Оподаткування підприємств

У сукупний оподатковуваний доход громадян за місцем основної роботи включаються:

прибутки за виконання трудових обов'язків;

у випадку виплати заробітної плати у натуральній формі продукцією власного виробництва її розмір у складі місячного сукупного прибутку працівника обчислюється за відпускною ціною вказаної продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведене нарахування заробітної плати;

за виконання робіт за договорами підряду;

прибутки, одержані в результаті розподілу прибутку підприємства;

виплати за листками непрацездатності через хворобу або по догляду за дитиною, доплати до пенсій;

суми компенсацій за невикористану відпустку при звільненні;

винагороди за вислугу років та стаж роботи, а також винагороди за підсумками за рік;

інші прибутки, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств своїм працівникам матеріальних та соціальних пільг у грошовій та натуральній формах.

Згідно із Законом України " Про податок з доходів фізичних осіб", певні категорії громадян мають пільги щодо сплати податку.

Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Обчислення податку протягом року до 1 січня 2004 року проводилось із суми місячного сукупного доходу за основною шкалою ставок, а починаючи з 2004 року за ставкою 13% .

Підприємства, установи та організації всіх форм власності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в банку коштів на виплату заробітної плати, повинні нараховувати та перераховувати у бюджет суму утриманого податку за минулий місяць. До 1 лютого наступного року підприємства проводять перерахунок прибуткового податку за сукупним річним доходом, а до 15 лютого - подають відомості про остаточний результат перерахунку до податкової інспекції. Результати перерахунку оформляються відповідною довідкою, яка зберігається на підприємстві. Ця довідка видається громадянам на їх вимогу, а також податковим органам за їх офіційним письмовим запитом.

Доходи, які одержані громадянами не за місцем основної роботи оподатковуються за ставкою 13% без врахування податкової пільги.

Платниками прибуткового податку є громадяни, що одержують доходи, а за працівників сільського господарства прибутковий податок сплачує підприємство за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні.

Розмір сплаченого податку показаний в таблиці 3.4. Як свідчать дані таблиці, розмір податку з кожним роком збільшується, хоча чисельність працівників зменшується. Це пов'язано із постійним підвищенням заробітної плати працюючих.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища має характерні відмінності від інших податків, зборів та обов'язкових платежів. Особливості цього збору полягає насамперед в тому, що нормативно-правові акти, які регламентують його справляння, постійно балансують між сферами екологічного і податкового права. Це пов'язано з тим, що справляння вказаних платежів розраховуються відповідно до нормативних актів у сфері екологічного права.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними
джерелами забруднення;

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними
джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів.

Платниками збору є особи, що здійснюють хоча б один з перелічених видів забруднення природи.

СТОВ «Вікторія» сплачує збір за забруднення навколишнього середовища за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, для яких не встановлюються ліміти викидів забруднюючих речовин.

Таблиця 3.4 Сплата інших податків та платежів СТОВ «Вікторія» тис. грн.

Тому сума збору обчислюється виходячи тільки з кількості фактично використаного пального та його виду, нормативів збору і коригувальних коефіцієнтів.

Звітуються платники збору щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Перераховується збір двома платіжними дорученнями: у розмірі 30% - до державного бюджету і 70% - до місцевого бюджету.

3.4 Контроль за своєчасністю і повнотою сплати податків

Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. У разі відмови продавця у видачі покупцю податкової накладної продавець зобов'язаний зменшити суму податкового кредиту поточного податкового періоду на суму податку, сплачену при продажу товарів.

Платники податку, які не мають на момент перевірки податковим органом податкових декларацій по ПДВ і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням та оплатою податку за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом наступних дванадцяти місяців платник податку допускав друге або більше таких порушень, такий платник податку сплачує штраф у сумі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на число таких порушень.

Платники податку, які не подали або невчасно подали до податкового органу податкову декларацію по ПДВ платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10 відсотків суми нарахованого податку за кожний випадок порушення.

У разі приховання або заниження сум податку платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі 30 відсотків від суми донарахованого податку (недоїмки) та пені, обчисленої виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Не застосовуються штрафні санкції до платників податку, які до початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподатковуваного прибутку, письмово повідомили про це податковий орган та сплатили суму недоїмки, а також пеню, обчислену виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Якщо за наслідками перевірки платника податку податковим органом виявлено випадки арифметичних помилок або описок, що призвели до заниження суми податку, але не більше як п'ять відсотків суми загальних зобов'язань платника податку щодо оплати такого податку за період, що перевіряється, то керівник відповідного податкового органу може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у вигляді штрафів до такого платника податку.

Суми донарахованого податку та фінансових санкцій сплачуються платником податку самостійно в строк не більше десяти робочих днів з дня отримання підписаного керівником відповідного податкового органу рішення про застосування санкцій до платника податку. При цьому пеня нараховується за весь строк недоїмки, включаючи останній робочий день, що передує дню фактичної сплати суми недоїмки та фінансових санкцій.

Посадові особи, винні в порушені податкового законодавства, притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

4.ІІІляхи удосконалення оподаткування підприємства

Хоч протягом всього періоду існування України як самостійної держави постійно ведеться робота з удосконалення податкової системи, але й досі вона не відповідає світовим стандартам і не стимулює виробництва. Закони про податки часто приймаються поспіхом, без належного обґрунтування і розрахунків. Це призводить до того, що у щойно прийняті закони доводиться вносити доповнення, зміни. Порушується один із головних принципів податкової системи - її сталість. Питання про податкову реформу активно обговорюються не лише вченими, а й у владних структурах. На жаль, існують великі розбіжності у підходах до цієї проблеми між урядом, адміністрацією Президента, з одного боку, і парламентом - з другого. Проте всі розробники податкової політики погоджуються з тим, що метою такої політики має стати врегулювання податкових відносин у напрямі стимулювання зростання суспільного виробництва, залучення інвестицій, забезпечення стабільності доходів бюджетів всіх рівнів.

Уряд наполягає на необхідності збереження основ нинішньої податкової системи. Проте парламент України, його бюджетний комітет дотримуються думки про необхідність докорінного перегляду основних засад податкового законодавства України. Зокрема, ставиться питання про заміну податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств на податок із реалізації товарів і послуг із базовими ставками 9 і 5 %. У розроблених матеріалах бюджетного комітету міститься пропозиція про зменшення податкового тягаря на фонд заробітної плати.

Вплив податків на розвиток економіки та розмір бюджетних надходжень залежить від ступеня розвитку підприємницької діяльності. З одного боку податковий тиск має бути помірним, а з другого - податкові надходження мають бути стабільними і достатніми для виконання державою своїх функцій.

Найбільшу питому вагу серед податкових надходжень має ПДВ тому даному податку в дискусіях приділяється більше уваги. Так, Луцик А.І.[25] пропонує знизити ставку ПДВ з 20 до 17%, із яких 15% - для формування звичайного бюджету та 2% - для формування бюджету розвитку. Таке зниження зменшить податковий тиск на споживання, але напевно не приведе до зменшення ціни товарів.

При розрахунку суми ПДВ, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод - найпоширеніший у світовій практиці. За такої методики сама додана вартість не обчислюється. При визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять непрямі податки: акцизний збір, мито. Тобто податок нараховується на податок.

Звичайною стала практика кредитування державного бюджету за рахунок несвоєчасного відшкодування суб'єктом господарювання нарахувань з ПДВ. А з 1 січня 2004 року взагалі запроваджено замість відшкодування сум ПДВ державні облігації.

На наш погляд, заслуговує на увагу концепція реформування податкового законодавства, розроблена групою під керівництвом народного депутата, професора Б.Губського [31]. Автори проекту пропонують, по - перше: скоротити кількість податків із 38 до 15, 8 із яких - загальнодержавні, а 7 -місцеві. Із загальнодержавних податків запропоновано залишити податок на доходи фізичних осіб, на прибуток, ПДВ, акцизний податок; серед зборів - до соціального фонду, державне мито, за використання державної символіки, а із місцевих - податок на нерухомість, рекламу, транспортні засоби, збір за паркування автотранспорту, курортний збір та за використання місцевої символіки.

Як бачимо, розробники проекту пропонують зберегти основні види податків і зборів, скоротивши лише деякі з них. Щодо ставок податків, то їх пропонується знизити. Зокрема, ПДВ - із 20 до 15%, податок на прибуток підприємств - до 20%. Слабким місцем даного проекту є відсутність конкретних шляхів відшкодування втрат бюджету, які неодмінно виникнуть за умови такого скорочення податкових ставок.

Другим за розміром податкових надходжень до бюджету є податок на прибуток підприємств. І хоча більшість сільськогосподарських товаровиробників сьогодні його не сплачують питання щодо удосконалення оподаткування цим податком не стають менш актуальними. У розробленому Податковому кодексі пропонується знизити ставку цього податку від 30 до 20% і вже деякі шляхи на цьому етапі зроблені. З 1 січня 2004 року ставка податок на прибуток підприємств становить 25%. Потрібно відмітити, що ставка податку на прибуток підприємств в Україні, порівняно з іншими державами є середньою. Тобто потенціал збільшення податкових надходжень треба шукати не за рахунок варіації ставок. Необхідно знайти інші фіскальні можливості даного податку.

Дехто з економістів пропонує замінити податок на прибуток податком на витрати виробництва[29]. Вони вважають, що це найдієвіший засіб зниження собівартості і збільшення за рахунок цього прибутку. На їхню думку, визначення прибутку як різниці між валовими доходами і валовими витратами за нинішньої системи оподаткування прибутку неодмінно веде до штучного завищення собівартості продукції, адже чим вищі затрати, тим менший прибуток, а отже, і податок, що сплачується з цього прибутку.

Впровадження податку на затрати виробництва обмежить зростання не лише собівартості, а й цін, оскільки підприємства намагатимуться при виробництві продукції забезпечити економію як матеріальних, так і трудових затрат. А безприбуткове виробництво стане економічно невигідним, оскільки такі підприємства все одно не будуть звільнені від оподаткування.

Прибутковий податок з громадян, а зараз податок на доходи фізичних осіб посідає третє місце, а у багатьох країнах світу частка податку на доходи фізичних осіб найбільша. Головна причина низьких податкових надходжень із цього податку в Україні - малий розмір фонду оплати праці у структурі ВВП. Тому й податок із невисоких доходів громадян не може складати високої суми.

З 1 січня 2004 року податок на доходи фізичних осіб справляється за єдиною ставкою - 13%. Це досить таке високе зниження шкали оподаткування, але воно мало в чому вплине на громадян з низькими доходами. В сільськогосподарському виробництві багато осіб забезпечують себе роботою самостійно, тобто займаються підприємницькою чи індивідуальною трудовою діяльністю. І в Законі не передбачено для таких категорій громадян ні соціальної пільги, ні зменшення оподатковуваного доходу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тим самим знову порушуються принципи оподаткування. У проекті Податкового кодексу була передбачена нова схема обчислення податку, в якій оподатковувану суму можна буде зменшувати на визначені витрати. Крім того, принципова відмінність порядку обкладання основного доходу полягає в тому, що розрахунок податкових зобов'язань з основного доходу нарахованого у джерела його виплати, провадиться роботодавцем наростаючим підсумком з початком податкового року із заліком сплачених або утриманих сум податку за попередні місяці року. Остаточний розрахунок здійснюється за підсумками грудня і враховується у збільшенні податкових зобов'язань, розрахованих за підсумками року. В запропонованому варіанті проекту до річного сукупного оподатковуваного доходу не включаються доходи, оподатковувані кінцевими податками (податок на дивіденди, єдиний податок). Самі суми сплачених кінцевих податків також не беруть участі у розрахунку річних податкових зобов'язань. При цьому розроблено механізм визначення податкових зобов'язань фізичної особи за оцінкою її витрат. Схематично дану модель можна зобразити у такому вигляді[33].

Розглядаючи питання удосконалення системи оподаткування, не можна не погодитись із вченим - економістом Демою Д.І., який вважає, що недосконалим на сьогоднішній день є питання щодо податкових пільг. Недосконалість нашого податкового законодавства дає можливість значній кількості платників податків користуватись податковими пільгами. Втратибюджетних надходжень за отриманими платниками пільгами майже на 40% перевищили суму фактичних надходжень за 2000 рік.

Він вважає, що необхідно змінити методологічні підходи в наданні пільг. Слід перейти до практики надання податкових кредитів замість податкових пільг, як це практикується в розвинених країнах. Податковий кредит на відміну від податкових пільг зменшує суму податку, який слід заплатити до відповідного бюджету на визначену законодавством суму, а не звільняє від повної сплати податку.

Необхідно запровадити податковий інвестиційний кредит. Такий кредит для сільськогосподарських товаровиробників можна було б спрямувати на

придбання сільськогосподарської техніки. Застосування податкового інвестиційного кредиту зацікавить сільськогосподарські підприємства працювати відкрито, зменшувати обсяги бартерних операцій, дасть можливість зміцнити парк сільськогосподарської техніки, що позитивно вплине на ефективність виробництва.

Іншим видом податкового кредиту може бути податковий кредит на навчання, яким могли б скористатись громадяни, чиї діти навчаються у навчальних закладах за рахунок власних коштів.

Запровадження податкових кредитів, на нашу думку, сприятиме реалізації не лише фіскальної, а й стимулюючої та соціальної функції податків.

Податки повинні повноцінно виконувати свої функції. Збільшення доходів бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а через розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, через скорочення рівня тонізації капіталу. Необхідними умовами для досягнення цих завдань мають стати:

- прийняття Податкового кодексу;

- стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;

- вилучення не грошових розрахунків та будь - яких форм взаємозаліків;

- зменшення обсягу простроченої заборгованості за рахунок поліпшення стану збирання податків за допомогою застосування сучасних технологій податкового адміністрування;

- впровадження податкових кредитів ( інвестиційних, на освіту);

- заборона списання заборгованості суб'єктів господарювання із податків і зборів.

Висновки та пропозиції

Економічні трансформації в країні та її економічне оздоровлення неможливі без формування дієздатної податкової системи. На сьогодні система оподаткування акумулює в собі інтереси різних соціальних груп, представників різних видів діяльності, а загалом - платників податків і держави.

Україна не може утвердитися як економічно розвинута держава без формування належної і дієздатної системи. Практика засвідчує, що теорія бездефіцитного бюджету безпідставна, оскільки максимальне вилучення коштів підприємств та населення супроводжується скороченням виробництва, зменшенням інвестиційної активності підприємницьких структур, зростанням соціальної напруженості.

Питання формування доходної частини бюджету нині надзвичайно гостре. Податкова політика в кінцевому підсумку спрямована на концентрацію коштів у державному та місцевих бюджетах і підпорядкована суто фіскальним цілям. Проведення гнучкої податкової політики зумовлює виконання двох завдань, які, на перший погляд, є мало сумісними: збільшення видаткової частини бюджетів з метою забезпечення економічного зростання і встановлення ставки податку, що забезпечить максимальне надходження доходів у відповідні бюджети.

Розглядаючи еволюцію розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, слід зазначити, що часті зміни в податковому законодавстві не призвели до якісних змін в оподаткуванні цієї галузі. В основному зміни в оподаткуванні забезпечували виконання фіскальної функції податків і меншою мірою - стимулюючої. Про це свідчить нерентабельність виробництва у сільському господарстві протягом 1996 - 1999 років. Так, у 1999 році 93% сільськогосподарських підприємств завершили свою діяльність зі збитками[32].

Поряд з іншими факторами часті зміни в системі оподаткування зробили їх практично неплатоспроможними. Виходячи з цього, було продовжено пошуки такого податкового механізму, завдяки якому можна було б зменшити податковий тиск на виробників сільськогосподарської продукції та зацікавити їх у підвищенні ефективності господарювання. Як результат, було запропоновано фіксований сільськогосподарський податок і зроблено спробу через зміну об'єкту оподаткування одержати від сільського господарства хоча б частину податків, які сільськогосподарські товаровиробники повинні сплачувати до бюджету держави.

СТОВ «Вікторія» Вільшанського району Кіровоградської області є також платником фіксованого сільськогосподарського податку, який воно сплачує до бюджету на протязі досліджуваного нами періоду в повному обсязі.

Із непрямих податків підприємство сплачує податок на додану вартість. Потрібно відмітити, що з 2000року сільськогосподарські підприємства розраховують даний податок по трьох деклараціях, суми двох із них - по рослинництву і тваринництву залишаються в розпорядженні підприємства, що дозволяє розвивати ці галузі, а сплата податку до бюджету проводиться лише по іншій діяльності.

Введений збір за забруднення навколишнього середовища стимулює підприємство до економного витрачання пального та інших речовин, що впливають на екологію. Прибутковий податок з громадян підприємство нараховувало за відповідною шкалою і сплачувало до бюджету у встановлені строки. Починаючи з 1 січня 2004 року підприємство нараховує податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13%.

Проведені нами дослідження дають можливість внести такі пропозиції.

На нашу думку необхідно запровадити три групи ставок по ПДВ: мінімальна, стандартна і максимальна. За стандартною ставкою ПДВ оподатковується основна маса товарів, за мінімальною - товари першої необхідності, як правило продукти харчування, за максимальною ставкою - предмети розкоші. Таким чином вдається не скорочувати надходження до бюджету, а ПДВ, як це і має бути при розвиненій податковій системі, виконує не тільки фіскальну, а й регулюючу функцію.

Виходячи з вищевикладеного, ставка ПДВ на продукцію сільського господарства не повинна перевищувати 10 % з диференціацією її на окремі види продукції у межах 5-10%.

Головна причина низьких податкових надходжень із податку на доходи фізичних осіб в Україні - малий розмір фонду оплати праці у структурі ВВП. Тому й податок із невисоких доходів громадян не може складати високої суми. З 1 січня 2004 року податок на доходи фізичних осіб справляється за єдиною ставкою - 13%. Це досить таке високе зниження шкали оподаткування, але воно мало в чому вплине на громадян з низькими доходами. В сільськогосподарському виробництві багато осіб забезпечують себе роботою самостійно, тобто займаються підприємницькою чи індивідуальною трудовою діяльністю. При цьому їм дуже важко підтверджувати свої витрати документально щоб зменшити оподатковуваний дохід. А в Законі не передбачено для таких категорій громадян ні соціальної пільги, ні зменшення оподатковуваного доходу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тому пропонуємо для сільського населення ввести пільгу щодо зменшення оподатковуваного доходу , одержаного від підприємницької сільськогосподарської діяльності.

Список використаних літературних джерел

Азаров М.Я. Нотатки Голови з приводу трьох джерел і трьохскладових організацій податкової служби. // Вісник податкової служби України - 1999 - №41 - с.2-3.

Закон України № 168 /97 - ВР, від 03.04.97р. "Про податок на додану вартість". // Все про бухгалтерський облік - 1999 - №98 .

Закон України № 320, від 17.12.1998р. "Про фіксований сільськогосподарський податок" //Все про бухгалтерський облік -1999 -№1.

4 Закон України № 974 - ІУ, від 19.06.2003р. " Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки". // Галицькі контракти - 2003 - №52.

Закон України №1344 -IV від 27 .11. 2003 року "Про Державний бюджет України на 2004 рік". // Галицькі контракти - 2003 - № 52.

Азаров М.Я. "Уважне ставлення до кожного платника податків має стати невід'ємною умовою роботи податкової служби". // Вісник податкової служби України - 1999 - №33 - с 2-5.

7. Білоус В. Становлення податкової системи потребує наукового забезпечення. // Вісник податкової служби України - 1998 - №10 - с.91.

Василик О.О. Відображення сум ПДВ у фінансовій звітності//Фінанси України. - 2001. - № 6.

Вдовиченко М.І. Про ефективність податкової системи в Україні //Фінанси України. - 1999. - №3.

10.Вишневська М. Удосконалення структурних елементів системи оподаткування. // Вісник податкової служби України - 1999 - №12 - с.6-9.

11.Дема Д.І. Методологічні зміни в оподаткуванні сільськогосподарських товаровиробників // Фінанси України. - 2001. - №2.

12.Дем'яненко М.Я. Фінанси сільськогосподарських підприємств .К.-2000, 605 с

13.Дем'яненко М.Я. Проблеми ПДВ в агропромисловому виробництві // Фінанси України . - 2000. - №10.

14.Дикань Л.В., Воїнова Т.С., Бережний Є.Б. Деякі аспекти оподаткування в Україні// Фінанси України. -1999. -№4.

15.Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яронова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Київ: "Наукова думка", 2002 - с 302.

16.Іващук І.О. Сучасне європейське оподаткування // Фінанси України. -2001 .-№ 10.

17.Кирієнко Н. Адміністративні штрафи. // Вісник податкової служби України - 2000 - №42 - с 44-46.

18.Кирієнко Н. Фінансові санкції. // Вісник податкової служби України -2000-№37-с 34-37.

19.Комарова І.В. Історичні аспекти оподаткування селянства в Україні. // Фінанси України - 2001 - № 6.

20.Коцупатрий М. Облік надходження і витрачання коштів збору за забруднення навколишнього середовища. // Все про бухгалтерський облік -1999-№18-с 20-21.

21.Кощій В. Забруднюєш - плати! // Вісник податкової служби України -1999-№41-с 46-47.

22.Крисоватий А.І., Вакулич І.П. Податок на додану вартість в аспекті реформування податків на споживання // Фінанси України .- 2002. - №6.

23.Куфта Н.О. оптимізація системи оподаткування виробничої сфери// Фінанси України. - 2000. - №9.

24.Лапшин Ю. Нормативне супроводження збору за забруднення навколишнього природного середовища. // Вісник податкової служби України - 2000 - №10 - с 10-13.

25.Луцик А.І. податки як інструмент фіскального адміністрування // Фінанси України. - 2002. - № 9.

26.Мартинюк П.С., Собкова Т.Я., Ступницький A.M. Фінансовий механізм податку на додану вартість // Фінанси України. - 2003. - №9.

27. Мельник П. Деякі аспекти формування місцевих бюджетів. // Вісник податкової служби України - 2001 - №38 -с. 8..

28.Мороз З.Й. Оподаткування фізичних осіб. // Вісник податкової служби України - 1999 - №42 - с.47-57.

29.Парнюк В. Про практику калькулювання собівартості продукції та анти затратний механізм // Економіка України . - 1997. - №3.

30.Постанова Кабінету Міністрів України "Положення про справляння та облік фіксованого сільськогосподарського податку" //Вісник податкової служби України -2000- №3.

31.Приймак О. Не податком єдиним // Урядовий кур'єр. - 1999. - 15 грудня.

32.Саблук П. Соціально - економічна модель пост реформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні. - К. - 2000.

33.Самофалова В.В. прибутковий податок в системі оподаткування АПК. // Економіка АПК- 2003 -№4.

34.Сборник законодательства по сельскому хозяйству / под ред. Зам. Генпрокурора СССР В.А. Болдырева. - Т. 2 - М. : Госюриздат. - 1955. - С. 348-351.

35.Сердобінцева А. Наукове бачення для прийдешнього. // Вісник податкової служби України - 1999 - №40 - с 65-67.

36.Стюбен Нортон Л. Ефективна податкова система. Основні принципи побудови. // Все про бухгалтерський облік - 2000 - №15 - с 5-9.

37.Стюбен Нортон Л. Фундаментальні аспекти ефективної податкової системи. // Вісник податкової служби України - 2000 - №7 - с 9-14.

38.Титаренко М. Сільськогосподарські товаровиробники : хто має пільги з ПДВ з січня 1999 року? //Все про бухгалтерський облік - 1999- №18-с.9.- 10.

39.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. Навчальний посібник - 2-ге вид., пере. і доповн., - К., 1997р.

40.Финансово - крединый словарь . - Т. 2 / под ред. В.П. Дьяченко. - М.: Финансы. - 1964. -349. С

41.Федько В На шляху до "Бюджету 2003" //Вісник податкової служби України -2002 -№29.- с. 6-Ю.

42.Хорошун Б.І. з історії формування податкової системи на селі в умовах НЕПу // Матеріали науково - практичної конференції " Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України". - Ірпінь: УФЕІ. - 1998. СІ 16.

43.Хмельов Г. Прибутковий податок. Класика чи модерн? //Вісник податкової служби України - 2001- №16-е. 13-16.

44.Церетелі Л. Облік податку на додану вартість // Вісник податкової служби України- 1999-№33-с.31-37.

45.Церлевская Е.С., Колина Э.З., Костина Р.В. Финансирование и кредитование сельскохозяйственных предприятий. - М: Колос. - 1983.

46.Чуприна В.В. Єдиний (фіксований) податок. Суть і проблеми експерименту. //Фінанси України - 2002 -№5-с.91-103.;

47.Шаманський А. Зверніть увагу : нововведення //Вісник податкової служби України -2003 -№18-с.7-15.

48.Шаманський А. Крок до відродження сільськогосподарського виробництва //Вісник податкової служби України -2001-№26 -с.7-10.

49.Шитря О. Удосконалення податкового законодавства забезпечить надходження коштів до Держбюджету України // Вісник податкової служби України - 2002 - №7-с.7-8.

50.Ярошенко Ф. Розвиток та необхідність модернізації ДПА України //Вісник податкової служби України -1999 - №40.

51.Яхно О. Фіксований сільськогосподарський податок //Вісник податкової служби України - 2003 - №21-е.40-42.

1. Размещено на www.allbest.ru