Главная
Коллекция "Otherreferats"
Финансы, деньги и налоги
Приватизаційні процеси в Україні та участь в них іноземних інвесторів
Приватизаційні процеси в Україні та участь в них іноземних інвесторів
Приватизація як фактор стабілізації економіки і залучення іноземних інвестицій. Ефективність іноземних інвестицій у створенні СП на прикладі ЗАТ "Life :)". Шляхи залучення іноземних інвесторів і створення сприятливого інвестиційного клімату на Україні.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.08.2011 |
| Размер файла | 3,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Аналізуючи вплив зовнішнього середовища в майбутньому, можна зробити висновок, що фактори оточуючого середовища мають вплив середнього рівня на функціонування фірми. Але, вважаючи на те, що деякі з них (зокрема інфляція, зменшення кількості клієнтів, перехід інших компаній на стандарт EDGE ) мають досить вагоме значення для компанії, слід вжити запобіжних заходів (вказувати ціни в умовних одиницях, більше уваги приділяти клієнтам, що вже користуються послугою “Єврозв'язок” тощо).
Розділ ІІІ. Шляхи залучення іноземних інвесторів та створення сприятливого інвестиційного клімату на Україні
3.1 Сучасний стан інвестиційного клімату в Україні
За розрахунками, загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України має перевищувати 40 млрд. дол. США, у тому числі для металургії-- 7, машинобудування -- 5,1, транспорту -- 3,7, хімії та нафтохімії-- 3,3. Сьогодні інвестовано в 30 разів меншу суму. Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння інвестицій на суму 2-2,5 млрд. дол. США. Залучення таких коштів уможливить реконструювання пріоритетних галузей промисловості за 5 років. Але щорічні обсяги іноземних інвестицій у 3-7 разів менші. При цьому слід ураховувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує певних витрат. За розрахунками, за залучення 1 млн. дол. США необхідно сплачувати близько ЗО тис. дол. США.
Згідно з оцінкою спеціалістів Європейського Центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україну становить 80 %. Саме він зумовлює незначний потік прямих інвестицій. За нашими розрахунками, у світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1 %, або в середньому приблизно 5 дол. США на душу населення.
Несприятливий інвестиційний клімат у 1992-1995 рр. зумовив зниження активності іноземних інвесторів. У 1992 р. обсяг зареєстрованих іноземних інвестицій становив 3,8% обсягу ВВП, у 1993 р.-- 4,0, у 1994 р. -- 2,3 %. У 1995 р. обсяг зареєстрованих іноземних інвестицій збільшився порівняно з 1994 р. у 1,4 рази.
У 1995 р. пріоритетними для іноземних інвесторів були такі галузі: внутрішня торгівля -- 22,4 % загального обсягу інвестицій, харчова промисловість-- 14,5, машинобудування та металообробка-- 12,8, чорна та кольорова металургія -- 5,0, зовнішня торгівля -- 4,4, транспорт і зв'язок -- 4,1, легка промисловість -- 4,0, хімічна промисловість -- 3,9, промисловість будівельних матеріалів і будівництво -- 3,7 %.
Мал.. .3.1.1. Переваги та недоліки залучення іноземного капіталу в економіку України
Основною формою залучення інвестицій були вклади у формі рухомого та нерухомого майна (60,5 %), а також грошові вклади (18,8 %, з них у формі цінних паперів-- 12,9, купівлі акцій-- 1,8 %). Дуже незначну частку внесків (0,4%) було реалізовано у формі нематеріальних активів та реінвестування доходів, як-от: придбання юридичних прав, ноу-хау. За структурою загальні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну в 1995 р. становили: з країн колишнього СРСР -- 8 %, з інших країн -- 92 %.
Зазначимо, що з огляду на економічну кризу вкрай незначні обсяги прямих інвестицій з галузей України в економіку інших країн. Наприклад, станом на 1 січня 1995 р. вони дорівнювали 20,3 млн. дол. США, що становить 4,8 % обсягу іноземних інвестицій в економіку України, а на 1 січня 1996 р. -- 29,5 млн. дол. США, або відповідно 3,9 %.
Крім того, залучаючи іноземний капітал, треба враховувати, що у світі змінились інвестиційні параметри. У 70-х роках спостерігалася тенденція перевищення припливу капіталу з індустріально розвинених країн до країн, що розвиваються. У 80-х роках характерною виявилась зворотна тенденція, що зумовлено насамперед падінням рівня заощаджень юридичних і фізичних осіб у розвинених країнах. За цей період у США обсяг заощаджень зменшився майже втричі, у Великобританії -- удвічі, у Німеччині -- у 1,8 рази, в Японії -- на 25 %. Зниження частки заощаджень у валовому національному продукті розвинених країн призвело до негативного сальдо між обсягом заощаджень та інвестиціями, до падіння в цілому обсягу інвестицій порівняно зі світовим національним продуктом, до збільшення реальних відсоткових ставок банківського кредиту. Існує зв'язок між величиною заощаджень, кредитними відсотковими ставками й темпами соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються. Згідно з оцінками Світового банку, збільшення реальних процентних ставок на 1 % уповільнює темпи соціально-економічного зростання країн, що розвиваються, на 0,2 %.
Сфери використання іноземних інвестицій в Україні та країни-донори наведено у табл. 35 і 36. У 1995 р. в Україні зареєстровано 2828 іноземних інвестицій на суму 1068,7 млн. дол. США, а в 1994 р. -- 3042 інвестиції на суму 744 млн. дол. США. За даними Комісії ООН з транснаціональних корпорацій, найбільша частка прямих інвестицій у сфері послуг припадає на фінансову діяльність, страхування та торгівлю. [35, 252]
Україна може вийти з кризового стану насамперед за рахунок власних сил і коштів. Проте інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки спричинює потребу співробітництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції є важливим економічним важелем.
Тому створення відкритої, орієнтованої на експорт моделі економіки значною мірою залежить від рівня активності іноземних інвесторів на території України, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці. Згідно з розрахунками вітчизняних економістів, орієнтація тільки на внутрішні резерви може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме понад 20 років. Потреба у кредитних ресурсах тільки для підтримки дотованих галузей більш як утричі перевищує кредитні можливості України.
Розраховуючи на фінансову допомогу збоку, слід всебічно проаналізувати ситуацію, що склалася на світовому фінансово-кредитному ринку. Обговорення цієї проблеми на міжнародній конференції, проведеній Міжнародним банком реконструкції та розвитку, показало, що вільні кредитні ресурси на світовому ринку капіталів практично відсутні. За даними японських експертів, усі кредитні ресурси з урахуванням коштів міжнародних економічних організацій оцінюються на суму приблизно 140 млрд. дол. США. Водночас світова потреба в них (включаючи розвинені західні країни) становить близько 270 млрд. дол., у тому числі потреба розвинених країн Заходу -- 190 млрд. дол., країн, що розвиваються, -- 60 млрд. дол. США.
Для того щоб створити ефективну систему залучення іноземних інвесторів в Україну, необхідно вивчити особливості функціонування найраціональніших систем у ряді країн. Досвід свідчить, що зовнішньоекономічні умови істотно впливають на процес реформування структури національної економіки.
За прогнозами експертів на нинішній рік було представлено такі дані. Експертам було запропоновано оцінити загальні економічні перспективи України на найближчі два роки, зокрема спрогнозувати, яку динаміку розвитку демонструватиме економіка України в найближчій перспективі.
Переважна більшість експертів налаштована оптимістично: 65,2% вважають, що економіка України демонструватиме певне зростання, а 16,5% очікують на істотне зростання. Таким чином, 81,7% експертів передбачають, що динаміка розвитку економіки України в найближчий період буде позитивною. За цього 13,9% респондентів вважають, що українська економіка залишиться на тому ж рівні, що й нині, і лише 4,3% очікують негативних змін (мал.. 3.1.2 ).
Таким чином, якщо вивести середню оцінку перспектив економіки України за п'ятибальною шкалою (де 5 - "істотне зростання", а 1 - "значний спад"), то вона дорівнюватиме 3,9 балу з 5 можливих.
Мал. 3.1.2 Економіка України у найближчий перспективі буде демонструвати... (у %)
Більшість експертів переконані, що умови входження суб'єктів міжнародного бізнесу на національний ринок України повинні бути повністю відкритими (31,6%) або ж переважно відкритими (40,4%).
На закритих умовах входження суб'єктів міжнародного бізнесу на ринок України наполягають лише 2,6% експертів. Проте 22,8% вважають, що необхідні деякі обмеження для цього. Ще 2,6% експертів стверджують, що це взагалі не має значення (мал.. 3.1.3).
Мал. 3.1.3 Умови входження суб'єктів міжнародного бізнесу на ринок України повинні бути... (у %)
Експерти з національних та міжнародних бізнес-асоціацій схильні оцінювати перспективи української економіки і інвестиційного клімату в країні дещо оптимістичніше, ніж їхні колеги з місцевих та регіональних структур.
- Сподівання на значне поліпшення інвестиційного середовища й умов для ведення бізнесу після зміни керівництва держави в результаті помаранчевої революції на думку більшості експертів, не справдилися, однак подальшого погіршення експерти не очікують; скоріше навпаки, більшість із них сподіваються на певне покращення в результаті діяльності уряду на чолі з Ю. Єхануровим.
- Зважаючи на те, що експерти вважають законодавчі і регуляторні акти національного рівня більш доступними, ніж подібні документи місцевого рівня, можна сказати, що рівень інформаційної відкритості центральних органів влади є вищим, ніж місцевих, що певною мірою полегшує їхні відносини з бізнес-спільнотою, однак за цього рівень зрозумілості правового регулювання залишається низьким. [2, Інтернет-ресурс]
- Основними "винуватцями" негараздів у інвестиційному кліматі України експерти вважають державні органи влади і місцевого самоуправління через неналежне виконання ними законодавчих і регуляторних актів та високий рівень корупції, а також високі ставки обов'язкових соціальних платежів, пов'язаних із виплатою заробітної плати; такі проблеми, як малі інвестиції і недостатня доступність кредитів, відійшли, на думку експертів, на другий план.
3.2 Впровадження державної програми щодо залучення іноземних інвесторів в економіку України
Нині Україна, безумовно, є державою, яка залучає іноземний капітал на свою територію. Виходячи з тенденцій, що склалися, доходимо висновку: вона залишиться такою ще тривалий час. Тому недоліком Закону України "Про режим іноземного інвестування" є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання "згідно з чинним законодавством" без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, що заплутує розв'язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які, на наш погляд, були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст. 1 розд. 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями (щонайменше 10 %).
Порядок переказу (трансферту) прибутків, доходів та інших коштів, одержаних унаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається тільки Національним банком України, а відповідного законодавчого акта, прийнятого Верховною Радою України, не існує. Це ще один недолік законодавчої бази іноземного інвестування, що діє в Україні.
Законодавча база процесу іноземного інвестування повинна охоплювати всі аспекти цієї багатогранної діяльності. На сучасному етапі Україні законодавчо не визначені процеси іноземного кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; не розроблено також механізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів. І хоча зараз здійснюються певні заходи щодо створення автоматизованої інформаційної системи оперативного пошуку іноземних інвесторів, усе це перебуває в зародковому стані. [35, 261]
Виходом із цієї ситуації, на наш погляд, є обґрунтування раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце посядуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переоснащення промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Така концепція забезпечить підвищення інвестиційної активності, але за наявності певних економічних передумов (мал. 3.2.1):
* залучення іноземних інвестицій з урахуванням мети та завдань структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;
* збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі;
* ефективного використання інвестицій;
* обґрунтування вибору пріоритетних секторів матеріального виробництва, які визначають конкурентні позиції країни на світових ринках;
* створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон'юнктури зовнішнього ринкового середовища;
* розвитку внутрішньої та зовнішньої продукції виробничо-технічного призначення.
Реальна наявність зазначених економічних передумов підвищення інвестиційної активності має стати достатньою основою для обгрунтованого визначення мети залучення іноземних інвестицій у різні сфери вітчизняної економіки (насамперед в індустрію). Ми переконані, що основними цілями повинні бути такі:
* структурна перебудова промислового комплексу;
* сприяння досягненню сучасного технічного рівня розвитку на основі нових технологій;
* розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій;
* збільшення обсягів експортного потенціалу України;
* подолання залежності економіки країни від імпорту;
* створення виробництв з використанням місцевих природних ресурсів;
* сприяння розвитку приватного сектору.
Досягти цього можна за умови розробки й реалізації вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Особливо нагальним і виваженим має бути розв'язання проблеми залучення іноземних інвестицій у період економічної кризи в Україні. При цьому важливо зацікавити зарубіжних партнерів, знайти баланс взаємних інтересів, реалізувати проекти, які економічно вигідні вітчизняним та іноземним партнерам.
Рис. 3.2.1. Комплексний механізм залучення іноземних інвестицій
Організаційною формою забезпечення процесу реалізації технологічно передових інвестиційних проектів, на наш погляд, має стати створення фінансово-промислових груп, акціонерних товариств. Окремі країни мають інтегровані утворення (союзи), мета яких, з одного боку, -- стимулювати збільшення обсягів виробництва національних товаровиробників, розвиток внутрішньої торгівлі, експорту, а з іншого -- здійснювати протекціоністську політику щодо інших країн.
Державна стратегія залучення іноземних інвестицій має спиратися на класифікацію галузей промисловості залежно від наявності потенційних джерел фінансування. Можна виокремити кілька таких груп галузей (виробництв):
* галузі, розвиток яких забезпечується централізованими державними капіталовкладеннями;
* виробничі об'єкти переважно приватного капіталу;
* галузі (виробництва), які на певному етапі потребують кредитних субсидій;
* пріоритетні галузі для залучення та використання іноземних інвестицій;
* виробництва, участь іноземних інвесторів у фінансуванні яких має певні обмеження;
* галузі (виробництва), які є закритими для іноземного інвестування, що пов'язано з національною безпекою, збереженням національного багатства.
Для України прийнятна класична схема сучасного індустріального розвитку країни, яка складається з трьох етапів:
* створення імпортозамінних виробництв;
* формування конкурентоспроможного експортного потенціалу;
* розвиток наукомістких галузей.
Така схема подальшого розвитку індустрії потребує органічного поєднання іноземного капіталу з національними ресурсами, обґрунтування та селекції сфер інвестування, експертної оцінки щорічної потреби в іноземних інвестиціях, визначення потенційної місткості українського ринку для іноземних інвесторів.
Практика показала, що за минулий період, коли використовувалися традиційні підходи до інвестування, іноземний капітал неістотно впливав на ефективність функціонування промислового комплексу, його структурну перебудову, упровадження прогресивних технологій і технічне оновлення виробництва. Очевидно, необхідно знайти економічний механізм, який дав би змогу збалансувати норму прибутку, рівень ризику, стимули та гарантії для залучення іноземних інвестицій у процес приватизації й розвитку експортного потенціалу, забезпечив би бажаний кінцевий результат інвестування, тобто помітний внесок у розвиток економіки, підвищення ефективності її функціонування, упровадження сучасних технологій і методів управління. [38, с. 493]
З огляду на викладене важливо вибрати пріоритети в інвестиційному процесі, які б забезпечили найвищий рівень його ефективності. Це об'єктивно зумовлює необхідність здійснення таких заходів:
* звуження напрямів інвестування та впровадження проектів з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу;
* включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів;
* залучення іноземних партнерів до впровадження інвестиційних проектів, пов'язаних з використанням інноваційного та промислового потенціалу;
* створення нових організаційних форм інтеграції фінансового та промислового капіталу;
* розробки та впровадження регіональних програм інвестування.
При цьому іноземні кредити під державні гарантії необхідно спрямовувати насамперед у пріоритетні сфери на фінансування інвестиційних проектів, що забезпечать розвиток експортного потенціалу, і галузі, де строки окупності виробничих інвестицій порівняно малі.
Наведений тут науково обґрунтований і рекомендований для практичного використання комплексний механізм залучення іноземних інвестицій спрямований на створення сприятливого інвестиційного клімату та підвищення інвестиційної активності. Стрижнем такого механізму є економіко-організаційний блок, який базується на обґрунтованій концептуальній основі та стратегії залучення іноземних інвестицій, системі пільг в оподаткуванні, визначенні пріоритетних напрямів використання іноземних інвестицій, розширенні можливостей участі іноземних інвесторів у процесі приватизації та створенні спільних підприємств.
Висновки
В кінці 70-х - початку 80-х років приватизація перетворилася на загальносвітове явище. Більше 80 країн світу прийняли програми скорочення державного сектора. Приватизація стала найважливішим елементом процесу економічного оновлення постсоціалістичного миру, розвитку приватної власності і на її основі ринкового господарства. Зміна соціально-економічної моделі зажадала перш за все глибокої перебудови відносин власності.
В рамках приватизації державних підприємств тісно переплітаються політичні, економічні і соціальні мотиви, і процес приватизації повинен розглядатися тільки як складова частина комплексного підходу до реформування економіки. Процеси реформ, які останніми роками з різною швидкістю протікають у вказаних країнах, охоплюють такі сфери, як лібералізація цін, реформа банківської системи, ринок капіталів і торгова політика. Реформи супроводжуються масштабною зміною правових умов. З цієї причини в ході дискусій на тему приватизації необхідно завжди враховувати кількісні і якісні відмінності між країнами, де в даний час проводяться реформи, і країнами Західної Європи. Крім того, в кінці 80-х років країни Центральної і Східної Європи знаходилися на різних етапах економічного і політичного розвитку, що істотно вплинуло на умови переходу в кожній з цих країнах.
При реформуванні адміністративно-командної економіки в ринкову приватизація посіла центральне місце в усіх постсоціалістичних країнах, в тому числі і в Україні.
Згідно з офіційною точкою зору, що зафіксована в чинному законодавстві України, приватизація трактується як процес відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській власності, включаючи комунальну, на користь фізичних і юридичних недержавних осіб. Таке визначення привертає увагу лише на один аспект приватизації, а саме на процес відчуження майна, що належить державі, і передачу його фізичним особам або юридичним структурам недержавної власності. В той час, як сам процес відчуження залишається невисвітленим і, отже, саме в цьому напрямі в перспективі мають формуватись економічні відносини основних суб'єктів, задіяних у процесах приватизації.
У світовій практиці господарювання функції приватизації виходять за межі лише передачі державної власності у приватну, а розповсюджуються на оренду майна, контракти на управління та часткове володіння власністю. Щодо цього Україна має значний потенціал.
Основними відмінностями процесів приватизації, що відбуваються в Україні (як і в інших країнах СНД), є:
* приватизація носить масовий характер і має завершитись за короткий період часу;
* для здійснення процесів приватизації ринкове середовище наперед не сформоване, а лише знаходиться у стадії формування, тому процеси приватизації відбуваються до деякої міри поза полем правового забезпечення, що сприяє розвитку тіньової економіки.
Отже, перспективними напрямами розвитку приватизації в Україні слід вважати поглиблення на правовій основі процесів майнових відносин між власниками і користувачами майна.
Ваучерна приватизація, характерна для країн постсоціалістичиої формації, носить вимушений, тимчасовий характер і в кінцевій формі має трансформуватись у грошову приватизацію великих виробничо-господарських об'єктів.
За період 1992-1998 рр. в Україні створена юридична основа приватизації, центральне місце в якій займають Державні програми, які регламентують хід процесів у часі, координують темпи здійснення приватизації в різних галузях економіки і регіонах України. За період 1992-1998 рр. в Україні було прийнято декілька програм приватизації. Основна методологія здійснення процесів приватизації була сформована в програмі 1992 року. У ній передбачалось досягнення таких головних цілей, як:
* зміна відносин власності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворення і ефективного використання;
* створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціально орієнтованої економіки;
* структурної перебудови економіки в напрямах посилення ролі ринкових інституцій, розвитку конкуренції та обмеження монополізму держави.
У другому розділі даної курсової роботи ми розглянули аналітичний підхід до результатів приватизації, а також варіанти залучення іноземних інвестицій в економіку України на прикладі оператора мобільного зв'язку «Life:)». Проаналізувавши матеріал даного розділу ми зробили такі висновки:
- ретельно вивчивши аналітичні дані проводиться узагальнення отриманих результатів щодо визначення основних тенденцій розвитку приватизованих підприємств, характеру впливу способів приватизації на подальшу діяльність приватизованих. А також для визначення послідуючих державних програм і заходів для покращення економічного стану в країні та створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні.
- стійкість та ефективність оператора мобільного зв'язку «Life:)» за роки функціонування входить у рекомендовані межі. Так як підприємство існує всього близько 3 років, співвідношення між власними та залученими коштами виглядає досить непогано. Крім того, залучені кошти використовуються з досить великою ефективністю, що у майбутньому допомогло підприємству зайняти одне з лідируючих місць на українському ринку мобільних послуг.
- виходячи з того, що ми маємо сьогодні не розширене відтворення національного продукту, а досить звужене, з огляду на що доводиться вести пошук моделі, яка б дозволила нормально вирішувати й оптимізувати процеси відтворення національного продукту та зростання національної економіки, питання інвестиційних вкладень у нашу економіку стає, на наш погляд, питанням про виживання України взагалі. Ці проблеми стають основною державною проблемою. Практичною потребою є створення економічної моделі розвитку України. Для успішного вирішення цієї проблеми інвестиційні складові надзвичайно важливі, можна сказати, що це ключові елементи.. Говорячи ж про інвестиції, ми повинні розуміти, що слід створити інноваційну модель, в якій застосовуватиметься все найкраще, що сьогодні є в арсеналі світової економіки, в набутому досвіді успішних реформ. З огляду на досвід міжнародного товариства якраз і потрібно узагальнювати наші сьогоднішні підходи, наші напрацювання.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" // Голос України. - 1992. - № 51.
2. Закон України "Про фермерське господарство" // ВідомостіВерховної Ради України. - 1992. - № 14. - С.186.
3. Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку селата агропромислового комплексу в народному господарстві" //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - М° 32. - С.453.
4. Закон України "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі" / Приватизація в агропромисловому
5. комплексі. - К.: Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту, 1996. - С.49-55.
6. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" // Галицькі контракти. - 1992. - № 14.
7. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" // Діло. - 1995. - № 3-4.
8. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - С.249.
9. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - С.168.
10. Закон України "Про банкрутство" // Галицькі контракти, т1993. - № 17.
11. Закон України "Про приватизаційні папери" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 38.
12. Аналіз діяльності приватизованих підприємств у 1 кварталі
13. у // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1996. - № 9. - С.53-62.
14. Аналіз і оцінка кредитоспроможності підприємств в умовах переходу до ринкових форм господарювання (мет. рекоменд.) / НАН України, ІРД НАН України. - Львів, 1995. - 33 с.
15. Аналітичні матеріали про хід приватизації в Україні за 1992-1993 pp. та 1 півріччя 1994 р. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. -- 1994. -- № 9. -- С.10-17.
16. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: Эльга, 2004. - 656 с.
17. Бондар О. Цілі та завдання Фонду державного майна. Структурна перебудова ФДМУ / Мат. наук. - практ. конф. 12-13 червня1997 р. "Концепція другого етапу процесу приватизації в Україні". - Київ, 1997.
18. Виконання завдань з приватизації великих та середніх підприємств (масової приватизації) у 1995-1996 pp. //Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. -1996. -№ 11. -С.10-11.9.
19. Голіков В. Приватизація як фактор переходу України до ринкової економіки // Економіка України. -' 1996. - № 8. -С.13-21.
20. Григоренко Є.М. Приватизація: рік 1997 (завдання, перспективи) // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1997. - №1. - С.2-4.
21. Давимука С.А., Оксанич О.Е. Організаційні аспекти формування інвестиційної політики // Регіональна економіка. -- 1998. --№ 2. - С.82-86.
22. Давимука С.А., Малий бізнес і приватизація // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1996. - № 12. - С.3-4.
23. Давимука С А. Соціально-економічні проблеми приватизування об'єктів і шляхи їх вирішення / Препринт. - НАН України, Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 1996. -43 с.
24. Давимука С.А. Оцінка ефективності функціонування приватизованих об'єктів / Препринт. - Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 1996. - 63 с.
25. Давимука С.А. Теоретико-методологічні аспекти приватизації і механізм її реалізації в Україні. - Ужгород: Патент, 1998. - 340 с.
26. Державна програма приватизації майна державних підприємств на 1998 рік //Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1998. - № 4. - С.3-24.
27. Економічна теорія / За ред.. В.М. Тарасовича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.
28. Задольський A.M. Приватизація і колективне підприємництво:, нові підходи до аналітичної роботи // Державний інформацій бюлетень про приватизацію. - 1996. - № 10. - С.16-19.
29. Збарацька Л.О. Удосконалення економічного механізму активізації інвестиційних процесів // Фінанси України. - 1997. -№ 11. -С.92-98.
30. Исследование условий формирования и развития малого бизнеса: научный отчет. - Киев, 1995. - 25 с.
31. Кальніченко Л.Ф., Блохіна В.А. Правові аспекти малої приватизації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1996. - № 6. - С.16-18.
32. Лабезкін Л. Суперечності використання іноземного капіталу в Україні // Економіка України. - № 1. - 1997. - С. 37.
33. Ландіна Т.В., Дідович 1.1. Адаптація приватизованих підприємств до умов ринку // Регіональна економіка. - 1997. -№ 4. - С.113-116.
34. Ледомська СЮ. Розвиток приватизаційних процесів та допомога українській приватизації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1996. - № 12. - С.16-17.
35. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 376 с.
36. Майорова Т.В. Про стан та шляхи активізації інвестиційного процесу в Україні // Фінанси України. - 1996. - № 12. -С. 50-56.
37. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство. - К.: МАУП, 2000. - 408 с.
38. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент. - К.: Знання, 2006. - 430 с.
Інтернет-ресурси
1. Бізнес-клімат в Україні: сучасний стан і перспективи. Опитування бізнес-асоціацій // www.ucipr.kyiv.ua © Регуляторна політика в Україні: стан і перспективи
2. Стратегія покращення інвестиційного клімату в Україні як пріоритетний напрямок розвитку підприємницького сектора // www.ucipr.kyiv.ua © Регуляторна політика в Україні: стан і перспективи
Додатки
Додаток 1
Вимоги до статуту ват
1. Назва та місцезнаходження
2. Вид товариства
3. Предмет і мета діяльності
4. Склад засновників і учасників
5. Кількість акцій, що викуповуються засновниками
6. Наслідки невиконання обов'язків з викуплення акцій
7. Розмір і порядок створення статутного фонду
8. Вид акцій, що випускаються
9. Номінальна вартість акцій
10. Співвідношення акцій різних видів
11. Порядок розподілу прибутків та збитків
12. Склад і компетенція органів управління і порядок прийняття ними рішень
13. Порядок внесення змін в установчі документи
14. Порядок ліквідації і реорганізації
15. Термін і порядок виплати частини прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками
Додаток 2
ВНУТРІШНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ВАТ
Регламент загальних зборів акціонерів Положення про:
Спостережну раду;
Правління;
Ревізійну комісію;
порядок створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств;
порядок створення, реорганізації та ліквідації філій та представництв;
порядок збільшення (зменшення) статутного фонду;
порядок розподілу прибутку;
фонди;
організацію звітності;
відповідальність посадових осіб;
порядок подання та розгляду звернень акціонерів;
порядок ознайомлення акціонерів з інформацією;
порядок оформлення та реєстрації довіреностей;
порядок нарахування та виплати дивідендів;
цінні папери;
лічильну комісію;
організаційний комітет;
протокольну комісію;
мандатну комісію.
Додаток 3
АКЦІОНЕРИ. ОСНОВНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ
Акціонери:
· фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи
без громадянства;
· держава в особі органу приватизації;
· юридичні особи українські, спільні, іноземні.
Фізичні та юридичні особи можуть стати акціонерами ВАТ, якщо вони увійдуть до складу засновників або придбають акції;
в процесі приватизації за ПМС, КС або гроші;
шляхом купівлі-продажу через систему позабіржової торгівлі або на фондовій біржі;
внаслідок дарування, обміну, спадкоємства;
іншим способом.
Основні права акціонера
Право брати участь в управлінні справами товариства.
Зазначене право передбачає:
- Право вимагати скликання позачергових загальних зборівакціонерів.
Законодавством і Статутом Товариства передбачається періодичність скликання Загальних зборів акціонерів (як правило, один раз на рік). Однак у деяких випадках, коли цього вимагають інтереси Товариства, можливе проведення позачергових Зборів. Акціонери, які володіють у сукупності більш ніж 10% голосів, мають право звернутися до Правління з вимогою про скликання позачергових Загальних зборів у будь-який час і з будь-якого приводу, а, якщо Правління протягом 20 днів не виконає зазначеної вимоги (тобто не вживатиме необхідних заходів щодо скликання Зборів), акціонери мають право скликати Збори самі. При цьому акціонери можуть створити оргкомітет, який займається підготовкою Загальних зборів. Товариство зобов'язане відшкодувати акціонерам витрати на організацію Загальних зборів.
- Право брати участь в Загальних зборах акціонерів.
Таке право виникає не з моменту фактичного придбання акції, тобто укладення договору купівлі-продажу, а з моменту внесення відповідних змін до реєстру акціонерів. Саме момент внесення даних у реєстр є моментом набуття права власності на іменні акції. Право на участь у Зборах мають ті акціонери (власники іменних акцій), які були внесені в реєстр (або придбали акції на пред'явника) на день проведення Загальних зборів акціонерів.
- Право бути повідомленими про проведення Загальних зборів.
- Не пізніше, ніж за 45 днів до Зборів акціонери мають бути
повідомлені про їх скликання. Власники іменних акцій повідомляються персонально (як правило, їм надсилається рекомендований лист). Решта акціонерів повідомляється шляхом розміщення відповідного оголошення у місцевій пресі за місцезнаходженням АТ та в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради, Кабінету Міністрів або Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку. В повідомленні вказується місце, час, дата проведення Зборів та порядок денний, а також адреса і порядок роботи оргкомітету (якщо такий призначено), де акціонери можуть ознайомитися з документами, які стосуються порядку денного.
- Право вносити пропозиції щодо порядку денного.
- Акціонери, які мають право брати участь в Загальних зборах,
володіють правом вносити свої пропозиції щодо порядку денного. Пропозиції акціонерів, які володіють у сукупності більш ніж 10% голосів, не можуть бути відхилені Правлінням і мають бути внесені до порядку денного обов'язково. Пропозиції щодо порядку денного мають бути внесені не пізніше, ніж за ЗО днів до Зборів.
- Право бути повідомленим про зміни у порядку денному Загальних зборів.
Після розгляду пропозицій, що надійшли від акціонерів, орган, що скликає Збори, вносить до порядку денного відповідні корективи. Рішення про зміни в порядку денному мають бути доведені до відома акціонерів способом, визначеним у Статуті, не пізніше, ніж за 10 днів до Зборів.
- Право ознайомитися з документами, що стосуються порядку денного Загальних зборів.
Орган, який скликає Збори, зобов'язаний надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, що стосуються порядку денного, до початку Загальних зборів. Як правило, одночасно з відправленням повідомлень про скликання Зборів акціонерам повідомляється місце, де вони можуть ознайомитися із зазначеними
документами. Включення до порядку денного питання «Різне» не допускається, бо в цьому випадку акціонери будуть позбавлені можливості попередньо ознайомитися з документами, що стосуються порядку денного.
- Право призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів, які прибули яа Збори.
Акціонери, які володіють у сукупності більш ніж 10% голосів, мають право призначати своїх представників, які будуть здійснювати контроль за ходом реєстрації акціонерів, що прибули на Загальні збори. При цьому акціонери повинні попередньо, до початку реєстрації, скерувати відповідне повідомлення до Правління.
- Право брати участь у Зборах особисто або через представника.
Акціонер має право брати участь у Зборах як особисто, так і через свого представника, видавши йому відповідну довіреність. Довіреності фізичних осіб, за загальним правилом, мають бути нотаріально засвідчені. Однак,. довіреності, на право участі й голосування на Загальних зборах можуть бути завірені реєстратором або Правлінням Товариства. Довіреності від імені юридичних осіб підписуються керівником і посвідчуються печаткою юридичної особи. Нотаріального або іншого посвідчення таких довіреностей не вимагається.
- Право обирати і бути обраним в органи управління Товариством.
Кожний акціонер має право бути обраним до органів управління Товариством, висунувши свою кандидатуру для виборів на Загальних зборах. Деякі органи можуть складатися тільки з акціонерів (Спостережна рада, Ревізійна комісія). В інші органи можуть бути обраними як акціонери, так і особи, які не є акціонерами.
Право вільно розпоряджатися акціями
Акціонер відкритого акціонерного товариства має право вільно (без дозволу й повідомлення товариства та інших акціонерів) розпорядитися акціями, що йому належать, а саме: продати, обміняти, подарувати, передати у спадщину, передати в заставу і т. ін. Право власності на акції переходить в момент внесення відповідних даних до реєстру акціонерів.
Переважне право на придбання акцій додаткової емісії.
Механізм реалізації зазначеного права має бути детально врегульований у Статуті й інших внутрішніх документах Товариства. Часто в цих документах передбачається порядок, при якому в разі випуску Товариством нових акцій (додаткової емісії).
Товариство повинно, в першу чергу, запропонувати їх акціонерам, і тільки після цього реалізовувати їх особам, які не є акціонерами.
Право брати участь в розподілі прибутку Товариства й отриманні його частки (дивідендів).
Як правило, питання про розподіл прибутку й виплату дивідендів виникає в тому випадку, коли Товариство отримало прибуток за результатами роботи за рік. Зазначене питання відноситься до компетенції Загальних зборів акціонерів, які приймають рішення про виплату (або невиплату) дивідендів на підставі рекомендацій Спостережної ради Товариства. В разі прийняття рішення про виплату дивідендів повинен бути встановлений однаковий розмір дивіденду на кожну акцію окремого виду (виняток складають привілейовані акції, розмір дивіденду за якими є фіксованим та не залежить від розміру прибутку).
Право отримувати інформацію про діяльність Товариства.
На вимогу акціонера Товариство в особі органів управління повинно надавати інформацію, яка його цікавить, за умови, що така інформація може бути надана. Інформація, що надається Товариством про його діяльність, може поділятися на декілька видів: публічна, відкрита та з обмеженим доступом (конфіденційна та секретна). Звичайно, що не кожний акціонер має право ознайомитися, наприклад, з секретною інформацією. Порядок надання інформації регламентується, як правило, внутрішніми положеннями АТ, наприклад, Положенням про порядок надання інформації акціонерам. Таке положення має бути затверджене Загальними зборами акціонерів або уповноваженим ними органом. Як правило в такому Положенні передбачається форма звернення акціонера, терміни й місце надання інформації, можливість робити виписки й копії з наданих документів, і т.ін.
Право отримувати частку майна Товариства в разі його ліквідації.
В разі ліквідації Товариства, після здійснення всіх розрахунків з бюджетом і кредиторами акціонери мають право отримати частку вартості майна пропорційно кількості акцій, що їм належать. Акціонери не є кредиторами Товариства, вони - його власники, тому їх майнові інтереси задовольняються тільки в останню чергу.
Основні обов'язки акціонера:
повна та своєчасна сплата вартості акцій;
дотримання статуту, виконання рішень Загальних зборів та інших органів управління ВАТ;
нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації;
інші обов'язки, передбачені внутрішніми нормативними актами ВАТ.
Размещено на Allbest
Подобные документы
Поняття інвестицій, методів і інструментів їх залучення. Оцінка інвестиційного клімату України в глобальному економічному середовищі. Визначення пріоритетних сфер інвестування. Проблеми на шляху та удосконалення методів залучення іноземних інвестицій.
курсовая работа [975,6 K], добавлен 22.12.2014- Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки
Місце іноземних інвестицій в економічному розвитку. Дослідження впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни. Негативні ефекти залучення іноземних інвестицій. Створення сприятливих умови для вкладання іноземного капіталу.
реферат [21,6 K], добавлен 08.10.2010 Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація. Інвестиційний клімат України. Гарантії прав та законних інтересів іноземних інвесторів. Стимулювання здійснення прямого іноземного інвестування. Аналіз впливу іноземних інвестицій на економіку України.
дипломная работа [181,2 K], добавлен 17.11.2011Визначення терміну "інвестиція". Характеристика капітальних, фінансових та реінвестицій. Статистичні дані про динаміку прямих іноземних інвестицій. Система узагальнюючих показників для оцінки інвестиційного клімату. Форми здійснення іноземних інвестицій.
презентация [4,7 M], добавлен 18.11.2014Характеристика та оцінка інвестиційної привабливості Дніпропетровської області. Проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій. Обсяги промислового виробництва в області. Надходження податків та зборів до зведеного бюджету Дніпропетровщини.
контрольная работа [18,6 K], добавлен 02.04.2013Характеристика прямих іноземних інвестицій міжнародних корпорацій. Експорт та імпорт прямих зарубіжних інвестицій. Рівень захисту внутрішнього товарного ринку. Оцінка результативності методів хеджування валютних ризиків, вибір найбільш вигідного методу.
контрольная работа [66,0 K], добавлен 17.12.2010Дослідження сутності та видів іноземних інвестицій - майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.
реферат [104,2 K], добавлен 26.11.2010Економічна сутність інвестицій. Фактори інвестиційної привабливості. Регіональна структура інвестиційного потенціалу України. Досвід Харківської області у залученні фінансових вкладень. Розподіл прямих іноземних інвестицій в область за основними країнами.
курсовая работа [846,9 K], добавлен 12.02.2012Переваги і недоліки у реформуванні податкової системи України в контексті прийняття Податкового Кодексу. Створення сприятливих фіскальних умов для залучення іноземних інвестицій та для легалізації доходів - основні стратегічні завдання податкової реформи.
реферат [34,7 K], добавлен 08.06.2011Аналіз найбільш привабливих галузей як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу. Причини, що стримують розвиток інвестиційної діяльності в Україні. Переваг для інвестування її економіки. Передумовами формування сприятливого інвестиційного клімату.
реферат [270,7 K], добавлен 08.11.2015
