Державний Пенсійний фонд є найбільшим за обсягами перерозподілу коштів, його бюджет за 2003 р. становив 17,99 млрд. грн. Слід відзначити, що він має важливе соціальне та економічне значення, тому що стосується 12 млн. жителів України. Пенсійна система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій (25% загальної чисельності населення країни). Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

- зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності (більше 90% загальної суми надходжень);

- зборів на обов'язкове страхування, що сплачуються фізичними особами (близько 5% загальної суми надходжень);

- спеціалізованих цільових зборів, що визначаються законодавством України (2% загальної суми надходжень);

- фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати коштів до Пенсійного фонду (2-2,5% загальної суми надходжень);

- інших джерел і надходжень (0,5-1% загальної суми надходжень).

Перешкодою для виконання фондом своїх завдань є борг по виплаті зарплати, який за даними Держкомстату України на 1 грудня 2003. р. складав 2,8 млрд. грн. Це - третина місячного фонду зарплати в Україні. Сьогодні проблема погашення заборгованою працівникам підприємств концентрується на групі підприємств-боржників, неспроможню самостійно її вирішити. Вирішення цієї проблеми потребує аналізу фінансове господарської діяльності підприємств - боржників та визначення перспектив його поліпшення [34].

Для громадян похилого віку, сім'ям з дітьми, інвалідів системи доповнюється пільгами, гарантіями, житловими субсидіями та іншими видами соціальних допомог. Серед осіб, що мають право на пільги, основну частину становлять пенсіонери загальної категорії. Кожен третій серед пільговиків - пенсіонер. Майже кожна третя особа в країні має право на пільговий проїзд у міському та приміському транспорті. Масове розповсюдження права на пільги призвело до включення в групу пільговиків тих категорій населення, які внаслідок свого матеріального становища використовують пільги як привілеї.

В даний час це питання є досить актуальним і механізм його вирішення повинен бути правлений на заміну системи пільг адресною грошовою допомогою, що дасть можливість першочергово забезпечити громадян, які знаходяться за межею бідності та малозабезпечених громадян. На мій погляд, є доцільним впорядкування пільг тій категорії пенсіонерів, які продовжують працювати і отримують досить значну заробітну плату. За останні роки в країні відбулося збільшення кількість пенсіонерів на 1000 осіб населення з 289 - у 1999 р. з 299 - у 2003 р., а також у два рази збільшилась кількість дострокових пенсій за віком (28%) пенсіонерів - майже кожному четвертому пенсіонеру). Наслідком є зростання навантаження кількості осіб похилого віку на працююче населення, що потребує реформування пенсійної системи у напрямку пенсійних виплат [34].

Розглянемо особливості функціонування фонду на регіональному рівні. Головне правління Пенсійного фонду в Чернігівській області обслуговує 465 тис. осіб (32% чисельності населення). За статистичними даними за 2003 р. надходження фонду області сформувалися таким чином:

- за рахунок підприємств, установ, організацій всіх форм власності - 684 млн. грн. (на 23% більше ніж у 2002 р.).

- за рахунок Державного бюджету України -28 млн. грн. (у 2002 р. ця сума становила 45 млн. грн.);

- від громадян України - близько 16 млн. грн. (у 2002 р. - 15 млн. грн.).

У 2003 р. кількість осіб похилого віку становила 355 на 1000 осіб. За даними Держкомстату України, враховуючи дітей і пенсіонерів один працюючий утримує одного непрацездатного. Така демографічна ситуація за прогнозами на початок третього тисячоліття схильна до поглиблення, тому можна стверджувати, що навантаження працюючого населення непрацездатними громадянами зростатиме.

Економічний стан та демографічна ситуація зумовила зниження рівня внесків на пенсійне забезпечення. Погіршує цю ситуацію наявність підприємств, діяльність яких носить частково тіньовий характер. Кошти тіньового сектору оцінюються в межах Державного бюджету і тому це є важливою проблемою.

Державний Фонд загального державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності спрямований на фінансове забезпечення громадян які тимчасово втратили працездатність, а також надає допомогу при народженні та похованні. Фонд є позабюджетним і у відповідності до чинного законодавства кошти фонд; формуються за рахунок надходжень від:

- страхових внесків роботодавців і застрахованих осіб (80%) загальної суми надходжень від юридичних осіб, 15 -17% загальної суми надходжень - від фізичних осіб);

- пені, штрафів та фінансових санкцій, стягнутих за порушення відповідної законодавства;

- благодійних внесків юридичних і фізичних осіб;

- асигнувань з Державного бюджету України;

інших надходжень.

Надходження від чотирьох останніх джерел складають не більше 2-3% загальної суми надходжень. Фіксований відсоток відрахувань до цього фонду складає 2,9% річного фонду оплати праці. В розвитку і функціонуванні фонду зацікавлені не лише підприємства і організації, яким доводилося б надавати грошову допомогу своїм співробітникам за рахунок власних коштів, а й працюючі громадяни, які сплачуючи внески, впевнені в отриманні грошової компенсації за будь-якого фінансового стану підприємства. Незважаючи на очевидну зацікавленість сторін у існуванні та розвитку фонду, питання розмір пропонованої допомоги залишається відкритим. Проблема полягає у відсутності ефективного контролю за середньомісячними доходами громадян і відповідної диверсифікації розміру виплат. Наприклад, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 40 грн. на місяць. Така сума не забезпечує потреб дитини і при відсутності додаткових джерел фінансування існування за таких умов є неможливим. Розмір одноразової допомоги при народженні дитини становить 200 грн., в той час як потреби складають вдвічі більшу суму. Визначена законодавством допомога фонду влаштовує лише тих громадян, які можуть одержати фінансову допомогу від рідних і благодійників. В інших випадках повинна застосовуватись більша за розміром адресна допомога [34].

Чернігівське обласне відділення Фонду загального державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2003 р. мало бюджет понад 42 млн. грн. Основним джерелом надходжень були внески підприємств, установ, організацій (80% загальної суми надходжень) та від громадян України (16% всіх надходжень).

У 2003 р. в Чернігівській області було проведено соціологічне опитування в якому приймало участь близько 100000 громадян, в результаті чого було виявлено, що дохід в розмірі 150-180 грн., який є середньозваженим рівнем мінімальної заробітної плати, є достатнім тільки для тих осіб, які проживають з ріднею, де є інші працюючі особи або отримують додаткову фінансову підтримку з інших джерел. Наприклад, частка жінок, яким складно утримувати дитину через малий розмір допомоги фонду складає більше 65%) опитаних жінок, з них третина взагалі не може собі цього дозволити через відсутність джерел коштів крім допомоги фонду. Отже, допомога, яка надається фондом повинна бути не фіксованою, а індивідуальною з врахуванням рівня забезпеченості громадян.

Фонд соціального страхування України на випадок безробіття має важливе значення для суспільства, тому що по Україні налічується більше 2,5 млн. офіційно зареєстрованих безробітних громадян і ще кілька мільйонів перебувають під загрозою втрати роботи. Станом на 1 грудня 2003 р. у державній службі зайнятості зареєстровано 937,4 тис. юридичних і фізичних осіб (96,4% загальної кількості зареєстрованих), які є платниками страхових внесків до фонду. Статистика свідчить, що з 1,6 млн. громадян, що звернулись по допомогу з питань працевлаштування у 2002 р. роботу отримали більше 44%, 56% громадян (з 1,6 млн.) на цей термін втратили право на допомогу по безробіттю і не знайшли роботу. Шанси на працевлаштування зменшуються при збільшенні віку безробітного. Легше працевлаштуватися особам від 20 до 29 років. За межами цієї вікової групи можливість знайти роботу значно зменшується, а громадянам віком більше 50 років працевлаштуватись без рекомендацій практично неможливо [34].

Закони, у відповідності з якими функціонує фонд, чітко визначають джерела надходжень для його формування:

- страхові внески страхувальників (роботодавців), що сплачуються в законодавчому порядку (більше 85%) загальної суми надходжень;

- асигнування Державного бюджету;

- суми фінансових санкцій за порушення відповідного законодавства;

- благодійні внески фізичних і юридичних осіб;

- інші надходження.

Частка відрахувань до Фонду соціального страхування на випадок безробіття від фонду оплати праці підприємств та організацій складає 1% . Асигнування Державного бюджету, суми штрафів, санкцій та благодійні внески - близько 5% надходжень. Діяльність фонду спрямована на надання соціальної допомоги безробітним громадянам залежно від трудового стажу і середнього розміру зарплати, а також сприяння працевлаштуванню безробітних.

Цільові фонди на регіональному рівні мають свою специфіку, їх функціонування залежить від факторів, які відіграють вирішальну роль у формуванні та використанні коштів фондів. До таких факторів можна віднести:

- економічний потенціал регіону;

- демографічна ситуація;

- платоспроможність платників;

- контроль за платниками внесків.

Чернігівське обласне відділення Фонду загального державного соціального страхування України на випадок безробіття у 2003 р. формувало регіональний бюджет на 83%і за рахунок внесків підприємств і організацій, надходження від громадян України та інші доходи склали 17%. Аналогічно іншим цільовим фондам, основним джерелом доходу для Чернігівського відділення Фонду соціального страхування на випадок безробіття є коштів підприємств та організацій, тому питання своєчасних і повних надходжень від них для фонду є дуже важливим.

Кількість зайнятого населення області станом на 2003 р. - 577,7 тис., що становить 41% від загальної чисельності населення області. Частка у безробітного населення складає 11,5% і від економічно активного населення становить 11,5%. У 2001 р. на обліку служби зайнятості Чернігівської області перебувало 34,7 тис. сільських мешканців, це 47% від всіх зареєстрованих незайнятих громадян, що вище аналогічного показника міст. Високий рівень безробіття в сільській місцевості зумовлений такими обставинами: відсутність коштів та знарядь для продуктивної діяльності;

- недостатня активність та рівень інформованості по питаннях працевлаштування.

Більшість жителів сільської місцевості отримали земельні ділянки з середнім розміром 1,5 га. Незважаючи на це звертаються до служб зайнятості з питань працевлаштування і реєструються як безробітні. Згідно з результатами опитувань майже кожен четвертий з жителів сільської місцевості має сертифікат на земельний пай. Така ситуація області сприяє поглибленню безробіття, хоча сільське населення має можливість працювати на одержаній землі або віддати її в оренду і отримувати плату за тимчасове користування. Місцева влада повинна сприяти сільським підприємцям в одержанні позик під низький відсоток. Відділенню фонду соціального страхування на випадок безробіття Чернігівської області необхідно приділяти більше уваги незайнятому населенню, виявляти причини незайнятості та знаходити шляхи її ліквідації [34].