Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Стрімкий розвиток ринкових відносин в Україні, широкий вибір напрямів і форм здійснення фінансово-господарської діяльності, збільшення відчутності впливу зовнішніх чинників з урахуванням незмінності інтеграції у світову економіку обумовили підвищений рівень відповідальності за забезпечення стійкого фінансування підприємства.

Невизначеність і мінливість внутрішнього та зовнішнього середовища, обмеженість ресурсів і капіталу, збільшення частоти та обсягів витрат при здійснені господарської діяльності вимагають теоретичного розгляду питань ризику, менеджменту ризику, забезпечення достатнього рівня ризикостійкості підприємства. Багатогранність форм прояву ризику, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності відсутність універсальних засобів мінімізації ризику та витрат - це чинники, які підвищують актуальність і практичний інтерес до обраної теми курсової роботи.

Об'єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує внаслідок притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання і прийняття управлінських рішень. Метою курсової роботи є вивчення природи ризиків та шляхи їх уникнення, а також розробка рекомендацій щодо поліпшення системи фінансового менеджменту досліджуваного підприємства за рахунок зменшення впливу фінансових ризиків.

Основними завданнями курсової роботи є:

1) розглянути сутність та класифікацію ризиків ;

2) виділення особливостей фінансових та економічних ризиків, визначення їх роль в підвищенні ефективності діяльності підприємства;

3) виділення методів та принципів управління фінансовими ризиками; ризик фінансовий

4) проведення аналізу та оцінки ризиків фінансової діяльності об'єкта дослідження;

5) надання рекомендацій щодо мінімізацію впливу ризиків на фінансово- господарську діяльність об'єкта дослідження.

Теоретичною і методологічною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань господарської діяльності суб'єктів господарювання, статистичні дані, наукові роботи. Значний внесок у створення і розвиток ризик-менеджменту зробили такі науковці як Д. Бернуллі, Єндовицький Д. А. [11], Найт Ф. Х. [25], Євдокимов Ф. І. [10] та інші. Соціально-економічну специфіку цього процесу в Україні досліджують Вітлінський В. В. [4] , Коломієць Г.М. [20], Грачова М.В. [8], Макаревич Л, Карпунцов М. В [14] Устенко Л. О. [30] та інші.Вивчення вищепереліченої літератури показало, що існує безліч видань на тему управління ризиком, які відрізняються один від одного комплексністю питань, що розглядаються, спектром поставлених завдань, методологічною основою та інструментарієм роботи.

Об'єктом дослідження виступають ризики підприємницької діяльності.

Предметом дослідження є організаційно - методичне забезпечення впровадження ризик-менеджменту та методів зменшення ризиків на підприємстві, а також застосування діалектичного методу пізнання економічних явищ у їх взаєморозвитку, загальна теорія процесів, теоретико-емпіричного дослідження, економіко-статистичні та математичні методи для повного розкриття данної теми.

1. Теоретичні основи аналізу ризиків фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання

1.1 Економічна природа ризиків та їх класифікація

Ризик - невід'ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості, що воно найефективніше.

Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику, але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими, тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того, що навіть ідеальні, з першого погляду, рішення приводять до збитків [28].

Категорія ризику має складний системний характер, виражаючи одночасно кількісні та якісні поняття, причому якісна оцінка ( внаслідок того, що ризик - ймовірнісна категорія) прийнято характеризувати величиною певного рівня витрат і в цьому контексті він є небезпекою. Таким чином, характеристику ризику можна звести до наступних позицій [22]:

1) ризик як невизначеність;

2) ризик як небезпека;

3) ризик як збитки ( прибутки);

4) ризик як можливість або ймовірність;

5) ризик як подія, викликана діяльністю поведінкою.

Вважають, що термін "ризик" - грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa - "стрімчак, скеля" і пов'язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя. У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну (рис. 1.1) [6].

Рис. 1.1 Сутнісна характеристика теорій ризику

Істотний недолік класичної теорії, на думку її критиків, полягає в обмеженості розуміння сутності ризику та його економічного змісту. Відповідно до положень даної теорії ризик є чинником формування лише частини прибутку. Противники неокласичної теорії ризику наголошують на тому, що вона не враховує фактора задоволення від ризику, згідно з яким підприємець може піти на великий ризик . Не зважаючи на те, що питання ризику вивчається вже на протязі досить значного проміжку часу, серед науковців й досі немає єдиної думки щодо визначення ризику. Одним з найпоширеніших визначень ризику є можливість небезпеки, невдачі та понесення втрат. В економічній літературі найчастіше зустрічаються наступні трактування ризику:

1) ймовірність підприємства зазнати збитків в результаті здійснення підприємницької діяльності [1]; 2) діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість якісно і кількісно оцінити ймовірність досягнення передбаченого результату, відхилення від мети [ 9];

3) об'єктивно-суб'єктивна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості, конфліктності в ситуації неминучого вибору і яка відображає ступінь досягнення суб'єктом очікуваного результату [18];

4) породжувана невизначеністю проявів агресивних факторів зовнішніх і внутрішніх середовищ можливість відхилення реального перебігу керованого (спостережуваного) процесу від гаданого сценарію і в підсумку від очікуваного результату [32].

Таким чином, ми можемо підвести певний підсумок під поняттям «ризики», сказавши, що ризик - це можливість втрати частини активів, недоотримання або неотримання прибутку в результаті впливу несприятливих факторів під час проведення господарської діяльності.

Дослідження сутності категорії ризику полегшує функціональний підхід. Визначення функцій ризику дає певну базу щодо конструювання рішень щодо їх запобігання. Структурування функцій ризиків дає підстави щодо виділення чотирьох їх груп, що представлені на рисунку 1.2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2 Функції ризиків

Регулятивна функція проявляється у конструктивному і деструктивному плані. З одного боку,ризик виконує роль каталізатора, оскільки йому властива активність, націленість на майбутнє, пошук рішення і в цьому відношенні - націленість на інноваційний розвиток. Однак прийняття рішень з невиправданим ризиком призводить до волюнтаризму, авантюризму, тобто ризик стає дестабілізуючим фактором і виконує деструктивну функцію.Захисну функцію прийнято розглядати з історико - генетичного погляду - люди завжди шукали засоби та форми захисту від небажаних наслідків - і соціально-правового як забезпечення права новатора на ризик. Це право є необхідною і обов'язковою умовою інноваційності економічного розвитку.

Аналітична функція важлива, оскільки ризик передбачає необхідність вибору одного із варіантів рішення. Також важливим є виділення компенсаційної та соціально-економічної функції ризику, компенсаційна може забезпечувати компенсуючий успіх (позитивну компенсацію) - додаткову в порівнянні з плановим прибутком у разі сприятливої реалізації наданого шансу.

Є багато класифікацій ризику. Для прикладу можна привести класифікацію І. Шумпетера [9], який ділить ризики на два види: ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва, небезпекою втрати благ, породжена стихійними лихами та ризик, зв'язаний з відсутністю комерційного успіху.

Аналіз літературних джерел сучасних вчених дозволяє класифікувати ризики, в залежності від причини виникнення, a саме: [2,3]

1) ризик, пов'язаний з господарською діяльністю;

2) ризик, пов'язаний з підприємцем;

3) ризик, пов'язаний з відсутністю або незначною кількістю інформації про стан зовнішнього середовища.

Крім цього, ризики поділяють за сферою виникнення:

1) зовнішні - зв'язані з чинниками, які безпосередньо не стосуються діяльності фірми;

2) внутрішні - зв'язані з чинниками, які мають пряме відношення до діяльності фірми.

За тривалістю в часі розрізняють короткочасні та постійні ризики.

Залежно від ступені обачливості ризики класифікують на допустимий критичний або катастрофічний.

Існує багато класифікацій ризиків фінансово-господарської діяльності, але в цій роброті була зроблена спроба узагальнити і упорядкувати всі існуючі підходи до побудови класифікаційної схеми ризиків,яка наведена нижче в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Класифікація ризиків у фінансово-господарській діяльності

Критерії	Види ризиків	Фактори формування
Підконтрольність підприємству	Системний ризик	Ризик, що визначається зовнішніми, незалежними від підприємства факторами
	Несистемний ризик	Ризик, величина якого визначається факторами, що є специфічними для даного підприємства
Позиціювання у ринковому середовищу (детальна локалізація ризиків)	Операційний ризик	Розміщення активів підприємства та їх структура
	Кредитний (процентний) ризик Ринковий ризик	Структура формування пасивів підприємства
		Зміна ринкової позиції підприємства
	Діловий ризик	Організація виробничого процесу (зміна обсягів виробництва або операційної мережі)
Форма ведення підприємством фінансово-господарської діяльності	Діловий (операційний) ризик	Коливання абсолютної величини чистого доходу та руху грошових коштів
	Фінансовий ризик	Неспроможність підприємства обслуговувати власні зобов'язання перед третіми особами та ймовірність оголошення підприємства банкрутом
	Валютний ризик	Притаманний підприємствам, що ведуть діяльність закордоном та у своїх розрахунках використовують принаймні дві валюти
	Політичний ризик	Притаманний підприємствам, що ведуть свою фінансово-господарську діяльність у кількох країнах, і формується внаслідок відмінностей та зміни політичного клімату ведення підприємницької діяльності
Джерело формування портфельного ризику	Систематичний ризик	Частина ризику,що формується під дією виключно загальноринкових факторів
	Активний ризик	Частина ризику, що не може бути пояснена за рахунок загальноринкових факторів

Слід зазначити, що Міністерство економіки України характеризує сьогоденну ситуацію в країні як таку, що високотехнологічні галузі, які є основними для інноваційного розвитку, являються малопривабливими для інвестування [26].

Ризик, пов'язаний з будь-якими управлінськими фінансовими рішеннями, зводиться, переважно, до кількісної оцінки впливу невизначеності на фінансування суб'єкта господарювання - покриття його потреби у капіталі. Такий підхід дає змогу говорити, що сукупність операційних, інвестиційних та фінансових ризиків з достатнім рівнем достовірності можна звести до системи фінансових ризиків як невизначеності щодо забезпечення адекватності активів підприємства його зобов'язанням перед власниками та кредиторами [24]. Це дає можливість у певний спосіб спростити процес прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємства, оскільки їх доцільно виражати в вартісному еквіваленті.

Ризиків, що існують в господарській діяльності безліч. Всі вони є вагомим фактором при виборі рішення. Вони (фінансові ризики) виявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов'язані з формуванням його доходів і характеризується можливими економічними втратами в процесі здійснення його фінансової діяльності.

Причини можливих негативних фінансових результатів діяльності підприємства виникають на трьох рівнях - операційному, інвестиційному та фінансовому. У цих сферах виявляються відповідно операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Рівень сукупного ризику підприємства знаходиться під впливом багатьох факторів (рисунок 1.3) [32].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Фактори, що впливають на рівень сукупного ризику

Операційні ризики формуються як наслідок прийнятих управлінських рішень, пов'язаних зі здійсненням основної діяльності, у тому числі господарських операцій у виробничій сфері, у постачанні сировини, збуті готової продукції, розміщення активів. Сукупність управлінських рішень щодо покриття потреби підприємства у капіталі для фінансуванні операційної та інвестиційної діяльності та формування структури капіталу підприємства пов'язана із формуванням фінансових ризиків, які характеризуються ймовірністю виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходів, капіталу чи ліквідності. Фінансові ризики мають об'єктивну природу через невизначеність зовнішнього середовища по відношенню до підприємства. Зовнішнє середовище містить в собі об'єктивні економічні, соціальні і політичні умови, за наявності яких підприємство здійснює свою діяльність і до динаміки змін яких воно змушене пристосовуись. Причин виникнення фінансових ризиків дуже багато.

Першопричини виникнення фінансових ризиків знаходяться у площині структури капіталу, адже вони зумовлені нераціональним співвідношенням власних і позикових коштів. Велика частка позикових коштів у капіталі підприємства нерідко знижує їх ефективність. Це пов'язано зі значними витратами на обслуговування кредитів, які можуть перекрити вигоди від їх залучення. Такі ризики іноді називають ризиками структури капіталу: при незадовільній структурі капіталу виникає ризик того, що підприємство залучатиме кошти за ризиковою ставкою і врешті-решт стане неплатоспроможним і, як результат, збанкрутує [22].

Фінансові ризики підприємства надзвичайно різноманітні і щоб ефективно управляти ними, їх класифікують за певними ознаками (Додаток А).

Відповідно до наведеної класифікації, ризик зниження фінансової стійкості підприємства генерується недосконалістю структури капіталу (надмірна частка використовуваних позикових коштів), що породжує незбалансованість позитивного та від'ємного грошових потоків підприємства за обсягами. Група інших фінансових ризиків досить широка, але за імовірністю виникнення або рівнем фінансових втрат вона не дуже значима для підприємств, як попередні. До них відносяться "форс-мажорні ризики", які можуть привести не тільки до втрати передбачуваного доходу, але і частини активів підприємства (основних засобів, запасів ТМЦ); ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій (пов'язаний з невдалим вибором обслуговуючого комерційного банку); емісійний ризик та інші. Відносно сучасного фінансово-економічного стану українських підприємств, то він є непростим за умов економічної кризи та інфляції в країні, і, звичайно, ризиків в даний час існує дуже багато. Тим не менше, самі підприємства за опитуванням оцінюють свій стан більш позитивно, якщо порівнювати І та ІІ квартали 2011 року, за винятком респондентів підприємств по виробництву та розподілу електроенергії, газу та води, що оцінюють власний фінансово-економічний стан негативно четвертий квартал поспіль. За оцінками респондентів, перша трійка факторів, які найбільше стримують зростання прибутку підприємств є незмінною порівняно з попередніми кварталами, хоча частка респондентів, які зазначають їх - зменшилась. Найбільш вагомими факторами, що стримують зростання прибутку залишились фактори, за результатами опитування, зображені на рисунку 1.5 [31].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5 Фактори, що найсуттєвіше впливають на зростання прибутку

Проблема ризику особливої уваги потребує в останній час - час світової кризи. Нажаль, не можливо обійтися без ризику, не можливо не рахуватися з невизначеністю, але можливо і необхідно передбачити його, спробувати нейтралізувати негативні наслідки його прояву, чи зменшити їх, а найголовніше- засвоїти урок і не повторювати помилок, які мали місце.

Тому виникає об'єктивна необхідність у кількісній оцінці величини ризику і пов'язаних з ним втрат, оцінці частки кожного з факторів ризику в загальній сумі втрат.

Для виживання за цих складних умов підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення, але вони підвищує ступінь економічного ризику. При означених обставинах підприємствам потрібно не уникати ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Основна мета управління ризиками - їх мінімізація з метою уникнення або часткового зменшення можливих фінансових втрат від дії ризиків.

1.2 Методи та принципи управління фінансовими ризиками

Україна довгий час входила до складу СРСР і такого поняття як ризик в ній не існувало, так як це було явищем капіталістичного господарства. Тому ризикам приділялась недостатня увага і недооцінювалося їх значення для господарської діяльності. З прийняттям незалежності, Україна стала проводити економічні реформи, які привернули увагу суб'єків підприємницької діяльності до результатів їхньої діяльності, а отже і до ризиків та їх управлінням.

Ризик-менеджмент - центральна частина стратегічного фінансового управління організацією. Це процес, який представляє собою постійний процес, який аналізує розвиток підприємства в русі, а саме: минуле, теперішнє та майбутнє підприємства в цілому. Передбачає і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов'язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням. Він повинен бути інтегрований в загальну культуру організації, прийнятий і схвалений керівництвом, а потім донесений до кожного співробітника організації як загальна програма розвитку з встановленням конкретних задач на місцях. Призначення ризик-менеджменту - виявляти можливі ризики і попереджувати їх, а не займатися їх наслідками.Він представляє собою сукупність методологій і процесів, використання яких є важливим саме для досягнення стратегічних цілей організації, але не для визначення стратегії розвитку[17].

Управління фінансовими ризиками підприємства ґрунтується на певних принципах, основними з яких є:

1) усвідомлення прийняття ризиків. Фінансовий менеджер повинен усвідомлено йти на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний дохід від здійснення фінансової операції. Звичайно, після оцінки рівня ризику окремих операцій можна застосувати тактику “уникнення ризику”, але повністю виключити ризик з діяльності підприємства неможливо.

2) Керованість прийнятими ризиками. До складу портфеля фінансових ризиків повинні включатися переважно ті з них, що піддаються нейтралізації в процесі управління. А ті ризики, що не підлягають управлінню, наприклад, ризики форс-мажорної групи, можна лише передати страховику.

3) Незалежність управління окремими ризиками. Ризики є незалежними один від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не обов'язково збільшить ймовірність настання ризикового випадку по іншим фінансовим ризикам, тобто фінансові втрати по різним видам ризиків є незалежними один від одного і в процесі управління ними вони повинні нейтралізуватися індивідуально.

4) Порівнянність рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості фінансових операцій. Підприємство повинно приймати в процесі здійснення фінансової діяльності лише ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня прибутковості по шкалі "прибутковість - ризик".

5) Економічність управління ризиками. Витрати підприємства на нейтралізацію відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати суму можливих фінансових збитків по ньому навіть при максимальній ймовірності настання ризикового випадку.

6) Врахування фактору часу в управлінні ризиками. Чим довший період здійснення фінансових операцій, тим менша можливість забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків.

7) Врахування стратегії підприємства в процесі управління ризиками. Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних принципах, критеріях і підходах, що відповідають обраній підприємством стратегії розвитку .

Як видно з наведеної схеми, суб'єктами управління в ризик-менеджменті виступають фінансові менеджери з ризику, функціональні обов'язки яких полягають: 1) в обґрунтуванні доцільності інвестицій у ризикові об'єкти та розробці програми ризикової інвестиційної діяльності; 2) виборі способів уникнення ризиків та методів його зниження;

3) організації страхування ризиків; 4) організації системи фінансових відносин: між страховиками і страхувальниками; між позичальниками і кредиторами; між контрагентами.

Функція мотивації пов'язана зі стимулюванням зацікавленості фінансових менеджерів у здійсненні фінансового моніторингу за рівнем ризикованості окремих операцій і виробленні ефективного механізму реагування на небажані тенденції економічного розвитку з метою мінімізації фінансових втрат.

Контрольна функція ризик-менеджменту передбачає перевірку організації роботи зі зменшення ризиків, оцінку ефективності здійснених заходів з нейтралізації ризиків, оперативне втручання у хід фінансово-господарських процесів для своєчасного запобігання ризиковим подіям. Політика управління фінансовими ризиками є складовою загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці системи заходів з виявлення, оцінювання, попередження фінансових ризиків та компенсації понесених втрат. Послідовність розробки політики управління ризиками відображено на рис. 1.7. За допомогою методів системи ризик-менеджменту та її інструментарію стала можливою мінімізація ризиків [21].



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.7 Етапи розробки управління ризиками

На думку авторів, ризик-менеджмент слід застосовувати інтегровано з загальним управлінням компанією, оскільки управління ризиками має охоплювати внутрішні і зовнішні ризики, які впливають на діяльність організації. Тому, сам процес управління ними,потребує комплексного підходу.

Найпоширенішими методами ризик-менеджменту є наступні:

1) страхування;

2) самострахування;

3) уникнення ризиків або відмова від них;

4) зменшення розміру збитків.

Згідно діючого законодавства України, страхування є видом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) [7].

Страхування ризиків підприємницької діяльності є найбільш прозорим та неконкретним на вітчизняному страховому ринку. В підприємницькій діяльності вважається доцільним страхувати такі види ризиків:

1) вірогідність втрати через настання стихійного лиха;

2) вірогідність втрати через автомобільні аварії;

3) вірогідність втрати через псування продукції під час транспортування;

4) вірогідність втрати через помилки працівників підприємства;

5) вірогідність втрати через припинення діяльності підприємства;

6) вірогідність втрати через невиконання обов'язків субпідрядників;

7) вірогідність втрати через захворювання, нещасний випадок або смерть виконавця.

Самострахування є системою заходів, направлених на внутрішнє страхування ризиків для забезпечення усунення їхніх негативних наслідків у процесі розвитку організації. Перевагою самострахування є те, що у такий спосіб підприємство заощаджує кошти, які могли б бути витраченими на придбання страхового полісу.

Уникнення ризику означає свідоме ухилення від ризикогенної ситуації. Це найефективніший і одночасно найскладніший метод. Уникнення ризику можливе лише за наявності інших варіантів рішення, які є менш ризиковими.

Зменшення розміру збитків означає відмову від цілей соціально-економічного розвитку на користь зменшення збитків від ризику. Даний метод доцільно застосовувати, коли прогнозований розмір збитків є значним і може негативно вплинути на фінансовий стан компанії [12].

В сучасних умовах конкурентної боротьби ризикованість посилюється ще більше, оскільки підприємствам потрібно якнайкращим чином задовольнити потреби споживачів і при цьому максимізувати свій прибуток і мінімізувати витрати, чинниками яких виступають фактори, наведені на рисунку 1.8.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.8 Чинники впливу на ризик-менеджменту

Аналіз впливу зазначених чинників дозволяє зробити висновок, що деякі з них не мають позитивного впливу на розвиток ризик-менеджменту українських підприємств. В першу чергу, слід звернути увагу на те, що в Україні відсутній стандарт з управління підприємницькими ризиками. По-друге, спостерігається низький рівень культури управління ризиками в підприємництві. Наступним компонентом стану ризик-менеджменту є слабо розвинена інфраструктура ризик менеджменту. Зрештою, четвертою проблемою є гіпертрофованість політичних і техногенних ризиків.

Кількісні методи оцінювання імовірності можливих фінансових втрат є важливою складовою інструментарію обґрунтування фінансових рішень в умовах ризику. Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність настання втрат, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, нео бхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії і ймовірність самих наслідків [15].

У статистичному аналізі величина (або рівень) ризику вимірюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дисперсією) і коливанням, змінністю (варіацією можливого результату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній результат. Варіація показує міру або ступінь відхилення від фактичної середньої величини. Дисперсія при оцінці фінансового ризику підприємства являє собою середньозважену величину з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикованих вкладень від середніх очікуваних:

(1.1)

де уІ -- дисперсія; х -- очікуване значення для кожного випадку вкладення фінансових ресурсів;

х? -- середнє очікуване значення;

n -- кількість вкладень фінансових ресурсів (частота).

Середнє очікуване значення вимірює результат, якого ми очікуємо в середньому. Середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дає змоги прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти змінність показників, тобто визначити міру змінності можливого результату. Змінність можливого результату -- це ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною і вказується у тих же одиницях, у яких вимірюється варіаційна ознака. Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є мірами абсолютної змінності.

Для аналізу використовується коефіцієнт варіації. Він являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного і показує ступінь відхилення отриманих значень Коефіцієнт варіації -- відносна величина, він відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації є можливість порівнювати навіть змінність ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації обчислюється [23]:

(1.2)

де v -- коефіцієнт варіації;

у -- середнє квадратичне відхилення;

х -- середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100 %. Чим вищий цей коефіцієнт, тим сильніші коливання. Встановленою є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 % -- слабкі коливання фінансового ризику вкладень; 10--25 % -- середні, помірні коливання; понад 25 % -- високі коливання фінансового ризику. При використанні дисперсії і варіації враховують, що фінансовий ризик має математично визначену ймовірність отримання фінансового результату.

Оцінюючи отримані таким способом результати, можна обирати:максимінне рішення, забезпечує максимальну норму прибутку із можливих мінімальних величин; мінімаксне рішення, забезпечує мінімальний обсяг фінансових втрат із можливих максимальних величин; компромісне рішення -- забезпечує середнє значення величини результату.У випадку конфлікту математичний апарат для вибору оптимальної стратегії ризик-менеджменту базується на використанні теорії ігор.

З метою створення необхідної бази для впровадження ризик-менеджменту та його ефективного функціонування, обов'язково потрібно орієнтуватись на досвід зарубіжних країн, в яких дана система налагоджено працює. Тому необхідно глибоко вивчати досвід провідних індустріальних країн світу в сфері управління ризиками. Проте, слід зауважити, що використання ризик-менеджменту та його інструментарію в Україні повинно відбуватись с урахуванням того, що Україна є постсоціалістичною країною, що значною мірою впливає на бізнес-середовище в ній.

В світовій практиці управління ризиками прийнято орієнтуватися на світові стандарти з ризик-менеджменту. Проте, українські підприємства не можуть чітко і без відхилень слідувати стандартам, оскільки вони розроблені для країн з дещо іншою економікою та розраховані на великі підприємства з висококваліфікованими фахівцями з ризик-менеджменту. Тому для вітчизняних підприємств потрібне пристосування до наявних в нашій країні умов.

Відштовхуючись від характеристики природи ризику, описаної вище, можна сказати, що в загальному вигляді категорію ризику можно звести до наступних позицій: ризик як невизначеність; ризик як небезпека; ризик як збитки;ризик як можливість або ймовірність; ризик, як подія, викликана діяльністю, поведінкою.

Із сукупності ризиків можна виділити чотири діалектично взаємопов'язаних груп за наступними класифікаційними ознаками: від підконтрольності підприємству - системний та не системий ризик; відповідно до позиціювання у ринковому середовищу виділяють операційний, кредитний, ринковий та діловий ризики; за формою ведення підприємством фінансово-господарської діяльності - діловий, фінансовий, валютний, політичний; за джерелами формування портфельного ризику - систематичний та активний ризики.

Всі ризики мають певні наслідки, а найчастіше - фінансовий вплив на стан того чи іншого підприємства. Тому фінансові ризики мають особливе значення при аналізі діяльності кожної фірми. Серед основних причин виникнення фінансових ризиків виділяють інфляцію, підвищення витрат підприємства, зниження цін на світовому ринку, політичні фактори тощо. В свою чергу, фінансові ризики класифікуються за місцем виникнення, за видами фінансових операцій, за об'єктами, за фінансовими наслідками тощо, але найсуттєвішими для українських підприємців є такі фактори, як податковий тиск, зростання цін на електроносії та, як наслідок - зростання цін на матеріали та сировину.

Для ефективного аналізу та запобігання негативним наслідкам, на підприємстві повинен проводитись ризик-менеджмент - постійний процес, який аналізує діяльность в русі, а саме: минуле, теперішнє та майбутнє підприємства в цілому. Він повинен містити в собі програму контролю над виконанням встановлених задач, оцінку ефективності заходів, що проводяться, а також систему заохочення на всіх рівнях організації, яка даватиме позитивний результат.

2. Аналіз та оцінка ризиків фінансової діяльності ПАТ «Харківський автогенний завод»

2.1 Методика оцінки загального показника ризику діяльності ПАТ «Харківський автогенний завод»

Суттєвою проблемою діагностики ризиків, з якою найчастіше стикаються підприємці, є дефіцит інформації, часу, а іноді і неможливість проведення розрахунку через відсутність необхідних даних. Тому особливий інтерес представляє оцінка підприємницького ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства. Це один із самих доступних методів відносної оцінки ризику як для керівника підприємства, так і для його партнерів, оскільки джерелами інформації виступає фінансова звітність підприємств, а саме баланс і звіт про фінансові результати.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, що відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз даних показників дозволяє оцінити фінансову стійкість підприємства, що у свою чергу є критерієм оцінки ризику. Варто відмітити, що залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком прямо пропорційна: як тільки підприємство стає фінансово нестійким - виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стану підприємства є елементом попередження банкрутства на самих ранніх стадіях [23].

З погляду оцінки рівня ризику особливий інтерес представляє вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями фінансової звітності. Найбільш важливими для аналізу є коефіцієнти, що характеризують платоспроможність підприємства та фінансову стійкість підприємства. Ці показники дають чітку уяву про фінансово-економічний стан підприємства і дозволяють виявити і оцінити ризики, які супроводжують його діяльність [12].

Аналітичні дані для розрахунку комплексного показника ризику з використанням показників ліквідності та фінансової стійкості, їхніх нормативних значень і бальної шкали з урахуванням ознаки динаміки подані в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Аналітичні дані для розрахунку комплексного показника ризику

Фінансові коефіцієнти	Інтервал значення коефіцієнта за зонами ризику
	Безризикова (3 бали)	Припустима (2 бали)	Критична (1 бал)	Катастрофічна (0 балів)
1	2	3	4	5
Коеф. поточної ліквідності	(2,00; ?)	(1,50; 2,00]	(1,00; ,50]	(-?; 1,00]
Коеф. швидкої ліквідності	(1,00; ?)	(0,70; 1,00]	(0,50; ,70]	(-?; 0,50]
Коеф. абсолютної ліквідності	(0, 20; ?)	(0,15; 0, 20]	(0,10; 0,15]	(-?; 0,10]
Коеф. заборгованості	(-?; 0,50)	[0,50; 1,00)	[1,00; 1,50)	[1,50; ?)
Коеф. маневреності	(0, 20; ?)	(0,10; 0, 20]	(0,05; 0,10]	(-?; 0,05]
Коеф. автономії	(0,60; ?)	(0,40; 0,60]	(0,10; 0,40]	(-?; 0,10]
Коеф. фінансової стійкості	(0,90; ?)	(0,80; 0,90]	(0,60; 0,80]	(-?; 0,60]
Зміна показника в динаміці ± 0,5 бала

Для аналізу було обрано приватне акцiонерне товариство «Харкiвський автогенний завод» (скорочено ПАТ "ХАЗ"), який було створено 25.05.1932 року для задоволення проблем регiону в продуктах переробки повiтря. Основними видами продукцiї, яку виробляє ПАТ "Харкiвський автогенний завод", є переробка повiтря в технiчнi гази: кисень рiдкий та газоподiбний, азот рiдкий та газоподiбний, аргон рiдкий та газоподiбний та надає послуги виробничого характеру (покупцям технiчних та медичних газiв надаються послуги по технiчному посвiдченню i ремонтам рiзних складностей металевих балонiв) [13]. Особливою популярнiстю користуються сумiшi рiзних газiв з вiдповiднмими пропорцiями для застосуваннi в зварювальних технологiях, в харчовiй промисловостi. Медичний кисень пiдприємства вiдповiдає всiм стандартам i вимогам, якi застосовуються в виробництвi лiкарських засобiв i виробiв медичного призначення, що пiдтверджено вiдповiдною лiцензiєю державного департаменту з контролю за якiстю цих виробiв. Пiдприємства переробної хiмiчної промисловостi знаходяться у скрутному фiнансовому становищi з причин фiнансової кризи, постiйного пiдвищення цiн на енергоносiї, транспортнi перевезення та нестабiльного податкового законодавства. Для проведення аналізу були використані фінансові звіти за 3 роки (2008, 2009, 2010) [Додатки В, Д,Е].

В умовах ринкової економіки, коли ліквідація підприємств можлива унаслідок їхнього банкрутства, платоспроможність та ліквідність є одними з головними критеріями для визначення фінансового стану підприємства. Ліквідність підприємства відзначається його здатністю своєчасно та в повному обсязі розраховуватися своїми активами за довгостроковими та поточними зобов'язаннями. Інформаційним забезпеченням аналізу ліквідності підприємства є форма № 1 «Баланс». Для визначення показників ліквідності підприємства було проведено аналіз ліквідності балансу, дані якого відображені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Показники ліквідності за розрахунком відносних показників ПАТ « Харківський автогенний завод»

Вид ліквідності\ Рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	НОРМАТИВ
Поточна	0,92	1,87	1,23	1,5-2
Швидка	0,71	1,60	1,12	0,7-0,8
Абсолютна	0,07	0,58	0,36	0,2-0,35

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який наведений в таблиці 2.2. Він визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов'язаннями і характеризує достатність оборотних активів для погашення своїх боргів і показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Теоретичне значення даного показника - від 1,5 до 2. Видно, що лише в 2009 році цей показник був приведений до нормативу, але вже в 2010 році знизився на 34,22% і становив 1,23, що характеризує не досить сприятливий стан ліквідності активів підприємства. В перспективі ця ситуація може перерости в неплатеспроможність підприємства, а як наслідок - банкрутство. Однак при розрахунку та оцінці будь-якого показника та коефіцієнта потрібно враховувати галузеві особливості на одному й тому самому підприємств, в різні періоди його діяльності нормативний рівень коефіцієнта може суттєво відрізнятися.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності) є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по яким очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. За даними таблиці 2.2 видно, що цей коефіцієнт стрімко збільшувався з 0,71 в 2008 до 1,60 в 2009, тобто більш, ніж в 2 рази. Та позитивна тенденція не збереглась ,так як в 2010 показник швидкої ліквідності зменшився до 1,12 ( на 30%). Хоча норматив цього показника 0,7 - 0,8, але в багатьох випадках вони залежать від виду та специфіки діяльності, а в нашому випадку також через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

Щодо абсолютної ліквідності. Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2. Ситуація щодо абсолютної ліквідності на ПАТ «Харківський автогенний завод» змінювалась, але в загальій картині наочно видно неправильо сформовану політику розподілу та використання грошових коштів на підприємстві, про що свідчить велика різниця показників - від 0,07 в 2008 році до 0,58 наступного року, а потім знов зниження показника на 37% - до 0,36. Наслідками такої неорганізованості є те, що в один період часу підприємство не має мінімальних вільних грошових коштів для покриття поточних зобов'яань, а в інщі періоди гроші вилучені з обороту, що суперечить одному із головних правил економіки: «Гроші роблять гроші».

На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, але це ще не дає підстави висновувати про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'явили йому свої боргові вимоги.

З вищенаведених розрахунків можно виділити основні причини невідповідності показників ліквідності:

1) щорічне збільшення поточних та довгострокових зобов'язань;

2) невиправдана дебіторська заборгованість на фоні постійно зростаючої кредиторської;

3) невідповідне зростання обсягів оборотних активів до темпу росту зобов'язань;

4) не ефективна політика розподілу та використання грошових коштів.

Наступним етапом буде розрахунок відносних показників фінансової стійкості в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Відносні показники фінансової стійкості ПАТ «Харківський автогенний завод»

Показник\ Рік	2008	2009	2010
Коефіцієнт автономії	0,2751	-0,0713	-0,1913
Коефіцієнт фінансової залежності	3,6352	-14,0315	-5,2276
Коефіцієнт фінансового ризику	2,6352	-15,0315	-6,2175
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,5800	1,0962	1,3598

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5. Як видно з таблиці 2.3, показник коефіцієнта автономії нижче нормального рівня. Це свідчить про зменшення фінансової незалежності підприємства та підвищення ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах. Також ситуація показує те, що зобов'язання підприємства не покриваються його власними засобами.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. Але в нашій ситуації зміни відбувались не в сторону збільшення, а навпаки. З 3,6352 в 2008 році коефіцієнт фінансової залежності зменшився в 6 разів до -14,0315 в 2009 через велику суму непокритого збитку. Дещо покращилась динаміка в 2010 році ( -5,2276), але все ж стан справ є негативним для підприємства. Причинами цього можно визначити взяття великої кількості кредитів та зобов'язань, а також із-за отриманих збитків. Ризиком в цьому випадку є те, що підприємство, по-перше, втрачає автономію, стає більш залежним від зовнішніх кредиторів у прийнятті рішень, вирішенні питань; по-друге, в нестабільний час дуже високим є ризик того, що підприємство, через свою неплатеспроможність і велику забогованість, може «піти з молотка».

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1. В 2009 році ПАТ «Харківський автогенний завод» мав в 2,6 разів більше зобов'язань, ніж розмір власного капіталу. Але в 2010 році через збитковість діяльності, підприємство збільшило довгострокові зобов'язання на 7133 тис.грн. (збільшення на 148% відносно попереднього періоду), за рахунок чого коефіцієнт фінансового ризику отримав критичне від'ємне значення -15,0314. Не кращою була ситуація і в 2010 році з показником - 6, 2275.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності характеризє структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов'язань. Зростання коефіцієнта в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все більше й більше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня залучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування, розмір коефіцієнта має бути досить великим, при цьому нижню межу означено на рівні 0,6 (60%). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Водночас у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають свої кошти більш охоче.У випадку Харківського автогенного заводу на початок року коефіцієнт з року в рік збільшується, про що свідчить динаміка росту на 89% в 2009 році відносно 2008-го але в 2010 році перевищення минулорічного аналогічного показника на 24%. Ці процеси свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Загалом видно, що кризовим для підприємства був 2009 рік. До 2010 року ця ситуація змінилась, але все ж таки проблеми залишились (рисунок 2.2). Це стосується, по-перше, залежності ПАТ «Харківський автогенний завод» від зовнішніх та внутрішніх джерел фінансування через досить велику питому вагу довго- та короткострокових зобов'язань, особливо такі статті «Довгострокові зобов'язання», «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги», та «Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці»; по-друге, збитковість діяльності, основним показником чого є великі непокриті збитки.

Область, у якій втрати не очікуються, називають безризиковою зоною, їй відповідають нульові втрати. Зона припустимого ризику - це область, у межах якої величина ймовірних утрат не перевищує очікуваного прибутку і, отже, діяльність підприємства має економічну доцільність. Межа зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку. Зона критичного ризику - це область можливих утрат, що перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки (суми витрат і прибутку). Тут підприємець ризикує не тільки не одержати ніякого доходу, але й понести прямі збитки в розмірі всіх здійснених витрат. Зона катастрофічного ризику - це область ймовірних утрат, що перевершують критичний рівень і можуть досягати величини, рівної власному капіталу підприємства. Катастрофічний ризик може привести підприємство чи підприємця до краху і банкрутства. Крім того, до категорії катастрофічного ризику варто віднести ризик, пов'язаний із загрозою життю і здоров'ю людей і виникненням економічних катастроф [27, 6].

Підсумувавши бальні оцінки всіх показників розраховуємо їх середнє значення за формулою:

, (2.1)

де КПР - комплексний показник ризику;

- значення і-го показника, бал;

- кількість використовуваних показників.

Таким чином, комплексний показник ризику (КПР) для підприємства ПАТ «Харківський автогенний завод»:

2008 р.:

2009 р.:

2010р.:

На основі отриманого значення КПР необхідно віднести підприємство до певної зони ризику. Величину бальної оцінки можна прийняти за центральне значення інтервалу. Тобто, якщо величина припустимого ризику оцінювалась в 2 бали, то зону припустимого його рівня можна прийняти в інтервалі КПР (1; 2,], зону критичного ризику (із центром 1) - КПР (0,5; 1,5]. Отже без ризикову зону і зону катастрофічного ризику відповідно в інтервалах КПР (-?; 0,1] і КПР (2, ?).

Таким чином, ПАТ «Харківський автогенний завод», один із гігантів хімічної промисловості, протягом 3-х років знаходився в досить високій зоні ризику, особливо критичним для підприємства став досліджуваний 2009 рік. Проаналізувавши ситуацію, можно констатувати, що при такому стані справ основними ризиками для ХАЗу є:

1) ризик втрати платеспроможності;

2) велика залежність від зовнішніх кредиторів;

3) «незручна» структура зобов'язань, що не дає змоги правильно встановити політику надходження та використання шгрошових коштів;

4) через збитковість, велику заборгованість, зниження ліквідності та низку інших проблем є реальна загроза банкрутства підприємства.

Окрім вищеперелічених факторів негативного впливу, слід відзначити певні проблеми в ліквідності майна підприємства. Як і в більшості випадках, на колишніх державних підприємствах машини та обладнання вижили себе як морально, так і фізично, із-за чого новітні технології не можуть бути застосованими у виробництві. Таким чином втрачається як можливість отримання додаткового прибутку, так і втрата конкурентноспроможності, позиції на ринку, а також часткова втрата ліквідності та неминучі фінансові проблеми.

2.2 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

В умовах ринкової економіки принцип відповідальності підприємств за результати фінансово-господарської діяльності реалізується у випадку отримання збитків, нездатності підприємства задовольняти вимоги кредиторів з оплати товарів (робіт, послуг) і забезпечувати фінансування виробничого процесу, тобто при наступі банкрутства підприємства.

Успіхи та невдачі діяльності підприємства є результатом взаємодії цілого ряду факторів: зовнішніх, на які підприємство не може впливати взагалі або може надавати лише слабке сяйво, і внутрішніх,залежать від організації роботи самого підприємства.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [29].

Підприємець під час роботи повинен постійно проводити моніторинг фінансового стану підприємства для того, аби вчасно передбачити та запобігти найгіршому - банкрутству. Одним з найбільш поширених методів такої інтегральної оцінки в зарубіжній практиці фінансового менеджменту є "модель Альтмана" (або "Z - рахунок Альтмана"), що показує вірогідність банкрутства підприємства і є так званним рівнянням надійності. Вона являє собою пятифакторну модель, в якій факторами виступають показники діагностики загрози банкрутства. Даний показник став практично світовим стандартом при оцінці ймовірності банкрутства підприємства [19]. Перевагою цієї моделі є висока ймовірність, з якою передбачається банкрутство приблизно за два роки до фактичного настання, а недоліком - зменшення статистичної надійності результатів при складанні прогнозів щодо віддаленого майбутнього. Показники функції відповідно до методу Альтмана визначені в такий спосіб:

Z = 1,2х1+1,4х2+3,3хз+0,6х4+1,0х5, (2.2)

де Z -залежна змінна (інтегральний показник фінансового стану підприємства);

х1, х2, ...хр - незалежні змінні дискримінантної моделі.

В свою чергу, відповідно до форм бухгалтерської звітності, незалежні змінні будуть розраховані в такий спосіб:

Відповідно до наведених формул, в данному випадку ПАТ «Харкiвський автогенний завод» матиме такі коефіцієнти настання банкрутства за 3 роки:

Z₂₀₀₈ = 1,2*(-0,02)+1,4*0,0006+3,3*0,16+0,6*0,39+1,17 = 1,91

Z₂₀₀₉ = 1,2*0,21+1,4*0,0005+3,3*0,31+0,6*(-0,07)+2,15 = 3,38

Z₂₀₁₀ = 1,2*0,11+1,4*0,0004+3,3*0,18+0,6*(-0,16)+2,04 = 2,67

Ймовірність банкрутства визначається за допомогою таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Визначення ймовірності банкрутства за допомогою Z- рахунка Альтмана

Значення показника "Z"	Вірогідність банкрутства
до 1.80	Дуже висока
1.81 - 2.70	Висока
2.71 - 2.99	Вірогідна
3.00 та вище	Дуже низька

Відповідно до розрахунків за моделлю Альтмана, ПАТ «Харкiвський автогенний завод» за 3 роки мав не досить стабільну ситуацію відносно фінансового стану. Так, можно бачити, що у 2008 році був критичний момент і ризик банкрутства був високий (1,91 за моделлю Альтмана). Проте вже в 2009 ця ситуація кардинально змінилась, і банкрутство майже не загрожувало ХАЗу, адже за розрахунками отриманий результат становив 3,38, коли за нормативами дуже низькою ймовірністю банкрутства має значення показник вище 3. ХАЗ, як і інші українські підприємства, особливо державної форми власності відчув на собі вплив світової фінансової кризи, що яскраво продемонстровано по результату розрахунку за 2010 рік. Показник ймовірності банкрутства з 3,38 в 2009 році різко скоротився до 2,67 в 2010 (на 0,71 або на 21%), довівши, що вірогідність банкрутства є високою.