Спрощена система оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

податок єдиний звітність

Єдиний податок введено з 1 січня 1999 р. відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у зв'язку із запровадженням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва. До таких суб'єктів належать: -- фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень;

-- юридичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн гривень.

Єдиний податок не стягується з:

-- суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;

-- фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;

-- довірчих товариств, страхових компаній, банків, інших фінансово-кредитних та небанківських фінансових установ;

-- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків; -- фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю під акцизними товарами (крім сфери громадського харчування). Суб'єкти підприємницької діяльності -- фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

Якщо фізична особа -- суб'єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. У разі, коли платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку. При цьому доходи, одержані платником єдиного податку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Форма свідоцтва про сплату єдиного податку та порядок його видачі встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Фізичні особи -- платники єдиного податку мають право не застосовувати під час розрахунків зі споживачами електронні контрольно-касові апарати. Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи поряд з діючою системою оподаткування можуть самостійно вибирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування вибирається один раз і залишається незмінним протягом звітного року.

Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності -- юридичних осіб встановлюється в розмірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів у поточному році. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову.

У разі порушення вимог платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного року. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійсненнязаходівщодоліквідаціїнаслідківЧорнобильськоїкатастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального додатку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та повернутися до загальної системи оподаткування суб'єкт малого підприємництва може з початку наступного календарного року за умови подання заяви до відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення календарного року



1.Спрощена система оподаткування

З 1 січня 2012 року вступив в дію Закон України від 04.11.11 N 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" (далі -- Закон N 4014), який суттєво змінить для ФОПів - "єдинників" порядок провадження діяльності та сплати податків. Цей Закон включає у розділ XIV Податкового кодексу України (далі -- ПКУ) главу 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності", тобто спрощене оподаткування буде регламентуватися ПКУ, а не окремим законодавством. У зв'язку з набранням чинності Законом N 4014 відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України припиняється дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Як ми знаємо, сплата податків фізичними особами - підприємцями (ФОП), які здійснюють діяльність за загальною системою оподаткування, з 2011 року здійснюється відповідно до статті 177 IV розділу ПКУ, згідно із якою ФОП сплачує податок з доходів фізичних осіб (далі -- ПДФО) з чистого доходу (прибутку) за ставкою 15 (17 %).

Слід також зазначити, що з 2012 року ліквідується фіксований податок і тим підприємцям, які його сплачували у попередні роки, слід до кінця поточного року обрати для себе систему оподаткування на 2012 рік. Оскільки до закінчення 2011 року залишилося обмаль часу, то всім ФОПам, незалежно від того, на якій системі оподаткування вони були у 2011 році, хотілося б порадити заздалегідь визначитися, як вони будуть працювати та сплачувати податки з доходів, що одержуватимуть у 2012 році від своєї підприємницької діяльності: відповідно до глави І розділу XIV ПКУ із сплатою єдиного податку або згідно з IV розділом ПКУ із сплатою ПДФО з чистого доходу (прибутку).

Для полегшення прийняття рішення щодо обрання системи подальшого провадження підприємницької діяльності пропоную ознайомитися з новаціями, які запроваджуються Законом N 4014 (главою 1 розділу XIV ПКУ) з 2012 року.

Отже, відповідно до глави 1 розділу XIV ПКУ фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підприємець може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Перехід на спрощену систему оподаткування ФОП може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимог, що встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

ФОПам, які у 2011 році працювали на спрощеній системі оподаткування чи сплачували фіксований податок, та прийняли рішення у 2012 році спрощену систему оподаткування із сплатою єдиного податку слід врахувати наступне: -- видані свідоцтва про сплату єдиного податку і патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року;

-- суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також ФОП, які були платниками ПДФО згідно із IV розділом ПКУ, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм глави 1 розділу XIV ПКУ і відповідають вимогам статті 291 ПКУ, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року. Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 ПКУ; -- зарахування до бюджетів сум єдиного податку та фіксованого податку, які сплачуються в 2012 році за останній звітний (податковий) період 2011 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діють до 1 січня 2012 року; -- за результатами провадження господарської діяльності за останній звітний (податковий) квартал 2011 року платники єдиного податку - ФОПи подають розрахунок про сплату єдиного податку та сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". При цьому якщо суб'єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній 2011 рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

2. Основні вимоги до єдинників

Право суб'єкта господарювання на застосування спрощеної системи залежить від виконання певних умов. На сьогодні основні вимоги до кожноїі з чотирьох груп платників єдиного податку встановлено в гл. 1 роздл. ХІV ПК (див. табл.. 1)

Таблиця

Фізичні особи - підприємці	Юридичні особи
Перша група	Друга група	Третя група	Четверта група
Обмеження за видами діяльності
СПД має право займатися тільки: - роздрібним продажем товарів із торгівельних місць на ринках; -наданням побутових послуг населенню (їх перелік наведено п.291.7 ПК )	СПД має право провадити так і види діяльності: -надання послуг населенню та єдинникам. Виняток становлять посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди й оцінки нерухомості (група 70.31 згідно із класифікатором КВЕД ДК 009:2005 ); -виробництво, подаж товарів; -діяльність у сфері ресторанного господарства	Суб'єкти господарювання мають право вести будь-який вид діяльності, крім заборонених п. 291.5 ПК.
Обмеження за кількістю працівників за календарний рік
Не використовують найману працю	Не використовують найману пацю або в трудових відносинах із підприємцем одночасно перебуває не більше 10 осіб	Не використовують найману працю або в трудових відносинах із підприємцем перебуває не більше20 осіб	Середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб. При цьому враховується кількість працівників, які трудяться за сумісництвом і цивільно-трудовими договорами більше одного місяця, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості
Обмеження за обсягом виручки за календарний рік
Не перевищує 150 тис. грн..	Не більше 1 млн грн..	Не перевищує 3 млн грн.	Не більше 5 млн грн..
Ставка єдиного податку
Від 1 до 10% мінімальної зарплати(станом на 1 січня звітного року) на місяць	Від 2 до 20% мінімальної зарплати(станом на 1 січня звітного року) на місяць	У відсотках від суми доходу: -3%, якщо ПДВ сплачується окремо; -5%, якщо ПДВ включено до складу єдиного податку
Застосовується ставка 15%: -до суми перевищення обсягу виручки; -доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку першої та другої груп; -доходу, отриманого при застосуванні не грошового способу розрахунків; -доходу, отриманого від заборонених видів діяльності	Застосовується подвійна ставка єдиного податку (6% та 10%); -до суми перевищення обсягу виручки; -дохоотриманого при застосувані не грошового способу розрахунків; - доходу, отриманого від заборонених видів діяльності
Звітний період
Календарний рік	Календарний квартал
Ведення обліку
Щодня за підсумками дня ведуть книгу обліку доходів (форму затверджено Наказом № 1637)	Єдинники на ставці 3% ведуть облік доходів і витрат; на ставці 5% - що дня ведуть книгу обліку доходів (форми затверджено Наказом № 1637)	Ведуть спрощений облік доходів і витрат для визначення об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою Мінфіном
Сплата податків
Звільнені від сплати: -ПДФО в частині доходів, отриманих у результаті господарської діяльності; -ПДВ; -земельного податку, крім податку за ділянки, які не використовуються в господарській діяльності; -збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; -збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства	Не є платниками: -податку на прибуток підприємства; -ПДФО в частині доходів, отриманих від господарської діяльності (для єдинників третьої групи); -ПДВ, крім осіб на ставці 3%(вони сплачують ПДВ окремо, при цьому сума ПДВ не включається до доходу - бази обкладення єдиним податком); -земельного податку, крім податку за ділянки, що не використовуються в господарській діяльності; -збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (торгові патенти); -збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
Застосування РРО
Не застосовують РРО	Застосовують РРО відповідно до вимог Закону №265

Наявність податкового боргу і заборгованості з ЄСВ

Суб'єкт господарювання, який на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку має податковий борг (крім безнадійного податкового боргу, що виник у результаті дії обставин непереборної сили, тобто форс-мажору), не може бути таким платником (пп. 291.5.8 ПК).

Податковий борг - не сплачена в установлений строк узгоджена сума грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій (за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 ПК).

Водночас заборгованість із ЄСВ не зважає перейти на спрощену систему оподаткування. Адже цей внесок не є податком, збором (обов'язковим платежем), що входить до податкової системи України, на нього не поширюються податкове законодавство.

Обмеження за формою розрахунків

У п. 291.6 ПК визначено, що суб'єкти спрощеної системи оподаткування повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари виключно в грошовій формі. При бартерній операції відбувається товарний обмін, тобто за відвантажену продукцію підприємство отримує теж продукцію, а не кошти. Отже виконувати такі операції єдинник не має права.

Заборона поширюється в на взаємозалік (припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника і кредитора - ст..601 ЦК) та відступлення права вимоги. Якщо суб'єкт господарювання здійснить відступлення права вимоги оплати за відвантажений товар іншій особі, то боржник зобов'язаний буде розрахуватися за отриманий від єдинника товар уже з новим кредитом. У результаті єдинник не отримає як оплату за відвантажену продукцію кошти, а отже, не зможе залишитися на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна ситуація складається і при отримані єдинником як оплати за відвантажений товар векселя. У цьому випадку між ним і покупцем припиняються зобов'язання за договором купівлі-продажу і виникає нове грошове зобов'язання щодо платежу за векселем. Оскільки платежі за векселем - це вже не розрахунки за відвантажену продукцію, продавець, що перейшов на спрощену систему оподаткування порушує норму п. 291.6 ПК.

Вимога зазначеного пункту ПК про необхідність розрахунків коштами може бути виконана тільки в разі переведення боржником боргу за отриманий від єдинника товар іншій особі. У такій ситуації єдиннико тримає кошти за відвантажену продукцію від нового боржника.



3.Заборонені види діяльності для платників єдиного податку

Багато підприємств і підприємців - фізичних осіб прагнуть перейти на спрощену систему оподаткування, яка має певні переваги при веденні бухгалтерського і податкового обліку, а також здачі звітності. Але одного прагнення мало, необхідно також володіти знаннями, які допоможуть розібратися в тому, які види діяльності для суб'єктів господарювання, що перебувають на єдиному податку, заборонені, кому не можна бути платником єдиного податку тощо.

Для вибору спрощеної системи оподаткування або переходу на неї суб'єкт господарювання повинен подати до органу ДПС заяву із зазначенням видів своєї діяльності відповідно до КВЕД ДК 009:2005. Водночас із 01.01.2012р. набув чинності КВЕД ДК 009:2010, який разом із вищезгаданим діятиме протягом усього року. Крім того з 01.01.2012р. запроваджено подвійне кодування видів економічної діяльності для суб'єктів, зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі фізичних і юридичних осіб - підприємців, згідно з указаними класифікаторами. Для визначення кодів видів економічної діяльності створено сервіс розміщений на веб-сайті Держкомстату (www.ukrstat.gov.ua)/

Інформацію про види діяльності, які заборонено провадити єдинникам подано в таблиці 2.

Таблиця 2

№ п\п	Види діяльності і коментарі	Група єдинників	Норма ПК
1	2	3	4
1	Діяльність з організації та проведення азартних ігор. -Це обмеження почне діяти з дня набуття чинності закону, що регулює діяльність у сфері грального бізнесу (п. 1 розд.ІІ Закону №4014). Азартною вважається будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у т. ч. через систему електронних платежів, що дає можливість учасникові як отримати виграш у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості. Виключний перелік ігор, які не належать до азартних, наведено в п. 2 Закону №1334 (наприклад, гра в більярд, кеглі, на гральних автоматах типу «кран-машина»)	1-4	Пп.291.5.1
2	Обмін іноземної валюти
3	Виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів в ємкостях до 20л і діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин). Підакцизні товари - це товари з кодами згідно УКТЗЕД, для яких ПК установлено ставки акцизного податку. До таких товарів зокрема належать: -спирт етиловий та інші спиртні дистиляти, алкогольні напої, пиво (пп.215.3.1); -тютюнові вироби, тютюн і промислові замінники тютюну (215.3.2); -нафтопродукти і скраплений газ (215.3.4); -автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів з кодом згідно з УКТЗЕД 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі (пп. 215.3.5); - кузови для автомобілів із кодом згідно з УКТЗЕД 8703 (пп. 215.3.6); - мотоцикли (включаючи мопеди) і велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них (пп. 215.3.7); - причепи і напівпричепи для тимчасового проживання в кемпінгах, типу причіпних будиночків (пп. 215.3.7) )
4	Видобуток, виготовлення, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т. ч. органогенного утворення. Завважимо, що Мінфін у своєму Листі № 1122 проаналізував норми КВЕД ДК 009:2005 на предмет права перебування на єдиному податку суб'єктів господарювання, які провадять цей вид діяльності
5	Видобуток, реалізація корисних копалин. Звертаємо увагу; до корисних копалин належать природні мінеральні утворення органічного та неорганічного походження в надрах, у т. ч будь-які підземні води, а також техногенні мі неральні утворення в місцях видалення відходів виробництва і втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використай у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки (пп. 14.1.91 ПК)
6	Діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка провадиться страховими агентами, визначеними Законом № 85, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПК
7	Діяльність з управління підприємствами. Важливий момент: на відміну від КВЕД ДК009:2005, у якому прямо передбачено такий вид ДК, 009:2010 подібної назви немає. Якщо ж скористатися запропонованим Держкомстатом сервісом, то коду 74.15.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005 відповідають коди 64.20 «Діяльність холдингових компаній» та 70.10 «Діяльність головних управлінь (хед-офісів)», запроваджені КВЕД ДК 009:2010
8	Діяльність із надання послуг пошти та зв'язку
9	Діяльність із продажу предметів мистецтва та антикваріату, з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату		Пп. 291.5.1
10	Діяльність з організації та проведення гастрольних заходів
11	Діяльність у сфері аудиту.
12	Діяльність у сфері провадження технічних випробувань і досліджень



4. Переваги та недоліки спрощеної системи оподаткування

У країнах з ринковою економікою мале підприємництво визнано одним з головних факторів політичної та соціальної стабільності суспільства та національної економіки. Фінансова підтримка малого бізнесу, з боку держави охоплює насамперед фіскальні методи впливу, які здійснюються, безпосередньо, через систему оподаткування. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавали певні пільги, зокрема під час оподаткування прибутку. Проте через певний час почали вводити обмеження на використання спрощеної системи.

Одним із напрямків стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні є вдосконалення спрощеної системи оподаткування та звітності. Від розвитку малого підприємництва залежить відродження вітчизняного товаровиробника, активізація внутрішнього ринку товарів і послуг, створення нових робочих місць, що сприятиме зростанню податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів внаслідок розширення кола платоспроможних осіб.

Насамперед для здійснення державної політики щодо підтримки малого підприємництва було запроваджено Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р., № 727 . Відповідно до нього, спрощену систему оподаткування обліку та звітності застосовували для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і, обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн; для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше як 10 осіб та обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн .

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи можуть самостійно вибрати ставку єдиного податку: 6 % суми виторгу від реалізації без урахування акцизного збирання, але з окремою сплатою ПДВ; 10 % суми виторгу від реалізації без урахування акцизного збирання, але із внесенням ПДВ до складу єдиного податку.

Сьогодні понад 40 % від загальної кількості суб'єктів малого підприємництва України обрали спрощену систему оподаткування.

Законодавство України з питань оподаткування є нестабільним - постійно вносять зміни, приймають нові нормативні акти. Протягом минулого року на розгляді у Верховній Раді України був проект Податкового кодексу, який спричинив низку протестів з боку суб'єктів малого підприємництва, а особливо фізичних осіб, оскільки становив загрозу для спрощеної системи оподаткування і наближав її до загальної системи оподаткування. 2 грудня 2010 р. Верховна Рада України прийняла Податковий кодекс з урахуванням поправок Президента України, який тепер є основним нормативно-правовим актом, що регулює сферу оподаткування. Відповідно до Податкового кодексу України, єдиний податок, який раніше вважали загальнодержавним, перейшов до складу місцевих податків.

Платниками єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб підприємців);податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку 6 відсотків; земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності; плата за користування надрами; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 154.6. Податкового кодексу України, для суб'єктів підприємницької діяльності, які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн. грн та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб, у яких обсяг доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн. грн та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку в трудових відносинах, не є меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати,обсяг якої встановлено законом, на період від 1 квітня 2011 р. до 1 січня2016 р. застосовують ставку податку на прибуток 0 %. Крім суб'єктів, визначених Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р., №727/98, дія ст. 154.6. не поширюється на суб'єкти господарювання, які здійснюють: видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зокрема органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; діяльність з обміну валют; видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення; операції з нерухомим майном, оренду (зокрема надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торговельних об'єктах); діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення, відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; охоронну діяльність; зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації); виробництво продукції на давальницькій сировині; оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі; діяльність у сфері виробництва та розподілу електроенергії, газу та води; діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Отже, застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надає суб'єкту малого підприємництва низку переваг:

- спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так і з початку будь-якого кварталу;

- значно спрощуються розрахунки, пов'язані з визначенням сум податків;

- замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами,які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності - розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, що подається до податкового органу раз на квартал;

- спрощується ведення поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачена Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- надається право вибору сплати ПДВ.

Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, існують і певні вади, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

- обмеження обсягів виручки суб'єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

- суми єдиного податку фізичної особи-платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховують, чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний період;

- елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі за ставкою 6 % за умови сплати ПДВ. Оскільки 6 % податку нараховується виходячи з виторгу,включаючи ПДВ, яка надходить від покупців на поточний рахунок чи в касу підприємства, а це економічно неправильно.

У світі функціонує значна кількість малих підприємств. Наприклад, в Індії число малих підприємств перевищує 12 млн, а в Японії 9 млн Малий бізнес в США дає майже половину приросту національного продукту і дві третини приросту нових робочих місць.

Порівнюючи стан розвитку малого підприємництва України з іншими країнами з розвиненою ринковою економікою, варто зауважити, що зі180 країн Україна посідає 145 місце за спроможністю розвитку малого бізнесу. Практика застосування податкових режимів зарубіжних країн становить певний інтерес для України, і загальні риси, властиві багатьом країнам,потрібно враховувати під час формування державної політики підтримки малого підприємництва.

Підприємство може перейти на спрощену систему оподаткування зареєструвавшись платником єдиного податку, якщо виконується низка вимог,визначених законодавством. Таким чином, спрощена система оподаткування є запорукою розвитку малого бізнесу в Україні, проте існують певні вади, усунення яких дасть змогу покращити умови малого підприємництва, а також забезпечити населення робочими місцями тощо. Спрощеній системі оподаткування суб'єктів малого бізнесу приділяють значну увагу як у нашій країні, так і закордоном. У деяких країнах, окрім спрощеної системи оподаткування, вводять додаткові умови зменшення суми сплати податків. Це сприяє відмові від тіньової господарської діяльності, що дає змогу збільшити обсяг податкових надходжень до бюджету.

Надмірне оподаткування малого підприємництва в Україні є однією з перешкод на шляху його функціонування, оскільки має фактично лише фіскальну мету. Деякі фахівці пропонують взагалі скасувати спрощену систему оподаткування, інші ж, навпаки - зберегти існуючий порядок та значно розширити перелік суб'єктів малого підприємництва, на яких поширюється дія спрощеної системи. Оптимальним варіантом є збереження та значне вдосконалення спрощеної системи оподаткування малого підприємництва зокрема за такими напрямами:

- удосконалення законодавчої бази;

- поліпшення економічного регулювання системи спрощеного оподаткування,усунення подвійного оподаткування;

- покращення системи адміністрування податків за спрощеною системою;

- збільшення максимально допустимої кількості працівників, що сприятиме підвищенню рівня зайнятості тощо.

5. Порядок оподаткування

Згідно з п. 292.1 ПК базою обкладання ЄП для юрособи - єдинника є будь-який її дохід, включаючи доходи її представництв, філій, відділень, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/ або безготівковій), а також у матеріальній або нематеріальній формі, визначеній у п. 292.3 ПК. Завважимо, що деякі види надходжень у грошовій і негрошовій формах не входять до доходу для обкладення ЄП. їх виключний перелік наведено в п. 292.10, 292.11 та 292.15 ПК. Тобто порівняно з Указом № 727, згідно з яким ЄП обкладалася тільки виручка від реалізації товарів, робіт, послуг, ПК істотно розширив базу обкладення ЄП.

Подамо в таблиці 5 основні види доходів, які обкладаються ЄП.

Таблиця

№ п\п	Вид доходу	Дата виникнення доходу (п. 292.6-292.8 ПК)
1	2	3
	Доходи в грошовій формі (готівковій або безготівковій)
1	Надходження у грошовій формі (готівковій або безготівковій) (п. 292.1 ПК), які включаються до доходу для обкладення ЄП у повній сумі (суми ПДВ до доходу не включаються). Перелік таких надходжень у ПК не наводиться. Тому, щоб визначити, чи є грошове надходження доходом, що обкладається ЄП, треба перевірити, чи є воно в переліку надходжень, які не входять до доходу. Якщо його там немає, значить, надходження є доходом, який підлягає обкладенню ЄП. Назвемо основні види таких надходжень: 1.дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 2.дохід від продажу оборотних активів (малоцінних і швидкозношуваних предметів, виробничих запасів, тари, запчастин, поворотних відходів тощо); 3.безповоротна фінансова допомога; 4.дохід від надання майна в оренду; 5.відсотки за депозитами та облігаціями інших підприємств; 6.страхове відшкодування, отримане від страхової компанії; 7.дохід у вигляді штрафів, пені, неустойки, індексації боргу, отриманий від контрагента за невиконання умов договору; 8.дохід від відшкодування збитку винними особами, крім компенсацій, отриманих за рішенням суду; 9.дохід від продажу нематеріальних активів, цінних паперів (акцій, облігацій, векселів); 10. дохід у вигляді роялті	При отриманні доходу на поточний рахунок або готівкою в касі підприємства чи через РРО - дата надходження коштів на поточний рахунок або в касу. При продажу товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати: - за грошові кошти за відсутності РРО - дата вилучення виручки з торговельного автомата; - із використанням жетонів, карток або інших замінників грошових коштів дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошових коштів
2	Дохід у вигляді різниці між сумою коштів, отриманою від продажу об'єкта основних засобів (далі - 03), і його залишковою балансовою вартістю на день продажу (п. 292.2 ГЖ) (повинна розраховуватися з урахуванням суми амортизації за місяць, у якому було отримано оплату за'об'єкт 03)	Дата надходження коштів на поточний рахунок або в касу
3	Сума винагороди повіреного (агента) за надання послуг і виконання робіт за посередницькими договорами доручення, транспортного експедирування, агентськими договорами, у яких єдинник виступає повіреним (агентом) (п. 292.4 ПК)	Дата надходження на поточний рахунок або в касу коштів, що є винагородою
4	Дохід за операціями в рамках договорів комісії*, у яких єдинник виступає комісіонером, що включає суму транзитних коштів* і комісійної винагороди (п. 292.4 ПК)	Дата надходження коштів на поточний рахунок або в касу
Дохід у матеріальній і нематеріальній формах, зазначений у п. 292.3 ПК
5	Дохід у вигляді вартості* безплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Нагадаємо, до товарів згідно з пп. 14.1.244 ПК належать у т. ч. 03, нематеріальні активи, земельні ділянки та цінні папери, отримані на вторинному ринку	Дата оприбуткування безплатно отриманих товарів або дата оформлення акта виконаних робіт (наданих послуг)
6	Кредиторська заборгованість зі строком позовної давності, що минув	Дата списання * такої заборгованості
Інші види доходів
7	Дохід із застосуванням не грошової форми розрахунків* (пп 2 п. 293.5 ПК)	Дата отримання оплати в не грошовій формі**
8	Дохід в сумі поворотної фінансової допомоги (далі - ПФД), не поверненої протягом 12 місяців (пп. 3 п. 292.11 ПК)	Дата закінчення 12 місяців із моменту отримання ПФД*

Доходи в іноземній валюті. Для всіх випадків отримання доходу в грошовій формі (готівковій,або безготівковій) діє правило: якщо дохід отримано в інвалюті, то його сума включається до доходу для обкладення ЄП у гривнях за офісним курсом НБУ на дату отримання такого доходу.

Звільнення від обкладення ЄП. Згідно з п. 292.10, 292.11 ПК не є доходом для обкладання ЄП:

*суми ПДВ, у тому числі ті, які надійшли, складі вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період сплати інших податків та зборів, установлених ПК. Тобто платники ЄП за ставкою 3 % ПДВ до суми доходу не включають. Якщо платники ЄП за ставкою 5 % отримують оплату за товари (роботи, послуги), які вони відвантажили (надали) у періоді перебування на загальній системі оподаткування та сплати ПДВ, то вони також не включають до свого доходу ПДВ, отриманий у складі оплати. Уважаємо, що ПДВ не повинен входити до складу доходу єдинника за ставкою 5 % і в тому випадку,якщо він відвантажив товар у період сплати ЄП за ставкою 3 %, а отримав оплату за нього вже після переходу на ставку 5 %;

*суми податків і зборів (у т. ч. туристичний збір, а також ПДФО), утримані (нараховані) єдинником під час здійснення ним функцій податкового агента, суми нарахованого єдинником ЄСВ (упевнені, що суми утриманого ЕСВ теж не повинні входити до доходу). До речі, незрозуміло, для чого взагалі в цьому пункті було згадано ЄСВ, адже його сума підлягає перерахуванню до Пенсійного фонду за своєю природою суми сплачуваного ЄСВ для підприємства-єдинника - це витрати, а не доходи;

*кошти, отримані за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

*суми кредитів;

*суми ПФД, отриманої і поверненої протягом 12 місяців із дня її отримання;

*кошти цільового фінансування, що надходять із ПФУ та ФСС (наприклад,суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, лікарняні та інша допомога, призначена для виплати працівникам, дотації на створення робочих місць із ФСС на випадок безробіття тощо), усі види капітальних і поточних трансфертів, дотацій, субсидій, асигнувань тощо, отримуваних із бюджету і державних цільових фондів, у тому числі в рамках державних або місцевих програм; суми раніше сплачених єдинником авансів, які контрагент повертає на поточний рахунок або в касу єдинника (у зв'язку з поверненням товару, розірванням договору або за листом-заявою про повернення коштів);

*суми авансів, раніше отриманих єдинникомі повертаних їм своєму контрагенту (у зв'язку з поверненням товару, розірванням договору або за листом-заявою про повернення коштів). Уважаємо, що коли єдинник отримав такий аванс у попередньому періоді та відобразив його у складі доходів, то в періоді повернення авансу на його суму має бути зменшено об'єкт обкладення ЄП;

*кошти, отримані на рахунок оплати товарів (робіт, послуг), які були відвантажені в період перебування підприємства на загальній системі оподаткування і включені до його доходу;

*кошти і вартість майна, що вносяться засновниками або учасниками єдинника до його статутного капіталу;

*надмірно сплачені податки та збори (у т. ч.ЄП), а також суми ЄСВ, повернені на рахунок єдинника з бюджету або державних цільових фондів;

*дивіденди, отримані єдинником від інших юросіб. При цьому дивіденди звільняються від ЄП тільки в тому випадку, якщо юрособа,що виплачує їх, зареєстрована платником податків в Україні й оподаткувала суму виплачених дивідендів у порядку, передбаченому ПК. Тобто дивіденди, отримані, наприклад, від нерезидента, що не сплачує податки на території України, включаються до доходу для обкладення ЄП на дату їх отримання на поточний рахунок підприємства.

Крім того, згідно з п. 292.15 ПК до доходу єдинника не включається сума компенсації (відшкодування) збитку, отриманої за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

Уважаємо також, що зараз не повинні обкладатися ЄП такі види доходів, що не мають грошового вираження, які відображаються в бухгалтерському обліку:

*дохід від операційних і неопераційних курсових різниць, що виникають, наприклад, при перерахунку коштів в інвалюті, призначених для проведення розрахунків за імпортними операціями, і монетарною заборгованістю покупців (дебіторів) згідно з п. 8 П(С)БО 21у зв'язку зі зміною курсу НБУ. Завважимо, що курсові різниці відображаються на дату балансу і дату проведення розрахунків;

*дохід від дооцінки запасів у бухгалтерському обліку (якщо раніше було проведено уцінку запасів);

*дохід від оприбуткування запчастин і відходів, отриманих у результаті ліквідації об'єкта 03, що підлягають реалізації (такі ТМЦ неможна вважати безплатно отриманими,оскільки за об'єкт 03 при купівлі було сплачено грошові кошти);

*дохід від оцінки активів за справедливою вартістю на дату балансу (наприклад, інвестиційної нерухомості, поточних і довгострокових біологічних активів), дохід від переоцінки і збільшення корисності 03.

Таким доходам не місце у складі доходу для обкладення ЄП, адже в цьому випадку немає руху грошових коштів. Можна сказати, що це доходи, отримані в матеріальній або нематеріальній формі. Але вони не згадуються в п. 292.3 ПК,а отже, не повинні включатися до доходу, що обкладається ЄП. Крім того, такі доходи не можна назвати доходами, отриманими із застосуванням негрошової форми розрахунків, оскільки при цьому ніякі розрахунки з контрагентами не проводяться.

Виплати слинниками дивідендів

Згідно з П-. 292.12 ПК єдинник, що виплачує дивіденди, зобов'язаний дотримуватися норм п. 153.3 розд. III та п. 170.5 розд. IV ПК, а саме:

1. При виплаті дивідендів юрособам нараховувати авансовий внесок із податку на прибутокза ставкою, встановленою в п. 151.1 ПК, на суму дивідендів (у 2012 році - 21 %) і сплачувати його до бюджету до або одночасно з такою виплатою. Цей внесок не зменшує суму виплачуваних дивідендів (тобто нараховується зверху) і ненараховується:

*при виплаті дивідендів фізособам;

*виплаті дивідендів у вигляді акцій (часток,паїв), емітованих підприємством за умови,що частка кожного з акціонерів у статутному фонді єдинника не змінюється (при цьому немає значення, зареєстровано випуск акцій,часток, паїв на момент виплати дивідендіву такому вигляді чи ні);

в інших випадках, передбачених пп. 153.3.5ПК.

У звітності з ЄП авансовий внесок за дивідендами не відображається. Нараховану суму ЄП він не зменшує.

2. При виплаті дивідендів фізособам(пп. 170.5.3 ПК) утримувати із суми нарахованих дивідендів ПДФО за ставкою 15 % або17 % і сплачувати його до або в момент такої виплати. При цьому якщо дивіденди виплачуються за привілейованими акціями (або за іншими типами акцій) у фіксованому розмірі або в сумі більшій, ніж за рештою типів акцій (корпоративних прав), то для цілей ПДФО вони вважаються заробітною платою. Сума дивідендів та утриманого з них ПДФО з відповідною ознакою доходу відображається у формі № 1ДФ.

6. Податкова звітність

Відповідальність за складання податкової звітності

Відповідальність за несвоєчасне і неякісне складання документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть:

а) юридичні особи та філіали (відділення), представництва юридичних осіб, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;

б) фізичні особи - платники податків, або їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) податкові агенти.

Складання податкової звітності

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку.

Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків органу державної податкової служби в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

Податкова звітність подається із зазначенням ідентифікаційного коду або реєстраційного номера облікової справи платників податків.

Податкова звітність повинна бути підписана:

а) керівником платника податку - юридичної особи або філіалу (відділення), представництва юридичної особи, а також особою, яка відповідає за ведення податкового обліку та за подання податкової звітності;

б) фізичною особою - платником податків (її законним представником) або іншою особою, на яку цим Кодексом або іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено обов'язки щодо подання податкової звітності.

Якщо податкова звітність подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення податкового обліку та за подання податкової звітності такого агента, а якщо податковим агентом є фізична особа - такою фізичною особою.

Особа, яка за винагороду складає податкову звітність або бере участь у складанні податкової звітності платника податків, крім випадків, коли така особа є працівником платника податків, повинна підписати податкову декларацію разом з особами, визначеними в частинах (4) та (5) цієї статті.

Якщо у підготовці податкової звітності беруть участь декілька спеціалістів, то зазначена податкова звітність підписується лише головним спеціалістом разом з особами, визначеними в частинах (4) та (5) цієї статті.

Інформація, наведена в податковій декларації, у випадках передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування, повинна підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати вимогам ведення податкового обліку (звітності).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у податковому обліку, нагромаджується та систематизується в облікових регістрах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація про операції, пов'язані з виникненням податкових зобов'язань, які здійснені платником податків за звітний період, з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до податкової звітності.

Подання податкової звітності до контролюючих органів

Податкова звітність подається платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено обов'язки з подання до контролюючих органів податкової звітності за звітний період у встановлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування строки, за місцем, визначеним відповідним контролюючим органом центрального рівня (якщо таке місце не визначено цим Кодексом).

1. Податкова звітність подається за кожний базовий податковий (звітний) період - (далі звітний період), що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" частини (1) статті 16012, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей цієї статті під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений цим Кодексом.

2. Платник податків - суб'єкт підприємницької діяльності незалежно від того, чи провадив він підприємницьку діяльність у звітному періоді, повинен подати податкову звітність за такий період.

Податкова звітність реєструється в контролюючих органах з додержанням таких вимог:

а) контролюючі органи зобов'язані зареєструвати податкову звітність, подану платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено обов'язки щодо подання податкової звітності, за датою її фактичного подання;

б) платник податків має право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання податкової звітності надіслати її до контролюючого органу поштою рекомендованим листом. Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

в) платник податку має право не пізніше як за 5 днів до закінчення строку подання податкової звітності надіслати її до контролюючого органу електронною поштою, у порядку встановленому Кабінетом Міністрі України.