Перша відмінність. Доходи від реалізації продукції переробки: чи залишаться вони "сільськогосподарськими" після 01.01.05 р.

До 01.01.05 р. однією зі складових частин доходу від сільгоспдіяльності була сума "одержана від реалізації продуктів переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва". Однак після нового року згадка про цю складову безслідно зникне. Тобто з 01.01.05 р. доходи від реалізації масла, яке сільгосппідприємство виготовило зі свого ж молока, перестануть підвищувати сільгоспдоходи. І звичайно, вони посприяють відмові від сплати ФСП. Формально саме так. Щоправда, є надія, що спеціалісти ДПАУ поважно поставляться до таких доходів. У всякому разі щодо спеціального режиму з ПДВ, який заплановано ввести з 01.01.05 р., ДПАУ в листі № 21816 роз'яснила: "До обсягів оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг), властивих діяльності у сфері сільського господарства... включаються обсяги з поставки (продажу) продукту діяльності з обробки чи переробки, одержаного в результаті діяльності в сфері сільського господарства, якщо така продукція виготовлена з власної сільськогосподарської сировини безпосередньо таким сільськогосподарським підприємством". Але ж як і в ситуації з ФСП, прямо із Закону про ПДВ такий висновок не випливає. Так що останнє слово за ДПАУ, віримо, що воно прозвучить вчасно.

Друга відмінність. Доход від супутніх послуг = Доход від сільгоспдіяльності

До нового року доход від надання супутніх послуг не відносили до сільгоспдоходу. З настанням 2005 року деякі послуги платник ФСП може надавати: окрім грошей, це буде ще й додатковим шансом залишитися на сільгоспподатку.

Третя відмінність. Все ще 75%, але вже не від валового доходу

До 01.01.05 р. обсяг сільгоспдоходу треба було порівнювати із загальним валовим доходом підприємства. Після нового року-- із загальним доходом від поставки всіхтоварів (послуг). Так що різноманітні позареалізаційні доходи з 2005 року не повинні вплинути на право стати платником ФСП (або залишитися таким).

Новий період, за який потрібно проводити розрахунок 75%

Чинне формулювання у статті 2 Закону про ФСП говорить про попередній звітний (податковий) рік. Після нового року доведеться рахувати доходи за 12 поточних календарних місяців, попередніх місяцю, в якому здійснюється податкова реєстрація. Тобто якщо зареєструватися платником ФСП ви зібралися в лютому 2005 p., то треба порахувати доходи за період з лютого 2004 р. по січень 2005 р.

Саме через ці чотири відмінності зовсім вже некоректно згадувати Розрахунок визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства (додаток до Методрекомендацій).

Умова № 4. Як і раніше, необхідно, щоб у сільгосппідприємства (нагадуємо, як юридичної, так і фізичної особи) був об'єкт оподаткування, на який встановлена ставка ФСП (про це сказано, до речі, у п. 6 листа № 22207). Згідно зі ст. З Закону про ФСП об'єктом оподаткування є:

-- сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження);

-- землі водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах.

Виходить, для земель лісового фонду ставка не передбачена, хоча сільгосппідприємствами вважають і тих, хто займається лісовим господарством (див. п. 3 таблиці на стор. 10), а доходи від продажу власної деревини відносять до сільськогосподарських доходів. Отже, якщо у лісгоспу немає сільгоспугідь, то ФСП йому, на жаль, не бачити. Хоча він може стати платником ФСП, якщо орендує хоча б небагато сільгоспугідь (або одержить їх у власність). До речі, землі водного фонду лісгоспу в цій справі не допоможуть.

Як вчинити платникам податків, які пропрацювали менше 12 місяців (ут.ч. створеним після 01.01.05 р.)

Якщо новостворене в 2004 році підприємство на 01.01.05 р. не було платником ФСП, йому доведеться спочатку відсвяткувати свій перший ювілей -- 1 рік, щоб можна було приміряти на себе правило 75%. Те саме стосується і підприємств, створених після нового року.

Якщо перелічені умови (зокрема наявність об'єкта оподаткування) виконані, можна сміливо реєструватися платником ФСП. Для цього, як мінімум, потрібно подати Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку. Що ще? За нашою інформацією, якщо не з'явиться присвячений цьому питанню наказ ДПАУ, до податкової треба буде написати заяву (у довільній формі), а також довідку про обсяги поставки сільгосппродукції (супутніх послуг) і загальний обсяг продажу товарів (послуг).

Що потрібно зробити, щоб залишитися платником ФСП або почати його сплачувати

З упевненістю можна сказати одне: до 1 лютого 2005 року до податкової слід подати Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку. Так само, як у 2004 році. Звичайно, спочатку переконайтеся, що ви виконуєте правило 75%. А ось з реєстрацією та перереєстрацією, про які ми прочитаємо в оновленій ст. 2 Закону про ФСП, знову-таки все туманно. Ми з нетерпінням чекаємо появи на світ відповідного наказу ДПАУ Або вилучення із Закону про ФСП таких норм (за нашими даними, є і така пропозиція).

Сплачувати ФСП, швидше за все, зможуть навіть ті підприємства, які пропрацювали менше 12 місяців, але станом на 01.01.05 р. були платниками ФСП. Визнаємо, із Закону № 1878 такий висновок не випливає. Однак саме так можна трактувати п. 2 листа № 22207. Будемо тільки раді, якщо платників ФСП без 12-місячного стажу не залишать з 01.01.05 р. за бортом.

Оновлені правила виживання на ФСП

Ви відповідаєте всім умовам і почали сплачувати ФСП -- життя прекрасне! Однак це тільки початок. Адже з 2005 року в оновленій ст. 2 Закону про ФСП з'явиться дуже суворий п. 3: вам доведеться покинути лави ФСПшників, якщо за підсумками якогось місяця ви продасте не-сільськогосподарську продукцію (несупутні послуги) на суму, що перевищує 25% суми загальної вартості продажів (поставок) товарів або послуг у такому місяці. Фактично, після переходу на ФСП треба щомісяця перевіряти правило 75%. Навіть жорсткіше: якщо правило 75% розраховують за підсумками 12 місяців, то після переходу на ФСП треба буде підтримувати доходи від реалізації сільгосппродукції (супутніх послуг) на рівні 75% (і вище) від загального доходу від реалізації товарів (послуг) за підсумками кожного окремого місяця. А це загрожує примусовим переходом з ФСП у ті місяці, коли сільгосппродукцію не продають. Так що навіть якщо буде можливість щось заробити на продажу несільгосппро-дукції (або надати несупутні послуги), швидше за все, доведеться байдикувати.

За місяць, у якому сільгосппідприємство в примусовому порядку "вилетить" із ФСП, треба буде сплатити не тільки ФСП, але і всі ті податки, які він заміняє: податок на прибуток підприємства, плату (податок) заземлю; податокз власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунальний податок; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; плату за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збір за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства). Як говориться, спочатку сім разів відміряй.

Але безвихідних ситуацій не буває. Підприємство може особисто ініціювати добровільне зняття з реєстрації плат-ником ФСП (п. 2 ст. 2 Закону про ФСП у редакції з 01.01.05 p.). Щоправда, чи допоможе такий спосібуник-нути подвійного оподаткування, зараз однозначно відповісти важко.

Чи цікаво вам, звідки податкова дізнається про ваші щомісячні доходи і частку в них сільгоспдоходів? Напевно, ніхто вже не сумнівається, що з 2005 року, крім річного Податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, платники ФСП за підсумками кожного місяця подаватимуть додаткову звітність. Однак формального підтвердження, втіленого в наказі ДПАУ, ще немає.

У наступному році платники ФСП сплачуватимуть пенсійні внески за найманих працівників, зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, за ставкою 6,4%. А ось за всіх інших працівників доведеться заплатити внесок за ставкою 32%.

З 2005 року ФСПшникам уже не знадобиться сплачувати податок на прибуток за несільськогосподарськими доходами. Ось він, справжній подарунок до Нового року платникам ФСП!

4. Визначення проблем та перспектив розвитку фіксованого сільськогосподарського податку

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону про ФСП, цей податок сплачується з одиниці земельної площі. Обмежень стосовно розміру земельної ділянки Закон про ФСП не містить, тому платником ФСП може бути користувач ділянки розміром, наприклад, 0,06 га (шість соток). Сума ФСП з такої площі просто мізерна, а от прибуток від діяльності (у тому числі несільськогосподарської2) такого землекористувача не оподатковується. Саме ця обставина нерідко стає вирішальною для прийняття рішення про перехід на сплату ФСП. (Т)

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про ФСП, «особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу».

Зауважимо, що, на думку ДПАУ, викладену у листі від 23.06.99 р. №225/2/18-0610, не може бути платником ФСП підприємство, що не має об'єкта оподаткування (власних продуктивних сільськогосподарських угідь або взятих в оренду у неплатника ФСП).

Проаналізуймо детальніше встановлені Законом про ФСП вимоги до платників ФСП.

Зміст термінів «сільськогосподарське підприємство» та «господарство» чинним законодавством не встановлений. Підприємство, згідно з ч. 4 ст. 62 ГКУ, є юридичною особою. Сільськогосподарське підприємство, очевидно, має здійснювати діяльність у сфері сільського господарства. Про порядок визначення виду діяльності підприємства ми поговоримо нижче.

Згадані у ч. 1 ст. 2 Закону про ФСП селянські господарства створюються та функціонують на підставі Закону України від 15.05.2003 p. №742-IV «Про особисте селянське господарство». Щодо виразу «інші господарства», то, на думку автора, у зв'язку із відсутністю законодавчого визначення терміна «господарство» цей вираз можна за аналогією прирівняти до застосованого у ГКУ терміна «суб'єкт господарювання». Згідно з ч. 2 ст. 55 ГКУ, суб'єктами господарювання є юридичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку, а також фізичні особи, зареєстровані як підприємці [21].

Закон про ФСП прямо не забороняє фізичним особам бути платниками ФСП. Тому, на думку автора, платниками ФСП можуть бути фізичні особи -- підприємці. Проте звертаємо увагу, що у листі Мінагрополітики від 17.05.2004 р. №37-25-1-7/5665' та у листі ДПА від 18.11.2004 р. №22521/7/15-3417 зроблено протилежний висновок -- про неможливість сплати ФСП фізичними особами -- суб'єктами підприємницької діяльності.

Що стосується критерію виду діяльності, то він встановлюється, як правило, на підставі статистичної довідки про включення до ЄДРПОУ, в якій зазначаються коди видів економічної діяльності за КВЕД. Різні види сільськогосподарської діяльності мають за КВЕД коди в діапазоні від 01.11.0 до 01.42.0. На думку автора, наявність у згаданій довідці одного з цих кодів є достатньою підставою для віднесення суб'єкта господарювання до виробника (переробника) сільськогосподарської продукції. Для діяльності з розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) у КВЕД встановлено код 05.

Відповідність критерію 75% суми від реалізації сільгосппродукції у валовому доході перевіряють у двох випадках:

1) при переході зі звичайної системи оподаткування на ФСП;

2) при вирішенні питання про можливість сплати ФСП у наступному році вже існуючим платником ФСП (ч. 7 ст. 2 Закону про ФСП).

Перед тим як перевіряти відповідність умовам цього критерію, потрібно відповісти на три запитання.

1. Що таке сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки?

2. Як визначити суму, одержану від реалізації такої продукції за звітний (податковий) період?

3. Як визначити загальну суму валового доходу за звітний (податковий) період?

Термін «сільськогосподарська продукція» визначено у п. 2.15 Закону про держпідтримку: такою продукцією є товари, які підпадають під визначення 1 -- 24 груп УКТ ЗЕД (крім підакцизних товарів). На думку автора, саме це визначення потрібно використовувати для цілей обчислення ФСП, оскільки Закон про держпідтримку наразі є нормативним актом найвищої юридичної сили, яким регулюється державна політика у справі виробництва сільськогосподарської продукції.

Зазначимо, що до 1 -- 14 УКТ ЗЕД включені товари які традиційно відносять до продуктів переробки сільгосппродукції (наприклад, борошно, різні молокопродукти, олія та інші харчові жири тощо). А до 15 -- 24 груп віднесені товари, які взагалі прийнято відносити до продукції харчової промисловості (продукти переробки та готові харчові продукти із м'яса, зернових, овочів, фруктів тощо). Тому можна впевнено стверджувати, що всі ці товари при обчисленні питомої ваги «сільгоспчастки» в загальному обсязі реалізації вважаються сільськогосподарською продукцією або продуктами її переробки.

Також необхідною умовою є те, що сільськогосподарська продукція має бути власного виробництва. З такої ж власної продукції повинні бути вироблені і продукти її переробки. Щоправда, це не означає, що все потрібно виробляти самостійно: із норми ч. 2 п. 2 Положення про ФСП випливає, що до сільгосппродукції власного виробництва для цілей ФСП належить також продукція, вироблена із власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства. Тому наявність власних переробних потужностей для встановлення можливості сплати ФСП особливого значення не має [23].

Цікаво, що тією ж нормою ч. 2 п. 2 Положення про ФСП до складу валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва віднесено також вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом. Іншого переліку таких послуг законодавчо не визначено, тому, на думку автора, для його встановлення доцільно також застосовувати КВЕД, згідно з яким для діяльності з надання послуг у галузях рослинництва і тваринництва встановлено коди 01.41 та 01.42. Нагадаємо, що для обгрунтування можливості сплати ФСП ці коди повинні бути зазначені у статистичній довідці про включення у ЄДРПОУ.

Схожої думки дотримується і ДПАУ: у листі від 18.11.2004 р. №22521/7/15-3417 «Про окремі питання взяття на податковий облік платника фіксованого сільськогосподарського податку» податківці повідомили, що сільськогосподарською продукцією є продукція, яка виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11 -- 01.42 і 05.00.1 -- 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Отже, на думку автора, є достатньо підстав для віднесення сільгосппослуг до категорії сільгосппродукції для цілей обкладення ФСП.

Зауважимо, що наведений у таблиці 1 перелік сільгосппослуг не є вичерпним, оскільки містить досить неконкретні визначення «інші», «і т. ін.» тощо. Тому при наданні прямо не зазначених у ньому послуг можливі сумніви стосовно віднесення їхньої вартості до «сільгоспчастки» при розрахунку критерію «сільськогосподарності». У таких випадках платникам ФСП доцільно звертатися за письмовими роз'ясненнями до податкових органів.

Деякі непорозуміння може викликати застосування у нормах Закону про ФСП двох схожих термінів: «сума, одержана від реалізації» та «сума валового доходу». Визначення валового доходу міститься у ч. 1 п. 2 Положення про ФСП: «Валовий дохід визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів його діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами».

Докладніше склад сум, які входять до валового доходу, встановлено у ч. 2 п. 2 Положення про ФСП: «У валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва включаються:

-- вартість реалізованої продукції рослинництва і тваринництва власного виробництва;

-- вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

-- вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

-- вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом».

Визначення валового доходу із ч. 1 п. 2 Положення про ФСП майже дослівно відповідає аналогічному визначенню у п. 4.1 Закону про прибуток. Проте прямого посилання на норми Закону про прибуток Положення про ФСП не містить. Крім того, платники ФСП не ведуть податкового обліку валових доходів. Тому правомірні також інші трактування терміна «валовий дохід» для цілей обчислення ФСП.

Так, Методрекомендації№419 пропонують розраховувати як суму від реалізації, так і валовий дохід на підставі статистичної звітної форми №50-сг «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств», затвердженої наказом Держкомстату від 01.07.2002 р. №254. Ця форма статистичної звітності складається на підставі даних бухгалтерського обліку. З цього можна дійти висновку, що розрахунок ФСП-показників також може здійснюватися виключно на підставі даних бухгалтерського обліку.

Зазначимо, що при обчисленні питомої ваги «сільгоспчастки» у загальній сумі валового доходу керуватися Методрекомендаціями №419 можна, але не обов'язково, тому що цей документ не є нормативним. Методрекомендації №419 складаються з власне самих рекомендацій та форми Розрахунку визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства. На думку автора, при заповненні цього Розрахунку потрібно керуватися даними бухгалтерського обліку, адже суму валового доходу простіше визначати на підставі не форми №50-сг, а форми №2 «Звіт про фінансові результати» -- як суму доходу (виручки), зменшену на суми ПДВ та акцизного збору.

А от суму, одержану від реалізації сільгосппродукції, зазвичай рекомендують визначати вихо дячи або з даних згаданої вище форми №50-сг, або з аналітичних даних бухгалтерського облі. ку за рахунками 701 «Доході від реалізації готової продукції» та 703 «Доходи від реалізації робіт та послуг». На думку автора, щоб не робити щоразу вибірки даних, які стосуються сільгосппродукції продуктів її переробки, до цих рахунків доцільно відкрити субрахунки, спеціально призначені для обліку сільгосппродукції та послуг.

Частиною 4 ст. 2 Закону про ФСП встановлено, що «для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності».

Проте переліку документів, необхідних для реєстрації платником ФСП, досі не встановлено. На практиці особа, яка бажає зареєструватися платником ФСП, подає до податкового органу заяву довільної форми, до якої додає розрахунок ФСП за формою, встановленою Порядком розрахунку ФСП. Нерідко податківці пропонують подавати такі заяви щороку до 1 січня.

Таблиця 4.1 Перелік послуг у сільському господарстві, які можуть належати до сільгосппродукції згідно з ДК 016-97

Неврегульованість порядку реєстрації платників ФСП може створити для них деякі проблеми. Річ у тім, що законодавством не визначено, який документ може підтверджувати статус платника ФСП. Проте інколи виникає потреба у підтвердженні такого статусу. Наприклад, платників ФСП звільнено від плати за торговий патент. І якщо такий платник здійснює торгівлю за готівку, то відсутність торгового патенту на місці здійснення торгівлі може викликати зайві запитання з боку різних контролюючих органів. Тому платникові ФСП доцільно отримати у податковому органі відповідну довідку про реєстрацію таким платником довільної форми. Зазначимо, що, відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону про ФСП, не можуть бути платниками ФСП суб'єкти господарювання, які:

-- реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків;

-- реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність»;

-- зареєстровані платниками єдиного податку.

Знятися з реєстрації платник ФСП (і, відповідно, перейти на загальну систему оподаткування або на єдиний податок) може або самостійно, або за рішенням податкових органів. Добровільно це можна здійснити шляхом подання відповідної заяви до податкового органу (ч. 2 ст. 2 Закону про ФСП). Частиною 3 ст. 2 Закону про ФСП встановлено, що за рішенням податкового органу втратити статус платника ФСП можна в таких випадках:

-- якщо особа підпадає під регулювання норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (очевидно, йдеться про порушення стосовно платника ФСП провадження у справі про його банкрутство);

-- якщо платник ФСП ліквідується, у т. ч. шляхом злиття, приєднання або перетворення.

У будь-якому випадку платник ФСП, відповідно до ч. 7 ст. 2 Закону про ФСП, повинен перейти на загальну систему оподаткування, якщо за результатами року він не відповідає розглянутому вище 75-відсотковому критерію частки сільгосппродукції у сумі валового доходу.

Зазначимо, що реєстрація платником ФСП (крім новостворених осіб) та зняття з неї можливі лише станом на 1 січня. Це випливає з норми ч. 8 ст. 2 Закону про ФСП, згідно з якою «зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається».

Зазначимо, що юридична особа відразу після реєстрації може стати платником ФСП, якщо її створено шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення або виділення). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про ФСП, норма щодо дотримання не менш як 75% загальної суми валового доходу від реалізації (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду поширюється на:

-- усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;

-- кожну окрему особу, створену шляхом поділу або виділення;

-- особу, створену шляхом перетворення.

А от новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво та переробка сільгосппродукції, лише до 01.01.2005 р. мали право ставати платниками ФСП у рік створення, про що була відповідна норма у Законі про ФСП. У чинній редакції Закону про ФСП такої норми вже немає. Тому суб'єкт господарювання, створений у 2005 році не в результаті реорганізації, може стати платником ФСП лише з 1 січня 2006 року за умови додержання розглянутого вище 75-відсоткового критерію частки сільгосппродукції у сумі валового доходу.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку розрахунку ФСП, платники ФСП, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства, подають розрахунки ФСП протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця реорганізації. Тобто якщо суб'єкт господарювання зареєстровано, наприклад, 20 червня, то для його реєстрації платником ФСП розрахунок ФСП потрібно подати не пізніше 20 липня.

На думку автора, при застосуванні норми ч. 1 ст. 2 Закону про ФСП про можливість сплати ФСП особою, створеною в результаті реорганізації, можна уникнути обов'язкового переходу на загальну систему оподаткування при невідповідності 75-відостковому критерію частки сільгосппродукції у загальній сумі валового доходу. Якшо у платника ФСП можливе порушення цієї умови, він може створити шляхом поділу або виділення нову юридичну особу, яка б «взяла на себе» несіль-ськогосподарські операції. Прикладі ТзОВ «Ромашка» є платником ФСП. У липні 2005 року його засновники прийняли рішення про реорганізацію шляхом виділення нового ТзОВ «Барвінок». Новому товариству було передано право оренди земельної ділянки площею 0,5 га. ТзОВ «Барвінок» на підставі ч. 1 ст. 2 Закону про ФСП було зареєстроване платником ФСП, оскільки воно як правонаступник ТзОВ «Ромашка» відповідає критерію перевищення 75% частки сільгосппродукції у сумі валового доходу.

Одночасно ТзОВ «Барвінок» зареєстроване платником ПДВ. Після реєстрації платником ФСП та ПДВ ТзОВ «Барвінок» протягом вересня -- грудня 2005 року займається експортно-імпортними операціями на загальну суму 50 млн грн. Отримані при цьому прибутки не оподатковуються на підставі ч. 2 ст. 1 Закону про ФСП. Із 1 січня 2006 року ТзОВ «Барвінок» втратило право на сплату ФСП. За рішенням загальних зборів учасників у січні 2006 року ТзОВ «Барвінок» ліквідоване.

Що стосується ТзОВ «Ромашка», то воно з 1 січня 2006 року залишилося платником ФСП і уклало новий договір оренди вказаної вище ділянки площею 0,5 га.

Отже, наразі є можливість для податкової оптимізації за допомогою реорганізації платників ФСП. В абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону про ФСП зазначено, що він діятиме до 31 грудня 2009 року. Але нагадаємо, що Закон про ФСП у 2004 році кілька разів суттєво змінювався. Тому прогнозувати тривалість дії чинного нині порядку обкладення ФСП досить важко.

Висновки

З проведеного дослідження можна сказати, що основна мета роботи є досягненою. Після виконання роботи можна зробити наступні висновки.

1. Проблемам, пов'язаним із оподаткуванням сільськогосподарських підприємств, присвячені наукові праці відомих вчених-економістів, зокрема О.А. Бугуцького, Й.С. Завадського, О.І. Здоровцова, 1.1. Лотоцького, П.Т. Саблука, М.М. Чорнобая, К.І. Якубата інших. Однак, незважаючи на численні наукові розробки, проблема аналізу податкової системи сільськогосподарських підприємств не дістала системного розв'язання, а тому й надалі залишається актуальною і є предметом нашого дослідження.

2. Для сприяння сільськогосподарському виробникові важливе значення має наявність відповідного податкового механізму, який має враховувати специфіку аграрного виробництва. У межах загальної концепції державного регулювання сільського господарства Законом від 17 грудня 1998 року запроваджений фіксований сільськогосподарський податок. На відміну від інших видів податків та зборів він охопив практично всі ло-датки та відрахування, які методологічно можна було у нього включити (крім непрямих податків, прибуткового податку з громадян). Даний Закон значною мірою спрощує механізм сплати податків, а зменшенню податкового навантаження сприяло насамперед часткове або повне звільнення від сплати цього податку. Однак головна цінність будь-якого податкового закону полягає у виконуваній ним функції соціальної справедливості. Саме у цьому проявилась обмеженість фіксованого сільськогосподарського податку, адже не всі включені до його складу податки безпосередньо залежали від площі сільськогосподарських угідь, окремі -- і від результатів діяльності аграрного підприємства, інших параметрів.

3. Проведене дослідження дозволяє визначити як позитивні, так і негативні моменти у запровадженні фіксованого сільськогосподарського податку. До позитивних моментів належать: механізм нарахування та сплати податку значно спрощується, що скорочує витрати як держави, так і підприємств; значно знизилось податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства (в цілому по Бориспільському району Київської області зниження податкового навантаження становило 80% по 15 господарствах); незмінність податкової політики держави щодо сільськогосподарських виробників протягом тривалого часу, що вносить стабільність як у роботу підприємств, так і в механізм контролю за справлянням податків; залежність податку від площ та якості земель спонукає сільськогосподарські підприємства ефективніше використовувати наявні угіддя; врахування сезонності сільськогосподарського виробництва (найбільші суми податку сплачуються в III та IV кварталах податкового року).

До недоліків запровадження фіксованого податку слід віднести: неврахування рівня матеріально-технічної бази підприємств та їх забезпеченості трудовими ресурсами; незважаючи на спрощення податкового обліку та механізму сплати, об'єднання декількох податків в один ставить сільськогосподарські підприємства у значну залежність від його ставки; найбільш вигідною є натуральна сплата податку, яка здійснюється в кінці року, хоча розрахунки в такій формі менш прогресивні для економіки країни; слабкий зв'язок окремих складових фіксованого податку з площами та якістю земельних угідь господарств (відрахування на соціальні заходи, податок з власників транспортних засобів тощо); зниження регулюючої ролі податків у сільському господарстві; фіксований сільськогосподарський податок не враховує всього спектра соціально-економічних умов перехідного періоду, звільнення від його сплати (за винятком 70% на соціальне страхування) є поки що єдиним тимчасовим заходом держави з огляду на стан економіки; не зовсім доцільним є включення до складу ФСП окремих податків та платежів (зокрема, за користування природними ресурсами, адже мета їх використання може бути різною, відсутній механізм стимулювання ефективного та економного використання води, інших природних ресурсів).

Література

1. Земельний кодекс України.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.

3. Господарський кодекс України.

4. Закон України від 17.12.98 p. №320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок».

5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР.

6. Закон України від 24.06.2004 p. №1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України».

7. Закон України від 25.03.2005 p. №2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

8. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджена Законом України від 05.04.2001 р. №2371-111 «Про Митний тариф України».

9. Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затверджене постановою КМУ від 23.04.99 р. №658.

10. Методичні рекомендації по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджені наказом Мінагрополітики від 29.12.2002 р. №419.

11. Порядок розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку, затверджений наказом ДПАУ від 27.04.99 p. N 230, в редакції наказу ДПА від 26.03.2004 р. №170.

12. Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. №441.

13. Постанова КМУ "Про заходи у зв'язку з введенням в дію Закону України "Про податок на додану вартість" від 09.06.97 р. № 540.

14. Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі, затверджений постановою КМУ від 12.05.99 р. № 805.

15. Порядок акумуляції та використання коштів, що нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -- платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений постановою КМУ від 26.02.99 р. №271.

16. Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. № 79.

17. Лист № 21816 ДПАУ "Про застосування окремих положень Закону України від 24 червня 2004 року №1878" від 10.11.04 р. №21816/7/15-2317.

18. Методичні рекомендації по визначенню питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства, затверджені наказом Мінагрополітики України від 29.12.02 р. № 419.

19. Економічний зміст фіксованого сільськогосподарського податку // Фінанси України 2005 № 3

20. Фіксований сільськогосподарський податок в Україні: перші надбання та проблеми // Економіка АПК 1999 № 11

21. Критерії визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку // Фінанси України 2003 № 8

22. Фіксований сільськогосподарський податок після нового року // Все про бухгалтерський облік 2004 № 119

Размещено на Allbest.ru