Теоретичні аспекти державного регулювання фінансової діяльності підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти державного регулювання фінансової діяльності підприємств

1.1 Сутність державного регулювання підприємницької діяльності

1.2 Методи державного регулювання підприємницької діяльності

1.3 Роль державного фінансового контролю в регулюванні підприємницької діяльності

Розділ 2. Державне регулювання оплати праці та робочого часу на підприємстві ВАТ «Веста»

2.1 Загальна економіко-фінансова характеристика підприємства

2.2 Державне регулювання оплати праці ВАТ «Веста»

2.3 Державне регулювання робочого часу на підприємстві

Розділ 3. Шляхи удосконалення оплати праці та встановлення робочого часу на підприємстві, відповідно до державних вимог

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Державне регулювання економіки - це вплив держави в особі державних органів на економічні об'єкти і процеси та на осіб, які в них приймають участь. державне регулювання економікою здійснюється, щоби надати процесам організований характер, впорядкувати дії економічних суб'єктів. забезпечити виконання законів, підтримувати державні і суспільні інтереси.

Державне регулювання в широкому розумінні слова включає прогнозування, планування, фінансування, бюджетування, оподаткування, кредитування, адміністрування, облік і контроль. Державне регулювання має місце як в централізовано керованій економіці, так і в ринковій економіці. Отже, воно мусить мати місце і в економіці перехідного періоду, тобто в такій економіці, яка зараз має місце в Україні.

Як бачимо, державне регулювання економікою передбачає вплив держави практично на всі складові фінансового механізму, а значить і на весь фінансовий механізм в цілому. Фінансовий механізм - це складова частина господарського механізму, яка представляє собою сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відношень. Фінансовий механізм включає насамперед ціни, податки, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, тарифи. Особливість цього впливу визначає міру втручання держави у функціонування економіки, шляхом регулювання функціонування фінансового механізму та його складових.

Як відмічає О.Г.Дерев'янко, фінансово-кредитний механізм є інтегральним елементом механізму господарського механізму. Його функціонування здійснюється на базі двох основних методів: фінансового забезпечення та фінансового регулювання. Фінансове забезпечення функціонування економічної системи полягає у формуванні цільових грошових фондів (фінансових ресурсів) достатнього розміру та їх ефективному використанні. фінансове регулювання розглядається як метод фінансового впливу, що пов'язаний із регулюванням розподільних відносин. Якщо фінансове регулювання здійснюється на основі принципу оптимальності, то воно має стратегічний характер, тобто зорієнтоване не на досягнення короткострокових цілей, а на забезпечення виживання економічної системи у перспективі. По-суті, в такому випадку воно має характер стратегічного фінансового управління.

На жаль, сумною спадщиною командно-адміністративної системи управління економікою є брак традиції стратегічного мислення. Тому існує об'єктивна потреба у посиленні уваги до стратегічних аспектів фінансового управління як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Предмет дослідження - державне регулювання фінансової діяльності підприємств.

Об'єктом виступає золотоніське комунальне підприємство ВАТ «Веста».

Метою даної курсової роботи є дослідження державного впливу на фінансову діяльність підприємства ВАТ «Веста».

З метою досягнення поставленої мети, необхідно виконати наступні завдання:

- розкрити сутність державного регулювання підприємницької діяльності;

- дати характеристику методам державного регулювання підприємницької діяльності;

- розглянути роль державного фінансового контролю в регулюванні підприємницької діяльності;

- проаналізувати державне регулювання оплати праці та робочого часу на підприємстві ВАТ «Веста»;

- визначити шляхи удосконалення оплати праці та встановлення робочого часу на підприємстві, відповідно до державних вимог.

Розділ 1. Теоретичні аспекти державного регулювання фінансової діяльності підприємств

1.1 Сутність державного регулювання підприємницької діяльності

Діяльність фірми значною мірою залежить від наявної системи державного управління та регулювання економіки. При цьому слід враховувати стадійність перехідного періоду, що проходить у порядку таких етапів:

- етап трансформаційного спаду, який характеризується розгортанням кризових явищ, втратою традиційних важелів управління економікою, нерозвинутістю ринкової інфраструктури, недосконалістю конкуренції, переважанням монополістичних тенденцій і поступовою появою ознак ринку;

- етап структурних зрушень, на якому відбувається створення конкурентно-ринкового середовища, визначаються пріоритетні сфери й галузі народного господарства. На цьому етапі виникають обєктивні передумови, для формування державної політики підтримки й розвитку підприємництва, відбору їх напрямків діяльності та їх орієнтація на задоволення соціальних потреб [12, с. 439].

Для першого етапу характерним є втручання держави у розвиток підприємництва на базі поєднання ринкового та державного регулювання. На другому етапі відбувається поступове зростання ринкового регулювання.

Згідно із чинним законодавством, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм рівні права і створює рівні можливості, для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів. Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємствами, захищає споживачів від проявів монополізму.

Регулювання підприємницької діяльності здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади - Верховна Рада України, Кабінет міністрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних звязків і торгівлі, Державне управління митного контролю.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

- податкову й фінансово-кредитну політику, у тому числі встановлення ставок податків і процентів із державних кредитів, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій;

- державне майно і систему резервів, ліцензії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи;

- науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;

- договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Державне регулювання переслідує різні цілі, серед яких можуть бути:

- запобігання зростанню цін;

- стримування або стимулювання виробництва певних товарів;

- вилучення додаткових коштів для державного бюджету;

- запобігання значній диференціації доходів [12, с. 440].

Побудова сучасного механізму регулювання підприємницької діяльності базується на використанні певних принципів.

По-перше, це - ефективність дії механізму. Регулювання повинне сприяти зростанню добробуту населення, вирішенню на цій основі соціальних питань і не бути дорогим для держави.

Другий принцип - справедливість. Вона повинна сприяти забезпеченню рівноправності усіх без винятку субєктів підприємницької діяльності. У поєднанні з відповідальністю за дотримання законодавства як органами державного регулювання, так і їх працівниками, це дозволить зробити даний механізм послідовним, ввести такі принципи, як відповідальність і послідовність.

Останнім принципом виступає простота. Правові акти мають бути зрозумілими за змістом, легкі у виконанні.

За організації підприємницької діяльності необхідно не тільки знати цілі державного регулювання, а й уміти аналізувати основні макроекономічні показники, їхню динаміку, визначити вплив кожного макроекономічного показника на формування загального економічного середовища.

Метою макроекономіки є вивчення таких загальноекономічних явищ: рівень безробіття, економічне зростання, платіжний баланс, інфляція.

На макроекономіку впливає монетарна політика, яка контролює грошову масу держави, і фінансова політика, що контролює прибутки й витрати уряду.

До основних макроекономічних показників належать:

- валовий національний продукт;

- чистий національний продукт;

- національний доход;

- особистий доход (отриманий доход) і доход після сплати податків уособлюють доход, яким людина оперує в кінцевому підсумку.

Крім того, в рекомендаціях ООН щодо складання системи національних рахунків, основним макроекономічним показником вважається валовий внутрішній продукт.

Аналізуючи макроекономічні показники, підприємець може зробити певні висновки про стан економічної конюнктури, зумовлений циклічним характером розвитку, економічними коливаннями. Причини циклічності пояснюються по-різному. Але більшість економістів вважає, що циклічні коливання викликані змінами сукупної пропозиції та сукупного попиту, а головною детермінантою циклу є зростання капіталовкладень, попит на інвестиції.

1.2 Методи державного регулювання підприємницької діяльності

Основні методи державного регулювання підприємницької діяльності полягають у мінімальному втручанні державних органів в економічні процеси та впливі відповідних структур на соціально-економічні процеси, за допомогою встановлених державою економічних важелів та нормативів.

Методи державного регулювання підприємницької діяльності - це способи впливу держави, через використання певних інструментів, на сферу підприємництва, з метою створення умов для їх ефективного функціонування, згідно з напрямами державної економічної політики.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на суб'єкти ринку, а методи непрямого впливу - опосередковано, через створення певного економічного середовища, здійснюють вплив на економічні інтереси, використання мотивацій.

Найважливішим елементом ринкового господарства є його фінансово-бюджетне регулювання та грошово-кредитна політика держави.

Фінансово-бюджетне регулювання повинно забезпечувати нормальний перебіг економічних і соціальних процесів, повне задоволення суспільних потреб у фінансових ресурсах. Цей процес відбувається через механізм бюджетного планування (Державний бюджет і державні цільові фонди).

Державний бюджет - це річний план державних доходів і видатків, що затверджений у законодавчому порядку. Доходи Державного бюджету формуються за рахунок: j податкових надходжень;

- неподаткових надходжень і доходів від операцій з капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності (доходи від приватизації та реалізації державного майна; надходження від внутрішніх позик; повернення державі позик, процентів, дивідендів);

- доходів державних цільових фондів (пенсійного фонду, Державного фонду сприяння зайнятості населення та ін.);

- інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету [12, с. 441].

Видатки Державного бюджету здійснюються за статтями на підставі бюджетної класифікації. За функціональним призначенням їх можна об'єднати в такі групи:

1. Фінансування державних, послуг загального призначення (державне управління, утримання законодавчих, виконавчих і судових органів, на міжнародну діяльність, національну оборону та ін.).

2. Фінансування виробництва соціальних товарів (наука, освіта, культура, мистецтво, охорона здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення, засоби масової інформації, житлово-комунальне господарство).

3. Фінансування державних послуг, пов'язаних з економічною діяльністю (розвиток галузей матеріального виробництва, забезпечення вищої ефективності господарської діяльності, структурні перетворення в економіці, реалізація цільових комплексних програм).

4. Видатки державних цільових фондів.

5. Інші видатки (виплати процентів і обслуговування державного боргу, створення резервних фондів та ін.).

Видатки за своїми економічними характеристиками поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

За рахунок Державного бюджету здійснюється пряме фінансування окремих галузей, регіонів та сфер діяльності. Крім того, з нього здійснюються виплати у формі:

- дотацій - асигнувань для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окремих державних підприємств;

- субсидій - допомоги з метою підтримки населення, певних видів підприємницької діяльності, галузей народного господарства;

- субвенції - фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі.

Перевищення доходів над видатками становить надлишок (профіцит) бюджету; перевищення видатків над доходами - нестачу (дефіцит) бюджету.

Добре діюча і активна грошово-кредитна система є запорукою налагодження розвинутих ринкових взаємовідносин між суб'єктами господарювання. Ця система забезпечує ефективне управління грошовим обігом і кредитом.

Грошова підсистема характеризує форму організації грошового обігу; кредитна підсистема відображає сукупність кредитних відносин та установ, котрі їх забезпечують.

Кредитними називаються ті відносини, що складаються з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, населення.

Формами кредиту є:

- державний кредит - позичальником або кредитором є держава, а саме: кредит виступає у вигляді цінних паперів (облігацій, сертифікатів ощадного банку тощо);

- банківський кредит - надання банківськими установами грошових коштів юридичним або фізичним особам у тимчасове користування;

- комерційний кредит - це відстрочка платежу, яка надається продавцями покупцям; оформляється векселем.

Одним з головних важелів державного регулювання є податкова політика.

Податок - це обов'язковий платіж, який сплачується до бюджету з юридичних осіб і громадян. Податкове регулювання проводиться з метою нагромадження власних фінансових коштів підприємницькими структурами і формування бюджетних коштів держави.

У структурі податкових надходжень та обов'язкових платежів до бюджету близько половини становить податок на додану вартість (ПДВ), близько третини - податок на прибуток і решта - акцизний збір (A3).

Податок на прибуток є прямим податком, оскільки має безпосередній вплив на підприємство і виплачується з його прибутку (доходу); базова ставка встановлена на рівні 30%, проте при встановленні оподатковуваної величини підприємницькі структури можуть користуватися пільгами.

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який виступає у формі частини новоствореної вартості, яка сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт чи надання послуг. Платниками ПДВ є вітчизняні та іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.

Акцизний збір також належить до непрямих податків; встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і включається до їхньої ціни.

Платниками A3 є суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють або імпортують підакцизну продукцію. Залежно від виду продукції ставки A3 становлять зараз 20-85% вартості у відпускних цінах.

Мито - непрямий податок, який справляється з митної вартості або обсягу товарів, що підлягають митному контролю на території України (ввозяться, вивозяться або прямують транзитом) [18, с. 214].

Плата за землю визначається на основі її кадастрової оцінки і залежить від розміщення та якості земельної ділянки, стягується із суб'єктів господарювання у вигляді земельного податку або орендної плати.

Екологічний податок сплачують усі підприємства, що завдають шкоди навколишньому середовищу; стягується за встановленими нормативами залежно від обсягу та характеру забруднення.

Є інші види податків, які регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, установ та організацій (державне мито, податок на експорт та імпорт).

Одним із способів регулювання взаємовідносин між державою і суб'єктами господарювання, а також між самими підприємствами є державне замовлення.

Державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки, який передбачає формування на договірній основі необхідних для задоволення державних потреб обсягів і складу продукції та розміщення державних контрактів на поставку продукції серед підприємств.

Механізм державних замовлень (закупівель) регулюється чинним законодавством України.

Державними замовниками є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади, державні адміністрації та установи нижчих рівнів, уповноважені Кабінетом Міністрів укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Виконавицями державних замовлень є суб'єкти господарювання всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.

Для виконавців державного замовлення, заснованих на державній власності повністю або частково, а також для підприємств всіх форм власності, які є монополістами на певному ринку товарів, державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо їх виконання не завдає економічної шкоди виконавцям.

Взаємовідносини між замовником та виконавцем регламентуються державним контрактом. Поставки продукції для задоволення державних замовлень фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету та інших залучених для цього джерел фінансування.

Відбір можливих виконавців державного замовлення здійснюється на конкурсній основі.

Державна інвестиційна політика - це комплекс економічних, адміністративних і правових заходів держави, спрямованих на активізацію інвестиційної діяльності.

В Україні інвестиційний процес регулюють понад 100 законів та інших нормативних актів (Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про іноземні інвестиції», «Про цінні папери та фондову біржу» та ін.).

В основу державного регулювання інвестиційної діяльності покладені такі принципи:

- послідовна децентралізація інвестиційного процесу;

- збільшення частки власних коштів підприємств у фінансові інвестиційні процеси;

- зміщення акцентів з безпосереднього бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;

- виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних проектів і програм, спрямованих на структурну перебудову економіки;

- здійснення фінансування об'єктів за рахунок бюджетних коштів на конкурсній основі;

- надання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переоснащенню та реконструкції діючих підприємств;

- удосконалення нормативної та правової бази інвестиційного процесу;

- запровадження системи страхування інвестицій.

Головним питанням державної інвестиційної політики є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати довготривалим інтересам держави та невідкладним завданням розвитку економіки.

Пріоритетними сферами інвестиційної діяльності на даному етапі є: агропромисловий комплекс, медична та мікробіологічна промисловість, лісопромисловий комплекс, легка промисловість, машинобудування, металургійна промисловість, хімічна і нафтохімічна промисловість, зв'язок, соціальна інфраструктура.

Податкове регулювання інвестиційної діяльності повинно здійснюватися в напрямку полегшення податкового тягаря, запровадження механізму уникнення подвійного оподаткування прибутку та дивідендів акціонерних товариств, надання інвестиційних пільг (правда, на нетривалий термін, пов'язаний з виходом підприємства на проектну потужність).

Грошово-кредитна система впливає на інвестиційний процес через встановлення облікової ставки (на її основі визначається дисконтна ставка), регулювання норми обов'язкових та мінімальних резервів Національного банку, емісію, продаж і купівлю державних цінних паперів, здійснення операцій на фондовому ринку та ін.

На інвестиційну сферу держава впливає через амортизаційну політику, яка на даний час не сприяє, а протидіє накопиченню інвестиційних ресурсів підприємствами у вигляді амортизаційного фонду. Тому з метою активізації інвестиційних процесів слід проводити індексацію основних фондів не менше, ніж один раз на рік, надати підприємствам більш широкі права у виборі методів амортизації та їх вільній зміні.

Державна інноваційна політика здійснюється за такими напрямами:

- сприяння зростанню інноваційної активності, що є основою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

- пріоритетна підтримка інновацій, які становлять основу сучасного технологічного процесу;

- захист інтелектуальної власності та інтересів національного інноваційного підприємництва;

- сприяння розвитку інноваційної діяльності в регіонах України, міжрегіональному та міжнародному інноваційному співробітництву[12, с. 447].

Методами реалізації державної інноваційної політики є:

- надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безпроцентних позик за рахунок Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;

- впровадження систем податкових пільг для виробників інноваційного продукту;

- створення приватних інноваційних фондів, що користуються значними податковими і кредитними пільгами;

- створення державної інформаційної інфраструктури, установ для надання консультаційних, організаційних послуг інноваторам;

- фінансова допомога вченим, винахідникам, виробникам інноваційного продукту у вигляді надання грантів, позик, субсидій та ін.;

- зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;

- створення сприятливого правового середовища для інноваторів та ін.

Державна підприємницька політика спрямована на державне регулювання процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі, та державну підтримку підприємництва.

Підприємницька політика щодо процесів, які відбуваються в підприємницькому середовищі, включає:

- політику роздержавлення і приватизації, спрямовану на приватизацію великих підприємств стратегічних галузей за індивідуальними планами на підставі галузевих програм реструктуризації шляхом продажу пакетів акцій на конкурсній основі, а також приватизацію малоліквідних об'єктів, незавершеного будівництва шляхом масового розпродажу за грошові кошти;

- антимонопольну політику, яка спрямована на запобігання монопольній діяльності, на її обмеження та припинення, а отже, - на розвиток ринкової конкуренції;

- інститут банкрутства, що виявляє неефективну діяльність підприємницьких структур, їхню неспроможність розрахуватися з державою та кредиторами, гарантує захист інтересів останніх, розробляє заходи для запобігання банкрутству;

- санацію - систему заходів, спрямованих на запобігання банкрутству через механізм організаційних та фінансових дій (ліквідація нерентабельного підприємства, зміна форми власності підприємства, злиття підприємств, реструктуризація заборгованості, відстрочка погашення кредитів, надання урядових субсидій, банківських кредитів тощо).

Державна підтримка підприємництва полягає в розробці та реалізації державних програм ресурсного, науково-технічного, фінансового, кадрового сприяння розвитку підприємництва.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних і економічних методів, які використовуються в державному регулюванні економіки взагалі.

Проте найважливішу роль серед економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовуються на розширення або стримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів і кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів.

Оскільки в зовнішньоекономічній діяльності чільне місце належить зовнішній торгівлі, політика держави спрямована на:

- утвердження політики вільної торгівлі, яка стимулює конкуренцію, спонукає вітчизняні підприємства підвищувати якість продукції, знижувати ціни;

- вживання заходів протекціонізму, тобто захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції;

- запровадження прогресивних митних тарифів, у тому числі антидемпінгового мита;

- використання механізму квотування (кількісного обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів) та ліцензування (встановлення умов і порядку надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення товарів).

Охарактеризовані напрями державного регулювання діяльності підприємств використовуються залежно від виду діяльності підприємства, його правового статусу, форми власності тощо і приносять бажаний результат у разі продуманої і зваженої державної економічної політики.

1.3 Роль державного фінансового контролю в регулюванні підприємницької діяльності

Фінансовий контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального функціонування фінансової системи. Ринкові умови не відміняють необхідності систематичного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ усіх форм власності, вжиття заходів із попередження й ліквідації недоліків. Фінансовий контроль об'єктивно властивий і ринковій економіці, він використовується всіма розвинутими країнами в тій мірі, в якій диктується економічними і політичними завданнями.

Існування фінансового контролю зумовлюється об'єктивним характером фінансів. Становлення і розвиток фінансів були одночасно становленням і розвитком фінансового контролю. Виходячи з функцій, що виконують фінанси, їх можна розглядати як інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і створення на цій основі грошових доходів і грошових фондів. Однак грошові доходи і грошові фонди створюються і використовуються не автоматично, а під впливом складних економічних відносин. Цим і обумовлена об'єктивна необхідність фінансового контролю як одного з елементів управління фінансами (поряд з фінансовим плануванням і прогнозуванням, обліком, а також фінансуванням).

Фінансовий контроль як функція управління фінансами -- це специфічна діяльність, що реалізується через систему спостереження і перевірки законності і ефективності процесів створення і використання грошових доходів і грошових фондів з метою оцінки обґрунтованості прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання для досягнення пропорційності і збалансованості розвитку економіки. Таке визначення фінансового контролю дозволяє виявити специфічне місце фінансового контролю серед інших видів контролю як з точки зору безпосереднього об'єкта контролю -- централізованих і децентралізованих грошових фондів, що виступають у формі фінансових ресурсів, -- відповідності їх формування і використання обмежуючим параметрам фінансового і економічного розвитку, так і безпосередньої мети здійснення фінансового контролю -- сприяння успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.

Практичне здійснення фінансового контролю ґрунтується на використанні фінансів як економічної категорії, що є вираженням пізнання і практичного застосування закономірностей суспільного розвитку. Участь фінансів у всіх стадіях відтворювального циклу визначає необхідність і значення фінансового контролю в процесі відтворення як важливого інструменту дотримання пропорції в економіці і досягнення її збалансованості, з урахуванням відносної самостійності руху фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, що породжує між ними певні протиріччя [6, с. 43].

Фінансовий контроль є важливим знаряддям дотримання всіх основних пропорцій у розширеному відтворенні. Будь-яке порушення в параметрах формування і використання фондів фінансових ресурсів, незалежно від ступеня порушення, впливає в тій чи іншій мірі на пропорції відтворення. Саме тому правомірно при визначенні суті фінансового контролю вказувати на пряму залежність збереження встановлених пропорцій від проведення фінансового контролю за формуванням і використанням різних фондів фінансових ресурсів.

Величина фондів фінансових ресурсів, створення вартісних пропорції, досягнення збалансованості залежать від багатьох причин. Здійснення фінансового контролю не обмежується констатацією обсягу таких фондів порівняно з планами чи прогнозами. Він включає в себе аналіз їх обґрунтованості, що зумовлює необхідність дослідження всіх причин і факторів, що впливають на величину фінансових ресурсів. Ця обставина, у свою чергу, виводить фінансовий контроль за рамки тільки контролю за обґрунтованістю формування і використання фондів фінансових ресурсів.

Здійснення фінансового контролю дозволяє на основі систематичного простежування і перевірки руху фондів фінансових ресурсів вирішувати також завдання раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, опосередкованих через вартісну оцінку. Фінансовий контроль, крім того, враховуючи взаємозв'язок явищ, виступає як дійовий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва. Наприклад, сплата платежів до бюджету у формі податків чи неподаткових платежів торкається питань укріплення комерційного розрахунку, підвищення фінансової дисципліни і т.ін.

Характеризуючи фінансовий контроль як систему спостереження і перевірки процесів створення і використання фінансових ресурсів, важливо виділити характерні риси його як системи. Системі фінансового контролю властива цілеспрямованість, яка проявляється в тому, що всі види і форми контролю слугують загальній меті -- сприянню успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів [6, с. 45].

Характерним для фінансового контролю як системи є його динамізм. Фінансовий контроль знаходиться в процесі постійного розвитку і вдосконалення. Зміст фінансового контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку суспільства. Так, розширення господарських прав підприємств, їх самостійності у здійсненні фінансової діяльності, поява різних організаційно-правових форм підприємництва значно збагачують зміст фінансового контролю, зумовлюють швидкий розвиток такого його виду, як незалежний фінансовий контроль. Із впровадженням комп'ютерної техніки з'являються такі нові його види, як дистанційний контроль, комп'ютерний, робото-технічний контроль тощо. Разом з тим фінансовий контроль як система зберігає в певних межах свою внутрішню структуру, властиві йому форми і методи незалежно від оточуючого середовища.

Така риса системи фінансового контролю, як цілісність, означає, що всі його елементи в сумі ще не складають системи. Системі фінансового контролю в цілому властиві такі риси, яких немає в кожного складового елементу. Наприклад, наявність об'єкта і суб'єкта контролю ще не означає функціонування системи фінансового контролю. Тільки їх взаємодія в процесі контролю породжує нову рису системи -- цілеспрямовану контрольну діяльність.

Важливо виділити ще одну характерну рису фінансового контролю як системи. В певному розумінні він є інформаційною системою, що включає збір, обробку, зберігання і передачу контролюючої інформації. Пріоритетним завданням нині стає модифікація інформаційного забезпечення фінансового контролю шляхом удосконалення законодавчих та нормативно-правових актів, на основі яких забезпечується здійснення фінансового контролю. Роль найважливіших норм фінансового контролю відіграють: Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії; нормативно-правові акти з фінансових питань, що приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а саме: - закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, зокрема засади внутрішньої і зовнішньої фінансової політики, загальнодержавні програми фінансово-економічного розвитку; - укази та розпорядження Президента України з фінансових питань, що видаються на виконання законів України; -постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України з фінансових питань; - нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Ефективне функціонування фінансового контролю досягається за умови забезпечення його необхідними фактичними даними. Подальший розвиток контролю у фінансовій сфері значною мірою пов'язаний з удосконаленням насамперед тих масивів фактичних даних, отримання яких досягається завдяки проведенню державної політики у сфері обліку і статистики.

Поліпшення інформаційного забезпечення фінансового контролю є необхідною умовою досягнення його позитивного впливу на соціальне-економічний розвиток держави. Подальше вдосконалення фінансового контролю повинно йти шляхом надання інформації про найімовірніший стан об'єкта контролю в майбутньому.

Роль фінансового контролю в забезпеченні створення, раціонального розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, дотриманні пропорційності розвитку економіки, відшуканні додаткових резервів економічного зростання, здійсненні режиму економії надзвичайно велика. Широка сфера здійснення фінансового контролю дозволяє суттєво впливати на весь процес розширеного відтворення, стежити за дотриманням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності секторів і галузей економіки, збалансованістю державного та місцевих бюджетів, захищеністю ключових фінансово-економічних інтересів громадян та іншими цільовими орієнтирами і параметрами розвитку суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів, поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкової економіки [6, с. 28].

Правові основи державного фінансового контролю в Україні регулюються, в першу чергу, Законом України "Про Рахункову палату Верховної Ради України", Законом України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні"'. та іншими нормативно-правовими документами.

Останнім часом виникають нові підходи до організації системи фінансового контролю в Україні та встановлення пріоритетів щодо його видів. Так, на зміну "захопленню" аудиторським контролем прийшло посилення уваги до процесу здійснення державного контролю за різними напрямками. Правомірно ставиться питання про вдосконалення фінансового контролю за діяльністю державних підприємств і організацій, з метою запобігання безгосподарності та марнотратству. Висуваються пропозиції щодо посилення державного контролю в стратегічно важливих для економіки країни сферах, не діють в основному комерційні структури. Насамперед мова йде про комерційні банки, від результатів роботи яких залежить фінансовий добробут широкого кола їхніх клієнтів, серед яких значну питому вагу мають державні підприємства й організації.

Майже в усіх країнах з ринковою економікою, держави взяли на себе важливіші функції управління через монетарну, кредитну, бюджетну, страхову, митну, податкову, антимонопольну політику. До розуміння потреби державного регулювання економічних перетворень прийшли останніми роками і в нашій країні.

В умовах перебудови економіки суттєво змінюється роль органів державної влади в системі управління фінансово-економічними процесами.

Система державного фінансового контролю в Україні сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню.

Суб'єктами державного фінансового контролю в Україні є органи державної влади, які, відповідно до конституційних положень, поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. Визначне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій владі як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.

Суб'єктом фінансового контролю у сфері законодавчої влади є Верховна Рада України, яка виконує контрольні функції відповідно до конституційно визначених повноважень. Пріоритетною має стати роль Верховної Ради як ініціатора та безпосереднього виконавця тих контрольних функцій, делегування яких не є доцільним з огляду на можливість втрати контролю за певними частинами фінансової сфери.

Розділ 2. Державне регулювання оплати праці та робочого часу на підприємстві ВАТ «Веста»

2.1 Загальна економіко-фінансова характеристика підприємства

Пiдприємство створене у 1951р., як державне пiдприємство. У 1996р. було перетворено, в процесi приватизації, у вiдкрите акцiонерне товариство.

ВАТ "Веста" складається з 3-х цехiв: водовiдведення, благоустрiй мiста, транспортний цех. Робота ВАТ "Веста" спрямована на надання комунальних послуг мешканцям м. Золотоноша.

Пiдприємство багатогалузеве. Надає декiлька видiв послуг. Основнi види послуг:

- водовiдведення- 420,9 тис. грн., що складає 63,9% в загальному обсязi чистого доходу вiд реалiзацiї,

- благоустрiй - 87,2 тис. грн., що складає 13,2%,

- саночищення - 108,5 тис. грн., що становить 16,5%,

- транспортний цех - 42,5тис. грн., що складає 6,4%.

Собiвартiсть послуг:

- водовiдведення-735,1 тис. грн.,

- благоустрiй - 125,8 тис. грн.,

- саночищення - 144,6 тис. грн.,

- транспортний цех-49,2 тис. грн.

На дiяльнiсть пiдприємства в певнiй мiрi впливають: неплатежi бюджету та населення, жорстка податкова полiтика держави, невiдрегульована тарифна сiтка оплати комунальних послуг, застарiлi технологiї устаткування, нестабiльнiсть життєвого рiвня населення.

Дiяльнiсть пiдприємства здiйснюється вiдповiдно до вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Правил охорони поверхневих вод вiд забруднення зворотними водами, затверджених Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 березня 1999 року № 465, Водного кодексу України, Земельного кодексу України.

Якiсть захоронення побутового смiття на полiгони твердих побутових вiдходiв контролюється Золотонiською мiською державною екологiчною iнспекцiєю.

Якiсть очистки стiчної води постiйно контролюється лабораторiєю пiдприємства згiдно графiку затвердженого начальником Державного управлiння екологiї та природних ресурсiв у Черкаськiй областi, мiською екологічною iнспекцiєю та обласною екологiчною iнспекцiєю, районною санстанцiєю. По причинi аврiйної ситуацiї, яка склалася на очисних спорудах міста, вони працюють в аварiйному режимi, в результатi цього пiдприємством сплачено за понадлiмiтнi скиди (концентрацiї забруднюючих речовин у зворотних водах перевищували лiмiт ГДС, встановлений управлiнням екологiї та природних ресурсiв у Черкаській областi - 2989,80 грн.

Оплачено по претензiях вiдшкодування шкоди i затрат, завданих природному середовищу в наслiдок порушення природоохоронного законодавства - 1226,27 грн.

Запаси підприємства включають сировину та матерiали, паливо, запаснi частини, МШП на складi. Запаси облiковуються за собiвартiстю. Собiвартiсть запасiв включає витрати на придбання, доставку та переробку. Для розрахунку собiвартостi реалiзованої продукцiї застосовується метод середньозваженої собівартості, що фактично використані.

Грошовi кошти включають суму грошей в касi i на розрахункових рахунках в банку в нацiональнiй валютi. Валютних рахункiв не вiдкрито.

Дебiторська заборгованiсть вiдображається за реальною вартiстю, тобто з вирахуванням оцiнених сумнiвних боргiв. Врахування безнадiйних боргів здiйснюється в той перiод, коли керiвництво пiдприємства визначило борги як безнадiйнi. Дебiторська заборгованість за товари, роботи, послуги включає заборгованiсть за реалiзованi в кредит роботи, товари або наданi послуги.

Доход вiд надання комунальних послуг вiдображається в облiку, коли надання послуг здiйснено.

Витрати на податок на прибуток включають податки, розрахованi у вiдповiдностi до дiючого податкового законодавства України.

Урядовi субсидії використовуються в складi оборотних коштiв пiдприємства та визнанi доходами у звiтному перiодi вiдповiдно до понесених витрат по виконанню умов фiнансування.

Планується посилити юридичну службу пiдприємства, полiпшити договiрну та претензiйно-позовну роботу. Цi заходи повиннi привести до збiльшення надходжень грошових коштiв. Стан розвитку пiдприємства залежить вiд своєчасного розрахунку за наданi послуги населенням, яке в бiльшостi неплатоспроможне, бюджетними органiзацiями, якi не забезпечуються в необхiдному розмiрi коштами, iншими пiдприємствами.

Аналіз та показники фінансового стану підприємства наведені у таблицях 2.1 - 2.6, а також у додатках.

Динаміка майна підприємства вказана у таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Аналіз динаміки майна ВАТ «Веста» за 2003-2004р.р.

A К Т И В	Код рядка	2003	2004	Відхилення
				04/03, грн.	04/03, %
1	2	3	4	5	6
A К Т И В
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	-	-	-	-
Незавершене будівництво	020	242,5	242,5	-	-
Основні засоби:
залишкова вартість	030	5908,2	5591,1	-317,1	-5,37
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	-	-	-	-
інші фінансові інвестиції	045	-	-	-	-
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	-	-	-	-
Відстрочені податкові активи	060	-	-	-	-
Інші необоротні активи	070	-	-	-	-
Гудвіл при консолідації	075	-	-	-	-
Усього за розділом І	080	6150,7	5833,6	-317,1	-5,15
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	117,7	95,8	-21,9	-18,6
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110	-	-	-	-
незавершене виробництво	120	-	-	-	-
готова продукція	130	-	-	-	-
товари	140	-	-	-	-
Векселі одержані	150	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	296,7	218,7	-78,0	-26,3
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	3,1	0,4	-2,7	-87,1
за виданими авансами	180	-	-	-	-
з нарахованих доходів	190	-	-	-	-
із внутрішніх розрахунків	200	-	-	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	7,5	12,7	5,2	69,3
Поточні фінансові інвестиції	220	-	-	-	-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	0,7	29,9	29,2	4171,4
в іноземній валюті	240	-	-	-	-
Інші оборотні активи	250	382,1	356,7	-25,4	-6,65
Усього за розділом ІІ	260	807,8	714,2	-93,6	-11,59
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	0,7	0,9	0,2	28,56
Баланс	280	6959,2	6548,7	-410,5	-5,9

Аналізуючи дані таблиці 2.1, можна сказати, що загальна кількість активів підприємства знизилась на 410 тис. грн. (5,9%). Це відбулося, в першу чергу, через зменшення суми необоротних активів на 317,1 тис. грн. (на 5,37%); виробничих запасів - на 21,9 тис. грн. (18,6%); чистої реалізаційної вартості - на 78 тис. грн. (26,3%); дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом - на 2,7 тис. грн. (87,1 %); інших оборотних активів - на 25,4 тис. грн. (6,65%).

Спостерігається збільшення іншої поточної дебіторської заборгованості підприємства на 5,2 тис. грн. (69,3%), а також значне збільшення грошових коштів та їх еквівалентів в національній валюті на 29,2 тис. грн. (4171,4%), витрат майбутніх періодів - на 0,2 тис. грн. (28,56%).

Аналіз структури майна підприємства наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз структури майна ВАТ «Веста» за 2003 - 2004р.р.

A К Т И В	Код рядка	2003	%	2004	%	Відхилення
						04/03грн.	04/03, %
1	2	3	4	5	6	7	8
A К Т И В
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010	-	-	-	-	-	-
Незавершене будівництво	020	242,5	3,48	242,5	3,7	-	0,22
Основні засоби:
залишкова вартість	030	5908,2	84,9	5591,1	85,4	-317,1	-0,5
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	-	-	-	-	-	-
інші фінансові інвестиції	045	-	-	-	-	-	-
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Відстрочені податкові активи	060	-	-	-	-	-	-
Інші необоротні активи	070	-	-	-	-	-	-
Гудвіл при консолідації	075	-	-	-	-	-	-
Усього за розділом І	080	6150,7	88,4	5833,6	89,1	-317,1	-0,7
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	117,7	1,7	95,8	1,46	-21,9	-0,23
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110	-	-	-	-	-	-
незавершене виробництво	120	-	-	-	-	-	-
готова продукція	130	-	-	-	-	-	-
товари	140	-	-	-	-	-	-
Векселі одержані	150	-	-	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	296,7	4,26	218,7	3,33	-78,0	-0,9
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	3,1	0,04	0,4	0,006	-2,7	-0,03
за виданими авансами	180	-	-	-	-	-	-
з нарахованих доходів	190	-	-	-	-	-	-
із внутрішніх розрахунків	200	-	-	-	-	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	7,5	0,1	12,7	0,19	5,2	0,09
Поточні фінансові інвестиції	220	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	0,7	0,01	29,9	0,04	29,2	0,03
в іноземній валюті	240	-	-	-	-	-	-
Інші оборотні активи	250	382,1	5,5	356,7	5,45	-25,4	-0,05
Усього за розділом ІІ	260	807,8	11,6	714,2	10,9	-93,6	-0,7
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	0,7	0,01	0,9	0,01	0,2	-
Баланс	280	6959,2	100	6548,7	100	-410,5	-

Аналізуючи аналіз структури майна підприємства, необхідно зазначити, що найбільшу питому вагу становила залишкова вартість основних засобів (85,4%), однак вона була меншою на 0,5%, ніж у минулому році (84,9%). Окрім цього, збільшилась в 2004р. питома вага незавершеного будівництва на 0,22%, і становить 3,7% (в 2003р. - 3,48%), інша поточна заборгованість - на 0,09%, а також дебіторська заборгованість за розрахунки з бюджетом в національній валюті - на 0,03%.

Загальна частка необоротних активів зменшилась на 0,7% в 2004р., порівняно з попереднім.

Найменша питома вага у виробничих запасів оборотних активів - 0,23%.

Спостерігається також зменшення в 2004р. питомої ваги чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості за товари та послуги - на 0,9%; інших оборотних активів - на 0,05%.

Загальна частка питомої ваги оборотних активів в 2004р. становила 10.9%, що на 0,7% менше, ніж у 2003р. (11,6%).

Питома вага витрат майбутніх періодів не змінилась і становить 0,01%.

Аналіз динаміки джерел утворення майна ВАТ «Веста» наведений у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз динаміки джерел утворення майна ВАТ «Веста» за 2003-2004р.р.

П А С И В	Код рядка	2003	2004	Відхилення
				04/03, грн.	04/03, %
1	2	3	4	5	6
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	105	105	-	-
Пайовий капітал	310	-	-	-	-
Додатковий вкладений капітал	320	-	-	-	-
Інший додатковий капітал	330	6456,8	6261,5	-195,3	-3,02
Резервний капітал	340	13,7	13,7	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	193,6	-19,1	-212,7	-109,8
Неоплачений капітал	360	-	-	-	-
Вилучений капітал	370	-	-	-	-
Накопичена курсова різниця	375	-	-	-	-
Усього за розділом І	380	6769,1	6361,1	-408	-6,02
Частка меншості	385	-	-	-	-
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	-	-	-	-
Інші забезпечення	410	-	-	-	-
Вписуваний рядок - сума страхових резервів	415	-	-	-	-
Вписуваний рядок - сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	-	-	-	-
Цільове фінансування	420	-	-	-	-
Усього за розділом ІІ	430	-	-	-	-
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	-	-	-	-
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	-	-	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання	460	-	-	-	-
Інші довгострокові зобов'язання	470	-	-	-	-
Усього за розділом ІІІ	480	-	-	-	-
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	-	-	-	-
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	-	-	-	-
Векселі видатні	520	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	38,9	31,3	-7,6	-19,5
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	-	-	-	-
з бюджетом	550	35,5	52,8	16,5	46,5
з позабюджетних платежів	560	1,4	0,7	-0,7	-50
зі страхування	570	17,4	17,2	-0,2	-1,5
з оплати праці	580	39,8	34	-5,8	-14,6
з учасниками	590	4,8	4,5	-0,3	-6,25
із внутрішніх розрахунків	600	-	-	-	-
Інші поточні зобов'язання	610	52,3	37,5	-14,8	-28,3
Усього за розділом ІV	620	190,1	178	-12,1	-6,3
V. Доходи майбутніх періодів	630	-	9,6	9,6	-
Баланс	640	6959,2	6548,7	-410,5	-5,9

Аналізуючи динаміку джерел утворення майна підприємства, необхідно зазначити, що загальна сума пасивів в 2004р. зменшилася на 410,5 тис. грн. (або на 5,9%). Це відбулося через зменшення суми власного капіталу на 408 тис. грн. (на 6,02%) та поточних зобов'язань на 12,1 тис. грн. (на 6,3%).

З'явилися доходи майбутніх періодів, сума яких становить 9,6 тис. грн.

Аналіз структури джерел утворення майна наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз структури джерел утворення майна ВАТ «Веста» за 2003-2004р.р.

П А С И В	Код рядка	2003	%	2004	%	Відхилення
						04/03, грн.	04/03, %
1	2	3	4	5	6	7	8
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	105	1,5	105	1,6	-	1,0
Пайовий капітал	310	-	-	-	-	-	-
Додатковий вкладений капітал	320	-	-	-	-	-	-
Інший додатковий капітал	330	6456,8	92,8	6261,5	95,6	-195,3	2,8
Резервний капітал	340	13,7	0,2	13,7	0,2	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	193,6	2,8	-19,1	-0,3	-212,7	-3,1
Неоплачений капітал	360	-	-	-	-	-	-
Вилучений капітал	370	-	-	-	-	-	-
Накопичена курсова різниця	375	-	-	-	-	-	-
Усього за розділом І	380	6769,1	97,2	6361,1	97,1	-408	-0,1
Частка меншості	385	-	-	-	-	-	-
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	-	-	-	-	-	-
Інші забезпечення	410	-	-	-	-	-	-
Вписуваний рядок - сума страхових резервів	415	-	-	-	-	-	-
Вписуваний рядок - сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	-	-	-	-	-	-
Цільове фінансування	420	-	-	-	-	-	-
Усього за розділом ІІ	430	-	-	-	-	-	-
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	-	-	-	-	-	-
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	-	-	-	-	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання	460	-	-	-	-	-	-
Інші довгострокові зобов'язання	470	-	-	-	-	-	-
Усього за розділом ІІІ	480	-	-	-	-	-	-
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	-	-	-	-	-	-
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	-	-	-	-	-	-
Векселі видатні	520	-	-	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	38,9	0,56	31,3	0,5	-7,6	-0,06
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	-	-	-	-	-	-
з бюджетом	550	35,5	0,5	52,8	0,8	16,5	0,3
з позабюджетних платежів	560	1,4	0,02	0,7	0,01	-0,7	-0,01
зі страхування	570	17,4	0,25	17,2	0,26	-0,2	0,01
з оплати праці	580	39,8	0,57	34	0,51	-5,8	-0,06
з учасниками	590	4,8	0,07	4,5	0,07	-0,3	-
із внутрішніх розрахунків	600	-	-	-	-	-	-
Інші поточні зобов'язання	610	52,3	0,75	37,5	0,6	-14,8	-0,15
Усього за розділом ІV	620	190,1	2,73	178	2,71	-12,1	-0,02
V. Доходи майбутніх періодів	630	-	-	9,6	0,14	9,6	0,14
Баланс	640	6959,2	100	6548,7	100	-410,5	-

Аналізуючи структуру джерел утворення майна підприємства, можна відмітити, що найбільша питома вага в 2004р. припадає на інший додатковий капітал (95,6%). Це на 2,8% більше, ніж в минулому році (92,8%).

З таблиці 2.4 видно, що також відбувається збільшення питомої ваги статутного капіталу - на 1%; поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом - на 0,3%; поточних зобов'язань за розрахунками зі страхування - на 0,01%; а також доходів майбутніх періодів - на 0,14%

Найменшу питому вагу становить нерозподілений прибуток (непокритий збиток підприємства (-0,3%).

Спостерігається зменшення питомої ваги власного капіталу - на 0,1%; кредиторської заборгованості за товари і послуги - на 0,06%; поточних зобов'язань за розрахунками з позабюджетних платежів - на 0,01%; поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці - на 0,06%; інших поточних зобов'язань - на 0,15%.

Не змінилася питома вага резервного капіталу, яка становить 0,2%, а також поточних зобов'язань за розрахунками з учасниками, яка становить 0,07%.

Показники ліквідності та фінансової стійкості підприємства відбиті у таблицях 2.5 та 2.6.

Аналіз динаміки показників ліквідності ВАТ «Веста» за 2003-2004рр.

Показник	2003	2004	Нормативне значення	Відхилення
				04/03	НЗ/03	НЗ/04
Коефіцієнт покриття	4,2	4,0	>1	-0,2	-3,2	-3,0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	3,6	3,5	0,6 - 0,8	-0,1	-2,8	-2,7
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,003	0,16	>0 збільшення	0,157	-0,003	-0,16
Чистий оборотний капітал	617,7	536,2	>0 збільшення	-81,5	-617,7	-536,2

Аналізуючи дані таблиці 2.5, можна зазначити, що практично всі показники на підприємстві в 2003-2004р.р. відповідають нормі, окрім коефіцієнта абсолютної ліквідності, який в 2003р. становив досить не значну частину (0,003), однак в 2004р. ситуація покращилася і даний коефіцієнт зріс до 0,16, однак все одно нижчий за нормативне значення. Це говорить про те, що в 2004р. підприємство спроможне було сплатити більшу частину боргів негайно, ніж у 2003р., однак не достатньо, аби продовжувати нормальне функціонування.