Механізм оподаткування прибутку підприємств та його елементи
Дослідження становлення оподаткування прибутку підприємств в Україні. Економічна сутність податку на прибуток підприємства та його роль у формуванні державного бюджету. Аналіз законодавчо-правового забезпечення механізму оподаткування підприємств.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 706,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
50
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Механізм оподаткування прибутку підприємств та його елементи
Зміст
Вступ
1. Загальні засади податку на прибуток підприємств
1.1 Становлення оподаткування прибутку підприємств в Україні
1.2 Економічна сутність податку на прибуток підприємства та його роль у формуванні державного бюджету
1.3 Законодавчо-правове забезпечення механізму оподаткування підприємств
2. Механізм оподаткування прибутку підприємств та його елементи
2.1 Чинний порядок оподатковування прибутку
2.2 Формування валового доходу
2.3 Формування валових витрат
2.4 Вплив амортизаційних відрахувань на оподатковуваний прибуток
2.5 Ставки оподатковування прибутку
3. Шляхи підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства внаслідок вдосконалення механізму оподаткування прибутку підприємства
Висновки
Література
Вступ
Податки - найвпливовіший інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливіший елемент фінансових відносин на всіх рівнях - держави, регіонів, підприємств, громадян. Податки є основою доходів держави, вони можуть становити від 85% до 92% у загальній їх сукупності. Побудова чіткої податкової системи - одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки відбувається найтісніший зв'язок між державою та її суб'єктами - юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу і використання їхніх доходів. Система податків повинна бути побудована таким чином, щоб сприяти виробничій діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечували розвиток пріоритетних напрямків економіки.
У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання до підвищення ефективності виробництва з використанням юридично і фактично їхніх доходів.
Податки виступають важливим економічним інструментом стимулювання регулювання виробництва, забезпечення соціальних гарантій, стимулюють ділову активність. Якщо податки не обґрунтовані, то вони стримують і розвиток підприємств.
Основним якісним показником господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток, а центральним елементом податкової системи є податок на прибуток, який дає широкі можливості здійснення заходів державного регулювання економіки. Податок на прибуток підприємств має чітко виражений регулюючий характер: податкова система, що базується на його основі не може бути нейтральною, вона завжди що-небудь стимулює або де стимулює. оподаткування прибуток підприємство україна
В Україні податкова політика не являється нейтральною по відношенню до різних категорій платників. Основний тягар податків зараз несуть великі підприємства оскільки вони мають менші можливості ухилитися від існуючого порядку сплати податків та більшу тривалість виробничого циклу, що значно посилює податковий тиск.
Тема оподаткування прибутку підприємств в даний час є дуже актуальною, що і обумовило вибір теми курсової роботи, і визначається наступними факторами:
- оподаткування прибутку підприємств форм власності відіграє немаловажну роль в умовах ринкових відносин в Україні, тому що впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств;
- податок на прибуток підприємств в системі податків України займає важливе місце, так як є одним з найбільш дохідних податкових джерел.
Метою роботи є дослідження нормативної бази оподаткування прибутку підприємств, механізму обчислення оподатковуваного прибутку та виявлення можливих шляхів оптимізації оподаткування прибутку підприємств.
Задачами роботи є:
- дослідження загальних засад податку на прибуток підприємств;
- розгляд механізму оподаткування прибутку підприємств;
- запропонування шляхів підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства внаслідок вдосконалення механізму оподаткування прибутку підприємства.
1. Загальні засади податку на прибуток підприємств
1.1 Становлення оподаткування прибутку підприємств в Україні
Оподатковування прибутку є досить активним важелем, за допомогою якого держава може суттєво впливати на фінансово-господарську діяльність підприємств. Це значною мірою пов'язано з установленням об'єкта оподаткування, методикою його розрахунку.
Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображає новостворену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами.
Чистий дохід на рівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітна плата.
Оскільки прибуток обчислюється як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на його формування справляє вплив і державна політика щодо регулювання цін та визначення собівартості.
Вибір об'єкта оподатковування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для обчислення податку на прибуток валового доходу чи прибутку в обох випадках має як переваги, так і вади. При цьому слід ураховувати особливості визначення валового доходу і прибутку виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.
Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом оподатковування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток належить до тих податків, завдяки яким активно реалізується регулювальна функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.
Досвід України у створенні системи оподатковування прибутку (доходу) свідчить про брак чіткої державної концепції податкової політики. Протягом 1991--1997 рр. неодноразово змінювався об'єкт оподатковування. У цей період об'єктами оподатковування послідовно були: 1991 р. -- прибуток; 1992 р.-- валовий дохід; 1993 р. (перший квартал) -- прибуток; 1993 (з другого кварталу) -- 1994 рр. -- валовий дохід; 1995--1997 рр. (до 1 липня) -- прибуток, що визначався коригуванням балансового прибутку; з 1 липня 1997 р. -- прибуток, що визначається коригуванням валового доходу.
Така непослідовність у визначенні об'єкта оподатковування, часті суттєві зміни методики його розрахунку створювали значні труднощі для платників податків і негативно вплинули на розвиток підприємницької діяльності загалом.
Період оподатковування прибутку підприємств протягом 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) років свідчив про певну стабілізацію податкової системи. Механізм оподатковування прибутку тоді сформувався згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», що був ухвалений 28 грудня 1994 р. Протягом указаного періоду в оподатковування прибутку було внесено несуттєві зміни, що не порушували його механізму в цілому.
Цей період оподатковування прибутку, крім стабілізації податкової політики, мав кілька інших позитивних особливостей, які заслуговують на увагу.
По-перше, об'єкт оподатковування встановлювався в основному через коригування суми балансового прибутку (схему визначення оподатковуваного прибутку зображено на рис. 1.1).
Таке коригування давало змогу:
-- виключити подвійне оподатковування (з балансового прибутку вираховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);
-- звільнити від оподатковування прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (це сприяло розвитку ринку цінних паперів);
-- звільнити від оподатковування прибуток, спрямований на фінансування утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповнення оборотних коштів.
Рис. 1.1 Схема визначення оподатковуваного балансового прибутку підприємства відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р.
Оскільки оподатковуваний прибуток визначався на підставі балансового прибутку, податковими органами здійснювався контроль за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було потреби вести окремий податковий облік.
По-друге, у процесі визначення об'єкта оподатковування, крім оподатковуваної суми балансового прибутку, ураховувались інші показники. Так, об'єкт оподатковування збільшувався на суму:
--збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;
-- коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим призначенням (інноваційний фонд підприємства);
-- коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших суб'єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).
Це забезпечувало контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності суб'єктів господарювання.
По-третє, нарахований податок на прибуток зменшувався на суму витрат, здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства і спрямованих на фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до 20 % нарахованого податку на прибуток). Це сприяло прискоренню технічного прогресу.
По-четверте, ставки податку були диференційовані за видами діяльності. За базової ставки оподаткування 30 % посередницькі операції оподатковували в розмірі 45 %, ігровий бізнес -- у розмірі 60 %.
Вивчення цього досвіду заслуговує на увагу з погляду впливу оподатковування прибутку на фінансово-господарську та інвестиційну діяльність підприємств.
1.2 Економічна сутність податку на прибуток підприємства та його роль у формуванні державного бюджету
Податки - це один з найраціональніших та найдійовіших інструментів непрямого регулювання процесів, що відбуваються в економіці. Комплекс податкових заходів, заснований на врахуванні економічних реалій, здатний суттєво впливати на поведінку суб'єктів підприємництва в економічному середовищі, посилювати економічну та інвестиційну активність.
Головним індикатором розвитку економіки в країні виступає валовий внутрішній продукт, а ефективність функціонування економіки характеризується часткою коштів, що вилучається з ВВП у вигляді податків до бюджету.
Податки - це обов'язкові платежі, що встановлюються державою для юридичних та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.
Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. Різні автори називають різні функції податків.
Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують стимулюючу, регулюючу та фіскальну функції. Фіскальна функція є основною, вона випливає із самої природи податків.
Ця функція характерна для кожної країни на будь-якому етапі її існування та розвитку. Завдяки їй у державі відбувається утворення фондів коштів, з допомогою яких створюються матеріальні умови для існування та функціонування держави.
Фіскальна функція податків полягає в мобілізації у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.
Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів. Найсуттєвійшими доходами Зведеного бюджету останнім часом були податок на додану вартість, прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств (таблиця 1.2).
Якщо в 1996 - 1997 рр. податок на прибуток підприємств був найбільшим джерелом надходження коштів до бюджету серед податків, то в 2003 році він значно поступається податку на додану вартість та прибутковому податку з громадян, що свідчить про недосконалу законодавчу базу податку на прибуток, яка стимулює розвиток підприємництва і відповідно збільшення надходження податку на прибуток до бюджету.
Таблиця 1.2
Структура податкових доходів Зведеного бюджету України у ВВП за 1996 - 2003 роки, %
|
Роки |
Питома вага податкових доходів бюджету у складі ВВП |
З них |
||||
|
податок на прибуток підприємств |
прибутковий податок з громадян |
податок на додану вартість |
акцизний збір |
|||
|
1996 |
43,5 |
11,89 |
2,82 |
10,79 |
1,4 |
|
|
1997 |
38,0 |
8,91 |
2,93 |
8,31 |
0,74 |
|
|
1998 |
37,1 |
6,74 |
3,18 |
7,66 |
0,79 |
|
|
1999 |
30,1 |
6,20 |
3,53 |
8,83 |
1,29 |
|
|
2000 |
28,2 |
5,55 |
3,48 |
7,27 |
1,26 |
|
|
2001 |
25,2 |
4,87 |
3,40 |
6,45 |
1,37 |
|
|
2002 |
28,88 |
4,62 |
3,69 |
5,46 |
1,29 |
|
|
2003 |
25,58 |
3,92 |
4,16 |
4,91 |
1,26 |
Призначення стимулюючої функції податків зводиться до стимулу для здійснення підприємницької діяльності. Вилучаючи у вигляді податків частину прибутків підприємств, держава лише наповнює коштами бюджет, а самі підприємці залишаються ні з чим. За таких умов не може відбуватись економічне зростання. Податок на прибуток може бути більшим не за рахунок високої податкової ставки, а за рахунок широкої бази оподаткування. Тоді й підприємець буде зацікавлений у тому, щоб одержати якнайбільший прибуток: від його розміру залежить та частина, що залишається підприємцю для власного використання. І чим вона більша, тим більший стимул для здійснення підприємницької діяльності, тим більше зусиль та ініціативи проявляють суб'єкти підприємництва з метою одержання високих прибутків та примноження власного, суспільного і державного багатства.
З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція свідчить про те, що податки як активний інструмент розподільчих процесів безпосередньо впливають на основу економіки країни - виробництво. Вони можуть прискорювати його темпи або навпаки - сповільнювати, посилювати або ослаблювати нагромадження капіталу, розширювати або звужувати платоспроможний попит у країні тощо.
Використання податків, як регулюючого чинника є складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:
1. Визначення об'єкта оподаткування. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.
2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути прибуток, собівартість, частина виручки від реалізації продукції.
3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).
4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкту оподаткування, розміру податків і джерел сплати.
5. Надання податкових пільг. Пільги можуть надаватися окремим платникам податків щодо окремих об'єктів оподаткування.
6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.
Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 року Закону "Про систему оподаткування". У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено умови для її наступного розвитку.
Система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджет різних рівнів, а також у державні цільові фонди.
Законом України "Про систему оподаткування" визначені такі важливі принципи її побудови: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність; соціальна справедливість; стабільність; економічна обґрунтованість; рівномірність сплати; компетентність; єдиний підхід; доступність.
Але не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковий політиці. Основними недоліками діючого в Україні податковою законодавства є його нестабільність, відсутність чіткого і однозначного тлумачення положень, а також рівнозначності та обов'язковості для всіх. Нормативні акти, які регламентують податкову систему, нерідко мають частковий характер і один одному не відповідають. Крім того, вони ґрунтуються на необхідності негайного покриття бюджетного дефіциту.
В економіці України тривалий час податки не мали визначальної ролі в фінансах країни. Платежі підприємств до бюджету, відрахування від прибутку вищестоящій організації в значній мірі відповідали адміністративно-командній системі, але разом з тим створювали умови неефективності її функціонування.
Податок на прибуток має свої переваги і недоліки. Його перевагою є те, що він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від джерела сплати податку - прибутку. Недоліків в цьому ж податку декілька. По-перше, відсутність гарантій отримання прибутку. По-друге, об'єктивність приховування доходів і ухилення від сплати податку.
В цілому, оподаткування не повинно створювати перешкод для економічного росту підприємств та підвищення ефективності їх діяльності а навпаки, сприяти йому. Величина податків, які стимулюють виробництво, повинна визначатись можливостями платників податку, а не потребами держави, яка повинна бути зацікавленою у збільшенні накопичень у підприємств.
Податки як фінансова категорія виконують дві функції - фіскальну та регулюючу. Виходячи із внутрішніх характеристик, кожен податок має свою функціональну спрямованість.
В країнах з розвиненою ринковою економікою основними засобами централізації валового національного продукту в бюджеті є прибутковий податок з громадян та податок на додану вартість Натомість, одним з головних регуляторів виробничо-господарських процесів є податок на прибуток підприємств, фіскальній функції якого надається другорядне значення.
На Україні спостерігається протилежна ситуація. За перше півріччя 2002 року основну частку надходжень бюджету становлять ПДВ (20,8 %) і податок на прибуток (19%) , а питома вага прибуткового податку з фізичних осіб складала лише 9,1%.
В країнах Заходу за допомогою даного виду податку регулюється:
- вибір тієї чи іншої правової реформи організації господарських товариств (АТ, ТОВ і т. д.);
- пропорції розподілу прибутку (нагромадження чи споживання):
- вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені позичкові засоби).
Світовий досвід свідчить, що найкращим чином економіка розвивається (ріст 10 - 15 % в рік) при максимальному оподаткуванню прибутку - 10 - 12 %. Оптимальні податки на прибуток складають 20 - 30 %, при яких досягається економічне зростання 3 - 6 % в рік. Коли оподаткування прибутку зростає до 30 - 55 %, відбувається "згортання" розвитку економіки, оскільки знижується економічна зацікавленість виробників і база для поновлення капіталу. Це призводить до збільшення кількості збанкрутілих підприємств та безробіттю.
1.3 Законодавчо-правове забезпечення механізму оподаткування підприємств
Для ефективного проведення податкового механізму на підприємствах потрібно досконало вивчати законодавчі та нормативні акти, що регулюють механізм оподаткування прибутку підприємств.
Податковий механізм підприємства базується на нормативно-правових засадах, що використовуються в фінансово-господарській діяльності підприємств.
Від 24 серпня 1991 р. - дня проголошення незалежності України і на теперішній час в Україні прийнято понад 86 тис. нормативно-правових актів, з них понад 29 тис. тією чи іншою мірою стосуються економіки, що складає більше 34%. Лише 604 нормативно-правових акти є законами, що складає 2 % у загальній кількості нормативно-правових актів, які регулюють економіку майже половина прийнятих законів це змінами та доповненнями до існуючих законів.
Одним з принципів податкової політики держави є стабільність - податкове законодавство повинно бути стабільним і змінюватися відповідно до змін економічної ситуації в суспільстві. Даний принцип податкової політики в Україні нажаль не дотримується, а стабільність податкової політики створює і стабільність у суспільстві.
Основним законом, який встановлює єдині правила оподаткування, тобто принципи побудови і перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також дає визначення платників податків та об'єктів оподаткування є "Закон про систему оподаткування", який був прийнятий 25 червня 1991 року. Але у 1994 році цей Закон був ухвалений в новій редакції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992 - 1993 рр. Нині діє редакція з доповненнями до Закону, прийнята в 1997 р. В цьому Законі міститься перелік податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Податок на прибуток підприємства відноситься до загальнодержавних податків.
З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, який стягується з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, який був введений Законом України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств». Усі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця від оподатковування доходів до оподаткування прибутку.
Закон України “Про оподатковування доходів і організацій” був прийнятий 21 лютого 1992 року і на протязі 1992 р. діяв на території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року в якості основного прямого податку був введений податок на прибуток Декретом Кабінету Міністрів України “Про податок на прибуток підприємств і організацій” від 26 грудня 1992 року. Однак, незважаючи на більш прогресивний характер, він був відмінний Законом України “Про державний бюджет України на 1993 рік” і, починаючи з другого кварталу 1993 року, був відновлений у дії Закон України “Про оподатковування доходів підприємств і організацій”. Така зміна в 1993 році здійснювалася з метою хоч якимсь чином зверстати держбюджет, не збільшуючи його дефіцит. Одним з важелів цієї політики було обране повернення до більш напруженого податкового преса. І знову ж бюджетним законом була продовжена чинність закону України “Про оподатковування доходів підприємств і організацій” у 1994 році, хоча і з цілим рядом змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг),
Згідно із Законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 року (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування протягом 1992 - 1994 років (крім І кварталу 1993 року, коли Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. було введено податок на прибуток) визначено валовий доход підприємства, що становив “суму доходів від реалізованої продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріальних активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях”.
До складу доходу для цілей оподаткування включали також кошти, одержані від підприємств-покупців (замовників) на власні потреби підприємств-постачальників (підрядників), що не враховувались підприємствами на рахунку реалізації.
При оподаткуванні доходів підприємств у 1994 році застосовувалося 8 ставок: 11, 15, 19, 22, 55, 65, 70, 75 відсотків. Основну ставку було підвищено з 18 до 22 відсотків. Головним критерієм диференціації ставок податку служив вид діяльності.
З 1 січня 1995 року прибутки стали оподатковуватись згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р., характерними особливостями якого були:
1) повернення до оподаткування балансового прибутку;
2) зменшення кількості ставок з 8 до 3;
3) зменшення ставок оподаткування прибутку від банківської, страхової і посередницької діяльності;
4) зміна строків сплати податку на прибуток до бюджету, тобто замість щомісячних авансових платежів 15 і 28 числа встановлено один авансовий платіж до 25 числа місяця наступного за звітним.
Згідно із цим Законом об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, що становив загальну суму прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності за звітний період.
Період оподаткування прибутку підприємств протягом 1995 - перше півріччя 1997 років свідчив про певну стабілізацію податкової системи. Механізм оподаткування прибутку тоді сформувався згідно із Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, що був ухвалений 28 грудня 1994 р. Протягом указаного періоду в оподаткування прибутку були внесені несуттєві зміни, що не порушували його механізму в цілому.
Цей період оподаткування прибутку, крім стабілізації податкової політики, мав кілька інших позитивних особливостей:
1. Об'єкт оподаткування визначався в основному через коригування суми балансового прибутку
Таке коригування давало змогу:
- виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку вираховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);
- звільнити від оподаткування прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (це сприяло розвитку ринку цінних паперів);
- звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповнення оборотних коштів.
Оскільки оподаткований прибуток визначався головним чином на підставі балансового прибутку, податковими органами здійснювався контроль за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було необхідності вести окремий податковий облік.
2. У процесі визначення об'єкта оподаткування, крім оподаткованої суми балансового прибутку, ураховувалися інші показники. Об'єкт оподаткування збільшувався на суму:
- збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;
- коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим призначенням (Інноваційний фонд підприємства);
- коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших суб'єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).
Це забезпечувало контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності суб'єктів господарювання.
3. Нарахований податок на прибуток зменшувався на суму витрат, здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства і спрямованих на фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до 20 % нарахованого податку на прибуток). Це сприяло прискоренню технічного прогресу.
4. Ставки податку були диференційовані за видами діяльності. Прибуток підприємств оподатковувався за базовою ставкою 30%; прибуток від посередницьких операцій, аукціонних торгів - за ставкою 45%; прибуток від проведення лотерей (крім державних), від казино, інших гральних домів, ігрових автоматів та іншого грального бізнесу - за ставкою 60%.
З прийняттям Закону “Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" з другого півріччя 1997 р. відбулися істотні зміни в оподаткуванні прибутку щодо:
- визначення об'єкта оподаткування;
- встановлення податкового періоду (термінів сплати податку);
- визначення ставок податку для окремих категорій платників;
- надання податкових пільг;
- оподаткування дивідендів.
Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження котрих є Україна (крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).
Але до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вносилося дуже багато змін і доповнень. Зміни внесені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.02 р. значно змінили основні положення. Змінився облік основних фондів, скасовані авансові платежі податку на прибуток, по-новому обліковують балансові збитки та ін.
Перелік нормативних актів, які здійснюють нормативно-правове регулювання механізму оподаткування прибутку підприємств значний:
Закон “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р.
Закон “Про плату за землю” від 19.06.96 р. та подальшими доповненнями до нього
Законом України «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 18.02.97 р.
Закон “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.91р.
Закон “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” 18.01.01р.
Закон “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. 2.03.00р.
Закон “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування. 11.01.01р.
Закон “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання”. 23.09.99р.
Розпорядження, постанови КМУ
Укази Президента України
Накази ДПА України та інші нормативні документи.
Важливою причиною, яка викликала необхідність внесення змін та доповнень до податкового законодавства України, стало те, що законодавство, прийняте в 1990 - 1996 рр., виявилось недостатньо розробленим і недостатньо перевіреним практикою. Крім того, в ньому недостатньо використовувався досвід застосування заходів відповідальності в системі оподаткування в країнах близького і далекого зарубіжжя. [45,31]
Проте прийнятий Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” не вирішив усіх проблем і мав свої недоліки. Головний його недолік у тому, що в ньому немає пріоритетів при оподаткуванні підприємств виробничої сфери. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку законодавців, мав був почати нову еру в становленні вітчизняної податкової системи і значно послабити тиск на товаровиробника. Однак наміри розробників Закону не реалізувалися, і до того ж багато положень прийнятого Закону було важко зрозуміти, не кажучи вже про виконання.
2. Механізм оподаткування прибутку підприємств та його елементи
2.1 Чинний порядок оподатковування прибутку
З ухваленням Закону «Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 р. №283 з другого півріччя 1997 р. відбулись істотні зміни в оподатковуванні прибутку щодо:
-- визначення об'єкта оподаткування;
-- установлення податкового періоду (термінів сплати податку);
-- визначення ставок податку для окремих категорій платників;
-- надання податкових пільг; --оподатковування дивідендів.
Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти.
З числа резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, на території України і за її межами.
З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження котрих є Україна (крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).
Платник податку, який має відокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку
на прибуток.
Принципово новим в ухваленому Законі є визначення об'єкта оподатковування. Схему визначення об'єкта оподаткування (оподатковуваного прибутку) зображено на рис. 2.1.
Обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.
Рис. 2.1. Схема визначення об'єкта оподатковування (оподатковуваного прибутку)
Ухвалений Верховною Радою України 24 грудня 2002 р. за № 349-ІУ Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» (далі -- Закон № 349-ІУ) хоч і не змінює принципів оподатковування, визначених у Законі від 22 травня 1997 р., однак суттєво змінює порядок оподатковування прибутку підприємств. Зокрема, це стосується визначення:
* валових доходів;
* валових витрат;
* порядка врахування від'ємного значення об'єкта оподатковування;
* ставки оподатковування і податкового періоду;
* оподатковування дивідендів;
* оподатковування операцій лізингу (оренди);
* оподатковування страхової діяльності;
* амортизаційних нарахувань.
Особливістю зазначеного закону є те, що в ньому враховано нагромаджений досвід та практику застосування окремих положень щодо оподатковування прибутку і виключено ті з них, які спричинювали ухиляння від сплати податку на прибуток.
А тепер розглянемо чинний порядок оподатковування прибутку, зважаючи на положення згаданих вище законів від 22 травня 1997 р. № 283, від 24 грудня 2002 р. № 349-ІУ та закону «Про державний бюджет України на 2004 рік».
2.2 Формування валового доходу
Валовий дохід -- це загальна сума доходу платника податку на прибуток від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
Визначаючи валовий дохід, ураховують:
-- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та кінцевого погашення;
-- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, пов'язаних з наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
-- доходи від спільної діяльності та доходи у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди);
-- доходи, не враховані під час обчислення валового доходу в попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;
-- доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді; вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платникові податку у звітному періоді; сум поворотної фінансової допомоги (позички), отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненок) на кінець такого звітного періоду, від осіб, які є платниками податку на прибуток або мають пільги з цього податку; сум невикористаної частини коштів, повернених зі страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойок, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого з рішення суду;
-- суму перевищення виручки від продажу понад балансову вартість окремих об'єктів основних фондів групи першої та нематеріальних активів.
Отже, визначення валового доходу для оподатковування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід запропоновано включити загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто виручку від реалізації.
До складу валового доходу, а отже, і скоригованого валового доходу, не включаються:
-- суми акцизного збору та податку на додану вартість;
-- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна платника податку;
-- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація його витрат або збитків;
-- суми надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платнику податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат;
-- суми коштів або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;
-- суми одержаного платником податку емісійного доходу;
-- номінальна вартість узятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, виданих боржником на ім'я платника податку як (підтвердження заборгованості боржника);
-- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані від інших платників податку, що оподатковувалися за їх виплати;
-- кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної її ліквідації, або після закінчення договору про спільну діяльність;
-- кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами;
-- кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на поворотній основі;
-- вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації в передбаченому законодавством порядку.
Слід звернути увагу, що збільшення валового доходу враховується в тому податковому періоді, протягом якого сталася перша з подій:
-- зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що
підлягають реалізації (коли реалізація відбувається за готівку -- дата її оприбуткування в касі платника податку);
-- відвантаження товарів чи фактичне виконання робіт (надання послуг) платником податку.
2.3 Формування валових витрат
Для визначення сум оподатковуваного прибутку важливе значення має обчислення валових витрат.
Валові витрати збільшуються в тому податковому періоді, протягом якого відбувалася перша з подій:
-- списання коштів з банківських розрахунків на оплату товарів;
-- оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів виконання робіт (наданих послуг).
У товарообмінних (бартерних) операціях дата збільшення валових витрат також: визначається за загальним правилом. До складу валових витрат слід включати:
1. Суми будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) для їх дальшого використання у власній господарській діяльності.
2. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці.
Витрати на оплату праці включають витрати (у грошовій або натуральній формі) на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень працівників підприємств виходячи з тарифних ставок, а також винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.
До складу валових витрат відносять також будь-які витрати на виплату або нарахування відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, які пов'язані з веденням господарської діяльності платником податку.
3. Витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації в сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.
4. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком: податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податків на доходи нерезидентів, податків на доходи від ігрового бізнесу.
До складу валових витрат відносять суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на інші види загальнообов'язкового соціального страхування фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платниками податку.
5. Суму перевищення балансової вартості запасів купованих товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектувальних виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на початок звітного кварталу понад їхню балансову вартість на кінець того самого звітного кварталу.
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку на прибуток -- покупцем, до приросту запасів не включається.
Сума перевищення балансової вартості зазначених запасів на кінець звітного періоду понад їх балансову вартість на початок цього самого періоду розглядається як приріст запасів, що збільшує валовий дохід цього звітного періоду. Сума зменшення балансової вартості запасів звітного періоду збільшує суму валових витрат платника податку.
6. Сума перевищення балансової вартості понад виручку від продажу окремих об'єктів основних фондів групи першої та нематеріальних активів.
7. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих):
* до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад чи до неприбуткових організацій у розмірі не менше 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду. Призупинено з 1.01.2004 р.;
* організаціям працедавців та їх об'єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 % фонду оплати праці платника податку на прибуток у розрахунку за звітний рік.
8. Суми коштів, переказаних підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи працює не менше 75 % таких осіб, згаданим об'єднанням для проведення благодійної діяльності (не більше 10% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду).
9. Суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, передбаченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).
10. Згідно з Законом № 349-ІУ дозволено включати до складу валових витрат такі витрати платника податку на прибуток:
* добровільні страхові платежі на користь найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах та в яких це місце є основним місцем роботи, у сумі фактично сплачених страхових платежів, але ці платежі не перевищують 15 % від заробітної плати;
* на утримання пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких обумовлена законодавством або колективними договорами (обмежено до 1.01.2005 р. в розмірі 50 % фактично здійснених витрат);
* 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів;
* суму вимог кредитора, який не може звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безспірні вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу за 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
11. Суми витрат, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з утратою або псуванням документів чи з допущенням помилок у розрахунках податкового зобов'язання, виявлених у звітному податковому періоді.
12. Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, коли відповідні дії зі стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності.
До складу валових витрат дозволяється включати і такі витрати платників податку на прибуток (витрати подвійного призначення):
-- на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів, але не вище 10 % сукупної вартості таких товарів;
-- на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;
-- на придбання літератури для інформаційного забезпечення основної діяльності, передплату спеціалізованих періодичних видань, оплату аудиту;
-- на проведення передпродажних і рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що їх продає платник податку;
-- на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення;
-- на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції, кредитних і комерційних ризиків, майна платника податку; страхування громадянської відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що входять до складу основних фондів, можливих екологічних і ядерних ризиків;
-- на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають державні органи на відповідні види діяльності;
-- на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям тощо;
-- на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;
-- на експлуатацію легкового автотранспорту, оплату послуг зв'язку, у тому числі стільникового, підключення до інформаційної мережі Іпіегпеі;
-- витрати на забезпечення основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури підприємств (обмежено до 1.01.2005 р. у розмірі 50 % фактично здійснених витрат).
Щоб мати право на валові витрати, підприємство повинно довести їх зв'язок зі своєю господарською діяльністю.
Не дозволяється включати до складу валових витрат платника податку такі витрати:
-- не пов'язані з веденням господарської діяльності;
-- пов'язані з придбанням, добудовою об'єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію, які виникають у покупця об'єкта незавершеного будівництва протягом терміну будівництва, визначеного умовами приватизації (з 1.01.2004). Дані витрати підлягають амортизації починаючи з наступного кварталу після введення добудованого об'єкта в експлуатацію;
-- на придбання торгових патентів;
-- сплату штрафів та неустойок;
-- на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній;
-- на виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;
-- на виплату дивідендів;
-- суми збитків платника податку, зазнаних у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, нижчими, за звичайні.
Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору та відповідає рівню справедливих ринкових цін. Доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган.
Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формування дає підставу зробити висновок, що за складом і обсягом вони можуть перевищувати витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподатковуваного прибутку.
2.4 Вплив амортизаційних відрахувань на оподатковуваний прибуток
Оподатковуваний прибуток зменшується на суму амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу.
З другого півріччя 1997 р. для обчислення оподатковуваного прибутку були встановлені підвищені норми амортизаційних відрахувань, які визначались у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у розрахунку на календарний квартал): група І -- 1,25 %, група II -- 6,25 %, група III -- 3,75 %.
Платник податку на прибуток міг самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи III.
Згідно з Законом № 349-ІУ для нарахування амортизаційних відрахувань при обчисленні оподатковуваного прибутку основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
Група 1 -- будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі в житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Група 2 -- автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.
Група 3 -- будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4.
Група 4 -- електронно-обчислювальні машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):
група 1 -- 2 %;
група 2-- 10%;
група 3 -- 6 %;
група 4 -- 15%.
Вказані норми амортизації основних фондів 1--3 груп уведені з 1.01.2004 р. По групі 4 вони почали застосовуватися в 2003 р.
Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Таке рішення:
* приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;
* доводиться до відома податкового органу з поданням декларації за перший квартал звітного податкового року.
Особливість податкової амортизації полягає в тому, що, на відміну від її бухгалтерського обліку, амортизуються витрати платника податку на придбання, самостійне виготовлення об'єктів, ремонт, реконструкцію, модернізацію основних фондів.
Амортизації підлягають витрати на придбання (створення) проведення ремонту основних фондів, їхню реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення фондів, які перевищують 10 % витрат до вартості основних фондів на початок року, що були включені до складу валових витрат.
Законом «Про Державний бюджет України на 2004 р.» встановлені такі обов'язкові умови для застосування нових норм амортизації:
-- основні фонди мають бути придбані після 1.01.2004 р.;
-- раніше вони не мали бути в експлуатації, тобто нові норми застосовуються винятково для амортизації нових фондів;
-- ці фонди повинні використовуватися у виробничій діяльності платника податку на прибуток;
-- нові норми можуть бути застосовані також для амортизації здійснених після 1.01.2004 р. витрат на ремонт основних фондів, але тільки тих, які відповідають зазначеним умовам.
Отже, починаючи з І кварталу 2004 р. за кожною з груп основних фондів (крім четвертої групи) потрібно буде вести облік і нарахування податкової амортизації за двома підгрупами із застосуванням різних норм амортизації.
Пільги за оподатковування прибутку. Чинний порядок оподатковування прибутку підприємств передбачає отримання суб'єктами господарювання певних пільг. Це має місце за таких обставин.
По-перше, за визначення валових витрат, на суму яких зменшується оподатковуваний прибуток. До цих витрат відносять такі:
Подобные документы
Еволюція, сутність та значення податку на прибуток підприємств. Відповідальність за ухилення від сплати податку на прибуток. Аналіз механізму оподаткування прибутку промислових підприємств та шляхи його вдосконалення на прикладі ЗАТ СП "Теріхем-Луцьк".
дипломная работа [152,1 K], добавлен 20.12.2010Підходи до становлення оподаткування прибутку суб'єктів господарювання. Формування дохідної частини бюджету за рахунок надходжень податку на прибуток. Оцінка фіскальної ефективності механізму оподаткування прибутку за загальною та спрощеною системами.
дипломная работа [967,1 K], добавлен 11.06.2014Сутність оподаткування підприємств і податкова система. Оподаткування прибутку підприємств. Платежі та ресурси. Непрямі податки, збори і цільові відрахунки які сплачують підприємства. Місцеві податки і збори. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
лекция [570,1 K], добавлен 15.11.2008Значення податку на прибуток для держави. Бази оподаткування в Україні і в західних країнах. Вплив податкової реформи в Україні на надходження податку до бюджету. Пропозиції щодо реформування оподаткування прибутку в контексті євроінтеграційних процесів.
статья [193,7 K], добавлен 13.11.2017Місце податку на прибуток підприємств у податковій системі України. Адміністрування податку на прибуток підприємств. Аналіз місця податку на прибуток підприємств в системі доходів бюджету України. Прогнозування податкових надходжень до зведеного бюджету.
курсовая работа [314,1 K], добавлен 24.12.2013Податок на прибуток підприємств в податковій системі України. Прибуток як об’єкт оподаткування і джерело сплати податку на прибуток. Аналіз складу і структури валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань підприємства як платника податку.
курсовая работа [330,2 K], добавлен 29.04.2012Платники податку на прибуток підприємств: резиденти; постійні представництва нерезидентів; НБУ та його установи. Прибуток як об'єкт оподаткування. Склад валового доходу та витрат. Норми амортизації витрат. Ставка податку на прибуток підприємств.
реферат [29,7 K], добавлен 20.10.2010Дослідження особливостей оподаткування прибутку підприємств — суб’єктів трансфертного ціноутворення, у відповідності до Податкового кодексу України. Удосконалення національного законодавства, приведення його у відповідність до європейських стандартів.
статья [23,8 K], добавлен 06.09.2017Економічна сутність, механізм здійснення і способи розрахунку податку на прибуток підприємств. Використання власного капіталу, кредиторської заборгованості, довгострокових бюджетних зобов'язань для формування фінансових ресурсів державного підприємства.
реферат [23,3 K], добавлен 26.10.2010Аналіз оподаткування юридичних осіб в Україні: податки та пільги. Механізм розрахунку і порядок сплати податків з суб’єктів підприємництва, їх вплив на доходи зведеного бюджету. Оцінка доходів бюджету з прибуткового оподаткування підприємств на 2011 р.
курсовая работа [152,1 K], добавлен 06.03.2012
