Аналіз привабливості підприємства ВАТ "Вінницям’ясо" для капітальних вкладень

Розпад діючої при адміністративно-відомчому управлінні системи фінансування науки вимагає створення системи альтернативної, що базується на принципі багатоджерельного фінансування (шляхом організації позабюджетних фондів фінансування НДДКР, також через залучення приватного капіталу, комерційних банків, т.п.)

Утворення позабюджетних фондів НДДКР передбачено урядовими нормативними актами для цілей фінансового забезпечення загальногалузевих та міжгалузевих розробок і досліджень. Проте в цілому питання створення позабюджетних фондів не можна вважати вирішеним, так як поки що відсутні як належна чіткість в їх формуванні, так і податковий контроль за перерахуваннями в цей фонд.

Було б доцільним створювати інноваційні фонди як самостійні госпрозрахункові організації при галузевих апаратах управління. Створення таких фондів полегшується завдяки наявності у галузевому апараті адміністративних важелів управління. Їх існування дозволяє без додаткової оплати використовувати спеціалістів, які мають постійний контакт з підприємствами.

Кошти з таких фондів можуть виділятися на суворо зворотній основі у вигляді пільгових кредитів. Виключенням можуть бути кошти, які спрямовуються на науково-дослідні роботи, що мають загальногалузевий або міжгалузевий характер, завдяки яким через 10-15 років на ринку з'являться конкурентно спроможні вироби.

Основою надання як кредитів, так і безповоротно виділених коштів є конкурс. Розподіл коштів при цьому може відбуватись двома шляхами.

Перший з них полягає у виділенні фінансових ресурсів кінцевому виробнику інновацій, або головному розробнику інноваційного процесу (якщо кошти направляються на проведення базисних наукових досліджень). Підприємства та організації, які отримали субсидії з інноваційного фонду, самостійно розподіляють їх між співвиконавцями і несуть відповідальність за повернення кредитів та ефективність їх використання.

Величина кредиту при цьому визначається з врахуванням витрат на здійснення всього об'єму робіт по створенню нового виробу. Виділяти кошти можна по етапам, з оцінкою якості результатів, досягнутих на попередньому етапі фінансування. Повернення коштів також може бути поступовим, по мірі реалізації нововведення.

Витрати, що фінансуються з наданого кредиту повинні включатися в вартість продукції, яка забезпечує створення інновацій. При цьому враховується їх індексація та плата за кредит. Кожний учасник інноваційного процесу за рахунок коштів, виручених від продажу своєї частини загальної роботи, повертає кредит та розраховується за нього. Кінцевий виробник повертає його інноваційному фонду за рахунок продажу готової продукції.

Згідно другого варіанту кредити можуть надаватися інноваційним фондом безпосередньо учасникам процесу нововведення. Останні повертають проіндексовані кредитні ресурси безпосередньо фонду.

Кредити кінцевому виробнику нового виробу дають змогу підвищити обгрунтування надання коштів співвиконавцям, а також рівень компетентності підбору учасників та відповідальність виробника за інноваційний процес в цілому. Крім того значно полегшується процедура стягнення фондом кредитних ресурсів.

Другий варіант доцільний в тому випадку, якщо на початку здійснення проекту кінцевий виробник ще не визначений.

Рішення про надання кредиту повинно базуватися на висновку аудиторської фірми щодо конкурентоспроможності та ефективності запропонованого до фінансування проекту.

У випадку провалу проекту, що реалізується, або окремих його складових, можуть прийматись наступні міри. Колектив, який отримав кредит, повертає його з врахуванням індексації, не дивлячись на неможливість продажу роботи, яка виконувалась по договору. Підприємство, не спроможне повернути гроші та заплатити за користування кредитом, на підставі висновку аудиторської фірми оголошується банкротом з усіма наслідками, а саме - зміна керівництва та розгляд питання про його перепрофілювання.

По відношенню до колективу експертів, які рекомендували до фінансування проект, що не отримав закінчення з їхньої вини, надалі повинна діяти заборона на участь в підготовці експертних проектів. Реалізація цього заходу можлива через обов'язкову розсилку інноваційним фондом аудиторським фірмам, які мають ліцензію на аудит, переліку експертів, що працюють над таким проектом.

Для радикального покращення механізму фінансування НДДКР в сучасних умовах інфляції ті інвестиційної кризи необхідно впровадити цілу низку заходів.

По-перше, слід задіяти селективно-приорітетний принцип. Державі необхідно забезпечити підтримку провідної частини науки, її концентрацію на найбільш цінних та незахищених напрямках НТП, на виконанні обмеженого кола ключових національних науково-технічних програм, по вирішенню як поточних, так і довгострокових завдань країни, використовуючи для цього всі джерела фінансування.

Оскільки розробка і реалізація довгострокових (пошукових) пріоритетних напрямків пов'язані з значними витратами і подовженням терміну віддачі від інвестицій, з ризиковим характером отримання результатів, акценти при формуванні пріоритетів і їх реалізації переносяться на початкові стадії інноваційного циклу. Тому оптимальна форма при проведенні досліджень і розробок за стратегічними пріоритетами - цільові комплексні програми, фінансовані в основному за рахунок коштів держбюджету та позабюджетних фондів.

Для тих пріоритетних напрямів, де при вирішенні деяких науково-технічних завдань можливий швидкий прорив за рахунок вітчизняних розробок, доцільно розповсюджувати пряму державну підтримку на весь інноваційний цикл, починаючи з фундаментальних досліджень, - для прискорення їх процесу перетворення у відповідні технологічні досягнення. Якщо в реалізації деякого напрямку потрібний швидкий результат (наприклад він є родовим для інших), виправдана першочергова підтримка розробок, що готові до впровадження.

По-друге, по пріоритетних напрямках, що задовольняють короткострокові цілі науково-технічної політики, варто створювати об'єднання зацікавлених організацій та підприємств, фінансові та фінансово-промислові групи. Доля державної участі у подібних об'єднаннях і групах повинна визначатись ступенем ризику, важливістю мети і терміном повернення вкладених коштів.

По-третє, заради фінансової підтримки загальногалузевих НДДКР, направлених перед усім на створення та освоєння нової техніки та технології, пов'язаної із структурною перебудовою та стимулюванням життєво-важливих галузей, необхідно використовувати систему позабюджетних фондів, а також нові інноваційні структури.

По-четверте, взаємодія органів держуправління з науково-технічними організаціями (як неприбутковими так і тими, що мають в даний момент бюджетне фінансування) повинна будуватись головним чином на контрактній основі, в порядку конкурсного та (або) критеріального відбору проектів із встановленням взаємних зобов'язань держави та безпосередньо виконавця робіт. При цьому потрібна відповідальна експертиза проектів та їх виконавців з точки зору виявлення реальних можливостей відповідних спеціалістів та актуальності пропонованих досліджень.

Висновки

Отже, ми з'ясували що, капітальні вкладення - це в основному довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємств. За такою функціональною ознакою, як цілеспрямованість, капітальні вкладення розподіляють на валові та чисті.

За умов посиленої приватизації підприємств, коли приватний сектор в розвитку економіки поступово збільшує свою частку, дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, яка відображає співвідношення довгострокових витрат на:

- просте відтворення основних фондів;

- розширене відтворення основних фондів (технічне переозброєння і реконструкцію, розширення діючих підприємств з застосуванням енергозберігаючих технологій і комплексної переробки матеріально-сировинних ресурсів).

У нинішніх ринкових умовах господарювання, коли продовжується процес приватизації і домінуючу роль в економічному розвитку починають відігравати малі підприємства, особливо приватного сектору, капітальні вкладення мають спрямовуватися переважно на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств.

Залежно від варіанта виробничої ситуації, що склалася на підприємстві й ринку, можуть бути різні джерела фінансування. Всі джерела фінансування поділяються на внутрішні й зовнішні.

Вітчизняні ресурси фінансування -- довготермінові банківські кредити, державні субсидії, емісії цінних паперів, прямі інвестиції, інвестиційний лізинг, цільовий державний кредит.

Для того, щоб визначити потребу в обсягах реальних (виробничих) інвестицій в тій чи іншій галузі народного господарства, розробляються прогнозні плани можливої економічної ситуації як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Складові інвестиційного клімату в Україні не сприяють росту капіталовкладень в і без того ризикові інноваційні проекти, тому, хоча перехід до ринку й передбачає зменшення ролі держави в інноваційній діяльності, залишається необхідність безпосередньої державної підтримки найважливіших напрямків НТП, її активної участі в інноваційному процесі.

Список використаної літератури

1. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - М.: Изд-во "Дело и Сервис", 1998

2. Агафонова Л. Підготовка бізнес-плану. Практикум. 3-є вид. - К.: Знання, 2001. -158 с.

3. Александрова В. Економічні передумови інноваційної трансформації державних науково-технічних програм. // Економіст, №4, 2004. - С.56.

4. Александрова В., Бажал Ю. Економічні проблеми державного програмування науково-технічного розвитку. // Економіка України, №10, 2005.

5. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. -М.: Финансы и статистика, 1997.-248с.

6. Бромвич М. Анализ экономической зффективности капитальных вложений: Пер. С англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 432 с.

7. Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. М.: Финстатинформ, 1997. - 135 с.

8. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво / Пер. з англ. - К.: Україна, 1994.

9. Економічний аналіз: навч. посібник / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк та ін. За ред. акад.. НАНУ, пров М.Г.Чумаченка. - Вид. 2-ге, перер. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556с.

10. Економічний аналіз: Навч. посібник / Під. ред. Чумаченка М. Г. - К., 2003 - 556с.

11. Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. - Мн.: ООО "Новое знание", 2000.-416 с.

12. Краюхин ГА. Планирование на предприятиях (объединениях) машиностроительной промышленности: Учебник для вузов по спец. "Экономика и организация машиностроительной промышленности". - М.: Высшая школа., 1984. - 312 с.

13. Лактіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387с.

14. Методы финансовых и коммерческих расчетов. Е.М. Четыркин Москва. Дело, 1995.

15. Организация планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. Под ред. Бухало С.М. - Киев, Вища школа, 1978. - 472 с.

16. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

17. Устенко О.Л. Предпринимательские риски. - К.: Всеувито, 1996. - 160 с.

18. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240с.

19. Экономика и организация промышленного производства: Учеб. пособие Ред. коллегия: М.Н. Тимохин и др. - М., Мысль, 1997.

Размещено на Allbest.ru