1

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження механізму нарахування та сплати податків

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні основи механізму нарахування та сплата податків
• 1.1 Сутність податків та їх функції
• 1.2 Методика нарахування та сплати в бюджет податків
• 1.3 Правове регулювання системи оподаткування діяльності підприємства
• 2. Дослідження механізму нарахування та сплати податків
• 2.1 Особливості нарахування податку на додану вартість на підприємстві
• 2.2 Обрахування акцизного збору на підприємстві
• 2.3 Визначення податку на прибуток
• 3. Напрямки вдосконалення системи оподаткування підприємств в Україні
• 3.1 Зарубіжний досвід оподаткування підприємств
• 3.2 Шляхи покращення методики обрахування податків на підприємстві
• Висновки
• Література

Вступ

Важливу роль в реалізації соціально-економічних цілей держави на стадії формування ринкових відносин відіграє податковий механізм, кінцевими результатами проведення якого повинно бути підвищення обсягу та ефективності використання фінансових ресурсів. Особливу актуальність набуває становлення в Україні податкового механізму ринкового типу. Важливо також, що при визначенні видів податків, рівня їх ставок та податкових пільг в умовах регульованого податкового механізму потрібно виходити із необхідності вирішення економічних та соціальних проблем, тому що. коли податки не обґрунтовані, вони стримують і розвиток підприємств. Яскравим свідченням цьому є існуючий в Україні податковий механізм, який включає в себе 22 загальнодержавних, 17 місцевих податків і зборів, а також безліч відрахувань в різні позабюджетні та цільові фонди.

Кожний конкретний податковий механізм є відображенням податкової політики, що проводиться державою. Характерною особливістю сучасних перетворень оподаткування є їх здійснення практично до теперішнього часу при відсутності загальної стратегії податкової політики, яка б спиралася на потужну теоретичну базу, максимально врахувала умови перехідного стану економіки, у відповідності з якою будувалась та упорядковувалась податкова система. нарахування сплата бюджет податок

Однією з найдавніших функцій держави є перерозподіл доходів громадян шляхом справляння податків з подальшим спрямуванням коштів на громадські потреби. Однак, неможливо винайти єдину формулу побудови податкового механізму, яка підходила б усім країнам. Кожна держава шукає свій шлях, зумовлений найширшим колом історичних, територіальних, національних, економічних та інших особливостей.

Аналіз світового досвіду показує, що просте копіювання чужого, навіть найдосконалішого податкового механізму не може принести очікуваних позитивних результатів. Разом з тим, досвід інших держав необхідно враховувати при створенні податкового механізму в країні.

Сьогодні Україна якраз і перебуває в стадії формування податкової системи, основним завданням якої - створити умови для розвитку підприємництва, і на цій основі забезпечити найбільш повне задоволення державних і соціальних потреб.

Тому важливо дослідити та вивчити етапи і методи проведення податкової політики підприємства, які б забезпечували з одного боку стимулювання розвитку виробничо-ділової активності всіх суб'єктів підприємницької діяльності, а з другої - створення економічних можливостей для рішення усіх тих соціальних та інших загальнодержавних і регіонально-місцевих проблем та задач, які здійснюються за рахунок різноманітних бюджетних ресурсів.

Таким чином, проблема побудови ефективного податкового механізму на підприємствах нашої країни є дуже актуальною. Від правильної обраної податкової стратегії в значній мірі залежить й прибуток, тому це зумовило вибір даної теми курсової роботи.

Метою цієї курсової роботи є розгляд нормативної-правової бази оподаткування підприємств, дослідження процесу управління податками на підприємстві та виявлення можливих шляхів оптимізації оподаткування.

Виходячи з цієї мети, задачами курсової роботи є дослідження особливостей податкової політики на макро- та мікрорівнях, проведення аналізу фінансово-майнового стану підприємства, а також визначення впливу податків на результати фінансово-господарської діяльності. Крім цього необхідно визначити можливі шляхи удосконалення податкового механізму.

1. Теоретичні основи механізму нарахування та сплата податків

1.1 Сутність податків та їх функції

В економіці України тривалий час податки не мали визначальної ролі в фінансах країни. Платежі підприємств до бюджету, відрахування від прибутку вищестоящої організації в значній мірі відповідали адміністративно-командній системі, але разом з тим малу низьку ефективність її функціонування. Ефективна діяльність підприємств та господарських організацій, стабільні темпи росту їх роботи та конкурентоспроможність в сучасних економічних умовах в значній мірі визначається рівнем управління фінансами.

Економічні перетворення, що відбуваються в країні потребують адекватних змін в області податкового механізму не тільки на мікрорівні, тобто на рівні підприємств різних форм власності, але й на макрорівні. Це стосується фінансових відносин, які охоплюють державну бюджетну систему, позабюджетні фонди та інше.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі.

Податки - це обов'язкові платежі, що встановлюються державою для юридичних та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Створити ефективний податковий механізм дуже непросто. Податки перебувають на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо.

Податковий механізм - це сукупність установлених в Україні податків та порядок їх сплати. Системність полягає в тому, що ці податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність між системою в цілому та іншими її елементами.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. Різні автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків Ця функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання.

Використання податкового механізму у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Визначення об'єкта оподаткування.

2 Визначення джерел сплати податків.

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку.

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкту оподаткування, розміру податків і джерел сплати.

5. Надання податкових пільг.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання.

Законом України “Про систему оподаткування" визначені такі важливі принципи побудови податкового механізму:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

Але не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасному податковому механізмі. Основними недоліками діючого в Україні податкового механізму є його нестабільність, відсутність чіткого і однозначного тлумачення положень, а також рівнозначності та обов'язковості для всіх.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства - суб'єкти господарювання сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Загальнодержавні податки і збори включають:

- прямі податки - податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість;

- непрямі податки - податок на додану вартість, акцизний збір, мито;

- збори;

- відрахування на фінансування дорожнього господарства, державне мито, плата за торговий патент.

Місцеві податки і збори включають:

- два податки - комунальний податок і податок з реклами;

- різні збори.

Досвід України у створенні системи оподаткування прибутку (доходу) свідчить про відсутність чіткої державної концепції податкового механізму. Протягом 1991-1997 рр. неодноразово змінювався об'єкт оподаткування.

Однією з основних причин української фінансової кризи є заборгованість більшості підприємств бюджету по податкам та іншим платежам та цільовим зборам В той же час високий рівень оподаткування в сукупності з жорсткими штрафними санкціями за порушення податкового законодавства приводить до швидкого зростання кредиторської заборгованості підприємств перед бюджетом, що провокує їх кризове становище.

Загальна стратегія податкового механізму повинна включати пріоритетні цілі, які пов'язані з функціонуванням податкового механізму, і методи їх досягнення. Перспективніше виглядає податковий механізм, пріоритетні напрямки якого здатні визвати так званий "сітьовий ефект", тобто первісна їх реалізація забезпечить в подальшому реалізацію інших цілей.

Податки мають охоплювати різноманітні об'єкти, але за умови дотримання принципу розумної достатності: чим менше буде податків і простішою податковий механізм, тим краще. Але при цьому необхідно не забувати головного - не задушити виробництво, забезпечити зростання його обсягів, структурну перебудову господарства і підвищення ділової активності суб'єктів господарювання.

Отже, величина податків, які стимулюють виробництво повинна визначатись можливостями платників податку, а не потребами держави, яка повинна бути зацікавленою у збільшенні накопичень у підприємств.

1.2 Методика нарахування та сплати в бюджет податків

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, операційний прибуток, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів.

Виробничо-господарська діяльність суб'єкта господарювання пов'язана з залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання справляє безпосередній вплив на результати фінансово-господарської діяльності підприємств. В ефективному використанні цих ресурсів зацікавлене й суспільство в цілому. З метою ефективнішою використання ресурсів, що знаходяться в розпорядженні або у власності суб'єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми податкових платежів збільшує обсяг чистого прибутку або скорочує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку також збільшує обсяг прибутку.

В теперішній час податковий тягар на підприємстві складається з податків, частина яких включається до собівартості продукції, а частина сплачується з фінансових результатів діяльності підприємства. Податки, які включаються до собівартості продукції, набагато менше впливають на процеси виробництва і відтворення, ніж податки, які відносяться на фінансові результати, оскільки перші включаються до ціни товару і до певної межі сплачуються споживачем. Однак, збільшення долі таких податків призводить до відносного зменшення долі прибутку, а, отже, і маси податків, які сплачуються з прибутку і тієї долі чистого прибутку, котра залишається у розпорядженні підприємства та являє собою необхідний фінансовий потенціал для його розвитку.

Держава може регулювати економічну діяльність окремого підприємства за допомогою податку на прибуток. Якщо збільшити податок на прибуток, посилиться прагнення приховати справжній його розмір з метою заниження податкової бази, перевести прибуток в інші форми (збільшення матеріальних виплат, заробітної плати, ефективніше використання інвестиційних пільг та інше). Якщо ж знизити податок на прибуток, це призведе до збільшення потенціальних можливостей інвестування та економічного росту.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують також земельний податок. Він сплачується за рахунок їхнього прибутку. Одночасно цей податок включається до складу валових витрат. Отже, він зменшує суму оподатковуваного прибутку, а відтак, і податок на прибуток.

До прямих податків також відноситься податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. Сума податку включається до складу валових витрат платника, а отже, зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на нього. Джерелом сплати цього податку є балансовий прибуток підприємства, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства. Аналіз механізму стягнення цього податку дозволяє зробити висновок, що поряд із фіскальною функцією вказаний податок виконує регулювальну функцію. Він спрямований на підвищення інтенсивності використання транспортних засобів.

В фінансово-господарській діяльності підприємства також застосовуються й непрямі податки, які включаються у ціну товару, що реалізується; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. Непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування.

Вплив непрямих податків на фінансову діяльність підприємства є достатньо складним. Суб'єкти господарювання є платниками непрямих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас, підприємства, реалізуючи свою продукцію, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями. Ці суми підлягають перерахуванню у бюджет.

При цьому вплив непрямих податків на результати фінансово-господарської діяльності підприємств залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах.

По-перше, цей вплив пов'язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. У цьому разі необхідно враховувати такі чинники: умови оплати, обсяги придбання, ставки і пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених податків.

По-друге, цей вплив пов'язаний із надходженням податків на рахунки підприємств, які реалізують товари, роботи, послуги. У цьому разі можуть впливати такі чинники: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації, ставки і пільги щодо податків, терміни сплати податків у бюджет.

Вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів господарювання залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу цих податків на діяльність підприємств виробничої сфери; тих, які займаються торгівельною. посередницькою діяльністю; тих, що надають послуги (в тому числі фінансові).

Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становить значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди обмежена. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначені законодавче і є однаковими для всіх суб'єктів господарювання незалежно від виду і сфери їхньої діяльності.

Місцеві податки і збори, що сплачує підприємство, включаються до складу валових витрат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку. Вони відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) і це впливає на формування прибутку.

При формуванні податкової системи треба враховувати, що це механізм впливу на підприємство тривалої дії, який швидко не дає позитивних результатів. Тому бажано мати таку систему оподаткування, яка б не змінювалась протягом багатьох років. В Україні потрібно запровадити нову податкову концепцію, яка має здійснити суттєвий вплив на загальну, соціально-економічну ситуацію в країні, забезпечити розвиток підприємництва, скоротити кількість безробітних, збільшити надходження до державних та місцевих бюджетів. Вказані економічні категорії взаємопов'язані, повинні постійно контролюватись виконавчою владою. Контроль за рівнем податків, розвитком підприємництва та рівнем зайнятості населення повинен забезпечити стабільність економічного розвитку.

1.3 Правове регулювання системи оподаткування діяльності підприємства

Для ефективного проведення податкового механізму на підприємствах потрібно досконало вивчати законодавчі та нормативні акти, що регулюють даний механізм.

Податковий механізм підприємства базується на нормативно-правових засадах, що використовуються в фінансово-господарській діяльності підприємств.

Основним законом, який встановлює єдині правила оподаткування, тобто принципи побудови і перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також дає визначення платників податків та об'єктів оподаткування є Закон України "Про систему оподаткування", який був прийнятий 25 червня 1991 року. Останній варіант цього закону був прийнятий 18 лютого 1997 року.

Згідно цього закону платниками податків та інших обов'язкових платежів є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.

Об'єктом оподаткування є доходи (прибуток) .добавлена вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів, спеціальне використання природних ресурсів. майно фізичних і юридичних осіб та інші об'єкти. Ставки податків та інших податкових платежів встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів відповідно до законодавства України.

Підприємства сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори: - прямі податки (податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість); - непрямі податки (ПДВ, акцизний збір, мито); - збори.

З прийняттям Закону «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 р. відбулися істотні зміни в оподаткуванні підприємницької діяльності, спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності підприємства.

Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження котрих є Україна (крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).

Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р. та подальшими доповненнями до нього.

Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Порядок обчислення та сплати податку на транспортні засоби регулюється Законом України «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 18 лютого 1997 р. Платниками податку є підприємства, організації, установи (юридичні особи) -- власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно із законодавством об'єктами оподаткування є автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли, яхти та судна парусні, човни моторні і катери. Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу; машини та механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги та пожежні; спортивні яхти, судна парусні і човни; транспортні засоби (підйомні й самохідні), що використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані.

У Законі України «Про систему оподаткування» передбачений податок на нерухоме майно суб'єктів господарювання. Законодавчих актів щодо вказаного податку поки що не прийнято.

Акцизний збір -- це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну. Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності -- виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону).

Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року та внесеними змінами до цього закону від 15 липня 1999 р.

Збір на обов'язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлено Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26 липня 1997 р. Особливість такого збору полягає в тім, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв'язку з цим скасовані відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно із Законом України «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 р. Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки: -- комунальний податок; податок на рекламу. Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи.

2. Дослідження механізму нарахування та сплати податків

2.1 Особливості нарахування податку на додану вартість на підприємстві

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним.

Виходячи з чинних законодавчих актів, розглянемо порядок обчислення і сплати ПДВ, механізм його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:

- продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

- завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Слід звернути увагу, що законодавче визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг). Продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами та передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не є продажем операції з передачі товарів згідно з договорами комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або розпоряджання товарами, у тім числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг. Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування або розпоряджання товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, установлених законом способів передачі права інтелектуальної власності. Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб'єктами господарювання:

- випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;

- обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська та клірингова діяльність з цінними паперами;

- передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;

- надання послуг зі страхування й перестрахування, із соціального та пенсійного страхування;

- обіг валютних цінностей;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

- надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на ринку цінних паперів;

- передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Розглянемо можливі варіанти визначення бази оподаткування.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки і збори.

Сфера і види діяльності суб'єктів господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану вартість. Згідно з чинним законодавством від ПДВ звільнено такі операції суб'єктів господарювання.

1. Операції з продажу:

- вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

- товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України);

- лікарських засобів і виробів медичного призначення, що зареєстровані в Україні в установленому порядку (в тому числі надання послуг і їх продажу аптечними закладами);

- книг вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва (включаючи їх доставку), учнівських зошитів, підручників та інших навчальних посібників;

- путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;

- товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

- товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інвалідів має бути не менше 50% від загальної кількості працівників, а фонд оплати їхньої праці має становити не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

- перевезення пасажирів міським транспортом (за умови, що тарифи, на такі перевезення регулюються законодавче);

- ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я (в сільській місцевості);

- обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

- послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

- послуги, що надаються установами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

- доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

- будівництво за рахунок коштів інвесторів житла для військовослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов'язки;

- будівництво житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його у власність тим самим фізичним особам;

- фундаментальні дослідження, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

4. Операції з передачі:

- земельних ділянок під об'єктами нерухомості або незабудованої землі;

- безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

5. Операції завезення на митну територію України продуктів морського промислу, виловлених суднами України.

Як уже зазначалося, на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє вплив сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). При цьому важливим для покупця - суб'єкта господарювання є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного в ціну.

Установлені такі джерела відшкодування вхідного ПДВ.

1. Для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб'єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету.

Податковий кредит виникає (формується) в суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються ПДВ. При цьому в суму податкового кредиту включається та частина сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуг), які використано для виробництва і реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг).

Згідно із Законом «Про податок на додану вартість» застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

- продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

- продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

- продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

- надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

- продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що пов'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій уможливлює включення в суму податкового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані товари (роботи, послуги), що були використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент-виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається в продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим документом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні законодавчі документи.

Не дозволяється включати в податковий кредит витрати на сплату ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ грошей на оплату таких робіт (послуг).

Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

Погашення (відшкодування) податкового кредиту здійснюється насамперед за рахунок сум ПДВ, що надходять від реалізації товарів (робіт, послуг) платника податку.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в суму наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету. Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку в установлений термін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної заборгованості нараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості. Пеня на користь платника податку нараховується за кожний день бюджетної заборгованості, включаючи день її погашення.

Платники податку, що в них обсяг оподатковуваних операцій є меншим, ніж указано вище, самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку подає в податковий орган за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року можлива заміна квартального податкового періоду на місячний за заявою платника податку.

За січень 2006 року підприємством ТОВ “Континент“ здійснені такі господарські операції.

Перераховані кошти:

А) за товар - 24960 грн., ПДВ в тому числі - 4160 грн.

Б) за запчастини для невиробничих основних фондів - 1200., ПДВ в т.ч. - 200 грн.

В) за оренду транспортних засобів - 1800 грн., ПДВ в т.ч. - 300 грн.

Г) за рекламу - 600 грн., ПДВ - 100 грн.

Відвантажено товар лікарні ( бюджетна установа) - 11520 грн., ПДВ - 1920 грн.

Отримані кошти на рахунок за товар, який був відвантажений у липні 2003 р. - 12000 грн., ПДВ - 2000 грн.

Відвантажено товарів на суму - 21480 грн., крім того ПДВ - 3580 грн.

Від постачальників товарів, одержаних у серпні 2003 р., було надано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, виписаної при продажу цих товарів. Сума коригування ( зменшення ) податкового кредиту покупця товарів, викликана зміною договірної вартості товарів, складає 450 грн. Купівельна вартість товарів, відповідно, зменшена на 2250 грн.

Відвантажено товарів в рахунок натуральної оплати своїм працівникам на суму 12 тис. грн. ПДВ - 2000 грн. Звичайні ціни - 13200 грн., ПДВ - 2200 грн.

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість визначається як різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, який виникає в результаті придбання товарів та сплати ПДВ.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті ( податкове зобов'язання):

ПЗ = 1920 + 2000 + 3580 + 2200 = 9700 грн.

Сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню:

Податковий кредит = 4160 + 200 + 300 + 100 + 450 = 5210 грн.

Сума ПДВ, яку необхідно перерахувати до бюджету:

Сума до сплати = 9700 - 5210 = 4490 грн.

Отже дана сума повинна бути сплачена до бюджету в зазначені терміни з врахуванням сплаченої суми податку на додану вартість протягом певного періоду, та отриманої суми податкового кредиту.

2.2 Обрахування акцизного збору на підприємстві

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону).

Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Законодавством визначено такі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників (у тім числі і в порядку натуральної оплати праці);

2) митна вартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій, отриманих без оплати їхньої вартості.

Платниками акцизного збору в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи):

- виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

- нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо або через їх постійні представництва;

- суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

- фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі на митну територію України;

- юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів.

Є певні особливості впливу акцизного збору на фінансово-господарську діяльність підприємств, зайнятих виробництвом і реалізацією підакцизних товарів (виробнича діяльність) або імпортом підакцизних товарів з наступною реалізацією (торговельна діяльність). Ці особливості залежать від ставок акцизного збору, методики розрахунку суми податку, терміну його сплати в бюджет, джерел сплати суб'єктом підприємництва.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів. До підакцизних товарів віднесено: - бензини моторні; - дизельне пальне; - автомобілі; - тютюнові вироби; - ювелірні вироби; - спирт етиловий та алкогольні напої; - пиво солодове.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

- у твердих сумах з одиниці реалізованого товару;

- за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів.

Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиниці товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісних характеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виробів) та в ЄВРО (щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено і реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, який діяв на день подання митної декларації.

За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:

1) для товарів, що реалізовуються за вільними цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість;

2) для товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торговельних знижок, а також суми податку на додану вартість;

3) за закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої митної вартості та включаючи мито.

Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від виду підакцизних товарів, суми податку.

- Підприємства-виробники, що реалізують спирт, алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третій робочий день після здійснення обороту за реалізації.

- Підприємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, податок сплачують один раз на місяць (до 16 числа), виходячи з фактичного обсягу реалізації за минулий місяць.

- Власники (замовники) алкогольних напоїв, спирту, пива, тютюнових виробів, виготовлених в Україні з використанням давальницької сировини, сплачують податок не пізніше дня отримання продукції.

- Підприємства, (крім указаних вище), в яких середньомісячна сума акцизного збору за минулий рік становила понад 25 тис. грн., сплачують податок щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 5 числа місяця, наступного за звітним), виходячи з фактичного обороту за звітну декаду.

- Решта підприємств сплачує податок щомісяця до 15 числа також виходячи з фактичного обороту за минулий місяць.

За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час «розмитнення» імпортного товару.

Аналіз зазначених термінів сплати акцизного збору дає змогу дійти таких висновків:

1) Найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час «розмитнення» товару, а за алкогольні та тютюнові вироби - під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів. Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину);

2) у підприємств, що виробляють і реалізують підакцизні товари, також може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату акцизного збору. Це пояснюється тим, що оподаткований оборот, який ураховується для обчислення акцизного збору, визначається за фактом відвантаження підакцизних товарів. Коли станеться затримка в оплаті відвантаженої продукції, може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату збору. Така ситуація частіше трапляється за щоденної та подекадної сплати податку;

3) якщо оплата покупцями підакцизних товарів здійснюється авансом або одночасно з відвантаженням продукції постачальником, іммобілізації оборотних коштів у постачальника на сплату акцизного збору може і не статися. Більше того, за подекадної та місячної сплати податку постачальник певний час використовуватиме у власному обороті частину акцизного збору, що підлягає перерахуванню в бюджет.

Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку «акцизний збір» (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів.

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, який діяв на день подання митної декларації.

Розрахуємо суму непрямих податків, що сплачуються при імпорті банкового чеського пива ( код по $$ ТН ВЕД 22.03.000) у кількості 10 тис. шт. ємністю 0,5 л. за ціною 0,3 дол. за одиницю на умовах постачання франко - кордон, вміст алкоголю 4,6%. Курс долара на момент митного оформлення дорівнював 5,3.

Митна вартість товару = 10000 * 0,3 * 5,3 = 15900 грн.

За кожний літр пива при перетині митного кордону сплачується мито у розмірі 0,5 долара.

Митний платіж складе = 10000 * 0,5 * 0,5 * 5,3 = 13250 грн.

Плата за оформлення митних документів складає 1% від митної вартості = (15900 + 13250) * 1% / 100% = 291,5 грн.

Акцизний збір 0,02 долара за 1 літр

Акциз = 10000 * 0,5 * 0,02 * 5,3 = 265 грн.

Загальна митна вартість = 15900+13250+291,5+265 = 29706,5 грн.

Відповідно податок на додану вартість складе

ПДВ = 29706,5 * 20% / 100% = 5941,3 грн.

Загальна сума непрямих податків, сплачених при перетині кордону складе = 13250 + 291,5 + 265 + 5941,3 = 19747,8.

Фактичні обсяги реалізації горілки "Князівський келих" для ТОВ “Континент” 500 літрів. Ставка акцизного збору за 1 літр 100% спирту згідно встановлених ставок складає 3 євро. Курс євро по відношенню до української гривні складає на перший день кварталу 6,05 грн. Визначити суму акцизного збору, що підлягає сплаті в бюджет при реалізації відповідних горілчаних виробів.

Проведемо необхідні підрахунки. Визначаємо суму акцизного збору за 1 літр 100% спирту.

Сума акцизного збору = 3 євро * 6,05 грн. = 18,15 грн.

Визначаємо суму акцизу за 1 літр 40% спирту

Сума акцизного збору = 18,15 * 0,4 = 7,26 грн.

Визначаємо суму акцизного збору, що підлягає перерахування до бюджету

Сума акцизного збору = 500 л * 7,26 грн. = 3630 грн.

Таким чином підприємство повинно перерахувати до бюджету 3630 грн.

2.3 Визначення податку на прибуток

З прийняттям Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з 1 січня 2004 року відбулися істотні зміни в оподаткуванні підприємницької діяльності, спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності підприємства.

Платником податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. З числа резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, створені у будь - якій організаційно - правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження котрих є Україна ( крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).

Платники податку, який має відокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток.

Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого ( нарахованого ) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так ї за її межами.

Визначаючи валовий дохід, ураховують:

загальні доходи від продажу товарів ( робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску ( розміщення) та кінцевого погашення;

доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, пов'язаних із наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

доході від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, від здійснення операцій лізингу ( оренди);

доходи не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах;

доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій ( сум безповоротної фінансової допомоги, а також вартості товарів ( робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарчому обороті; сум отриманих штрафів, неустойки, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду);

суми перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів груп 1 та нематеріальних активів;

Отже, визначення валового доходу для оподаткування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід запропоновано включити загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто виручку від реалізації.

До складу валового доходу, а отже, і скоригованого валового доходу, не включається:

суми акцизного збору та податку на додану вартість;

суми або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусові відчуження державою іншого майна платника податку;

суми коштів або вартість майна, отримані платником податку з рішення суду як компенсація його витрат або збитків;

суми надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платнику податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат;

суми коштів або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

сума одержаного платником податку емісійного доходу;

номінальна вартість узятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, виданих боржником на ім'я платника податку як (як підтвердження заборгованості боржника);