Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку

Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку

Еволюція розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні. Платники фіксованого сільськогосподарського податку в Україні. Визначення основних проблем та перспектив розвитку фіксованого сільськогосподарського податку.

Рубрика	Финансы, деньги и налоги
Вид	курсовая работа
Язык	украинский
Дата добавления	06.03.2012
Размер файла	1,7 M

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку

Зміст

Вступ
1. Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку
2. Становлення фіксованого сільськогосподарського податку в Україні
3. Аналіз розвитку фіксованого сільськогосподарського податку в Україні
3.1 Платники фіксованого сільськогосподарського податку в Україні
3.2 Розвиток фіксованого сільськогосподарського податку в 2005 році
4. Визначення проблем та перспектив розвитку фіксованого сільськогосподарського податку
Висновки
Література

Вступ

фіксований сільськогосподарський податок

Актуальність теми курсової роботи. Реформування колективних сільськогосподарських і створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснозаних на приватній власності, потребує від підприємств вишукування шляхів виходу з кризи, поліпшення фінансового стану. Останніми роками більш як 90% підприємств -- виробників сільськогосподарської продукції були збитковими і нерентабельними, залишилися без джерел формування фінансових ресурсів. Рівень виробництва продукції зменшився майже вдвічі. Всі економічні показники погіршилися. Тому об'єктивною і невідкладною стала потреба створення державою оптимальних умов всім товаровиробникам сільськогосподарської продукції незалежно від форм власності й господарювання. Для сприяння сільськогосподарському виробникові важливе значення має наявність відповідного податкового механізму, який має враховувати специфіку аграрного виробництва. У межах загальної концепції державного регулювання сільського господарства Законом від 17 грудня 1998 року запроваджений фіксований сільськогосподарський податок. На відміну від інших видів податків та зборів він охопив практично всі ло-датки та відрахування, які методологічно можна було у нього включити (крім непрямих податків, прибуткового податку з громадян). Даний Закон значною мірою спрощує механізм сплати податків, а зменшенню податкового навантаження сприяло насамперед часткове або повне звільнення від сплати цього податку. Однак головна цінність будь-якого податкового закону полягає у виконуваній ним функції соціальної справедливості. Саме у цьому проявилась обмеженість фіксованого сільськогосподарського податку, адже не всі включені до його складу податки безпосередньо залежали від площі сільськогосподарських угідь, окремі -- і від результатів діяльності аграрного підприємства, інших параметрів.

Метою даної роботи є розгляд сутності особливостей застосування фіксованого сільськогосподарського податку в Україні.

1. Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку

Розглядаючи еволюцію розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, слід зазначити, що часті зміни у податковому законодавстві не привели до якісних змін в оподаткуванні цієї галузі. Переважно зміни в оподаткуванні забезпечували виконання фіскальної функції податків і меншою мірою -- стимулювальної. Про що свідчить нерентабельність виробництва у сільському господарстві упродовж 1996--1999 років [19].

Поряд з іншими факторами часті зміни в системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників зробили їх практично неплатоспроможними. З огляду на це було продовжено пошуки такого податкового механізму, завдяки якому можна було б зменшити податковий тиск на виробників сільськогосподарської продукції та зацікавити їх у підвищенні ефективності господарювання.

Такий стан потребує перегляду наявних податкових принципів, обгрунтування оптимального податкового рівня.

Цим проблемам присвячені наукові праці відомих вчених-економістів, зокрема О.А. Бугуцького, Й.С. Завадського, О.І. Здоровцова, 1.1. Лотоцького, П.Т. Саблука, М.М. Чорнобая, К.І. Якубата інших. Однак, незважаючи на численні наукові розробки, проблема аналізу податкової системи сільськогосподарських підприємств не дістала системного розв'язання, а тому й надалі залишається актуальною і є предметом нашого дослідження.

Непослідовність і некомплексність ринкових реформ в Україні разом з об'єктивними чинниками зумовили негативні наслідки, а саме: значне скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та зниження життєвого рівня населення. Тому вважаємо за потрібне приділити увагу проблемі визначення і впровадження у життя ефективної системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.

Характеризуючи податкову систему України, треба наголосити, що вона недостатньо відпрацьована, внаслідок чого виникають суперечності у податкових відносинах, тому, беручи усе це до уваги, на всіх рівнях здійснюється пошук напрямків удосконалення податкових механізмів. Результатом таких пошуків було прийняття Верховною Радою України 17 грудня 1998 року Закону "Про фіксований сільськогосподарський податок" (зі змінами і доповненнями).

Практично такий підхід логічно було б назвати методом "шокової терапії", адже держава пішла на безпрецедентний крок, який цілком і повністю розходиться з практикою як вітчизняного, так і світового оподаткування, лише тому, що в усіх розвинених країнах давно відмовилися від єдиного податку [19].

У чому полягає неординарний, нестандартний підхід з точки зору методів підходу оподаткування: насамперед тому, що як об'єкт оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку виступає площа сільськогосподарських угідь.

По-друге, фіксований податок включає сплату чотирьох видів податків (податку на прибуток, плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів, комунального податку та восьми видів збору різного характеру, серед яких -- збір за геологорозвідувальні роботи, обов'язкове пенсійне страхування, спеціальне використання природних ресурсів та інших).

Прийняття цього Закону було підставою, з якої розпочалася робота з правового забезпечення економічної реформи в АПК, зокрема Законом передбачалося що 70% надходжень спрямовується в державні цільові фонди, 30% -- до місцевого бюджету, при цьому 68% із 70% -- прямим призначенням спрямовується до Пенсійного фонду, 2% -- на соціальне страхування.

Намітилася стабільна тенденція до збільшення податкових надходжень від сплати фіксованого сільськогосподарського податку. Так, у звітному 2003 році від аграрного сектору надійшло на 1 млрд. 850 млн. грн. більше, ніж у 2002 році.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок 12 податків і зборів, що значно спрощує механізм нарахування та сплати податків і, в свою чергу, стимулює розвиток малих форм аграрного виробництва, до яких належать і фермерські господарства. Нескладний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку значно спрощує діяльність аграріїв, звільняє від потреби вести громіздкий податковий облік, заповнювати значну кількість податкових декларацій і економить час. Крім того, якщо не змінюється площа землі в обробітку господарства, то й розмір податку залишатиметься постійним із року в рік.

Слід зазначити, що до 1 січня 2001 року платники податку звільнялися від сплати 30% нарахованого фіксованого сільськогосподарського податку. Ці кошти накопичувались на окремому рахунку й використовувалися лише на цільові потреби, на розширення виробництва. Такі кошти можна назвати податковим кредитом або безпроцентною позикою на удосконалення аграрного сектору. Багато сільськогосподарських підприємств скористалися цими коштами для поповнення машинно-тракторного парку свого господарства й придбання інших необхідних засобів виробництва.

Фіксований сільськогосподарський податок сприяє зменшенню податкового тиску. Розрахунки свідчать, що фіксований сільськогосподарський податок значно нижчий, ніж суми податків, у рахунок яких він сплачується.

Розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку проводять з урахуванням того, що:

-- об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком виступає площа сільськогосподарських угідь, яка перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, в тому числі на умовах оренди, якщо орендодавець не є платником фіксованого сільськогосподарського податку;

-- належна до сплати сума фіксованого сільськогосподарського податку визначається платниками цього податку, виходячи зі ставок податку, площі наявних сільськогосподарських угідь та їхньої грошової оцінки;

-- ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з розрахунку на 1 га сільгоспугідь у відсотках від їхньої грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ -- 0,5%, для багаторічних насаджень -- 0,3%.

Тут простежується перший негативний момент. Доцільно провести нову грошову оцінку землі, адже з 1995 року якість ґрунтів змінилась, і земля має дохід значно менший, ніж раніше.

Також недоліком цього податку є однакова методика розрахунку, яка не враховує фінансового стану господарства. За своєю економічною суттю фіксований сільськогосподарський податок є різновидом земельного податку. 1 цей податок повинен сплачуватися господарством навіть при отриманні збитків від його діяльності.

З іншого боку, розмір податку чітко визначений протягом зазначеного законом терміну, що дає змогу власникам сільськогосподарських підприємств та потенційним інвесторам розраховувати результати фінансово-господарської діяльності на майбутнє, планувати результати від вкладання коштів у сільське господарство.

Позитивними сторонами запровадження фіксованого сільськогосподарського податку є:

1. Спрощення механізму нарахування і сплати. Принцип нарахування фіксованого сільськогосподарського податку зводиться до простих арифметичних дій, які виконуються множенням кількості гектарів сільськогосподарських угідь певної категорії на їхню грошову оцінку й ставку фіксованого сільськогосподарського податку.

2. Незалежність розміру від результатів фінансово-господарської діяльності підприємств, що дає їм можливість "прогнозувати доходи, раціонально здійснювати матеріальні і фінансові вкладення.

3. Можливість сплати у грошовій або натуральній формі. Платники фіксованого сільськогосподарського податку у разі сплати його в натуральній формі можуть частину податку спрямувати для виплати пенсій пенсіонерам сільськогосподарською продукцією за їхньої згоди. У першому і другому кварталі платники зобов'язані вносити по 10% річних призначень, у третьому і четвертому -- відповідно 50 і 30. Отже, у першому півріччі можлива переважно сплата податку грошима або продукцією тваринництва.

4. Зменшення суми річних призначень зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку на 30% на період до 2001 року.

5. Можливість для платників фіксованого сільськогосподарського податку здійснювати оплату праці своїх працівників без проведення нарахувань на фонд заробітної плати.

Крім таких позитивних ознак, фіксований сільськогосподарський податок містить багато негативних.

По-перше, цей платіж запроваджений замість податків з різною базою оподаткування, яка в різних господарствах може значно відрізнятися. Якщо раніше оподатковувалися прибуток, земельні угіддя, потужність транспортних засобів, заробітна плата, виручка від реалізації, то тепер усе зводиться до оподаткування землі.

Крім того, зазначені об'єкти оподаткування не є постійними, значення їх змінюється у процесі господарської діяльності. У 1999--2000 роках фіксований сільськогосподарський податок перетворився у внески до Пенсійного фонду (68%) і Фонду соціального страхування (2%). Сума внесків у зазначені фонди повинна залежати, як в усіх країнах, від суми нарахованої зарплати, а не від кількості й якості земельних угідь.

По-друге, механічне зменшення кількості податків не завжди означає спрощення податкової системи. Для більшості зарубіжних країн характерна численність платежів. Наприклад, в Японії справляється 55 різних податків і зборів, в Австрії -- 95. Через систему платежів з різними базами, об'єктами, ставками, порядком розрахунків, джерелами сплати держава має змогу регулювати економічні процеси, стимулювати виробництво тих чи інших продуктів. Використовуючи один чи кілька податків, зробити це неможливо3.

По-третє, на нашу думку, передбачуване зменшення податкового тиску удвічі або втричі для сільськогосподарських товаровиробників відчутного ефекту не матиме. Це пов'язано з тим, що раніше у розрахунках таких підприємств переважали бартерні операції і через брак коштів значна частина податків не сплачувалася, а осідала в картотеці. Тому суму фіксованого сільськогосподарського податку необхідно порівнювати з сумами фактично сплачуваних податків і зборів, а не нарахованих. Крім того, сплата фіксованого сільськогосподарського податку натурою сприятиме ще більшій бартеризації економіки України, що є негативним явищем.

По-четверте, недоліком запровадження фіксованого сільськогосподарського податку, як, до речі, і більшості платежів, слід вважати й непідготовленість підзаконних актів. Незважаючи на те, що цей платіж запроваджений 1 січня 1999 року, положення про порядок його справляння і обліку затверджене постановою Кабінету Міністрів України 23 квітня 1999 року.

По-п'яте, несільськогосподарські виробники мають змогу вибирати два варіанти спрощеної системи оподаткування: зі сплатою податку на додану вартість або без сплати податку на додану вартість. А платники фіксованого сільськогосподарського податку усі практично залучені до громіздкого механізму оподаткування податком на додану вартість.

Зважаючи на характер вищезазначених недоліків, потребує негайного удосконалення насамперед система розрахунків за продукцію. Сьогодні гостро стоїть питання про внесення пропозицій щодо застосування біржових цін при сплаті цього податку, по-перше, тому що в ринкових умовах рівень цін практично спрогнозувати неможливо [22].

По-друге, в аграрному секторі необхідно ширше і об'єктивно застосовувати форс-мажорні обставини, що дасть змогу законодавчо урегулювати відстрочку сплати фіксованого сільськогосподарського податку в разі явищ надзвичайного характеру: пошкодження посівів, інфекційних захворювань або загибелі тварин, і нарешті, поширення норми закону про фіксований сільськогосподарський податок на новостворені суб'єкти господарювання під час реформування.

Назріла потреба державної підтримки сільського господарства як пріоритетної галузі економіки. Як перші кроки слід розцінювати прийняття Верховною Радою України Закону "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001--2004 років"4, де визначено головні заходи щодо забезпечення дохідності вітчизняних товаровиробників через систему дотацій та субсидій, особливості кредитування села.

Відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001--2004 років" передбачено до 2004 року збереження чинного порядку оподаткування аграрних підприємств. Однак з поступовим досягненням паритетності цін на сільськогосподарську продукцію і матеріально-технічні ресурси, коли фінансові результати господарської діяльності цих підприємств стануть реальними, виникне потреба у перегляді системи їх оподаткування, зокрема фіксованого сільськогосподарського податку. Це буде потрібно, щоб мати змогу вилучати надлишкову частину прибутку в суб'єктів господарювання, розміщених у кращих природно-економічних умовах. Таким чином буде реалізовуватися регулювальна функція системи оподаткування, через реалізацію якої держава надаватиме дотації підприємствам, що перебувають в об'єктивно гірших умовах.

2. Становлення фіксованого сільськогосподарського податку в Україні

Фіксований сільськогосподарський податок, як і будь-яке нововведення, має як прихильників, так і критиків. Однак його доцільність (або недоцільність), на наш погляд, може бути виявлена і перевірена лише часом. Для будь-яких висновків необхідний ретельний аналіз тенденцій у розвитку нового податку, податкового навантаження та його розподіл між різними категоріями господарств України [21].

Механізм нарахування та сплати фіксованого сільськогосподарського податку визначений у Законі України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та Постанові Кабінету Міністрів України "Про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" від 23 квітня 1999 р. №658. Ці нормативні документи визначають коло платників, механізм нарахування податку (в тому числі порядок перерахунку при зміні площ угідь тощо), звільняють сільськогосподарських виробників до 2001 р. від його сплати (за винятком 68% відрахувань на державне пенсійне страхування та 2% на обов'язкове соціальне страхування).

Які ж попередні підсумки за перше півріччя роботи сільськогосподарських підприємств у нових умовах оподаткування? Як змінилося податкове навантаження порівняно з попередніми періодами? Проаналізуємо ситуацію на прикладі сільськогосподарських виробників Бориспільського району Київської області.

Як видно з табл. 1, у 1999 р. за розрахунком належать до сплати суми фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) в розмірі 1063,2 тис. грн., що становить 48,2% від сум нарахувань до Фонду соціального страхування та Пенсійного фонду 1997 р. і 55,1% від сум 1998 р.

Таким чином, загальне податкове навантаження за 1997-1999 pp. на сільськогосподарських виробників зменшилось, що можна вважати позитивним моментом у фінансовому механізмі стимулювання виробництва продукції сільського господарства і передумовою поліпшення фінансових результатів цих підприємств.

Однак, як свідчать дані табл. 2.2, темп зменшення збитків сільськогосподарських підприємств у 1998 р. порівняно з попереднім роком нижчий за темпи зменшення податкового навантаження. Так, балансовий збиток від реалізації продукції в 1998 р. скоротився на 16,3%, у той час як обсяги сплачених податків зменшились на 20,7%. При цьому витрати підприємств знижуються повільніше, ніж доходи від реалізації їх продукції, що і є визначальним фактором скорочення збитків підприємств на 16,3%.

Про співвідношення темпів зміни податкового навантаження (по податках, які ввійшли до складу ФСП) на сільськогосподарських виробників та результати їх діяльності свідчать дані табл. 2.1

Таблиця 2. 1 Нарахування до Фонду соціального страхування та Пенсійного фонду у господарствах Бориспільського району Київської області по роках, тис.грн.*

Нарахування	1997	1998	1999 (розрахунок 70% ФСП)	1999,	% до
				1998	1997
Фонд соціального страхування	254	208	30,4	14,6	12,0
Пенсійний фонд	1953	1721	1032,8	60,0	52,9
Разом	2207	1929	1063,2	55,1	48,2

*3а даними: ф.№3 Звіт про фінансові результати (зведений по 15 господарствах Бориспільського району Київської області за 1997 та 1998 p.); розрахунок сум фіксованого сільськогосподарського податку на 1999 р.

Таблиця 2.2. Динаміка фінансових результатів господарств Бориспільського району, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, по роках, тис. грн.*

Показники	1997	1998	Відхилення
			Абсолютне	% до 1997
Сума відрахувань до бюджету та позабюджетних фондів	3509	2783	-726	79,3
Обсяги реалізації продукції	10384	10016	-368	96,5
Витрати на виробництво реалізованої продукції	15940	14674	-1266	92,1
Балансовий прибуток (+), збиток (-) від реалізації продукції	-8929	-7474	1455	83,7

*3а даними: ф.№2 Звіт про фінансові результати (зведений по 15 господарствах Бориспільського району за І півріччя 1997, 1998, 1999 р.)

Як видно, обсяги податкового навантаження на сільськогосподарських виробників у часі зменшилися (на 80% порівняно з 1998 p.). Однак про ефективність такого зменшення можна буде зробити висновки лише після закінчення року, що зумовлено специфікою сезонного виробництва.

На даному етапі незаперечний той факт, що оподаткування сільськогосподарських виробників прив'язане до площ та якості угідь господарств. Це спрощує механізм нарахування податку (відносно просте визначення об'єкта), але нараховані податки не виконують свої функції (як свідчать дані табл. З, податкове навантаження практично не диференційоване залежно від результатів діяльності підприємств). Фактично це є доцільним при розрахунку земельного податку, але не дозволяє врахувати результати діяльності, а отже, стимулювати їх поліпшення, наприклад для тваринницьких підприємств, яким не завжди належать великі площі угідь, а фонди оплати праці досить вагомі.

Фактично основне податкове навантаження припадає на великоземельні господарства, які мають великі та якісніші (і відповідно дорожчі) землі.

Проведене дослідження дозволяє визначити як позитивні, так і негативні моменти у запровадженні фіксованого сільськогосподарського податку [23].

До позитивних моментів належать: механізм нарахування та сплати податку значно спрощується, що скорочує витрати як держави, так і підприємств;

значно знизилось податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства (в цілому по Бориспільському району Київської області зниження податкового навантаження становило 80% по 15 господарствах);

незмінність податкової політики держави щодо сільськогосподарських виробників протягом тривалого часу, що вносить стабільність як у роботу підприємств, так і в механізм контролю за справлянням податків;

залежність податку від площ та якості земель спонукає сільськогосподарські підприємства ефективніше використовувати наявні угіддя;

врахування сезонності сільськогосподарського виробництва (найбільші суми податку сплачуються в III та IV кварталах податкового року).

До недоліків запровадження фіксованого податку слід віднести:

неврахування рівня матеріально-технічної бази підприємств та їх забезпеченості трудовими ресурсами;

незважаючи на спрощення податкового обліку та механізму сплати, об'єднання декількох податків в один ставить сільськогосподарські підприємства у значну залежність від його ставки;

найбільш вигідною є натуральна сплата податку, яка здійснюється в кінці року, хоча розрахунки в такій формі менш прогресивні для економіки країни;

Таблиця 2.3. Аналіз співвідношення податкового навантаження та результатів діяльності сільськогосподарських підприємств Бориспільського району*

Колективні сільськогосподарські підприємства	Середня вартість 1 га угідь, грн.	Обсяг реалізації продукції, грн. / 1 грн. вартості угідь	Податкове навантаження (по податках, які увійшли до складу ФСП), грн. / 1 грн. вартості угідь
		1997	1998	% до 1997	1997	1998	1999 (розрахунок)	1998/ 1997, %	1999/ 1998, %
" Бориспільське"	4353	0,03	0,03	100	0,02	0,01	0,01	50	100
Радгосп " Вишеньківський"	2113,9	0,08	0,06	75	0,05	0,04	0,01	80	25
"Іскра"	3191,5	0,17	0,19	111,8	0,04	0,04	0,01	100	25
"Любарецьке"	3043,7	0,06	0,08	133,3	0,01	0,01	0,005	100	50
"Промінь"	3493,7	0,03	0,03	100	0,01	0,01	0,004	100	40
"Сеньківське"	2312,3	0,08	0,08	100	0,05	0,04	0,02	80	50
"Україна"	3322,9	0,1	0,06	60	0,03	0,02	0,01	67	50
"Кучаківське"	1478	0,25	0,19	76	0,09	0,13	0,01	145	7,7
"Вороньків"	2370,9	0,1	од	100	0,04	0,03	0,01	75	33
"Глибоке"	2932,5	0,1	0,1	100	0,04	0,03	0,02	75	67
"Мартусівка"	2883,7	0,12	0,11	91,7	0,03	0,02	0,004	67	20
"Проців"	1562,1	0,14	0,14	ІЈ0	0,02	0,02	0,004	100	20
"Ревне"	2979,5	0,05	0,08	160	0,03	0,02	0,01	67	50
"Кіровське"	2345,2	0,11	0,07	63,6	0,04	0,03	0,01	75	33
"Рогозів"	2646,5	0,08	0,09	112,5	0,03	0,04	0,01	133	25
"Бортничі"	11,6	122,1	93,4	76,5	33,8	37	1,92	ПО	5,2
"Головурів"	2861,4	0,09	0,09	100	0,04	0,04	0,01	100	25
"Іванківське"	1958,3	0,13	0,13	100	0,54	0,58	0,15	107,4	25,9
"Мирненське"	4372,6	0,15	0,1	66,7	0,07	0,05	0,01	71,4	20
" Олександрівка"	13,7	41,25	36	87,3	17,3	14,7	1,91	85	13
"Дударків"	2244,4	0,12	0,12	100	0,3	0,2	0,01	67	5
Всього по району	2215,5	0,07	0,07	100	0,05	0,05	0,01	100	20

* Зведена відомість нарахування ФСП по господарствах Бориспільського району на 1999 р.

слабкий зв'язок окремих складових фіксованого податку з площами та якістю земельних угідь господарств (відрахування на соціальні заходи, податок з власників транспортних засобів тощо);

зниження регулюючої ролі податків у сільському господарстві;

фіксований сільськогосподарський податок не враховує всього спектра соціально-економічних умов перехідного періоду, звільнення від його сплати (за винятком 70% на соціальне страхування) є поки що єдиним тимчасовим заходом держави з огляду на стан економіки;

не зовсім доцільним є включення до складу ФСП окремих податків та платежів (зокрема, за користування природними ресурсами, адже мета їх використання може бути різною, відсутній механізм стимулювання ефективного та економного використання води, інших природних ресурсів).

Таким чином, впровадження фіксованого сільськогосподарського податку, як і будь-яке нововведення, має як позитивні, так і негативні моменти для діяльності сільськогосподарських підприємств. Основним завданням удосконалення податкового механізму в сільському господарстві має стати більша диференціація ставок податку з урахуванням не тільки обсягів та якості земельних угідь, а й матеріально-технічної бази, рівня доходів та платоспроможності, життєвого циклу підприємства, чисельності його працівників, видів продукції. Ці заходи дозволять посилити регулюючу та стимулюючу функції податків у сільському господарстві. Аграрний сектор вимагає постійної уваги та регулювання з боку держави як специфічна та пріоритетна галузь в економіці України.

3. Аналіз розвитку фіксованого сільськогосподарського податку в Україні

3.1 Платники фіксованого сільськогосподарського податку в Україні

Із запровадженням у податковій системі сільського господарства фіксованого сільськогосподарського податку виникає необхідність удосконалення порядку віднесення суб'єктів оподаткування до числа платників цього податку. Це зумовлене не лише об'єктивними, а й суб'єктивними чинниками, вплив яких відчувається через недосконалість Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Треба зазначити, що в публікаціях вітчизняних науковців проблема віднесення сільськогосподарських підприємств до платників фіксованого сільськогосподарського податку належним чином не розглядається. Дехто з авторів, зокрема Д.І. Дема, Ю.Ю. Сус, аналізуючи позитивні й негативні сторони фіксованого сільськогосподарського податку, вважає, що основну ваду цього податку закладено в методологічному підході до його запровадження, оскільки введення податку усуває можливість застосування прибутку, праці, власності та інших ресурсів як об'єктів оподаткування. Не заперечуючи такого погляду на наявну проблему, окремо слід вказати й на недоліки, що простежуються при визначенні платників цього податку. Тут ідеться про інший елемент системи оподаткування, що у порівнянні з думкою згаданих авторів має не менш важливе значення як для суспільства загалом, так і для податкової системи зокрема [22].

Безперечно, якщо об'єкт оподаткування може залишатися постійним чи змінюватися через об'єктивні причини, то на суб'єкт оподаткування можуть впливати суб'єктивно-психологічні чинники. Одним із них, на нашу думку, слід вважати й бажання платників ухилитися від сплати - податку. Саме це й може спонукати суб'єктів господарювання використовувати прогалини у чинному законодавстві та вважатися платниками фіксованого сільськогосподарського податку в поточному періоді. І лише наступного року, за діючого порядку, їх уже не можна буде відносити до числа платників цього податку.

Треба визнати, що проблема ця залишається не розв'язаною від часу запровадження фіксованого сільськогосподарського податку. І це при тому, що до зазначеного закону неодноразово вносилися зміни.

З огляду на вагу аналізованої проблеми метою наукової статті є дослідження наявного порядку визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку, виявлення особливостей, які впливають на їхню чисельність і структуру надходження коштів до бюджету, а також обґрунтування пропозицій з унеможливлення ухилень від оподаткування [19].

При з'ясуванні критеріїв, за якими суб'єкта господарювання можна віднести до платника фіксованого сільськогосподарського податку, важливою, на нашу думку, є практична реалізація цього питання у чинному податковому законодавстві, постановах Кабінету Міністрів України та нормативних актах Державної податкової адміністрації України. Так, за Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які виготовляють (вирощують), переробляють та збувають сільськогосподарську продукцію, в яких сума, одержана від реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50% від загальної суми валового доходу підприємства2.

До речі, постановою Кабінету Міністрів України №658 від 29 квітня 1999 року, з подальшими змінами, цю вимогу закону дещо розширено і передбачено додатковий критерій для визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до цієї постанови платниками вважаються зазначені сільгоспвиробники "за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень)".

Крім зазначеного вище, до платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок і землекористувачі, зокрема орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Як видно із вимог закону, основним критерієм віднесення господарств до платників фіксованого сільськогосподарського податку є наявність виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції. Проте перед тим, як займатися цим видом діяльності, суб'єкт господарювання має бути віднесений органами статистики до сільськогосподарського товаровиробника з наданням останньому відповідного статистичного коду. Безперечно, усі ці критерії мають розглядатися в комплексі, бо кожен із них лише доповнює один одного і не може бути відособленим від іншого.

Не менш важливим критерієм, який безпосередньо впливає на визначення платника податку, є сума валового доходу, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік. Відповідно до закону її розмір має перевищувати 50% від загальної суми валового доходу сільськогосподарського підприємства [20].

Тут необхідно зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України № 658 від 23 квітня 1999 року затверджено Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку. Цим положенням визначено, що до валового доходу, одержаного від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, входять:

-- вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва;

-- вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

-- вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

-- вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Виходячи з вимог наведених законодавчих і нормативних актів на прикладі господарств, що знаходилися на території Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, розглянемо відповідність їх критерію платників фіксованого сільськогосподарського податку при переході на його сплату в 1999 році за ознакою походження валового доходу (див. табл.).

З таблиці видно, що всі господарства цілком відповідають статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Причому найчисельнішою є група господарств, у яких частка валового доходу, одержаного від реалізації сільськогосподарської продукції, становить від 80,0 до 90,0%. Тож у 16 господарствах, які увійшли до цієї групи, частка валового доходу, одержаного від реалізації сільськогосподарської продукції, у середньому становить 84,2%. Окремі господарства, які нами внесено до останньої групи, у 2004 році одержували доходи практично лише від реалізації сільськогосподарської продукції. Так, у 5 господарствах, що становлять цю групу, частка валового доходу, одержаного від реалізації сільськогосподарської продукції, була на рівні 98,5%.

Таблиця 3.1. Частка валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2004 рік*

Групи господарств за часткою валового доходу від с/г продукції, %	Кількість господарств у групі	Загальна сума валового доходу, тис. грн.	Валовий дохід від с/г продукції власного виробництва	Валовий дохід від іншої реалізації
			тис. грн.	у% до загального валового доходу	тис. грн.	у % до загального валового доходу
1	2	3	4	5	6	7
До 50,0	2"	-	-	-	-	-
50,0 - 60,0	2	1296,6	734,7	56,7	561,9	43,3
60,0 -- 70,0	14	14045,0	9246,3	65,8	4798,7	34,2
70,0 - 80,0	14	8981,1	6807,3	75,8	2173,8	24,2
80,0 -- 90,0	16	8061,2	6790,9	84,2	1270,3	15,8
90,0 і більше	5	5450,0	5369,6	98,5	80,4	1,5
Усього	53	37833,9	28948,8	76,5	8885,1	23,4

За нашими підрахунками, до числа платників фіксованого сільськогосподарського податку справді увійшли господарства, які здійснювали свою діяльність у галузі сільського господарства. Воднораз відпала можливість зловживань із боку інших підприємницьких структур, які в різні періоди дії податкової системи мали можливість використовувати пільги, передбачені для сільськогосподарських підприємств. Тут ні в якому разі не слід розуміти, що встановлений Верховною Радою України фіксований сільськогосподарський податок розглядається нами як пільга, надана сільгоспвиробникам.

Однак треба визнати, що із запровадженням фіксованого сільськогосподарського податку сільгоспвиробники набагато зменшили платежі до бюджету. За нашими обчисленнями, окремі сільськогосподарські підприємства Хмельницької області стали сплачувати фіксованого сільськогосподарського податку у 4, 7, 24 і 89 разів менше від податків, сплачених у 2003 році.

Мабуть, із вказаних причин слушним є твердження про те, що для виробників галузі нині створено спеціальний режим в оподаткуванні, який, на нашу думку, необхідно визнати ще й сприятливим. Цілком зрозуміло, що це тимчасовий захід, до якого вдалася держава, але він водночас вимушений, що теж треба визнати. Це підтверджується й самим Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок", який діє лише до 2004 року.

Проте, на нашу думку, вказаною датою обмежуватися недоцільно. Вважаємо, що цей термін необхідно подовжити щонайменше на п'ять років.

Окремо слід звернути увагу й на інший, не менш важливий аспект фіксованого сільськогосподарського податку. Тут мається на увазі пропорційність зменшення податкових сум для всіх сільгоспвиробників при переході на сплату фіксованого сільськогосподарського податку.

Нами підраховано, що фінансово стійкі господарства, які мають менші площі земельних угідь, сплачують фіксованого сільськогосподарського податку у кілька разів менше від підприємств, які мають більші площі. І це при тому, що до запровадження фіксованого сільськогосподарського податку ці господарства сплачували податки майже на одному рівні. Звісно, що за таких умов сплати відчувається суб'єктивний підхід, який не ставить у однакові умови всіх суб'єктів оподаткування.

Безумовно, врегулювати це питання можна за умови внесення змін до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" у частині визначення платника податку. Тут доречно зауважити: оскільки законом передбачено, що платниками є господарства за наявності у них сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), то, на нашу думку, було б доцільно ввести обмеження щодо мінімальної площі цих угідь. Тобто платником податку може вважатися особа, яка має мінімальну (та більшу від мінімальної) площу сільськогосподарських угідь [22].

Для визначення мінімальної площі сільськогосподарських угідь можна використовувати різні розрахунки. Проте нині доцільно обмежитися пропонованим. Вважаємо, що мінімальна площа угідь може обчислюватися у розрахунку на одного працівника господарства. При цьому за мінімальну площу сільськогосподарських угідь можна брати середній розмір земельного паю, що припадає на одного пайовика відповідного району. Це значно спростить розрахунок, бо такі дані є у кожному районі. Причому навіть за умови, якщо сільськогосподарські угіддя знаходяться в інших районах, ніж сам суб'єкт господарювання, це не призведе до ускладнень в обчисленні.

Воно може здійснюватися таким чином. При віднесенні суб'єкта господарювання до платника фіксованого сільськогосподарського податку необхідно ілощу, яка припадає у середньому на одного пайовика району, помножити на середньоспискову чисельність працівників господарства. Визначена у такий спосіб розрахункова площа зіставляється з фактичною наявністю сільськогосподарських угідь суб'єкта господарювання. На підставі цього розрахунку податковою інспекцією робиться висновок про віднесення (чи відмову про віднесення) господарства до платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Вважаємо, що пропонований спосіб визначення мінімальної площі угідь для одержання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку доцільно запровадити для всіх сільгосптоваровиробників. Таке обмеження у запровадженні мінімальної площі угідь для визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку на першому етапі може призвести до зменшення їхньої кількості, але це буде об'єктивно і справедливо. Воднораз треба визнати, що запропонований порядок визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку менш трудомісткий, більш конкретний, наочний і запобігає ухиленню від оподаткування [21].

На виняткову увагу заслуговує й інший порядок, який стосується переходу платника фіксованого сільськогосподарського податку на загальноприйняту систему оподаткування. Це вже інший бік проблеми. Але вона також безпосередньо стосується критеріїв визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Треба зауважити, що перехід із категорії платника фіксованого сільськогосподарського податку на загальноприйняту систему оподаткування має важливе практичне значення. Причому за чинного законодавства, на нашу думку, при переході на загальноприйняту систему оподаткування повністю не враховуються інтереси бюджету.

Так, за законом у разі, коли у звітному періоді валовий дохід від операцій із реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 50% загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Із вимог закону очевидно, що платник фіксованого сільськогосподарського податку, яким він зареєстрований за даними минулого звітного періоду, має можливість протягом поточного року здійснювати всі види діяльності, зокрема найприбутковіші. Причому жодна з них може не належати до видів, що підпадають під операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки.

Передусім це може стосуватися дрібних приватних агроформувань, у яких не лише немає досвіду виробництва сільськогосподарської продукції, а й відповідних фахівців. І тоді цілком очевидно, що такий суб'єкт тільки використовуватиме спеціальний режим оподаткування для зменшення платежів до бюджету, адже протягом поточного звітного періоду матиме можливість проводити розрахунки з бюджетом як сільськогосподарський товаровиробник. Причому робитиме він це на законних підставах. І аж після закінчення звітного року стане очевидно, що в платника не витримано критерію щодо величини валового доходу, одержаного від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, який, нагадаємо, має становити не менш як 50%. У цьому разі суб'єкт господарювання у новому звітному році має перейти на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), що справляються при загальноприйнятій системі оподаткування.

Із вищевикладеного та практичних міркувань стає зрозумілим, що закладена у законі вимога про перехід на загальноприйняту систему оподаткування занадто спрощена. Теоретично можна припустити, що вона розраховувалася на тіюрми господарювання, які традиційно існували на селі. Але з проведенням реформування колективних сільськогосподарських підприємств, що відбулося відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 3 грудня 1999 року, ситуація з платниками фіксованого сільськогосподарського податку суттєво змінилася.

Зазначені негативні чинники поставили у невигідне становище й бюджет. На наш погляд, позитивно розв'язати проблему бюджетних втрат можна традиційним способом. Для цього у законодавчому порядку необхідно передбачити іміни до чинного законодавства. Цими змінами має бути зобов'язано суб'єктів -осподарювання, які вважалися платниками фіксованого сільськогосподарського податку протягом звітного року, після його закінчення провести уточнений гччний перерахунок із податкових зобов'язань. При підтвердженні сільськогосподарським товаровиробником статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку він і наступного року залишатиметься ним, не проводячи при ньому ніяких доплат за поточний рік.

На відміну від господарств, які підтвердили статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, суб'єкти господарювання, у яких сума валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва -а продуктів її переробки за поточний рік не перевищує 50%, мають проводити оплату податків, передбачених для загальноприйнятої системи оподаткування. Гума цих податків має визначатися за уточненим річним перерахунком, що наведений нами вище. Це дасть змогу зменшити як бюджетні втрати, так і кількість ухилень від оподаткування.

Неврегульованим залишається й питання щодо примусового переведення платника фіксованого сільськогосподарського податку на загальноприйняту систему оподаткування. Йдеться про суб'єктів підприємництва, які з різних причин арифметичні помилки при підрахунках тощо) вказали у бухгалтерській та статистичній звітності дані, що дають їм підстави вважатися платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Якщо врахувати, що бухгалтерська звітність сільськогосподарськими підприємствами до податкової інспекції не подається, то є підстави сподіватися, що такий платник може залишатися на фіксованому сільськогосподарському податку і понад рік. Цей факт може бути виявлений державною податковою інспекцією аж під час документальної перевірки.

Певно, що в цьому разі невчасний перехід із фіксованого сільськогосподарського податку на загальноприйняту систему оподаткування розцінюватиметься як порушення. Проте складним, на нашу думку, залишиться питання про застосування (чи не застосування) штрафних санкцій до такого платника. Адже він, по суті, не ухилявся від оподаткування, а й далі сплачував фіксований сільськогосподарський податок. Із практичних міркувань треба визнати, що контролюючий орган такого випадку не залишить поза увагою. За таких умов сільськогосподарське підприємство змушене буде сплачувати не лише донараховані податки, а й штрафні санкції. Але ж тоді постає питання: а для чого вдаватися до таких крайніх заходів, коли все можна врегулювати законодавчо?

Не заперечуючи в принципі відповідальності за сплату податків, треба наголосити, що вона має бути передбачена для всіх, хто причетний до їхнього обчислення, сплати, контролю, роз'яснення тощо. З позицій захисту інтересів сільськогосподарських товаровиробників, на нашу думку, слід передбачити механізм переходу платника фіксованого сільськогосподарського податку на загальноприйняту систему оподаткування. Для цього доцільно законодавчо встановити строки, до яких платник фіксованого сільськогосподарського податку має визначитися із сумою валового доходу, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний період і письмово повідомити податковий орган про вибрану ним систему оподаткування на наступний рік. Причому такі заяви мають подавати усі платники фіксованого сільськогосподарського податку. Це дасть змогу бухгалтерській службі сільськогосподарського підприємства спільно з працівниками податкової інспекції прийняти правильне рішення щодо оподаткування на наступний рік. У кінцевому результаті у виграші залишаться як платники, так і держава. Адже за цих умов забезпечується можливість вчасного одержання податків.

3.2 Розвиток фіксованого сільськогосподарського податку в 2005 році

Хто має право претендувати на ФСП

Відразу поспішаємо повідомити читачів, що з 01.01.05 р. право платити ФСП є і в юридичних, і у фізичних осіб -- СПД. Щоправда, чимало умов поставили наші законодавці перед бажаючими платити ФСП. Але про все по порядку.

Умова № 1. Щоб перевірити себе, не треба проводити хитромудрі розрахунки або шукати коди видів діяльності. Режимом сплати ФСП не можуть користуватися особи, зареєстровані на територіях вільних економічних зон і територіях пріоритетного розвитку (п. 6 ст. 2 у новій редакції). Крім того, Закон про ФСП у післяноворічній редакції заборонить сплачувати сільгоспподаток особі, що "підпадає під регулювання законів, які встановлюють економічний (податковий) або міграційний режим, відмінний від загального щодо такої особи або території, на якій вона знаходиться". Кого ж, цікаво, стосується останнє обмеження? Можливо, єдинників, які захотіли б сплачувати разом з єдиним податком ще й ФСП? Чи, може, ця норма покликана зробити "тернистим" шлях єдинників до ФСП, тобто зобов'яже їх йти не меншим колом (відразу відмовившись від єдиного податку на користь ФСП), а більшим (спочатку перейти зі спрощеної системи на загальну, і тільки потім реєструватися платником ФСП)? Точно можна сказати лише одне: ФСП дозволили сплачувати тим СПД, які з 01.01.05 р. почнуть використовувати спеціальний режим ПДВ з оподаткуванням за ставкою 10% (п. 5 листа № 22207).

Умова № 2. Потрібно бути "сільськогосподарським підприємством у розумінні цього визначення, викладеного у статті 8і Закону України "Про податок на додану вартість" (ст. 2 Закону про ФСП у редакції Закону № 1878). Звернемося до пункту 81.1 Закону про ПДВ (у редакції після 01.01.05 p.): під "сільгосппідприємством" тут розуміють "будь-яку юридичну або фізичну особу, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг", визначених у статті 8. Ми навели цю інформацію в таблиці на стор. 10, у такій формі її краще сприймати.

Остаточно розставити крапки над "і" повинен КМУ (пп. 8і. 13.8 Закону про ПДВ у післяноворічній редакції), використовуючи при цьому групи 01.1 -- 01.4 розділу 0.1, а також розділу 02 і 05 КВЕД. На жаль, поки такого переліку немає.

Більше того, згідно з пп. 8. 13.7 оновленого Закону про ПДВ "діяльністю у сфері сільського господарства, рибальства чи лісового господарства вважається діяльність з обробки чи переробки продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського господарства, рибальства, а також лісового господарства (тільки у частині обробки (переробки) дикорослих грибів та ягід), за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо таким платником податку".

Умова №3. Займатися одним (або декількома) із згаданих видів діяльності треба не іноді і як-небудь, а постійно. Частка доходів від сільськогосподарської діяльності повинна бути дуже високою: "загальна вартість продажу (поставки) особою сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) власного виробництва за 12 поточних календарних місяців, попередніх місяцю, в якому здійснюється податкова реєстрація, дорівнює або є вищою за 75 відсотків від загальної вартості продажу (поставки) усіх товарів (послуг) за такий самий період". Ми спеціально наводимо дослівно цю норму нової редакції ст. 2 Закону про ФСП (далі -- правило 75%). На думку ДПАУ, висловлену в п. 2 листа № 22207, аналогічна вимога є і в чинній редакції Закону про ФСП. Однак погодитися з такою точкою зору не можна: у сучасній ст. 2 Закону про ФСП записана лише схожа норма, і за змістом вона істотно відрізняється від наведеної.

Види діяльності у сфері сільського і лісового господарства, рибальства та супутніх послуг згідно із Законом про ПДВ

№ п/п	Сфера діяльності	Види діяльності
1	Сільське господарство	-- діяльність з виробництва продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також діяльність з вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах); грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей; -- діяльність з виробництва продукції тваринництва, а саме свійської худоби, у тому числі (але не виключно) продукції птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів та змій, інших їстівних ссавців, птахів та плазунів
2	Лісове господарство (лісництво)	-- діяльність із садження, вирощування чи зрубування дерев або чагарників та догляд за ними (крім зрубування дерев чи чагарників у межах Кримських та Карпатських гір), збирання дикорослих грибів та ягід
3	Рибальство	-- виловлювання прісноводної (лиманної) риби чи інших прісноводних (лиманних) та їх розведення; -- збір мушлів, вустриць, ракоподібних, жаб, дикорослих водоростей та діяльність з їх розведення
4	Послуги, супутні сільськогосподарській продукції	Послуги із: -- сіяння та садження рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; -- пакування та підготовки до продажу, в тому числі сушіння, очистки, розмелювання, дезінфекції та силосування сільськогосподарської продукції; -- зберігання сільськогосподарської продукції; -- вирощування, розведення, відгодівлі та забою свійської худоби, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; -- надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання такої техніки в оренду (лізинг); -- надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме загальноуправлінського значення (з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління), а також збуту (продажу, поставки) сільськогосподарської продукції, вирощеної, відгодованої, виловленої або зібраної (заготовленої) безпосередньо таким платником податку; -- знищення бур'яну та шкідливих комах, обробки посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також з використання засобів захисту тварин; -- експлуатації меліоративного (зрошувального) та іригаційного обладнання для посівних площ та сільськогосподарських угідь