Гроші та кредит

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Кіровоградський державний технічний університет

Економічний факультет

Кафедра: “Фінанси та планування”

Гроші та кредит

Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів денної та заочної форм навчання економічних спеціальностей

Затверджено на засіданні

кафедри “Фінанси та планування”.

Протокол № від 2003 р.

Кіровоград 2003



Гроші та кредит: методичні вказівки до вивчення курсу для студентів денної та заочної форм навчання економічних спеціальностей / Укладачі: Н.В. Файзієва, О.В. Жук.- Кіровоград: КДТУ, 2003.- 96с.

Автори - укладачі:

Гаврилоа Наталія Валеріївна, к.е.н., ст. викладач кафедри: “Фінанси та планування”, КДТУ.

Жук Оксана Володимирівна, асистент кафедри: “Фінанси та планування”, КДТУ.

Рецензент:

Міокова Галина Іванівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри: “Фінанси та планування”.

(c) Гроші та кредит / Укладач Н.В. Гаврилова, О.В.Жук, 2003.

(c) КДТУ 2003.

Мета, предмет і завдання курсу “Гроші та кредит”

Ринкові перетворення в Україні потребують детального теоретичного та практичного дослідження сутності та механізмів функціонування таких економічних категорій як “гроші” та “кредит”. На їх використанні ґрунтується більшість інструментів ринкового господарювання: ціноутворення, розрахунково-платіжні відносини, банківська справа, системи економічного стимулювання, комерційний розрахунок, інвестиційна діяльність, фондовий і валютний ринки, страхування тощо.

З урахування закономірностей функціонування грошей і грошового ринку, банків і банківської системи формується економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика Національного банку України зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного життя суспільства. У зв'язку з цим вивчення дисципліни “Гроші та кредит” є необхідною передумовою підготовки економістів вищої кваліфікації.

Мета курсу полягає в тому, щоб надати студентам систематизований комплекс знань з закономірностей функціонування грошей та кредиту, сформувати бачення сучасних проблем у цій сфері; навчити аналізувати і прогнозувати вплив державної грошово-кредитної політики на розвиток економіки в цілому. гроші кредит фінансовий політика

Предметом курсу є теоретичні та практичні питання сутності грошей і грошового обігу, кредиту і кредитної системи.

Вивчення курсу відбувається згідно програми, яка зорієнтована на дослідження таких питань:

· сутність та функції грошей;

· кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм;

· грошовий обіг і грошові потоки;

· грошовий ринок: формування попиту і пропозиції на нього;

· грошові системи та грошово-кредитна політика;

· кредит у ринковій економіці;

· кредитні системи;

· валютні системи та валютні відносини.

Зміст програми курсу “Гроші та кредит” та розподіл навчального часу

Розподіл навчального часу за окремими темами курсу “Гроші та кредит” для студентів денної форми навчання.

№	Тема	Аудиторні заняття	Самостійна робота	Разом
		лекції	семінари
1	Суть і функції грошей	4	2	3	9
2	Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм	4	2	3	9
3	Грошовий обіг і грошові потоки	4	2	4	10
4	Грошовий ринок	4	2	4	10
5	Грошові системи	4	2	4	10
6	Кредит у ринковій економіці	4	2	4	10
7	Кредитні системи	5	3	4	12
8	Валютні системи і валютні відносини	5	2	4	11
Разом	34	17	30	81

Розподіл навчального часу за окремими темами курсу “Гроші та кредит” для студентів заочної форми навчання.

№	Тема	Скорочений термін навчання	Повний термін навчання
		Лекція	Практика	Самостійна робота	Разом	Лекція	Практика	Самостійна робота	Разом
1	Суть і функції грошей	1	1	7	9	2	1	8	11
2	Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм	1	-	6	7	1	1	8	10
3	Грошовий обіг і грошові потоки	1	1	6	8	1	1	8	10
4	Грошовий ринок	1	1	6	8	1	1	8	10
5	Грошові системи	1	1	6	8	1	1	8	10
6	Кредит у ринковій економіці	1	1	7	9	2	1	8	11
7	Кредитні системи	1	1	6	8	1	1	8	10
8	Валютні системи і валютні відносини	1	1	6	8	1	1	4	6
Разом	8	7	50	65	10	8	60	78

Тема 1. Суть та функції грошей

Походження грошей. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей. Поява грошей як об'єктивний наслідок розвитку товарного виробництва та обміну. Роль держави у створенні грошей.

Суть грошей. Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив. Портфельний підхід до визначення суті грошей. Гроші як форма прояву суспільних відносин. Специфіка прояву суті грошей у різних економічних системах. Гроші як особливий товар, мінова і споживча вартість грошей як товару. Гроші як гроші й гроші як капітал. Зв'язок грошей з іншими економічними категоріями.

Форми грошей та їх еволюція. Натурально-речові форми грошей, причини та механізм їх еволюції від звичайних товарів першої необхідності до благородних металів. Причини та механізм демонетизації золота. Ідеальні форми грошей .та їх кредитна природа. Еволюція кредитних грошей. Різновиди сучасних кредитних грошей. Роль держави в утвердженні кредитних зобов'язань у якості грошей.

Вартість грошей. Специфічний характер вартості грошей. Купівельна спроможність як вираження вартості грошей при різних їх формах. Вартість грошей і час. Вплив зміни вартості грошей на економічні процеси. Ціна грошей як капіталу: альтернативна вартість зберігання грошей та процент.

Функції грошей. Поняття функції грошей та їх еволюція. Функція міри вартості, її суть і сфера використання. Масштаб цін. Ідеальний характер міри вартості. Ціна як грошове вираження вартості товарів. Функція засобу обігу, її суть, сфера використання; реальність і кількісна визначеність грошей у цій функції. Функція засобу платежу, її суть, відмінність від функції засобу обігу, сфера використання, еволюція. Функція засобу нагромадження, її суть, сфера використання. Вплив часу на функцію засобу нагромадження. Світові гроші. Еволюція золота як світових грошей. Передумови використання в якості світових грошей національних та колективних валют. Взаємозв'язок функцій грошей. Вплив на функції грошей зміни їх вартості.

Роль грошей у ринковій економіці. Якісний і кількісний аспекти впливу грошей на економічні й соціальні процеси. Грошове середовище як фактор впливу на матеріальні інтереси та виробничу активність економічних суб'єктів. Вплив зміни кількості грошей на основні макро- та мікроекономічні процеси. Гроші як інструмент регулювання економіки. Зміна впливу кількісних параметрів грошей на економіку на коротко- та довгострокових інтервалах. Еволюція ролі грошей у перехідній економіці України.

Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати. Економічні причини появи кількісного підходу до вивчення ролі грошей. Еволюція постулатів кількісної теорії. Номіналістичне трактування суті грошей послідовниками кількісної теорії. Відмінності в поглядах на гроші послідовників кількісної теорії грошей та трудової теорії вартості.

Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. «Трансакційний варіант» І. Фішера. «Кембріджська версія» кількісної теорії.

Вклад Д. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей. Зміна акцентів в оцінці ролі держави в економічному регулюванні та механізмів впливу на економіку. «Передаточний механізм» у трактовці Кейнса. Неминучість інфляційних наслідків реалізації кейнсіанських концепцій.

Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії. Відмінності монетаристських трактовок ролі держави в регулюванні економіки. Вклад М. Фрідмена в розробку монетарної політики на основі неокласичного варіанту кількісної теорії.

Зближення позицій монетаристів та неокейнсіанців у їхніх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах. Кейнсіансько-неокласичний синтез.

Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі сучасних монетаристських теорій.

Тема 3. Грошовий оборот і грошові потоки

Поняття грошового обороту як процесу руху грошей. Грошові платежі як елементарні складові грошового обороту. Основні суб'єкти грошового обороту. Основні ринки, що взаємопов'язуються грошовим оборотом. Національний дохід і національний продукт як визначальні параметри грошового обороту. Економічна основа та загальна схема грошового обороту.

Грошові потоки. Поняття грошового потоку та критерії їх класифікації. Характеристика основних видів грошових потоків. Взаємозв'язок між окремими видами грошових потоків. Балансування потоку національного доходу та потоку національного продукту через внутрішній і зовнішній грошові ринки.

Структура грошового обороту. Готівковий та безготівковий сектори грошового обороту. Сектор грошового обороту, фінансовий та кредитний сектори.

Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот, її склад та фактори, що визначають її зміну. Базові гроші. Грошові агрегати. Швидкість обігу грошей: поняття, фактори, що визначають швидкість обігу та її вплив на масу і стабільність грошей. Порядок розрахунку швидкості обігу грошей.

Закон кількості грошей, необхідних для обороту, його суть, вимоги та наслідки порушення вимог. Проблема монетизації валового внутрішнього продукту.

Механізм поповнення маси грошей в обороті. Первинна емісія центрального банку. Вторинна емісія депозитних грошей комерційних банків. Грошовий мультиплікатор.

Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий обіг: банкноти, розмінна монета, депозитні гроші, векселі, чеки, їх суть та характеристика.

Тема 4. Грошовий ринок

Суть грошового ринку. Гроші як об'єкт купівлі-продажу. Особливості прояву на грошовому ринку основних ринкових ознак: попиту, пропозиції, ціни.

Інституційна модель грошового ринку. Канали прямого і опосередкованого фінансування. Суб'єкти грошового ринку. Банки і небанківські фінансово-кредитні структури як суб'єкти грошового ринку.

Економічна структура грошового ринку. Ринок грошей і ринок капіталів. Ринок цінних паперів та валютний ринок як складові грошового ринку.

Попит на гроші. Суть та форми прояву попиту на гроші. Фактори, що визначають зміну попиту на гроші.

Пропозиція грошей. Суть та механізм формування пропозиції грошей. Фактори, що визначають зміну пропозиції грошей.

Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент. Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку.

Тема 5. Грошові системи

Суть грошової системи, її призначення та місце в економічній системі країни. Елементи грошової системи.

Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого і кредитного обігу. Створення і розвиток грошової системи України. Необхідність створення грошової системи України. Особливості процесу запровадження національної валюти в Україні: запровадження тимчасової валюти, паралельний обіг купоно-карбованця та рубля, процес стабілізації тимчасової валюти. Випуск постійної валюти -- гривні.

Державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи. Центральний банк як орган державного регулювання грошової сфери. Методи регулювання -- методи прямого впливу і методи опосередкованого впливу. Грошово-кредитна політика центрального банку -- суть, типи, стратегічні цілі, проміжні та тактичні задачі. Інструменти грошово-кредитного регулювання.

Фіскально-бюджетна і грошово-кредитна політика в системі, державного регулювання ринкової економіки. «Сеньйораж» і Монетизація бюджетного дефіциту.

Інфляція: суть, форми прояву, причини та наслідки. Вплив інфляції на виробництво, зайнятість та життєвий рівень. Інфляція в системі державного регулювання грошової сфери. Особливості інфляційного процесу в Україні.

Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ. Стабілізація грошей як основна мета реформи. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Суть кредиту. Кредит як форма руху вартості на зворотній основі. Еволюція кредиту в міру розвитку суспільного виробництва. Кредит як форма суспільних відносин. Позичковий капітал та кредит. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями.

Економічна основа, стадії та закономірності руху кредиту. Об'єкти та суб'єкти кредитних відносин.

Форми та види кредиту. Критерії класифікації кредиту. Форми кредиту, переваги та недоліки кожної з форм. Види кредиту. Характеристика окремих видів кредиту: банківського, державного, комерційного, міжнародного, споживчого. Банківський кредит як переважний вид кредиту. Принципи банківського кредитування.

Економічні межі кредиту. Поняття меж кредиту, причини та наслідки їх порушення. Кредитні відносини та інфляція.

Процент за кредит. Суть проценту, види, економічні межі руху та фактори зміни ставки проценту. Процент в умовах інфляції. Роль процента.

Функції та роль кредиту. Поняття функцій кредиту та їх класифікація. Характеристика окремих функцій кредиту. Основні напрями прояву ролі кредиту в ринковій економіці.

Розвиток кредитних відносин у перехідній економіці України. Відновлення комерційного кредиту та фактори, що гальмують його розвиток. Труднощі розвитку банківського кредиту. Еволюція державного та споживчого кредиту.

Тема 6. Кредит у ринковій економіці

Необхідність кредиту. Загальні передумови формування кредитних відносин. Два методи перерозподілу коштів у процесі відтворення, їхні відмінності та сфера використання. Економічні чинники розвитку кредиту та особливості їх прояву в різних галузях народного господарства.

Суть кредиту. Кредит як форам руху вартості на зворотній основі. Еволюція кредиту в міру розвитку суспільного виробництва. Кредит як форма суспільних відносин. Позичковий капітал та кредит. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями.

Економічна основа, стадії та закономірності руху кредиту. Об'єкти та суб'єкти кредитних відносин.

Форми та види кредиту. Критерії класифікації кредиту. Форми кредиту, переваги та недоліки кожної з форми. Види кредиту. Характеристика окремих видів кредиту: банківського, державного, комерційного, міжнародного, споживчого. Банківський кредит як переважний вид кредиту. Принципи банківського кредитування.

Економічні межі кредиту. Поняття меж кредиту, причини та наслідки їх порушення. Кредитні відносини та інфляція.

Процент за кредит. Суть проценту, види, економічні межі руху та фактори зміни ставки проценту. Процент в умовах інфляції. Роль процента.

Функції та роль кредиту. Поняття функцій кредиту та їх класифікація. Характеристика окремих функцій кредиту. Основні напрями прояву ролі кредиту в ринковій економіці.

Розвиток кредитних відносин у перехідній економіці України. Відновлення комерційного кредиту та фактори, що гальмують його розвиток. Труднощі розвитку банківського кредиту. Еволюція державного та споживчого кредиту.

Тема 7. Кредитні системи

Поняття кредитної системи, два підходи до її визначення. Кредитна система як елемент інфраструктури грошового ринку. Складові елементи кредитної системи та їх загальна характеристика.

Поняття банківської системи. Економічна суть банку, дискусії навколо визначення суті банку. Види банків. Необхідність поєднання банків у систему. Поняття банківської системи. Основи організації банківської системи (принципи побудови, цілі, механізм функціонування). Функції банківської системи. Становлення і розвиток банківської системи України.

Центральні банки, їх походження, призначення, функції та операції. Побудова і розвиток Національного банку України.

Банки другого рівня, їх походження, види, правові основи організації. Операції комерційних банків, їх класифікація та загальна характеристика. Банки другого рівня, їх походження, види, правові основи організації. Операції комерційних банків, їх класифікація та загальна характеристика. Особливості формування комерційних банків в Україні.

Небанківські фінансово-кредитні установи, їх відмінності від банків, економічне призначення, види, функції, роль. Проблеми розвитку небанківських фінансово-кредитних установ в Україні. Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення. Поняття та значення стійкості банків. Установлення економічних нормативів діяльності комерційних банків. Нагляд і контроль за діяльністю банків. Страхування банківських депозитів та кредитів. Створення банківських резервів.

Тема 8. Валютні відносини та валютні системи

Поняття валюти. Призначення та сфера використання валюти. Види валюти: національна, іноземна, колективна. Суть та види валютних відносин.Валютний курс та конвертованість валют. Суть, основи формування та види валютного курсу. Поняття, значення та механізм забезпечення конвертованості валюти. .

Валютний ринок: суть та основи функціонування. Об'єкти та суб'єкти валютного ринку. Біржова та позабіржова торгівля валютою. Основні види валютних операцій. Роль банків на валютному ринку. Фактори, що впливають на кон'юнктуру валютного ринку.

Валютне регулювання: суть та необхідність. Механізм регулювання валютного курсу: девальвація, ревальвація, валютна інтервенція. Регламентація статусу валюти та порядку здійснення операцій з нею (правила купівлі-продажу, увозу-вивозу, використання валютної виручки, здійснення валютних платежів, нагромадження золотовалютних запасів тощо). Платіжний баланс в механізмі валютного регулювання. Органи валютного регулювання. Золотовалютні запаси в системі валютного регулювання.

Валютні системи: поняття, структура, призначення. Види валютних систем: національні, регіональні, світові. Розвиток валютної системи України, Європейська валютна система. Еволюція світової валютної системи. Характеристика сучасної світової валютної системи та роль МВФ у її функціонуванні. Проблеми формування валютної системи країн СНД.

3. Методичні вказівки до вивчення тем курсу “Гроші та кредит”

Тема 1. Суть та функції грошей

Появі грошей передувала епоха товарного, або бартерного обміну. Визначальною передумовою становлення грошових відносин були поглиблення суспільного поділу праці, багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини. Грошовий обмін є не лише результатом , а й важливим чинником усебічного розвитку й поглиблення суспільного поділу праці та її спеціалізації.

Однією з умов бартерного обміну є збіг потреб учасників цієї дії. Грошовий обмін долає цю обмеженість. Він суттєво полегшує обмін товарів і послуг та урізноманітнює його.

Еволюція обміну товарів передбачає розвиток форм вартості.

Проста форма вартості, пов”язана з безпосереднім (бартерним) обміном товарів в різних споживчих вартостей ( Т1 Т2 ; Т; Т4 ; Т5; Т6 ) ; Повна, або розгорнута форма вартості, вона являє собою більш високий ступінь розвитку поділу праці, коли на ринку пропонується окремі товари, що їх обмінюють на всі інші товари :

Т2

Т1 Т3

Т4

Т5

У подальшому розвитку товарного обміну пріоритетною стає загальна форма вартості, коли один із товарів, що систематично обмінюється на всі інші товари, поступово в процесі розвитку товарообігу стає загальним еквівалентом, до якого прирівнюється решта товарів.

 Т2

Т3 Т1

Т4

Т5

Грошова форма вартості, коли товар Т1 значною мірою увібрав у себе ознаки притаманні грошовій одиниці (Т1 перетворюється на Т )

Т2

Т3 Т

Т4

Т5

Гроші є загальним еквівалентом. Це означає, що за допомогою грошей визначається цінність будь - якого товару як з боку продавця (виробника), так і з боку покупця (споживача). Пропонуючи ту чи іншу пропозицію обміну свого товару на гроші, продавець (виробник) враховує витрати обігу на створення товару і прибуток, який він бажає отримати. Покупець (споживач), в свою чергу, оцінює з допомогою грошей корисність цього товару, ступінь необхідності. При співпаданні цих оцінок визначається остаточна цінність товару. Її вираження в грошах має назву ціни.

Роль грошей в різні часи і у різних народів виконували різні товари. Зміна одного грошового товару іншим була пов”язана із зростанням вимог до нього внаслідок розвитку поділу праці і зростання товарного ринку. Грошовий товар має відповідати таким вимогам як однорідність, ділимість, здатність зберігатись у часі, компактність. У зв”язку з цим роль грошей поступово переходила від товарів першої необхідності до предметів розкошу, потім від одного метала до іншого, поки її не стали виконувати дорогоцінні метали.

Гроші в своєму розвитку виступали у двох видах : дійсні гроші та знаки вартості ( замінник дійсних грошей ).

Дійсні гроші - гроші в яких номінальна вартість відповідає реальній (найбільш зручною стала кругла монета, лицьова сторона називається аверс, оборотна - реверс, обріз - гурт).

Для дійсних грошей характерна стійкість, що забезпечувалась вільним обміном знаків вартості на золоті монети, вільним карбуванням золотих монет при незмінним золотим вмістом грошової одиниці, вільним рухом золота між країнами. Водночас з затвердженням панування золотих грошей відбувалось розповсюдження їх представників - грошових знаків, вироблених з паперу.

Замінник дійсних грошей (знаки вартості ) - гроші, номінальна вартість яких вище реальної. До них відносяться :

металеві знаки вартості ( золота монета, що стерлася, білонна монета ( розмінна, виконана з дешевого металу) ;

паперові знаки вартості виконані з паперу і поділяються на паперові гроші і кредитні ( вексель, банкноти, чек, електронні гроші).

Кредитні гроші спочатку обмінювались на повноцінні, але внаслідок розвитку промисловості та інфляції, викликаною Першою світовою війною, це стало неможливим. В 20 - 30 роки кредитні гроші стали самостійними, оскільки перестали обмінюватись на золоті та срібні. Процес припинення виконання дорогоцінними металами ролі грошей отримав назву демонетизації золота.

Функція представляє собою конкретний прояв суті економічного явища.

Гроші як міра вартості - здатність грошей вимірювати вартість товарів, слугувати посередником при визначенні ціни. Не гроші роблять товар вимірюваним, а товар вимірюваний завдяки грошам. Гроші не мають ціни, а їх вартість не може бути визначеною в них самих. Замість ціни вони володіють купівельною спроможністю.

Сучасні грошові знаки є рахунковими грошима, що наділені представницькою вартістю сукупної товарної маси, що обертається в даний час на ринку.

Гроші як засіб обігу. Процес товарного обміну породжує потребу в грошах як засобі обігу. Це зумовлено тим, що грошовий вираз товару за допомогою функції міри вартості ще не означає реалізацію товару. Його ціна реалізується лише при реальному обміні товару на гроші. Для виконання функції засобу обігу гроші повинні бути в наявності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші.

При обігу кредитних грошей на ринку покупець отримує реальну вартість в формі товару, а продавець - лише право на еквівалентну йому вартість у формі банківських або казначейських білетів.

Гроші як засіб платежу. Товари не завжди можуть продаватися за готівкові гроші, оскільки в момент наявності певного товару можуть бути відсутні гроші. Тому виникає потреба купівлі товарів у кредит, тобто з відстрочкою уплати грошей. Характерною ознакою функції грошей як засобу платежу є їх односторонній рух і наявність розриву у часі між передачею товару покупцю і грошей продавцю товару. Гроші як засіб платежу закінчують акт купівлі - продажу.

Гроші як засіб накопичення. Можливість виділення цієї функції проявляється завдяки відокремленні у часі актів продажу та купівлі. Якщо товаровиробник, реалізував свій товар, на протязі тривалого періоду часу не купує інший товар, гроші вилучені з обігу з метою накопичення, виконують функцію накопичення.

В якості капіталу (скарбів) гроші виступають як представники багатства взагалі. Цю функцію можуть виконувати не тільки гроші (монети), а й золоті злитки, вироби з золота, нерухомість, антикваріат.

Світові гроші. Міжнародний поділ праці та пов”язана з ним специфіка обміну товарами та послугами об”активно ставить перед грошима нову задачу - виступати засобом зв”язку між окремими товаровиробниками не тільки на національному, а й на міжнародному ринку, забезпечуючи тим самим загальну еквівалентність обміну.

Першочергову функцію світових грошей виконувала злиткова форма благородних металів.

На сучасному етапі в якості функціональних форм світових грошей широко використовуються конвертовані національні кредитні гроші та міжнародні колективні валюти. Золото використовується лише в крайніх випадках для погашення сальдо платіжного балансу та опосередковано шляхом попереднього продажу на національні валюти, в яких виражені міжнародні зобов”язання.

Тема 2. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм

Класична кількісна теорія грошей сформувалася ще в XVI-XVII столітті і послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрямки. Основні її принципи (постулати) протягом багатовічного розвитку економічної думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй не змінними.

Вони легко проглядаються і в найскладніших сучасних монетаристських концепціях, що дає підстави стверджувати, що й сучасна монетаристська теорія по суті своїй є кількісною.

Назву кількісна ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті.

Визначальною ознакою кількісної теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються зміною кількості грошей: чим більше їх в обороті - тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Впливаючи на ціни товарів і послуг, кількість грошей впливає і на всі інші економічні процеси: зростання номінального обсягу ВВП, національного доходу, платоспроможного попиту та ін.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький економіст Жан Боден. У своєму трактаті “Відповідь на парадокси” він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота і срібла.

Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним чинником, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість.

У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найчіткіше сформував та поглибив англійський економіст Д. Юм. У нарисі “Про гроші” (1752р) він висунув і обгрунтував принцип, який у сучасній літературі називається “постулатом однорідності”: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносини мінових співвідношень окремих товарів.

Своїм “постулатом однорідності” Д.Юн дав поштовх до формування концепцій “нейтральності грошей” у ринковій економіці та нав'язаного з зовні характеру зміни грошової маси в обігу, які ввійшли до арсеналу сутнісних ідей монетаристської теорії взагалі.

Своїм дослідженням кількісної теорії Д. Юм зробив важливий внесок також у розвиток наукового уявлення про вартість грошей. Він висунув і обгрунтував ідею про представницький характер вартості грошей, згідно з якою:

· гроші виступають в обіг без власної вартості, а набувають її в обігу в наслідок обміну певної маси грошей на певну масу товарів;

· сформована в обігу вартість грошей визначається вартістю товарів, що реалізовані, є суто умовною, а величина її залежить від кількості грошей в обігу: чим вона більша, тим менша маса товарної вартості буде припадати на одну грошову одиницю.

Певну роль кількісний фактор відігравав і в теорії грошей К. Маркса. Він одночасно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей при неповноцінних паперових грошах. Що стосується повноцінних грошей, то К. Маркс вважав, що в обороті їх може бути лише певна, об”єктивно зумовлена кількість. Якщо в обороті з”являються зайві гроші, то вони автоматично вилучаються в скарби, а якщо виникає дефіцит грошей , то маса їх поповнюється за рахунок скарбів, а ціни залишаються незмінними.

Найвідомішим прибічником і захисником класичної кількісної теорії уже в XX столітті був американський економіст Фішер. Він повністю сприйняв класичні постулати цієї теорії і спробував математично довести їх справедливість. У своїй роботі “Купівельна сила грошей” він запропонував формулу “рівняння обміну”

MV=PQ

де М - кількість грошей в обороті;

V - кількість обігу грошей за певний період;

P - середній рівень цін;

Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за цей період.

Справедливість цієї формули ні в кого не викликає сумніву, адже вона базується на товарообмінній операції, в якій сума грошового платежу завжди дорівнює грошовій одиниці проданого товару. А в сукупності цих операцій за певний період грошовий компонент (MV) завжди буде відповідати товарному компоненту (РQ).

З наведеної формули випливає, що

Р =,

тобто, середній рівень цін визначається трьома факторами:

- масою (кількістю) грошей;

- швидкістю їх обігу;

- фізичним обсягом виробленого продукту.

Проте саме І. Фішер такого висновку зі своєї формули не зробив. Навпаки, він використав це рівняння, щоб довести, що рівень цін повинен підвищуватись або падати залежно від зміни кількості грошей, якщо кількість грошей водночас не змінюватиметься швидкість їхнього обігу або кількість відповідних благ, тобто для посилення залежності цін від кількості грошей. Проте він не міг обмежитись простим припущенням незмінності двох інших факторів, оскільки вони насправді змінюються. Тому І. Фішер доводить, що швидкість обігу грошей змінюється прямо пропорційно їх масі і тому тільки посилює кількісний фактор. Що стосується обсягів виробництва та товарообігу, то він вважав, що вони змінюються дуже повільно. Тому від їх впливу на ціни можна абстрагуватися особливо на тривалих періодах.

Отже І.Фішер повністю залишився на позиціях класичної кількісної теорії і справедливо вважається одним із найважливіших її представників.

Тема 3. Грошовий обіг і грошові потоки

В умовах товарно-грошових відносин, в процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також задоволення різного роду зобов'язань в грошовій формі виникають розрахунки і платежі. Такі розрахунки відбуваються і при розподілі і перерозподілі грошових коштів. Сукупність усіх грошових платежів створюють грошовий оборот. Процес безперервного переміщення грошей між суб'єктами економічних відносин в суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

Схема 1. Спрощена схема грошового обігу (відсутній ринок грошей і держава)

На мікрорівні грошовий оборот обслуговує кругообіг індивідуального капіталу і виступає його складовою. Для грошового обороту на мікрорівні характерні замкненість лінії руху і збільшення грошової суми при поверненні на вихідні позиції.

На макрорівні грошовий оборот обслуговує кругообіг всього суспільного капіталу, виступаючи його складовою і відображає зростання ВНП.

В зарубіжній економічній літературі дається класична модель кругообігу товарів і послуг, що ними обмінюються підприємства і домашні господарства (населення) урівноважений відповідними потоками грошових платежів.

В схемі 1. підприємства і населення пов'язані між собою двома видами ринків. Ринок продуктів - це ринок, на якому населення і підприємства купують вироблені іншими підприємствами товари і послуги. Населення витрачає отримані ним доходи на придбання споживчих товарів, а підприємства продають свої продукти населенню, іншим підприємствам з метою отримання виручки необхідної для поновлення виручки.

Ринок ресурсів - це ринок на якому підприємства придбають ресурси, необхідні для виробництва - робочу силу, капітал і природні ресурси.

Населення і підприємства, продають ресурси за відповідні грошові платежі і ці платежі приймають вид заробітної плати, процентного доходу, рентних платежів, прибутку.

Товари і ресурси в схемі рухаються за часовою стрілкою а відповідні платежі - проти. Процеси, що відображаються стрілками називаються потоками, оскільки вони безперервні і тривалі. Потоки вимірюються в одиницях за певний період. Кількісним вимірником товарних потоків є гроші.

Оскільки при цьому діє принцип еквівалентності обміну, ми можемо вивести рівняння потоків товарів та грошей: МV = РQ, де М - грошова маса, V - швидкість обігу грошей, тобто середня кількість угод, які на протязі певного часу (року) обслуговуються одними й тими самими грошима; Р - середній рівень цін; Q - реальний національний продукт. Треба зазначити, що в дійсності схема кругообігу товарів і грошей більш складна. По-перше, внаслідок схильності населення до заощаджень і необхідності для фірм витрат на інвестування має місце перерозподіл коштів між ними через фінансові ринки. По-друге, держава, збираючи податки і витрачаючи кошти на державні закупки формує ще один додатковий перерозподіл грошей. Якщо уряду не вистачає грошей, він на фінансових ринках отримує гімн. По-третє, в сучасних умовах жодна національна економіка не може існувати ізольовано, без економічних зв'язків з іншими країнами, тому схема кругообігу збагачується потоками товарів і грошей, пов'язаних з експортом та імпортом.

Рух грошей, який обслуговує реалізацію товарів і послуг являє собою грошовий обіг. Він здійснюється на еквівалентній та безповоротній основі. Оскільки кожний продавець, отримавши гроші, стає покупцем, гроші постійно віддаляються від вихідного пункту і тому їх пункт відзначається безкінечністю. Та частина грошового обороту в якій рух грошей здійснюється на безповоротній та не еквівалентній основі в процесі створення і використання грошових фондів цільового призначення має назву фінансової сфери. Відносини, які виникають при цьому між окремими учасниками обороту, визначаються поняттям "фінанси".

Перерозподіл грошей між господарюючими суб'єктами на поворотній але не еквівалентній, платній основі називається кредитом. Відповідний цим відносинам сектор грошового обороту має назву кредитною. Грошовий оборот обслуговується готівковими та безготівковими грошовими коштами, відповідно грошовий оборот поділяється на готівковий і безготівковий. Чим вище рівень розвитку товарно-грошових відносин банківської справи, цілей і методів регулювання грошового обороту, тим вище рівень розвитку безготівкового обороту. Який відзначається ефективністю використання безготівкових коштів.

Раз потрапивши у сферу обігу, сучасні гроші залишаються в ній практично назавжди.

Вилучити гроші з обігу може тільки держава (уряд), використовуючи такі заходи як зменшення грошових державних витрат, скорочення банківського кредитування народного господарства.

В грошовому обігу, як і в грошовому обороті, функціонують готівкові і безготівкові гроші. Але в обігу на відміну від обороту одні й ті ж гроші переходять з однієї форми в іншу під час одержання клієнтами готівки з банку чи надходження її в банк. Водночас відбувається відповідне зменшення або збільшення записів на безготівкових рахунках відповідних суб'єктів.

Важливим кількісним показником грошового обігу є грошова маса, яка представляє собою сукупний обсяг купівельних і платіжних засобів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам і державі. Для вимірювання грошової маси , використовують грошові агрегати, які мають складну структуру. Ці агрегати створюються шляхом послідовного приєднання до найбільш ліквідного активу таких, ліквідність яких поступове зменшується. В різних країнах використовується різна кількість агрегатів. В Україні НБУ визначає такі:

М0 - готівка в обігу

М1 = Мо + гроші на рахунках до запитання

М2 = М1 + гроші на строкових рахунках

Мз = М2 + гроші клієнтів, надані банкам для здійснення трастових операцій

НБУ визначає показник, що називається грошовою базою. Він включає агрегат М0, готівку в касах банків та резерви КБ на їх рахунках в НБУ. Ці гроші не беруть участі в кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу, а тільки слугують базою для її зростання. Оскільки між всіма компонентами грошової маси існує сталий зв'язок, НБУ може контролювати будь-який з показників грошової маси в обігу через необхідні зміни в грошовій базі. Для відповідності ВНП вибирається такий грошовий агрегат, як, складається з найбільш ліквідних активів, тому що саме вони переважно використовуються для реалізації ВНП (МІ).

Оскільки й ті ж самі гроші можуть на протязі року обслуговувати декілька акцій купівлі - продажу товарів, кількість угод визначається поняттям "швидкість обігу грошей". Таким чином, в обігу має знаходитись менша маса грошей, ніж маса товару. Це відповідає вимогам вже відомих рівнянь

ВНП = РQ і РQ = МV;

на їх основі можна вивести залежність:

М = РQ/V = ВНП/V;

яка визначає кількість грошей необхідних для обігу. Ця залежність отримала назву закону грошового обігу. У разі зростання ВНП необхідно збільшувати або швидкість обігу грошей, або їх кількість, або їх кількість швидкість, але таким чином, щоб зберігалось рівняння ВНП=MV.

Випуск в обіг, тобто емісію, додаткових готівкових грошей здійснюють центральні банки, а безготівкових грошей у формі депозитів - комерційні банки, які при цьому керуються обмежуючими нормативами, встановленими центральними банками.

Для здійснення платежів і розрахунків в сучасних умовах використовуються банкомати, казначейські білети, монети, депозитні гроші, електронні гроші, як різновид депозитних грошей, а також інші платіжні засоби, які дублюють гроші на рахунках: чеки, векселя, платіжне доручення

Тема 4. Грошовий ринок

Грошовим ринком називають ту складову частину грошового обороту, яка являє собою механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб'єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому. Елементами грошового ринку, як і будь-якого іншого, є попит, пропозиція та ціна товару. Але необхідно звернути увагу на те, що специфіка товару грошового ринку - грошей - визначає особливий характер кожного з цих елементів: попит має форму попиту на позики, пропозиція форму пропозиції позичок, а ціна - форму процента на позичені кошти. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку несуть в собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю - здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позики, а й від її строку, а процентні ставки визначаються на певний період - звичайно на рік. Розрізняють декілька видів процента в залежності від способів купівлі-продажу грошей: банківський, позичковий, депозитний, обліковий, міжбанківський, облігаційний та інші.

Суб'єктами грошового ринку виступають продавці коштів; покупці та посередники.

При вивченні питання про структуру грошового ринку слід виходити з того, що існують різні ознаки структуризації грошового ринку. Якщо за основну ознаку прийняти строк, на який надається позика, грошовий ринок поділяється на ринок короткострокових (до 1 року) кредитів, або ринок грошей, і ринок капіталів, який, в свою чергу, розпадається на ринок середньострокових і ринок довгострокових капіталів та кредитів. Якщо за основну ознаку прийняти особливості організації перерозподілу коштів на ринку, то ми отримаємо його інституціональну структуру. В цьому випадку грошовий ринок буде складатися з двох секторів - прямого та опосередкованого фінансування. В першому секторі продавці і покупці вирішують питання купівлі-продажу грошей один з одним. Гроші в цьому секторі перерозподіляються з допомогою цінних паперів через:

а) канал капітального (акціонерного) фінансування, та

б) канал запозичення з допомогою облігацій та інших фінансових активів.

Через особливості інструментів перерозподілу коштів сектор прямого фінансування має назву ринку цінних паперів. Його суб'єктами можуть бути фірми, сімейні господарства, уряд, іноземні юридичні і фізичні особи, а також банки як продавці та покупці своїх цінних паперів та як звичайні посередники - брокери.

В другому секторі гроші перерозподіляються через фінансових посередників, які акумулюють у себе грошові кошти, а потім продають їх від свого імені. В ролі фінансових посередників виступають банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інші спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні організації. Тому сектор опосередкованого фінансування називають кредитною системою, розуміючи при цьому сукупність всіх фінансово-кредитних інститутів.

Вивчаючи окремо питання пропозиції грошей, слід звернути увагу на те, що її (пропозицію) можна розглядати на мікро - і макрорівні. На мікрорівні, тобто на рівні окремого економічного суб'єкту, пропозиція грошей залежить від доходності їх розміщення у фінансові активи, і перш за все від зміни процентної ставки: чим вище процент, тим більше пропозиція. На макрорівні пропозиція грошей обмежена їх загальною масою в обігу. Тому пропозицію грошей можна вважати постійним і незалежним від процентної ставки фактором грошового ринку. . Попитом на гроші є намагання економічних суб'єктів мати в своєму розпорядженні певну суму грошей. Попит на гроші складається з попиту на гроші для угод, тобто для здійснення поточних платежів, і политу на гроші з боку активів, тобто для заощаджень або нагромадження.

Попит на гроші для угод залежить від номінального ВВП і не залежить від процентної ставки. Попит на гроші з боку активів залежить від проценту та доходності цінних паперів. Чим вище рівень проценту та доходності, тим менше коштів буде заощаджуватись у вигляді готівки. Загальний попит на гроші визначається як сума значень попиту на гроші для угод та з боку активів.

Коли загальний попит на гроші та їх пропозиція співпадають, на грошовому ринку виникає ситуація ринкової рівноваги, а ставка відсотка, яка відповідає цій ситуації, називається відсотковою ставкою рівноваги. Ситуація на ринку постійно змінюється, і в першу чергу під впливом державної політики. Оскільки держава через центральний банк контролює всі складові маси грошей в обігу, вона в першу чергу регулює пропозицію грошей. Дуже важливо уяснити, що при збільшенні пропозиції грошей надлишкові доходи суб'єктів направляються в банки та вкладаються в цінні папери, що приводить до зниження відсоткової ставки рівноваги. Коли відбувається зменшення пропозиції грошей, населення і економічні суб'єкти для збереження рівня споживання забирають гроші з банків та продають цінні папери. Наслідком цих процесів є зростання рівня відсотка на грошовому ринку.

Тема 5. Грошова система

Грошова система - це форма організації грошового обігу, що історично склалася в тій чи іншій країні і закріплена у національному законодавстві

Сформувалась грошова система в XVI - XVII ст., хоча окремі її елементи існували і раніше.

З виникненням капіталістичного способу виробництва з'являється об'єктивна необхідність в уніфікації форм грошового обігу і централізації емісії банкнот тощо.

У розвитку грошової системи виділяють два етапи:

Коли загальний еквівалент безпосередньо зноходився в обігу і виконував функції грошей;

Коли роль золота як загального еквівалента падає, а згодом воно перестає виконувати цю роль і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

В законодавчьому порядку визначаються наступні елементи грошової системи:

· найменування грошової одиниці (рубль, гривня, долар), - виникає історично і повністю залежить від держави, яка своїм законодавчим актом закріплює це найменування;

· види державних грошових знаків, що мають законну платіжну сили, - визначаються спеціальними актами уряду і існують у формі банківських білетів (банкнот), казначейських білетів і розмінної монети;

· масштаб цін, - засіб вираження вартості в грошових одиницях, базуються на фіксованій державній ваговій кількості грошового металу в грошовій оцінці. В умовах обігу паперових грошей цей елемент втратив своє значення;

· валютний курс та принципи його визначення - співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, визначаються в основному їх купівельною спроможністю;

· порядок готівкової і безготівкової емісії і обігу грошових знаків, - ругулюється внутрішнім законодавством;

· регламентація безготівкового грошового обороту (інструкції, положення НБУ);

· правила вивозу та ввозу національної валюти і організації міжнародних розрахунків;

· державний орган, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання.

Тип грошової системи залежить від того, в якій формі функціонують гроші: як товар, чи як знаки вартості. В з'язку з цим виділяють слідуючи типи грошових систем:

· системи металевого обігу, при яких грошовий товар безпосередньо обертається і виконує всі фукції грошей;

· системи обігу кредитних і паперових грошей, при яких золото витиснуте з обігу.

В залежності від металу, який в даній країні був прийнятий в якості еквівалента розрізняють біметалізм і монометалізм.

Біметалізм - грошова система при якій роль загального еквівалента закріплено за двома благородними металами (золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів і неообмежений їх обіг.

При системі паралельної валюти співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалось стихійно, відповідно до ринкової ціни металу. При використанні сисетеми подвійної валюти держава фіксувала співвідношення між металами, а карбування золотих і срібних монет і приймання їх населенням відбулось за цим співвідношенням. При системі кульгаючої валюти золоті і срібні монети являлися законним платіжним засобом, але не на рівних засадах. Біметалізм був широко розповсюджений у XVI-XVII ст. А в ряді країн західної Еворпи і у XIX ст. (до 1865 р. у Франції, Бельгії, Швейцарії, Італії).

Монометалізм - грошова система, при якій один метал (золото або срібло) слугує загальним еквівалентом і основою грошового обігу. Може бути срібний монометалізм та золотий.

Для підтримки стабільності грошової одиниці, сталості грошового обігу держава здійснює регулювання кількості грошей в обігу, тобто проводить певну грошово-кредитну політику. Головною метою грошово-кредитної політики є забезпечення збалансованості економічного розвитку, оптимальної зайнятості, стримання інфляції.

Визначальна роль в проведенні державної грошово-кредитної політики належить центральному банку. Його головною і єдиною задачою є забезпечення грошової стабілізації. Для цього використовуються 2 групи методів: прямого і опосередкованого впливу.

До методів прямого впливу відносяться:

· механізм емісії готівкових грошей;

· встановлення центральним банком кредитної стелі по кредитах для уряду та банківських установ;

· пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі, стелі на вартісь кредитних ресурсів, виділених для фінансування окремих галузей економіки.

До методів опосередкованого впливу відносяться:

· регулювання облікової ставки відсотка на позики центрального банку;

· здійснення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку;

· регулювання норми банківських резервів.

Вибір тих чи інших методів грошово-кредитної політики залежить від ступені розвитку ринкових відносин в країні.

Інфляція - це знецінення нерозмінних на золото грошей внаслідок надмірного її випуску в обіг. Ззовні вона проявляється у зниженні купівельної спроможності грошової одиниці, зростанні товарних цін, поглибленні товарного дефіциту, падінні валютного курсу тощо.

Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Індекс цін розраховується як помноження на 100 відношення сукупної вартості певного набору товарів і послуг в цінах даного року до сукупної вартості того ж або аналогічного набору в цінах базового року.

Набір товарів і послуг, який використовується при визначенні індексу цін, називається “ринковим кошиком”, до нього можуть входити певні набори споживчих товарів і послуг.

В залежності від темпів інфляції виділяють окремі її типи:

· повзуча інфляція, характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу в межах 3 - 5 % на рік;

· відкрита, коли знецінення грошей відбувається в межах 5 - 20 - 25 % на рік;

· галопуюча - гроші знецінюються в межах від 20 - 45% на рік. Підвищення цін на цій стадії розвитку інфляції набуває стрибкоподібного характеру і непіддається регулюванню;

· гіперінфляція, темпи знецінення грошей перевищують 45% на рік. При таких темпах гроші втрачають здатність виконувати свої функції та витісняються із сфери обігу, відбувається натуралізація господарських зв'язків, розповсюджується бартер, розвиваються стихійні процеси в економіці;

· стагфляція - новий тип інфляції, коли розвиток інфляції відбувається одночасно з кризовим спадом виробництва;

· подавлена (прихована) інфляція - особливий тип інфляції, виникає внаслідок державного контролю над цінами при одночасному зростанні грошової маси в обігу. Вона проявляється в хронічному дефіциті товарів та послуг, а також, в підвищенні цін на стихійному (чорному) ринку.

Якщо в країні інфляція перевищала сотні навіть тисячі відсотків, використовується інша укрупнена градація повзуча - до 10%, галопаюча 10-100%, гіперінфляція понад 100%.

Державні перетворення грошової системи, направлені на упорядкування і зміцнення грошового обігу, називаються грошовими реформами.

Всі грошові реформи поділяються на слідуючі види:

· перехід від одного грошового товару до іншого або від однорго типу грошової системи до другої;

· обмін неповноцінних та знецінених монет на повноцінні, або нерозмінних грошових знаків на розмінні;

· зміни в системі емісії та забезпечиння грошей;

· створеннянової грошової системи в зв'язку з перебудовою держави;

· стабілізація валюти або часткові заходи по упорядкуванню грошового обігу.

Даний вид реформ може проводитись різними методами:

· дефляція - зменшення грошової маси шляхом вилучення з обігу надлишків паперових грошей;

· нуліфікація - ліквідація грошових знаків старого зразка і випуск грошових знаків нового зразка, але з таким же номіналом;

· деномінація - зміна номінальної вартості грошових знаків з їх обмінов у певному співвідношені на нові, більш крупні грошові одиниці, з одночасним перерахування цін, тарифів, заробітної плати;

· девальвація - зменшення металевого вмісту грошової одиниці або зниження курсу паперових знаків у відношенні до металу або іноземної валюти;

· ревальвація - збільшення металевого вмісту грошової одиниці або підвишення курсу паперових знаків у відношенні до металу або іноземної валюти.

Грошову реформу в Україні можна віднести до виду (г) з використанням на останньому етапі деномінації. Після введення гривні в обіг (1 вересня 1996року) відбувається поступова, не обмежена в часі нуліфікація.

Тема 6. Кредит у ринковій економіці

Кредитні відносини не виникають в процесі виробництва, вони лише опосередковують цей процес. Особливість кредитної угоди і полягає у тім, що які б не були початкові умови, заключна стадія завжди здійснюється у грошовій формі.

Виникнення та функціонування кредитних відносин полягає у необхідності забезпечення безперервності процесу виробництва.

Процес акумуляції тимчасово вільних коштів та їх перерозподіл здійснюється за допомогою кредиту. Для того, щоб виникли кредитні відносини необхідні певні економіко -- правові умови:

* природа кредитної угоди базується на тимчасовому запозиченні чужої власності і зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань ;

*учасники кредитної угоди повинні бути юридично самостійними особами;

* збігання економічних інтересів кредитора і позичальника.

Таким чином, кредит можна охарактеризувати як відносини між кредитором і позичальником з приводу поворотного руху вартості.