Аналіз привабливості підприємства ВАТ "Вінницям’ясо" для капітальних вкладень

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Сутність та значення капітальних вкладень підприємства

1.1 Сутність і склад капітальних вкладень

1.2 Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень

2. Аналіз привабливості підприємства ВАТ «Вінницям'ясо» для капітальних вкладень

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Вінницям'ясо»

2.2 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства, як передумова капіталовкладень

2.3 Оцінка ризиків та ефективності інвестицій при впровадженні капітальних вкладень

3. Шляхи запобігання ризикових капіталовкладень

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Світова практика економічно розвинутих країн свідчить, що для того, щоб успішно розвивалося народне господарство країни, необхідно 30--35 % від загального обсягу фінансових ресурсів направляти на розвиток промислових підприємств і соціальну інфраструктуру різних галузей економіки країни.

Фінансові кошти (капітальні вкладення), які спрямовуються на розвиток підприємств, називають інвестиціями.

Інвестиції -- це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку.

Юридичні та фізичні особи, що здійснюють капітальні вкладення у ту чи іншу комерційну справу, називаються інвесторами, а сам процес вкладення капіталу -- інвестуванням (довгостроковим фінансуванням).

Є й інші визначення інвестицій. Наприклад, у зарубіжних країнах інвестиціями вважають грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, технологи, машини, обладнання, ліцензії, в тому числі й на товарні знаки, кредити, інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Об'єктами інвестиційної діяльності є основні фонди і оборотні засоби, що заново створюються і модернізуються, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інші об'єкти власності, майнові права і права на інтелектуальну власність.

Як бачимо із визначень, одні інвестиції направлені на збільшення власного капіталу (купівля акцій і вкладення паю з метою отримання дивідендів, вклади на банківські рахунки і купівля акцій для отримання на них відсотків), а інші -- на розширення виробництва шляхом купівлі обладнання, нової техніки, технологій і на капітальне будівництво.

У нинішніх ринкових умовах господарювання економіка не може розвиватись без відповідних інвестиційних вкладень. Отже, інвестування народного господарства -- важлива умова економічного розвитку будь-якої країни і особливо нині -- нашої держави, яка зіткнулася зі складними інфляційними процесами і глибокою економічною кризою.

Мета курсової роботи є дослідження джерел і порядок фінансування капітальних вкладень на підприємстві.

Курсова робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

В першому розділі курсової роботи висвітлено сутність та значення капітальних вкладень підприємства. Другий розділ аналізує привабливість підприємства для капітальних вкладень та розглянуто оцінку ризиків при впровадженні капітальних вкладень. Третій розділ розкриває шляхи запобігання ризикових капіталовкладень.

ризиковий капіталовкладення інвестиційний привабливість

1. Сутність та значення капітальних вкладень підприємства

1.1 Сутність і склад капітальних вкладень

Капітальні вкладення -- це в основному довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємств. За такою функціональною ознакою, як цілеспрямованість, капітальні вкладення розподіляють на валові та чисті.

Валові капіталовкладення -- це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних виробничих фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капіталовкладення -- це капітальні вкладення, які направляються і витрачаються лише на розширене відтворення основних фондів. Обсяг чистих капіталовкладень розраховують як загальний обсяг капітальних вкладень за мінусом амортизаційних відрахувань, які використовуються на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

Згідно з наявною системою планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

1) вартість будівельно-монтажних робіт;

2) устаткування (усіх видів), а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

3) інших капітальних робіт і витрати, до яких зараховують: вартість земельних ділянок; робіт з розвідувального буріння нафтових, газових свердловин і свердловин термальної води; проектних робіт; науково-дослідних робіт; придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку кваліфікованих кадрів для підприємства, що будується (реконструюється); вартість тимчасових споруд, що необхідні при будівництві об'єктів.

Співвідношення між вартістю будівельно-монтажних робіт, вартістю усіх видів устаткування та інших капітальних робіт і витратами визначає і характеризує елементно-технологічну структуру капіталовкладень. У нинішніх ринкових умовах господарювання головна тенденція структури капітальних вкладень направлена на поступове збільшення частки витрат на придбання сучасної техніки і нового технологічного обладнання і відносне зменшення частки вартості будівельно-монтажних робіт.

За умов посиленої приватизації підприємств, коли приватний сектор в розвитку економіки поступово збільшує свою частку, дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, яка відображає співвідношення довгострокових витрат на:

1) просте відтворення основних фондів;

2) розширене відтворення основних фондів (технічне переозброєння і реконструкцію, розширення діючих підприємств з застосуванням енергозберігаючих технологій і комплексної переробки матеріально-сировинних ресурсів).

За оцінкою фахівців, у результаті спеціальних досліджень, оптимальним можна вважати співвідношення витрат на просте і розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65 % від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такому напрямку впродовж останніх років змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень в підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення часток від загальної суми чистих капітальних вкладень, що спрямовуються в окремі форми розширеного відтворення основних фондів, і їх елементно-технологічну структуру показано на рис. 1.



Рис. 1. Характеристика структури капітальних вкладень

Це пересічні цифри по індустрії України в цілому. В окремих же групах галузей спостерігаються істотні відмінності в структурі чистих капітальних вкладень. Так, на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств припадає: у металургійному, машинобудівному і лісохімічному комплексах України -- близько 80--82 %, будівельному 65--70 %, а паливно-енергетичному -- всього 35--40 % [3, с.56].

У нинішніх ринкових умовах господарювання, коли продовжується процес приватизації і домінуючу роль в економічному розвитку починають відігравати малі підприємства, особливо приватного сектору, капітальні вкладення мають спрямовуватися переважно на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств. Враховуючи, що на Україні виробничий потенціал в основному сформований, отже приріст виробничих потужностей має здійснюватися за рахунок впровадження нової техніки, нових наукомістких виробництв, ресурсе- і енергозберігаючих технологій.

Для сутнісної характеристики важливе теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, їх функціонально елементний склад (рис. 2).

Рис. 2. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Як видно з рисунка, інвестиції підприємства мають свої особливості. Залежно від того, де вкладається капітал (в межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. Внутрішні і зовнішні інвестиції мають свої специфічні джерела інвестування.

Внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні. Зовнішні -- на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції -- в умовах ринкової економіки найбільш поширена форма вкладення капіталу в розвиток економіки і придбання цінних паперів з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За умови такого інвестування відбувається переміщення прав власності, котрі дають право на отримання нетрудових доходів. Про цінні папери та їх види вже йшлося в попередніх розділах. Слід тільки підкреслити, що капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, оскільки він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва). Отже, фінансові інвестиції в основному використовуються для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Реальні інвестиції -- це капітальні (грошові) вкладення в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою розширення й оновлення діючого виробництва, створення нових потужностей, які в кінцевому рахунку забезпечують потреби населення в продуктах і товарах, а вкладнику (інвестору) дають можливість одержати відповідні прибутки. Реальні інвестиції називають виробничими, частіше -- капітальними вкладеннями.

Прямі інвестиції - це вкладення капіталу за кордоном в спорудження певних об'єктів, вартість яких за величиною становить не менше 10 % вартості конкретного продукту, в який вкладаються кошти.

Зовнішніми джерелами інвестування є портфельні інвестиції. Це закордонні інвестиції розміром до 10 % вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.

Постійний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для оцінювання загальних масштабів частки залучення іноземного капіталу в сферу розвитку виробництва і інших напрямків діяльності господарських суб'єктів. Це дуже важливо, оскільки іноземні інвестиції необхідно направляти в основному на розвиток і розширення виробничої сфери, що, по-перше, сприятиме розвитку власного виробництва і зменшення імпорту товарів, а по-друге, коли інвестиції вкладуться в виробництво, є гарантія отримання відповідних прибутків для погашення цих інвестицій і сплати за них відсотків.

У нинішніх умовах господарювання для швидкого економічного розвитку необхідні довгострокові інвестиції, які в основному мають бути внутрішніми. У загальному інвестуванні економічної сфери внутрідержавні інвестиції, як це показує світова практика, мають становити 85--88 % , а зовнішні інвестиції в цілому не більше 12--15 % .

Внутрішні інвестиції є державні та приватні. Від їх співвідношення великою мірою залежить розвиток виробничої і невиробничої сфери. В період економічного спаду держави виникають кризові явища і в інвестуванні. Це підтверджують останні десять років господарювання в нашій країні, коли інвестування скоротилося в десять разів, а про довгострокові кредити і інвестиції більшість підприємств і суб'єктів господарювання тільки мріють. В умовах ринкової економіки, коли приватна власність на засоби виробництва набуває все більших розмірів, частка приватного сектору постійно зростатиме в інвестуванні народного господарства. Це, безперечно, сприятиме підвищенню рівня ефективності використання як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

1.2 Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень

Визначивши необхідний обсяг капітальних вкладень на певний прогнозний (розрахунковий) період для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства, важливо визначити конкретні джерела фінансування і обґрунтувати їх доцільність. Обґрунтування структури джерел фінансування необхідне з метою забезпечення фінансової стійкості інвестором в період реалізації проекту.

Формування структури джерел фінансування -- це дуже складний процес, який залежить від багатьох факторів: потужності кожного джерела в той чи інший період, фінансового стану і перспективи розвитку підприємства, кон'юнктури ринку, актуальності інвестиційного проекту в майбутньому тощо.

Залежно від варіанта виробничої ситуації, що склалася на підприємстві й ринку, можуть бути різні джерела фінансування. Всі джерела фінансування поділяються на внутрішні й зовнішні.

Внутрішні джерела фінансування -- власні кошти підприємства. Сюди належать чистий нерозподілений прибуток, амортизація, сальдо позареалізаційних доходів, виторг від списання надходжень активів, іммобілізація залишкових поточних активів, статутний фонд (акціонерний капітал).

Зовнішні джерела фінансування -- вітчизняні і закордонні фінансові ресурси.

Вітчизняні ресурси фінансування -- довготермінові банківські кредити, державні субсидії, емісії цінних паперів, прямі інвестиції, інвестиційний лізинг, цільовий державний кредит.

Іноземні кошти - це прямі інвестиції, портфельні іноземні інвестиції, технічна допомога (гранти), позички міжнародних фінансових інвестицій. Джерела фінансування капіталовкладень і їх види показано в (табл. 1.1).

Таблиця 1.1- Джерела фінансування капітальних вкладень

Як видно з табл. 1.1, окремі джерела фінансування мають свої переваги і вади. Формуючи структуру інвестиційних витрат, потрібно враховувати ці фактори. Кожний інвестор, вкладаючи свій капітал в будь-який проект, прагне на вкладений капітал отримати найбільш можливий оптимальний прибуток. Отже, рівень витрат на фінансування інвестиційного проекту вимірюється платою за використання коштів, а саме -- загальною нормою доходу, що очікується від інвестицій. Разом з тим, норма доходу має бути такою, яка влаштовує обидві сторони: інвестора і позичальника інвестиції.

Обчислення необхідного обсягу капітальних вкладень залежить від вище наведених можливих варіантів економічної ситуації на ринку і підприємстві.

При обчислені можна бачити, що [7, с.83]:

- норма реального доходу та розрахування приросту норми, що компенсує очікувані витрати від інфляції, недостатня для інвестора, адже цей дохід він може одержати, вклавши кошти в державні цінні папери;

- приріст норми доходу, що враховує ризик неплатежу, також може не влаштувати інвестора; альтернативою може бути, наприклад, вклад коштів на банківський депозит або купівля державного скарбницького зобов'язання;

- приріст норми доходу, що має компенсувати недостатню ліквідність, є необхідним, щоб забезпечити переважне фінансування капітальних вкладень за рахунок швидко ліквідних активів з високим коефіцієнтом їх обігу;

- приріст норм доходу на інвестиційній стадії враховує зростання доходів за рахунок позареалізаційних надходжень від будівництва (таких доходів може і не бути);

- приріст норми доходу до внутрішньої норми прибутковості має забезпечити подолання інвесторами всіх сумнівів і їхнє погодження з даними проекту.

Підсумовуючи наведене можна сказати, що загальна норма прибутковості (доходу) виникає, з одного боку, залежно від рівня реально сплачуваних дивідендів за простими акціями, процентних ставок за облігаціями і банківськими кредитами, а з іншого боку, потрібно враховувати фінансові можливості підприємства сплатити відповідний дохід на залучений капітал.

Один і той самий проект може фінансуватися за рахунок кількох джерел, тобто питання створення групи інвесторів з їхньої пайової участі може розв'язуватися тільки шляхом залучення в першу чергу тих, які згодні на більш-менш прийнятні умови.

Для того, щоб визначити потребу в обсягах реальних (виробничих) інвестицій в тій чи іншій галузі народного господарства, розробляються прогнозні плани можливої економічної ситуації як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Цей процес економічного обґрунтування залучення інвестиційних ресурсів є загальним для всіх галузей народного господарства, проте можуть бути певні відмінності в обґрунтуванні мети використання інвестицій, тобто економічної кон'юнктури самого ринку і ситуації, що склалася на підприємстві. Тому необхідно розглянути і вивчити найбільш типові економічні ситуації, що створюють передумови для прийняття підприємством рішення про інвестування його діяльності. Масштабність і складність розрахунків стосовно залучення додаткових фінансових ресурсів залежить від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку і підприємстві. У виробничій діяльності розрізняють три такі варіанти.

1. Найбільш поширеною є економічна ситуація, коли попит на продукцію підприємства істотно підвищується, що вимагає відповідного збільшення обсягу її виробництва. Маючи за мету одержання бажаного приросту прибутку, підприємство зацікавлене у збільшенні обсягу виробництва шляхом його інвестування і введення в дію додаткових виробничих потужностей.

2. Економічна ситуація, коли продукція підприємства не користується попитом на ринку і її обсяг різко зменшується. Вона втрачає конкурентоспроможність за своїми техніко-економічними показниками. За цієї умови підприємство ініціює освоєння виробництва нової продукції, здатної конкурувати на ринку, що змушує підприємство шукати шляхи модернізації свого виробництва, активізувати інноваційно-інвестиційну діяльність.

3. Третій різновид ситуації, коли за кількісними та якісними характеристиками виготовлюваної і пропонованої продукції попит на ринку повністю задовольняється: в такому випадку попит на продукцію є стабільним і не потребує збільшення обсягу її виробництва, відповідно капітальних вкладень в його розвиток.

Викладені варіанти можливих економічних ситуацій мають враховуватися в процесі визначення необхідного обсягу інвестицій.

За першим варіантом має здійснюватися розширене відтворення основних фондів виробництва й об'єктів соціальної інфраструктури. У цьому випадку мають відповідно нарощуватися виробничі потужності підприємства. З цією метою розробляється техніко-економічне обґрунтування доцільності здійснення: технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва. На основі прийнятого рішення розробляється проект.

Розробці проекту (програми) має передувати аналіз і оцінювання техніко-економічного й організаційного рівня виробництва. В основі цього аналізу лежить система показників, яка охоплює такі їх основні групи: показники технічної оснащеності виробництва і технічного рівня устаткування; стан і рівень застосування технології і відповідності її сучасним вимогам; технічного рівня виробництва та якості виготовлюваної продукції, рівня організації виробництва.

Програма (проект) складається за розділами:

1. Зведені техніко-економічні показники: приріст виробничої потужності; приріст товарної продукції і її асортимент; підвищення рівня механізації (автоматизації) виробництва; приріст продуктивності праці; економія матеріальних ресурсів; зниження енергомісткості продукції; загальна сума капітальних вкладень; зниження собівартості продукції; ефективність і строки окупності капітальних вкладень; прибуток і рентабельність виробництва.

2. Заходи за напрямками техніко-технологічного й організаційного розвитку: впровадження новітньої технології; механізація і автоматизація виробництва; модернізація діючого обладнання; удосконалення організації виробництва; удосконалення системи управління виробництвом; забезпечення виробництва висококваліфікованими кадрами, спеціалістами; збереження навколишнього середовища.

Кожному із цих напрямків передує відповідний приріст виробничої потужності та техніко-економічні показники, які забезпечують обґрунтування доцільності приросту виробництва продукції підприємства, їх рентабельності і ефективності.

3. Потреба в виробничому обладнанні: вітчизняне обладнання; імпортне обладнання; обладнання власного виготовлення; типові агрегати і вузли для модернізації діючого устаткування.

Для визначення необхідного обсягу інвестицій за цим варіантом економічної ситуації використовують залежно від стадії планування (проектування) два методи:

- прогнозних розрахунків (на основі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності);

- прямих розрахунків (за даними кошторису проекту технічного переозброєння чи реконструкції або розширення підприємства).

За першим методом розрахунки здійснюють у такій послідовності.

1. Розраховують необхідну середньорічну величину виробничої потужності підприємства (Ncp ) виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання в розрахунковому році та виявленого попиту на продукцію. Як правило, коефіцієнт потужностей (Квп) дорівнює 0,9.

Якщо попит ринку на продукцію становить 36 000 од., то

Ncp = 36 000 : 0,9 = 40 000 од.

2. Визначають величину середньорічної виробничої потужності, яку потрібно збільшити, щоб задовольнити попит на продукцію, (?Nср)при відомій наявній потужності підприємства, яка становить 32 000 од.:

?Nср = 40 000 - 32 000 = 8000 од.

3. Розраховують абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності підприємства (?Nабс), використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний, який дорівнює 0,5 (за середньостатистичними даними тривалого періоду):

?Nабс = 8000 : 0,5 = 16 000 од.

4. Маючи питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої продукції (1200 грошових одиниць), можемо визначити загальну суму необхідних капітальних вкладень УКв на розрахунковий період:

УКв = 1200 - 1600 = 19 200 000 гр. од.

Цей метод прогнозних розрахунків уточнюється у процесі застосування другого методу -- прямих розрахунків відповідно до кошторисної вартості усіх витрат, передбачених програмою (проектом) технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючого виробництва.

За другим варіантом, коли продукція підприємства не користується попитом на ринку і її обсяг різко зменшується, виникає економічна ситуація, яка вимагає докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюють в основному за розглянутою вище схемою першого варіанта. Цей варіант потребує значних капітальних витрат, пов'язаних із маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які б за своїми техніко-економічними характеристиками задовольняли вимоги покупців. У деяких випадках при цій економічній ситуації виникає необхідність диверсифікації виробництва, що вимагає мобілізації значних інвестиційних ресурсів. Але це має робитися з огляду на сприятливу перспективу і відповідне техніко-економічне обґрунтування. За третім варіантом має здійснюватися лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. Для цього варіанта розрахунки здійснюються в межах акумульованої суми амортизаційних відрахувань на реновацію (оздоровлення) основних фондів та її порівняння з потребою в капіталі для заміни застарілих видів устаткування найсучаснішими.

Обсяг капіталу для цієї мети розраховується на основі інформації про потребу в новому устаткуванні в фізичних одиницях і за наявною на цей момент ціною.

Враховується також вартість монтажу (встановлення) нової техніки, а також одержаний дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають із експлуатації.

2. Аналіз привабливості підприємства ВАТ «Вінницям'ясо» для капітальних вкладень

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Вінницям'ясо»

Відкрите акціонерне товариство "Вінницям'ясо" засновано Фондом державного майна України та Вінницькою обласною організацією орендарів м'ясної промисловості і створено 04.05.1994 року на базі Вінницького м'ясокомбінату згідно до чинного законодавства і Плану приватизації. В його склад входило 6 (шість) дочірніх підприємств.

В 2001 році була проведена реорганізація Товариства у формі виділення і створено 6 (шість) окремих самостійних Відкритих акціонерних товариств. Товариство є юридичною особою, правонаступником Вінницького виробничого об'єднання м'ясної промисловості.

Перша емісія випуску акцій була зареєстрована в 1994 році в Міністерстві фінансів : Свідоцтво № 258/1/94 від 24 червня 1994 року на загальну суму 1053780 грн. в кількості 3010800 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,35 грн. кожна.

Друга емісія випуску акцій ВАТ "Вінницям'ясо" була зареєстрована в 2001 році в зв'язку з реорганізацією шляхом відділення : Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 308/1/01 від 6 липня 2001 року, видане Державною комісією цінних паперів та фондового ринку на загальну суму 508798 грн. 85 коп. в кількості 1453711 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,35 грн. кожна.

До складу Відкритого акціонерного товариства "Вінницям'ясо" входять такі структурні підрозділи: цех первинної переробки худоби; ковбасно-кулінарний цех; консервний цех; завод медичних препаратів; автотранспортний цех; будівельно-ремонтна дільниця; ремонтно-механічні майстерні; їдальня; поліклініка; фірмові магазини; гуртожиток; адміністративний будинок.

Виробничо-складський комплекс ЗАТ Вінницький ЛГЗ (загальна площа споруджень - 2 га) розміщений у м. Вінниця на земельній ділянці площею 19 га (у власності підприємства).

На виробничо-складському комплексі здійснюється переробка сировини, виготовлення продукції, фасування, пакування і збереження продукції, забезпечується відвантаження дилерам.

Організаційна структура ВАТ “Вінницям'ясо” побудована за змішаною ознакою. Замість одного спеціаліста при змішаній організаційній структурі управління може бути функціональний підрозділ, але може бути і один спеціаліст. Слід розрізняти організаційну структуру підприємства та організаційну структуру управління. Якщо організаційна структура підприємства визначається сукупністю виробничих підрозділів і становить організаційну побудову підприємства, то структура управління -- це розподіл обов'язків і повноважень у системі управління, певні відносини субординації між працівниками і структурними підрозділами. Управління товариством здійснюють: вищий орган товариства - загальні збори акціонерів; спостережна рада товариства; правління товариства; ревізійна комісія.

Керівник (голова правління) здійснює загальне керівництво товариством, вирішує всі питання стосовно господарської та фінансової діяльності підприємства в межах наданих йому повноважень, доручає виконання окремих виробничо - господарських функцій іншим посадовим особам підприємства.

Бухгалтерія враховує надходження і витрату матеріальних і фінансових ресурсів на підприємстві, робочої сили, готує звіти про діяльність підприємства і подає їх керівникам підприємств, а також державним і місцевим господарським органам.

Відділ кадрів: на нього покладаються наймання звільнення робітників; реєстрація (табельний облік) явки персоналу на роботу; контроль за дотриманням режиму робочого дня і трудової дисципліни; навчання кадрів; інструктаж із техніки безпеки співробітників.

Робітники Товариства підлягають соціальному, медичному та страховому забезпеченню у порядку та на умовах, встановлених для робітників та службовців державних підприємств. Товариство вносить внески по соціальному та медичному страхуванню та соціальному забезпеченню у порядку та розмірах, встановлений діючим законодавством.

Предметом діяльності Товариства є:

­ виробництво та реалізація продукції м'ясної промисловості (м'яса, ковбасних виробів, м'ясних консервів, напівфабрикатів, м'ясних та рибних консервів, технічної продукції);

­ виробництво та реалізація лікувальних препаратів (пепсин, трисоль, ізотонічний розчин, жовч медична, декасан, реополюглікін, пептон);

­ виробництво хліба та хлібобулочних виробів;

­ закупівля худоби та м'яса у населення;

­ надання платних послуг виробничою лабораторією, екологічною лабораторією;

­ надання платних послуг підприємствам та населенню по збереженню автотранспорту на автостоянці та його ремонту;

­ надання готельних послуг;

­ громадське харчування (кафетерії, ресторани, їдальні);

­ пошив та реалізація виробів одягу із тканини;

­ надання населенню побутових послуг;

­ фірмова торгівля продовольчими та промисловими товарами, виїзна торгівля, торгівля спиртними напоями, пивом, охолоджуючими напоями, соками, тютюном.

Продукція товариства реалізується через мережу власних фірмових магазинів, виїзну торгівлю за межі міста, області, країни. За 2004 рік обсяги виробництва продукції збільшилися на 10,4 %, потужність основного виробництва не завантажена і не використовується: по м'ясу і субпродуктах 1 кат. - 101,2 %, по ковбасним виробам - 91,1 %, по м'ясним консервам - 106,6%, по напівфабрикатам - 101,7 %, сухим тваринним кормам - 100,7 %.

Для виробництва товариство використовує власні обігові кошти та кредити банків. В 2004 році отримано кредитів на суму 3,7 млн. гривень. В 2004 році було проведено збільшення Статутного фонду за рахунок індексації основних фондів в результаті чого номінальна вартість була встановлена в розмірі 10 грн. за 1 (одну) акцію; деномінація вартості акцій : збільшення кількості акцій за рахунок встановлення номінальної вартості в розмірі 0,25 грн. за 1 (одну) акцію; збільшення Статутного капіталу Товариства в результаті проведення реорганізації шляхом приєднання до ВАТ "Вінницям'ясо" ВАТ "Вінницязаготхудобавідгодівля".

За даними балансу і фінансової звітності підприємства побудуємо аналітичну таблицю (Додаток 1), в якій визначимо абсолютний та відносний приріст (зниження)статей балансу та складем таблицю порівняння основних економічних показників (Додаток 3) .

Дані таблиці показують, що необоротні активи протягом 2005 року зменшилися на 1,45%, що склало 458,8 тис.грн. Це спричинено зменшенням залишкової вартості основних засобів на 3,98%. В той же час відбулося зростання статті незавершеного будівництва на 5,69% (365,3 тис.грн.)

Оборотні засоби за 2005 рік також зменшилися на 6,38% (1807,6 тис. грн.). При цьому спостерігається зменшення виробничих запасів на 6,5% (433,7 тис. грн.), зменшення товарів на 17,95%, що складає 146,7 тис.грн. Натомість вартість тварин на вирощуванні та відгодівлі зросла на 4,8 тис. грн., що склало 23,64%. Також зросло незавершене будівництво (на 3,16%), готова продукція (на 6,9%).

Щодо дебіторської заборгованості, то протягом 2005 року спостерігається зростання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 6,7%, що склало 627,4 тис. грн. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом навпаки зменшилася на 90,33% (468,4 тис. грн.), а за виданими авансами - зросла на 288,1 тис. грн. Інша поточна дебіторська заборгованість також зросла на 31,62 тис. грн., що склало 804,9 тис. грн.

Щодо грошових коштів, то тенденція різна в залежності від виду коштів. Так, грошові кошти в національній валюті зменшилися на 85,51%, що склало 12,4 тис. грн. В той же час грошові кошти в іноземній валюті зросли на 111,07% (623 тис. грн.). Таким чином, загальна сума грошових коштів за 2005 рік все-таки зросла.

Власний капітал підприємства протягом 2005 року зменшився на 1,74%, що склало 868,4 тис. грн. Таке зменшення спричинене зниженням іншого додаткового капіталу на 73,35% (14028,1 тис. грн.). Зменшення власного капіталу було скорочено за рахунок зростання статутного капіталу підприємства на 14222,6 тис. грн. Крім того, за 2005 рік сума не розподілено прибутку підприємства зменшилася на 3,56%, що склало 1060,9 тис. грн.

В 2005 році дещо зменшилися короткострокові кредити банків - на 4,03% (155,2 тис. грн.). Натомість зросла кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги - на 47,94% (2568,7 тис. грн.). Всього поточні зобов'язання підприємства зросли на 22,57%, що склало 2206,8 тис. грн.

В цілому, зміна валюти балансу за 2005 рік склала 2,27% зі знаком “+”. Це склало 1352,8 тис. грн. Таке зростання валюти балансу оцінюється позитивно, тому що воно свідчить про зростання господарської діяльності підприємства

Вертикальний аналіз:

Проведемо вертикальний аналіз активів та пасивів підприємства (додаток 2). З даних таблиці, представленої в додатку 2, видно, що в структурі балансу на початку 2005 року та на кінець 2005 року є певні відмінності. Так, серед необоротних активів зросла частка незавершеного будівництва (на 0,36%) та зносу (на 1,22%). Натомість зменшилася частка інших фінансових інвестицій (на 0,18%).

Питома вага необоротних засобів в цілому зменшилася на 1,91%, а оборотних засобів - зросла.

Серед оборотних засобів зросла частка незавершеного виробництва в запасах, тварин на відгодівлі, готової продукції. Натомість зменшилася частка виробничих запасів та товарів.

Також зросла питома вага дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги (на 0,69%). Частка дебіторської заборгованості за розрахунками навпаки зменшилася. Питома вага іншої дебіторської заборгованості.

Питома вага грошових коштів в національній валюті зменшилася, а в іноземній - зросла.

Враховуючи збільшення частки оборотних коштів, можна зробити наступні висновки: може бути сформована більш мобільна структура активів, що поліпшує фінансове положення підприємства, тому що сприяє прискоренню оборотності оборотних коштів; може бути відвернена частина поточних активів на кредитування споживачів товарів, інших дебіторів. Це свідчить про вилучення частини оборотних коштів з виробничої програми.

В структурі пасивів підприємства протягом 2005 року також відбулися певні зміни. Так, частка власного капіталу в загальній структурі пасивів зменшилася на 3,28%. Але зросла частка статутного капіталу (на 23,25%). Частка іншого додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку зменшилися.

Щодо поточних зобов'язань підприємства, то протягом 2005 року зменшилася частка короткострокових кредитів банків, натомість зросла питома вага кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги. В цілому частка поточних зобов'язань зросла на 3,25%.

2.2 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства, як передумова капіталовкладень

Якщо підприємство буде працювати неефективно ні один інвестор не буде вкладати в нього гроші, тому проаналізуємо основні фінансові показники діяльності підприємства ВАТ “Вінницям'ясо” на початок та на кінець 2005 року. Результати підрахунків зобразимо у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Фінансові коефіцієнти діяльності ВАТ «Вінницям'ясо»

Коефіцієнти	Нормативне значення	Початок 2005 року	Кінець 2005 року	Зміни
К. автономії	>0,5	0,83	0,80	-0,03
К. фінансової стабільності	>1	12,96	13,22	0,26
К. забезпечення	>0,2	0,65	0,60	-0,05
К. покриття	>1	2,89	2,51	-0,38
К. оборотності	збіл.	4,25	3,56	-0,69
Тривалість обороту	зменш.	85,88	102,52	16,64
К.оборотності запасів	збіл.	10,83	6,99	-3,84
К.абсол.ліквідності	0,2 - 0,35	0,059	0,099	0,04

Коефіцієнт автономії на початку 2005 року становив 0,83, а на кінець року - 0,80. Таким чином, ми бачимо, що протягом 2005 року даний коефіцієнт перевищував критичний рівень (0,5), тобто залежність підприємства від зовнішніх джерел невисока, що свідчить про стійкий, незалежний фінансовий стан.

Коефіцієнт фінансової стабільності перевищує нормативне значення як на початку, так і в кінці звітного року. Крім того, його значення протягом 2005 року навіть зросло. Це свідчить про стійкий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами на початок 2005 року складав 0,65, а на кінець 2005 року - 0,6. Як бачимо протягом року цей коефіцієнт дещо зменшився, але все-рівно продовжує залишатися вищим за критичне нормативне значення (0,2), що свідчить про достатнє забезпечення власними оборотними засобами.

Коефіцієнт покриття протягом 2005 року значно перевищує критичне значення. Це свідчить про те, що досліджуване підприємство своєчасно розраховується по своїм зобов'язанням і ліквідує борги.

Активи підприємства і їхня структура вивчаються як з погляду участі у виробництві, так і з погляду оцінки їхньої ліквідності. Першим етапом аналізу активів є оцінка майнового стану (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Зміни майнового стану підприємства

Показники	Джерело інформації	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
		тис. грн	частка %	тис. грн	частка,%
Всього майна	Ряд. 2 80 (ф. 1)	59676,5	100	61029,3	100
В т.ч іммобілізовані активи	Ряд.080(ф.1)	31364,8	52,82	30910	51,65
Мобільні активи:
Запаси	Ряд. 100+110+120+130	15326,6	27,68	15271,6	27,02
Дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти, інші активи	Ряд.150+160+170+180+190+200+210+220+230+ 240+250+270	10440,3	19,5	14847,7	21,33

Як бачимо основна маса балансу - іммобілізовані активи.

Проаналізуємо структуру та динаміку основних засобів, представивши результати аналізу у вигляді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Характеристика основних засобів

Показники	Джерело інформації	Сума, тис.грн.
		На початок 2005 р	На кінець 2005 р.
Первісна вартість	Ряд. 031 ф.1	39798,4	40185
Залишкова вартість	Ряд. 030 ф.1	20132	19330
Коефіцієнт зносу		0,49	0,52

Як бачимо, коефіцієнт зносу протягом 2005 року зріс, що свідчить про старіння основних засобів.

Проаналізуємо структуру та динаміку оборотних засобів підприємства. Результати представимо у вигляді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Характеристика оборотних засобів

Показники	Джерело інформації	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
		Тис. грн	Частка %	тис. грн.	частка,%
Оборотні засоби, всього	Р. 260+270	28311,7	100	30119,3	100
Запаси і витрати	Р. 100+110+120+ 130+140+270	15326,6	54,14	15271,6	50,7
Розрахунки з дебіторами	Р. 150+…+210	12409,7	43,83	13661,7	45,36
Грошові кошти і інші активи	Р. 220+…+250	575,4	2,03	1186	3,94
Власні оборотні засоби	Р. 380+440 - (080-050)	18534,1	65,46	18120,5	60,16
Доля власних обор. засобів в активах (N=30%)	(380+440 - (080-050)) / 280*100%	-	31,06	-	29,69

Як бачимо, доля власних оборотних засобів на початку року перевищувала нормативне значення, а на кінець 2005 року була дещо нижча норми, але зовсім незначно.

В цілому можна сказати, що власні оборотні засоби (робочий капітал) підприємства достатні для забезпечення господарської діяльності.

Платоспроможність підприємства визначається насамперед величиною і маневреністю його робочого капіталу. Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частина запасів у його загальній сумі, що визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу.

В нашому на початку року випадку Мк = 0,82, а на кінець року Мк = 0,84. Як бачимо, протягом 2005 року спостерігається незначне зростання даного коефіцієнту, що в цілому ще не дає змоги говорити про погіршення платоспроможності.

Враховуючи, що результати господарської діяльності підприємства залежать від рівня витрат, то слід провести аналіз операційних витрат. Результати представимо у вигляді таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Елементи операційних витрат ВАТ “Вінницям'ясо” в 2005 році

Показники	Джерело інформації	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
		Тис. грн	частка %	тис. грн.	частка,%
Матеріальні витрати	Ряд.230	97187,8	90,8	104204,4	62,8
Витрати на оплату праці	Ряд.240	4384,8	4,1	3350,2	2,0
Відрахування на соціальні заходи	Ряд.250	1446	1,4	1244,9	0,8
Амортизація	Ряд.260	1751,7	1,6	1658,8	1,0
Інші операційні витрати	Ряд.270	2284,6	2,1	55343,5	33,4
Разом	Ряд.280	107054,9	100	165801,8	100

Як видно з даної таблиці, в 2005 році найбільшу частку витрат підприємства складали матеріальні витрати. Отже, підприємство є матеріаломістким. Але частка цих витрат на кінець року дещо зменшилася.

Натомість зросла частка інших операційних витрат.

2.3 Оцінка ризиків та ефективності інвестицій при впровадженні капітальних вкладень

Підприємство ВАТ “Вінницям'ясо” планує інвестиції в розробку і виробництво нових видів продукції, а саме нові види ковбасних виробів за німецькою технологією. Експерти консалтингової фірми в процесі розробки концепції проекту встановили тривалість проекту (6 років), дисконтну ставку (0,1), ключові віхи на протязі чотирьох основних етапів проекту. Нижче наведений зміст основних етапів проекту.

I етап (тривалість 1 рік) проводяться маркетингові дослідження з метою вияснення попиту на міні-електростанції і місткості ринку даного продукту. Витрати на маркетингові дослідження в сумі 70 000 грн. здійснюються на початку етапу.

II етап (тривалість 1 рік) - початок цього етапу - перша ключова подія. В даний момент можливі два варіанти розвитку проекту: 1) згортання проекту (ймовірність 0,20), якщо маркетингові дослідження виявили відсутність попиту на продукт або 2) початок НД і НДР (ймовірність 0,80, вартість 300 000 грн.), якщо маркетингові дослідження виявили ринкові перспективи продукту.

III етап ( тривалість 1 рік) - початок цього етапу - друга ключова подія.

В даний момент можливі два шляхи подальшого розвитку проекту: 1) згортання проекту (ймовірність 0,25), якщо дослідно-виробнича перевірка виявила конструктивну недосконалість виробу або 2) створення виробничих потужностей для виготовлення вітрових електростанцій ( ймовірність 0,75, вартість 3 500 000 грн ).

IV етап ( тривалість 3 роки ) - початок цього етапу - третя ключова подія, після якої проект розпочинає генерувати грошові надходження. Експерти прогнозують можливість трьох ситуацій :

1) оптимістична ймовірність 0,25, щорічні грошові надходження 4,0 млн.грн.),

2) нормальна ( ймовірність 0,50, щорічні грошові надходження 2,0 млн. грн.),

3) песимістична (ймовірність 0,25, грошові надходження 1,2 млн.грн.).

Побудуємо дерево рішень, здійснимо розрахунок ймовірності усіх сценаріїв розвитку проекту, обчислимо NPV кожного сценарію і інтегральний NPV для усього проекту, та зробимо висновок про прийнятність чи неприйнятність рівня ризиків проекту і доцільності вкладення інвестицій.

І-й 1 - 2 - 3, його ймовірність 0,20

ІІ-й 1 - 2 - 4 - 5, його ймовірність 0,80 * 0,25 = 0,2

ІІІ-й 1 - 2 - 4 - 6 - 9, його ймовірність 0,80 * 0,75 * 0,25 = 0,15

ІV-й 1 - 2 - 4 - 6 - 8, його ймовірність 0,80 * 0,75 * 0,50 = 0,3

V-й 1 - 2 - 4 - 6 - 7, його ймовірність 0,80 * 0,75 * 0,25 = 0,15

Таблиця 2.6 - Сценарії розвитку проекту

Роки	Сценарії розвитку проекту
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V
1	-70000	-70000	-70000	-70000	-70000
2	0	-247934	-247934	-247934	-247934
3	0	0	-2692307	-2692307	-2692307
4	0	0	2857142	1428571	857142
5	0	0	2500000	1250000	750000
6	0	0	2352941	1176470	705882
NPV за сценарієм	-70000	-317934	4699842	844800	-697216
Ймовірність сценарію	0,20	0,20	0,15	0,30	0,15
NPV з врахуванням ймовірності сценарію	-14000	-63587	704976	253440	-104582
Інтегральний NPV проект	-182169 < +958416 776247

Очікуваний інтегральний ефект нашого проекту є величиною додатною 776247 грн.

Отже такий проект на ВАТ “Вінницям'ясо” можна впроваджувати він має мінімальні ризики і є доцільним для вкладення інвестицій.

Серед існуючих труднощів (ризиків) найважливішими для підприємства є такі:

- несприятлива економічна ситуація в Україні ускладнює можливість ведення успішного та стабільного бізнесу;

- нестабільність, непослідовність податкової системи не дозволяє точно планувати податки у майбутньому;

- підвищення ціни на сировину;

- можливість втрати постачальників сировини;

- висока злочинність, корупція.

Для попередження ризиків прийнято рішення застосувати такі заходи:

- Укладання довгострокових договорів на постачання сировини (за стабільними цінами).

- Постійне проведення маркетингових досліджень з метою виявлення нових перспективних ринків збуту.

Ризик - ознака недоробок і не досить ретельного аналізу, тому підприємству варто прикладати всі можливі зусилля і засоби, необхідні для запобігання ризиків (табл.2.7).

Таблиця 2.7 - Види ризиків та способи мінімізації їх наслідків

Вид ризику	Спосіб зменшення наслідків
1. Ризики пов'язані з недотримання запланованих строків реалізації підприємницької ідеї.	Потрібно спланувати як найточніше графік запланованих витрат, розробити декілька (2-3) варіантів бізнес-плану.
2. Маркетингові ризики.	Ретельно досліджувати господарську діяльність конкурентів Формувати асортимент продукції, яка найбільш користується попитом. Проводити ефективну рекламну діяльність.
3. Ризик, пов'язаний з партнерами по бізнесу.	Ретельно оговорити умови розторгнення договору між засновниками підприємства та вилучення коштів із обороту
4. Ризик, пов'язаний з непередбачуваною конкуренцією.	Пропонувати для ринку тільки якісні продукти, постійно вдосконалювати якість м'ясних виробів. Запроваджувати гнучкі системи скидок при роботі з постійними клієнтами. Постійно працювати над по-ліпшенням іміджу підприємства.
5. Ризики непередбачених витрат і збільшення кошторису	Укладання довгострокової угоди на поставку продукції з постачальником сировини

На майбутнє планується розробити на підприємстві метод самострахування, щоб зменшити свої втрати від ризиків.

Ця система буде створена із спеціального резервного фонду і збитки в разі їх виявлення будуть покриватися за рахунок власних обігових коштів підприємства.

3. Шляхи запобігання ризикових капіталовкладень

За останні десятиліття за кордоном отримали широке розповсюдження декілька практичних форм здійснення ризикових капіталовкладень, з якими пов'язане фінансування інноваційних проектів. Найпростіша з них зводиться до безпосереднього перерахування коштів від інвестора до засновників малої інноваційної фірми. Більш складні форми передбачають ряд додаткових заходів з метою зниження ступеню ризику та розподілу між групою інвесторів можливих збитків в результаті невдалих капіталовкладень.

Хоча механізмом ризикових капіталовкладень допускається прямий зв'язок між інвесторами та засновниками малої інноваційної фірми, на практиці така форма використовується головним чином великими інвесторами, та й то на більш пізніх (а значить менш ризикованих) стадіях освоєння нововведень. В більшості випадків інвестори йдуть на кооперацію, утворюючи спільний венчурний (ризиковий) інноваційний фонд, від імені якого здійснюються ризикові капіталовкладення. Подібний фонд має статус обмеженого фінансового партнерства. Його учасники отримують прибуток і несуть збитки пропорційно первісно внесеному капіталу. Найбільшими венчурними фондами в США вважаються “Fideliti technology found” (700 млн. долл.), “XX century ultra” (500 млн. долл.), “Applaid technology found” (180 млн. долл.). Всього ж за різними оцінками в США налічується від 400 до 800 фондів ризикового капіталу [17, с.32].

Здійснення фінансових операцій в умовах підвищеного ризику пред'являє особливі вимоги до управління венчурними фондами. У зв'язку з цим розвиток ризикового підприємництва в США з самого початку йшов шляхом формування інституту професійних управляючих, що отримують спеціальну винагороду за підсумками роботи фонду.

Широко розповсюдились в США венчурні фірми, які беруть на себе управління одним або декількома фондами ризикового капіталу. Часто такі фірми, що вже зарекомендували себе в очах інвесторів, виступають ініціаторами утворення нових фондів. Зазвичай, їх послуги щорічно сплачуються в розмірі 2-3 % від загального обсягу фонду ризикового капіталу на протязі 7-12 років, на які розраховано існування фонду. Після реалізації програми ризикових капіталовкладень отриманий доход розподіляється так, що на долю венчурної фірми припадає від 20 до 30 % всього прибутку, навіть якщо її первісний фінансовий внесок склав тільки 1 % всіх капіталовкладень.

Приватними джерелами формування фінансових ресурсів інноваційних фондів в США є окремі громадяни, корпорації, страхові компанії, пенсійні фонди, інші спеціальні фонди та пожертви, а також надходження ризикового капіталу із іноземних джерел.

Якщо звернутись до опублікованих статистичних даних, то провідне положення по обсягу коштів, що направляються в незалежні (за американською термінологією) приватні фонди ризикового капіталу, займають пенсійні фонди. Їх доля складає приблизно 34% від загальної суми. Це спричинено прийняттям в США у 1978р. спеціального закону, за яким пенсійним фондам дозволялось використовувати частину своїх коштів у фінансових операціях з підвищеним ступенем ризику.

Цей закон можна вважати прямо пов'язаним з проведенням державної науково-технічної політики США. Він відкрив нове і досить інтенсивне джерело фінансування нововведень. У всякому випадку, з 1978 по 1984рр. пенсійні фонди оцінювались як найбільш зростаюче джерело ризикового капіталу в країні. Крім того, зміни, які вніс зазначений закон, мали для збільшення обсягу ризикового капіталу в США більше значення, ніж зниження в тому ж році податку на приріст капіталу. Можна зазначити, що цей податок взагалі не розповсюджується на доходи пенсійних фондів від венчурних операцій.

Друге місце серед приватних джерел ризикового капіталу в США займають іноземні інвестори. На їх долю припадає 18% всіх коштів, вкладених у незалежні ризикові фонди. Настільки висока активність іноземних інвесторів пояснюється високими банківськими обліковими ставками та пільгами в оподаткуванні, а також бажанням отримати доступ до найновішої технології, що якоюсь мірою забезпечується умовами венчурного фінансування.

Приблизно 14.5% обсягу коштів незалежних інноваційних фондів США є капіталовкладення окремих осіб та промислових корпорацій. Проте, треба мати на увазі різноманітність форм участі великих корпорацій в здійсненні ризикових капіталовкладень. На долю страхових компаній припадає біля 13% надходжень у фонди ризикового капіталу. Ще біля 6% надходжень пов'язано з пожертвами і різними фондами.

Особливе місце в американській системі ризикових капіталовкладень відіграють великі промислові корпорації. Їх цікавість до діяльності малих інноваційних фірм продиктована не тільки і навіть не стільки намаганням отримати високі, але все ж незначні в масштабах великого обсягу продукції прибутки, скільки стратегією власного розвитку в умовах НТР.

Розробки малих та середніх інноваційних фірм часто опиняються на гребні НТП та випереджають досягнення лабораторій, що є частиною корпорацій. Найчастіше саме малі фірми виступають ініціаторами принципово нових підходів, методів, технологічних процесів. За офіційними даними на фірми з кількістю зайнятих менше 1 тис. чол. припадає біля 1/2 всіх найважливіших нововведень в країні. В перерахунку на 1 зайнятого це дає співвідношення 4:1 на користь малих та середніх фірм. За оцінками Національного наукового фонду, за той же період один долар витрат на НДДКР в малих фірмах приніс нововведень в порівнянні з середніми фірмами в 4 рази більше, а в порівнянні з великими - в 24 рази більше.

Існуюча в США різноманітність організаційних форм ризикових капіталовкладень створює широкі можливості для експлуатації нововведень, створених в сфері малого та середнього бізнесу.

Варто зупинитись також на одній з найцікавіших особливостей організації ризикових капіталовкладень в США, що полягає в діючому механізмі поетапного фінансування нововведень. Поява такого механізму продиктована необхідністю залучення додаткових коштів по мірі освоєння того чи іншого нововведення та становлення інноваційної фірми. Разом з тим механізм поетапного фінансування дозволяє інвесторам знизити ступінь ризику шляхом розподілу витрат на різних стадіях освоєння нововведень, а також дає можливість диференціювати розміри отриманого в кінцевому результаті прибутку.

Як бачимо на прикладі США, за кордоном діє велика кількість різноманітних фондів, основне призначення яких - допомагати вченим в розробці їх ідей, просуванні нововведень на ринок.

У нас такі фонди тільки почали створюватись, але умов для їх діяльності поки що немає. Податкова політика пригнічує будь-яку ініціативу в інноваційній сфері. Інші складові інвестиційного клімату в Україні також не сприяють росту капіталовкладень в і без того ризикові інноваційні проекти, тому, хоча перехід до ринку й передбачає зменшення ролі держави в інноваційній діяльності, залишається необхідність безпосередньої державної підтримки найважливіших напрямків НТП, її активної участі в інноваційному процесі.