Механізм функціонування податкової системи України
Сутність податків та їх функції. Установлення термінів сплати податків. Ефективність податкової політики. Система оподаткування податкових органів та класифікація податків. Пільги щодо податку. Механізм функціонування податкової системи України.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 190,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
- КУРСОВА РОБОТА
- з теми: «Механізм функціонування податкової системи України»
Зміст
Вступ
1. Податкова система та її економічна сутність
1.1 Основні поняття податкової системи
1.2 Класифікація податків
2. Механізм функціонування податкової системи України
2.1 Принципи побудови податкової системи України
2.2 Механізм функціонування податкової системи України
3. Перспективи розвитку податкової системи України
Висновок
Використана література
Вступ
Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму регулювання та один з найважливіших важелів впливу на економіку. податок політика
В Україні конституційно закріплено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється шляхом прийняття відповідних законів.
Податкове законодавство в Україні сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Основи Української національної податкової політики розроблялись під тиском обставин без належного наукового обґрунтування та аналізу макро - і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування історичного та світового досвіду формування і розвитку податкових систем. Більшість рішень щодо формування податкової системи в Україні приймалось відповідно до особистих знань, інтуїції або інтересів керівництва держави та її організаційних структур. Відсутність науково обґрунтованих підходів до формування національної податкової системи та до аналізу наслідків від її впровадження робили і роблять податкову політику не ефективними антикризовими засобами, а однією із основних причин загострення економічної кризи.
Становлення податкової системи в Україні розпочалося без належного теоретичного обґрунтування. За орієнтир брались західні моделі оподаткування і не враховувались специфічні особливості соціально-економічного розвитку країни, пов'язані з глибокою реформованістю структури економіки, а також суттєві розбіжності в правовій культурі, рівні розвитку сучасних форм грошового обігу тощо в Україні і в західних країнах. Все це визначає нестабільний характер податкової політики. Фактично податки використовуються як пасивний інструмент для забезпечення загальнодержавних потреб.
Для підвищення дієвості податкового механізму в регулюванні структурних зрушень в економіці країни необхідно посилити наукове обґрунтування податкової політики в умовах трансформації економічної системи.
Дискусійність багатьох теоретико-методологічних проблем оподаткування, що загострились у зв'язку з розробкою Податкового кодексу, вимагає поглиблення дослідження економічної суті податків і еволюції їх ролі в ринковій економіці; функцій податків і принципів формування податкової політики; методів оцінки податкового навантаження та його перерозподілу; взаємодії податків з іншими елементами економічної політики тощо.
Основоположником податкової теорії був А. Сміт, а завершив теорію податків Д. Рікардо. Згодом, над даною теорією працювало багато економістів: К. Стюарт, К. Вексель, Е. Ліндаль, Д. Кейнс, М. Фрідман, А. Лафферта ін.
Мета даної роботи полягає в дослідженні поняття та основних умов функціонування податкової системи держави.
Основними завданнями роботи є дослідження:
1. Економічної сутності податків;
2. Принципів побудови і механізму функціонування податкової системи;
3. Етапів і особливостей розвитку податкової системи України.
1. Податкова система та її економічна сутність
1.1 Основні поняття податкової системи
Сам по собі податок є одним з найстародавніших фінансових інструментів світу. Ще при існуванні общинної системи господарювання її члени віддавали частину свого врожаю або виробленого продукту своєму вождю за виконання ним своїх обов'язків, пов'язаних з керівництвом общиною, вирішенням проблем підтримання добрих стосунків із сусідами та всередині общини, захист її від ворогів тощо.
З іншого боку, податки є частиною існування людини й мають філософський зміст.
З філософської точки зору податок є життєвою необхідністю об'єднання частини майна, доходів, прибутків громадян країни для існування суспільства в цілому, виконання громадських робіт окремими працівниками, здійснення охорони держави, соціальної підтримки незахищених верств населення, протистояння зовнішнім ворогам та стихійним лихам тощо. Крім того, податок є по своєї суті необхідним елементом розширеного відтворення та чинником зростання суспільної продуктивності праці, економічного потенціалу держави. Але фінансове значення податку має й конкретний вигляд у формі речових або вартісних відрахувань.[13]
Як економічна категорія податок повинен відповідати тій системі розширеного відтворення, яка існує в конкретній державі, тій фазі економічного розвитку, яка характерна для конкретного часу. Особливо це стосується процесів розподілу та перерозподілу утвореної в державі власності -- валового та національного продукту. Податок як економічна категорія має різні форми. В конкретній формі податок виступає як примусове вилучення частини доходу суб'єкта до державної казни на підставі діючої законодавчої бази. Тому в податку знаходять відображення всі по зитивні та негативні риси конкретної економічної політики держави, конкретної системи державного будівництва та керівництва. Від цього також залежить розвиток держави по прогресивному або регресивному шляху. При цьому велике значення мають взаємовідносини між державою та платниками податків, тією податковою базою, яка існує, та змісту і ступеня відповідності платників податків за до тримання чинного законодавства.
Виходячи з податку як філософської категорії, зміст його назви має особливості. В Німеччині податок має зміст підтримки, яку громадяни надають державі; у Великобританії податок має зміст обов'язку перед державою, в Сполучених Штатах Америки податок визначається як такса, у Франції -- обов'язкова плата, в Україні його назва визначається як примусовий платіж, тобто той, який має примусовий, обов'язковий характер.
У державах з ринковою економічною системою оподаткування будується на науково розроблених принципах. Податок виступає, з одного боку, як економічна категорія, а з іншого -- як реальний грошовий платіж в казну держави, який вимірюється в конкретному розмірі.
Крім напрямку розвитку системи (командно-адміністративна чи ринкова) на створення конкретної системи оподаткування впливають також особливості економічного розвитку держави і розвиток державності.[5]
З одного боку, податки є частиною доходу виробника, або іншого платника по датку та члена суспільства, а з іншого, -- платники податків пов'язані з розподілом державних коштів, тобто витратами держави. Тому велике значення для системи оподаткування відіграє аналіз складу державних витрат та встановлення, їх у залежності від суспільно необхідних потреб. В різних державах їх склад має особливі риси і залежить від різних чинників. Оптимізація державних витрат складає реальні умови для створення оптимальної системи оподаткування відповідно до конкретно го часу функціонування держави.
Перед тим, як перейти до класифікації податків, розглянемо деякі ключові поняття податкової системи.
Суб'єкт або платник податку - це та юридична чи фізична особа, яка безпосередньо його сплачує.
Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується. Об'єктами оподаткування виступають: доходи або прибутки; додана вартість; вартість продукції; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб; інші об'єкти оподаткування.
Одиниця оподаткування -- це одиниця виміру об'єкта оподаткування.
Ставка -- це розмір податку на одиницю оподаткування.[13]
У залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. Універсальна ставка - це єдина для всіх платників ставка, установлена на одиницю оподаткування. Прикладом може бути ставка податку на прибуток підприємств -- 25 % або ставка ПДВ -- 20%. Диференційована ставка -- це ставка податку з одиниці об'єкта оподаткування, що встановлюється диференційовано за видами платників і характеристиками об'єкта оподаткування. Наприклад, ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (диференціюються залежно від об'єму двигуна чи довжини корпуса), ставки акцизного збору (залежно від товарів, на які встановлений податок).
За побудовою ставки поділяються на тверді й процентні. Тверді ставки - це ставки, що встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування, а процентні ставки - це ставки, що встановлюються тільки відносно об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз. У свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані й відносні. Фіксовані ставки -- це ставки в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, а відносні ставки - це ставки, що встановлюються відносно певної величини (наприклад, у процентах до мінімальної заробітної плати).
Джерело сплати -- це дохід платника, з якого він сплачує по даток.
Квота - це частка податку в доходах платника. Пільги в оподаткуванні -- це надання переваги, часткове або повне звільнення від установлених правил оподаткування або полегшення умов їх виконання. В залежності від змісту виділяють три види пільг: а) вилучення -- виключення з оподатковуваного доходу окремих об'єктів оподаткування; б) знижки -- пільги, спрямовані на скорочення податкової бази за рахунок визначених витрат; в) податковий кредит - пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки, суми податку або відстрочка здійснення платежу.
Податковий період - це період часу, за який відбувається оподаткування.
Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платникові податку у звітному (податковому) періоді згідно з чинним податковим законодавством.
Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою по датку.
Податкові санкції - це різного роду штрафи та пені за порушення чинного законодавства, зокрема: за приховування доходів і прибутку; несвоєчасну сплату податків; відсутність, фальсифікацію чи непред'явлення податковим органам документів, необхідних для обчислення й сплати податків.[15]
Податки є своєрідним унікальним інструментом дії розподільної функції фінансів, з якої, власне, і випливають функції самих податків. Отже, у сучасних умовах податкам властиві дві основні функції: фіскальна і регулююча.
Фіскальна функція податків полягає у тому, що через справляння державою встановлених нею податків і зборів утворюються державні централізовані фонди (бюджет та позабюджетні фонди), які необхідні для забезпечення виконання державою своїх функцій.
Саме завдяки податкам і зборам у державних фондах централізується певна частина ВВП, яка потім використовується на загально суспільні потреби. З іншого боку, завдяки постійному втручанню держави у фінансові відносини між різними їх суб'єктами відбувається регулювання багатьох економічних процесів у суспільстві шляхом застосування податкових важелів. Тому податки виконують регулюючу функцію, що виплаває з фіскальної і полягає у тому, що податки значною мірою впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, розширюючи або звужуючи платоспроможний попит населення. За допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних і фізичних осіб.
1.2 Класифікація податків
В Україні створена податкова система, яка включає 28 загальнодержавних і 15 місцевих податків і зборів.
Кожен податок має своє функціональне призначення. Від того як влаштований механізм оподаткування кожного конкретного податку, збору буде залежати цілісність, дієздатність податкової системи та податкової політики.
Роль того чи іншого податку характеризується в їх класифікації. Класифікація надає можливість більш повно визначити сутність та функції податків, їх роль в податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. [13]
Податки можна класифікувати:
1. За належністю до рівня суб'єктів, які отримують податкові платежі: загальнодержавні та місцеві податки. Розподіл за цією ознакою визначається згідно з Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-12 в редакції Закону № 77/97-- ВР від 18.02.97 з наступними змінами та доповненнями. Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів надається в статті 14 вищезгаданого закону:
1. Податок на додану вартість.
2. Акцизний збір.
3. Податок на прибуток підприємств.
4. Податок на доходи фізичних осіб.
5. Мито.
6. Державне мито.
7. Податок на нерухоме майно (нерухомість).
8. Плата (податок) на землю.
9. Рентні платежі.
10. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
11. Податок на промисел.
12. Збір на геологорозвідувальні роботи, які виконуються за рахунок державного бюджету.
13. Збір на спеціальне використання природних ресурсів.
14. Збір за забруднення навколишнього середовища.
15. Збір на обов'язкове соціальне страхування (Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, які стосуються загальнодержавного обов'язкового соціального страхування» від 16.01.2003 p. № 429-IV цей збір виключений з переліку загальнодержавних податків та зборів, які встановлені Законом України «Про систему оподаткування», але при цьому він залишається обов'язковим до сплати платежем).
16. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
17. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
18. Фіксований сільськогосподарський податок.
19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
20. Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України.
Перелік місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів визначається стат тею 15 цього ж Закону. До них відносяться два податки:
1. Податок з реклами.
2. Комунальний податок.
3. та 14 місцевих зборів і обов'язкових платежів:
1. Збір на паркування автотранспорту.
2. Ринковий збір.
3. Збір за видачу ордера на квартиру.
4. Курортний збір.
5. Збір за участь на бігах на іподромі.
6. Збір за виграш на бігах на іподромі.
7. Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.
8. Збір за право використовування місцевої символіки.
9. Збір за право проведення кіно і телезйомок.
10. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей.
11. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
12. Збір з власників собак.
2. За місцем, яке податки, збори та обов'язкові платежі займають в ціні виробу або послуги. За цією ознакою виділяють такі види:
1. Податки, які входять до складу собівартості:
-- збір на обов'язкове соціальне страхування;
-- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
-- плата за землю;
-- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
-- податок на промисел;
-- фіксований сільськогосподарський податок;
-- податок на рекламу;
-- комунальний податок та ін.;
2. Податки, збори та обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства:
-- податок на прибуток підприємства;
-- збір за забруднення навколишнього середовища та ін.
3. Податки та збори, які входять до ціни виробу:
-- податок на додану вартість;
-- акцизний збір.
3. За джерелами податкової бази виділяють наступні види подат ків, зборів та обов'язкових платежів які сплачуються за рахунок:
-- індивідуального доходу (податок на доходи фізичних осіб);
-- доходу від продажу (податок на додану вартість);
-- фінансовий результат діяльності (податок на прибуток);
-- витрати підприємства (збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування).
4. За об'єктом оподаткування (тобто за податковою базою):
-- ресурсні;
-- рентні;
-- на споживання;
-- майнові (на нерухомість).
5. За методом розрахунку ставок оподаткування:
-- регресивні;
-- пропорційні;
-- прогресивні;
-- лінійні;
-- ступеневі.
6. За засобом вилучення. Класифікація податків за цією ознакою відбувається на підставі можливості перекладання зобов'язання платника податку на іншу особу, в більшості випадків на споживача товару.[15]
Непрямі податки. За цією ознакою податки поділяються на непрямі та прямі. Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і входять до ціни виробу та включаються як надбавка до неї. У деяких країнах ці податки називають ще податками на споживання. Ці податки не залежать від платника по датку, отриманого ним доходу, майна, яке він має. Фактично платником цього податку є споживач товарів та послуг. До цих податків відносяться: податок на додану вартість, акцизний збір, мито, збір на розвиток виноградарства та хмелярства.
Всі інші податкові платежі відносяться до прямих і їх розмір залежить від роз міру об'єкта оподаткування. В більшості випадків їх платником є суб'єкт, який отримує дохід або володіє майном. До таких податкових платежів відносяться, наприклад, податок на прибуток підприємств; на землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів; податок на не рухоме майно (нерухомість) та інші. Вони побудовані за принципом прогресивної шкали оподаткування, тобто більший розмір сплачує той, хто отримує більший дохід.
У свою чергу, ці податки можуть поділятися на:
-- особисті -- тобто ті, які враховують платоспроможний або сімейний стан платника, коли сплачується податок з величини отриманого доходу;
-- реальні -- ті, які сплачуються незалежно від індивідуальних фінансових можливостей платника (чи то юридична, чи фізична особа). До них можна віднести, наприклад, податок на землю; на спадщину; коли ці податки сплачуються поза залежністю від того, які доходи і в яких розмірах отримує платник податку.
7. За порядком використання податкові платежі поділяються на:
-- загальні, тобто ті, які надходять до державного бюджету. Вони не мають особливого призначення, витрачаються на проведення загальнодержавних заходів і можуть бути використаними для покриття будь-яких витрат держави або місцевих бюджетів;
-- спеціальні податкові платежі стягуються в спеціальні фонди і можуть бути використані тільки за цільовим призначенням для фінансування окремих раніш ви значених заходів.
8. За суб'єктами сплати:
а) юридичні особи. Вони сплачують прямі, непрямі податки, збори в цільові фонди;
б) фізичні особи сплачують:
-- прибутковий податок з громадян; -- податок на промисел; -- плата за землю;
-- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
-- мито;
-- державне мито;
-- внески (індивідуальні) на державне пенсійне страхування;
-- внески на страхування на випадок безробіття;
-- торговельний патент;
-- єдиний податок (для тих фізичних осіб, які здійснюють свою підприємницьку діяльність по спрощеній формі сплати податку та бухгалтерського обліку); місцеві податки та збори.
2. Механізм функціонування податкової системи України
2.1 Принципи побудови податкової системи України
Принципи побудови системи оподаткування визначені Законом України „Провнесення змін до Закону України „Просистему оподаткування” від 18.02.1997 р. №77/97 - ВР.[2]
Принципами побудови системи оподаткування є:
1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності -- введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
3) обов'язковість - упровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний пері од, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
4) рівнозначність і пропорційність -- справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку й забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутки та пропорційно більших податків і зборів - на більші доходи;
5) рівність, недопущення, будь-яких проявів податкової дискримінації -- забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, уключаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;
6) соціальна справедливість -- забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
7) стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
8)економічна, обґрунтованість -- установлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
9) рівномірність сплати - установлення строків сплати податків і зборів, ураховуючи необхідність забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування ви трат;
10)компетенція - установлення та скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
11) єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати по датку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання по даткових пільг;
12) доступність -- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.[17]
Платники податків і зборів зобов'язані:
1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
а) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, установлені законами;
б) подавати до державних податкових та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з об численням і сплатою податків і зборів;
в) сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни;
г) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення й сплати податків і зборів.
2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
3. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів сплачується у порядку, встановленому законами України. У випадку укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.
4. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється зі сплатою податку і збору або його скасуванням, а також у разі смерті платника.[18]
Платники податків і зборів мають право:
1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у по рядку, встановленому законами України;
2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.
Обов'язки фінансових установ
1) фінансові установи зобов'язані подавати органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості про на явність і рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках платників податків - клієнтів цих установ у поряд ку, встановленому законом.
2) Фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів на перерахування податків і зборів до бюджетів у встановлений законом термін.
3) Керівник та інші посадові особи фінансових установ притягаються до відповідальності відповідно до закону за:
а) невиконання вимог, передбачених пунктами 1 і 2;
б) неподання органам державної податкової служби повідомлень про закриття рахунків платників податків і зборів (юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
в) здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків -- суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття такого рахунку на облік.
2.2 Механізм функціонування податкової системи України
Сьогодні Україна лишається на переломному етапі соціально-економічного розвитку. Проголошений урядом євро інтеграційний курс потребує наповнення реальними кроками, зокрема щодо трансформації системи державного регулювання з метою пришвидшення темпів економічного розвитку країни. Одним із головних важелів державного регулювання у ринковій економіці є податкова система, котра, окрім виконання завдань щодо наповнення бюджету, є також важливим інструментом, який стимулює економічний розвиток. Однією з головних функцій, які виконує держава в умовах ринкової економіки, є перерозподіл фінансових ресурсів за рахунок функціонування податкової системи. Це, у свою чергу, призводить до суперечностей між цілями соціальної справедливості та економічної ефективності.[15]
У нашій країні, як і в інших країнах, котрі постали після розпаду СРСР, економічні проблеми ускладнюються тим, що поряд з наявними ще з часів соціалізму численними соціальними зобов'язаннями держави (патерналізму), з'являються нові, які досить складно виконувати. Окрім того, наближення парламентських виборів 2006 року підштовхує політиків до здійснення активного пошуку електоральної підтримки шляхом збільшення пенсійних виплат, стипендій, а також підвищення рівня оплати праці, зокрема у державному секторі економіки. Усе це зумовлює істотне зростання видаткової частини бюджету 2005 року та пошук необхідного обсягу коштів пенсійного фонду. Державний бюджет 2005 року збільшився порівняно з рівнем 2004 року на 37,2 млрд. грн., або на 54%. Рівень (обсяг) державного навантаження на економіку неминуче має зрости, водночас має здійснитись істот на детінізація економіки. Парадокс полягає, зокрема, в тому, що детінізація має відбутися за наявного рівня податкового навантаження на підприємства, а не за істотно зменшеного, як планувалося раніше. Уряд пішов шляхом скасування як галузевих, так і регіональних податкових пільг (вільні економічні зони, райони пріоритетного розвитку). Це означає, зосібна, що на цей момент у стратегії державного регулювання переважають не стратегічні, а радше тактичні пріоритети. Однак у подальшому до завдань побудови функціональної податкової системи, спрямованої на реалізацію пріоритетів економічного розвитку, доведеться повернутися. Про це свідчать, зокрема, спроби реанімації податкового кодексу. Тому актуальним є завдання розроблення ключових кількісних показників щодо оцінювання функціонування податкової системи, впровадження критеріїв, які б давали змогу оцінити як її фіскальну ефективність, так і регулятивну спроможність.
Більшість досліджень вітчизняних науковців присвячені визначенню величин податкових ставок, які вирішують питання максимізації дохідної частини бюджету держави.
України потребує, аби аналіз та напрямки щодо змін у функціонуванні податкової системи здійснювались не лише з урахуванням недоліків теперішнього стану, а й насамперед на підґрунті врахування пріоритетів економічного розвитку.[9]
Не зупиняючись на методологічних засадах функціонування податкової системи, широковідомих із літературних джерел, розглянемо докладніше ієрархію цілей податкової системи України, що випливають із сучасного економічного стану та задекларованих цілей економічного розвитку країни.
Одним із ключових понять будь-якої системи є поняття зовнішнього середовища: "Зовнішнє середовище (підмножина елементів зовнішнього середовища), котре істотно впливає на систему". Для здійснення управління системою, зокрема у сукупності її організаційних елементів, мають бути керівні елементи (суб'єкти управління) та елементи управління (об'єкти управління).
Система може складатися не менш ніж із трьох груп елементів, одним із яких є зовнішнє середовище.
Керівним елементом може виступати державний орган. Згідно з Конституцією України (ст. 116) та Бюджетним кодексом України (ст. 50): "Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право "щодо надання "відстрочок до сплати податків"...". Це означає, що для вирішення тактичних завдань керівним органом для податкової системи України має бути Міністерство фінансів України.[4]
Окрім фіскальних тактичних завдань (наповнення бюджету), податкова сис тема виконує регулювальні функції стосовно цілей економічного розвитку. Такі ці лі належать до стратегічних і мають здійснюватись упродовж тривалого відтинку часу. Відповідно до Конституції України (ст. 85) до повноважень Верховної Ради України належить "Затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкіл ля" тощо. Тобто стратегічні цілі для податкової системи України, шляхом прийняття відповідних законів та законодавчих актів, визначає Верховна Рада.
Якщо Верховна Рада України затверджує пропозиції щодо змін законодавства, то державною структурою, яка має реалізовувати пріоритети національного розвитку, повинно виступати Мінекономіки та з питань європейської інтеграції. Згідно з Указом Президента України "Про положення про Міністерство фінансів України" № 1081/99 від 26.08.1999 року на Міністерство фінансів України покладено функції щодо аналізу ефективності впливу податкової політики на показники економічного зростання. Зазначимо, що головним інструментом успішної реалізації обраного шляху розвитку є така фіскальна політика держави, яку активно підтримує більшість населення.
Розглянемо узагальнену послідовність кроків до створення функціональної податкової системи, яка б відповідала загальним принципам системного аналізу.[8]
На момент створення незалежної Української держави переважали тактичні питання щодо забезпечення життєдіяльності власне держави, тому створення державних інституцій відбувалось на підґрунті використання за рубіжних аналогів економічно розвинених країн, ігноруючи той факт, що до теперішнього стану ці країни пройшли тривалий шлях еволюційного розвитку. У поточний момент, коли можна вважати визначеними стратегічні пріоритети розвитку на національному рівні (дійова соціальна політика, вступ до Євросоюзу), стали відомі основні чинники державного регулювання, які істотно впливають на темпи розвитку економіки". Крім того, коли стали відомі головні риси, властиві саме українській економіці, треба здійснити систему заходів щодо власного шляху реалізації цілей національного розвитку.
Необхідне використання економіко-математичного моделювання, що сприятиме здобуттю додаткових знань стосовно можливих варіантів розвитку подій, залежно від прийняття тих або інших регулювальних законодавчих актів. Звісно, на цьому етапі важливо визначити оптимальний, з погляду національних пріоритетів, податковий тиск на економіку. Якщо пріоритетних варіантів кілька, наприклад, побудова соціально орієнтованого суспільства та забезпечення певних темпів розвитку економіки, необхідних для вступу до ЄС в обмежений відтинок часу, то треба сформулювати багатокритеріальне завдання та привести його до однокритеріального (скалярного), оскільки однокритеріальна оптимізаційна модель допускає формальну реалізацію. Можливий і дещо інший підхід -- розгляд оптимізаційного завдання, стосовно темпів розвитку, за наявності бюджетного обмеження (тобто соціальна спрямованість економічного розвитку досягається за рахунок виокремлення необхідної частки валового внутрішнього продукту (ВВП) на ці потреби).[14]
Після з'ясування кількісної оцінки величини податкового тиску, який дасть змогу досягти необхідних темпів економічного розвитку, виникає питання стосовно величин окремих податкових ставок, і тут має враховуватися одна із головних особливостей української економіки -- значний ступінь її тонізації. Успішне практичне вирішення завдання щодо детінізації економіки дасть змогу забезпечити на першому етапі податкової реформи значно вищі темпи економічного розвитку. Однак для успішного вирішення питань стосовно детінізації економіки необхідна побудова адекватних моделей функціонування виробництва та їх аналіз, з урахуванням схем ухилення від сплати податків. Такий аналіз дасть змогу виявити і провести системні зміни податкового законодавства, а можливо, й уточнити та скоригувати законодавчі акти, які стосуються, зокрема, функціонування банківської системи.
Розглянемо ключові чинники впливу на темпи економічного розвитку. Із літературних джерел відомо, що ними, зокрема, можна вважати: рівень державного навантаження на економіку, рівень довіри у суспільстві та рівень оподаткування доходів громадян. Що стосується впливу державного навантаження на темпи економічного розвитку, то найповніше цю тему дослідив А. Ілларіонов. Згідно з пропонованою ним методологією рівень державного навантаження на економіку має враховувати рівень економічного розвитку, який обчислюється як від ношення ВВПЛ країни, що розглядається, до ВВПЛ середньосвітового рівня. Тобто державне навантаження на економіку має нормуватися згідно з цим показником. Залежність темпів економічного зростання від рівня державного на вантаження на економіку, нормованого на рівень економічного розвитку, подано на рис. 1.
Рис. 1. Залежність темпів економічного зростання від державного навантаження на економіку, нормованого на рівень економічного розвитку.
Стосовно державного навантаження на українську економіку на сучасному етапі розвитку можна зазначити таке: загальна сума, яка підлягала розподілу через державні установи, становила у 2003 році 98,09 млрд. грн. Із них державний бюджет -- 52,71 млрд. грн. (53,7%), місцеві бюджети -- 22,58 млрд. грн. (23,02%),[15]
Пенсійний фонд -- 22,8 млрд. грн. (23,2%). Обсяг ВВП, з урахуванням 8,5% реального зростання, а також 8,2% інфляції за 2003 рік, досяг 267,34 млрд. грн. Тобто державне навантаження на економіку за 2003 рік досягло обсягу 98,09/267,34 = 36,7%. Приблизно такий самий обсяг державне навантаження мало у 2004 році -- 35,3%. Зважаючи на істотне (53%) зростання державного бюджету 2005 року, зростання місцевих бюджетів, що забезпечене віднесеним до місцевих податків акцизного збору з товарів вітчизняного виробництва, а також зростання відрахувань до пенсійного фонду, рівень державного навантаження на економіку у 2005 році має істотно збільшитись. Цьому можна запобігти лише за умови істотного зростання ВВП (приблизно на 50%). А це, у свою чергу, можна здійснити лише за умови детінізації української економіки.
Постає потреба до запропонованих вище параметрів впливу на темпи економічного розвитку додати параметр, який характеризує рівень тонізації української економіки. На жаль, частку тіньового сектору економіки не можна відстежувати у режимі on line, бо оцінювання прогнозованих обсягів тіньового сектору потребує часових рядів значної тривалості. Можливе лише використання критерію оцінювання рівня корумпованості податкових органів як частки дохо дів" підприємств, які витрачаються на хабарі працівникам податкової служби, але запровадження цього критерію потребує проведення анонімного опитування підприємців і є досить складною проблемою.
Емпіричний аналіз демонструє наявність досить тісного прямо пропорційного взаємозв'язку між рівнем довіри та рівнем зростання доходів, тобто збільшення рівня довіри на 15% дає стабільне економічне зростання на 1% (рис.2)
Рис. 2. Рівень довіри та економічне зростання
Отже, детінізація економіки постає головним чинником економічного роз витку у найближчі роки і, крім того, є чинником істотного збільшення рівня до віри у суспільстві. Розв'язати проблеми детінізації економіки можна й треба за допомогою важелів державного регулювання, головним з-поміж яких є податкове законодавство.
Можна виокремити два основних шляхи детінізації: ліберальний, коли по даткові ставки зменшуються та одночасно збільшуються ставки штрафних санкцій; адміністративний, коли кількісно зростає примусовий апарат. Якщо держава схиляється до застосування примусових методів стягнення податків, то такий шлях веде до погіршення головного показника ефективності податкової служби, про що ми згадували.[15]
Що стосується оподаткування доходів громадян, то за останній рік тут здійснені окремі кроки в напрямку зменшення податкового тиску. Перехід до плоскої шкали оподаткування доходів громадян знизив податковий тиск для всіх категорій платників податків. На жаль, запровадження цих перетворень було здійснено із запізненням, і внаслідок зростання ефективної ставки оподаткування доходів громадян надходження від прибуткового податку найближчим часом зменшаться. Окрім того, введення соціальної податкової пільги замість неоподатковуваного мінімуму порушує ієрархію доходів громадян.
Якщо розглянути ці заходи з позицій детінізації економіки, то передусім вони спрямовані на виведення з тіні фонду заробітної плати. Однією з головних причин браку таких заходів, зокрема, можна вважати високий рівень соціальних платежів, які по суті є податком на фонд заробітної плати. Обсяг пенсійного фонду (22,8 млрд. грн. у 2003 році) істотно перевищує надходження від будь-якого іншого податку та є істотним стримувальним елементом на шляху до зростання фонду заробітної плати.
3. Перспективи розвитку податкової системи України
Україна як незалежна держава уживає посилених заходів щодо створення міцної фінансової системи. Не завжди подібні заходи мали позитивні результати (причини тут різні), але нинішній уряд надзвичайно зацікавлений у зниженні темпів інфляції, бездефіцитності державного бюджету, збільшенні обсягів мобілізації податків і зборів для фінансового забезпечення вирішення соціальних завдань.[6]
Результативність такої роботи багато в чому визначає діюча система платежів до державного і місцевого бюджетів. У цьому випадку йдеться насамперед про систему, яка забезпечує формування доходів бюджету і характеризується мінімальною кількістю каналів мобілізації коштів у централізований фонд держави, простотою обчислення податків, стимулювальним впливом на розвиток бізнесу і підвищенням ефективності виробництва, гармонійним поєднанням усіх її складових елементів. Навряд чи хто скаже, що зазначені риси властиві нинішнім платежам до бюджету. Просте порівняння з радянським періодом показує, що стан цього питання істотно погіршився, а отже, за наявності зацікавленості, існує значний потенціал для забезпечення прогресу.
Сучасна податкова система України -- це:
а) 10 податків і 32 обов'язкових платежі з різним числом платників податків, регулярністю та періодичністю сплати і звітності, що передбачені Законом України від 13 березня 1992 року №2199-ХІІ "Про систему оподатковування". Усього ж Державною податковою адміністрацією України адмініструють ся понад 80 податків, зборів та обов'язкових платежів. Просте механічне скорочення кількості податків не дає підстав говорити про розв'язання проблеми;
б) чотири податкових платежі, що забезпечують формування 75,5 % усіх доходів зведеного бюджету (78,0 млрд. грн..) за підсумками 2005 року, у тому чис лі податок на прибуток підприємств -- 30,1 % (23,5 млрд. грн..), податок з дохо дів фізичних осіб -- 22,2 % (17,3 млрд. грн..), податок на додаткову вартість -- 13,8 % (10,8 млрд. грн..) та акцизний збір із вироблених в Україні товарів -- 9,4 % (7,3 млрд. грн..);
в) відсутність системного підходу в багатьох питаннях виконання дохідної частини бюджету як на державному, так і місцевому рівнях. Розглядаючи податки тільки з точки зору виконання ними фіскальної функції, навіть при такому невеликому їхньому кількісному наборі, не можна говорити про систему: податок на додану вартість впливає на адміністрування і процес формування доходів бюджету. Завдяки зусиллям працівників державної податкової служби, робота яких пов'язана з обґрунтуванням правомірності відшкодування ПДВ, цього не відбувається (лише за І квартал 2005 року було проведено 70711 зустрічних пере вірок щодо відшкодування ПДВ).[15]
Взагалі для української державної податкової служби характерний потяг до контрольної роботи: якщо в Росії у 2004 році кількість виїзних податкових перевірок юридичних і фізичних осіб становила 305,6 тис, то в Україні -- 1106,7 тисячі (за даними за 2005 рік кількість проведених перевірок становила 604,9 тисячі).
Також не вписується у систему податків, але уже за іншими критеріями, спрощене оподаткування, що підтримується багатьма бізнесменами, народними депутатами, вченими і проти якого цілком обґрунтовано виступає Міністерство фінансів України. Станом на 01.01.2006 року в Україні нараховується 1940,6 тис. фізичних осіб-підприємців і 792,2 тис. юридичних осіб, зареєстрованих як платники податків. З них 131,8 тисячі суб'єктів господарської діяльності (дані на 01.10.2006 року) оформили свої відносини з бюджетом за спрощеною схемою. Водночас спрощене оподатковування широко використовується для переведення у готівку і відмивання коштів, проведення інших протизаконних та фіктивних операцій. Для фахівців це не є таємницею;
г) безліч пільг, більшість з яких каменем висять на шиї суспільства і не є ви гідними і корисними для розвитку економіки. Загальна кількість пільг становить 387 на суму 52254,5 млн. грн.., у тому числі 43537,7 млн. грн.. податку на додану вартість. При цьому прямі втрати бюджетів усіх рівнів сягають 8763,0 млн. грн. Станом на 01.10.2005 року пільгами скористалися 102232 суб'єкти господарської діяльності;
д) безліч податків і зборів, що не мають необхідного, соціально затребуваного рівня фіскального значення, витрати на адміністрування яких значні і навіть перевищують відповідні доходи. Ці платежі не формують умов для розвитку бізнесу і не створюють зацікавленості у підвищенні ефективності виробництва, впровадженні енергоощадних технологій, захисті та збереженні природних ресурсів.[12]
За результатами роботи у 2005 році до таких варто віднести плату за використання інших природних ресурсів (1,2 млн. грн.., питома вага у доходах держбюджету -- 0,002 %), надходження від збору за проведення гастрольних заходів (1,4 млн. грн.., 0,002 %), відрахування від сум коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів і/чи алкогольних напоїв (4,2 млн. грн.., 0,008 %), відрахування від сум перевищення розрахункового обсягу фонду оплати праці (6,4 млн. грн.., 0,012 %).
Не краща ситуація і з місцевими бюджетами, де питома вага збору за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей (0,2 млн. грн..), збору за проведення гастрольних заходів (0,3 млн. грн..), збору з власників собак (0,3 млн. грн..) становить по 0,001 %. Курортного збору, що вирізняється істотними витратами на його адміністрування, у масштабах усієї України з 47 млн. населення зібрано 1,0 млн. грн.., тобто ледве більше 2 копійок на одного жителя країни.
Головне призначення податкової системи в сучасних умовах це забезпечення умов для розвитку суспільного виробництва і всіляке сприяння державним органам управління у вирішенні соціальних завдань.
Суспільне виробництво є об'єктивним єднанням елементів упредметненої і живої праці. Як величезний пило збирач, воно втягує у свій процес основні засоби, сировину, матеріали, живу працю. З огляду на необхідність сьогодні збільшити обсяги виробництва, підвищити його ефективність, створити умови для розвитку бізнесу, скоротити безробіття та підвищити зайнятість населення, конче потрібно через систему оподаткування домогтися зниження вартості живої праці (це дасть змогу вирішити зазначене вище завдання у комплексі). А воно надзвичайно велике: витрати на оплату праці враховуються при розрахунку податку на додану вартість, мита, акцизів, обов'язкових соціальних платежів, прибуткового податку. Цей перелік при бажанні можна продовжити. У цілому, за умови, що не враховуються мито й акцизи, мінімальний рівень оподатковування коштів на оплату праці становить понад 70 %. Аналогічно щодо прибутку понад 50 %.
Звичайно, так вести господарство не можна, інакше нам ніколи не позбутися безробіття і виплати заробітної плати у конвертах, не відійти від мінімізації прибутку та не дочекатися вітчизняного інвестора.[14]
Новим елементом податкової системи можуть стати податки на майно юридичних і фізичних осіб. Що стосується юридичних осіб, то запровадження оподаткування їхнього майна до розв'язання основних проблем у сфері виробництва і бізнесу позитивних результатів не дасть, оскільки зросте податкове навантаження на підприємства, фірми, що вкрай небажано в нинішніх умовах і з чим ми ведемо боротьбу протягом останніх років.
Зовсім інша ситуація складається щодо податків на майно фізичних осіб. Питання стосовно фізичних осіб якісно відрізняється від питання щодо юридичних осіб:
1) податки на майно фізичних осіб доцільно запровадити найближчим часом. Послаблений контроль з боку держави за формуванням доходів фізичних осіб призвів до численних порушень законодавства і значної диференціації у до ходах населення, що матеріалізувалося в об'єктах нерухомості і правах на володіння землею та цінними паперами. Цю несправедливість слід хоч якоюсь мірою нівелювати у найкоротший термін;
2) запровадження податків на майно фізичних осіб дасть змогу певною мі рою зняти податкове навантаження з виробництва і перенести його до сфери споживання. Нам видається, що це варто зробити саме за рахунок зниження соціальних податків, які сьогодні відносно витрат на оплату праці становлять 37,6 %;
3) податки на майно фізичних осіб повинні мати соціальну спрямованість і деякою мірою враховувати матеріальний рівень життя платника податку, ос кільки підставою для запровадження цього податку є відсутність належного регулювання й контролю за формуванням доходів населення у 90-х роках. В Україні 75--80% населення живе нижче від середнього рівня матеріального забезпечення, 15--20 % -- має середній рівень статків і лише 3--5 % населення можуть бути віднесені до багатого класу. З огляду на низький рівень дохо дів більшості населення, відсутність житла в деяких чи забезпеченість житлом нижче від необхідних фізіологічних і соціальних норм (40--50 кв. м загальної площі на людину) сплату майнових податків з фізичних осіб доцільно в основному покласти на багаті верстви населення й осіб з рівнем статків вищим за середній;
4) ставки податків мають бути помірні й не викликати особливих нарікань з боку осіб, які є їх платниками;
5) видів майна, що перебуває у власності фізичних осіб, є кілька (квартири, будівлі, земля, цінні папери та інше), тому запровадження податків одночасно на всі види об'єктів викличе й одночасне значне посилення податкового навантаження, що вкрай небажано.
Зазначені, податки, на наш погляд, слід насамперед пов'язати з об'єктами не рухомості -- квартири, будинки, будівлі невиробничого призначення, земля, не залучена до сільськогосподарського використання. Йдеться саме про перевищення деяких соціально-економічних показників: наприклад, більше 40 кв. м загальної площі на 1 члена родини; понад 0,5 га несільськогосподарських угідь на 1 людину тощо.
Надалі, за умови запровадження податків на нерухомість з підвищенням матеріального рівня життя, сфера оподатковування і контингент платників податків мають розширюватися.[11]
Другим важливим напрямом переорієнтації нашої податкової системи може бути впровадження ресурсоощадних технологій і посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв.
За рівнем споживання енергії на душу населення Україна посідає одну з лідируючих позицій у світі. Енергомісткість нашого внутрішнього валового продукту в 3,2 разу перевищує відповідний показник індустріально розвинених країн. Це викликає стурбованість, зважаючи на енергетичну залежність України від Росії. Промислові виробництва (металургія, хімічна промисловість, підприємства інших галузей), розміщені на території держави, характеризуються великою енергомісткістю і застарілими технологіями, що призводить до значних витрат енергії і палива порівняно з показниками передових країн.
Нам видається, що це питання може бути вирішено через запровадження спеціального для таких суб'єктів господарської діяльності податку. Впроваджую чи передові, прогресивні енергоощадні технології, підприємства знижуватимуть витрати енергії на одиницю продукції, що випускається, і об'єктивно добиватимуться зниження сум відповідного платежу до бюджету. Більш того, додатково до цього податкового важеля доцільно за результатами впровадження зазначених технологічних інновацій у частині зниження собівартості звільняти від податку на прибуток.
Аналогічні проблеми виникають у сфері екології, охорони навколишнього середовища. Наш великий бізнес -- металургійні й гірничо-збагачувальні комбінати, екологічно шкідливі підприємства та виробництва -- надійно захищений законодавством. Власне, наші закони й органи контролю слабко реагують на багатомільйонні тонни викидів, скидання забруднювальних речовин. Захист бізнесу тут справді надійний, чого не скажеш про старих людей, дітей, інвалідів.[15]
Прийнятий ще у 1991 році Закон України від 25 червня 1991 року №1264-Х11 "Про охорону навколишнього середовища" і постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303 "Про порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" давно застаріли і не відповідають реаліям сьогодення. Коли читаєш матеріали перевірки діяльності одного з обленерго, де за забруднення навколишнього середовища за цілий рік нарахована 99 грн. штрафів, то сльози навертаються.
Подобные документы
Розвиток, становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення. Підрозділи державної податкової служби. Історія формування податкової системи України. Роль податків у державному регулюванні економіки, їх надходження до бюджету.
курсовая работа [479,5 K], добавлен 08.01.2016Історичні аспекти розвитку податкової системи. Структура системи оподаткування. Нововведення до податкової системи України. Особливості справляння прямих, непрямих податків. Децентралізація податкових повноважень як головний пріоритет в бюджетній реформі.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 29.05.2015Ознаки, призначення, функції та економічна сутність податків. Структура та принципи побудови податкової системи. Досвід формування податкових систем в ринкових країнах світу. Реформування податкової системи України та оптимізація системи оподаткування.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 10.07.2010Сутність і класифікація податків, їх різновиди та значення в формуванні бюджетів всіх рівнів. Характеристика податкової системи та політики України. Особливості податку на прибуток підприємств, акцизного збору та ін. Спрощені системи оподаткування.
курс лекций [489,8 K], добавлен 06.12.2009Поняття, види та економічні функції податків, їх ставки. Основні принципи побудови, особливості та значення податкової системи України. Сутність державної податкової політики, важливі умови її ефективного функціонування. Головні принципи оподаткування.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 08.05.2009Сутність та характерні ознаки податків і зборів. Функції, види податків і зборів та їх характеристика. Проблеми, перспективи реформування, необхідність проведення податкової системи України. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні.
курсовая работа [51,5 K], добавлен 15.02.2010Функції та правове регулювання податкової системи України. Пряме оподаткування, його переваги і недоліки. Класифікація прямих податків за економічним змістом об’єкта. Порядок податкового розрахунку з бюджетом. Причини ухилення від сплати податків.
реферат [37,9 K], добавлен 15.02.2011Дослідження сутності та видів податків, податкової системи та політики країни. Аналіз функцій та завдань податкової служби України. Характеристика податку на доходи фізичних осіб, на прибуток підприємств. Особливості земельного та майнового оподаткування.
курс лекций [112,6 K], добавлен 27.04.2010Завдання, структура та концепція функціонування інформаційно-аналітичної системи податкової служби України. Організація інформаційного забезпечення Державної Податкової Служби. Структурна схема інформаційної системи обліку податків районної інспекції.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 05.06.2010Історичні передумови виникнення податків як економічної категорії. Визначення економічної природи й суті податків. Призначення і функції податків. Систематизації податків і платежів за окремими ознаками. Структура податкової системи України і зарубіжжя.
реферат [26,0 K], добавлен 28.09.2010
