Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Аналіз джерел формування та ефективності використання оборотного капіталу»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні положення формування та використання оборотного капіталу підприємства

1.1 Економічна сутність оборотного капіталу підприємства

1.2 Методика оцінки ефективності формування і використання оборотних коштів підприємства

1.3 Інформаційне - правове забезпечення формування оборотних коштів підприємства

2. Аналіз джерел формування та ефективності використання оборотного капіталу ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»

2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансово-майнового стану ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»

2.3 Аналіз ефективності використання оборотного капіталу підприємства

3. Напрямки та резерви підвищення ефективності формування та використання оборотних коштів ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»

Висновки

Література

Додатки

Вступ

У процесі фінансово-господарської діяльності підприємству необхідно мати певну суму грошових коштів для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших матеріальних цінностей, через те, що в сучасних економічних умовах діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів та самої праці. оборотний капітал

Серед цих складових важливе місце займають оборотні кошти, тому що від їх ефективного використання та розміщення залежить ефективність фінансової та виробничої діяльності підприємства в цілому, тому суб'єкти господарювання зацікавлені в їх раціональному використанні. Для підприємства дуже важливо, щоб з мінімально необхідним рівнем наявних оборотних коштів забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також сформувати оборотні активи за рахунок власного і залученого капіталу, щоб забезпечити найбільшу його рентабельність.

Джерелами надходження оборотних коштів є реалізація товарів, реалізація майна, зниження розміру дебіторської заборгованості. Напрямком витрат оборотних коштів є закупівля сировини, матеріалів, палива, виплати заробітної плати, нарахування на заробітну плату, списання товарно-матеріальних цінностей на втрати. Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів серед яких можна виділити: зовнішні, які здійснюють вплив незалежно від інтересів підприємства і внутрішні, на які підприємство має можливість впливати. До основних зовнішніх факторів, які впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як інфляція, криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківських кредитів.

Організація оборотних активів полягає в установленні оптимальних обсягів запасів оборотних коштів, достатніх для організації виробництва при мінімальних витратах на їх зберігання.

Питання про склад та структуру джерел формування оборотних коштів дуже важливе тому, що при відсутності власних оборотних коштів підприємство змушене використовувати додаткові ресурси, тобто кредити, на залучення яких необхідно витрачати значні кошти. Тому дуже важливо забезпечити підприємство достатньою кількістю власного оборотного капіталу.

Швидкість обороту оборотних коштів характеризує ефективність їх використання. Її правильний розрахунок має важливе значення для планування забезпечення підприємств оборотними коштами. Підприємства мають прагнути до підвищення швидкості обігу оборотних коштів.

Метою управління оборотними коштами є оптимізація їх структури, раціоналізації обігу, правильному співвідношенні джерел їх формування. Для реалізації цієї мети підприємство ставить перед собою задачу забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку шляхом і підтримка постійної платоспроможності підприємства. Досягається це формування ефективної політики фінансування діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, оптимізації фінансової структури капіталу.

Оборотні кошти обслуговують всі стадії виробничо-комерційного циклу, тому для забезпечення ефективної діяльності підприємств, їх фінансової стійкості та платоспроможності необхідно знати всі позитивні і негативні моменти політики управління оборотними активами на кожній стадії кругообігу капіталу.

Дослідження вказаних принципів та застосування їх на практиці на прикладі ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» є одним з головних завдань виконання даної курсової роботи.

Метою написання курсової роботи є дослідження економічної сутності оборотного капіталу, методики оцінки ефективності його використання та пошук шляхів прискорення його обігу.

Виходячи з мети курсової роботи можна виділити наступні задачі:

1) дослідити економічну сутність оборотного капіталу підприємства;

2) розглянути методику нормування і оцінки ефективності використання оборотного капіталу;

3) проаналізувати інформаційно-правове забезпечення процесу формування і використання оборотного капіталу підприємства;

4) оцінити і проаналізувати ефективність використання оборотного капіталу досліджує мого підприємства;

5) запропонувати шляхи прискорення обігу оборотного капіталу ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»;

Об'єктом дослідження даної роботи є ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод», яке займається пасажирськими перевезеннями.

1. Теоретичні положення формування та використання оборотного капіталу підприємства

1.1 Економічна сутність оборотного капіталу підприємства

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для їх розширеного відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість ціл ком переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад паливо).

Отже, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці є, з одного боку, сукупністю матеріальних цінностей, а з другого -- втіленням затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трак тує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів:

1) оборотні кошти -- це грошові ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції [2];

2) оборотні кошти -- це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути пере творені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають тер міну «оборотний капітал». Дехто вважає, що оборотний капітал -- це кошти, котрі вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять -- оборотні кошти та оборотний капітал [13].

У зарубіжній економічній літературі певні автори характеризують оборотний капітал як оборотні активи за мінусом коротко строкових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше поняття капі талу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не тільки як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромаджування необхідних запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообігу, водночас є і початковою стадією наступного створення нової вартості.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою [22]:

Г --Т... В...Г --Г`, де Г -- гроші, що авансуються;

Т -- предмети праці (товар);

В -- виробництво;

Т -- готова продукція (товар);

Г` -- гроші, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ДГ, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різ них форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Рис. 1.1. Склад і розміщення оборотних коштів [14]

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.1).

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, ви трати майбутніх періодів.

Фонди обігу -- це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, за лишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Отже, оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

1.2 Методика оцінки ефективності формування і використання оборотних коштів підприємства

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуться різноманітні показники, найважливішим з яких є обіговість. Обіговість вираховується в днях та характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємтсва здійснюють однин оберт.

О = С*Т / Р, (1.3)

де

О - обіговість оборотних коштів (дні);

С - середні залишки нормуємих оборотних коштів (тис. грн.);

Т - тривалість періоду, за який вираховується обіговість (дні);

Р - об'єм реалізації продукції (тис. грн.).

Обіговість оборотних коштів вираховується за планом та фактично. При співставленні фактичної обіговості із плановою визначається прискорення чи уповільнення обіговості як за всіма нормуємими оборотними коштами, так і за окремими статтями.

У результаті прискорення обіговості оборотних коштів з обороту вивільняється частина грошових коштів, яка визначається шляхом множення фактичного одноденного об'му реалізації продукції на дні прискорення обіговості оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обіговості, який визначається за наступною формулою:

КО = Р/С, (1.4)

де

КО - коефіцієнт обіговості оборотних коштів (оберти);

Р - об'єм реалізованої продукції (тис. грн.);

С - середні залишки нормуємих оборотних коштів (тис. грн.).

Цей показник характеризує скільки обертів здійснюють оборотні кошти за звітний період. Чим більше обертів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження розраховується за наступною формулою:

КЗ = С/Р, (1.5)

де

КЗ - коефіцієнт завантаженні оборотних коштів (коп.).

Він характеризує скільки оборотних коштів приходиться на 1 грн. реалізованї продукції. Чим менше оборотних коштів приходиться на 1 грн. реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності використання оборотних коштів. Він розраховується за наступною формулою:

КЕ = П/С, (1.6)

де

КЕ - коефіцієнт ефективності оборотних коштів (коп.);

П - прибуток від реалізації товарної продукції (тис. грн.).

Цей показник характеризує скільки прибутку приходиться на 1 грн. оборотних коштів. Чим більше прибутку приходиться на 1 грн. оборотних коштів, тим ефективніше використовується оборотні кошти.

Покращення використання оборотних коштів підприємств та підвищення ефективності виробництва може бути досягнуте за двома основними напрямками:

- зменшення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом до оптової торгівлі та прямих економічних зв'язків з постачальниками;

- прискорення обіговості оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, затримавшихся товарно-матеріальних цінностей, а також покращення системи постачання.

В результаті покращення використання оборотних коштів досягається їх вивільнення. Воно може бути абсолютним та відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів уявляє собою зменшення необхідності в оборотних коштах у порівняння із попереднім періодом при одночасному збільшенні об'єму виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли в результаті покращення їх використання підприємство з тією ж сумою оборотних коштів чи з незначним ростом в запланованому році значно збільшує об'єм виробництва (реалізації).

В теперішніх умовах господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним уявляється відносне вивільнення грошових коштів. Враховуючи це, з метою підвищення ефективності використання оборотних коштів, варто більше уваги приділяти реалізації заходів, що сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

1.3 Інформаційно - правове забезпечення формування оборотних коштів підприємства

Існує досить різноманітне інформаційно-правове забезпечення по оборотним коштам. Особливо варто відмітити:

а) Закон України "Про оплату праці" від 20 квітня 1995 року;

б) Закон України "Про оподаткування прибутків підприємств" від 22 квітня 2000 року;

в) Інструкцію НБУ "Про порядок ведення безготівкових розрахунків в господарському обороті України";

г) Постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та джерела їх покриття";

д) Лист Міністерства Фінансів України "Порядок проведення до оцінки залишків товарно-матеріальних цінностей".

е) П(с)БО № 2 «Баланс»

є) П(с)БО № 9 «Запаси»

ж) П(с)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів»

з) П(с)БО № 9 «Дебіторська заборгованість»

Тепер розглянемо кожен з цих документів більш детально. Так згідно Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу. Її розмір від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці. Заробітна плата має свою структуру: основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні виплати. Існує також таке поняття, як мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконаний обсяг робіт. Мінімальний розмір заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці та його органи, фінансові органи, органи державної податкової інспекції, професійні спілки, що представляють інтереси найманих працівників.

В законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що у разі коли дебітор затримує сплату процентів (комісійних) кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості. Платник податку на прибуток - продавець товарів (робіт, послуг) має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, у разі, коли покупець цих товарів затримує оплату їх вартості (тобто у разі виникнення дебіторської заборгованості). Безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кредитора, у разі якщо термін позовної давності за відповідною угодою з дебітором минув до моменту надання чинності цим Законом. У випадках, коли термін позовної давності не минув на момент набрання чинності цим Законом, ця заборгованість відшкодовується за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат. При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, по якій минув термін позивної давності у відповідний податковий період. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому порядку відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Заборгованість, яка виникла внаслідок не спроможності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією обставин не переборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора. При цьому валовий доход дебітора не збільшується на суму заборгованості. У разі, коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість попередньо віднесену кредитором до валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від кредитора. У разі, коли за висновком відповідного органу, обставини непереборної сили, стихійного лиха носять тимчасовий характер і не впливають на діє спроможність дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор зобов'язаний надати претензію дебітору стосовно сплати заборгованості протягом 30 календарних днів після закінчення дії таких обставин .

Інструкцією НБУ "Про порядок ведення безготівкових розрахунків в господарському обороті України" визначені загальні принципи організації безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів. Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями здійснюється у національній валюті через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувачів коштів. Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженням його власника. Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів: а) платіжними дорученнями; б) платіжними вимогами-дорученнями; в) чеками; г) акредитивами; д) векселями; є) платіжними вимогами; ж) інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Зараз більш детально зупинимось на постанові Кабінету Міністрів України "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств", де зазначено, що з метою поліпшення фінансового стану підприємств Кабінет Міністрів постановляє: а) доручити Міністерствам і відомствам розробити і затвердити за погодженням з Міністерством економіки та Міністерством фінансів норми у днях запасів: готової продукції, загальних матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, тари відповідно на підприємствах і організаціях, що входять до сфери управління цих міністерств; б) підприємствам і організаціям на основі затверджених норм запасів розробити нормативи власних оборотних коштів; в) дозволити підприємствам і організаціям усіх форм власності проводити переоцінку залишків товарно-матеріальних цінностей на початок кожного місяця за умови зміни цін на виробничі та інші запаси товарів і матеріалів із спрямуванням суми до оцінки, одержаної від реалізації готової продукції, на поповнення своїх оборотних коштів.

Згідно "Порядку проведення до оцінки залишків товарно-матеріальних цінностей" всі підприємства і організації усіх форм власності проводять на початок кожного місяця переоцінку товарно-матеріальних цінностей за умови зміни цін на виробничі запаси і товари. Можуть бути переоцінені товарно-матеріальні цінності, по яких не було надходжень за новими цінами. Підставою для визначення нової ціни в цьому випадку має бути документальне підтвердження постачальника за підписом керівника підприємства чи організації. Переоцінці підлягають покупні товарно-матеріальні цінності: а) сировина, матеріали, конструкції і деталі напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, устаткування для комплектування продукції, що виробляється; б) товари, які знаходяться на підприємствах торгівлі і споживчої кооперації, а також в постачальницько-збутових організаціях.

Переоцінці не підлягають товарно-матеріальні цінності в установах, що утримуються за рахунок бюджету або позабюджетних фондів. Не підлягають переоцінці товари відвантажені та товари, неоплачені в строк покупцями, які обліковуються по балансу відправника, а також залишки незакінченого виробництва і товарно-матеріальних цінностей, що утворилися на підприємствах оборонного комплексу внаслідок конверсії виробництва. Для проведення переоцінки виробничих запасів і товарів на перше число кожного місяця проводиться інвентаризація їх наявності. Переоцінка залишків виробничих запасів за рішенням керівника підприємства може бути проведена за даними обліку. Вся сума до оцінки спрямовується на поповнення оборотних коштів з відповідним збільшенням нормативу власних оборотних коштів. Джерелом інформації при аналізі оборотних коштів є форма 1 - баланс підприємства. В балансі оборотні кошти відображаються в ІІ і ІІІ розділі активу.

В П(с)БО № 2 «Баланс» наведене таке визначення оборотних активів: оборотні активи -- грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

П(с)БО № 9 «Запаси» визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі -- підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Норми цього Положення (стандарту) не розповсюджуються на: - незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними; - фінансові активи.

2. Аналіз джерел формування та ефективності використання оборотного капіталу ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»

2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство "3-й Київський авторемонтний завод" створено в серпні 1996 року.

Юридична адреса підприємства:

Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, 76

Контактні телефони:

Тел../факс: (044) 5688867

Тел.: (044) 5450258.

Основною метою діяльності товариства є здійснення господарської діяльності, спрямованої на соціально - економічний розвиток України та забезпечення самофінансування і одержання прибутку від виробничої та комерційної діяльності; підвищення прибуткової діяльності підприємства і на цій основі реалізація соціальних та економічних інтересів учасників.

Основним предметом діяльності Товариства є:

а) здійснення транспортних послуг по перевезенню вантажів та пасажирів в Україні та за її межами;

б) надання послуг підприємствам, організаціям всіх форм власності, населенню на автомобільні перевезення;

в) надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні зовнішньо торгівельних та транзитних багажів;

г) виробництво самостійно та в кооперації продукції виробничо-технічного призначення, товарів широкого вжитку, автомобільних запчастин;

д) організація та участь у технічному, сервісному обслуговуванні, ремонті та наладці машин, обладнання, технологічних ліній.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі Товариства.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; фірмову марку та товарний знак, які затверджуються дирекцією Товариства і реєструються в Торгівельно-промисловій палаті України; печатку зі своєю назвою.

Розглянемо техніко-економічні показники діяльності підприємства ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» за 2004-2005 роки, які наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.Фінансово-економічні показники діяльності ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» за 2004-2005 рр.

№ п/п	Показники	2004	2005	Темп росту, %
1	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	836,35	773,05	99,4
2	Середньорічний обсяг оборотних коштів, тис. грн.	782,75	798,35	102,0
3	Обсяг реалізованої продукції (тис. грн.)	791,3	661,3	83,6
4	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн. (з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут)	850,5	698,9	121,7
5	Прибуток валовий, тис. грн.	112,2	69,8	-42,4
6	Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн.	(73,6)	(36,7)	49,9
7	Чисельність працюючих	89	72	80,9
8	Продуктивність праці	8,89	9,18	1,03
9	Фондовіддача	0,95	0,85	89,4
10	Витрати на одну гривню реалізованої продукції	1,07	1,06	0,99

В цілому з наведеної вище таблиці видно, що підприємство в 2005 році спрацювало гірше, ніж в попередні роки. Зокрема, валовий прибуток ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» в 2005 році в порівнянні з попереднім роком зменшився майже на 42,4 тис. грн.. і склав 69,8 тис. грн., тоді як в 2004 році він становив 112,2 тис. грн. Це скорочення головним чином відбулось за рахунок того, що у звітному році зменшився обсяг реалізованої продукції, та збільшилося використання оборотних коштів.

Основні засоби підприємства за останні два роки мають тенденцію до збільшення. У 2005 році їх середньорічна вартість зменшилася і становила 99,4 % від їх вартості в минулому році.

В 2005 р. середньорічний обсяг оборотних коштів збільшився на 15,6 тис. грн. склав 798,35 тис. грн. або 102 % від рівня попереднього року. Це значення дещо зменшилося в порівнянні з попереднім роком на 15,65 тис. грн. Казати про позитивні чи негативні наслідки цього скорочення досить важко, адже з таблиці не видно, за рахунок чого зменшились оборотні кошти.

Виходячи із завдань комплексного фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, оцінку його роботи щодо зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції можна відобразити через систему показників, серед яких першорядне значення має показник витрат підприємства на одну гривню реалізованої продукції. Як у 2004, так і у 2005 роках цей показник на ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» мав дуже велике значення - від 1,06 до 1,07 грн. Це означає, що на одну гривню реалізованої продукції приходилось більше одної гривні операційних витрат. Напевно, що тут дуже велику частку займали витрати сировину та матеріали, можливо й адміністративні витрати.

Поряд зі зменшенням валового прибутку на підприємстві відбувається зменшення чисельності працюючих, але їх продуктивність праці збільшилася.

Через зменшення вартості основних засобів зменшився показник фондовіддачі з 0,95 і до 0,85.

2.2 Аналіз фінансово-майнового стану ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»

Для ефективного функціонування підприємства необхідно скорочувати час перетворення в гроші на розрахунковому рахунку, що знаходяться в запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості. Ці зусилля по зменшенню періоду обертання оборотних коштів, притому, що підприємство зацікавлено у подовженню строку сплати кредиторської заборгованості, можуть окупитися зведенням ФЕП (фінансово-експлуатаційні потреби) до нуля або навіть перетворенням у від'ємну величину, коли у підприємства залишається навіть більше грошових фондів, чим їх потрібно для безперервної роботи. Тоді, правда, постає питання про ефективність використання залишків оборотних коштів. Величину ФЕП часто визначають як потреба в оборотних коштах або просто як експлуатаційні потреби і визначають як різницю між сумою коштів, вкладених в запаси сировини, готової продукції, а також дебіторську заборгованість та кредиторської заборгованості. Широко відомі різні способи визначення ФЕП. Дуже зручно для практики виражати ФЕП у відсотках до виручки від реалізації:

ФЕП

--------------------------------- (2.1)

середня виручка від реалізації*100

Якщо результат, скажімо, 50%, то це означає, що нестача оборотних коштів підприємства еквівалентна цілій половні його річної виручки, 180 днів у році підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої фінансово - експлуатаційні потреби.

Нижче наведено аналіз оборотних коштів на ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод».

Вагомою проблемою для підприємства є недостатність оборотних коштів та погіршення їх структури, тобто зростання незавершеного виробництва.

Проаналізувати динаміку та структуру оборотних коштів ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» допоможе таблиця 2.2.

Таблиця 2.2. Динаміка складу та структури оборотних коштів ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» за 2003 - 2005 рр

Елемент оборотних коштів	2003	2004	2005	Абсолютне відхилення	Темп росту
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	2004/ 2003	2005/ 2004	2004/ 2003	2005/ 2004
Виробничі запаси	375,50	45,33	309,60	42,39	344,40	40,49	-65,90	34,80	82,45	111,24
Готова продукція	30,10	3,63	30,20	4,13	33,80	3,97	0,10	3,60	100,33	111,92
Дебітори	391,50	46,58	359,40	48,64	333,00	37,78	-32,10	-26,40	91,80	92,65
Грошові кошти	36,90	4,45	35,30	4,83	151,00	17,75	-1,60	115,70	95,66	427,76
Разом	831,00	100,00	734,50	100,00	862,20	100,00	-96,50	127,70	88,39	117,39

Протягом трьох років оборотні кошти підприємства не дуже сильно змінюються (у 2003р. 834,0 тис. грн., 2004р. - 734,5 тис. грн., 2005 - 862,2 тис. грн.). Так, за 2004 рік вони зменшилися на 96,5 тис. грн., або на 12 %, в 2005 році збільшилися на 127,7 тис. грн. або на 17,39 %.

Це пов`язано з тим, що вони не інвестуються, тобто у підприємства немає доходів для поповнення оборотних коштів. На прикладі структури оборотних коштів видно, що значна питома вага припадає на матеріальну - виробничі запаси та дебіторську заборгованість. Це свідчить, що підприємство зазнає труднощі зі збутом своєї продукції, що обумовлено низькою якістю продукції, порушення технології, втратою ринку збуту і т.ін. та має погано організовану систему розрахунків з покупцями.

У 2005 році у порівнянні з 2004 роком збільшилася частка грошових коштів, що позитивно впливає на ліквідність ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод».

Як вже зазначалось важливим для підприємства є тривалість обертання оборотних коштів.

У загальному випадку швидкість обороту активів можна розрахувати таким чином:

Виручка від реалізації

К обер.пот.акт.= - --------------------------. (2.2)

Середня величина поточ.активів

Одночасно може бути розраховано тривалість одного обороту в днях:

365*сер.велич.поточ.акт.

Тривалість обороту = --------------------------------- (2.3)

Виручка від реалізації

Середня величина поточних активів найбільш простим способом розраховується за даними бухгалтерського балансу:

Оп + Ок

Сер.величина активів= ----------------- , (2.4)

2

де Оп, Ок - величина поточних активів на початок та кінець року.

Як видно із таблиці у порівнянні з 2004 роком, у 2005 році на ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» тривалість обороту поточних активів зросла на 60 днів, що говорить про погіршення фінансового стану підприємства, (кошти вкладені в періоді, що аналізується, в поточні активи, проходять повний цикл та знову приймають грошову форму на 60 днів повільніше, ніж у 2004 році). Як наслідок цього з`явилась необхідність залучення додаткових коштів.

Таблиця 2.3. Динаміка показників обертання активів у порівнянні з минулим роком на ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод».

Показники	2005	2004	Відхилення
Виручка від реалізації, тис грн	791,30	661,3	-130,00
Середня величина поточних активів, тис. грн	784,25	798,35	14,10
Оберненість поточних активів (стр.1/стр.2)	1,009	0,828	-0,181
Тривалість оборот. поточ. активів, дні (365/стр.3)	362	441	+79

Розрахунок додатково залучених в оборот коштів здійснюється за формулою:

Вир.від реаліз.

Дод.зал кошти=---------------*(Трив. об.пот.р.-трив.об.мин.р.) (2.5)

365

Дод. зал кошти = 661,3 / 365 * (441 - 362)= 141,13 тис. грн.

Таким чином уповільнення обороту на 60 днів потребує залучення додаткових коштів в обіг у розмірі 141,13 тис. грн. Як було визначено раніше, оборотність поточних активів у 2005 році склала 0,828 рази, таким чином сума додатково залучених коштів за весь рік склала:

Сума дод. зал. коштів за рік = 141,13 * 0,828 = 118,51 тис. грн.

Тепер проаналізуємо як змінився стан товарно-матеріальних запасів за рік на ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод». Оцінку їх обертання слід проводити по кожному виду (виробничі запаси, сировина, готова продукція і т.д.).

Оскільки виробничі запаси враховуються по вартості їх заготівлі, то для розрахунку коефіцієнту обертання запасів використовується не виручка від реалізації, а собівартість реалізованої продукції. Для оцінки швидкості обороту запасів використовуються формули:

Собів.реаліз.продукції

Оберт.запасів= ------------------------ (2.6)

Середня величина запасів

Зал.зап.на поч.р.+зал.зап.на кон.р.

Сер.вел.зап.= -------------------------------- (2.7)

2

Строк зберігання запасів визначається за формулою:

365

Строк зберіг.= ------------------------------- (2.8)

Обертання тов. - мат.запасів

В таблиці запропонований аналіз складу та динаміки обертання запасів на підприємстві.

Таблиця 2.4. Динаміка показників обертання запасів на ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» у 2004 - 2005 рр.

Показник	№ строки	2004	2005	Відхилення
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	1	850,5	698,9	121,7
Середня величина запасів, тис. грн.	2	372,7	338,9	-33,8
Обертання запасів (стр1/стр2)	3	2,28	2,06	-0,22

З таблиці видно, що собівартість реалізованої продукції збільшилася на 121,7 тис. грн. А при зменшенні середньої величини запасів їх обертання збільшується, що має позитивний характер.

Таблиця 2.5. Аналіз дебіторської заборгованості

	2003	2004	2005	Абсолютне відхилення	Темп росту
Дебіторська заборгованість	391,50	359,40	333,00	-26,40	92,65
Виручка		591,70	679,10	87,40	114,77
Оборотність дебіторської заборгованості		1,65	2,04	0,39	123,87
Термін оборотності дебіторської заборгованості		221,70	178,98	-42,72	80,73

Як видно з проведених розрахунків на підприємстві відбувається зменшення дебіторської заборгованості що може свідчити або про покращення політики роботи з дебіторами, або про зменшення темпів економічного розвитку підприємства.

2.3 Аналіз ефективності використання оборотного капіталу підприємства

Ліквідність (платоспроможність) - це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по своїх зобов'язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою:

Загальна ліквідність =

(А1*ВА1+А2*ВА2+А3*ВА3)/ /(П1*ВП1+П2*ВП2+П3*ВП3), (2.9)

де, А і П - підсумки відповідних груп активів і зобов'язань;

ВА і ВП - питома вага відповідних груп активів і зобов'язань в їх загальному підсумку.

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов'язань з врахуванням їх ліквідності.

Даний показник дозволяє порівнювати баланси підприємства за різні звітні періоди, а також баланси різних підприємств і робити висновок, який баланс найбільш ліквідний.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися за умов змінного внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і за необхідності залучати позичкові кошти, тобто бути кредитоспроможним.

Проведемо аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства, скористаємося даними таблиці 2.5.

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємства сталися істотні зміни. Так, в порівнянні з 2004 роком, коефіцієнт абсолютної ліквідності становив 0,32, що відповідає нормі, в 2005 році становище з абсолютною ліквідністю ще більше покращилося і стало дорівнювати 2,29.

Коефіцієнт покриття дозволяє встановити у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт покриття, розрахований за даними під приємства, діяльність якого аналізується, суттєво збільшився. Так в 2004 році він складав 6,7, що відповідає нормативному значенні, а в 2005 року він збільшився до 13,08.

Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує ту частину поточних зобов'язань, що може бути погашена не лише за рахунок готівки, а і за рахунок очікуваних надходжень за надані роботи, послуги. В 2004 році він був стабільним та дорівнював 6,35, що відповідає нормативному значенню, а в 2005 році він неймовірно збільшився до 121,1.

Таблиця 2.5. Аналіз показників ліквідності та платоспроможності

№ п/п	Показник	Методика розрахунку	Нормативне значення	2004	2005	Абсолютне відхилення
1	Власні кошти	Власні кошти під приємства		1816,6	1580,1	-236,5
2	Власні оборотні кошти (ВОК)	Власний капітал + Довгострокові зобовязання - необоротні кошти		624,8	796,3	171,5
3	Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Поточна заборгованість	2-3	6,7	13,08	6,38
4	Коефіцієнт критичної ліквідності	(Грошові кошти + ПФІ + ДЗ) / Кредиторська заборгованість	понад 0,7	6,35	121,1	114,75
5	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(Грошові кошти + ПФІ) / Кредиторська зобов'язання	0,2-0,35	0,32	2,29	1,97
6	Маневреність ВОК	Грошові кошти / ВОК		0,06	0,19	0,13

Для покрашення цих показників треба здійснити деякі заходи щодо поліпшення. Наприклад, для коефіцієнту абсолютної ліквідності, результат якого не відповідає нормативу, треба збільшити розмір грошових коштів. А це можливо зробити за рахунок скорочення виробничих запасів, які займають найбільшу частину оборотних активів.

3. Напрямки та резерви підвищення ефективності формування та використання оборотних коштів ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»

Ефективність використання. Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному і підприємстві.

Більш ефективне використання оборотних фондів передбачає перш за все вирішення конкретних завдань по економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Прийнято розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія ресурсів, а шляхи економії -- яким чином, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. Зі всієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні (рис.).

Найбільші за величиною резерви підвищення рівня ефективного використання найважливіших видів матеріальних ресурсів пов'язані з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням так званих вторинних ресурсів.

Комплексна переробка сировини -- це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини усіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи технологічні відходи. Економічна доцільність комплексної переробки сировини обумовлена великою цінністю так званої попутної продукції, що міститься у вихідній сировині. Зокрема при добуванні природного газу попутними продуктами є конденсати, гелій, сірка; нафти -- побіжний газ, сірка, йод, бром; мідної, мідно-колчеданової та мідно-цинкової руди -- цинк (до 7%), залізо (понад 30%), сірка (до 45%), а також свинець, кобальт, молібден, золото, срібло та інші метали у кількості, яка забезпечує рентабельне їх добування.

Рис. 3.1 - Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів на підприємствах.

Саме помітна частка побіжних продуктів у загальному обсязі вироблюваної продукції свідчить про економічну Доцільність комплексної переробки вихідної сировини на підприємствах відповідних галузей народного господарства.

Наприклад, понад 30% виробництва різних видів лої продукції зосереджено на підприємствах кольорової) чорної металургії, 10% -- на підприємствах целюлозно-паперової промисловості; на підприємствах кольорової металургії вартість побіжних продуктів у більшості випадків дорівнює загальній вартості продукції основних (профільних) виробництв.

Незважаючи на достатній рівень ефективності такого методу переробки вихідної сировини досягнутий ступінь комплексності її використання на більшості підприємств не відповідає сучасним вимогам господарювання. Коефіцієнт використання багатьох видів комплексної сировини впродовж останніх років тримається на рівні не більше 50-60%. Незадовільно використовуються технологічні відходи виробництва на збагачувальних, металургійних і хімічних підприємствах, теплових електростанціях, м'ясокомбінатах України.

Вторинні матеріальні ресурси являють собою залишки сировини і матеріалів, відходи виробництва і споживання, які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції. За ознакою утворення вони поділяються на дві основні групи -- відходи виробництва та оди споживання.

Мета і характер використання окремих видів оборотних активів має істотні відмінні риси. Тому на підприємствах зі значним обсягом використовуваних оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими їхніми видами:

1) запасами товарно-матеріальних цінностей (вони включають запаси сировини, матеріалів і готової продукції);

2) дебіторською заборгованістю;

3) грошовими активами (до них прирівнюються і короткострокові фінансові вкладення, що розглядаються як форма тимчасового використання вільного залишку грошових активів).

У розрізі цих груп оборотних активів конкретизується політика управління ними, що підпорядковується загальній політиці управління оборотними активами підприємства.

Виходячи з даних аналізу складу та структури оборотних коштів підприємства, необхідно зазначити, що основні проблеми зі станом оборотних коштів на підприємстві пов'язані зі значним розміром дебіторської заборгованості. Тому перш за все розглянемо можливості по вдосконаленню управління дебіторською заборгованістю.

Рис. 3.2. Основні напрямки управління дебіторською заборгованістю ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод»

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливим завданням для ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Політика управління дебіторською заборгованістю на ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» повинна охоплювати такі напрямки (рис. 3.2):

Нижче розглянемо суть та інструменти управління, що можуть застосовуватися по кожному напрямку роботи.

Оптимізація обсягів формування дебіторської заборгованості забезпечується управлінням термінами платежів та формами розрахунків підприємства з постачальниками товарів та споживачами продукції.

Формування сприятливих для ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» термінів оплати передбачає:

- при закупівлі товарів - мінімізацію обсягів авансової оплати та оплати за фактом постачання товарів та максимізацію обсягів закупівлі товарів на умовах відстрочки платні (комерційного кредиту);

- при реалізації товарів - мінімізація обсягів реалізації товарів на умовах комерційного та споживчого кредиту.

Використання умов оплати, які призводять до утворення дебіторської заборгованості, ефективні для підприємства тільки в разі збільшення за рахунок цього обсягів реалізації товарів, зростання конкурентних переваг підприємства, збільшення кола постачальників та забезпечення більш партнерських відносин з ними тощо.

Доцільність відволікання коштів в дебіторську заборгованість визначається порівнянням додаткових доходів та додаткових витрат підприємства, пов'язаних з її утворенням.

Основними резервами прискорення швидкості грошового обороту є застосування системи "овердрафта", факторингу та форфейтингу дебіторської заборгованості, прогресивних форм проведення розрахунків, інкасації торговельної виручки тощо.

Поточне регулювання грошових потоків (операцій) охоплює такі напрямки роботи (рис. 3.3).



Рис. 3.3. Напрямки поточного регулювання грошових потоків (операцій)

1. Синхронізація грошових потоків. Цей напрямок поточного регулювання передбачає узгодження вхідних та вихідних потоків гро шових коштів за обсягами та в часі.

Проведення цієї роботи дозволяє: по-перше, уникнути дефіциту готівки; по-друге, вивільнити частину грошових коштів й використа ти її для отримання додаткового доходу; по-третє, зменшити норма тив готівки на рахунку підприємства.

Синхронізація грошових потоків набула широкого використання в світовій практиці фінансового менеджменту завдяки використанню різних засобів платежу та управління терміном проведення платежів.

2. Прискорення процесу надходження грошей. Цей напрямок поточного регулювання здійснюється з метою ско рочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та моментом надходження грошових коштів на рахунок підприємства (моментом, коли підприємство може їх використовувати). Є багато способів прискорення цього процесу:

1. Змінити час переказу платежів від покупця підприємству.

2. Скоротити час, протягом якого отримані платежі залишаються неінкасованими грошовими коштами.

3. Прискорити рух грошових коштів до банків, що здійснюють виплати.

Прискорення процесу надходження грошей забезпечується використанням таких інструментів регулювання грошових потоків, як: банківське накопичення, система сейфів, телеграфні та чеково-депозитні перекази, електронні чеки тощо.

3. Контролювання витрат грошей. На відміну від завдань управ ління щодо надходження грошей, мета застосування стратегії виплат полягає в їх максимально можливому уповільненні в часі. Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів.

При контролі за витратами грошей в світовій практиці застосову ються такі інструменти, як флоут, централізація кредиторських ра хунків, рахунки з нульовим балансом, контрольовані рахунки витрат тощо.

4. Капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів.

Ефективне використання методів прискорення надходжень та контролю витрат обумовлює виникнення протягом окремих проміж ків часу тимчасово "вільних" грошових коштів.

Управління вільними залишками коштів передбачає вибір та здійснення операцій щодо їх інвестування з врахуванням можливих термінів доходності та ризику, притаманних окремим інвестиційним альтернативам.

Висновки

Після проведеного теоретичного та аналітичного дослідження в даній роботі, можна сказати, що її основна мета є досягне на. З даної роботи можна зробити наступні висновки.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів.

Співвідношення оборотних фондів у розтині окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, видатки майбутніх періодів) характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом ряду факторів (типу виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється у часі (порівняно повільно, без різких коливань). Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому впродовж останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва -- 25%. Спостерігається така тенденція у динаміці структури оборотних фондів: відносні розміри виробничих запасів в цілому зменшуються, а незавершеного виробництва і видатків майбутніх періодів, навпаки, збільшуються.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені застосовуваними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Зокрема, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси -- на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво -- на підприємствах машинобудування (біля 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу); видатки майбутніх періодів -- на підприємствах видобувної індустрії (40-50% і більше).

З проведеного аналізу оборотного капіталу видно, що підприємство в 2005 році спрацювало гірше, ніж в попередні роки. Зокрема, валовий прибуток ВАТ «3-й Київський авторемонтний завод» в 2005 році в порівнянні з попереднім роком скоротився майже на 40% і склав 69,80 тис. грн., тоді як в 2004 році він становив 112,20 тис. грн. Це скорочення головним чином відбулось за рахунок того, що у звітному році зменшився обсяг реалізованої продукції, та збільшилося використання оборотних коштів. Основні засоби підприємства за останні два роки також мають тенденцію до зменшення. У 2005 році їх вартість становила 723,8 тис. грн., що на 11,98% менше від попереднього року. В 2005 р. обсяг оборотних коштів склав 862,20 тис. грн. Це значення дещо збільшилося в порівнянні з попереднім роком на 17,39%. . Казати про позитивні чи негативні наслідки цього скорочення досить важко, адже з таблиці не видно, за рахунок чого зменшились оборотні кошти.