Кредитування підприємницьких структур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

КУРСОВА РОБОТА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ФІНАНСОВИЙ РИНОК»

НА ТЕМУ «КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР»

Київ 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність та необхідність кредитування суб'єктів господарювання

1.1 Необхідність залучення кредитів на підприємство та їх класифікація

1.2 Банківське кредитування підприємств

1.3 Небанківське кредитування підприємств

Розділ 2. Розробка бізнес-плану для визначення необхідності в залученні коштів

2.1 Загальна характеристика підприємства та його кредитоспроможності (на прикладі кооперативу «Контакт»)

2.2 Техніко-економічне обґрунтування використання кредитних коштів

2.3 Аналіз ефективності використання кредитних коштів

Розділ 3. Шляхи покращення фінансово-майнового стану підприємства з урахуванням кредитної політики

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Однією з найважливішою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва і являє собою економічні відносини з приводу зворотного руху позиченої вартості. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає стосунки між кредитором і позичальником. За його допомогою вільні кошти підприємств, приватного сектора і держави акумулюються, перетворюючись у позичковий капітал, котрий передається за плату в тимчасове користування.

Проблема ефективності реалізації кредитних відносин у нинішніх умовах досліджується в роботах Д. Гладких, В. Глинянчук, І. Волошина, О. Терещенко, Ю. Воробйова, Н. Пойди-Носик та інших. Причому економісти-науковці переконують, що основну роль у процесі кредитування підприємств відіграють переважно фінансово-кредитні установи, а самі підприємства є пасивними учасниками цього процесу, що зменшують їхню роль у цій сфері.

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Відомо, що кредитні операції належать до базових операцій, якими банки, власне і відрізняються від небанківських кредитних установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Як свідчить національний і світовий досвід, саме кредитування приносить фінансово-кредитним установам значну частину прибутків та водночас воно пов'язане з кредитним ризиком та ризиком втрати ліквідності та платоспроможності банку, а в підсумку - з ризиком банкрутства.

Актуальність, науково-теоретична і практична цінність даної проблеми, необхідність розробки напрямків подальшого розвитку методів і умов банківського кредитування господарських суб'єктів і обумовили вибір теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є вивчення проблем пов'язаних з дотриманням умов кредитування, вибором способів кредитування, виробленням практичних та методологічних рекомендацій щодо вдосконалення роботи банків в цьому напрямку.

Для досягнення мети в роботі ставляться наступні завдання:

Ш Розкрити механізм здійснення кредитування та сутність принципів кредитування;

Ш Проаналізувати діючу практику процесу кредитування на прикладі кооперативу «Контакт»

Ш Напрацювати рекомендації щодо оптимізації процесу кредитування та використання кредитних ресурсів суб'єктами підприємництва.

Об'єктом курсової роботи є економічні відносини, які виникають в ході організації кредитного процесу в комерційних банках.

В якості предмета курсової роботи виступає кредитний процес на прикладі кооперативу «Контакт»

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури та додатків. В першому розділі курсової роботи викладені теоретичні аспекти кредитування та методів надання позик. В другому розділі, на прикладі практичної ситуації залучення кредитних ресурсів кооперативом “ Контакт” буде проведено аналіз проблем які виникають при використанні цих ресурсів та причин, що їх породжують.

В третьому розділі на основі теоретичних та практичних навичок будуть запропоновані шляхи вирішення проблем, які були висвітлені в другому розділі.

Розділ 1. Сутність та необхідність кредитування суб'єктів господарювання

1.1 Необхідність залучення кредитів на підприємство та їх класифікація

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

Для розвитку кредитних відносин необхідні певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник, мають бути юридичне самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша - позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

- виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

- незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

- витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

- готова продукція і товари;

- платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.[11;c.231]

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким чином. На першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна користуватися формулою:

Ко.б. = ОК - ОКн - ОКпр + КЗ

де Ко.б. - необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК - потреба в оборотних коштах;

ОК н - власні оборотні кошти на початок періоду;

ОК пр - поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ - зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

У банківській практиці для визначення розмірів кредиту використовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, виходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування.[16;с.127]

Кредиторами підприємств можуть бути:

* банки та спеціалізовані фінансово-кредитні Інститути (банківський, лізинговий кредити);

* підприємства (комерційний кредит);

* держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

* міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

Форми та види кредиту можна розглянути на Рис.1.1.[22;с.181]

Рис. 1.1. Форми та види кредиту

До видів кредитів належать:

* банківський;

* комерційний;

* державний;

* лізинговий.

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит - це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

Лізинговий кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:

* оборотних коштів;

* основних засобів.

Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.

За терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити (понад З роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, уважаються довгостроковими.

Сьогодні в Україні перевагу віддають короткостроковим кредитам.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

* забезпечені;

* бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:

* нерухомістю;

* цінними паперами;

* товарно-матеріальними цінностями;

* дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: правами підприємств на інтелектуальну власність, землю гарантіями (банків, коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручительство, поліс страхової компанії).

В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.[17;с. 132]

Кредити, які надаються банками підприємствам під заставу державних цінних паперів називаються ломбардними. У міру розвитку, ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українських підприємств зростатиме.

Бланкові кредити отримують тільки фінансове стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів). У вітчизняній практиці бланкові кредити практично не використовуються.

Порядок надання кредиту передбачає такі види позик:

* прямі;

* консорціальні;

* позики участі.

Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

Консорціальні позики надаються тоді, коли підприємству-пози-чальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.

Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

За настання строків погашення зобов'язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі.

Позики участі - банки передають (переуступають) частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника, а умови такої позики відрізняються від умов надання початкового кредиту.

У зв'язку із низькою кредитоспроможністю більшості українських підприємств у вітчизняній практиці позики участі не практикуються.

1.2 Банківське кредитування підприємств

кредит фінансовий кошти

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

1. Цільова направленість.

2. Термін кредиту.

3. Вид відсоткової ставки.

4. Валюта кредиту.

5. Види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на:

* фінансування оборотного капіталу;

* фінансування основного капіталу;

* викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

* проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації");

* під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

* коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньо-строковий, довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру (Рис. 1.2.) [22;с.186]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Банківське обслуговування підприємств

Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати. [ 18;с. 386]

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

Відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншу гарантію.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським підприємствам і підприємствам переробних галузей народного господарства.

Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок - контокорент (італ. conto corrente - поточний рахунок) - єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого - кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент - це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном "овердрафт".

За дебетового сальдо контокорентного рахунка банк за використані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вклади до запитання. За кредитового сальдо - навпаки, підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою

Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківській практиці.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Переваги такого кредиту для підприємства:

* гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою ставкою;

* у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем, банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;

* такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єкта господарювання.

Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію підприємства-векселедавця, а також підприємства-пред'явника векселя. Коли їх фінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі. При цьому він залишає за собою право повернути ті векселі, які викликають підозру.

Розмір та термін дії вексельного кредиту залежать від строку пред'явленого векселя. Термін, на який видається вексель, не може перевищувати 90 днів.

Дисконтуючи вексель у банку, власник векселя робить іменний індосамент на користь банку, указуючи реквізити індосанта. Передаточний напис підписують керівник та головний бухгалтер юридичної особи-індосанта і засвідчують його печаткою.[21;с. 39]

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

* акцептний кредит;

* звальний кредит.

Акцептний кредит - це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов'язань. Акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств як порівняти з дисконтним, оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.

Порядок акцептного кредитування показано на Рис. 1.3. На відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається векселедавцю (платнику за векселем) - звідси і його інша назва - векселедавчий - і виступає, як гарантійна послуга. У світовій банківській практиці ця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, де одержувач коштів указує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Підприємство виставляє вексель на банк, тобто банк стає трасатом. Банк акцептує вексель з умовою, що до настання строку платежу за векселем підприємство внесе в банк суму, необхідну для його погашення. Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банком вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.(Рис.1.3) [ 22;с. 191]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Структурно-логічна схема акцептного кредитування підприємства

У зв'язку з ненадійним фінансовим станом більшості підприємств в Україні акцептний кредит не набув широкого застосування.

Авальний кредит - це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника.

За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між звальним та акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позики, що видаються під заставу векселів. Банки можуть відкривати підприємствам спеціальні позикові рахунки і відображати на них суму наданої позики, забезпечену прийнятими векселями. Позики оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів, що приймаються в заставу.[12;с. 280]

Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення не за їхньою повною вартістю, а за 60 - 90% їхнього номіналу залежно від кредитоспроможності підприємства, що заставляє векселі, і надійності самих векселів.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Практично суть факторингу зводиться до такого. Банк купує в підприємства-постачальника право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і перераховує постачальнику 70-90% суми коштів за відвантажену продукцію в момент подання всіх необхідних документів. Після отримання платежу від покупця банк перераховує продавцю залишок коштів (30-10%) за мінусом відсотків за факторинговий кредит та комісійної винагороди.

Перед укладенням факторингової угоди банк вивчає підприємство-постачальника з погляду відповідності таким вимогам.

1. Продукція має бути високої якості і користуватись попитом на ринку.

2. Постачальник повинен мати стійкі темпи зростання виробництва і дотримувати чітко встановлених умов продажу продукції.

3. Підприємство має бути фінансове стійким та мати добру репутацію.

1.3 Небанківське кредитування підприємств

Кругооборот коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит - це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора.

Відсоток за комерційний кредит входить у ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

- оплатою векселя;

- передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

- переоформленням комерційного кредиту на банківський.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

- в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

- він надається тільки в товарній формі;

- позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.

В операціях з комерційним кредитом виникають певні ризики:

- ризик можливої зміни ціни товарів;

- ризик недотримання покупцем строків оплати;

- ризик банкрутства покупця;

- ризик можливого подорожчання кредиту. Конкретний строк комерційного кредиту залежить від:

- виду товарів і послуг;

- вартості угоди;

- фінансового стану покупця і постачальника;

- вартості кредиту;

- наявності довготривалих зв'язків між постачальниками і покупцями;

- якості товару.

Кредит має свої переваги і недоліки. До переваг належать:

- оперативність надання коштів у товарній формі;

- технічна нескладність оформлення угоди;

- надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

- сприяння розвитку кредитного ринку.

Недоліками комерційного кредиту є: обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного ризику для кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

За економічної кризи більшість підприємств України неспроможна власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу.[ 13;с.21]

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease», що означає «брати в оренду».

Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі.

В економічному розумінні лізинг - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.

З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави)

До об'єктів лізингу належать:

* машини та обладнання;

* засоби обчислювальної техніки;

* транспортні засоби;

* виробничі будівлі та споруди;

* інші основні фонди.

Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Механізм укладання та реалізації лізингової угоди:

1.Надходження замовлення на лізинг обладнання. 2. Аналіз замовлення, замовника (як потенційного лізингоотримувача). 3. Вивчення та обговорення умов постачання обладнання. 4. Прийняття рішення щодо участі в угоді. 5. Укладання лізингової угоди. 6. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для виплати авансу та сплати митних зборів. 7. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для придбання обладнання. 8. Укладання договору купівлі-продажу, оплата вартості майна. 9. Постачання обладнання. 10. Укладання приймально-передавального акта щодо обладнання. 11. Страхування майна на користь лізингодавця за рахунок лізингоодержувача 12. Сплата лізингових платежів. 13. Погашення кредиту лізингоодержувачем. 14. Погашення кредиту лізингодавцем.

Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Державний кредит - це економічні відносини, які виникають між; підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

* пускових об'єктів;

* раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;

* технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

Бюджетні позики надаються на таких умовах:

* обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України;

* перелік будов і об'єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;

* терміни погашення бюджетних кредитів не перевищують трьох років, а в окремих випадках - п'яти років;

* погашення бюджетних кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об'єкта кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально;

* погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить у систему будівель, починається наступного за плановим року і здійснюється щоквартально протягом не більше двох років;

* за користування бюджетними позиками встановлюється відсоткова ставка, яка визначається Мінфіном України щорічно під час формування державного бюджету.

Приватизовані підприємства кредитуються Фондом державного майна України. Кредитування проводиться за рахунок коштів Державного позабюджетного фонду приватизації та коштів, передбачених Державною програмою приватизації. Фінансування здійснюється на умовах забезпечення повернення, платності і цільового характеру використання коштів.[9;с.35]

Кредити за рахунок коштів Державного позабюджетного фонду приватизації надаються за таких умов:

* у статутному фонді приватизованого підприємства державна частка не перевищує 25%;

* загальний обсяг кредиту не перевищує 33% загального обсягу надходження коштів від продажу майна відповідного підприємства (незалежно від його вартості);

* приватизовані підприємства не належать до об'єктів комунальної власності;

* продаж підприємства не був здійснений за приватизаційні папери. Розмір плати за кредит встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.

Тож, існує різноманіття надання кредитних ресурсів, підприємству, якщо воно потребує їх залучення. В залежності від форми власності та фінансового стану суб'єкти господарювання обирають оптимальну форму отримання кредитних коштів.

Розділ 2. Розробка бізнес-плану для визначення необхідності в залученні коштів

2.1 Загальна характеристика підприємства та його кредитоспроможності (на прикладі кооперативу “Контакт”)

Кооператив “Контакт” - виробничо-комерційне підприємство. Щоб детальніше ознайомитись з його діяльністю ми провели фінансовий аналіз підприємства за період з 2007 року по 1.04.2009 рік.

В 1 кварталі 2008 року було отримано кредит , про що свідчать відповідні зміни фінансових коефіцієнтів , які проілюстровані у Додатку Е.

Графік динаміки показників фінансової стійкості і структури капіталу показує нам, що на підприємстві з 1.01.07. по 1.10.07. постійно зростав коефіцієнт незалежності,тим більше, у підприємства протягом цього часу постійно підвищувалась необхідність в залученні коштів. Тому, саме з цим пов'язано і те, що зростає коефіцієнт залежності. Однак, слід відмітити, що коефіцієнт залежності до 1.10.07. різко знизився, але потім почав зростати. Така тенденція пов'язана з тим, що визначивши необхідність в залученні коштів підприємство почало використовувати свої запаси, але к 1.01.08. запасів вже не вистачало і підприємство залучило додаткові кредитні ресурси. Цим фактом можна пояснити зростання, в цей же період, коефіцієнту заборгованості та коефіцієнту концентрації залученого капіталу.

Рис. 2.1. Динаміка показників фінансової стійкості кооперативу «Контакт»

Тенденція до погіршення фінансового стану підприємства, що почала формуватися наприкінці 2007 року, знайшла свою реалізацію в 1 кварталі 2008 року, що наглядно видно на Рисунку 2.2.

Рис. 2.2.Динаміка показників ліквідності кооперативу «Контакт»

Графік динаміки показників ліквідності підприємства показує нам, що рівень абсолютної ліквідності на підприємстві дуже низький, само по собі це може і не говорити нам про те, що підприємство є неприбутковим, тому для проведення більш детального аналізу ми відобразили динаміку коефіцієнтів термінової та загальної ліквідності. З 1.01.07. по 1.07.07. термінова ліквідність підприємства постійно зростала,тим більше. постійно зростали поточні активи. Але після 1.07.07. термінова ліквідність підприємства почала різко падати, почали зменшуватись поточні активи, але запаси підприємства ще зростали, про це нам свідчить динаміка загальної ліквідності в цей період. Для підприємства, падіння термінової ліквідності повинно було послужити першим сигналом погіршення загального фінансового стану. Виходячи з графіку, так і сталось, коефіцієнт загальної ліквідності з 1.10.07. почав різко падати і до 1.01.08. знизився з 9,9 до 1,67 (таке становище обумовлено тим, що підприємство, завдяки нестачі оборотних коштів, почало використовувати свої запаси). Але, як видно з графіку, він не впав до кінця, а навпаки трохи нормалізувався і до 1.04.09. залишався більш -менш стабільним. Така стабільність обумовлена тим, що підприємство на початку 2009 року отримало кредит і тим самим нормалізувало свій фінансовий стан.

Показники рентабельності свідчать про неефективне використання на протязі 2007 року кредитних ресурсів залучених у 1 кварталі 2007 року. Динаміка показників рентабельності зображена на Рис. 2.3.

Рис.2.3. Динаміка показників прибутковості кооперативу «Контакт»

З графіку динаміки показників прибутковості можна побачити, що в 3 кварталі 1997 року рентабельність власних коштів і рентабельність всіх активів підвищилась. Цей факт говорить про те, що в цей період підприємство отримало результати від використання кредитних ресурсів (т.б. воно зібрало врожай горошку, переробило його і в 3 кварталі 1997 року більшу частину готової продукції реалізувало). Однак, на графіку видно, що рентабельність реалізації в цей період значно впала - це говорить про те, що підприємство не отримало очікуваного прибутку, через те, що впала ціна реалізації на консервований горошок.

Залучення кредитних ресурсів призвело до пожвавлення обігу всіх активів підприємства. Ці процеси, на прикладі фондовіддачі та фондоємкості, змальовані на Рисунку 2.4

Рис. 2.4. Динаміка показників фондоємності та фондовіддачі

Згідно графіку фондовіддача зростала до 4 кварталу 2007 року, а це свідчить про те, що основні фонди використовувались достатньо ефективно. Саме в цей період, а саме з 1-го кварталу 1997 року, підприємство отримало кредит під закупівлю насіння горошку та повністю використало його. Падіння фондовіддачі з середини 4-го кварталу говорить про те, що підприємство не отримало прибутку від реалізації горошку. Пропорційно фондовіддачі змінювалась і фондоємність на підприємстві.

Проаналізувавши загальний фінансовий стан підприємства, ми можемо зробити висновок, що для поповнення своїх оборотних коштів підприємство у 2007 році використало кредитні ресурси. Але, оскільки конкуренція на ринку завадила розвитку підприємства, воно отримало прибуток нижчий, ніж очікувалось. У зв'язку з цим спостереження показників ліквідності та рентабельності констатували факт різкого зниження цих показників. Оскільки на початку 2009 року було отримано кредит, можна стверджувати про покращення показників фінансової діяльності підприємства.

В свою чергу банк розглядаючи можливість надання кредитних ресурсів оцінив нестабільність підприємства та порівняв їх із власними розрахунками.(див. Дод. В). За результатом порівняння було здійснене рішення надати кредит в сумі 22 000 $.

2.2 Техніко-економічне обґрунтування використання кредитних коштів ( на прикладі кооперативу “Контакт” м. Черкаси )

За попередніми даними кооператив «Контакт» мав досвід діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва на налагоджену клієнтську базу. Оскільки, реалізація продукції носить дещо сезонний характер та відчуває гостру конкуренцію на ринку, виникла можливість розширення діяльності виробництва.

Керівництвом кооперативу “Контакт” було прийнято рішення про зміну сфери діяльності підприємства. При детальному аналізі можливих сфер інвестування вони зупинилися на сільському господарстві. Основними аргументами на користь даної галузі були:

Наявність потужного виробничого потенціалу

Мережа колективних сільськогосподарських підприємств з великим досвідом роботи та значними висококваліфікованими трудовими ресурсами

Недостатня завантаженість зазначених підприємст через нестачу обігових коштів , паливно-мастильних матеріалів, добрив, запасних частин до техніки.

Бажання КСП співпрацювати з зовнішніми інвесторами для поліпшення свого становища

Низька вартість робочої сили, що позитивно впливає на собівартість продукції та рентабельність виробництва

Значні земельні угіддя з родючими грунтами, які останніми роками не використовувалися , через що їх родючість значно підвищилась

Наявність переробних підприємств з достатньою потужністю та якістю переробки

Значний попит на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому та зовнішніх ринках

Можливість вільно придбати на біржовому або позабіржовому ринках паливно-мастильні матеріали, добрива, насіння та інші необхідні ресурси за прийнятними цінами

Оскільки фірма вперше виходила на ринок сільськогосподарської продукції і не мала досвіду в цій галузі, вона повинна була зосередитись на виробництві такої продукції, яка б забезпечила вільне входження компанії на даний сегмент ринку.

На основі цього положення для прийняття інвестиційного рішення був проведений аналіз по основним видам сільськогосподарської продукції, який включав в себе наступні етапи:

Аналіз рівня конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції

Ціль: визначити ринок з прийнятним рівнем конкуренції, який би забезпечив вільне входження компанії на нього. Для цього був проведений аналіз ринків сільськогосподарської продукції.

Рис. 2.5. Структура товарного зерна в 2007-2008 рр.

Виходячи з діаграми, ми можемо сказати, що ринки овесу та зернобобових є найбільш прийнятними з погляду рівня конкуренції.

Аналіз попиту на основну продукцію та види її переробки.

Ціль: визначити сільськогосподарський продукт з найбільш стабільним попитом.

Аналіз динаміки цін на основну продукцію та види її переробки.

Ціль: визначити продукт на ціну якого впливала б найменша кількість факторів

Аналіз умов посіву та вирощування.

Ціль: визначити продукт з оптимальним співвідношенням витрат на посів та вирощування.

Аналіз умов збору.

Ціль: визначити продукт, збір якого був би найбільш механізованим і, відповідно, найбільш ефективним.

Аналіз умов зберігання.

Ціль: визначити продукт, який би відповідав наступним вимогам:

Наявність можливості достатньо довгого зберігання без втрати споживчих властивостей

Відсутність великих витрат на зберігання.

Аналіз умов переробки

Ціль: визначити продукт, який би міг бути перероблений, як одразу після збору так і після значного терміну зберігання.

Результатом цього аналізу було визначення зернобобових культур, як найбільш відповідних вище зазначеним умовам, а саме зеленого горошку. Вибір даного виду зернобобової культури був оснований на тому, що горошок за своїми якостями був найбільш придатним для вирощування в районі розташування, обраних для співробітництва.

Однак, при всіх відмінних властивостях даної культури, існує дуже суттєва проблема, яка і є причиною відсутності великої конкуренції на даному ринку. Суть цієї проблеми полягає в тому що:

Стандартний зелений горошок, який культивується на території нашої країни необхідно збирати з застосуванням ручної праці, що значно збільшує вартість робіт та термін їх виконання.

Стандартний зелений горошок не підлягає тривалому зберіганню в сирому виді, без втрати споживчих властивостей, і тому його необхідно одразу переробляти. Якщо він не буде перероблений вчасно, то його можна буде використовувати лише як насіння.

Щоб вирішити зазначені проблеми фірма звернулась до зарубіжного досвіду. В якості партнера та консультанта була обрана відома голандська фірма Bakker Brothers, яка є провідним виробником насіння сільськогосподарських культур та має власні ноу-хау у галузі їх переробки. Дана фірма спеціалізується на продажу насіння з 1928 року. Насіння, яке виробляє фірма Bakker Brothers, користується значним попитом більш ніж в 100 країнах світу. Головний офіс знаходиться в Норд Схарвауде, Голандія. Для виробництва якісного насіння фірма має філії в США та Танзанії. В обох країнах існують оптимальні кліматичні умови для вирощування насіння найвищої якості.