Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Аналіз системи соціального захисту населення

Аналіз системи соціального захисту населення

Сутність, особливості системи, джерела фінансового забезпечення соціального захисту населення. Аналіз системи соціального захисту населення в Україні: державної допомоги сім'ям із дітьми, малозабезпеченим сім'ям, ветеранам. Житлові субсидії населенню.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2012
Размер файла 64,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи системи соціального захисту населення

1.1 Сутність соціального захисту населення

1.2 Особливості системи соціального захисту населення

1.3 Джерела фінансового забезпечення соціального захисту

2. Аналіз системи соціального захисту населення

2.1 Система соціального захисту населення в Україні

2.2 Державна допомога сім'ям із дітьми

2.3 Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

2.4 Житлові субсидії населенню

2.5 Соціальна допомога ветеранам, громадянам, що мають особливі заслуги перед державою, і громадянам похилого віку

3. Шляхи вдосконалення системи соціального захисту населення з урахуванням досвіду зарубіжних країн

Висновки

Література

Вступ

соціальний захист малозабезпечений субсидія

Соціальні гарантії -- обов'язковий елемент економічної системи держави, важлива умова її економічної та соціальної стабільності. Без перебільшення можна стверджувати, що вищий рівень соціальних гарантій -- основа суспільного добробуту й кінцева мета економічної діяльності держави.

Слід зазначити, що соціальні гарантії розглядаються фінансовою наукою в контексті забезпечення зростання суспільного добробуту.

Теорія добробуту витримала випробування часом і стала основою для формування принципів суспільних відносин, спрямованих на зближення влади й людини, обмеження впливу зовнішніх умов і випадковостей на рівень її життя. Звичайно, теорія суспільного добробуту як наукова течія явище досить складне. Вона вміщує низку економічних, політичних, етичних, філософських понять. Її пізнавальний потенціал недостатньо визначений. Так, досить складним є питання про те, як визначати ступінь соціального добробуту, як зіставити суспільний добробут із соціальною справедливістю, в чому полягає культура добробуту тощо.

У багатьох країнах Заходу добробут як суспільна мета зафіксована офіційно в конституціях. Після Другої світової війни 45 держав змінили свої конституції, включивши до них положення про право людини, соціальну орієнтацію економіки та державної політики на досягнення добробуту. Декларація соціального прогресу й розвитку, що була затверджена Організацією Об'єднаних Націй у 1969 році, проголошує: "... найперший обов'язок й абсолютна відповідальність кожного уряду--це забезпечення добробуту та соціального прогресу кожного громадянина". Далі в декларації зазначено, що будь-яке прогресивне суспільство прагне до досягнення принаймні таких суспільних цілей: відродження; благополуччя; прогресу; відповідності реальним умовам. Таким чином, сукупність зазначених цілей можна вважати визначенням загальнолюдської цінності добробуту.

Звичайно, не можна уявити суспільний добробут без справедливості, рівності та свободи як етичних принципів практичної соціальної політики, хоча окремі автори з цим і не згодні. Щоправда, ці ідеали ще не гарантують загального добробуту, але не має сумніву в тому, що без високих моральних критеріїв будь-який добробут був би неможливим і нездійсненним. Згідно з класичною традицією єдність усіх етичних принципів сприймається як уже щось усталене й існуюче, а добробут -- як багатомірна концепція, що охоплює усі вищезгадані принципи.

Гобсон наголошував, що справедливою є та економічна система, в якій продукти втілюють найнижчі сукупні витрати і найвищу сукупну корисність. Отже, згідно з визначенням Гобсона, економіка добробуту -- це колективні зусилля для максимального задоволення бажань, здійснення яких є можливим у даній економічній системі.

Не менш важливий висновок Гобсона про те, що здійснення принципів добробуту потребує від держави запровадження суспільного контролю над бізнесом, введення законів про мінімум заробітної плати, оподаткування прибутку, заохочення розвитку економіки, а також проведення антимонопольної політики. Можна стверджувати, що досягти "хорошого життя" можна лише за допомогою державної політики суспільного добробуту.

У зв'язку з цим соціальні гарантії, передбачені законодавством держави, є тією основою, на якій ґрунтується уся подальша модель суспільного добробуту. Теорія суспільного добробуту передбачає реальність досягнення кінцевих результатів лише за наявності відповідного фінансового забезпечення. Фінанси відображають процес виробництва й споживання, розподілу та перерозподілу специфічних суспільних благ, фінансованих за рахунок коштів бюджету.

У справі фінансового забезпечення суспільного добробуту на перший план виходить механізм державних фінансів. Завдяки фінансам економіка добробуту трансформується в державу добробуту.

Коли принципи економіки добробуту поєднуються з соціальне вмотивованими напрямками державної діяльності при використанні фінансів, то йдеться вже про процес створення держави добробуту. На основі економічних досягнень держава добробуту бере на себе соціальний обов'язок захищати своїх економічно слабких громадян, піклуватися про повернення до повноцінного життя знедолених людей -- малоімущих, безробітних, тих, хто потребує допомоги. У державі добробуту всім громадянам надаються рівні економічні можливості, але водночас усі громадяни мають брати участь у створенні всесуспільного добробуту відповідно до їхніх можливостей.

Отже, метою курсової роботи є дослідження механізму соціального захисту населення в Україні та розробка шляхів його вдосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду.

Задачами курсової роботи є:

дослідження сутності соціального захисту населення в Україні;

розгляд особливостей соціального захисту населення;

аналіз системи джерел фінансового забезпечення соціального захисту;

дослідження системи соціального захисту населення в Україні, зокрема сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, житлові субсидії, громадянам похилого віку;

Розгляд шліхів вдосконалення системи соціального захисту населення з врахуванням досвіду зарубіжних країн.

1. Теоретичні основи системи соціального захисту населення

1.1 Сутність соціального захисту населення

Держава загального добробуту є насамперед конституційною, в якій соціальні питання вирішуються відповідно до принципів легітимності та гарантованої соціальної справедливості. Це означає, що будь-який фінансовий закон, який стосується перерозподілу доходів, приймається за допомогою демократичного рішення після всенародного обговорення.

Слід зазначити, що використання фінансів для забезпечення суспільного добробуту має свої раціональні межі. Підтвердженням цього є шведська модель держави суспільного добробуту. Аналіз "шведської моделі" дає підстави для розчарування з приводу використання фінансів для забезпечення суспільного добробуту. Багато зарубіжних вчених доходять висновку, що соціалізація розподілу, тобто перерозподіл через державний бюджет більшої частки валового внутрішнього продукту, багато в чому знівелювала вплив панівного у виробництві приватного сектора. Порушилась рівновага між соціальною справедливістю й економічною ефективністю. Така модель значною мірою втратила стимули й джерела економічного зростання.

Традиційна "шведська модель", на думку провідних західних економістів, вичерпала свої можливості, стала гальмом розвитку національної економіки. З огляду на історичний досвід Швеції з використанням його для майбутнього розвитку України можна дійти вагомого висновку щодо безперечного пріоритету вимог економічної ефективності над соціальними потребами.

Усе сказане вище підтверджує, що ідеї суспільного добробуту дуже суперечливі, їхнє застосування можливе лише в гармонійному суспільстві, в якому ефективно вирішуються економічні й соціальні конфлікти, а контроль над ними здійснюється на основі загальнонаціональної згоди між усіма політичними силами. В умовах незалежної держави створення національної системи соціальних гарантій має першочергове значення. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де записано, що громадяни України мають право:

-- на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

-- на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

-- на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового, встановленого законодавством;

-- на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного усім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно; наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;

-- на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Здійснення перелічених заходів потребує чіткого визначення джерел їхнього фінансування. Очевидно, що бюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціального забезпечення.

Зростання в останні роки виплат на соціальні потреби у валовому внутрішньому продукті України стало однією з причин незбалансованості державного бюджету, посилення інфляційних процесів.

Принципово нова соціально-економічна ситуація, що склалася в нашій країні, зумовлює необхідність формування адекватної системи соціального забезпечення населення. Вона має ґрунтуватися на таких засадах, які б виключали зрівнялівку й утриманські настрої при розподілі та споживанні життєвих благ, не послаблювали дієвість мотивів і стимулів до праці, створювали умови для найповнішого виявлення їх.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

-- нормативи раціонального споживання -- рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

-- нормативи мінімального споживання -- соціальне прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг виходячи із соціальних або фізіологічних потреб;

-- статистичні нормативи -- нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України й законами України.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.

Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки.

З цією метою визначаються:

-- перелік послуг, які надаються закладами соціального обслуговування і фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів і соціальних фондів;

-- норми соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів і дітей, які перебувають на утриманні держави;

-- норми харчування та забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування.

Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг і розмірів плати за житло й житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.

До них належать:

-- гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від одержуваного доходу;

-- соціальна норма житла й нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;

-- показники якості надання житлово-комунальних послуг. Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:

-- норми забезпечення транспортом загального користування;

-- показники якості транспортного обслуговування;

-- норми забезпеченості населення послугами зв'язку.

До державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я включаються:

-- перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

-- нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних і профілактичних процедур;

-- показники якості надання медичної допомоги;

-- нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;

-- нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;

-- нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;

-- нормативи санаторно-курортного забезпечення;

-- нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.

До державних соціальних нормативів у сфері забезпечення навчальними закладами включаються:

-- перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

-- нормативи граничного наповнювання класів, груп і співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;

-- норми матеріального забезпечення навчальних закладів і додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів.

До державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури включаються:

-- перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

-- показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

-- нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами та установами культури.

До державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту включаються:

-- перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;

-- нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.

До державних соціальних нормативів у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування включаються:

-- нормативи забезпечення населення побутовими послугами;

-- показники якості надання побутових послуг;

-- нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;

-- показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування.

Держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

1.2 Особливості системи соціального захисту населення

В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян мають стати ефективна праця, трудова активність та підприємницька ініціатива. У зв'язку з цим для працездатної частини населення пріоритетне значення має захист їхніх основних прав у сфері праці в умовах різних форм власності та соціальне страхування на випадок втрати роботи, при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втраті працездатності.

Головною метою соціальної політики в Україні на нинішньому етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи на найменш захищені його верстви. Вона повинна мати не всеохоплюючий, а вибірковий адресний характер. Держава має гарантувати мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми:

-- встановлення фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);

-- здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;

-- захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допомоги відповідно до змін індексу цін.

Під безпосередньою опікою держави перебувають найуразливіші з фінансової точки зору верстви населення -- діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї, безробітні. Відповідно до цього повинні функціонувати конкретні форми соціальних гарантій.

Одним із важливих напрямів є допомога сім'ям з дітьми. Правову основу тут визначає Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в якому держава гарантує рівень матеріальної підтримки сім'ям із дітьми через надання допомоги з урахуванням складу сім і, її доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо. Право на державну допомогу мають сім'ї громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають в Україні. Допомога може надаватися також за міждержавними угодами.

В Україні призначаються такі види державної допомоги:

-- при вагітності та пологах;

-- одноразова допомога при народженні дитини;

-- із догляду за дитиною;

-- грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;

-- із догляду за дитиною-інвалідом;

-- із тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;

-- на дітей віком до 16 років (учнів -- до 18 років);

-- на дітей одиноким матерям;

-- на дітей військовослужбовців строкової служби;

-- на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

-- тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

На сьогодні допомогу одержують понад 6 млн. сімей.

Однією з форм соціальних гарантій населенню з боку держави є виплата пенсій. Нині пенсії в Україні одержують 14,5 млн. громадян, із них 2 млн. інвалідів, 110 тис. дітей-інвалідів та 650 тис. громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, 400 тис. одиноких престарілих громадян і 51 тис. підопічних у будинках-інтернатах.

Загальні видатки держави на пенсійне забезпечення у 2004 році становитимуть понад 12 млрд. гривень або майже 10 відсотків від ВВП. Основною проблемою в пенсійному забезпеченні є ліквідація зрівнялівки й наближення розміру пенсії до середньої заробітної плати.

Для громадян із мінімальними доходами встановлюється цільова грошова допомога. Її одержують у формі щомісячних грошових виплат непрацездатні громадяни, де середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім'ї упродовж трьох попередніх місяців не досягав грошового розміру, який встановлює уряд. Допомога надається у вигляді цільових виплат окремо на прожиття, оплату житла, комунальних послуг, електроенергії, придбання й доставку палива.

Законодавством України передбачена індексація грошових доходів громадян, які мають втрати від зростання цін на товари та послуги.

Як форма соціальних гарантій в Україні використовується дотація на деякі види товарів і послуги з метою підтримки їхньої ціни на відповідному рівні. Слід зазначити, що підтримка фіксованих цін -- це найнедосконаліша форма соціальних гарантій, яка зумовлює нерівність у споживанні.

Дотації призначаються у тому разі, якщо собівартість виготовлення товару або надання послуги вища, ніж фіксована ціна продажу. Вона має покривати збитки й забезпечувати певний рівень рентабельності виробникам. За деякими товарами й послугами дотація покриває лише збитки.

На сьогодні дотації з державного бюджету виділяються для підтримання фіксованих і регуляційних цін на газ, тверде паливо, медикаменти, будівельні матеріали для індивідуального житлового будівництва, житлово-будівельних кооперативів та молодіжних житлових комплексів.

Із бюджету виділяються дотації житлово-комунальному господарству, в тому числі на воду, водовідведення, паливопостачання. Дотації надаються на послуги міського автомобільного транспорту, метрополітенів, залізниць, авіаліній, міського водного транспорту. Крім того, з бюджету здійснюється фінансування капітального ремонту житла, благоустрій міст і селищ міського типу, ремонт і утримання шляхів, реставрація пам'яток архітектури, заходи, пов'язані з поверненням кримськотатарського, німецького та інших депортованих народів, фінансування будівництва житла для військовослужбовців тощо.

Розмір дотацій розраховують на одиницю продукції або як різницю між ціною і собівартістю продукції та послуг. Фінансування дотацій проводиться із загальнодержавного і місцевих бюджетів.

В Україні передбачені соціальні гарантії громадянам, які потерпіли від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Розмір виплат і допомоги передбачені Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: на фінансування капітальних вкладень, видатків на виплату компенсацій і надання пільг, видатків на соціальне страхування, видатків, пов'язаних із наданням пільг щодо пенсійного забезпечення та допомоги, інших видатків на проведення робіт із ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для захисту громадян від безробіття на державному й місцевому рівнях створюється Фонд сприяння зайнятості населення за рахунок страхових внесків підприємств, громадян і надходжень із державного та місцевих бюджетів, а також добровільних надходжень від підприємств і громадян.

Кошти фонду використовуються для фінансування організації професійної орієнтації населення, професійного навчання працівників, що звільняються, і безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню, на виплату допомоги у разі безробіття, організацію додаткових робочих місць та інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав громадян на працю.

В Україні значна увага приділяється соціальному захисту певних верств населення. Так, упродовж останніх років прийнято Закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", де передбачено надання великої кількості пільг і привілеїв, а також додаткового матеріального забезпечення. Для створення належних умов для життя й роботи громадян, які мають великі заслуги перед державою, урядом передбачено ряд пільг і прав на додаткове матеріальне забезпечення для Героїв Радянського Союзу і повних кавалерів ордена Слави.

1.3 Джерела фінансового забезпечення соціального захисту

Питання фінансового забезпечення соціальних гарантій завжди були актуальними. Їхня актуальність посилюється в країнах із перехідною економікою, де відсутня досконала система як самих соціальних гарантій, так і джерел їхнього фінансування. Світова фінансова наука й практика своїм надбанням мають такі джерела фінансування соціальних гарантій: бюджетні асигнування; фінансові ресурси підприємницьких структур; кошти спонсорів; кошти благодійних організацій; страхування.

Насамперед треба чітко розмежувати, що є соціальною гарантією щодо громадян своєї держави і що є соціальною послугою з боку держави. Звісно, соціальна гарантія повинна мати законодавче закріплення і передбачені законами джерела фінансування. Держава за рахунок бюджету повинна забезпечувати мінімально гарантований рівень надання послуг у галузі освіти, медичного, культурного, побутового і соціального обслуговування населення і насамперед громадян, які з тих чи інших причин мають низький рівень матеріального забезпечення.

Водночас громадяни держави повинні мати право за рахунок власних коштів і кредиту підвищувати рівень свого соціального обслуговування або одержувати соціальні послуги якіснішого змісту. Тому при розгляді фінансового забезпечення соціальної сфери повинен бути виділений фінансовий норматив забезпечення соціальних гарантій на відповідну розрахункову одиницю -- одного жителя, одного учня, студента, пенсіонера тощо. Цей норматив і є гарантованим державою засобом надання безоплатних благ і послуг, що власне є соціальною гарантією. Кошти в межах нормативу можуть бути асигновані як з державного, так і з місцевих бюджетів або за рахунок різних позабюджетних фондів.

Все, що надається понад вказаний норматив, може бути платним. Важливою умовою здійснення такого підходу є наукове обґрунтування фінансових нормативів соціальних гарантій, їхня диференціація залежно від економічного розвитку територій, структури населення, природних та інших умов.

Фінансовий норматив витрат держави на соціальні гарантії повинен стати підґрунтям для розрахунку фактичних витрат на соціальні потреби з усіх джерел для досягнення державою високого рівня індексу людського розвитку. Цей інтегральний показник прийнятий ООН у 1990 році. Він містить дані про довголіття громадян у кожній державі, рівень освіти, соціального обслуговування і добробуту населення. Тобто він слугує орієнтиром для досягнення певного рівня зростання матеріальних, духовних, культурних потреб населення, наукового потенціалу держави.

Дуже важливою проблемою є створення надійного механізму фінансування соціальних потреб за рахунок позабюджетних коштів. Тут насамперед заслуговує на увагу використання коштів підприємницьких структур. Підприємство за рахунок своїх доходів формує соціальну інфраструктуру, що дає змогу максимально задовольнити матеріальні й духовні потреби його працівників. Працюють відомчі санаторії, будинки відпочинку, профілакторії, дитячі садки, заклади культури, укладаються договори на обслуговування колективу підприємств поліклініками, підготовку кадрів. Є підстави стверджувати, що надалі обсяги фінансових ресурсів підприємств, що спрямовуються на соціальні потреби, зростатимуть і тим самим частково зніметься навантаження на місцеві й державний бюджети.

Витрата коштів підприємств на соціальні потреби має свої певні вади. До них належать зокрема нерівність у наданні соціальних послуг громадянам, що проживають на певній території, розпорошеність коштів, неефективне використання закладів соціальної інфраструктури тощо. Аби цього уникнути, органи місцевого самоврядування повинні повніше використовувати свої можливості шляхом організації спільного фінансування об'єктів соціальної інфраструктури за рахунок коштів підприємств і місцевих бюджетів. Така форма фінансування була б доцільною і в тому разі, коли підприємницькі структури не в змозі самостійно забезпечити фінансування власної соціальної інфраструктури.

Як підтверджує досвід країн із розвинутою ринковою економікою, нині з'являється нове джерело фінансування соціального розвитку -- спонсорство та меценатство. Їх можна трактувати як некомерційну діяльність організацій і деяких осіб, спрямовану на задоволення потреб суспільства в соціальних гарантіях. Теоретично меценатство та спонсорство можна визначити як форму інвестування у соціальну сферу. Більшістю країн ця сфера діяльності регулюється законодавством. В Україні в 1997 році набув чинності Закон "Про благодійність і благодійницьку діяльність". Держава всіляко заохочує цю діяльність шляхом надання пільг з оподаткування тощо.

В Україні на сьогодні зареєстровано 216 благодійних організацій. Їхні кошти використовуються на різні соціальні потреби -- програми державного значення, надання стипендій обдарованим дітям для одержання ними освіти, різні спортивні змагання (Олімпійські ігри). Ресурси благодійних організацій спрямовані, в основному, на фінансування об'єктів інфраструктури для малозабезпечених прошарків населення.

Іншим джерелом фінансового забезпечення соціальної інфраструктури є страхування -- пенсійне, медичне, а також у разі безробіття та від нещасного випадку на виробництві. Страхування розраховане на все зайняте населення держави, оскільки саме воно бере участь у створенні страхових фондів.

Соціальне страхування незалежно від сфери його застосування має ґрунтуватися на таких загальних принципах:

-- обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;

-- забезпечення особам, зайнятим підприємницькою і творчою діяльністю, фермерам, членам кооперативів права вибору щодо участі в обов'язковому й добровільному чи лише у добровільному страхуванні;

-- добровільність страхування для осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню з метою одержання додаткового чи підвищеного рівня матеріального забезпечення;

-- обов'язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права на соціальні виплати, їхню диференціацію за окремими видами соціального страхування;

-- рівноправність усіх застрахованих осіб щодо зобов'язань з фінансування витрат і одержуваних в результаті цього прав і гарантій;

-- особливий порядок фінансування страхових фондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соціальним страхуванням. З цією метою громадяни та підприємства сплачують страхові внески, розміри яких встановлюються у процентах до заробітної плати;

-- державні гарантії щодо виплат за соціальним страхуванням;

-- управління діяльністю фондів соціального страхування через систему соціального партнерства за адміністративним і фінансовим контролем держави.

Система обов'язкового соціального страхування засновується на принципі солідарності, за яким здійснюється перерозподіл коштів від працездатних непрацездатним, від здорових хворим, від працюючих безробітним тощо. При цьому працівники відраховують частку свого заробітку на пенсії, медичне обслуговування та на утримання безробітних під зобов'язання держави, яка гарантує їм, що з настанням непрацездатного віку та у разі інвалідності наступні покоління громадян здійснюватимуть відрахування на утримання їх або їхніх сімей.

Відрахування коштів, що використовуються на допомогу сім'ям із дітьми, також зумовлюються інтересами громадян, оскільки спрямовуються на підтримку тих, хто у майбутньому повинен здійснити їхнє забезпечення.

Медичне страхування забезпечує право працюючих громадян і членів їхніх сімей на кваліфіковане медичне обслуговування, матеріальне забезпечення у разі захворювання та в інших випадках.

Фонд медичного страхування створюється за рахунок страхових внесків підприємств і громадян, а також благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків, інших кредиторів та інших джерел, формування яких не заборонене законодавством України.

За рахунок коштів фонду фінансуються: медична допомога; лікування в медичних закладах; допомога у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою; допомога з догляду за хворою дитиною; допомога з вагітності та при пологах; допомога при народженні дитини; допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; санаторно-курортне лікування і відпочинок; медична допомога і лікування незастрахованих осіб у випадках, передбачених законодавством.

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві створюється за рахунок страхових внесків підприємств, розмір яких диференціюється залежно від ступеня ризику для здоров'я. Кошти фонду спрямовуються на такі цілі:

-- виплату пенсії з інвалідності у зв'язку з нещасним випадком, професійним захворюванням на виробництві;

-- виплату допомоги в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням, відшкодування збитків, завданих працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, а також на виплати особам, які мають право на відшкодування збитків у разі втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві;

-- заохочення підприємств за систематичне зниження рівня або відсутність виробничого травматизму, професійних захворювань.

Пенсійне страхування має здійснюватися через створення недержавних пенсійних фондів.

2. Аналіз системи соціального захисту населення

2.1 Система соціального захисту населення в Україні

На сьогодні очевидним є те, що надання платних послуг державними організаціями й установами соціальної сфери, створення недержавного сектора у цій сфері повинно мати законодавче закріплення і контролюватися державними органами. Справа в тому, що соціальна сфера -- явище досить багатогранне, платне надання благ і послуг повинно впроваджуватися з урахуванням особливостей функціонування кожного напрямку соціальної сфери.

Так, наприклад, освіта включає за своїм соціальним призначенням дуже різноманітні форми послуг. Це дошкільне виховання, проведення заходів позашкільної роботи з дітьми, утримання цих закладів, надання загальної середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти. Кожний із цих напрямків потребує власного підходу до вирішення питань фінансового забезпечення.

Державні заклади позашкільної роботи з дітьми, до яких належать палаци дитячої творчості, станції юних техніків, натуралістів, туристів, повинні одержувати дотації з місцевих бюджетів, а не перебувати на повному їх фінансуванні. Аналогічне фінансування повинно бути передбачене і для дошкільних закладів освіти.

Фінансове забезпечення діяльності загальноосвітніх шкіл має здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Надання додаткових послуг повинно бути платним. Що стосується професійно-технічної освіти, то її фінансування слід здійснювати на основі пайової участі держави й підприємницьких структур, для яких ведеться підготовка кадрів.

Досить складною є ситуація щодо фінансування вищої освіти. На сьогодні держава фінансує із бюджету не підготовку кадрів вищої кваліфікації, а державні вищі навчальні заклади, які мають право надавати окремі платні послуги і до 20 відсотків спеціалістів готувати за їхній кошт. Такий підхід не має достатнього обґрунтування і веде до нераціонального використання бюджетних коштів.

Основною умовою поліпшення фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів і підвищення ефективності використання бюджетних коштів є науково обґрунтоване визначення потреби в спеціалістах вищої кваліфікації для державного сектора економіки. Держава повинна щорічно формувати замовлення на підготовку спеціалістів у вищих навчальних закладах і розміщувати це замовлення на конкурсній основі.

Потребує удосконалення фінансове забезпечення системи охорони здоров'я. На сьогодні в Україні це складний комплекс лікувальних, лікувально-профілактичних та санаторно-профілактичних закладів, до яких належать лікарні й територіальні медичні об'єднання, поліклініки й амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, станції швидкої і невідкладної допомоги, станції переливання крові, санаторії для хворих на туберкульоз та для дітей і підлітків, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезінфекційні станції, центри здоров'я та заклади санітарної освіти. Тобто це розширена мережа державних закладів, що перебувають на бюджетному фінансуванні. Попередній досвід фінансування охорони здоров'я дає врешті-решт підставу дійти двох висновків. По-перше, держава не в змозі виділяти кошти в таких розмірах, які б забезпечували надання медичних послуг за постійно зростаючими якісними та кількісними показниками. По-друге, наявність лише одного джерела фінансового забезпечення охорони здоров'я уповні усуває конкурентні мотиви щодо діяльності цих установ.

Світовий досвід підтверджує, що успішне надання медичних послуг населенню можливе при наявності декількох джерел фінансування.

Найпоширенішими є на сьогодні три джерела -- бюджет, кошти громадян і медичне страхування. Про вади бюджетного фінансування охорони здоров'я йшлося вище, проте платна медицина теж їх має. Вона недоступна для громадян із низькими доходами.

Саме тому жодна країна у світі не використовує як платну, так і безоплатну медичну допомогу в чистому вигляді. Платні медичні послуги є скоріше елементом, що характеризує повноту ринку лікувальних послуг. Платна медицина створює конкуренцію, так необхідну в ринковому середовищі. Отже, маючи досить високий рівень ефективності завдяки прямій формі оплати послуг, вона позитивно впливає на ефективність роботи всієї системи охорони здоров'я. З цих позицій створення й розвиток в Україні приватних лікарень і клінік слід розглядати як позитивне та необхідне явище. Водночас платні заклади, як і бюджетні, не можуть дати повноти забезпечення медичними послугами.

Тому набув поширення метод фінансування медичних послуг за допомогою страхових фондів, тобто шляхом запровадження медичного страхування. Ця форма вдало доповнює усі інші джерела фінансування і має перспективу в умовах України. Згідно з Конституцією України кожний громадянин має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

За рахунок бюджетних коштів кожний громадянин має право на безплатну медичну допомогу, водночас держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Надання послуг у сфері культури, тобто фінансування витрат з утримання бібліотек, музеїв, палаців і будинків культури, клубів, народних театрів і мистецьких колективів повинно здійснюватися на основі пайової участі господарських структур, місцевих бюджетів і власних доходів.

Джерелом фінансування соціальних послуг для населення можуть бути різні форми кредиту. Це насамперед споживчий кредит для придбання товарів довгострокового користування, на здобуття освіти, придбання житла. Заслуговують на увагу також житлові заощадження. Умови надання житлових позичок мають бути опрацьовані так, щоб вигода була двобічною. Крім того, треба упорядкувати систему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстрокових житлових сертифікатів, акцій. Купуючи ті чи інші цінні папери, інвестори вкладають кошти у будівництво житла і при цьому одержують дохід залежно від зростання вартості житла.

Розвиток системи фінансового забезпечення соціальних гарантій, як і соціального обслуговування населення, в цілому має здійснюватися, і це підтверджує світовий досвід шляхом комплексного використання усіх джерел і оптимізації їх структури. Фінансове забезпечення повинно включати такі джерела: бюджетне фінансування; фінансові ресурси підприємств; спонсорство, меценатство, благодійництво; страхування; кредитування; плату за послуги.

На сьогодні система фінансового забезпечення соціального розвитку в Україні перебуває на стадії свого становлення, тому актуальними є питання активного використання кожного із вказаних джерел, їх оптимізації, що зменшить навантаження на бюджет і сприятиме нормальному забезпеченню діяльності об'єктів соціальної сфери. Це дасть змогу зберегти і підвищити життєвий рівень населення, ступінь його освіченості, а в цілому -- підвищити науковий потенціал держави.

Таблиця 2.1 Дохідна частина зведеного бюджету України за 2003--2004 роки

Доходи

2003 рік

2004 рік

Доходи за 2004 рік порівняно 32003 роком,%

Враховано в розрахунках при затвердженні держбюджету

Виконано

Рівень виконання, %

Питома вага у ВВП,%

Враховано в розрахунках при затвердженні держбюджету

Виконано

Рівень виконання, %

Питома вага у ВВП,%

Податкові надходження

35 665,1

36716,7

102,9

17,98

44 762,8

45 398,2

101,4

20,58

123,64

у тому числі

Прибутковий податок із громадян

6 930,0

8 774.9

126,6

4,30

9 937,0

10 823,8

108,9

4.91

123,35

Податок на прибуток підприємств

8 487,8

8 280,0

97.6

4,06

11 627,0

9 398.3

80,8

4,26

113,51

Плата за землю

1 286.8

1 618.6

125,8

0,79

1 670,0- .

1 806,3

108,2

0,82

111,60

Податок на додану вартість

11 628,7

10 348,4

89.0

5,07

12887,8

13471,2

104,5

6,11

130.18

Акцизний збір із вироблених в Україні товарів

2260,1

2 207.5

97,7

1.08

2 802,5

3 604,9

128,6

1,63

163,31

Акцизний збір із ввезених на територію України товарів

595,4

446,8

75,0

0,22

675,7

493,3

73,0

0,22

110.40

Ввізне мито

1 579,6

1 759.8

111,4

0,86

2 048,7

2 143,8

104,6

0,97

121,82

Інші податки

2 896.7

3 280,7

113,3

1.61

3 114,1

3 656,6

117,4

1,66

111,46

Неподаткові надходження

10 581,3

14 219,1

134,4

6,96

13 118,7

13 542,9

103,2

6,14

95,24

у тому числі

Рентна плата

485,4 *

668.6

137,7

0,33

638,5

732,7

114,8

0,33

109,59

Державне мито

290,0

242,0

83.4

0,12

264,5

263,7

99,7

0,12

108,97

Митні збори

390,0

461,4

118,3

0,23

495,0

473,0

95,5

0,21

102,50

Надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природного газу через територію України

2 454,1

1 943,4

79,2

0,95

2 240,0

1 531,2

68,4

0,69

78,79

Відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами

244,3

227,6

93,2

0,11

223.0

174,1

78,1

0,08

76.51

Відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України аміакопроводами

15,7

20,6

130,8

0,01

19,5

17,3

88.9

0,01

84,30

Власні надходження бюджетних установ і організацій

2 629,8

5 933,3

225,6

2.91

4 726,0

6 596,3

139,6

2,99

111,17

Інші неподаткові надходження

4 072,0

4 722,3

116,0

2,31

4512,2

3 754,5

83,2

1,70

79.51

Доходи від операцій із капіталом

290,6

458,3

157,7

0,22

992,0

1 101,2

111,0

0,50

240,26

Цільові фонди

422,4

1 111,1

263,1

0,54

308,0

477,9

155,2

0,22

43,01

у тому числі

Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів

47.0

79,6

169,4

0,04

80,0

123,1

153,9

0,06

154.64

Збір за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища

75,6

176,3

233,3

0,09

138,0

189.3

137.2

0,09

107,39

Інші фонди

299,8

855,2

285,3

0,42

90,0

165.4

183,8

0,08

19.34

Разом доходів

47011,1

52 726,6

112,2

25,82

59 258,6

60 812,1

102,6

27,57

115,33

Таблиця 2.2 Дохідна частина загального фонду зведеного бюджету України за 2003--2004 роки

Доходи

2003 рік

2004 рік

Доходи за 2004 рік порівняно з 2003 роком,%

Враховано в розрахунках при затвердженні держбюджету

Виконано

Рівень виконання,

%

Питома вага у ВВП,%

Враховано в розрахунках при затвердженні держбюджету

Виконано

Рівень виконання,

%

Питома вага у ВВП,%

Податкові надходження

34478,1

35 646,2

103,4

17,46

42 755,3

43 255,2

101,2

19,61

121,35

у тому числі

Прибутковий податок із громадян

6 930,0

8 774,9

126,6

4,30

9 937,0

10 823,8

108,9

4,91

123,35

Податок на прибуток підприємств

8 360,5

8 157,6

97,6

4,00

11 456,6

9 259,8

80,8

4,20

113,51

Плата за землю

1 286,8

1 618,6

125,8

0,79

1 670,0

1 806,3

108,2

0,82

111,60

Податок на додану вартість

11 628,7

10348.4

89,0

5,07

12 887,8

13 471,2

104,5

6,11

130,18

Акцизний збір із вироблених в Україні товарів

2 260,1

2 207,5

97,7

1,08

2 390,8

2 910,5

121,7

1.32

131,85

Акцизний збір із ввезених на територію України товарів

595.4

446,8

75,0

0,22

384.4

264,4

68,8

0,12

59,18

Ввізне мито

1 579,6

1 759,8

1 11,4

0,86

2 005,8

2 074,9

103,4

0,94

117,90

Інші податки

1 837,0

2 332,7

127.0

1,14

2 022.8

2 644,2

130.7

1.20

113,36

Неподаткові надходження

2 363,6

3 109,0

131,5

1,52

5 923,4

4 649,8

78,5

2,11

149,56

у тому числі

Рентна плата

43,1

47,4

109,9

0,02

638,5

732,7

114,8

0,33

1546,82

Державне мито

290,0

242,0

83,4

0,12

264,5

263,7

99,7

0.12

108,97

Митні збори

390,0

461.4

118,3

0,23

495,0

473,0

95,5

0,21

102,50

Відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами

48,9

45,5

93,2

0,02

223,0

174,1

78,1

0,08

382,54

Відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України аміакопроводами

15,7

20,6

130,8

0,01

19,5

17,3

88,9

0,01

84,30

Інші неподаткові надходження

1 575,9

2 292,1

145,4

1.12

4 283,0

2 989,0

69,8

1.36

130,40

Доходи від операцій із капіталом

290,6

202,0

69,5

0,10

121,0

171,2

141,5

0,08

84,74

Разом доходів

37 347,2

39 247,2

105,1

19,22

48 799,7

48 076,2

98,5

21,80

122,50

Таблиця 2.3 Видаткова частина зведеного бюджету України за 2004 рік

ВИДАТКИ

Разом за фондами

Загальний фонд

Річний план з урахуванням змін

Виконано

Рівень виконання, %

Питома вага у В8П,%

Питома вага у загальній сумі видатків, %

Річний план з урахуванням змін

Виконано

Рівень виконання,

%

Питома вага у загальній сумі видатків, %

Загальнодержавні функції, з них

10982,6

8584,4

78,2

3,89

14,53

9899,4

7887,5

79,7

16,94

Вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансова та зовнішньополітична діяльність

4677,2

4059.0

86,8

1,84

6,87

4326,7

3773,5

87,2

8,10

Фундаментальні дослідження

628,4

55,9

82,1

0,23

0,87

419,6

364,2

86,8

0,78

Обслуговування боргу

4023,1

2953,6

73,4

1.34

5.00

4009,6

2939,7

73,3

6,31

Обслуговування внутрішнього боргу

971,6

713,7

73,5

0,32

1.21

958,2

699.8

73,0

1.50

Обслуговування зовнішнього боргу

3051,5

2240,0

73,4

1,02

3,79

3051,5

2240,0

73.4

4,81

Оборона

4585,5

3530,0

77,0

1,60

5,97

2735,9

2496,6

91,3

5,36

Громадський порядок, безпека та судова влада

5884,3

4877,3

82,9

2,21

8,25

4056,0

3612,1

89,1

7,76

Економічна діяльність, зокрема

10051,0

7083,6

70,5

3,21

11,99

'' 5037,8

3631,9

72,1

7,80

Загальна економічна, торговельна та трудова діяльність

909,5

510,1

56,1

0,23

0,86

609,9

468.5

76,8

1,01

Сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство

1927,9

1376.9

71,4

0.62

2,33

1286.0

936,0

72,8

2,01

Паливно-енергетичний комплекс

2721.1

2181.9

80,2

0,99

3,69

2574,6

2165,6

84,1

4,65

Транспорт

1881,3

1779.9

94,6

0,81

3,01

258,3

197.6

76,5

0,42

Зв'язок, телекомунікації та інформатика

57,2

32,6

57,0

0,01

0.06

37.0

27,0

72.8

0,06

Охорона навколишнього природного середовища

946,3

661,6

69,9

0,30

1,12

653,4

427,5

65,4

0,92

Житлово-комунальне господарство

1436,8

1359,7

94,6

0,62

2,30

1300,7

1285,5

98,8

2,76

Охорона здоров'я

8255,0

7469,0

90,5

3,39

12,64

7099,6

6472,5

91,2

13,90

Духовний та фізичний розвиток, із них

1640,8

1412,1

86,1

0,64

2,39

1476,8

1248,4

84,5

2,68

фізична культура і спорт

401,2

350,9

87,5

0,16

0,59

378,5

332,1

87,7

0,71

Культура та мистецтво

881,2

800,1

90.8

0,36

1,35

801,1

711,3

88.8

1,53

Засоби масової інформації

349,7

252,8

72,3

0,11

0,43

288,7

196,9

68,2

0,42

Освіта

12567,4

11911,9

94,8

5,40

20,16

9536,8

9269,0

97,2

19,90

Соціальний захист та соціальне забезпечення

12990,3

12181,1

93,8

5,52

20,62

10885,1

10221,1

93,9

21,95

Стягнення за рішенням суду

14,5

0,01

0,02

14,5

0,03

РАЗОМ ВИДАТКІВ

69340,0

59085,2

85,2

26,79

100,00

52681,5

46566,5

88,4

100,00

Дефіцит (профіцит)

-1726,9

-0,78

-2,92

-1509,7

-3,24

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.4 Заборгованість із соціальних виплат зі зведеного бюджету України (млн. грн.)

Види соціальних виплат

Заборгованість станом на 01.01.2004

Заборгованість станом на 01.01.2003

Відхилення 01.11.2004 від 01.01.2004

1. Заробітна плата працівників бюджетної сфери

0,2

5,8

5,6

2. Грошове забезпечення

0,0

0,1

0,1

3. Стипендії

0,9

0,0

-0,9

4. Чорнобильські виплати

665,5

713,5

48,0

5. Пенсії військовослужбовцям начальницького складу

0,0

0,0

0,0

6. Відшкодування на виплату пенсій та допомоги Пенсійному фонду з державного бюджету -- всього

0,0

16,1

16,1

7. Інші допомоги

0,3

225,1

224,8

Разом соціальні виплати

666,9

960,6

293,7

8. Нарахування на заробітну плату

0,1

2,8

2,7

9. Податки із заробітної плати

0,0

0,6

0,6

Усього соціальні виплати

667,0

964,0

297,0

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за 2004 рік становила 60812,1 млн. грн., що на 8085,5 млн. грн., або на 15,3%, більше за відповідний показник попереднього року, в тому числі доходи загального фонду становили 48076,2 млн. грн., що на 8829 млн. грн., або на 22,5%, перевищує відповідний показник попереднього року, спеціального -- 12735,9 млн. грн., що на 743,5 млн. грн., або на 5,5%, менше за відповідний показник попереднього року. Доходи зведеного бюджету за зіставною структурою до доходів 2003 року становили 60783,9 млн. грн., що на 8381,8 млн. грн., або на 16%, більше за відповідний показник попереднього року. Реальні доходи за зіставною структурою за рік збільшилися на 15,4%.

Збільшення надходжень відбулося за такими джерелами доходів:

-- прибутковий податок із громадян -- на 2048,9 млн. грн., або на 23,4%, у тому числі реальні надходження зросли на 1946,8 млн. грн., або на 22,7%;

-- податок на прибуток підприємств -- на 1118,3 млн. грн., або на 13,5%, у тому числі реальні надходження збільшилися на 1027,7 млн. грн., або на 12,7%;

-- податок на додану вартість -- на 3122,8 млн. грн., або на 30,2%, у реальному вимірі надходження від податку на додану вартість збільшилися на 2978 млн. грн., або на 29,4%;

-- акцизний збір із вироблених в Україні товарів -- на 1397,5 млн. грн., або на 63,3%, у тому числі реальні надходження збільшилися на 1345,8 млн. грн., або 62,4%.

Питома вага дохідної частини зведеного бюджету у ВВП за звітний період становила 27,57% проти 25,82% за аналогічний період попереднього року.

Рівень виконання доходів зведеного бюджету України за 2004 рік становив 102,6% розрахункового показника на рік проти 112,2% відповідного показника попереднього року (загального фонду -- 98,5% проти 105,1%, спеціального -- 121,8% проти 139,5% відповідно), у тому числі податкових надходжень -- 101,4% розрахункового показника на рік проти 102,9% за попередній рік, неподаткових -- відповідно 103,2% проти 134,4% у попередньому році. Рівень виконання доходів від операцій із капіталом до зведеного бюджету за 2004 рік становив 111% розрахункового показника на рік проти 157,7% за попередній рік, надходжень до цільових фондів -- 155,2% проти перевиконання у 2,6 разу за аналогічний період попереднього року.

Загальна сума заборгованості зі сплати податків і зборів підприємств, організацій, об'єднань і населення на 1 січня 2004 року порівняно з початком минулого року збільшилася на 7854,9 млн. грн., або у 2,2 разу, і становила 14172 млн. грн., у тому числі заборгованість із податку на додану вартість збільшилася на 2842,2 млн. грн., або 75,6%, і на 1 січня поточного року становила 6601 млн. грн., заборгованість із податку на прибуток підприємств збільшилася на 3069,8 млн. грн., або у 3,3 разу, і становила 4408,8 млн. грн., заборгованість із акцизного збору збільшилася на 305,2 млн. грн., або у 2,4 разу, і становила 524,1 млн. грн., заборгованість із прибуткового податку з громадян збільшилася на 41,7 млн. грн., або на 61,5%, і становила 109,5 млн. грн., заборгованість із плати за землю збільшилася на 226,2 млн. грн., або на 84,7%, і на 1 січня поточного року становила 493,4 млн. грн., заборгованість із відрахування від плати за транзит природного газу через територію України станом на 1 січня 2003 року становила 787 млн. гривень.

Питома вага податкових надходжень зведеного бюджету в загальній сумі доходів за 2004 рік становила 74,7%, що на 0,9 відсоткового пункту менше за запланований показник на рік, (у тому числі прибутковий податок із громадян за звітний період становив 17,8% загальної суми доходів проти 16,8% запланованого показника на рік, питома вага податку на прибуток підприємств становила 15,5% проти 19,6%, податку на додану вартість -- відповідно 22,2% проти 21,8%, акцизного збору -- 6,7% проти 5,9%). Неподаткові надходження становили 22,3% загальної суми доходів зведеного бюджету, що на 0,1 відсоткового пункту перевищує запланований показник. Питома вага надходжень до цільових фондів становила 0,8% доходів, що на 0,3 відсоткового пункту більше від запланованого показника.

Страница:


Подобные документы

  • Фінансування соціального захисту населення

    Сутність і критерії ефективності системи соціального захисту, принципи та джерела його фінансового забезпечення, склад та структура видатків. Фінансове забезпечення соціального захисту населення Пенсійним фондом, його ефективність, фактори впливу.

    курсовая работа [763,2 K], добавлен 22.11.2014

  • Соціальний захист населення та його фінансове забезпечення

    Сутність, форми, види і призначення соціального захисту населення, джерела та механізм його фінансування. Аналіз складу і структури системи соціального захисту населення в Україні, оцінка динаміки соціальних виплат і гарантій, шляхи її вдосконалення.

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 14.04.2013

  • Сучасний стан і структура джерел фінансового забезпечення соціального захисту населення України

    Соціальний захист - перерозподіл суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують з боку суспільства особливої підтримки. Цільові позабюджетні фонди - важливе джерело фінансового забезпечення соціального захисту населення.

    статья [321,0 K], добавлен 21.09.2017

  • Недержавне пенсійне забезпечення населення України

    Економічна сутність системи недержавного пенсійного забезпечення. Проблеми та недоліки сучасної системи оподаткування в галузі додаткового пенсійного забезпечення. Комплексний аналіз діяльності системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

    дипломная работа [2,4 M], добавлен 24.11.2011

  • Соціальні видатки

    Видаткова частина державного бюджету, фактори, що на неї впливають. Економічна сутність соціальних видатків, їх характеристика в Україні. Напрямки вдосконалення видатків на соціальний захист. Досвід зарубіжних країн щодо соціального захисту населення.

    курсовая работа [116,8 K], добавлен 15.12.2011

  • Позабюджетні фонди і їх характеристика

    Пенсійний фонд України: призначення й напрями використання. Фонд соціального страхування. Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й соціального захисту населення. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.

    курсовая работа [59,5 K], добавлен 24.02.2011

  • Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення

    Сутність фінансів, як інструмента вирішення соціальних проблем. Види соціальних гарантій населення. Стан фінансового забезпечення соціальних гарантій в Україні, аналіз їх динаміки за останні роки. Механізм підвищення соціальних гарантій населення.

    курсовая работа [760,6 K], добавлен 13.02.2010

  • Фінансове забезпечення недержавних пенсійних фондів

    Процес старіння населення та зростання частки осіб пенсійного віку. Соціальне та фінансове навантаження на працююче населення країни. Розвиток системи недержавних пенсійних фондів (НПФ). Аналіз загальних джерел фінансового забезпечення діяльності НПФ.

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 29.04.2011

  • Аналіз впливу системи оподаткування на діяльність підприємств

    Формування та етапи розвитку податкової системи України. Суть спрощеної системи оподаткування та нарахування Єдиного соціального внеску. Порівняльний аналіз сплати податків підприємствами-аналогами. Оптимізація основних напрямків діяльності господарства.

    дипломная работа [587,0 K], добавлен 16.05.2012

  • Особливості спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності в Україні

    Сутність спрощеної системи оподаткування в Україні та організаційні засади її функціонування. Особливості переходу на спрощену систему оподаткування для підприємців. Ставки єдиного податку та методика розрахунку, нарахування єдиного соціального внеску.

    дипломная работа [82,3 K], добавлен 18.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены