Згідно з нормами ст. 2 Закону України від 19 лютого 1996 р. № 378/96-ВР "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю як один із видів загальнодержавних податків і зборів справляється у вигляді земельного податку або орендної плати [3].

Платниками земельного податку та орендної плати за землю можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, підприємства, об'єднання, організації та установи незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на яких вони утворені, а також спільні підприємства, міжнародні об'єднання та організації за участі українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємства, які повністю належать іноземним інвесторам, яким земельні ділянки передано у власність або надано в користування, у т. ч. на умовах оренди.

Ст. 15 зазначеного Закону встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою [3].

Таке право згідно зі ст. 14 і 15 Земельного кодексу України [2] виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Право тимчасового користування землею, у т. ч. на умовах оренди, оформляється договором.

До встановлення меж земельної ділянки на місцевості та одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, приступати до використання земельної ділянки, у т. ч. на умовах оренди, забороняється.

Слід зауважити, що є особи як юридичні, так і фізичні, які, фактично використовуючи землю і не оформивши з тих чи інших причин належних документів на неї, ухиляються від оподаткування землі.

Відсутність документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, не звільняє суб'єктів від сплати за землю з огляду на те, що використання землі в Україні є платним і підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Право тимчасового користування землею, у т. ч. на умовах оренди, оформляється договором.

Тому всі юридичні та фізичні особи, які фактично використовують земельні ділянки без належного оформлення документів на землю, площа яких підтверджується даними державного земельного кадастру, з метою уникнення застосування до них фінансових санкцій повинні сплачувати земельний податок і стати на облік у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки як його платники.

Вищевикладене стосується і тих суб'єктів, які викупили будівлі, споруди (їх частини) через регіональні відділення Фонду державного майна України.

Платниками земельного податку відповідно до Закону є власники землі та землекористувачі.

При переході права власності громадян на житловий будинок і господарські споруди до декількох власників, а також при переході права власності на частину будинку у випадку неможливості розподілу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у загальне користування власників цих об'єктів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у т. ч. на умовах оренди.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

землі сільськогосподарського призначення;

землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

землі водного фонду;

землі лісового фонду;

землі запасу [20, 18].

Плата за землю диференційована залежно від якості земельної ділянки, її місцезнаходження, а також виходячи з кадастрової оцінки земель.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів і обчислюється, виходячи з площі земельної ділянки, яку передано у власність або надано в користування, ставки земельного податку та розміру грошової оцінки землі.

Ставки земельного податку встановлені Законом України "Про плату за землю" окремо для кожної категорії земель, визначених статтею 2 Земельного кодексу України. А саме: для земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів, земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, земель лісового та водного фондів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про плату за землю" [3] грошова оцінка земельних ділянок проводиться органами Державного комітету України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Зазначена методика затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 "Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Грошова оцінка землі застосовується з метою економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Грошова оцінка земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення не завершена в термін до 1 січня 1999 р., який було визначено Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 1996 р. № 379/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю", і який подовжено Постановою Верховної Ради України від 16 липня 1999 р. № 999-ХІІ до 1 січня 2002 р. [3]

Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 1996 р. № 379/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" передбачено проведення щорічної індексації грошової оцінки земель та доведення її до відома власників земельних ділянок та землекористувачів.

Для правильності нарахування та обчислення земельного податку важливим є розподіл земель за їх категоріями.

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України [2] всі землі України поділяються на ряд категорій. Віднесення земель за їх цільовим призначенням, до певних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої здійснюється за рішенням відповідної ради.

При цьому слід відмітити, що при оподаткуванні земельної ділянки ставки земельного податку будуть залежати від таких факторів:

регіону розташування земельної ділянки;

напряму використання земельної ділянки, цільове і нецільове її використання;

категорії земель;

функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки та ін. [20, 20]

За категоріями землі поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу [2].

1. Землі сільськогосподарського призначення

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Тобто землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, обслуговування сільського господарства (виробничі будівлі й двори, господарські шляхи, прогони); землі, які перебувають у стадії меліоративного будівництва, відновлення родючості; землі тимчасової консервації та інші (кургани, ями, траншеї), а також сільськогосподарські угіддя на землях інших категорій.

Сільськогосподарські угіддя - землі, які систематично використовують для отримання сільськогосподарської продукції. До складу сільськогосподарських угідь входять рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища.

Рілля - землі, які систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Перелоги - землі, які раніше орали, а згодом більше року, починаючи з осені, не використовували для засіву сільськогосподарських культур і не готують під пар.

Багаторічні насадження - землі, які використовуються під штучно створеними деревними, чагарниковими або трав'янистими багаторічними насадженнями, призначеними для отримання врожаю плодово-ягідних, технічних, лікарських культур, а також для декоративного оформлення територій. До цих земель належать також землі під деревно-чагарниковою рослинністю, яку вирощують для реалізації квітів (троянд, жасмину та ін.), а також розсадники (за винятком лісових). Площі під дорогами, спорудами, захисними лісосмугами виключаються зі складу багаторічних насаджень і враховуються у відповідних видах угідь.

Сади - багаторічні насадження, створені для отримання плодів.

Виноградники - багаторічні насадження, створені для отримання винограду.

Інші багаторічні насадження - ягідники, тутівники, хмільники, насадження ефіроолійних культур, розсадники плодових культур, крім лісових; плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) для декоративного оформлення територій, а також для реалізації квітів, лікарські багаторічні насадження (беладона, наперстянка, шавлія лікарська та ін.).

Сіножаті - сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння, до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20 % ділянки.

Пасовища - сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби; рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20 % ділянки.

Пасовища гірські - пасовища, розміщені на території гірських систем.

До категорії земель сільськогосподарського призначення також належать:

землі під господарськими будівлями і дворами, які зайняті тваринницькими фермами, тракторними станами, літніми таборами та іншими будівлями й дворами на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях на землях інших категорій;

землі під господарськими шляхами і прогонами, які зайняті господарськими шляхами і прогонами на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях на землях інших категорій;

землі, які перебувають у стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості (включати тільки сільськогосподарські угіддя, на яких провадиться нове меліоративне будівництво (реконструкція), а також нерозорані ділянки викорчуваних садів, площі сільськогосподарських угідь, які підготовлені під посадку полезахисних лісових смуг, але закладення їх не проведене, а також ділянки, на яких закінчено технічну рекультивацію і проводиться комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів з відновлення родючості порушених ґрунтів;

землі тимчасової консервації, які тимчасово виведені з обробітку з метою відновлення їх продуктивності та екологічного стану;

забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві - сільськогосподарські угіддя, в яких вміст фізичних, хімічних і біологічних компонентів негативно впливає на довкілля (забруднені в результаті техногенних аварій, впливу шкідливих виробництв тощо). Площу угідь визначають згідно з матеріалами відповідних обстежень, затвердженими у встановленому порядку. Також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя (включаючи радіонуклідне забруднення), які не використовуються в сільськогосподарському виробництві і виключені з господарського обігу [20, 23].

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1 %;

для багаторічних насаджень - 0,03 % [3].

У межах населених пунктів для земельних ділянок, що використовуються для потреб сільськогосподарського виробництва і зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, законодавством встановлено сплату податку в розмірі 3 % від суми земельного податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки на ставку земельного податку).

При оподаткуванні земель сільськогосподарського призначення необхідно обов'язково враховувати розмежування земель цієї категорії за даними Державного земельного кадастру, який є підставою для нарахування земельного податку (слід мати підтвердження від землевпорядних органів, які саме землі є землями сільськогосподарського призначення, а які не належать до таких; наприклад, до земель сільськогосподарського призначення не належать болота, чагарники, піщаники, протиерозійні канави, захисні лісосмуги та ін.).

Крім того, слід мати на увазі, що плата за землю не справляється:

за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених ст. 2 Закону У каїни "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоактивного контролю);

хімічного забруднення сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень [20, 24].

За сільськогосподарські угіддя, незалежно від того, де вони розташовані, в межах населеного пункту чи за межами, на землях лісового чи водного фонду, землях промисловості, транспорту, зв'язку чи іншого призначення, податок справляється за ставками, передбаченими для оподаткування сільськогосподарських угідь.

2. Оподаткування земель населених пунктів

Землі міст

До земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської ради народних депутатів.

Межа міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста.

Межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планування та забудови міста і планів земельно-господарського устрою.

Землі селищ міського типу

До земель селища міського типу належать усі землі в межах селища.

Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної ради народних депутатів.

Межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, радою народних депутатів.

Використання земель селища міського типу здійснюється відповідно до проектів планування та забудови селища міського типу і планів земельно-господарського устрою території.

Землі сільських населених пунктів

До земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою.

Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської ради народних депутатів.

Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, радою народних депутатів.

Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планування та забудови даного населеного пункту.

У населених пунктах, де проведено грошову оцінку земель, при обчисленні земельного податку застосовується ставка в розмірі 1 % від їх грошової оцінки, розмір якої також залежить від місця розташування земельної ділянки, функціонального використання землі та виду діяльності платника і розміру індексації в поточному році. Розмір орендної плати за землю визначається місцевими органами влади у договорі оренди земельної ділянки, але згідно зі ст. 5 Закону України від 6 жовтня 1998 р. 161-XIV "Про оренду землі" він не може бути меншим за розмір земельного податку.

Плата за землі населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено, обчислюється на основі середніх ставок земельного податку (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Розміри середніх ставок земельного податку

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти:

на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0;

на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

на західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

на чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0;

у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської; Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" віднесено до категорії гірських;

на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, наведених вище.

Для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, встановлено справляння земельного податку в розмірі 3 % від суми цього податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки на ставку земельного податку).

При визначенні розміру плати за землю для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, необхідно врахувати, що згідно зі ст. 4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять приміщення в житлових будинках, призначених для торгових, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Тому в розмірі 3 % земельного податку обраховуються лише земельні ділянки, зайняті житловим фондом, а за частину землі під нежитловими приміщеннями в житлових будинках податок справляється на загальних підставах.

3. Оподаткування земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення

Землі промисловості

Землями промисловості визнаються землі, надані для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків та інших споруд.

Ця категорія охоплює всі землі, зайняті об'єктами промисловості, тобто на яких провадяться головним чином промислові види діяльності, включно з усіма допоміжними територіями, зокрема під'їзні дороги та проїзди, очисні споруди, поля фільтрації цукрових заводів, стоянки, складські площадки, території закладів управління і т. ін.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Навколо промислових підприємств залежно від характеру виробництва повинні створюватися санітарно-захисні зони відповідно до норм, затверджених в установленому порядку. У межах цих зон житлове будівництво забороняється.

Створення санітарно-захисної зони не позбавляє власників землі та землекористувачів, у т. ч. орендарів, землі яких опинилися в межах цієї зони, права власності або права користування ними з обмеженнями, встановленими для цих зон. Захисні зони в межах міст, селищ міського типу повинні впорядковуватися і озеленюватися промисловими підприємствами відповідно до проектів планування і забудови цих населених пунктів.

Землі транспорту, зв'язку та іншого призначення

Землями транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам та організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам та організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння.

Організаціям, що здійснюють будівництво та експлуатацію ліній електропередачі, теле- і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв'язку, надаються земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на будівництво, а також земельні ділянки, необхідні для тимчасового користування в період будівництва та експлуатації цих об'єктів. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, телефонно-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачаються правилами, затвердженими у встановленому порядку.

Землі для потреб оборони

Землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

У межах населеного пункту земельний податок за землі промисловості, зв'язку та іншого призначення сплачується в установлених розмірах на загальних підставах відповідно до Закону України "Про плату за землю" за ставками населеного пункту. Якщо в населеному пункті проведено грошову оцінку земель, то відповідно до п. 1 ст. 7 цього Закону, а якщо грошову оцінку не проведено - то згідно з п. 2 ст. 7.

У межах населених пунктів при оподаткуванні земель цієї категорії виняток становлять землі, надані для потреб оборони, гірничодобувних підприємств та залізниці.

Не справляється плата за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування.

Для земельних ділянок, наданих у користування Збройним силам України та іншим військовим формуванням, створеним відповідно до законодавства України, залізницям та гірничодобувним підприємствам, передбачено справляння податку в розмірі 25 % від суми земельного податку.

При цьому слід відмітити, що для Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, дію п. 10 ст. 7 та п. 2 ст. 8 Закону України "Про плату за землю" [3] у частині розміру податку за землю, ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" призупинено на 2000 р.

Аналогічно пільга надана військовим формуванням і у 2001-2004 р. (Закони України "Про Державний бюджет України на відповідний рік").

За межами населених пунктів ставки податку визначаються залежно від категорії землі.

Так, податок за земельні ділянки, надані промисловим підприємствам, підприємствам транспорту, зв'язку та іншого призначення, справляється з розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, Збройних сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, справляється в розмірі 0,02 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств, з яких земельний податок справляється, виходячи зі ставок оподаткування сільськогосподарських угідь [3].

У разі використання земель залізничним транспортом, Збройними силами України та іншими військовими формуваннями, створеними відповідно до законодавства України, не за цільовим призначенням, податок справляється з розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

4. Оподаткування земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення

Землі природоохоронного призначення

До земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам'яток природи.

Землекористувачі землями природоохоронного призначення - юридичні особи, яким надано об'єкти природно-заповідного фонду, визначені Законом України "Про природно-заповідний фонд України".

На землях природоохоронного призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може негативно впливати на якісний стан земель.

Порядок використання земель природоохоронного призначення визначається законодавством України.

Землі оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення належать земельні ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування. Це землі санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, спеціалізованих санаторіїв з реабілітації хворих, дитячих санаторно-курортних і оздоровчих та інших санаторно-оздоровчих закладів, на території яких є природні лікувальні ресурси та фактори, придатні для використання, у т. ч. - шляхом промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та поліпшення здоров'я людей (родовища мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей та озокериту, соляні (гірські) копальні, ропа лиманів та озер, а також природні об'єкти і комплекси пляжі, акваторії водойм, ліси та інші лісовкриті землі, що формують особливі мікрокліматичні умови).

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.

Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законодавством України.

Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, і розташовані поза землями оздоровчого призначення [20, 33].

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законодавством України.

Землі історико-культурного призначення

До земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів.

Землекористувачі землями історико-культурного призначення - організації та установи, на території яких розміщені виключно історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, історико-культурні заповідні території, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили; історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; городища, кургани; давні поховання і пам'ятні скульптури та мегаліти; наскальні зображення; поля давніх битв; залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок; ділянки історичного культурного шару, укріплень, виробництв, каналів, доріг; архітектурні ансамблі й комплекси; історичні центри, квартали, площі; залишки стародавнього планування і забудови населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культурної архітектури, народного зодчества; садово-паркові комплекси; фонова забудова.

На землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законодавством України.

У межах населених пунктів на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення податок за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється в п'ятикратному розмірі від суми земельного податку.

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку:

міжнародного значення - 7,5;

загальнодержавного значення - 3,75;

місцевого значення - 1,5 [3].

За межами населених пунктів на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування, справляється в розмірі 50 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

5. Оподаткування земель лісового фонду

Землями лісового фонду визначаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законодавством України.

У межах населених пунктів податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Для земельних ділянок, наданих для потреб лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, земельний податок справляється в розмірі 3 % від суми земельного податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки на ставку земельного податку).

За межами населених пунктів податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком сільськогосподарських угідь, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

6. Оподаткування земель водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті річками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

Землі в смугах відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуються ними для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень, складів тощо.

На землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Порядок використання земель водного фонду визначається законодавством України.

У межах населених пунктів податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Для земельних ділянок, наданих для потреб водного фонду, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, законодавством встановлено справляння податку в розмірі 3 % від суми земельного податку (сума земельного податку визначається як добуток площі земельної ділянки на ставку земельного податку).

Крім того, податок за земельні ділянки під водоймами, які надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про плату за землю".

За межами населених пунктів податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком сільськогосподарських угідь, справляється в розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області [3].

7. Оподаткування земель запасу

Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані в постійне користування. До них належать також землі, право власності або право користування якими припинено.

Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, у т. ч. в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

Пільги зі сплати земельного податку

Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб

ь інваліди першої і другої групи;

ь фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

ь пенсіонери (за віком);

ь ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

ь фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

Ш для ведення особистого селянського господарства
у розмірі не більш як 2 гектари;

Ш для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах не більш як 0,25 гектара, в селищах не більш як 0,15 гектара,
в містах не більш як 0,10 гектара;

Ш для індивідуального дачного будівництва не більш як 0,10 гектара;

Ш для будівництва індивідуальних гаражів не більш як 0,01 гектара;

Ш для ведення садівництва не більш як 0,12 гектара.

Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб

Від сплати податку звільняються:

- заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

- дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

- релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків;

- санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

- громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

- дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;

- новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Також існують земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню.

Не сплачується податок за:

– сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

– землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

– земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

– землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

a) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючи з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

b) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі;

– земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

– земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.

1.3 Специфіка оренди землі як окремого виду земельних відносин

Орендна плата за землю -- це платіж, який орендар вносить орендодавцеві: користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі -- це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно дії яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян таї юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

Нова форма оренди землі - суборенда земельних ділянок, умови договору якої мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки (її частини) і не суперечити йому. Суборенда землі підлягає державній реєстрації і посвідчуєте нотаріально.

Орендодавцями земельних ділянок є:

1. Громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки;

2. Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) щодо земельних ділянок комунальної власності;

3. Органи державної влади (районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації; Рада міністрів АРК, КМУ) щодо земельних ділянок державної власності.

Зазначені органи державної влади рішення про надання в оренду земельних ділянок приймають за попереднім погодженням цих питань з відповідними радами.

У разі якщо орендодавцем землі є відповідна місцева рада, то орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. Розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може бути меншим відповідного розміру земельного податку і справляється винятково в грошовій формі.

У випадку коли орендодавцем є власник землі, то орендар, уклавши при цьому з ним договір на оренду землі, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, земельний податок. сплати податку за оренду приміщень, то необхідно зауважити, що оскільки землі або землекористувачі є як правило, орендодавцями приміщень, то вони і е платниками земельного податку, а орендарі приміщень у даному випадку не є ми земельного податку, оскільки земельна ділянка їм не виділялась і об'єкт у них відсутній, а за землю, яку отримує орендодавець приміщення з орендаря, є складовою частиною орендної плати за приміщення і окремо не виділяється. У свою чергу нень сплачує земельний податок у встановлених розмірах на загальних

У випадках коли підприємства, установи, організації здають в оренду належні їм приміщення, підвали тощо, то за земельні ділянки, зайняті цими будівлями, і за ділянки, що їх обслуговують, земельний податок сплачують саме ці підприємства,організаціям яким ці ділянки виділено у постійне або тимчасове користування, тобто власники землі та землекористувачі.

Якщо окремі установи, організації, що користуються пільгами по земельному податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в оренду будівлі чи їх частини, земельний податок за земельні ділянки, зайняті цими розрахунковими підприємствами або земельними ділянками, будівлями (їх частинами), зданими в оренду, сплачується ними за повними ставками на загальних підставах.