Управління реальними інвестиціями підприємства на матеріалах КП "Полтавський м`ясокомбінат"

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Управління реальними інвестиціями підприємства» на матеріалах КП "Полтавський м`ясокомбінат"

реальний інвестиція потреба капітал

Вступ

Одним із найважливіших напрямів управління господарською діяльністю в сучасних умовах є управління фінансами. Фінансовий менеджмент дає науково обґрунтовані відповіді на питання щодо зміни логіки функціонування фінансового механізму підприємств та керівництва фінансами на основі цієї логіки, поєднаної зі стратегією і тактикою діяльності в нових умовах, вибору ринкових критеріїв прийняття фінансових рішень.

За період трансформації економіки на вітчизняних підприємствах накопичився власний практичний досвід - як позитивний, так і негативний.

Мета написання роботи полягає в:

- розширенні та поглибленні знань студентів із теорії і практики фінансового менеджменту розвинених країн світу;

- опануванні іноземного й вітчизняного досвіду впровадження принципів і методів управління фінансами підприємств;

- розвитку навичок самостійної і творчої роботи з питань та проблем, що розглядаються;

- удосконаленні вміння аналізувати, систематизувати й узагальнювати досліджувані в роботі питання;

- обґрунтуванні власної думки щодо висвітлених проблем та виявлених явищ і тенденцій.

Відповідно до мети написання курсової роботи необхідно розв'язати такі завдання:

- висвітлення й узагальнення теоретичних та методичних підходів зарубіжних і вітчизняних науковців до проблемних питань управління фінансами підприємства;

- вивчення нормативно-правового забезпечення фінансової діяльності суб'єктів господарювання;

- здійснення аналізу та оцінювання висвітлених аспектів фінансового управління;

- проведення аналізу практики управління капіталом на прикладі конкретного підприємства;

- опанування практики складання фінансової звітності й оптимізації структури капіталу підприємства;

- напрацювання досвіду узагальнення власних висновків щодо порушених та виявлених проблем;

- обґрунтування власних думок і поглядів із дискусійних питань;

- удосконалення навичок написання та правильності оформлення курсової роботи.

1. Управління реальними інвестиціями підприємства

1.1 Реальні інвестиції та їх структура

Реальні інвестиції та їх структура Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 12 червня 2011 року визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності, у результаті чого створюється прибуток або соціальний ефект.

Реальні інвестиції - це вкладання коштів у реальні активи як матеріальні (основні та оборотні виробничі засоби, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація)

Інвестиції в основний капітал забезпечують приріст матеріальних активів збільшення виробничих фондів, амортизація яких, у свою чергу, є джерелом подальшого розвитку виробництва. Інвестування оборотного капіталу необхідне для відтворювальних процесів у виробництві, сприяє його розширенню та збільшенню доходу. На відміну від фінансових, реальні інвестиції повністю спрямовуються на збільшення виробничого капіталу, тобто в основний капітал і на приріст товарно-матеріальних запасів, а також у нематеріальні активи.

Термін “реальні інвестиції” застосовується в міжнародній практиці економічного аналізу і, зокрема, використовується у системі національних рахунків ООН.

Реальні інвестиції виступають у вигляді:

- нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства ( фірми);

- реінвестицій (знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва);

- нетто-інвестиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції. Можна виділити такі види реальних інвестицій:

1. Інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відшкодування підприємства;

2. Інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого накопичення; 3.Валові інвестиції - це інвестиції оновлення і розширення разом.

Для характеристики реальних інвестицій на макрорівні в міжнародній практиці використовуються такі показники1:

1. Обсяг інвестицій, тобто вартісний вираз вкладеного капіталу.

2. Норма інвестицій - відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту або валового внутрішнього продукту.

3. Коефіцієнт приросту капіталоємності, що характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. Він визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового національного продукту за той самий період.

4. Накопичення - це використання частини національного доходу на розширене відтворення. Накопичення являє собою приріст основного капіталу, матеріально-технічних запасів, невиробничих активів, і, відповідно, збільшення обсягів виробництва продукції та послуг. У країнах з перехідною економікою ці показники неоднакові, їх рівень коливається залежно від рівня розвитку країни, стану її економіки. Основну частину реальних інвестицій у країнах з ринковою економікою складають приватні інвестиції, у межах 60-70% (максимальним показником - 70% - характеризується США). Такі інвестиції спрямовані в основному у прибуткові передові галузі промисловості, а держава інвестує збиткові галузі.

Співвідношення між реальними та фінансовими інвестиціями пов'язане, насамперед, з інвестиційною стратегією підприємства. По-перше визначальну роль грає тип підприємства: інституціональне чи виробничого спрямування; по-друге - стадія життєвого циклу. Реальні інвестиції (будівництво, організація виробництва, придбання нерухомості завжди вважалися надійним розміщенням капіталу і захистом від інфляції, тому що: a) ціни на ці об'єкти зростають більш швидкими темпами, ніж знецінюється національна валюта;

б) реальні інвестиції завжди дають більш вигідну віддачу капіталу, ніж вкладення у фінансові активи;

в) реальні інвестиції - найбільш значний показник фінансового стану (іміджу) будь-якої компанії, що розвивається, або виробництва, гарант залучення в інвестиційну діяльність різних приватних інвесторів.

Серед основних результатів реальних інвестицій необхідно виділити: ефективне розміщення продуктивних сил, що забезпечує гармонійний розвиток галузей народного господарства, реалізацію соціальних програм. Але необхідно пом'ятати, що реальним інвестиціям, крім того, притаманний високий рівень морального старіння і вони є найменш ліквідними активами підприємства.

Найбільш загальною може бути така класифікація реальних інвестицій

1. За джерелами фінансування; централізовані - за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів; децентралізовані - за рахунок довготермінових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій.

Галузевий поділ реальних інвестицій на нинішньому етапі має такий вигляд: машинобудування та металообробка; торгівля та громадське харчування; будівництво; целюлозо-паперова промисловість; промисловість будівельних матеріалів та ін. Відповідно до регіонального поділу обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від інвестиційного клімату, послідовності проведення ринкових реформ, рівня розвитку економічного потенціалу, динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури, ефективності використання природних та трудових ресурсів.

Залежність обсягу інвестицій від зовнішніх факторів на обсяг інвестицій впливають багато факторів та окремих макроекономічних процесів, причому в більшості випадків ця залежність може бути як прямою, так і оберненою. 1.Пряма залежність спостерігається між часткою заощаджень у доходах населення та обсягом інвестицій. У свою чергу, зі збільшенням доходу збільшується обсяг інвестицій, спрямованих на заощадження.

2. За винятком ринку нерухомості, валютного ринку та ринку лікувальних засобів спостерігається обернена залежність обсягів інвестицій від темпів інфляції в країні (високий рівень інфляції знецінює майбутній прибуток від інвестицій).Цей фактор має вирішальне значення в разі довготермінового інвестування.

3. Є обернена залежність обсягів інвестицій від ставки банківського відсотка (інвестування у певний об'єкт буде ефективним, якщо дохідність інвестицій перевищує ставку банківського відсотка). Зміна відсоткової ставки впливає як на заощадження, так і на інвестиції, але в протилежних напрямках.

4. Прибуток є основною метою здійснення інвестицій.

5. Очікуваної дохідності за певним об'єктом вкладення, тим він більш привабливий для інвестора ( спостерігається пряма залежність).

6. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції (обернена залежність).

7. Збільшення норм амортизації сприяє нагромадженню капіталу (пряма залежність).

Реальні інвестиції здійснюються у формі інвестиційного проекту. Поняття “інвестиційний проект” має два значення

1.Діяльність, яка передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення визначеної мети при обмежених ресурсах у визначені терміни.

2.Система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, що необхідні для здійснення визначених заходів, які містять їх опис.

Проекти прийнято поділяти на тактичні та стратегічні. Тактичні - проекти, пов'язані із збільшенням обсягів виготовлення продукції, підвищенням якості, модернізацією обладнання. Стратегічні - проекти, що передбачають зміну форм власності або кардинальну зміну характеру виробництва.

Життєвий цикл проекту - це час від першої затрати до останньої вигоди проекту. Він відображає розвиток проекту, роботи, які проводяться на різних стадіях його підготовки, реалізації та експлуатації. Цикл проекту є певною схемою або алгоритмом, за допомогою якого встановлюється певна послідовність дій при його розробці та впровадженні. Програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) запропоновано бачення проекту як циклу, що складається з трьох окремих фаз - передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.

I Передінвестиційна фаза має наступні стадії:

а) пошук інвестиційних концепцій (opportunity studies);

б) попередня підготовка проекту (pre-feasibility studies);

в) остаточне формулювання проекту та оцінка прийнятності (fasibility studies);

г) етап фінального розгляду проекту та прийняття рішення (final evaluation);

II. Інвестиційна фаза:

а) встановлення правової , фінансової та організаційної основ для здійснення проекту;

б) придбання і передача технологій;

в) детальне проектне опрацювання та укладання контрактів;

г) придбання землі;

д) будівельні роботи і встановлення обладнання;

ж) перед виробничий маркетинг;

з) набір і навчання персоналу;

е) здача в експлуатацію і запуск.

III. Фаза експлуатації: розглядається у довгостроковому та короткостроковому планах. У першому вивчається можливе виникнення проблем, пов'язаних із застосуванням обраної технології, функціонування обладнання, кваліфікацією персоналу. У довгостроковому - обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продаж інвестиції в основний капітал.

Найпоширенішим об'єктом інвестування є основний капітал (фонди), до якого відносять: земельні ділянки; капітальні витрати на покращення землі; будови; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти; приладдя; робоча та продуктивна худоба; багаторічні насадження та інші основні засоби виробництва. Основні виробничі фонди інвестиційної сфери поділяються на фонди будівельного та виробничого призначення.

До фондів будівельного призначення відносяться: будівельні машини та механізми, обладнання силове та виробниче, транспортні засоби всіх видів, виробничі будівлі та споруди, інші основні засоби виробництва, до яких включають інструменти, контрольно-вимірювальні пристрої, господарський інвентар терміном служби більше одного року, незалежно від вартості. До фондів виробничого призначення відносяться машини, обладнання, передаточні пристрої, транспортні засоби, виробничий інвентар, будівлі, споруди підсобних та допоміжних виробництв, що виділені на самостійний промисловий баланс, які входять до складу підприємств, організацій та фірм інвестиційної сфери. Вкладаючи кошти в основні фонди, інвестор має зробити їх оцінку за повною первісною вартістю або за відновною вартістю. Первісна оцінка основних фондів є вартість їх придбання або створення, тобто оплачена сума грошових коштів чи їх еквівалентів, або справедлива вартість будівель та споруд визначається за кошторисною вартістю на момент введення в бухгалтерському балансі підприємства, називається, первісною балансовою вартістю основних фондів. Оцінка за відновною вартістю основних фондів (з урахуванням індексації) установлюється Міністерством економіки і Міністерством фінансів разом з Фондом держаного майна України. Вона здійснюється щорічно після звітного року станом на 1 січня наступного року в Україні. Інвестування оборотного капіталу для забезпечення безперервності процесу відтворення товаровиробники повинні мати не тільки основний, але і оборотний капітал (оборотні фонди).

На відміну від основного капіталу, оборотний споживається в одному виробничому циклі і його вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. Він не бере участі у створенні вартості, а обслуговує тільки процес обігу товарів. Інвестиції в оборотний капітал носять довгостроковий характер і в цілому розумінні не відрізняються від інших реальних інвестицій. Інвестиції, вкладені у запаси сировини, основні матеріали, конструкції, вироби та допоміжні матеріали, пальне, запчастини, тару, у незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення й витрати майбутніх періодів, складають оборотні виробничі засоби (фонди). Вони обслуговують процес виробництва і необхідні для грошових розрахунків за товарно-матеріальні цінності і для погашення дебіторської заборгованості.. Готова продукція - це уречевлений капітал у вигляді основних виробничих активів і необхідного виробничого запасу сировини, основних і допоміжних активів.

В інвестуванні оборотного капіталу можна прослідкувати три етапи :

1. Первісне інвестування при створенні підприємства базується на формуванні статутного капіталу підприємства. Мінімальні вимоги щодо нього повинні бути істотно збільшені для того, щоб він виконував не формальну, а активну роль у фінансах підприємствах.

2. Підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства не потребує довгострокового інвестування коштів. Однак тут неможливо обійтися без активізації короткострокового банківського кредитування.

3. Інвестування у приріст оборотних засобів при розширенні обсягів і масштабів господарської діяльності передбачає пошук додаткових інвестиційних можливостей відносно до довгострокових вкладень для збільшення оборотного капіталу підприємства. Джерелами фінансування можуть стати прибуток підприємства, довгострокові кредити банків, фінансова допомога вищих організацій і кошти бюджету.

1.2 Особливості управління реальними інвестиціями

Управління реальними інвестиціями містить в собі розробку інвестиційної стратегії, що у свою чергу ґрунтується на інвестиційній політиці. Управління, інвестиційна стратегія та тактика підприємства реалізується через вибір стратегічних цілей і завдань та методів їх досягнення. Політика управління реальними інвестиціями становить частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів. Основою обгрунтування інвестиційної політики підприємства служить аналіз ринку продукції, яка виробляєтся підприємством.

Напрямки реального інвестування:

1) інвестиції в підвищення ефективності. Їх мета - це створення насамперед умов для зниження витрат фірми за рахунок заміни устаткування, навчання персоналу, переміщення виробничих потужностей у регіони з більш вигідними умовами виробництва;

2) інвестиції в розширення виробництва. Завданням такого інвестування є розширення можливостей випуску товарів для сформованих ринків у межах існуючих виробництв;

3) інвестиції у створення нових виробництв. Такі інвестиції забезпечують створення нових підприємства, які випускатимуть товари, що не виготовлялися фірмою раніше (здійснювати новий тип послуг), або дозволяють фірмі вийти на нові для неї ринки;

4) інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестицій є необхідним у тому випадку, коли фірма стає перед необхідністю задовольнити вимоги влади в частині екологічних стандартів, безпеки виробництва або інших умов діяльності, що не можуть бути забезпечені тільки шляхом удосконалення менеджменту.

В основі стратегії вибору пріоритетних напрямків інвестування знаходиться інвестиційна політика підприємства. Що в свою чергу ґрунтується на аналізі ринку продукції, що виробляється цим підприємством, або нової, запланованої до випуску. Головною метою вивчення ринку є оцінка можливості збуту цієї продукції.

При проведенні аналізу ринку продукції підприємства оцінюються:

- географічні межі ринку реалізації продукції;

- загальний обсяг реалізації продукції на відповідному ринку протягом попередніх трьох років, у тому числі тієї, що виготовляється підприємствами-конкурентами;

- прогноз динаміки споживчого попиту на період наміченої інвестиційної політики підприємства;

- наявність підприємств-конкурентів на цьому ринку;

- технічний рівень продукції підприємства;

- можливості підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства і розширення рику збуту в рамках конкретних інвестиційних проектів.

Також до найбільш важливих факторів, які визначають стратегічне і тактичне інвестиційне планування фірми, належить загальна економічна ситуація і макроекономічні передумови інвестицій.

Реальні інвестиції (капіталовкладення) можуть здійснюватись в декількох основних формах:

1. Нове будівництво

2. Реконструкція

3. Технічне переозброєння

До нового будівництва відноситься зведення підприємств, споруд на нових будівничих майданчиках згідно із затвердженими проектами.

Розширення діючих підприємств передбачає витрати на будівництво за новим проектом другої та наступних черг реалізації даного підприємства, а також на будівництво та розширення діючих основних цехів, допоміжного та обслуговуючого виробництва і комунікацій на території даного підприємства або прилеглих до неї майданчиків.

Під реконструкцією діючого підприємства розуміється здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових та розширення діючих цехів основного виробничого призначення. Реконструкція може супроводжуватися будівництвом нових і розширенням діючих об'єктів допоміжного та обслуговуючого призначення, заміною морально застарілого та фізично зношеного обладнання, механізацією та автоматизацією виробництва, усуненням диспропорцій в технологічних ланках і допоміжних службах. Крім того, до реконструкції діючого підприємства, відноситься будівництво нових цехів та об'єктів тієї ж потужності або потужності, яка відповідає обсягу випуску кінцевої продукції підприємства, замість ліквідованих цехів та об'єктів того ж призначення, подальша експлуатація яких визнана недоцільною.

Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання у відповідності до плану технічного розвитку підприємства комплексу заходів по підвищенню технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегатів, установок шляхом впровадження нової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним, а також інші організаційні та технічні заходи, що покращують показники роботи підприємства.

Така форма інвестування, як придбання інших підприємств здійснюється тільки великими підприємствами, так як вимагає великих обсягів інвестування коштів. Ця форма інвестицій призводить до зростання сукупної вартості активів обох підприємств і дає їм певні переваги перед конкурентами за рахунок взаємного доповнення технологій та номенклатури продукції, що випускається, за рахунок появи можливостей зниження рівня затрат шляхом економії на великих оптових закупках сировини та матеріалів за рахунок спільного використання мережі збуту тощо.

Необхідно виділити новий напрям довгострокових вкладень підприємств придбання нематеріальних активів: патенти, ліцензії, торгові марки, товарні знаки, інші права по використанню виробничої інформації, права на користування землею або природними ресурсами, програмними продуктами, права на інтелектуальну власність тощо.

Вибір конкретної форми реального інвестування залежить від багатьох факторів: завдань галузевої, товарної та регіональної диверсифікації діяльності підприємства; можливостей впровадження нових технологій; наявності власних інвестиційних ресурсів і/або можливості використання позикових або залучених ресурсів.

Процес здійснення реального інвестування починається з пошуку і вибору інвестиційної ідеї з врахуванням цілей розвитку підприємства. Рішення про здійснення реальних інвестицій може прийматися на підставі наступних цільових установок підприємства:

- стримання або стимулювання частини ринку товару, що виробляється, або послуг, що надаються;

- необхідність випуску нового товару або послуги;

- формування або підтримка іміджу підприємства;

- досягнення максимального використання ресурсів підприємства.

Також при визначенні інвестиційної ідеї підприємство враховує досвід проведення реальних інвестицій, галузеві особливості своєї діяльності, кваліфікацію персоналу, наявність фінансових ресурсів для інвестування тощо.

Вибір інвестиційної ідеї може здійснюватися за прийнятою в міжнародній практиці класифікацією вихідних можливостей для такого вибору. Ця класифікація включає в себе наступні складові:

- наявність корисних копалин або інших природних ресурсів, що придатні для переробки та виробничого використання;

- можливі в майбутньому зміни в попиті під впливом демографічних та соціально-економічних факторів або в результаті появи на ринку нових типів товарів;

- структура та обсяг імпорту, що можуть стати поштовхом для розробки проектів, направлених на створення імпортозамінного виробництва;

- досвід та тенденції розвитку структури виробництва в інших країнах;

- потреби, які вже виникли або можуть виникнути в галузях-споживачах в межах вітчизняної або світової економіки;

- інформація про плани збільшення виробництва в галузях-споживачах, або про зростаючий попит на світовому ринку на продукцію, що вже виробляється;

- можливості диверсифікації виробництва;

- доцільності збільшення масштабів виробництва з метою зниження витрат при масовому виробництві продукції;

- загальноекономічні умови.

На підставі наведених можливостей підприємство може сформулювати ідею тільки укрупненого інвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реального інвестування. В тому випадку, якщо обрана ідея відповідає концепції розвитку, вона опрацьовується більш ретельно, що передбачає збір та аналіз додаткової інформації і розробку конкретного інвестиційного проекту. В подальшому, залежно від конкретного виду реального інвестування, підприємство деталізує вимоги до капіталовкладення в інвестиційному проекті. Він має особливо важливе значення при залученні зовнішнього фінансування. Інвестиційний проект дозволяє, в першу чергу, підприємству, а потім й іншим інвесторам всебічно оцінити очікувану ефективність і доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

1.3 Оцінка ефективності реальних інвестицій

Підходи до оцінки ефективності інвестицій

В умовах трансформації економіки, створення ринкового середовища в Україні дослідження з питань формування інвестиційного портфеля підприємств та здійснення капіталовкладень є особливо актуальними. Особливістю дослідження є необхідність вивчення теорії та практики зарубіжних учених, які працюють в умовах ринкових економік, урахування досвіду ринкових перетворень постсоціалістичних країн та специфіки розвитку ринкових відносин в Україні для розробки рекомендацій до формування інвестиційних портфелів українських підприємств.

Вивчення особливостей капіталовкладень є актуальним та пріоритетним з таких причин:

1) поступово набирає силу процес переливання приватного капіталу з сфери короткострокової (торгової і валютної) в сферу з більш тривалим періодом обороту, пов'язану з інвестуванням в обладнання, нерухомість, технологічні розробки;

2) перехід від командно-адміністративної форми управління економікою до ринкових методів її регулювання (здійснення інвестицій не централізовано за принципом необхідності, а на рівні кожного господарського суб'єкта за принципом ефективності, тобто величини віддачі на вкладений капітал) призводить до необхідності фінансової оцінки кожного інвестиційного проекту з точки зору його прибутковості та вигідності для інвестора;

3) нестабільна соціально-політична та економічна ситуація, що ускладнює проведення інвестиційного аналізу, накладає певні обмеження на застосування стандартних методів оцінки інвестиційних проектів у тому вигляді, в якому вони використовуються у закордонній практиці.

Вивчення джерел залучення і напрямів використання капіталу або прийняття інвестиційних рішень повинно будуватись на оцінці кожного можливого проекту за кількома чинниками: технічним, адміністративним, юридичним, соціально-економічним, фінансовим тощо.

Більшість існуючих підходів до оцінки результатів будь-якого виду діяльності умовно можна розділити на такі групи:

-- традиційні методи оцінки ефективності на основі визначення співвідношення між надходженнями та витратами;

-- облікові підходи до розрахунків результатів діяльності, що здійснюються на основі бухгалтерської звітності;

-- дисконтні методи, що ґрунтуються на основі теорії часової вартості грошей.

Традиційні методи передбачають розрахунки таких основних показників:

-- коефіцієнта ефективності інвестування;

-- періоду окупності інвестицій.

Коефіцієнт ефективності розраховується як відношення грошових надходжень (N) до суми інвестованих коштів (К). У практичних розрахунках використовується річна норма ефективності (Ег):

де РО -- період окупності інвестицій у роках або час, за який недисконтовані надходження перевищать недисконтовані інвестиції (тобто це кількість років, необхідних для заміщення стартових витрат); Np -- загальна сума прогнозованих повернень.

Методи оцінки інвестицій на основі бухгалтерської звітності (облікові методи) передбачають розрахунки балансової (Яь) та чистої (Яр) рентабельності інвестицій. При обчисленні балансової рентабельності враховується середньорічний дохід підприємства (і)г) та обсяг інвестицій (К). При обчисленні чистої рентабельності враховуються ще податкові та відсоткові платежі (РР). Показники рентабельності визначають рівень прибутку на кожну одиницю капіталовкладень.

В основі фінансових розрахунків теорії часової вартості грошей лежить принцип нерівноцінності нинішніх та майбутніх благ. Для будь-якого інвестора важливим є не тільки величина його витрат, але й момент їх здійснення, величина доходів та термін, через який він їх одержить. Майбутні гроші завжди дешевші сьогоднішніх і не тільки через інфляцію, але й через відтерміновану або втрачену їх оборотність. Отже маємо що, до реальних інвестицій (інвестицій у виробничі фонди) належать вкладення в основний капітал виробничих підприємств та інвестиції, спрямовані на зростання матеріально-технічних запасів. Реальні інвестиції бувають наступних видів:

- інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду відновлення підприємства;

- інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого накопичення;

– валові інвестиції - як інвестиції оновлення, так і інвестиції розширення. Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них належать інвестиції в основні (матеріальні та нематеріальні активи) та обороні засоби. Інвестиції в основні засоби включають:- придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;

– модернізація діючого обладнання;

– будівництво і реконструкція будівель та споруд;

– технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання;

– нове технологічне оснащення та модернізацію наявного обладнання. Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення:

– нових та додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;

– нових та додаткових запасів готової продукції;

– збільшення рахунків дебіторів.

Необхідність подібних інвестицій полягає в тому, що при збільшенні обсягу виробництва товарів, як правило, повинні автоматично збільшуватися товарно-матеріальні запаси сировини, комплектуючих елементів та готової продукції. Крім того, у зв'язку із збільшенням обсягу виробництва та продаж збільшується дебіторська заборгованість підприємства. Усе це - активні статті балансу, і їх позитивне нарощення повинно фінансуватися із додаткових джерел.

Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов'язані з придбанням торгової технології (патенту чи ліцензії) та торгової марки.Супутніми інвестиціями є:

– вкладення в об'єкти, пов'язані територіально та функціонально з прямим об'єктом:

– вкладення в об'єкти, безпосередньо технологічно не пов'язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під'їзні шляхи, лінії електропередач, каналізація і т.п.);

– вкладення невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.

– Інвестиції в НДР забезпечують та супроводжують проект. Це, перш за все:

– матеріальні засоби (обладнання, стенди, комп'ютери та різноманітні прибори), що необхідні для проведення передпроектних досліджень;

– оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності науково-дослідного інституту чи вузу на замовлення підприємства;

– ліцензії та технології;

– навчання персоналу.

Капітальними вкладеннями називаються засоби, що вкладені в розширене відтворення основних фондів (ОФ). Звичайно на капітальні вкладення спрямовується близько 20 % НД. Вони відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку країни.

Серед основних результатів використання капітальних вкладень необхідно виділити:

1) реалізацію соціальних програм;

2) пропорційне розміщення продуктивних сил країни;

3) гармонійний розвиток галузей народного господарства;

4) прискорення темпів науково-технічного прогресу та розвитку базових галузей народного господарства;

5) реалізацію програм розвитку паливно-енергетичного комплексу, житла, оновлення виробничих фондів;

6) здійснення важливих будівництв.

Найбільш загальною є наступна класифікація реальних інвестицій.

За джерелами фінансування:

– централізовані - за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;

– нецентралізовані - за рахунок довгострокових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій.

Сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки централізованих капітальних вкладень. Така ситуація пов'язана із державною політикою у фінансовій та банківській сферах.

Галузевий розподіл реальних інвестицій на нинішньому етапі має наступний вигляд:

– машинобудування та металообробка;

– торгівля та громадське харчування;

– будівництво;

– целюлозно-паперова промисловість;

– промисловість будівельних матеріалів та ін.

Регіональний розподіл. Обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від:

– стану інвестиційного клімату;

– послідовності проведення ринкових реформ;

– рівня розвитку економічного потенціалу;

– динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури;

– ефективності використання природних та трудових ресурсів;

За формам відтворення виділяють наступні види реальних інвестицій:- нове будівництво - створення виробничих потужностей на нових майданчиках за новими проектами;

– розширення виробництва - будівництво нових підприємств та

розширення діючих виробничих підрозділів основного та допоміжного призначення;

– реконструкція виробництва - переобладнання діючих цехів виробництв, яке здійснюється за єдиним комплексним проектом підприємства в цілому;

– технічне переоснащення виробництва - комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв шляхом механізації, автоматизації виробничого процесу, запровадженням прогресивної технології та ноу-хау, заміщення фізично зношеного обладнання.

Для характеристики реальних інвестицій на макроекономічному рівні в міжнародній практиці використовуються наступні показники.1) Обсяг інвестицій, тобто вартісне відображення капіталу, що вкладається.2) Норма інвестицій, що є відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту чи валового внутрішнього продукту. 3) Коефіцієнт приросту капіталомісткості, що характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. Визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту ВНП за той же період. 4) Коефіцієнт капіталомісткості = Валові інвестиції / Приріст ВНП.5) Накопичення - це використання частини НД на розширене відтворення.Навіть у країнах з ринковою економікою ці показники неодинакові, їх рівень коливається залежно від рівня країни, складу її економіки в поточному періоді.

2. Управління капіталом підприємства

2.1 Аналіз структури власного та позикового капіталу підприємства і його використання

Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте ефективна фінансова діяльність підприємства неможолива без постійного залучення позикових коштів. Вони дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином застосування комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства.

В економічній теорії та господарській практиці під “капіталом підприємства” розуміють різноманітні його види, що характеризуються декількома десятками термінів. З метою забезпечення ефективного управління капіталом доцільно систематизувати його види за відповідними ознаками:

- належність підприємству;

- джерело мобілізації фінансових ресурсів;

- національна належність власників капіталу;

- форма власності;

- організаційно-правова форма;

- строковість залучення капіталу;

- форми перебування в процесі кругообігу

- об'єкт інвестування;

- рівень ризику;

- правові норми використання;

- характер використання у виробничому процесі.

За належністю підприємству розрізняють власний і залучений капітал. Власний капітал визначається як підсумок першого розділу пасиву балансу. Позичковий капітал підприємства - це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності.

До складу залученого капіталу входять:

- короткострокові і довгострокові зобов'язання

- кредиторська заборгованість.

Різновидом залученого капіталу виступають облігаційні позики (кошти, які одержані внаслідок проведення емісії облігацій). Вони можуть переходити з групи залученого до групи власного капіталу шляхом конвертації облігацій в акції. Таким змінюється співвідношення між власними і залученими коштами.

Співвідношення між власними і залученими коштами - один з важливих фінансових показників діяльності підприємств. Його вагомість в тому, що підприємство може досягти значних результатів при використанні різних складових капіталу. Застосування комбінованих джерел формування загального капіталу значно підвищує результативність діяльності підприємства.

Показник чистого капіталу є одним з найбільш поширених при аналізі діяльності підприємства. Він визначається як різниця між оборотними активами та короткостроковою заборгованістю. Використання різних джерел при формуванні капіталу підприємства пов'язано з певними витратами (виплати дивідендів акціонерам, процентів банкам тощо).

Загальна сума коштів, яку підприємство повинно сплатити за використання відповідного обсягу фінансових ресурсів, розрахована у процентах до цього обсягу, і має назву “ціна капіталу”.

Організація будь-якого процесу виробництва передбачає наявність засобів виробництва, що включають засоби праці, предмети праці та труд людини, тобто її цілеспрямовану діяльність. Але перш, ніж почати діяльність, підприємцю потрібен капітал.

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва.

Авансований капітал - (фр. Avancer - виплачувати наперед) - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання прибутку.

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на:

- власний;

- позиковий.

Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він включає:

- статутний;

- пайовий;

- резервний.

Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Даний розділ буде побудовано на основі діяльності підприємства КП «Полтавський м`ясокомбінат»

Особливостями використання капіталу в межах конкретного підприємства пов'язані з двома основними економічними процесами:

? процес формування капіталу;

? процес ефективного використання.

Серед основних джерел коштів можна виділити:

? власний капітал (акціонерний капітал, реінвестований прибуток);

? позикові кошти;

? тимчасові залучені кошти - кошти окремих кредиторів.

Ціна кожного з наведених джерел різна, тому загальну ціну капіталу підприємства знаходимо за середньою арифметичною зваженою.

На першому етапі здійснюємо аналіз структури капіталу підприємства КП «Полтавський м`ясокомбінат» на основі балансових даних на початок і кінець звітного періоду.

Аналіз динаміки і структури джерел фінансування капіталу здійснюється на основі аналізу активу і пасиву балансу КП «Полтавський м`ясокомбінат», що наведені в таблицях 2.1. і 2.2.

Таблиця 2.1. Аналітичне групування і аналіз статей активу підприємства КП «Полтавський м`ясокомбінат»

Актив балансу	Абсолютна величина, тис. грн.	Питома вага, %	Зміни
	На кінець попереднього року	На кінець звітного року	На кінець попереднього року	На кінець звітного року	Абсолютні, тис. грн.	У структурі, %	У % до кінця попереднього року
1.Активи, всього	25708,1	25798,4	100	100	90,3	-	100,35
2.Необоротні активи	14261,2	14455,2	55,47	56,03	194	0,56	101,36
2.1.Залишкова вартість	14061,4	14234,8	54,7	55,18	173,4	0,48	101,23
3.Оборотні активи	11355,7	11227,6	44,2	43,52	-128,1	-0,68	98,87
3.1.Товарно матеріальні запаси	5193,7	5015,3	20,2	19,44	-178,4	-0,76	96,57
3.2.Дебіторська заборгованість	2287,6	2269,6	8,9	8,8	-18	-0,1	99,21
3.3.Грошові кошти	2144,7	1450,8	8,3	5,6	-693,9	-2,7	67,65
3.4.Інші оборотні активи	1,2	1,0	0,01	0,004	-0,2	-0,006	83,33
4.Витрати майбутніх періодів	91,2	115,6	0,35	0,45	24,4	0,1	126,75

Провівши аналіз статей активу КП «Полтавський м`ясокомбінат» за 2007 рік, можна зробити висновок, що найбільшу частину у структурі активів становлять необоротні активи 14261,2 тис. грн. і 14455,2 тис. грн. (55,47% і 56,03 %) відповідно на кінець попереднього і звітного років.

Оборотні активи становлять 11355,7 тис. грн. та 11227,6 тис. грн.(44,2% і 43,52%) на кінець попереднього і звітного років. Витрати майбутніх періодів у балансі даного підприємства становлять незначну частину - 91,2 тис грн., на кінець попереднього року і 115,6 тис.грн. - на кінець звітного. Не значну частку займає дебіторська заборгованість - 8,9 та 8,8% відповідно на кінець попереднього і звітного років, від загальної суми активів, що становить 2287,6 тис. грн. і 2269,6 тис. грн.

Загальна кількість активів збільшилась у звітному році, в порівнянні з базовим, на 90,3 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення необоротних активів з 14261,2 тис. грн. до 14455,2 тис. грн.

Таблиця 2.2. Аналітичне групування і аналіз статей пасиву підприємства КП «Полтавський м`ясокомбінат»

Актив балансу	Абсолютна величина, тис. грн.	Питома вага, %	Зміни
	На кінець попереднього року	На кінець звітного року	На кінець попереднього року	На кінець звітного року	Абсолютні, тис. грн.	У структурі, %	У % до кінця попереднього року
1.Сукупний капітал, всього	25708,1	25798,4	100	100	90,3	-	100,35
2.Власний капітал	22290,6	21708,4	86,71	84,15	-582,2	-2,56	97,39
2.1.Статутний капітал	-	-	-	-	-	-
2.2.Інший додатковий капітал	14520,9	14348,6	56,48	55,62	-172,3	-0,86	98,81
2.3.Резервний капітал	158,2	1302,7	0,62	5,05	1144,5	4,43	823,45
2.4.Нерозподілений прибуток	2991,8	1551,8	11,64	6,02	-1440	-5,62	51,87
3.Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-	-	-	-	-	-
4.Довгостроковий позиковий капітал	-	-	-	-	-	-	-
5.Короткостроковий позиковий капітал	-	-	-	-	-	-	-
5.1.Короткострокові кредити банків	-	-	-	-	-	-	-
5.2.Кредиторська заборгованість	3402,5	4083,8	13,24	15,83	681,3	2,59	120,02
5.3.Інші поточні зобов'язання	15,0	6,2	0,06	0,02	-8,8	-0,04	41,33
6.Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-

Провівши аналіз статей пасиву, можна зробити висновок, що найбільшу вагу у структурі пасивів займає власний капітал -86,71% на кінець попереднього року і 84,15% на кінець звітного року . Частка власного капіталу зменшилася на 582,2 тис. грн.З абезпечення наступних витрат і платежів становить відсутнє значення, так як воно не було надене а балансі, відповідно на кінець попереднього і звітного років. Як довгостроковий позиковий капітал так і короткостроковий позиковий капітал відсутні також як на кінець попереднього так і звітного року. Статутний капітал та доходи майбутніх періодів у балансі даного підприємства відсутні. Інший додатковий і резервний капітали не змінилися, і відповідно становлять 14520,9 та 158,2 тис. грн. Проведемо детальний аналіз власного капіталу КП «Полтавський м`ясокомбінат»

Таблиця 2.3. Аналіз складу, структури та динаміки власного капіталу підприємства КП «Полтавський м`ясокомбінат»

Показник	На початок року	На кінець року	Зміна за рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Статутний капітал	-	-	-	-	-	-
Пайовий капітал	4619,7	4505,3	20,72	20,75	-114,4	0,03
Додатковий капітал	-	-	-	-	-	-
Інший додатковий	14520,9	14348,6	65,14	66,1	-172,3	0,96
Резервний капітал	158,2	1302,7	0,71	6	1144,5	5,29
Нерозподілений прибуток	2991,8	1551,8	13,42	7,15	-1440	-6,27
Неоплачений капітал	-	-	-	-	-	-
Вилучений капітал	-	-	-	-	-	-
Всього	22290,6	21708,4	100	100	-582,2

Зменшення обсягу власного капіталу, з 22290,6 тис. грн. на початку року до 21708,4 тис. грн. у кінці року, відбулося за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку з 2991,8 тис. грн. до 1551,8 тис. грн., але збільшився резервний капітал з 158,2 до 1302,7 це є ознакою покращення фінансового стану, добрих перспектив економічного зростання. Інші складові власного капіталу залишилися без змін.

Ефективність використання власного капіталу розрахуємо за допомогою таких формул:

1. Рентабельність власного капіталу - характеризує ефективність використання власного капіталу:

Рв.к.зв.р.=ЧП/ВК*100%= (2184,5/21708,4)*100=10,1%

Рв.к.мин.р.=ЧП/ВК*100%=(1405,3/22290,6)*100=6,3%

Рентабельність власного капіталу збільшилась з 6,3% у минулому році до 10,1% у звітному році, тобто на 3,8%. Це свідчить про позитивні тенденції у розвитку підприємства. Позитивні зміни відбулись за рахунок збільшення чистого прибутку з 1405,3 тис. грн. до 2184,5 тис.грн.

2. Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає інтенсивність його використання та ділову активність підприємства:

Кв.к.зв.р.=ЧД/ВК=58655/21708,4 = 2,7 об.

Кв.к.мин.р.=65602,3/22290,6 = 2,9 об.

Кількість оборотів зменшилась, з 2,9 до 2,7. Це відбулось за рахунок зменшення чистого доходу та зменшення власного капіталу.

Тривалість обороту власного капіталу характеризується кількістю днів, протягом яких власний капітал проходить усі стадії одного кругообігу, знаходиться за формулою:

Тривалість обороту власного капіталу _{звітній рік} = 360/Ко.в.к.=360/2,7=133 днів.

Тривалість обороту власного капіталу _{минулий рік} = 360/Ко.в.к=360/2,9=124 днів.

Тривалість обороту власного капіталу збільшилась на 9 днів, що є негативною тенденцією.

Отже, загальна рентабельність власного капіталу знизилась з 6,3% у минулому році до 10,1% у звітному році, тобто на 3,8%. %. Це свідчить про позитивні тенденції у розвитку підприємства. Позитивні зміни відбулись за рахунок збільшення чистого прибутку з 1405,3 тис. грн. до 2184,5 тис.грн.

Кількість оборотів зменшилась, з 2,9 до 2,7. Це відбулось за рахунок зменшення чистого доходу та зменшення власного капіталу.

Тривалість обороту власного капіталу збільшилась на 9 днів, що є негативною тенденцією.

Проведемо перевірку рівня забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві шляхом визначення відповідності окремих позицій вимогам «золотого правила» балансу:

1)

14455,2/21708,4 = 0,67 грн/грн - виконується умова нормативного значення;

2)

11227,6/4090,0 =2,7 грн/грн - виконується умова нормативного значення.

Відповідно до умов «золотого правила» балансу рекомендується керуватися такими двома умовами:

1) Потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок довгострокових позичок:

21708,4/14455,2 = 1,5грн/грн - виконується умова нормативного значення

2) Довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані в стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо):

21708,4 /14455,2+6467,1 =1,04 грн/грн - норма виконується

Провівши перевірку рівня забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві шляхом визначення відповідності окремих позицій вимогам «золотого правила» балансу, можна зробити висновок, що дане підприємство має достатній рівень фінансової рівноваги тому що всі вимоги «золотого правила» виконуються.

На третьому етапі аналізу розраховується система коефіцієнтів, що визначається структурою його капіталу.

Проаналізувавши фінансову стійкість даного підприємства, можна сказати наступне:

- коефіцієнт автономії, який визначає питому вагу власного капіталу підприємства в загальній вартості засобів, інвестованих в його діяльність, в звітному році зменшився на 0,03 грн/грн., ніж в попередньому році. Зменшення відбулось за рахунок зменшення власного капіталу. Коефіцієнт перевищує мінімальне значення - 0,5 і є задовільним;

- коефіцієнт фінансового лівериджу збільшився, на 0,04 грн./грн. Незначні зміни відбулись за рахунок збільшення власного капіталу та пасивів балансу;

- коефіцієнт довгострокової фінансової незамежності тотожний коефіцієнту автономії, оскільки на підприємстві відсутні довгострокові зобов'язання;

- коефіцієнт співвідношення довго- і короткостроковї заборгованості не можливо порахувати, оскільки відсутні довгострокові зобов'язання.

Проаналізувавши коефіцієнти ліквідності, можна зробити наступні висновки:

- коефіцієнт поточної ліквідності, або коефіцієнт покриття. Він дорівнює відношенню оборотних активів до поточних зобов'язань і показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються оборотними активами, тобто скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Установлено норматив цього показника, більше або рівний 2.

Норматив показника виконується, як на кінець звітного періоду, так і на початок. Він показує що на одну грошову одиницю поточних зобов'язань припадає 3,32 грошових одиниць оборотних активів - у 2006 році і 2,75 грошових одиниць - у 2007 році. Це свідчить про те, що на підприємстві поточні зобов'язання достатньо забезпечені оборотними активами;

- коефіцієнт критичної ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина оборотних активів за мінусом запасів покривається поточними зобов'язаннями. Цей показник рекомендується в межах від 0,7 до 1, але в нашому випадку він є быльшим це відбулося через невиправдане зменшення готової продукції та дебіторської заборгованості за звітній період;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Вважається, що значення цього коефіцієнта не повинно опускатися нижче від 0,2. В даному випадку, коефіцієнт, хоча і зменшився, та все ж відповідаэ нормативному значенню- выд 0,65 до 0,35 грн./грн. Тененція до зменшення відбулась за рахунок значного зменшення оборотних активів.

Щодо аналізу фінансової стабільності, то:

- загальної заборгованості збыльшився з 0,13 до 0,16 грн./грн. Зміни відбулись за рахунок збыльшення активів;

- коефіцієнт залежності від довгострокової заборгованості ми розрахувати не можемо, тому що на підприємстві відсутні довгострокові зобов'язання;

- коефіцієнт фінансової незалежності, або коефіцієнт автономії, який визначає питому вагу власного капіталу підприємства в загальній вартості засобів, інвестованих в його діяльність, в звітному році збільшився на 0,03 грн/грн., що э більше, ніж в попередньому році. Зменшення відбулось за рахунок зменшення власного капіталу та загальної суми пасивів. Коефіцієнт перевищує мінімальне значення - 0,5 і є задовільним.

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від того, наскільки швидко засоби, що вкладені в активи підприємства, трансформуються в реальні грошові кошти. Тому для аналізу фінансового стану використовують показники ділової активності. Про них можна зробити наступні висновки:

1) коефіцієнт оборотності активів характеризує швидкість обігу активів підприємства. Для даного підприємства він становить 2,3 оборота, а це означає, що 2,3 грн. чистого доходу від реалізації одержало підприємство протягом звітного періоду з кожної гривні його активів, у динаміці ми бачимо збільшення цього показника на 0,2 грн./грн. Він збільшився за рахунок зростання чистого доходу та середніх залишків оборотних активів;