Теоретичні положення фінансових ресурсів невиробничої сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні положення фінансових ресурсів невиробничої сфери

1.1 Фінанси некомерційних організацій

1.2 Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів

1.3 Благодійні організації : загальні засади

2. Аналіз організації фінансів міжнародного фонду «Відродження»

2.1 Загальна характеристика МФВ

2.2 Діяльність МФВ в 2006 році

3. Головні проблеми діяльності благодійних фондів та шляхи їх подолання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В цій курсовій роботі розкривається тема фінансових ресурсів у невиробничий сфері.

У процесі виконання курсової роботи я набула таких навичок, як:

- збирання та обробка матеріалу;

- послідовне викладення своїх думок;

- проведення критичного аналізу за темою роботи тощо.

Метою моєї курсової роботи -- набуття вмінь аргументувати свою точку зору та чітко уявляти завдання, що стоять перед грошово-кредитною системою та окремими його складовими, насамперед перед комерційними банками.

Виконання курсової роботи поєднує такі елементи:

- складання змісту курсової роботи;

- вивчення навчальної літератури за темою;

- добір і вивчення додаткової літератури за темою;

- добір практичного і статистичного матеріалу та його обробка;

- написання тексту;

- оформлення списку літератури.

Робота складається з трьох частин.

В першій частині розглядаеться загальне положення фінансових Ресурсів невиробничої сфери.

В другому ми бачимо, аналіз організації фінансів міжнародного фонду «Відродження» та його діяльність.

Третій розглядає головні проблеми діяльності благодійних фондів та шляхи їх подолання.

Метою даної роботи є дослідження організації фінансів невиробничої сфери. Предметом дослідження роботи є фінансова діяльність закладів невиробничої сфери. Об'єктом дослідження даної роботи виступає невиробнича міжнародний фонд «Відродження».

1. Теоретичні положення фінансових ресурсів невиробничої сфери

В процесі розподілу валового національного продукту у пiдприємств, органiзацiй, держави формуються доходи i грошові нагромадження, якi називаються фiнансовими ресурсами. В залежностi вiд рiвня, на якому проходить формування i використання фiнансових ресурсiв, їх подiляють (так як i всi фонди грошових коштiв) на: -- централiзованi -- які утворюються на рівні держави, окремих адміністративнотериторіальних одиниць, об'єднань, міністерств; -- децентралiзованi -- створюються окремими суб'єктами господарювання. Обсяг фiнансових ресурсiв залежить вiд ступеня розвитку економiки країни, методiв господарювання. Найважливiшi елементи фiнансових ресурсiв та чинники, що впливають на їх розмiр, наведенi в табл.1.

Головним джерелом фiнансових ресурсiв є нацiональний дохід, тобто заново створена в суспiльствi вартiсть. Напрями використання фiнансових ресурсiв держави: -- значна частина загальнодержавних коштів спрямовується на розвиток народного господарства, будівництво нових підприємств, структурну перебудова галузей, перш за все тих, які потребують оновлення виробничої бази; -- за рахунок централізованих фінансових ресурсів утримується розгалужена сітка соціальнокультурних установ: лікувальних, освітніх, культурних, спортивних і т.п. закладів.

Держава фінансує дані організації і установи поскільки вони не мають достатніх доходів і у своїй більшості надають послуги, виконують роботи безкоштовно або за символічну плату. Отже соціальнокультурна сфера, яка знаходиться на бюджетному фінансуванні, існує за рахунок перерозподілу коштів, який здійснюється за допомогою бюджету, податків, дотацій, субвенцій; -- достатньо великі за обсягами державні кошти спрямовуються на соцiальний захист населення, т.б. виплату пенсій, допомог у випадках втрати працездатності, інвалідності, при догляді за хворою дитиною, при вагітності та пологах, допомог малозабезпеченим верствам населення, багатодітним сім'ям, дітямсиротам тощо. Важливість використання загальнодержавних коштів на вказані потреби зачно зростає в сучасних умовах перехідної економіки; -- фінансування міжнародної дiяльності передбачає утримання представництв, консульств за кордоном, участь в роботі міжнародних організацій, фондів, союзів тощо, здійснення міжнародного співробітництва, підтримка міжнародних культурних, наукових та інформаційних зв'язків; -- видатки держави по охороні навколишнього середовища включають затрати, пов'язані з раціональним використанням водних, лісових, земельних, мінеральних та інших видів ресурсів.

Такі витрати слід розглядати як оюов'язкову умову для повноцінного функціонування сучасного індустріального суспільства; -- створення матеріальних та фінансових резервiв, необхідних для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення; -- видатки пов'язані із управлінням країною, т.б. утримання загальнодержавних органів законодавчої, виконавчої і судової влади, апарату Президента України, фінансових, фіскальних, митних та інших органів; -- оборона країни, т.б. утримання Збройних сил, закупівля озброєння та військової техніки, мобілізаційна підготовка галузей народного господарства та iн. Напрями використання фiнансових ресурсiв пiдприємств, органiзацiй i установ: -- розширене вiдтворення i розвиток пiдприємств: придбання обладнання та інвентаря, капітальне будівництво, ремонт основних фондів, здійснення реконструкції, оновлення виробництва, автоматизація, механізація виробничих процесів тощо; -- вирiшення соцiальних проблем трудового колективу: утримання соціальнокультурних об'єктів (баз відпочинку, будинків культури, дитячих садків, профілакторіїв), будівництво житла; -- матерiальне стимулювання працюючих за досягнення кращих індивідуальних та колективних результатів: премії, персональні надбавки, компенсації; -- створення фiнансових резервiв, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу на підприємствах; -- задоволення iнших потреб.

Актуальним питанням вдосконалення фінансових відносин є питання про встановлення рацiонального спiввiдношення мiж централiзованими i децентралiзованими фiнансовими ресурсами. Високий рiвень податкiв та iнших обов'язкових внескiв приводить до зростання фiнансових ресурсiв держави i зменшення, вiдповiдно, фiнансових ресурсiв пiдприємств, що негативно вiдображається на результатах їхньої дiяльностi, пiдриває матерiальну зацiкавленiсть у досягненнi кращих показникiв, а також сприяє вiдтоку коштiв у тіньовий бiзнес.

В сучасних умовах дефiциту фiнансових ресурсiв як на державному рiвнi, так i на рiвнi пiдприємств важливим є пошук нових видiв доходiв (проведення прискореної амортизацiї, випуск цiнних паперiв,)

Таблиця 1. Фінансові ресурси та чинники їх росту

Елементи фінансових ресурсів	Чинники росту
Прибуток	Обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг; рівень цін і затрат.
Амортизаційні відрахування	Вартість основних фондів, їх структура, норми амортизаційних відрахувань.
Відрахування на соціальні цілі	Розмір фонду оплати праці. Тарифи відрахувань на соціальні цілі.
Податок на додану вартість, акцизний збір	Обсяги реалізованої продукціі, робіт, послуг, ставки податків, пільги.
Податок на прибуток	Розмір прибутку, ставки оподаткування, пільги.
Ресурсні платежі в бюджет	Обсяг земельних, лісових, водних та інших ресурсів, що залучаються в господарський оборот, ставки податків, пільги.
Доходи від зовнішньоекономічної діяльності	Обсяг зовнішньоторгового обороту, рівень цін і мита.
Резервні фонди	Утворюються згідно законодавства.
Доходи від зовнішніх та внутрішніх позик	Умови проведення позик, наявність тимчасово вільних коштів.

1.1 Фінанси некомерційних установ і організацій

Некомерційні організації і установи функціонують принципово на інших засадах, ніж комерційні підприємства. Головним чином вони належать до невиробничої сфери. Особливістю діяльності вказаних організацій є те, що вони не виробляють матеріальний продукт, не створюють вартість. Заклади невиробничої сфери існують за рахунок продукту, створеного у матеріальному виробництві. І тому рівень матеріально-технічної бази, оплати праці працівників цих установ в значній мірі залежить від розвитку матеріального виробництва.

Частина чистого продукту, створеного працею робітників у виробничій сфері з допомогою фінансів через бюджет і державні цільові фонди направляється на фінансування організацій невиробничих галузей. Установи, що утримуються за рахунок коштів бюджетів називаються бюджетними. Це -- школи, дитячі дошкільні заклади, лікарні, поліклініки, професійно-технічні училища, вищі навчальні заклади, державні органи влади і управління тощо. В більшості випадків перелічені заклади надають населенню послуги безкоштовно. Матеріальною основою функціонування установ невиробничої сфери є основні невиробничі фонди, по яких амортизація не проводиться. В даній сфері використовується висококваліфікована робоча сила -- спеціалісти з вищою освітою, кандидатськими і докторськими ступенями -- яка потребує відповідної оцінки і оплати. І тому найбільша питома вага у видатках бюджетних установ -- це оплата праці.

Установи, що працюють у невиробничій сфері можна поділити на 3 групи в залежності від організації їх діяльності:

1) установи, що знаходяться на бюджетному фінансуванні (лікарні, школи, технікуми та ін.);

2) установи, що працюють на засадах госпрозрахунку, отримують доходи і повністю відшкодовують свої видатки, пов'язані із основною діяльністю та її розвитком (побутові, видовищні, житлово-комунальні організації). Переважно вони мають низький рівень доходності; високий рівень характерний лише для кредитних, страхових та інших фінансових установ;

3) структурні підрозділи бюджетних установ, що працюють на засадах негоспрозрахункової окупності затрат.

Надають послуги і виконують роботи за плату за рахунок якої відшкодовують свої затрати, сплачують передбачені законодавством податки, але самостійного юридичного статусу не мають. Це -- платні кабінети спеціалістів в медичних закладах, науково-дослідні та інформаційні центри вузів тощо. Серед всіх некомерційних структур найбільшу частину складають бюджетні організації, діяльність яких за останні роки зазнала багатьох змін. Для багатьох з них головним джерелом фінансування залишається бюджет. В той же час їм надана можливість додаткового отримання доходів від надання платних послуг.

В останні роки відбулося розширення прав керівників бюджетних організацій у використанні матеріальних і трудових ресурсів, стимулюванні працюючих. Сучасні умови економічної кризи, дефіцит бюджетних коштів не могли не позначитись на матеріальному, фінансовому стані цих закладів. І тому мережа їх скорочується, зменшується штатна чисельність у діючих бюджетних організаціях. Одночасно посилюється контроль з боку фінансових органів за економним і цільовим використанням коштів в бюджетних установах, запроваджується режим жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат з метою зменшення бюджетного дефіциту та запобігання фінансовій кризі. Фінансовий план бюджетної організації складається у вигляді кошторису.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові: загальний фонд в ньому показується обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; спеціальний фонд в ньому показується обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій. Формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам протягом двох тижнів з дня затвердження бюджету, з якого проводиться фінансування установи.

При визначенні витрат бюджетних установ враховується об'єктивна потреба в коштах кожної установи, виходячи з основних її виробничих показників, обсягу роботи, штатної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат. Ставиться вимога першочергового забезпечення фінансовими ресурсами витрат на заробітну плату з нарахуваннями на соціальне страхування, а також на господарське утримання установи. Витрати, які не мають першочергового характеру (придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо) можуть передбачатися при умові забезпечення фінансування невідкладних витрат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" встановлено, що у 2000 р. видатки бюджетних установ і організацій на виплату премій та інших видів заохочень чи винагород, включаючи матеріальну допомогу (крім надбавок і доплат за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію, роботу в умовах режимних обмежень) можуть здійснюватися лише за наявності економії фонду заробітної плати та грошового забезпечення. Кошторис доходів і видатків складається на календарний рік і затверджується керівником вищестоящої організації на пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого провадиться фінансування установи. Крім кошторису на затвердження вищестоящій організації подається штатний розпис установи. У доходній частині кошторису доходів і видатків вказуються надходження коштів із загального фонду бюджету, а також надходження коштів із спеціального фонду бюджету.

Найбільш розповсюдженими видами поступлень бюджетних установ за платні послуги і роботи є: -- кошти, що надходять за навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; -- плата за надання додаткових освітніх послуг; -- плата батьків за утримання дітей в дитячих дошкільних закладах; -- плата за надані медичні послуги; -- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих та лікувально виробничих майстерень, цехів; -- доходи від здачі в оренду майна; -- плата за проживання в гуртожитках та ін.

Загальна сума доходів установи визначається з урахуванням залишків коштів на початок року по всіх надходженнях. У видатковій частині кошторису доходів і видатків показується загальна сума витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації. При цьому виділяються окремо поточні і капітальні видатки.

Найбільшими за розмірами є наступні поточні видатки: оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ, видатки на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв. До капітальних видатків відносять: придбання основного капіталу (обладнання, предмети довгострокового користування, капітальне будівництво), створення запасів та резервів, придбання землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти. В кошторисі окремо виділяються платежі бюджетної установи до бюджету.

В зв'язку із тим, що бюджетні установи -- це неприбуткові організації, то, згідно діючого законодавства, звільняються від оподаткування доходи вказаних установ, отриманих у вигляді: -- коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; -- пасивних доходів; -- коштів або майна, які надходять до бюджетних організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг. Перелік платних послуг, які можуть надавати бюджетні заклади освіти, охорони здоров'я, архівні установи, бібліотеки встановлює Кабінет Міністрів. Доходи таких установ, звільнені від оподаткування, спрямовуються до бюджетів, з яких здійснюється їх утримання, а в разі недостатнього бюджетного фінансування таких закладів зараховуються на спеціальний рахунок і використовуються виключно на фінансування видатків по непрофінансованих бюджетом частинах кошторису на утримання закладів.

Доходи бюджетних неприбуткових організацій, отримані з інших джерел, ніж вказано вище, оподатковуються у загальновстановленому порядку, передбаченому для платників податку на прибуток. При цьому повинен вестися окремий облік фінансових результатів неосновної діяльності. Серед бюджетних організацій особливе місце посідають заклади охорони здоров'я, діяльність яких має велике соціальне і економічне значення, безпосередньо впливає на життєвий рівень, здоров'я і працездатність населення. В останні роки значно погіршився матеріально-технічний і фінансовий стан лікарень, поліклінік, диспансерів, фельдшерсько-акушерських пунктів тощо. Звичайними стали затримки у виплаті заробітної плати медичним працівникам. В умовах дефіцитності державних фінансових ресурсів найбільш реальним виходом із такої складної ситуації є запровадження страхової медицини, яка дасть можливість залучити нові джерела доходів, покращити матеріально-технічну базу лікувальних закладів.

Як свідчить практика ринкових країн, страхова медицина охоплює фінансування: -- видатків на медичне обслуговування населення; -- підготовку медичних кадрів; -- видатків на наукові дослідження в галузі медицини; -- будівництва нових медичних закладів. Страхова медицина передбачає запровадження медичного страхування як окремого виду страхування, об'єктом якого є видатки, пов'язані із здоров'ям, наданням медичної допомоги населенню. При страховій медицині джерелами фінансування видатків на охорону здоров'я є:

1) бюджетні кошти, що спрямовуються на підготовку медичних кадрів, фінансування наукових досліджень, будівництво нових медичних установ, оплату медичних послуг для непрацюючих громадян;

2) кошти суб'єктів господарювання -- обов'язкові внески, що входять в склад затрат виробництва. За рахунок цих поступлень оплачується гарантована медична допомога для працюючих громадян;

3) кошти населення для оплати медичних послуг на рівні вищому, ніж той, що гарантується обов'язковими внесками суб'єктів господарювання на медичне страхування.

Для запровадження страхової медицини і медичного страхування необхідно провести значну підготовчу роботу для узагальнення даних по статистиці захворювань і розробки науково-обгрунтованих розмірів обов'язкових відрахувань на медичне страхування. Доцільним є вивчення зарубіжного досвіду. Відрахування на медичне страхування повинні бути визначеними в таких розмірах, щоб: -- забезпечити фінансування затрат медичних закладів; -- врахувати створення резервного фонду, який буде використовуватися у випадках збільшення захворювань; -- відшкодувати затрати страхових організацій -- посередників у медичному страхуванні; -- передбачити формування прибутку страховими організаціями, які працюють в умовах комерційного розрахунку.

1.2 Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів

Громадські організації та доброчинні фонди відіграють важливу роль у суспільнополітичному житті країни. Вони сприяють розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян, благодійної діяльності, спрямованої на надання допомоги соціально незахищеним верствам населення.

Добровільні громадські формування об'єднують громадян на основі єдності інтересів, уподобань, для спільної реалізації своїх прав і свобод. Незалежно від назви, яку отримує таке формування (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) всі вони поділяються на дві групи політичні партії та громадські організації. Політичні партії об'єднують громадян прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництв в їх складі.

Найбільш масовими політичними партіями в Україні є Народний рух України, Українська республіканська партія, Ліберальна партія України, Соціалістична партія України, Партія праці, Селянська партія України та ін. Громадські організації створюються для задоволення та захисту соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів громадян. До них належать професійні, молодіжні і творчі спілки, клуби, спортивні товариства, товариства сліпих, глухих, інвалідів, товариства партнерства і співробітництва з іншими країнами та ін.

Громадські організації та політичні партії у своїй власності мають майно і кошти, необхідні для здійснення їх статутної діяльності. Майно і кошти можуть бути наданими засновниками, учасниками, державою, підприємствами і організаціями. Об'єднання громадян мають можливість проводити необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, виступати засновниками підприємств. Для політичних партій діючим законодавством встановлено деякі обмеження. Так, створені ними установи і організації можуть належати лише до засобів інформації, комерційна діяльність повинна бути пов'язана з продажем суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведенням фестивалів, свят, виставок, свят, виставок, лекцій та ін.

Політичним партіям, їх установам заборонено прямо або опосередковано одержувати кошти і майно від: іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства; державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків; нелегалізованих об'єднань громадян; анонімних пожертвувачів.

Доходи громадських організацій та політичних партій формуються за рахунок, головним чином, вступних та членських внесків, поступлень від належних їм комерційних структур, иід проведення платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних осіб. Добровільні пожертвування надаються неприбутковим організаціям, доходи яких формуються виключно з добровільних пожертвувань чи з бюджетних асигнувань. Передбачається цільове використання пожертвувань лише на проведення екологічної, оздоровчої, аматорської, культурної, освітньої, релігійної, наукової та благодійної діяльності. Тобто добровільні пожертвування надаються для власного споживання без наступної реалізаціі.

Видатки громадських формувань пов'язані із необхідністю фінансування затрат по статутній діяльності та її розвитку, оплаті праці штатного апарату, адміністративно-господарських затрат, проведенню культурно-масових заходів тощо. Громадські організації та політичні партії це некомерційні організації і тому вони не сплачують податок на прибуток, мають пільги по деяким іншим податкам і зборам; держава не втручається в діяльність вказаних організацій, яка регламентується виключно їх статутом.

Професійні спілки найбільш чисельні самодіяльні громадські організації, метою діяльності яких є вираження, представлення і забезпечення захисту економічних, соціальних, трудових, духовних прав та інтересів своїх членів. Професійні спілки об'єднують на добровільних засадах, без обмеження через національність, стать, партійність та релігійні переконання представників окремих професій. Діяльність профспілкових організацій базується на демократичних засадах, будова за виробничо-територіальним принципом. Основою кожної професійної спілки є первинні організації, що створюються в установах, закладах і підприємствах. Через первинні організації члени профспілки реалізують свої права. Первинні організації об'єднуються в територіальні (районні, міські, обласні, республіканську) організації профспілки. Функціонування профспілкових організацій забезпечується за рахунок: вступних і членських внесків її членів; доходів від господарської, комерційної та іншої діяльності належних їм підприємств і організацій; благодійних внесків; коштів, що надходять від власників або уповноважених ними органів за колективними договорами.

Щомісячні членські внески, як правило, встановлюються в розмірі 1% від місячної заробітної плати, доходу, стипендії тощо. Члени профспілки пенсіонери, які не працюють, жінки, які тимчасово припинили роботу в зв'язку з вихованням дітей, студенти, які не одержують стипендії, сплачують внески в розмірі 0,5% неоподаткованого мінімуму, мінімальної пенсії або стипендії. Вказані категорії членів профспілки можуть звільнятися повністю від сплати внесків за рішенням первинних профспілкових організацій. Вступні внески, звичайно, встановлюються в такому ж розмірі, що і щомісячні внески. Більша частина вступних і членських внесків залишається в розпорядженні первинних організацій, від 5 до 15% нарахованих внесків передається до центральних комітетів профспілки.

Профспілкові організації, їх виборні органи мають право зберігати вільні кошти у банках, видавати кредити самостійним чи спільним підприємствам, їх об'єднанням для виробництва товарів народного споживання і розширення послуг, розвитку соціальної бази. Для матеріального забезпечення своєї статутної діяльності профспілка може мати власність у вигляді будинків, готелів, споруд, обладнання, благодійних фондів та іншого майна.

Управляють коштами і майном профспілки виборні органи, які регулярно звітують перед членами профспілки. Кошти, що надходять первинним профспілковим організаціям від членських внесків та з інших джерел витрачаються згідно з кошторисом. Головними напрямками використання коштів профспілок є:

* культурно-виховна робота (культурно-виховні заходи, робота з дітьми, часткова оплата путівок в санаторії та будинки відпочинку, підготовка і навчання профактиву);

* фізична культура і спорт (навчально-спортивна робота, масові спортивні заходи, придбання спортінвентаря);

* матеріальна допомога членам профспілок (матеріальна і юридична допомога, фонд соціальної допомоги працівникам, що виходять на пенсію);

* адміністративно-господарські та організаційні витрати (оплата праці управлінського персоналу, відрядження, канцелярські, господарські, представницькі видатки, проведення конференцій, з'їздів, пленумів, тощо);

* преміювання профактиву.

В складних умовах економічної кризи, спаду виробництва, хронічної нестачі коштів для підтримки і підвищення життєвого рівня населення особливого значення набуває благодійна безкорислива діяльність. Головне спрямування благодійної діяльності це надання матеріальної та фінансової допомоги, а також різних послуг особам, які потребують соціальної допомоги, та захисту. Наприклад: інваліди, діти, пенсіонери, багатодітні та малозабезпечені сім'ї, тощо.

Доброчинна діяльність здійснюється в слідуючих напрямках:

* поліпшення матеріального становища і соціальна реабілітація малозабезпечених осіб, що потребують опіки, надання допомоги особам, які через свої розумові здібності обмежені в реалізації своїх прав та законних інтересів;

* надання допомоги потерпілим від стихійного лиха, конфліктів, жертвам репресій;

* підтримка розвитку охорони здоров'я, соціального захисту, освіти, науки, культури;

* захист і охорона навколишнього природного середовища та тваринного світу;

* захист та охорона історичних і культурних цінностей. Однією з форм реалізації благодійної діяльності є сстворення доброчинних фондів. В залежності від статусу діяльності вони поділяються на всеукраїнські та місцеві.

На початку 2000 р. в Україні налічувалось понад тисячу благодійних об'єднань. Добре відомі благодійні фонди «Українадітям», «Сімейне коло», «Житло військовим», «Відродження», «Ковчег», «Інтелект», Український громадський благодійний фонд сприяння розвитку Олімпійського руху в Україні та інші. Кожен доброчинний фонд виступає як юридична особа, має свій бухгалтерський баланс, рахунки в установах банку в національній та іноземній валюті, свої печатки, штампи і необхідні реквізити. Держава не втручається в діяльність доброчинних фондів, але може сприяти її здійсненню, особливо коли вона спрямована на вирішення проблем загальнонаціонального або регіонального значення. Фонди не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями доброчинних фондів, крім тих випадків, коли така відповідальність передбачена нормативними документами, що регламентують діяльність фондів.

Доброчинні фонди можуть мати у власності кошти, в т.ч. в іноземній валюті, рухоме і нерухоме майно, майнові права, необхідні для здійснення статутної діяльності. По своїм фінансовим зобов'язанням фонди відповідають всім своїм майном. Одночасно фонди не відповідають за зобов'язання своїх членів, створених суб'єктів підприємництва та пожертвувачів.

З другого боку, члени фондів не відповідають за зобов'язаннями фонду. Внески пожертвувачів до благодійного фонду можуть бути в любій формі (кошти, майно або майнові права), вони, як правило, не повертаються. Фінанси доброчинних фондів мають особливості організації, які зумовлені відсутністю державного втручання, надання допомоги і податкових пільг, переважання добровільних пожертвувань і спонсорських внесків в джерелах формування коштів фондів.

Доходи доброчинних фондів можуть формуватись за рахунок:

* внесків членів фондів;

* благодійних внесків та пожертвувань фізичних та юридичних осіб;

* коштів, що передаються на договірних засадах фізичними та юридичними особами для фінансування конкретних програм відповідаючих завданням фонду;

* кредитів та інших позик;

* доходів від діяльності фондів;

* частини доходів від діяльності створених благодійними фондами суб'єктів підприємництва в межах передбачених їх установчими документами;

* інших надходжень, не заборонених законодавством України.

В 1996 році утворений національний фонд соціального захисту матерів і дітей «Українадітям». Мета фонду поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення ефективності заходів, передбачених національними програмами з питань материнства і дитинства, та залучення для цього недержавних джерел фінансування. Кошти фонду формуються за рахунок благодійних пожертвувань і добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, а також інших надходжень, одержаних на підставах не заборонених законодавством. Діяльність фонду «Україна дітям» буде сприяти реалізації в Україні Конвенції ООН про права датини, зокрема її положень, що стосуються охорони здоров'я дітей, надання повноцінної медичної допомоги.

Особлива увага буде приділятись дітям, які знаходяться в тяжких умовах (сироти, інваліди, постраждалі від аварії на ЧАЕС). Метою діяльності доброчинного фонду «Сімейне коло» є розробка програм, спрямованих на надання допомоги сім'ям у здійсненні ними своїх функцій. Головна увага приділяється сім'ям де немає одного з батьків, багатодітним сім'ям, дітям сиротам яких виховують опікуни. Через фонд, а також інші благодійні організації надається допомога сім'ям на оздоровлення дітей в екологічно чистих зонах та лікування в санаторіях. Утворення доброчинного фонду «Намисто Славутича» є наслідком активізації туристичної діяльності та посилення уваги держави до фінансування, збереження та раціонального використання історико-культурної та природної спадщини, покращення дозвілля і відпочинку наших співвітчизників та гостей України. Ще у 1984 році була створена система туристично-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича», яка проходила через декілька областей України і м. Київ і передбачала ознайомлення з пам'ятками давньоруської, козацької культур, подіями другої світової війни.

Матеріальна база туризму в цьому районі охоплює 60 закладів: готелей, мотелей, туристичних комплексів, кемпінгів, підприємств харчування, тощо. Проте використовуються вони не в повну силу. Крім того, в останні роки через нестачу коштів стан цих закладів значно погіршився. За розрахунками фахівців відродження системи туристично-екскурсійних маршрутів може принести державі значні кошти, але ця робота вимагає великих капіталовкладень. І тому завданням благодійного фонду «Намисто Славутича» є акумуляція коштів для реконструкції матеріальної бази туристичної галузі та об'єктів історико-культурної спадщини в системі туристичних маршрутів по Україні, що буде сприяти розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, збереженню спадщини українського народу. Історичні та архітектурні пам'ятки складова частина нашої культури, їх відродженню і збереженню буде сприяти створений в 1996 році Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара.

Завданням фонду є:

* сприяння діяльності по відтворенню комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору Києво-Печерської лаври та інших видатних пам'яток;

* підтримка проектів щодо відтворення, вивчення, забезпечення охорони та належного використання об'єктів історико архітектурної спадщини України;

* сприяння поверненню в Україну цінностей, пов'язаних з її історико культурною спадщиною;

* проведення виховної та роз'яснювальної роботи з проблем відтворення історичних пам'яток;

* акумуляція коштів, необхідних для виконання покладених на фонд завдань.

Діяльність Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара передбачає збір благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб України та іноземних держав; фінансування проектів і наукових досліджень, спрямованих на відтворення пам'яток історико-архітектурної спадщини; проведення благодійних заходів; заснування і присудження премій за видатну діяльність у сфері відтворення вказаних пам'яток; співпрацю з іншими благодійними фондами і міжнародними організаціями; створення підприємств і організацій, діяльність яких сприятиме виконанню мети, поставленої перед благодійним фондом.

1.3 Благодійні організації : загальні засади

Поняття благодійних організацій

Відповідно до закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, ми розуміємо поняття благодійні організації як: благодійна організація - це недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.

Благодійна діяльність - безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.

Благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство.

Меценатство - добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійної допомоги;

Спонсорство - добровільна безприбуткова участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

Засади благодійництва та благодійної діяльності

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки.

Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Президент України, депутати, посадові і службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також члени їх сімей можуть займатися благодійництвом і благодійною діяльністю тільки в межах отриманих і задекларованих доходів.

Основні напрямки діяльності благодійних організацій

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких основних напрямах:

- сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища.

Це, зокрема, прийняття на себе частини турбот уряду, пов'язаних, наприклад, із будівництвом чи експлуатацією суспільних будов, доглядом за пам'ятниками чи здійснення будь-якої діяльності з приводу утримання парків, озер, прикрашення міста і т.д.

- поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.

Спочатку така діяльність означала в основному розподіл грошей чи речей серед бідних. Зараз, особливо коли держава бере на себе деяку долю турботи про це, благодійність стала більше означати надання послуг (створення адвокатського центру, організація заочної освіти, надання допомоги в працевлаштуванні, будівництво житла для малозабезпечених, транспортні послуги і т.д.).

- подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;

- сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням.

Це, наприклад, допомога студентам, заохочення досліджень, популяризація знань шляхом публікацій, семінарів, лекцій і т.д.

Сприяння розвитку науки- це діяльність, спрямована на розвиток науки і поширення наукових знань: проведення наукових досліджень, публікація їх результатів і т.д.

- сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості.

Наприклад, це управління театром, заохочення талантів, виробництво фільмів, спонсорство фестивалів, виставок та інше.

- подання допомоги талановитій творчій молоді;

- сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;

- подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;

- сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;

- сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у наданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування.

Створення та експлуатація таких установ та організацій, як лікарні, клініки, будинки престарілих та ін. Також це профілактичні установи, наркологічні центри, банки крові, притулки.

- сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.

Благодійна організація може одночасно займатися декількома видами благодійної діяльності. Конкретні її напрями визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.

фінанси некомерційний громадський благодійний

2. Аналіз організації фінансів міжнародного фонду «Відродження»

2.1 Загальна характеристика МФВ

Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ) працює з 1990 року. Він зв'язаний з мережею фундацій Інституту Відкритого Суспільства, заснованого Джорджем Соросом, що складається з національних і регіональних фондів у більш ніж тридцяти країнах світу, в тому числі в Центральній і Східній Європі та на території колишнього Радянського Союзу. Завдання Фонду - фінансово та організаційно сприяти становленню відкритого, демократичного суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив.

Основні кошти, якими оперує МФВ, надаються головним його засновником Дж. Соросом. Фонд також має підтримку з боку міжнародних донорів та окремих українських й зарубіжних організацій та громадян. Відкритість донорської, благодійної діяльності фонду та розуміння її значення є важливою умовою такого стану речей, коли кошти, надані МФВ для потреб розвитку відкритого, демократичного суспільства, розподіляються самим громадянами, представленими у Правлінні та Програмних радах МФВ.

Правління Фонду є головним громадським органом МФВ і формує стратегію діяльності всієї організації. Пріоритети Фонду визначають Правління і Програмні ради, до складу яких входять авторитетні українські громадські діячі, фахівці у тих галузях, в яких МФВ здійснює свою безпосередню діяльність.

Переважну більшість грантів МФВ розподіляє між неурядовими організаціями, оголошуючи відкриті конкурси проектів, спрямованих на здійснення програмних пріоритетів, які визначаються провідними представниками громадянського суспільства країни.

Крім надання грантів іншим організаціям, інституціям та закладам, МФВ здійснює власну (операційну) діяльність, реалізуючи проекти у своїх цільових галузях, що також визначаються представниками громадськості. Програми фінансуються з бюджету МФВ згідно з пропозиціями Правління і Програмних рад.

МФВ постійно інформує громадськість про свої програми та конкурси через публікації у пресі, проведення прес-конференцій і презентацій, через Інтернет тощо.

2006 року МФВ надав фінансову підтримку на суму до 7 мільйонів доларів США на проекти (не враховуючи так звані "перехідні" кошти, тобто продовження фінансування проектів, підтриманих у минулі роки), що сприяють розвиткові європейської інтеграції, посиленню впливу громадянського суспільства та його контролю за владою, системі громадського правозахисту й утвердженню принципу верховенства права в Україні, проведенню судової та пенітенціарної реформ, розвиткові громадської активності національних меншин й толерантності у міжнаціональних взаєминах, реформам у сферах освіти, охорони здоров'я, виданню перекладів творів світової класичної та передової суспільної думки, розвитку української видавничої справи, проведенню справедливих та чесних виборів тощо.

За час своєї діяльності Фонд надав численним неурядовим організаціям (НУО) України, а також науково-освітнім, просвітницьким закладам, видавництвам грантів на суму понад 95 мільйонів доларів США.

2006 року Міжнародний фонд "Відродження" сприяв інституційному закріпленню досвіду демократії, свободи слова та волевиявлення і захисту прав людини.

Під час Парламентських виборів 2006 року МФВ традиційно підтримував громадські ініціативи, спрямовані на забезпечення чесного і справедливого волевиявлення громадян. Зокрема, проведення національного екзит-полу, моніторингу та незалежного висвітлення перебігу виборчої кампанії у ЗМІ. Проте, зміни до Конституції України, а відтак проведення пропорційних виборів до Верховної Ради, а також до обласних рад, районних, міських (районних у містах) створили якісно нову ситуацію. МФВ виступив одним із ініціаторів та забезпечив підтримку Громадській кампанії "Усвідомлений вибір 2006", яка мала на меті не лише забезпечити виборців інформацією про програми політичних партій та блоків, що беруть участь у виборах, а й аналізом позицій політичних сил щодо вирішення найактуальніших суспільних проблем, ознайомити громадян із виконаними та новими обіцянками кандидатів. Під час кампанії, вперше силами громадянського суспільства було здійснено спробу поєднати моніторинг з постійним аналізом державної політики та оцінкою проектів рішень, що виноситимуться на розгляд парламенту та уряду.

Серед найефективніших ініціатив, спрямованих на розвиток громадянського суспільства, запобігання і боротьбу з корупцією Міжнародний фонд "Відродження" підтримує діяльність мережі громадських організацій, котрі здійснюють постійний моніторинг відкритості органів державної влади: надсилають інформаційні запити та звернення громадян до посадових осіб з питань, що становлять суспільний інтерес і стосуються прав людини, оскаржують протиправні відмови у наданні інформації до суду тощо. Так, на базі НУО учасників Альянсу "Майдан" було створено "Мережу регіональних бюро з моніторингу, захисту та лобіювання суспільних інтересів" у 12 областях України за напрямками: забезпечення рівного доступу до якісної медицини, реформа ЖКГ, соціальне сирітство, прозорість дій влади та її відкритість до суспільного діалогу, забезпечення рівного доступу до правосуддя.

В рамках підтриманого проекту "Перший крок до реформ житлово-комунального сектору" проведено моніторинг запитів до постачальників житлово-комунальних послуг, органів влади та місцевого самоврядування щодо процедури формування та структури тарифів (тепло, вода, обслуговування житла та прибудинкових територій); аналіз нормативної бази щодо формування тарифів та проведення незалежної експертизи існуючої тарифної сітки.

Забезпечення відкритості та підзвітності влади завжди були серед основних пріоритетів діяльності МФВ. Відтак, у 2006р. Фонд спільно з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради ініціював пілотний проект електронного урядування, спрямований на відпрацювання нової моделі та практики управління в умовах публічності та застосування новітніх інформаційних технологій. Фонд також сприяв проведенню незалежного аналізу щодо виконання місцевих бюджетів, дотримання конкурентних умов при укладанні угод на виконання робіт органами місцевого самоврядування.

Впродовж 2006 року Фонд "Відродження" наполегливо розвивав громадські ініціативи, спрямовані на європейську інтеграцію України, на покращення обізнаності громадськості з питань європейської інтеграції (проведення інформаційно-просвітницьких заходів, розробка і запровадження тренінгових курсів для державних службовців, суддів та журналістів, розвиток європейських студій у школах та університетах, вироблення теле- та радіопередач). Також за ініціативи та підтримки Фонду станом на кінець 2006 року відкрито 18 регіональних Центрів європейської інформації на базі обласних наукових універсальних бібліотек, де громадяни України можуть більше дізнатися про Європейський Союз, НАТО, Раду Європи, ОБСЄ, СОТ, європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Ці центри є учасниками Всеукраїнського консорціуму центрів європейської інформації України. Протягом 2006 року центри відвідало 12 000 осіб - переважно студентів, викладачів, бізнесменів та державних службовців.

Маючи на меті наближення освіти України до європейських стандартів, формування громадського моніторингу системи державного тестування, водночас зменшуючи зловживання та корупцію у сфері випускних-вступних іспитів МФВ заснував "Центр тестових технологій", який мав на меті формування та запровадження системи зовнішнього тестування при вступі випускників середніх шкіл до вузів України. За сприяння Фонду у 2006р. Уряд створив Український центр оцінювання якості освіти (Постанова Кабінету Міністрів від 31 грудня 2005р. "Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти"), який (за експертної та фінансової підтримки Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти МФВ) організував тестування з української мови, математики та історії для 42 000 студентів в усіх регіонах України. Деякі зі студентів, які пройшли тестування, вступили до університетів за його результатами. У 2007 році зовнішнє незалежне оцінювання планується значно масштабнішим. 117 тисяч випускників загальноосвітніх навчальних закладів прийдуть на пункти тестування. Окрім тестів з української мови, математики, історії, уперше в Україні буде здійснено пілотний проект тестування з біології, фізики, хімії. Кількість тестувань досягне 240 тисяч.

Міжнародний Фонд "Відродження" продовжував сприяти закріпленню толерантності у міжкультурних взаєминах між різними етнічними групами країни, особливо в Автономній республіці Крим. Унікальна програма фонду "Роми України" опікувалася підвищенням рівня освіти для ромської молоді, рівня життя ромської громади, безпосередньо розробляла і здійснювала моніторинг державної політики щодо ромського населення, сприяла розвитку ромського мистецтва.

Підтримка реалізації принципів свободи слова і висловлювань, розвитку законодавства у медіа сфері, сприяння роздержавленню державних та комунальних ЗМІ, підтримка становлення в Україні системи та стандартів Суспільного мовлення - цих завдань дотримувався Міжнародний фонд "Відродження" й у 2006 році. Однак, реалізація вищезгаданих демократичних ініціатив гальмувалася, насамперед, через брак чіткої державної політики у цій сфері, а також через неготовність безпосередніх учасників процесу до вирішення складних питань соціального захисту, що, зазвичай, супроводжують подібні реформи. Проте, з метою подолання цих ризиків було налагоджено співпрацю програми Засоби масової інформації з органами державної влади, відповідальними за вироблення та реалізацію державної політики у сфері ЗМІ. Так, впродовж всього року тривала успішна робота щодо підтримки діяльності міжвідомчої робочої групи Міністерства юстиції України з розробки проектів законів України в інформаційній сфері. Програма надала допомогу учасникам робочої групи у підготовці, зокрема, проекту Закону України про реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ. Восени 2006 року відновила свою роботу Громадська рада з питань свободи слова та інформації, яка є консультативно-дорадчим органом відповідного Комітету Верховної Ради України. А наприкінці року програмою була започаткована співпраця з Національною комісією з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України. Відтак, МФВ і надалі планує надавати експертну підтримку процесу роздержавлення українських медіа та створення суспільного мовлення.

Уже традиційно Міжнародний Фонд "Відродження" спрямовує свої зусилля на розвиток книжкової справи в Україні. Надає фінансову та експертну підтримку перекладів і видання якісних текстів, найважливіших праць сучасних і класичних зарубіжних авторів з європейської інтеграції, верховенства права, розвитку демократії, зміцнення відкритого громадянського суспільства, актуальних суспільно-гуманітарних дискусій, а також найновіших і резонансних художніх, науково-популярних і дитячих книжок світу в перекладах українською мовою. Станом на лютий 2007-го року за підтримки МФВ в Україні видали 419 перекладів книжок. А спільно з Fund for Central and East European Book Projects -- Amsterdam реалізується проект розвитку професійного і потужного книжкового ринку в усій Україні. На кінець 2006 року уже запрацювали 7 регіональних дистрибуційних центрів, що формують єдину інформаційну систему, за допомогою якої будь-яка книгарня оперативно отримає інформацію про наявність книжок, дізнається про книжкові новинки і зможе зробити свої замовлення.

Важливим напрямом діяльності програми є сприяння відкритому доступу до наукової літератури. Безкоштовний доступ читачів до якісної наукової літератури у публічному Інтернеті з правом читати, завантажувати, копіювати, поширювати, друкувати, шукати, посилатися на повнотекстові статті, індексувати тощо, тобто використовувати з будь-якою законною метою без фінансових, юридичних чи технічних перешкод (Будапештська Ініціатива Відкритого Доступу). МФВ продовжував співпрацю з українськими журналами відкритого доступу для їх включення у Директорію Журналів Відкритого Доступу (DOAJ). Зараз у цій Директорії міститься як мінімум 6 українських журналів. 2006 року розпочалася співпраця з Google щодо індексування українських наукових журналів. Сьогодні МФВ є провідною організацією, яка послідовно розвиває проекти відкритого доступу на національному рівні..