Якісний аналіз та оцінка фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1 Методи та показники оцінки фінансового стану комерційного банку

1.1 Сутність банку та банківської системи

1.2 Показники, що використовуються в практиці оцінки комерційного банку

1.3 Методика розрахунку показників фінансового стану банку

2 Розрахунок показників фінансового стану підприємства

3 Аналіз та рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства

3.1 Аналіз результатів обчислення показників фінансового стану підприємства

3.2 Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Аналіз - логічний метод наукового дослідження, суть якого полягає в уявному або практичному розчленуванні єдиного цілого на складові частини й вивчення їх у всій багатоманітності суттєвих взаємозв'язків.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз (від грецьк. - розклад, розчленування) - це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття - синтез (від грецьк. - з'єднання, складання) - це метод вивчення предмета в

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси підприємства і їх потоки цілісності, єдності та взаємозв'язку його частин.

Мета фінансового аналізу - інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Актуальність цієї роботи полягає у тому, що без визначення реальних показників фінансового стану підприємства неможливо зробити кваліфіковані судження і прийняти відповідні вірні рішення, які б сприяли поліпшенню фінансового стану на підприємстві.

Метою курсової роботи є проведення якісного аналізу та дати оцінку фінансовому стану підприємства, надати оцінку його фінансового стану, використовуючи підходи, прийняті у світовій та вітчизняній практиці та сформувати пропозиції, щодо покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Завданням дослідження даної курсової роботи є навчитись застосовувати набуті підчас навчання теоретичні знання і практичні навички для вирішення питань фінансового аналізу на підприємстві.

Об'єкт дослідження - підприємство.

1 МЕТОДИ ТА ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Сутність банку та банківської системи

Сучасний банк - це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умови повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк у правовому відношенні - це певний фінансовий посередник, який виконує одну чи декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банки - це основні ланки кредитної системи країни, фундамент, вершиною якої є центральний банк. Разом вони формують банківську систему країни.

Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Сучасна банківська система України побудована за дворівневим принципом:

- 1 рівень - центральний банк (НБУ);

- 2 рівень - інші банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На Національний банк покладається відповідальність за розв'язання макроекономічних завдань в кредитній сфері, передусім - підтримання сталості національної грошової одиниці і забезпечення стабільного функціонування всієї банківської системи.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності та банківський нагляд через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних банками операцій відповідно до положень Конституції України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Комерційні банки покликані обслуговувати економічних суб'єктів - учасників грошового обігу: юридичних осіб (фірми, підприємства, державні структури) та фізичних осіб.[1]

1.2 Показники, що використовуються в практиці оцінки комерційного банку

Фінансовий аналіз в комерційному банку як складова частина управління його операціями включає:

- визначення значень показників, які визначають виконання нормативів діяльності комбанків, які встановлюються регулюючими органами;

- визначення і аналіз показників ефективності процесу управління капіталом (власними засобами) банку;

- визначення і аналіз показників, які характеризують процес управління активами і зобов'язаннями банку в цілому і управління окремими видами його активних операцій з врахуванням забезпечення ліквідності вкладених в нього засобів;

- проведення розрахунків, пов'язаних з визначенням доходності різних активних операцій банку, як на етапі їх планування, так і при поточному управлінні.

При проведенні фінансового аналізу в комерційному банку слід враховувати, що, по-перше, суть і кількості значення показників, які характеризують обмеження, введені регулюючими органами на діяльність комерційних банків, в різних країнах різні і можуть змінюватися. По-друге, крім показників, які характеризують виконання нормативів регулюючих органів, при фінансовому аналізі в комерційних банках можуть визначатись і аналізуватись різні додаткові внутрішні показники і нормативи, повязані, наприклад, із структурою активів і зобов'язань, плановим прибутком комерційного банку в цілому і по окремих видах його операцій, підрозділах. Показники, які характеризують результати управління активами і зобов'язаннями банку, залежать від різних зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому при фінансовому аналізі слід розглядати ті впливові внутрішні фактори, вибором котрих можна керувати. Зовнішні фактори, які безпосередньо не залежать від банку, повинні використовуватись при аналізі шляхом їх можливих (прогнозованих ) значень - мінімальних, максимальних, найбільш ймовірних і ін. Основним показником при аналізі результатів діяльності банку є одержаний прибуток за звітний період. Прибуток визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами, тому узагальнюючими факторами, які впливають на його суму, є сума доходів і сума витрат. [3.133]

Отже, в процесі проведення аналізу слід розрізняти дистанційний нагляд і інспекторські перевірки на місцях. Дистанційний нагляд, чи моніторинг - це метод раннього розпізнавання негативної поведінки банку і раннього повідомлення про негативну ситуацію, яка склалася, органи банківського нагляду. В основі дистанційного нагляду лежить аналіз фінансової звітності банку (місячної, квартальної, піврічної і річної). Дистанційний нагляд здійснює НБУ з одного боку, а також комерційні банки здійснюють міжбанківський нагляд. Причому для виявлення проблем в діяльності банків, як відзначають західні експерти, необхідно використовувати розумний банківський нагляд. Світова практика останніх 15-20 років свідчить про ріст популярності банківського нагляду.

Основні об'єкти дистанційного нагляду за діяльністю банку:

- порядок чи заходи по формуванню капіталу банку;

- якість активів;

- доходність, ефективність роботи банку;

- ліквідність банку;

- темпи росту (розвитку) банку;

- чи чутливий банк до зміни процентних ставок;

- ризики.

У світовій практиці форми фінансової звітності комерційних банків представлені такими основними документами: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух джерел фінансування, рух і зміни в акціонерному капіталі, пояснення до фінансової звітності і аудиторський висновок.

Основний документ для аналізу фінансового стану - це баланс комерційного банку. Баланси, які публікуються, складені за уніфікованою системою, яка діє в Україні. Для аналізу балансу необхідно співставити різні частини активу і пасиву, доходи по різних активах і пасивах (витрати на різні групи). Доцільно проводити аналіз банківського балансу в динаміці, в порівнянні з іншими комерційними банками.[2,216]

Аналізуючи рівень фінансової стійкості банку, особливо важливо правильно вибрати необхідні аналітичні показники. Залишається предметом наукових дискусій корисність показника, що характеризує відношення залучених засобів (зобов'язань банку) до власного капіталу (тобто його платоспроможності).

Таблиця - Аналіз балансу банку

Види операцій	Зміст операцій	Методи аналізу, які використовуються
	І. Попередній етап
Структурування	1. Попереднє групування статей активу і пасиву	Метод групування
Контроль	2. Перевірка відповідності окремих груп статей активу і пасиву за різними критеріями	Метод порівняння
Калькуляція	3. Розрахунок оціночних і нормативних абсолютних і відносних показників	Метод коефіцієнтів, економіко-математичні і статистичні методи
Аналіз	ІІ. Аналітичний етап. Опис одержаних показників
Експертна оцінка	ІІІ. Заключний етап. Викладення результатів аналітичного етапу, надання рекомендацій

Не слід наділяти його універсальною здатністю оцінювати економічну незалежність, надійність і ліквідність банку. Поліпшення зазначених показників прямо не коригується зі зниженням припливу залучених засобів. Навіть за умови ізоляції від грошово-кредитного ринку і залучення депозитів в обсязі, меншому або навіть рівному капіталу, не можна виключити можливість різкого зменшення фінансової стійкості банку і його банкрутства.

Об'єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на наш погляд, можна зробити лише на основі аналізу розміщення залучених засобів, здатності активів приносити доходність і підтримувати ліквідність. Відношення ж обсягу позичкових засобів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є для банку основним джерелом його кредитної та інвестиційної діяльності. Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності капіталу характеризується зваженими (з урахуванням ризику) активами. При зниженні якості кредитів та інших активів, що обертаються на ринку, банк змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їх реальній ефективності.[1,223]

Комплексний аналіз ролі банківського капіталу охоплює і питання оцінки його рентабельності. Ключовим показником, що дістав у світовій практиці назву ROE, є відношення чистого (після оподаткування) прибутку банку до власного (акціонерного) капіталу. Одержаний коефіцієнт у розкладеному на частини вигляді виражає собою результат множення показника прибутковості сукупних активів (ROA) на мультиплікатор власного капіталу банку, тобто :

чистий прибуток (доходи-витрати-податки) / власний капітал =

= чистий прибуток/сукупні активи * сукупні активи/власний капітал

Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й ризиковістю, він найчутливіший до джерел формування ресурсів банку і залежить від того, яких засобів банк використовує в обороті більше власних чи позичкових. Навіть банк із низькою нормою одержання прибутку з активів може досягти високої рентабельності власних засобів за рахунок зростання мультиплікатора капіталу, гранична величина якого визначається керівними менеджерами банку. Розбивка показника ROE на його складові - це прийом, який дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості припливу фінансових засобів, активів, які приносять доходи, витрат на утримання апарату управління та інших затрат, що впливають на обсяг і норму прибутку - головних факторів фінансової стійкості комерційного банку й збільшення його капіталу.

У Великобританії, наприклад, контроль над банківською діяльністю залишається менш формальним і строгим, ніж в інших країнах. Прикладом іншої ситуації є США, де протягом багатьох років склалася розгалужена бюрократична система контролю і регулювання банків як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів. Регулювання банків в цій країні переслідує дві цілі:

- забезпечення стійкості і запобігання крахам банків;

- обмеження концентрації капіталу в руках небагатьох кредитних установ і недопущення монопольного контролю над банківським ринком.

Для запобігання кризових ситуацій, які тягнуть за собою ланцюгову реакцію банківських крахів, в США здійснюються два типи регулювання. По-перше, законодавчо обмежуються операції, які для банку небезпечні підвищенням ризику і зниженням ліквідності (наприклад, встановлюється гранична величина кредиту одному позичальнику). По-друге, з метою запобігання небезпеки масового вилучення вкладниками депозитів і виникнення паніки на грошовому ринку в 1934 році була заснована загальнонаціональна система страхування депозитів.

Загальне соціально-економічне і політичне становище на Україні призвело до крайньої нестійкості на фінансовому ринку, становище ускладнилось тим, що зростаюча неспроможність комерційних банків здійснювати платежі, видавати довгострокові кредити для розвитку реального капіталу незворотньо відобразиться на платоспроможності підприємств і спровокує подальший спад виробництва. У стані економічного спаду комерційні банки працюють з підвищеним ризиком. Про це свідчать найпоширеніші причини банкрутства банків:

- невдалі пошуки учасників нового капіталу;

- надання «поганих» кредитів;

- невдала торгівля заставними цінними паперами;

- операції по торгівлі облігаціями;

- корупція в рядах вищого менеджменту;

- некваліфіковане керівництво, яке не вміє вчасно розпізнати ризик втрати активів, зростання банківських видатків;

- перевищення пропозиції над попитом;

- неякісний аналіз інформації про ситуацію на фінансовому ринку і клієнтах банку.

Особливість банківського бізнесу пов'язана з високим ризиком, керуванням ризиками. Банки працюють у сфері керованого ризику.[2.31]

1.3 Методика розрахунку показників фінансового стану банку

Україна перейняла досвід США з рейтингу банків за системою зведеної оцінки «CAMEL», адаптувавши її до вітчизняних умов бухгалтерського обліку, законодавства, оподаткування, визнання банків-боржників банкрутами тощо. У розшифровці абревіатура «CAMEL» означає:

- С (capital adequacy) - адекватність (достатність) капіталу, тобто оцінка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

- A (assets) - якість активів, тобто спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

- М (management) - якість управління, тобто оцінка методів управління банком з точки зору ефективної діяльності, встановленого розподілу праці, методів контролю за дотриманням існуючих нормативних актів та чинного законодавства;

- Е (earning) - доходність, тобто оцінка банку з точки зору достатності доходів для перспективи його розвитку;

- L (liquidity) - ліквідність, тобто спроможність банку з точки зору виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

Комерційні банки надають фізичним особам, приватним комерційним установам та уряду широку гаму кредитних депозитних, інвестиційних, посередницьких та інших послуг. У зв'язку з цим, вони відіграють значну інтегруючу роль у стабільності та розширенні економічної діяльності на місцевих, регіональних, національних та міжнаціональних рівнях. Виконувати ці функції та задовольняти потреби у фінансових послугах вони спроможні тоді, коли працюють надійно та обачливо, дотримуються вимог відповідних законодавчих та нормативних актів.

В Україні на сьогодні більшість банків мають галузевий принцип побудови, а тому оцінюються за критеріями, що є характерними для її конкретної галузі. У цих умовах спеціальні стандарти, принципи та нормативи діяльності окремих банків продовжують визначати існуючі структурні, операційні та нормативні відмінності між різними типами банківських установ. У зв'язку з цим, визначення комплексної рейтингової оцінки за системою «CAMEL» допомагає направити уніфіковану та послідовну наглядову увагу у такому руслі, що не залежить від характеру та природи статутної діяльності банківської установи.[4,156]

Звідси стає зрозумілим, що метою рейтингової системи «CAMEL» є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану комерційних банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів, оцінка загальної надійності їх функціонування. Це допомагає у виявленні тих установ, чиї фінансові, операційні недоліки, або порушення вимог вимагають привернення спеціальної уваги з боку нагляду, або виправдовують вищий, ніж нормальний рівень наглядового занепокоєння. На шляху досягнення названої мети, рейтингова система виявляє певні банки, чиї фінансові, операційні або управлінські недоліки настільки суттєві, що становлять серйозну загрозу подальшій фінансовій життєдіяльності.

За кожним з компонентів рейтингу: достатність капіталу, якість активів, якість управління, доходність і ліквідність, вираховуються бали від 1 (сильний) до 5 (незадовільний). Для отримання сукупної рейтингової оцінки бали за кожним з компонентів підсумовуються і діляться на п'ять. Сукупний рейтинг чітко вказує, чи є загальний фінансовий стан банку сильним, задовільним, посереднім або незадовільним. Характеристика ознак рейтингу банків України наглядовими органами за системою «CAMEL».

Комплексна рейтингова оцінка 1 присвоюється банкам, які є базово надійними майже у всіх відношеннях, а будь-які критичні зауваження чи висновки носять незначний характер і можуть бути вирішені в загальному порядку. Такі установи протистоять зовнішнім економічним та фінансовим коливанням і мають більшу здатність переносити несприятливі ділові умови, ніж установи з нижчим рейтингом. У результаті такі банківські установи не дають підстави для наглядового занепокоєння.

Комплексна рейтингова оцінка 2 встановлюється тим установам, які також є фундаментальне надійними, але можуть мати незначні недоліки, яких можна позбутися в ході нормальної діяльності. Однак характер, природа і суворість недоліків не вважається матеріальною, а тому такі установи є стабільними і здатними досить добре протистояти коливанням бізнесу. Хоча сфери недоліків можуть перерости до такого стану, що викликає більше занепокоєння, відповідні дії нагляду обмежені тим, що в нормальний процес діяльності вносяться незначні коригування і операції залишаються задовільними.

Комплексна рейтингова оцінка 3 виставляється тим установам, які демонструють комбінацію фінансових, операційних недоліків та недотримання вимог, що змінюються від помірно серйозних до незадовільних. Коли недоліки стосуються фінансового стану та умов, такі установи можуть бути вразливими від несприятливих ділових умов, і можуть легко зазнати шкоди, якщо заходи щодо виправлення недоліків виявляться неефективними. Цей рейтинг може виставлятися також і тим установам, в яких є значні порушення законодавчих та нормативних актів. У загальному плані такі установи дають підставу для наглядового занепокоєння та вимагають більш, ніж нормального нагляду задля вирішення недоліків. Однак загальна надійність і фінансові можливості ще й досі роблять можливість краху невеликою.

Комплексна рейтингова оцінка 4 присвоюється установам, що мають величезний обсяг серйозних фінансових недоліків, або комбінації інших умов, що є незадовільними. Можуть існувати основні та серйозні проблеми чи небезпечні та ненадійні стан та умови, які не були відповідним чином вирішені чи виправлені. Якщо не вжити ефективних виправних заходів для їх розв'язання, вони, що цілком можливо, можуть перерости у ситуацію, яка може послабити майбутню життєздатність і загрожувати інтересам вкладників. Існує великий потенціал краху, але його ще можна було б запобігти. Установи цієї категорії вимагають ретельного нагляду, фінансового оздоровлення та визначеного плану виправних заходів.

Комплексна рейтингова оцінка 5 виставляється установам із дуже великою ймовірністю негайного або скорого краху. Обсяг та суворість недоліків, або небезпечного та ненадійного стану є настільки критичними, що вимагають негайної невідкладної допомоги з боку акціонерів або від інших громадських чи приватних джерел фінансової допомоги. За відсутності негайних і глибоких виправних заходів ситуація перш за все вимагатиме ліквідації установи, компенсацію вкладникам, певну форму невідкладної допомоги, злиття або придбання її іншою установою.

Загальну рейтингову оцінку кожного комерційного банку встановлюють регіональні управління НБУ і ці результати разом з аналізом надсилають до департаменту банківського нагляду.

Методика рейтингової оцінки за показниками «CAMEL» призначена тільки для службового користування і в пресу надходять тільки найкритичніші повідомлення про стан банківської системи і діяльність окремих банків. Учасники фінансового ринку детальну і порівняно достовірну інформацію про позиції банків-партнерів чи конкурентів можуть отримати тільки за універсальними рейтингами, що публікуються інформаційно-аналітичними фірмами та рейтинговими агентствами у засобах масової інформації чи надаються на замовлення.

Одним з широко використовуваних уніфікованих рейтингів є система оцінок, що була запропонована групою російських дослідників під керівництвом к.е.н. В.С. Кромонова. У цій методиці на базовому рівні використовується 7 параметрів: статутний фонд, власні кошти, зобов'язання до вимоги, сумарні зобов'язання, ризиковані (робочі) активи, ліквідні активи, розмір «захищеного» (нерухомістю і цінностями) капіталу. На рівні диференціальних показників розраховується 6 коефіцієнтів.

Генеральний коефіцієнт надійності є найбільш цікавим для кредиторів банку і показує міру забезпечення ризикованих вкладень банку його власним капіталом.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності найбільше цікавить власників поточних рахунків і показує, в якій мірі вони можуть розраховувати на отримання процентів по залишках на розрахункових і поточних рахунках і швидке покриття своїх платіжних доручень.

Крос-коефіцієнт є цікавим для кредиторів і вкладників і являє собою співвідношення сумарних зобов'язань і виданих кредитів.

Генеральний коефіцієнт ліквідності орієнтований на інтереси кредиторів і показує забезпеченість заощаджень та інших депозитів клієнтури «живими» грошима - ліквідними активами, основними засобами і дорогоцінностями. Коефіцієнт захищеності капіталу демонструє «фундаментальність» банку і показує, наскільки він враховує інфляційні процеси, завдяки розміщенню частини своїх активів у нерухомість, цінності та обладнання.

Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку показує співвідношення власних ресурсів банку і засновницьких внесків, що поряд з оцінкою ефективності його діяльності характеризує його незалежність від окремих засновників.

Окрім цих коефіцієнтів, B.C. Кромоновим були введені наступні обмеження:

- не розглядалися банки з власним капіталом, що менше 5 млрд. руб. і які мали зобов'язання до вимоги на цю ж суму;

- банк повинен був існувати не менше ніж п'ять років, що визначається за формулою: логарифм з основи 1,7 від віку банківської системи Росії мінус 0,6;

- «Фільтр Кромонова» - співвідношення власного капіталу і його позитивної частини, яке повинно бути більшим ніж задане число (зараз застосовується «фільтр» 0,1);

- співвідношення власного капіталу і сумарних зобов'язань повинно бути не більшим за одиницю.

Для складання загальної формули надійності експертами було введено поняття оптимального банку.

Оптимальним, з точки зору надійності, прийнято вважати банк, у якого обсяг виданих кредитів не перевищує власний капітал, кошти на розрахункових рахунках його клієнтів повністю покриваються ліквідними активами; ризику піддаються більше третини від усіх довірених йому коштів; сумарні зобов'язання банку покриваються ліквідними активами, нерухомістю і цінностями; капітал інвестовано у нерухомість та цінності; сума, що скеровується на розвиток, перевищує внески засновників. При цьому відповідні коефіцієнти мають наступні граничні значення:

К1 =1; К2=1; К3=3; К4=], К5=1; К6=3.

Перед тим, як вирахувати загальний бал, кожному коефіцієнту присвоюється питома вага його значущості для клієнтів (з точки зору авторів методики).

Вирахування підсумкового балу надійності банку здійснюється за наступною формулою:

N=45-KI:l+20-K2:l+10-K3:3+15-K4:l+5-K5:l+5-K6:3

Якщо отримане значення вище 40-50 балів, то банк вважають достатньо надійним, якщо нижче 25-30 балів, то надійність банку є сумнівною.[4,158]

Цікавою є рейтингова методика «Кредитімпекс Банку'«, що була запропонована О.Б. Ширінською. Ця методика пропонувалася не тільки для рейтингу банків, але й для вироблення банком власної лімітної політики.

Зміст лімітної політики полягає у тому, що ні один банк не почне працювати зі своїм банком-контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує: на стільки банк довіряє своєму партнерові, на скільки він готовий ризикувати і розміщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів (ліній) банк отримує на себе від своїх банків-колег, тим більш високою вважається надійність і сталість його фінансового становища.

Ліміт розраховується, як правило, за інструментами - на депозитні операції, конверсійні (For Ex) операції, акредитивні та інші. У світовій практиці вважається, що міра ризику конверсійних операцій істотно нижче ніж депозитних, оскільки чим віддаленішим є термін розрахунків за угодою, тим вище ризик того, що кредитоздатність банку-контрагента зміниться до гіршого. Через це ліміт на конверсійні операції може у 2-3 рази перевищувати ліміт за депозитними угодами.

«Кредитімпекс Банк», як кліринговий банк для банків країн колишнього Союзу, розробив і уважно лімітує відкриті лінії своїх партнерів. Цими заходами він, зокрема, забезпечує захист коштів у залишках на рахунках банків-кореспондентів тощо.

Ця методика враховує позитивні напрацювання відомих рейтингів. Вона адекватно віддзеркалює стан будь-якого банку і дозволяє вирахувати оптимальні ліміти на депозитні операції. Інформаційною базою для розрахунку лімітів є балансові дані контрагентів, економічні нормативи, розшифровки окремих балансових показників.

Алгоритм цієї методики передбачає визначення дванадцяти основних параметрів балансу кожного банку. Балансові рахунки другого порядку групуються у ній, як і в методиці В.С. Кромонова у економічно однорідні групи. Визначається п'ять видів диференційованих коефіцієнтів, що характеризують структуру активів і пасивів банку-контрагента, рівень його ліквідності, надійності та рентабельності. Далі визначається синтетичний коефіцієнт через систему зважених часткових коефіцієнтів за наступною формулою:

Ке=0,15-Кн+0,35-Кл+0,15-Кр+0,20-Кяа+0,15-Крб

Далі визначають ліміт на депозитні операції за формулою:

Ліміт (depo)=K*10%*Kc

Методика «Кредитімпекс Банку», як і у В.С. Кромонова, передбачає систему відсіювання банків. Основний параметр, за яким банк зразу ж попадає до категорії ненадійних, - це питома вага прострочених кредитів у «кредитному портфелі». Якщо дане співвідношення перевищує 3% і банк-пошукувач на лінію не має на балансі адекватного страхового резерву, то такий банк автоматично виключається із числа претендентів на лінію. Окрім того, якщо залучені міжбанківські кредити перевищують розміщені на 50% і більше, то коефіцієнт якості активів множиться на 25%.

Дещо складнішою методикою е рейтинг кредитоздатності банків, запропонований фахівцями російського «Оргбанку». У повному обсязі ця методика практично не була опублікованою, а в окремих публікаціях були викладені тільки основні принципи побудови цього рейтингу.

Структура рейтингу кредитоздатності була розроблена на основі аналогів, що використовуються у світовій практиці провідними інформаційно-аналітичними фірмами та рейтинговими агентствами. Специфіка цієї методики полягає у тому, що поряд з економічним аналізом враховується низка інших факторів, серед них можна виділити такі:

- загальні питання з діяльності банку: засновники, статутний фонд, валюта банку, ліцензії, коррахунки та інше;

- конкретні дані про роботу банку: історія створення, наявність філій, імідж, інвестиційна діяльність, фінансування капітальних вкладень, лізинг, факторинг;

- розрахунок аналітичних фінансових показників: ліквідності, достатності капіталу, прибутковості та інших. Всього у процесі аналізу враховується біля 100 показників.

Методика Оргбанку включає три основних етапи.

Перший етап - формальний. Передбачає безпосередньо перевірку виконання банками вимог обмежувальних критеріїв, що встановлені для кожної групи банків. Перша ознака обмеження - валюта балансу, друга - величина капіталу, третя - рівень рентабельності. Наступні вагомі критерії - частка запозичених коштів у валюті балансу, коефіцієнт термінової ліквідності. Окрім того, на цьому етапі проводиться первинний відбір банків за строками діяльності і приймаються до уваги загальні обмеження за кількістю банків у групі.

Другий етап - розрахунковий. Він визначає кількісну характеристику рейтингового індексу, який вираховується за визначеним набором нормативних параметрів. Усі аналітичні параметри можна умовно розділити на шість напрямів. Це результативний фінансовий показник (вираховується на основі балансових даних і розшифровок до них, дозволяє оцінити структуру і використання залучених коштів, достатність капіталу, міру залежності балансу від запозичених коштів, коефіцієнти достатності резервів, ліквідності і т.п.); показник динаміки управління фондами банку (проводиться облік і аналіз фінансових потоків з точки зору їх періодичності і значущості для фінансового стану); професійність банку (враховується рівень кваліфікації кадрів, а особисті дані); структура банку (кількість філій, число працівників); історія банку і його імідж.

Третій етап - експертний. Тут визначається експертний показник кредитоздатності на основі усіх отриманих показників та інсайдерської інформації, що була опублікована чи отримана з інших джерел. У підсумку згідно встановленої класифікації банку присвоюється певна категорія.

Розроблена Оргбанком методика змінюється відповідно до ситуації, яка переважає на фінансовому ринку. У методиці відображаються політичні, кон'юнктурні та інші зміни. При цьому спеціалісти Оргбанку схильні скоріше недооцінювати, ніж переоцінювати фінансовий стан банку. Вони рідко поспішають перевести банк із однієї категорії в іншу, а тим більше, якщо банк відчуває тимчасові труднощі з фінансами.

Макет рейтингу кредитоздатності банку.

Вища категорія кредитоздатності, LA

LA3 - найвища

LА2 - досить висока

LА1 - висока

Середня категорія надійності, LB

LВЗ - хороша

LВ2 - вище середньої

LB1 - середня

Низька категорія кредитоздатності, LC'

LСЗ - невизначена

LС2 - низька

LC1 - дуже низька

Некредитоздатна категорія, LD

LD3 - некредитоспроможність

LD2 - неплатоспроможність

LD1 - банк з відкликаною ліцензією

Звично публікуються відомості по шести групах банків, що розділені у дві категорії (LA, LB), але аналіз проводиться по 12-ти групах чотирьох категорій банків. Склад учасників друкованої частини рейтингу, як правило, часто змінюється.

Категорії банків LC і LD у пресі не публікуються.

Методика рейтингу надійності банків російського інформаційного центру «Рейтинг» має деякі особливості. Вона включає формальні (обчислені на основі балансових і позабалансових показників, їх співвідношень) і неформальні вимірники (кредитна історія, засновники, професійність працівників та ін.).

Для кожного банку визначається свій показник надійності, що розраховується як сума низки деяких інших показників. Вони приймаються до калькулювання з ваговими коефіцієнтами, що визначають міру впливу даного показника на надійність банку. Підсумкова формула показника надійності має наступний вигляд:

ПН=П1К1+П2К2+.. .+ПnКn

Показники П1-П20 визначаються за даними балансу банку, П21-П29 - за стандартними нормативами, Пзо - це частка державних структур у статному фонді, /731 - час діяльності банку, П32- кількість філій, П33-41- визначаються на основі експертних оцінок за десятибальною шкалою (враховується репутація банку, оцінка незалежних експертів, наявність конфліктних і кримінальних ситуацій, рівень розвитку валютного бізнесу, відгуки про банки у засобах масової інформації, рекламна діяльність, технічна оснащеність).

Після обрахунку показника надійності банки упорядковуються за його величиною. Диференціація у групи проводиться за наступними ознаками обмеження.

За кількістю банків у групі. Група A3 - до 15 банків, А2 - до 40, А 1 - до 100. Група ВЗ - до 300 банків, В2 - до 700, В1 - більше 700. Групи СЗ-С1 не обмежуються.

За часом діяльності: групи A3 - не менше 5 років, А2 - не менше 3-х, А1 - не менше 2-х, група ВЗ - не менше 1-го року.

За величиною статутного фонду: група A3 - не менше 1 млрд. руб, А2 - не менше 0,5 млрд. руб, А1 - не менше 0,3 млрд. руб. (дані на поч 1995 p.)

За величиною балансу.

Окрім рейтингу надійності, ІЦ «Рейтинг» складає «Список найбільших банків Росії». Класифікація банків проводиться за чотирма параметрами: розмір власного капіталу, активів, депозитів і прибутку. Номер позиції за рангом із чотирьох ознак складає відповідну кількість балів, що присвоюються банку. Сума цих балів і визначає позицію банку в кінцевому списку.

Макет рейтингу надійності банку.

Найвища категорія надійності, А

A3 - найвища

А2 - дуже висока

А1 - висока

Середня категорія надійності, В

ВЗ - достатньо висока

В2 - середня

В1 - задовільно стала

Незадовільна категорія надійності, С

СЗ - достатньо невизначена

С2 - невизначена

С1 - найбільше невизначена

Рейтинг сталості Аналітичного центру фінансової інформації Росії є теж цікавим з точки зору використання міжнародного досвіду. При складанні цього рейтингу акцентують увагу на сталості банку.

В процесі аналізу оцінюється сталість банку до різного роду коливань: економічних, політичних, психологічних, екологічних, ситуаційних та ін. На думку розробників, ця методика тісно пов'язана з російською специфікою розвитку комерційних банків.

За цією методикою на першому етапі банки за кількісними показниками діяльності розділяються у розмірні класи «SC» (size class). Величина класу розраховується як сума позиції банку у трьох списках, що складені у порядку спадання суми: підсумку балансу, власного капіталу і прибутку. Позиція банку в робочому списку визначається спаданням загальної суми балів.

Після цього банки робочого списку розподіляються на чотири групи: «SC1» - 100 банків, «SC2» -100 банків, «SC3» -200 банків і «SC4» -усі інші (до цього класу можуть бути включені банки різної величини, які з тих чи інших об'єктивних причин не були враховані при проведенні аналізу). Тоді для кожного класу вираховується коефіцієнт фінансової сталості банку - FFS (factor financial stability) - головний показник методики, згідно з яким будується кінцевий список банків.

У залежності від значення показника FFS банки серед порівняно рівних за величиною групуються у чотири класи сталості. При цьому приймається наступна система позначень:

- високий клас «Н» (high class): +++

- середній клас «М» (middle class): ++

- допустимий клас «Р» (possible class): +

- інший клас «D» (different class): для друку.

Підсумковий показник стабільності банку FFS вираховується як сума десяти факторів, пронумерованих ваговими коефіцієнтами. У свою чергу, кожен із десяти показників являє собою взаємопов'язану систему факторів впливу, для оцінки яких створена спеціальна комп'ютерна програма.

Першими показниками є «Фінансовий FQ» і «Інструментальний IQ» коефіцієнт, за якими по даних балансу оцінюється, наскільки дана фінансова структура займається саме банківською справою, які співвідношення фінансових фондів, структура активів і пасивів, як вирішуються проблеми ліквідності, наскільки вдалі фінансовий менеджмент і маркетинг.

Існуючі недоліки у фінансовому законодавстві, недосконалість бухгалтерського обліку, а також не сформовані правила і культура поведінки банків на ринку не дозволяють у повному обсязі довіряти фінансовій звітності банків. Тому в основу рейтингу сталості банків закладені такі показники, як «Ступінь достовірності балансу TBQ» і «Коефіцієнт аудиту AQ».

Крім того, в методиці широко використовуються експертні оцінки, які дають змогу з допомогою математичного апарату наблизити їх до кінцевих вирахувань. З цією метою запроваджено «Експертний коефіцієнт CEQ». Комісія незалежних експертів здатна дати компетентну характеристику. Фахівцями розроблена система формалізації таких оцінок.

Стан банку явище не статичне, а динамічне, оскільки в середині та зовні проходить постійний рух. Так, з'являються нові сегменти ринку, падає доходність фінансових інструментів, змінюються курси валют, біржові індекси цінних паперів, процентні ставки і т.п. Цю ситуацію уловлює «Динамічний коефіцієнт DQ».

Сталими до кон'юнктурних коливань можуть бути банки, які знайшли свій шлях виживання і успіху. Відповідно напрямок розвитку банку визначає зміна асортименту банківських послуг. Для такої оцінки використовується спеціальний «Сервісний коефіцієнт SQ».

Значення «Технологічного коефіцієнта TQ» розкриває рівень технічних можливостей банку. Це дозволяє краще уявити той рівень, на якому банк може надавати бажані клієнтом послуги. Очевидно, що банки із значними технічними можливостями мають певні переваги перед іншими та більш стале становище.

Проте інвестиції у технічний потенціал, розширення кола операцій, запровадження в практику роботи нових технологій, систем і схем проведення операцій пов'язано із значними витратами, які можуть дозволити собі тільки ефективно працюючі банки. Для такої оцінки банку введено спеціальний «Коефіцієнт ефективності EQ». Він охоплює загальну ефективність, прибутковість власних коштів, вкладень акціонерів, залучених коштів і ефективність роботи кожного працівника.

На завершення, методика визначення сталих банків передбачає оцінку його репутації за спеціальним «Репутаційним коефіцієнтом RQ».

У 1995 p. в Україні була запропонована кандидатом технічних наук О. Гуревичем дещо відмінна від вище викладених методика рейтингової оцінки банків. Її автор, правда, скористався критеріями оцінки параметрів рейтингу, що була розроблена групою В. Кромонова, але намагався звести до мінімуму суб'єктивність впливу процедури нормування і експертного опитування. Він запропонував універсальний метод побудови інтегральних рейтингових оцінок різних категорій фінансових інститутів на базі однієї відомої психофізичної шкали, що визначає зв'язок між фізичними (фінансовими) і психологічними параметрами. З її допомогою натуральні значення будь-яких диференціальних показників переводяться у безрозмірну шкалу важливості чи переваги у діагоналі від 0 до 1, яка розбита на 5 піддіапазонів: дуже погано, погано, задовільно, добре, дуже добре.

Після того, як первинні показники перетворені за даною шкалою у психофізичні відгуки, інтегральна рейтингова оцінка вираховується з допомогою так званої узагальненої функції важливості Арінггона як середня геометрична часткових функцій. Опісля отриманий результат можна знову ідентифікувати за тою ж шкалою бажаності, тобто фінансові інститути можуть бути розбиті на 5 якісних груп: дуже погані, погані, задовільні, хороші, дуже хороші.

Однією із специфічних якостей узагальненої функції важливості є її чутливість до малих значень часткових відгуків. Це означає: якщо один із первинних показників має малу величину, тобто знаходиться у піддіапазонах «погано» чи «дуже погано», то якими б хорошими не були інші показники, узагальнена рейтингова оцінка даної установи буде порівняно низькою. А ця властивість якраз і відповідає сформульованим критеріям відбору диференційованих показників - вони повинні бути підібрані таким чином, щоб їх кількість була мінімальною, а значимість максимальною для конкретного контингенту учасників фінансового ринку.

«Банк-Інформ» провів у 1996 p. апробацію цієї методики і планував підготовити відповідні робочі документи, виконати серію оціночних рейтингових розрахунків і організувати їх широке обговорення з аналітичними службами банків та іншими зацікавленими особами і організаціями.

Киянин кандидат фізико-математичних наук О. Шматов запропонував методику диференційованої оцінки банків. Він запропонував використовувати кілька рейтингових оцінок для різних користувачів інформації: для керівництва і персоналу банку, акціонерів, клієнтів, інших банків. Враховуючи, що інтереси можуть бути короткочасні та тривалі, він розділив рейтингові оцінки на моментальні та прогнозні.

Суть методики у тому, що спочатку будується модель «ідеального» банку на основі повноцінного набору найбільш інформативних коефіцієнтів, які адекватно характеризують банк.

Далі наведені коефіцієнти «фільтруються» з допомогою функції якості, яка дає змогу провести їх нормування і зменшити вплив коефіцієнтів при їх великих значеннях та формалізувати відсікання при допорогових значеннях, або зняти відсікання при нульових значеннях певного не критичного коефіцієнта.[5]

Синтез коефіцієнтів у адитивній рейтинговій моделі проводиться через її зважування на відповідні коефіцієнти користувачів інформації. Вагові коефіцієнти отримано шляхом статистичної обробки анкетного опитування спеціалістів. Алгоритм синтезу становить суму двох компонентів, один з яких - середньо-геометрична, інший - середньозважена усіх коефіцієнтів. Цим компонентам були підібрані вагові коефіцієнти 1/3 і 2/3. Таким чином, чисельне значення синтетичного коефіцієнта рейтингу показує, на скільки відсотків певний банк відповідає «ідеальному» банкові.

Викладена характеристика відкритих рейтингів не є вичерпною. Існують й інші методики. Але справа цінності рейтингу для учасників фінансового ринку полягає не у характері досконалості чи недосконалості методик і набору коефіцієнтних параметрів. Головним критерієм якості рейтингової оцінки є багатократне підтвердження прогнозу. При цьому навіть три роки достатньо точних прогнозів - це ще не строк. Такі відомі західні агентства як «Standard & Poor's Corp.», «A.M.Best Co.», «The Dun & Bradstreet Corp.» і її дочірня компанія «Moody's Investors Service, Inc.» завойовували свій авторитет десятками років.

Проте абсолютно точного прогнозу підготувати практично неможливо. Тут теж мають місце серйозні прорахунки. Наприклад, краху банку «Baring» не передбачив ніхто. Однак, це більше є виключенням, ніж правилом. Вірогідність рейтингових оцінок і прогнозів є високою.[1.102]

Прийнято вважати, що найбільш доцільно судити про будь-якого суб'єкта фінансового ринку за комплексом узагальнених оцінок, обчислених не тільки за різними методиками, але і з різним набором первинних показників, що залежать від користувачів інформації даного рейтингу.

Окрім рейтингів, на практиці користуються переважно аналізом так званих «чартів». При цьому складають графік чи діаграму зміни якого-небудь параметра і якщо виявляють на ньому частину фігури, що складається, образно кажучи, з «голови і плечей», то вважають, що можна передбачити поведінку цього параметра у найближчому періоді. Чому трапляється так, а не інакше, сказати однозначно важко, але це аксіома практики. «Цей метод інколи є найнадійнішим передбаченням різних параметрів -від валютних курсів до дефіциту бюджету», -вважає проф. О.М.Шаров . На його думку, ці фігури частенько і є головним секретом відомих західних інформаційних фірм.

Описані рейтингові системи не є вичерпними. З появою нових інформаційних фірм з'являються й нові рейтингові системи оцінки. Їх перевага виключно в орієнтації на оцінку діяльності кредитно-фінансових установ під певним, дещо новим, кутом зору відповідно до запитів конкретних споживачів такої інформації.

2 РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Розрахуємо показники фінансового стану підприємства.(Додатки А-В).

Першою групою показників фінансового стану підприємства є коефіцієнти майнового стану підприємства (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1 - Результати розрахунку коефіцієнтів майнового стану підприємства

Показник	Формула розрахунку	На поч. періоду	На кін. періоду	Відхилення (+/-)
Коефіцієнт зносу ОЗ	знос ОЗ	0,213	0,213
	первісна вартість ОЗ
Коефіцієнт оновлення ОЗ	вартість ОЗ, що надійшли до підприємства за звітний період	-	0,67
	первісна вартість ОЗ на кінець періоду
Коефіцієнт вибуття ОЗ	вартість ОЗ, які вибули з підприємства за звітний період	0,092	-
	первісна вартість ОЗ на початок періоду

фінансовий стан комерційний банк

Отже, покажемо порядок розрахунку коефіцієнтів майнового стану підприємства:

Коефіцієнт зносу ОЗ = (2.1.)

К_{з оз поч.} = 87075/409575 = 0,213

К_{з оз кін.} = 74925/352425= 0,213

Абсолютне відхилення = значення показника на кінець періоду - значення показника на початок періоду = 0,213-0,213 = 0

Коефіцієнт оновлення ОЗ = (2.2.)

К_{о оз кін.} = 27500/409575 = 0,67

Коефіцієнт вибуття ОЗ = (2.3.)

К_{в оз поч.} = 32500/352425= 0,092

Другою групою показників фінансового стану підприємства є коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2 - Результати розрахунку коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності)

Показник	Формула розрахунку	На поч. періоду	На кін. періоду	Відхилення (+/-)
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	поточні активи	0,89	0,853	-0,037
	поточні зобов'язання
Коефіцієнт швидкої ліквідності	поточні активи - запаси	0,52	0,49	-0,03
	поточні зобов'язання
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	найбільш ліквідні активи	0,105	0,069	- 0,036
	поточні зобов'язання

Алгоритм розрахунку показників ліквідності (платоспроможності) підприємства наведено нижче:

Коефіцієнт покриття = (2.4.)

К_{п поч.} = 574500/645000 = 0,89

К_{п кін.} = 586000/683500= 0,853

Абсолютне відхилення =0,89 - 0,853 = -0,037

Коефіцієнт шв. ліквідності= (2.5.)

К_{шл поч.} = (574500 - 112500 - 0 - 52500 - 37500 - 37500)/645000= 0,52

К_{шл кін.} = (583000 - 97500 - 0 - 77500 - 42500 - 32500)/683500 = 0,49

Абсолютне відхилення = 0,49 - 0,52 = -0,03

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = (2.6.)

К_{ал поч.}= (0 + 67500 + 0)/645000 = 0,105

К_{ал кін.}= (0 + 47500 + 0)/683500 = 0,069

Абсолютне відхилення = 0,069 - 0,105 = - 0,036

Третьою групою показників фінансового стану підприємства є коефіцієнти фінансової стійкості (табл. 2.3.).

Таблиця 2.3 - Результати розрахунку коефіцієнтів фінансової стійкості

Показник	Формула розрахунку	На поч. періоду	На кін. періоду	Відхилення (+/-)
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)	Власний капітал	0,335	0,289	-0,46
	Підсумок балансу
Коефіцієнт фінансової стабільності (фінансування	Власні засоби	0,503	0,41	-0,093
	Залучені засоби
Коефіцієнт фінансової залежності	Підсумок балансу	2,99	3,45	+0,47
	Власний капітал
Власний оборотний капітал (робочий капітал) (тис. грн.)	Оборотні активи - - поточні зобов'язання або власний капітал + + довгострокові зобов'язання - необоротні активи	-12500	-53000	-40500
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами оборотних активів	Власний оборотний капітал	-0,019	-0,07	-0,051
	поточні зобов'язання
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами запасів	Власний оборотний капітал	0,83	0,96	+0,13
	Виробничі запаси
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Власний оборотний капітал	-0,032	-0,159	-0,127
	Власний капітал

Порядок розрахунку коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт автономії = (2.7.)

К_{а поч.} = (275000 + 110000)/1150000 = 0,335

К_{а кін.} = (270000 + 62000)/1145500 = 0,289

Абсолютне відхилення = 0,289 - 0,335 = -0,46

Коефіцієнт фінансової стабільності = (2.8.)

К_{фс поч.}= (275000 + 110000)/(120000 + 645000 + 0) = 0,503

К_{фс кін.} = (270000 + 62000)/(130000 + 683500 + 0) = 0,41