690 тис.грн. Відповідно і рівень рентабельності був 29,32%, 31,25% та 86,47% відносно. Спостерігається позитивна тенденція.

Отримання такого доходу було зумовлено тим, що чистий дохід від реалізації виріс на 30007,30 тис.грн., а собівартість лише на 2693 тис.грн.

На одного працівника зайнятого в сільському господарстві у 2008 році припадало 227,70 тис.грн. валової продукції, у 2009 році 492,95 тис.грн., та у 2010 році 560,62 тис.грн. Ріст даного показника склав 332,92 тис.грн.

2.2 Аналіз загального обсягу і структури грошових надходжень

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від фінансових інвестицій;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень[13 С.339].

Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємств відображаються у розділі «Виручка від іншої реалізації». Розглянемо загальний обсяг і структуру грошових надходжень ТОВ «Шпола Агро Індустрі» у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Обсяг та структура грошових надходжень ТОВ «Шпола Агро Індустрі»

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.
	Надходження	Видаток	Надходження	Видаток	Надходження	Видаток
І. Рух коштів у результаті операційної діяльності Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	9279,3	-	12823,7	-	29690,4	-
Коригування на: амортизацію необоротних активів	1042,6	х	1114,0	х	-	х
збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць	-	2,3	-	-	-	-
збиток (прибуток) від неопераційної діяльності	373,4	22,8	-	9,7	-	-
Витрати на сплату відсотків	309,8	х	612,6	х	-	х
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	10980,0	-	14540,6	-	-	-
Зменшення (збільшення): оборотних активів	-	13196,9	-	21932,8	-	-
Збільшення (зменшення): поточних зобов'язань	7724,3	-	13971,5	-	-	-
Грошові кошти від операційної діяльності	5507,4	-	6579,3	-	-	-
Сплачені: відсотки	х	309,8	х	612,6	-	х
податки на прибуток	х	-	х	-	-	х
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	5197,6	-	5966,7	-	-	3025,3
Чистий рух коштів від операційної діяльності	5197,6	-	5966,7	-	-	3025,3
II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності Реалізація: фінансових інвестицій	-	х	-	х	3027	х
Придбання: фінансових інвестицій	х	-	х	-	-	х
необоротних активів	х	2646,2	х	939,6	-	2103,9
Інші платежі	х	-	х	-	-	-
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	-	2625,7	-	929,9	-	2103,9
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	-	2625,7	-	924,6	-	2103,9
III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності Надходження власного капіталу	-	х	-	х	-	х
Отримання позик	4000	х	-	х	11732,5	-
Інші надходження	5640	х	630	х	-	-
Погашення позик	х	2100	х	-	-	6072,5
Інші платежі	х	9668,3	х	5640	-	1020,1
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	-	2128,3	-	5010	-	-
Чистий рух коштів за звітний період	443,6	-	26,8	-	-	4910
Залишок коштів на початок року	361,2	х	807,1	-	833,9	-
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів	2,3	-	-	-	-	-
Залишок коштів на кінець року	807,1	х	833,9	х	342,9	-

Отже, розглянувши обсяг грошових надходжень ТОВ «Шпола Агро Індустрі», можна відзначити, що сума коштів отриманих від операційної діяльності у 2008 році становила 9279,3 тис.грн., у 2009 році 12823,7 тис.грн., а у 2010 році 29690,4 тис.грн. Кошти отримані у результаті інвестиційної діяльності з'явилися лише у 2010 році у розмірі 3027 тис.грн. Суми отриманих позик у 2008 році складали 4000 тис.грн., у 2009 році були відсутні, а у 2010 році становили 11732,5 тис.грн. Позики погасили у 2008 році на 2100 тис.грн., та у 2010 році 6072,5 тис.грн. Отже чистий рух коштів за звітний період у 2008 році становив 443,6 тис.грн. у 2009 році 26,8 тис.грн., а у 2010 році -4910 тис.грн. На кінець року у товаристві залишалося: у 2008 році 807,1 тис.грн., у 2009 році 833,9 тис.грн., а у 2010 році 342,9 тис.грн.

2.3 Аналіз формування грошових потоків за видами діяльності

Характеризуючи грошові потоки підприємства слід їх поділяти по-перше на вихідні та вхідні, по-друге за видами діяльності підприємства.

Вхідний грошовий потік характеризує обсяг надходження грошових коштів в цілому та за окремими джерелами їх утворення. Вихідний - обсяги витрачання грошових коштів в цілому та за окремими напрямками використання. Характеризуючи формування грошових потоків за видами діяльності, то ми в попередньому питанні визначили, що основна питома вага вхідних грошових потоків припадає на операційну діяльність.

Щодо поділу грошових потоків за видами діяльності, то основні її складові наведені в таблиці 2.6

Таблиця 2.6 Склад джерел надходжень і напрямки витрачання грошових коштів

Види діяльності	Джерела надходження грошових коштів	Напрямки витрачання грошових коштів
Операційна діяльність	Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг; погашення дебіторської заборгованості за реалізовані товари, продукцію, роботи.	Витрати на закупівлю товарів; поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг; податки і інші платежі; погашення короткострокової кредиторської заборгованості.
Інвестиційна діяльність	Виручка від реалізації основних засобів; виручка від реалізації нематеріальних активів.	Придбання основних засобів і нематеріальних активів; здійснення довгострокових фінансових вкладень.
Фінансова діяльність	Виручка від продажу акцій підприємства; отримання кредитів та послуг.	Виплата дивідендів; погашення кредитів і позик.
Інші операції	Цільові надходження; безкоштовно отримані цінності.	Використання фонду споживання; видатки пов'язані з благодійною діяльністю.

Як ми бачимо до джерел операційної діяльності відносять виручка від реалізації товарів, робіт, послуг; погашення дебіторської заборгованості за реалізовані товари, продукцію, роботи. До напрямів витрачання грошових потоків відносять: витрати на закупівлю товарів; поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг; податки і інші платежі; погашення короткострокової кредиторської заборгованості.

До джерел надходження інвестиційної діяльності відносять: виручку від реалізації основних засобів; виручка від реалізації. До напрямів витрачання грошових потоків: придбання основних засобів і нематеріальних активів; здійснення довгострокових фінансових вкладень.

До джерел надходження фінансової діяльності відносять: виручка від продажу акцій підприємства; отримання кредитів та послуг. До напрямів витрачання грошових потоків: виплата дивідендів; погашення кредитів і позик.

До джерел надходження інших операцій відносять: цільові надходження; безкоштовно отримані цінності. До напрямів витрачання грошових потоків: використання фонду споживання; видатки пов'язані з благодійною діяльністю.

Розглянемо формування грошових потоків ТОВ «Шпола Агро Індустрі» за видами діяльності у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Формування грошових потоків ТОВ «Шпола Агро Індустрі»

Вид діяльності	Надходження грошових коштів (тис. грн.)	Питома вага, %	Відхилення 2010р. від 2008 р. +,-
	2008р.	2009 р.	2010 р.	2008р.	2009 р.	2010 р.
Грошові надходження від операційної діяльності	9279,3	12823,7	29690,4	46,99	89,69	88,56	20411
Грошові надходження від інвестиційної діяльності	20,5	9,7	3027	0,10	0,07	9,03	3006,5
Грошові надходження від фінансової діяльності	10447	1463,9	807,1	52,90	10,24	2,41	-9639,9
Разом	19747	14297	33525	100,00	100,00	100,00	13778

Левову частку у структурі надходжень грошових потоків у 2008 році зайняли грошові надходження від фінансової діяльності - 52,90%, далі грошові надходження від операційної діяльності - 46,99% та грошові надходження від інвестиційної діяльності всього 0,10%.

У 2009 році левову частку уже зайняли грошові надходження від операційної діяльності - 89,69%, далі грошові надходження від фінансової діяльності - 10,24%, та 0,07% від інвестиційної діяльності.

2010 рік показав 88,56% від операційної діяльності, 9,03% від інвестиційної діяльності та 2,41% від фінансової діяльності.

Загалом же вартість над ходжень грошових потоків у 2010 році зросла у порівнянні з 2008 роком на 13778 тис.грн.



3. Шляхи збільшення грошових надходжень підприємства

Кожне підприємство у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності має проводити певну політику щодо зростання грошових надходжень у довгостроковому періоді. Це можливо в результаті:

- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

- додаткової емісії акцій;

- залучення довгострокових фінансових кредитів;

- продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

- продажу (або здавання в оренду) обладнання, яке не використовується.

За визначення доходу від реалізації товарів за методом нарахування, тобто в момент відвантаження продукції покупцям і виникнення дебіторської заборгованості, підприємства часто зазнають утрат від списання безнадійної дебіторської заборгованості, оскільки не всі дебітори погашають заборгованість. За трансформованого бухгалтерського обліку витрати на безнадійну заборгованість мають бути узгоджені з доходами від реалізації товарів у звітних періодах. Для цього підприємства створюють резерв сумнівних боргів згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Сума нарахованого резерву не зменшує визначеного раніше доходу від реалізації, а включається до складу інших операційних витрат[17 С.460].

Стосовно збільшення безпосередньо грошових потоків на ТОВ «Шпола Агро Індустрі» слід розробляти стратегію збільшення прибутку, який являється основним джерелом збільшення вхідних грошових потоків.

Для того, щоб визначити стратегічний розмір прибутку на підприємстві на наступний рік, в першу чергу слід спрогнозувати темп зростання обсягу продажу протягом року та прибуток із продажу.

Наведемо деякі фактори, які повинно розглядати підприємство у процесі прогнозування обсягів продажу:

Рівень економічної активності на ринку, де працює підприємство ( наскільки стійкий економічний стан очікується на кожній території збуту ).

Майбутня частка ринку, яку може зайняти підприємство на кожній території.

Стратегія ціноутворення.

Інфляційні впливи на ціну. Підприємство може планувати підвищити ціни у середньому на величину очікуваного підвищення рівня інфляції.

Вплив рекламних кампаній, умов кредитування, просування товарів тощо. Тому прогнозується і розвиток цих напрямків.

Таким чином, підприємству ТОВ «Шпола Агро Індустрі» можна запропонувати наступні пропозиції щодо підвищення основного показника прибутковості і покращення рівня економічного аналізу на підприємстві.

Збільшення обсягу реалізації продукції можливе внаслідок придбанні товарів з більшим ступенем обіговості або товарів вищої якості. Покращення стану реалізації на ТОВ «Шпола Агро Індустрі» можливо також при пошуку більш вигідних партнерів по збуту товарної продукції або покращення якості послуг при обслуговуванні споживачів.

Зниження операційних витрат, які в найбільшій мірі спричинили зниження прибутку підприємства повинно бути взаємопов'язане зі зниженням матеріальних витрат.

Можливим напрямком збільшення прибутків ТОВ «Шпола Агро Індустрі» є пошук інших партнерів при оренді основних засобів, можливість здійснення господарської діяльності за рахунок власних коштів, посилення контролю над веденням синтетичного і аналітичного обліку з метою запобігання можливих порушень, що можуть привести до витрат, пов'язаних з виплатою штрафних санкцій відповідним органам та іншим контрагентам.

Покращення рівня економічного аналізу на ТОВ «Шпола Агро Індустрі» можливе на підприємстві через впровадження автоматизації аналітичних процесів.

Дуже важливим моментом при обґрунтуванні стратегії формування прибутку підприємства на наступний рік є пошук резервів росту прибутку. Схема аналізу можливих резервів підвищення рівня прибутковості на підприємстві зображена на рис. 3.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Резерви збільшення прибутку на підприємстві

Наведена схема характеризує найбільш ефективні заходи по підвищенню прибутку підприємства. Збільшення обсягу реалізації продукції можливе внаслідок придбання товарів з більшим ступенем обіговості або товарів вищої якості. Покращення стану реалізації на фірмі можливо також при пошуку більш вигідних партнерів по збуту товарної продукції або покращення якості послуг при обслуговуванні споживачів. Найбільший ризик серед основних напрямків збільшення прибутку від реалізації товарів є підвищення цін на них, адже в сучасних конкурентних умовах вартісний обсяг виручки від реалізації може значно зменшитися[20 С.375].

Слід відмітити, що резерви виявлені в результаті втрати можливості реалізувати більший обсяг товарів, тобто - це додаткові замовлення покупців та клієнтів, що фактично не реалізовані. Причинами цього є відсутність необхідної кількості відповідного технічного оснащення (нестача транспортних засобів, робочої сили та обладнання, ), нестача оборотних засобів на відповідні періоди часу тощо.

Наступний, не менш важливий резерв, - це зниження собівартості реалізованих товарів і пошук найбільш вигідних ринків збуту. На мою думку, ці два резерви являють собою тісний взаємозв'язок і взаємозалежність, адже на ТОВ «Шпола Агро Індустрі» в собівартість реалізованих товарів включаються тільки собівартість придбання і торгова націнка, а тому зниження її передбачено тільки через придбання товарів за меншу ціну, отже необхідний пошук більш вигідних ринків збуту.

Резерв зниження собівартості товарів виявлений в результаті втрачених можливостей закупівлі товарів у інших покупців за меншу ціну. Причини цього вже вказані при виявленні резерву збільшення розміру прибутку від реалізації за рахунок збільшення обсягу реалізованої товарної продукції

Звичайно, на кожному підприємстві є свої шляхи та напрямки підвищення рівня прибутковості підприємства при обґрунтуванні стратегії формування прибутку підприємства на наступний рік. Тому дуже важливо кожній фірмі більше уваги приділяти прогнозуванню кінцевих фінансових результатів з обов'язковим коригуванням суми прибутку в залежності від дії внутрішніх та зовнішніх чинників.

Рекомендується також використовувати наступні резерви збільшення вхідних грошових потоків[24 С.238-268]:

Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:

1) виручка від реалізації основної продукції;

2) надходження у вигляді інших операційних доходів;

3) доходи від інвестиційної діяльності;

4) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

5) кошти, залучені на умовах позики;

6) державні дотації та субсидії.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності третіх сторін: інвесторів (акціонерів, пайовиків), кредиторів, держави.

Відновити платоспроможність можна, збільшивши вхідні грошові потоки.

Збільшення виручки від реалізації

Першим симптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшення рівня реалізації продукції. Навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм успіху санації суб'єкта господарювання. У довгостроковому періоді збільшення виручки від реалізації і на цій основі досягнення прийнятного рівня прибутковості є головним завданням санації підприємства, оскільки всі короткострокові заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства втрачають сенс, якщо через дефіцити у сфері збуту продукції підприємство через деякий час знову стає фінансове неспроможним. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.

Коли йдеться про мобілізацію внутрішньовиробничих санаційних резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства. Дії, спрямовані на збільшення виручки від основної реалізації, рідко приносять відчутні результати в короткостроковому періоді, оскільки заходи щодо розширення ринків збуту продукції мають, як правило, стратегічний характер.

Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів:

ь обсягу реалізованої продукції;

ь ціни одиниці такої продукції.

Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову (маркетингову) політику підприємства. Тип санаційних заходів у цій сфері залежить від конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу. У стратегічному плані менеджмент підприємства має прийняти рішення з трьох основних питань.

1. Яка номенклатура продукції та за якими цінами пропонуватиметься?

2. Якого обсягу реалізації за окремими періодами підприємство має намір досягти?

3. Якою частиною ринку необхідно заволодіти?

Відповіді на поставлені запитання залежать від підприємницької філософії суб'єкта господарювання, а також від того, як спрямована його діяльність -- на задоволення певних потреб споживачів, на забезпечення зайнятості населення чи на максимізацію прибутковості.

Усі заходи щодо збільшення виручки мають базуватися на системі короткострокових прогнозів обсягів збуту з урахуванням динаміки цін та відповідних їм обсягів реалізації. Головним інструментом маркетингу є ціноутворення. Рішення про зміни цін слід приймати на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін.

Основні санаційні заходи у сфері збуту :

ь аналіз ринків та шляхів збуту готової продукції;

ь перевірка порядку ціноутворення;

ь підвищення якості обслуговування клієнтів та підвищення ефективності роботи з громадськістю;

ь аналіз сервісних послуг;

ь застосування гнучкої системи преміювання для продавців (реалізаторів);

ь запровадження гнучкої системи знижок та використання системи знижок за прискорену оплату продукції.

ь здійснення рекламних акцій та акцій зі спеціального розпродажу, тощо.

Реструктуризація активів

Ця група санаційних заходів пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів).

Види санаційних заходів в рамках реструктуризації активів:

Мобілізація прихованих резервів

1. Приховані резерви -- це частина капіталу підприємства, що не відбита в балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.

Заходи з мобілізації прихованих резервів:

ь реалізація окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі й споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, понаднормові запаси сировини й матеріалів тощо);

ь індексація балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (цей метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним підвищенням платоспроможності, проте може безпосередньо поліпшити кредитоспроможність підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється також структура пасивів (збільшується стаття “Статутний капітал” чи “Додатковий капітал”).

2. Використання зворотного лізингу. У середньостроковій та довгостроковій перспективі використовувати основні фонди на умовах лізингу підприємству значно не вигідніше, ніж використовувати їх на умовах власності. Проте платоспроможність його відчутно підвищується, що дає змогу розрахуватися з поточними зобов'язаннями та уникнути порушення справи про банкрутство.

3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). Надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати, зокрема складські чи робочої сили. Окрім того, існує ризик щодо втрати якості чи знецінення певних видів сировини й матеріалів.

5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

У разі продажу основних фондів (деталей, агрегатів, демонтованого обладнання) такі операції підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%. Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума перевищення виручки від продажу окремих об'єктів основних фондів над їх балансовою вартістю включається до валових доходів підприємства, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу погашається за рахунок прибутку після оподаткування. Балансова (залишкова) вартість основних фондів -- це різниця між їх початковою вартістю та нарахованою сумою зносу.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості -- це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Одним із факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, зокрема на їх платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості . Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі.

Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості :

1) Факторинг . Функції факторингу :

ь фінансування та кредитування: підприємства поступаються правом на одержання грошових коштів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі);

ь покриття ризику : ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;

ь управління дебіторською заборгованістю: робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.

2) Облік, або дисконтування векселів. Банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явникові, а платіж отримує лише з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Держатель векселя достроково реалізує його банку, тобто комерційний кредит перетворюється на банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, що її заплатив банк, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається дисконтом.

3) Форфейтинг .

4) Комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, зокрема й за позовом до господарського суду.

Усі схарактеризовані вище санаційні заходи призводять до змін в окремих статтях активу балансу. Розглянуті далі дві групи заходів пов'язані здебільшого зі змінами у звіті про фінансові результати та їх використання (звіт про прибутки і збитки).