Фондовий ринок України і перспективи його розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування фондового ринку України

1.1 Передумови становлення та розвитку фондового ринку України

1.2 Сутність та структура фондового ринку України

1.3 Ринкова інфраструктура фондового ринку України

1.4 Державне регулювання фондового ринку України

Розділ 2. Аналіз сучасного стану фондового ринку України

2.1 Аналіз діяльності професійних учасників фондового ринку України

2.2 Аналіз емісійної діяльності фондового ринку України

2.3 Аналіз обсягів торгів на фондовому ринку України

Розділ 3. Напрямки вдосконалення проблем функціонування фондового ринку України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Формування фондового ринку в Україні визначалося пріоритетами створення механізмів роздержавлення власності та фінансування дефіциту бюджету. На сьогодні фондовий ринок забезпечив перерозподіл власності, стимулював розвиток фінансових інституцій в Україні, але його роль у фінансуванні підприємств, формуванні адекватної ціни на фінансові активи, та здатність відповідно реагувати на економічні, політичні події залишаються низькими.

Подальший розвиток та удосконалення національного фондового ринку вимагають, з одного боку, максимального наближення до принципових засад функціонування розвинених ринків, але, з іншого боку, врахування умов формування такого ринку та специфіки завдань, що постають перед країнами з перехідною економікою.

Актуальність теми. Стратегічною метою реформування економічної системи на ринковій основі є забезпечення умов для її стабілізації, закріплення та розвиток тенденції неінфляційного економічного зростання через підвищення ефективності використання ресурсів. Останнє значною мірою визначається дієвістю фінансового механізму, здатного підсилювати мобілізацію й забезпечувати оптимальний перерозподіл і використання фінансових ресурсів економіки. Тому розвиток фондового ринку як невід'ємної частини фінансового ринку та важливого елементу національної економіки набуває першочергового значення.

Недостатньо досліджено окремі аспекти розвитку вітчизняного фондового ринку. В першу чергу потребують поглибленого аналізу та оцінки новітні тенденції розвитку фондового ринку у контексті міжнародного руху капіталу, обумовлені їх міжнародною інтеграцією. Останні призводять до зміни структури і динаміки ринку, для дослідження яких необхідно використовувати сучасні інформативні методи аналізу.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є проаналізувати структуру фондового ринку України, дослідити процес становлення і напрямки розвитку ринку цінних паперів в Україні і розробити на теоретичній основі рекомендації щодо вибору напрямків вдосконалення законодавства і практичної поведінки на фондовому ринку основних його учасників, зокрема, промислових підприємств.

Задачами курсової роботи є:

- дослідити теоретичні аспекти функціонування фондового ринку України;

- дослідити взаємозв'язок основних складових фондового ринку України та їх вплив на економічний розвиток країни вцілому;

-провести аналіз сучасного стану фондового ринку та визначити напрями вдосконалення проблем функціонування фондового ринку України;

-обґрунтувати напрями оптимізації фондового ринку України шляхом підвищення інвестиційної привабливості його інструментів та удосконалення його структури.

Об`єктом дослідження у роботі виступає фондовий ринок України як елемент фінансового перерозподільного механізму, зокрема, процес його еволюції та вплив на ефективність економічної системи.

Предметом дослідження виступає фондовий ринок України в системі економіки України.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань функціонування фондового ринку в Україні, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства економіки України та публікації зарубіжних і вітчизняних авторів. Вирішенню цих питань присвячені роботи таких вчених: А. Вейса, В.М. Гейця, А. Казакова, М.А. Гольцберга, М. Назарчука, Р. Ливайна, К. Мерфі, О.М. Мозгового, М. Обстфілда,О. Корнійчука, А. Криклія, В. Поворозника, Е.Стенлі, В. Мінькова, Дж. Стігліца, С. Харвея, М. Фабера, І. Фаме, А.С. Філіпченка, О. Барановського, У. Шарпа, та ін.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження є класичні теоретичні роботи провідних сучасних економістів з проблем функціонування фондових ринків, їх критичне осмислення відповідно до умов країн, що розвиваються.Також у ході написання курсової роботи використани такі методи дослідження як системний підхід до аналізу сучасних соціально-економічних явищ, економіко-статистичні, економетричні методи.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

1.1 Передумови становлення та розвитку фондового ринку України

Початком становлення ринку цінних паперів України, можна вважати 1991р. коли наша держава набула статусу суверенної та незалежної держави із підписанням Акту незалежності. Формування ринку починалося практично з нуля, тому що o6iг облігацій внутришніх позик колишнього Радянського Союзу ринком цінних паперів у повному розумінні цього поняття назвати важко.

Звичайно, історія розвитку поки що коротка, але в основних своїх характеристиках - як кількісних, так i якісних - український фондовий ринок сформувався.

До головних передумов становления українського ринку цінних паперів можна віднести:

- політичні: проголошення Украною політичної незалежності, прийняття Декларації та в серпні 1991 року Акту проголошення незалежності України, які були закріплені в грудні результатами всенародного референдуму;

- економічні: перехід Украни на шлях ринкових перетворень, створення певної законодавчої бази для проведения економічних реформ;

-соціальні: поява i розширення недержавного сектора господарювання, комерційних структур, насамперед комерційних банків.[12;c.3-5]

На теоретичному рівні з самого початку існувало дві концепції укранського ринку цінних паперів. Згідно першою - ринок цінних паперів мав виникнути стихійно на первинному piвнi, а біржові торги мали розпочатися лише згодом. Тобто за основу бралася політика "вільного" ринку, поява ж фондової бipжi очікувалася в кращому випадку через кілька років, після остаточного завершения процесу приватизації.

Інша точка зору полягала в тому, що перехід до ринку в Україні можливий лише через роздержавлення власності. Цей процес мав проходити регульовано, під контролем держави з одночасним впровадженням механізму єдиної фондової біржі, який забезпечив би обмін приватизаційних паперів i продаж акцій корпоративних підприємств на відкритих торгах за конкурсом.

Процес приватизації став основою виникнення та розвитку первинного ринку акцій. Тільки потім почався розвиток біржового ринку цінних паперів. Основним завданням процесу приватизації було створення умов для формування та розвитку підприємницької діяльності. З цією метою відбувалося роздержавлення власності і пошук нових власників. Це обумовило створення нової форми господарювання - акціонерних товариств.

Процес приватизації триває і сьогодні. Для розвитку необхідні фінансові кошти, які можна залучити у виробництво за допомогою емісії цінних паперів. Тому кількість емітентів цінних паперів з кожним роком зростає. За період існування Загальнодоступної інформаційної бази даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів (www.stockmarket.gov.ua) в ній зареєстровано понад 15,68 тис. емітентів.

Діяльність національної фондової біржі повинна була бути чітко підпорядкована чинному законодавству. Саме вона повинна була, залишаючись некомерційною, безприбутковою, саморегульованою i незалежною від держави структурою, тісно взаємодіяти з державними органами влади.[13;c.104-114]

Найбільш важливим при визначенні правових засад здійснення державного регулювання ринку цінних паперів, державного контролю за випуском та обігом цінних паперів та їх похідних став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 року утворено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Було визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів.

За ініціативою провідних комерційних банків, Міністерства фінансів та економічного відділу КМУ, які дотримувались концепції єдиної національної фондової біржі, ще на початку 1991 року розпочалась робота з створення Української фондової біржі і розробки нормативно-правової бази її діяльності. На її прикладі ми розглянемо розвиток вітчизняного фондового ринку.

Українська фондова біржа (УФБ) є старішою фондовою біржею України. Створена і зареєстрована КМУ восени 1991 року. Філії та брокерські контори працюють в ycix регіонах України. При бipжi був створений Центральний депозитарій цінних паперів i введена в дію система їх електронного обігу. В 1993 році УФБ виступила піонером грошової приватизації із застосуванням біржового механізму ціноутворення.

На сьогоднішній день Українська фондова біржа (УФБ) це акціонерне товариство закритого типу, статутний фонд якого розподілений на 288 простих іменних акцій і становить 2 217 600,00 грн.Має 3 філії на території України. В червні 1998 року отримала статус саморегульованої організації ринку цінних паперів. Відповідно до чинного законодавства України вона здійснює діяльність з організації торгівлі цінними паперами на підставі Свідоцтва про реєстрацію фондової біржі від 10 червня 2001 року та Ліцензії на право здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів від 23 липня 2001 року, виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Є членом Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів при Президентові України, Консультаційно-експертної ради при Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Виконавчого комітету Федерації Євро-Азіатських фондових бірж та Робочої групи з фондового ринку в Організації по економічній співпраці та розвитку (OECD). [14;c.113-133]

1.2 Сутність та структура фондового ринку України

Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі ринкової економіки.

На ринку функціонують два основних види суб'єктів господарювання приватні господарства, основним учасником яких є фізична особа, акціонерні підприємства та організації, а також державні (юридичні особи).

Фондовий ринок - це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів. [14,c.34-36]

Основними інститутами на ринку цінних паперів виступають:

· фондові біржі та торговельно-інформаційні системи;

· депозитарно-клірингова система;

· інститут незалежних реєстраторів.

Графічно структуру фондового ринку України можна зобразити так:

Ринок цінних паперів можна структурувати за такими двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний та вторинний ринок.

Первинний ринок - це випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію. Торгівля ведеться між емітентами, з одного боку, та інвесторами і фінансовими посередниками - з іншого. Первинний ринок являє собою ринок, який складається в процесі випуску цінних паперів. На такому ринку учасниками завжди виступають емітенти та інвестори. Ринкова взаємодія між ними може бути безпосередньою або вона може здійснюватися через брокерів та ділерів і являє собою безпосередні або за допомогою посередників продаж цінних паперів емітентом та придбання вказаних паперів інвесторами або посередниками.

Емітенти випускають цінні папери, а інвестори їх купують, тобто виникають первинні угоди купівлі-продажу. У процесі випуску цінних паперів, у результаті зазначених угод цінні папери, що випускаються, купуються інвесторами або дилерами вперше. Тому й ринкові відносини, які виникають в процесі випуску цінних паперів називають первинним ринком.[16,c.83-95]

Первинні ринки цінних паперів існують як відносно нетривкі ринкові відносини з приводу конкретних цінних паперів, тобто вони є тимчасовими ринками. Сторонами таких угод завжди є емітент та інвестор. Доходи від випуску належать емітенту. Поруч з тим, первинні ринки виникають кожного разу, коли випускаються нові цінні папери, і в цьому розумінні вони існують постійно.

У більшості випадків первинні ринки цінних паперів не є біржовими, але в окремих випадках вони також можуть мати місце і на фондових біржах. При відкритих випусках цінних паперів, особливо при створенні відкритих акціонерних товариств, на первинних ринках ринкові відносини складаються шляхом підписки на цінні папери, що випускаються.

Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками.

Подальший перехід випущених цінних паперів із власності одних інвесторів у власність інших інвесторів або із власності дилерів, що придбали цінні папери в процесі їх випуску, у власність інвесторів називають обігом цінних паперів. Взаємодію, яка виникає у процесі обігу цінних паперів, називають вторинним ринком. Між первинним і вторинним ринками цінних паперів є вторинному ринку є цінні папери, які були придбані раніше в процесі випуску. Тобто на вторинному ринку здійснюються наступні за первинними угоди купівлі-продажу. Доход від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як це має місце на первинному ринку, а власникам згаданих паперів (інвесторам або дилерам), які виступають на вторинному ринку в ролі продавців. Нарешті, ще одна розбіжність між ними полягає у тому, що на вторинному ринку купівля-продаж цінних паперів не може здійснюватися шляхом підписки. До вторинного ринку належать біржовий та позабіржовий, ринки цінних паперів.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяється на біржовий та позабіржовий.

Біржовий включає угоди, що вкладаються на фондовій біржі, й охоплює, насамперед, вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу.[14,133-137]

В останні десятиріччя значна частина операцій із цінними паперами, здійснюваних раніше на біржі, відбувається безпосередньо між банками, між банками і корпораціями, на позабіржовому ринку. Позабіржовий відображає угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. Він стосується, насамперед, первинного ринку, однак позабіржові операції можуть здійснюватись і на вторинному ринку. Позабіржовий ринок можна поділити на дві частини: організаційно оформлений (торгівельні системи) та неорганізований („вуличний", дилерський). Ціни на вуличному ринку встановлюються в ході переговорів між продавцем і покупцем, посередником виступає дилер.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Іншими словами, фондова біржа - це ринок, який регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля цінними паперами. При цьому саме оформлення і передача цінних паперів провадяться за її межами.

Відповідно до Правил Української фондової біржі, учасниками торгівлі акціями на УФБ можуть бути:

· брокери, що діють на підставі доручень від брокерських контор, відкритих при біржі;

· спеціалісти, які є представниками апарату біржі і ведуть торги та реєструють угоди;

· помічники спеціалістів;

· торгівці цінними паперами, які не є членами УФБ і які оплатили разовий чи строковий абонемент з правом укладання угоди.

Брокер - зареєстрований посередник (агент) при укладанні угод між покупцями та продавцями товарів, цінних паперів, валют, інших цінностей на фондових і товарних біржах.[22;c.145-155]

Брокерські контори при УФБ являють собою товариства з обмеженою відповідальністю або закриті акціонерні товариства, створені з метою здійснення операцій з цінними паперами, включаючи акції, на Українській фондовій біржі.

На сьогодні в Україні діють такі фондові біржі:

· ВАТ "Українська біржа"

· ЗАТ "Українська фондова біржа"

· ЗАТ "ФОНДОВА БІРЖА "ІННЕКС" (з 2006 року), колишня АТ "ДОНЕЦЬКА ФОНДОВА БІРЖА" (зараз структурний підрозділ)

· ЗАТ "Українська Міжнародна Фондова Біржа"

· ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа"

· ПрАТ "Придніпровська фондова біржа"

· Фондова біржа ПФТС, АСОЦІАЦІЯ ПФТС

· ВАТ "КИЇВСЬКА МІЖНАРОДНА ФОНДОВА БІРЖА"

· Дочірне підприємство Асоціації "Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система" - "Південь-Сервер"

· Фондова біржа "Перспектива" (Дніпропетровськ)

Фондова біржа виконує три основні функції:

Посередницьку - створює достатні й всебічні умови для торгівлі ЦП емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам.

Індикативну - полягає в оцінці вартості й привабливості ЦП.

Регулятивну - організація торгівлі ЦП.

Перші торги відбулися 7 червня 1995 року. Завдяки біржовим торгам визначається реальна ціна державного майна, що приватизується.

Біржові торги, крім залучених коштів, суттєво пожвавлюють фондовий ринок України, стимулюючи розвиток позабіржового обігу акцій за участю професійних учасників фондового ринку - торговців цінними паперами.

Депозитарії та кліринговий банк беруть на себе зобов'язання по переміщенню ЦП і грошових коштів між торговцями ЦП. Депозитарії призначені для відповідного зберігання ЦП та забезпечення функціонування механізму, який має назву “поставка проти платежу”. Відповідно, клієнтами виступають власники ЦП і їх брокери.

Кліринг - це система безготівкових розрахунків за ЦП, що заснована на врахування банками взаємних вимог і зобов'язань. Він широко використовується для розрахунків по операціям, які виконуються на фондовій біржі.

Головною метою організації депозитарно-кліринговой системи є гарантія повної безпеки інвесторів, які подають біржові заявки своїм брокерам.[3;c.106-111]

Реєстратором є юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності по веденню реєстру власників іменних ЦП. Реєстратор здійснює такі функції:

складання реєстру власників іменних ЦП і номінальних утримувачів на певну дату;

облік зареєстрованих закладоутримувачів;

ведення рахунків емітента та зареєстрованих осіб;

облік нарахованих і сплачених доходів по іменним ЦП та ін.

1.3 Ринкова інфраструктура фондового ринку України

фондовий ринок інфраструктура

Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, які забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку. Сьогодні необхідними складовими інфраструктури фондового ринку є торгові, реєстраційні мережі, розрахунково-клірингові та депозитарні системи, а також системи правового та інформаційного забезпечення ринку.

Основою торгових систем на біржовому та позабіржовому ринках виступають біржі та торговельно-інформаційні системи, які організовують укладення угод між учасниками ринку на регулярній та впорядкованій основі.

Реєстраційну мережу утворюють реєстратори -- суб'єкти підприємницької діяльності, для яких ведення реєстру є винятковим видом діяльності, та емітенти цінних паперів, які мають право вести реєстр власників цінних паперів згідно з чинним законодавством..

Розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань за договорами щодо цінних паперів і розрахунків за ними. В результаті клірингу та розрахунків здійснюються передача цінних паперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту.

Кліринг і розрахунки класифікують залежно від виду біржового активу та рівня централізації. За рівнем централізації розрізняють кліринг окремої біржі (між членами клірингової палати та між членами біржі), міжбіржовий кліринг та міжнародний кліринг. Основними функціями біржового клірингу та розрахунків є:

* забезпечення процесу реєстрації укладених біржових угод (передача й отримання інформації про угоду, її перевірка і підтвердження, реєстрація угоди);

* облік зареєстрованих угод;

* залік взаємних зобов'язань і платежів учасників біржового ринку;

* гарантійне забезпечення біржових угод;

* організація грошових розрахунків;

* забезпечення поставки біржового активу покупцеві.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів на вітчизняному ринку здійснюються виключно депозитаріями.

Депозитарна діяльність -- це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України.

Депозитарний облік цінних паперів можуть здійснювати зберігачі для власників цінних паперів та депозитарії для зберігачів та емітентів. Зберігачами цінних паперів можуть виступати комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу.

Основними видами депозитарної діяльності є:

* зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

* кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

* ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

В залежності від функцій, а також з огляду на зміст постійно виконуваних у процесі ринкової взаємодії дій, суб'єкти ринку цінних паперів поділяються на дві великі групи: основних та інфраструктурних учасників.

До основних учасників належать: емітенти, інвестори, посередники, інститути-регулятори, державні органи регулювання. Саме вони своїми діями створюють ринок акцій, підтримують їх рух, забезпечують безперервність та постійність взаємодії на ньому.

Інфраструктурними учасниками вважаються: довірчі товариства, депозитарії, реєстратори, агенти по трансферту, клірингово-розрахункові установи, спеціальні фонди страхування акцій, торговці інформацією про ринок цінних паперів..

Емітенти цінних паперів - господарюючі суб'єкти, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Вони випускають цінні папери з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку. Емітентом цінних паперів може бути також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих. Основні обов'язки емітентів боргових цінних паперів полягають у тому, щоб у встановлені строки повністю повернути власнику цінного паперу суму боргу та сплатити йому винагороду у вигляді доходу.

Інвестори- це учасники ринкової взаємодії, які вкладають грошові та інші кошти в цінні папери з певною метою. Основними цілями інвестування, як правило, є збереження існуючих вільних коштів від знецінення, також одержання прибутку. Як інвестори на ринку цінних паперів звичайно виступають фізичні та юридичні особи, рідше - держава в особі Національного банку. Найбільш активними серед юридичних осіб інвесторів звичайно є комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії. Менш активними є промислові або торгові підприємства, компанії, господарчі товариства.

Посередники на ринку цінних паперів - це професійні юридичні особи, які мають відповідну державну ліцензію на здійснення одного, декількох або усіх видів посередницької діяльності та надають брокерські, та дилерські послуги щодо цінних паперів. Брокери можуть здійснювати свої посередницькі функції як на біржовому, так і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Дилери являють собою посередників діяльність яких полягає в наданні послуг щодо здійснення на постійній основі придбання та продажу певних цінних паперів від свого імені та за власний рахунок. Джерелом доходу дилера є різниця між ціною продажу певного цінного паперу та ціною його придбання.

Інститути-регулятори - це саморегульовані організації, основною функцією яких є впорядкування відносин з цінними паперами шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку. Найбільш важливими інститутами-регуляторами є фондові біржі, асоціації брокерів та дилерів з цінних паперів, інші добровільні організації, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів.

Правові норми, які встановлюють інститути-регулятори на ринку цінних паперів, звичайно закріплюються у їх статутах, положеннях, правилах та інших документах. За допомогою вказаних документів вони визначають механізм взаємодії учасників в рамках конкретної саморегульованої організацій, встановлюють процедури допуску та виходу з інституту-регулятора.

Державні органи регулювання - це органи виконавчої влади, які забезпечують виконання відповідних законодавчих актів, здійснюють врегулювання ринкових відносин з цінними паперами, контролюють поведінку індивідуальних та інституційних учасників на ринку, а також здійснюють заходи які спрямовані на захист інтересів інвесторів та публічних інтересів.

Агенти по трансферту - це інфраструктурні інститути, які виконують функції «нагляду» за процесами переходу права власності на випущені цінні папери. Основними споживачами послуг агентів по трансферту є емітенти, які випускають іменні цінні папери, а також інвестори які їх купують та продають. У процесі обігу цінні папери переходять з власності одних інвесторів у власність інших. Усі зміни у праві власності агент по трансферту відображає у книзі реєстрації іменних цінних паперів.

Продавці ринкової інформації - це інфраструктурні інститути, які спеціалізуються на наданні послуг по обробці та поширенню ринкової інформації про види цінних паперів, які знаходяться в обігу, поточні курси тощо, а також на складанні аналітичних оглядів подій та тенденцій на ринку цінних паперів, звітів емітентів і тому подібне.

1.4 Державне регулювання фондового ринку України

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюється такими причинами:

- змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних паперів і як наслідок - Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

- масштабна приватизація, за якої значна частина державних підприємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду державного майна України.[4;c.89-93]

На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондового ринку, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різними міністерствами та відомствами. Контрольні та регулятивні функції стосовно професійних учасників фондового ринку щодо їх діяльності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. Ним також регулюються питання видачі дозволів та ліцензій на здійснення фінансовими посередниками представницької, комерційної та посередницької діяльності з приватизаційними паперами.

Контрольні й регулятивні функції здійснює також Національний банк України.

Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції» та ряду нормативних актів здійснює контроль за придбанням крупних пакетів акцій підприємств, що займають монопольне становище на ринку, а також пакетів акцій інших підприємств, сумарна вартість придбання яких перевищує 100 тис. доларів США (контроль за економічною концентрацією). Крім того, Антимонопольний комітет України контролює питання дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, а також іншими учасниками ринку.

Певні регулятивні функції здійснюють також Міністерство юстиції та Міністерство економіки.

З метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та пору-шенням у цій сфері Указом Президента України від 12 червня 1995 p. №446/95 створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Згідно з цим Указом комісію було створено як центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координацію діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.[6]

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок » ця комісія здійснює контроль за випуском та збігом цінних паперів, призначає державних представників на фондовій біржі, а також веде реєстрацію емісій всіх видів цінних паперів та видає до-зволи на діяльність по їх випуску й обігу, а також від імені держави випускає державні цінні папери. Додаткові повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства на ринку цінних паперів, запобігання та припинення його порушень, накладення санкцій були надані комісії Законом України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».[7]

Головними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку згідно з цим законом є:

- формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

- координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

- здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів на території України, дотримання законодавства у цій сфері:

-захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

- сприяння розвитку ринку цінних паперів;

-узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.[18]

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:

-встановлює вимоги до випуску (емісії) й обігу паперів та їх похідних, інформації про випуск цінних паперів, у тому числі - іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на території України;

- встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, в тому числі іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на території України, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу;

- видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами території України;

-здійснює реєстрацію випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів;

- встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України;

- реєструє правила організаційно оформлених ринків цінних паперів;

- встановлює вимоги та умови відкритого продажу (розміщення) цінних паперів на території України;

- встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства щодо цінних паперів;

- встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж і торговельно-інформаційних систем, призначає державних представників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах;

- встановлює порядок і реєструє саморегулівні організації, що створюються особами, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринку цінних паперів (далі - саморегулівні організації);

- встановлює вимоги та стандарти обов'язкового розкриття інформації емітентами та особами, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства;

- координує роботу щодо підготовки фахівців з питань фондового ринку, видає дозволи та здійснює контроль за навчальними закладами з підготовки фахівців, встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами та проводить сертифікацію фахівців;

- інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку ринку цінних паперів.

ДКЦПФР також надано значних повноважень щодо застосування санкцій до учасників ринку цінних паперів за порушення чинного законодавства України, вона може також накладати адміністративні стягнення на посадових осіб учасників ринку цінних паперів.[9;c.45-55]

Частину своїх повноважень щодо регулювання та контролю ринку цінних паперів ДКЦПФР може делегувати саморегулівним організаціям учасників ринку цінних паперів, створення яких передбачено ст. 17 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Порядок створення та діяльності саморегулівних організацій в Україні визначається Положенням про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затвердженим наказом ДКЦПФР № 329 від 11 грудня 1996 р.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз діяльності професійних учасників фондового ринку України

Ефективне функціонування ринку цінних паперів пов'язане з наявністю цілісної інфраструктури та професійних учасників фондового ринку. Професійні учасники здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі відповідної ліцензії. В українському законодавстві професійна діяльність на ринку цінних паперів визначається як підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, єдиним або переважним видом діяльності. До видів професійної діяльності на ринку цінних паперів належать:

· торгівля цінними паперами (брокерська, дилерська діяльність);

· депозитарна діяльність;

· розрахунково-клірингова діяльність;

· діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

· діяльність з управління цінними паперами;

· діяльність з управління активами;

· діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

Таблиця 2.1.

Кількість професійних учасників,які мали ліцензії на певні види професійної діяльності на фондовому ринку в 2004-2008 роках

Найменування професійних учасників	Кількість професійних учасників
	Станом на 31.12.2004	Станом на 31.12.2005	Станом на 31.12.2006	Станом на 31.12.2007	Станом на 31.12.2008
1	Торговці цінними паперами	780	795	805	779	815
2	Зберігачі	140	161	180	214	256
3	Реєстратори	371	361	354	372	380
4	Компанії з управління активами	91	159	224	326	411
5	Депозитарій	1	1	2	2	2
6	Кліринговий депозитарій	1	1	1	1	2
7	Організатори торгівлі на ринку цінних паперів(фондові біржі та ТІС)	10	10	10	9	11
Усього	1394	1488	1576	1703	1877

З урахуванням суміщення певних видів професійної діяльності окремими професійними учасниками ринку цінних паперві, їх кількість станом на 31.12.2008 становила 1585. Серед них: 256 учасників- зберігачі( в тому числі 123 банки), 34 учасника- торговці-зберігачі-реєстратори (в тому числі 25 банків), 2 депозитарії мають ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність. Загальна кількість професійних учасників фондового ринку порівняно з 2007 роком збільшилась на 10,21%(174 учасників).Таке збільшення на кінець 2007 року відбулось за рахунок збільшення кількості компаній з управління активами.[20]

Кількість компаній з управління активами, які отримали ліцензію станом на 31.12.2008 становить 411, що на 85 компаній або 26% більше ніж у 2007 році. Питома вага компаній з управління активами в загальній кількості професійних учасників становить 21,9%.

Кількість зберігачів у 2008 році збільшилась на 42 зберігача порівняно з 2007 роком 254 зберігача).При цьому питома вага зберігачів в загальній кількості професійних учасників становить 13,64%

В 2008 році ДКЦПФР започатковано ліцензування нового виду діяльності з торгівлі цінними паперами,зокрема діяльності з управління цінними паперами.

У 2008 році отримали ліцензії на здійснення діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку 2 нові фондові біржі.У зв'язку з цим, кількість організаторів торгівлі у 2008 році збільшилась на 22% та становить 10 фондових бірж та 1 ТІС.

Кількість інших професійних учасників ринку цінних паперів, зокрема реєстраторів та торговців цінними паперами протягом останніх п'яти років практично не змінювалась.

2.2 Аналіз емісійної діяльності фондового ринку України

Ринок цінних паперів в Україні нині складається з ринків акцій, державних та муніципальних облігацій внутрішньої позики, облігацій підприємницьких структур, казначейських зобов'язань, векселів, інвестиційних, ощадних, майнових і компенсаційних сертифікатів, житлових чеків, облігацій зовнішньої позики. Доцільним буде провести аналіз обсягу випусків цих цінних паперів.(Додаток А)

Станом на 31.12.2008 загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих Комісією, становив 577,38 млрд. грн.

Рис.2.1. Динаміка обсягу зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів, млрд. грн.

Комісією зареєстровано випуски цінних паперів на суму 153,05 млрд. грн.( рис. 2,2), у тому числі: акцій - 46,14 млрд. грн.; облігацій підприємств - 31,35 млрд. грн.; облігацій місцевих позик - 974,00 млн. грн.; опціонів - 0,27 млн. грн.; інвестиційних сертифікатів КУА пайовими інвестиційними фондами - 31,12 млрд. грн.; акцій корпоративними інвестиційними фондами - 65,37 млрд. грн.; сертифікатів фонду операцій з нерухомістю - 54,5 млн. грн.; звичайних іпотечних облігацій - 270,0 млн. грн.[20]

Рис.2.3. Обсяги зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів у 2004-2008 роках, млрд.. грн.

Серед фінансових інструментів найбільші обсяги випусків зареєстровано з інвестиційними сертифікатами КУАП ІФ - 42,71%, акціями - 30,15% та облігаціями підприємств - 20,48% від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2008 році (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Розподіл зареєстрованих Комісією обсягів випусків цінних паперів у 2008 році

Спостерігається тенденція щодо регулярного спаду випусків акцій кожні три роки, а потім їх зростання майже однаковими темпами. Комісією зареєстровано 1 161 випусків акцій на суму 46,14 млрд. грн. Порівняно з 2007 роком обсяг зареєстрованих випусків акцій у 2008 році зменшився на 3,86 млрд. грн.[20]

Криза практично не вплинула на обсяги емісії цінних паперів, адже в 2009 р. у цій сфері спостерігалася значна активізація. Обсяг випусків акцій, зареєстрованих Комісією протягом 2009 року, збільшився порівняно з 2008 роком у 2 рази та становив близько 102 млрд. грн.. Основною передумовою цього стало збільшення обсягів реєстрації випусків акцій банківськими установами з метою збільшення ними статутного капіталу. На частку таких випусків припало 61% від загального обсягу.

Комісія також зареєструвала понад 200 випусків облігацій підприємств на загальну суму 9,55 млрд. грн., що на 21,8 млрд. грн. менше(у 3 рази ) показника 2008 року (31,35 млрд. грн.).

Протягом 2009 року Комісією було зареєстровано 3 випуски облігацій місцевих позик на загальну суму 380 млн. грн. наступними емітентами: Львівською міською радою на суму 300 млн. грн., Донецькою міською радою - на суму 60 млн. грн. та Луцькою міською радою - на суму 20 млн. грн.

Поряд із цим, торік Комісія зареєструвала випуск сертифікатів ФОН на суму 7,94 млн. грн. та 12 випусків опціонів на загальну суму 6,55 млн. грн.

2.3 Аналіз обсягу торгів на фондовому ринку України

Обсяг торгів на фондовому ринку- це той показник,за допомогою якого можна визначити інтенсивність та ефективність функціонування фондового ринку України.Тому буде доцільно провести його аналіз за останні 3 роки,і зробити висновки щодо роботи фондового ринку України.

Протягом 2007 року на УФБ та її філіях відбулося 32 торгівельні сесії (за аналогічний період 2006 року Ї 43 сесії). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 7,06 млн. грн. (відповідний показник 2006 року Ї майже 20 млн. грн.), за торгівельну сесію Ї 2,65 млн. грн. (в 2006 році Ї 5,56 млн. грн.).

За 2007 р. на УФБ та її філіях укладено 816 угод (в середньому 25 угод за торговельну сесію), з них 803 угоди укладено на УФБ, решта Ї на філіях біржі. В розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод (776) було укладено з похідними цінними паперами. Слід також зазначити, що найбільша активність на ринку похідних цінних паперів проявилася протягом грудня 2007 року Ї було укладено 704 біржові угоди.[21]

Найбільша біржова активність спостерігалася у березні2007 року. Обсяг торгів у березні склав 45,94 млн. гривень, що становить майже 54,2% від загального обсягу торгівлі за 2007 рік. Різке зростання обсягу торгів обумовлено продажем у секторі приватизації 0,17%-го пакету акцій ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», вартість якого склала 45,38 млн. гривень.

Рис 2.5. Динаміка угод з купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених на УФБ протягом 2007 року.

Протягом 2008 року на УФБ та її філіях відбулося 53 торгівельні сесії (за аналогічний період 2007 року - на 21 сесію більше). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 9,54 млн. грн. (відповідний показник 2007 року - 7,06 млн. грн.), за торгівельну сесію - 2,16 млн. грн. (в 2007 році - 2,65 млн. грн.).

Кількість укладених у 2008 році угод збільшилася у 12 разів у порівнянні із 2007 роком. За звітний період на УФБ та її філіях укладено 9813 угод (в 2007 році - 816 угод), в середньому 185 угод за торговельну сесію; з них 9802 угоди укладено на УФБ, решта - на філіях біржі. В розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод (9740) було укладено з похідними цінними паперами.[21]

Найбільший обсяг торгів був зафіксований у серпні звітного року і склав 38,03 млн. гривень, що становить 33,2% від загального обсягу торгівлі за звітний період. Найбільша кількість угод була укладена на ринку похідних цінних паперів у січні та грудні (4459 та 5201 угода відповідно).

Рис. 2.6. Динаміка угод з купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених на УФБ протягом 2008 року

В 2008р. частка вторинного ринку у загальному обсязі торгів становила 92,96%, у 2007 році - 4,52% від загального обсягу торгів.

Рис. 2.7. Структура торгів на УФБ за 2009рік (за видами ринків)

Протягом 2009 року на УФБ та її філіях відбулося 36 торгівельних сесій (за аналогічний період 2008 року - на 17 сесій менше). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 4,9 млн. грн. (відповідний показник 2008 року - 9,54 млн. грн.), за торгівельну сесію - 1,6 млн. грн. (в 2008 році - 2,16 млн. грн.).

За 2009р. на УФБ та її філіях укладено 5296 угод (в середньому 147 угод за торговельну сесію), з них 5269 угоди укладено на УФБ, решта - на філіях біржі. В розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод (5197) було укладено з похідними цінними паперами(опціонні сертифікати на купівлю).

Найвища біржова активність спостерігалася у грудні 2009 року. Обсяг торгів у грудні склав 38,01 млн. гривень, що становить 64,6% від загального обсягу торгівлі за звітний період.

Рис.2.8. Динаміка угод з купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених на УФБ протягом 2009 року.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для української економіки. Відповідність української економіки світовим стандартам потребує створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних і закордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачає політичну і законодавчу стабільність, формування економічно обґрунтованої податкової політики, вмикання економіки у світові господарські комунікації, розвиток в Україні повного комплексу інфраструктури фондового ринку. Формування відповідних умов для інвестиційної діяльності є важливим напрямком державної політики.[11;c.11-12]

Нажаль, Україна ще й досі знаходиться далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, не призводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, яка забезпечує акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери та сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю і конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Недосконала система обліку прав власності на майно у поєднанні із відсутністю загальнонаціональних ринків основних ресурсів виробництва робить українську продукцію неконкурентною, а українські підприємства - збитковими.

Процеси реформування власності в Україні супроводжувались структурною перебудовою економіки і зумовили створення ринку цінних паперів, як складової частини ринкових відносин. Проведення приватизації в Україні, нажаль, здійснювалось майже при повній відсутності законодавства, яке б вирішувало весь комплекс проблем щодо обігу цінних паперів і враховувало бодай частину досвіду інших держав. Держава запропонувала переважній більшості підприємств єдиний шлях до “нового управління” - акціонування. Більшість емітентів в Україні використовували емісію фінансових інструментів не з метою залучення інвестицій, а для перетворення з державної форми власності в приватну зі зміною форми господарювання. Це призвело до обігу великої кількості неліквідних цінних паперів (35 тисяч емісій цінних паперів акціонерних товариств). Шляхом обміну приватизаційних сертифікатів та пільгової підписки була сформована велика кількість (30 мільйонів) власників цінних паперів, які за своєю суттю не є власниками і не мають можливості (а інколи бажання) управляти належною їм власністю. В Посланні Президента України до Верховної Ради України щодо стратегії економічної і соціальної політики на 2000 -2004 рр. зазначено: “неефективним та логічно незавершеним виявився процес приватизації. Ії здійснення не забезпечило формування відповідального господаря, якій був би зацікавлений в інвестиційній діяльності, прискореному оновленні виробництва, його реальному оздоровленні. Не досягнуто оптимальної глибини приватизаційного процесу. Як наслідок, у ході реформування економіки не вдалося забезпечити глибокої структуризації відносин власності, запровадити повноцінні правові та організаційні механізми реалізації переваг приватної власності, всебічного зміцнення позицій національного капіталу”.[17;c.143-148]

Показники рентабельності інвестицій у цінні папери в реальних секторах економіки призвели до стагнації ринку цінних паперів. Невисока рентабельність капіталовкладень у цінні папери українських корпорацій - одна з причин відтоку капіталу з ринку цінних паперів, а податки - причина, яка знижує цю рентабельність ще більше. Цей процес пов'язаний також із наявністю більш рентабельних і менш ризикованих сфер капіталовкладень.[1;c27]

Стагнація українського ринку корпоративних цінних паперів має негативні наслідки для України не тільки зниженням обсягу інвестицій, а й для найбільшого власника корпоративних цінних паперів - держави. Складність визначення справедливої ціни на цінні папери поза функціонуючим ринком цінних паперів може призвести до збитків держави у випадку продажу пакетів цінних паперів. Відзначається загрозлива тенденція зростання кількості правопорушень щодо обліку прав власності. Так за2009 рік на ринку цінних паперів ДКЦПФР зареєструвала 7782 правопорушень. Становище, що склалося в даний час стосовно фіксації прав власності на цінні папери наближається до критичного стану. Відсутні окремі служби нагляду та контролю за певними сегментами ринку, майже всі функції покладено на ДКЦПФР.

Відсутність в Україні практики формування депозитарного обліку обумовлює необхідність концентрації інтелектуальних і фінансових зусиль навколо Національного депозитарію, до компетенції якого відноситься стандартизація депозитарного обліку і стандартизація документообігу. Допомогу у створенні депозитарного обліку в Україні можуть зробити практичні розробки в цьому напрямку інших країнах. Найбільшою проблемою цього напрямку є обмежений доступ українських фахівців до найкращого практичного досвіду іноземних депозитарних систем, який є “ноу-хау” і не підлягає поширенню. Практичне вивчення роботи конкретних депозитарних систем може стати запорукою не допущення помилок та підгрунтям для адаптації та інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки. Такі практичні розробки повинні бути вивчені й адаптовані з урахуванням усього комплексу законодавчих і нормативних актів України. До того ж аналіз даних показав, що більшість реєстраторів цінних паперів сконцентрована в м. Київ та Київській області, переважна кількість областей та регіонів не мають власних зберігачів цінних паперів.[15;c.47-62]

Ще однією проблемою сучасного фондового ринку України можна назвати відсутність єдиного фондового центру. Це ускладнює зробити ринок прозорим, цілісним і не дає інвесторам впевненості у правильності свого вибору. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від нього не приховують інформацію. Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і на розміри коштів, що залучаються.

Принцип цілісності ринку потребує впровадження єдиних підходів до функціонування організованих ринків на всій території України. Світова практика свідчить, що ринок неминуче еволюціонує від хаотичності і роздробленості до цілісності, централізації. Це характерно для усієї фінансової системи ринкових відносин - як у межах однієї країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.