Приватизаційні процеси в Україні та участь в них іноземних інвесторів
Приватизація як фактор стабілізації економіки і залучення іноземних інвестицій. Ефективність іноземних інвестицій у створенні СП на прикладі ЗАТ "Life :)". Шляхи залучення іноземних інвесторів і створення сприятливого інвестиційного клімату на Україні.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.08.2011 |
| Размер файла | 3,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
56
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Курсова робота
Приватизаційні процеси в Україні та участь в них іноземних інвесторів
Зміст
приватизація інвестиція іноземна
- Вступ
- Розділ I. Організаційно-правові аспекти приватизації в Україні
- 1.1 Приватизація як фактор стабілізації економіки та залучення іноземних інвестицій
- 1.2 Правове регулювання приватизаційних процесів та діяльності іноземних інвесторів
- 1.3 Організаційно-методологічні аспекти реструктуризації АПК
- Розділ ІІ. Практика проведення приватизації в Україні
- 2.1 Аналіз та характеристика приватизаційних процесів та їх результатів на Україні
- 2.2 Ефективність іноземних інвестицій у створенні СП на прикладі ЗАТ «Life :)»
- 2.3 Аналіз ризиків інвестиційно-інноваційних процесів
- Розділ ІІІ. Шляхи залучення іноземних інвесторів та створення сприятливого інвестиційного клімату на Україні
- 3.1 Сучасний стан інвестиційного клімату в Україні
- 3.2 Впровадження державної програми щодо залучення іноземних інвесторів в економіку України
- Висновки
- Список використаної літератури
- Додатки
- Вступ
- Необхідність опанування світових ринків та забезпечення стабільного становища в них спонукають різні держави реформувати власну економіку, спрямовуючи систему управління економічними процесами на досягнення високої результативності і ефективності господарювання.
- Важливим на сучасному етапі розвитку світової економіки є те, що попри всі відмінності у формах і методах господарювання, етапах і рівнях досягнення успіхів окремими країнами, формуються спільні напрями в реформуванні економічних систем. Зокрема, методологічну основу економічних реформ формують такі напрями як роздержавлення, демократизація, лібералізація, приватизація. Саме ці напрями стали основними принципами трансформації адміністративно-командної економіки в ринкову в Україні, країнах СНД та інших постсоціалістичних державах Східної і Центральної Європи.
- Роздержавлення представляє собою процес зменшення впливу втручання держави в роботу виробничо-господарських структур, надання їм повної самостійності в здійсненні функцій управління результатами виробництва. Згідно з цим принципом держава не несе відповідальності за результати роботи підприємств. емократизація як принцип управління економікою спрямована на створення рівних стартових умов для розвитку і функціонування виробничо-господарських об'єктів різних форм власності. Лібералізація в економіці передбачає зниження втручання держави в процеси ціноутворення, формування організаційно-економічних, трудових та правових відносин між основними суб'єктами економіки. озпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. Особливо складною є проблема відродження фінансового ринку як само регульованої системи переливання капіталів, системи довгострокових інвестицій.
- Процеси приватизації в Україні контролює держава. Головним виконавчим органом, під керівництвом якого розробляють і виконують програми приватизації, є Фонд державного майна (ФДМ) України. [25, с. 27]
- У 1994 р. було прийнято рішення про створення єдиної системи органів приватизації. Зокрема, регіональні відділення Фонду в областях і органи приватизації областей були об'єднані й перетворені у регіональні відділення Фонду. На рівні районів і міських підрозділів органів приватизації були створені представництва Фонду в районах і містах. Це дало змогу вести єдину державну політику приватизації на всій території України. Одночасно з формуванням структури ФДМ України, його регіональних відділень та представництв з'ясовували функції і завдання органів державного управління процесами приватизації.
- У сучасних умовах ФДМ України є головним органом, який формує і провадить політику держави у сфері приватизації, є орендодавцем і продавцем державного майна. ФДМ України підпорядкований Кабінету Міністрів України і підзвітний Верховній Раді України.
- Аналіз теорії і практики приватизаційного процесу займає все більш важливе місце у вітчизняній економічній науці. Це обумовлено трьома причинами. По-перше, необхідністю осмислення різних країн змін, що відбуваються в економіках, при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки; по-друге, постійною увагою українських дослідників до проблем розвитку відносин власності; по-третє, використанням «карти» приватизації в гострій політичній полеміці і залученням всього населення в процес обговорення її ходу і результатів.
- У теорії приватизації і узагальненні її практики зберігається безліч дискусійних і невирішених проблем як методологічного, так і прикладного характеру. Більш того, в умовах переходу України до ринкової економіки з'являються нові моменти, що мають важливе значення для подальшого розгортання приватизаційного процесу.
- Слід мати на увазі, що до цих пір по-різному трактуючи навіть саме поняття «приватизація», його співвідношення з категоріями «приватна власність», «роздержавлення». Особливо гострі дискусії про місце приватизації в економічній реформі; про черговість або одночасність приватизації, лібералізацію цін і структурної перебудови; про цілі приватизації; нарешті, про поєднання економічної ефективності і соціальної справедливості, платність і безкоштовність у використовуваних моделях приватизації. Самостійними проблемами залишаються критерії вибору способу приватизації, визначення її темпів, пріоритетів. Перехід до нового «інвестиційний-грошового» етапу приватизації потребує прогнозу постприватизаційного розвитку підприємств. [24, с. 19]
- Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що розгляд проблем, пов'язаних з приватизаційними процесами та залученням іноземних інвестицій в економіку України - це одна із найважливіших напрямків економічної політики держави на 2007 рік. Не менш актуальними є шляхи вирішення проблем щодо створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні. Зростання інвестицій в українську економіку починаючи з 2007 року та поступове вирівнювання торговельного балансу, передбачається економічним прогнозом на 2007 рік, тому реформування податкової системи та економіки в цілому є одним із головних завдань економічного розвитку.
- Мета дослідження: проаналізувати і узагальнити накопичений досвід приватизації, розглянути перспективи приватизації в Україні та залучення іноземних інвестицій.
- Завдання дослідження:
визначити економічний зміст процесу приватизації;
провести порівняльний аналіз моделей, форм і способів здійснення приватизації;
вивчити основні підходи, концепції і етапи приватизації;
проаналізувати попередні підсумки приватизації в країні, плюси і мінуси, негативні і позитивні чинники, що вплинули на хід приватизаційного процесу в Україні;
розглянути перспективи приватизації в Україні;
проаналізувати доцільність та наслідки здійснення приватизації з участю іноземних інвесторів;
дослідити інвестиційний клімат в Україні;
розглянути нову державну політику на 2007 рік про залучення іноземних інвестицій в економіку України.
Розділ I. Організаційно-правові аспекти приватизації в Україні
1.1 Приватизація як фактор стабілізації економіки та залучення іноземних інвестицій
Одним з елементів економічної політики і однією з найважливіших функцій держави у період переходу до ринку є зміна економічної структури - створення структури змішаної економіки.
Основу ринкової економіки становить розвинений приватний сектор, тому важливим напрямом розвитку підприємництва є приватизація. Проте приватизація за певних умов викликає появу нових монополістів, тим більше, що державні програми приватизації орієнтовані насамперед на вартісні показники.
Структура змішаної економіки формується через роздержавлення і приватизацію. Поняття роздержавлення і приватизація не ідентичні. Роздержавлення - глибший процес, його метою є прискорене створення потрібних для повноцінної ринкової економіки різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності, ліквідація майнової монополії держави у підприємницьких відносинах. Воно передбачає роздержавлення економіки (ліквідацію диктату плану, централізованого розподілу ресурсів тощо), комерціалізацію діяльності державних підприємств (запровадження принципу самостійного господарювання); демонополізацію виробництва і розвиток конкуренції; приватизацію державної власності, тобто її перехід у приватні форми (власне приватна, індивідуальна, кооперативна, колективна, акціонерна, змішана та ін.).
Зміну форми державної власності провадять через комерціалізацію, корпоратизацію (акціонування), що супроводжується зняттям підприємств з державного фінансування і переведенням на приватне кредитування, для розвантаження бюджету.
В основу реалізації процесів приватизації в Україні покладено програмно-цільовий підхід, на принципах якого визначені: завдання приватизації, методи її здійснення для різних об'єктів державної власності, умови досягнення поставленої мети, включаючи питання правового, нормативного, фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення.
Приватизація являє собою процес трансформації державної власності у різні форми недержавної, включаючи приватну, кооперативну, акціонерну, колективну, змішану та інші.
Перелічені принципи характерні для сучасного етапу розвитку світової економіки, оскільки реально проявились майже в усіх розвинутих країнах у другій половині XX століття. Починаючи з 80-х років, вони зайняли домінуюче становище в реформуванні економіки постсоціалістичних країн. При цьому форми і наслідки її прояву носять більш локальний характер. По суті, кожна країна світу, в тому числі й постсоціалістична, розробляла власну концепцію щодо здійснення економічних реформ.
Слід зазначити, що за останні роки в світовій економіці питання приватизації набули особливої актуальності. Принаймні у 89 країнах світу приватизацію визнано необхідною складовою реформування національних економік. Приватизація посіла центральне місце в реформуванні адміністративно-командної економіки в усіх постсоціалістичних країнах. Однак і досі багато теоретичних і методологічних питань, пов'язаних із вибором найдоцільніших форм і методів реалізації приватизації, визначення її ролі і функцій у переструктуризації відносин власності в суспільстві потребують більш глибокого вивчення і висвітлення в економічній літературі. Навіть сам термін "приватизація" має різні трактування, що не тільки ускладнює процеси дослідження, але й може призвести до хибних оцінок результатів від їх здійснення.
Дослідження процесів приватизації, що відбуваються в Україні, доцільно починати з уточнення термінології. До речі, необхідність уточнення змісту; який вкладається у поняття "приватизація", визнається багатьма дослідниками. Зокрема, в доповіді, яка представлена Всесвітньому банку [24, с. 14], визнається невизначеність терміну "приватизація" та пропонується зміст цього поняття розглядати в широкому та більш локальних аспектах. Однак, перш ніж перейти до розгляду процесів приватизації в різних аспектах, доцільно визначити сутність та походження цього терміну. Слід відзначити, що саме слово "приватизація" прийшло з англомовних країн, де воно означає перехід майна з державної власності в індивідуально-приватну, максимум у сімейну.
На наш погляд, під приватизацією слід розуміти процес, який відбувається в сфері відносин власності і результатом якого є перехід власності (майна) від держави до приватних осіб або до груп приватних осіб. У результаті приватизації виникає право на приватну або колективну власність.
Згідно з офіційною точкою зору, що зафіксована в чинному законодавстві України приватизація трактується як відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Автономна Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Таке визначення стосується лише одного аспекту приватизації, а саме процесу відчуження майна, що належить державі і призначене для передачі його фізичним особам або юридичним структурам недержавної власності. В той же час сам процес відчуження залишається не висвітленим. У світовій практиці приватизацію прийнято розглядати в більш широкому розумінні, включаючи питання не тільки зміни власника, а й володіння та управління власністю.
Так, на думку Ч. Вюйлстека, експерта Всесвітнього Банку [25, с. 32], функції приватизації виходять за межі лише передачі державної власності у приватну, а розповсюджуються на оренду, контракти на управління та часткове володіння власністю. Важливим аспектом у такому розумінні приватизації є спроба розглянути цей процес з позицій повноти зміни відносин власності між такими її формами як державна і приватна. Саме такий підхід дає можливість виділити ряд проміжних форм приватизації, таких як: колективна власність, власність виробничих колективів, орендна власність, змішана власність, комбінована власність тощо.
Відповідно до вибраних форм власності можуть визначатись методи приватизації. Виходячи із світової практики, можна виділити типові методи приватизації. До них слід віднести наступні:
* відкритий продаж акцій населенню;
* продаж акцій окремим особам;
* нові приватні капіталовкладення в державні підприємства;
* продаж активів уряду або державних підприємств;
* розподіл великих державних структур на окремі самостійні підрозділи і їх продаж;
* викуп державних підприємств управлінським персоналом, виробничим колективом підприємства;
* оренда майна державних підприємств з їх наступним викупом (оренда з викупом) або без викупу, концесії;
* контракти на управління державним майном.
Створення нової економічної системи, спроможної стимулювати економічне зростання за умови стабільних саморегульованих цін, є центральним завданням економічної реформи. Тому в основі будь-якої стратегії реформування повинна бути організація реального процесу пожвавлення економіки та інвестицій.
Економічного підйому та інвестиційної активності можна досягти тільки через створення діючого ринку капіталів і приватизацію частини ресурсів і капіталів. Завдання відродження ринку фінансових інвестицій і капіталів містить як коротко- та середньостроковий аспекти, що передбачають підвищення ефективності функціонування банківської системи, так і довгостроковий аспект, пов'язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. [37, 372]
В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків. Економічного підсилення та активізації інвестиційної діяльності можна досягти тільки зі створенням ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як коротко-, так і довгостроковий аспекти, пов'язані з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.
1.2 Правове регулювання приватизаційних процесів та діяльності іноземних інвесторів
Процеси приватизації в Україні контролює держава. Головним виконавчим органом, під керівництвом якого розробляють і виконують програми приватизації, є Фонд державного майна (ФДМ) України.
У 1994 р. було прийнято рішення про створення єдиної системи органів приватизації. Зокрема, регіональні відділення Фонду в областях і органи приватизації областей були об'єднані й перетворені у регіональні відділення Фонду. На рівні районів і міських підрозділів органів приватизації були створені представництва Фонду в районах і містах. Це дало змогу вести єдину державну політику приватизації на всій території України. Одночасно з формуванням структури ФДМ України, його регіональних відділень та представництв з'ясовували функції і завдання органів державного управління процесами приватизації.
У сучасних умовах ФДМ України є головним органом, який формує і провадить політику держави у сфері приватизації, є орендодавцем і продавцем державного майна. ФДМ України підпорядкований Кабінету Міністрів України і підзвітний Верховній Раді України.
Відповідно до головних завдань сформована структура ФДМ України і система управління процесами приватизації в цілому.
У процесі приватизації застосовують такі способи:
- викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, що їх створили працівники цих об'єктів;
- викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації;
- викуп державного майна, зданого в оренду;
- викуп державного майна, зданого в оренду з викупом;
- продаж на аукціоні; продаж за некомерційним конкурсом;
- продаж акцій відкритих акціонерних товариств;
- продаж з відтермінуванням платежу. [25, с. 48]
Визнання України як незалежної і суверенної держави сприяло формуванню правових і економічних основ приватизації майна державних підприємств, розробки концептуальних підходів і механізмів їх реалізації в різних галузях національної економіки. Законодавчу основу приватизації сформували прийняті на державному рівні закони і постанови, зокрема, такі: "Концепція роздержавлення і приватизації майна державних підприємств, землі і житлового фонду". Закони України "Про власність" (1991), "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (1992 р.), а також розроблені на їх основі нормативно-інструктивні документи.
Здійснення процесів приватизації в Україні, згідно з чинним законодавством, передбачалось на основі таких принципів:
* законність;
* надання пільг щодо придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;
* забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України в процесі приватизації;
* безоплатна передача частки державного майна кожному громадянинові України;
* приватизація державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів;
* додержання антимонопольного законодавства;
* повне, своєчасне та достовірне інформування громадян про всі дії щодо приватизації;
* пріоритетні права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств.
У Законі України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначені також об'єкти приватизації, порядок і способи приватизації, фінансові відносини (визначення початкової ціни майна, що приватизується, джерел коштів для придбання державного майна тощо); соціальні питання приватизації, включаючи умови безпосередньої передачі державного майна, надання пільг працівникам на придбання акцій підприємств, що приватизуються, соціальні гарантії працівникам приватизованого об'єкта; договірні відносини приватизації (оформлення угод приватизації, правонаступництва власників); відповідальність за порушення законодавства про приватизацію і розгляд спорів.
Механізми реалізації Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" обґрунтовані в Державній програмі, що визначає цілі, пріоритети, умови приватизації, затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Отже, починаючи з 1992 року процеси приватизації в Україні набувають розвитку на правовій основі. В цей же період був розроблений і прийнятий Верховною Радою України Закон "Про приватизаційні сертифікати", в якому обґрунтовані основні положення з розподілу приватизаційних чеків (сертифікатів) серед населення.
За період з 1992 по 1998 рр. в Україні розроблено і схвалено на державному рівні сотні різних постанов і рішень, які прямо або опосередковано спрямовані на реалізацію процесів приватизації в різних сферах економіки.
В Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій та ін.). До них належить також прийнятий у квітні 1996 р. Закон України "Про режим іноземного інвестування". У ньому є позитивні моменти, пов'язані з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої діяльності. Зазначається, що для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Але варто зазначити, що законодавча база має принаймні два основних недоліки: по-перше, нестабільність та ненадійність; по-друге, відсутність комплексності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську та фінансову діяльність об'єктів інвестування. Забезпечення стабільності нормативної бази для іноземного інвестора важливіше, ніж пільги.
Як свідчить досвід інших країн, до формування системи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності на національному рівні застосовуються два підходи: перший -- прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни; другий -- регулювання різних аспектів іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності сукупністю правових актів. [25, 58]
Вибір одного з цих підходів зумовлюється позицією, яку та чи інша країна займає на світовому ринку капіталів. Якщо країна є активним експортером капіталу, то, як правило, використовується другий підхід до формування законодавчої бази щодо участі іноземних інвесторів у національному господарстві. Країни, які переважно імпортують капітал, прагнуть прийняти єдиний законодавчий акт щодо міжнародної підприємницької діяльності.
1.3 Організаційно-методологічні аспекти реструктуризації АПК
Важливою передумовою стійкого зростання темпів агропромислового виробництва в ринкових умовах є реструктуризація підприємств з метою їх адаптації до вимог вітчизняного та світового ринків. Незважаючи на позитивні зміни, що намітилися в темпах зростання промисловості України з 2000 р., у цілому ситуація в галузі залишається складною. Повільно оновлюється виробничий потенціал; значна частка підприємств є збитковими або низькоефективними (у 2003 р. частка збиткових підприємств у загальній їх кількості становила 43,2 %, а сума збитків досягла 11,6 млрд. .грн.); продукція багатьох промислових підприємств є неконкурентоспроможною; зберігаються застарілі методи управління виробництвом. Усе це свідчить про необхідність проведення реструктуризації підприємств.
Приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до чинного законодавства України. її особливості в цій сфері зумовлені специфікою організації сільськогосподарських робіт, структурою АПК, загальною державною політикою, реструктуризацією сільськогосподарського сектора економіки відповідно до вимог ринкової системи господарювання.
Аналіз і оцінку процесів приватизації в АПК доцільно здійснювати в таких напрямах (мал. 1.3.1.)
56
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Мал.. 1.3.1 Структурна схема напрямів приватизації державного майна в АПК
Реалізація першого напряму стосується, в першу чергу, таких організаційних структур, як:
* радгоспи, державні сільськогосподарські, підприємства, що створені на базі колгоспів, без викупу державою їх майна;
* міжгосподарські підприємства, засновниками яких є колгоспи і радгоспи, без викупу державою їх майна; сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень (хміль, ефіроолійні масла, лікарські рослини);
* державні сільськогосподарські підприємства, що виробляють вино, інші алкогольні напої тощо.
На базі таких структур пропонується створювати відкриті акціонерні товариства або підприємства з колективною формою власності - кооперативи. При цьому використовується комбінована модель приватизації із застосуванням безоплатної передачі частини державної власності у власність АТ (акціонерного товариства) або колективних підприємств.
56
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Мал.. 1.3.2 Схема послідовності розподілу майна при приватизації сільськогосподарських підприємств
Розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між працівниками здійснюється з врахуванням їх стажу, внеску у розвиток підприємства до його приватизації або іншими критеріями, якщо це прийнято ухвалою зборів колективу. Безоплатно держава передає у власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, які сформувались на базі приватизації державних сільськогосподарських структур, частку майна, величина якої визначається як добуток власності майна, що припадає на одного сільськогосподарського товаровиробника області, на кількість працівників підприємства, що приватизується. Працівники приватизованих об'єктів можуть також використовувати в процесі приватизації свої і членів сім'ї майнові сертифікати, власні кошти, компенсаційні сертифікати для придбання частини акцій, що залишилась після безоплатної передачі державного майна. Першочергове право на придбання акцій на платній основі за приватизаційні сертифікати надано працівникам підприємств та прирівняним до них особам. Право на придбання акцій майна радгоспів та інших видів державних сільськогосподарських підприємств надано чинним законодавством працівникам соціальної сфери на селі. [23, 85]
В тих випадках, коли частина акцій структури, що приватизувалась, залишилась не викупленою, орган приватизації за згодою загальних зборів дає можливість викупити ці акції поступово з виплатою загальної суми до 5 років на пільгових засадах. Якщо після використання всіх пільгових умов приватизації залишається частина нереалізованих акцій, орган приватизації може прийняти ухвалу про продаж її стороннім юридичним і фізичним особам.
* Приблизно така технологія приватизації зберігається і стосовно інших державних сільськогосподарських структур, які спеціалізуються у сфері рослинництва і тваринництва.
Другий напрям приватизації державного майна АПК стосується підприємств, які спеціалізуються у сфері переробки сільськогосподарської сировини в кінцеві продукти споживання. Для цієї групи підприємств при їх приватизації чинним законодавством передбачені наступні пільги працівникам і виробничим колективам:
* право придбання акцій за номінальною вартістю (приватизаційні майнові сертифікати, власні кошти, компенсаційні сертифікати) у розмірі, що не перевищує половини вартості майнових сертифікатів;
* право на пільгове придбання акцій у розмірі, що не перевищує половини вартості майнових сертифікатів;
* право на придбання пільгових акцій надається також працівникам, що вийшли на пенсію, звільнені за скороченням штатів і не працюють на інших підприємствах, інваліди, звільнені у зв'язку із професійними захворюваннями, каліцтвом тощо.
Особливістю приватизації переробних підприємств АПК слід вважати те, що чинним законодавством передбачена безпосередня участь сільськогосподарських товаровиробників у розподілі майна. Зокрема, сільськогосподарські товаровиробники та прирівняні до них особи мають право купити на пільгових засадах разом з трудовим колективом підприємства, що приватизується, до 51% всієї кількості акцій.
При цьому співвідношення у визначенні кількості акцій, яку можуть отримати сільськогосподарські товаровиробники на пільгових засадах, визначається їх участю у здачі сільськогосподарської сировини на переробку підприємства, що приватизується [33, с. 176].
Недержавні сільськогосподарські підприємства і господарства різних організаційно-правових форм господарювання мають право також на придбання акцій за номінальною вартістю в межах визначених квот у разі, коли працівники переробних підприємств, що приватизуються, не викупили акцій в установлених для них межах.
Таким чином, діюча законодавча база з питань приватизації сільськогосподарських і переробних підприємств спрямована на підтримку недержавних сільськогосподарських структур, забезпечення їх впливу на переробну промисловість.
Третій напрям приватизації в АПК стосується групи недержавних підприємств, які надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам, включаючи забезпечення їх засобами виробництва, матеріально-технічними, енергетичними, паливно-мастильними ресурсами тощо.
Чинним законодавством приватизацію цієї групи підприємств АПК пропонується здійснювати, створюючи на їх основі відкриті акціонерні товариства. При цьому підприємствам, що приватизуються, надається можливість отримати на пільгових і звичайних основах не більше 49% акцій від їх загальної кількості. Решту -51% акцій можуть приватизувати товаровиробники сільськогосподарської продукції, які теж мають пільги на придбання акцій підприємств несільськогосподарського профілю.
Таким чином, на базі приватизації в АПК передбачається створення, в основному, колективних сільськогосподарських підприємств і відкритих акціонерних товариств у сфері переробної промисловості і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
На базі роздержавлення колгоспної власності відбуваються процеси переструктуризації колгоспів у колективні підприємства, кооперативи, приватні господарства тощо.
Типовими структурами в сфері АПК, які формуються на основі приватизації державного майна і реструктуризації колгоспної власності, можна вважати такі, як ВАТ, ЗАТ, колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, агрофірми, кооперативи, різні види господарських товариств, приватні структури, включаючи одноосібні господарства, колективне городництво, садівництво тощо.
Проаналізувавши матеріал першого розділу можна зробити висновки, що на теперішній час, а особливо на перспективу, все більшої актуальності набувають науково-дослідницькі роботи, які комплексно вивчають проблеми приватизації в контексті із загальною ситуацією, яка виникла в результаті глобальних політичних і економічних змін в Україні і вплинула на хід реформ, у тому числі і на процеси приватизації. Одночасно важливо дослідити і узагальнити вплив приватизації на становлення ринкової економіки, а також залучення іноземного капіталу в економіку України.
Розділ ІІ. Практика проведення приватизації в Україні
2.1 Аналіз та характеристика приватизаційних процесів та їх результатів на Україні
Аналіз і оцінка результатів приватизації є складовою процесу контролю і корегування виконання державної програми приватизації, важливим етапом у формуванні державної та регіональної політики стосовно визначення перспектив розвитку підприємств різних форм власності. При проведенні аналізу необхідно враховувати, що приватизація є складним, багатоплановим процесом. Про це свідчать цілі, які ставились реформаторами у процесі приватизації:
* інституціональна - зниження частки державної власності і передача функцій управління господарською діяльністю підприємствам, зміна відносин власності;
* фіскальна - отримання коштів у бюджет за рахунок продажу частки державної власності;
* економічна - підвищення ефективності функціонування економіки за рахунок передачі виробництва під контроль ефективного власника;
* соціальна - досягнення соціальної злагоди в суспільстві на основі дотримання принципу справедливості при розподілі і приватизації державного майна.
Отже, оцінювати і аналізувати результати приватизації доцільно на основі визначення показників, які характеризують повноту і своєчасність досягнення поставлених цілей. Разом із тим слід враховувати, що процеси приватизації впливають і змінюють економічну ситуацію в країні в цілому. При цьому наслідки приватизації можуть не тільки не співпадати з поставленими цілями, але й суперечити їм. Це значно ускладнює процеси аналізу і оцінки результатів приватизації і вимагає розробки конкретних методичних підходів. Слід констатувати, що з боку реформаторів, уряду приділяється значна увага питанням, пов'язаним із оцінкою результатів приватизації. Однак основне значення у чинних методичних підходах надається кількісним показникам, зокрема таким, як: кількість об'єктів, що змінили форму власності; кількість приватизованих об'єктів у різних галузях економіки; кількісний склад різних форм господарювання приватизованих об'єктів; кількість зайнятих на підприємствах різних форм власності; їх обсяги виробництва тощо. Такий спектр аналізу і оцінки результатів приватизації досить однобічний. Він характеризує динаміку приватизаційних процесів у кількісних вимірах, але не віддзеркалює ті якісні зміни, які відбулись і відбуваються на вітчизняних підприємствах у постприватизаційний період. Зокрема, в умовах кризової ситуації важливо виявити, які причини гальмують і знижують ефективність роботи приватизованих об'єктів, як вплинула приватизація на ефективність використання ресурсного потенціалу, як змінились відносини власності на рівні підприємств і чи вплинули вони на підвищення ефективності господарювання, як змінились відносини нових власників і найманих працівників, яка думка працівників приватизованих об'єктів щодо здійсненої приватизації? Відповіді на такі запитання мають принципове значення для формування державної політики і стратегії виходу України з економічної кризи. [25 , с. 194]
Оскільки до теперішнього часу у вітчизняній практиці не використовувалася така методика аналізу результатів приватизації, яка б давала можливість отримати комплексну характеристику цих процесів, у даній роботі запропоновані власні методичні підходи. У зв'язку із складністю і багатоаспектністю проблеми запропоновано використовувати поетапну технологію аналізу оцінки роботи приватизованих об'єктів (Мал. 2.1.1).
На першому підготовчому етапі визначається мета, об'єкти і показники дослідження. Метою аналізу показників стану та ефективності діяльності підприємств після їх приватизації € порівняння із роботою державних підприємств, визначення позитивних та негативних наслідків цієї акції.
Основними завданнями дослідження слід вважати такі: оцінка поточного стану і перспектив розвитку приватизованих підприємств;
* порівняння діяльності підприємств, приватизованих конкурентними і неконкурентними способами;
* визначення складу та змін поточних проблем приватизованих підприємств у часі;
* визначення макро- і мікрофакторів, які стримують розвиток приватизованих підприємств.
Мал. 2.1.1 Основні етапи проведення аналізу і оцінки результатів приватизації
За гіпотезу дослідження приймається припущення, що стан та ефективність діяльності приватизованих підприємств залежить від способу їх приватизації і змінюється з часом.
Основними методами дослідження є економіко-статистичний аналіз та соціологічне опитування, яке допомагає скласти загальне уявлення про стан приватизованих підприємств, вивчити стан і перспективи розвитку підприємств за показниками, які не мають кількісної оцінки.
Економіко-статистичний аналіз проводиться за допомогою комплексу показників. Головними вимогами до показників є: комплексність оцінки ефективності роботи приватизованих підприємств, ринкова орієнтація показників, їх достатність за кількістю, можливість порівняння за їх допомогою роботи підприємств різних форм власності у післяприватизаційний період, інформаційне забезпечення, надійність джерел інформації та простота розрахунку. [25, с. 204]
В систему показників, що характеризують стан і ефективність роботи приватизованих підприємств, доцільно включати: узагальнюючі показники стану і динаміки розвитку підприємств, витрати виробництва, показники ефективності роботи і фінансового стану підприємств (рис. 4.2).
Показники першої та другої груп не потребують спеціальних розрахунків, знаходять відображення у статистичній звітності. Показники третьої групи - виробіток продукції на одного середньоспискового працівника, фондомісткість та енергомісткість продукції, чистий прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва є похідними від показників двох перших груп. Методика розрахунку цих показників є загальновідомою і представлена у великій кількості публікацій.
Більшу складність представляє розрахунок показників фінансового стану. Вони визначають фінансову самозабезпеченість приватизованих підприємств (поточну платоспроможність, ринкове становище, фінансову стійкість підприємства, ліквідність ресурсів), залежність підприємства від позичкового капіталу (структура джерел фінансування активів підприємства, можливості самозабезпечення ресурсами, фінансову стійкість підприємства), ринковий успіх підприємства (ефективність використання виробничого потенціалу для випуску продукції), інтенсивність використання капіталу в обігу (ефективність використання коштів, що вкладені в основний капітал). Пропонуємо таку методику розрахунку показників, виходячи з вимог до їх використання.
Для характеристики платоспроможності підприємств доцільно використовувати коефіцієнт покриття (КП):
Мал. 2.1.2 Економічні показники стану і ефективності роботи приватизованих підприємств
де АП - поточні активи (мобільні кошти), тис. грн., ФЗЦ - поточні фінансові зобов'язання, тис. грн. Цей показник встановлює, в якій кратності сума мобільних коштів покриває суму поточних зобов'язань підприємства, підтверджує стійкість балансу, здатність підприємства швидко розраховуватись за короткострокові борги.
Для визначення залежності підприємства від позичкового капіталу доцільно використовувати коефіцієнт автономії (Ка):
де А - активи (власний капітал) підприємства, тис. грн., БП - підсумок балансу підприємства (підсумок всіх коштів, що авансовані підприємству, тис. грн.).
За величиною показника автономії робиться висновок щодо незалежності підприємства від позичкового капіталу.
Для визначення ринкового успіху підприємства доцільно використовувати показник чистої рентабельності продажу (Прп):
де П - чистий прибуток підприємства, тис. грн.;
Ас - середньорічна вартість активів підприємства (капітал підприємства), тис. грн.
Він є одним з тих показників, що найбільше використовуються у ринковій практиці господарювання, дає уявлення про успішність кінцевих результатів роботи підприємств.
На основі соціологічного опитування складають загальну характеристику приватизованих підприємств (Мал. 2.1.1).
На другому етапі дослідження проводиться збір необхідної інформації і безпосередній розрахунок вибраних показників виробничо-господарської діяльності та ефективності роботи приватизованих підприємств.
На третьому етапі проводиться порівняльний аналіз стану і діяльності підприємств, приватизованих конкурентними і неконкурентними способами. Головним методом аналізу на цьому етапі є соціологічне опитування, на основі якого визначається вплив умов приватизації на подальшу діяльність підприємств; отримується і порівнюється додаткова інформація про фінансовий стан підприємств; вивчається ряд показників, що характеризують внутрішню динаміку підприємств (Мал. 2.1.2).
На четвертому етапі дослідження аналізується робота приватизованих підприємств у залежності від часу їх приватизації за двома напрямками: визначення проблем підприємств та їх зміна в часі, визначення факторів, що стримують розвиток підприємства та їх розвиток у часі. Доцільно провести порівняльний аналіз важливості проблем приватизованого підприємства:
* порівняння оцінок стану підприємств, приватизованих конкурентними і неконкурентними способами;
* порівняння оцінок стану підприємств, приватизованих у різні часи, на основі чого можна зробити висновки щодо збільшення або зменшення серйозності проблем з часом.
На завершальному п'ятому етапі дослідження проводиться узагальнення отриманих результатів щодо визначення основних тенденцій розвитку приватизованих підприємств, характеру впливу способів приватизації на подальшу діяльність приватизованих. [Додаток 1,2 ,3]
2.2 Ефективність іноземних інвестицій у створенні СП на прикладі ЗАТ «Life :)»
Компанія «Life :)» була створена в 2005 році у формі СП асоціацією “Life - Україна" (Україна: 49 % акцій) і компанією Астеліт (Турція, 49 % акцій), у червені 2005 року з'явилася на ринку України. Статутний капітал компанії - 1000000 дол. Компанія «Life :)» працює в новому міжнародному високошвидкісному стандарті ЕDGE. Отже, компанія функціонує на ринку мобільних послуг вже біля 3-х років. Ефективність її інвестиційно-інноваційній діяльності насамперед залежить від реальних наслідків інвестування капіталу, які можна описати такими категоріями як: «ефект» та «ефективність інвестицій».
Ефект - це кінцевий результат, що очікується або фактично досягається за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатись у додатковій сумі товарообігу (обсягу продажу), валового або чистого доходу (прибутку), грошового потоку, тобто суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань з вартості матеріальних і нематеріальних активів фірми.
Ефективність характеризує кількісне співвідношення показників Результатів і витрат на їх досягнення.
При оцінці результатів інвестиційного процесу можуть використовуватися наступні загальні методи (табл. 2.2.1 ):
Табл. 2.2.1 Методи інвестиційних розрахунків і узагальнюючі показники
|
Методи |
Узагальнюючі |
Показники |
|
|
Динамічні |
Статичні |
||
|
Аболютні - метод приведеної вартості - метод анюітета |
Інтегральний економічний ефект Річний економічний ефект |
Річний економічний ефект |
|
|
Відносні - метод рентабельності |
Внутрішній коефіцієнт ефективності |
Розрахункова рентабельність |
|
|
Тимчасові - метод ліквідності |
Період повернення капіталовкладень |
Період повернення капіталовкладень |
Крім того, оцінка результатів інвестування повинна включати в себе наступні принципи: [35, 258]
1) оцінка повернення інвестованого капіталу у вигляді грошового потоку. При цьому показник грошового потоку може бути диференційованим по окремих роках експлуатації об'єкта інвестиційного проекту або беруть його середню величину за рік.
2) обов'язкове приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до теперішньої вартості.
На перший погляд може видаватися, що інвестовані кошти завжди виражені через нинішню вартість, оскільки значно передують у часі їх поверненню (відшкодуванню) у вигляді грошового потоку. Але інвестування у більшості випадків здійснюється не одномоментно, а протягом певного періоду (кількох років). Тому всі наступні (крім першого року) інвестовані суми треба приводити до теперішньої вартості диференційовано за кожний рік циклу інвестування. У такий спосіб потрібно приводити до теперішньої вартості й усі грошові потоки.
3) характеризує вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтної ставки) для дисконтування грошового потоку від реалізації різних інвестиційних проектів. Розмір доходу від інвестицій (грошовий потік) формується з урахуванням таких впливових чинників: середньої реальної депозитної ставки; темпу інфляції;
премії за ризик і низьку ліквідність. У зв'язку з цим при оцінці інвестиційних проектів з різним рівнем ризику та неоднаковою тривалістю загальних періодів інвестування (ліквідністю інвестицій) варто диференціювати дисконтну ставку.
4) за змістом зводиться до варіації форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування залежно від мети оцінки здійснюваних інвестицій. При розрахунках показників ефективності інвестицій за дисконтну ставку можна брати:
середню депозитну або кредитну ставку;
індивідуальну норму дохідності інвестицій з урахуванням рівня (темпів) інфляції, ризику і ліквідності інвестицій;
альтернативну норму дохідності для інших можливих видів інвестицій;
норму дохідності від поточної господарської діяльності тощо.
З урахуванням вищевикладених принципів можна застосовувати методику оцінки ефективності реальних інвестицій на основі наступних показників [35, с.110]:
Чистий приведений дохід (ЧПД) дає узагальнену характеристику результату інвестування -- абсолютну величину ефекту від реалізації інвестиції, тобто
ЧПД = ГП-ІК, (1)
де ГП -- теперішня вартість грошового потоку; ПС -- сума інвестиційних коштів за проектом, що реалізується.
При цьому треба пам'ятати, що показник ГП беруть за весь період експлуатації об'єкта, введеного в дію внаслідок реалізації проекту.
Коли його визначити з якихось причин важко, то розрахунки ведуться за декілька років. Показник ЧПД може бути використаний як критерій доцільності реалізації інвестицій взагалі.
У процесі розрахунку цього показника використовувана дисконтна ставка має бути диференційована стосовно рівнів ризику і ліквідності.
Різниця між майбутньою вартістю і поточною вартістю є дисконтом [24, с.258].
Коефіцієнти дисконтування розраховуються по формулі складних відсотків:
,
де
i - процентна ставка, виражена десятеричним дробом (норматив дисконтування;
tp рік приведення витрат і результатів (розрахунковий рік);
t - рік, витрати і результати якого приводяться до розрахункового.
При умові приведення до року початку реалізації інновацій маємо tp = 0
При позитивній величині норми процента на капітал i коефіцієнт дисконтування завжди менше одиниці.
Порівняння рівня прибутку на капітал з процентною ставкою - це один з способів обґрунтування ефективності інвестицій в інноваційному процесі.
Крім чистого приведеного доходу для оцінки інноваційних проектів використовуються показники:
· термін окупності (Ток);
· період окупності (Пок);
· внутрішня норма прибутковості (Вп);
· рентабельність .
Термін окупності показник, що відповідає на питання, за який термін можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Цей показник враховує первинні капітальні вкладення.
У міжнародній практиці застосовується, в основному, період окупності. Під періодом окупність розуміє тривалість періоду, протягом якого сума чистих прибутків, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде рівна сумі інвестицій.
Внутрішня норма прибутковості - це розрахункова ставка процентів, при якій капіталізація прибутку, що отримується регулярно дає суму, рівну інвестиціям. Це означає, що інвестиції окупаються.
Рекомендують відбирати ті проекти, внутрішня норма прибутковості яких не нижче за 15-20%.
Внутрішня норма рентабельності визначається як співвідношення ефекту і витрат на реалізацію проекту. Значення даного коефіцієнта , при якому проект вважається привабливим, повинне перевищувати умовну вартість капіталу інвестора. Зазвичай, мінімально припустима величина цього показника приймається більшою, ніж вартість капіталу з врахуванням ризику проекту.
У практиці оцінки інноваційних проектів розрахують відношення приведених прибутків до інвестиційних витрат (benefit - cost ratio).
У західній літературі цей показник називають індексом прибутковості (profitabiliti index).
РІ = PVCI : PVCO де
PVCI - зведені надходження (Present value of cash inflows)
PVCO - зведені виплати (Present value of cash outflows)
Крім даних показників ефективності, можна використовувати більш загальний показник стійкість організації (Z) [ 31, с.7 ]:
Z = 1.2 Х1 + 1.4 Х2 + 3.3Х3 + 0.6 Х4 + 1.0 Х5, (7)
де Х1 - показник ефективності робочого капіталу;
Х2 - показник ефективності нагромадженого капіталу;
Х3 - рентабельність виробництва;
Х4 - показник заборгованості;
Х5 - показник ефективності активів.
Перераховані показники є показниками ефективності функціонування спільного підприємства. На основі приведених даних можна провести наступні розрахунки:
Таблиця 2.2.2. Деякі фінансові показники діяльності підприємства. ( На основі бухгалтерської звітності підприємства «Life :)» за 2006 рік).
|
Показники |
Позначення |
Значення |
|
|
Оборотні кошти, тис. грн.. |
Окш |
14,7 |
|
|
Короткострокові зобов'язання, тис. грн.. |
Окр |
13,27 |
|
|
Загальні активи тис. грн.. |
А |
4593,17 |
|
|
Балансовий прибуток, тис. грн |
Пбал |
31,124 |
|
|
Капітал фірми (Основні фонди + нематеріальні активи), тис. грн.. |
К |
4113,39 |
|
|
Нагромаджений капітал (залишок минулих років), тис. грн.. |
Кнаг |
412,237 |
|
|
Загальний борг фірми тис. грн |
Б |
499,768 |
|
|
Загальний обсяг продажів тис. грн.. |
V |
790,583 |
Виходячи з вищенаведених формул (7-12 ) маємо:
Z=5,258865716
Рекомендоване значення - більше 3.
X1= 0,000311332
X2=0,089749998
X3=0,006776148
X4=8,230598998
X5=0,172121432
Аналізуючи наведені вище розраховані значення, можна зробити висновок, що стійкість та ефективність даного підприємства за роки функціонування входить у рекомендовані межі. Так як підприємство існує всього близько 3 років, співвідношення між власними та залученими коштами виглядає досить непогано. Крім того, залучені кошти використовуються з досить великою ефективністю, що у майбутньому допоможе підприємству зайняти одне з лідируючих місць на українському ринку мобільних послуг.
2.3 Аналіз ризиків інвестиційно-інноваційних процесів
Ризиком в економічній літературі називають небезпеку втрат, які витікають з тієї чи іншої господарської операції і пов'язані з невизначеністю ситуації.
Ризиковим підприємництвом називають, в свою чергу, підприємництво, що засноване в наукоємних сферах і займається створенням та розповсюдженням нових технологій [35, c.104].
Ризики можуть бути двох видів:
1) диверсифіковані ;
2) недиверсифіковані.
До перших належать ризики, загрозу яких можна усунути шляхом диверсифікації - випуск декількох видів нової продукції, наявність резервних джерел постачання ресурсів тощо [35 , c. 36]. До других належать саме ті ризики, які виникають через зовнішні обставини і впливають на ринок в цілому, з якими найчастіше зустрічається підприємець на українському ринку - інфляційний, ризик економічного спаду тощо. За методами SWOT - аналізу можна зробити певні висновки про можливі загрози для функціонування компанії в майбутньому (таб.2.3.1 ).
Табл. 2.3.1. Аналіз ймовірних ризиків компанії «Life :)»
Загрози Ступінь впливу Ймовірність
|
7-10 |
4-6 |
1-3 |
7-10 |
4-6 |
1-3 |
||
|
1) скорочення ринку |
6 |
5 |
|||||
|
2) поява нових конкурентів |
7 |
5 |
|||||
|
3) зростання плати за використання радіочастот |
10 |
7 |
|||||
|
4) зростання плати за поновлення ліцензії |
6 |
6 |
|||||
|
5) зменшення кількості клієнтів |
8 |
1 |
|||||
|
6) перехід інших компаній конкурентів на стандарт EDGE |
8 |
7 |
|||||
|
7) винахід альтернативного та співставимого способу передачі інформації |
7 |
4 |
|||||
|
8) інфляція |
8 |
7 |
На аналізі таблиці можна побудувати матрицю можливих ризиків компанії ймовірності ризики.
10
0 5 10
Мал. 2.3.3 Матриця ймовірних ризиків фірми.
На основі малюнка 1 можна зробити висновки про пріоритетні напрямки стратегічного планування на наступні періоди.
Основними напрямками розвитку фірми слід вважати орієнтацію на споживача, тобто, посилення рекламної кампанії, контроль за якістю послуг, пропонування нових, можливо, більш привабливих пакетів обслуговування, налагодження більш інтенсивного спілкування з контактними аудиторіями, можливі заходи цінової конкуренції за умов посилення тиску на ринку з боку інших компаній - операторів мобільних послуг, але окрім цього дотримання стандартів якості та ефективності.
Подобные документы
Поняття інвестицій, методів і інструментів їх залучення. Оцінка інвестиційного клімату України в глобальному економічному середовищі. Визначення пріоритетних сфер інвестування. Проблеми на шляху та удосконалення методів залучення іноземних інвестицій.
курсовая работа [975,6 K], добавлен 22.12.2014- Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки
Місце іноземних інвестицій в економічному розвитку. Дослідження впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни. Негативні ефекти залучення іноземних інвестицій. Створення сприятливих умови для вкладання іноземного капіталу.
реферат [21,6 K], добавлен 08.10.2010 Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація. Інвестиційний клімат України. Гарантії прав та законних інтересів іноземних інвесторів. Стимулювання здійснення прямого іноземного інвестування. Аналіз впливу іноземних інвестицій на економіку України.
дипломная работа [181,2 K], добавлен 17.11.2011Визначення терміну "інвестиція". Характеристика капітальних, фінансових та реінвестицій. Статистичні дані про динаміку прямих іноземних інвестицій. Система узагальнюючих показників для оцінки інвестиційного клімату. Форми здійснення іноземних інвестицій.
презентация [4,7 M], добавлен 18.11.2014Характеристика та оцінка інвестиційної привабливості Дніпропетровської області. Проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій. Обсяги промислового виробництва в області. Надходження податків та зборів до зведеного бюджету Дніпропетровщини.
контрольная работа [18,6 K], добавлен 02.04.2013Характеристика прямих іноземних інвестицій міжнародних корпорацій. Експорт та імпорт прямих зарубіжних інвестицій. Рівень захисту внутрішнього товарного ринку. Оцінка результативності методів хеджування валютних ризиків, вибір найбільш вигідного методу.
контрольная работа [66,0 K], добавлен 17.12.2010Дослідження сутності та видів іноземних інвестицій - майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.
реферат [104,2 K], добавлен 26.11.2010Економічна сутність інвестицій. Фактори інвестиційної привабливості. Регіональна структура інвестиційного потенціалу України. Досвід Харківської області у залученні фінансових вкладень. Розподіл прямих іноземних інвестицій в область за основними країнами.
курсовая работа [846,9 K], добавлен 12.02.2012Переваги і недоліки у реформуванні податкової системи України в контексті прийняття Податкового Кодексу. Створення сприятливих фіскальних умов для залучення іноземних інвестицій та для легалізації доходів - основні стратегічні завдання податкової реформи.
реферат [34,7 K], добавлен 08.06.2011Аналіз найбільш привабливих галузей як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу. Причини, що стримують розвиток інвестиційної діяльності в Україні. Переваг для інвестування її економіки. Передумовами формування сприятливого інвестиційного клімату.
реферат [270,7 K], добавлен 08.11.2015
