Фінансова діяльність ТОВ "Трейдінг"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні та практичні аспекти фінансової діяльності на підприємствах торгівлі, їх вплив на розрахунково-платіжну дисципліну

1.1 Галузеві особливості організації фінансів торгівлі, їх вплив на розрахунково-платіжну дисципліну

1.2 Аналіз фінансового стану та динаміки змін розрахунково-платіжної дисципліни ТОВ “Трейдінг”

1.3 Шляхи покращення фінансової діяльності ТОВ “Трейдінг” з дотриманням високого рівня розрахунково-платіжної дисципліни

2. Планування та прогнозування фінансових результатів на торгівельних підприємствах

2.1. Теоретичні основи проведення фінансового планування та прогнозування на підприємствах торгівлі

2.2. Практика фінансового планування та прогнозування на підприємствах торгівлі

2.3. Оцінка пропонованих в роботі шляхів покращення фінансової діяльності в умовах невизначеності

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

Сучасний стан в Україні є досить суперечливим: в умовах наявності виробничих потужностей, що простоюють, сировини, енергоресурсів, фахівців, - продукція майже не виробляється. Головною причиною є криза неплатежів. Забезпечення виробництва оборотними коштами і коштами для розрахунків є однією з вузлових проблем нинішньої економічної ситуації в Україні. Позбавлене дешевого і доступного банківського кредиту, господарство цілком природно пішло по шляху нарощування кредиту комерційного у формі дебіторської і кредиторської заборгованості. Однак цей комерційний кредит зіткнувся з відсутністю в господарстві тих форм, що додали б йому рухливість, мобільність. Замість нового механізму розрахунків виникла інертна маса неплатежів. Сам факт величезної дебіторської і кредиторської заборгованості дозволяє нам зробити три основних висновки:

- у народному господарстві маються ресурси, що можуть бути мобілізовані і за певних умов поповнити оборотні кошти;

- необхідно відновити цивілізовані форми такої мобілізації - системи платежів по попередній оплаті, відстрочки платежів, вексельний оборот і факторинг;

- необхідно провести коректування фінансово-кредитної політики України для підтримки нового розрахунково-платіжного механізму.

На сьогоднішній день першою галуззю, через яку має реалізуватися такий механізм, - це, безперечно, торгівля. Торгівля - галузь, яка завершує цикл товарного виробництва та здійснює обмін на гроші. Тому саме в торгівлі найактуальніше розглядати шляхи та методи поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни.

Проблеми розрахунково-платіжної дисципліни постійно розглядаються багатьма спеціалістами, як в галузі економіки та фінансів в цілому, так і в торгівельній галузі окремо це А.А. Мазаракі, Н.М. Ушакова, А.М.Поддєрьогін, Д.С. Моляков, А.Д.Шеремет, Р.С.Сайфулін, А.Аністрай, О.Савченко та інші. Але, враховуючи сучасні умови та велику різноманітність господарювання в галузі, ці проблеми потребують подальшого вивчення і це також обумовлює актуальність обраної теми.

Предметом дослідження курсової роботи є вплив галузевої належності на фінансову діяльність підприємств торгівлі та на їх розрахунково-платіжну дисципліну.

Об'єктом дослідження курсової роботи є ТОВ “Трейдінг”, яке спеціалізується на роздрібній та оптовій торгівлі.

Мета роботи - проведення аналізу стану та тенденцій розвитку у галузі, особливості роботи підприємств та їх вплив на фінансову діяльність і стан розрахунково-платіжної дисципліни, виявлення найпроблемніших сторін у цій діяльності та надання рекомендацій з покращення управління в роботі по зменшенню заборгованості, по своєчасним розрахункам в повному обсязі та збільшення надходження коштів. Для досягнення мети, згідно з встановленими методичними вимогами, передбачається вирішення наступних завдань:

- розглянути галузеві особливості організації та стану фінансів торгівлі та визначити вплив цих особливостей на фінансову діяльність таких підприємств в сучасних умовах;

- провести аналіз впливу виявлених факторів на фінансову діяльність ТОВ “Трейдінг” за допомогою методів і прийомів загальноекономічного та фінансового аналізу;

- визначити можливі шляхи подолання кризової ситуації на підприємствах торгівлі в цілому та по ТОВ “Трейдінг” зокрема, надати рекомендації по подальшій роботі в межах налагодженої розрахунково-платіжної дисципліни;

- розглянути теоретичні основи та практику проведення фінансового планування і прогнозування на підприємствах торгівлі;

- розглянути практику складання фінансового плану на базовому підприємстві ;

провести оцінку впровадження запропонованих шляхів удосконалення фінансової діяльності та можливих результатів з врахуванням ризикових факторів.

Виконання роботи слід провести за допомогою методів дослідження - індукції та дедукції, методів вертикального та горизонтального аналізу, коефіцієнтного аналізу, методів імовірнісного моделювання та прогнозування та статистики.

При виконанні роботи доцільно використати можливості обчислювальної техніки, зокрема засоби та методи Windows-98: Excel та Word, Microsoft Equation Editor та Microsoft Graph.

1. Теоретичні та практичні аспекти фінансової діяльності на підприємствах торгівлі, їх вплив на розрахунково-платіжну дисципліну

1.1 Галузеві особливості організації фінансів торгівлі, їх вплив на розрахунково-платіжну дисципліну

На споживчому ринку торгівля виступає як агент товарно-грошових відносин, між первинним власником товару і вторинним власником товару. Торгівля як ринкова категорія характеризує економічні відносини, що виникли в процесі обміну грошей на товари. Торгівля виступає як специфічна суспільно корисна діяльність, вона полягає в організації та здійсненні эквівалентно-компенсаційного обміну грошей на товар. Торгівля виступає і як галузь економіки, при цьому вона представляє собою сукупність різних торгових підприємств (магазини, склади, ресторани та інші).

Особливість торгівлі - завершення процесу виробництва і реалізації, тобто - завершення циклу товарного виробництва після того, як товар знайде покупця і відбудеться угода купівлі-продажу.

Для економіки характерним є товарообіг, обсяги якого відображають розподіл створеного сукупного суспільного продукту, структуру споживання; процеси, що відбуваються в торгівлі, обумовлюють стан грошового обігу в країні.

Торгівельна діяльність в Україні здійснюється відповідно до порядку зайняття торгівельною діяльністю та порядку у вигляді правил торгівельного обслуговування населення. Ці документи затверджено постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. за №108 із змінами та доповненнями [10]. Вони визначають загальні умови зайняття торгівельною діяльністю та основні вимоги під час обслуговування споживача.

Роль і значення торгівлі полягають в тому, що:

- обсяг обороту торгівлі є найважливішим показником розвитку економіки країни в цілому, тому що після продажу товарів відшкодовуються витрати виробників і утвориться основа для подальшого відтворення;

- оборот торгівлі характеризує добробут населення і рівень його життя (80% матеріальних потреб людей, задовольняються за допомогою куплених товарів);

- торгівля сприяє зближенню рівня життя населення різних соціальних груп, різних регіонів і країн;

- торгівля сприяє раціональному грошовому обігу;

- торгівля є платником податків і тому бере участь у формуванні державних доходів;

- торгівля активно сприяє інтеграції країни у світове господарство;

- торгівля стимулює прогрес у сфері виробництва та споживання[ 33 ].

В даний час розгалужена мережа торгових підприємств базується на державній (50%), кооперативній (15%) і приватній (25%) торгівлі, існують й інші форми (10%).

Місце торгівлі серед інших галузей економіки України можна визначити зі статистичних даних [ 41 ], які свідчать про те, що:

роздрібний товарообіг в 2001 році склав 34050,0 млн. грн., тобто зріс на 12,6% у порівнянні з 2000 роком та на 19,5% - з 1999 роком (дод. А);

в загальній кількості торгівельних підприємств прибуткові складають 63%, це третій показник після галузей зв'язку та побутового обслуговування, сальдо по галузі за 2001 рік становило 1296,2 млн. грн. (дод. Б);

оборот роздрібної торгівлі в минулому році склав 56103,3 млн. грн., що склало 111,7% у порівнянні з 2000 роком та 18,6% - з 1999 роком (дод. В);

обсяг роздрібного товарообігу Дніпропетровської області за перше півріччя 2001 року склав 1507,1 млн. грн., це третє місце після міста Києва та Донецької області (дод. Г);

по Дніпропетровській області темпи росту роздрібного товарообігу в 2001 році у порівнянні з 2000 роком зросли на 13,4%, цей показник на 0,8% більший за загальний по Україні - 12,6% (дод. Д).

Більш загальний аналіз показує, що починаючи з 1995 року роздрібний товарообіг неухильно зростає: з 11964 млн. грн. у 1995 році до 34050 млн. грн. (дод. Ж), однак у 1998 та 1999 роках спостерігався деякий спад у зростанні, якщо оцінювати показники у порівняних цінах, але з 2000 року почалося більш стрімке зростання [ 39 ].

Характерно для підприємств торгівлі те, що вони звичайно складають комплексну систему, входячи в те чи інше об'єднання, майже усі торгові підприємства здійснюють свою виробничу діяльність винятково самостійно, несуть постійну відповідальність за результати господарювання, одержуваний фінансовий результат, самостійно розпоряджаються власними коштами, але не всі підприємства є цілком самостійними юридичними особами, є такі, що лише обслуговують свою потребу в одержанні фінансового результату за допомогою рахунків головних підприємств і структур (самостійні управління торгівлі державних підприємств, великі спеціалізовані магазини). Характерно для структурних одиниць об'єднань те, що вони наділяються власними оборотними коштами за рахунок статутного фонду організації, але не мають розрахункового рахунка і ніяких відносин з банками, крім як із приводу інкасації виторгу, що надійшло. Вони мають рахунки у вищестоящій організації, а всі розрахунки проводяться через єдиний рахунок даної торгової організації.

Матеріальною основою фінансів торгівлі є фонди грошових ресурсів і нерозподілений прибуток. Вони складають фінансові ресурси організацій і підприємств, їх власні кошти.

Фінансова діяльність має ряд специфічних особливостей, які полягають в тому, що:

- виручка від продажу товарів надходить у готівці, що викликає необхідність постійного контролю за правильністю здійснення касового обслуговування торгівельних підприємств;

- підприємства торгівлі мають велику кількість працівників, які є матеріально-відповідальними особами, це вказує на необхідність планування певної суми витрат, пов'язаної з оплатою праці службових осіб, які задіяні на перевірці діяльності матеріально-відповідальних осіб;

- в складі основних засобів найбільша питома вага належить пасивній їх частині, що вказує на наявність великої кількості договорів оренди, особливо серед підприємств малого і середнього бізнесу;

в основу торгівлі покладено спосіб виробництва і виробничі відносини у тому разі, якщо ці підприємства мають специфіку не тільки реалізації продукції, але і її продажу у розрізі оптової торгівлі;

- витрати обігу передбачають у складі інших витрат значне вкладення грошових коштів на діяльність у сукупності з банківською установою у вигляді інкасації, але укладання угод з різними банківськими структурами дає можливість підприємствам корегувати об'єм цих витрат [25].

Таким чином, мета фінансової діяльності торгівельного підприємства - це постійний пошук росту власних оборотних коштів, які на думку фахівців до 70% впливають на розмір фінансового результату [29].

Єдину облікову номенклатуру статей витрат обігу незалежно від форм власності та організаційних видів діяльності торгівельних підприємств встановлено згідно типового положення “Про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в торгівельній діяльності” [11], яке передбачає у розрізі видів діяльності оптову та роздрібну торгівлю та громадянське харчування.

Групування витрат за економічними елементами має загальний вид, але окремі статті містять інформацію, яка стосується тільки торгівельних підприємств (дод. К).

Значну питому вагу мають видатки на транспортування товарів, зберігання, передпродажну підготовку, сортування, сплата проценту за фінансовий, комерційний і товарний кредит.

На відміну від промислових підприємств, де фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, що і становить їх балансову вартість, у торгівельних підприємствах загальні витрати не приєднують до собівартості товарів, а лише облікують у складі витрат обігу.

Основні заходи щодо зниження питомої ваги витрат в обсязі товарообігу будуть сприяти поліпшенню фінансового результату, до них ми можемо віднести збільшення товарообігу та обсягів торгівлі, скорочення часу товарного обігу, підвищення якості товару і розширення асортименту реалізованих товарів

У торгівлі визначають товарообіг у роздрібній торгівлі і громадському харчуванні. Для визначення цих категорій використовують інструкцію “Про облік роздрібного товарообігу і товарних запасів”[19]. У розділі 2 цієї інструкції надана методика визначення товарообігу роздрібної торгівлі та складові, які в ньому задіяні.

Розрахунок проводять в наступному порядку:

- визначають суму продажу товарів населенню за готівку, до якої включають продаж товарів підприємствам по безготівковому розрахунку, а отриманий результат корегують у бік збільшення на грошові кошти, отримані у випадках, які передбачені умовами порушення угод постачальниками товарів;

- отриманий результат називають торгова виручка, який підлягає корегуванню у бік зменшення на вартість повернених населенням товарів, які не витримали гарантійного терміну служби, кінцевий результат є товарообігом роздрібної торгівлі [35].

Загальний об'єм товарообігу підприємств громадського харчування, їдалень, кафе, ресторанів і барів має наступні складові: обіг реалізації продукції власного виготовлення підприємствами громадського харчування та обіг роздрібного продажу купованих товарів. До купованих товарів відносять товари, що придбані підприємствами громадського харчування на стороні і підлягають продажу населенню без всякої обробки.

Таким чином визначення товарообігу підприємств торгівлі передбачає розмежування не лише на види торгівлі, а й на об'єм послуг, які громадська організація безпосередньо надає своїм працівникам.

Ціноутворення в Україні для підприємств всіх видів діяльності базується на підставі закону України “Про ціни і ціноутворення”[7]. При цьому до даного закону було внесено ряд корегувань, пов'язаних з адаптацією підприємств в нових економічних умовах.

Ціноутворення передбачає поняття цін: звичайної, типової, вільної, оптової і роздрібної, регульованої і фіксованої, які застосовують підприємства в залежності від їх сфери діяльності, умов їх оподаткування та виду продукції, яка надається споживачеві.

У сучасних умовах підприємства торгівлі самостійно встановлюють торгові знижки (надбавки) і взагалі ціни реалізації [9].

Виручка від реалізації продукції торгівельного підприємства формується на підставі встановленої ціни в залежності від виду торгівлі. За основу беруть метод ціноутворення, який передбачає включення суми обігових витрат, торгової націнки, а також усіх компонентів відпускної ціни. Законодавство України розмежовує виручку на види торгівлі. Трактування цього поняття передбачає суму грошових коштів, яка характеризує об'єм роздрібного товарообігу чи об'єм послуг громадянського харчування та оптової торгівлі.

Одержання виручки є підтвердженням того, що товар із сфери обігу потрапив у сферу споживання, і таким чином закінчив кругообіг грошових ресурсів. Виручка є джерелом формування фондів грошових ресурсів, як для підприємств торгівлі, так і для підприємств, які займаються безпосереднім випуском товарів.

Валовий доход підприємств торгівлі - уся маса отриманого доходу від реалізації й іншої діяльності. Основна маса валового доходу - різниця між роздрібною ціною обігу (за ціною реалізації) і ціною придбання товару.

Є два основних методи визначення валового доходу: аналітичний та метод прямого рахунку. Сутність першого полягає у аналізі сформованого доходу і факторів, зміни його кон'юнктури, що визначена в звітному періоді, зміна структури товарообігу в попередньому періоді. Згідно метода прямого рахунку розрахунок ведеться по окремих товарних групах, а також з урахуванням надбавок до ціни, знижок по товарних групах [26].

Аналітично прибуток визначають за формулою:

Прибуток = валовий доход - позареалізаційний результат - витрати обігу (1)

Особливостей у використанні прибутку немає.

Характерним є сезонний характер реалізації багатьох товарів. Якщо вони не реалізовані вчасно, то по них дається знижка.

Підприємства торгівлі роблять відрахування у фонд регулювання цін (покриття утрат від транспортування). Формується самостійно кожним підприємством з чистого прибутку.

Загальна оцінка ефективності підприємств торгівлі провадиться за формулою:

Рентабельність = прибуток / витрати обігу (2)

Оборотні кошти торгівлі - це сукупність грошових коштів, інвестованих у сферу обігу в якості джерела фінансування торгівельними підприємствами витрат на забезпечення типових товарних запасів та здійснення витрат обігу. Ці витрати, вкладені в оборотних коштів групують на підставі застосування норм і нормативів.

Структура оборотних коштів торгівлі характеризується великою питальною вагою товарних запасів, які складають до 90%. До 5% займають грошові кошти та біля 5% - кошти в розрахунках [ 28 ]. Специфіка торгівельної діяльності передбачає у складі джерел утворення оборотних коштів короткострокові позикові кошти. Саме вони є підставою формування товарних запасів.

Оборотні кошти торгівлі складаються з нормованих та ненормованих. Склад нормованих передбачає:

- запаси товарів поточного зберігання у роздрібній мережі на складах та в дорозі;

- грошові кошти в касі і в дорозі;

- запаси тари;

- МШП;

- запаси палива та матеріалів для господарських потреб підприємств громадського харчування;

- витрати майбутніх періодів.

До ненормованих відносять:

- кошти на рахунках у банках;

рахунки дебіторів (кошти в розрахунках).

Методи нормування оборотних коштів мають загальний вид, як у промисловості, але відрізняються по двом статтям: товарним запасам та грошовим коштам у касі та в дорозі. Товарні запаси нормуються починаючи з моменту визначення норми запасів у днях, ця норма передбачає наступні складові:

час надходження купленого товару в дорозі;

час оприбуткування товару;

час на перевірку його якості та підготовку до продажу;

час надходження товару у вигляді торгового (страхового) запасу.

Склавши всі ці відомості про перебування в запасах ми одержуємо норму за формулою:

Норматив по товарних запасах = одноденний оборот норма (3)

Грошові кошти в касі та в дорозі тісно пов'язані з інформацією, яка надходить у вигляді інструктивного матеріалу від Національного банку України, де встановлюється для підприємств торгівлі ліміт грошових коштів, який повинен передбачати готівкову форму [20]. На підставі цього ліміту встановлюються норми грошових коштів, які будуть у використанні даним торгівельним підприємством. Величина норми залежить від частоти інкасації, у великих підприємствах вона відбувається кілька разів у день, у дрібних - один чи два рази на день. Норма запасу коливається від 0,1 до 0,5 дня в залежності від розміру підприємства. Якщо інкасація здійснюється сьогодні, то на рахунок кошти надійдуть завтра:

Норматив = норма одноденний оборот (4)

З точки зору джерел утворення обігових коштів у торгівлі простежується велика частка короткострокових кредитних позичок, які в розмірі кредиту використовують на поповнення коштів, а сума відсотка згідно кредитної угоди розподіляється під час ціноутворення на кожну одиницю товару, що підлягає продажу.

Система відтворення основних засобів в галузі передбачає формування амортизаційного фонду, який використовується у вигляді капітальних інвестицій, а також використання частки чистого прибутку, яке підприємство використовує на виробничий розвиток. Щойно створені підприємства торгівлі можуть застосувати у структурній основі фондів цінності, залучені за рахунок лізингових операцій або безпосередніх учасників діяльності підприємства, які вклали кошти в його статистичний фонд. Загальні риси процесу відтворення мають характер як у промисловості, але відрізняються наявністю довгострокових кредитів, які залучає підприємство.

Значна частка основних фондів є пасивною, тому з точки зору їх ефективності в торгівлі розраховують три основні показники ефективності використання фондів:

- співвідношення площі виробничого та допоміжного призначення у загального торгівельного залу;

показник щільності використання площі торгівельних залів(співвідношення виробничої площа торгівельного залу до кількості одиниць торгівельного обладнання);

- показник напруги використання торгівельних залів (відношення річного об'єму товарообігу до виробничої площі).

Ці показники розраховують на один квартал року, який наступив за звітнім. Якщо торгівельне підприємство проводить політику розрахунку прогнозу, то сума товарообігу береться за IV квартал звітного року [23].

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно відбувається кругообіг коштів. Вкладення коштів на виробництво з метою виготовлення товарів і одержання виторгу від їхнього продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, необхідних для відшкодування витрат виробництва і звертання, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами, що хазяюють, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Управління надходженням і витрачанням грошових коштів, їх планування та контроль (дод. Л) - важливий та необхідний момент в роботі кожного підприємства [28].

Вхідні грошові потоки підприємств по їхніх джерелах можна розмежувати на внутрішні і зовнішні.

Якщо кошти надходять з яких-небудь джерел на самому підприємстві, вони відносяться до внутрішнього. Надходження коштів за рахунок ресурсів, що мобілізуються на фінансовому ринку свідчить про використання зовнішніх джерел.

Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності й організаційно-правової основи. У світовій практиці від 60 до 70% фінансових ресурсів, надходить на підприємства за рахунок їхніх внутрішніх джерел [30]. Внутрішні грошові надходження, відповідно до діючого практики обліку і звітності в Україні включають:

- виторг від реалізації продукції, робіт і послуг;

- виторг від іншої реалізації;

- доходи від позареалізаційних операцій.

Виторг від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому вона складає основну частку у внутрішніх грошових надходженнях.

На підприємствах можуть реалізуватися: продукція підсобного сільського господарства, непотрібні і зайві залишки сировини, напівфабрикати й інші матеріали, що вибули основні фонди, нематеріальні активи й інше майно. Вони можуть реалізуватися по вільним відпускним цінам. Такого роду грошові надходження підприємств відносяться до виторгу від іншої реалізації.

Розрахунки у галузі торгівлі характеризуються значною питомою вагою в них готівкових розрахунків.

Організація таких операцій передбачає певні обмеження.

Готівкові кошти можуть витрачатися підприємством тільки строго по цільовому призначенню, на виплату:

- заробітної плати;

- премій;

- пенсій;

- компенсації командировочних витрат;

- компенсації дрібних господарських витрат.

Залишок повинен здаватися до установи банку за винятком ліміту, встановленого банком [15].

Організація обороту готівки підприємств і організацій заснована на єдиних правилах. Вони визначені в нормативному документі Національного банку "Порядок ведення касових операцій у народному господарстві України" [ 20 ].

З метою обмеження готівково-грошового обороту НБУ використовує лімітування залишку грошей у касах підприємств і організацій.

При одержанні в банку готівки підприємства й організації мають право мати в касі готівку понад ліміт, але тільки на період, установлений чинним законодавством протягом трьох робочих днів. Після закінчення встановленого терміну готівка повинна бути повернута на рахунок у банку.

Оплату товару, робіт, послуг готівкою можна розглядати як надійний спосіб фінансових відносин для продавців і покупців. Покупець упевнений, що передача грошей забезпечується одержанням товару, виконанням робіт і послуг, а продавець упевнений у своєчасному (одномоментному) одержанні грошей.

Тобто таким чином досягається майже ідеальна розрахунково-платіжна дисципліна.

Платежі готівкою крім переваг (гарантія, швидкість платежів, виключення дебіторської заборгованості) мають і недоліки, а саме:

- висока вартість обслуговування платежів (необхідність касових операцій, збереження і перевезення наявних грошових запасів);

- необхідність особистої присутності продавця і покупця (чи їхніх уповноважених представників);

- обов'язковий збіг моменту відпустки товару і його оплати;

- неможливість використання розрахунків готівкою при оплаті оптових партій товарів і ін.

Незважаючи на недоліки, розрахунки готівковими коштами в даний час у господарському обороті України займають невиправдано велике місце. Це зв'язано з рядом причин, але головними серед них є уникання від податків, тому що оборот готівки може бути зроблений поза бухгалтерськими проводками.

Основний зміст розрахункової дисципліни визначається дотриманням у процесі розрахунків зобов'язань сторін. Ці зобов'язання укладаються в повній і своєчасній оплаті цінностей покупцем, якщо постачальник виконав умови договору.

Платіжна дисципліна передбачає проведення платежів по фінансовим зобов'язанням у встановлений термін і в повному обсязі.

Розрахунково-платіжна дисципліна - беззаперечне виконання сукупності елементів, що забезпечують здійснення платежу, а саме:

- згода на оплату;

- застосування й оформлення установлених форм платіжних документів;

- порядок оплати платіжних документів;

- підстава здійснення платежу (на основі розрахункових документів чи договору -- при планових платежах);

- контроль банку.

Установи банку здійснюють контроль за дотриманням правил розрахунків, а також за станом розрахунків у підприємств.

Контроль здійснюють і самі підприємства за своєчасним проведенням розрахунків. Підприємства, що порушують установлені терміни платежів, сплачують пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому сам платник повинний нараховувати пеню з несплаченої суми і представляти банку доручення на її перерахування. Якщо з вини банку затримані зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта, банк сплачує одержувачу коштів пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення. За необґрунтоване безакцептне списання коштів у безперечному порядку винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від списаної суми [31].

Банк не несе відповідальності за вірогідність змісту розрахункового документа, і всі протиріччя, що можуть виникнути з цих питань між підприємствами, повинні зважуватися в позовному порядку.

Трансформація ринкових відносин вимагає створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий і страховий ринок. У цих умовах багато підприємств поряд з основною займаються фінансово-інвестиційною діяльністю: покупкою і продажем цінних паперів, вкладеннями тимчасово вільних грошей на депозитні рахунки, лізингом ; наданням майна в оренду; валютними й іншими операціями з метою одержання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності складають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і в міру розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку, ці доходи будуть рости. Доходи від фінансових інвестицій роблять прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

Штрафи, пені, неустойки виникають внаслідок порушення фінансових і господарських зобов'язань підприємств через недотримання законодавства й умов договорів, що мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємств. Крім того, впродовж року можуть виявлятися прибуток і доходи минулих років, погашатися раніше списана як безнадійна дебіторська заборгованість. Усі ці надходження відносяться до доходів від позареалізаційних операцій, що у фінансових планах підприємств не передбачаються, хоча, вони включаються до складу їхнього балансового прибутку.

Таким чином, грошові надходження підприємств відіграють важливу роль у кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди коштів, тим самим вони створюють економічні умови для нового кругообігу коштів. Тому дуже важливим є дотримання розрахунково-платіжної дисципліни на якомога вищому рівні. Особливо важливим зараз це є для торгівельної галузі, адже саме тут зосереджено основна частина обігових коштів країни.

1.2 Аналіз фінансового стану та динаміки змін розрахунково-платіжної дисципліни ТОВ “Трейдінг”

Товариство з обмеженою діяльністю “Трейдінг” займається оптовою та роздрібною торгівлею з 1993 року на базі двох магазинів: “Trade-all” та “Trade-small”, розташованих в різних районах міста. Бухгалтерський облік ведеться підсумково по фірмі згідно норм та нормативів, правил та вимог поточного законодавства [ 1, 2, 4, 12, 13, 16, 21].

Поряд із торгівлею в незначних обсягах виконуються роботи по перевезенню вантажів та послуги по посередницькій діяльності з придбання на умовах фінансового лізингу об'єктів основних фондів для великих підприємств промисловості у місті Кривому Розі та по Дніпропетровській області.

Щоб визначити повноту та правильність бухгалтерської інформації у річній звітності (дод. М1-Н5), слід провести її аналіз на предмет достовірності відображення інформації. Для цього скористаємось щорічними рекомендаціями щодо перевірки порівняності показників типових форм річного бухгалтерського звіту підприємства за 1999 - 2001 роки [21].

Проведена перевірка відхилень не виявила (дод. П1, П2), тому можна надати умовно позитивний висновок щодо правильності відображення інформації у звітності ТОВ “Трейдинг”, і можна перейти безпосередньо до аналізу фінансової діяльності.

Згідно мети роботи для аналізу проаналізуємо фінансовий стан підприємства за основними показниками [34], а потім прорахуємо як на це вплинула розрахунково-платіжна дисципліна, що діє на даний момент.

Для аналізу слід взяти за базу розгляду звіт по формі №1 фінансової річної звітності “Баланс підприємства” (дод. М1, Н1), результати оформимо у вигляді таблиці (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ "Трейдінг" у 1999 - 2001 роках, (тис. грн.)

Як бачимо, розмір власного капіталу за два роки зменшився на 205,9 тис. грн. в основному через збільшення суми збитку, який з 59,5 тис. грн. сягнув розміру 215,8 тис. грн. при чому виручка від реалізації збільшилася на 647,1 тис. грн. (в 2000р. - на 489,4 тис. грн., а в 2001р. - на 157,7 тис. грн.). Отже слід більше уваги приділити іншим доходам та витратам. Позитивним моментом є те, що в 2001 році значно зменшилися обсяги дебіторської (з 493,4 тис. грн. у 2000р. до 121,0 тис. грн. - у 2001 р.) та кредиторської заборгованості (з 325,3 тис. грн. у 2000р. до 78,2 тис. грн. - у 2001 р.), для фінансового стану добрим є і те, що сума дебіторської заборгованості більша за суму кредиторської, це означає можливість покрити власні борги стягнутими з дебіторів.

Прослідкуємо більш глибоко формування фінансового результату щоб з'ясувати причину збитковості, для цього проаналізуємо дані звіту про фінансові результати - це форма №2 річного бухгалтерського звіту підприємства (дод. М2, Н2), показники прорахуємо та надамо у вигляді таблиці (табл. 1.2):

Таблиця 1.2

Аналіз формування фінансових результатів ТОВ "Трейдінг" у 1999 - 2001 роках

Аналіз підтвердив наші висновки про зростання витрат на підприємстві, так при зростанні виручки від реалізації на 58,3% в 2001р. у порівнянні з 1999р. затрати на виробництво збільшилися на 51,8%, тобто майже пропорційно, а при рості валового прибутку на 102,5% (з 134,3 тис. грн. до 271,9 тис. грн.) за той же період, зростання статті інших витрат склало 128,7% (з184,9 тис. грн. до 422,9 тис. грн.). Саме це і призвело до збитковості. Надалі ТОВ “Трейдінг” слід більш уважно вивчити склад інших витрат, причини їх зростання та прийняти ряд управлінських рішень щодо подолання такої ситуації.

Наступним кроком необхідно оцінити загальне фінансове становище базового підприємства за допомогою декількох коефіцієнтів, результати розрахунків (дод. Р) представимо у вигляді таблиці (табл. 1.3):

Таблиця 1.3

Аналіз узагальнених коефіцієнтів фінансового становища ТОВ “Трейдінг” в 1999 - 2001 роках

Як бачимо, всі коефіцієнти знаходяться у межах норми і, навіть, покращилися, тому можна зробити висновок, що фінансове становище ТОВ “Трейдінг” є задовільним з тенденцією ще більшого покращення. Зростання коефіцієнту фінансового лівериджу з 0 до 0,002 в даному випадку не означає погіршення, а лише характеризує спроби підприємства працювати по кредитним відносинам з банком.

Ми ж наступним етапом проаналізуємо стан і динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості, інформацію для чого візьмемо зі звітності (дод.М1, М5, Н1, Н5). фінанси торгівля планування розрахунковий

Аналіз проведемо за елементами та в динаміці, але спочатку проаналізуємо структуру та зміни в дебіторській заборгованості, який представимо у вигляді таблиці (табл. 1.4):

Таблиця 1.4

Структура дебіторської заборгованості та структурні зміни в ній по ТОВ “Трейдінг” у 1999 - 2001 роках

Аналіз показав, що дебіторська заборгованість ТОВ “Трейдінг” складається з трьох основних статей:

дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги), вона включає в свій склад борги покупців за отриманий товар, виникають такі борги в основному по підприємствам, з якими укладено договір про відстрочку платежу та по таким, що не сплачують своєчасно, доля цієї статті впродовж 2001р. знизилась з 0,58 до 0,01 (з 285,2 тис. грн. до 1,4 тис. грн.);

розрахунки з бюджетом, - це борги бюджету по окремим податкам та обов'язковим платежам, які виникають через вимушені переплати або через коригування у нормативних актах, або ж через авансові внески по податкам, по яким в подальшому виникає від'ємне значення об'єкту оподаткування, дана стаття притаманна майже всім суб'єктам господарювання в Україні, - на базовому підприємстві така заборгованість зросла в 2001 році через сплату авансового внеску по податку на прибуток, а у кінці року визначився збиток, доля статті зросла з 0,2 до 0,7 (з 3,8 тис. грн. до 9,0 тис. грн.);

заборгованість з внутрішніх розрахунків, - це борги робітників підприємства, яким за колективним договором надавалися кредити або позички у грошовому вигляді, або продавався власний товар у кредит, такі борги погашаються згідно кожного окремого договору в продовж періоду від 6 місяців до 2 років із заробітної плати цих робітників або шляхом внесення платежу у касу підприємства, - у грошовому виразі ця стаття змінилася на незначну величину - з 108 тис. грн. до 110,6 тис. грн., а доля цієї статті зросла з 0,4 до 0,9 через те, що загальна сума дебіторської заборгованості значно зменшилася (в 1999р. - 251,8 тис. грн., в 200р. - 493,4 тис. грн., а в 2001р. - 121,0 тис. грн.).

Далі проаналізуємо стан та динаміку дебіторської заборгованості(табл. 1.5):

Таблиця 1.5

Стан та динаміка дебіторської заборгованості ТОВ “Трейдінг” у 1999 - 2001 роках

З таблиці видно, що дебіторська заборгованість в 2000р. у порівнянні з 1999р. зросла майже в 2 рази, а в 2001р. зменшилася в 4 рази у порівнянні з 2000р., з 2000р. підприємство почало політику стягнення боргів з підприємств-неплатників, завдяки чому ці борги майже повністю погашені, залишилися лише поточні (тобто термін сплати яких не настав, або строк ще допустимий), по підприємствам, по яким борги стягнути неможливо через банкрутство або кризове становище ТОВ “Трейдінг” згідно законодавства [13] створило резерв сумнівних боргів, які списуються, коли минає строк позовної давності (у 2000р. таких боргів було виявлено 0,3 тис. грн., в продовж 2001р. було списано 0,1 тис. грн. цих боргів). Для подолання накопичення великих боргів підприємств-покупців ТОВ “Трейдінг” запровадило схему знижок та пільг на умові передплати, що обов'язково вписується в договори. Отже, стан дебіторської заборгованості базового підприємства за останній рік дуже покращився, завдяки чому воно спромоглося вивільнити кошти та спрямувати їх на погашення власних боргів. Тому далі проаналізуємо структуру та динаміку Кредиторської заборгованості (табл.1.6):

Таблиця 1.6

Структура та динаміка кредиторської заборгованості ТОВ “Трейдінг” у 1999 - 2001 роках

Аналіз показав, що найбільшу питому вагу в структурі кредиторської заборгованості має заборгованість за товари, роботи та послуги отримані - від 55% у 1999р. до 63% - у 2001р., однак сума їх зменшилася в 2001р. у порівнянні з 2000р. на 40,2 тис. грн. (з 89,5 тис. грн. до 49,3 тис. грн.). У 2000 році підприємство отримало велику суму авансів за товари, які не були вчасно відвантажені, але встигли розрахуватись впродовж 2001р. Суттєвих змін у структурі заборгованості за аналізуємий проміжок часу не відбулось. Отже, стан кредиторської заборгованості також досить задовільний, її сума за останній рік суттєво знизилась - з 325,2 тис. грн. до 78,2 тис. грн. Як поліпшення розглянутих показників відбилося на фінансовій діяльності підприємства можна побачити, розрахувавши коефіцієнти ділової активності (дод. С) та порівнявши їх за різні роки (табл.1.7):

Таблиця 1.7

Аналіз ділової активності ТОВ “Трейдінг” у 1999 - 2001 роках

 Показники таблиці свідчать про прискорення оборотності всіх коштів, так оборотність дебіторської заборгованості зросла майже в 3 рази - з 4,4 в 1999р. до 14,5 в 2001р., кредиторської - в 2,5 рази: з 9,1 до 22,5 відповідно. З 0,3 до 0,5 зріс за два роки коефіцієнт загальної оборотності капіталу, з 4,3 до 4,6 - оборотності товарів, з 0,3 до 0,5 - оборотності власного капіталу. Покращився і показник фондовіддачі - на 0,2. Зменшилися терміни погашення дебіторської (з 114,1 дня в 2000р. до 25,2 днів в 2001р.) та кредиторської (з 74,5 днів у 2000р. до 16,2 днів у 2001р.).

Таким чином, з кредиторами налагоджено роботу, збільшена їх довіра і вони згодні працювати з ТОВ “Трейдинг” у кредит із знижками, з пільгами по оплаті. Залишається пошук нових моделей співпраці з покупцями на диференційованих умовах ціноутворення та платіжної дисципліни. За останній рік у підприємства майже не залишилося оптових покупців через припинення продажу товарів зі знижками та з післяоплатою. Тому слід розробити нові схеми роботи саме по різноманітності форм платежів за товари, тим самим збільшиться товарообіг, а відповідно - і прибутки.

Можливі моделі такої роботи слід розглянути детальніше та прорахувати можливу користь від цього.

1.3 Шляхи покращення фінансової діяльності ТОВ “Трейдінг” з дотриманням високого рівня розрахунково-платіжної дисципліни

Як показали дослідження, розрахунково-платіжна дисципліна в Україні є досить низькою, тому найбільш ефективними та практично застосовуваними з пропонуємих методів її поліпшення - це зближення реального та фінансового секторів економіки і, як наслідок, впровадження сучасних форм ведення розрахунків між підприємствами шляхом використання моделей передплати [38], відстрочки платежу [37] та зарахування взаємних вимог [40] - при укладанні нових договорів; та при наявній проблемі неплатежів - використання таких схем, як вексельний оборот та факторингові операції. Для цих цілей можуть бути використані наступні вексельні операції:

- оборот простих і перекладних векселів, що дозволить вирішити деякою мірою проблему неплатежів і працювати, незважаючи на притаманну нинішньому фінансовому положенню України платіжну кризу;

- облік векселів, при якому векселедержатель може одержати вексельну суму, не чекаючи настання терміну платежу по ньому;

- інкасації банком боргових вимог клієнта в рахунок акцепту по векселях, унаслідок чого клієнт дістає кошти на спеціальний позичковий рахунок, минаючи при цьому поточний рахунок підприємства - клієнта;

- вексельне кредитування, що дозволяє підприємству одержати кредит на більш тривалий термін і по низькій процентній ставці, а також здійснювати комерційну діяльність незалежно від стану рахунків підприємства.

Перспективним напрямком у рішенні проблеми дефіциту грошей, на наш погляд, є продаж дебіторської заборгованості (факторинг). Дана операція дозволяє підприємству одержати додатковий оборотний капітал в рахунок переуступки факторинговій компанії своїх неоплачених боргових вимог.

В кожному разі для забезпечення найвищого рівня розрахунково-платіжної дисципліни та для його покращення необхідно постійно піклуватися про якісне управління дебіторською заборгованістю [27], яке включає чотири основні напрямки, які представлені на рисунку 1.1:



Рис. 1.1 Напрямки управління дебіторською заборгованістю

Враховуючи, що ТОВ “Трейдінг” для себе майже вирішило проблему неплатежів, при розгляді можливих нововведень слід ставити обов'язковою умовою дотримання досягнутого високого рівня розрахунково-платіжної дисципліни та можливе його поліпшення.

Оскільки оборотність кредиторської заборгованості ТОВ “Трейдінг” на пряму залежить від оборотності та погашення дебіторської заборгованості, тому ми будемо розглядати саме варіанти збільшення оборотності дебіторської заборгованості та товарів.

Для нашого базового підприємства ми можемо запропонувати укладення нових договорів з продажу товарів безготівковими розрахунками, бо за готівку кінцевий споживач завжди розраховується в момент придбання, це не змінює стан розрахунково-платіжної дисципліни.

На початок 2002 року ТОВ “Трейдінг” має замовлення на оптовий продаж лише від двох великих підприємств на умовах безготівкового розрахунку: одне пропонує укласти договір на 50`000 гривень на рік по купівлі-продажу товарів побутової техніки, інше - на той самий товар - на 30`000 гривень. Співпраця планується на період двох років. Товари цієї категорії у роздріб продаються із націнкою 15%-20%, в середньому 17%. Від цієї суми і будемо виходити.

Отже, ТОВ “Трейдінг” може спрацювати з ними по трьом проектам.

Проект №1 полягає в системі попередньої оплати покупцем за партію товару, яка буде відвантажена, наприклад, в продовж трьох робочих днів, але за передплату та оптові закупки покупці завжди вимагають надання знижок, тому при звичайній роздрібній націнці на визначені товари в 17%, ТОВ “Трейдінг” може запропонувати покупцям продаж з націнкою 10%. Для продажу товар буде придбаватися в той самий день, або за два - три дні до продажу, тому в залишках товару він не буде затримуватися і дебіторська заборгованість по ним не буде виникати. Отже, на кінець 2002 року уся заявка по двом договорам буде виконана, кошти сплачені, заборгованість перед продавцем погашена. При 10% націнки ТОВ “Трейдінг” буде мати собівартість (облікову) по договірному товару на рівні 80 тис. грн. мінус 10% націнки та мінус 20% податку на додану вартість, тобто 60,6 тис. грн.

По проекту №2 - продажу з відстрочкою платежу - націнка залишиться на рівні роздрібної - 17% (собівартість по аналогії складе 57,0 тис. грн.), товар буде закуповуватися на протязі року однаковими порціями, тобто по 6,7 тис. грн. щомісяця. Припустимо, що відстрочку платежу буде надано на 2 місяці, тому на кінець року дебіторська заборгованість збільшиться на (6,7 тис. грн. * * 2) = 13,3 тис. грн., а залишки товару збільшаться на одномісячну поставку - на 6,7 тис. грн. для продажу наступної партії товару. (По пролонгованому договору на наступний рік).

Для проекту №3 виконання замовлення на 100% нереальне, по-перше, через те, що потреба ТОВ “Трейдінг” в продукції цих підприємств-покупців не буде перевищувати 10% всіх матеріальних витрат підприємства, оскільки за 2001 рік вони склали 257,3 тис. грн. (дод. Н2), то і спрацювати можна буде на суму приблизно в 25 тис. грн. на рік, а по-друге, не можна здійснювати такі операції у великих обсягах. Отже товарообіг зросте на 25 тис. грн., націнку за цим договором можна буде встановити на найвищому рівні - 20%, тоді собівартість складе 17,4 тис. грн. дебіторська заборгованість на кінець року не зміниться, оскільки взаємні поставки будуть відбуватися та зараховуватися в одному місяці. Товарні залишки змінюватися також не будуть, оскільки продукція буде закуповуватися партіями на одне відвантаження згідно щоразових специфікацій на кожне.

Для розрахунків приймемо, що інші показники та обсяги залишаться на рівні 2001 року (таке припущення нехай буде дійсне для всіх трьох проектів, запропонованих у роботі.

Розрахуємо як зміняться показники оборотності дебіторської заборгованості та товару від цих операцій, чи буде це мати позитивні результати (табл. 1.8):

Таблиця 1.8

Аналіз впливу запропонованих проектів на розрахунково-платіжну дисципліну ТОВ “Трейдінг”

Аналіз показав, що найкраще на оборотності, а значить і на розрахунково-платіжній дисципліні відобразиться проект №1, на другому місці - проект №3, оборотність товару також найбільше підніме виконання проекту №1, але і обидва інші проекти повисять цей показник. Для більш вірної картини необхідно підрахувати чи ці проекти будуть прибутковими, оскільки їх впровадження не призведе до виникнення додаткових витрат, ми розрахуємо вплив на валовий прибуток підприємства, тому що ТОВ “Трейдінг” слід подолати свої невиправдані великі інші операційні витрати та витрати на збут щоб можна було спиратися на показник чистого прибутку (табл. 1.9):

Таблиця 1.9

Аналіз впливу запропонованих проектів на фінансові результати ТОВ “Трейдінг”, тис. грн.

Найбільше підвищення валового прибутку, як видно з таблиці, відбудеться при виконанні проекту №2, на другому місті - проект №1 і на третьому - №3. Другий проект домінує в цьому випадку через те, що при великому обсязі поставок націнка також залишиться на рівні роздрібу.

Отже, торгівля, маючи значну вагу у народному господарстві України є однією з найприорітетніших галузей реформування та виводу з кризового стану, в тому числі це стосується кризи неплатежів. Щодо базового підприємства, то воно самостійно вже майже подолало цю кризу. І тепер йому необхідно створити нові підприємницькі відносини з партнерами але на умовах жорсткої розрахунково-платіжної дисципліни.

Прораховані нами результати впливу реалізації запропонованих проектів не є достатніми для прийняття управлінського рішення, оскільки вони не враховують ще багато факторів, що можуть вплинути на ефективність впровадження моделей, тому слід провести ще й аналіз в умовах невизначеності.

2. Планування та прогнозування фінансових результатів на торгівельних підприємствах

2.1 Теоретичні основи проведення фінансового планування та прогнозування на підприємствах торгівлі

Фінансове планування та прогнозування - важливий елемент корпоративного планового процесу, включає планування всіх джерел доходів та напрямків витрат коштів підприємства для забезпечення його розвитку.

Дані фінансового планування і прогнозування використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття фінансово-управлінських рішень.

З цією метою підприємство повинно робити свою фінансову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. тому закономірно виникла потреба в законодавчому регламентуванні процесу укладання фінансових планів різними господарськими суб'єктами України.

Процес фінансового планування дозволяє уявити весь комплекс майбутніх операцій підприємницької діяльності і запобігти тому, що може статися. Особливо важливе фінансове планування в комерційній діяльності, де потрібні, як передбачення на довгострокову перспективу, так і ґрунтовні попередні дослідження, що передують плануванню.

Фінансове планування забезпечує попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює передумови зміцнення фінансового стану підприємства. Цей процес неможливий без планування господарської діяльності і його значення полягає в тім, що він містить ті орієнтири, на які буде спрямована діяльність підприємства, він дає можливість визначити життєздатність різноманітних проектів, а також він слугує важливим інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Звичайно фінансове планування провадиться в такі етапи:

- визначаються витрати на реалізацію продукції (робіт, послуг);

- обчислюються грошові нагромадження;

- ведеться розрахунок джерел фінансування, що мають вузьку спрямованість (наприклад, амортизація);

- передбачається визначення розмірів прибутку, що розподіляється в плані року;

- розраховуються відрахування в бюджети, різні позабюджетні фонди.

При цьому перед фінансовим плануванням ставляться такі основні задачі:

- забезпечення фінансовими ресурсами і коштами основної господарської діяльності підприємства;

- визначення прибутку і можливих факторів його збільшення;

- визначення фінансових взаємин з бюджетами і банками;

- забезпечення збалансованості між доходами і витратами підприємства;

- контроль за фінансовим станом і платоспроможністю підприємства.

Основою будь-якого фінансового плану є баланс доходів і витрат підприємства. Робота з його розробки містить у собі кілька етапів:

- оцінка виконання балансу доходів і витрат у попередньому періоді;

- розгляд проектованих виробничих показників на основі здійснення маркетингового дослідження, робиться висновок про можливий обсяг виробництва в планованому періоді;

- безпосередня розробка фінансового плану на майбутній період.

План складається на рік з поквартальною розбивкою або на квартал з помісячною розбивкою.

Прийнято розрізняти три види фінансових планів:

баланс доходів і витрат плановий;

попередній (на очікуваний період);

виконавчий (заключний).

Існує ще так званий перевірочний баланс доходів і витрат, що являє собою шахову відомість (шаховий баланс).

Прибуток на майбутній період обчислюється виходячи з базової рентабельності, що склалася в базовому періоді. Спочатку обчислюють базовий прибуток: для цього треба скоригувати очікуваний прибуток поточного періоду і зробити порівнянним поточний і плановий період у часті впливу факторів.

Складання фінансових планів на підприємствах житлового господарства має певні особливості. Розробляється так званий фінансово-господарчий план. Основою усієї діяльності є кошторис витрат по експлуатації та за поточною діяльністю. План складається з двох розділів: надходження коштів і спрямування витрачання коштів.