Поняття, склад і структура виробничих інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття, склад і структура інвестицій

1.2 Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій

1.3 Джерела фінансування виробничих інвестицій

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Інвестиційні проекти підприємств

2.2 Оцінка економічної ефективності капітальних вкладень

2.3 Шляхи підвищення ефективності використання виробничих інвестицій підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРИТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Інвестиції -- це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).

Виробничі інвестиції - це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок -- одержання набагато більшого прибутку.

Основною проблемою в інвестиційній сфері України є недостатність фінансових ресурсів та незначні можливості їх залучення. Через нерідко непродуману фінансову політику в Україні практично втрачено кошти приватних та інституційних інвесторів: ні домогосподарства, ні вітчизняні та іноземні інвестори - юридичні особи не поспішають вкладати свої кошти в реальну економіку. Нині першочергове завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до перспектив інноваційного розвитку.

Предмет роботи дослідження - поняття, склад і структура виробничих інвестицій.

Завданням даної курсової роботи є оцінка економічної ефективності капітальних вкладень, а також знаходження шляхів підвищення ефективності використання виробничих інвестицій підприємства.

Удосконалення управління інвестиційними процесами потребує рішучих дій держави як на макро-, так і на мікрорівнях. По-перше, державне управління інвестиційними процесами забезпечує збереження робочих місць та пріоритетів і веде до підтримки часто збиткових, але важливих для національної безпеки галузей і виробництв. Крім того, державні інвестиції мають важливе значення для забезпечення життєдіяльності економіки і створення виробничої та соціальної інфраструктури. По-друге, приватне управління інвестиційними процесами має за мету, як правило, максимізацію прибутку. Однак ця мета не завжди збігається з цілями соціальної політики.

Актуальністю даної теми є залучення виробних інвестицій в українську економіку. Ефективне використання інвестиційних ресурсів, які ще вдається залучити в українську економіку, необхідність їх збільшення та соціальні функції інвестування визначають актуальність і значущість теми дослідження курсової роботи.

Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

- розкрити економiчну сутнiсть поняття iнвестицi”, їх класифікація

- розкрити склад та структуру виробничих інвестицій;

- назвати основнi джерела фiнансування капiтальних вкладень

- охарактеризувати оцiнку капiтальних вкладень підприємства;

- потрiбно розглянути особливостi управлiння виробничими iнвестицiями та їх планування;

- дати характеристику чинникiв пiдвищення використання виробничих iнвестицiй на пiдприємствi;

- розкрити питання управлiння виробничих iнвестицiй на підприємстві;

- дати характеристику ефективностi використання виробничих інвестицій;

- вказати шляхи пiдвищення ефективностi управлiння виробничими iнвестицiями.

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття, склад і структура інвестицій

Термін "інвестиції" походить від латинського "investirе" - одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов'язують з кількісною і якісною зміною виробничих потужностей. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес виробництва.

Закордонні вчені вважають інвестиції вирішальним базисом майбутньої доходності підприємства. Втілення інвестиційних проектів потребує відмови від грошових коштів сьогодні на користь отримання прибутку в майбутньому. Як правило, на отримання прибутку слід розраховувати не раніше, ніж через рік після початкових витрат (інвестицій). В цей період вони є основною причиною виникнення фінансових проблем (наприклад, з ліквідністю), які підприємство намагається вирішити через додаткове фінансування [9, ст. 19-21].

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" під інвестиціями розуміють "всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

· рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

· майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

· сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, павичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності [22, ст. 269].

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Існує і дещо звужене розуміння інвестицій, коли інвестиції розглядаються з позиції потоків платежів. З такої точки зору під інвестиціями можна розуміти всі витрати (або їх грошовий еквівалент), пов'язані з використанням капіталу (іммобілізація, уречевлення вільного капіталу). Більш вузьке розуміння інвестицій включає сам об'єкт і строки іммобілізації капіталу, які в такому випадку виступають критерієм класифікації інвестицій.

Інвестиції -- це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку) [1, ст. 120].

Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу -- інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства, так і окремі власники капіталу.

Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом (Додаток 1.1)

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні -- на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має ретельної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

Реальні інвестиції -- це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок -- одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва -- капітальні вкладення [13, ст. 96-100].

Зовнішні прямі інвестиції -- це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестицій, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту називаються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб'єктів господарювання.

Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

За загальновживаним визначенням капітальні вкладення -- це періодично здійснюванні довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення -- це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті -- витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

· вартість будівельно-монтажних робіт;

· вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

· інші капітальні роботи й витрати. До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт [7, ст. 247-254].

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обгрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте і розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає у значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

За результатами спеціальних досліджень та оцінкою фахівців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної суми чистих капітальних вкладень становить орієнтовно:

1)технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств -- 50--60%;

2)розширення підприємств -- 15--20;

3)нове будівництво -- 20--35% [8, ст.160].

Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення існуючих підприємств має тривати і в найближчій перспективі розвитку народного господарства України.

1.2 Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

Процес прогнозування (планування) капітальних вкладень на підприємствах охоплює два послідовно здійснювані етапи:

перший - обчислення необхідного обсягу реальних (виробничих) інвестицій на розрахунковий період (рік, кілька років);

другий - визначення конкретних джерел їхнього фінансування.

Масштабність і складність розрахунків на першому етапі залежать від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку та на підприємстві:

1) за кількісними та якісними характеристиками попит ринку задовольняється повністю, а відтак немає потреби у збільшенні обсягу виробництва певної продукції на відповідному підприємстві;

2) попит на продукцію підприємства постійно зростає, а отже, виробник заінтересований у відповідному збільшенні обсягу виробництва з допомогою введення в дію додаткових виробничих потужностей;

3) має місце різке зменшення попиту ринку на пропоновану для продажу продукцію, через що підприємство мусить модернізувати її або терміново організувати виробництво нової, конкурентоспроможної продукції[20, ст. 130-139].

За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. У цьому разі розрахункова процедура обмежується визначенням акумульованої суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою капіталу для заміни застарілих видів устаткування сучасними досконалішими моделями такого. Необхідний для цієї мети розмір капіталу (грошових коштів) обчислюється на підставі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та про реальні ціни на нього. При цьому мають бути враховані вартість монтажу (встановлення) нової техніки і капітальний дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають з експлуатації.

Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощування до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно через його технічне переозброєння, реконструкцію або розширення за попередньо розробленим проектом.

Такий варіант збільшення виробничих можливостей підприємства зумовлює необхідність ретельного складання програми (плану) його технічного переозброєння та реконструкції (розширення). Розробці програм (плану) мають передувати аналіз і оцінка техніко-економічного й організаційного рівня виробництва за системою показників, яка охоплює такі основні групи: технічна оснащеність виробництва і технічний рівень устаткування; відповідність застосовуваних технологій сучасним вимогам; технічний рівень і якість продукції; рівень організації виробництва. Програма (план) складається звичайно за розділами:

1) зведені техніко-економічні показники (приріст виробничої потужності й обсягу товарної продукції; підвищення рівня механізації (автоматизації) виробництва; зростання продуктивності праці; економія енергетичних і матеріальних ресурсів; загальна сума капітальних вкладень);

2) заходи за окремими напрямками техніко-технологічного та організаційного розвитку (впровадження прогресивної технології, механізація та автоматизація виробництва, модернізація діючого устаткування, удосконалення організації виробництва й управління) з визначенням для кожного з них приросту виробничої потужності та інших економічних показників;

3) потреба в устаткуванні (вітчизняне, у тім числі виготовлене власними силами; імпортне; типові вузли для модернізації діючого устаткування).

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації використовують залежно від стадії планування два методи:

перший - попередньо-приблизних розрахунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності);

другий - прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переозброєння і реконструкції або розширення підприємства). За першим методом розрахунки здійснюють у такій послідовності (дані умовні) [8, ст. 161].

· Обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потужності підприємства

· Визначають величину середньорічної виробничої потужності, якої бракує для задоволення ринкового попиту на продукцію,

· Розраховують абсолютну величину необхідної додаткової виробничої потужності підприємства

· На підставі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних капітальних вкладень на розрахунковий період:

Розрахований таким укрупненим (приблизним) методом обсяг капітальних вкладень згодом (з появою необхідної інформації) треба уточнити з допомогою застосування другого методу - прямих обчислень за даними кошторисної вартості всієї сукупності заходів, передбачених програмою (планом) технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючого підприємства.

Третій можливий варіант економічної ситуації на ринку й підприємстві зумовлює вже не просто розширене відтворення основних фондів, а потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюють, головне, за схемою другого варіанта.

Проте при цьому треба додатково враховувати значні капітальні витрати, зв'язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів, які мають за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупців.

За таких умов підприємству слід бути готовим також і до необхідної диверсифікації виробництва, яка може зумовити мобілізацію значних інвестиційних ресурсів.

1.3 Джерела фінансування виробничих інвестицій

Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансування виробничих інвестицій.

Найпростіше це можна зробити для першого варіанта економічної ситуації в акціонерному товаристві, що стає найбільш поширеною формою організації бізнесу.

Якщо за певних причин (помилки організаційного періоду, раптове істотне зростання цін на нове устаткування тощо) акумульованої суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінансування заміни застарілого устаткування, то для покриття частини, що її бракує, треба використати інші (внутрішні) джерела формування коштів (зокрема оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого прибутку).

Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за другим і третім варіантами економічної ситуації підприємства (істотне збільшення обсягу продукції, що виробляється, або організація виробництва нових видів товарів відповідно до попиту ринку) є складним господарським завданням. Для того, щоб його правильно розв'язати, потрібне глибоке економічне обґрунтування вибору тих чи тих джерел формування необхідних реальних інвестицій (капітальних вкладень).

Зокрема достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту, оскільки воно потребує чималих коштів: у першому випадку - на друкування й розміщення акцій (облігацій) підприємства та виплату дивідендів акціонерам, у другому - на повернення позичених грошей з виплатою солідного відсотка за користування кредитом [8, ст 163].

Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної субсидії. У ньому треба відобразити такі питання: необхідність і мета фінансової допомоги, розмір державних коштів і ефективність їхнього використання, потреба у кредитних та податкових пільгах тощо. Глибоко обміркованим має бути й підхід до залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств, що дають змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентоспроможну на ринку продукцію, підвищувати загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва, але інколи можуть поставити його в надто велику залежність від іноземного інвестора.

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (Додаток 1).
Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

· від оподаткування доходів підприємства;

· темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності; структури активів підприємства;

· стану ринку капіталу;

· відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;

· суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо [5, ст. 254-262].

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;

по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір капітальних витрат виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення капітальних вкладень.

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:

1) власні фінансові ресурси;

2) позичені фінансові ресурси;

3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

5) кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.

Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.

Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості. До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою:

М = (О - П) - (К1 - К2), (1.1)

де О - очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

П - планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

К1 - наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

К2 - перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо результат буде зі знаком "+", - це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак "-" - це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.

Планові нагромадження включають у кошториси будівництва за визначеними нормами (відповідно до собівартості будівельно-монтажних робіт) і враховують у джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Планові нагромадження у вигляді прибутку включаються в кошторис будівництва в розмірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 28,3% кошторисної вартості. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт досягається в результаті здійснення заходів для зниження планової собівартості будівництва.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.

До позичених та залучених коштів належать:

довгострокові банківські кредити;

позики інших підприємств;

кошти від випуску векселів та інших боргових зобов'язань;

кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

фінансування з благодійних засобів; іноземні інвестиції.

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.

За підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями.

Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об'єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.

Відповідальність за об'єкт будівництва покладається на генерального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає за окремим договором спеціалізовані підрядні організації.

Підприємство-замовник і підрядчик укладають договір на будівництво із зазначенням: форми розрахунків; договірної вартості будівництва; об'єктів будівництва із вказівкою на наявність проекту й кошторису для кожного об'єкта; джерел фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівництва, які є на день укладання договору; інвентарної вартості об'єкта; переліку підрядчиків і підрядних робіт та інших необхідних даних.

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.

Договірна вартість будівництва розраховується на підставі вартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв.

Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств.

Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.

інвестиція фінансування проект

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Інвестиційні проекти підприємств

Значні інвестиційні ресурси реально витрачаються зазвичай після розробки і затвердження конкретного інвестиційного проекту підприємства або організації, під яким розуміють певний комплекс документів, стосовно змісту та умов реалізації відповідних заходів для досягнення поставленої мети (розвиток техніко-технологічної бази, започаткування виготовлення нової продукції, здійснення будь-яких нових методів або форм організації діяльності тощо). При цьому здійснення передбачених інвестиційним проектом заходів має обов'язково дати позитивний економічний або соціальний ефект від реалізованих інвестицій.

Розробка та реалізація інвестиційного проекту виробничого спрямування охоплюють певний проміжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (уведення в дію нового виробничого об'єкта, започаткування продукування нового виробу, здійснення організаційного нововведення). Цей проміжок часу називають циклом інвестиційного проекту (або інвестиційним циклом). Він включає три фази: 1) передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення); 2) власне інвестиційну (проектування, укладення контрактів, спорудження чи облаштування виробничих та інших приміщень, навчання персоналу); 3) виробничу (введення в експлуатацію і започаткування господарської діяльності підприємства чи організації після практичної реалізації проектних рішень).

Передінвестиційна фаза інвестиційного проекту здебільшого складається з трьох стадій: аналітичної, проектної та оцінної.

Перша (аналітична) стадія передбачає узагальнення інформації про необхідність інвестування конкретного об'єкта, можливості потенційних інвесторів, стан забезпечення цього об'єкта персоналом належної кваліфікації, власні матеріальні ресурси об'єкта. Головною метою цієї стадії є привертання уваги до тієї чи тієї інвестиційної пропозиції.

Друга (проектна) стадія охоплює:

а) попереднє обгрунтування;

б) допоміжні (функціональні) дослідження;

в) техніко-економічне обгрунтування інвестиційного проекту.

На етапі допоміжних (функціональних) досліджень здійснюється детальне опрацювання конкретних аспектів проекту. Такі дослідження для великомасштабних інвестиційних пропозицій проводяться обов'язково за такими напрямами:

? прогнозування попиту на товари, що вироблятимуться, з урахуванням очікуваного проникнення на ринок;

? виявлення міри доступності необхідних сировини і матеріалів, проведення потрібних лабораторно-експериментальних випробувань;

? вивчення місця розміщення виробництва (передовсім для проектів, де транспортні витрати можуть бути визначальним чинником);

? оцінка економічного й техногенного впливу об'єкта виробництва (діяльності) на навколишнє середовище;

? дослідження оптимальних масштабів виробництва (діяльності) з урахуванням альтернативних технологій, інвестиційних ресурсів, виробничих витрат та очікуваних цін на продукцію (послуги);

? вибір комплекту технологічного устаткування з урахуванням кількості й можливостей постачальників та обсягів інвестиційних ресурсів на альтернативній основі.

На третій (оцінній) стадії передінвестиційної фази проекту юридичними (фізичними) особами, які готові підтримати ідею проекту, усі його технічні, організаційні та фінансові аспекти приймається остаточне рішення про інвестування.

Інвестиційна фаза циклу інвестиційного проекту зазвичай охоплює такі види робіт:

? формування юридичного, фінансового та організаційного базису (підготовка засновницьких документів, вибір технологій, прийняття рішення про організаційну структуру управління майбутнім виробничим підприємством чи об'єктом);

? детальне проектування й контрактація (підготовка території під забудову; остаточний вибір технології та устаткування; планування і проектування будівництва; проведення торгів -- тендеринг; переговори й контрактація між усіма сторонами, які беруть участь у реалізації проекту);

? будівництво (будівельні роботи, установлення та монтування обладнання; здача готового виробничого об'єкта в експлуатацію);

? виробничий маркетинг (маркетингова підготовка ринку до появи на ньому нової продукції; маркетинг поставок на ринок нової продукції);

? організація і проведення навчання експлуатаційного персоналу для новоспоруджуваного підприємства (об'єкта);

? уведення в експлуатацію новоспорудженого підприємства чи іншого виробничого об'єкта (складання й затвердження акта державної комісії про ведення в експлуатацію нового виробничого об'єкта) [10, ст.. 36-42].

Після проведення необхідних досліджень, що передують прийняттю інвестиційного рішення, складається бізнес-план -- максимально компактний за змістом і стандартний за формою документ, що в ньому викладено головне спрямування інвестиційного проекту та його основні технічні й фінансово-економічні параметри. Кількість розділів і деталізація бізнес-плану інвестиційного проекту залежать від його масштабності й конкретної сфери діяльності. Такий бізнес-план формується як підстава для отримання фінансової підтримки від потенційних інвесторів: саме для них його передовсім і призначено. Його використовують також комерційні банки для формування власного кредитно-інвестиційного портфеля і наступного надання кредитів підприємцям, підприємствам та організаціям, які розробили і подали бізнес-плани інвестиційних проектів.

Найважливішою складовою бізнес-плану та інвестиційного проекту в цілому є фінансовий план, який складається на 3--5 років за певною схемою (Додаток 2.1).

Прогнозування обсягів реалізації (продажу) продукції здійснюється у вигляді таблиці за такою схемою:

1) найменування продукції;

2) фізичний обсяг реалізації;

3) ціна реалізації одиниці продукції;

4) сума реалізації без ПДВ та акцизу (3 2);

5) обсяг ПДВ та акцизу;

6) виручка від реалізації з ПДВ та акцизом (4 + 5).

При цьому обсяг і суми реалізації прогнозуються окремо для продажу на внутрішньому та зовнішньому ринках. У процесі прогнозування обсягів реалізації треба також ураховувати: час збуту; затримку платежів; частку продажу з оплатою в кредит і з авансом. У разі застосування системи знижок сума реалізації прогнозується з урахуванням усіх знижок.

До інвестиційних витрат проекту відносять інвестиції, що забезпечують його підготовку й реалізацію. Інвестиційні витрати можна розділити на капітальні та поточні. Капітальні витрати включають витрати на:

1) передінвестиційні дослідження й підготовчі роботи;

2) оренду та освоєння земельної ділянки;

3) будівлі і споруди, будівельно-монтажні роботи;

4) інфраструктуру;

5)технологію та устаткування;

6) пусконалагоджувальні роботи. До складу поточних входять витрати на підготовку експлуатаційних кадрів, накладні витрати та оборотні кошти [7, ст. 302].

План залучення капіталу передбачає конкретні джерела фінансування проекту: внутрішні -- власні кошти, залучені кошти, державні субсидії, кредити комерційних банків; зовнішні -- кредити міжнародних фінансових організацій, кредити іноземних банків, технічна допомога (гранти), портфельні іноземні інвестиції, прямі іноземні інвестиції. За статтями «Власні кошти» і «Прямі іноземні інвестиції» інвестиційні витрати відшкодовуються за рахунок грошових коштів, а також матеріальних і нематеріальних активів інвесторів.

Метою розрахунку поточних витрат проекту є визначення загальних поточних витрат на виробництво і збут. Рекомендується розраховувати прямі витрати на одиницю продукції, а потім -- на весь обсяг реалізованої продукції. Прямі витрати на одиницю реалізованої продукції охоплюють матеріальні і трудові витрати: а) сировина і матеріали; покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати; паливо; енергія; роботи і послуги виробничого характеру; оборотні відходи -- виключаються; б) основна заробітна плата персоналу; відрахування на державне соціальне страхування і до Пенсійного фонду та Державного фонду сприяння зайнятості; додаткові виплати з фонду оплати праці). До непрямих витрат на обсяг реалізованої продукції відносять:

? амортизацію (у тім числі амортизацію основних фондів, знос нематеріальних активів, витрати майбутніх періодів);

? рентні платежі (у тім числі: платежі на обов'язкове страхування майна та працівників; платежі на страхування іноземних інвесторів і ризиків зовнішньоторговельних операцій; плату за землю; плату за викиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів; обов'язкові відрахування до позабюджетних та інноваційних фондів);

? маркетингові витрати (у тім числі: витрати на комплексне дослідження ринку; на рекламу; на сертифікацію і збут продукції, включаючи експортне мито; на проведення виставок, ярмарок, ділових переговорів тощо);

? адміністративні витрати (у тім числі: оплату послуг зв'язку і банків; оплату аудиторських, ремонтно-сервісних і комунальних послуг; офісно-господарські, представницькі та канцелярські витрати; витрати на службові відрядження);

? виплату відсотків за кредити банків;

? невиробничі витрати;

? інші операційні витрати.

Отже, загальна сума поточних витрат на виробництво і збут продукції включає прямі матеріальні та трудові витрати, а також операційні (непрямі) витрати.

Прогнозний бухгалтерський баланс складається на кінець кожного року реалізації проекту для визначення «вузьких місць». Методика прогнозування зазвичай базується на аналітичній оцінці руху грошових коштів та інших активів і зміні пасивів, виходячи з базових бухгалтерських проводок.

До основних показників ефективності інвестиційного проекту належать такі:

? чистий приведений дохід (ЧПД), що відображає абсолютну величину економічного ефекту від реалізації інвестицій, тобто

ЧПД = ГП - ІК, (2.1)

де ГП -- теперішня (дисконтована майбутня) вартість грошового потоку; ІК -- сума інвестиційних коштів за проектом, що реалізується;

? індекс дохідності (ІД) характеризує співвідношення дисконтованих -- грошового потоку (ГП) та інвестиційних коштів (ІК), тобто

ІД = ГП / ІК; (2.2)

? термін окупності (ТО), тобто термін повернення авансованих інвестиційних коштів, що базується на величині грошового потоку з приведенням його абсолютної величини до теперішньої вартості (із застосуванням дисконтного множника). Для його обчислення можна використовувати формулу

ТО = ІК / ,(2.3)

де -- середньорічна величина грошового потоку за певний період. Для точнішого визначення цього показника знаходять такий проміжок часу (кількість місяців, років), коли інвестиційні витрати за абсолютною величиною зрівняються з грошовим потоком (за наростаючим підсумком) [14, ст. 185-193].

· Рентабельність інвестицій - рентабельність інвестиційного проекту, що розраховується як частка від розподілу середнього чистого доходу виконання проекту на середній обсяг інвестицій по роках.

Поняття економічної ефективності інвестиційного проекту являє собою результативність економічної діяльності з реалізації економічних програм та заходів, що відображається відношенням отриманого економічного ефекту (результату) до витрат ресурсів, які зробили можливим отримання цього результату. Під економічним ефектом інвестиційного проекту слід розуміти зростання теперішньої вартості усіх активів, якими володіє інвестор, що дає підстави для визначення економічної ефективності як визначного фактору при прийнятті рішення стосовно доцільності реалізації інвестиційного проекту.

Об'єктом оцінки та аналізу ефективності виступає інвестиційний проект. Під інвестиційним проектом слід розуміти обмежений та завершений комплекс заходів, економічним результатом якого є зростання багатства інвестора, фінансовим результатом - прибуток (дохід), матеріально-речовим - нові або реконструйовані основні засоби, або ж придбання і використання нематеріальних активів чи фінансових інструментів з наступним отриманням доходу.

Суб'єктом аналізу ефективності проекту виступають як інвестор чи їхня група, так і інші учасники інвестиційного проекту. За умов аналізу економічної ефективності інвестиційного проекту інвестором-ініціатором, об'єктом аналізу виступає сам інвестиційний проект.
В ринкових умовах оцінці ефективності інвестиційних проектів притаманні такі риси:

1)  аналіз ефективності проекту має враховувати можливі альтернативні варіанти вкладання ресурсів;

2)   для адекватного визначення ефективності проекту процес його реалізації має бути визначений у часі та включати всі основні фази інвестиційного циклу;

3) початкові дані для розрахунків ефективності проекту мають включати ряд показників: початкові витрати, тривалість проекту, очікувані грошові потоки по періодам, рівень вартості капіталу;

4)  для співставлення різних за часовими проміжками грошових потоків використовується процедура дисконтування, при цьому необхідно ретельно провести оцінку ставки дисконтування, яка буде адекватною реаліям здійснення проекту;

5)  необхідно враховувати ризики проекту, тобто фактори, які можуть призвести до зниження доходів, прибутків, з метою чого треба розглядати різні сценарії ходу реалізації проекту за умов різних зовнішніх обставин;

6)     найважливіші зовнішні чинники прогнозуються на основі макроекономічних показників та тенденцій їх розвитку у часі;

7)   інформація для розрахунку показників ефективності проекту має надаватися у прийнятному форматі [11, ст. 85-86].

Серед методів оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту найбільш прийнятним є метод теперішньої вартості, а при проведенні порівняльного аналізу - метод індексу дохідності. Разом з цими методами слід використовувати й такі, які враховують внутрішню норму прибутку, дисконтований період повернення інвестицій.

При порівнянні аналогічних за рядом показників проектів слід надавати перевагу тим, у яких є більше можливостей до прогнозування, ідентифікації, вимірювання, уникнення чи мінімізації ризику. Ризик є зростаючою у часі функцією, тому більшість інвесторів надають перевагу нетривалим проектам. При зростанні періоду реалізації проекту зростають не лише ризики невиконання поставлених виробничих, фінансових цілей, але й значно спадає можливість точного прогнозування величини та періодичності грошових потоків.

При аналізі доцільності реалізації інвестиційного проекту слід надавати перевагу кількісним методам дослідження, оскільки вони дають змогу оцінити прогнозні показники господарської діяльності інвесторів. Лише при неможливості використання кількісних методів можна скористатися якісними,які часто не дають точних оцінок.

Для вирішення на практиці проблеми оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту пропонується використовувати універсальну модель оцінки та аналізу проектів з урахуванням ризиків та значного ступеня невизначеності. На основі даної моделі є можливість розробки програмного продукту для масового використання інвесторами та фінансовими експертами.

Розглянемо на прикладі задачу:

Обґрунтуйте рентабельність інвестиційних проектів та визначте найбільш ефективний за даними таблиці

Таблиця 2.1 Вихідні дані для розрахунку

№ з/п	Варіант	Інвестиції, тис. грн..	Дохід, тис. грн..
1.	1-й	446,5	640,2
2.	2-й	750,6	977,5
3.	3-й	1250,0	1475,5

Рентабельність інвестицій - це прибуток, який припадає на одиницю коштів, інвестованих в проекти.

Pi1 = = 1,434 = 143,4 %

Pi2 = = 1,302 = 130,2 %

Рі3 = = 1,1804 = 118,04 %

Відповідь: рентабельність інвестицій проекту 1 є більшою за інші, тому доцільно інвестувати кошти в проект 1.

2.2 Оцінка економічної ефективності капітальних вкладень

Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі.

* По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

* По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).

* По-третє, з метою всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників - узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) - капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.

* По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.

У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв'язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи тому підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. [1, ст. 113].

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Застосовують два взаємозв'язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій перший (прямий) - коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Е_р; другий (обернений до нього), - період (строк) окупності капітальних вкладень (Т = 1/Е_р). Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за співвідношеннями:

для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств

для підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів), що будуються

Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах - як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Е_р треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Е_н, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови, коли

Е_р > Е_н.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою:

Z = С_і + Е_н К_і > min (1.2)

де С_і - поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

К_і - капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найліпшим з економічного погляду. Однак треба враховувати, що порів-нянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища та техніки безпеки.

Розглянемо на прикладі задачі:

Задача 1

На підприємстві розроблено три варіанти винаходу на технологію виробництва. За даними таблиці 2.2 обґрунтуйте найбільш ефективний варіант. Нормативний коефіцієнт нормативності - 0,1

Таблиця 2.2

Вихідні дані для розрахунку

№ з/п	Показники

Подобные документы

• Джерела фінансування виробничих інвестицій підприємств

  Сутність і класифікація інвестицій, їх відмінні риси та особливості використання. Характеристика капітальних вкладень підприємства, загальні підходи до їх планування. Аналіз визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 19.01.2010
  

• Економічний зміст і форми інвестицій

  Особливості поняття інвестицій в широкому економічному сенсі. Джерела фінансування та класифікація форм інвестицій і видів інвесторів. Інвестиційна політика підприємств та її ефективність. Правове регулювання інвестиційної діяльності підприємств.
  
  реферат [27,6 K], добавлен 05.09.2008
  

• Облік фінансових інвестицій

  Сутність фінансових інвестицій: поняття та види. Питання організації обліку фінансових інвестицій на підприємстві. Визначення та оцінка їх розміру та ефективності використання. Особливості синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій.
  
  курсовая работа [375,5 K], добавлен 24.11.2019
  

• Оцінка ефективності інвестицій

  Походження терміну "інвестиції" і визначення доцільності вкладання грошових коштів у проекти. Методи розрахунку чистого наведеного ефекту, індексу рентабельності, строку окупності і коефіцієнтів ефективності інвестицій. Схема грошових вкладень у капітал.
  
  реферат [83,0 K], добавлен 01.02.2009
  

• Аналіз фінансових інвестицій

  Поняття та визначення фінансових інвестицій. Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень. Оціночна система показників доходності акцій. Методи оцінки облігацій та векселів. Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів. Фінансові зобов'язання.
  
  реферат [35,3 K], добавлен 15.02.2011
  

• Оцінка економічної ефективності інвестицій

  Етапи життєвого циклу інвестиційного процесу. Економічна постановка задачі дослідження ефективності інвестиційних проектів та моделювання процесу визначення показників цієї оцінки. Основні параметри ефективності інвестицій і життєвого циклу капіталу.
  
  курсовая работа [593,5 K], добавлен 10.05.2011
  

• Фінансові інвестиції

  Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій, їх економічна суть та класифікація. Оцінка якостей фінансових інструментів інвестування. Поняття портфеля фінансових інвестицій і класифікація його видів. Оперативне управління портфелем інвестицій.
  
  контрольная работа [836,5 K], добавлен 28.09.2009
  

• Фінанси підприємств

  Оцінка платоспроможності підприємства. Установлення оптимальної потреби підприємств у виробничих засобах. Суть фінансового стану, поняття фінансової санації, ліквідності, платоспроможності, банкрутства. Склад та кругообіг основних виробничих засобів.
  
  контрольная работа [45,4 K], добавлен 15.03.2011
  

• Інвестиційна діяльність підприємства

  Економічна сутність інвестицій. Класифікація інвестицій, основні поняття інвестиційної діяльності. Процес управління інвестиціями компанії. Характеристика інвестиційної діяльності в Україні. Особливості форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.
  
  реферат [938,4 K], добавлен 15.01.2010
  

• Сутність та види інвестицій. Поняття левериджа і його види

  Економічна сутність інвестицій. Найбільш суттєві ознаки інвестицій. Види реальних інвестицій. Прямі та портфельні іноземні (чи зарубіжні) інвестиції як основа підприємницького капіталу. Види левериджу: фінансовий; виробничий; виробничо-фінансовий.
  
  контрольная работа [86,9 K], добавлен 13.03.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам