Поняття, склад і структура виробничих інвестицій

Варіанти

1

2

3

1.

Інвестиції, тис. грн.

21200

25800

15700

2.

Витрати виробництва на 1 виріб, грн.

11700

13800

11700

3.

Річний обсяг виробництва, тис. од.

650

1000

2800

Використаємо метод приведених витрат:

З = С + Ен * К

де С - річні витрати виробництва виробу;

К - інвестиції;

Ен - коефіцієнт економічної ефективності.

З1 = (650 * 11700) + (0,1 * 21200) = 7605000 + 2120 = 7607120 тис. грн..

З2 = (1000 *13800) + (0,1 * 25800) = 13800000 + 2580 = 13802580 тис. грн..

З3 = (2800 * 11700) + (0,1 * 15700) = 32760000 + 1570 = 32761570 тис. грн..

Відповідь: найбільш ефективним є варіант 3, оскільки для нього характерним є найбільший економічний ефект від реалізації винаходу

Задача 2

Обґрунтуйте доцільність інвестицій у будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності, використовуючи дані таблиці 2.3. Нормативний коефіцієнт ефективності - 0,15.

Таблиця 2.3

Вихідні дані для розрахунку

№ з/п	Показники	Значення
1.	Обсяг випуску продукції, тис. шт.	250
2.	Оптова ціна, грн..	300
3.	Собівартість одиниці, грн.	190
4.	Обсяг капітальних вкладень, млн. грн.	15

При визначенні абсолютної ефективності капітальних вкладень на підприємствах розраховується коефіцієнт економічної ефективності для нових підприємств:

Ек = ,

де П - прибуток, грн.;

К - сума капітальних вкладень, грн.

Прибуток становить:

П = 250000 * (300 - 190) = 27,5 млн. грн.

Коефіцієнт економічної ефективності:

Ек = = 1,83

Ек > Ен - проект є прийнятним до реалізації.

Відповідь: відповідно до розрахованого коефіцієнта економічної ефективності встановлено, що є доцільним інвестування коштів у будівництво нового заводу.

Існують певні особливості визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

* За здійснення проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних вкладень має визначатись з урахуванням кінцевого їхнього результату - якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводяться вибір та економічне обґрунтування найліпших варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі капітальні витрати на проектування, порівнюють останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої окупності.

* За розрахунків ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники - умовне вивільнення працівників та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може бути збільшення прибутку виробника та споживчого попиту. За проведення цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними показниками ефективності спорудження нового підприємства.

* Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розбудови діючих підприємств треба проводити з обов'язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції) відповідних виробничих об'єктів. У процесі порівнювання показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також втрати від "заморожування" інвестицій [4, ст. 54-57].

* Економічну ефективність капітальних вкладень у природоохоронні об'єкти визначають порівнянням досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану довкілля або зменшення його забруднення і капітальних витрат на створення (розвиток) таких об'єктів. За проектування таких об'єктів вибір найліпшого технічного рішення з кількох можливих здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе поліпшення стану довкілля на всій території, де мають місце негативні наслідки порушення екологічної рівноваги.

Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дає змогу відібрати найліпші проекти (варіанти) за мінімальною величиною зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду їхньої нормативної окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного проекту через обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте широке застосування такої методики істотно ускладнює чи навіть унеможливлює об'єктивну оцінку доцільності капіталовкладень за умов розвинутих ринкових відносин. Це пояснюється тим, що вона:

1) ґрунтується на показнику зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання;

2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом);

3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами;

4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію [2,ст. 29-32].

З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені вад, властивих офіційній методиці, і завдяки цьому більш пристосовані до реальних ринкових відносин між суб'єктами господарювання.

Передовсім треба домовитись про однозначне розуміння і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) - це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом усього початкового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за реальною ціною купівлі; додаткові витрати, що зв'язані з транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним наглядом за ним; податки на продаж старого обладнання, якщо такі передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв'язку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, тобто виручку від продажу старого устаткування; податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо [19, ст. 204-225].

Грошовий потік - це фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи та одержати гроші. Цей показник складається з чистого доходу підприємства та безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Урахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, оскільки амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між нарахуванням і використанням за призначенням.

Господарський ризик звичайно означає непевність і нестабільність гарантування та одержання очікуваних доходів від капітальних вкладень. Оцінка доцільності інвестицій - це майже завжди оцінка проектів (альтернативних варіантів) з ризиком. Майбутні доходи від реалізації того чи того проекту вкладення капіталу можуть несподівано зменшитись або збільшитись. Існує багато чинників, які зумовлюють зменшення очікуваних грошових потоків підприємства: втрата підприємством своїх позицій на зовнішньому чи внутрішньому ринках; збільшення собівартості товарної продукції (послуг); зро-стання вартості фінансування; більш жорсткі вимоги до захисту довкілля тощо [18,ст. 289].

Основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій того чи того суб'єкта господарювання відображуються в узгодженій системі розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній послідовності.

* Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на підставі наявних цифрових даних щодо всіх елементів, котрі входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

* Другий етап: визначення здогадних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, ураховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань і фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

* Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із використанням її відсоткового чинника (коефіцієнта приведення а), що обчислюється за формулою, де h означає ставку дисконту (капіталізації).

* Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД [12,ст. 22-24].

2.3 Шляхи підвищення ефективності капітальних вкладень

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання (Додаток 2.2).

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів.

Великим і досі мало використовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу - від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння - приблизно в півтора рази. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

ВИСНОВОК

Дослідивши поняття, склад і структуру виробничих інвестицій, можна зробити наступні висновки:

За загальновживаним визначенням капітальні вкладення - це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті - витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають: вартість будівельно-монтажних робіт; вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю; інші капітальні роботи й витрати. До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

Аби залучити виробничі інвестиції в українську економіку український уряд повинен прийняти наступні рішення:

1) Створити систему реєстрації бізнесу у вигляді одно етапного процесу;

2) Зменшити кількість контролюючих органів;

3) Ліквідувати незаплановані перевірки усіма контролюючими органами. Незаплановані перевірки проводять лише по рішенню суду;

4) Припинити практику ліквідування підприємств державними органами, якщо вона не створює прямої загрози безпеці, здоров`ю людей чи навколишньому середовищу;

5) Зняти обмеження на придбавання та лізинг комерційної нерухомості, землі та житла;

6) Ліквідувати привілейований доступ до землі, державних кредитів та контактів;

7) Модернізувати Митний кодекс та інші торговельні закони, щоб вони відповідали світовим стандартам;

8) Не дозволяти усім органам державного регулювання залишати собі частину штрафів, які вони збирають;

9) Лібералізувати валютні операції, у тому числі відмінити усі обмеження, що стосуються використання іноземної валюти, отриманої від зовнішньоторговельних операцій;

10) Прийняти Цивільний, Податковий кодекс. Покращити механізм виконання судових рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. - Львів: Сполом, 1998. - 212 с.

Бургова О. Методологічні основи оцінки ризику при прийнятті інвестиційних рішень // Економіка України. - 2003. - № 10. - С. 29-32.

Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. - К.: МАУП, 2004. - 160 с.

Діденко Я.О. Особливості державного регулювання інвестиційних процесів у перехідній економіці // Науковий вісник ВДУ. - 2001. - С. 54-57.

Дмитриченко Л.А. Инвестиционные процессы и формирование структуры экономики Украины // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике № 2(5). - 2001. - С. 254-262.

Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво / Пер. з англ. - К.: Україна, 1994.

Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2002. - 335 с.

Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Зюкова Н.Б. Активізація інвестиційних процесів в Україні як основа економічного зростання // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія "Економічні науки". - Полтава, 2003, № 1. - С. 19-21.

Ковальчук О.В. Моніторинг інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 7. - С. 36-42.

Козлюк Я.Я. Інвестиційний процес в Україні: проблеми і перспективи // Науковий вісник ВДУ. - 2001. - № 2: Географічні науки. - С. 85-86.

Кочанова П.В. Інвестиційний процес і його особливості в економіці України // Проблеми науки. - 2002. - № 5. - С. 22-24.

Луцишин Н.П., Малімон Н.А. Формування правового механізму регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні // Науковий вісник ВДУ. - Луцьк, 2003. - № 8. - С. 96-100.

Мартиненко В. Стратегія трансформації інвестиційних процесів в Україні - рух на випередження // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 3. - С. 185-193.

Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. - Минск: Высшая школа, 1991. - 270 с.

Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 215 с.

Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 228 с.

Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998. - 392 с..

Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. - К., 1996. - С. 204-225.

Реверчук С.К., Реверчук Н.И., Скоморович I.Г. та ін. Інвестологія: наука про інвестування: Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2001. - 264 с.

Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник:/ За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 496 с.

Цегольник П. Проблеми та напрями активізації інвестиційних процесів в Україні // Управління сучасним містом. - 2003. - № 7-9. - С. 128-134.

Экономика и организация промышленного производства: Учеб. пособие / Ред. коллегия: М.Н. Тимохин и др. - М., Мысль, 1997.

Экономика предприятия: - М.: ИНФРА-М, 1999. - 928 с.

Додаток 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства[8, ст. 158].

Додаток 2.1. Основні розділи фінансового плану інвестиційного проекту
(підприємця, підприємства, організації).

Додаток 2.2. Основні організаційно-економічні чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень [8,ст. 191].

Размещено на Allbest.rue