Ризики в фінансово-господарській діяльності суб’єкта господарювання

Окрім моделі Альтмана існують багатофакторні моделі Бєєрмана, Бівера, які базуються на показниках: позиковий капітал, чистий виторг від реалізації, сума амортизації вартості основних фондів, заборгованість по банківських боргах. На відміну від цих моделей метод Романа Ліса,- інтегральна багатофакторна модель оцінювання неплатеспроможності шляхом застосування багатовимірного мультиплікативного аналізу, який проводиться на основі показників активів, неподіленого, власного і оборотного капіталу. Саме цю модель розглянемо на прикладі ПАТ «Харкiвський автогенний завод». У 1972р. Р. Ліс отримав наступну формулу, за якою проводять інтегральну оцінку :

Z =0,063х1+0,092х2+0,057х3+0,001х4, (2.4)

Де

Всі розрахунки за розробленою моделлю Ліса проведені в таблиці 2.7

Відповідно до розрахунків, підприємство знаходиться в досить стабільній ситуації, далекій від банкрутства, що явно не відповідає дійсності. Граничне значення в моделі Р.Ліса складає 0,037. Однак зовнішні фактори (ступінь розвитку фондового ринку, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), нажаль, також не дають даній методиці в повній мірі відображати ситуацію для підприємств України і бути застосованою в якості універсальної моделі передбачення імовірності банкрутства.

Z₂₀₀₈ = 0,063*0,29+0,092*1,39+0,057*(-0,22)+0,001*0,38 = 0,13

Z₂₀₀₉= 0,063*0,45+0,092*2,47+0,057*(-0,50)+0,001*(-0,07) = 0,23

Z₂₀₁₀ = 0,063*0,55+0,092*2,30+0,057*(-0,54)+0,001*(-0,16)= 0,22

Ми можемо спостерігати за тим, що всі моделі по-різному показують ситуацію на ту чи іншу ситуацію. Так,за моделлю Ліста в нашому випадку ситуація спочатку була середньої складності, але потім в 2009 та 2010 році порівняно стабільна, відхилення становить лише 0,01 у 2009в бік зменшення. В той час в тій самій ситуації ці самі числа за моделлю Альтмана вимальовують зовсім іншу картину. В 2008 стан ХАЗу був дуже близький до банкрутства, майже критичний. Вже в наступному році можливість банкрутства дуже низька, в 2010 році - знов висока. Ця вся ситуація зображена на рисунках 2.4, 2.5.

Жоден з методів не є ефективним, наприклад, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове положення як задовільне, проте по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значна питома вага доводиться на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість. Основні методи оцінки, що беруть участь в оцінці фінансової кризи на підприємствах, можна як доповнювати, так і комбінувати з іншими методами, добиваючись покриття більшої кількостіОтже, основні методи оцінки, що беруть участь в оцінці фінансової кризи на підприємствах, можна як доповнювати, так і комбінувати з іншими методами, добиваючись покриття більшої кількості фінансових показників, для більшої достовірності результатів. Тому на даний момент завдання удосконалення методів оцінки фінансової кризи на підприємстві, а також використання комбінованих методик, є актуальною.

Таким чином, суттєвою проблемою діагностики ризиків, з якою найчастіше стикаються підприємці, є дефіцит інформації, часу, а іноді навіть і неможливість проведення розрахунку через відсутність необхідних даних.

За результатом проведеного аналізу по ХАЗу, основним видом діяльності якого є переробка повiтря в технiчнi гази, можемо спостерігати те, що ліквідність підприємства ( вихідна позиція для комплексного показнику ризику) мала не однорідний характер протягом трьох років, наслідком чого стала така протягом 3-х років ХАЗ знаходився в припустимій зоні ризику з певними відхиленнями, хоча в 2010 році стало більш стійким до впливу ризиків, порівняно з попереднім. Вплив на це мали як внутрішні,так і зовнішні чинники.

Взаємопов'язаним поняттям до ліквідності є банкрутство. Чим нижчий рівень ліквідності, тим вища ймовірність настання банкрутства. Найпоширенішими та найбільш ефектними в плані оцінки настання найгіршої перспективи для підприємства є модель Альтмана та модель Ліса, які були примінені до показників ХАЗу. За їхньою допомогою було вияснено, що ПАТ «Харківський автогенний завод» в 2008 та 2010 знаходився в області високої ймовірності ризику, хоча в 2009 ця ситуація майже не загрожувала Заводу. В результаті аналізу було виявлено, що моделі можуть відображають ситуацію не однаково, що зумовлює застосування при аналізі комплексних методів.

Вивчення сутності ризику і ризик-менеджменту, аналіз методів та інструментаріїв впливу на ризик, визначення особливостей системи ризик-менеджменту в Україні, дозволяє зробити висновок, що управління підприємницькими ризиками і їх мінімізація є дуже важливою для діяльності підприємства, збереження його активів та запобігання непередбачуваних випадків.

Незважаючи на різні погляди вітчизняних та іноземних підприємців на управління ризиками, необхідність ризик-менеджменту існує для будь-якого підприємства. Особливості застосування інструментарію ризик-менеджменту залежить від цілей фірми, її фінансового стану, економічного розвитку країни, в якій вона функціонує та інших факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

3. Удосконалення та впровадження методів мінімізації впливу фінансово-господарських ризиків на діяльність підприємства

3.1 Розробка заходів мінімізації ризиків у діяльності ПАТ « Харківський автогенний завод»

З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однією із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршує ситуацію в сфері взаємних розрахунків фірми.

Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового, фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкодоступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів тощо.

Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що привели підприємство до досить хиткого фінансового стану.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація управління його оборотними активами:

1) зменшення кількості запасів до мінімально необхідних;

2) виробництво товарів лише під конкретні замовлення;

3) зменшення дебіторської заборгованості і т.д.

Управління ризиком ліквідності здійснюється за допомогою централізованого управління грошовими потоками, детального планування і прогнозування майбутніх грошових надходжень та видатків, на основі якого складається платіжний календар.

На розрахунковому рахунку та в касі грошей повинно бути менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Прийнято вважати, що в підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.

Необхідною умовою зменшення впливу ризиків на фінансово-господарську діяльність ХАЗу є своєчасне та повне надання фінансової інформації, необхідної для адекватної нейтралізації фінансового ризику. Важливим фактором боротьби з ризиками та їх наслідками є створення, за можливістю, резервних та спеціалізованих фондів:

1) резервний фонд за гарантійними зобов'язаннями?

2) резервний фонд виплат персоналу?

3) резервний фонд на здійснення реструктуризації?

4) резервний фонд за обтяжливими та значними контрактами тощо.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів.

1. Визначення ключових факторів інвестиційного проекту.

Для цього пропонується застосовувати аналіз чутливості за усіма факторами (ціна реалізації, обсяг продажів, собівартість продукції тощо), використовуючи спеціалізовані пакети типу Project Expert чи Альт-Інвест для скорочення часу розрахунків.

Ключовими є фактори, зміни яких найбільш впливають на відхилення NPV.

2. Визначення максимального і мінімального значень ключових факторів, вибір характеру розподілу ймовірностей.

3. Проведення імітації ключових факторів.

Цей етап здійснюється з урахуванням отриманих для кожного фактора значень, на основі чого розраховуються варіанти NPV.

4. Розрахунок критеріїв, що кількісно характеризують ризик інвестиційного проекту (математичне очікування NPV, дисперсія, середньоквадратичне відхилення тощо).

Ефективність застосування викладених технологій інвестиційного проектування обумовлена тим, що вони можуть бути легко реалізовані звичайним користувачем персональної техніки у середовищі MS Excel, а універсальність використовуваних у технологіях математичних алгоритмів дозволяє застосовувати їх для різних ситуацій невизначеності, а також модифікувати і доповнювати іншими інструментами.

ПРИКЛАД 9.1. Необхідно здійснити аналіз ризиків бізнес-ппану сервдньообпікового підприємства і.обрати найбільш доцільний з економічної точки зору варіант для здійснення. Ключовими факторами проекту, які суттєво випивають на ефективність інвестиційного проекту є ставки податків, обсяги збуту і реалізаційні ціни на продукцію.

В результаті здійсненого аналізу було встановлено, що вказані фактори вппивають на показ-ник NPV в межах інтервапу від -20% до +20%. що власне і робить їх істотними.

РІШЕННЯ. Розглянемо можливі ситуації, обумовлені коливаннями цих факторів.

Ситуація 1: Коливання податкових ставок. Імовірність ситуації - 0,3.

Ситуація 2: Коливання обсягу збуту. Імовірність ситуації- 0.4.

Ситуація 3: Коливання ціни збуту, імовірність ситуації - 0,3.

Розглянемо також можливі сценарії розвитку цих ситуацій.

Ситуація 1: Коливання податкових ставок. Імовірність ситуації - 0,3.

Сценарій 1: Зниження податкових ставок на 20%. Імовірність сценарію в рамках даної ситуації 0,1. Загальна імовірність сценарію Р = 0,1 х 0,3 = 0,03.

Сценарій 2: Податкові ставки залишаються незмінними. Імовірність сценарію в рамках даної ситуації0,5. Загальна імовірність сценарію Р = 0,5 х 0,3 = 0,15.

Сценарій 3: Підвищення податкових ставок на 20%. Імовірність сценарію е рамках даної ситуації 0,4. Загальна імовірність сценарію Р = 0,4 х 0,3 = 0,12.

Ситуація 2: Коливання обсягу реалізації. Імовірність ситуації = 0,4.

Сценарій 4: Зменшення обсягу реалізації на 20%. Імовірність сценарію в рамках даної ситуації 0,25. Загальна імовірність сценарію Р = 0,25 х 0,4=0,1.

Сценарій 5: Обсяги реалізації не змінюється. Імовірність сценарію в рамках даної ситуації 0,5. Загальна Імовірність сценарію Р = 0,5 х 0,4 = 0,2.

Сценарій 6: Збільшення обсягу реалізації на 20%. Імовірність сценарію в рамках даної ситуації 0,25. Загальна імовірність сценарію Р = 0,25 х 0,4 = 0,1

Ситуація 3: Коливання ціни реалізації. Імовірність ситуації = 0,3.

Сценарій 7: Зниження ціни реалізації на 20%. Імовірність сценарію в рамках даної ситуації 0,2. Загальна імовірність сценарію Р0,2 х 0,3 = 0,06.

Сценарій 8: ціна реалізації не змінюється. Імовірність сценарію в рамках даної ситуації 0,5. Загальна імовірність сценарію Р s 0,5 х 0,3 к 0,15.

Сценарій 9: Збільшення ціни реалізації на 20%. Імовірність сценарію а рамках даної ситуації 0,3. Загальна імовірність сценарію Р - 0,3 х 0,3 = 0,09.

Отже, дерево досягнення кінцевої мети можна представити так, як це зображено на рис. 9.5.

Отже, спосіб оцінки ризику інвестицій прямо пов'язаний зі способом опису інформаційної невизначеності в частині вихідних даних проекту. Якщо вихідні параметри мають імовірнісний опис, то показники ефективності інвестицій також мають вид випадкових величин зі своїм імллікативним імовірнісним розподілом.

Однак, чим гірше статистично обумовлені ті чи інші параметри, чим слабшою виявляється інформованість про стан описуваного ринкового середовища і чим нижчим є рівень інтуїтивної активності експертів, тим меншою є обґрунтованість будь-яких типів імовірностей в інвестиційному аналізі.

Альтернативним способом урахування невизначеності є мінімакснии підхід. Для його застосування формується деякий клас очікуваних сценаріїв розвитку подій в інвестиційному процесі і з цього класу обираються два сценарії, при яких процес досягає максимальної і мінімальної ефективності. Потім очікуваний ефект оцінюється за критерієм Гурвща з параметром узгодженості L. При L = 0 (точка Вальда) за основу при ухваленні інвестиційного рішення обирається песимістична оцінка ефективності проекту, коли в умовах реалізації найбільш несприятливого сценарію зроблено все для зменшення очікуваних збитків. Такий підхід мінімізує ризик інвестора. Однак, в умовах його використання більшість проектів, що мають задовільні параметри успіху, буде відкинуто. Виникає небезпека паралічу ділової активності.

Розглядаючи інвестиції як різновид ділової гри за теорією ігор, інвестор має ризикувати, але ризикувати раціонально, надаючи кожному з потенційних сценаріїв інвестиційного процесу свій ступінь очікування. Інакше він ризикує отримати збитки від неприйняття рішення. Інструментом, що дозволяє вимірювати можливості (очікування), є теорія нечітких множин. Використовуючи її, можна запропонувати метод оцінки інвестиційного ризику на основі комплексного показника оцінки ступеня ризику.

Припустимо, що під час оцінки інвестиційного проекту отримані три значення показника чистої поточної вартості інвестицій:

1) NPVmin - мінімальне значення показника;

2) NPVmax - максимальне значення показника;

3) NPVavg - середньоочікуеане значення.

Нагадаємо, що під ефективними інвестиціями розуміють сукупність станів інвестиційного процесу, коли реальна чиста поточна вартість проекту більше нуля.

Якщо виконується умова, коли PVmin < 0 < NPVехр, то ступінь ризику неефективності інвестицій (щ) оцінюватиметься за формулою (9.12):

де:

Ступінь ризику (щ) приймає значення від 0 до 1.

Кожен інвестор, виходячи зі своїх інвестиційних переваг, може класифікувати значення ш, виділивши для себе інтервал неприйнятних значень ризику. Можлива також докладніша градація ступенів ризику. Наприклад, якщо ввести лінгвістичну змінну "ступінь ризику" зі своєю термами-безліччю значень {Незначна, Низька, Середня, Відносно висока, Неприйнятна}, то кожен інвестор може самостійно описати галузь відповідних нечітких підмножин, задавши п'ять функцій приналежності m(oj).

Розглянемо простий пояснювальний приклад.

ПРИКЛАД 9.2. Необхідно визначити ступінь ризикованості інвестиційного проекту.

Запланований інвестиційний процес характеризується такими даними:

1. Інвестиційний проект буде здійснюватися протягом 2 років.

2. Розмір стартових Інвестицій відомий точно і складає І = 1 млн грн.

3. Ставка дисконтування в плановому періоді може копиватися в межах від RDmin = 10% до RDmax = 30% річних.

4. Чистий грошовий потік планується в діапазоні від CF_MIN = 0до CFmax = 2 млн грн.

5. Залишкова (ліквідаційна) вартість проекту дорівнює нулю.

РІШЕННЯ.

Чисту поточну вартість проекту визначаємо за формупою (9.7):

NPVmin = - 1+ CF_MIN/(1 + RDmax)¹ + CFmin / (1 + RD_MAX)² = -1 млн грн + 0 млн грн /(1 + 0,3)¹ + 0 млн грн/(1 + 0,3)² = -1 млн грн.

NPVmax = - 1 + CFmax / (1 + RD_MIN)¹ + CFmax/(1 + RDmin)² = -1 млн грн + 2 млн грн /(1+0,1)¹ + 2 млн грн / (1 +0,1)² = 2,5 млн грн.

NPV_AVG = -1 + CF_AVG / (1 + RD_AVG)¹ + CF_AVG / (1 + RD_AVG)² = -1 млн грн + 1 млн грн /(1 + 0,1)¹ + 1 млн грн/(1 + 0,1)² = 0,5 млн грн.

дe CF_AVG = (CF_MAX- CF_MIN ) / 2 = 1 млн грн, RD_AVG = (RD_MAX - RD_MIN)/2 = 10% річних. Знайдемо ступінь ризику за вищевказаною формулою (9.12):

a = -NPVmin / (NPV_AVG - NPVmin ) = 1 млн грн / (0,5 млн грн + 1 млн грн) = 0,6667 млн грн.

R= -NPVmin / (NPVmax - NPVmin ) = 1 млн грн / (2,5 млн грн + 1 млн грн) = 0,2857 млн грн.

щ = R x (1+(1 -a/a) x ln(1-a)) = 0,2857 х (1 + (1-0,6667)/0,6667 х ln (1 - 0,6667) = 0,2857 х (1 + (0.4999 х (-1,0987)) = 0,1288.

щ = 0,1288 (приблизно 13%).

Отже, ступінь ризику здійснюваного інвестиційного проекту складе приблизно 1$%.

Підхід, заснований на нечіткостях, усуває недоліки імовірнісного і мінімаксного підходів, пов'язані з урахуванням невизначеності. По-перше, при такому підході формується повний спектр можливих сценаріїв інвестиційного процесу. По-друге, рішення приймається не на основі двох оцінок ефективності проекту, а за всією сукупністю оцінок. По-третє, очікувана ефективність проекту не є окремим показником, а представляє собою перелік інтервальних значень зі своїм розподілом очікувань, що характеризується функцією приналежності відповідного нечіткого числа. Зважена повна сукупність очікувань дає можливість оцінити інтегральну ступінь очікувань негативних результатів інвестиційного процесу, тобто ступінь інвестиційного ризику.

Щоб правильно ідентифікувати основні напрями управлінських дій з метою більшого впливу на зниження рівня ризиків, фінансовим аналітикам слід визначити ступінь впливу кожного фактору. Ця задача може бути вирішена тільки при побудові відповідної факторної моделі залежності. В ході узагальнення даних, російський вчений-еконміст Д.А.Єнвовецький для використання в інвестиційному аналізі пропонує застосовувати детирміновану модель залежності рівня ризику від дії різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів:

FR = r* d_зк * ( 1-k1*k2*k3) (3.1)

Для аналізу впливу представлених в моделі факторів на вплив рівня фінансового ризику пропонується метод ланюгової підстановки. Дані розрахунки є перспективними. При аналітичних розрахунках слід використовувати показники,наведені в таблиці 3.2

Таблиця 3.2 Вихідні дані і аналітичні показники факторного аналізу фінасового ризику

Назва показника та його умовне позначення	Фактична величина	Прогнозна величина	Абсолютне відхилення	Темпи росту
1. Середня ставка відсотка позикового джерела фінансування інвестиційного проекту (r )	0,3	0,55	+0,25	183,3
2. Величина позичкового капіталу, тис. грн.	4800	3500	+150	72,9
3,Величина власного капіталу, тис.грн.	2750	2900	+150	105,5
4. Безризикова ставка рентабельності (rf)	0.2	0,3	+0,1	150
5. Внутрішня норма рентабельності инвестиційного проекту (ІRR)	0,5	0,4	-0,1	80
6. Річна ставка інфляції (і)	0,25	0.5	+0,25	200
7. Часка позикових джерел фінансовання в загальній величині інвестиційного проекту (dзк)	0, 6358	0,4636	-0,1722	72,9
8.Показник, зворотній коефіцієнту привабливості довгострокових інвестицій (k1)	0,4	0,75	+0,35	187,5
9.Коефіцієнт реальної рентпабельності проекта (без врахування інфляції) k2	2	0,8	-1,2	40
10. Показник,обернений коефіцієнту реальної дохідності інвестора (k3)	0,8333	0,9091	+0,0758	109,1
11Рівень фінансового ризику (FR)	0,6358	0,1159	0,05232	182,3

Сам факторний аналіз розрахований в таблиці 3.3.

Таблиця. 3.3 Факторний аналіз прогнозного інвестиційного проекта

№	Послідовність розрахунків		FR	Розрахунок вппливу факторів	Відносний вплив факторів,%
		r	dзк	k1	k2	k3
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Розрахунок за фактичними даними	0,3	0,6358	0,4	2	0,8333	0,06358	х	х
2	Розрахунок впливу змін ставки відсотка по запозиченим джерелам фінансування	0,55	0,6358	0,4	2	0,8333	0,116373	+0,05299	+101,3
3	Розрахунок впливу зміни частки позичкового капіталу	0,55	0,4636	0,4	2	0,8333	0,085	-0,03157	-60,3
4	Розрахунок пливу змін показника зворотній коеф.привабливості довгострокових інвестицій(k1)	0,55	0,4636	0,75	2	0,8333	0,06373	-0,14873	-284,3
5	Розрахунок впливу змін коефіцієнта реальної рентабельності проекта	0,55	0,4636	0,75	0,8	0,8333	0,127495	+0,19122	+365,5
6	Розрахунок впливу змін показника, звотонього до показника реальної дохідності інвестора	0,55	0,4636	0,75	0,8	0,9091	0,1159	-0,01159	-22,2
7	Загальний плив всіх факторів	+0,05233	100,0

Із даних таблиці 3.3 видно, що найбільший вплив на FR мають галузева інвестиційна привабливість ( відносний вплив k1на результативний показник склав - 284%) і реальна рентабельність інвестиційного проекту ( відносний вплив даного фактору на зміну рівня фінансового ризику склав +365,5%). Крім того, значне підвищення ставки процента по запозиченим коштам фінансуванням здійснять негативний вплив на рівень кредитоспроможності підприємства (відносно впливу фактора +110% ), а за рахунок зниження частки залученого капіталу підприємство зможе значно скоротити негативне значення фінансового ризику. Загальний вплив факторів, що скав +5,232%. Повністю відповідає абсолютному відхиленню в рівні фінансового ризику, представленого в таблиці 3.2.

Представлене дослідження не позбавлено нелоліків. Потрібно розробляти організаційний організаційного механізму перспективної оцінки вихідних показникі, на яких базується факторний аналіз фінансового ризику. В той же час використання в практичній роботі запропонованої методики аналіза та складання бухгалтерією факторних моделей залежності допоможе більш рацонально організувати роботу в області уарвління фінаннсово-інноваційною діяльністю із врахуванням інтересів власників підприємства та його кредиторів[33].

В ході вивчення економічної природи інвестиційного ризика слід розглянути ступінь ризику у відокремлених проектів та комбінацій капіталовкладень. Вірогідність отримання меншої рентабельності портфеля активів характеризується меншим, дивесифікаційним і систематичним ризиками. Залежність між цими показниками, представлена на рис. 3.1., достатньо наглядно ілюструє можливості управлінського впливу на рівень загального ризику за допомогою комбінацій активів та добре диверсифікований портфель інвестицій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 Залежність стандартного відхилення портфеля інвестицій від рівня його диверсифікації

Представлений вище графік показує, що ризиковість портфелю в залежності від збільшення в його складі кількості інвестиційних активів (акцій) знижується до певного рівня. Згідно даним, отриманим за останні роки, стандартне відхилення дохідності середнього портфелю, що складається із акцій одного емітента, приблизно дорівнює 28%. Таким чином, щоб знизити загальний рівень ризику, фінансовим менеджерам достатньо сформувати та добре диверсифікований портфель інвестицій, за рахунок чого проявляється реальна можливість зниження несистематичної складової.

Отже, ПАТ «Харківський автогенний завод» є одним із провідних виробників промислових газів у хімічній галузі. Ситуація, що відбувається в теперішній час є результатом недостатнього фінансування, неправильно організованої внутрішньої фінансової політики підприємства та загальною ситуацією економіки країни, що є основними факторами утворення ризику. За допоиогою факторного ананлізу можливе більш глибоке вивчення не лише наслідків, а й причини виникнення того чи іншого ризику. При правильному плані дії підприємство вийде з утвореної «боргової ями» і через деякий час буде мати вільні кошти, які необхідно вкладати в інвестиції, а для зниження ризику - в інвестиційний портфель (дивесифікувати вкладення). Представлена модель показала, що при виборі інвестційного проекту необхідно звертати увагу, окрім показників ефективності, на мають галузеву інвестиційну привабливість та рентабельність самого проекту. При цьому всьому є некерований фактор - інфляція, але при правильному менеджменті цей вплив можно невілювати та мінімізувати вплив. Взагалі, для вирішення наявних проблем необхідна комплексне застосування антикризових дій, що дозволить підприємству стати конкурентноспроможним гаравцем на ринку, а також залучення зовнішніх інвесторів, адже є реальні перспективи розвитки.

3.2 Особливості застосування моделей банкрутства і ризик-менеджменту на українських підприємствах та зарубіжний досвід

У практиці підприємств вирізняють такі профілактичні заходи щодо управління ризиком неплатеспроможності:

1) уникнення ризику неплатеспроможності: відмова від фінансових операцій, рівень ризику за якими надзвичайно високий і суперечить критеріями ефективної фінансової політики; зниження частки позикових фінансових ресурсів у господарському обороті;підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення частки обротних активів.

2) Мінімізація ризику неплатеспроможності: отримання від контрагентів певних гарантій при наданні їм комерційного кредиту; продаж товарів при наданні кредиту на умовах фінанасового лізингу; скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах із покупцями готової продукції, що дасть змогу суттєво зменшити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

3) Лімітування ризику неплатеспроможності: встановлення мінімальної величини (%) високоліквідних активів у складі майна підприємства; встановлення граничної величини (%) позикових коштів у господарському обороті.

При застосуванні наведених методів для українських підприємств слід урахувати низку обставин. Так, показник «Влавсний капітал» відповідно до чинних в Україні методик переоцінювання активів штучно завищується сумами за субрахунком 423 «Дооцінвка активів». Старим, зношеним основним фондам надається таке саме значення, як і новим. Як наслідок, співвідношення між власним і позиковим капіталом не відповідає дійсності. Тому моделі, що використовують цей показник, не завжди відобрахають реальний стан справ.

Для умов діяльності українських підприємст більш доцільна універсальна дискримінантна модель [27]. Така модель була побудована на основі кількох методик прогнозування банкрутства і має вигляд:

Z= 1,5X₁+ 0,08Х₂ +10Х₃ + 5Х₄ +0,3Х₅ + 0,1Х₆ , (3.2)

де X₁ = Cash-flow / Зобов'язання;

X₂= Баланс/ Зобов'язання;

X₃= Чистий прибуток/ Баланс;

X₄ = Чистий прибуток/ Виторг;

X₅= Виробничі запаси/ Виторг;

X₆= Виторг/ Баланс.

Отримані результати обрахунків інтерпритовані в таблиці 3.4

Таблиця 3.4 Оцінка ситуації при використанні української моделі

Значення Z	Інтерпритація ситуації
>2	підприємство вважається фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство
1<Z<2	фінансова рівновага ( фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умов переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує
0<Z<1	Підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів
<0	Підприємство є напівбанкрутом.

Провівши розрахунки по досліджуваному ПАТ «Харківський автогенний завод», отримаємо такі результати:

2008 рік = 9,27+0,2+2+0,04+0,004+0,3=11,814

2009 рік = 3,5+0,08-3,1-0,5+0,003+0,28= 0,263

2010 рік =2,34+0,064-1,3-0,3+0,003+0,2=1,007

Відповідно до наведених розрахунків, ХАЗ в 2008 році був найбільш стійким та ризикостійким, але ситуація різко змінилась і в 2009 році був найкризовішим. В 2010 році підприємства фінансова ситуація порушена, але за умов переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує. Аналогічні дані були отримані також за допомогою моделей Альтмана та Ліса, але українська модель має дещо іншу базу обчислення, що більш точно відображає глибину спаду.

В Україні використання зарубіжних дискримінантних моделей ускладнюється з огляду на такі чинники:

1) моделі побудовані за даними іноземних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку;

2) критерій Z розроблений здебільшого в минулі десятиріччя. За останні роки економічна ситуація змінилась в усьому світі, тому абсолютно не обов'язково, що повторення аналізу на основі пізніших даних залишило б структурний склад моделей без змін;

3) у врахуванні вагомості окремих показників у моделях певні розбіжності;

4) на формуванні деяких показників значною мірою впливає інфляція;

5) балансова вартість окремих активів не відповідає їх риковій ціні.

Питання ризик-менеджменту щодо стандартів, керівництва і тому подібних особливостей розглядаються в багатьох джерелах, зокрема в Австралійсько-новозеландському стандарті щодо ризик-менеджменту, в Стандарті з ризик-менеджменту Федерації європейських асоціацій з ризик-менеджменту та Комплексних основах ризик-менеджменту в рамках всієї компанії, які розробив Комітет організацій-засновників Національної комісії з вивчення шахрайства в області фінансової звітності (СІІІА), в документах Базельського комітету: стандарт достатності капіталу "Базель-2" і стандарт управління кредитними, фінансовими і операційними ризиками, а також Комплексні основи ризик-менеджменту в рамках всієї компанії (COSO).

Мотивація застосування ризик-менеджмену в Україні дещо відрізняється від закордонної. В таблиці 3.5 наведено перелік видів ризиків, які найбільше непокоять вітчизняних та іноземних керівників.

Для європейських компаній управління ризиками вже давно стало ключовою компетенцією, яка допомагає утримувати конкурентні позиції на ринку. Федераця європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA) у 2010 році провела опитування серед більш як 450 європейських компаній. Згідно опитування, у 80% організацій є власна політика управління ризиками і документація, в якій описано стратегію ризик-менеджменту. У багатьох компаній ризик-менеджмент став частиною управління. Більше половини опитаних власників підприємств обмінюються один з одним досвідом у сфері управління ризиками [26].

Таблиця 3.5 Порівняльна характеристика ризиків українських та іноземних підприємств

№	Іноземні підприємства	Українські підприємства
1	Кредитний ризик	Неврегульованість відносин власності
2	Ризик збою у виробництві	Криміналізація
3	Відсотковий ризик	Високий рівень корупції
4	Ризик незадоволення покупців	Недосконалість фінансової інфраструктури
5	Ризик, пов'язаний з іноземною валютою	Політичні ризики
6	Політичний ризик	Техногенні ризики

Аналіз статистистичних даних дозволяє стверджувати, що лише 15% українських підприємців адекватно оцінюють сутність ризик-менеджменту. Більшість провідних фірм вважають причиною погіршення роботи своїх підприємств різні фактори зовнішнього середовища, зокрема кризу та ідеалізують модель внутрішнього управління компанією. На сьогоднішній день попит на ризик-менеджмент високий з боку підприємств, які досить динамічно розвивалися і в докризовий період.

Проведене дослідження теоретичних та практичних питань стану управління підприємницькими ризиками в умовах трансформаційного постсоціалістичного суспільства дозволяє зробити наступі висновки. По-перше, за допомогою компонентів, які описують стан управління підприємницькими ризиками, можливо з'ясувати ступінь розповсюдженості ризик-менеджменту на підприємствах, наявність спеціалізованої інфраструктури, стан культури управління ризиками тощо. По-друге, застосування матричного підходу для аналізу впливу факторів бізнес-середовища на стан управління підприємницькими рихзиками дозволило виявити його характерні особливості. До останіх відносяться: відсутність стандарту з управління підприємницькими ризиками; низький рівень культури управління ризиками взагалі, та підприємницькими - зокрема; слабка розвинутість інфраструктури управління підприємницькими ризиками; перекрученість профілю та форм управління підприємницькими ризиками; гіпертрофованість політичних та техногенних ризиків.

При застосуванні оцінки можливості банкрутства застосування зарубіжних моделей, на прикладі моделей Альтмана та Ліса, буде нести в собі викривлення явної ситуації, так як при побудові цих моделей були використані половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 рр. та 1980-х відповідно. Специфіка економіки з часом змінилась, а моделі цього не відображають.

Подальше вивчення стану управління підприємницькими ризиками потребує проведення його аналізу на підприємствах різних галузей економіки. Це дасть змогу виявити існуючі відмінності в рівні розвитку конкретних компонентів стану управління підприємницькими ризиками.

Висновки

Не зважаючи на те, що питання ризику вивчається вже на протязі досить значного проміжку часу, серед науковців й досі немає єдиної думки щодо визначення ризику. Одним з найпоширеніших визначень ризику є можливість небезпеки, невдачі та понесення втрат.

З позиції фінансової діяльності ризик - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом. Функціонування будь-якого суб'єкта підприємництва на різних етапах та в найрізноманітніших сферах діяльності пов'язане з невизначеністю. Існування невизначеності в діяльності суб'єктів господарювання є причиною виникнення ризиків, без яких неможливий ефективний розвиток підприємства. Уникнути невизначеність в підприємництві неможливо, адже вона являє собою елемент об'єктивної дійсності, тому що завжди існує аспект неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації.

Фінансовий ризик впливає на багато аспектів господарської діяльності підприємства, однак найбільш суттєво його вплив виявляється у двох напрямках:

1) рівень ризику впливає на формування рівня прибутковості фінансових операцій підприємства - ці два показники тісно взаємопов'язані і представляють собою єдину систему "прибутковість - ризик";

2) фінансовий ризик є основною формою генерування прямої загрози банкрутства підприємства, тому що фінансові втрати, пов'язані з цим ризиком, найбільш відчутні.

Беззаперечною умовою ефективної діяльності суб'єкта господарювання є формування системи ризик-менеджменту на підприємстві. Ризик-менеджмент - це серйозний управлінський інструмент, що дозволяє вчасно виявляти і попереджувати прояви та масштабність можливих ризиків. Для мінімізації наслідків можливих загроз значно допомагає розробка політики управління ризиками, що представляє собою складову загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів з виявлення фінансових ризиків, оцінювання рівня їх концентрації та імовірності виникнення, попередження наслідків ризикових подій та компенсації понесених втрат. Для ефективного керування підприємством необхідно, передусім, зважено підходити до оцінки ризиків при виборі того чи іншого управлінського рішення.

Логічно розглядати оцінку ризику як інтегрований етап процесу управління ризиком, що включає якісний і кількісний аналіз ризику, а також співвіднесення отриманого об'єктивного уявлення про ступінь ризику із суб'єктивним його сприйняттям особою, що приймає рішення. Головне при оцінюванні ризику - це простота, ефективність методу та, звичайно ж, правильність проведення оцінки, адже при неправильному визначенні впливу факторів, які посилюють економічний ризик, фірма може понести значно більші втрати або навіть збанкротувати. Проте основною проблемою в нашій країні є брак або навіть відсутність необхідної для оцінки ризику інформації. Зважаючи на це найбільш прийнятним методом оцінки ризику є оцінка на основі аналізу фінансового стану підприємства, адже для її проведення необхідна фінансова звітність фірм, що є найдоступнішим джерелом інформації.

В ході аналізу фінансового стану ПАТ «Харківський автогенний завод» було виявлено ряд ризиків: ризик ліквідності, ризик фінансової стійкості та ризик платоспроможності. При чому комплексний показник ризику в звітному 2010 р. порівняно з базисним мав позитивну тенденцію, а саме зниження показника на 0,21 (2-1,79=0,21), що в свою чергу свідчить про перехід підприємства із критичної зони ризику в допустиму. Найкритичнішим в цьому плані для ПАТ «Харківський автогенний завод» був 2009 рік.

В результаті аналізу за допомогою матриці «причини-наслідок» було виділено найвпливовіші фактори,зміною яких можно коригувати ситуацію, що склалась. З перспективою покращення загального фінансового стану було застосовано модель вибору оцінки інвестиційного проекту та вплив на нього як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Було виявлено, що найважливішими є рентабельність проекту, загальна інвестиційна привабливість галузі, а також рівень інфляції. При цьому всьому наголошується на тому, що управління ризиками має бути комплексним, при цьому підприємство повинно мати стратегію розвитку навіть в умовах ризику.

Проблема оцінки ймовірності банкрутсва була і є актуальною, так як науковці не можуть зійтися в думці про універсальність тієї чи іншої моделі. Запропонована українська модель відображає особливості вітчизняних підприємств, але її застосування не може бути достовірним. Це питання є дискусійним, над рішенням якого працюють вітчизняні науковці.

Тому враховуючи все вищесказане можна надати наступні рекомендації щодо зменшення впливу ризиків на фінансово-господарську діяльність підприємства:

1) своєчасне та повне надання необхідної інформації;

2) створення резервних фондів з метою покриття потенційних збитків, а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат різноманітних ресурсів;

3) оптимізація управління оборотними активами та поточними зобов'язаннями;

4) раціональна організація використання фінансових ресурсів та ін.

Список використаних джерел

1. Азрилиян А. Н. Большой экономический словарь

2. Андрійчук В. Фінансовий ризик-менеджмент: прийняття рішень і ризик: / В. Андрійчук, Л. Бауер / Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2006. - С. 112- 132

3. Вербицька Г.Л. Управління економічним ризиком/ Г. Л. Вербицька // Фінанси України. - 2008. - № 4. - С.35 - 41.

4. Витлинский В.В. Концептуальные основы рисков в финансовой деятельности/ В. В. Витлинский та ін. // Финансы Украины. - 2010. - № 3. - С. 3-9.

5. Внукова Н. М. Базовая модель оценки экономического риска предприятия / Н. М. Внукова, В. А. Смоляк // Фінанси України. - 2010. - № 10

6. Воропаев Ю.Н. Риски, присущие бизнесу / Ю.Н Воропаев // Бухгалтерский учет. - № 5. - 2008. - С.29 - 31.

7. Господарський кодекс України [Електоронний ресурс]: Кодекс вiд 16.01.2003 № 436-IV - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cqibin

8. Грачов В. І. Классификация ризиків та управління ними / В. І. Грачов, Т. П. Каюда // Фінанси України. - 2009. - № 10. - С.56-60.

9. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник / Л. І. Донець - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - С. 57-71.

10. Євдокимов Ф. І. Управление риском на основе синергетического похода. / Ф. І. Евдокимов, О. А. Бородина // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: економічна. - 2011. - Вип. 59. - С. 28 - 33.

11. Єндовицький Д. А. Пратикум по инвестиционному анализу: Учебное пособие / Д. А. Ендовицкого - М.: Финансы и статистика, 2006 - С. 89-104.

12. Єршов М. В. Задачи экономичесуого развития и денежно-кредитные подходы / М. В. Ершов // Деньги и кредит. - №6 - 2007 -с. 21-28

13. Карпунцов М. В. Ризикостійкість підприємств / М. В. Карпунцов // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №3. - С. 71 - 77.

14. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / Г. Г. Кірейцев - К.: ЦУЛ, 2010. - С. 368-393.

15. Клапків М. С. Теорії оптимального фінансування антиризикової діяльності / М.С. Клапків // Фінанси України. - № 9. - 2008. - С.35 - 45.

16. Клименко С. М. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навчальний посібник. / С.М. Клименко , О. С. Дуброва / - К.: КНЕУ, 2005. - С. 213-229

17. Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник / Л. О. Коваленко, Л. М. Ремньов / Вид. 3-є, випр. доп. - К.: Знання, 2008. - С. 359-371.

18. Колесарь Е. Модель діагностики банкрутства підприємств України / Е. Колесарь // Економіст. - 2007. - № 10. - С.60 - 63.

19. Коломієць Ганна Миколаївна. Спряження невизначеності господарських систем та їх реформування : Дис... д- ра екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. -- Х., 2006. -- 382, [28]арк. : рис., табл. -- Бібліогр.: арк. 349-382.

20. Коренченко Р. А. Общая теория организации : [учебн. для вузов] / Р. А. Коренченко. Ї М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2007. Ї С. 203-215

21. Кочетков Н.В. Єкономический риск и метод его измерения: учебное пособие / Н. В. Кочетков, Шипова Н. А. / К.: Епроп. Ун-т, 2006. - С. 68-77

22. Лук'янова В. В. Економічний ризик: Навчальний посібник / В. В. Лук'янова, Т. В. Головач / - К.: Академвидав, 2007. - С. 384-411

23. Машина Н. І. Економічний ризик та методи його вимірювання: Навчальний посібник/ Н. І. Машина - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - С. 162-176

24. Паліга Н. Б. Оцінка підприємницьких ризиків на основі аналізу фінансового стану підприємства // Вісник Хмельницького національного університету, 2006, № 4. - С. 208-213

25. Пікус Р. В. Управління фінансовими ризиками: навч. Посіб. / Р. В. Пікус.- К.: Знання, 2010. - С. 503-516.

26. Устенко Л. О. Теория экономического риска: монография / Л. О.Устенко / - К.: МАУП, 2006. - С.67-83

27. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник/ Б.М. Щукін - К.: МАУП, 2009. С. 13-19.

28. Юхимчук С.В. Багаторівнева система оцінки фінансового ризику/ С. В. Юхимчук, А. О. Азарова // Фінанси України.- 2009.- № 11.- С. 55-63.

Размещено на Allbest.ru