Фінансування освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи фінансування освіти

1.1 Економічна сутність освіти

1.2 Структура освіти. Фінансування основних її ланок

Розділ 2. Аналіз фінансування освіти в Україні 2007-2009рр

2.1 Система фінансування освіти

2.2 Фінансування освіти в Київській області

Розділ 3. Шляхи та перспективи розвитку освіти в Україні

3.1 Зарубіжний досвід системи освіти

3.2 Шляхи вирішення проблем освітньої галузі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У наш час стрімкий цивілізаційний розвиток призводить до того, що в рамках кожного суспільства постає потреба у висококваліфікованих кадрах. Ця потреба може бути задоволена високим рівнем освіти в державі та постійним його підвищенням. Дослідження проблем системи освіти кожної країни, а також пошук шляхів їх вирішення є необхідним.

Отже об'єктом вивчення в даній роботі є фінансове забезпечення освіти.

Предметом дослідження являється механізми фінансування основних ланок галузі освіти.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування необхідності ефективної системи фінансування освіти. Адже освіта - це суспільне явище, яке впливає на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання та добробуту суспільства.

Також необхідною є характеристика структури освіти в Україні і визначення найефективніших методів фінансування її ланок.

Поставлена мета зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

· Дослідити економічну сутність освіти

· Розглянути структуру освіти і фінансування основних її ланок

· Охарактеризувати систему фінансування освіти зарубіжних країн

· Визначити систему управління освітою в Україні

· Дати характеристику і навести основні показники стану сучасної системи фінансування освіти в Україні

· Розглянути стан фінансування освіти в Київській області

· Висвітлити проблеми сучасної системи освіти в Україні і визначити шляхи їх подолання

Дослідження теми фінансування освіти є необхідним тому,що у високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти є головним аргументом у забезпеченні такого рівня життєвої й професійної компетентності людини, який би задовольняв потреби особистості, суспільства і держави.

Цю важливу тему досліджували такі видатні вчені, як О.Д. Василик, Ю.М. Бєляєв, О.В. Мішуков, О.Б. Вишнецький, П.В. Кононенко та інші.

Сьогодні є зрозумілим, що людський капітал є ключовим фактором економічного зростання. Тому інвестування у людський капітал, у тому числі і в освіту, стало центральним елементом в стратегіях сприяння економічного процвітання. У результаті, освіта розглядається, як інвестування в колективне майбутнє націй, а не просто майбутній успіх окремої людини.

Розділ 1. Теоретичні основи фінансування освіти

1.1 Економічна сутність освіти

На етапі науково-технічної та інформаційної революції освіта трансформується у головний стратегічний напрям економічного зростання і виступає фундаментом прогресу суспільства. Але що таке освіта?

Одні вчені дають таке визначення освіти. Освіта - це шлях пізнання й виховання людини, підготовка її до життєвого вибору та принципів життєдіяльності.

Багато вчених вважають, що освіта - це процес і результат засвоєння систематизованих знань, вмінь і навиків, як необхідна умова підготовки людини до життя і праці.

Освіта - не тільки процес і результат засвоєння знань, а й неодмінно їх формування та розвиток. Тобто освіта - цілеспрямований процес виховання та навчання в інтересах людини, суспільства, держави, які супроводжуються констатацією досягнень громадянином встановлених державою освітніх рівнів.

Отже, можна зробити висновок, що система освіти має забезпечувати:

· формування особистості, професіонала, який чітко орієнтується в сучасних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життя і праці у XXI столітті;

· збереження і продовження культурно-історичної традиції своєї країни, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, мови і культури, історії і культури народів, які проживають на території країни, формування культури міжетнічних відносин;

· виховання людини, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистісних відносин;

· формування у дітей і молоді цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання;

· розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, підтримку обдарованих дітей і молоді, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості;

· виховання здорового способу життя, розвиток дитячого і юнацького спорту;

· формування трудової і моральної життєтворчої мотивації, активної громадянської та професійної позицій; навчання основним принципам побудови професійної кар'єри і навичкам поведінки у сім'ї, колективі й суспільстві, системі соціальних відносин і, особливо, на ринку праці;

· підготовку людей високої освіченості й культури, кваліфікованих спеціалістів, здатних то творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні та впровадженні новітніх наукомістких і інформаційних технологій;

· екологічне, етичне та естетичне виховання й формування високої гуманістичної культури особистості, здатності протидіяти проявам бездуховності.

· організацію навчально-виховного процесу з урахуванням сучасних досягнень науки, педагогічної теорії, соціальної практики, техніки і технології; наступність рівнів освіти і неперервність навчання; створення та впровадження інформаційних технологій навчання;

· різноманітність типів і видів закладів освіти, варіативність навчальних програм, індивідуалізацію навчання й виховання; академічну мобільність вчителів і викладачів, учнів і студентів;

· підтримку професійного зростання педагогічних та науково-педагогічних кадрів;

Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є:

· особистісна орієнтація освіти;

· створення однакових можливостей для дітей і молоді у здобутті якісної освіти;

· удосконалення системи неперервної освіти та освіти впродовж життя;

· забезпечення освітніх запитів національних меншин;

· формування національних та загальнолюдських цінностей;

· формування через освіту здорового способу життя;

· забезпечення економічних і педагогічних умов для професійної самореалізації педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;

· впровадження інформаційних педагогічних технологій, розвиток бібліотечної справи, забезпечення доступності інформації, навчальної і довідкової літератури;

· створення індустрії навчальних засобів;

· створення ринку освітніх послуг;

· гармонійне поєднання навчального процесу та наукової діяльності вищого навчального закладу;

· використання наукових результатів як бази і змісту навчання.

Фінансування системи освіти.

Система фінансового забезпечення освіти має створити стабільні передумови для розвитку всіх напрямів галузі з метою формування високого освітнього рівня нації. Досягнення цієї мети передбачає реалізацію таких завдань:

· формування багатоканальної системи фінансового забезпечення освіти;

· визначення фінансування освіти як пріоритетного напряму державних видатків;

· всебічне стимулювання інвестицій юридичних і фізичних осіб у розвиток освіти та оплати освітніх послуг;

· створення сучасної системи оплати праці в освіті на основі визнання особливого статусу вчителя і викладача;

· визначення пріоритетних напрямів фінансування освіти і концентрація в них фінансових ресурсів;

· забезпечення ефективності використання коштів на функціонування й розвиток освіти.

Обсяг фінансування освіти і науки має задовольняти потреби суспільства і особистості у якісній освіті.

Ефективність використання фінансових ресурсів, спрямованих в освіту, забезпечується на основі встановлення та неухильного дотримання базових принципів її фінансування:

· чітким розмежуванням використання бюджетного та позабюджетного фінансування діяльності закладів освіти;

· встановленням державних нормативів видатків на особу, яка навчається, введенням прямої залежності між обсягами фінансування та рівнем освітніх послуг, що надаються конкретним закладом;

· забезпеченням підзвітності та прозорості у використанні коштів на фінансування освіти;

· виділенням бюджетних асигнувань на конкурсній основі для закладів освіти, заснованих на недержавній формі власності, виходячи з критеріїв якості освітніх послуг;

· здійсненням економічної діяльності закладів освіти на засадах неприбутковості.

Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є:

· кошти державного та місцевих бюджетів;

· кошти юридичних та фізичних осіб, громадських організацій і фондів;

· спонсорські і доброчинні внески та пожертвування;

· кошти галузей народного господарства, плата за додаткові освітні послуги та інші послуги, що надаються закладами освіти тощо.

Фінансування освіти за рахунок даних джерел може здійснюватися такими методами:

· кошторисне фінансування закладів освіти;

· бюджетне фінансування закладів освіти на основі показника вартості навчання одного учня (студента);

· індивідуальна оплата навчання за рахунок власних доходів, грошових коштів юридичних осіб;

· спеціальні кредити для здобуття освіти;

· отримання спонсорських і доброчинних внесків та пожертвувань;

· отримання додаткових доходів від різноманітних послуг не освітнього характеру.

Важливим джерелом фінансового забезпечення галузі є організація економічної діяльності закладів освіти.

У системі дошкільної освіти це здійснюється за рахунок платних послуг на основі неприбуткової діяльності дошкільних закладів. Бюджетні асигнування виділяються у вигляді цільових субсидій окремим сім'ям на оплату перебування їх дітей у дошкільних закладах. Загальну середню освіту фінансує держава і водночас використовуються всі можливості недержавного сектора. Плата з фізичних осіб може братися тільки за надання додаткових освітніх послуг (понад базовий навчальний план). Надходження додаткових коштів на обсяги бюджетного фінансування не впливає. Професійно-технічна освіта фінансується за рахунок коштів державного бюджету та коштів фізичних і юридичних осіб. Вища та післядипломна освіта фінансуються виходячи як із суспільних, так і з індивідуальних потреб. Суспільні потреби забезпечуються через державне замовлення з виділенням відповідних бюджетних асигнувань, які розподіляються на конкурсних засадах. В основі фінансування - суспільно-необхідні витрати на підготовку фахівця у формі національних нормативів, зокрема соціальної підтримки учнів і студентів (стипендії та інша допомога відповідно до розміру прожиткового мінімуму, пільги на транспорт, культурний розвиток та ін.). Особливі й індивідуальні потреби забезпечуються за рахунок платного навчання з використанням різноманітних джерел:

· плата юридичних і фізичних осіб (із звільненням її від усіх видів оподаткування);

· державні стипендії найбільш обдарованим і талановитим дітям, батьки яких не можуть оплатити навчання;

· стипендії і гранти різноманітних громадських, у тому числі міжнародних фондів та організацій;

· кредити комерційних банків та інших кредитних установ кредитоспроможним громадянам;

· державні (муніципальні) безвідсоткові кредити на навчання;

· оплата за рахунок різноманітних накопичувальних систем, у тому числі, на основі впровадження спеціальних видів особового страхування.

Важливим додатковим джерелом фінансового забезпечення вищої освіти є ширше залучення на навчання іноземців. Для цього удосконалюють правову й нормативну базу, сприяють розвитку інфраструктуру, підвищенню якості дипломів

1.2 Структура освіти. Фінансування основних її ланок

Структура освіти в Україні відповідно до Закону України "Про освіту" включає:

· дошкільну освіту;

· загальну середню освіту;

· позашкільну освіту;

· професійно-технічну освіту;

· вищу освіту; післядипломну освіту;

· аспірантуру; докторантуру;

· самоосвіту.[9]

При цьому держава повинна забезпечувати:

У дошкільній підготовці:

· безоплатністю навчання і виховання;

· дотаціями держави на утримання дітей у дошкільних закладах;

· широкою і різноманітною мережею дошкільних закладів і навчальних комплексів різних форм власності;

· охопленням усіх дітей, незалежно від місця проживання, різними формами медичного догляду і безоплатної підготовки до школи;

· створенням системи підтримки молодих сімей.

У загальній середній освіті:

· обов'язковістю і безоплатністю здобуття повної загальної середньої освіти в обсягах національного стандарту;

· збереженням і розвитком єдиного освітнього простору;

· оптимізацією структури освітньої мережі, створенням умов для профільного, екстернатного і дистанційного навчання;

· відповідальністю сім'ї, органів місцевого самоврядування за порушення прав дитини щодо обов'язковості навчання;

· вирівнюванням умов одержання якісної середньої освіти.

В освіті дітей з особливими потребами:

· доступністю, безоплатністю освіти в державних і комунальних навчальних закладах для дітей з особливими потребами відповідно до їх здоров'я;

· своєчасним виявленням і діагностикою дітей з особливостями психофізичного розвитку, врахуванням цих даних у структурі мережі закладів корекційної і реабілітаційної допомоги, в тому числі і в умовах сім'ї;

· забезпеченням варіативності здобуття базової або повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей;

· створенням системи допомоги батькам у догляді, навчанні й вихованні дітей з особливостями психофізичного розвитку;

· розгортанням регіональної мережі навчально-реабілітаційних, соціально-реабілітаційних центрів та інших закладів не лише для дітей, а й дорослих з особливостями психофізичного розвитку.

У позашкільній освіті:

· створенням цілісної багаторівневої системи позашкільних закладів різних типів і форм власності для забезпечення розвитку здібностей, талантів та обдарувань дітей і молоді, задоволенням їхніх інтересів і запитів, а також задоволення потреб населення у додаткових культурно-освітніх, дослідницьких, дозвільно-розважальних послугах;

· оновленням змісту й методичного забезпечення на засадах диференціації та заохочення творчої активності дітей і молоді, мотивації до самовдосконалення, саморозвитку;

· індивідуалізацією навчання обдарованої учнівської й студентської молоді, його безоплатністю у державних і комунальних позашкільних закладах;

· встановленням гарантованих державою нормативів, які визначають умови фінансування та ефективної діяльності й розвитку позашкільних закладів різних типів і форм власності;

· створенням системи підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів для позашкільної освіти.

У професійно-технічній освіті:

· безоплатністю професійної освіти на конкурсній основі;

· розвитком мережі навчальних закладів різних форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці;

· поєднанням професійної та повної загальної середньої освіти;

· участю роботодавців у забезпеченні функціонування й розвитку професійно-технічної освіти;

· оновленням матеріально-технічної бази та впровадженням інформаційних технологій.

У вищій освіті:

· безоплатністю освіти на конкурсних засадах у державних і комунальних закладах;

· створенням правових засад здобуття освіти за рахунок бюджетів усіх рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;

· встановленням та реалізацією нових нормативів матеріально-технічного, фінансового і кадрового забезпечення вищих навчальних закладів;

· розширенням можливостей отримання вищої освіти через впровадження індивідуального кредитування;

· створенням умов для одержання вищої освіти дітьми-сиротами, інвалідами;

· забезпеченням високої якості вищої освіти та мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці за рахунок інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та підприємств, впровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання, модернізації навчально-лабораторної бази;

· створенням однакових умов для здобуття вищої освіти представниками різних регіонів держави;

· дотриманням принципу демократичності та гласності у формуванні контингенту студентів шляхом використання центрів об'єктивного тестування, ефективної організації навчально-виховного процесу та побудови стосунків між студентами та викладачами на принципах толерантності й партнерства;

· створенням ефективної системи інформування громадськості, майбутніх студентів, батьків про можливості одержання вищої освіти;

· створенням системи навчальних закладів для забезпечення освіти дорослих відповідно до потреб особистості та ринку праці;

· інтеграцією освіти, науки і виробництва.

Розділ 2. Аналіз фінансування освіти в Україні 2007-2009рр

2.1 Система фінансування освіти в Україні

Оскільки в Україні існує три рівні державного управління (державний, обласний, районний), то і фінансування освіти також здійснюється з бюджетів, що формуються на цих трьох рівнях: державному, обласному та районному. Причому переважна частина бюджету освіти формується на рівні району. Кошти районного і обласного бюджетів складають приблизно 94-99% всього бюджету середньої освіти.

Розподіл між видатками бюджетів різних рівнів відбувається таким чином:

З Державного бюджету фінансуються:

· Спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

· Загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

· Професійно-технічна освіта (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);

· Вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;

· Післядипломна освіта;

· Позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

· Інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

· Випуск підручників.

З обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя фінансуються:

· спеціальні школи, школи-інтернати для дітей з вадами розвитку;

· загальноосвітні школи-інтернати;

· дитячі будинки;

· підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

· Спеціальні учбові заклади (технікуми, коледжі) крім відомчих -- Національного банку України, Міністерства фінансів України та ін.

· Професійно-технічні училища.

З районних бюджетів фінансують:

· дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення);

· загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи - дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

· заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

· інші державні освітні програми;

· вищу освіту (вищі навчальні заклади I - IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів.[15]

Процес планування фінансових видатків на освіту має починатися знизу: навчальні заклади на основі встановлених нормативів витрат в розрахунку на одного учня складають кошториси, в яких враховуються витрати на оплату праці педагогічного і допоміжного персоналу, витрати на харчування, на утримання будівель, на капітальний ремонт тощо. Дані кошторисів окремих шкіл, що відносяться до одного адміністративного району, акумулюються районними відділами освіти (райвно). Централізовані бухгалтерії райвно подають свої зведені кошториси до обласного управління освіти (або міського - у містах Києві та Севастополі). На обласному рівні сукупні цифри районних освітніх бюджетів мають ставати основою бюджетів освіти обласних державних адміністрацій.[23]

Видатки на освіту складають найбільшу частину місцевих бюджетів, хоча величина її може значною мірою варіювати залежно від таких факторів:

· кількості навчальних закладів, що відносяться до юрисдикції даного району;

· обсягу бюджету, який в свою чергу визначається рівнем розвитку виробничої сфери району, обсягом податкових надходжень та тою їх часткою, що залишається у власному розпорядженні району.

В умовах фінансової скрути процес складання бюджету на освіту, у тому числі і на загальну середню, відбувається не стільки знизу (від навчальних закладів), скільки зверху - з обласного бюджету просто доводиться сума бюджету на райони. Бухгалтерії районних відділів освіти вже в межах цієї суми розподіляють видатки на школи, забезпечуючи в першу чергу обов'язкові витрати.

освіта фінансування

Рис. 1 Видатки на освіту 2003-2007рр

Таблиця 1

Динаміка видатків на освіту 2005-2009 та темпи їх приросту

Джерело фінансування	Рік
	2005	2006	2007	2008	2009
Державний бюджет	9,9	12,0	13,9	15,2	17,0
Темп приросту	1,38	1,21	1,16	1,20	1,22
Місцеві бюджети	16,9	21,1	24,2	27,1	28,2
Темпи приросту	1,52	1,25	1,15	1,30	1,35

Як бачимо з Рисунка 1 і Таблиці 1, кожного року в бюджеті передбачено більше коштів, ніж у попередньому. Адже розвиток ефективне фінансування освіти, а отже і її розвиток зумовлений необхідністю реалізації сучасної політики і стратегії держави, спрямованих на подальшу розбудову національної системи освіти, адаптацію її до соціально орієнтованої економіки, інтеграцію у європейське і світове співтовариство.

На Рисунку 2 і Рисунку 2.1 подано графік щомісячних видатків 2002 - 2006 р.

Рис. 2 Щомісячні видатки на освіту зведеного бюджету за 2002 - 2006 роки

Рис. 2.1 Динаміка щомісячних видатків Державного бюджету України на освіту за 2002 - 2006 роки

На розвиток системи освіти в Україні спрямовані значні матеріальні та фінансові ресурси.

З метою вирішення найважливіших соціальних питань освіти у бюджеті на 2007 рік передбачалися додаткові видатки:

· 2 млрд. 559 млн. грн. - на оплату праці з нарахуваннями у зв'язку із встановленням мінімальної зарплати на 2007 рік у розмірі з 1 січня - 400 грн., з 1 липня - 420 грн., з 1 грудня - 450 грн. на місяць;

· 150,2 млн. грн. - на підвищення у 2007 році стипендій студентам вищих навчальних закладів, учням професійно-технічних закладів відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2004 року №199 "Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти" (виходячи з нового прожиткового мінімуму);

· 26,3 млн. грн. - на підвищення у 2007 році стипендій аспірантам, клінічним ординаторам, докторантам вищих навчальних закладів, а також слухачам, стипендії яких встановлюються у розмірі середньомісячної заробітної плати

· за основним місцем роботи, у зв'язку із запровадженням нового мінімального розміру зарплати.

Вперше в державному бюджеті враховувалися видатки на надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю та уклали угоду про роботу у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, визначених органами управління освіти, в сумі 15,0 млн. гривень. Вказані видатки передбачені Міністерству освіти і науки України за бюджетною програмою "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ та IV рівнів акредитації".

Крім того, на 2007 рік передбачалися такі видатки:

· 9,1 млн. грн. - на видачу одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування

· 6,6 млн. грн. - на виплату щорічної допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі трьох мінімальних ординарних (звичайних) академічних стипендій особам віком від 18 до 23 років з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків;

· 13,1 млн. грн. - на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі двох прожиткових мінімумів дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, що перебували під опікою (піклуванням) або на повному державному утриманні, при працевлаштуванні їх після закінчення навчального закладу;

· 659,1 млн. грн. - на реалізацію у 2007 році Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту", педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів;

· 14,7 млн. грн. - на надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття вищої освіти;

· 25 млн. грн. - на реконструкцію та ремонт гуртожитків для учнів професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів;

· 129,4 млн. грн. - на видання, придбання, зберігання та доставку підручників (посібників) для студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів;

· 45,2 млн. грн. - на виконання бюджетної програми "Здійснення зовнішнього оцінювання та моніторинг якості освіти Українським центром оцінювання якості освіти та його регіональними підрозділами";

· 161,6 млн. грн. - на комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів на наступний рік;

· 15,8 млн. грн. - на забезпечення у 2007 році загальноосвітніх навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природно-математичних і технологічних дисциплін;

· 27,1 млн. грн. - на виконання бюджетної програми "Інформатизація та комп'ютеризація професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природно-математичних і технологічних дисциплін".[18]

Видатки на дошкільну освіту.

Відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" джерелами фінансування дошкільного навчального закладу є кошти[19]:

· засновника (власника);

· відповідних бюджетів (для державних і комунальних дошкільних навчальних закладів);

· батьків або осіб, які їх замінюють;

· добровільні пожертвування і цільові внески фізичних і юридичних осіб;

· інші кошти, не заборонені законодавством України.

Внаслідок недосконалості положень формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами регіони не забезпечуються фінансовими ресурсами на утримання дитячих дошкільних закладів у необхідних обсягах.

За розрахунками Міністерства фінансів України фінансовий норматив бюджетної забезпеченості дитини дошкільного віку, на 2003 - 1207,2 грн., на 2004 рік - 1575,5 гривні.

Розрахунок обсягу видатків для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення на дошкільну освіту в 2003 році здійснювався відповідно до формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, виходячи з кількості дітей віком лише від трьох до шести років станом на 1 січня 2002 року. Таким чином, в розрахунки не включено дітей віком до трьох років.[27]

Розрахунок обсягу видатків на 2004 рік для бюджетів міст Києва та Севастополя і міст обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення на дошкільну освіту проводився, виходячи з кількості дітей віком до шести років за даними перепису населення 2001 року.[20]

Видатки шкіл.

Розмір витрат на утримання шкіл визначається кошторисом доходів і видатків. Вихідною базою для визначення розміру асигнувань за основними статтями кошторису школи є кількість учнів у класі.[12,с. 339]

Обов'язковим є забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці та комунальні послуги. Інші видатки в останні роки майже не фінансуються. Однак, враховуючи те, що фінансування недостатнє навіть для цих двох статей видатків, використовуються заходи по економії коштів.[31]

Спільною особливістю діяльності всіх навчальних закладів є висока питома вага частки видатків на заробітну плату, які разом з нарахуваннями складають 60-80 % всього бюджету шкіл. Негативним моментом в оплаті праці вчителів виступає рівень заробітної плати, яка є мізерною і не відповідає мінімальним нормам відшкодування витрат їх фізичної і розумової енергії.[37]

Так, за станом на 2000 рік ставка заробітної плати вчителя, що працює на посаді "спеціаліст вищої категорії" складала 145 грн. або USD 26,7 на місяць. З 01.03.2001 р. відбулося підвищення заробітної плати вчителів, а також, після тривалої перерви впроваджені надбавки за педагогічний стаж, відсутність яких дуже негативно впливала на мотивацію вчителів. Водночас це підвищення має символічний характер (в середньому - 25%) і суттєво не змінює ситуацію.

З метою досягнення економії коштів по цій статті видатків застосовуються такі заходи:

· в рік виплачується 11 або 11,5 місячних фондів заробітної плати;

· збільшується наповнюваність класів і таким чином зменшується необхідна кількість ставок вчителів;

· постійне затримання виплати заробітної плати вчителям, обсяги заборгованості суттєво зменшені на даний момент. Так, якщо у 1998 році у Сумській області заборгованість складала в середньому 3,2 місячних фонди заробітної плати вчителям закладів середньої освіти, то у 1999 році - вже 2,9, а в 2000 році - 0,6 місячного фонду. В Автономній республіці Крим заборгованість на кінець 2000 року складала в середньому 1 місячний фонд заробітної плати, в сільських районах - 2,2 місячних фонди.

Другою обов'язковою статтею видатків шкіл виступає оплата комунальних послуг та енергоносіїв, фінансування якої здійснюється також недостатньо. Закладам освіти доводяться ліміти на використання енергоносіїв або обсяг фінансування цих витрат встановлюється на рівні минулого року за винятком 6 відсотків цієї суми. Досягнення цієї економії має відбуватися за рахунок вимикання світла, водопостачання тощо.[35]

Встановлені нормативи видатків на придбання предметів постачання і матеріалів, утримання бюджетних установ на даний момент фактично не витримуються. Ці категорії видатків або взагалі не закладаються в кошторисі, або визначаються на підставі даних про середню величину учбових видатків за минулий рік і майже не фінансуються.

Видатки на харчування учнів представлені переважно в діяльності загальноосвітніх закладів інтернатного типу. У денних загальноосвітніх закладах видатки на харчування здійснюються лише в небагатьох регіонах, за рішенням місцевої влади. Лідером є Київ, де в денних середніх школах на харчування (молоко) учнів всіх класів з бюджету виділяється 0,66 грн. в день на одного учня. Додаткові норми харчування передбачені для окремих категорій дітей.[34]

Поточний ремонт обладнання, інвентаря та будівель - видатки за цією категорією майже не фінансуються з державного і місцевих бюджетів. Вартість ремонту фактично визначається не за нормативами, а на основі договірної ціни тих робіт, які планується зробити. Фінансування цих видатків здійснюється переважно за кошти батьків та спонсорів.

Загальноосвітні заклади інтернатного типу на даний момент є єдиною категорією навчальних закладів, за якою майже повністю фінансуються видатки на утримання їх вихованців: забезпечення одягом, м'яким інвентарем, предметами особистої гігієни, підручниками, шкільним приладдям, іграми та ін. Однак, рівень фінансування цих закладів.[16]

Видатки на вищу освіту.

У сучасних умовах господарювання рівень кваліфікації спеціалістів є одним з найважливіших факторів , які впливають на економічний і соціальний розвиток країни. Становлення в Україні ринкових відносин, тісніша інтеграція країни із світовою економічною системою пов'язані з необхідністю змін в професіональній структурі зайнятого населення.

Серед чинників, які впливають на рівень фінансування вищої освіти:

· стан економічного розвитку країни;

· кількість спеціалістів, які потрібно підготувати у вищих освітніх закладах.

В Україні діють такі заклади вищої освіти:

· Університет;

· Академія;

· Інститут.

До вищих навчальних закладів також належать заклади І-ІІ рівнів акредитації:

· Коледж;

· Технікум.[12]

Фінансування установ вищої освіти державної форми власності здійснюється за рахунок засобів державного бюджету. Фінансування вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їхніми власниками.

Кабінет міністрів України 8-го вересня 2004 р. видав постанову "Про затвердження Державної програми розвитку" вищої освіти на 2005-2007 роки.

Основними завданнями Програми є:

· створення сучасної нормативно-правової бази для розвитку вищої освіти;

· удосконалення управління та організаційної структури системи вищої освіти з урахуванням підвищення рівня мобільності студентів, випускників, науково-педагогічних працівників і науковців вищих навчальних закладів на ринку освітніх послуг та ринку праці;

· підвищення економічності та результативності системи вищої освіти;

· створення умов для ефективної освітньої діяльності через формування необхідного ресурсного забезпечення, посилення ролі університетів як осередків інтеграції системи вищої освіти у європейський і світовий освітній простір.[28]

Таблиця 2 Орієнтований обсяг та джерела фінансування освіти

Джерело фінансування	Обсяг фінансування,всього	У тому числі за роками
		2007	2008	2009
Державний бюджет	7800	1920	2675	3205
Місцеві бюджети	475	245	120	110
Інші джерела	60	15	20	25
Усього	8335	2180	2815	3340

Виконання показників даної програми (Таблиця 2) забезпечило:

· підвищення індексу людського розвитку та індексу рівня освіти регіонів, усунення нерівномірності регіонального розподілу потенціалу вищої освіти;

· адекватність підготовки та перепідготовки фахівців до розв'язання проблем реформування економіки;

· підвищення якості підготовки та перепідготовки фахівців з вищою освітою, усунення бар'єрів у взаємному визнанні дипломів про вищу освіту;

· узгодження потреб ринку освітніх послуг та ринку праці, поліпшення ситуації з працевлаштуванням випускників, надання їм першого робочого місця;

· поліпшення фінансового, матеріально-технічного і кадрового забезпечення вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, посилення соціального захисту учасників навчально-виховного процесу;

· створення передумов для входження України в європейський освітній та культурний простір.[11]

Таблиця 3 Видатки на вищу освіту 2007, 2008

Рівнів акредитації	Рік
	2007	2008
І-ІІ	565,8	677,7
ІІІ-ІV	2237	2776,8
Усього	2802,8	3454,5

2.2 Фінансування освіти в Київській області

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України обсяг міжбюджетних трансфертів на виконання повноважень у галузі освіти і соціального захисту населення на 2005 р. становив 0,8 млн. грн.

На виконання повноважень, переданих районними та міськими (міст обласного значення) радами обласній раді у галузі освіти та соціального захисту населення за звітний період отримано 1547,2 тис. грн. або 95,9 відсотка річної суми. 

Загалом виконання видаткової частини на освіту в Київській області на

2005 р. наведено у Таблиці 4

Таблиця 4 Виконання видаткової частини обласного бюджету за 2005 рік (тис. грн.)

	Затверджено	Затверджено з урахуванням внесених змін	Фактичне виконання	Виконання (%)
	на рік
Найменування показника
					на рік
Загальні фонди	53376,5	65542,1	62878,7	117,8	95,9
Спеціальні фонди	5966,7	10839,1	6618,8	110,9	61,1

Зробивши висновок з наведених вище даних, можна зазначити, що виконання видаткової частини на загальні фонди згідно з уточненим планом склало 96 % від запланованого обсягу, а на спеціальні фонди лише 61 %.

Зробивши порівняння видатків на освіту Київської області на 2005 2006 роки, ми робимо висновок, що видатки зросли на 37 % з обласного бюджету і на 33 % зі зведеного бюджету області. (Таблиця 5)

Таблиця 5 Порівняльна таблиця розрахункових показників бюджету Київської області (тис. грн.)

Джерело фінансування	2005	2006	Відхилення 2006 року до 2005	% приросту
Обласного бюджету Київської області	57613,7	78753,9	21140,2	36,7
зведеного бюджету Київської області	526099,6	702033,8	175934	33,4

Основні зусилля усіх гілок влади спрямовані на збереження існуючих позицій в галузі освіти, покращання її матеріально-технічного забезпечення та підвищення якості освіти, підтримку сім'ї, дітей і молоді.

Серед найбільш нагальних проблем розвитку системи освіти Київської області слід виділити:

· недостатні обсяги фінансування з місцевого та державного бюджету для розвитку матеріально-технічної бази дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

· застарілу матеріально-технічну базу дитячих садків, шкіл, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, недостатнє інформаційно-методичне їх забезпечення;

· недостатній рівень вивчення регіонального ринку праці щодо потреб у кваліфікованих робітничих кадрах. Формування обсягу державного замовлення на підготовку робітничих кадрів здійснюється формально, не враховується інфраструктура виробництва;

· низький рівень соціального забезпечення педагогічних працівників;

· забезпечення громадянам рівного доступу до якісної освіти, демократизація освіти, соціальний захист учасників навчально-виховного процесу, впровадження суспільної моралі та духовності в освітній процес, інноваційний розвиток освіти.[41]

Основними напрямками розвитку галузі освіти, підтримки сім'ї, дітей і молоді на 2009 рік:

· забезпечення умов для проведення експерименту щодо фінансування утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з урахуванням потреб кожної дитини, за принципом "гроші ходять за дитиною";

· продовження роботи щодо розукрупнення шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та доведення граничної чисельності вихованців до 50 осіб шляхом переведення дітей до районних дитячих будинків за місцем їх походження;

· зменшення наповнюваності учнями спеціальних шкіл-інтернатів за рахунок відкриття при загальноосвітніх навчальних закладах спеціальних корекційних класів для навчання дітей з вадами фізичного та розумового розвитку;

· оптимізація політики бюджетного фінансування галузі з урахуванням її реальних потреб та програмно-цільових видатків на розвиток інфраструктури, навчально-лабораторної бази, кадрового потенціалу, інформатизацію;

· забезпечення дотримання вищими педагогічними навчальними закладами квот прийому на навчання сільської молоді;

· посилення інтеграційних зв'язків навчального процесу з наукою і виробництвом, соціальне партнерство вищих навчальних закладів з промисловцями й підприємцями за пріоритетними напрямами інноваційного розвитку економіки;

· вирішення питання оплати праці вчителів фізичної культури за проведення фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями віднесеними за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. У 2007 році фінансування галузі з обласного бюджету було здійснено за рахунок реалізації заходів цільових регіональних програмах (Таблиця 7).

Таблиця 7 Перелік регіональних програм, які передбачається фінансувати у 2007 році за рахунок коштів обласного бюджету

Назва програми	Обсяги фінансування на 2007 рік
Комп'ютеризація та інформатизація навчальних закладів	3000
Обласна програма "Шкільний автобус" на 2003-2010 роки	5000

Місто Київ.

Пріоритетні напрямки розвитку освіти столична влада визначила у програмі "Освіта столиці. 2006-2010 роки", яка затверджена Київською міською радою 19.12.2006 року. 

Загальна сума бюджету галузі "Освіта" у 2007 році складає 1265,7 млн. грн., що на 327,9 млн. грн. більше, ніж було передбачено в бюджеті 2006 року.

Загальний обсяг бюджету галузі дозволяє фінансувати основні видатки: заробітну плату з нарахуваннями, харчування дітей, оплату спожитих енергоносіїв, проведення поточних та капітальних ремонтів, придбання обладнання.

Особливістю бюджету галузі "Освіта" 2007 року є те, що значна частина коштів направлена на розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів. Це дало можливість передбачити виконання основних загальноміських програм, у тому числі й підготовку до нового навчального року.

З метою забезпечення вживання школярами чистої питної води у 2007 році в бюджеті галузі "Освіта" загальноосвітнім навчальним закладам міста було виділено 7,0 млн. грн. на встановлення 1224 питних фонтанчики.

На інформатизацію та комп'ютеризацію загальноосвітніх навчальних закладів та шкільних бібліотек у 2007 році з міського бюджету районним бюджетам була виділена субвенція в сумі 13,2 млн. грн.

У липні 2007 року додатково галузі "Освіта" міською владою було виділено додаткові 6 млн. 661 тис. грн. на:

· придбання та оновлення матеріально-спортивної бази закладів освіти 3,0 млн. грн.;

· придбання одягу та взуття дітям-сиротам, дітям, які залишились без піклування батьків, та дітям з малозабезпечених сімей - 1,4 млн. грн.;

· введення в школах додаткових посад керівників гуртків - 1,9 млн. грн.;

· забезпечення сніданками школярів пільгових категорій - 361 тис. грн.

У 2007-му було добудовано, реконструйовано і введено в дію чотири школи, а для проведення капітальних робіт освітянських об`єктів з міського бюджету виділено 99 млн. грн., У 2008р. побудували 2 загальноосвітні школи в Дарницькому та Солом`янському районах на загальну суму 141 млн. грн., педагогічний коледж, на будівництво якого з міського бюджету виділити 65 млн. грн., реконструювали та добудували п'ять загальноосвітніх навчальних закладів на 65 млн. грн.

Всі нові школи, а згодом і старі, облаштують надсучасним обладнанням. Загалом же міська влада в 2007 році для покращення умов навчання витратила близько 163 млн. грн., що майже вдвічі більше, ніж у 2006 р. Бюджет галузі освіти складає 1527,5 млн. грн., що вдвічі більше, ніж у 2004 році. За останні роки фінансування освіти значно збільшилося. Це дає можливість закупати для шкіл найновіше обладнання, робити капітальний ремонт, будувати нові навчальні заклади.

У 2009 році передбачено капітальний ремонт закладів освіти на 36,3 млн. грн. Крім того, в міському бюджеті виділено кошти на забезпечення навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін на загальну суму 7,8 млн. грн.

Школи-інтернати.

Для забезпечення повноцінною освітою дітей з вадами фізичного та психічного розвитку, дітей-інвалідів, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з соціально-проблемних сімей у місті в 2006-2007 навчальному році продовжують функціонувати 27 спеціальних, санаторних та загальноосвітніх шкіл-інтернатів, де навчається 5261 вихованець у 497 класах (у 2005 році - 5607 вихованців, 517 класів). Серед них - чотири навчальні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Серед вихованців шкіл-інтернатів:

· дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у школах-інтернатах - 533 (398 - у школах-інтернатах № 3, 12, 21, д/б "Малятко");

· дітей-інвалідів - 1657 (у 2005р. - 1727);

· дітей з інших областей - 404 (у 2005р. - 535).

У період підготовки до нового 2006-2007 навчального року було прийнято розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.07.2006 № 1023 "Про виділення коштів на зміцнення матеріально-технічної бази шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку та спеціальної школи "Надія", на виконання якого з міського бюджету було виділено 2060,0 тис. грн. З них:

· на придбання меблів та обладнання довгострокового-користування 500,0 тис. грн.;

· на придбання кухонного посуду - 260,0 тис. грн.;

· на придбання одягу, взуття та постільної білизни вихованцям 1300,0 тис. грн.

Крім того, з районних бюджетів, витрачено більше 6 млн. грн. на проведення ремонтних робіт та придбання необхідного обладнання, а також понад 3 млн. грн. з благодійних джерел.

Розділ 3. Шляхи та перспективи розвитку освіти в Україні

3.1 Зарубіжний досвід системи освіти

Аналізуючи систему фінансування,слід враховувати досвід зарубіжних країн. Наприклад щодо системи фінансування освіти у Франції, то для неї характерна висока централізація управління і фінансування освіти зі створенням на державні кошти системи структур та об'єднань для залучення громадськості та фахових асоціацій до вироблення освітньої політики та вирішення складних проблем поточної діяльності закладів освіти.

Фінансування та утримання, а також контроль за діяльністю дитсадків та початкових шкіл повністю покладений на комуни і забезпечує повне фінансування з місцевих бюджетів. Комуна як забезпечує повне фінансування цих закладів, так і оплачує роботу педагогів, але не має ніякого права відкрити школу, або хоча б один клас без дозволу представника Президента Франції у департаменті - префекта, який забезпечує діяльність департаменту у відповідності до чинного законодавства країни, але відповідно до потреб та інтересів департаменту, регіону та комуни.

Стосовно фінансування вищих закладів освіти, то і розробка і впровадження планів національної освіти, це і педагогічні плани і проекти, включаючи плани з галузі сільського господарства та оборони займається Управління у справах вищої освіти. Воно ж і розподіляє кошти, координує діяльність і розвиток освітніх закладів.

В 2003 році, державні видатки з державного бюджету на одного учня на рік склали 6 470 Євро, а на одного жителя Франції 1730 Євро. Держава забезпечує 64,5 % фінансування з державного бюджету, з Міністерства національної освіти 57,1 %. Частка фінансування з бюджетів органів місцевого самоврядування 20,9 %. Органи місцевого самоврядування забезпечують фінансування національної освіти другого рівня, вищої освіти та подальшої вищої освіти (науковий ступінь), частка внесків інших державних організацій 6,4 %, а фізичних осіб - 1,8 %.[3]

У багатьох країнах визнають, що основними учасниками, між якими має розподілятися відповідальність за освіту, є держава, приватний сектор, громадські організації, органи місцевого самоврядування, асоціації батьків та навчальні заклади. Наприклад:

Ірландія: держава фінансує освіту, а виборні органи на місцях здійснюють контроль й управління ресурсами;

Австрія, Іспанія: місцеві громади, влада земель, муніципалітети фінансують освіту, а держава створює умови і захищає автономію шкіл;

Нідерланди: розгалуженою є мережа недержавних закладів освіти і вони фінансуються на рівних умовах з державними закладами через центральний і місцеві бюджети; держава сприяє розвитку приватного сектору в освіті, забезпеченню громадського контролю і залишає за собою роль спостерігача за виконанням іншими учасниками своїх зобов'язань.[2, с.2]

Вищою освітою Німеччини опікуються як федеральний уряд, так і уряди земель.

Заклади вищої освіти фінансуються землями на 94 %, центром - на 6 %. Близько 7,8 % фінансування університетської науки здійснює приватний сектор економіки. Лише із центрального бюджету Німеччини на підтримку політичної освіти громадян щороку виділяється близько 37 мільйонів євро. Крім того, фінансування відбувається із земельних бюджетів.

Щодо закладів вищої освіти у Сполучених Штатах,то вони поділяються на приватні, які майже повністю фінансуються від спонсорів та інших джерел і державні, до яких значна частина коштів надходить з федерального і місцевих бюджетів, хоч вона також далека від 100 %. Загалом держава все ж відіграє домінуючу роль, фінансуючи левову частку наукових програм в університетах, утримуючи дво-чотирирічні коледжі з майже 80 % всього контингенту студентів, мало не половина яких ще й отримує стипендію чи іншу фінансову допомогу з бюджетів.

3.2 Шляхи вирішення проблем освітньої галузі

Зважаючи на недостатність коштів, що спрямовуються на фінансування системи освіти в Україні, можна говорити про зміну механізмів бюджетного фінансування. Для досягнення високої якості освіти необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування галузі. При недостатньому бюджетному фінансуванні освіти та незначних обсягах цільових пільгових державних кредитів на здобуття освіти актуальним є питання пошуку додаткових джерел. Система освіти повинна бути орієнтована не тільки на замовлення з боку держави, а й на потреби особистості і роботодавця. Орієнтація на реальні потреби споживачів освітніх послуг створить основу для залучення в систему освіти додаткових фінансових ресурсів, які складаються як із коштів підприємств-замовників, так і особистих та запозичених в банках коштів студентів. Отже, Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до більш суттєвої участі в цьому процесі комерційного бізнесу та банків.

Допомога бізнесу має дві форми. Перша - це участь бізнесу як виконавця певного обсягу послуг на вигідних для себе і навчального закладу умовах. І друге - це одноразові пожертви, внески, які мають характер доброчинності. Здебільшого підприємства і фінансові структури виявляють готовність легально надавати фінансову допомогу освіті, але перешкодою на цьому шляху виступають непрозорість бюджетного процесу і на рівні окремих навчальних закладів, і на рівні району чи міста.

Також існує необхідність піднесення соціального статусу викладачів. Потрібне поліпшення матеріального забезпечення працівників освіти, тобто ліквідації заборгованості із заробітної плати працівникам навчальних закладів та підвищення заробітної плати, створення належних умов для їхньої діяльності та підвищення якості освіти.

Необхідним є вирішення проблеми доступності освіти.

Це можливе через:

· забезпечення доступності і безоплатності різних форм здобуття високоякісної освіти в дошкільних і позашкільних державних та комунальних навчальних закладах;

· обов'язковості і безоплатності здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державного стандарту загальної середньої освіти;

· безоплатності здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах для дітей з особливими потребами

· забезпечити збільшення коштів для надання кредитів громадянам України для отримання ними вищої освіти та створення пільгового кредитування молоді;

· збільшення у вузах кількості місць за держзамовленням.

Розвиток системи освіти базується на єдності освіти і науки. Основними шляхами розв'язання проблем у цій сфері є:

· створення вітчизняної освітньо-наукової інфраструктури, інтенсифікація фундаментальних та прикладних наукових досліджень у вищих навчальних закладах та наукових установах, упровадження наукових результатів у навчальний процес, формування змісту освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

· оптимальне фінансування наукових досліджень у вищих навчальних закладах та підтримка вітчизняних наукових видань;

· інноваційна освітня діяльність навчальних закладів усіх типів, рівнів акредитації, форм власності та правовий захист освітніх інновацій як інтелектуальної власності;