Збір за право використання місцевої символіки - це збір за право використання цієї символіки у комерційних цілях

Дозвіл на використання місцевої символіки (гербу міста чи іншого населеного пункту, назви або зображення архітектурних, історичних пам'ятників і т.д.) видається уповноваженими організаціями строком на 1 рік, які і ведуть облік платників. За використання місцевої символіки без дозволу юридичних осіб стягується вся сума прибутку, отримана від її реалізації, а з фізичних осіб - штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Збір за право використання місцевої символіки перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування

Збір за право проведення кіно - і телезйомок

Збір за право проведення кіно - і телезйомок - це збір, який стягується за право проведення кіно - і телезйомок.

Нарахування суми збору та контроль за його сплатою до бюджету здійснюється органом, що видає дозвіл на проведення зйомок.

Збір за право проведення кіно - і телезйомок перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

Відповідальність за розрахунок збору та його надходження до бюджету покладається на уповноважені організації або посадові особи, яким доручено видавати дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі перераховується до бюджету місцевого самоврядування в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування

Збір з власників собак

Збір з власників собак стягується за кожний рік.

Платниками збору з власників собак являються громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у домах державного та громадського житлового фонду і приватизованих квартирах.

Звільняються від сплати збору з власників собак одинокі пенсіонери та інваліди зору, які мають собак - поводирів.

Збір з власників собак сплачується органам житлового - комунального господарства.

1.4 Законодавчо-правове забезпечення місцевих податків і зборів

У розвиток податкової системи України значний вклад дало прийняття Закону України „Про бюджетну систему України”, №253/95 від 29.06.1995р. В цьому законі установлені та окреслені пріоритети центральних і місцевих органів державної влади у формуванні відповідних бюджетів, визначена роль і частка надходжень коштів до них за рахунок загальнодержавних та місцевих податків.

Наступним документом, що окреслив розвиток системи оподаткування є Закон України „Про систему оподаткування", №77/97 від 18.02.1997р. Цей закон дав визначення поняттю податку як обов'язкового внеску до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду здійснюваного платниками у порядку і на умовах, встановлених законодавством України про оподаткування.

Згідно ст.15 цього закону було визначено перелік місцевих податків і зборів:

Місцеві податки:

Ш комунальний податок;

Ш податок на рекламу.

Місцеві збори:

Ш за право використання місцевої символіки;

Ш за паркування автотранспорту;

Ш за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

Ш за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

Ш за право проведення кіно- і телезйомок та інші.

Декретом КМ України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р., зокрема ст.17, встановлений податок з продажу імпортних товарів, який внесено до місцевих податків (згідно доповнення, внесеного законом України №3293 XII від 17.06.1993р.) та екскурсійн0- туристичний збір(згідно доповнення, внесеного Законом України від 08.06.2000р. №1805 - III).

Частиною 3 ст.15 закону „Про систему оподаткування" визначену, що місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до пункту, що встановлений законами України. Місцеві органи влади можуть впроваджувати тільки ті податки і збори, які визначені статтею вищезгаданого закону або іншими законами, що повинні бути включені до цього закону.

Крім того, ставки таких податків і зборів повинні встановлюватись в граничних розмірах, які визначені іншими законами.

Також до нормативно-правової бази, що регулює систему місцевого оподаткування належать такі положення:

1. Положення про комунальний податок;

2. Положення про податок з реклами;

3. Положення про готельний збір;

4. Положення про збір за паркування автотранспорту;

5. Положення про ринковий збір;

6. Положення про збір за видачу ордера на квартиру;

7. Положення про збір за право використання місцевої символіки;

8. Положення про збір за право проведення кіно- і телезйомок;

9. Положення про збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та аукціону та інші.

Функціонування ефективної бюджетної системи України, що складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, неможливе без функціонування надійної дохідної бази місцевих бюджетів. Місцеві податки i збори мають становити основну прибуткову статтю бюджетів органів місцевого самоврядування поселень усіх типів.

Місцеве оподаткування в Україні регламентується й Законом ВР УРСР від 25.06.91 № 1251-ХІІ (зі змінами та доповненнями) “Про систему оподаткування” (далі Закон № 1251-ХІІ), яким спочатку передбачалося 15 видів місцевих податків i зборів. Крім того, Законом № 1251-ХІІ визначено, що механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними та міськими радами відповідно до переліку i в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язано запровадження цих податків i зборів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1251-ХІІ податки i збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Виняток встановлено тільки для АР Крим, якій протягом двох років законами України про Державний бюджет України на відповідний рік (у 2004 р. -- ст. 94 Закону № 1344-IV) надано право на проведення експерименту з установлення додаткових місцевих платежів. На 2004 р. на території АР Крим запроваджено:

· збір на розвиток рекреаційного комплексу в АР Крим;

· збір на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим.

Оскільки ст. 17 Декрету № 56-93 визначено порядок справляння та граничні розміри ставок тільки для збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, то запровадження збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів сфери послуг немає правового підґрунтя, бо граничні розміри ставок збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів сфери послуг не встановлено чинним законодавством, як того вимагає п. 3 ст. 15 Закону № 1251-ХІІ.

Законом № 1805-III внесено доповнення до Закону № 1251-ХІІ та Декрету № 56-93, якими запроваджено місцевий екскурсійно-туристичний збір. Однак Законом України від 07.06.01 № 2515-III “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” i цей збір скасовано.

Законами України від 20.03.03 № 641-IV “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" та від 03.04.03 № 703-IV “Про внесення змін до деяких законів України” з 1 січня 2004 р. також скасовано, відповідно, готельний збір та збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Таким чином, у 2004 р. в переліку місцевих податків i зборів залишилося 2 податки та 12 зборів (без урахування податків i зборів, запроваджених в АР Крим).

Декрет № 56-93 має особливість, яка полягає в тому, що цей Декрет передбачає запровадження місцевих податків i зборів за рішенням органу місцевого самоврядування. Цей же орган для кожного платежу розробляє й затверджує положення, яким визначається порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків i зборів відповідно до переліку i в межах установлених граничних розмірів ставок. Крім того, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки i збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків i зборів.

Щодо обрахування ставок i розмірів місцевих податків i зборів, які відповідно до Декрету № 56-93 обраховувалися у співвідношенні з мінімальною заробітною платою, то відповідно до Закону України від 11.07.95 №297/95-ВР “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України” вони, крім ринкового збору, обраховуються у співвідношенні з неоподатковуваним мінімальним доходом громадян за місяць.

2. Аналіз та оцінка оподаткування місцевими податками і зборами на матеріалах Фінансового управління м. Славутич

2.1 Фінансово-економічна характеристика

Згідно повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків Славутицького міського центру зайнятості фінансове управління зареєстровано як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з

Для більш чіткої характеристики фінансового управління м.Славутич, розглянемо Положення про фінансовий відділ виконавчого комітету міської ради.

1. Фінансовий відділ виконавчого комітету міської ради (далі - фінансовий відділ) утворюється міською радою і підпорядковується у своїй діяльності як ради, так і головному фінансовому управлінню Київської облдержадміністрації.

2. Фінансовий відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законом України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, розпорядженнями міського голови та рішеннями виконавчого комітету та міської ради.

3. Основними завданнями фінансового відділу є:

1) складання і подання на розгляд виконавчого комітету та міської ради проекту міського бюджету та забезпечення його виконання; звітування перед виконавчим комітетом та міською радою про його виконання:

2) отримання від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформації, передбаченої актами законодавства для складання і виконання бюджету;

3) здійснення фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури , науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління міської ради органами виконавчої влади вищого рівня, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, схороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством;

4) у спільних інтересах територіальних громад прийняття участі в об'єднанні на договірній основі бюджетних коштів з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розміщення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, газо-. енергозабезпечення, шляхів, зв'язку, служб обслуговування населення, закладів охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення житлово-комунальних об'єктів, у тому числі їх придбання для задоволення потреб населення та фінансування цих заходів у частині бюджетних коштів;

5) підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку на території міста;

6) здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами, організаціями чинного законодавства про використання виділених їм із загального та спеціального фондів коштів міського бюджету;

4. Фінансовий відділ відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь у розробленні балансу фінансових ресурсів міста, аналізує соціально-економічні показники розвитку міста та враховує їх при складанні проекту міського бюджету.

2) організовує роботу, пов'язану із складанням проекту міського бюджету, за дорученням міського голови визначає порядок і термін подання матеріалів для підготовки проектів міського бюджету, складає проект міського бюджету і подає на розгляд виконавчому комітету та міській раді;

3) організовує виконання міського бюджету по доходах і видатках; разом з державною податковою інспекцією в м.Славутич, відділенням Державного казначейства, міськими установами та організаціями, виконавчим комітетом міської ради забезпечує надходження доходів до міського бюджету та вживає заходів до ефективного витрачання бюджетних коштів;

4) складає зведений бюджет та подає його до головного фінансового управління;

5) забезпечує захист фінансових інтересів держави та здійснює у межах своєї компетенції контроль за виконанням актів законодавства;

6) контролює правильність використання підприємствами, установами, організаціями виділених їм з міського бюджету коштів.

7) складає розпис доходів і видатків міського бюджету, забезпечує його виконання, приймає рішення про зміну розпису у межах річних бюджетних призначень;

8) здійснює контроль за виконанням міського бюджету і за додержанням відповідними установами правил касового виконання міського бюджету;

9) веде облік виконання міського бюджету і облік змін, що вносяться в установленому порядку до міського бюджету:

10) розглядає звіти про виконання кошторисів доходів і видатків установ і організацій, що фінансуються з міського бюджету, складає зведений звіт про виконання бюджету головному фінансовому управлінню, звітує перед міською радою про хід виконання міського бюджету і подає їй річний звіт про виконання міського бюджету:

11) здійснює облік коштів резервного фонду:

12) контролює правильність проведення виплат і відшкодування з міського бюджету коштів, передбачених чинним законодавством.

13) аналізує разом з державною податковою інспекцією стан мобілізації доходів до відповідний бюджетів:

14) бере участь у формуванні та реалізації інвестиційних програм в місті, удосконаленні механізму економічного стимулювання підприємств для збільшення експорту і підвищення його ефективності в області:

15) бере участь у вирішенні питань, пов'язаних із передачею об'єктів права державної і спільної власності територіальної громади міста (далі - міської комунальної власності), та у роботі комісії з приватизації об'єктів державної і комунальної власності та інших відповідних дорадчих органах міської ради;

16) бере участь у роботі щодо створення ринку цінник паперів в місті, аналізує його вплив на фінансовий стан господарства і грошовий обіг, готує пропозиції про випуск облігацій місцевих позик, погоджує у порядку, встановленому законодавством, умови проведення місцевих грошових, речових і грошово-речових лотерей і контролює їх проведення;

17) подає до головного фінансового управління звіт про використання іноземної валюти відповідними установами, організаціями;

18) відповідно до затверджених в міському бюджеті призначень здійснює фінансування видатків з міського бюджету;

19) перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і організацій, що повністю або частково фінансуються з міського бюджету;

20) забезпечує на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності додержання єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку і звітності;

21) бере участь у розробці пропозицій про вдосконалення структури виконавчих комітетів міських рад, їх утримання;

22) організовує своєчасний і якісний розгляд та вирішення пропозицій, заяв і скарг громадян та підприємств, установ і організацій, вживає заходів щодо усунення причин їх виникнення;

5. Фінансовий відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційний рахунок у відділенні Державного казначейства у Київській області, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

2.2 Аналіз надходжень місцевих податків і зборів

Таблиця 2.1

Динаміка надходження податків і зборів до бюджету м.Славутич за 2002-2004 роки, тис.грн.

Як видно з вищенаведеної таблиці, на протязі трьох років основні масу надходжень місцевих податків та зборів складав комунальний податок, але його розмір з року в рік зменшувався і на початку 2005 року склав 109,2 тис.грн., що викликано зменшенням кількості працюючих на Чорнобильській АЕС, оскільки основна маса комунального податку надходить саме з цієї юридичної особи. Зниження надходжень ринкового збору до місцевого бюджету викликано зниженням торгівельних місць в регіоні та збільшенням збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на 19,9 тис.грн. за період 2002-2004 рр. Збільшення надходження податку з реклами з 0,8 тис.грн. до 1,9 тис.грн. обумовлено розвитком ринкових відносин та збільшенням ролі реклами в бізнесі. Для більш наочного представлення структури місцевих податків і зборів, побудуємо рисунки 2.2 - 2.4

Рис. 2.2 - Структура надходжень місцевих податків та зборів в м. Славутичі в 2002 році

Рис. 2.3 - Структура надходжень місцевих податків та зборів в м. Славутичі в 2003 році

Рис. 2.4 - Структура надходжень місцевих податків та зборів в м. Славутичі в 2004 році

В таблиці 2.2 наведемо аналітичні дані про структуру місцевих податків і зборів в бюджеті м. Славутич

Таблиця 2.2

Структура місцевих податків і зборів в бюджеті м. Славутич, тис.грн.

Як видно з таблиці 2.2, питома вага місцевих податків і зборів в бюджеті м. Славутич має нестійкий характер та має тенденцію до знижування. Питома вага місцевих податків і зборів в бюджеті м. Славутич напряму залежить від здійснення господарської діяльності Чорнобильської АЕС, яка консервує свою діяльність. Для наочності відображення динаміки побудуємо рисунки 2.5 - 2.6.

Рис. 2.5 - Питома вага місцевих податків і зборів в бюджеті м. Славутичі

Рис. 2.6 - Обсяг сплачених місцевих податків і зборів в бюджет м. Славутичі

2.3Оцінка місцевих податків та зборів та їх роль у формуванні місцевого бюджету

Новий етап застосування місцевих податків і зборів розпочався в Україні після проголошення нею незалежності. Місцеві податки і збори фактично було роздержавлено, виведено із складу державних податків, і вони почали розглядатись як власні доходи місцевого самоврядування.

У Законі “Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування” передбачено право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори. Практика запровадження їх протягом 1991-1993 років пов'язана з неодноразовими правовими конфліктами між органами місцевого самоврядування і прокуратури, викликаними неврегульованістю цього питання в спеціальному законодавчому акті. Давня ж нормативна база не відповідала новим реаліям.

Законодавче врегулювання порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні, яке було проведене разом із прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, Закону України “Про систему оподаткування” та низки інших нормативних документів, створило необхідне правове поле для функціонування місцевого оподаткування, сприяло його становленню та зміцненню.

Так, 1992 році за рахунок місцевих податків і зборів формувалося лише 0,2 % доходів місцевих бюджетів України, а вже через рік після виходу Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” їх питома вага збільшилась до 1% сукупних доходів місцевих бюджетів.

Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчила, що використання їх в Україні поки що вкрай неефективне і вони не виконують свої функцій. Так, у 1994 році планувалося отримати від місцевих податків і зборів 10 трлн.крб., за планом трохи більше 2% доходів консолідованого бюджету України і 4,8% сукупних доходів місцевих бюджетів. Фактично ж було отримано 901,9 млрд.крб. доходів від місцевих податків і зборів, тобто 9% планової суми цих надходжень.Таким чином, реальні надходження від місцевих податків і зборів склали в консолідованому бюджеті 0,2%, а їхня частка в доходах місцевих бюджетів - 0,45%. Одна з причин зриву плану з місцевих податків і зборів полягала в тому, що більше 6 тис. місцевих рад у 1994 році не запровадили на своїй території таких податків.

У 1995 році було заплановано отримати 11 трлн. крб. місцевих податків і зборів, що становило 0,55% загальних доходів консолідованого бюджету України і 1,55% сукупних доходів місцевих бюджетів. За рік отримали 12,5 трлн.крб. місцевих податків і зборів.

У 1996 році було заплановано отримати 189,6 млн.грн. місцевих податків і зборів. Фактичні надходження склали 285,1 млн.грн. Це 0,95% доходів зведеного бюджету України і 2,4% сукупних доходів місцевих бюджетів. У 1997 році надходження від місцевих податків і зборів склали 360,4 млн.грн.

У 1998 році у місцеві бюджети надійшло 392,1 млн.грн. місцевих податків і зборів, що склало 2,0% доходів місцевих бюджетів.

За останні роки чітко визначилась позитивна тенденція щодо збільшення абсолютних надходжень місцевих податків і зборів в доходну частину місцевих бюджетів. Однак більш показовішими для аналізу є дані про відносні величини місцевих податків в доходах місцевих бюджетів.

Фіскальне значення місцевих податків і зборів по-різному проявляється у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів в регіональному розрізі. При середньому значенні по Україні - 2,0% від доходів місцевих бюджетів, місцеві податки і збори в доходах окремих адміністративно-територіальних одиниць були дещо вищими за питомою вагою у загальних надходженнях. Так, у Хмельницькій області у 1998 році місцеві податки і збори склали 3,2% від доходів місцевих бюджетів, в Одеській та Чернівецькій областях - по 2,9%, Запорізькій і Волинській областях - по 2,7%. В той же час, в Житомирській, Миколаївській та Тернопільській областях цей показник становив 1,3%, а в Закарпатській області - 1,2% (див.табл.2.3)

Таблиця 2.3

Питома вага місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів України у 2004 році, тис.грн.

Загалом у 15 адміністративно-територіальних утворення України значення питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів було на рівні не меншому, ніж середній по країні.

Такі різні коливання абсолютних і відносних показників надходжень місцевих податків і зборів спричинені різноманітністю цих платежів. На динаміку, структуру та географію надходжень впливає багато факторів. Насамперед - регіональна структура економіки, розміщення продуктивних сил, фінансовий стан підприємств, розвиток побутової інфраструктури населених пунктів, розташування адміністративно-територіальних одиниць і, зокрема, наявність курортних зон, готелів тощо. Крім того, обсяги надходжень місцевих податків і зборів визначають і зусилля місцевих властей, спрямовані на створення необхідних умов для підприємницької діяльності, і в тому числі для торгівлі, а також діяльність місцевих податкових органів із мобілізації доходів.

Досить значний перелік місцевих податків і зборів вкючає різноманітні за своїм фіскальним значенням платежі. Так наприклад, понад 50% всіх надходжень від податку з реклами припадає на бюджет столиці. Це пояснюється значним поширенням і високим ступенем розвитку рекламної діяльності в Києві у порівнянні з іншими адміністративно-територіальними одиницями України.

Відносно більша питома вага надходжень від готельного збору (у порівнянні з середнім значенням в Україні - 0,4% надходжень місцевих податків і зборів) у курортних зонах, а також у великих містах - центрах ділової активності. Курортний збір надходить у тих місцевостях, що мають статус курортих. Основна частина надходжень цього збору (більше 60%) припадає на територію Автономної Республіки Крим. Діяльність місцевих органів самовядування значною мірою характеризують надходження таких місцевих зборів,як ринковий, за припаркування автотранспорту, розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг тому, що ці надходження безпосередньо залежать від зусиль місцевих властей, спрямованих на створення необхідних умов для торгівлі, обладнання місць стоянки автотранспорту.

Інші місцеві збори: за видачу ордера на квартиру; за виграш на бігах на іподромі; з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; за використання місцевої символіки; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розподажу та лотерей; із власників собак - забезпечують незначні надходження, а в багатьох регіонах деякі з названих зборів не справляються взагалі. Проведений аналіз свідчить, що фіскальна роль місцевого оподаткування в Україні є невелика. І це тоді, коли надзвичайно загострені проблеми, пов'язані з фінансуванням життєво важливих видатків місцевих бюджетів. За даними соціологічного дослідження, проведеного у 12 регіонах України серед 400 експертів (депутатів місцевих рад, співробітників держадміністрацій і виконкомів), 84% опитаних найбільш гострою проблемою у своєму регіоні вказали недостатньо фінансову базу місцевого самоврядування. Підвищення ролі місцевих податків і зборів і збільшення частки доходів за їхній рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення фінансової автономії регіонів. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів - важливий інструмент зміцнення всієї фінансової системи України.

Проаналізуємо виконання бюджету по м. Славутич у 2004 році. Власні доходи бюджету м. Славутич складають 14,05 % усіх доходів бюджету міста. Надходження: місцевих податків та зборів - 1,09% доходів бюджету, збори та інші неподаткові доходи - 5,85% (штрафи, фінансові санкції, реєстраційні й ліцензійні збори), від земельного податку - 2,6%, податок з власників транспортних засобів - 0,68% доходів бюджету м. Славутич. Інші податки та збори, доходи від управління комунальною власністю не забезпечують значного надходження до бюджету.

До бюджету міста надходить частка ресурсних податків (20% лісового доходу, 20% плати за воду, 70% надходжень фонду охорони навколишнього середовища), суми від перевищення розрахункового фонду споживання, та різні збори і не податкові доходи.

Закріплені за відповідними бюджетами невеликої частки загальнодержавних податків і зборів формують власні доходи бюджету.

Таблиця 2.4.

Структура дохідної частини бюджету по м. Славутич за 2003_2004 рр

місцевий податок збір бюджет

Рис 2.7 Динаміка обсягів і структура доходів в бюджеті м. Славутич 2003_2004рр

Таким чином, структура доходної частини бюджету м. Славутич підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкової служби забезпечити пріоритет власним і закріпленим доходам вони складають в бюджеті міста в 2003р. - 14,5%, в 2004р. - 18,54%.

Більша частка доходів місцевого бюджету формується за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів та дотацій із вищестоящих бюджетів.

Так, у 2003 р. відрахування від регулюючих доходів становили 53,81% у доходах бюджету по м. Славутич, в бюджеті на 2004 р. їх частка передбачена в розмірі 20,83%, крім того, сума дотації з держбюджету становить 44,64% доходів бюджету по м. Славутич.

Це означає, що рівень дотації збільшується, що відбувається фінансування видатків, що не покриваються доходами: 2004 р. дотація складала 7022,47 тис. грн.

Отже, зростання частки дотацій у доходах місцевого бюджету м. Славутич негативно впливає на бюджетний процес. Ростуть споживацькі настрої, придушується ініціатива щодо збільшення податкових надходжень.

Щоб забезпечити необхідний рівень соціально-економічного розвитку м. Славутич, доходи відносно вирівнюються за допомогою таких інструментів, як диференціація норм відрахувань від загальнодержавних регулюючих доходів та надання субсидій та субвенцій нижчестоящим бюджетам та перерахування коштів із бюджетів нижчих рівнів до вищестоящих бюджетів - із другого.

До 2004 року в Україні було чотири регулюючих загальнодержавних податків: податок на додану вартість, податок із прибутку підприємств і організацій, акцизний збір та прибутковий податок із доходів громадян. Законом “Про Державний бюджет України ” встановлювалися відрахування від даних податків до бюджетів областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Ставки відрахувань диференціювалися залежно від забезпеченості тієї чи іншої області фінансовими ресурсами. Як регулюючий використовувався в основному лише ПДВ, норми відрахувань від податку з прибутку, акцизного збору та прибуткового податку з доходів громадян практично не диференціювалися.

З прийняттям нового Закону “Про податок на добавлену вартість” питання фінансової забезпеченості міста стало ще проблематичнішим. За цим законом із 1997 року ПДВ стовідсотково зараховується до державного бюджету. Саме таким чином уряд розв'язав проблему розрахунків із відшкодування вхідного ПДВ щодо експортних операцій та вугілля, посилаючись на зарубіжний досвід. В деяких країнах ЄС, наприклад, у Франції та Великобританії, ПДВ повністю зараховується до центрального бюджету. Однак у розвинутих країнах частка ПДВ в державних доходах становить лише 10-18% (в Україні 34,9% у 1996 р.), (в Славутичі - 33,67% у 1996 р.) натомість значну питому вагу мають надходження від інших податків, наприклад, від особистого прибуткового податку - 40% (в Україні - 12,8%) (в Славутичі - 0,29%).

Як підтвердження вищесказаного, спостерігається тенденція до зменшення контингенту надходжень (тобто загальної суми регулюючих доходів, від яких здійснюється відрахування до місцевого бюджету).

Розширення переліку місцевих податків i зборів має відбуватися за рахунок запровадження податків із цільовим використанням одержаних коштів. Наприклад, збори на прибирання та освітлення вулиць, за збирання сміття, впорядкування парків, зон відпочинку, кладовищ тощо.

За умов загрозливої екологічної ситуації в Україні корисними стануть місцеві екологічні податки, які доцільно стягувати у вигляді штрафів за забруднення повітря, водоймищ, лісів та інших природних ресурсів, захоронення й утилізацію шкідливих відходів. Такі податки можуть стати дієвим інструментом у забезпеченні збереження та охорони довкілля i поліпшення екологічної ситуації в країні.

Нині вигідне територіальне розташування населених пунктів, сприятливі природно-кліматичні фактори, наявність i використання корисних копалин та інші чинники майже не впливають на рівень економічного та соціального розвитку територіальних громад, насиченість об'єктами соціальної та побутової інфраструктур, ступінь задоволення суспільних потреб населення. Склалося становище, за якого багаті природними ресурсами території перебувають у жалюгідному стані, потерпають від нестачі електроенергії, відсутності газопостачання, зручних шляхів сполучення; місцеві органи влади не мають коштів для утримання в належному стані вулиць, парків, місць відпочинку, кладовищ тощо.

Імовірно, встановити залежність між об'єктивними факторами сприятливого природного та територіального розташування населених пунктів i рівнем добробуту територіальних громад можна за допомогою особливих місцевих податків чи зборів, які доцільно стягувати із суб'єктів господарювання, що здійснюють промислове споживання цих благ з метою одержання вигоди. На території таких населених пунктів доцільно запроваджувати спеціальні місцеві податки та збори з користувачів природних багатств, а кошти спрямовувати на охорону довкілля, відновлення спожитих природних благ, створення необхідних умов для життєдіяльності населення.

Різке розшарування суспільства внаслідок поглиблення кризових явищ спричинило значне збільшення кількості безробітних, бідних, жебраків i безпритульних. Хронічний дефіцит фінансових ресурсів унеможливив надання допомоги таким категоріям населення на рівні, достатньому для їхнього пристойного існування. I тому одним із шляхів розв'язання цієї нагальної проблеми могло б стати надання права місцевим органам самоврядування встановлювати (хоч би тимчасово) надбавки до податку на прибуток підприємств i прибуткового податку з громадян (відповідно до росту нагромаджень, оплати праці на підприємствах, що працюють на території місцевої ради) з цільовим спрямуванням одержаних коштів на створення громадських їдалень, притулків для бідних, надання допомоги соціально незахищеним верствам населення, які з тих чи інших причин залишилися поза державною системою соціального захисту.