Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи оцінки фінансового стану підприємства

Зміст

фінансовий майно платоспроможність баланс підприємство

Вступ

1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Суть та зміст фінансового стану підприємства

1.2 Методика оцінки фінансового стану підприємства

1.3 Нормативно-правове забезпечення оцінки фінансового стану

2. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства

2.1 Аналіз динаміки і структури майна та джерел його фінансування

2.2 Оцінка платоспроможності підприємства

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.4 Якісний і кількісний аналіз ділової активності

3. Шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливо без аналізу. Сам термін “аналіз“ походить від грецького слова “аnаlухis“, що в перекладі означає “розділяю“, “розчленовую“. Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування чи явища предмета на складені його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути в усередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному чи предметі явищі.

Разом з тим потрібно помітити, що численні явища і процеси навколишнього середовища не можуть бути осмислені тільки за допомогою аналізу. Досить часто виникає потреба використання інших способів, що відповідають людському мисленню. Найбільш близький до аналізу в цьому змісті синтез, що виявляє зв'язку і залежності між окремими частинами досліджуваного предмета. Сучасна діалектика виходить з єдності аналізу і синтезу як наукових методів вивчення реальності. Тільки аналіз і синтез у єдності забезпечують наукове вивчення явищ у всебічному діалектичному зв'язку.

Таким чином, під аналізом у широкому плані розуміється спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всім різноманітті зв'язків і залежностей.

Розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, нарощування обсягів виробництва, розширення обміну сприяло виділенню економічного аналізу як самостійної галузі науки. Відрізняють загальнотеоретичний економічний аналіз, що вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (на рівні суспільно-економічної формації, на державному рівні національної економіки і її окремих галузей), і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні -- аналіз господарської діяльності, що застосовується для вивчення економіки окремих підприємств. Якщо загальнотеоретичний економічний аналіз як науковий підхід значний розвиток одержав у працях економістів ще минулого сторіччя, то аналіз господарської діяльності як наука (спеціальна галузь знань) виділився порівняно недавно.

Ринкова економіка обумовлює необхідність розвитку фінансового аналізу в першу чергу на мікрорівні, тобто на рівні окремих підприємства, так як саме вони (при будь-якій формі власності) складають основу народного господарства.

Аналіз на мікрорівні наповнюється удосконалено конкретним змістом, пов'язаним з щоденною фінансовою діяльністю підприємства, його колективом, менеджерами, власниками.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Оцінка фінансового положення підприємства необхідна не тільки керівнику підприємства для оцінки фінансового стану підприємства, але і працівникам, які приймають безпосередню участь в господарській діяльності підприємства, а саме:

- інвесторам, яким необхідно прийняти рішення про вкладення капіталу в проекти, що реалізує підприємство;

- кредиторам, котрі повинні видати при потребі комерційні та інші кредити підприємству, та бути впевненими, що вони повернуться разом з відсотками;

- аудиторам для перевірки звітності і господарської діяльності підприємства з метою розробки рекомендацій щодо ведення бухгалтерського обліку;

- керівникам маркетингового та рекламного відділів, які на основі цієї інформації створюють стратегію просування товару на ринок.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Метою даної курсової роботи є аналіз фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю ДП „Рапід”, тобто аналіз фінансових результатів, встановлення динаміки фінансових показників та розробка пропозицій і рекомендацій з питань досягнення більш високих результатів фінансово-економічної діяльності підприємства з ціллю розробки комплексу заходів щодо поліпшення фінансового становища.. Аналіз буде проводитися за фінансовою звітністю підприємства за період діяльності з 2001 по 2003 роки.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні задачі:

розглянути економічну сутність та проблеми вивчення фінансових результатів;

зробити загальну характеристику статутної діяльності підприємства;

вивчити організаційно-управлінську структуру;

здійснити попередню оцінку основних показників діяльності підприємства;

здійснити аналіз нормативно-законодавчої бази, відносно питань обліку фінансових результатів, а також питань, зв'язаних з можливістю банкрутства підприємства;

проаналізувати склад зон ризику та контролю з питань формування фінансових результатів;

провести економічний та фінансовий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;

вивчити майно підприємства та вкладені в нього кошти;

проаналізувати фінансову стійкість та платоспроможність підприємства;

розробити заходи щодо підвищення рівня фінансового стану підприємства.

1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Суть та зміст фінансового стану підприємства

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку - позикові. Випливає знать і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля й інші, а також методику їхнього аналізу.

Головна мета аналізу - вчасно виявляти та усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки стійкості ФСП використовується ціла система показників, що характеризують зміни:

а) структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

б) ефективності й інтенсивності його використання;

в) платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

г) запасу його фінансової стійкості.

Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах динамічної ринкової економіки практично неможливо привести в порівнянний вид.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:

с загальноприйнятими “нормами“ для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

с аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

с аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій чи поліпшення погіршення ФСП.

1.2 Методика оцінки фінансового стану підприємства

Вертикальний та горизонтальний аналіз балансу

Аналіз фінансового стану безпосередньо по балансу досить важкий і часто малоефективний, бо передбачає розрахунок великої кількості показників, що заважає дослідити головні тенденції в зміні фінансового стану підприємства. Тому в більшості випадків дослідження проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу, який будується шляхом об'єднання окремих статей балансу (в залежності від потреб аналітика) і доповнюється показниками структури.

Для наглядного відображення структури і динаміки фінансового стану підприємства можна використати стовпчикові діаграми, які будуються на основі порівняльного аналітичного балансу (рисунок 1.).

Актив Пасив

F	Ис
Z	KT
	Kt
Ra	Rp

Рисунок 1. Діаграма фінансового стану підприємства

F - основні засоби та інші позаобігові кошти; Z - запаси і витрати;

Ra - грошові кошти; розрахунки та інші активи; Иc - джерела власних коштів; KT - довгострокові активи;

Kt - короткострокові кредити та позики; Rp - кредиторська заборгованість та інші короткострокові пасиви.

Актив балансу вміщує відомості про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання в конкретне майно, матеріальні цінності, залишки вільних грошових коштів і т. ін.

Для характеристики фінансово-майнового стану використовуються такі важливі показники:

загальна вартість майна підприємства (підсумок активу балансу);

вартість необоротних активів;

вартість мобільних (оборотних) активів.

Для отримання об'єктивної інформації про зміни в майновому стані, дослідження структури балансу і аналізу напрямків змін балансових статей проводять вертикальний та горизонтальний аналіз на основі порівняльного аналітичного балансу.

Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, зі ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Фінансова стійкість характеризує стабільність діяльності підприємства в довгостроковій перспективі.

Існує два підходу до оцінки фінансової стійкості підприємства :

на основі даних пасиву балансу;

на основі аналізу взаємозв'язку між активом і пасивом балансу.

Другий підхід є більш повним і економічно виправданим.

Для оцінки оптимальності співвідношення власного і залученого капіталу можна використовувати низку показників, але найбільш суттєвими є такі:

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (Ка) - характеризує частку власного капіталу в загальній сумі капіталу, авансованого в діяльність підприємства

(1.1)

Критичне значення коефіцієнта - 0,5. Чим вище значення, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство.

Коефіцієнт фінансової залежності (Кф.з.) - характеризує частку залученого капіталу в загальній його сумі

(1.2)

Збільшення цього показника в динаміці свідчить про втрату підприємством фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р.) - характеризує співвідношення залучених коштів і власного капіталу

(1.3)

Критичне значення коефіцієнта фінансового ризику - 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км) - показує, яка частка власного капіталу знаходиться в мобільній формі, а яка капіталізована

(1.4)

Власні оборотні кошти можна розрахувати двома способами:

від суми власного капіталу відрахувати вартість необоротних активів і додати довгострокові пасиви;

від суми поточних активів відрахувати суму поточних зобов'язань.

Коефіцієнт має бути досить високим для забезпечення гнучкості при використанні власних коштів підприємства; позитивною тенденцією вважається невелике зростання його в динаміці.

Цей показник може варіювати в залежності від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Для визначення оптимального його значення необхідно порівняти коефіцієнт маневреності даного підприємства з середнім показником по галузі або у конкурентів.

Чистий робочий капітал (Рк) - характеризує співвідношення між обіговими активами і короткостроковими зобов'язаннями.

Рк = (обігові активи + витрати майбутніх періодів*) -

- (короткострокові зобов'язання + доходи майбутніх періодів**). (1.5)

(Примітка: * - враховується та частка ВМП, яка буде використана впродовж 12 місяців з дати балансу; ** - враховується та частка ДМП, яка буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу).

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити короткострокові зобов'язання, але й має фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій.

Рівень достатності чистого робочого капіталу визначається шляхом порівняння з аналогічним показником інших підприємств.

Коефіцієнт забезпеченості по кредитах (Кз.к.) - характеризує потенційну можливість підприємства погасити позику, ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів

(1.6)

Зменшення цього коефіцієнта в динаміці свідчить про збільшення витрат підприємства на сплату відсотків за кредит.

Але для підприємств будь-яких типів виконується таке правило: кредитори віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, а власники підприємства віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки залучених коштів.

Аналіз ліквідності

Ліквідність - поняття неодноманітне. Слід відрізняти:

ліквідність активу - характеризується здатністю перетворюватися в грошові кошти; ступінь ліквідності залежить від швидкості перетворення в грошові кошти;

ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

ліквідність підприємства характеризується здатністю своєчасно і в повній мірі проводити розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями контрагентам.

Детальний аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі фінансових коефіцієнтів. Слід відмітити, що назви коефіцієнтів в різних джерелах не співпадають. Тому важливо звертати увагу на якісний склад таких показників:

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) - характеризує достатність обігових активів для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах від одиниці до двох

(1.7)

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) - характеризує можливість погашення фірмою короткострокових зобов`язань поточними активами за відрахуванням запасів. Вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах 0,7-0,8

(1.8)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) - показує, яка частка поточних зобов`язань може бути погашена миттєво. Теоретичне значення повинне бути не менш 0,2-0,25

(1.9)

Аналіз ділової активності

Ділова активність підприємства проявляється в динамічності його розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Ділову активність можна оцінити на якісному і кількісному рівні.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники обіговості. Ці показники мають важливе значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обігу засобів спричиняє безпосередній вплив на платоспроможність фірми, а також може відображати підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

На практиці набули поширення наступні показники ділової активності:

Ресурсовіддача (RO) або коефіцієнт обіговості активів - характеризує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства незалежно від джерел їх формування

(1.10)

Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості () - характеризує, скільки в середньому разів за звітний період дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти

(1.11)

Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості () - показує, скільки в середньому разів за звітний період обертається кредиторська заборгованість

(1.12)

Коефіцієнт обіговості запасів () - характеризує ефективність управління запасами

(1.13)

Коефіцієнт обіговості основних засобів або фондовіддача () - характеризує ефективність використання основних засобів

(1.14)

Як і для коефіцієнтів рентабельності, так і для показників ділової активності не існує абсолютних нормативних значень, тому що ці показники різко коливаються за галузями. Позитивною тенденцією вважається збільшення цих показників в динаміці.

1.3 Нормативно-правове забезпечення оцінки фінансового стану

Фінансового-господарська діяльність в Україні визначається Основним законом України - Конституцією, яка була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

Згідно статті 42 Конституції України кожний має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницькою діяльністю не можуть займатися судді, робітники міліції, прокурори, народні депутати, державні службовці. Держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпекою продукції і всіх видів послуг та робіт, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції. Види і межі монополії визначається законом.

Види господарської діяльності, які потребують ліцензування визначаються Законом України “Про ліцензування” від 01 липня 2002 р. Цей Закон визначає види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлення державного контролю в сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання і органів ліцензування за порушення законодавства в сфері ліцензування. Згідно статті 9 даного Закону ліцензуванню належить 60 видів господарської діяльності, в тому числі виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій в будівництві, ремонтно-будівельні роботі. За видачу ліцензії стягується плата, розмір і порядок зарахування, якої до Держбюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реалізація державної політики в сфері ліцензування виконується Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, а також органом виконавчої власті, уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю Україні, який сприяє збільшенню виробництву праці, поліпшенню якості роботи, збільшенню ефективності загального виробництва і росту на цій основі матеріального і культурного рівня життя працюючих. Даний Закон був затверджений 12 грудня 1994 року. Згідно статті 94, глави про оплату праці на підприємстві, оплата праці здійснюється по відрядно-преміальної або іншої системи оплати праці. Форма та система оплати праці встановлюється підприємством самостійно, яка відображається в колективному договорі, дотримуючись норм та гарантій передбачених законодавством.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового, термінового договору з підприємством. Працівники мають право на відпочинок в відповідності з діючим законодавством про обмеження робочого дня та робочої неділі, про щорічну оплачувану відпустку, право на здоров'я, за безпечні умови праці, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів.

Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 з доповненнями об'єднує підприємства і громадян єдиним поняттям "платники податків", на яких згідно із законом покладено обов'язок сплачувати податки та суми інших обов'язкових платежів.

Обов'язок підприємства щодо сплати податків або інших обов'язкових платежів припиняється з оплатою податку або його скасуванням. У випадку ліквідації підприємства заборгованість з податку сплачується в порядку, встановленому законодавством України, тобто першочергово задовольняються борги перед бюджетами (пункт І стаття 36 Закону України "Про підприємства в Україні"). Підприємство як суб'єкт фінансових правовідносин, на підставі Закону України "Про систему оподаткування", має певне коло юридичних прав та обов'язків. Так, підприємства зобов'язані:

вести бухгалтерський і податковий облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність та забезпечувати її збереження в термін, встановлений чинним законодавством;

подавати в державні податкові органи декларації та іншу документацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків і інших обов'язкових платежів;

сплачувати належні суми податків та інших обов'язкових платежів у встановлений законодавством термін;

допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання прибутку, а також для перевірок із питань обчислення та сплати податків.

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу виконують важливі функції окрім того, що вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правової норми, та закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб щодо мобілізації, розподілу і використання коштів фондів, якої вони повинні додержуватись; це і є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків.

Правові зв'язки між суб'єктами цивільно-правових відносин виникають заради об'єктів цивільно-правових та фінансово-правових відносин (матеріальні та нематеріальні блага).

Одним з найбільш важливих законодавчих актів, що регламентують діяльність всіх підприємств, є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 25 травня 1997 року зі змінами та доповненнями.

Платниками податку на прибуток згідно цього Закону є суб'єкти господарської діяльності, а також бюджетні і суспільні організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. В склад включаються і нерезиденти, які мають джерело доходів на території України. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Згідно статті 4 даного Закону, валовий дохід - це загальна сума доходу платника від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) на протязі звітного періоду в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах. Згідно статті 5, валові витрати - це сума витрат платника в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах, здійснених в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником для їх використання у власній господарській діяльності. Сума податку, який належить до сплати, платник визначає самостійно.

Нарахування та спати податку на додану вартість здійснюється згідно Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями.

Крім зазначених нормативних актів, що регулюють фінансово-господарську діяльність підприємства, слід відзначити ряд документів, які регулюють організацію внутрішньої та зовнішньої бухгалтерської звітності підприємств. Серед них:

Закон України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-14 від 16 липня 2001 р., який регламентує порядок організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні;

Положення “Стандарт” бухгалтерського обліку 1 “Затверджено наказом Мінфіном України №87 від 31 березня 2001 р. Зареєстровано в Мінюсті України №981/3684 від 21 червня 2001 р.”; „Загальні вимоги до фінансової звітності”;

Положення „Стандарт” бухгалтерського обліку 2 “Наказ Мінфіна України від 31.03.99 р.; “Баланс”;

Положення „Стандарт” бухгалтерського обліку 3 “Наказ Мінфіна України від 31.03.99 р.; „Звіт про фінансові результати”;

Положення „Стандарт” бухгалтерського обліку 4 “Наказ Мінфіна України від 31.03.99 р.; „Звіт про рух грошових коштів”;

Положення „Стандарт” бухгалтерського обліку 5 “Наказ Мінфіном України від 31.03.99 р.; „Звіт про власний капітал”;

Положення „Стандарт” бухгалтерського обліку, затверджених відповідальними наказами Мінфіном України: 9 „Запаси”; 12 „Фінансові інвестиції”; 15 „Доход”; 16 „Витрати”; 17 „Податок на прибуток” тощо.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Мінфіном України №88 від 24.05.95 р.;

Рекомендації по бухгалтерському обліку валових витрат і валових доходів, затверджених наказом МФУ №168 від 04.08.97 р.;

Порядок ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та порядок ведення книги обліку продажі товарів (робіт, послуг), затверджених наказом ДПА України №165 від 30.05.97 р. (зі змінами та доповненнями, внесеним наказом ДПА України №469 від 08.10.98 р.);

Наказ МФУ „Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій” №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №892/4125 від 21.12.99 р.).

З першого січня 2002 р. Порядок організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні регламентується законом України „Про бухгалтерський облік в Україні” №996-14 від 16.07.99 р. і Національними Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку, та паралельно з „Новим” бухгалтерським обліком суб`єкти господарювання зобов`язані згідно з діючим законодавством вести і податковий облік.

Наведений перелік нормативних документів не є вичерпним, оскільки потрібно рахувати дію інших нормативних актів, що опосередковано впливають на облік фінансових результатів.

2. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства

2.1 Аналіз динаміки і структури майна та джерел його фінансування

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу, тобто пасивів). Ці дані представлені в балансі підприємства.

Для осмислення загальної картини зміни фінансового стану дуже важливі показники структурної динаміки балансу. Порівнюючи структуру змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела відбувалося надходження нових коштів і в які активі ці нові кошти вкладені. Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства потрібно згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства, який в найбільш упорядкованому виді доцільно проводити в наступній формі:

Актив	Пасив
І. Майно	І. Джерела майна
1.1 Іммобілізовані активи	1.1 Власний капітал
1.2 Мобільні і оборотні активи	1.2 Позиковий капітал
1.2.1Запаси та витрати	1.2.1 Довгострокові зобов'язання
1.2.2 Дебіторська заборгованість	1.2.2 Короткострокові кредити і позики
1.2.3 Грошові кошти і цінні папери	1.2.3 Кредиторська заборгованість

Вивчення балансу за такими систематизованим групам ведеться з використанням методів горизонтального та вертикального аналізу. Аналіз статей активу і пасиву за 2001-2003 роки по підприємству представлений відповідно в таблицях 1. і 2.

На рисунках 2-4 зобразимо графічно структури балансу ДП „Рапід”.

Проведені розрахунки дозволяють зробити наступні висновки.

Протягом досліджуваного періоду загальна сума капіталу, яким володіє підприємство, збільшилася на 21,2 тис. грн. і на 19,22% перевищила рівень 2001 року. Слід відзначити, що це зростання відбувалося нерівномірно: у 2002 р. майно збільшилося на 7,34% від рівня попереднього року, а у 2003 р. - на 11,06%, тобто спостерігається прискорення нарощування капіталу ДП „Рапід”, що вказує на розширення обсягів діяльності.

Іммобілізовані активи підприємство змінювало нерівномірно. Так, протягом 2002 р. необоротні активи підприємства скоротилися на 1,1 тис. грн. або 1,82%, що було викликане виключно процесами зношування основних засобів та скороченням довгострокової дебіторської заборгованості. Протягом 2003 р. сума іммобільних коштів підприємства навпаки зростала: з 59,4 тис. грн. до 66,2 тис. грн., що відбувалося переважно завдяки придбанню нових основних засобів на суму 10,3 тис. грн. В цілому за період 2001-2003 рр. перший розділ активу балансу збільшився на 5,7 тис. грн., що становить 109,42% рівня 2001 р.

Таблиця 1. Аналітичне групування і аналіз статей активу балансу

№ з/п	Актив балансу	Роки	Відхилення за період 2001-2003 рр.
		2001	2002	2003
		тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	темпи росту, %	тис. грн.	% до підсумку	темпи росту, %	Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %
1.	Майно - всього	110,3	100,00	118,4	100,00	107,34	131,5	100,00	111,06	21,2	119,22
1.1	Іммобілізовані активи	60,5	54,85	59,4	50,17	98,18	66,2	50,34	111,45	5,7	109,42
1.2	Оборотні активи	49,3	44,70	58,5	49,41	118,66	64,6	49,13	110,43	15,3	131,03
1.2.1	Запаси	17,5	15,87	45,6	38,51	260,57	55,4	42,13	121,49	37,9	316,57
1.2.2	Дебіторська заборгованість	30,9	28,01	11,0	9,29	35,60	5,9	4,49	53,64	-25	19,09
1.2.3	Грошові кошти	0,9	0,82	1,9	1,60	211,11	3,3	2,51	173,68	2,4	366,67

Таблиця 2. Аналітичне групування і аналіз статей пасиву балансу

№ з/п	Пасив балансу	Роки	Відхилення за період 2001-2003 рр.
		2001	2002	2003
		тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку	темпи росту, %	тис. грн	% до підсумку	темпи росту, %	Абсолютне, тис. грн.	Відносне, %
1.	Джерела майна - всього	110,3	100,00	118,4	100,00	107,34	131,5	100,00	111,06	21,2	119,22
1.1	Власний капітал	82,0	74,34	86,3	72,89	105,24	100,7	76,58	116,69	18,7	122,80
1.2	Позиковий капітал	28,3	25,66	32,1	27,11	113,43	30,8	23,42	95,95	2,5	108,83
1.2.1	Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
1.2.2	Короткострокові кредити та позики	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
1.2.3	Кредиторська заборгованість	28,3	25,66	32,1	27,11	113,43	30,8	23,42	95,95	2,5	108,83

Рисунок 2. Діаграма структури балансу на 1.01.2002 р.

Рисунок 3. Діаграма структури балансу на 1.01.2003 р.



Рисунок 4. Діаграма структури балансу на 1.01.2004 р.

Таким чином, динаміка необоротних активів свідчить про нарощування потенціалу підприємства.

Динаміка оборотних активів більш постійна: щорічні прирости за досліджуваний період дорівнювали 118,66% та 110,43%, що за два роки дозволило збільшити мобільні кошти на 15,3 тис. грн. або 31,03%. Такі зміни мобільного капіталу є свідченням нарощування торговельного обороту.

Горизонтальний аналіз окремих статей другого розділу активу балансу показав, що вказаний приріст оборотних коштів відбувався за рахунок збільшення найбільш та найменш ліквідної їх частин. Так, загальна сума запасів протягом досліджуваного періоду зросла на 37,9 тис. грн. (216,57%): у 2002 р. відбувся приріст на 160,57%, а у 2003 р. - на 21,49%. Сума грошових та прирівняних до них коштів збільшилася з 0,9 тис. грн. у 2001 р. до 3,3 тис. грн. (приріст 2,4 тис. грн. або 266,67%). Збільшення високоліквідних активів сприяє зростанню поточної ліквідності та платоспроможності підприємства, тобто є позивним моментом. Нарощування запасів також сприяє зміцненню цих характеристик, але у довгостроковій перспективі. Але в нашому випадку абсолютний приріст грошових та прирівняних до них коштів складає лише 6,33% від приросту запасів, тобто є вкрай незначним. Тому можна сказати, що головним чинником збільшення суми оборотного капіталу підприємства протягом усього досліджуваного періоду стало зростання найменш ліквідної частки активів. Такі зміни були викликані збільшенням асортименту реалізованих лікарських засобів, що вимагало збільшення сума запасів товарів. Однак, зависока частка товарних запасів свідчить по низький рівень управління цими запасами, наявність на складах надлишкової кількості товарів. В умовах, коли існує можливість швидкої доставки замовлень від постачальників, така ситуація є незадовільною. Причиною його є передусім недостатня увага, що приділяється вивченню динаміки попиту на окремі товари.

На відміну від проаналізованих складових оборотних активів практично усі статті дебіторської заборгованості протягом двох років суттєво зменшилися. Якщо на початок 2002 р. сума всієї дебіторської заборгованості складала 30,9 тис. грн., а в кінці цього року - 11 тис. грн. (зниження на 64,4%), то протягом 2003 р. відбулося скорочення ще на 5,1 тис. грн. В цілому за 2001-2003 рр. дебіторська заборгованість знизилася на 25 тис. грн., що складає 19,09% рівня 2001 р. Такі зміни свідчать про покращення системи розрахунків з покупцями, відмову співробітництва із неплатоспроможними клієнтами, активізацію роботи з новими замовниками.

Вивільнені із зв'язаних статей оборотні кошти спрямовувалися переважно на фінансування запасів, тобто знов “зв'язувалися”, але вже в менш ліквідній частині мобільного капіталу. Тому можна сказати, що структура оборотних активів ДП „Рапід” погіршилася, оскільки відбулося переміщення коштів із більш ліквідних статей у менш ліквідні, а сума найбільш ліквідного капіталу зросла недостатньо. Такі висновки підтверджує і аналіз структуру оборотних активів. Як видно з рисунків 2-4, протягом усього досліджуваного періоду доля запасів і витрат поступово зростає за рахунок зменшення більш ліквідних коштів.

Співвідношення між мобільними та іммобілізованими коштами у 2002-2003 рр. дорівнює 50:50. Така висока частка основних засобів у структурі активів торговельного підприємства пояснюється специфікою діяльності ДП «Рапід». Торгівля лікарськими засобами повинна відповідати жорстким правилам зберігання, транспортування та реалізації, що вимагає додаткових витрат на спеціальне торговельне та складське обладнання. З іншого боку, невелика доля оборотного капіталу досягається шляхом високої обіговості мобільних коштів.

В цілому по активу ДП «Рапід» можна зробити висновок, що його динаміка та структура є задовільними з урахуванням специфіки об'єкта дослідження. Головною проблемою є надмірне зростання абсолютної величини та частки запасів.

Проаналізуємо пасиви підприємства (таблиця 2.). Однією з основних особливостей структури джерел коштів ДП «Рапід» є відсутність банківських кредитів та інших позикових джерел довгострокового фінансування. З одного боку, така ситуація сприяє зміцненню фінансової незалежності підприємства, підвищує його ліквідність, платоспроможність, робить привабливим для інвесторів, а з іншого - свідчить про неефективну політику фінансування активів. Мова йде насамперед про невикористання можливості підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення банківських позик. Перевищення валової рентабельності активів над вартістю залучених коштів утворює позитивний ефект фінансового важеля, на величину якого збільшується рентабельність власних пасивів. Більш детальну відповідь можна дати після проведення комплексного аналізу рентабельності капіталу.

Горизонтальний аналіз пасивів підприємства свідчить про випереджуюче зростання суми власний коштів у порівнянні з позиковим капіталом. Так, за 2001-2003 рр. капітал ДП «Рапід» зріс на 21,2 тис. грн., з яких приріст на 18,7 тис. грн. був забезпечений збільшенням власного капіталу та на 2,5 тис. грн. - за рахунок позикових коштів.

Зростання власного капіталу відбувається з прискоренням динаміки: якщо у 2002 р. приріст становив 5,24%, то вже у 2003 р. - 16,69%. На кінець 2003 р. сума власних коштів складала 122,8% рівня 2001 р. Позитивним моментом є те, що ці прирости були забезпечені виключно зростання суми нерозподіленого прибутку. Це свідчить по прибуткову діяльність підприємства протягом усього досліджуваного періоду.

Позиковий капітал ДП «Рапід» складається тільки з кредиторської заборгованості, частка якої в структурі пасивів становила: у 2001 р. - 25,66%, у 2002 р. - 27,11% та у 2003 р. - 23,42%. За цей період приріст зовнішніх джерел фінансування активів склав 8,83%, що є меншим за аналогічний показник власних коштів (22,8%). Отже, загалом протягом досліджуваного періоду спостерігалася тенденція до збільшення частки власних коштів у структурі пасиву.

З IV розділу пасиву балансу можна побачити, що динаміка статей поточної заборгованості нерівномірна, але їх абсолютна величина значно не змінюється, що свідчить про нормальну, сталу, налагоджену діяльність підприємства. Основна сума кредиторської заборгованості зосереджена у кредиторській заборгованості за товари, роботи та послуги.

В цілому по аналізу динаміки та структури майна підприємства можна зробити наступні висновки:

співвідношення мобільних та необоротних активів є прийнятним для підприємства та відповідає фінансово-економічним умовам та специфіці діяльності;

структура оборотних коштів є незадовільною та з часом погіршується, що відбивається на зниженні ліквідності та платоспроможності товариства;

розподіл джерел коштів фінансування майна підприємства свідчить як про високу фінансову незалежність, так і про неефективну політику залучення коштів із зовнішніх джерел, що обмежує показники рентабельності капіталу;

випередження темпів приросту власного капіталу темпів приросту основних засобів свідчить про збільшення суми робочого капіталу підприємства, а, відповідно, про наявність можливості розширеного розвитку.

Для виявлення причин встановлених проблем та формування ефективних заходів щодо їх усуненні та поліпшення фінансового стану ДП «Рапід» в цілому необхідно провести поглиблений аналіз показників фінансової стійкості, ліквідності балансу та підприємства, проаналізувати ділову активність, рентабельність та товарооборот підприємства.

2.2 Оцінка платоспроможності підприємства

Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень та необхідністю оцінки кредитоспроможності підприємства.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність активів - величина, зворотна ліквідності балансу по часу обертання активів в грошові кошти. Чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів набув грошової форми, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності та розміщених у порядку зменшення ліквідності, з зобов'язаннями пасиву, згрупованих за термінами їх погашення та розміщеними у порядку збільшення строків.

В залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості переведення в грошові кошті, активи підприємства поділяються на наступні групи:

А1 - найбільш ліквідні активи;

А2 - швидко реалізовані активи;

А3 - повільно реалізовані активи;

А4 - важко реалізовані активи;

Пасив балансу групуються за степенем терміновості оплати:

П1 - найбільш термінові зобов'язання;

П2 - короткострокові пасиви;

П3 - довгострокові пасиви;

П4 - постійні пасиви;

Групування статей баланс за вказаними групами здійснимо в таблиці 3.

Таблиця 3. Аналіз ліквідності балансу

Актив	Значення показників, (тис. грн.)	Пасив	Значення показників, (тис. грн.)
	2001р.	2002р.	2003р.		2001р.	2002р.	2003р.
А1	0,9	1,9	3,3	П1	14,7	24,6	17,9
А2	45,8	55,6	60,2	П2	13,6	7,5	12,9
А3	3,1	1,5	1,8	П3	0,0	0,0	0,0
А4	60,5	59,4	66,2	П4	82,0	86,3	100,7
Баланс	110,3	118,4	131,5	Баланс	110,3	118,4	131,5

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення

Співвідношення А1>П1 дозволяє виявити поточну ліквідність (строк до 3-х місяців), яка свідчить про платоспроможність чи неплатоспроможність підприємства на найближчий час до розгляданого моменту.

Друге співвідношення А2>П2 (строки від 3-х до 6-ти місяців) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Третє А3>П3 відображає перспективу ліквідність, яка представляє собою прогноз платоспроможності в майбутньому.

Четверта нерівність має балансуючий характер і в той же час глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявність у підприємства власних оборотних коштів.

По аналізованому підприємству в 2001-2003 рр. співвідношення мають такий вигляд:

2001 р.	2002 р.	2003 р.
0,9<14,7	1,9<24,6	3,3<17,9
45,8>13,6	55,6>7,5	60,2>12,9
3,1>0,0	1,5>0,0	1,8>0,0
60,5<82,0	59,4<86,3	66,2<100,7

Аналізуючи три означені системи нерівностей ми бачимо, що вони однакові для трьох років.

Із першого співвідношення можна зробити висновок про хронічну поточну неплатоспроможність підприємства, тобто ДП «Рапід» не має можливості за рахунок найбільш ліквідних активів покривати найбільш термінові зобов'язання.

Із другого та третього співвідношень ми бачимо, що в майбутньому ліквідність підприємства є достатньою, але така ситуація досягається виключно за рахунок відсутності у підприємства банківських позичок.

Виконання останнього співвідношення свідчить про наявність у підприємства робочого капіталу, що обов'язковою умовою подальшого розвитку.

Таким чином, в цілому баланс ДП «Рапід» можна визнати ліквідним. Ситуація з поточною ліквідністю хоча і залишається напруженою, але поступово поліпшується.

Для порівняльного аналізу ліквідності підприємства визначимо та оцінимо її відносні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт проміжної ліквідності та коефіцієнт поточної ліквідності:

Результати розрахунків занесемо в таблицю 4 та зобразимо графічно (рисунки 5-7).

Таблиця 4. Аналіз коефіцієнтів ліквідності

Показники	Значення показників по роках	Відхилення (приріст коефіцієнту), %
	нормативне	2001	2002	2003	2001-2002	2002-2003	2001-2003
1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КА.Л.)	0,2КА.Л.0,35	0,032	0,059	0,107	86,12	81,015	236,905
2. Коефіцієнт критичної ліквідності (КП.Л.)	0,7КП.Л.0,8	1,650	1,791	2,062	8,55	15,096	24,937
3. Коефіцієнт загальної ліквідності (КЗ.Л.)	1КЗ.Л. 2	1,760	1,838	2,120	4,45	15,349	20,481

Рисунок 5. Динаміка коефіцієнту абсолютної ліквідності

Рисунок 6. Динаміка коефіцієнту критичної ліквідності



Рисунок 7. Динаміка коефіцієнту поточної ліквідності

Згідно проведених розрахунків видно, що у 2001 р. підприємство за рахунок найбільш ліквідних активів могло погасити тільки 3,2% поточних зобов'язань. У 2002 р. цей показник дорівнював 5,9 коп., а у 2003 р. на 1 грн. термінових зобов'язань припадало 10,7 ліквідних коштів. За всі три роки нормативного значення коефіцієнт абсолютної ліквідності так і не досяг, однак надзвичайно високі темпи його приросту свідчать про те, що зростання суми грошових та прирівняних до них коштів йде швидшими темпами, ніж збільшення поточних зобов'язань.

Всі розраховані значення коефіцієнта критичної ліквідності перевищують нормативні границі. У 2003 р. перевищення становило майже 300%. З одного боку, така ситуація свідчить про ліквідність підприємства у середньотерміновому періоді, з іншого - про неефективне використання оборотного капіталу, а саме - про невигідну структуру мобільних коштів.

Також додержуються нормативні значення за коефіцієнтом загальної ліквідності. Так, у 2003 р. підприємство за рахунок своїх оборотних активів здатне погасити поточні зобов'язання 2,06 рази. Незначне перевищення нормативу не є негативними моментом. Незначні різниця між показниками критичної та загальної ліквідності пояснюється малим значенням суми виробничих запасів.

Отже, аналіз коефіцієнтів ліквідності також вказує на хронічну поточну неплатоспроможність підприємства. Як позитивний момент слід відзначити стійке зростання всіх відносних показників ліквідності.

В цілому як одну з найважливіших проблем підприємства виділяємо недостатню кількість грошових та прирівняних до них коштів для покриття нормованої частини поточних зобов'язань (в нашому випадку - кредиторської заборгованості).

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Важливим показником фінансової стійкості підприємства є вид джерел фінансування запасів і витрат. Для аналізу таких джерел статті активу і пасиву балансу групуються наступним чином:

F - основні засоби та інші позаобігові кошти;

Z - запаси і витрати;

Ra - грошові кошти, розрахунки та інші активи;

Иc - джерела власних коштів;

KT - довгострокові активи;

Kt - короткострокові кредити та позики;

Rp - кредиторська заборгованість та інші короткострокові пасиви.

Звідси випливає можливість побудови діаграми фінансового стану підприємства, методика складання якої наведена на рисунку 8.

Актив Пасив

F	Ис
Z	KT
	Kt
Ra	Rp

Рисунок 8. Діаграма фінансового стану підприємства

Для характеристики джерел фінансування запасів і витрат використовують наступні показники:

власні обігові кошти

; (2.1)

власні обігові кошти і довгострокові залучені джерела (функціонуючий капітал)

(2.2)

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат

(2.3)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелам їх формування:

надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів

(2.4)

надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів і довгострокових залучених джерел

(2.5)

надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел

 (2.6)

За допомогою цих показників визначається трьохкомпонентний тип фінансової стійкості підприємства

(2.7)

Підприємство може характеризуватися одним з чотирьох типів фінансової стійкості:

Абсолютна фінансова стійкість (S={1;1;1}). Для неї характерно, що всі запаси покриваються власними обіговими коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація досить рідка і не є ідеальною, тому що свідчить про невміння, небажання або відсутність можливостей у керівництва використовувати зовнішні джерела фінансування.

Нормальна фінансова стійкість (S={0;1;1}). Такий тип фінансової стійкості є найбільш бажаним для підприємства з точки зору фінансового менеджменту.

Нестійке фінансове положення (S={0;0;1}). Така ситуація свідчить про недостатність у підприємства “нормальних” джерел фінансування запасів, але ще існує можливість поновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення обіговості запасів.

Кризове фінансове становище (S={0;0;0}). Такий стан характеризується наявністю у підприємства кредитів і позик, що не погашені в строк, простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості. Ця ситуація може свідчити про знаходження підприємства на межі банкрутства.

Згрупуємо статті активу і пасиву балансу ДП «Рапід» згідно джерел фінансування запасів і витрат (таблиця 5.). Розрахунки за наведеними формулами зведемо в таблицю 6. Графічно типи фінансової стійкості зобразимо на рисунку 9.

Таблиця 5. Згрупований баланс підприємства, тис. грн.

Актив	Сума	Пасив	Сума
	2001	2002	2003		2001	2002	2003
1. Основні засоби та інші позаобігові кошти (F)	60,5	59,4	66,2	1. Джерела власних коштів (Ис)	82	86,3	100,7
2. Запаси і витрати (Z)	17,5	45,6	55,4	2. Довгострокові активи (КТ)	0	0	0
				3. Короткострокові кредити та позички (Кt)	0	0	0
3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи (Ra)	32,3	13,4	9,9	4. Кредиторська заборгованість та інші короткострокові пасиви (Rp)	28,3	32,1	30,8

Таблиця 6. Визначення типу фінансової стійкості підприємства, тис. грн.

Показники	2001	2002	2003
1. Загальна величина запасів і витрат	17,5	45,6	55,4
2. Наявність власних обігових коштів	21,5	26,9	34,5
3. Розмір функціонуючого капіталу	21,5	26,9	34,5
4. Загальна величина основних джерел фінансування запасів і витрат ()	21,5	26,9	34,5
5.	4,0	-18,7	-20,9
6.	4,0	-18,7	-20,9
7.	4,0	-18,7	-20,9
8. Трьохкомпонентний показник фінансової стійкості	{1;1;1}	{0;0;0}	{0;0;0}

Рисунок 9. Діаграми фінансового стану ДП «Рапід»

Таким чином, протягом досліджуваного періоду фінансова стійкість підприємства за показниками покриття запасів та витрат суттєво погіршилася.

Якщо у 2001 р. фінансова стійкість характеризувалася як абсолютна, коли підприємство не залежало від зовнішніх джерел фінансування, то у 2002-2003 рр. ситуація різко змінилася і ДП «Рапід» опинилося у кризовому становищі. Зважаючи на відсутність у підприємства довго- та короткострокових банківських позик причинами погіршення фінансової стійкості стали:

зростання суми основних засобів та інших позаобігових активів, що призвело до зменшення власних обігових коштів;

збільшення суми запасів та витрат, що суттєво змінило співвідношення основних розділів активу та випереджувало можливості покриття за рахунок власних оборотних коштів.

Але слід відзначити, що ситуацію погіршувала і відсутність банківських кредитів, так як завдяки їм могли утворитися надлишки власних обігових коштів і довгострокових залучених джерел, загальної величини основних джерел.

Отже, ДП «Рапід» опинилося у ситуація, коли фінансування найменш ліквідних обігових активі здійснюється за рахунок поточних небанківських зобов'язань, що є дуже ризикованим через підвищення ризику неплатоспроможності. Погіршує ситуацію постійна тенденція до зростання запасів та витрат, темпи якого перевищують приріст власних коштів, а, відповідно, і власних обігових активів.

Для більш детального аналізу фінансової стійкості розглянемо відносні показники (таблиця 7).

Динаміку коефіцієнтів капіталізації зобразимо графічно (рисунок 10).

Як вже зазначалося раніше при вивченні балансу, відносні показники фінансової стійкості свідчать про те, що ДП «Рапід» є абсолютно стійким підприємством на протязі трьох років, причому в цілому за досліджуваний період спостерігалося покращення цієї характеристики.