Позичковий капітал це капітал, який приносить доход у вигляді процента.

Як відомо, в процесі обігу капітал виступає у грошовій, продуктивній і товарній формах. Позичковий капітал постійно знаходиться у грошовій формі, однак його поняття значно вужче за змістом від поняття “грошовий капітал”. У широкому розумінні грошовий капітал розглядається економічною теорією як вартісна форма всього дійсного капіталу, який функціонує у матеріально-уречевленій та у грошовій (вартісній) формі. Грошовий капітал може втілюватись у різні функціональні форми, однією з який і є позичковий капітал.

Позичковий капітал як різновид грошового капіталу можна виразити формулою: Г Г, де Г = Г + Г. Ця формула визначає, що ціль та рушійний мотив функціонування позичкового капіталу становить отримання (Г) приросту грошей порівняно з їх початковою авансовою сумою (Г). Розглядаючи формулу складається враження, що гроші функціонують за принципом “гроші роблять гроші” тобто, що гроші самі-собою мають властивість приносити прибуток. Насправді позичковий капітал приносить доход у вигляді процента тільки тому, що в руках позичальника він використовується як функціонуючий капітал, тобто із грошового переходить у продуктивний, що дає додатковий прибуток. Якщо кругообіг грошового капіталу виразити формулою: Г Т…В…Т Г, то її крайні елементи (Г та Г) виражатимуть обіг грошей як капіталу: авансовані на виробництво вони повертаються до вихідного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий обіг, гроші забезпечують розширене відтворення капіталу. У цьому випадку капітал існує в найбільш абстрактній функціональній формі. Його втіленням стає особливий різновид грошей гроші як капітал, гроші як носій капітальної (само зростаючої) вартості.

Позичковий капітал характеризується такими ознаками:

1. Позичковий капітал це капітал власність. Особливість позичкового капіталу полягає в тому, що він безпосередньо авансується (інвестується) у виробничу сферу не його власником, а зовсім іншою особо підприємцем-позичальником, якому капітал передається на тимчасове користування. В результаті відбувається роздвоєння позичкового капіталу на капітал власність і капітал функцію:

власність на капітал залишається у кредитора навіть після того, як вона з його рук перейшла боржникові. Реальним підтвердженням цієї власності є зобов'язання позичальника повернути отриману позику в строк з виплатою процента;

капітал функція означає, що підприємець повинен одержати прибуток на авансовані гроші не менший, ніж розмір плати за позичковий капітал. Інакше немає сенсу організовувати підприємницьку діяльність. А тому кредитор як власник капіталу отримує за це частину прибутку у вигляді позичкового процента; решта прибутку залишається у розпорядженні позичальника підприємця у вигляді підприємницького доходу.

2. Позичковий капітал специфічний товар. Позичковий капітал це капітал, що реалізує себе як товар. Об'єктом куплі-продажу є самі гроші, однак не гроші як товар, а гроші як капітал.

Гроші, як відомо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник обміну, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, кредитор передає позичальникові не просто гроші, а гроші як капітал; він передає вартість, що в процесі свого функціонального використання не лише зберігає себе, а й зростає у своїх розмірах приносить прибуток.

3. Позичковий капітал володіє специфічною формою відчуження. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар є те, що на відміну від продажу звичайного товару він надається в позику тобто відчужується від свого власника лише на певний строк і за умови повернення з позичковим процентом. На відміну від акту купівлі-продажу, коли товар одночасно переміщується від продавця до покупця, а гроші назустріч від покупця до продавця, при кредитній операції позичковий капітал передається: при наданні позики від кредитора до позичальника, а при її погашенні від позичальника до кредитора з виплатою позичкового процента.

Отже, позичковий капітал необхідно розглядати як одну із форм грошового капіталу, що надається його власником на тимчасове користування підприємцеві з метою отримання прибутку у вигляді позичкового процента.

Основою формування позичкового капіталу є закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, які призводять до того, що в окремих учасників економічних відносин з'являються тимчасово вільні капітали, а в інших виникає потреба в позичкових коштах. За допомогою кредиту тимчасово вільні капітали (а також заощадження населення) перетворюються в позичковий капітал, котрий втягується в новий кругообіг, забезпечує процес відтворення і прибуток його власникам.

Джерелом з якого всі підприємці черпають гроші для авансування своєї діяльності, є грошовий ринок. Оскільки в ринковому господарстві ніхто вільних грошей не тримає на руках “мертвими”, а розміщує їх у кредитних установах, тобто на грошовому ринку, а самі гроші якими тут торгують називається позичковим капіталом.

Ринок позичкових капіталів це сегмент фінансового (грошового) ринку, на якому формується попит і пропозиція на позичковий капітал.

За своєю інфраструктурою ринок позичкових капіталів представляє, головним чином, банківські установи, а тому його ще називають ринком банківських кредитів. Крім того, на ньому діють й інші кредитно-фінансові установи (пара банки), що входять до складу кредитної системи. З функціональної точки зору він представляє систему економічних відносин, яка забезпечує нагромадження і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення ресурсами ринкове господарство.

В Україні зараз відбувається процес формування ринку капіталів. В умовах переходу до ринкової економіки обмежуються можливості державного втручання в розподіл фінансових ресурсів, бо більшість суб'єктів господарської діяльності переходять від державної на акціонерну чи приватну форму власності. Вони самостійно вишукують матеріальні і грошові ресурси на ринках, самі розпоряджаються своїми доходами. Саме ринок позичкових капіталів повинен забезпечити суб'єктам економіки доступ до необхідних для них грошових ресурсів.

1.3 Управління позичковими операціями. Основні елементи управління позичковими операціями

1. планування позичкових операцій

Комерційний банк залучає вільні грошові кошти, вивільнені в господарському процесі, і надає них у тимчасове користування контрагентам. При цьому, комерційний банк виступає як фінансового посередника, виконуючи функцію перерозподілу грошового капіталу між регіонами, галузями й окремими контрагентами.

У відповідності зі ст. 5 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» банки можуть робити наступні банківські операції й угоди:

а) залучати внески (депозити) і надавати кредити за згодою з позичальником;

б) здійснювати розрахунки з доручення клієнтів і банків - кореспондентів і їхнє касове обслуговування;

в) відкривати і вести рахунка клієнтів і банків - кореспондентів, у тому числі іноземних;

г) фінансувати капітальні вкладення з доручення власників або розпорядників інвестуємих засобів, а також за рахунок власних коштів банку;

д) випускати, купувати, продавати і зберігати платіжні документи і цінні папери (чеки, акредитиви, векселі, акції, облігації й інші документи), здійснювати інші операції з ними;

е) видавати поручительства, гарантії й інші зобов'язання за третіх осіб, що передбачають виконання в грошовій формі;

ж) здобувати права вимоги по постачанню товарів і наданню послуг, приймати ризики виконання таких вимог і інкасувати ці вимоги (форфейтинг), а також виконувати ці операції з додатковим контролем за рухом товарів (факторинг);

з) купувати в радянських і іноземних юридичних і фізичних осіб і продавати їм наявну іноземну валюту і валюту, що знаходиться на рахунках і у внесках;

и) купувати і продавати в Україні і за її межами дорогоцінні метали, камені, а також виробу з них;

к) залучати і розміщати дорогоцінні метали у внески, здійснювати інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

л) залучати і розміщати засобу і керувати цінними паперами з доручення клієнтів (довірчі (трастові) операції);

м) робити брокерські і консультаційні послуги, здійснювати лізингові операції;

н) робити інші операції й угоди з дозволу НБУ, видаваному в межах його компетенції.

Всі операції, передбачені дійсною статтею, можуть вироблятися як у карбованцях, так і в іноземній валюті при наявності відповідної ліцензії.

Банкам забороняється здійснювати операції по виробництву і торгівлі матеріальними цінностями, а також по страхуванню усіх видів, за винятком страхування валютних і кредитних ризиків.

Таким чином, по чинному законодавству позичкові операції банку відносяться до групи операцій банку по розміщенню притягнутих засобів від свого імені з а свій рахунок.

Активні операції банку, що представляють собою розміщення притягнутих банком засобів, можна розділити на чотири групи:

- кредитні операції, у результаті яких формується кредитний портфель банку

- інвестиційні операції, що створюють основу для формування кредитного портфеля

- касові і розрахункові операції

- інші активні операції

кредит - це економічна категорія, що охоплює рух вартості на умовах повернення, а позичка являє собою спосіб організації кредитних відносин.

Позичкові операції банку можна визначити як надання банком різних видів позичок різними методами.

Банківські позички можна класифікувати по різних ознаках, у тому числі по призначенню, наявності і характерові забезпечення, якості, термінам, методам погашення і характерові їхнього походження.

Отже, покажемо цю класифікацію.

По термінах погашення

У відповідності з терміном погашення банківські кредити поділяють на коротко, середньо і довгострокові. Дана класифікація позичок допомагає керувати ліквідністю банку з погляду балансування зобов'язань і активів банку по термінами обчислення необхідного рівня маржі між джерелами засобів і сформованими з них активами.

До короткострокового відносяться позички, надані на термін до 1 року., до середньострокових - від 1 року до 5 років, до довгострокових - на більш тривалий термін.

У західній практиці короткострокові позички можна оформити на визначений період у межах року або до запитання. Позички до запитання не мають фіксованого терміну, а банк може зажадати її погашення в будь-який час. Розповсюдженим типом довгострокових позичок є кредит на придбання будинків і фінансування будівництва.

1. по методах погашення

Банківські позички можуть погашатися одноразово або на виплат. У першому випадку, позичка називається прямій - розуміється, що борг повинний бути погашений на одну кінцеву дату. Відсотки ж за користування позичкою сплачуються через різні проміжки часу або після закінчення терміну позики. Позички на виплат припускають періодичне погашення основної суми боргу, найчастіше рівними частинами. Платежі можуть бути місячними, квартальними, піврічними або щорічними.

2. якість позичок

Банки часто складають власну класифікацію позичок по їх якості, наприклад, можуть виділятися такі групи позичок, як

- недіючі

- адміністративні

- непогашені

- працюючі

- кредити найгіршої якості

На підставі Інструкції НБУ від 30 червня 2000 року № 62а «Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках» у редакції від 24.05.2001 - У с 1-ого січня класифікує позички на різні групи ризику за критеріями прострочення платежів по кредиту і т.п. У приведеній таблиці надаються номери груп ризику з процентним значенням величини кредитного ризику.

Таблиця № 2. Розмир відрахувань у резерв по класифікованих позичках

При цьому, Інструкція № 62а визначена, що класифікація позичок здійснюється банками самостійно або аудиторською організацією (на підставі договору) у процесі аналізу якості активів банків. Конкретні критерії, використовувані банками при аналізі активів, а також процедури прийняття і виконання рішень по формуванню і використанню резерву на можливі втрати по позичках повинні утримуватися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну й облікову політикові і підходи до її реалізації. У цих документах повинні враховуватися положення дійсної Інструкції й інших нормативних документів НБУ, а також інших нормативних документів, що регламентують діяльність банків і мають відношення до питань кредитної й облікової політики банків і (або) підходів до її реалізації.

Класифікація виданих позичок і оцінка кредитних ризиків виробляється на комплексній основі: у залежності від фінансового стану позичальника, оціненого з застосуванням підходів, використовуваних у вітчизняній і міжнародній банківській практиці, можливостей позичальника по погашенню основної суми боргу і сплати на користь банку обумовлених договором відсотків, комісійних і інших платежів, а також у залежності від інших критеріїв.

4. Забезпечені і незабезпечені позички

При видачі позички головне питання - забезпечення повернення виданої суми. Повернення кредиту не досягається автоматично.

Під формою забезпечення зворотності кредиту розуміється конкретне джерело погашення боргу, юридично оформлене право кредитора на його використання плюс контроль банку за його достатністю.

Гарантією повернення кредиту служить високий рівень рентабельності позичальника і високий рівень забезпечення власним капіталом. Навіть якщо підприємство стійке, банк шукає додаткові гарантії повернення кредиту, яким може бути:

1. застава майна і прав

2. поступка вимог і прав

3. гарантія і поручительство

4. страхування

Правовою основою різних видів забезпечення кредиту є:

1. Закон України «Про заставу»

2. Закон України «Про страхування»

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність»

Гарантія і поручительство захищають інтереси кредитора. Майнову відповідальність несе третю особу, джерело гарантії (або власні засоби гаранта).

Страхування як забезпечення кредиту - це спосіб забезпечення зворотності кредиту, або відносини по захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при виникненні страхового випадку.

5. Класифікація позичок по призначенню

Дана класифікація займає особливе місце в кредиті, оскільки її існування викликане специфікою керування кожним видом позичок відповідно до їх призначення.

На практиці комерційний банк створює окремий підрозділ, що спеціалізується на різних видах позичкових операцій.

У США угруповання позичок відоме як «Схема А», що є формою звітності перед Федеральною резервною системою.:

1. іпотечні позички - позички під заставу нерухомості

2. позички фінансовим установам - позички банкам, страховим організаціям

3. сільськогосподарські позички

4. позички торговельним і промисловим компаніям

5. позички приватним особам

6. інші позички

7. лізингове фінансування - банк здобуває устаткування і передає в оренду своїм клієнтам

До іпотечних судів відносяться більш однієї третини від загального обсягу позичок.

Таким чином, виділяються основні види кредитних операцій по їхньому призначенню:

1. позички підприємствам і організаціям (ділові), у т.ч.:

- іпотечні позички

- позички промисловим і торговельним компаніям

- інвестиційні кредити

2. споживчі позички

3. міжбанківські кредити

На наш погляд, найважливіша класифікація позичок - це класифікація позичок по їхньому призначенню, тому що кожен вид позичок має свій діапазон термінів.

Банк може формувати свій кредитний портфель, може розміщати свої засоби для використання їхній надалі для кредитування.

1. вклади до запитання - у міжбанківський кредит

2. строкові вклади - у короткострокові ділові позички, споживчі позички

3. ощадні вклади - у середньо/довгострокові ділові позички, споживчі позички, кредитування нерухомості

4. акціонерний капітал направляється в довгострокові ділові і споживчі кредити, плюс і в кредитування нерухомості.

Тому структура кредитного портфеля знаходиться в залежності від структури ресурсної бази банку.

2.2 Управління позичковим процентом

2.2.1Управління позичками, наданими іншим банкам

Відповідно до закону «Про банки і банківську діяльність» кредитна організація на договірних засадах може залучати і розміщати друг і друга засобу у формі внесків (депозитів) кредитів, здійснювати розрахунки через створювані розрахункові центри кореспондентські рахунки, що відкриваються друг і друга.

Розбіжність у часі залучення і використання засобів клієнтів приводить до створення ринку короткострокових міжбанківських кредитів.

Для міжбанківського ринку характерна наявність безлічі контрагентів. При нормальному функціонуванні в банку виникає ситуація потреби в резервах і надлишках ресурсів. Потреба або надлишок утворяться через неможливе точне планування надходжень на кореспондентський рахунок банку клієнтських платежів. Тому періодично утворений у банку надлишок ресурсів являє собою грошові кошти, що надходять на розрахунковий рахунок клієнтів і, відповідно, має короткостроковий характер.

Для дотримання ліквідності, банк повинний вкладати цей надлишок на короткий термін і з високим ступенем надійності повернення. Цим умовам відповідає міжбанківське кредитування. Комерційний банк, є учасником ринку міжбанківських кредитів, виступаючи по черзі в ролі як кредитора, так і ролі позичальника. Ці кредити є оптимальним інструментом регулювання ліквідності комерційного банку.

Перевагою міжбанківського кредиту служить висока швидкість здійснення угоди, що відповідає швидкості зміни поточної ліквідності банку. Як тільки в комерційного банку з'являється надлишок, він може бути реалізований на міжбанківському ринку, тому що міжбанківський кредит є найбільш швидким і надійним способом розміщення короткострокових банківських ресурсів.

Можна виділити два основних призначення міжбанківського кредиту - міжбанківські кредити є для банку спекулятивним інструментом одержання прибутку, а також інструментом додержання поточної ліквідності. Це обумовлює в основному короткостроковий характер міжбанківських кредитів, що, як правило, надається на 1-2 дня.

Разом з цим, безпосереднім фактом є те, що фінансове становище банку не може змінитися за такий короткий термін, тому проведення аналізу кредитоспроможності банку - позичальника у випадку надання кредиту не має змісту і нездійсненна в силу необхідності швидкості проведення угоди.

Аналіз кредитоспроможності банку - контрагента може проводиться раз на місяць, по балансі на звітну дату. У результаті цього визначається ліміт, тобто гранична сума кредиту. Протягом місяця надання коштів банкові - позичальникові автоматично в міру надходження заявок за умови прийнятності процентних ставок і наявності ресурсів.

Особливості обробки заявки на позичку

Операції на ринку міжбанківських ресурсів проводяться комерційними банками на підставі Угоди про співробітництво на ринку міжбанківських ресурсів або про загальні умови проведення операцій на внутрішньому грошовому ринку. Ця угода полягає не по кожній угоді, а один раз на тривалий період. Тут обмовляється коло операцій, що здійснюють банки один з одним, порядок проведення угод, порядок надання документів. Уклавши угоду, банки починають здійснювати угоди по купівлі-продажу один одному міжбанківських короткострокових кредитів на підставі своїх потреб. Але безпосереднім висновком угоди займаються дилери.

Ділінг - це здійснення угод з валютою, цінними паперами, депозитами, дорогоцінними металами за допомогою телефону, телекса й інших засобів зв'язку. Умови угоди можуть бути обговорені або по телефоні, або по системі «РЕЙТЕР». Різновид інформаційної системи РЕЙТЕР називається «Ділінг 2000», так само існує більш сучасна ділінговая система «ПРИЗМА».

Виділимо особливості такої угоди: вона зроблена на основі усних переговорів з наступним письмовим оформленням. Після проведення переговорів і досягнення усної угоди система автоматично роздруковує протокол переговорів із зафіксованою умовою угоди («ТИКЕТ»). Дилер укладає угоду, ставить свій підпис на ньому і віддає його у відділ оформлення міжбанківських кредитів.

Особливістю обробки заявки на одержання кредиту є те, що її прийом або відхилення виробляється з дотриманням наступних умов:

- дотримання встановленого ліміту кредитування

- прийнятність процентних ставок, підданих різким коливанням на ринку МБК

- наявність у банку-кредитора вільних грошових ресурсів.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИЧКОВОГО АНАЛІЗУ

Кредитний аналіз банків - контрагентів має значення в силу того, що міжбанківські кредити найчастіше носять бланковий характер. На сьогоднішній день існує ряд методик аналізу фінансового становища банків, але їхній загальний недолік полягає в тім, що вони розроблені відособлено від процесу керування міжбанківськими кредитами в цілому.

З погляду джерел даних, кредитний аналіз містить у собі два аспекти:

- розробка власних аналітичних матеріалів на основі надходження бухгалтерських даних від банків-контрагентів

- аналіз даних із зовнішніх джерел - ділової і професійної літератури, СМІ

Більш точний аналіз це перший. На основі бухгалтерської інформації охоплюються дві сторони оцінки банку-позичальника:

1. аналітичний опис банку:

- кращі операції

- загальна прибутковість

- активи

- пасиви

Даний опис проводиться на основі даних балансу (додатка - баланс, звіт про прибутки і збитки)

2. порівняння кожного банку-позичальника з іншими банками, тому необхідно скласти рейтинг банків з погляду оцінки їхньої надійності.

Аналітична оцінка банку дає портрет банку, а рейтингова оцінка позичальника відбиває його порівняльну характеристику стосовно інших банок. У результаті проведення аналізу банку-позичальника, утвориться добірка аналітичних матеріалів:

- аналітичний баланс комерційного банку, складений на основі його вихідного балансу

- рейтингова оцінка банку

ОСОБЕНОСТИ ПРОЦЕДУРИ СХВАЛЕННЯ ПОЗИЧКИ

Для цієї процедури характерно те, що вона по різному здійснюється в 2-х аспектах:

1. - у відношенні встановлення ліміту кредиту, що здійснюється 1 раз на місяць

2 - у відношенні кожної конкретної видачі міжбанківського кредиту

3. Після аналізу кредиту працівник складає висновок, що із усіма додатками передається керівникові відділу міжбанківських кредитів.

4. Керівник може або винести питання на обговорення кредитному комітетові, або зробити доробку. Кредитний комітет затверджує ліміт кредитування для конкретного банку, затверджує суму ліміту. Верхньою границею кредиту може служити граничний розмір кредиту на один позичальника.

ОСОБЛИВОСТІ ОФОРМЕЛНИЯ СПРАВИ

Зараз назва відділу оформлення міжбанківських операцій називають BACK OFFICE. Оформлення міжбанківських кредитів виробляється після висновку угоди. Оформлена кредитна справа містить наступні групи матеріалів:

1. юридичні документи.

У кредитну справу підшиваються копії установчих документів, що визначають правовий статус; копія ліцензії; підшивається укладена Угода про співробітництво на ринку міжбанківського кредитування