Оподаткування підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство аграрної політики України

Уманський державний аграрний університет

Кафедра фінансів і кредиту

Оподаткування підприємств

Курсова робота із фінансів підприємства

Кривенко Олена Сергіївна

Науковий керівник:

ст. викладач, к.е.н.

Бечко В.П.

Умань 2009



Зміст

Вступ

1. Проблеми оподаткування підприємств в сучасних умовах

2. Коротка економічно - фінансова характеристика СТОВ «Вікторія»

3. Організація оподаткування підприємства

3.1 Непряме оподаткування

3.2 Оподаткування прибутку підприємства

3.3 Сплата інших податків

3.4 Контроль за своєчасністю і сплатою податків

4. Шляхи удосконалення оподаткування підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаних літературних джерел

оподаткування підприємство



Вступ

Ефективна діяльність держави та реалізація її основних функцій неможливі без налагодженої соціально - економічної політики, одне з чільних місць у якій належить фіскальній політиці. Акумулюючи з допомогою податкових надходжень значні фінансові ресурси, держава таким чином стимулює розвиток господарської діяльності, опікується малозабезпеченими верствами населення, забезпечує трудовий потенціал, а також суттєво впливає на стан і розвиток науково - технічного прогресу суспільства.

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально - економічної ситуації в країні. Це зумовлене тим, що акцент у податковій політиці робиться на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча функції мінімізовані. Тому проблема оптимізації податкової політики залишається однією з найактуальніших проблем у процесі становлення ринкових відносин і побудови фундаменту для економічного зростання України.

Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувались суб'єктами господарської діяльності. Відтак теоретично доведено, що податкові вилучення в розмірі 30 - 40 % реальних доходів платників податків - це межа, при перевищенні якої починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку.

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання до підвищення ефективності виробництва з використанням юридично і фактично їх доходів.

Як відомо із закордонного досвіду, податки - це один з найраціональніших та найдійовіших інструментів непрямого регулювання процесів, що відбуваються і в економіці. Комплекс податкових заходів, заснований на врахуванні економічних реалій. Здатний суттєво впливати на поведінку суб'єктів підприємництва в економічному середовищі, посилювати економічну та інвестиційну активність.

Створення ефективної податкової системи, використання оптимальних принципів застосування податків - головне завдання фінансових органів держави для забезпечення соціально - економічного розвитку нації.

Практична значимість і недостатня теоретична вивченість різних аспектів системи оподаткування в сільському господарстві зумовили вибір теми дослідження.

Метою курсової роботи є оцінка механізму оподаткування, який функціонує в сільському господарстві і розробка рекомендацій по їх вдосконаленню з врахуванням специфіки галузі.

Предметом дослідження є фінансові відносини, які складаються між державою та сільськогосподарськими підприємствами з приводу внесення ними в обумовленому в Законі порядку обов'язкових платежів у бюджет.

Об'єктом дослідження є СТОВ "Вікторія" Вільшанського району Кіровоградської області.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, який передбачає вивчення явищ у розвитку і взаємозв'язку, законодавчі та нормативні документи з питань оподаткування, праці вітчизняних та зарубіжних науковців.

1. Проблеми оподаткування підприємств в сучасних умовах

Економічні трансформації в країні та її економічне оздоровлення неможливі без формування дієздатної податкової системи. На сьогодні система оподаткування акумулює в собі інтереси різних соціальних груп, представників різних видів діяльності, а загалом - платників податків і держави. Від ефективності, стабільності, прозорості та інших принципів, визначених ще А. Смітом, а сьогодні регламентованих Законом України "Про систему оподаткування", залежать можливості економічного розвитку держави, економічна та інвестиційна активність платників.

Оподаткування селянства в Україні має давню історію. Кожен етап історичного розвитку країни характеризувався встановленням різних видів податків, які відрізнялися один від одного не тільки назвою, а й об'єктами та механізмом оподаткування, способами стягнення і напрямами використання отриманих коштів.

Перші податки з'явились з утворенням держави - Київської Русі. Найдавнішою формою оподаткування була данина, вперше запроваджена князями Ігорем та Олегом, яка встановлювалась залежно від конкретних історичних умов у вигляді контрибуції, прямого державного податку або феодальної ренти. За часів княгині Ольги вперше було поставлено постійні пункти - погости, де відбувалось стягнення і нагромадження данини, у період монголо - татарського нашестя все населення феодальних князівств, крім служителів церкви і духовенства мало платити воєнну контрибуцію. З розвитком у країні феодальних відносин сплачувались державні податки або феодальна рента, а також оброк.

Якщо розглядати податкову систему дореволюційної Росії в цілому, то на думку більшості вчених вона цілком відповідала вимогам того часу. Основне значення для скарбниці держави мали непрямі податки, зокрема акцизи на алкоголь, тютюн, цукор та інші предмети народного споживання.

Слід зазначити, що ці податки становили на той час близько 28,6% усіх надходжень до скарбниці держави. Сплата цих податків значною мірою покладалась на селянство, яке становило тоді близько 90% населення країни і відповідно споживало приблизно таку ж частку оподатковуваних продуктів і сплачувало стільки ж непрямих податків. Це при тому, що доходи селян становили близько 30% від народного доходу.

Значно меншу роль у бюджеті країни відігравали прямі податки: поземельний, подушний тощо. Пільгове оподаткування цими податками мали представники буржуазії та поміщики, а головний тягар щодо їх сплати покладався на селянина.

Головною відмінністю тієї податкової системи від існуючої нині в Україні було усвідомлення платниками необхідності сплачувати податки. Тоді існувала розвинута податкова культура суспільства, яку практично було знищено за роки радянської влади.

Теоретичним підґрунтям регулювання економічної діяльності платників та забезпечення дохідної частини бюджету є податкова концепція А.Лаффера, який у середині 70-х років обґрунтував пряму залежність між прогресивністю оподаткування та доходами бюджету. Він довів, що податкові надходження є одночасно продуктом і податкової ставки, і податкової бази [16].

Якщо ставка податку дорівнюватиме нулю, то всі підприємства працюватимуть, але ніяких надходжень до бюджету не буде. Якщо ставка дорівнюватиме 100%, то підприємці не матимуть стимулів до виробництва оподатковуваного товару. Спровоковане таким чином зменшення виробництва може призвести до того, що жодне з підприємств не буде працювати, тобто бюджетні надходження знову будуть нульовими. Крива Лаффера показує, що підвищення податків до певного рівня сприяє зростанню доходів бюджету, таким чином, воно не підриває стимулів до економічної діяльності та інвестиційної активності приватного сектору. За цією межею починається зворотний процес, оскільки податки, які стягуються на основі високих ставок, призводять до значного падіння бюджетних надходжень. Податки у цьому разі пригнічують підприємницьку ініціативу, нагромадження та інвестиції скорочуються.

Якою б високою не була фіскальна функція податків, що досягла критичного рівня через великий дефіцит бюджету, вона не повинна обмежувати розвитку своїх інших функцій: регулюючої і стимулюючої. Оскільки завдання полягає не просто в тому, щоб зібрати якомога більше податків, а в тому, щоб при цьому розширювалась база платників, ефективно розвивалися підприємства у сфері виробництва і у сфері обігу. За всіх умов форми і ставки оподаткування не повинні призводити до того, щоб доходи платників податків, які залишаються в їх розпорядженні після сплати податків, були нижчими від критичного рівня.

Україна не може утвердитися як економічно розвинута держава без формування належної і дієздатної системи. Практика засвідчує, що теорія бездефіцитного бюджету безпідставна, оскільки максимальне вилучення коштів підприємств та населення супроводжується скороченням виробництва, зменшенням інвестиційної активності підприємницьких структур, зростанням соціальної напруженості.

Питання формування доходної частини бюджету нині надзвичайно гостре. Податкова політика в кінцевому підсумку спрямована на концентрацію коштів у державному та місцевих бюджетах і підпорядкована суто фіскальним цілям. Проведення гнучкої податкової політики зумовлює виконання двох завдань, які, на перший погляд, є мало сумісними: збільшення видаткової частини бюджетів з метою забезпечення економічного зростання і встановлення ставки податку, що забезпечить максимальне надходження доходів у відповідні бюджети.

Розглядаючи еволюцію розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, слід зазначити, що часті зміни в податковому законодавстві не призвели до якісних змін в оподаткуванні цієї галузі. В основному зміни в оподаткуванні забезпечували виконання

фіскальної функції податків і меншою мірою - стимулюючої. Про це свідчить нерентабельність виробництва у сільському господарстві протягом 1996 - 1999 років. Так, у 1999 році 93% сільськогосподарських підприємств завершили свою діяльність зі збитками [32].

Поряд з іншими факторами часті зміни в системі оподаткування зробили їх практично неплатоспроможними. Виходячи з цього, було продовжено пошуки такого податкового механізму, завдяки якому можна було б зменшити податковий тиск на виробників сільськогосподарської продукції та зацікавити їх у підвищенні ефективності господарювання. Як результат, було запропоновано фіксований сільськогосподарський податок і зроблено спробу через зміну об'єкту оподаткування одержати від сільського господарства хоча б частину податків, які сільськогосподарські товаровиробники повинні сплачувати до бюджету держави. Велика заборгованість сільськогосподарських підприємств перед бюджетом за несплаченими податками. Які діяли до введення фіксованого сільськогосподарського податку, та їх тяжкий фінансовий стан змусили державу встановити дворічний мораторій на застосування і цього податку.

На думку Деми Д.І. [11], запровадження фіксованого сільськогосподарського податку має як позитивні, так і негативні аспекти. Звичайно, до найважливішого позитивного аспекту цього податку слід віднести зменшення кількості податків і обов'язкових зборів - один проти дванадцяти, що значною мірою зменшує обсяг облікової роботи й звітності. Позитивним елементом цього податку є також простота розрахунку суми податку, яку слід сплатити кожному сільськогосподарському товаровиробнику. Але на думку вченого, введення цього податку має більше негативних моментів, ніж позитивних.

По-перше, основний недолік податку закладено в методологічному підході при його визначенні, оскільки його введення виключає можливість застосування як об'єктів оподаткування прибутку, праці, майна та інших ресурсів. Як переконує досвід багатьох країн світу, це не завжди дає

позитивний результат. Що і підтвердило виключення через півтора місяця після введення в дію Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" з його переліку платежів на обов'язкове державне пенсійне страхування і на обов'язкове соціальне страхування. Ці платежі сільськогосподарські товаровиробники змушені були сплачувати в розмірі 70% від розрахованої суми податку.

По - друге, закон визначив, що цей податок можуть застосовувати сільськогосподарські підприємства, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства, а з 2004 року - 75%. Таким чином, частка менше від одного відсотка дає можливість застосування цього податку суб'єктами оподаткування, чим порушується один із принципів функціонування податкової системи України - принцип рівності. Щоб не порушувався цей принцип, слід дати змогу самим виробникам сільськогосподарської продукції приймати рішення про застосування фіксованого сільськогосподарського податку замість тих, які він заміняє.

По-третє, термін дії податку тимчасовий, і хоча він продовжений до 2010 року, тимчасовість його не викликає сумнівів.

По-четверте, сплата податку продукцією потребувала додаткових витрат, тому з 2003 року був змінений порядок сплати податку - тепер вона можлива лише в грошовій формі.

По-п'яте, реформування колективних сільськогосподарських підприємств призвело до створення нових приватних підприємств, які починали свою діяльність після їх реєстрації з "нуля". І в цьому разі вони втрачали право на застосування фіксованого сільськогосподарського податку. Цей порядок теж було з часом змінено.

Як бачимо, за п'ять років існування податку він протерпів значних змін.

Окремі економісти та керівники господарств вважають, що запровадження фіксованого податку дає ряд переваг сільськогосподарським

товаровиробникам, а саме змогу платникам сплатити всю суму податку і спокійно працювати, нарощуючи обсяги виробництва[26].

На думку О. Яхно [51]однією із переваг фіксованого податку є те, що він стабільний і його дія протягом п'яти - десяти років має посилити впевненість товаровиробників у майбутньому. Оскільки до недавнього часу дії влади щодо податків вважались не передбачуваними, бо неодноразово змінювались.

Як вважає М.Азаров [5], щоб ефективно працювати, підприємець, закладаючи основні показники діяльності, повинен планувати не тільки прибуток, а й податки. Для успішного планування і здійснення своєї діяльності в цілому він повинен знати, що протягом якогось більш-менш тривалого періоду податкове законодавство не буде змінюватись. А фіксований сільськогосподарський податок дає можливість прогнозувати доходи та раціонально здійснювати витрати, нарощувати виробництво і отримувати прибуток.

Розглянувши вище наведені недоліки і переваги фіксованого сільськогосподарського податку, ми не заперечуємо його існування протягом певного періоду. Але потрібно зазначити, що не кількість податків визначає можливість ефективного господарювання, а їх якісна сторона, яка полягає в стабільності, простоті визначення бази оподаткування, обов'язковості для всіх суб'єктів. Це, в свою чергу, потребує пошуку нових методологічних підходів до вдосконалення податкової системи, спричинених процесами реформування власності на селі.

Для прискорення процесу приватизації на селі Президент України підписав Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки". В результаті реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств їх члени одержали частину майна та землі цих підприємств у приватну власність і самі повинні розпоряджатись нею. Можливі три варіанти вирішення питання щодо одержаної в результаті реформування колективних підприємств власності.

Перший варіант - організація власного бізнесу шляхом створення фермерського чи індивідуального господарства. Другий варіант - передача власності в оренду. Третій варіант - об'єднання з іншими власниками для організації спільного бізнесу шляхом створення приватно - орендних чи акціонерних товариств, кооперативу чи корпорації. У кожному з цих варіантів власник майна намагатиметься одержати від володіння ним і від його використання дохід. А одержаний дохід повинен бути об'єктом оподаткування.

Таким чином, реформування власності передбачає перенесення сплати податків із підприємств на громадян - власників цього майна. Але виникає запитання: як оподатковувати нових власників майна? Одержане в результаті реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств майно підлягає оподаткуванню податком на майно. Чинне податкове законодавство не дає можливості вирішити це питання через відсутність закону про податок на майно. По - друге, вартість одержаного в результаті реформування майна і землі включається до сукупного доходу громадян і підлягає оподаткуванню податком на доходи. Чинне законодавство звільняє від оподаткування дохід у вигляді одержаного майна. І нарешті, по - третє, одержане в результаті реформування колективних сільськогосподарських підприємств майно приносить дохід його власникам, який повинен бути оподаткований.

На думку ряду вчених [22], реформуючи власність колективних сільськогосподарських підприємств, необхідно змінити і методологічні підходи в системі оподаткування, виходячи з того, що базою оподаткування повинен бути прибуток корпорацій і сукупний дохід громадян.

Основним непрямим податком для сільськогосподарських товаровиробників нині залишається податок на додану вартість. Економічний зміст його полягає в оподаткуванні доданої вартості, а платниками його, як і всіх інших непрямих податків, є споживачі товарів, що оподатковуються.

Механізм обчислення та сплати ПДВ побудований таким чином, що складається враження, ніби його платниками виступають підприємства та це не міняє суті податку, він залишається непрямим, а отже, не впливає на фінансові результати підприємства, що виступає як збирач податку. Тому у підприємств не повинно виникати проблем з цим податком. Теоретично це так. Але в процесі практичної реалізації механізму оподаткування ПДВ такі проблеми існують. Особливо суттєві вони в агропромисловому комплексі.

Перша проблема пов'язана з підвищенням цін на продукцію, яка виробляється і підлягає реалізації. Більшість кінцевої продукції сільського господарства виходить безпосередньо на споживача, через що верхня межа ціни на такі товари визначається платоспроможністю населення, яка нині на дуже низькому рівні. Ставка ПДВ на рівні 20 % значно здорожує таку продукцію, особливо продукти харчування.

Другою проблемою є механізм розрахунків даного податку. Сільськогосподарське виробництво - галузь із уповільненим і нерівномірним кругообігом фондів. Як відомо, тут протягом першого півріччя вкладаються кошти і вивільняються вони лише наприкінці другого півріччя. За такої особливості кругообігу коштів разом з їх авансуванням в оборот залучається і сплачений ПДВ на придбані ресурси. Оскільки в цей період реалізації продукції немає, немає й надходжень податку на додану вартість. Внаслідок цього протягом тривалого часу відбувається перевищення сплати господарством ПДВ над його надходженням, створюється мінусова різниця, яка не має фінансового джерела покриття. Таке становище має не епізодичний характер і спостерігається у абсолютній більшості сільськогосподарських підприємств.

Третя проблема - об'єкт оподаткування. Сільськогосподарські підприємства сплачують в першій половині року не податок на додану вартість, тому що доданої вартості у цей період ще не створено, внаслідок чого відсутній об'єкт оподаткування. Таким чином, з'являється податок, який більше пов'язаний із оборотними засобами, ніж із доданою вартістю. Таке становище створює для сільськогосподарських підприємств додаткові фінансові труднощі.

На думку Дем'яненка М. Я.[13] при сплаті ПДВ до бюджету необхідно встановити для сільськогосподарських підприємств диференційовані строки розрахунків з цього податку протягом року.

В цілому, податкове законодавство в Україні сформоване на засадах успадкованої командно - адміністративної системи. Основи вітчизняної податкової політики розроблялися під пресингом обставин без відповідного наукового й аналітичного обґрунтування наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок.

Проблема формування ефективної податкової політики - одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. її розв'язання має здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка гарантувала б або хоча б не гальмувала розвитку економіки.

2. Коротка економічно - фінансова характеристика СТОВ «Вікторія» Вільшанського району Кіровоградської області

СТОВ «Вікторія» розташоване на території Вільшанського району Кіровоградської області. У склад господарства входить один населений пункт - с.м.т. Вільшанка.

Підприємство знаходиться в Лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. Грунтові води залягають на глибині 10-15 см, тому основним джерелом зволоження рослин є атмосферні опади, які становлять 500-515 мм на рік. Найбільша кількість опадів припадає на весняно-літній період.

Предметом діяльності товариства є виробництво, зберігання, переробка, реалізація сільськогосподарської та іншої продукції.

По державному акту за СТОВ закріплено станом на 1 січня 2008 року 2263 га землі. Земля - головне джерело одержання продукції рослинництва.

Дані таблиці 2.1 свідчать, що господарство є середнім за розмірами, площі земельних угідь підприємства за останні три роки збільшились на 6% у 2008 році порівняно з 2006 роком. СТОВ «Вікторія» має в 2008 році загальну земельну площу 2263 га, з яких рілля займає 2263 га.

Основою будь-якого виробництва є людський фактор, а саме його трудові ресурси. Поряд із земельними ресурсами господарство та його розміри характеризують трудові ресурси, за допомогою яких здійснюється процес виробництва продукції.

Аналізуючи таблицю 2.2 потрібно відмітити, що чисельність працівників в 2008р. в порівнянні з 2006 роком зменшилась на 48%. Значне скорочення пройшло в галузі рослинництва. Серед працівників рослинництва на роботі в СТОВ залишились лише робітники в працездатному віці.

Процес виробництва неможливий без засобів виробництва. Від наявності засобів виробництва залежить виробничий потенціал підприємства.

Таблиця 2.1

Розмір і структура земельних угідь СТОВ "Вікторія" за 2006-2008 рр.

Види	2006р.	2007р.	2008р.	2008р. до 2006р., %
угідь	Площа, га	%	Площа, га	%	Площа, га	%
Загальна земельна площа	2133	100	2263	100	2263	100	106
Всього с/г угідь, в т.ч.	2133	100	2263	100	2263	100	106
рілля	2133	100	2263	100	2263	100	106

Основні засоби представлені основними виробничими засобами основного виду діяльності, робочою і продуктивною худобою, виробничими основними засобами інших галузей і невиробничими основними засобами.

Таблиця 2.2

Забезпечення СТОВ «Вікторія» Вільшанського району трудовими ресурсами,чол. за 2006-2008 рр.

Категорії працівників	2006р.	2007р.	2008р.	2008р. до 2006р., %
Всього	81	44	42	52
В т.ч. зайнятих у сільськогосподарському виробництві	81	44	42	52
3 них в рослинництві	81	44	42	52

З даних таблиці 2.3 видно, що вартість основних фондів з кожним роком зменшується. Це пов'язано з тим, що в господарстві не купляють нової техніки і інших основних засобів а також ще з тим, що при реформуванні підприємства пройшла уцінка основних засобів станом на 1.01.2000 року.

Таблиця 2.3 Наявність основних засобів в СТОВ «Вікторія», тис.грн..

Показники	2006р.	2007р.	2008р.
Основні фонди основного виду діяльності	1280	2234	3398
В т.ч. будівлі та споруди	470	470	1634
Транспортні засоби	58	58	58

Про напрямок господарської діяльності та спеціалізацію господарства свідчить структура товарної продукції.

Таблиця 2.4

Обсяг і структура товарної продукції

Вид продукції	Обсяг товарної продукції, тис.грн..	В середньому за 2006-2008рр.
	2006р.	2007р.	2008р.	Тис.грн	%
Продукція рослинництва	4178	1961,2	3078,3	3072,5	65,2
В т.ч. зернові та зернобобові	1986	451,7	1145,5	1194,4	25,3
соняшник	72	614,4	417,2	367,8	7,8
Інша продукція	22,2	72,2	138,7	77,7	1,7
Всього по господарству	4267,3	1990,9	3110,9	4712,4	100,0

Як видно з даних таблиці 2.4 в середньому за останні три роки в структурі товарної продукції найбільшу питому вагу в займають зернові та зернобобові -25,3%, і виробництво насіння соняшника - 7,8% в галузі рослинництва. Значне місце в структурі товарної продукції -1,7 % займає інша продукція. Тому можна сказати, що напрямок спеціалізації підприємства - зерновий .

Щоб повністю охарактеризувати стан фінансово-господарської діяльності товариства проаналізуємо дані таблиці 2.5.

Як свідчать дані таблиці 2.5 СТОВ «Вікторія» з 2006р. по 2007р. працювало зі зниженням чистого прибутку з 187 до 21 тис. грн., проте цей показник в 2008 році значно збільшився, з 21 тис. грн. в 2007 р. до 686 тис. грн. - у 2008 році.

Таблиця 2.5

Основні економічні показники діяльності СТОВ «Вікторія»

Показники	2006р.	2007р.	2008р.
Валова продукція сільського господарства в співставних цінах, тис. грн.	4267,3	1990,9	3110,9
Валовий доход, тис. грн..	371	168	949
Чистий доход, тис. грн..	187	21	868
В т.ч. від рослинництва	187	21	868
Рівень рентабельності, %	6,4	1,2	42,7

Підтримує свій стан підприємство в основному за рахунок виробництва зернових. Прибуток, який отримує підприємство, направляється на розвиток матеріально - технічної бази, на поповнення виробничих запасів, на підвищення кваліфікації кадрів та інші заходи, що сприяють підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово - господарської діяльності. Оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити тільки за рахунок комплексу, системи показників.

Розглянемо показники дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства (таблиця 2.6).

Аналізуючи дану таблицю, слід відмітити, в цілому дебіторська і заборгованість господарства зменшується. В 2008 році в порівнянні з 2006 роком вона зменшилась на 63 %. Найбільшу дебіторську заборгованість підприємство має за товари, роботи і послуги іншим організаціям.

Таблиця 2.6. Стан дебіторської і кредиторської заборгованості СТОВ «Вікторія», тис. грн.

Показники	2006р.	2007р.	2008р.	2006р. в % до 2008р.
Дебіторська заборгованість, в т.ч.:	369	288	136	36,9
За товари, роботи і послуги заготівельних організацій	331	254	101	30,5
По розрахунках з бюджетом	4	6	1	25,0
За товари роботи і послуги інших організацій	34	28	34	100,0
Кредиторська заборгованість, в т.ч.:	809	422	316	39,0
За товари, роботи і послуги	503	317	193	38,4
По розрахунках з бюджетом	15	56	52	346,7
По розрахунках із фондами	8	15	19	237,5
По оплаті праці	119	14	3	2,5
Інша заборгованість	164	20	49	29,8

Показники кредиторської заборгованості за останні три роки теж мали тенденцію до спаду в цілому по господарству. Особливо скоротилась кредиторська заборгованість по розрахунках з оплати праці, за товари , роботи і послуги. Але підприємство має ще заборгованість перед бюджетом і по розрахунках із цільовими фондами..

В організаційній роботі СТОВ «Вікторія» фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо - господарської діяльності підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, фондами, іншими підприємствами та організаціями.

Фінансова діяльність підприємства повинна бути направлена на створення фінансових ресурсів для виробничого та соціального розвитку підприємства, забезпечення росту прибутку за рахунок збільшення продуктивності праці, зниження собівартості продукції і підвищення її якості.

Основними завданнями фінансової роботи є мобілізація фінансових ресурсів у розмірах, необхідних для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів в об'ємах, встановлених планами і програмами, знаходження шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва, своєчасне виконання своїх обов'язків перед різними ланками фінансово-кредитної системи: перед бюджетом - по податках і зборах, перед банком - по поверненню кредитів і відсотків за користування ними, перед органами страхування - по оплаті товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками - по оплаті праці. Не менш важливим завданням фінансової роботи є сприяння більш ефективному використанню виробничих фондів, контроль за збереженням і використанням оборотних засобів, прискоренням їх обігу, контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів.

На підприємстві фінансова робота складається із фінансового планування, оперативної фінансової роботи, контролю за фінансовою діяльністю. У зв'язку із нестачею грошових коштів ускладнюється і фінансова робота підприємства.

Але спеціалісти підприємства вишукують шляхи подолання такого становища, розробляють стратегію розвитку підприємства, налагоджують контакти по реалізації продукції, що повинно покращити фінансовий стан.

3. Організація оподаткування підприємства

3.1 Непряме оподаткування

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухвалення Закону України " Про систему оподаткування" 25 червня 1991 року. В цьому законі було визначено принципи побудови системи оподаткування, призначення її, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування.

2 лютого 1994 року було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада ухвалила 18 лютого 1997року.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

Законом "Про систему оподаткування" визначено такі принципи її побудови:

стимулювання підприємницької діяльності;

стимулювання науково - технічного прогресу, технологічного
оновлення виробництва,

обов'язковість;

рівнозначність і пропорційність;

рівність, недопущення будь - яких проявів податкової дискримінації;

соціальна справедливість;

стабільність;

економічна обґрунтованість;

рівномірність сплати;

компетентність;

єдиний підхід;

доступність.

У системі оподаткування виділяють дві підсистеми: оподаткування фізичних осіб і оподаткування юридичних осіб.

Підприємства - юридичні особи - сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. До загальнодержавних відносяться: прямі податки - це податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на нерухоме майно. Непрямі податки: ПДВ, акцизний збір і мито. Збори - на обов'язкове пенсійне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за забруднення навколишнього середовища, державне мито та інші збори.

Місцеві податки і збори включають : два податки - комунальний і податок з реклами, а також збори - за право користування місцевою символікою, за парковку автотранспорту, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та ін.

Податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу. Фіскальна функція податків виявляється в мобілізації коштів у розпорядження держави і формуванні централізованих фінансових ресурсів. Ця функція притаманна всім податкам. Для її реалізації важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. Досягається це встановленням об'єкту оподаткування, методики розрахунку податку, визначення розміру ставок податку, термінів сплати, запровадженням штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Регулююча функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Вона проявляється через:

встановлення об'єкту оподаткування та методики обчислення
податку;

встановлення розміру ставок податку;

визначення джерел сплати податку;

встановлення термінів сплати податку;

надання податкових пільг;

стягнення штрафних санкцій за порушення податкового
законодавства.

СТОВ «Вікторія» Вільшанського району Кіровоградської області дотримуючись всіх основних положень податкового законодавства сплачує до бюджету такі податки: податок на додану вартість, фіксований сільськогосподарський податок, податок з доходів фізичних осіб ( раніше - прибутковий податок з громадян) та збір за забруднення навколишнього середовища. Структуру податків, що сплачує дане підприємство наведемо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Структура податків, що сплачуються СТОВ «Вікторія» Вільшанського району

Назва податку	2006р.	2007р.	2008р.
	Нараховано, тис. грн	Структура,%	Нараховано, тис.грн	Структур -ра,%	Нарахова-но,тис.грн	Структур-ра,%
пдв	118	64,6	137	67,0	144	66,5
ФСП	44	24,1	43	21,0	42	19,4
Податок з доходів фізичних осіб	20,8	11,3	24,3	11,5	30,4	14,0
Збір за забруднення навколишньо го середовища	-	-	0,06	0,5	0,08	0,1

Серед непрямих податків основне місце займає податок на додану вартість. Як відомо, найдавнішим видом непрямих податків був акциз. З розвитком виробництва товарів розширювалась і сфера підакцизних товарів. Розширення асортименту продукції обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Введення нових акцизів на кожний новий товар збільшувало затрати на збір податків. Необхідні були зміни в теорії про оподаткування.

Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і яким став оподатковуватись валовий оборот торгового чи промислового підприємства.

В більшості країн світу універсальний акциз використовується у формі ПДВ. Даний податок запропонував французький економіст М. Лоре на початку 50рр. ХХ ст. У Франції даний податок введено у 1954 р., в Німеччині - у 1968р. Нині однією з умов вступу для ЄС є наявність ПДВ.

У податковій практиці існує 3 форми універсальних акцизів:

податок з продажу у сфері оптової та роздрібної торгівлі;

податок з обороту; податок на додану вартість.

ПДВ - непрямий податок на додану вартість, що створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, включається у вигляді надбавки до ціни товарів і повністю сплачується кінцевим споживачем.

Податок на додану вартість був введений в Україні з 1992 року. Цей податок з фіскальної точки зору має високу ефективність. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки податку полегшують обчислення як для платників, так і контроль податкових органів за дотриманням вимог по цьому податку. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування доданої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційного вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об'єкта оподаткування.

Якщо спрощено вся вартість дорівнює сумі матеріальних ресурсів (С), заробітної плати ( V), та прибутку ( m ):

В = С + V + m,

То додана вартість повинна складатись із заробітної плати ( V ) та прибутку (m):

DB = V + m

Платниками ПДВ у бюджет є суб'єкти господарської діяльності і громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, якщо обсяг здійснюваних ними оподатковуваних операцій досягнув протягом будь - якого періоду за остання дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особи, що підпадають під визначення платника ПДВ зобов'язані зареєструватись як платники в податковому органі за місцем свого знаходження. Реєстраційна заява має бути подана не пізніше двадцятого дня з моменту реєстрації новоствореного підприємства в органах місцевої влади, а для діючих осіб - не пізніше двадцятого календарного дня після закінчення місяця, в якому було досягнуто необхідний обсяг оподатковуваних операцій. Платнику податку присвоюється індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість в СТОВ «Вікторія» є обороти з реалізації товарів, робіт і послуг.

Оподатковуваний оборот з відвантажених товарів, робіт і послуг обчислюється виходячи з їх вартості за вільними цінами і тарифами, державними, фіксованими та регульованими цінами і тарифами, що включають податок на додану вартість.

База оподаткування операцій з продажу товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів, проданих таким платником податку.

У разі продажу товарів без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам які перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Базою обчислення податку на додану вартість у випадку, коли товар проданий за ціною, нижчою за собівартість, є договірна ціна.

По податку на додану вартість є відповідні пільги. їх можна поділити на три види:

- операції, які не є об'єктом оподаткування (вважається, що додана вартість при здійсненні цих операцій не утворюється);

- операції, які звільнені від оподаткування;

- операції, які оподатковуються за нульовою ставкою, що є більш вигідним, ніж звільнення від оподаткування.

На сільськогосподарських підприємствах звільняються від оподаткування ПДВ операції з:

- надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, закладів охорони здоров'я;

- надання матеріальної допомоги продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробітку землі багатодітним сім'ям, ветеранам війни та праці, особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи та ін.;

- надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками в період проведення польових робіт послуг з харчування механізаторів і тваринників продуктами власного виробництва в польових їдальнях;

- видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва

- фізичним особам - власникам земельних паїв, внесених до таких підприємств, у вигляді компенсації вартості користування такими паями, але не більше 70 гривень з розрахунку за повний календарний місяць строку такого користування; а також фізичним особам. Які перебувають у трудових відносинах з підприємством - виробником сільськогосподарської продукції, відповідно до відпрацьованого часу, але не більше як 70 гривень з розрахунку на повний календарний місяць.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з продажу:

- товарів, що були вивезені за межі митної території України;

- робіт та послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України ;

- сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності і господарювання переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Переваги нульової ставки ПДВ заключаються в наступному: при застосування нульової ставки податкові зобов'язання платника по операціям з продажу товарів дорівнюють нулю. Суми ж ПДВ, сплачені платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів включаються до податкового кредиту звітного періоду. Тобто платнику такі суми повинні відшкодувати з бюджету. Собівартість продукції в такому випадку не збільшується на суми ПДВ, сплачені при придбанні матеріальних ресурсів.

У разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів, що звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування, суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів не включаються до податкового кредиту і на ці суми ПДВ збільшується собівартість продукції.

СТОВ «Вікторія» сплачує податок на додану вартість за ставкою 20 % до бази оподаткування.

Для того, щоб претендувати на податковий кредит підприємство повинно мати зареєстровану Книгу придбання товарів (робіт та послуг), а також вести Книгу реалізації товарів (робіт та послуг). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товару. Для бартерних операцій такою датою вважається дата здійснення заключної операції.

При розрахунках готівкою, датою виникнення права на податковий кредит у покупця є дата оприбуткування грошових коштів в касу підприємства як оплата за товари, при обов'язковій умові підтвердження витрат відповідними касовими документами (прибутковими та видатковими касовими ордерами, касовими і товарними чеками та ін.).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку проводиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Починаючи з 2000 року сільськогосподарські підприємства по податку на додану вартість подають три декларації - по рослинництву, по тваринництву, та по іншій діяльності.

Таблиця 3.2

Платежі до бюджету по ПДВ СТОВ «Вікторія», грн..

Роки	Належить до сплати	Фактично сплачено
2006,всього	85386	2520
в т.ч. рослинництво	82866	-
інша діяльність	2520	2520
2007, всього	93480	1250
в т.ч. рослинництво	92230	-
інша діяльність	1250	1250
2008,всього	120775	2345
тваринництво	16343	-

Як свідчать дані таблиці, підприємство в повному обсязі розраховується з ПДВ. По ПДВ галузі рослинництва підприємство користується відповідною пільгою, а тому суми податку до бюджету не сплачує.

3.3 Оподаткування прибутку підприємств

З метою спрощення механізму оподаткування та зменшення податкового тиску на сільськогосподарські підприємства 17 грудня 1998 року було схвалено Закон "Про фіксований сільськогосподарський податок". Введений в дію податок був з 1 січня 1999 року і передбачався діяти до 1 січня 2004 року, але зараз його дія продовжена до 31 грудня 2009 року.

СТОВ «Вікторія» Вільшанського району Кіровоградської області є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків та сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.

Запровадження фіксованого сільськогосподарського податку передбачало суттєве спрощення механізму нарахування та сплати податків, адже він сплачується в рахунок 12 податків і зборів. Серед них:

податок на прибуток підприємств;

плата за землю;

податок з власників транспортних засобів;

комунальний податок;

збір на обов'язкове пенсійне страхування;

збір на обов'язкове соціальне страхування;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

плата за придбання торгового патенту на здійснення торговельної
діяльності;

збір на спеціальне використання природних ресурсів.

З 1 січня 2004 року фіксований сільськогосподарський податок не включає збори на обов'язкове соціальне страхування і плату за придбання торгового патенту.

Всі інші податки сільськогосподарські підприємства мають сплачувати у встановленому порядку.

До 2003 року підприємства мали право на вибір форми сплати податку - чи грошима, чи сільськогосподарською продукцією, чи змішаною формою. З 2003 року податок сплачується лише грошима.

По своїй економічній суті фіксований сільськогосподарський податок є різновидом земельного податку. Він не залежить від фінансового стану підприємства, а тому повинен сплачуватись навіть при отриманні збитків від господарської діяльності. Його розмір чітко визначений протягом відповідного терміну, що дозволяє власникам сільськогосподарських підприємств та потенційним інвесторам спланувати грошові потоки від вкладення коштів у сільське господарство.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, і в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний період перевищує 75% ( до 1 січня 2004 року - 50%) загальної суми валового доходу підприємства, за наявності сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності платника податку або в оренді.

Валовий доход визначається як загальна сума доходу платника податку від всіх видів його діяльності, отриманого протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.

А у валовий доход від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва включаються:

- вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва;

- вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

- вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення підприємства;

- вартість наданих послуг, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Об'єктом оподаткування фіксованим податком виступає площа сільськогосподарських угідь, яка знаходиться у сільськогосподарського товаровиробника у власності або надана йому в користування.

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, у таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,5%;

- для багаторічних насаджень - 0,3%.

Належна до сплати сума фіксованого сільськогосподарського податку визначається платниками цього податку самостійно, виходячи зі ставок податку, площі наявних сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки.

Розрахунок податку складається за формою, встановленою Порядком розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форм розрахунку, який затверджений наказом ДПА України від 27.04.1999р. Розрахунок податку щороку до 1 лютого подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Розрахунок податку сільськогосподарські підприємства, в тому числі і СТОВ «Вікторія» здійснює за формулою :

Е фікс.под. = П ріллі х Г ріллі х0,5% + П сіножаті х Г сіножаті х0,5% + П пасовища х Г пасовища х 0,5% + П б/нас. х Г б/нас. Х0,3

Де П - площа ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень, що

належить платнику податку;

Г - грошова оцінка ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень.

Розрахуємо фіксований сільськогосподарський податок для СТОВ «Вікторія» на 2008 рік:

Е =2263га х 4285 грн. х 0,5 = 48484 грн.

Щомісячні платежі здійснюються підприємством до 20 числа кожного місяця, починаючи з лютого поточного року, і завершуються 20 січня наступного за звітним року. Платники податку сплачують щомісячно третину суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку в такому розмірі : 1 квартал - 1/3 від 10% ( 1616грн.) ; 2 квартал - 1/3 від 10% (1616грн.); З квартал - 1/3 від 50% (8080грн.); 4 квартал -1/3 від 30%( 4848 грн.). Щодо строків сплати податків максимальною мірою врахована специфіка сільськогосподарського виробництва - 80% податкових платежів здійснюється у другій половині року. Саме в цей період відбувається реалізація рослинницької продукції.

Як свідчать дані таблиці 3.3 підприємство в повному обсязі розраховується з бюджетом по фіксованому сільськогосподарському податку.

Зменшення суми сплати податку відбулось через зменшення площі ріллі у зв'язку з тим, що вибули деякі паї.

Таблиця 3.3

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку СТОВ «Вікторія»,

тис. грн.

Роки	Належить до сплати	Фактично сплачено
2006	44	44
2007	43	43
2008	48	48

Перехід на сплату фіксованого сільськогосподарського податку дало підприємству ряд переваг:

спрощення механізму обчислення податку, нарахування, обліку, бухгалтерської звітності, значне розвантаження бухгалтерів підприємства;

зниження податкового тиску;

до 1 січня 2000 року платники податку сплачували лише 70% нарахованої суми податку;

встановлення постійного розміру ставок фіксованого податку на весь термін його запровадження;

розмір податку не залежить від результатів господарської діяльності, тому є стимул для збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення її доходності;

звільнення фонду заробітної плати від нарахування внесків до фондів соціального страхування, в результаті чого створюються умови для регулярної виплати заробітної плати працюючим, підвищення її розміру;

стимулювання раціонального використання землі, адже при сплаті фіксованого податку земля вимагає до себе ефективного господарського використання;

врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, зокрема того, що віддачу вкладених коштів в сільському господарстві отримують, починаючи з третього кварталу, адже 20% фіксованого податку сплачується в першому півріччі, а 80% - в другому.

3.4 Сплата інших податків

Серед інших податків та платежів, що сплачувало підприємство до бюджету до 2000року були - плата за землю, плата за воду, збір за геологорозвідувальні роботи, податок з власників транспортних засобів. При введенні в дію фіксованого сільськогосподарського податку вони ввійшли до його складу. Зараз підприємство, крім ПДВ та фіксованого сільськогосподарського податку, до бюджету сплачує - податок з доходів фізичних осіб та збір за забруднення навколишнього середовища.

СТОВ «Вікторія» сплачувало прибутковий податок з громадян за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, за ставками відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до законодавства платниками податку на доходи фізичних осіб є громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, як такі, що мають, так і ті, що не мають постійного місце проживання в Україні. Якщо вищезгадані особи проживають в Україні не менше 183 днів у календарному році, то об'єктом оподаткування у них є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, отриманий з різних джерел як на території України, так і за її межами.