Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансові аспекти утворення, реорганізації та ліквідації підприємств

.

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні основи утворення підприємства
• 1.1 Сутність статутного капіталу підприємства як основи фінансування діяльності іпідприємства
• 1.2 Механізм створення фінансів підприємства
• 1.3 Інформаційно - правове забезпечення зміни обсягу статутного капіталу акціонерного товариства
• 2. Дослідження ефективності створення та реорганізації підприємства ВАТ “Срібнянський хлібозавод”
• 2.1 Фінансово - економічна характеристика підприємства
• 2.2 Аналіз та оцінка ефективності утворення фінансів підприємства
• 2.3 Напрямки реорганізації діяльності підприємства
• 3. Фінансові аспекти ліквідації підприємства
• Висновки
• Література
• Додатки

Вступ

Перехід України до ринкових відносин вимагає від підприємства приділяти більшу увагу якості управлінських рішень по формуванню капіталу підприємства, бо саме структура та склад власного капіталу є найпершою умовою його ефективної діяльності. Менеджери повинні постійно проводити аналіз фінансового стану підприємства, планувати його фінансову діяльність, щоб не загинути в умовах жорсткої конкурентної боротьби і не допустити банкрутства підприємства.

Саме політика формування статутного фонду підприємства є визначною характеристикою фінансового стану. Від цього вже залежить економічна діяльність підприємства в зовнішньому середовищі, конкурентноздатність, його потенціал в діловому співробітництві, ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства в фінансових та інших відносинах.

Така ситуація потребує аналізу процесу формування статутного капіталу, а саме власного капіталу, теоретичного обґрунтування соціально - економічного змісту цієї форми капіталу, що значно різниться від інших.

Дослідження процесу формування статутного фонду потребує певного уточнення його сутності й визначення специфічних особливостей.

Статутний фонд є основою для початку і продовження господарської діяльності будь - якого підприємства, він є одним із найважливіших показників.

Процес формування статутного фонду підприємства представляє собою частину загальної стратегії формування фінансового капіталу підприємства, мета якої - забезпечення необхідного рівня самофінансування його господарської діяльності за рахунок залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел.

Предметом курсової роботи виступає статутний фонд як умова успішної господарської діяльності підприємства і самофінансування.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є управління формуванням статутним фондом ВАТ “Срібнянський хлібозавод”.

Основна мета курсової роботи - розглянути процес формування статутного фонду підприємства та віднайти шляхи підвищення ефективності його використання.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних задач:

1. Необхідно розглянути сутність процесу формування статутного фонду.

2. Дослідити механізм формування та зміни статутного на прикладі ВАТ “Срібнянський хлібозавод”.

3. Розглянути інформаційно - правове забезпечення процесу формування статутного фонду.

4. Проаналізувати фінансово - економічний стан ВАТ “Срібнянський хлібозавод”, а також склад, структуру власного капіталу та ефективність його формування і використання.

5. На основі аналізу зробити відповідні висновки щодо процесу формування власного капіталу ВАТ “Срібнянський хлібозавод”.

6. Запропонувати економічно обґрунтований напрямок оптимізації структури статутного фонду ВАТ “Срібнянський хлібозавод”.

З результатів фінансового аналізу діяльності підприємства можна встановити за якими конкретними напрямками треба вести роботу по поліпшенню фінансового стану, які найважливіші джерела власних фінансових ресурсів можна використовувати для фінансування в конкретний період його діяльності. Для цього необхідно провести аналіз системи показників, що характеризують ліквідність, фінансову стійкість та ефективність використання власних фінансових ресурсів.

Взагалі ж управління формуванням власних фінансових ресурсів являє собою процес їх залучення з різних джерел у зв'язку з потребою розвитку підприємства. І від того, за яким принципом сформовані грошові кошти підприємства, значною мірою залежить оптимальність режиму їхньої роботи, успіх його функціонування в ринковій економіці. Досягнення оптимального розміру власних фінансових ресурсів, тобто максимальної ринкової вартості підприємства є одним з найбільш важливіших та складних завдань управління фінансами підприємства.

В процесі написання курсової роботи були використані наступні методи дослідження:

- економічний аналіз показників діяльності підприємства;

- задачі економіко - математичного моделювання;

- планування діяльності підприємства;

- програмний продукт Microsoft Exel.

1. Теоретичні основи утворення підприємства

1.1 Сутність статутного капіталу підприємства як основи фінансування діяльності іпідприємства

Наявність статутного капіталу є ознакою акціонерного товариства, тобто власність товариства відмежована від власності акціонерів. Статутний капітал (фонд) утворюється за рахунок майна, яке передається засновниками або учасниками у власність акціонерного товариства (ст. 12 Закону України " Про господарські товариства ").

Стаття 13 вказаного Закону містить перелік видів вкладів учасників та засновників товариства (його акціонерів) в статутний фонд підприємства. Вкладами акціонерів можуть бути будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користуватися землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, грошові кошти.

Вклад, оцінений в гривнях, складає долю акціонера в статутному фонді. Права акціонерів, які вони отримують в обмін на внесення вкладу в статутний фонд акціонерного товариства, є обов'язковими і носять традиційне найменування -- право членства. Само ж майно внесене в якості вкладу стає об'єктом права власності акціонерного товариства.

Категорії статутний фонд, статутний капітал, номінальний капітал є тотожними - це сума вкладів власників підприємства в його активи по номінальній власності у відповідності з установчими документами; це та сума капіталу в межах якої засновники (власники, учасники) підприємства несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами.

Сутність статутного капіталу підприємства проявляється через його функції. На наш погляд можна виділити наступні функції статутного капіталу:

1. Функція заснування і введення в дію підприємства. Статутний капітал є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.

2. Функція відповідальності та гарантії. Статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більше збитків може мати підприємство без загрози інтересам кредиторів.

3. Забезпечення життєдіяльності підприємства. Чим більший статутний капітал, тим більш захищеним є підприємство від впливу загрожуючих його існуванню факторів.

4. Забезпечення кредитоспроможності. Внесення вкладів в статутний капітал є, як правило, сигналом для того, щоб інвестори, які не належать до числа власників підприємства, прийняли активну участь в його фінансуванні на позикових умовах.

5. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Грошові кошти, які е вкладами засновників та акціонерів товариства в статутний капітал, використовуються для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позикам. Це, в свою чергу, підвищує ліквідність підприємства.

6. Функція забезпечення незалежності. На практиці, при високому рівні заборгованості та залежності від позикових джерел фінансування в оперативну діяльність підприємства можуть втручатися кредитори. Цього можна уникнути, якщо у підприємства великий розмір статутного фонду і власного капіталу. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління факторами виробництва і майном підприємства.

7. База для нарахування дивідендів. Отриманий протягом року прибуток розподіляється і виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів або реінвестується (направляється на збільшення статутного капіталу, на виробничий розвиток, в резервні фонди і т. ін.). Нарахування дивідендів, як правило, відбувається по встановленій ставці у відповідності з долею акціонера в статутному фонді.

8. Функція управління та контролю. Згідно законодавства України, власники підприємства можуть приймати участь в його управлінні. Фактичним власником підприємства є власник контрольного пакету його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дозволяє проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику.

9. Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний фонд підприємства створює основу для довіри до нього не тільки зі сторони інвесторів, а й зі сторони постачальників факторів виробництва.

Законодавством нашої країни визначено мінімальний розмір статутного капіталу для акціонерних товариств в сумі 1250 мінімальних заробітних плат, а це означає, що зміна мінімального розміру заробітної плати призведе і до зміни розмірів статутного фонду АТ. Але на ряду з цим акціонерні товариства можуть з власної ініціативи можуть змінювати розмір статутного капіталу. Виділяють такі основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:

мобілізація фінансових ресурсів для модернізації існуючих потужностей, переобладнання або розширення виробництва;

збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов'язання перед кредиторами, веде до збільшення кредитоспроможності суб'єкта господарювання і його фінансової стійкості;

підвищення ліквідності і платоспроможності підприємства, оскільки збільшення капіталу пов'язане, як правило, із залученням додаткових грошових коштів;

акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств;

оптимізація дивідендної політики;

мобілізація капіталу в рамках фінансової санації підприємства;

дотримання вимог законодавчих актів стосовно мінімального розміру статутного капіталу.

Рішення про збільшення статутного капіталу приймається більшістю в 3\4 голосів власників корпоративних прав, які приймають участь в правомочному зібранні. Загальні зібрання вважаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають відповідно зі статутом товариства більше ніж 60% голосів. У повідомленні про загальне зібрання акціонерів з приводу зміни розмірів статутного капіталу повинні міститися:

причини, спосіб і мінімальний розмір збільшення статутного капіталу;

проект зміни статуту, пов'язаний зі змінами розміру статутного капіталу;

дані про кількість акцій, які випускаються додатково чи вилучаються із їх загальної вартості;

відомості про нову номінальну вартість акцій;

права акціонерів при додатковому випуску акцій чи вилученні їх із обігу;

дата початку і закінчення підписки на акції, які додатково випускаються чи вилучаються.

1.2 Механізм створення фінансів підприємства

Державна комісія по цінним паперам і фондовій біржі затвердила Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерного товариства. В цьому положенні в загальних рисах визначаються методи, джерела і порядок виконання операцій зі статутним фондом акціонерного товариства.

Збільшення статутного капіталу здійснюється трьома методами:

1) збільшення кількості акцій існуючої номінальній вартості;

2) збільшення номінальної вартості акцій;

3) обмін облігацій на акції.

Розглянемо більш детально перший варіант. У випадку збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, статутний капітал підприємства збільшується за рахунок таких джерел:

додаткових вкладів учасників і засновників;

дивідендів (реінвестицій прибутку);

індексації основних фондів.

Зрозуміло, що реальний приріст фінансових ресурсів на підприємстві відбувається лише при здійсненні додаткових вкладів інвесторів в обмін на корпоративні права суб'єкта господарювання. Це пов'язано з додатковою емісією таких прав. З метою швидкого і ефективного розміщення акцій емітенти звертаються до послуг фінансових посередників - андеррайтерів. Посередники можуть взяти на себе зобов'язання по розміщенню всієї емісії. При цьому емітенту надаються гарантії розміщення емісії.

Для оцінки можливостей надання послуг по розміщенню емісії, андеррайтери оцінюють ефективність інвестиційного проекту, під який проводиться емісія, і можливі ризики.

Законодавством України передбачено, що у випадку збільшення статутного фонду акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. Але практичний механізм реалізації даного права відсутній і це, на нашу думку, є причиною виникнення конфліктних ситуацій між керівництвом підприємства і його власниками. Неврегульованість механізму використання інституту переважних прав дозволяє без особливих труднощів, за допомогою додаткової емісії акцій, змінити власника контрольного пакету і взяти в свої руки увесь контроль над підприємством.

Розглянемо основні питання, які стосуються переважних прав, з якими повинні бути ознайомлені як фінансові служби підприємства, так і рядові акціонери. Переважне право на придбання акцій дає можливість власникам:

1) зберегти свою частку в статутному капіталі, а також і у всьому майні підприємства;

2) попередити розмивання вартості своєї частки в статутному капіталі в результаті емісії акцій по низькому курсу;

3) зберегти свою частку голосів на загальних зібраннях власників;

4) компенсувати від розмивання частки в статутному фонді тим власникам, які не скористувались переважним правом на придбання додаткових корпоративних прав, а продали його.

Кількість прав на купівлю залежить від наявної кількості "старих" акцій. Право на придбання нових акцій може підкріплюватися дивідендним купоном, який показують в оголошенні про пропозицію придбання права. Грошова оцінка переважаючого права на купівлю нових акцій відповідає різниці між біржовим курсом старих акцій і середнім курсом акцій, який сформувався після збільшення капіталу. Фінансово-майновий стан старих акціонерів в результаті операцій збільшення статутного капіталу зберігається незмінним. Головним фактором, який визначає попит на переважні права є прогноз про майбутній ринковий курс акцій і розмір очікуваних дивідендів.

Наступним етапом збільшення статутного фонду шляхом додаткової емісії є встановлення курсу емісії. Це той курс по якому проводиться підписка на акції. З юридичної точки зору нижня межа курсу емісії нових акцій - це їх номінальна вартість. З економічної - номінальна вартість плюс затрати на проведення емісії. До основних затрат на проведення емісії відносять:

оплата послуг аудиторів;

оплата послуг фінансових посередників;

затрати на друк бланків цінних паперів;

затрати на оплату державного мита при реєстрації емісії (0,1% від номінальної вартості запланованої емісії;

оплата послуг незалежного реєстратора;

затрати на рекламу та друк проспекту нової емісії.

Затрати, пов'язані з емісією цінних паперів, включається до складу валових витрат підприємства-емітента. З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їх максимальна вартість повинна бути меншою ринкового курсу старих акцій. Таким чином верхня межа курсу емісії проходить на рівні біржового курсу старих акцій. Чим вищий курс додаткової емісії, тобто чим більше він наближається до курсу старих акцій, тим більший об'єм ліквідних коштів залучається на підприємство при заданому об'ємі збільшення статутного капіталу, тим більшим буде емісійний дохід.

Емісійний дохід - сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом цих акцій (інших корпоративних прав). Іншими словами емісійний дохід - це різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства. Суми, отриманого підприємством емісійного доходу, не включаються до складу валового доходу підприємства в цілях оподаткування. Для підприємства високий курс емісії вигідніший, так як у даному випадку його власний капітал збільшується за рахунок додаткового капіталу, на який непотрібно нараховувати дивіденди.

Високий курс емісії може викликати проблеми з розповсюдженням додаткової емісії. Може скластися ситуація, коли біржовий курс старих акцій упаде нижче рівня емісії нових. В даному випадку ліквідність акцій і підтримка курсу може бути забезпечена шляхом їх масової скупки крупними акціонерами (держателями контрольного пакету) або самим підприємством-емітентом. Але чим менший курс емісії (чим більше він наближається до номінальної вартості) при заданому об'ємі потреби в капіталі, тим в більшому розмірі необхідно збільшити номінальний капітал, а значить, тим більшим буде рівень "розмивання основного капіталу" і уцінка старих акцій, яку необхідно буде покрити за рахунок переважних прав на купівлю нових акцій.

Для дрібних акціонерів низький курс емісії (тобто висока ціна переважних прав на покупку акцій нової емісії) є найбільш вигідним. Якщо купівля нових акцій їх не цікавить, то в результаті продажу переважних прав, вони можуть отримати додаткові дивіденди. За умови, якщо вони вирішать придбати нові акції, при встановленому об'ємі капіталовкладень можна отримати їх більшу кількість.

Крупні акціонери, які мають фінансові можливості для збільшення свого пакету акцій і розширення впливу на діяльність підприємства, будуть тяжіти до високого курсу емісії. Високий курс ускладнює використання дрібними акціонерами своїх переважних прав і стимулює їх до продажу цих прав. Це дає можливість крупним акціонерам придбати більшу долю акцій нової емісії.

Згідно Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду АТ, одним із джерел збільшення статутного фонду є реінвестиції прибутку (дивіденди) або власні кошти підприємства, які сформувались знову ж таки за рахунок реінвестиції прибутку. З цією метою можуть використовуватись цільові фонди, які утворені за рахунок прибутку, або сам нерозподілений прибуток.

В даному випадку величина власного капіталу залишається незмінною. Зміни відбуваються тільки в середині першого розділу пасиву балансу. Активна сторона балансу в результаті даної операції не змінюється. Змінюються пропорції капіталу, який приносить дивіденди (статутний капітал) і того, який не приносить (додатковий капітал, резервні кошти і т. д.).

У випадку збільшення статутного капіталу за рахунок коштів підприємства, акціонери отримують додаткові акції на безоплатній основі. Майновий стан акціонерів в результаті збільшення капіталу за рахунок коштів підприємства не змінюється, оскільки трансформація цільових фондів в номінальний капітал - це не що інше, як фінансування збільшення капіталу за рахунок не виплаченого акціонерам прибутку ( дивідендів). Біржовий курс реагує на емісію додаткових акцій зменшенням ринкової ціни корпоративних прав. З теоретичної точки зору капітал акціонера ( кількість акцій помножена на їх ринкову вартість) до моменту збільшення статутного фонду дорівнює об'єму капіталу після його збільшення.

В даному випадку збільшення номінального капіталу здійснюється не з метою залучення додаткових коштів на підприємства, а по іншим причинам: наприклад, з метою зменшення ринкової ціни акцій. Високий курс має той недолік, що це заважає широкій диверсифікації акцій, оскільки приватні інвестори, як правило, бояться вкладати кошти в акції з високою ціною купівлі. Ефекту зниження курсу можна досягти і без збільшення номінального капіталу. Це можна зробити шляхом зменшення номінальної вартості акцій з одночасним збільшенням їх кількості. Іншою причиною збільшення статутного фонду даним методом може бути збільшення бази для нарахування дивідендів, з метою проведення політики стабільної ставки виплати дивідендів з одночасним збільшенням абсолютної суми дивідендних виплат.

Збільшення статутного капіталу методом збільшення номінальної вартості акцій може проходити за рахунок додаткових внесків власників корпоративних прав підприємства; власних коштів підприємства; індексації основних фондів. При збільшенні статутного капіталу даним методом, кожний із акціонерів може здійснити доплату до встановленого рівня нової номінальної вартості акцій. Якщо акціонер відмовився здійснити доплату акцій, емітент зобов'язаний запропонувати акціонеру викупити його акції.

У випадку, коли акціонер не здійснив доплату за акції і не прийняв пропозиції емітента стосовно викупу акцій, що йому належать, він отримує акції нової номінальної вартості в кількості, яка визначається діленням загальної номінальної вартості акцій, які належать акціонеру, на нову номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вартість акцій повинна бути визначена таким чином, щоб забезпечити виконання умови неділимості акцій і здійснення обміну акцій, які належать акціонеру, на ціле число акцій нової номінальної вартості.

Розрізняють ще один метод збільшення статутного капіталу акціонерного товариства -- обмін облігацій існуючої номінальної вартості на акції. Статутний капітал в даному випадку збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, які обмінюються на акції. При цьому, номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається їх обмін на акції, повинна дорівнювати номінальній вартості акцій.

Метод збільшенні статутного фонду шляхом обміну облігацій на акції пов'язаний, перш за все, з облігаціями конверсійних позик. Дана форма фінансування пов'язана з випуском підприємством іменних облігацій, які через певний час можна обміняти на звичайні акції підприємства. Конверсійні акції дають можливість зацікавити інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не ризикує придбати звичайні акції. Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає певної мети: з однієї сторони - відносної безпеки вкладів, з іншої - можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. В даному випадку інвестори дають згоду на отримання більш низьких відсотків, які властиві конверсійним облігаціям, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

Конверсійні облігації випускаються, як правило, великими підприємствами на строк від п'яти до десяти років. Ринкова вартість конверсійної облігації визначається їх інвестиційною вартістю і ціною звичайних акцій, вибраних для конверсії. У повідомленні про емісію конверсійних облігацій необхідно вказати:

пропорцію обміну (коефіцієнт конверсії);

строки конверсії;

необхідність, порядок і розмір доплат.

Доплати відображають рівень підвищення ринкової ціни акцій і стимулюють проведення більш ранньої конверсії. Конверсія економічно виправдана тоді, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижче біржового курсу акцій. Емісія конверсійних облігацій не повинна перевищувати 25% розміру оплаченого статутного фонду підприємства.

Діючим законодавством України забороняється у випадку збільшення статутного капіталу акціонерного товариства об'єднувати між собою шляхи збільшення розміру статутного капіталу різними методами.

Отже, порівнявши різні методи нарощування статутного капіталу, ми можемо сказати, що, використовуючи метод збільшення статутного капіталу шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, реальний приріст фінансових ресурсів на підприємстві відбувається лише при здійснення додаткових вкладів інвесторів в обмін на корпоративні права суб'єкта господарювання. З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їх максимальна вартість повинна бути меншою ринкового курсу старих акцій. А для підприємства вигідніший високий курс емісії, так як його власний капітал збільшується за рахунок додаткового капіталу, на який непотрібно нараховувати дивіденди.

Метод нарощування статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості існуючих акцій застосовується підприємством не з метою залучення додаткових коштів, а по іншим причинам (з метою зменшення ринкової ціни акцій, збільшення бази для нарахування дивідендів, у випадку, коли розмір статутного фонду не відповідає законодавче встановленому).

Обмін облігацій на акції як метод збільшення статутного капіталу можуть використати лише ті підприємства, які мають облігації конверсійних позик. Саме ці облігації можуть через певний час бути обміняні на конверсійні акції, які, звичайно більш прибуткові, ніж звичайні облігації, але, враховуючи той факт, що конверсійні облігації випускаються строком до 10 років і можуть бути обміняні протягом цього ж строку, то підприємство повинно бути фінансово стійким, ліквідним і конкурентноздатним, щоб інвестори були зацікавлені чекати.

капітал ліквідація статутний капітал

1.3 Інформаційно - правове забезпечення зміни обсягу статутного капіталу акціонерного товариства

З погляду ринкових суспільних відносин будь-яке господарство має подвійну характеристику. З одного боку, це сукупність активів - об'єктів носіїв характеристик власності, з іншого - сукупність пасивів - об'єктів обліку, носіїв права власності на активи.

Власний капітал - це найважливіший показник для підприємства, який характеризує його плато -, кредитоспроможність, забезпеченість коштами для функціонування підприємства.

Закон України “Про власність” від 07.02.1991 № 697-12 ст. 2 встановлює що “право власності-це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном”. Цим законом українська держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 року № 1576 12 заклав підвалини підприємницької діяльності і бізнесової справи. В Законі дано визначення господарських товариств, їх види, кола засновників та учасників товариств, розглянуто їх права, обов'язки, порядок оформлення та зміст установчих документів.

У статті 12 “Власність та майно підприємства” цього Закону сказано: “Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом”.

Джерелами формування майна підприємств є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- капіталовкладення від роздержавлення та приватизації власності, придбання майна іншого підприємства, безоплатні та благодійні внески, інших джерел.

Порядок формування статутного фонду господарських товариств: товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства, командитного товариства, акціонерного товариства-регламентується даним Законом.

Кожен з вище перерахованих видів господарських товариств має свої особливості формування статутного фонду та свій законодавчо встановлений розмір статутного фонду.

Нижче в таблиці 1.1 наведені мінімальні розміри статутного фонду різних товариств, які встановлені на сьогодні Законом України “Про господарські товариства”.

Формування статутного фонду акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску визначеної кількості акцій, рівних за номінальною вартістю. При цьому акції згідно із Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 року № 1201-12, зі змінами і доповненнями, являються цінним папером без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, дають право їх власникові на одержання частки прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Тому акціонерні товариства при формуванні свого статутного фонду, окрім Закону “Про господарські товариства”, зобов'язані користуватися і вище згаданим Законом.

Таблиця 1.1

Про мінімальний розмір статутного фонду

Організаційно-правова форма господарювання	Мінімальний розмір статутного фонду	Законодавчий чи нормативний документ
Акціонерні товариства	1250 мінімальних заробітних плат	Ст.24 Закону “Про господарські товариства”
Товариства з обмеженою відповідальністю	100 мінімальних заробітних плат	Ст.52 Закону “Про господарські товариства”
Товариства з додатковою відповідальністю	100 мінімальних заробітних плат	Ст.52, 65 Закону “Про господарські товариства”
Командитні товариства	Законодавчо не врегульований
Товариства з повною відповідальністю	Законодавчо не врегульований

Джерелами формування статутного капіталу є власні грошові кошти, майнові і інші активи засновників. Внесками учасників і засновників господарських товариств до статутного фонду можуть бути: будівлі, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, інтелектуальна власність, грошові кошти, в тому числі валютні. Порядок оцінки внесків до статутного фонду визначається засновницькими документами. Заборонено використовувати при формуванні статутного фонду бюджетні кошти, кредитні ресурси і кошти, одержані під заставу. Найбільш складна система формування і зміни статутного капіталу встановлена законодавством для акціонерних товариств. Державна комісія по цінних паперах та фондовому ринку рішенням від 9.02.2001 року № 18 затвердила Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств. Дане положення удосконалює і спрощує діючий порядок реєстрації випуску акцій ВАТ. В процесі господарської діяльності власники мають право змінювати розмір статутного капіталу, керуючись логікою економічної доцільності. Зміни статутного капіталу регулюються положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства,

затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8.04.1998 року № 44-12.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.8. Методи зміни обсягів статутного капіталу [23]

Можливі методи зміни обсягів статутного капіталу приведені на рисунку 1.1.

Однак будь-які зміни, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності, може бути анульована державна реєстрація підприємства, а воно-ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни в установчі документи і реєстраційну картку.

Поняття “капітал асоціюється ” з поняттям “власність”. У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства.

Підприємство створюється з метою отримання прибутку, і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу. Власний капітал є гарантією організації бізнесу.

Інформаційним забезпеченням процесу формування власного капіталу підприємства являється:

- форма 1 “Баланс”;

- форма 2 “Звіт про фінансові результати”;

- форма 4 “Звіт про власний капітал”.

Для оцінки структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінки та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство (імовірно) контролюватиме в майбутньому використовується баланс підприємства. В балансі відображається наявність активів або ресурсі, які контролюються підприємством та забезпечують економічні вигоди в майбутньому. Джерела формування активів або власний капітал і зобов'язання. Призначення балансу-оцінка структури активів та джерел їх фінансування.

Звіт про фінансові результати містить інформацію про доходи, витрати, фінансові результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Чистий прибуток (збиток) за звітний період. Структура операційних витрат. Показники прибутковості акцій. Призначення звіту про фінансові результати-оцінка структури доходів, витрат, прибутковості та інвестиційної діяльності. Прогнозування доходності підприємства [23].

У положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 5 “Звіт про власний капітал” визначаються зміни в складі власного капіталу підприємства потягом звітного періоду.

Цим положенням визначаються зміст і форма звіту про власний капітал, і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього положення стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Згідно даних цього звіту власники, інвестори і інші зацікавлені особи отримують інформацію про наявність власного капіталу, збільшення (зменшення) його обсягів в результаті переоцінки, чистого прибутку (збитку), внесків власників, вилучення капіталу. Розкривається політика використання прибутку: на виплату дивідендів, поповнення статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу. Додатково в примітках до фінансових звітів підприємства наводиться інформація про загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату, загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями.

Звіт про власний капітал складається за формою, наведеною в додатку до П(С)БО 5. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Розглянемо зміст статей звіту про власний капітал, які наведені в таблиці 1.2.

Дані звіту в графах 3-11 наводяться зі знаком “+” або “-”, що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу.

Усі підприємства повинні розкривати у примітках до фінансових звітів призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу).

Акціонерні товариства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про :

- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачається здійснити передплату ;

- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата у порівнянні із передбаченими величинами ;

- загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, у такому розрізі :

· всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням кількості акцій ;

· вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій ;

· загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту зараховано в облік;

Таблиця 1.2

Зміст статей звіту про власний капітал

Стаття	Зміст
Залишок на початок року Залишок на кінець року	Суми власного капіталу, наведені в балансі підприємства відповідно на початок і на кінець звітного періоду
Зміна облікової політики Виправлення суттєвих помилок Інші зміни	Суми коригувань, передбачених Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”. Як правило, показана у звітності сума прибутку за звітний період та сума нерозподіленого прибутку не змінюється, за винятком деяких ситуацій, коли наприклад : 1) виявлені суттєві помилки, що призвели до необхідності змінити показники попередніх років, у зв'язку з тим, що наведені раніше дані не можуть вважатися достовірними ; 2) відбулась зміна облікової політики. Суму коригування суттєвої помилки, що належить до попередніх періодів, чи таких, що виникли через зміни облікової політики, слід відображати в звіті за статтею “Нерозподілений прибуток” (“Непокритий збиток”).
Скоригований залишок	Залишок власного капіталу на початок звітного періоду після внесення відповідних коригувань
Переоцінка активів	Наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідним Положенням (стандартом
Чистий прибуток (збиток) за звітний період	Сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати
Розподіл прибутку	Наводяться дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо.
Внески учасників	Наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.
Вилучення капіталу	Наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.
Інші зміни в капіталі	Дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невідшкодованих збитків, та інші зміни.
Разом зміни в капіталі	Підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, використання чистого прибутку, вилучення капіталу та інших змін.

· акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;

· номінальна вартість акцій;

· зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;

· права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

· акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;

· перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;

· кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%;

· акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами із зазначеннями їх термінів і сум;

- накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

- суму включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Усім іншим підприємствам слід наводити у примітках до фінансових звітів інформацією, еквівалентну тій, що вимагається від акціонерних товариств.

2. Дослідження ефективності створення та реорганізації підприємства ВАТ “Срібнянський хлібозавод”

2.1 Фінансово - економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство “Срібнянський хлібозавод” засновано в процесі приватизації згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області від 08 травня 1996 року № 532 шляхом перетворення державного підприємства “Срібнянський хлібозавод” у відкрите акціонерне товариство.

Так як ВАТ “Срібнянський хлібозавод” є підприємством харчової промисловості, то можна зауважити, що за останні роки у цій сфері склалася така ситуація.

У 2002 р. було забезпечено стабільні умови розвитку сфери виробництва товарів харчової промисловості - важливого елементу споживчого ринку країни. Завдяки зростанню платоспроможного попиту населення та запровадженню сучасних підходів до здійснення цього бізнесу загальний обсяг товарообігу у 2002 р. сягнув 65,6 млрд. грн., що на 16,4% більше, ніж у 2001 р. Загалом за три останні роки обсяги роздрібного товарообігу зросли на 42,2%.

Протягом 2001-2002 рр. на внутрішньому споживчому ринку відбулися серйозні зміни кон'юнктури попиту, посилилися позиції вітчизняних виробників, зокрема, із загального обсягу продажу товарів народного споживання, що реалізуються через торговельні підприємства, понад три чверті (76,0%) припадає на продукцію українських виробників, у тому числі продовольчих товарів - 93,8%, непродовольчих - 61,2%.

У 2002 р. практично завершився процес приватизації виробничих підприємств. В обсязі роздрібного товарообігу частка підприємств державного сектору становить менше 8%, недержавного - понад 90%, з нього 3% обігу припадає на підприємства міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.

Випереджальному зростанню підприємств сфери харчової промисловості сприяють постійне збільшення обсягів її інвестування та кредитування. Темпи зростання капітальних вкладень у виробництво товарів народного споживання за 2001 р. перевищували аналогічний показник по економіці в цілому в 1,9 рази. На цю сферу народного господарства припадає понад 35% загальної суми кредитів комерційних банків, що перевищує частку обробної та видобувної промисловості разом. Такий перелік у розвитку економіки в бік харчової промисловості свідчить про недосконалість механізму ціноутворення. Відбувається інтенсивний переплив прибутків від реальних виробників у сферу посередництва: частка харчової сфери в загальному обсязі прибутку прибуткових підприємств динамічно зростає з 15,7% у 2000 р. до 17,8% в 2001 р. та 26,6% у 2002 р. Відсутність ефективного механізму перерозподілу прибутків виснажує промислові та сільськогосподарські підприємства, обмежує можливості їхнього самофінансування.

Предметом діяльності Товариства є :

- виробництво, роздрібна та оптова реалізація хлібобулочних виробів;

- відкриття фірмових крамниць з метою реалізації хлібобулочних виробів та інших продовольчих товарів, а також промислових товарів;

- комерційна, торговельна, торговельно-закупівельна, постачальницько-збутова та посередницька діяльність, як на території України, так і за її межами;

- надання послуг в галузі маркетингу, рекламних компаній, пошук ділових партнерів у власних інтересах та інтересах третіх осіб;

- створення засобів, технологій, устаткування для технічного переобладнання виробництва, розробка і впровадження винаходів, “ноу-хау”, тощо.

- надання транспортних послуг іншим фізичним і юридичним особам ;

- технічне обслуговування, прокат та лізинг, оптова чи роздрібна реалізація та придбання транспортних засобів;

- розвиток сфери громадського харчування, будівництво і експлуатація їдалень, кафе, барів, ресторанів, тощо ;

- здійснення інвестиційної діяльності;

- інші види діяльності, що не заборонені діючим законодавством України та відповідають меті створення Товариства.

Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ “Срібнянський хлібозавод” відображені в таблиці 2.1.

Розглянувши динаміку фінансово-економічних показників діяльності ВАТ “Срібнянський хлібозавод” можна зробити такі висновки: обсяг основних засобів у 2002 році зменшився у порівнянні з 2001 роком на 3,9 %, а у 2003 році обсяг основних засобів збільшився у порівнянні з 2001 роком на 11,9 %, що є позитивним результатом в діяльності підприємства.

Щодо обсягу оборотних коштів, то цей показник порівняно з 2001 роком збільшився на 305,2 %, а у 2003 році відбулося значне зменшення оборотних коштів на 11,2 %, що негативно вплинуло на діяльність ВАТ „Срібнянський хлібозавод”, це пояснюється зменшенням суми коштів, що знаходяться в обороті, тобто їх відволіканням, що призводить до уповільнення виробництва.

Чисельність працюючих порівняно з 2001 роком у 2002 році збільшилась на 1,7 % і склала 180 чоловік, а в 2003 році стала складати 177 чоловік, тобто така ж чисельність, як і у 2001 році. Таким чином спостерігається зменшення чисельності працюючих на фоні зменшення прибутковості підприємства, що свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

 Таблиця 2.1

Фінансово-економічні показники діяльності ВАТ “Срібнянський хлібозавод” за 2001-2003 роки

Показники	Одиниці виміру	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Обсяг основних засобів	тис. грн.	5275,5	4837,6	4646,7
	темп зростання до 2001 року, %	100	91,7	88,0
Обсяг оборотних коштів	тис. грн.	2566,1	3621,2	14672,7
	темп зростання до 2001 року, %	100	141,1	571,8
Чисельність працюючих	чоловік	177	180	177
	темп зростання до 2001 року, %	100	101,7	100
Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	12373,5	15085,2	13261,5
	темп зростання до 2001 року, %	100	121,9	107,2
Продуктивність праці	тис. грн.	69,9	83,8	74,9
	темп зростання до 2001 року, %	100	119,9	107,2
Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адм. витр., витр. на збут, інших операційних витр. ( тис. грн.)	Тис. грн.	12559,5	15778,5	14384,1
	Темп зростання до 2001-го року, %	100,0	125,6	114,5
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	Тис. грн.	42,7	(610,7)	(861,4)
	Темп зростання до 2001-го року, %	100,0	-	-
Прибуток (збиток) до оподаткування	Тис. грн.	(30,3)	(607,8)	(893,6)
	Темп зростання до 2001-го року, %	100,0	2005,9	2949,1
Фондовіддача	грн.	2,34	3,11	2,85
Загальна рентабельність	%	-	-	-
Рентабельність продукції,	%	0,33	-	-

Обсяг реалізованої продукції у 2001 році складав 12373,5 тис. грн., у 2002 році збільшився на 21,9 %, а у 2003 році збільшився на 7,2 % в порівнянні з обсягом реалізації у 2001 році, що є для ВАТ “Срібнянський хлібозавод” негативною рисою, бо із зменшенням обсягу реалізованої продукції зменшується прибуток, а з ним і можливість нарощення виробничих потужностей і можливості розширення виробництва. Теж саме відбулося і з продуктивністю праці, яка у 2002 році збільшилась на 19,9 %, а у 2003 році зменшилась, але була більша за продуктивність у 2001 році на 7,2 % і складала 74,9 тис. грн., це дає змогу зробити висновок, що на підприємстві проводиться ефективна політика заохочення працівників і достатній рівень кваліфікації службовців ВАТ “Срібнянський хлібозавод”.

В результаті зміни обсягу реалізованої продукції, аналогічні зміни відбулися із собівартістю реалізованої продукції, яка в 2002 році порівняно із 2001 роком збільшилась на 25,6 %, але у 2003 році відбулося збільшення менш стрімкими темпами, яке склало 14,5%. Темпи зростання собівартості не перевищили темпи зростання збитку, отже потрібно детально проаналізувати складові собівартості продукції. Збільшення вартості основних фондів свідчить про розширення діяльності підприємства.

Щодо збитку, то у 2002 і 2003 році в порівнянні із 2001 роком значно збільшився і складав -607,8 тис. грн. та - 893,6 тис. грн., це є дуже негативною тенденцією для діяльності Товариства, тому що збільшення збитку відбулося за рахунок збільшення адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат та за рахунок застосування Товариством системи гнучких знижок, як наслідку високої конкуренції у галузі. Збільшення непокритого збитку викликає суттєві коливання в обсязі виробництва та реалізації продукції, а це є дуже ризиковою тенденцією для господарської діяльності ВАТ “Срібнянський хлібозавод”.

Що стосується витрат на 1 грн., то цей показник щороку зростає на фоні збільшення собівартості реалізованої продукції. Це свідчить про недосконалі методи управління витратами, що застосовуються на підприємстві. Фондовіддача у 2002 році порівняно із 2001 збільшилась в 2 рази і склала 3,11 тис. грн., а у 2003 році зменшилася, але залишалась більшою за фондовіддачу у 2001 році на 0,51 тис. грн., це говорить про те, що на одиницю фондів припадає 2,85 одиниць продукції. Але не можливо зробити однозначного висновку про зміну фондовіддачі, оскільки ці зміни відбувалися на фоні суттєвої зміни обсягів основних засобів.

Валова рентабельність продукції в 2001 році складала 0,33% і засвідчує низьку ефективності використання активів.

Отже, ВАТ “Срібнянський хлібозавод” в деякій мірі у 2003 році в порівнянні з 2001 роком покращило своє становище, але все ж таки існують недоліки в його діяльності, які потребують усунення.

Але аналіз тільки фінансово-економічних показників діяльності ВАТ “Срібнянський хлібозавод” не дає повної уяви щодо стійкості підприємства, його фінансового стану, складу та структури майна підприємства та джерел їх фінансування, складу та структури капіталу, тому на цей аналіз необхідно доповнити аналізом звітності та коефіцієнтів, що характеризують діяльність підприємства.

2.2 Аналіз та оцінка ефективності утворення фінансів підприємства

Аналіз складу та структури майна та джерел його фінансування проводиться за даними форми № 1 “Баланс підприємства”. Ці дані дають змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот короткострокових і довгострокових позикових коштів [26].

У зв'язку з цим проводиться оцінка складу та структури власних джерел фінансування ВАТ “Срібнянський хлібозавод”, яка наведена в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Аналіз складу та структури власного капіталу

ВАТ “Срібнянський хлібозавод” за 2001 - 2003 роки

Показники	2001 рік	2002 рік	2003 рік	Темп зростання до 2001 року, %
	тис. грн.	питома вага %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	2002 рік	2003 рік
Статутний фонд	1394,6	18,4	1394,6	19,1	1394,6	20,4	100	100
Інший додатковий капітал	4810,7	63,3	4810,5	65,9	4810,5	70,4	100	100
Резервний капітал	87,0	1,1	87,0	1,2	87,0	1,3	100	100
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1305,6	17,2	1215,5	15,8	543,0	7,9	88,1	41,6
Вилучений капітал	(-)	-	(204,2)	1,9	-	-	100	-
Всього	7597,9	100	7303,4	100	6835,1	100	96,1	89,9

Згідно даних таблиці 2.2 абсолютні обсяги власного капіталу зменшуються, у 2002 році в порівнянні з 2001 роком на 294,5 тис. грн., що складає 3,9 %, у 2003 році - на 762,8 ти. грн., тобто на 89,9 %.

Зменшення власного капіталу відбулося перш за все за рахунок зменшення питомої ваги нерозподіленого прибутку, у 2002 році в порівнянні з 2001 роком на 1,4 %, а сама величина нерозподіленого прибутку зменшилась на 154,8 тис. грн., тобто на 1,9 %, у 2003 році питома вага нерозподіленого прибутку зменшилась на 9,3 %, а величина на 762,6 тис. грн., тобто на 58,4 %. Також на зменшення величини власного капіталу ВАТ “Срібнянський хлібозавод” вплинула величина вилученого капіталу, який є в наявності тільки у 2002 році, це свідчить про те, що Товариство у 2002 році викупило акції власної емісії на суму 139,5 тис. грн., хоча питома вага дуже незначна - 1,9 %, але це вплинуло на результат зменшення суми власного капіталу підприємства.

Найбільшу частку в складі власного капіталу займають інший додатковий капітал, питома вага якого збільшується на протязі трьох років з 63,3 % до 70,4 %, хоча сама величина його залишається незмінною і питома вага статутного фонду (капіталу), яка збільшувалася з 18,4 % до 20,4 % на протязі трьох років при незмінній величині статутного фонду, яка складає 1394,6 тис. грн.. Інші складові власного капіталу ВАТ “Срібнянський хлібозавод” залишаються незмінними. Отже, спостерігається тенденція до погіршення стану власного капіталу Товариства.

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

Від оптимальності співвідношення власного та позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Опрацювання правильної фінансової політики допоможе підприємству підвищити ефективність своєї діяльності.

У зв'язку з цим проводиться оцінювання ефективності формування власного капіталу - 1 розділу пасиву балансу.

При аналізі джерел власних коштів ВАТ “Срібнянський хлібозавод” необхідно вивчити динаміку і структуру руху власного капіталу, з'ясувати причини змін окремих його складових і дати оцінку цим змінам за період, що аналізується.

Розглянемо фактори, які вплинули на формування власного капіталу ВАТ “Срібнянський хлібозавод”. Для цього складемо аналітичну таблицю (табл. 2.3).