До складу валових витрат відносять також будь - які витрати на виплату або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, які пов'язані з веденням господарської діяльності платником податку.

на гарантійний ремонт ( обслуговування) реалізованих товарів;

на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;

на придбання науково - технічної літератури, передплату спеціалізованих періодичних видань, оплату участі в наукових семінарах з основної діяльності;

на проведення перепродажних і рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що їх продає платник податку;

на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення;

на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції, кредитних і комерційних ризиків; майна платника податку, страхування громадської відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних екологічних і ядерних ризиків;

на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають державні органи на відповідні види діяльності;

на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям тощо;

на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;

на експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі підприємства та утримувалися за рахунок платника податку до прийняття Закону “ Про оподаткування прибутку підприємств” (окрім капітальних витрат, що підлягають амортизації). Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формування дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують суму оподаткованого прибутку.

Це досягається у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат: використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на фінансування соціальної інфраструктури підприємства та інших витрат. Зменшення оподаткованого прибутку також досягається внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу. Збільшення амортизаційних відрахувань зумовлено такими змінами щодо їх обчислення. По - перше, значно підвищено норми амортизаційних відрахувань. Вони встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах ( у розрахунку на календарний квартал) : група 1 - 2%, група 2 - 10%, група 3 - 6%, група 4 - 15%.

По - друге, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту основних фондів, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення фондів, що перевищують 5 % витрат щодо вартості основних фондів на початок року і які було включено до складу валових витрат.

По - третє, платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності Закону “ Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до чинного законодавства податок на прибуток розраховується за ставкою 25% від розміру оподаткованого прибутку.

Розмір оподаткованого прибутку за звітний період розраховується за наступною формулою :

Оподаткований прибуток = ВД с - ВВ - А, (2.1)

Таким чином, на основі даної формули розрахуємо розмір оподаткованого прибутку за 4 квартал 2005 року, використовуючи наступні дані:

Таблиця 2.1

Вихідні дані для розрахунку оподаткованого прибутку

На основі даних таблиці 2.1 розрахуємо розмір оподаткованого прибутку за 4 квартал 2004 року та податок на прибуток ТОВ “Континент”.

Рентабельність до сплати податку = 854,4 / 19446 * 100% = 4,4 %

Рентабельність після сплати податку = 598,08 / 19446 * 100% = 3 %

Отже, в результаті сплати податку на прибуток підприємство в абсолютному виразі втрачає 256,32 грн., а в відносному - рентабельність підприємства, яка і так є дуже низькою, скорочується на 1,4 %. Тобто, з цього випливає, що сплата податку на прибуток здійснює вагомий вплив на фінансовий стан ТОВ “Стандарт”.

3. Напрямки вдосконалення системи оподаткування підприємств в Україні

Для успішного здійснення діяльності на будь-якому підприємстві необхідно гарно знати податкове законодавство, чітко виконувати податкові та інші зобов'язання перед бюджетом. Але цього недостатньо для ефективного управління податковою політикою. Важливо не тільки вміти розраховувати розмір кожного податку, але й знати який вплив здійснить його нарахування та сплата на загальний результат діяльності підприємства, особливо на ту частину коштів, яка залишиться в його розпорядженні після сплати всіх податків, витрат по закупівлі матеріально-технічних ресурсів, оплати праці. Сама цей залишок коштів підприємство може використовувати на свій подальший розвиток і його розмір дуже важливий. В зв'язку з цим складовою частиною податкового механізму на підприємстві є податкове планування, направлене на мінімізацію податкових платежів шляхом використання всіх особливостей податкового законодавства та обліку всіх можливих податкових пільг.

Результати податкового планування оцінюються не тільки сумами зменшених податків і можливих штрафних санкцій за податкові помилки та порушення, але й з точки зору зменшення можливого збитку та витрат, які були неминучі при веденні господарської діяльності без обліку існуючих особливостей оподаткування.

При проведенні податкового планування використовуються такі його елементи:

податковий календар, призначений для чіткого прогнозування та контролю правильності нарахування й дотримання строку сплати до бюджету потрібних податків, а також надання звітності без затримок, які ведуть до нарахування штрафних санкцій.

стратегія оптимізації податкових зобов'язань з чітким планом реалізації даної стратегії.

чітке виконання податкових та інших зобов'язань, неприпущенні дебіторської заборгованості по господарським договорам за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги) на строк більше чотирьох місяців.

задовільний стан бухгалтерського обліку та звітності, які дозволяють отримувати оперативну інформацію про господарську діяльність.

В процесі податкового планування виділяють наступні етапи:

1. На першому етапі, який співпадає з моментом виникнення ідеї про організацію підприємства, визначають цілі та задачі, описують сфери виробництва й обігу. В зв'язку з цим відразу вирішується питання про те, чи слід використовувати ті податкові пільги, що надаються законодавством.

2. На другому етапі вирішується питання про найбільш вигідніше, з податкової точки зору, місце знаходження підприємства та його структурних підрозділів.

3. На третьому етапі вирішується питання про вибір однієї з існуючих організаційно-правових форм юридичної особи або форми підприємництва без створення юридичної особи.

4. На четвертому етапі аналізуються всі надані податковим законодавством пільги по кожному із податків на предмет їх використання в комерційній діяльності. По результатам аналізу складається план дій у відношенні використання пільг по окремим податкам, який являється складовою частиною загального податкового планування.

5. На п'ятому етапі відбувається аналіз усіх можливих форм угод-запланованих в комерційній діяльності (купівля-продаж, посередницька діяльність, оренда та ін.), з точки зору мінімізації сукупних податкових платежів та отримання максимального прибутку.

6. На шостому - вирішується питання про раціональне розміщення активів та прибутку підприємства, маючи на увазі не тільки очікувану доходність інвестицій, але й податки, що сплачуються при отриманні цього доходу.

Таким чином, якщо перші три етапи податкового планування мають місце лише один раз - до реєстрації підприємства, а етапи 4-6 - відносяться до поточного повсякденного податкового планування.

В процесі податкового планування використовується сукупність методів:

стратегічні - пов'язані з комплексною оцінкою довгострокового оподаткування наслідків господарських рішень, що приймаються. До цих методів відносяться:

а) вибір організаційно-правової форми підприємства, чисельності та якості складу його засновників;

б) планування чисельності та якості складу працюючих в залежності від виду діяльності з метою використання можливих податкових пільг;

в) використання "offchore" та компаній, звільнених від податку на прибуток;

г) вибір ефективних, з точки зору податкового планування, елементів податкової політики підприємства;

д) вибір оптимальних, з точки зору податкових наслідків, форм комерційних угод та правильне їх оформлення;

тактичні - направлені на оптимізацію розмірів та строків окремих податкових платежів. До них відносяться:

а) мінімізація об'єкта оподаткування (без врахування податкових пільг);

б) використання пільг, пов'язаних з виключенням із оподатковуваної бази певних елементів об'єкта податку;

в) використання пільг, пов'язаних зі зменшенням податкової ставки.

Реалізація даних методів здійснюється в процесі планування діяльності підприємства та укладення господарських договорів шляхом аналізу їх потенційних податкових наслідків та вибору найбільш ефективного варіанту.

3.2 Шляхи покращення методики обрахування податків на підприємстві

За допомогою таких економічних важелів, як податкові ставки, розмір об'єкту оподаткування та податкові пільги, ринкова економіка розвивається у визначених потрібних напрямках. Тому оптимізація податкового механізму в України являється найбільш актуальною для її виходу з кризового стану. Податковий механізм повинен будуватися з урахуванням багатьох чинників, які тією чи іншою мірою можуть впливати на результати його функціонування. Створення податкової системи і розробка податкового механізму не можуть вестися спонтанно.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиною завдання. З одного боку - це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з іншого - забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб. Тому основне завдання державних органів полягає в тому, щоб створити добре налагоджений податковий механізм впливу на господарську поведінку юридичних і фізичних осіб.

Реформування податкової системи в Україні має бути адекватним умовам перехідної економіки. Податкова система повинна сприяти:

стимулюванню виробничого процесу та виходу економіки України з кризи вітчизняного виробництва, продуктивному використанню трудового та науково-технічного потенціалу;

стабілізації грошової та фінансової системи, зростанню доходів державного та місцевих бюджетів, гарантуванню встановлених податкових надходжень та подоланню тенденції до тіньової економіки;

регулюванню доходів населення.

Податкова політика, звичайно, потребує вдосконалення, але не на базі випадкових, часом вихоплених із системи оподаткування західних країн моментів. Вже зрозуміло, що діюча податкова система потребує перебудови та реформування, яке повинно бути проведено в наступних напрямках:

перш за все, потрібно придати стабільність та стійкість системі оподаткування. Для цього необхідно підвищити якість законотворчості по податкам та припинити практику внесення численних поправок, доповнень та змін на протязі календарного року до прийнятих законів. Це дасть товаровиробникам впевненість у завтрашньому дні, що в свою чергу, буде сприяти пожвавленню виробництва, розширенню оподатковуваного поля та росту доходів бюджету. Також це зробить нашу економіку відкритою для залучення іноземного капіталу.

потрібно знизити рівень податкового тягаря на виробників, який значно вище рівня, який застосовується у провідних країнах. Існуючий рівень оподаткування в Україні виявляє гнітючий вплив на виробництво. Ця обставина являється однією з причин його спаду. Розмір податкових стягнень повинен таким, щоб людина не втратила інтерес до праці;

Необхідно також здійснити реструктуризацію податків. Реструктуризація податкової системи повинна бути переорієнтовано на користь прямих податків:

нова модель оподаткування повинна бути гнучкою. Гнучкість любої податкової системи визначається її диференційованим застосуванням, а також різноманітністю податкових пільг, які мають значні стимулюючі можливості.

одним з принципів оподаткування повинна бути гласність. Платники податків повинні бути проінформовані урядом, куди використана кожна копійка сплачених ними податків.

невід'ємним елементом перебудови податкової системи є посилення фінансового контролю за дотриманням податкового законодавства як з боку податкових служб, так і банків, і фінорганів, тобто фінансовий контроль повинен бути загальноприйнятим. Потрібно зробити так, щоб не платити податки було не вигідно.

На основі сказаного можна зазначити, що назріла істотна необхідність прийняття Податкового Кодексу України, в якому повинна бути викладена цілісна та логічно пов'язана концепція податкового механізму держави на сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства.

Серед вітчизняних фахівців не існує єдиної думки щодо необхідності розробки Податкового Кодексу України. Деякі вважають, що кодифікувати податкову систему передчасно, оскільки окремі податкові закони ще не виконують своїх функцій і дуже далекі від вимог, яким мають відповідати. Інші наполягають на терміновості його розробки. Вже розроблено проект концепції та структури Податкового Кодексу, а також його загальні положення. В основу покладені основні принципи економічної політики держави.

Податковий Кодекс покликаний усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши при цьому все те раціональне, що в ній є, врахувати накопичений позитивний досвід, стабілізувати систему податків.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України - 20 відсотків;

до місцевого бюджету - 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". 

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Висновки

Світова практика переконує, що докорінні зміни оподаткування можуть привести до соціальних вибухів, відставкам урядів, президентів. В ряді країн встановлено, що податки та їх ставки не можуть бути змінені протягом встановленого часу. Податкове законодавство багатьох країн не допускає наявності підзаконних актів. Міжнародні вимоги, з якими потрібно рахуватися нашому урядові, приводить до поступового зближення українського законодавства з міжнародним.

Неплатоспроможність більшості українських підприємств викликана не тільки податковою системою. В основі їх важкого фінансового стану лежить велика втрата власних оборотних коштів. Порядок оподаткування підприємств, що діє в Україні, недосконалий, оскільки він не враховує реальну здатність платника податку вносити до бюджету суми, які передбачені законодавством. Обов'язкові платежі до державних позабюджетних фондів роблять продукцію українських підприємств неконкурентноспроможною по цінам.

Недосконала податкова політика впливає на платоспроможність підприємств по-різному: з одного боку, податковий механізм, якщо він не правильно побудований та не є адекватним по відношенню до фінансового стану платників податків здатний підвищувати загальні розміри їх заборгованості; з другого боку - застосування до підприємств з нестійким фінансовим станом норм податкового закону, включаючи санкції за приховування та затримку платежів, здатна швидко привести такі підприємства до повної кризи.

Виходячи з висловленого, можна зробити наступні висновки:

1. Зменшення податкових платежів - не самоціль для підприємства, а спосіб покращання фінансового стану. Тому зменшувати податки в рамках діючого законодавства потрібно у випадку, коли розрахунки показують, що це дає приріст вільного прибутку.

2. Зменшення податків досягається ціною погіршення фінансового стану підприємства. Тому всякий спосіб ухилення від податку, спочатку ніж його застосовувати, повинен бути оцінений з точки зору фінансових наслідків.

3. Фінансові наслідки застосування одних і тих самих способів зменшення податків неоднакові не тільки для різних підприємств, але і для різних конкретних умов в окремі періоди роботи одного і того ж підприємства. Тому необхідні розрахунки по показникам прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, та вільного прибутку в результаті застосування того чи іншого способу зниження податків.

4. Зменшення податку па прибуток шляхом використання чистого прибутку на цілі, які мають пільги, економічно обґрунтовано тільки у випадку, якщо таке використання прибутку супроводжується зростанням балансового прибутку у майбутньому.

В податковій системі відбиваються суперечності між державою та підприємствами. Збільшення доходів бюджету відбувається за рахунок зменшення доходів підприємств. Доходи підприємств можуть бути більшими, якщо відрахування в бюджет скоротяться. Суперечності набирають особливої гостроти в умовах економічної кризи. Розв'язання суперечностей забезпечуються внаслідок інтенсифікації виробництва та встановлення раціональної системи оподаткування.

Література