Шляхи формування місцевого бюджету на прикладі Рівненської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Місцеві бюджети - основа місцевих фінансів в Україні

1.1 Економічний зміст та структура місцевих бюджетів

1.2 Принципи формування місцевих бюджетів

1.3 Система розмежування видатків місцевих бюджетів України

2. Аналіз формування і використання місцевих бюджетів на прикладі бюджету Рівненської області

2.1 Характеристика соціально-економічного стану Рівненської області

2.2 Аналіз формування доходів та основних напрямків витрачання коштів зведеного бюджету Рівненської області

3. Основи формування міжбюдетних відносин в Україні

3.1 Міжбюджетні відносини та правові засади їх організації

3.2 Шляхи реформування міжбюджетних відносин в Україні

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

ДОДАТКИ

ВСТУП

Місцеві бюджети - визначальна ланка місцевих фінансів. У них зосереджено понад 80% від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевого самоврядування. Водночас місцеві бюджети - важливий і складний елемент бюджетної системи кожної держави. Питання їх побудови, ефективного використання у фінансовому механізмі держави завжди привертають увагу науковців і фінансистів.

Місцеві бюджети це основний фінансовий план розвитку територіальних громад, районів і областей України. Прибуткова частина кожного місцевого бюджету відображає результати роботи підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, що діють на визначеній території, масштаби їхньої діяльності й обсяги прибутків, частина з яких мобілізується в прибутки місцевих бюджетів за допомогою податків, зборів та інших обов'язкових платежів. На формування місцевих бюджетів впливає рівень прибутків населення, що також є платником податків. Вагомість цього джерела прибутків зростає в умовах розвитку підприємницької діяльності громадян.

Видаткова частина місцевих бюджетів відображає стан житло-комунального господарства, визначає напрямок витрат мобілізованих у бюджет коштів. Місцевий бюджет це план формування фінансових ресурсів визначеної території, необхідних для забезпечення функцій і повноважень місцевого самоврядування та їхнє використання з метою задоволення різних економічних і соціальних потреб.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Законом було закріплено принцип включення місцевих бюджетів нижчого до місцевих бюджетів вищого рівня, який використовувався в умовах командної економіки. Так, бюджет області відповідно до Бюджетного кодексу об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування. Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Законом також визначено, що селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні міські ради визначають доходи відповідних селищних та сільських бюджетів.

Метою цієї роботи є визначення особливостей формування і використання місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин. Зробити висновки, наскільки важливе значення вони мають для економіки України.

Завданням даної роботи є дослідити зміст та структуру місцевих бюджетів, вивчити принципи формування доходів та систему розмежування видатків місцевих бюджетів. Проаналізувати формування і використання обласного бюджету Рівненської області. Вивчити міжбюджетні відносини та правові засади їх організації в Україні.

Об'єктом дослідження виступають місцеві бюджети зокрема обласний бюджет Рівненської області.

Предметом дослідження є міжбюджетні відносини в Україні.

1. Місцеві бюджети - основа місцевих фінансів України

1.1 Економічний зміст та структура місцевих бюджетів

Однією з важливих умов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування, прийнята 15 жовтня 1985 року, передбачала відокремлення місцевих органів самоврядування від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на них функцій у межах їх компетенції.

Набуття Україною незалежності дало новий поштовх до розвитку інституту місцевого самоврядування та його фінансового забезпечення. Так, у Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року, відображені основні права органів місцевого самоврядування, пов'язані з їх фінансовим забезпеченням, а саме:

· затвердження місцевих бюджетів;

· контроль за виконанням місцевих бюджетів;

· запровадження місцевих податків і зборів.

Подальшому вдосконаленню місцевого самоврядування та поліпшенню його фінансового забезпечення сприяв Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнятий 21 травня 1997 року відповідно до Конституції України. У ньому визначається система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, а фінансова незалежність самоврядування забезпечується місцевими бюджетами, які створюються відповідно до бюджетної системи країни.

При розкритті сутності місцевих бюджетів слід виходити з того, що місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого -- складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів, характерним для цих двох напрямів є те, що вони -- носії розподільних відносин і мають однакове призначення -- найповніше задовольняти потреби регіону. У процесі розподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання місцевих бюджетів грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності, закладами соціально-культурної сфери та населенням регіону. Тому особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території.

Не менш важливою особливістю функціонування місцевих бюджетів є те, що вони забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування, і безпосередньо їм підпорядковані. Це дає змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих бюджетних відносин. Особливістю місцевих бюджетів є і те, що всі їх ланки органічно зв'язані не тільки між собою, а й з установами та підприємствами всіх форм власності, які функціонують на території регіону. Цей зв'язок проходить через два основні канали розподілу створеної вартості -- надходженнями в бюджет і фінансуванням з бюджету. Сукупність особливостей розподільчих відносин, які виникають у процесі формування та використання місцевих бюджетів, дає можливість виділити їх з місцевих фінансів і бюджетної системи країни в окрему економічну категорію.

Місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб'єктами розподілу створеної вартості в процесі формування територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально-економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.

Бюджетні відносини матеріалізуються у формі грошових коштів тієї чи іншої території та оформлюються у вигляді плану. Як фінансовий план місцевий бюджет являє собою систему організованих органами місцевого самоврядування заходів щодо соціального й економічного розвитку регіону і складається з двох частин -- доходів і видатків. Місцеві бюджети є основними фінансовими планами кожної адміністративно-територіальної одиниці, це пов'язано ще й з тим, що через місцеві бюджети перерозподіляється майже п'ята частина валового внутрішнього продукту країни.

Структура місцевих бюджетів складається відповідно до чинного Бюджетного кодексу України, де до місцевих бюджетів віднесено: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування -- це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети -- це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні актуальних проблем розвитку держави, про певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених на нього функцій у межах своєї компетенції.

Основними положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування, які мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:

· місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

· обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;

· місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;

· частина фінансових ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;

· розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповноважена встановлювати в межах закону;

· порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади;

· захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);

· перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн, у 1996 році -- Україна.

Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.

Не буде перебільшенням сказати, що фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним: Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні.

Ступінь фінансової самостійності органів місцевого самоврядування характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного, розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.

У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

· кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

· надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

· кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;

· кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

· запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

· субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

· погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування;

· капітальні вкладення;

· внески органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних місцевих бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

Економічне обґрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх в цілому на відповідній території, незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості суб'єктів господарювання. Складання балансу має стати невід'ємною частиною роботи із складання, розгляду і затвердження бюджету самоврядування. Для цього треба налагодити канали і форми надходження планової та звітної інформації від суб'єктів господарювання.

Основним у сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із державного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що ґрунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюд­жетами. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має відповідати положенням та принципам схваленої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики.

Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром і регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів із Державного бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.

Нові механізми міжбюджетних відносин повинні передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх дохідної бази. Необхідно підвищити фактичну частку місцевих бюджетів у зведеному бюджеті з ураху­ванням субвенцій на соціальний захист населення з 31 відсотка у 2000 році та 36,9 -- у 2001 році до 40 відсотків -- у 2002 році.

Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Потрібно стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.

Починаючи з 2002 року у складі державного бюджету повинні окремо затверджуватися обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського й обласного значення і бюджетів районів.

Для деталізації законодавчих норм щодо чіткого і конкретного розмежування повноважень, компетенції та відповідальності між центральними й місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування усіх рівнів необхідно внести відповідні зміни до Законів "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації".

1.2 Принципи формування місцевих бюджетів

Обласні, міські, районні ради народних депутатів затверджують міський, районний бюджети - у загальній сумі доходів - з виділенням окремих доходних джерел, і в загальній сумі видатків з виділенням всіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади та їх виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки. Для бюджетів нижчого рівня затверджуються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розміри дотацій чи субвенцій.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. податкові надходження;

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів:

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

§ податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній Бюджетним Кодексом України;

§ державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

§ плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

§ плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

§ плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

§ надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

§ єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Податки і збори (обов'язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

§ 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що справляється на відповідній території;

§ 25 відсотків плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;

§ плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

§ 50 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

§ 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

§ плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

§ плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

§ надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

1.3 Система розмежування видатків місцевих бюджетів України

Формування і розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період. Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпряженні як Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків виключаються видатки яких не буде у плановому році.

Видатки бюджету класифікуються за:

§ функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

§ економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

§ ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

§ за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1 державне управління:

§ органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

§ органи місцевого самоврядування районного значення;

2 освіту:

§ дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та містах обласного значення);

§ загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

§ заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

§ інші державні освітні програми;

3 охорону здоров'я:

§ первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

§ програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4 соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

5 державні програми соціального захисту:

§ пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

§ державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

§ районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

§ державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

6 державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

§ представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

§ обласні ради;

2) освіту;

3) охорону здоров'я;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

5) культуру і мистецтво;

6) фізичну культуру і спорт.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволені потреб соціально-економічного розвитку країни.

Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по виробництву товарів загальнодержавного значення, які потребують коштів на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства -- державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика.

У цьому зв'язку важливого значення набуває розробка науково обґрунтованих норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків. Норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом диференціації норм по областях, містах і районах із врахуванням їхніх економічних особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область, постраждала та чи інша область, місто, район від аварії на Чорнобильської АЕС тощо.

Плануючи бюджетні витрати, регіон керує усім бюджетним процесом. Тут принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та видах витрат, така класифікація має бути науково обґрунтованою, і це є запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні -- від державного до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно зберігається й залежність нижчестоячих бюджетів від вищестоящих, бо останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів.

2. Аналіз формування і використання місцевих бюджетів на прикладі бюджету Рівненської області

2.1 Характеристика соціально-економічного стану Рівненської області

місцевий бюджет доход видаток

Рівненська область як адміністративно-територіальна одиниця у складі України утворена 4 грудня 1939 року. Розташована на північному заході України у межах Західно-поліського регіону. Межує з Брестською та Гомельською областями Білорусі, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською та Волинською областями України. Територія області - 20,1 тис.кв. кілометрів (3,3 відс. території України) простягається із заходу на схід на 130 кілометрів, з півночі на південь - на 210 кілометрів.

За адміністративно - територіальним поділом область включає 16 районів, 4 міста обласного (Рівне, Дубно, Кузнецовськ, Острог), 7 районного значення, 16 селищ міського типу, 1003 сільських населених пункти. Обласний центр - місто Рівне з чисельністю населення 248,1 тис. осіб.

Провідне місце в економіці області займають промисловість та сільське господарство. У промисловому комплексі області діє 257 підприємств різної форми власності. Частка промисловості області в загальному обсязі виробництва України складає 1,2 відсотка. Провідні галузі - електроенергетика, хімічна промисловість, виробництво будматеріалів та скловиробів, харчова, деревообробна промисловість, машинобудування. У загальному обсязі промислового виробництва області найбільшу питому вагу займає електроенергетика (36,2 %).

Серед регіонів України промисловість області виділяється виробництвом електроенергії, мінеральних добрив, скловиробів, деревостружкових плит, фанери, цементу, будівельних матеріалів, силових вимикачів, нетканих матеріалів, кондитерських виробів.

Рівненська область за виробничим потенціалом відноситься до промислово-аграрних регіонів України. У валовій доданій вартості найбільшу питому вагу займають промисловість - 23,6%, сільське господарство - 20,6 відсотка.

У 2009 році основні зусилля органів виконавчої влади Рівненської області були спрямовані на протидію негативному впливу фінансово-економічної кризи на роботу господарського комплексу та соціальної сфери, зокрема на виконання регіональних антикризових заходів. Реалізація таких заходів дозволила певним чином зменшити негативні наслідки та сприяла покращенню ситуації в окремих галузях економіки.

Зокрема, обсяг промислового виробництва у грудні 2009 року порівняно з листопадом збільшився на 12,3 відс. (загалом по Україні приріст 2,6 відс.). Зросли обсяги випуску продукції на підприємствах машинобудування, хімічної та деревообробної промисловості, целюлозно-паперового виробництва, електроенергетики.

В агропромисловому комплексі забезпечено приріст обсягу виробництва валової продукції сільського господарства порівняно з 2008 роком на 0,7 відс.. При цьому, виробництво продукції рослинництва порівняно з 2008 роком збільшилося на 0,3 відс., тваринництва - на 1,3 відсотка.

В області ведеться систематична робота щодо створення сприятливого інвестиційного клімату. Так, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку області, на 01.10.2009 становив 276 млн. дол. США, що на 1,4 відс. більше, ніж на 01.01.2009. Приріст іноземного капіталу за 9 місяців 2009 року склав майже 4 млн. дол. США.

Обсяг будівельних робіт, виконаний підприємствами області, зріс порівняно з 2008 роком на 9,8 відс. (1 місце серед регіонів України) і склав 916,4 млн. грн.

З бюджету розвитку обласного бюджету використано 24 млн. грн. коштів, що дало можливість продовжити будівництво та реконструкцію 19 об'єктів соціальної сфери.

Крім того, область отримала 7,2 млн. гривень коштів НАК „Нафтогаз України”, що дало можливість завершити будівництво 7 підвідних газопроводів загальною протяжністю понад 40 км. За рік протяжність газових розподільчих мереж зросла на 148,7 км, газифіковано 4,6 тис. квартир.

Дорожніми будівельними організаціями області за рахунок бюджетних коштів виконано робіт на суму 204,8 млн. грн., що на 16 відсотків більше ніж у 2008 році.

Введено в експлуатацію чотири під'їзди до сільських населених пунктів загальною протяжністю 9,3 км.

Крім того, із спеціального фонду обласного бюджету на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт доріг комунальної власності використано 19,2 млн. грн. (у 2008 році кошти не виділялись).

У 2009 році в області вперше з 2001 року забезпечено позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, яке становить 65,2 млн. дол. США. У товарній структурі експорту найбільша питома вага припадає на камінь (щебінь, галька, гравій), цемент, мінеральні добрива, аміак, фанеру та плити деревостружкові, лісоматеріали, склотару, електричну та високовольтну апаратуру, насіння ріпаку, кондитерські вироби, торф, сірники. Основу товарної структури імпорту складали: обладнання та сировина для промислових підприємств, в т.ч. для Рівненської АЕС, вантажні автомобілі та сільгосптехніка, труби для нафто- та газопроводів, продукти харчування (риба морожена, м`ясо, цукор).

Розширюється мережа торговельних підприємств. У 2009 році відкрито 484 сучасні підприємства торгівлі та ресторанного господарства. Загалом мережа зросла на 272 підприємства. Надходження до місцевих бюджетів від ринкового збору зросли порівняно з 2008 роком на 3,3 відс. і становили 10,9 млн. грн. Обсяг послуг, реалізованих населенню (у ринкових цінах) у 2009 році, збільшився порівняно з 2008 роком на 14,1 відс.

Середньомісячна заробітна плата у 2009 році зросла порівняно з 2008 роком на 6 відс. і становила 1614 грн. Середній розмір пенсії на 01.01.2010 становив 867,2 грн. і зріс проти 01.01.2009 на 13,3 відсотка.

На особливому контролі знаходяться питання цінової ситуації на споживчому ринку області. З метою недопущення різкого безпідставного підвищення цін на основні продукти харчування відповідними розпорядженнями голови облдержадміністрації затверджено:

· граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на хліб, борошно, цукор, крупи, макаронні вироби, олію соняшникову, м'ясо яловичини, свинини, птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі;

· граничні рівні рентабельності для виробників борошна пшеничного вищого сорту, борошна пшеничного І та ІІ сорту і борошна житнього обдирного, хліба вагою більш як 500 грамів простої рецептури без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів із борошна пшеничного вищого, першого, другого сорту, суміші борошна пшеничного вищого, першого, другого сорту та борошна житнього обдирного, хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків;

· запроваджено декларування зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, молоко, сир кисломолочний, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову.

З метою створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва в усіх районах і містах обласного значення діють єдині реєстраційні та дозвільні центри для суб'єктів підприємництва.

У сфері малого бізнесу працює 110 тис. осіб або 23,5 відс. зайнятих у господарському комплексі, соціальній і гуманітарній сферах Рівненщини.

В області діє 4,8 тис. малих підприємств. Кількість фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності складає 46,9 тис. осіб.

За 2009 рік до Зведеного бюджету області від діяльності суб'єктів малого підприємництва надійшло 211,6 млн. грн., в тому числі до місцевих - 125,6 млн. грн.

Реалізуються заходи щодо розвитку мінерально-сировинної бази. У 2009 році завершено пошуково-оцінювальні роботи щодо визначення запасів самородної міді на Південно-Рафалівській ділянці. Розвідано нові родовища будівельного каменю - Сновидовицьке у Рокитнівському та Олексіївське у Сарненському районах; Варковицьке родовище вапняків у Дубенському районі; будівельних пісків - Плосківське у Дубенському та Борковецьке у Костопільському районах.

У 2009 році в області забезпечено зростання надходжень власних доходів до місцевих бюджетів і виконання планових завдань. До місцевих бюджетів надійшло 912,6 млн. грн., що на 2,5 млн. грн. більше ніж у 2008 році. Завдання виконано на 103,7 відс. Зросли надходження податку на прибуток комунальних підприємств, відрахування плати за землю, державного мита, плата за ліцензії, лісовий дохід, плата за оренду, адміністративні штрафи. Своєчасно проводилося фінансування захищених статей видатків, не допускалась заборгованість із виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Крім того, область в повному обсязі отримала та використала передбачені з Держбюджету дотації вирівнювання місцевим бюджетам.

На ринку праці області спостерігається зменшення чисельності незайнятих громадян. Рівень зареєстрованого безробіття на 01.01.2010 становив 2,7 відс., проти 4,7 відс. на 01.01.2009.

Поліпшилась демографічна ситуація в області. За 2009 рік природний приріст у порівнянні з 2008 роком зріс у 2,7 раза (з +0,7 до +2,0 на 1000 жителів), кількість народжених в області збільшилась на 492 особи.

2.2 Аналіз формування доходів та основних напрямків використання коштів зведеного бюджету Рівненської області

Одна з основних функцій місцевого самоврядування - діяльність щодо задоволення суспільних потреб. Насамперед, це діяльність, що пов'язана з впровадженням в життя соціальної програми держави.

Для оцінки бюджетної політики можуть бути використані три основних показники: частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджет; співвідношення між основними статтями видатків бюджету; співвідношення між прибутками і видатками регіону.

Основа дохідної бази регіону -- податкові надходження, тенденції їх руху відображено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Доходи зведеного бюджету Рівненської області

№ п/п	Найменування доходів згідно із бюджетною класифікацією	Надходження у 2008р.	Надходження у 2009р.	Абс. Відхилення +/-
1	2	3	4	5
1	Податкові надходження:	192 778 200	218 351 100	+25572900
1.1	Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	154 400 000	166 066 400	+11666400
1.2	Податки на власність	14 755 100	21 437 200	+6682100
1.3	Збори за спеціальне використання природних ресурсів	11 250 000	20 000 000	+8750000
1.4	Внутрішні податки на товари та послуги	12 373 100	10 847 500	-1525600
2	Неподаткові надходження:	14 111 756	15 974 120	+1862364
2.1	Доходи від власності та підприємницької діяльності	181 800	138 100	-43700
2.2	Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	754 100	1 367 200	+613100
2.3	Інші неподаткові надходження	568 100	305 000	-263100
2.4	Власні надходження бюджетних установ	13 175 856	14 163 820	+987964
2.5	Доходи від операцій з капіталом	5 031 327	500 000	-4531327
2.6	Цільові фонди	1 321 900	861 400	-460500
3	Разом доходів	213 243 183	235 686 620	+22443437
4	Офіційні трансферти (розшифровуються за видами трансфертів та бюджетів)	912 191 500	996 081 800	+83890300
5	Кошти, одержані із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (спеціального фонду)		20 074 600	+20074600
6	Всього доходів	1 125 434 683	1 231 768 420	+106333737

Дані наведені у таблиці взято з додатків 1 та 2. Як видно з таблиці у 2008 та 2009 роках основним джерелом наповнення бюджетних коштів у Рівненській області були прибутковий податок з громадян та податок на прибуток підприємств. У 2009 році цей показник збільшився на 7,5 % що становить 11666400 грн. Левова доля у дохідній частині бюджету області припадає на дотацію з державного бюджету. Офіційні трансферти у 2008 році склали 912 191 500грн., а у 2009 - 996 081 800, отже у 2009 році офіційні трансферти зросли на 83890300 грн. Це свідчить про спад економічного розвитку регіону, оскільки видаткова частина бюджету області покривається за рахунок трансфертів з інших бюджетів. У 2009 році зросли надходження з податків на власність на 45,2% що становить 6682100грн. Збори за спеціальне використання природних ресурсів у 2009 році зросли на 8750000грн. Але внутрішні податки на товари та послуги зменшились на 1525600 грн. Неподаткові надходження до бюджету зросли на 1862364грн. за рахунок адміністративних зборів та платежів, доходів від некомерційного та побічного продажу і власних надходжень бюджетних установ. При цьому дохідна частина цільових фондів скоротилась на 460500 грн. Доходи від операцій з капіталом знизились на 4531327грн.

Для характеристики бюджетної політики держави і регіону показовим є аналіз структури витрат бюджетів їх порівняльна характеристика наводиться у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Видатки зведеного бюджету Рівненської області

№ п/п	Найменування видатків бюджету за функціональною структурою	Видатки у 2008р.	Видатки у 2009р.	Абс. відхилення +/-
1	2	3	4	5
1	Державне управління	3 454 200	5 353 200	+1899000
2	Освiта	126 162 546	135 670 528	+9507982
3	Охорона здоров'я	194 661 400	220 476 900	+25815500
4	Соцiальний захист та соцiальне забезпечення	37 486 600	42 498 800	+5012200
1	2	3	4	5
5	Культура i мистецтво	23 499 468	26 272 200	+2772732
6	Фiзична культура i спорт	10 970 942	11 088 262	+117320
7	Будiвництво	23 597 165	39 140 438	+15543273
8	Сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство		40 000	+40000
9	Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунiкацiї та iнформатика	15 096 900	21 774 300	+6667400
10	Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю		120 000	+120000
11	Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека	181 800	138 100	-43700
12	Запобігання та лiквiдацiя надзвичайних ситуацiй та наслiдкiв стихiйного лиха	520 000	696 200	+176200
13	Цiльовi фонди	1 321 900	861 400	-460500
14	Видатки, не вiднесенi до основних груп	-7 323 938	2 800 362	+10124300
15	РАЗОМ ВИДАТКІВ	429 628 983	506 930 690	+77301707

Дані наведені у таблиці 3.2 взяті з додатків 3,4. Провівши аналіз видаткової частини бюджетів 2008 та 2009 років можна зробити висновок, що основними статтями фінансування з місцевих бюжетів є освіта та охорона здоров'я видатки на освіту збільшились на 9507982грн., а на охорону здоров'я на 25815500грн. Видатки на державне управління зросли на 1899000 грн. На соціальний захист та соціальне забезпечення було витрачено на 5012200грн. більше ніж в попередньому році. Зросла видаткова частина на будівництво на 15543273 грн. це свідчить про розвиток будівельної сфери регіону. Видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунiкацiї та інформатику зросли на 6667400 грн. Однак було скорочено видатки на охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку на 43700 грн. Також знизились видатки цільових фондів на 460500 грн. В цілому видати у 2009 році зросли на 77301707 грн.

3. Основи формування міжбюдетних відносин в Україні

3.1 Правові засади організації між бюджетних відносин

Чітке розмежування обов'язків між органами влади, яке передбачає закріплення за кожним рівнем як власного доходу, так і відповідної частки загальнодержавних податків для фінансування покладених на них обов'язків, повинно стати основоположним принципом побудови системи державних фінансів. Такий підхід дає можливість не тільки здійснювати ефективну фінансову та бюджетну політику, а й точно оцінювати внесок кожного рівня влади в економічний розвиток регіону. Тим самим досягається прозорість системи фінансових відносин, яка виключатиме суб'єктивізм та застосування суто диктаторських важелів впливу органів вищого рівня на нижчий. Водночас така система забезпечуватиме можливість реального контролю за витрачанням коштів як з боку відповідних державних органів, так і громадськості. Крім того, розподіл має бути стабільним, оскільки однією з головних причин неспроможності місцевих бюджетів забезпечити фінансування необхідних мінімальних видатків полягає у відсутності сталих джерел надходження коштів.

Одним з пріоритетних завдань в Україні залишається питання фінансового забезпечення діяльності місцевих органів влади, бюджетна спроможність місцевого самоврядування виконати надані йому законами України повноваження.

З 2000 р. трансферти місцевим бюджетам почали обчислюватися за єдиною для всіх територій формулою. Очевидно, що ця формула не враховує всіх особливостей на місцях, що тягне за собою значні нарікання з боку місцевої влади, але, з іншого боку, вона є прогресивним фактором реформування міжбюджетних відносин.

Бюджетний кодекс визначає загальні положення здійснення міжбюджетних відносин, метою регулювання якими є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Бюджетне законодавство визначає види видатків, що виконуються за рахунок коштів окремих ланок бюджетної системи, і таким чином конкретизує бюджетні повноваження відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно зі ст. 82 БК України видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Ці видатки фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення ефективнішого їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

Видатки, визначені у пунктах 2 і 3, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення вищезазначених видатків з відповідних місцевих бюджетів з додержанням встановленого законодавством розподілу цих видатків між бюджетами.