Фінансова діяльність ТОВ "Трейдінг"

Ці плани входять у склад балансів міст, регіонів, бюджетів (для того, щоб за рахунок бюджетів покривати розрив між надходженнями і витратами).

Своєрідність сучасного рівня наукових знань про фінансове планування полягає у відсутності єдиної загальноприйнятої концепції фінансових показників та механізму їх використання у зазначеному процесі.

Практика свідчить, що реалізація комерційного проекту тісно пов'язана з науково обґрунтованими прогнозами, які безпосередньо складають виконавці проекту.

В системі планування розрізняють напрямки економічного, фінансового та статистичного характеру, але кожний напрямок розробляють на підставі головних принципів системи планування.

Планування залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об'єктивної оцінки власних позицій та означає групування усіх напрямків роботи підприємства, то економісти схиляються до думки, що даний процес слід розмежовувати в залежності від показників з якими працює економіст, тобто якщо до уваги беруть кількісні і якісні показники, то таке планування має вид економічного, а залучення тільки вартісних показників вказує на наявність фінансового планування.

В результаті планування з'являється план-система заходів результатом виконання якої є документ з цифровою інформацією.

Значення планування витікає з термінології його та етапів, які передбачають послідовність виконання дії.

Планування передбачає систему кваліфікованих дій виконавців, використання показників різного напрямку та участь в діяльності підприємства.

Метод системного аналізу застосовується для вивчення розвитку економічних систем в народному господарстві в минулому, теперішньому і майбутньому з урахуванням різних його варіантів.

Зміст балансового методу полягає у застосуванні системних розрахунків, які пов'язують потреби суспільства з ресурсами за допомогою системи економічних балансів. Через показники балансів визначають кількість та співвідношення між виробництвом і споживанням різного виду ресурсів.

Використання нормативного методу передбачає норми і нормативи, які визначають потребу у виробництві та вказують на обсяги тих чи інших ресурсів.

Економіко-математичні методи побудовані на загадах реалізації принципу оптимізації, тобто виробу плану з найбільшим економічним ефектом.

Програмно-цільовий метод передбачає розроблення цільових, соціально-економічних, науково-технічних, організаційних, екологічних та інших програм і проектів, які надають можливість визначити комплекс засобів для вирішення проблеми.

Таким чином, в залежності від мети планування наділяється правом використання певного методу або їх групування для встановлення більш реального виду планового показника.

Для виконання функцій регулювання економічними процесами як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях потрібно спрогнозувати наслідки багатьох економічних та фінансових явищ, щоб правильно вирішити теперішнє завдання. Для цього потрібно прогнозування на всіх ієрархічних рівнях управління.

Під прогнозом розуміють наукове обґрунтування міркування про можливий стан об'єкту у майбутньому.

Укладача прогнозу називають прогнозистом, а сам процес розробки - прогнозуванням певних дій.

Прогнозування поєднує в собі два елементи:

- передбачення;

- пропонування.

Важливою складовою прогнозування є фінансово-економічний напрямок. Він ґрунтується на вивченні закономірностей розвитку різних економічних явищ і процесів, виявляє найбільш альтернативні шляхи розвитку і дає базу для вибору і обґрунтування фінансово-економічної політики.

Система прогнозування охоплює різні ланки господарства, передбачає декілька напрямків розробки показників та повинна впроваджуватись на підставі ідеї, яка передбачена виконавцем дії.

Головні функції прогнозування включають:

- науковий аналіз економічних, соціальних, фінансових, науково-технічних процесів і тенденцій;

- дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах;

- оцінка сформованого рівня розвитку конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому, а також передбачення нових ситуацій та їхня оцінка;

- виявлення можливих альтернатив розвитку у економіки у перспективі нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору певних рішень.

Кожний вид прогнозування передбачає використання конкретних методів, які дають можливість отримати результати відповідно поставленого завдання.

Методи прогнозування - це сукупність прийомів мислення, способів, які дають змогу на підставі аналізу цифрових даних зробити висновок про можливий розвиток економіки на майбутній період.

Ці методи класифікуються за різними ознаками, але в окрему групу виділяють групу методів, які залежать від способу прогнозування і наявності інформаційних джерел.

До їх числа належать:

- фактографічні методи (методи екстраполяції, методи моделювання, метод однофакторного і багатофакторного прогнозу);

- формалізований метод;

- експертні (інтуїтивні) методи;

- комбіновані методи.

Фактографічні методи групуються та передбачають достатній інформаційний матеріал про об'єкт прогнозу та його минулий розвиток.

Експертні методи застосовуються у тих випадках, коли інформаційний матеріал, який характеризує розвиток об'єкту у минулому недостатній. Ці методи побудовані на інформації, яка отримана за оцінками економічних експертів. Як правило, експерти групуються для надання індивідуальної або колективної оцінки.

На підприємствах України система прогнозів більш базується на фактографічних методах.

Так як в Україні не існує чітких законодавчих вказівок щодо проведення фінансового планування, то кожний керівник підприємства самостійно визначає його напрямки і види. Як правило, на кожний рік затверджують наказ "Про фінансово-облікову політику". В цьому документі чітко вказують, який вид буде мати фінансове планування[ 17 ].

З метою впровадження його на підприємстві розробляється система посадових інструкцій, які повинні передбачити системний підхід до виконання фінансових прогнозів.

Якщо підприємство прогнозує наявність усіх видів фінансового планування, то головний бухгалтер, головний економіст та начальник фінансового відділу зобов'язаний внести зміну у документ внутрішнього обігу по підприємству, який регламентує діяльність того чи іншого економічного блоку (Положення "Про фінансовий відділ, економічний, обліковий..."). У разі зміни системи дії підприємства на ринку попиту та пропозиції вносять певні корективи у дії осіб по фінансовому плануванню. Зміна умов виробничої діяльності потребує адаптації підприємства до іншої системи розрахунків. Це зобов'язує розробити нові методи формування інформаційного джерела для отримання фінансових прогнозів.

Під час фінансового планування простежується сукупність фінансово-економічних показників, які можуть мати різне економічне навантаження. Це викликає необхідність розмежовувати функціональні обов'язки службових осіб з метою отримання більш якісної характеристики їх роботи.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації, його зміст та форми мають бути суттєво змінені з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами. За адміністративної економічної політики фінансове планування будувалось на директивних планах виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок зверху та державні замовлення, які були для них обов'язковими, втратило своє значення.

На даний час питання державного замовлення задовольняє підприємства лише в тому разі, якщо йому необхідно знайти ринок своєї продукції.

Отже, фінансове планування передбачає процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямків їх цільового використання згідно з виробничим та маркетинговим напрямками розвитку.

Практика свідчить, що фінансове планування сприяє дотриманню режиму економії та виявленню на підприємства негативних факторів його діяльності. Економісти передбачили декілька переваг фінансового планування економіко-виробничого характеру:

- воно націлене на ефективне використання економічних потужностей, підвищення якості продукції та залучення нових комп'ютерних технологій при обробці даних;

- потребує розробки прогресивних норм витрат праці та матеріальних ресурсів;

- запобігає створенню позанормативних запасів різного виду матеріальних ресурсів та сприяє проведенню якісного розрахунку показників позапланових капітальних вкладень.

У процесі фінансового планування забезпечується попередній контроль за створенням і оптимальним використанням фінансових ресурсів.

Таким чином, процес фінансового планування є досить розробленим і має велике наукове підґрунтя, тому, розглянувши теоретичні основи планування та прогнозування, перейдемо до розгляду практичних аспектів цієї проблеми.

2.2 Практика фінансового планування та прогнозування на підприємствах торгівлі

Дослідження виявили, що в Україні на підприємствах торгівлі фінансове планування та прогнозування майже відсутнє. Так, на базовому підприємстві ніяких планів та прогнозів не розробляється, навіть касова заявка не складається через те, що готівку для власних потреб підприємство використовує з виторгу за день.

Реалізація фінансової стратегії підприємства повинна відбуватися через фінансове планування. Рівень фінансового планування, під яким розуміють планування надходжень і використання фінансових ресурсів значною мірою визначається підвищенням ролі фінансів в умовах нинішнього стану економіки України.

Основними завданнями фінансового планування на підприємствах торгівлі є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- встановлення раціональних фінансових відношень із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

- виявлення та мобілізація резервів, збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Об'єктом фінансового планування на торгівельних підприємствах постає фінансова діяльність підприємства, формування та використання грошових доходів і накопичень.

Головними принципами у фінансовому плануванні є [32]:

- загальність системи фінансових показників діяльності підприємства та взаємозв'язку виробничих та фінансових критеріїв;

- самостійність складення і затвердження фінансових планів відповідно до обраної підприємством фінансової стратегії;

- постійність здійснення планування, яке засноване на органічному плануванні поточного фінансового планування з перспективним;

- науково-технічна та економічна обґрунтованість, яка забезпечує збалансованість головних розділів діяльності фінансових планів і найбільш ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Таким чином, система фінансового планування має свій об'єкт і завдання та виконується відповідно встановлених принципів. При цьому, з точки зору практичної діяльності, визначення об'єкту, мети і завдання може передбачити специфічну галузеву особливість функціонування конкретного суб'єкту.

Слід зазначити, що фінансове планування тісно пов'язане з планування виробничо-господарської діяльності підприємства. Без фінансового планування неможливо передбачити обсяги фінансових потоків, які нададуть можливість забезпечити виробничого процесу у безпосередньому варіанті.

Технологія розробки фінансового плану передбачає декілька стадій:

- складання системи показників, на основі яких аналізується вплив основних факторів на передбачуваний прибуток та інші фінансові показники. Ця система може також використовуватися для контролю за фінансово-господарською діяльністю. Вона дає можливість оперативно виявити відхилення фактичних показників від запланованих. Це вказує на можливість успіху підприємства в певних економічних обставинах, які швидко змінюються внаслідок конкретної боротьби;

- визначення системи фінансового забезпечення, яке необхідне для виконання запланованої діяльності;

- складання прогнозів на запланований період. Саме в період цієї стадії визначають, так і зовнішні джерела фінансування;

- формування системи контролю за використанням фінансових ресурсів підприємства;

- розробка заходів щодо корегування фінансового плану.

Таким чином, якщо змінюються загальні умови розвитку, на які підприємство орієнтується, то доцільно передбачити корегування тих фінансових показників, які мають відношення до зміни фінансово-облікової політики.

Мета та особливості розробки фінансового плану визначає його зміст, послідовність і рівень деталізації та ступінь опрацювання.

У загальному вигляді фінансовий план містить такі основні підрозділи:

План доходів і видатків (план прибутків і збитків);

План грошових надходжень і виплат (план руху коштів);

Плановий баланс.

Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховані. Чітко викласти всі ці припущення в текстовій частині фінансового плану зобов'язаний кожен фінансист. Без цієї практичної дії, всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення, так як відсутнє економічне підґрунтя. Лише після ретельного аналізу цих припущень можна оцінити на скільки вони заслуговують на довіру з боку включення їх у підприємницькі перспективи. Так як розрахунки всіх зазначених документів ґрунтуються на таких передбаченнях, то вони є підставою загального фінансового плану.

Практика показує, що для існуючої форми фірми у фінансовому плані доцільно навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки.

Якісне рішення може бути прийняте, якщо ця динаміка передбачає більше як три роки. відповідне обґрунтування фінансового плану може бути використане не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а і для оцінки результатів діяльності підприємства після фактичного започаткування бізнесу.

Зарубіжний досвід показує, що фінансовий план для багатьох фірм торгівлі є основою для опрацювання роботи, детального бюджету фірми.

На наш погляд, фінансове планування має стати керівним документом фірми.

На підприємствах торгівлі передбачається у фінансовому плануванні використовувати балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а й для кожної статті витрат визначаються конкретні джерела покриття. При цьому фінансист використовує різні методичні прийоми (нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання).

ТОВ “Трейдінг” слід починати впроваджувати фінансове планування та потім оцінити ефективність його складання. Розпочати треба з плану доходів та витрат, він має зведений узагальнюючий характер, своєю метою має визначення суми чистого прибутку, який залишиться у розпорядженні підприємства наприкінці планового періоду, а також узагальнення та координація в часі обсягів доходів та витрат підприємства. Розробка такого плану здійснюється у формі таблиці (дод. ).

Надалі на підставі аналізу виконання плану можна визначити всі причини відхилень та їх вплив на фінансову діяльність фірми.

Дуже ефективним виявилося для багатьох підприємств планування таких показників, як:

обсяги товарообігу;

доходів від реалізації;

витрат обігу;

прибутку різного рівня;

податкових платежів;

використання прибутку.

Проект плану товарообігу є найважливішим та найважкішим з точки зору підрахунків, тому він визначається в межах критичних обсягів діяльності.

Отже, ми дослідили важливість фінансового планування на підприємствах торгівлі через можливість детального подальшого аналізу його виконання, який поряд із аналізуванням діяльності у часі дає можливість найбільш чітко і детально прослідкувати фактори росту чи спаду в діяльності таких фірм.

2.3 Оцінка пропонованих в роботі шляхів покращення фінансової діяльності в умовах невизначеності

Однією з головних проблем в управлінні фінансовою діяльністю підприємства є неможливість передбачити усі майбутні події, які можуть вплинути на фінанси і які не залежать від адміністрації підприємства. Відсутність достатньої інформації про можливі події означає виникнення стану невизначеності. Невизначеність, в свою чергу, викликає ризик, тобто можливість відхилення фактичних результатів діяльності від очікуваних. Чим більше невизначеність, тим більше ризик при прийнятті управлінських рішень.

Для зниження ступеню ризику доцільно враховувати ймовірність тих чи інших подій. Ймовірність - це число, яке характеризує ступінь можливого настання події. Відповідно, подія - це явище, можливість виникнення якого вивчається. Відповідно до теорії ймовірності, усі події, які спостерігаються, можна розподілити на три групи: достовірні, неможливі та випадкові [22].

Побудова фінансових планів в умовах невизначеності з застосуванням ймовірностей має назву ймовірностного фінансового прогнозування, найскладнішою задачею якого є визначення ймовірностей настання тієї чи іншої події.

Однією з найбільш ефективних та практично прийнятних систем оцінки в умовах ризику є метод розрахунку коефіцієнта варіації, який дозволяє оцінити проекти з різною результативністю та вихідними даними, порівняти їх [ 24 ]. Згідно цієї методики можна оцінити і наші запропоновані проекти покращення фінансової діяльності, підвищення фінансових результатів з поліпшенням розрахунково-платіжної дисципліни на базовому підприємстві - ТОВ “Трейдінг”. Ймовірність позитивного ефекту запропонованих проектів ми можемо встановити досить точно через те, що їх реалізація залежить лише від внутрішніх факторів підприємства, а не від зовнішнього впливу.

При розрахунках необхідно враховувати ризики виникнення заборгованості в залежності від того, яку форму розрахунків прийме підприємство в кожному окремому випадку (дод. Ф).

Розраховуючи у попередньому розділі роботи пропоновані проекти ми спиралися на проведений аналіз стану та динаміки розвитку й прийшли до висновку, що виведені пропозиції є дуже реальними. При досить позитивному стані підприємства на нинішній момент можна припустити, що відхилення від розрахованих можливих результатів у бік підвищення ефективності є більш вірогідним, ніж у бік зниження.

Зробивши такі загальні припущення для всіх проектів перейдемо до практичного розрахунку можливості здійснення того чи іншого проекту.

Оцінимо проект №1 - проект співпраці по попередній оплаті із застосуванням системи знижок. Згідно методики виділимо три можливі варіанти: песимістичний, зважений та оптимістичний. Встановимо для кожного з них ймовірність настання та можливий розмір результату, який нас цікавить (оберемо показник валового прибутку, який для запропонованих методик є найбільш показовим, вірогідність його отримання і буде характеризувати вірогідності збільшення товарообігу, оборотності дебіторської заборгованості та товарів і активів в цілому, кредиторської заборгованості тощо. При цьому врахуємо загальну тенденцію розвитку підприємства. Спираючись на визначені фактори для проекту №1 встановимо наступні параметри:

песимістичний варіант: валовий прибуток дорівнює рівню 2001 року, тобто цей варіант означає, що договір не буде реалізовано зовсім, ймовірність такої події 0,2;

зважений варіант: валовий прибуток дорівнює результату за проектом (див. табл. 1.9), це найімовірніший варіант, оскільки підприємству ніщо не заважає його реалізувати і ризик несплати зведений до нуля через передоплату, тому ймовірність 0,7;

оптимістичний варіант: припустимо, що покупці погодяться на невелике збільшення націнки, наприклад до 12%, тоді собівартість складе 59,5 тис. грн., а валовий прибуток сягне 279,1 тис. грн., вірогідність приймемо невелику, адже такі події можуть завадити подальшій співпраці, тому вона буде дорівнювати 0,1.

Виходячи зі всього припущеного та розрахованого оцінимо проект розрахувавши коефіцієнт варіації (табл. 2.1):

Таблиця 2.1

Оцінка вірогідності ефективного впровадження проекту №1

Варіант	Прибуток, тис. грн	Імовірність	Очікуване значення	Відхилення	Середньоквадратичне відхилення	Дисперсія
Песимістичний	271,9	0,2	54,38	-4,99	24,90	4,98
Зважений	278,0	0,7	194,60	1,11	1,23	0,86
Оптимістичний	279,1	0,1	27,91	2,21	4,88	0,49
Всього		1	276,98			6,33

= = 2,52

Розрахунок показав, що стандартне відхилення за проектом №1 складає 2,52 тис. грн., тобто валовий прибуток буде знаходитися в інтервалі [276,89 тис. грн. ± 2,52 тис. грн.]. Це досить реально.

Перейдемо до оцінки проекту №2, припустимо варіанти:

песимістичний варіант: валовий прибуток дорівнює рівню 2001 року, ймовірність такої події 0,2;

зважений варіант: валовий прибуток дорівнює результату за проектом (див. табл. 1.9), ймовірність 0,5, - трохи нижчий, ніж за проектом №1 через систему відстрочки, яка припускає можливість відвантаження у строк, а сплати - із затримкою;

оптимістичний варіант: припустимо, що покупці не будуть зволікати зі сплатою впродовж двох місяців, а скоротять цей термін до одного місяця, тоді ТОВ “Трейдінг” зможе в 2002 році реалізувати їм товару на розмір однієї місячної поставки більше, ніж заплановано, в такому випадку виручка зросте до 1844,6 тис. грн., ПДВ буде 307,4 тис. грн., чистий доход - 1537,1 тис. грн., собівартість - 1255,0 тис. грн., а валовий прибуток - 282,1 тис. грн., вірогідність приймемо невелику, адже це лише припущення, тому вона буде дорівнювати 0,2.

Враховуючи припущене оцінимо проект за прийнятою методикою (табл. 2.2):

Таблиця 2.2

Оцінка вірогідності ефективного впровадження проекту №2

Варіант	Прибуток, тис. грн	Імовірність	Очікуване значення	Відхилення	Середньоквадратичне відхилення	Дисперсія
Песимістичний	271,9	0,2	54,38	-7,91	62,57	12,51
Зважений	281,6	0,5	140,80	1,79	3,2	1,60
Оптимістичний	282,1	0,3	84,63	2,21	5,24	1,57
Всього		1	279,81			15,68

= = 3,96

Аналіз цього проекту виявив, що стандартне відхилення складає 3,96 тис. грн., тобто валовий прибуток буде знаходитися в інтервалі [279,81 тис. грн. ± 3,96 тис. грн.]. Це також реальний варіант.

Далі оцінімо проект №3, для котрого припустимо варіанти:

песимістичний варіант: валовий прибуток дорівнює рівню 2001 року, ймовірність такої події для цього проекту 0,4 через те, що цей проект досить ризикований і вірогідність його невиконання найбільша з всіх проектів;

зважений варіант: валовий прибуток дорівнює результату за проектом (див. табл. 1.9), ймовірність 0,4, - нижчий, ніж за іншими проектами з тих самих причин;

оптимістичний варіант: припустимо, що валовий прибуток зросте ще на 5% через підвищення потреби ТОВ “Трейдінг” у продукції клієнтів, тобто валовий прибуток становитиме 288,9 тис. грн. вірогідність приймемо невелику - 0,2, через те, що це лише припущення.

Оцінимо проект за методикою, що вже використали для інших проектів (табл. 2.3):

Таблиця 2.3

Оцінка вірогідності ефективного впровадження проекту №3

Варіант	Прибуток, тис. грн	Імовірність	Очікуване значення	Відхилення	Середньоквадратичне відхилення	Дисперсія
Песимістичний	271,9	0,4	108,76	-4,68	21,90	8,76
Зважений	275,1	0,4	110,04	-1,48	2,19	0,88
Оптимістичний	288,9	0,2	57,78	12,32	151,78	30,36
Всього		1	276,58			40,00

= = 6,32

Аналіз останнього проекту виявив, що стандартне відхилення складає 6,32 тис. грн., тобто валовий прибуток буде знаходитися в інтервалі [276,58 тис. грн. ± 6,32 тис. грн.]. Цей варіант виявляється найменш вірогідним для отримання позитивних результатів, але все одно достатньо прийнятним, вивчення його впровадження слід продовжити керівнику.

Отже, за всіма проектами, очікуване значення дуже близьке по значенню, тому для порівняння проектів розрахуємо коефіцієнти варіації за формулою:

Кв= (2.1)

де Кв - коефіцієнт варіації;

- стандартне відхилення;

О - очікуване середнє значення.

Цей показник характеризує скільки ризику припадає на кожну одиницю очікуваного нами валового прибутку.

Розрахуємо коефіцієнти:

для проекту №1 : = 0,0091;

для проекту №2 : = 0,0142;

для проекту №3 : = 0,0229;

Значення коефіцієнтів варіації говорить про те, що проект №1 є найменш ризикованим, трохи більш ризикованим є проект №2, а проект №3 - найризикованіший.

Таким чином майже за всіма показниками проект №1 виявився не на багато, але кращим за проекти №2 та №3 перш за все через непередбачуваність деяких результатів за останніми. Це пов'язане з тим, що згідно першого проекту ніколи не з'явиться дебіторська заборгованість, що передбачено договором. А проект №2 є досить реальним якщо завжди слідкувати за сплатою і вчасно вживати заходів по стягненню боргів. Проект №3 також має право на життя але в невеликих обсягах, щоб зменшити ризики.

Таким чином, ми дослідили важливість та необхідність фінансового планування як на підприємствах торгівлі в Україні в цілому, так і для базового підприємства ТОВ “Трейдінг”. Завдяки аналізу ми виявили необхідні шляхи покращення фінансової діяльності на підприємстві та за допомогою методів планування та прогнозування розрахували можливість їх запровадження та вірогідні результати цього. В наступному періоді ТОВ “Трейдінг” повинно лише проаналізувати свою діяльність та співставити з нашими розрахунками і такий аналіз покаже ефективність такого планування.

Висновки

Торгівля є завершальною ланкою циклу товарного виробництва, де товар переходить у форму грошей, саме тут і виникають найактуальніші проблеми по упорядкуванню розрахунково-платіжної дисципліни. Грошові надходження підприємств торгівлі відіграють важливу роль у кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення та формуючи доходи і фонди коштів, тим самим вони створюють економічні умови для нового кругообігу коштів.

Для економіки характерним є товарообіг, обсяги якого відображають розподіл створеного сукупного суспільного продукту, структуру споживання; процеси, що відбуваються в торгівлі, обумовлюють стан грошового обігу в країні. Тому дуже важливим є дотримання розрахунково-платіжної дисципліни на якомога вищому рівні.

Фінансова діяльність торгівельних підприємств відрізняється специфічними особливостями, (виручка від продажу товарів надходить у готівці, підприємства торгівлі мають велику кількість працівників, які є матеріально-відповідальними особами, в складі основних засобів найбільша питома вага належить пасивній їх частині, в основу торгівлі покладено спосіб виробництва і виробничі відносини у тому разі, якщо ці підприємства мають специфіку не тільки реалізації продукції, але і її продажу у розрізі оптової торгівлі, витрати обігу передбачають у складі інших витрат значне вкладення грошових коштів на діяльність у сукупності з банківською установою у вигляді інкасації), які визначають особливості господарювання.

Дослідження виявили, що найбільш ефективними та практично застосовуваними з пропонуємих спеціалістами України та інших країн методів її поліпшення - це широке впровадження механізмів регульованих систем оплати - попередньої оплати, відстрочки платежів та зарахування взаємних вимог, а також механізмів вексельного обороту та факторингових операцій у розрахунково-платіжну систему.

Оскільки, проведений аналіз фінансового стану та стану дотримання розрахунково-платіжної дисципліни ТОВ “Трейдінг” показав значне поліпшення та підприємницький зріст, то пропонування обігових операцій з векселями та продажем дебіторської заборгованості не доцільно. Але, на базовому підприємстві при налагодженні розрахунково-платіжної дисципліни втрачено майже всіх оптових покупців, тому надані рекомендації з впровадження співпраці з ними на нових умовах, передбачаючих умови високого рівня повноти та вчасності сплати за товар, це робота по постачанню великої побутової техніки на протязі 2002 року на загальну суму 80 тис. грн. Запропоновані три варіанти - передоплата, відстрочка платежу та зарахування взаємних вимог - можуть принести додатково валового прибутку ТОВ “Трейдінг” від 2,47 тис. грн. до 11,87 тис. грн. Такі результати показав аналіз та оцінка з вірогідності з урахуванням факторів ризику. Із трьох проектів найприбутковішим та найменш ризикованим виявився проект №1 - робота по попередній оплаті із запровадженням знижок торгівельної націнки для покупців. При реалізації цього проекту розрахунково-платіжна дисципліна підприємства ще більше поліпшіться: оборотність дебіторської заборгованості зросте з 14,5 до 15,2, а оборотність товару - з 4,6 до 4,8.

Аналіз виявив відсутність будь-якого планування на базовому підприємстві, тому, виходячи з теоретичних досліджень, ми запропонували ТОВ “Трейдінг” як експеримент впровадити фінансове планування доходів та витрат з виведенням планової суми валового прибутку та чистого прибутку задля подальшого аналізування та порівняння за підсумками року щоб виявити всі негативні фактори роботи та позитивні елементи. В подальшому ці результати стануть підставою для прийняття управлінських рішень як у фінансовій діяльності підприємства, так і у безпосередньо торгівельній.

Отже, на прикладі базового підприємства, ми побачили реальну можливість подолання кризи неплатежів у галузі торгівлі та подальшу працю з дотриманням досягнутого рівня і навіть з його покращенням.

Перелік використаних джерел

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997р. №283/97 ВР

3. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04.2001р. N 2346-III 

4. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997р. №168/97-ВР

5. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ

6. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 07.06.1996р. №236/96

7. Про ціни та ціноутворення: Закон України від 17.03.1999р. №495-XIV

8. Про цінні папери і фондову біржу: Закону України від 18.06.1991р. №1201-XII

9. Про удосконалення порядку формування цін: Постанова КМУ від 18.12.1998р. №503

10. Про внесення змін до порядку заняття торгівельною діяльністю і правил торгівельного обслуговування населення: Постанова КМУ від 10.07.1998р. №1050

11. Типове положення про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в торгівельній діяльності: Постанова КМУ від 18.03.1996р. №334

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати": затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №397/3690

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.10.1999р. №725/4018

14. Про кредитування: Положення Національного банку України, затверджено Постановою Правління Національного банку України №246 від 28.09.1995р. із змінами, внесеними листом НБУ №306 від 10.10.1995р., Постановами Правління від 22.04.1996р. №97, від 17.02.1997р. №35 i від 04.04.1997р. №80.

15. Положення про порядок реалізації та ведення обліку операцій, пов'язаних з продажем товарів: Наказ Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 05.07.1993р. №14-401-27-22/58

16. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №139

17. Про типовий бізнес-план: Наказ Фонду держмайна України від 26.10.1994р. №301

18. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Інструкція НБУ від 02.08.1996р. №204

19. Про облік роздрібного товарообігу і товарних запасів: Інструкція Міністерства статистики України від 28.12.1996р. №389

20. Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України: Інструкція НБУ від 19.02.2001р. №69

21. Про порядок заповнення форм річної бухгалтерської звітності підприємства: Інструкція Міністерства фінансів України від 18.08.1995р.

22. Балабанов И.Т. Риск - менеджмент.- М.:Финансы и статистика, 1996.- 188с.

23. Бирман А.М., Динамова Н.В. Финансы торговли. - М.: Экономика, 1980. - 240с.

24. Вітлінський В.В. Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і методи його вимірювання : Підручник. - К.: ІЗМН, 1996. - 400с.

25. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет - К.: «СКАРБИ», 1998. -377с.

26. Грабова Н.Н. Бухгалтерский учет в торговле: Практическое пособие. - К.: Учетинформ, 1996. - 382с.

27. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 512с.: ил.

28. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства / Підручник для вузів (Під ред. Проф. Н.М. Ушакової) - К.: Хрещатик, 1999. - 800с.

29. Моляков Д.С. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 275с.

30. Справочник финансиста предприятия / коллектив авторов под ред. Володина А.А. - М.: ИНФРА, 1996г.

31. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін, 2-е видання, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384с., іл.

32. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник / Под ред. Е.С.Стояновой.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Изд-во Перспектива, 1997. - 574с.

33. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства : Учебник / Под ред Н.Г.Сычева - М.: Финансы и статистика, 1986. - 391с.

34. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 176с.

35. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 343с.

36. Шарп У., Александр Г., Бейли Дж. Инвестиции: пер. с англ.- М.: ИНФРА-М, 1999. - 1028с.

37. А.Аністрай Про деякі схеми розрахунків у сфері торгівлі // Вісник податкової служби України. - 2001. - №7. - с.70

38. А.Аністрай Попередня оплата та відстрочка платежу // Вісник податкової служби України. - 2001. - №33. - с.42

39. Макроекономічні дані для прогнозування у вашому бізнесі. Президентські таблиці // Економіст. - 2002. - №2 - с.30

40. О.Савченко Погашення заборгованості шляхом зарахування взаємних вимог // Податки та бухгалтерський облік. - 2000. - №82(336). - с.23

41. www.oon.com.ua/rus/economy_rus/indexm.shtml

Размещено на Allbest.ru