Оцінка та аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

50

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Мукачівський технологічний інститут

Факультет заочної форми навчання

Кафедра економіки та менеджменту

Курсова робота на тему:

Оцінка та аналіз фінансового стану підприємства

Виконала:

Шкорпил Анжеліка О.

Мукачево 2007

План

фінансовий стан баланс ліквідність

Вступ

1.Фінансовий стан підприємства та показники, які його визначають

2.Аналіз фінансового стану підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Оцінка фінансово-майнового стану

2.3 Аналіз активу балансу

2.4 Аналіз ліквідності підприємства

2.5 Аналіз показників платоспроможності підприємства

2.6 Аналіз фінансової стійкості підприємства

3. Оцінка та шляхи зміцнення фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У теперішніх складних економічних умовах, в яких опинилися вітчизняні підприємства, питання їх фінансового стану є актуальною проблемою. Під фінансовим станом підприємства прийнято розуміти міру його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Фінансовий стан підприємства відображає результати діяльності підприємства, в тому числі й управління фінансовими ресурсами, яке має належним чином з найменшими витратами організувати виробництво, збут продукції, раціонально розпоряджатися наявними ресурсами й тими ресурсами, які воно одержує, реалізуючи новостворену вартість.

Фінансовий стан підприємства невід'ємно пов'язано з формуванням і розподілом прибутку підприємства - головним джерелом збільшення обсягу фінансових ресурсів. Якщо головною метою виробничої діяльності підприємства вважається одержання ним прибутку, то головна мета його господарської діяльності - це стійкість його фінансового стану.

Актуальність цієї проблеми обумовила вибір теми.

Мета курсової роботи - ґрунтовне вивчення показників фінансового стану на прикладі підприємства.

Для реалізації цієї мети в роботі розглядаються такі поняття:

§ наявність та забезпеченість підприємства власними оборотними коштами;

§ показники фінансової стійкості підприємства;

§ показники платоспроможності підприємства;

§ загальна оцінка фінансового стану підприємства.

Інформаційною базою дослідження обрано нормативні документи, підручники та статті періодичних видань з питань аналізу фінансового стану підприємства.

Об'єктом дослідження виступає ВАТ “Інструментальний завод” („ІЗ”) створений в 1964 році та підпорядкований міністерству верстатобудування та інструментальної промисловості СРСР. З цього часу завод налагодив масовий випуск різців токарних напаяних, збірних, фрез кінцевих, наборів слюсарно - монтажних інструментів.

Процес акціонування підприємства почався в 1995 році, з 1996 року на аукціонах продано 43% акцій, статутний фонд становить 56442 гривень, чисельність робітників - 245 чол.

Метою діяльності ВАТ “ІЗ“ є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності підприємства є :

§ виробництво слюсарно - монтажних, металорізальних інструментів для машинобудівних підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, сільськогосподарських підприємств, підприємств “Агротехсервісу”, транспорту, а також власників легкових автомобілів;

§ реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

§ збереження на договірній основі мобілізаційних потужностей;

§ виробництво та реалізація товарів народного споживання;

§ надання послуг юридичним особам та населенню;

§ зовнішньоекономічна діяльність;

§ комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені законодавством.

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета та завдання роботи.

В першому питанні роботи розглядаються напрями проведення економічного аналізу фінансового стану, зокрема розрахунку фінансових коефіцієнтів (ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості, тощо). .

В другому питанні - проведений аналіз фінансового стану за даними балансу підприємства. В цьому питанні подається класифікація коштів підприємства за їх ліквідністю, проводиться аналіз балансу, дано аналіз платоспроможності на основі фінансових коефіцієнтів, а також проводиться прогнозування банкрутства підприємства та розрахунок і оцінка за даними звітності фінансових коефіцієнтів фінансової стійкості, що дає можливість оцінити, в якій ступені підприємство готове до повернення боргів.

В третьому питанні - розглянуто шляхи зміцнення фінансового стану підприємства..

У висновках - зроблено відповідні узагальнення на підставі проведеного аналізу.

Фінансовий стан підприємства та показники, які його визначають

Всі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах ринкової економіки здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку. Це таке господарювання, яке передбачає зіставлення витрат і результатів діяльності в грошовій формі, одержання максимального прибутку при мінімальних витратах. Суть комерційного розрахунку зумовлює специфічні вимоги до організації фінансового господарства підприємства, яке має враховувати фінансову незалежністю, ефективність функціонування, своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками, споживачами, банками та іншими діловими партнерами, а також перед державою. Здатність підприємства успішно діяти в умовах комерційного розрахунку знаходить своє відображення у його фінансовому стані.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами економічної діяльності:

· прибутковість (рентабельність) роботи підприємства;

· оптимальний розподілу прибутку який залишається у розпорядженні після сплати податків і обов'язкових відрахувань;

· наявність власних фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів) необхідних для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

· раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позичених), недопущення відволікання грошей у непотрібні підприємству запаси;

· платоспроможність;

· ліквідність.

Якщо підприємство досягає у цих напрямках необхідних показників то фінансовий стан такого підприємства є стійким.

Прибуток підприємства головне джерело збільшення обсягу фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку у розмірах, які забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, у першу чергу для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери; тим більше воно не може бути стійким, якщо підприємство працює збитково. Збиткова робота підприємства веде до зменшення фінансових ресурсів, перш за все статутного фонду. Першочерговим завданням фінансової служби у забезпеченні стабільного фінансового стану підприємства є фінансовий контроль за використанням намічених планів і завдань по випуску високорентабельної, конкурентоспроможної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків, за зниженням витрат на виробництво, запровадження режиму економії ресурсів на всіх ділянках виробництва та управління ними. Такий контроль - важливий чинник росту прибутковості підприємства.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити за допомогою комплексу системи показників які детально й всебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі учасники могли зробити вибір з врахуванням власних інтересів.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансово-господарську діяльність підприємства характеризують показники оцінки майнового стану, ліквідності та платоспроможності та показники оцінки фінансової стійкості.

Показники оцінки фінансової стійкості:

· Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні - дає загальну вартість оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

· Питома вага активної частини основних засобів - розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці має позитивну тенденцію.

· Коефіцієнти зносу основних засобів - показник характеризує частину зношення основних засобів у загальній їх вартості. Доповнення цього показника до 100% (або одиниці) - коефіцієнт придатності.

· Коефіцієнт оновлення основних засобів - показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

· Коефіцієнт вибуття основних засобів - показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Оцінка ліквідності та платоспроможності:

· Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал) - характеризує частину власного капіталу підприємства, яка є джерела покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше, ніж один рік ). Цей показник залежить від структури активів та від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про позитивну тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття оборотні кошти та власні оборотні кошти. Перший показник характеризує активи підприємства (2 та 3 розділи активу балансу). Другий - джерела коштів, який розглядається, як джерело покриття поточних активів.

· Маневреність власних оборотних кошті - зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

· Коефіцієнт покриття - характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань. Для ефективного функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю, зростання його - позитивна тенденція. Орієнтоване значення показника встановлює підприємство самостійно.

· Коефіцієнт швидкої ліквідності - аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси). Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують менше 40% облікової вартості запасів.

· Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - найбільш жорсткий критерій ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути за необхідності погашено негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.

· Частина власних оборотних коштів у покритті запасів - вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі, рекомендована нижня межа цього показника-50%.

· Коефіцієнт покриття запасів - розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

Показники оцінки фінансової стійкості:

Дають загальну характеристику фінансового стану підприємства, забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вони пов'язані із загальною фінансовою структурою підприємства і залежать від кредиторів та інвесторів.

· Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим більший цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 ( чи 100%).

· Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до попереднього показника, наближення його до 1 ( чи 100%) означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

· Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто є вкладеною в оборотні кошти, а яку частину капіталізовано.

· Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішнім інвесторами, тобто яка частина належить їм , а не власникам підприємства.

· Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу, зростання цього показника - негативна тенденція означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інтересів.

· Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів, зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

2. Аналіз фінансового стану підприємства

Об'єктом дослідження курсової роботи є ВАТ “Інструментальний завод”. Майно Товариства складається з основних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах, печатку зі своєю назвою, товарну марку та товарний знак.

Прибуток Товариства утворюється за рахунок надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку сплачуються передбачені законодавством податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні Товариства.

Аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в 2006 році подано у Додатку 1, таблиця 1.

За 2006 рік випущено товарної продукції (в оптових цінах ) на 957 тис. грн., що на 325,2 тис. грн. більше обсягу 2005 року. Разом з тим збільшилось незавершене виробництво на 18 тис. грн. Реалізовано продукції на 1030,3 тис. грн., що на 37,7% більше реалізації минулого періоду.

Від господарської діяльності в 2006 році підприємство отримало збитків на суму 84 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Це свідчить про не конкурентоспроможність продукції підприємства, що пов'язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділів збуту та маркетингу.

Собівартість виготовленої продукції збільшилась на 258 тис. грн. (30,2%). Якість продукції є високою, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) не користуються попитом. Про це свідчить і дуже високий рівень фондоємкості, яка набагато перевищує нормативне значення. Хоча на кінець звітного періоду вона знизилась, за рахунок збільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, частина яких є застаріла, а на отриману суму закупити нове більш досконале обладнання. Показники фондовіддачі менше рекомендованого нормативу в 3 рази, тобто на одиницю фондів приходиться менше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 0,08 та 0,12).

В 2006 році в порівнянні з відповідним періодом 2005 року чисельність всього персоналу склала 91,3%, а фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працівників.

Аналіз результатів показників діяльності підприємства за 2006 рік свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено недостатнім забезпечення виробництва власними обіговими коштами, несвоєчасністю розрахунків, великою заборгованістю перед постачальниками та бюджетом.

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

2.2 Оцінка фінансово-майнового стану підприємства

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів характеризується за даними форми №1 “Баланс підприємства” та подано у Додатку 2, таблиця 1.

З додатку 2 таблиці 1. видно, що зростання джерел формування майна підприємства за 2006 рік на 110,9 тис. грн. або на 3,59% обумовлено зростанням суми позикових коштів на 197,3 тис. грн. або на 147,02%. Разом з тим власні кошти зменшились на 86,4 тис. грн. або на 2,09%. Зменшення власних коштів обумовлено збитками звітного року -84 тис. грн. та зменшенням спеціальних фондів та цільового фінансування. Збільшення залучених коштів відбулось за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають додатковий капітал та спеціальні фонди і цільове фінансування. Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній період зросла на 12,9 тис. грн., або на 0,33%, а доля спеціальних фондів і цільового фінансування зменшилась на 15,3 тис. грн. (15,94%). Розмір статутного фонду і фінансування капітальних вкладень не змінився. Велике значення мають власні оборотні кошти підприємства , що вираховуються як різниця між власними коштами та позаоборотними і показують, скільки із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:

1. на початок року: 4143,2 - 3562,2 = 581 тис. грн.

2. на кінець року: 4056,8 - 3388,7 = 668,1 тис. грн.,

за рік сума власних оборотних коштів зросла з 581 тис. грн. до 668,1 тис. грн.

Короткострокові кредити підприємство не залучає. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину об'єму кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібно забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання її об'єму в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1 тис. грн. (110,03%). За рік збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 18,8 тис. грн. (67,16%), зі страхування - на 6,1 тис. грн. (26,75%), з податкових платежів - на 13,3 тис. грн., з позабюджетних платежів - на 11,4 тис. грн. (60 %), з іншими кредиторами - на 63,8 тис. грн. (3657,.14%). Заборгованість по авансах одержаних зменшилась на 5,2 тис. грн. (81,25%). Тобто підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.

2.3 Аналіз активу балансу

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки. Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в Додатку 3,таблиці 1.

З таблиці 2.3 видно, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис. грн. або на 2,59%. В складі майна доля основних засобів та інших позаоборотних активів зменшилась на 173,5 тис. грн. або на 4,87%. В їх складі зменшилась доля основних засобів - на 173,5 тис. грн. (4,87%), а значення незавершених капітальних вкладень та устаткування не змінилось, хоча в процентному відношенні питома вага незавершених капітальних вкладень в загальній сумі розділу зменшилась на 0,03%. Запаси і затрати за звітний період збільшились на 168,3 тис. грн. (25,13%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок готової продукції, яка збільшилась на 102,7 тис. грн. (23,78%). Це свідчить про те, що вироби не користуються попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання відстрочки платежів або знижок для негайної оплати. Виробничі запаси зменшились на 2,4 тис. грн. (1,56%). Показник “товари по купівельній вартості “ збільшився за звітний період на 3,8 тис. грн. (118,52%). Показники незавершеного виробництва, малоцінних та швидкозношуваних предметів і витрат майбутніх періодів за звітний період збільшились відповідно на 16,8 тис. грн. (99,41%), 46,7 тис. грн. (72,4%) та 0,7 тис. грн. Частину виробничих запасів можна продати для збільшення коштів.

Загальна сума грошових коштів , розрахунків та інших активів за звітний період збільшилась на 116,1 тис. грн. (255,16%).Зростання відбулось за рахунок різкого збільшення дебіторської заборгованості на 152,9 тис. грн., зокрема із збільшенням розрахунків за товари відвантажені, строк сплати яких не настав, на 139,4 тис. грн. (3319,05%), з податкових розрахунків - на 3,7 тис .грн., з бюджетом - на 2,9 тис. грн., з іншими дебіторами - на 6,5 тис. грн. (132,65%). Показник “товари відвантажені, не сплачені в строк” зменшився на 35,9 тис. грн., тобто підприємство ліквідувало заборгованість перед постачальниками. Зменшилась сума коштів на розрахунковому рахунку - на 0,5 тис. грн.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 83,29% та 16,71%. На кінець року зменшився основний капітал на 173,5 тис. грн. (4,87%), а приріст оборотного склав 309,8 тис. грн. (143,32%). Тобто відбувся перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної її частини - основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. За рахунок власних оборотних коштів покривалось 81,2% поточних активів ( загальної суми оборотного капіталу) , на кінець року цей показник складав 65,2%. Такий стан склався, в основному, за рахунок випередження темпів росту загальної суми оборотного капіталу .

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

на початок року : 134,2 :715,2*100% = 18,76%

на кінець року : 331,5:1025*100% = 32,3%

Аналізуючи структуру оборотного капіталу, бачимо, що матеріальні оборотні кошти склали на початок року 93,64%, грошові кошти - 0,07%; розрахунки та інші активи - 5,59%.Таке співвідношення пояснюється високим рівнем матеріалоємності виробництва. На протязі року питома вага матеріальних оборотних коштів зменшилась на 11,84 відсоткових пункти та складала 81,8%. В цілому структура оборотних коштів покращилась, оскільки питома вага матеріальних оборотних коштів зменшилась, а грошових коштів та дебіторської заборгованості збільшилась. Збільшення залишків готової продукції на 23,78% свідчить про погіршення її збуту.

Важлива увага при аналізі поточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявності конкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи форми послідуючої оплати. Тому дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок року розрахунки з покупцями та замовниками складали 46,15% всієї дебіторської заборгованості, то на кінець року цей показник дорівнював 88,86% тобто він збільшився на 42,71%. Зміни , що відбулись в структурі дебіторської заборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік погіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше.

З точки зору фінансового менеджменту можна сказати, що структура фінансових ресурсів була задовільною (це пов'язано перевищенням власних коштів у структурі пасивів), незважаючи на наявність дебіторської заборгованості, яка пов'язана із традиційними складнощами збуту продукції в нашій економіці.

2.4 Аналіз ліквідності підприємства

Оцінка фінансового стану ВАТ “Інструментальний завод” в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба в аналізі платоспроможності і ліквідності підприємства.

Платоспроможність підприємства - це можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов'язання перед контрагентами, банками, акціонерами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Платоспроможність підприємства залежить від ліквідності його балансу. За ступенем ліквідності активи підприємства діляться на :

§ найбільш ліквідні активи - грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення ( А1);

§ активи, які швидко реалізуються - дебіторська заборгованість та інші активи ( А2 );

§ активи, які повільно реалізуються - статті розділу 2 “ Запаси і затрати” за виключенням статті “ Витрати майбутніх періодів “ та статті “Довгострокові фінансові вкладення “, стаття “ Розрахунки з учасниками “ розділу 1 активу (А3 );

§ активи, які важко реалізуються - статті розділу 1 активу балансу, за виключенням статей , що увійшли в попередню групу (А4 ).

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати :

§ термінові зобов'язання - до них відноситься кредиторська заборгованість ( П1);

§ короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові кошти (П2);

§ довгострокові пасиви - довгострокові кредити та позикові кошти ( П3 );

§ постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу.

Для визначення ліквідності балансу слід співставити підсумки приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення :

· А1 ? П1;

· А2 ? П2;

· А3 ? П3;

· А4 ? П4.

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо для визначення ступеню його платоспроможності, тому на практиці розраховують інші показники.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Аналізуючи показники ліквідності за строками, підприємства визначають, наскільки швидко виробничі запаси і дебіторська заборгованість перетворювались у наявні гроші.

На підставі даних другого та третього розділів активу балансу розраховують коефіцієнти ліквідності. На практиці використовують три коефіцієнти ліквідності.

При обчисленні першого показника до ліквідних коштів включають лише грошові кошти у касі, на банківських рахунках, а також цінні папери, які можуть бути реалізовані на фондовій біржі. Цей показник носить назву коефіцієнта абсолютної ліквідності. Він розраховується як відношення суми грошових коштів до короткострокових зобов'язань .

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу визначити, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може негайно погасити. Він розраховується по формулі :

К1 =

де Кі - кошти на розрахунковому та інших рахунках ;

Гк - гроші в касі ;

П - поточні зобов'язання.

На початок року : 0,5/134,2 = 0,004

На кінець року : 0 (оскільки грошових коштів немає)

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Другим коефіцієнтом, який характеризує ступінь ліквідності підприємства, є коефіцієнт критичної ліквідності, який відрізняється від коефіцієнта абсолютної ліквідності тим, що в склад ліквідних коштів включається також дебіторська заборгованість та інші активи. Він обчислюється за формулою:

К 2 =

де Дз - дебіторська заборгованість.

На початок року : (0,5 + 45)/134,2 = 0,34

На кінець року : 161,6/331,5 = 0,49

Цей показник характеризує прогнозні платіжні можливості підприємства при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Цей коефіцієнт повинен дорівнювати або бути більшим 1.

Третій коефіцієнт ліквідності ( коефіцієнт загальної ліквідності ) має в своєму чисельнику ще й суму виробничих запасів і затрат :

Кз =

де Зз - виробничі запаси і затрати.

На початок року : (0,5+45+669,7)/134,2 = 5,33

На кінець року : (161,6+838,4)/331,5 = 2,53

Проте це вже менш ліквідна стаття коштів порівняно з попередніми, бо на реалізацію запасів потрібний певний час і є невизначеність у її кінцевому результаті.

Обчислення трьох різних показників ліквідності обумовлено потребою зробити висновок про стійкий фінансовий стан контрагентами, виходячи із стосунків з підприємством. Наприклад, для постачальника сировини, матеріалів та послуг значний інтерес представляє перший показник; для банка підприємства, яке кредитується - другий, для володаря акцій і облігацій підприємства - третій. (Додаток 5, Таблиця 1)

На основі аналізу таблиці додатку 5 можна зробити висновки про не високий рівень ліквідність підприємства за період, що аналізується. Це звичайно свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі всього періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 0,4% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно.

Коефіцієнт критичної ліквідності теж має низьке значення, яке майже вдвічі нижче оптимального. На кінець періоду цей показник декілька збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Тобто показники абсолютної і критичної ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

Високими лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Для аналізу платоспроможності підприємства використовують такі показники :

· загальний коефіцієнт покриття;

· коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості.

Поточний або загальний коефіцієнт покриття розраховується по формулі :

Кпз = (2.6)

Ап - поточні активи

П - пасиви.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Тобто він характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, а значення коефіцієнта покриття у межах 1 - 1.5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості обчислюється за формулою :

Ккд =

Кр - кредиторська заборгованість ;

Др - дебіторська заборгованість.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, необхідно з'ясувати причини такого стану. Це може бути пов'язано з труднощами при реалізації продукції тощо.

2.5 Аналіз показників платоспроможності підприємства

Аналіз показників платоспроможності підприємства подано у Додатку 6, таблиця 1. Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 4,43 гривні поточних активів; на кінець періоду - 3,01 гривні.

Відбувається також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Але слід також відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 86,11%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Таким чином, підприємство можна назвати ліквідним і платоспроможним. Через брак ліквідних коштів підприємство нездатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізуючимися активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів також є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість та високий показник кредиторської заборгованості.

Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку усіх коштів , авансованих підприємству, тобто відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу підприємства .В практиці цей відносний показник отримав назву коефіцієнт автономії . По ньому дивляться , наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Коефіцієнт автономії =

Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому справлятись з негараздами економіки, і це добре розуміють кредитори підприємства та його керівники. Ось чому останні намагаються збільшувати з року в рік абсолютну суму власного капіталу підприємства. Такі можливості є насамперед у добре функціонуючих підприємств. Маючи великі прибутки, вони намагаються утримати значну їх частину в обігу підприємства шляхом створення резервів з валового та чистого прибутку або прямого зачислення у власний капітал нерозподіленого на дивіденди частини чистого прибутку.

Для коефіцієнту автономії бажано , щоб він перебільшував по своїй величині 50% . В цьому випадку його кредитори почувають себе спокійно, бо знають, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства.

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока. Але на кінець року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%.

Взагалі отримані дані свідчать про високу ступінь незалежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Похідними від коефіцієнта автономії є такі показники, як коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника в динаміці означає збільшення долі позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (100%), то підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт фінансової стійкості вираховується як співвідношення власних і позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт фінансової стійкості повинен дорівнювати 0.85 - 0.90.

2.6 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його.(Додаток 7, таблиця 1)

Різке зниження коефіцієнту обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази.

Але більш чітко ступінь залежності підприємства від залучених коштів виражається у коефіцієнті співвідношення залучених та власних коштів. Він показує, яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю , тим більше залежність підприємства від залучених коштів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства і в першу чергу, швидкістю обігу обігових коштів .

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів є часткою від ділення всієї суми зобов'язань по залучених позичених коштах на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених у активи власних коштів.(Додаток 7, таблиця 2)

Згідно даних таблиці на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на кінець року - 8 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.

Стан обігових коштів відображається в показниках забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневрування власних коштів.

Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами - це співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових.

Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу.

Коефіцієнт маневрування =

Коефіцієнт маневрування показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує фінансовий стан.

Деякі автори вважають оптимальним значення цього показника рівним 0,5, а для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6. Але ці критерії, що пропонуються, може бути взяти під сумнів. (Додаток 7, таблиця 3)

В 2006 році гнучкість використання власних коштів підприємства досить висока.

Рівень показника забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами оцінюється насамперед в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо їх величина значно перевищує обумовлену потребу, то власні оборотні кошти можуть покривати лише частину матеріальних запасів, тобто показник буде менше одиниці. Навпаки, при недостатності у підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності, показник може бути вище одиниці, але це не буде свідчити про гарний фінансовий стан підприємства.

Рівень коефіцієнту маневрування залежить від характеру діяльності підприємства : в фондомістких виробництвах його нормальний рівень повинен бути нижче, ніж в матеріаломістких (оскільки в фондомістких значна частина власних коштів є джерелом покриття основних виробничих фондів). З фінансової точки зору чим вище коефіцієнт маневрування, тим кращий фінансовий стан.

В чисельнику обох показників - власні оборотні кошти, тому в цілому покращення стану оборотних коштів залежить від попереджувального зростання суми власних оборотних коштів у порівняння із зростанням матеріальних запасів та власних джерел коштів. (Додаток 7, таблиця 4)

Тобто, як бачимо з таблиці, матеріальні запаси на початок та кінець року покривалися власними оборотними коштами відповідно на 86% та 79%.

Індекс постійного активу - коефіцієнт, що характеризує долю основних засобів та позаоборотних активів в джерелах власних коштів. (Додаток 7, таблиця 5)

Індекс постійного активу =

В нашому прикладі значення індексу постійного активу досить високе: на протязі звітного періоду воно майже не змінилось та складало на початок та кінець звітного періоду відповідно 0,86 та 0,84.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна (він також має назву коефіцієнт реальної вартості основних та матеріальних оборотних коштів в майні підприємства). Він визначає, яку долю в вартості майна складають засоби виробництва. Коефіцієнт розраховується як відношення сумарної величини основних засобів (по залишковій вартості), виробничих запасів, незавершеного виробництва та малоцінних і швидкозношуваних предметів (по залишковій вартості) до вартості активів підприємства (валюти балансу).

Коефіцієнт реальної вартості майна =

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він є дуже важливим, якщо дане підприємство бажає встановити договірні відносини з новими партнерами - постачальниками або покупцями. Коефіцієнт реальної вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству скласти уяву про їх виробничий потенціал та доцільність укладання договорів з ними з цієї точки зору.

Нормальним вважається обмеження, коли реальна вартість майна складає більш 0,5 від загальної вартості активів. (Додаток 7, таблиця 6)

Згідно даних Додаток 7 таблиці 6 рівень виробничого потенціалу підприємства дуже високий, хоча на кінець періоду він декілька зменшився.

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінюються також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

Власні оборотні засоби :

Ф1 = ф.1, Власний капітал + Довгострокові зобов'язання-Основні засоби та вкладення, або поточні активи-Поточні зобов'язання (2.12)

Другим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства і показує забезпеченість запасів і затрат довгостроковими джерелами фінансування є власні довгострокові і середньострокові джерела формування запасів і затрат :

Ф2 = ф.1, Власний капітал + відстрочена податкова заборгованість + кредити банків + позикові кошти - Основні засоби та вкладення, або поточні активи - Поточні зобов'язання (2.13)

Розраховується також загальна сума основних джерел формування запасів і затрат :

Ф3 = ф.1, Власний капітал + відстрочена податкова заборгованість + кредити банків + позикові кошти - Основні засоби та вкладення, або поточні активи - майно в оренді + кредити та позики непогашені в строк (2.14)

При оцінці вищезазначених показників можливі такі варіанти ситуацій:

· абсолютна стійкість підтверджується, якщо :

· Ф1 0, Ф2 0, Ф3 0 ; при цьому Ф1 коливається від 0 до 1300 тис. грн. ; Ф2 - від 0 до 1500 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

· нормальна стійкість підтверджується, якщо :

· Ф1 0, Ф2 0, Ф3 0 ; при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від 0 до 1500 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

· нестійкий фінансовий стан підтверджується, якщо :

· Ф1 0, Ф2 0, Ф3 0 ; при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від - 50 до - 1300 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

· кризовий фінансовий стан підтверджується, якщо :

· Ф1 0, Ф2 0, Ф3 0 ; при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від - 50 до - 1300 тис. грн. ; Ф3 - від - 10 до - 500 тис. грн..

Як видно з аналізу даних Додатку 7, таблиці 6, підприємство в 2006 році знаходиться у критичному стані. Показники забезпечення запасів і затрат відповідними джерелами їх формування мають тенденцію до зниження, що негативно впливає на рівень фінансової стійкості підприємства.

Від'ємні значення показників свідчать про неспроможність підприємства забезпечити запаси, затрати та основні засоби джерелами їх формування. (Додаток 7, таблиця 7)

Таким чином, підприємство має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу долю власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

3. Оцінка та шляхи зміцнення фінансового стану підприємства

Підприємство, що аналізується, виготовляє слюсарно - монтажні, металорізальні інструменти, торцеві ключі для машинобудівних підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, сільськогосподарських підприємств, підприємств “Агротехсервісу”, транспорту, а також власників легкових автомобілів. На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом, відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій собівартості. Це пов'язано з великим рівнем фондоємкості виготовляємо продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного підприємства - зниження собівартості.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь - якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Матеріальні ресурси займають 49,6% в структурі витрат на виробництво продукції . Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. І знов на перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження.

Можна порекомендувати виробництво продукції значною кількістю маленьких серій, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та незавершеного виробництва.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

· Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

· Отримання дебіторської заборгованості.

· Продаж резервних грошових активів.

· Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

· Отримання банківських кредитів.

· Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркенгова політика(пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції ) .

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис. грн. в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму короткострокової заборгованості 2,5 тис. грн., що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації - удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари на цю суму хоча б із знижкою.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами ( попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції ). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток ( для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції ), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступні заходи:

· прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

· знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

· зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.