Гроші та кредит

Отже, кредит - це форма руху позичкового капіталу (у грошовій або товарній формі) за умов повернення та виплати відсотка.

Кредитор - це суб"єкт кредитних відносин, що надає вартість у тимчасове користування, за рахунок як власних коштів так і залучених. Метою надання кредиту є отримання прибутку у вигляді позичкового %.

Позичальник - суб"єкт кредитних відносин, що отримує позичку, та надає економічні та юридичні гарантії повернення залучених коштів.

Існує декілька форм кредитів.

1. За призначенням та характером використання залучених коштів виділяють :

* позики торгово - промисловим підприємствам;

* позики під нерухомість;

* сільськогосподарський кредит;

* кредити під цінні папери;

* міжбанківські позички;

* позички небанківським кредитно - фінансовим установам;

* позички органам влади.

2. За наявністю та характером забезпечення виділяють:

* забезпечені (ломбардні);

* незабезпечені (бланкові);

Формами забезпечення можуть бути :

* застава майна позичальника;

*гарантія або порука;

*цінні папери;

*товарні документи.

3. По строкам використання :

* термінові (надстрокові до 1 місяці, короткострокові до 1 року, середньострокові 1-3 роки, довгострокові понад З роки).

* до запитання;

* прострочені;

* відстрочені.

4. По методам надання розрізняють позички, що видаються :

* одноразовим платежем ;

* відповідно до відкритої кредитної лінії.

5. За характером і способом сплати % :

* з фіксованою % ставкою;

* з плавучою % ставкою.

Форми кредиту : Перш за все : грошова і товарна:

*банківський;

*комерційний;

*споживчий;

*ломбардний;

*іпотечний;

*міжнародний;

*лізинговий;

*державний

* лихварський;

Кредитування здійснюється відповідно до принципів терміновості і повертання, забезпеченості і цільового характеру.

В умовах ринкових відносин % виражає споживчу вартість позичкового капіталу. Тому норма % регулюється співвідношенням попиту і пропозиції на позичковий капітал. Але на величину % ставки впливають такі фактори як :

* рівень інфляції;

* строк позички;

* витрати на формування початкового капіталу;

* ризик;

* розмір позички;

* попит на позички;

* характер забезпечення;

* зміст заходу, що кредитується;

* витрати на оформлення позички;

* ставка конкуруючих банків;

* характер відносин між банком і позичальником;

* норма прибутку від інших активних операцій;

* необхідність отримання прибутку від позичкових операцій.

Одним з принципів кредитування є забезпечення зобов'язань позичальника по поверненню позички. Це може бути досягнуто за рахунок застави майна на яке позичальник відповідно до законодавства може виставляти претензії по поверненню позички, стягнення відсотків, пені.

Майно та інші форми забезпечення повинні задовольняти слідуючи вимоги:

* висока ліквідність;

* здатність до тривалого зберігання;

* стабільність цін на закладне майно;

* низькі витрати по зберіганню та реалізації застави.

Тема 7. Кредитна система

Поняття кредитної системи має подвійне пояснення. По-перше, це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональна форма); а по-друге, це сукупність кредитно-фінансових установ (інституціональна форма).

Перше поняття пов'язане з рухом позичкового капіталу у вигляді різних форм кредиту. Разом вони охоплюють всю систему кредитних відносин і методів кредитування. Ці відносини реалізуються через діяльність спеціалізованих установ, які складають кредитну систему у другому поясненні.

Сучасна кредитна система, яка є основним елементом ринку позичкових капіталів, складається з слідуючих основних ланок:

1. Центральний банк, державний та напівдержавні банки.

2. Банківський сектор: комерційні банки, ощадні, інвестиційні, спеціалізовані банки.

3. Страховий сектор: страхові компанії, пенсійні фонди.

Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи (інвестиційні, комерційні, фінансові комерційні, благодійні фонди, трастові фонди, кредитні спілки).

Така схема є типовою для більшості промислово-розвинутих країн - в основному для США, країн Західної Європи, Японії, її називають чотирьохрівневою, або трьохрівневою (якщо страховий сектор поєднується з небанківськими установами і функціонує під загальною назвою небанківської кредитно-фінансової установи).

По ступеню розвитку тих чи інших ланок окремі країни істотно відрізняються між собою. Найбільш розвинутою є кредитна система США і тому на неї були зорієнтовані всі промислово-розвинуті країни Заходу при формуванні своєї кредитної системи у післявоєнні часи.

Кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він представляє собою по-перше, систему зв'язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки; по-друге, - відносини, пов'язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кредитними інститутами в метах діючого ринку позичкового капіталу; по-третє, відносини між кредитними інститутами і іноземними клієнтами.

Кредитний механізм включає також всі аспекти позичкової, інвестиційної, засновницької, посередницької, консультативної, акумуляційної і перерозподіляючої діяльності кредитної системи в особі її установ.

Сучасна кредитна система капкраїн в післявоєнні часи зазнала серйозних структурних змін: знизилась роль банків та збільшився вплив інших кредитних фінансових установ. Це проявляється у збільшенні кількості нових кредитно-фінансових установ, та у збільшенні їх питомої ваги в сукупних активах всіх кредитно-фінансових інститутів.

Особливостями функціонування кредитної системи капіталістичних країн є: концентрація і централізація банківського капіталу;

-подальше посилення конкуренції між різними типами (видами) кредитно-фінансових установ;

-поєднання крупних кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торгівельними, транспортними корпораціями і компаніями;

-інтерналізація діяльності кредитно-фінансових інститутів і створення міжнародних банківських об'єднань і груп.

Банк в економічному розумінні - це фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх в позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами.

В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших не базових, але потрібних для грошового ринку операцій, при цьому вони не перестають бути банком, оскільки забезпечують комплекс базових операцій і називаються універсальними. Якщо банки виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, то вони називаються спеціалізованими.

Банківська система-законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Банківська система є двохрівневою. На І рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об'єднаних спільними ділами і завданнями). Такій установі надається статус центрального банку. На другому рівні банківської системи - решта банків, в Україні їх називають комерційними.

Головне призначення центрального банку -- це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль:

- емісійного банку;

- банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи;

- органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Центральний банк бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як у формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового (депозитного). Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки в обмін на їх резерви, розміщені в центральному банку. Комерційні банки постачають готівку своїм клієнтам (вкладникам) в обмін на їх депозити в банках, залишаючи у своїх касах незначну суму готівки як резерв.

Правовий статус центрального банку можна охарактеризувати таким чином: це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Для реалізації цих функцій центральний банк наділяється відповідними державно-владними цивільно-правовими повноваженнями. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлено від майна держави; центральний банк може ним розпоряджатись як власник. Він не є комерційною організацією.

Зазвичай основним правовим актом, що регламентує діяльність центрального банку, є Закон про центральний банк, де повинні бути чітко сформульовані завдання і функції центрального банку.

Центральний банк України -- Національний банк -- було
утворено у 1991 р. згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність».

Стрімкий розвиток банківської системи, необхідність посилення незалежності центрального банку країни від владних структур у проведенні монетарної політики і водночас необхідність підвищення відповідальності центрального банку за забезпечення монетарної стабільності обумовили необхідність прийняття у 1999 р. окремого Закону «Про Національний банк України». Згідно з законом Національний банк є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці -- гривні. Виконуючи своє основне завдання, Національний банк сприяє забезпеченню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, і цінової стабільності.

Основні принципи функціонування Національного банку, передбачені законом:

- принцип незалежності банку;

- принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку;

- принцип економічної самостійності банку;

- принцип централізації системи банку;

- принцип єдності системи банку;

- принцип вертикальної структури управління банком.

У світовій практиці існує два принципи побудови комерційних банків:

принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

Виходячи з досвіду західних країн, всі універсальні банки можна об'єднати в 3 групи: комерційні банки, ощадні, кооперативні. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.

КБ обслуговують насамперед підприємства та організації різних галузей народного господарства, а також фізичних осіб. Правовою формою їх організації переважно є акціонерна. Банківські акціонерні товариства можуть бути відкритого та закритого типу. Акціонерами можуть бути юридична та фізична особи. Серед юридичних осіб можуть бути приватні фірми, господарські об'єднання, державні підприємства та організації. Значна частина КБ України належить державі, а серед їх акціонерів переважають фізичні особи, зокрема працівники усіх банків.

Ощадні банки в різних країнах мають різну назву та класифікацію. В Україні мережа ощадних інститутів представлена одним банком - ВАТ. “Державний ощадний банк України”, який за кількістю філій та зайнятих працівників є найбільшим банком і займає домінуючі позиції на ринку заощаджень.

Сучасні ощадні банки виросли з ощадних кас, які з'явились в Європі ще в 18 ст., а в Америці у першій половині 19 ст. Спочатку вони були не кредитними установами, а забезпечення бідних (надавали можливість найбіднішим прошаркам населення надійно під % здійснювати заощадження). На сучасному етапі найбільш розвинутими є ощадні банки Англії та Німеччини, де вони виконують всі операції, властиві універсальним комерційним банкам.

Кредитні товариства (кооперативні банки) за характером діяльності вони подібні до ощадних банків. Це кооперативні ощадні інститути, які організовані групами приватних осіб, об'єднаних спільними економічними інтересами. Характерною ознакою кредитних товариств, як окремого виду універсальних банків є те, що вони базують свою діяльність на пайових внесках і депозитних вкладах своїх членів, яким надаються ці кошти в позички.

Спеціалізовані банки функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Види спеціалізованих банків:

· іпотечні банки - займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заставу земельних ділянок (іпотеки);

· будівельні ощадні банки - займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва, під заставу нерухомості;

· інвестиційні банки (компанії) - займаються мобілізацією довгострокового позичкового капіталу шляхом випуску власних готових зобов'язань та розміщення його в цінні папери корпорації і держави;

· банки підтримки створюються державою чи за участю держави для фінансування цільових програм, наприклад в с/г, реструктуризації промисловості, сприяння житловому будівництву.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

- пасивні операції;

- активні операції;

- послуги.

Складовою кредитної системи є небанківські кредитно-фінансові установи. Вони є фінансовими посередниками грошового ринку, які і здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові).

Нормування грошових ресурсів, небанківських кредитно-фінансових установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно скористатися, як банківськими чековими вкладами. Як правило ці кошти вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений строк. Чим довший цей строк, тим з більшими ризиками пов'язане таке розміщення і тим вищі доходи воно повинно приносити. Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних засадах та шляхом продажу посередником своїх цінних паперів (акцій, облігацій). Звідси всі ці посередники поділяються на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, тощо.

Усередині кожної з цих груп фінансові посередники класифікуються за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам понад доходи на залучені кошти. Усередині групи договірних посередників за цим критерієм можна відокремити:

- страхові компанії, пенсійні фонди;

- лізингові та факторингові компанії.

Усередині групи інвестиційних посередників за цим критерієм можна відокремити:

- інвестиційні фонди;

- фінансові компанії;

- кредитні товариства, спілки тощо.

Тема 8. Міжнародні валютні та кредитні відносини

Валюта - це грошова одиниця, яка використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» включає в себе три значення:

а) грошова одиниця будь-якої країни (українська гривня, російський рубль, ЄВРО, долар США і т.д.) та її тип (золота, срібна, паперова), тобто національна валюта;

б) грошові знаки іноземних держав, які використовуються в міжнародних розрахунках, тобто іноземна валюта;

в) міжнародні розрахункові одиниці, які отримали назву наднаціональних (колективних) валют: СДР, ЕКЮ, (з 1999р. -ЕВРО) та інші.

Економічні, політичні, культурні та інші форми зв'язків між окремими країнами породжують грошові відносини між ними, пов'язані з оплатою товарів та послуг. Ці грошові відносини між країнами і складають зміст валютних відносин.

Для забезпечення зручності розрахунків грошова одиниця національної валюти однієї країни обмінюється на певну кількість грошових одиниць валюти іншої країни. Здатність валюти однієї країни обмінюватись в певних пропорціях на валюту інших країн зветься її конвертованістю. В залежності від режиму використання валюти поділяються на:

- конвертовані, які вільно і необмежене обмінюються на інші іноземні валюти (наприклад, долар США, марка ФРН, англійський фунт стерлінгів, японська йєна і валюти інших найбільш розвинутих індустріальних країн або основних нафтоекспортерів);

- частково конвертовані валюти, які обмінюються на інші валюти не для всіх власників, або не по всіх операціях;

- неконвертовані (замкнуті) валюти, функціонуючі в межах однієї країни.

Умовою повної конвертованості валюти е створення елементів власно конвертованості - реального курсу валюти, валютного ринку, свободи експортно-імпортних операцій та використання в них національної валюти. Вільно конвертовану валюту ще називають резервною валютою, тому що в такій валюті центральні банки інших країн створюють і зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків.

У випадку часткової конвертованості розрізняють режими конвертованості для резидентів і нерезидентів, по поточних операціях і операціях, пов'язаних з рухом капіталу. В 1996р. Україна приєдналась до VIII статті Статуту МВФ, яка передбачає забезпечення конвертованості валюти по поточних операціях.

Під час встановлення пропорцій обміну валют визначається їх валютний курс. Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях другої країни. Довгий час основою валютного курсу служив так званний валютний паритет - законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами. В умовах металевого обігу це співвідношення визначалось вмістом золота або срібла в грошовій одиниці. Тому валютний паритет в часи золотого і девізного стандартів (див. тему "Грошова система") співпадав із золотим паритетом. В сучасних умовах валютний паритет встановлюється рядом країн на основі СДР. Але домінуючим є визначення валютного курсу з урахуванням купівельної спроможності валют, що спричиняє його велику рухомість.

В реальній практиці міжнародних валютних відносин в умовах паперо-грошового обігу використовуються фіксовані та гнучкі, або плаваючі, валютні курси.

1. Фіксовані курси - це система, яка передбачає наявність зареєстрованих паритетів, що лежать в основі валютних курсів і підтримуються державними валютними органами. Фіксовані курси поділяються на:

а) реально фіксовані курси, які спираються на золотий паритет;

б) договірно-фіксовані курси, що спираються на узгоджений еталон (одну чи декілька валют або на умовно встановлену «офіційну» ціну золота), за яким реєструється паритет, і узгоджений розмір граничних відхилень валютних курсів від паритетів.

2. Гнучкі курси - це система, при якій відсутні офіційні паритети. Гнучкі курси поділяються на:

а) плаваючі курси, які змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку (синонім - курси, що вільно коливаються);

б) обмежено плаваючі курси, які змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку в межах офіційно встановлених граничних співвідношень національної валюти до інших валют або «валютних кошиків». Коректується валютними інтервенціями центральних банків з метою уникнення тимчасових різких коливань.

Валютні відносини виникають на національному і міжнародному рівнях. На національно-державному вони формують національну валютну систему. Національна валютна система - це форма організації валютних відносин країни, яка визначається їх валютним законодавством. Національну валютну систему компонують такі головні елементи:

- національна грошова (валютна) одиниця;

- офіційні золото-валютні резерви;

- паритет національної валюти та механізм формування валютного (обмінного) курсу;

- умови конвертованості валюти;

- наявність чи відсутність валютних обмежень;

- порядок здійсненя зовнішньоекономічних розрахунків;

- банківські та кредитно-фінансові установи, валютні біржі.

На міжнародному рівні розрізняють світову і регіональні валютні системи.

Світова валютна система регулюється нормами національного та міжнародного права, інструментами та положеннями, що випливають із спільно розроблених і прийнятих країнами документів і угод.

- національні резервні та колективні (наднаціональні) валютні одиниці;

- склад і структура інших міжнародних платіжних активів (засобів);

- механізм валютних паритетів та обмінних (валютних) курсів;

- умови взаємної конвертації валют;

- форми міжнародних розрахунків;

- умови функціонування міжнародних валютних ринків та ринків золота;

- статус міждержавних валютно-кредитних організацій;

- інших важливих атрибутів, які відокремлюють їх в окремі ланки міжнародних валютно-кредитних відносин.

Головною ланкою міжнародних валютних систем є валюти, які виконують роль міжнародних грошей у відповідних угрупованнях країн. Такими є резервні національні та наднаціональні валюти.

Наднаціональні, або колективні валюти створюються на базі «кошика» валют тих країн, які підтримують найбільш тісні економічні стосунки внаслідок інтеграційних процесів.

Відомі європейська, арабська, центральноамериканська, латиноамериканська, азіатські, африканські наднаціональні валюти. Та найбільш міцними є СДР - валюта Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) і ЄВРО - в минулому ЕКЮ - валюта Європейського Союзу.

Світова валютна система виникла наприкінці ХІХст. на базі золотомонетного стандарту, коли роль грошей виконували золоті монети, а потім золоті зливки. Вперше валютна система капіталізму була оформлена міждержавною угодою про введення золотодевізного стандарту, яка була досягнута на Генуезській конференції у 1922р. Ця угода передбачала обмін провідних капіталістичних валют на золото відповідно фіксованим золотим паритетам. Потім валютна система отримала своє юридичне оформлення на Бреттон-Вудській конференції в 1944р. і проіснувала без істотних змін до початку 70-х років. Бреттон-Вудська система базувалась на таких принципах: використання у ролі світових грошей поряд із золотом долара США; зобов'язання казначейства США обмінювати долари центральним банкам і урядовим установам інших країн за офіційно встановленим у 1934р. співвідношенням (35 доларів за тройську унцію - 31,1г.); прирівнення валют та їх взаємний обмін на основі офіційно узгоджених країнами з МВФ валютних паритетів, виражених в золоті та доларах США; ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більше ніж на 1% в ту чи іншу сторону, тобто всі капіталістичні валюти були жорстко прив'язані до долара; якщо було необхідно, МВФ надавав окремим країнам короткострокові та середньострокові кредити на пільгових умовах для вирівнювання платіжних балансів. Бреттен-Вудська система отримала назву золото-доларового стандарту. У 1971-1973рр. США відмовились від подальшого обміну доларів на золото, була скасована офіційна доларова ціна золота і введені «плаваючі» курси провідних капіталістичних валют, які вільно коливались в залежності від співвідношення ринкового попиту і пропозиції.

В січні 1976р. тимчасовий комітет МВФ прийняв поправки до Статуту МВФ, які узаконили систему «плаваючих» валютних курсів і вступили в дію з квітня 1979р.

Нова валютна система є, по суті, багатовалютним ринковим стандартом. В той же час МВФ намагається розширити функції СДР як міжнародного ліквідного засобу.

Європейська валютна система (ЄВС) була створена у 1979р. Основною рисою цієї регіональної валютної системи був механізм ЄКЮ - спеціальної Європейської розрахункової одиниці.

На відміну від СДР, ЄКЮ застосовувалась і в приватних операціях банків і фірм. Крім того, якщо Ямайська валютна система юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала золото в ролі часткового забезпечення ЄКЮ, поєднавши 20% офіціальних золотодоларових резервів країн- членів.

Режим валютних курсів був заснований на спільному плаванні валют у визначених межах взаємних коливань курсів ("+" або "-" 2,25% від центрального курса).

Згідно Маастрихтській угоді на зміну ЄКЮ і національним валютам країн Європейського союзу прийшла єдина валюта «Євро», яка з 1 січня 1999р. почала використовуватись у безготівкових розрахунках, а з 2002р. зайняла місце готівкових грошових знаків цих країн.

Розвиток міжнародної торгівлі привів не тільки до появи валютних відносин, але й до виникнення міжнародного кредиту. В питанні про міжнародний кредит треба усвідомити, що міжнародний кредит - це рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаних з наданням товарних і валютних ресурсів.

Розвиток кредитних відносин між країнами привів до виникнення і розвитку світового ринку позичкових капіталів. Світовий ринок позичкових капіталів - це економічний механізм аккумуляції та перерозподілу позичкового капіталу у всесвітньому масштабі. Він включає:

а) ринок іноземних кредитів і позик, який охоплює міжнародні операції на національних ринках позичкових капіталів (операції з нерезидентами на національному ринку);

б) євровалютний ринок, або євроринок, на якому здійснюються безготівкові депозитно-позичкові операції в іноземних валютах за межами країн-емітентів цих валют, тобто у євровалютах. На євровалюти припадає, за деякими оцінками, 70-90% всіх міжнародних кредитних операцій.

Організаційними центрами міжнародного ринку позичкових капіталів стали світові фінансові центри, в яких зосереджені банки та інші кредитно-фінансові інститути, що здійснюють міжнародні кредитні операції, операції із золотом та іноземною валютою.

Операції світових фінансових центрів формують сектор міжнародного ринку, відносно незалежний від національних ринків. Ці центри отримали назву «офф-шор» (від англ. «off-shore» - на відстані від берега, поза територією країни).

Розрізняють інституціональну і операційну структури ринку позичкових капіталів. Інституційна структура включає офіційні інститути (центральні банки, міжнародні кредитно-фінансові організації), приватні кредитно-фінансові установи (комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди), біржі, фірми. В залежності від терміну і характеру надання позики світовий ринок позичкових капіталів розпадається на:

- світовий ринок грошей (ринок короткострокових іноземних і єврокредитів строком від 1 дня до року). На ньому переважають міжбанківські позики або міжбанківські депозити, депозитні сертифікати, векселі, банківські акцепти;

-ринок середньо - та довгострокових іноземних та єврокредитів. Кредити надають переважно банківські синдикати або консорціуми. Для надання кредитів використовуються також євроноти - цінні папери строком на 3-6 місяців з «плаваючою ставкою». Банки домовляються з фірмами-позичальниками, що на протязі 5-10 років будуть купувати у них євроноти нових випусків після погашення попередніх;

- світовий фінансовий ринок - ринок облігаційних позик, на якому надаються європозики. Європозики випускаються з допомогою великих банків, які організують з цією метою міжнародні консорціуми та синдикати з участю пенсійних фондів, страхових компаній, інвестиційних компаній.

Інструментами світового фінансового ринку є єврооблігації різного типу; звичайні (з фіксованим відсотком, або «прямі»), з «плаваючою» ставкою процента, з нульовим процентом (дисконтні), конвертовані облігації (в акції позичальника), облігації з опціоном (з правом вибору для інвестора варіанта угоди).

Серед інституціональних структур особливої уваги при вивчені теми заслуговують міжнародні кредитно-фінансові організації. До них відносяться: банк міжнародних розрахунків (БМР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ), регіональні банки розвитку на різних континентах, а також Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) та інші. Надамо характеристики деяким з них.

БМР був створений у 1930р. у Базелі, як міжнародний банк центральних банків. Функція координації центральних банків провідних розвинутих країн є для нього головною і сьогодні.

МВФ - це міжнародна валютно-кредитна організація, яка має статус спеціалізованої установи ООН. Був створений у 1944р.

Офіційними цілями є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, багатосторонні системи платежів і усунення валютних обмежень, надання країнам - членам МВФ коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів. Капітал МВФ створюється за рахунок внесків країн-членів у відповідності з встановленою квотою, величина якої залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці та міжнародній торгівлі. Кредити надаються як в межах резервної позиції країни в МВФ, так і понад неї. В другому випадку надання позики обумовлюється виконанням вимог МВФ щодо проведення стабілізаційних заходів в економіці країни. Стабілізаційні програми МВФ передбачають обмеження внутрішніх кредитів, бюджетних видатків, заробітної плати.

МБРР - спеціалізована установа ООН, яка була створена одночасно з МВФ. Офіційною метою є сприяння країнам-членам в розвитку їхньої економіки шляхом надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. При МБРР були створені:

- МАР, яка надає пільгові кредити країнам що розвиваються, на строк до 50 років із сплатою 0,75% річних;

- МФК - для надання допомоги в фінансуванні приватних підприємств, які можуть сприяти розвитку шляхом здійснення капіталовкладень. Кредити надаються на строк до 15 років в розмірі 20% вартості проекту;

- БАГІ, яке здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику в випадку експропріації, війни, громадянських заворушень і зриву контрактів.

Україна вступила до МВФ у 1992р., що дало їй можливість в тому ж році стати членом МБРР. Крім того Україна є членом Європейського банку реконструкції та розвитку. В 1993р. Україна стала країною-учасницею МФК, в 1995р. - повноправним членом БАГІ. Це дозволяє Україні користуватися пільговими кредитами та позиками для вирішення внутрішніх фінансових проблем.

4. Плани семінарських занять та тематика рефератів для студентів денної форми навчання з курсу “Гроші та кредит”

Тема 1: Сутність та функції грошей

План.

1. Походження грошей. Роль держави у cтворенні грошей.

2. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал.

3. Форми грошей та їх еволюція.

4. Вартість грошей.

5. Функції грошей.

6. Якісні властивості грошей.

7. Роль грошей у розвитку економіки.

Питання для самоконтролю

1. В чому різниця між еволюційною та раціоналістичною концепцією походження грошей?

2. Яка роль держави у формуванні феномена грошей?

3. В чому полягають недоліки бартерного обміну порівняно з грошовим?

4. Чому золото втратило грошові функції?

5. Які форми кредитних грошей ви знаєте?

6. Що таке процент і альтернативна вартість грошей?

7. Чим гроші відрізняються від звичайного товару?

8. Які функції виконують гроші?

9. Що таке масштаб цін?

10. Яка кількість грошей потрібна в обігу для забезпечення виконання грошима функції засобу обігу?

11. Платіжна криза. Що це таке?

12. Форма нагромаджень і заощаджень, їх мотиви і вплив на розвиток економіки й добробуту населення.

13. Світові гроші.

14. Роль грошей в умовах командно-адміністративної системи.

15. Роль грошей в умовах переходу до ринкової економіки.

16. Яка роль грошей у стимулюванні та регулюванні суспільного виробництва?

Тема рефератів

1. Роль грошей у перехідний період до ринкової економіки в Україні.

2. Взаємозв'язок функцій грошей та вплив на них зміни вартості грошей.

3. Демонетизація золота.

4. Ціна як грошове вираження вартості товарів.

Тема 2: Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм

План.

1. Металістична теорія грошей.

2. Номіналістична теорія грошей.

3 Класична кількісна теорія грошей.

4. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.

5. Внесок Дж. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей.

6. Сучасний монетаризм як напрямок розвитку кількісної теорії.

7. Маржиналізм.

8. Теорія раціональних очікувань.

Питання для самоконтролю.

1. Поясніть суть металістичної теорії грошей?

2. Назвіть три метаморфози металістичної теорії.

3. У чому виявляється внутрішня єдність номіналістичної теорії грошей з кількісною?

4. У чому полягає сутність кількісної теорії грошей ?

5. Які основні напрями кількісної теорії?

6. Які соціально-економічні події послугували базою для формування ідеї кількісної теорії грошей?

7. У чому полягають основні постулати класичної кількісної теорії грошей?

8. Сформулюйте "рівняння обміну". Хто являється його автором.

9. Який внесок М. І. Туган - Барановського в кількісну теорію грошей. Представником якого напряму кількісної теорії він був?

10."Кембриджське рівняння". В чому різниця від "рівняння обміну" І Фішера.

11 .Вклад Дж. Кейнса у розробку кількісної теорії грошей.

12.В чому полягає суть монетаристської версії кількісної теорії грошей?

13.В чому сутність сучасного монетаризму.

14.Що таке маржиналізм?

15.Теорія раціональних очікувань, її суть.

Теми рефератів

1. "Кон'юнктурний" варіант кількісної теорії грошей М. І. Туган -Барановського.

2. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей.

3. Вклад М. Фрідмена в розробку монетарної політики на основі неокласичного варіантна кількісної теорії.

4. Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі монетаристської теорії.

Тема 3: Грошовий оборот і грошові потоки

План.

1.Сутність та економічна основа грошового обороту.

2.Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування.

3.Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів.

4.Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база.

5.Швидкість обігу грошей.

6.Закон грошового обігу.

7.Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор.

Питання для самоконтролю.

1. Визначте сутність та основні риси грошового обороту.

2. Назвіть групи суб'єктів моделі грошового обороту.

3. Основні потоки грошей, по яких вони рухаються в процесі обороту.

4. Що таке потоки втрат і потоки ін'єкцій?

5. Які два потоки в грошовому обороті рівнозначні і повинні балансуватись ?

6. На які три сектори можна розділити грошовий оборот ?

7. Які особливості кредитного обороту.

8. Що таке грошовий агрегат. Скільки грошових агрегатів використовуються в Україні, назвіть їх.

9. Назвіть формулу визначення величини грошової бази.

10.Що таке грошова маса.

11.Чому існують два підходи до виміру маси грошей - через грошову базу і через грошові агрегати.

12. Сформулюйте сутність закону грошового обігу.

13.Коли зростання швидкості грошей розцінювати як позитивне явище, а коли як негативне.

14.Що представляє собою грошово-кредитний мультиплікатор.

Теми рефератів:

1. Сучасні засоби платежу які обслуговують грошовий оборот.

2. Основна характеристика банкнот та розмінної монети.

3. Суть та особливості використання депозитних грошей.

4. Проблема монетизації економіки України.

Тема 4. Грошовий ринок

План.

1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку.

2. Інституційна модель грошового ринку.

3. Структура грошового ринку.

4. Попит на гроші.

5. Пропозиція грошей.

6. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку.

7. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

Питання для самоконтролю.

Що таке грошовий ринок?

Яке місце займає грошовий ринок в структурі грошового обороту?

Які види банківських резервів ви знаєте.

В чому полягає роль грошового ринку в економіці?

Чим відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому і на товарному ринках.

Що є інструментом купівлі-продажу на грошовому ринку?

Які види інструментів використовуються на грошовому ринку?

Що таке боргові і не боргові інструменти грошового ринку?

Чим відрізняється ціна на грошовому ринку від ціни на товарному?

Поясніть, у чому полягає різниця між грошовим ринком, ринком грошей та ринком капіталів.

Хто є суб'єктами грошового ринку?

Назвіть основні групи фінансових посередників.

Які два сектори грошового ринку виділяють?

Чим характерні потоки грошей у секторах прямого і опосередкованого фінансування.

Що таке попит на гроші?

Що таке альтернативні грошам дохідні активи.

Як пов'язаний попит на гроші зі швидкістю обігу грошей?

Які три мотиви накопичення грошей визначаються в економічній літературі?

Які чинники впливають на попит на гроші?

Накресліть графік кривої попиту на гроші в системі координат та її зміщення у випадку збільшення обсягу номінального валового продукту.

У чому полягає сутність пропозиції грошей?

Як впливає грошова емісія банків на пропозицію грошей?

Сформулюйте зв'язок між інвестиціями та заощадженнями.

Теми рефератів

1. Сучасний стан та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.

2. Фінансові посередники на грошовому ринку.

3. Інвестиційний ринок в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення

Тема 5: Грошова система

План.

Суть, призначення та структура грошової системи.

Види грошових систем та їх еволюція.

Державне регулювання грошового обороту та місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти.

Сутність види та закономірності розвитку інфляції.

Причини інфляції.

Економічні та соціальні наслідки інфляції.

Державне регулювання інфляції.

Сутність та види грошових реформ

Питання для самоконтролю.

1. Що таке грошова система.

2. Чому грошова система визначається загальнодержавними законами.

3. Які складові елемента грошової системи, її визначення?

4. Які типи грошових систем ви знаєте?

5. Які існують форми металевих грошових систем?

6. Про що йдеться у законі Коперника-Грешема.

7. Що таке біметалізм і монометалізм, золотомонетний стандарт.

8. Назвіть основні системи забезпечення банкнотної емісії за умов золотомонетного стандарту.

9. Охарактеризуйте паперово-грошову систему

10. Які види золотомонетного стандарту ви знаєте?

11. Дайте характеристику грошової системи ринкового типу. Чим вона відрізняється від грошової системи неринкового типу.

12. Які ви знаєте методи регулювання грошового обігу.

13.Як запроваджувалася в оборот нова національна валюта України?

14. Що таке інфляція, які форми її прояву?

15. Охарактеризуйте типи інфляції.

16. Чим характеризується державне регулювання інфляції?

17. Що таке грошова реформа, які її види.

Теми рефератів.

Створення і розвиток грошової системи в Україні.

Сучасна грошово-кредитна політика в Україні.

Особливості інфляційних процесів в Україні

Особливості проведення грошової реформи в Україні (1992 -1996).

Монетизація бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.

Тема 6: Кредит у ринковій економіці

План.

1. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту.

2. Сутність кредиту.

3. Стадії та закономірності руху кредиту.

4. Форми, види та функції кредиту.

5. Характеристика основних видів кредиту.

6. Економічні межі кредиту. Взаємозв'язок кредиту і грошей.

7. Позичковий процент.

8. Принципи кредитування.

9. Забезпечення зобов'язань позичальника перед банком.

Роль кредиту в розвитку економіки.

Питання до самоконтролю.

1. Чим викликана необхідність у кредиті.

2. Які є методи перерозподілу коштів, в чому їх відмінність.

3. Як відбувалась еволюція кредитних відносин.

4. Поясніть сутність кредиту.

5. У чому полягають розбіжності у трактуванні форми і видів кредиту?

6. Які форми кредиту можна виділити і чому?

7. Які види кредиту існують?

8. За якими критеріями виділяються види кредиту?

9. Які функції кредиту ви знаєте.

10.Охарактеризуйте основні види кредиту.

11 .Як класифікується банківський кредит?

12.У чому полягає призначення меж кредиту і чим вони

визначаються?

13.Чому процент є економічною категорією?

14.Які фактори впливають на зміну процентної ставки?

15.Назвіть принципи кредитування. Охарактеризуйте їх.

16.Як здійснюється забезпечення зобов'язань позичальника перед банком.

17.Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

18.Якими рисами характеризується розвиток кредиту в період переходу України до ринкових відносин?

Теми рефератів.

1. Розвиток кредитних відносин в перехідній економіці України.

2. Міжнародний кредит та його значення для України.

3. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові установи (МВФ, ЄБРР, МБР).

Тематика, вимоги до виконання та критерії оцінювання контрольної роботи для студентів заочної форми навчання

Для студентів заочної форми навчання контрольна робота є однією із форм перевірки якості засвоєння знань, яка передбачає самостійність, повноту, глибину і правильність відповіді на поставлене питання.

Контрольна робота виконується студентом згідно з темами, передбаченими робочою програмою, проробляється викладачем та затверджується кафедрою. Контрольна робота спрямована на поглиблення знань студентів і являється засобом самоконтролю. Виконуючи контрольну роботу студент розвиває навички роботи з науковою літературою, здібності узагальнення матеріалів на основі вивчення різних джерел, уміння чітко викладати свої думки у письмовій формі, набуває навичок до виконання дипломної роботи.

Контрольна робота має бути виконана в письмовій або друкованій формі. Контрольна робота повинна складатись із змісту, основної частини (з посиланням на літературні джерела), переліку використаної літератури, номеру варіанту, дати виконання та підпису студента. Контрольна робота здається студентом завчасно до початку сесії та оцінюється “зараховано” чи “не зараховано”.

Оцінку “зараховано” студент отримує у разі повного, чіткого та точного висвітлення поставлених питань, використання різноманітних джерел.

Оцінку “не зараховано” студент отримує у разі не повного, не правильного висвітлення поставлених питань, використання обмеженої кількості літературних джерел, відсутності змісту або переліку використаної літератури, не відповідного оформлення роботи.

Перелік тем контрольних робіт для студентів заочної форми навчання економічних спеціальностей(перший семестр вивчення курсу)

Сутність грошей та їх еволюція .

Функції грошей.

3. Грошовий оборот і його моделі.

4. Структура грошового обороту.

5. Маса грошей ,що знаходиться в обігу.

6. Сутність грошової системи та її елементи.

7.Сутність грошової системи та її типи.

8. Державне регулювання грошового обігу.

9. Становлення грошової системи на Україні.

10. Сутність інфляції і її типи.

11. Причини інфляції.

12. Соціально-економічні наслідки інфляції.

13.Методи державного впливу на інформацію.

14. Грошові реформи їх види та типи.

15. Особливості інфляційних процесів на України.

16. Особливості проведення грошових реформ на Україні.

17. Сутність і економічна основа кредиту.

18. Принципи та функції кредиту.

19. Форми та види кредиту.

20. Поняття кредитної системи та їх структура.

21. Механізм функціонування кредитної системи.

22. Банківська система та її функції.

23. ЦБ: походження та форми організації.

24. Операції ЦБ.

25. Побудова і розвиток НБУ.

26. Походження банків другого рівня та їх види.

27. Функції банків другого рівня.

28. Операції банків другого рівня.

29. Структура ресурсів кошту банків.

30. Особливості діяльності комерційних банків на Україні.

Перелік тем контрольних робіт для студентів спеціальності ”Фінанси” (другий семестр вивченя курсу )

Металістична теорія грошей .

Націоналістична теорія грошей.

Кількісна теорія грошей.

Теорія грошей класичної школи політекономії.

Маржиналізм.

Кейнсіанство.

Сучасний монетаризм.

Теорія раціональних очікувань.

Суть грошового ринку та його модель.

Структура грошового ринку.

Рівновага на грошовому ринку і процент рівноваги.

Попит та пропозиція грошей.

Розвиток спеціальних небанківських інститутів та їх роль в накопичені капіталу.

Комісійні фонди.

Інвестиційні компанії.

Позиково-ощадні асоціації.

Фінансові компанії.

Благодійні фонди.

19.Кредитні союзи.

20.страхові компанії.

6. Орієнтовані контрольні питання з курсу "Гроші та кредит".

1.Походження грошей. Роль держави в утворення грошей.

2.Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал.

3.Форма грошей та їх еволюція.

4.Вартість грошей.

5.Функції грошей.

6.Металістична теорія грошей.

7.Номіналістична теорія грошей.

8.Класична кількісна теорія грошей.

9.Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.

10.Внесок Дж. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей. ,

11.Сучасний монетаризм як напрямок розвитку кількісної теорії.

12.Маржиналізм.

13.Теорія раціональних очікувань.

14.Сутність та економічна основа грошового обороту.

15.Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування.

16.Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів.

17.Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база.

18.Швидкість обігу грошей.

19.Закон грошового обігу.

20.Механізм зміни маси грошей в обороті.

21.Грошово-кредитний мультиплікатор.

22.Сутність та особливості функціонування грошового ринку.

23.Інституційна модель грошового ринку.

24.Структура грошового ринку.

25.Попит та гроші.

26.Пропозиція грошей.

27.Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку.

28.Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

29.Суть призначення та структура грошової системи.

30.Види грошових систем та їх еволюція.

31.Державне регулювання грошового обороту та місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

32.Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти.

33.Сутність, види та закономірності розвитку інфляції.

34.Причини інфляції.

35.Економічні та соціальні наслідки інфляції.

36.Державне регулювання інфляції.

37.Сутність та види грошових реформ.

38.Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту.

39.Сутність кредиту.

40.Стадії та закономірності курсу кредиту.

41.Форми, види та функції кредиту.

42.Характеристика основних видів кредиту.

43.Економічні межі кредиту. Взаємозв'язок кредиту і грошей.

44.Позичковий процент.

45.Принципи кредитування.

46.Забезпечення зобов'язань позичальника перед банком.

47.Роль кредиту в розвитку економіки.

48.Поняття кредитної системи та її структура.

49.Особливості розвитку кредитних систем в різних країнах.

50.Механізм функціонування кредитної системи.

51.Банківська система: сутність, принципи побудови та функції.

52.Центральний банк: походження і форма організації.

53.Функції центральних банків.

54.Походження банків другого рівня та їх види.

55.Пасивні операції банків.

56.Активні операції банків.

57.Розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

Банківські послуги.

Небанківські кредитно-фінансові установи.

60.Сутність валюти та валютних відносин.

61.Конвертованість валюти.

62.Валютний ринок.

63.Види операцій на валютному ринку.

64.Валютний курс.

65.Валютні системи та валютна політика.

66.Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання.

67.Світова та міжнародні валютні системи.

68.Міжнародні ринки грошей та капіталів.

69.Міжнародні валютно-кредитні установи. (МВФ, ЄБРР, МБРР, БМР)

7. Термінологічний словник

Актив банку - частина бухгалтерського балансу (ліва сторона), яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.

Активи високоліквідні - кошти та активи, які можуть бути легко трансформовані у наявні кошти.

Активи робочі банку - кошти на коррахунку в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити, інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку - фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку, до активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладання коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями, та інші банківські операції.

Акціонерний капітал банку - сплачена частка основного капіталу, вкладеного в банк у обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у вигляді дивідендів. Основними формами акціонерного капіталу в порядку черговості у пред'явлення вимоги на прибуток, що розподіляється, є привілейовані та прості акції.

Балансовий прибуток банку - загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Укладається з прибутку від операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних операцій.

Банк - кредитна установа, яка мобілізує кошти надає їх у позичку, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.

Банківський кредит - вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Банківська ліквідність - здатність банку забезпечити своєчасне використання своїх грошових зобов'язань.

Банківська операція - діяльність банку пов'язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні виключно визначене законодавством.

Банківський процент - процент, установлений як плата за здійснювані банком операції.

Банківські ресурси - сукупність коштів, які знаходяться в розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Бартер - обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монета - розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

Бланковий кредит - вид кредиту, що надається без забезпечення - лише під зобов'язання повернути кредит. Надається, як правило, надійним позичальникам.

Валюта - грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок - сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Валютні відносини - відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Валютні обмеження - законодавче визнані обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб'єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

Великий кредит - сукупний розмір позик, що є у комерційного банку стосовно одного позичальника, який перевищує 10% власних коштів банку.

Вкладення капіталу - продаж компанією своїх акцій певній групі юридичних і фізичних осіб.

Власні кошти банку - сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Готові гроші - виготовлення з паперу або з іншого малоцінного матеріалу знаки вартості.

Гривня - грошова одиниця незалежної держави Україна. "Гривня" як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча - прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї ("загривку"). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталась в ролі грошей, стало основою найменування грошової одиниці "рубль".

Гроші - специфічний товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.

Грошові агрегати - показники грошової маси в обігу від вузького Мо до широкого М3.Показники грошової маси, в яких зібрана певна її частина, наприклад Мо - маса готівкових грошей в обігу.

Грошова база(гроші підвищеної сили) - гроші емітовані центральним банком у вигляді готівки або записів по рахунках, що являють собою зобов'язання центрального банку проти внутрішніх та закордонних активів.

Грошова інфляція - теорія, згідно з якою інфляція пов'язана з розширенням грошової маси в обігу.

Грошовий мультиплікатор - це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий оборот - сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.