Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перехід до ринкової системи господарювання в Україні знаходить свій прояв у створенні умов для функціонування об'єктивних ринкових законів, які набувають ваги рушійних сил економічних процесів і вимагають формування відповідного способу мислення і поведінки всіх господарюючих суб'єктів. Важливим фактором поведінки суб'єктів господарювання в умовах ринку є конкуренція, елементи якої сьогодні зароджуються в нашій країні, проте ще не набули належного розвитку.

Конкурентоспроможність підприємства - комплексна і узагальнююча категорія. Головна і необхідна умова підтримки конкурентоспроможності підприємства на достатньо високому рівні - ефективне управління його фінансово-господарською діяльністю.

Фінанси підприємств - це система економічних відносин окремих суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язана з формуванням, розподілом і використанням необхідних обсягів грошових ресурсів у процесі здійснення ними фінансово-господарської діяльності.

Становлення ринку, реформування відносин власності на фоні суцільної кризи національної економіки ставить нові критерії ефективності прийняття фінансово-господарських рішень перед фінансовою ланкою управління на підприємствах. Поряд з цим актуальною проблемою є формування і розвиток системи управління фінансами, заснованої на ринкових принципах, методах, механізмах.

Для багатьох підприємств реформування ланки управління фінансами як складова фінансової санації стала важливою умовою уникнення банкрутства, виживання у конкурентному середовищі.

Формування інформації фінансового характеру з метою інформаційного забезпечення управлінських рішень покладається на фінансовий аналіз, що є процесом дослідження фінансових показників та фінансових результатів діяльності підприємства. Аналіз фінансових показників діяльності підприємства - невід'ємна частина економічного аналізу підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства. При цьому, стійкий стан фінансових показників діяльності підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому його оцінку можливо здійснити тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально характеризують господарське становище підприємства.

Головною метою аналізу фінансових показників діяльності підприємства є придбання невеликого числа найбільш інформативних параметрів, які б давали об'єктивну та чітку картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін у структурі активів та пасивів, в розрахунках з дебіторами та кредиторами.

Основними завданнями аналізу фінансових показників підприємства є:

- з'ясування забезпеченості фінансовими ресурсами, перевірка якісного їх використання, пошуки резервів і можливостей найбільш економічного та раціонального використання фінансових ресурсів;

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз ділової активності підприємства;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності.

Метою дипломної роботи є аналітична оцінка фінансових показників діяльності конкретного підприємства за відповідний звітний період та шляхи його покращення.

Основними завданнями виконання дипломної роботи є:

- вивчення та узагальнення теоретичних та методологічних засад аналізу фінансових показників діяльності підприємства;

- проведення повного аналізу фінансової ситуації із застосуванням сучасних наукових методів дослідження;

- розробка власних пропозицій щодо покращення фінансової ситуації; обґрунтування розроблених пропозицій з розрахунком економічного ефекту.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі виступає ВАТ «Смілянський цукровий комбінат», що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Рози Люксембург, 6.

Методологічною і теоретичною основою дипломної роботи є творче осмислення досягнень світової економічної думки, праць вітчизняних та зарубіжних вчених з питань теорії та практики аналізу фінансових показників діяльності підприємств.

При вирішенні поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: метод статистичних порівнянь, метод екстраполяції, а також графоаналітичні методи. Дослідження базується на статистичних методах наукового пізнання, оскільки успішність досягнення поставлених завдань, залежить від точності розрахунків. Статистичну і фактологічну основу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України, що регулюють аналіз фінансової діяльності підприємств, теоретичні та практичні розробки науковців та економістів-практиків в даній сфері дослідження, дані бухгалтерської документації ВАТ «Смілянський цукровий комбінат» за 2001-2003 роки.

1. Сутність та теоретичні основи покращення фінансових показників діяльності підприємства в умовах ринкової економіки

1.1 Аналіз фінансових показників діяльності підприємства, його необхідність та значення

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансових показників діяльності підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансових показників підприємств за умов виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансових показників діяльності підприємств.

Систематичний аналіз фінансових показників діяльності підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансові показники підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок 42, с. 262.

Аналіз фінансових показників діяльності підприємства - одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства. Фінансовий стан безпосередньо впливає на виробничу діяльність підприємства. Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиною несвоєчасної оплати розрахункових документів постачальників за одержану сировину й матеріали, неповного та неритмічного постачання виробництва необхідними предметами праці, а отже й погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції та за іншими показниками.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансові показники.

Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану підприємства.

Отже, фінансові показники діяльності підприємства - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансових показників діяльності підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансові показники діяльності підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до не виконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Аналіз фінансових показників діяльності підприємства є необхідним етапом розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори та інвестори аналізують фінансові показники діяльності підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками. Аналіз фінансових показників діяльності підприємства - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Структурна схема аналізу господарської діяльності підприємства

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

Вертикальний аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників;

Аналіз відносних показників - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту;

Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств, а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів;

Факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним, коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансових показників діяльності підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансових показників діяльності підприємства. Існують різні класифікації методів економічного аналізу.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні. До неформалізованих належать такі методи:

· експертних оцінок;

· психологічні;

· порівняльні;

· побудови системи показників.

В цих методах велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

· ланцюгових підстановок;

· арифметичних різниць;

· балансовий;

· логаріфмічний;

· простих і складних відсотків;

· дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний та індексний методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний та факторний аналізи). Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансових показників діяльності підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Відносно історичного розвитку аналізу фінансових показників діяльності підприємств в цілому, варто відзначити, що даний вид аналізу, в широкому розумінні, існував з давніх-давен. Указати дату його виникнення неможливо. Елементи аналітичного мислення лежать в основі початку практичної та наукової діяльності людства, елементи аналітичної функції характерні для будь-якої господарської діяльності.

Науковцями досліджено, що аналіз показників діяльності був складовою системи обліку та контролю в сільськогосподарських маєтках у феодальній Британії (XII ст.). Родоначальником систематизованого аналізу фінансових показників як складового елементу бухгалтерського обліку вважається француз Жак Саварі (1622-1680 рр.).

Ідеї Саварі були поглиблені в XIX ст. італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827-1917 рр.). В кінці XIX - на початку XX ст. з'явилося поняття в обліку - балансознавство. Воно розвивається за трьома основними напрямами: економічний аналіз балансу, комерційний аналіз балансу, популяризація знань про баланс серед користувачів [9, с. 49].

У цей же період активно розвивається наука про комерційні розрахунки. Аналіз балансу та комерційні розрахунки й склали суть фінансового аналізу стійкості господарюючого суб'єкту.

Але в умовах планової соціалістичної економіки аналіз фінансових показників діяльності підприємства швидко трансформується в техніко-економічний аналіз (аналіз виробництва та реалізації продукції, аналіз забезпечення, наявності і використання матеріальних ресурсів, аналіз забезпечення, руху і використання трудових ресурсів, аналізі фонду оплати праці, аналіз стану і використання основних фондів). Така аналітична робота проводиться за схемою «план-факт», обчислюються лише відхилення фактичних показників від планових. І отже, справжнім аналізом фінансової стійкості діяльності підприємств на практиці ніхто не займався, його, по суті, було замінено контролем. Принижувалася роль комерційних розрахунків та аналізу балансу й посилювався аналіз відхилень фактичних показників від планових, аналітична робота на підприємствах замінювалася контролем.

Такий аналіз існував майже до початку 90-х років. Він був ретроспективним за своєю природою і малокорисним для підприємств, хоча в економічній літературі науковцями було вже розроблено методику та організацію аналізу фінансово-господарської діяльності (Татур С.К., Дьячков М.Ф., Баканов М. І.).

На початку 70-х років видано перші книги з теорії аналізу господарської діяльності (Баканов М. І., Шеремет А.Д., Каракоз 1.1., Дембінський М.В. та інші).

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, аналіз фінансових показників як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств.

Отже, аналіз фінансових показників є одною із найважливіших функцій управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці. Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговельну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банкрутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб'єкт повинен завжди постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виробництва, комп'ютеризація обробки економічної інформації, нескінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.

За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них: якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування, якою повинна бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети, як підвищити ефективність управління матеріальними, трудовими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально організувати прибуткову діяльність підприємства, що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність, як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства, як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування конкуренції?

На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний аналіз фінансових показників діяльності, який є одним з інструментів дослідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних, трудових, фінансових ресурсів

Отже, у ході аналізу фінансових показників діяльності підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми та методи. Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. Необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуку у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

платоспроможність ліквідність фінансовий показник

1.2 Інформаційне забезпечення аналізу фінансових показників підприємства

Нормативно-правовою основою аналізу фінансових показників діяльності підприємства є:

· Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV (цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні);

· П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (цим Положенням визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів);

· П(С) БО 2 «Баланс» (цим Положенням визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей);

· П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати» (цим Положенням визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей);

· П(С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» (цим Положенням визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей), інші.

В цілому, аналіз фінансових показників діяльності підприємства є в Україні найдинамічнішим видом аналізу. Це пов'язано з процесом реформування бухгалтерського обліку в Україні, з постійними змінами законодавчої та нормативної бази, яка значною мірою визначає напрями цього аналізу, а не з появою нових методів та прийомів аналізу.

Інформаційною базою аналізу фінансових показників діяльності підприємства є:

· дані фінансової звітності форми №1 «Баланс»;

· дані фінансової звітності форми №2 «Звіт про фінансові результати»;

· дані фінансової звітності форми №3 «Звіт про рух грошових коштів»;

· дані фінансової звітності форми №4 «Звіт про власний капітал»;

· дані статистичної звітності та оперативні дані.

Головним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки важливе, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів є звіт про фінансові результати і використання їх. Джерелом додаткової інформації служить звіт про фінансово-майновий стан підприємства.

В цілому, інформацію, яка використовується для аналізу фінансових показників діяльності підприємства, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація є закритою. Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансових показників діяльності підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капітулу.

З погляду аналізу фінансових показників діяльності є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

· оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

· оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

· прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансових показників діяльності підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування; фінансові результати від звичайної діяльності; надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств.

На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансових показників діяльності підприємства у перспективі.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та порівняну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу 42, с. 294.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки в наданні звітної інформації вона може втратити свою актуальність.

Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для її прогнозування. Так, інформація щодо фінансових показників діяльності та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів. Вона містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після складання балансу. Наприклад, оголошення про виплату дивідендів на акції.

У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачено форму №3 «Звіт про рух грошових коштів» та форму №4 «Звіт про власний капітал» та пояснювальну записку. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі задовольняє потреби користувачів для здійснення перспективного аналізу діяльності підприємств з метою прийняття прогнозних фінансово-економічних рішень.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає принципи, методи та процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Отже, під час складання фінансової звітності необхідно намагатися узгодити всі принципи так, щоб досягти належних якісних характеристик фінансової звітності. Узагальнюючи дослідження стану інформаційної бази аналізу фінансових показників діяльності підприємств можна зробити висновок, що на сучасному етапі основними напрямами його розвитку є вдосконалення аналізу фінансових показників.

1.3 Методика аналізу фінансових показників діяльності підприємства

Стійкість фінансових показників діяльності підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансових показників діяльності підприємства можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки діяльності підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства-акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в позитивних фінансових показниках діяльності заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, акціонерами, банками та іншими юридичними та фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансових показників діяльності підприємства залежить його економічна перспектива [42, с. 298].

Різні джерела подають неоднозначну структуру комплексу показників для оцінки фінансового стану підприємства, інколи суперечно трактуючи сутність, а відтак - і способи розрахунку тих чи інших коефіцієнтів. Проте, незважаючи на різноманітність і ширину набору показників, серед них можна виділити «стійкі», щодо змісту і способу обчислення яких сходяться в думці практично всі джерела; і «нестійкі», тобто ті показники, які інколи по-різному викладаються в літературі різними авторами.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі фінансові показники діяльності підприємства перебувають у взаємозв'язку. Тому оцінити реальний стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники (рис. 1.2).

ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

Рис. 1.2. Система фінансових показників діяльності підприємства

Розглянемо окремі з груп показників фінансового стану підприємства, детально.

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися по короткострокових зобов'язаннях [9, с. 82]. Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Найбільш ліквідними з активів є готівка, короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки на випадок необхідності вони можуть бути швидко реалізовані в гроші.

Дебіторська заборгованість - ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним активом є товарно-матеріальні запаси, тому що для перетворення їх в гроші спочатку необхідно їх продати, - а це пов'язано з рядом труднощів.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою», чи є простроченою, тобто, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Ознаками платоспроможності є наявність грошей у касі та на розрахунковому рахунку і відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Причому наявність незначних залишків грошей на розрахунковому рахунку ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, бо кошти на рахунок можуть надійти впродовж декількох днів [9, с. 88].

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності показує, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані для погашення його короткострокових зобов'язань протягом певного періоду, і розраховується за формулою:

 (1.1)

- поточні (оборотні) активи підприємства, тис. грн.

- поточні (короткострокові) зобов'язання підприємства, тис. грн.

Згідно з загальноприйнятими міжнародними стандартами, значення коефіцієнта загальної ліквідності повинно перебувати в межах 1,0…2,0. Нижня межа обумовлена тим, що оборотних засобів щонайменше має вистачити для погашення короткострокових зобов'язань, інакше підприємство зіткнеться з загрозою банкрутства.

Перевищення оборотних засобів над короткостроковими зобов'язаннями більш як у 2 - 3 рази вважається небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру капіталу.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів (грошових коштів у касі, в розрахунковому рахунку, в дебіторській заборгованості та в короткострокових цінних паперах) до короткострокових зобов'язань:

(1.2)

де - найбільш ліквідні активи підприємства, тис. грн

- поточні (короткострокові) зобов'язання, тис. грн.

За міжнародними стандартами, рівень коефіцієнта ліквідності має перевищувати одиницю. В умовах кризи в Україні значення коефіцієнта можна вважати оптимальним на рівні 0,7…0,8.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємстваі показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою:

(1.3)

де - обсяг грошових коштів підприємства, тис. грн.

- поточні (короткострокові) зобов'язання, тис. грн.

У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності для аналізу фінансового стану підприємства розраховується рідко [10, с. 64]. В Україні його рекомендована нижня межа 0,2…0,25.

Оскільки значення показників ліквідності залежать від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах, то воно повинно самостійно встановлювати орієнтоване значення показників ліквідності [11, с. 273].

Отже найбільш надійною є оцінка ліквідності за коефіцієнтом загальної (поточної) ліквідності, або загальним коефіцієнтом покриття.

Великого значення в аналізі ліквідності підприємства має вивчення обсягу власних оборотних коштів (чистого оборотного капіталу), який розраховується як:

різниця між сумою джерел власних коштів і вартістю основних засобів та позаоборотних активів підприємства:

(1.4)

де - сума джерел власних коштів підприємства, тис. грн.

- необоротні активи підприємства, тис. грн.

різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями:

(1.5)

де - поточні активи підприємства, тис. грн.

- поточні зобов'язання, тис. грн.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних засобів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство здатне не лише погасити свої короткострокові зобов'язання, але й має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому.

Чистий оборотний капітал надає більшої фінансової незалежності підприємству в умовах сповільнення оборотності оборотних активів, наприклад, при затримці погашення дебіторської заборгованості або труднощах з реалізацією продукції, а також від знецінення або втрат оборотних активів в результаті падіння цін на готову продукцію або банкрутства, тощо [10, с. 64].

Проте на фінансові показники діяльності підприємства негативно позначається як недостача, так і надлишок чистого оборотного капіталу.

Недостача коштів може привести підприємство до банкрутства, оскільки свідчить про його нездатність своєчасно погасити свої короткострокові зобов'язання. Недостача може бути обумовлена збитками в господарській діяльності, зростанням безнадійної дебіторської заборгованості, придбанням дорогих об'єктів основних засобів без посереднього накопичення грошових коштів на такі цілі, виплатою дивідендів при відсутності відповідного прибутку, відсутністю фінансової готовності до погашення довгострокових зобов'язань підприємства.

Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою в ньому свідчить про неефективне використання ресурсів. Прикладами цьому є випуск акцій або отримання кредитів, що перевищують реальні потреби господарської діяльності, накопичення оборотних засобів внаслідок продажу основних активів або амортизаційних відрахувань без відповідної заміни їх новими об'єктами, нераціональне використання прибутку від господарської діяльності.

Умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку є його

фінансова стійкість (стабільність). Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба враховувати при прийнятті фінансового вибору.

Стабільність фінансів на підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень. Тобто, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечив би постійне перевищення доходів над витратами.

Фінансова стійкість - результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Зазначимо, що зменшення обсягів виробництва, збиткова діяльність, висока собівартість продукції спричиняють втрату фінансової стійкості.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності і незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Коефіцієнти фінансової стійкості дозволяють виявити рівень фінансового ризику, пов'язаного із структурою капіталу підприємства, а відповідно і ступінь його фінансової стабільності у процесі майбутньої діяльності.

Коефіцієнт фінансової стійкості відображає питому вагу власних коштів та довгострокових зобов'язань у загальній структурі капіталу підприємства і визначається за формулою [2, с. 302]:

(1.6)

де - сума джерел власних коштів підприємства, тис. грн.

- сума довгострокових зобов'язань підприємства, тис. грн.

- сума капіталу підприємства, тис. грн.

Коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт власності, коефіцієнт фінансової автономії) характеризує питому вагу власного капіталу у структурі капіталу підприємства, а відповідно і співвідношення інтересів підприємства і кредиторів:

(1.7)

де - сума джерел власних коштів підприємства, тис. грн.

- сума капіталу підприємства, тис грн.

У західній практиці вважається, що цей коефіцієнт необхідно дотримувати на досить високому рівні, оскільки в такому випадку він свідчить про стабільну структуру капіталу підприємства якій віддають перевагу кредитори. Вона знаходить свій прояв у невисокій питомій вазі залученого капіталу та у більш високому рівні власних коштів, забезпечених власними ресурсами, а це є надійним захистом від значних втрат у періоди спаду ділової активності, гарантією одержання кредитів.

Коефіцієнт власності, який характеризує досить високий рівень фінансової стійкості повинен мати значення, не менше 60% [10, с. 76].

Оберненим до коефіцієнта власності є коефіцієнт заборгованості, який відображає питому вагу залученого капіталу у загальній сумі:

(1.8)

де - сумарні зобов'язання підприємства, тис. грн.

- сума капіталу підприємства, тис грн.

У відповідності з нормативним значенням коефіцієнта власності, який був розглянутий, нормативне значення коефіцієнта заборгованості зазначимо як нижче або рівне 40%.

Коефіцієнт фінансової залежності (коефіцієнт фінансування, коефіцієнт співвідношення запозичених та власних коштів) характеризується обсягом запозичених коштів на одиницю власного капіталу:

(1.9)

де - сумарні зобов'язання підприємства, тис. грн.

- сума джерел власних коштів підприємства, тис. грн.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу відображає питому вагу власного капіталу, інвестованого в оборотні активи, у загальній сумі власного капіталу підприємства:

(1.10)

де - сума власних оборотних коштів підприємства, тис. грн.

- сума джерел власних коштів підприємства, тис. грн.

Норма n=0,2…0,5.

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси. Як правило, до цієї групи відносяться різноманітні показники оборотності. Оборотність може відображатися як у коефіцієнтах (коефіцієнти оборотності), так і у днях (період обороту). Показники оборотності мають важливе значення для підприємства, адже швидкість обороту засобів, тобто швидкість їх перетворення у грошову форму, виявляє безпосередньо вплив на платоспроможність підприємства. Крім того, прискорення швидкості обороту засобів відображає підвищення його виробничо-технічного потенціалу.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел залучення, тобто показує, скільки разів за рік відбувається повний цикл виробництва і обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів.

Значення цього коефіцієнта залежить від галузі, оскільки він відображає специфіку виробничого процесу, і розраховується:

 (1.11)

де - виручка від реалізації продукції без акцизу і ПДВ, отримана протягом звітного року, тис. грн.

- середньорічна вартість оборотних активів підприємства, тис. грн.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, у скільки разів у середньому дебіторська заборгованість перетворювалась у грошові кошти протягом певного періоду:

(1.12)

де - середньорічна сума дебіторської заборгованості, тис. грн.

- виручка від реалізації продукції без акцизу і ПДВ, отримана протягом звітного року, тис. грн.

Цей показник доцільно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості, що розраховується за формулою:

(1.13)

де - середньорічна сума кредиторської заборгованості, тис. грн.

- виручка від реалізації продукції без акцизу і ПДВ, отримана протягом звітного року, тис. грн.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів показує швидкість їх реалізації. Його значення обчислюється за формулою:

 (1.14)

де - середньорічна сума товарно-матеріальних запасів, тис. грн.

Зрозуміло, що чим вищий показник оборотності запасів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні засоби і тим стійкішим є фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується за формулою:

(1.15)

де - середньорічна величина власного капіталу підприємства, тис. грн.

Якщо коефіцієнт оборотності власних коштів надто високий, що означає значне перевищення рівня реалізації продукції над вкладеним капіталом, - це веде до збільшення кредитних ресурсів і можливості досягнення тієї межі, за якою кредитори починають брати більшу участь в підприємстві, ніж його власники.

Низький показник означає бездіяльність частини власних коштів. В цьому випадку показник оборотності свідчить про необхідність інвестування власних коштів в інше джерело доходів.

Коефіцієнти оборотності можна також розрахувати у днях, тоді кожен з них зватиметься середня тривалість обороту (активів, запасів, заборгованості тощо).

Для цього кількість днів у році ділиться на відповідний коефіцієнт оборотності:

 (1.16)

де - кількість днів обороту, днів.

- відповідний коефіцієнт оборотності.

Нарешті, тривалість операційного циклу відображає скільки в середньому часу необхідно підприємству для виробництва, реалізації продукції:

(1.17)

де і - середні строки обороту відповідно дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів, днів.

При необхідності аналогічно можна розрахувати показники оборотності грошових засобів та ін.

В цілому слід зазначити, що головними, кількісними і якісними критеріями ділової активності є: ширина ринків збуту продукції, в тому числі наявність або відсутність експорту, ділова репутація підприємства, стійкість аналогічного зростання.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства [3, с. 443].

Коефіцієнти рентабельності відображають відносну прибутковість діяльності підприємства. Ці показники розраховуються як відношення отриманого прибутку до затрачених ресурсів.

Рентабельність активів підприємства розраховується за формулою:

(1.18)

де - чистий прибуток звітного року, тис. грн.

- середньорічна вартість активів підприємства, тис. грн.

Рентабельність сукупних активів показує, скільки грошових одиниць необхідно підприємству для отримання однієї грошової одиниці прибутку, незалежно від джерел залучення цих засобів. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємства.

Рівень конкурентоспроможності визначається шляхом порівняння рентабельності активів аналізованого підприємства з середньо галузевим коефіцієнтом.

Рентабельність реалізації продукції підприємства - відносний показник прибутковості реалізованої продукції:

(1.19)

де - чистий прибуток від реалізації продукції, тис. грн.

- чиста виручка від реалізації продукції, тис. грн.

Показник рентабельності реалізованої продукції, розрахований на основі прибутку від реалізації, відображає зміни в політиці ціноутворення і здатності підприємства контролювати динаміку собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність власного капіталу дає змогу визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками, і порівняти цей показник з можливим отриманням доходу від вкладення цих коштів у цінні папери. Вона показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку отримано на кожну грошову одиницю, вкладену власниками підприємства і розраховується за формулою:

 (1.20)

де - сума чистого прибутку звітного періоду, тис. грн.

- середньорічна сума джерел власних коштів підприємства, тис. грн.

Загальна рентабельність підприємства

(1.21)

де - валовий прибуток, тис. грн.

- середньорічна вартість майна, тис. грн.

Чиста рентабельність підприємства:

(1.22)

де - чистий прибуток підприємства, тис. грн.

- середньорічна вартість майна, тис. грн.

Чиста рентабельність власного капіталу:

(1.23)

де - чистий прибуток підприємства, тис. грн.

- середньорічна величина власного капіталу, тис. грн.

Отже, проаналізувавши окремі фінансові показники діяльності підприємства, можна дати комплексну оцінку його діяльності. Для комплексного аналізу необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства. Показниками та факторами доброго фінансово-господарського стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. Показники та фактори незадовільного фінансово-господарського стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

1.4 Зарубіжний досвід оцінки фінансових показників діяльності підприємств

Відповідно до теоретичних напрацювань закордонних вчених, та практичного досвіду країн з розвинутою економікою, важливою умовою позитивних показників фінансово-господарської діяльності підприємства є ефективне управління окремими складовими його капіталу. Капітал підприємства може бути використаний у внутрішньому обороті й за його межами, будучи розміщеним у виробничі запаси або дебіторську заборгованість, вкладеним у цінні папери або залученим у інших підприємств у вигляді інвестицій.

Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються не повною мірою через відсутність сировини, це негативно впливає на фінансові результати. Але негативним явищем є й створення надлишкових виробничих запасів та невиправданої дебіторської заборгованості, які не можуть бути своєчасно залучені до виробничого процесу, що призводить до замороження капіталу, уповільнення його обігу і, відповідно, погіршення фінансового стану підприємства.

Питання аналізу фінансово-господарських показників діяльності підприємства висвітлювалися у роботах західних учених - Н.А. Кизима, Е. Хелферта, Ш. Де Ковни, К. Таккі, П.С. Роуза, Д.П. Уайтинга, російських дослідників - Г.С. Пайової, В.Е. Черкасова, Е.Б. Ширінської.

Відповідно до даних напрацювань, в умовах економічної зацікавленості у кінцевих результатах діяльності підприємствам потрібна така система управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, головна функція якої була б зумовлена ефективністю використання ресурсів. На сьогодні ж досвід українських підприємств в організації і здійсненні управління фінансовими показниками зводиться переважно до перевірки виробничих показників, фінансових результатів, стану майна. Вирішення завдання організації системи управління витратами передбачає реорганізацію усієї системи управління. До неї мають входити дві підсистеми: зовнішня - фінансова, що забезпечує облік майна, виявлення результатів діяльності підприємства та складання звітів, і внутрішня - управлінська, що забезпечує вирішення управлінських завдань на основі одержання оперативної, своєчасної і достовірної інформації про витрати й результати в цілому на підприємстві та на його окремих ділянках. Напрями удосконалення цієї системи можна пов'язувати з організацією здебільшого нової системи управління економікою на мікрорівні.

Наукові здобутки низки авторів - Ф. Рімайла, Дж.А. Хіггінса, Ч. Хорнгрена, К. Друрі й інших щодо питань розроблення та функціонування систем управління фінансово-господарською діяльністю підприємства у механізмі європейського ринку дає змогу дійти висновку про те, що побудова такої системи сприятиме підвищенню якості управління, а також орієнтуватиме діяльність підприємств на оптимізацію кінцевого результату.

Загалом інформація, що використовується у закордонних системах управління, задовольняє такі умови:

· своєчасність (відразу ж після закінчення періоду);

· місткість (кількість даних визначається принципом достатності);

· простота форми;

· регулярність (щоб була можливість простежити тенденції);

· первинний аналіз (порівняння планових і фактичних величин, аналіз відхилень, виявлення наднормативних відхилень);

· взаємозв'язок звітності різних рівнів управління (підсумкові сумарні величини зі звітів нижніх рівнів вводять як окремі статті до звітів центрів відповідальності вищого рівня);

· зміст звітності менеджера збігається з його персональною відповідальністю за прийняття рішень у конкретній ділянці.

При цьому, за світовою практикою, виділяють три види аналізу та оцінки фінансових показників діяльності підприємства: